Зміст
Вступ
І. Образ Марії у романі Уласа Самчука «Марія»
1.1. Опосередкованість образу
1.2. Характеристика образу Марії
ІІ. Образ Марії Богоматері
ІІІ. Порівняльна характеристика Марії Перепутько і МаріїБогоматері
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Мета роботи – дослідити особливості образуголовної героїні роману Уласа Самчука «Марія».
Завданняроботи:
1.Охарактеризувати образ Маріїу однойменному романі Уласа Самчука.
2.Описати образ МаріїБогоматері.
3.Порівняти характеристикиМарії Перепутько і Богоматері.
В ході дослідженнявикористовувався порівняльно-описовий метод.
Апробаціяроботи: данедослідження може бути розглянуте як додатковий матеріал в школі на урокахукраїнської літератури при розгляді роману Уласа Самчука «Марія».
Матеріаломдослідженняпослужив роман Уласа Самчука «Марія».
Дане дослідженняє актуальним, оскільки багатогранність образу Марії у однойменномуромані У.Самчука ще не вивчена в повному обсязі.
Роман-спалах«Марія» (1933 р.) – найсенсаційніший з усіх творів Самчука. В 1933 році світовугромадськість потрясло нечуване в історії лихоліття – організований голодомор,що призвів до загибелі восьми мільйонів українців. Це була перша велика акціягеноциду, спрямована проти українського народу. Письменник Улас Самчук відчуврозмах національної трагедії. Роман «Марія» був написаний у тому ж 1933.Виникає питання: чи був Улас Самчук проінформований, достатньо проінформований?Так, інформації у митця було вдосталь. Не лише тому, що матеріали про голодвеликим потоком ринули в Європу. Письменник виріс і виховався на території, дебув Голодомор. Там залишилося ще багато друзів, знайомих…
Роман «Марія» –сенсаційний своєю правдивістю. Читаючи цей роман, ми проникаємося Маріїнимирадощами, болем. Ми нібито разом з нею проживаємо все її життя. Тому цей романзалишається актуальним і сьогодні. Свої міркування, своє бачення трагедії 33-гоУлас Самчук показує на прикладі головної героїні роману, яку автор ототожнює зБогородицею. Отож, хто це – героїня усього всесвіту Самчука, дзеркало його душіі відображення цієї трагедії Голодомору?
І. Образ Марії у романі Уласа Самчука «Марія»
Головна героїнятвору У.Самчука «Марія» (1933) – Марія. Автор характеризує образ героїні небезпосередньо, а за допомогою обставин та висловів інших персонажів у творі(опосередковує образ).1.1. Опосередкованість образу
Наприклад,Домаха, найближча для Марії людина, так оцінює Марію: « – Це, чуєш, від неї. Цевона… То знаєш, як то є… Дівча молоде, дурне. Добре воно, але ще молоде… Пручається,соромиться…» [1; 33].
І Мартин,господар героїні, характеризує Марію: «А, як самі знаєте, держу її сьомий рік.Золота дівка. Що не похопить – горить в руках» [2; 34]. Мартин засвідчуєпрацьовитість дівчини.
Корній висловлюєтаку думку про Марію: «Така і Марія. Сьогодні моя, завтра чортова» [3; 78].Цими словами автор зображує непостійність героїні.
Перший чоловікМарії, Гнат, так оцінює жінку: «Ти правдива, Маріє…» [4; 94].
«Казиться з жиру.За хлопцями гицає, як кобила» [5; 54]. Так Трихон, жид, говорить про Марію,засвідчуючи її розгульність в перші роки заміжжя.
Гапка, сусідка,вважає, що вона на Гната «і задом не дивиться» [6; 87]. Марія – вірна своємудругому чоловікові.
Вже на кінецьжиття син Марії так говорить про своїх батьків: «Я, Максим КорнійовичПерепутька, відмовляюся від своїх батьків-кулаків, які ціле своє життя буливрагами робочого класу і стояли на засадах власності і навіть тепер незрікаються своїх ганебних засад» [7; 150].
Опосередкованістьобразу може стосуватися не тільки духовних якостей героя, а й зовнішності. Так,Гнат дає оцінку привабливості Марії: « – Дивлюся на тебе, Маріє, і стаєстрашно. Страшно за твою таку красу. Тобі треба сидіти в світлиці, накинутицарську одіж і бути чиєюсь царицею. Ні, ні… Тобі тільки царицею бути. Ти надтохороша, у тебе ж пісне яка, яка пісне» [8; 22].
