Порівнянийаналіз двох романів «Американський психопат» Брет Істон Елліс і «РабиМайкрософта» Дуглас Коупленд
«Американськийпсихопат» (англ. American Psycho) — роман американського письменника БретаІстона Елліса, в якому оповідь ведеться від імені заможного мешканця МанхеттенаПатріка Бейтмен, самопроголошеного маніяка-вбивці. Роман був опублікований в1991 році і викликав фурор деталізованими описами сцен сексу і насильства.
Раби Майкрософта(англ. Microserfs) — роман Дугласа Коупленда, що вийшов в 1995 році. Вперше вінз'явився у формі невеликого оповідання у статті-огляді журналу Wired в січні1994 і згодом був розширений до роману.
Аналізуючи роман «Американськийпсихопат», в першу чергу потрібно відзначити, що дія відбувається в кінці1980-х, в основному на території Манхеттена, і присвячено опису приблизно двохроків з життя Патріка Бейтмен, головного героя і оповідача. На початку романуБейтмену 26 років. Базову частина сюжету складають описи злочинів Бейтмен, хочадостовірність цих описів до кінця розповіді стає все більш сумнівною. Бейтменпоходить з багатої сім'ї, закінчив Ексетерському академію, Гарвардськийуніверситет (випуск 1984 року) і працює на Уолл-стріт у фірмі «Пірс ендПірс». Бейтмен — втілення образу яппі 1980-х.
Раби Майкрософта написанийв ранні 90-ті, він зображує життя людей, що працюють в сфері програмногозабезпечення, і вплив роботи на їхні стосунки і життя. Роман представлений увигляді записів у щоденнику, який веде оповідач. Тим самим він схожий за стилемсучасним блогам, хоч і був написаний раніше, ніж вони отримали широкерозповсюдження в мережі.
У романі головнийгерой Бейтмен детально описує, як він катує і вбиває своїх жертв, серед яких:
Молоді жінки,серед яких його колишні і нинішні подруги, повії, дівчата з бюро ескорт-послуг.Конкуренти по бізнесу (наприклад, людини на ім'я Пол Оуен він вбиває прямо усебе в квартирі). Бідняки, бомжі, безробітні, яких він зустрічає на вулицяхміста. Бейтмен іменує їх «генетичним сміттям». Чорношкірого жебракавін зустрічає двічі по ходу роману — при першій зустрічі виколює йому очі.
Представникиінших етнічних груп (зокрема, китайський хлопчисько-кур'єр, якого він приймаєза японця). Просто люди, яких зустрічає на вулиці, зокрема хлопчик уЦентральному зоопарку, гомосексуаліст з собакою і саксофоніст. Попалися підруку під час погоні, в ході якої Бейтмен намагається відірватися від поліції(тут він вбиває таксиста, поліцейського, нічного сторожа, прибиральника).
У вбивствахБейтмен немає ніякої системи або плану. Він просто катує і вбиває людей самимирізними способами з використанням пістолетів, ножів, електроінструментів іживих щурів. Цікаво, за якою ознакою можна визначити персонажів, яких Бейтменне намагається вбити. Це його секретар Джин, наречена Евелін Вільямс і гей ЛуїсКаррутерс. Можливо, він не хоче цього робити тому, що всі вони відчувають до ньогоніжні почуття (є сумніви щодо нареченої).
Жадібність,заздрість і ненависть — ось головні почуття Бейтмен поряд з люттю і садистськимзадоволенням від насильства. Він виявляє слабкі ознаки людяності, колирозмірковує про романтичне кохання і її вираженні в музиці. Він має доситьспецифічним почуттям гумору і не раз по ходу роману іронізує з приводунікчемності і порожнечі свого існування. До кінця роману показується, що навітьвбивства вже не можуть викликати в Бейтмен ніяких емоцій.
