Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра теорії літератури та славістики
Курсова робота
на тему:
Прийом контрасту як основний засіб організаціїхудожнього матеріалу у творі В.Г. Короленка «Діти підземелля»
Виконала:
Студентка І курсу факультету
довузівськоїпідготовки та післядипломної освіти
спеціальності«Англійська мова та література»
Надейко ОленаЛеонідівна
Науковий керівник:доц. Бєлова С.А.
Рівне — 2007
Зміст
Вступ
Розділ І. В.Г. Короленко — російський письменник зукраїнською душею
Розділ ІІ. Використання контрасту в творі для зображенняконтрасту в житті
2.1 Контраст образів тахарактерів у творі В.Г. Короленка «Діти підземелля»
2.2 Протиставлення двох світів сучасності письменника
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У літературікожного народу будь-якого періоду відображення життя того періоду. Коженписьменник пише про те, що переживає, з чим зустрічається в своєму житті, щойого тривожить. Кожен твір — маленька «книга життя», яка виросла ізсерця письменника. Не є винятком творчість російського письменника ВолодимираГалактіоновича Короленка. Кожен пише так, як диктує йому життя. Що ж диктуваложиття Володимиру Короленку? Російський письменник, який більшість життя проживв Україні, син законослухняного судді, який неодноразово сидів у тюрмі,випускник гімназії, який один з небагатьох закінчив її зі срібною медаллю, алеякий не зумів довчитися в університеті, особистість, яка в собі містить багатоконтрастів, але постійна в своєму ставленні до суспільних подій того часу,всього себе віддав своїм творам. І разом з часточкою своєї душі у свої твориКороленко «вписав» контраст.
Одним із йоготворів, побудованих на прийомі контрасту, є повість «У поганому товаристві»,надрукована вперше 1885 року, і яка трохи пізніше вийшла у скороченому варіантідля дітей під назвою «Діти підземелля». Саме цей твір є предметомдослідження даної курсової роботи.
Метою роботи є показати значення контрасту для більшої виразностізображуваного, довести, що саме контраст є основою побудови повісті. Актуальністьданої теми полягає в тому, щоб усвідомити значення використання контрасту влітературі, навчитися знаходити його в творах інших письменників, а також,оскільки твір вивчається у школі, навчити дітей користуватися даним прийомомпід час побудови власних висловлювань.
Основними методамипроведеного дослідження є аналіз літератури: твору «Діти підземелля» такритичних статей до нього; а також синтез і порівняння фактів з біографії В.Г. Короленката подій, описаних в творі. В одному із листів письменник зауважив, що пишучитвір, він чимало взяв «з натури». Було опрацьовано ряд критичнихстатей, в яких висловлені різні точки зору на побудову твору та використаніписьменником художні засоби., а їх Короленко використовує чимало. У творі всезалежить від автора, свій задум він втілює не тільки в образах і вчинках своїхперсонажів, а й у кожній деталі художньої реальності, починаючи від художньогопростору і часу, портрета, пейзажу і закінчуючи найнезначнішою на перший погляддеталлю. Але в художньому творі немає нічого зайвого, абсолютно все має сенс,все підпорядковане реалізації авторського задуму.
Дехто з авторів вважає,що: «Короленко не використовує контрасту в своїх творах, не протиставитьпоняття, а навпаки виділяє одне поняття, яке переважає над іншими, частозустрічається в творі, задає настрій твору. Так у творі „Діти підземелля“часто зустрічається слово „сірий“, яке пригнічує, додає суму» [;146]. В іншій статті читаємо: «Звернімося до просторово-часових відносинтвору. Уже сама назва першого розділу „Руїни“, а також те, що майжевсі події твору відбуваються на місці руїн несе в собі певне смислове навантаження.Образ руїн є центральним у творі. Він є символом катастрофи, що наближається,руйнації світу, побудованого на людських кістках, занепад влади і багатства»[; 15], а ще така цитата: «Прочитані уривки розділу „Руїни“ викликаютьу читачів сумні роздуми, створюють необхідну тональність, перекидають „місток“до подальшого аналізу твору» [; 21].