Сусідихарактеризували зовнішність Марії так: « – От так дістав жіночку! – говорилисусіди. – Така кривина, а таку підчепив кралю. Га!..» [9; 40].
Коли Марія насвоєму весіллі співала, то ось якою вона була: «Одягнута і зав’язанапо-молодецьки. На голові попеляста шовкова хустка, перев’язана червоноюстрічкою. На шиї багато справжніх дорогих коралів. Сама свіжа, пишна,натхненна. Очі невинно спущені додолу і закриті рівними гребінчиками вій» [10; 40].
Сусідка Марії,Гапка, описує героїню так: «Молодиця, як тур… І грім її не візьме…» [11; 86].
Та ж Гапка каже,що Марія «гладка, як кобила» [12; 87].
З часом Марія вжене та, зів’яла: «Марія вже не та, не колишня. Клопоти, праця зім’яли їїмолодість і красу» [13; 85].
Гнат пізніше такописує Марію: «В той час двері зненацька відчиняються і у дверях бачу бліду,виморену жінку» [14; 95].1.2. Характеристика образу Марії
Характер Марії –це своєрідна гамма якостей, які змінюються, заміняють одна одну з часом. Цеможна простежити, проаналізувавши життєвий шлях героїні.
Дитинство Маріївипало тяжке. Відчула на собі сирітство («І тоді відчула Марія своє сирітство»[15; 10]). В цей період у неї проявляються різні риси. Наприклад, терплячість:«Роса розмочує ретини, заходить в бруд і роз’їдає їх. Чути гострий біль,виступає чорна густа кров. Але Марія не зважає на це» [16; 11]. Працьовитістьпритаманна їй з самого дитинства: «Вставала рано з сонцем, брала в пеленушматок сухого хліба і гнала зграю» [17; 11]. Не злопам’ятна – «піде над річку,порюмсає – і знову добре» [18; 11].
Марія виросланапрочуд гарна – «на двадцятій весні відчула дівочий сором…» [19; 11]. Авторсам наголошує на вроді дівчини: «з Марії стала – о, дівка! Не скінчилосьп’ятнадцять, як почали за нею оглядатися та стригти очима» [ ; 12]. Знаходимотакож зовнішній опис Марії: «Виграють оті чорнені, оті бездонні очі… Глянь –опалить… А щоки повні, округлі, з ямочками. Кучері чорним полум’ям горять.Картина – невгамовна, співоча картина» [21; 12].
Однією зхарактерних рис Марії є її любов до церкви: «Білить, рве, і по короткому часі,вимита, вичепурена, у найповнішій шелестючій спідниці, з хустиною у руці біжитьМарія на вечірню» [22; 18]. Не тільки любить, а й регулярно відвідує церкву:«Завше ходила, то і тепер піду» [23; 16].
Марія, як іраніше, не цурається праці: «Та що Марії праця? Жне, в’яже за косарями і, мовдзвінок, гомонить» [24; 12].
Марії притаманналегковажність, несерйозне відношення до важливого: « – Говорять, що до неї ГнатКухарчук збирається свататись. Марія тихо хіхікає. Смішно» [25; 19].
Капризність,самовпевненість також присутні у характері Марії: « – Не знаю. – відтяла вона ізакопилила губу» [26; 26]. Марія – кокетка, проте не бажає серйозних стосунків:«Посміється, пожартує, а вийдеш до нього в садок?» [27; 13].
Не чужа Маріїтака риса, як сором’язливість: «Налилася, мов ягода» [28; 18].
Марія нетерпляча:« – Ну ти й гавиш! Пусти! Чого ти так негарно сопеш?..» [29; 26].
У дівчиниз’являється наречений, Гнат. Та вона вважає, що не пара для нього: «Нащов’яжешся з обдряпаною наймичкою» [30; 26].
Вона хитрувата:«Засміялася. Не розуміє, мовляв. А вона, капосна, розуміє гаразд…» [31; 33].
Марія виходитьзаміж. В цей період вона трішечки сором’язлива і хвалькувата: «Марія трохисоромилася, але відчувала приємність і знала, що їй будуть заздрити товаришки»[32; 36].
