Реферат по предмету "Литература : зарубежная"


Рослинна символіка

Рослиннасимволіка

ВЕРБА.„Де срібліє вербиця...”
Цвітверби – прекрасне і зворушливе диво природи. У народних піснях звучить закликаннядо дерева:
Нестій, вербе, над водою
Рано– рано!
Нестій, вербе, над водою
Таранесенько.
Розвий,вербе, сімсот квіток
Рано– рано!
Розвий,вербе, сімсот квіток
Таранесенько!
Пухнастівербові котики – як вражаючий символ краси. Навесні вони тішать надією ізвеселяють наше серце. Їх дарують коханим. „Зацвіла верба – прийшла весна”,кажуть у народі. Вербового квіту ждуть, як самої весни.
Ніжнавісниця ранньої весни зворушила вразливу і мудру поетичну душу МаксимаРильського:
Вербовагілка зацвіла
Умене на столі,
Яксимвол сонця і тепла,
Щесхованих в імлі,
Якзнак зеленої весни,
Котраще в далині.
Якзнак, що щастя сад рясний
Дарованомені.
Вербаздавна одне з найпоширеніших дерев на Україні, одне з найулюбленіших в народі.Здавна супроводжує вона людські поселення і оселі. Нею обсаджували ставки,береги річок, дороги. І в цьому наші предки бачили безпосередню господарськудоцільність. Верби укріплюють береги, стримують зсуви, а в посушливихмісцевостях зупиняють піщані заноси. В усіх місцевостях України колись такимипоширеними були тини з верболозу, а то й вербовий живопліт. Згадаємо пісенне „Вкінці греблі шумлять верби, що я посадила...” До речі, для цього досить буловбити в землю вербовий кілок чи прутик. Дуже часто дерева проростали відвроненої палиці чи гілляки. „Хто її садив? Стирчав кілок вербовий та йрозрісся”, — каже Килина в „Лісовій пісні” Лесі Українки.
Народнамудрість давно завважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. „Ой у полівербиченька, там стояла криниченька”, — співається у народній пісні. Або: „Ойна городі під вербою стоїть колодязь із водою”. І справді, з давніх-давенкриниці копали під вербою. Верби над ставом – традиційна прикмета українськогосела. „Де срібліє вербиця – там здорова водиця”. Річ в тім, що верба –природній фільтр усіляких домішок. У річці воду для пиття теж брали під вербою.А де копали колодязі на дно клали вербову дощечку, а невеличку, завбільшки здолоню, — у відро з водою. Це дезінфікує воду, поліпшує смакові якості, надаючиїй „вербового духу”, що його утворюють смолисті речовини.
Іспостережлива народна мудрість помітила: „Де вода, там і верба, а де верба. тамі вода”.
Здавнауславлені у нашому народі й вербові вироби. Колись з цієї деревини виготовлялилегкі й надійні вербові човни, олійниці, корита. З верби білої виготовляликобзи і бандури. З вербових дощок або з колод – довбанок робили вулики,майстрували дерев’яні ложки. Лоза використовувалась при виготовленні ясел дляхудоби, при будівництві кошар, кліток для дрібної домашньої живності. А яка торадість була для кожного сільського хлопчака самому зробити вербову дудку, щовидавала такі чарівні, ні з чим незрівнянні мелодії! „ Іграв би іграв на сопілочцівербовій тужливу мелодію без слів” (І. Франко).
Лозоплетінняособливо було поширене на Україні. В XIX столітті плели рибальське знаряддя,деталі одягу, іграшки, речі обрядового призначення, коші, кошелі,коробки-„сілачки”, кошелики-хлібниці. Для цього існували спеціальні артілі.
Нашіпращури – древні слов’яни вважали вербу священним деревом. У них вонауособлювала Бога Сонця Ярилу, що дав людям вогонь. Верба була і символомродинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Під час буревіїв противітру кидали вербову гілку – вона, мовляв, зупинить бурю – такі магічні властивостімає. З’їдені ранньої весни вербові сережки уберігали людину від лихоманки,зубного болю. Проте верба і насправді має цілющі властивості. Побутував навітьзвичай: хворі купаються у річці, а одежу вішають на вербовий кущ, і вісить вонатам поки не згниє – отак і недуга, вірили, минеться.