Ми ж маємо на метідовести у цій роботі, що все-таки основою досліджуваного твору В.Г. Короленка єконтраст.
Розділ І. В.Г. Короленко — російськийписьменник з українською душею
ВолодимирГалактіонович Короленко — воістину всевидющий, невтомний трудар російськоїлітератури, полум’яний і пристрасний публіцист. Захисник скривджених,пригнічених, окрадених і знедолених. В одній із своїх статей В. Короленкостверджував: «Трудно і нестерпно важко бути літератором, але вдвічітрудніше бути літератором російським». Звіданий на собі, пророчий вислів В.Короленка ще більше стосується українських літераторів. Тим паче, що ВолодимирГалактіонович за походженням українець, по лінії батька.
З дитинства, зюнацьких років майбутній письменник вивчав і пізнавав культуру, історію, звичаїі пісні багатостраждальної України, і подібно до Гоголя, став класикомросійської літератури. Він був шевцем, чоботарем, орав і засівав землю,збирався стати лісівником, технологом, адвокатом … На засланні, у в’язницяхВ’ятського, Пермського та Якутського краю навчився малювати і справді бувнеабияким художником. Та передовсім В. Короленко — великий російськийписьменник, майстер, дивотворець слова.
Народивсямайбутній письменник 15 липня 1853 року в місті Житомирі тодішньої Волинськоїгубернії. У нього було вже двоє старших братів і двоє сестер. Варто наголосити,що в родині Короленків дуже любили дітей, батько Галактіон працював повітовимсуддею, і люди поважали його за чесність, принциповість, добропорядність, щорідко зустрічалося на той час.
Пізніше найменшийВолодя навчається в гімназії і закінчує її зі срібною медаллю. Згодом уПетербурзі він — студент технологічного інституту. Але недовго довелось йомубути студентом, В. Короленко залишає інститут і працює коректором у редакціїгазети. Щоправда, через рік він вступає до Петровської землеробської і лісовоїакадемії, звідки був звільнений за підписання колективної заяви. Намагаючисьпродовжити освіту, Короленко вступив до Петербурзького гірничого інституту (1877).Однак і цей навчальний заклад йому закінчити не вдалося.
Разом з тим В. Короленковивчає шевське ремесло, деякий час працює чоботарем, готуючись до «ходінняв народ». Пристрасна душа і молодий неспокійний розум невтомно шукалисоціальної правди, людської справедливості. Та невдовзі, у 1879 році, йогозаарештовують. Син судді сам сідає на лаву підсудних. Починаються каторжні рокизаслання, спочатку у місто Глазов В’ятської губернії, потім у БерезовськіПочинки, а далі у вишневолоцьку політичну тюрму. Пізніше письменник відчув насобі пронизливо нестерпний морок тобольської, томської та якутської в’язниць.
У 90-х роках ХІХст. письменник багато подорожує. Він відвідує Крим, Поволжя, Кавказ, ПівденнийУрал. Закономірним наслідком мандрівок завжди ставали художні твори. Ще зюнацьких років В. Короленко мужнім серцем і розумом вирішив: куди б не занеслайого зловісна доля, він з усіх сил невтомно, самовіддано працюватиме, і лишетруд зможе додати йому наснаги і мужності, щоб вибороти кращу життєву долю,сповна відчути отой жаданий, довгоочікуваний ковток свободи. Адже пророчийафоризм «Людина створена для щастя, як птах для польоту» з йогооповідання «Парадокс» супроводжував не лише автора на тернистихшляхах-дорогах, а й мільйони шукачів правди, однодумців і шанувальників йоготворчості.