«Під вінцем Маріябліда, як панночка. Тільки опущені вії, та брови чорніють, та кучері, щовибиваються з-під вельона…» [33; 37]. «Піднесена і урочисто чиста Маріяприймала свої дари, цілувала кожного в уста, а Мартина – нахилилася і, якбатька, поцілувала в руку» [34; 39] – в цей момент автор засвідчує святість,піднесеність дівчини.
Марія одружиласяз Гнатом, який підносить Марію до личини Святої: «Гнат дивиться на Марію,дивиться, мов на святу. Здається, що це янгол злетів з неба, сів у нього застолом і виспівує тужливу, але чарівну пісню. Підійти до неї, стати прилюдно наколіна, поклонитися до землі» [35; 40].
Вийшовши заміж занелюба, Марія таки взяла себе в руки і заспокоїлася: «І Марія поволівтихомирюється. Для неї починається нове життя, і треба з цим помиритись» [36;41].
Марія старанна,відповідальна: «З першого тижня Одарка багато домашньої роботи спихнула наМарію, і та сумлінно і справно виконувала свої обов’язки» [37; 41]. Маріянамагалася потоваришувати з Одаркою і, слухаючи наказу Домахи, «намагаласяслухати та бути привітливою» [38; 39].
Автор зображуєМарію модною, не застарілою: «Одарці дещо не до вподоби, що Марія занехаяластаросвітські звичаї і не вбиралася до шлюбу, як це було прийнято, але такі вженастали часи» [39; 39].
Невдовзі Маріянароджує хлопчика, Романа. В цей період вона забобонна: «Коли купала, клала доводи любистку, щоб любили дівчата. Одягала сорочечку перед челюстю печі,вигрівала і хрестила її. Огонь і хрест відганяє нечисту силу. Боялася ітремтіла, щоб не впав на нього злий погляд і щоб не наврочив. Кілька разів бабуУлиту приводила, щоб викачала переляк» [40; 43]. Після одруження Марії з Гнатомжінку переслідує низка втрат і загибель сина Романа: «Роман був мертвий» [42;49]. Тоді священик прирівнює Марію до Богоматері: « – Сестро! Чую біль твій,біль матері, яка тратить свого первенця. Але пригадай, сестро, ту Марію, туСвяту Матір, що родила світові Бога Живого, який всім людям кинув слова:«Прийдіте до мене, всі страждаючі і обременені, і аз успокою ви…» Його розп’ялиза це. І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятогоСина, чекаючи Його смерті. Пригадай її велику мужність, попроси у неї силипережити твоє горе і видержати все так само, як це видержала Вона, найбільша зусіх матерів…» [41; 49].
Вдруге Маріянародила неживу дитину: «За півроку родилася нежива дитина» [43; 50]. Це сильнопідірвало психіку Марії. А коли Корній приїжджає у відпустку у рідне село ішвидко від’їжджає, Марія поводиться, наче божевільна: «Вбирається у барвистіспідниці, голову криє по-дівочому, заплела розплетену дружками косу. Домашняпраця не цікавить більше Марію: «Напрацювалася і натягнулася. Досить. Неділі,музики, сміхи вечірнього стояння на перелазах» [44; 53].
Марія втратиласором: «Марія не соромиться з такими (сопляками) скалозубити, грати в карти івихіхікувати по темних закутках» [45; 56].
Стала байдужою:«Хай, про мене, і сам себе віддасть тій Гапці. Байдуже…» [46; 57].
Через те, що Гнатпочав часто навідуватися до сусідки, Гапки, Марія заспокоюється і перестаєгуляти на вечорницях бозна з ким, а залишається вдома. Знову втихомирюється іповертається до життя («Марія нікуди не йде…» [47; 57].
Подружнє життяМарії поволі налагоджується: «Гнат і Марія чують під собою твердий грунт. Все,що було, стерлося з пам’яті. Жиють спокійним селянським життям» [48; 60]. Алеце щастя швидко припинилося двома бідами: смертю доньки Надійки від тифу: «…неминув місяць, як весела говорунка Надійка в муках та стражданні покинуланазавжди наш мир» [49; 61] та тим, що Гнат зламав ногу («Одного дня поїхав уліс, попав під деревину, яка потрощила йому якраз криву ногу» [50; 61].
Коли повернувсяКорній, Гнат якраз був у лікарні. Марія, як могла, догоджала КорнієвіПерепутькові, що на той час жив у неї. Ось якою бачив Гнат Марію в цей періодпісля розповіді брата Михайла: «Бачив Марію, що скидає матросові брудногочобота… Бачив Марію, що хмелиною в’ється навколо дужого тіла ворога… БачивМарію-рабиню, Марію, що цілує ту руку, яка її б’є по лиці» [51; 63].