З тихдавніх часів верба постійно позначала обрядовість і звичаї нашого народу,покликавши на світ стільки чудових легенд, пісень, переказів, казок.
Яксимвол увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед великоднемназивається Вербним, Вербичем. Нерідко під цю пору ще й холоди бувають, а томуказали у народі: „ Прийшов вербич, два кожухи тербич”, „Вербич, а на себе кожухтербич”. На вербній неділі, на Вербницю, вербу освячують у церкві, а потімдодому несуть і б’ють нею хатніх, в першу чергу тих, котрі ще сплять. Б’ютьрізками і примовляють:
Не яб’ю, верба б’є.
Затиждень Великдень;
Будьвеликий, як верба,
Аздоровий, як вода,
Абагатий, як земля.
Освяченувербу зберігали за образами, як збавительку від різних недуг, що нимистраждають люди і тварини, надто ж – від дитячих сухот. Знаючи баби купали увербовому відварі хвору дитину при світлі повного місяця, приговорюючи прицьому: „Місяце – Адаме, ім’я тобі Авраме, дай тіла на сі кості, а як не даси,то прийми мощі”.
Освяченувербу на городі висаджували. Вважали, що коли гілка прийметься і виросте з неїдерево, то буде воно рятівним для людини на схилі віку. Стару людину нечистісили переслідують: от вона і ховається під цим деревом, і воно відганятмедемонів.
Звербою в народі пов’язували уявлення про світове дерево, що єднає людину знебом. У казці „Лісник” розповідається про те, як їхав козак на кобилі, з-запояса випала в нього сокира, кобилі зад відрубала. Вернувся лісник, вирубавлозину, зв’язав кобилі зад з передом і їде собі далі, а коли оглянувся, топобачив: на кобилі верба аж до неба виросла. Як поліз він по тій вербі, якполіз, то й до неба зліз.
А щелегенда розповідає, як одна жінка вдень жила зі своєю сім’єю, а нанічвіддалялась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,- тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьомудереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли вінпідріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка тарозмовляла з хлопчиком як ніжна мати.
А щовже пісень про вербу, то й не злічити. Не менше, мабуть, ніж про калину. Це „Ой у полі верба, холодна вода”, „Вербовая дощечка”, ”Ой уже сонце над вербами”,„Хилилися густі лози, відкіль вітер віє”, „Там на горі, на високій о лозидрібненькі”, „Ой ти, вербо зелененька”, „Си чия то верба, си чия то вишня?”,„Зашуміли густі лози козакові при дорозі”, „Вишенька, черешенька, вербакучерява”, „Шумлят верби, шумлять верби да шумлять бересточки” і т. д.
Переважнообраз верби у народній творчості асоціюється із грою стихійних сил природи.Дерево у залежності від них перебуває. Як наприклад, у пісні „Ой вербе, вербекучерява”:
Хто жтобі, вербе, кучері звив,
Хто жтобі, вербе, корінь підмив?
Ізвивкучері буйний вітер,
Підмилакорінь бистра вода...
Тожнедаремно і найбільш пошановували пісенно зеленокосу красуню у веснянках, колиприрода пробуджувалася майбутнє повнилося одвічним рухом. У звертанні до вербизнаходили вихід дівочі почуття, що розцвітали разом із весною:
Ти,вербице,
Поратобі, вербице, розвиватися,
Тарозвиватися.
Розпустилагіллячко додолу,
тадодолу,
Та йна зеленій діброві,
Надіброві,
Там,де соловейко гніздо в’є,
Асивая зозуля переб’є.
Перебилазозуленька, перебила,
Перебила.
Ізмиленьким соловейком говорила,
Говорила
Соловей,соловейко – Іванько,
ТаІванько.
Асивая зозуля – Марійка, Та Марійка,
Ікликала Іванька з собою,
Та зсобою.
Тут верба,що розвивається – символ дівчини на виданні.