Ніби в унісом, і втой же час протилежним сюжетом є роман «Раби Майкрософта» ДугласКоупленд починається з побіжного огляду життів працівників Майкрософта, людей,які створили програми, використовувані в Майкрософт показаний як корпорація, щомає феодальну структуру, з Біллом Гейтсом в якості власника та працівниками вякості рабів. Також жертви свого часу. Тільки на відміну до роману «Американськийпсихопад» Брет Істон Елліса є заручника сучасного світу.
Герої роману «РабиМайкрософта» Дуглас Коупленда живуть в Сіетлі, робоча атмосферавторгається в їх особисте життя, їх щоденні розпорядки дня повністю залежатьвід циклів випусків програмного забезпечення. Коли один з них вирішує покинутиМайкрософт і заснувати свою компанію в Кремнієвої долині, інші підтримують такуможливість. Вони залишають стабільність і захищеність заради невідомого в новійкомпанії. Героями керує не тільки шанс створити успішний програмний продукт,але і бути «номер один»: бути першими в чомусь, випустити версію 1.0і тп. Крім того, зміни в їх життях дають початок розвитку їх як особистостей.
Один із поглядівна теми книг «Американський психопад» Брет Істон Елліса і «РабиМайкрософта» Дуглас Коупленда полягає в тому, що вони розглядається яксатира на моральну деградацію 1980-х, в тому числі на американський бізнес іжиття нації.
Багато хтовважає, що докладні описи бузувірств Бейтмен вставлені для посилення «чорногогумору». Все життя Бейтмен крутиться навколо того, яким він бачитьсяіншим. Оскільки «особистості» як такої у Бейтмен просто немає, вінможе сприйматися як метафора «пластмасових» 1980-х. Також романописує Бейтмен і його колег як безпринципних моральних дегенератів, здатних навсе заради досягнення успіху. Червоною ниткою через розповідь проходитьненависть Бейтмен до гомосексуалістів і повій. Це символи вже актуальною в тупору теми СНІДу. Бейтмен не використовує ін'єкційні наркотики, які також єодним з найголовніших чинників поширення СНІДу.
Саме Коупленд бувлогопедом Наомі Кляйн, вивчивши її сичати злісний протестний слоган «NOLOGO!»; Саме з «Рабів» Майкрософта" видавити на світ божийдесятки антікорпоратівних відозв — це ключовий для антиглобалістськоголітературного корпусу текст. Ще в 1995 році Коупленд, у якого інтелектвлаштований, як очі у Шумахера: обоє бачать те, що буде за поворотом, — дужечітко висловився про те, що вторгнення корпорацій в особисту сферу скінчитьсяантропологічною катастрофою: людина мутує як вид, зробившись сировиннимпридатком тоталітарних корпорацій.
Службовці «Майкрософта»стали першими, найочевиднішими жертвами нового корпоративного порядку. Саме цілюди, що проживають життя на роботі, стали відчувати недолік реальності, томущо на їх очах звичайна реальність стала замінятися або на ігрову — цифрову, абона штучну — споживчу, супермаркетную. «Раби» Майкрософта "-типове коуплендовское соціологічне дослідження у формі роману; цього разу майжечорна комедія про компанію програмістів, які спочатку працюють у"Майкрософт ", а потім переїжджають з Сіетлу в Каліфорнію, щоб почати тамвласний бізнес — розробку ігор нового покоління, але вже так покаліченікорпоративною культурою, що назавжди залишаються духовними інвалідами. Як би небула благополучна їх життя, всі вони відчувають постійну тривогу через втратупочуття реальності і, одного за іншим, «айдентіті» — сексуального,політичного, родового. Коуплендовскіе герої розрізняються між собою не стількитілами і особистим простором, скільки споживчими звичками. Світ спрощується іущільнюється, перетворюється в «Лего».
Саме зворушливе в«Рабах» — опис бабиного літа людства, епізоди, в яких майбутнімутанти востаннє обіймають один одного, відчуваючи неймовірне задоволення іпочуття єднання від останніх фотонів світла, градусів тепла. «Раби»тільки на початку здаються сатирою на добровільних слуг Білла Гейтса; ближче докінця роман перетвориться в елегію про ніжність, теплоту людських відносин.Чудовий — стрімко прогресуючий від сумній «Життя після Бога» доприголомшуючою «Подружка у комі» — Коупленд.