Хоча Марія істраждала фізично, але вона не плакала, не сумувала: «Чого ж їй плакати? Не длятого рвалася, не того шукала. Сама винна, обіцяла і забула обіцянку, не чекала.Не вірила в любов, захотіла багатства. Покутуй» [52; 69]. «Марія гнулася передним лозою» – Марія з усієї сили намагалася догодити Корнієві.
Марія покидаєГната і йде до Корнія. Знову втрачає дитину. Коли завагітніла вдруге, Корнійвиявив бажання одружитися; власне, цього Марія і чекала все своє життя, це їїмета: «Хомиха божилася, що Марія ледь стояла під вінцем, такий вже у неї живіт,але це не так важно. Досить, що Марія впертою працею, самовідреченням добиласянарешті права бути законною власністю свого чоловіка. Не чула границі радості»[53; 70].
Народжується син,Демко. Хоча Марія хоче назвати хлопчика іншим ім’ям та батько не погоджується,і жінка підкоряється. Вона стала покірною: «Марії це ім’я не зовсімподобається, але раз хоче батько… Що може вона проти батька?» [54; 71].
З часомзмінювалися риси характеру Марії. Вона стала байдужа до думки суспільства:«Гомонять сусіди. Не розуміють вони Марії. Але їй байдуже» [55; 72].
Поволі Корній зМарією зводяться на ноги, будуть своє господарство вперто. Лише тепер Маріящаслива, по-справжньому щаслива: «Їй весело і радісно. На обличчі спокій, видносяйво щастя – короткого і приходящого, але все-таки щастя. «Ми, – кажутьМаріїні очі, – не вимагаємо багато щастя. Щастя наше у повноті існування, алекілька разів на рік ми скупчимо його в одно велике видиме щастя, щастя, якевипромінює з наших віч, з наших уст, з наших душ» [56; 76].
«Ті кілька добрихслів відняли всю її втому» [57; 43]. Марія, як і всі, прагне добра, любові.
«Жінка рве зостанніх сил» [58; 72] – таки не змінюється одна з найважливіших рис характеруМарії – працьовитість.
Марія невибаглива до одягу, не перебірлива – «До цього часу вона нічого не купувала длясебе. Доношувала все те, що принесла з собою від Гната» [59; 75].
«Марія виросла нагосподиню й матір» [60; 80] – так автор засвідчує, що Марії притаманні риси якчудової господині, так і матері – любов, ніжність, терплячість.
І ось Марія зновувагітна, проте «…не зважає на свою вагітність. Підтикнувши високо спідницю,містить ногами глину, викладає заступом на стіл…» [61; 80]. Марія працьовита,невтомна, не може сидіти без роботи, адже навіть тоді, коли їй личитьвідпочивати, вона важко працює.
«Марія й не думаєжуритися» [62; 80] – ця жінка дуже життєрадісна, весела.
«А Марія ночей неспала – виглядала і сподівалася» [ ; 84] – так Марія чекала на Корнія, якогозабрали на війну.
«Упораюсь, Гнате…Якось упораюся…» [63; 85] – так різко відповіла Марія на пропозицію Гнатадопомогти. Це свідчить про те, що жінка покладається лише на свої сили, можливовона трішечки самовпевнена, вважаючи, що впорається зі своїм господарством, небажає нічиєї допомоги.
«…не знаєш людей,у кожного язики без кості…» [64; 85]. Це свідчить про її досвід: у власномужитті вона вже, напевно, не раз стрічалася з пліткарством.
«…і за неграмотнуМарію Перепутько…» [65; 84]. За все своє життя Марія так і не навчилася читатиі писати.
До цього часужінка не втратила дівочої сором’язливості: «Марія ніяковіє…» [66; 86].
«Чого лякаєшся,Маріє?» [67; 93] – з часом Марія стала ляклива.
«У тебе (у Марії)… порвалися чоботи. Не мерзнуть ноги? Скоро ж зима…
– Чи ж топервина» [68; 96]. Марія терпляча, не звертає уваги на свій зовнішній вигляд,і, нарешті, не піклується про своє здоров’я.