Де б не живВолодимир Галактіонович, його завжди тягнуло до рідного краю. Він любив Українуза дивовижну красу її природи, любив український народ за його працьовитість,співучість, нездоланну жагу до волі. Глибокі й різнобічні зв’язки письменника зУкраїною, її самобутньою культурою — важливе явище в історії двох народів. Хочавін є російським письменником, але частину свого життя прожив в Україні, та йбатько його був українцем. Володимир Галактіонович палко захищав відпереслідувань царських властей українську культуру і мову, всіляко підтримувавпрогресивних українських письменників. Міцні узи дружби зв’язували його зПанасом Мирним, П. Грабовським, М. Коцюбинським. Тема України посідає значнемісце в оповіданнях «Ліс шумить», «У поганому товаристві»,«Без язика», повісті «Сліпий музикант» та багато іншихсправді класичних оповідань і повістей. [9; 148]
Розділ ІІ. Використання контрасту втворі для зображення контрасту в житті2.1 Контраст образів та характерів утворі В.Г. Короленка «Діти підземелля»
«Есливы подъезжаете к местечку с востока, вам, прежде всего, бросается в глаза тюрьма,лучшее архитектурное украшение города» [6; 3]
Ці словапрочитаємо на початку однієї з повістей Володимира Галактіоновича Короленка«Діти підземелля», і такий початок твору налаштовує читача насприймання твору вцілому у сірих сумних тонах. Але у цих рядках можемо побачититой прийом, яким автор користуватиметься й далі у творі — прийом контрасту.
Що ж таке контраст?Контраст — особливо підкреслена протилежність між характерами людей, міжпредметами та явищами [11; 504]. Контраст допомагаєпідкреслити, виділити щось важливе, визначальне у висловленій думці чизображені подій, людських характерів, предметів [1; 240].
То ж хіба не єконтрастом те, що в’язниця описується автором як найкраща архітектурна спорудаміста? Можливо хтось не погодиться з цією думкою, але наведемо наступніприклади.
Події, про якійдеться у творі, відбуваються в кінці 60-х — на початку 70-х років ХІХ ст. Уповісті змальований Західний край Російської імперії з напівросійським,напівпольським населенням; звідси назва міста Княже-Вено, імена дійових осіб,такі слова, як "єзуїти", «чамарка» та ін. Це повість продитячу дружбу, злиденне життя бідняків, дітей, які, не маючи свого куточка,змушені жити в могильному склепі. Сам період написання твору і місце подій єдосить контрастним, адже в одному містечку зібрано дві культури: польська іукраїнська, а час, про який йдеться, — час, коли одні багатіють, а інші стаютьще біднішими.
Часто в аналізітвору «Діти підземелля» зустрічаємо: «У творі протиставляютьсядва світи дитинства » [7; 43]. Так, з цим можнапогодитися, маємо дві лінії: діти судді і безпритульні дітлахи. Та чи лишедитячі світи порівнюються. Адже ми зустрічаємося із дорослими персонажами, якіналежать до різних суспільних верств. Та й описані взаємовідносини Васі збатьком показують різницю між дітьми і дорослими. Тому точніше буде сказати, щопротиставляються світ бідності і світ достатку, два світи дитинства, два світидорослих, два види взаємин дітей та дорослих, різні типи описів зовнішності таприроди.
У Васі немаматері, так само й у Валека та Марусі, але на цьому подібність закінчується. УВасі будинок і сад із яблуками, які можна їсти і якими можна пригощати. УВалека з Марусею — склеп, тобто могила, а замість саду цвинтарні зарості. Васяколи й буває голодний, може при першій-ліпшій нагоді задовольнити свою потребу.Валек і Маруся голодують, через що самі та їхній батько пан Тибурцій вдаютьсядо крадіжок. Вася — «сын таких почетных родителей»,його нові друзі — «дурное общество».
Не можна сказати,що Вася щасливіший вдома. У Валека немає доми, це важко зрозуміти Васі. Але чиє дім у самого хлопчика? Важко назвати домом те місце, звідки тікаєш тількизійде сонце, а повертаєшся уже коли його мешканці сплять. Затишок домівки дітизнаходять у старій капличці. Проте в суспільстві Вася матиме поважне місце, айого сестра виросте і з Божої ласки стане щасливою. Коли змужніє Валек, йогоєдиною долею буде потрапити до суду, а Вася його судитиме: «Я — Тырбуций,а он — Валек. Я нищий и он нищий. Я, если уж говорить откровенно, краду, и онбудет красть. А твой отец меня судит, — ну, и ты когда-нибудь будешь судить…вот его!» [6; 45]. Так пророчить пан Тибурцій, досить цікаваі протирічна постать, який одночасно є і філософом, і жебраком. Ззовні дужедикий, але з розумними очима, людина бідна, але багата знаннями. Займаючиськрадіжками тільки тому, що не було іншої можливості прокормити голодних дітей,він по суті залишається чесною людиною. Такий собі «чесний злодій» — контрастособистості, спричинений обставинами життя.