Упіснях верба – це супутниця масових людських зібрань, ігрищ. Її закликають навулицю у співтовариство квіткових красенів:
Нестій, веро, над водою,
Бохолодна вода під тобою!
Тастань, вербице, на улиці
Дечелядонька збираєтся,
Дерута-м’ята кохається,
Дехрещатий барвіночок,
Та дезапашний василичок!
Восоюливій же пошані була верба на Івана Купала, на вигені біля річки парубкиставили зрубане деревце (крік верби, це могла бути і липа і калина тополя чивишня). Прикрашали його квітами, зеленню, стрічками. Тут же й багаття у вечерірозводили, перестрибували через нього прами. І, звичайно ж, пісні лунали:
Нашекупайла з верби, з верби,
А ти,Іване, прийди, прийди,
А якне прийдеш доріжкою,
Топривеземо теліжкою.
Нашекупайла з верби, з верби,
А ти,Іване, прийди, прийди,
Нашекупайла не ламати,
Асобі дівку вибирати.
Танайчастіш у народних піснях верба – це символ молодої дівчини:
Ой уполі верба,
Підвербою вода...
Гей,там дівчина
Водиченькубрала,
Самамолода;
Чиято верба, чия то вишня,
Чиядівчина в сад гулять вийшла?
Їзришною вродою дерева, з його ніжною зеленню перегукується світ кохання, палкідівочі почуття. Наприклад у пісні „Ой ти, вербе кучерявая” своєю присутністювона пробуджує в душі дівчинищемкі спогади:
Ойти, вербе моя кучерявая,
Ойколи ж ти зійшля, коли виросла?
Явесною зійшла, літом виросла,
Накрутих бережках похилилася.
Накрутих бережках похилилася,
Додівчини в вікно нахилилася,
Адівчина від сну прбудилася,
Ізгадала собі з ким любилася.
Як ввишневім саду розлучалася,
Як ввишневім саду розставалася.
Увесільних піснях із похиленою вербою порівнюється звінчана дівчина:
Схилиласяверба зверху – до коріння,
ВінчаласяМаруся зранку до полудня.
Увагадо цього поширеного на Україні дерва відбилась у числених спостережливихнародних порівняннях та висловах: „Гнучка, як лоза”, „Дівка, як верба: депосадиш, там і прийметься”, „Зігнулася, як верба над водою”, „Така правда, якна вербі груші”, „Сук – не верба”, „Добра, як з курки молока, а з вербипетрушки”, „Зелене, як лоза над водою”, „Гнеться як лозина”, „Прийде Вербниця,назад земля вернеться”, „Вербеліз б’є до сліз”, „Козяций кожух, вербові дрова –біда готова”.
Спостереженнянад деревом уляглися іще в цілий ряд прислів’їв та приказок: „Верба пожиточнішавід яблінки”, „Верба товста, та пуста”, „Вербові дрова, з-за ОрОрлева жона, зстарої Сели корова – то й біда готова” і т. д.
Верба– улюблене дерево Великого Кобзаря. Вона надхненно і ніжно оспівана в чудовихвіршах і поемах поета. Це перлини лірики, в яких так виразно відчутні народніпісенні мотиви. Згадаймо:
Ревета стогне Дніпр широкий,
Сердитийвітер завива,
Додолуверби гне високі...;
Міжярами над ставами
Вербизеленіють;
А надсамою водою
Вербапохилилась,-
Аж поводі розіслала
Зеленівіти;
І надкриницею верба
Нагнулася,як та журба;
Ідосі сниться: під горою
Міжвербами та над водою
Біленькахаточка;
Аверби геть понад ставом
тихесенькособі купають
Зеленівіти.
А навітах гойдаются
Нехрещенідіти.
Утитаря у садочку,
Уяру, криниця
Підвербою… До криниці –
Неводи напиться –
Ледвеходить титарівна
Трохипожуриться.
„Калинатак хизується красою...”
 
„Безверби й калини нема України”, — каже образне народне слово. Росте калина потінистих лісах, в гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах.Калина полюбила українську землю, що має найбільш сприятливі умови для свогоросту, а народ України шанує її за пишну вроду й цілющі властивості.