«Марія йде здолини і несе на коромислі повні два відра води. Засапується, стає, перекладаєкоромисло на друге плече, відсапується» [69; 70]. Марія знову показує своюпрацелюбність. «Не думає над тим, чи це комусь подобається» [70; 70] – жінкабайдужа до думки суспільства, не звертає на неї уваги.
«Марія бігає,руки мліють від утоми, але лагідна усмішка не сходить з її уст» [71; 73] –Марія терпляча, любляча.
«Марія нічого зсебе не уявляла, але Марія не могла натішитися. Вона в житті ще не дісталакращої спідниці – це ж купив він, той, який ще ніколи нічого не купував.Кинулася йому на шию» [72; 75]. Марія задоволена тим, що має. Для неї важливийне подарунок, а любов, щирість того, хто його зробив. Вона вдячна навіть за ненайкращий дарунок близької людини.
«Марія думає…»[73; 76]. З часом Марія стала роздумливою, поміркованою людиною.
«Ах, Маріяпережила всього. Було і хрестин, і мерлин. Не первина. Видно, під такоюпланетою родилася» [74; 100]. Автор показує величезний життєвий досвід Марії, атакож власноруч підносить її до неба, пов’язуючи її життя, її долю з планетою.
«Їй всі рівні,всі добрі. Не робила різниці між дітьми, не заважала батькові давати їм накази,але й не боронила нічого дітям» [75; 103]. Такою була позиція Марії у вихованнідітей.
«Це нічого, щоприйдеться дещо живота стягнути. Нічого. Десятина є завжди десятина. Вонаготова з останнього пнутися, а все-таки десятинка буде» [76; 100]. Ця цитатазасвідчує знову ж таки терплячість, силу у тому плані, що вона не боїтьсявідмовити собі у деяких благах, також з цих рядків можна визначити важливістьдля Марії матеріальних цінностей (а вони для неї важливі), і ціну, яку вонаготова за них заплатити (вона «…готова з останнього пнутися»).
« – Підріс, хайпогуляє, – казала вона (Марія). – Прийде час і покине. Молодість є молодістю…»[77; 103]. Марія не забороняє дітям гуляти, поважає юнацький вік, бо вона ще,певно, пам’ятає й себе.
«Найулюбленішоюдитиною обох Перепутьків була Надія» [78; 103]. Так як у цієї сім’ї були як іхлопці, так і дівчинка, а вона була найулюбленішою, то це означає, що вони любилибільше дівчаток, як хлопців.
«Марія сиділадома, приходили сусідки, і розпочинався сейм. Обговорювали неприсутню сусідкуХимку, з Химки переходили на господарські справи, далі про сватання та весіллярозмова, і так до вечора» [79; 103]. Тому можна вважати, що в характері Маріїприсутнє пліткарство, адже вона обговорювала сусідку Химку. Жінка має багатовільного часу, якщо могла цілий день до вечора розмовляти з подругами. Маріябезпосередньо брала участь у житті всього села, якщо обговорювала у товариствірізні важливі речі. Марія мала подруг, які приходили до неї. Жінка обізнана вцих питаннях, якщо могла їх обговорювати.
«Марія ходить доцеркви, як і раніш, стане десь збоку і молиться за здоров’я свого сина» [80;104]. Не зникає також і Маріїна любов до церкви, що була притаманна їй протягомусього життя.
«…розважалаМарія…» [81; 104] – з часом Марія стала поміркованою, роздумливою.
«Здавалося, необраза, а її розстріляв Масим» [82; 116] – таке велике значення надає Маріяіконі.
«Посварився зМарією і Корнієм, назвав її контрреволюцією і подався» [83; 117] – Маріїпритаманні контрреволюційні риси, її можна назвати консерватором, адже вона непрагнула нової влади, нових порядків.
«Марія умієгодувати веприків» [84; 74] – така характеристика показує Марію як чудовугосподиню.
«Марія зготовитипотрапить, аби з чого…» [85; 69] – знову ж автор зображує Марію як господиню інепогану куховарку.
Іде час, Маріястаріє: «Втоплена Марія, притягла з поля старечі ноги, сіла під залитою цвітомгрушею і слухала згасаючу пісню сонця та вечірнього дзвону» [86; 132]. Маріяромантична, вже похилого віку, і знову ж таки працьовита.
«Скільки, Маріє,вилилось нашого поту. Вилилось… Пригадай тільки, скільки поту вилилось… Страшноподумати» [87; 131]. Ця цитата показує, як багато напрацювалась Марія за всесвоє життя, скільки сил вклала вона в своє господарство для того, щоб вонопроцвітало.