Автор описує хлопчиківтакими словами Васі. Як каже про себе сам хлопчик: «я был большой сорванец»[6; 30]. А Валека він описує словами «солидный,и внушавший мне уважение своими манерами взрослого» [6;30]. Вася дуже дорожить дружбою, що склалася. Йому не вистачалодружньої уваги, душевної близькості, справжніх друзів. В дружбу з Марусею вінвклав ті почуття старшого брата, ту турботу, яку вдома йому не давали проявитидо власної сестрички. Васі важко зрозуміти, чому Маруся так відрізняється відйого сестри зовні і поведінкою.
Портрети двохдівчаток Соні і Марусі допомагають читачеві зрозуміти прірву між двома світамидитинства. Соня — «кругла, как пышка, и упруга, как мячик. Она такрезво бегала, …и так звонко смеялась»; та Маруся «бледное, крошечноесоздание, напоминавшее цветок, выросший без лучей солнца. …онаходила еще плохо,… шатаясь, как былинка. … почти никогда не бегала исмеяласьочень редко; когда же смеялась, то смех ее звучал, как самый маленькийсеребряный колокольчик» [6; 30]. У Соні завжди були «красивыеплатья, и в темные косы ей каждый день горничная вплетала алую ленту». А у Марусі плаття було «грязно и старо, в косе не былолент». «Серый камень высосал из нее жизнь» [6; 31] говорить про Марусю Валек, і Вася, не розуміючи що це означає,відчуває, що це так і є. Лялька, яка була лише забавкою для Соні, але сталавсім для Марусі, не допомогла їй видужати, а лише дала втіху вмираючій дитині. Порівнюючиобрази Соні та Марусі, можна прийти до висновку про жорстоку несправедливістьіснуючих законів, які прирікають на загибель навіть таких безпомічних ібеззахисних дітей, як Маруся.
Розглядаючивзаємовідносини Васі з батьком, важливо звернути увагу не лише на переживанняхлопчика, а й на те, яким самотнім почував себе батько, як важко йому булопереносити смерть коханої дружини — матері Васі. Які б неприємності, біди,негаразди, перешкоди не трапилися, подолати їх допомагають найближчі,найрідніші люди — батьки, які зрозуміють, підтримають, підбадьорять, завждидопоможуть. Чому такими холодними були стосунки Васі з батьком, чому кожен зних почувався чужим у своїй сім’ї? Вася вважав свого батька суворою людиною,його бентежило «сумрачное лицо отца», привигляді якого він «робел и замыкался в себя». Хлопчикові хотілося, щоб батькообійняв його, посадив до себе на коліна, але той всю свою любов віддавав длямаленької Соні. В образі судді письменник зобразив деякі риси, що були властивіхарактерові його батька. Суворий, справедливий, відданий своїй справі. Алебатько Васі замкнувся на своєму горі. Він дуже важко переживає смерть коханоїдружини, почуває себе дуже самотнім. Він не розуміє, як Вася може затіватигаласливі ігри з молодшою сестричкою, як можна сміятись, чомусь радіти. Цедратує його, викликає неприязнь до сина. Він повірив, що Вася «дурной,испорченный мальчишка с черствым, эгоистическим сердцем» івсе більше сторонився сина. Часто Вася говорить, що тато не любить його, а яквін заздрить Валеку, якого іноді цілує Тибурцій. Але за зовнішньою суворістюсудді прихована глибоко нещасна, добра, чесна і справедлива душа. Навітьфілософ Тибурцій так характеризує тата Васі: «Твой отец, малый,самый лучший из всех судей на свете. У него есть сердце» [6; 52]. Зовсім не таким змальовував батька самВася, але після таких слів постать рідної людини набула «грозной,но симпатичной силы». Після цих слів ще більше хочетьсяхлопчику батькової любові, але стає ще більш прикро, бо ж тато його «не любит». Такий контраст почуттів до тата збентежує Васю, він ще більшебоїться наблизитись до нього, бо не хоче бути відштовхнутим. І ще більшехлопчик зближується зі своїми бідовими друзями.