Отже,проаналізувавши сюжети романів «Американський психопад» Брет ІстонЕлліс і «Раби Майкрософта» Дуглас Коупленд можна підсумувати, щотвори ніби схожі за тематикою, та водночас є зовсім протилежними засприйняттям. Навіть у літературній критиці «Американський психопад»Брет Істон Елліс не знайшов жодного позитивного відгуку на відмінну від «РабиМайкрософта» Дугласа Коупленда.
І «Американськийпсихопад» Брет Істон Елліас, і «Раби Майкрософта» ДугласКоупленда розповідають про жертви сучасного світу та особливостіморально-психологічного погляду бурхливих поч… 90-х років.
Книгу «Американськийпсихопад» Брет Істон Елліас і справді є за що дорікнути. У Елліса проблемиз сюжетом, роман рихлим. А для читача це лише спосіб відчути реальність себесамого, реальність життя, тому що домінантне його відчуття — власна порожнеча,навіть не порожнеча, а цілковита незначність, неіснування. Герой роману дотримуєтьсяправил гри, носить правильні лейбли, ходить в правильні клуби, слухає правильнумузику, постійно побоюючись зробити не комільфо, — і нікого не цікавить, що внього за душею і чим він займається у вільний від світського життя час. Доречі, в книзі є натяк на те, що насправді всі вбивства відбуваються героєм лишев його уяві. Це схоже на правду. Але сенсу книги не змінює абсолютно.
Великі корпораціїзавжди націлені на отримання максимального прибутку і найбільшої ефективностівід величезного штату своїх співробітників. Вони створюють для своїхпрацівників всі умови, що дозволяють добитися тільки лише цих цілей: будуютьжитлові «містечка», обробляють офісні приміщення, надають соціальнезабезпечення, створюють цілу інфраструктуру, — все, що тільки може забезпечитинайбільш комфортні умови для роботи. Натомість вони забирають у своїхспівробітників роки життя, фактично перетворюючи їх на своїх «рабів».А коли людський ресурс вичерпає себе, його просто замінюють на новий:
Фаза «робота- це життя» триває приблизно років десять. Так що хапайте їх, поки вонимолоді, і постарайтеся зробити так, щоб вони ніколи не подорослішали.
Дугласа Коуплендау своїй книзі «Раби Майкрософта» описує, як група програмістів, якіпрацюють в одній з таких корпорацій і, начебто, цілком задоволених своєю«життям», в один прекрасний момент вирішують вийти з «великоїгри» перш, ніж вони підійдуть до «межі звільнення», і зайнятися роботоюнад власним проектом. З одного боку, вони вплутуються в ризикове підприємство,і змушені вже самостійно думати про житло, про стабільність доходів і пошукуфінансових ресурсів, але з іншого боку, вони починають розуміти, чого їхпозбавляла Корпорація. Вони нарешті починають жити по-справжньому, відчувати,любити, страждати, будувати відносини ...
«РабиМайкрософта» можуть здатися нудними через велику кількість«зайвих» дрібниць, обривків щоденникових записів, але саме такимчином автор хотів показати життя хлопців, які вирвалися з «рабства» увсіх її аспектах. І як мені здається, йому це цілком вдалося.
Списоквикористаної літератури
Дуглас Коупленд. Рабы «Майкрософта».-Издательство: АСТ, Люкс. – 2004. 496с.
Рабы Майкрософта. Главная страница блога ЛеонидаЛукина. Электронный ресурс. Режим доступа:blog.phpworld.ru/archives/252-Raby_Majkrosofta.html
Эллис Брет Истон — Американский психопат. Электронныйресурс. Режим доступа: booklove.ru/pus_103593.html
Эллис Б. И. Американский психопат. — М.: Адаптек /T-ough press, 2003. — 544 с.