Калина– символ надійного життєвого опертя, родинного благополуччя і достатку. Калинасимволізує мужність і незламність духу у боротьбі за незалежність рідного краю.Балада часів Хмельниччини „Розлилися круті береги”:
„Гей,у лузі червона калина, гей, гей, похилилась,
Чогосьнаша Україна, гей, гей, засмутилась.
А митую червону калину, гей, гей, та підіймемо,
А миж свою славну Україну, гей, гей, та розвеселимо.
Арубінові плоди калини, за народними уявленнями, з давна символізували мужністьлюдей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. До того жнасіння їх схоже на серце. У народі живуть легенди про сміливих дівчат, якізаводили у непрохідні хащі заггони завойовників Батия, прирікаючи їх назагибель. Саме з крові цих самовідданих патріоток ніби й зросли калинові кущі.У легенді „Дівочий ліс”, наприклад, це мужня дівчинка Маринка. Завела вонатурків-бусурманів у непрохідні метри, там вони й загинули. Але султан – турокстяв Маринці голову, заструменіла гаряча кров. І де та крівця на камінь впала –калиною стала.
Аботака легенда:
Тодавним-давно було. В одному селі жила привітна й чарівна дівчина. Звали їїКалинкою. Люди любили її за добре й щире серце.
НавесніКалинка, як завжди, пішла в ліс.Довгий, курний шлях пролягав до нього. Дай,думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсінькестебло. щоб воно прижилося, Калинка аж від своєї хати носила воду з криниці таполивала. І почав розростатися великий кущ. Іде якось шляхом подорожній.Стомився та сів під кущем перепочити… Усміхнувся: спасибі тим роботящимрукам, що кущ посадили. Тут увесь кущ, немов від снігу, стрепенувся. Гульк – івраз кущ укрився білим білим – білим цвітом. Дивиться подорожній: що ж вонодалі буде? Осипався цвіт, замість нього – ягоди червоні, як намистинивиблискують.
Ідива – в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. ПрийшлаКалина до свого улюбленця і здивувалася зерняткам, а кущ нахилився до неї ішепоче: „Це на згадку про твоє обре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруймені своє ім’я, Калинку...”
Незлічити легенд, переказів, пісень та інших видів творчості про калину,створених народом. Народ втілив в ній насамперед образ вродливої ніжної дівчини– українки, в якої щедра душа, вірне серце. Дві сторони розвитку калини:весняне цвітіння і осіннє плодоношення стали об’єднаним символом. Йоговідобразив процес становлення юної дівцини до зрілої жінки.
Насмак ягоди калини кислі і трохи гіркуваті. Але вони дуже корисні. Вони лікуютьбагато хвороб: кашель, гнійну ангціну, гіпертонію, запальні процеси шлунка ікишечника. Свіжу зрізану кору кладуть на кровоточиві місця. Використовують іцвіт калини, оті білі пишні грона, які тішать око. З калини приготовляютьбагато смачних страв: пироги, кисіль, варення і компот теж з калини дужесмачний.
Калина– це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати.


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат Antigone Essay Research Paper Antigoneby Sophocles442 BCApplause
Реферат Age Discrimination Act Of 1967 Essay Research
Реферат Мустафа Кемаль Ататюрк
Реферат Модемы назначение, сравнительный анализ моделей, принцип работы, эксплуатация на примере конкре
Реферат BioWarfare Essay Research Paper Biological warfare is
Реферат Збагачення активного словника учнів початкових класів засобами дидактичних ігор у процесі вивчення української граматики
Реферат Alcohol And Drug Prevention And Control Program
Реферат Билеты Мировая экономика за осенний семестр 2000 года
Реферат Awakening And Suicide Essay Research Paper What
Реферат The Gods Vs Man Essay Research Paper
Реферат Жизнь и быт русских людей XVI века в "Домострое"
Реферат А. Авраменко, А. Старунский Психологические операции Народно-освободительной армии Китая
Реферат Українські замки оповиті легендою
Реферат Комплексные направления деятельности PR
Реферат Стресс и его особенности