Час описаних подійвесна — осінь, дві протилежних пори року: весна — час зародження нового,відновлення; осінь — час відмирання, підготовки до зимового сну. Але осінь івесна — це пори року, коли переважають яскраві насичені кольори. У творі жкольорова палітра приглушена, зовсім мало сонця. Його проміння не може створитиатмосферу радості, розвіяти смуток. Природа сумна, як і сама повість, хочаздавалося б мала бути кольоровою, сонячною, веселою. В повісті змальовано сумніподії, які заступають красу природи. Коли людині важко, вона не помічає нічогонавколо себе.
Автор детальноописує кладовище, на яке йдуть хлопчики на чолі з Васею. Детальний опис в своїйсуті це контраст між живою, прекрасною природою і напівзруйнованим кладовищем. Такийопис створює сумний настрій, ніби готуючи нас до подальших подій. Вася прийшовна кладовище, керуючись цікавістю, в пошуках пригод, з бажанням пізнатитаємничий, незвіданий світ. Але чуттєва натура хлопчика одразу піддаєтьсявпливу оточення. Його захоплення, азарт міняються на смуток, відчуттясамотності, яке загострюється на фоні зруйнованих могил.2.2 Протиставлення двох світівсучасності письменника
Але основнепротиставлення у творі — два світи: бідності і достатку. Два світи, які різнятьсяв будь-яку епоху і які є справді контрастними у творі Короленка «Дітипідземелля».
Що ж головне длялюдей з достатком і чому надають перевагу ті, що втратили будь-які матеріальніблага? Світ достатку — є матеріальні блага, але втрачається духовність. Можливо,саме тому найвизначніша споруда міста — тюрма; чим більше очерствіння людськихдуш, тим вищий рівень злочинності; з іншого боку, закони суспільства не даютьрівної можливості всім громадянам. Світ бідності представлений «поганимтовариством», вони не мають матеріального достатку: позбавлені житла, їжі,роботи, викинуті суспільством геть, навіть за межі містечка; але є духовність — сім’я Тибурція: вимушені жебракувати і красти, вони зберегли найголовніше — любов, теплі родинні почуття, доброту, здатність прийти на допомогу.
Найбідніші живутьна острові, який ніби нависає над містечком, а самі вони є багатшими духовно. Самеце возвеличує жителів руїн над мешканцями містечка. Ті, які живуть нагорі (вруїнах), є вищими духовно, хоча і є низами суспільства, а ті, хто живе внизу (вмістечку), низько впали духовно, хоча вважаються вищими прошарками населення. Недармавсе містечко було наповнене пилом, а на горі зеленіла трава, яка ховала весьжах смерті, кладовища. І можливо саме ця зелена травичка, яка ховає під собоюсмерть, є надією для жебраків з поганого товариства, є надією для Васі, єнадією для самого автора на краще життя.
Дуже сильноконтраст двох світів відчувається на фоні опису кладовища в останніх рядкахтвору: «вокруг часовни стали образовываться обвалы, и она стала ещемрачнее; еще громче завывают в ней филины, а огни на могилах темными осенниминочами вспыхивают синим зловещим светом.
Только одна могила, огороженнаячастоколом, каждую весну зеленела свежим дерном, пестрела цветами».
Це ніби означаєдля нас, що які б не були обставини, хто б тебе не оточував, завжди є хочмаленький вогник добра, який тебе зігріє, покаже дорогу.
Висновки
Прочитані сторінкидопомогли уявити, яким безпросвітним було життя бідняків Російської імперії вкінці ХІХ століття. Людина не може залишатись байдужою до страждань інших,незалежно від соціального статусу. Саме тому син судді, представник шанованогопрошарку суспільства опиняється серед найнижчих верств, де знаходить все те, щовже давно втрачено там, нагорі, але дає життя і надію людям у підземеллі.
Завдякивикористаним у творі контрастам в описах людей, природи, перебігу подій,діалогам, автор зображує найсуттєвіший, центральний контраст твору: «шанованесуспільство — погане товариство». Цих людей розділяє глибока прірва, іважко сказати, хто правий, хто кращий. Можна лише сказати, що між ними єрізниця. Ця різниця відчутна завжди і всюди, незалежно від країни, часу, влади.Адже, на превеликий жаль, тема дитячих страждань висвітлювалась і в минулому, ітепер. За даними ООН, 6 млн. дітей у світі живуть за межею бідності. І це тоді,коли інші купують ділянки на місяці, мало не щодня міняють автомобілі,витрачають масу грошей на непотрібні речі. Чим не контраст сучасності? Але єте, що об’єднує ці два світи. Це співчуття. Це співчуття не тільки багатих добідних, а й співчуття до тих, хто бідний духовно.
У даній роботінаведено багато прикладів використання Короленком контрасту у творі «Дітипідземелля». Використання саме цього прийому зумовлене, напевно, подіями,які траплялися в житті самого письменника. Не раз його кидало на самий низ, ув’язницю, хочеться сказати «на дно», туди, де зібрані злодії, шахраї,а поряд з ними такі ж філософи, захисники скривджених, яким був сам ВолодимирГалактіонович.
Список використаної літератури
1. Бандура О.М., Волошина Н.Й. Українська література:Підручник для 8 кл. — К.: Освіта, 1995. — 416с.
2. Гибет Е.И. Рассказ В.Г. Короленко «В дурномобществе». // Русская речь. — 1976. — №5. — С.142 — 147.
3. Донской Я. Е.В.Г. Короленко. Очерк полтавскогопериода жизни и деятельности писателя 1900 — 1921. — Харьков: Харьковскоекнижное издательство, 1963.
4. Іваненко О. Система уроків по вивченню повісті В.Г.Короленка «Діти підземелля» у 5 класі. // Зарубіжна література вшколах України. — 2006. — № 2. — С.20 — 21.
5. Короленко В.Г. В дурном обществе (из детскихвоспоминаний моего приятеля). — Москва: Государственное издательствохудожественной литературы, 1951.
6. Короленко В.Г. Дети подземелья. — Москва: Государственноеиздательство детской литературы Министерства просвещения РСФСР, 1949.
7. Михасюк Н. Зображувальний ряд повісті В. Короленка«Діти підземелля» та його роль у розкритті авторського задуму. // Зарубіжналітература в навчальних закладах. — 2000. — №2. — С.42 — 43.
8. Михасюк Н. Зображувальний ряд повісті В. Короленка«Діти підземелля» та його роль у розкритті авторського задуму (продовження).// Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2000. — №3. — С.20 — 21.
9. Николаенко В. Система уроков в 5 классе порассказу В.Г. Короленко «Дети подземелья». // Литература в школе. — 1971. — №6. — С.40 — 47.
10. Півнюк Н.О., Чепурко О.М., Гребницька Н.М. Зарубіжналітература: Підручник-хрестоматія у двох частинах: 5 клас. — К.: Просвіта, 2002.- Ч.2. — 320с.
11. Ростов Н.В.Г. Короленко. — Москва: Художественнаялитература, 1965.
12. Самарян Світлана, Тіунова Любов Зарубіжналітература. Пробний підручник-хрестоматія для 7 класу загальноосвітньої школи. Виданнядруге, змінене і доповнене. — Київ: Вежа, 1997.
13. Смотрицька М. Знайомство із творчістю В.Г. Короленкана уроках зарубіжної літератури в школі. // Зарубіжна література в навчальнихзакладах. — 2004. — №9. — С. 19 — 21.