«Марія зложилаобидві поморщені старечі руки у пелені і спокійно, рівно дивиться перед собою вдалечінь вечірнього смеркання» [88; 102]. Марія стала смиренною, вона втомиласявід життя, заспокоїлася, втратила свою невтомність, невгамовність.
Марія гостра наязик:
– Чому ж ти нічого не казала?..
– А чому ж ти нічого не казав закорову?.. [89; 126].
«Мала і я багатогоря, але, коли б Бог не дав гіршого, все ще можна було б пережити. Не можускаржитися» [90; 138]. Марія терпляча, не нарікає на свою долю, смиренна. Хочай багато труднощів мала у житті, не скаржиться, не плаче, не вважає свою долютрагічною, а життя – важким. Це свідчить про її життєрадісність, життєлюбність.
«Марія молилася ідумала … Ніколи стільки не думала, як тепер» [91; 134]. Марія стала вдумливою,поміркованою.
«Очі бачили, алесерце її (Марії) бачить ще більше» [92; 136]. Ця цитата показує багатийдуховний світ Марії, її безпомилкову інтуїцію, якій вона довіряє більше, ніжочам.
«Корній і Марія,мов старі птахи, залишили своє давнє гніздо і вилетіли… Чулися відірваними відземлі. Боялися ходити по чужій хаті. Боялися голосно говорити. Все здавалося,що прийде справжній власник цього гнізда – і прожене, і посміється, і оганьбитьїх…» [93; 138]. Це свідчить про те, що Корній і Марія боялися покидати своюоселю, їм було важко залишати свій дім, до якого вони звикли. Вони не хотілибрати чужого, боялися стати посміховиськом, бути вигнаними, зганьбленими.
Марію переслідуєнизка хвороб: «У мене ж спина болить» [94; 147], «Марія більше хворіє, ніжходить. Літо і сонце тримали її на ногах» [95; 150], «Марія не моглавідповісти. Кашель западенний мучить» [96; 157].
«Лягала кожнийдень і, лягаючи, була переконана, що вже не встане. Але завжди пригадувалаНадію… Пригадувала її маленьку Христусю і вставала знов. І як його не встанеш?Треба встати. Не можна ж дати згинути живій дитині» [97; 158]. Марія вженажилася, не мала жаги до життя. Проте мала велику любов до дочки, онуки, івставала через силу завдяки величезним зусиллям волі. Так, Марія – вольовалюдина, що над усе цінує дитяче життя. Мабуть, тому, що вже втратила сімохдітей.
«Марія навіть нездивувалася, що він (Гнат) прийшов. Здавалося, так і треба» [98; 167]. У Маріїзавищені вимоги до оточуючих – вона не сумнівалася, що Гнат прийде. Вона навітьзанадто впевнена у любові і вірності Гната. «Не проси у мене, Гнате, прощення –Бог простить, а я не маю чого прощати» [99; 108] – Марія легко прощає людям, щоїї оточують, не гнівається довго, не злопам’ятна.
Марія вже слаба:«Марія підійде і зупиняється. Відсапує, витирає мокрі очі» [100; 146].
«О, вона вжедавно не може плакати» [101; 146]. Серце Марії вже зачерствіло, вона вжевиплакала всі сльози.
«Віднесу вжесама. Якось таки дійду» [102; 146]. Це свідчить про її самостійність,впертість.
«І пішла. Пішла ійшла через сніги й хуртовину. Йшла багато верстов…» [103; 146]. Марія –витривала і вперта.
« – Пане!Голубчику! Товариш дорогий! Пустіть мені його. Прошу вас! Пустіть мені» [104;147]. Марія готова терпіти приниження заради сина, готова сама принижуватись.«Замерзлий кусень хліба принесла назад» [105; 148]. Марія економна.
Настала новавлада, нові порядки. Померли всі Маріїні сини. Але вона не плаче. «Маріясоромиться старечої сльози» [106; 145] – ця жінка хоче бути сильною, не показуєслабкість, все ще горда.
Для Українинастали важкі часи – Голодомор. Марія хоче врятувати дочку і внучку відголодної смерті. Вже стара, ослабла, проте: «Вставала, палила в печі, щосьпекла чи варила, загортала в вузличок і йшла. Йшла поволі, голосно сапала,часто зупинялася, щоб відсапнутися, оглядалася навкруги…» [107; 158]. Цесвідчить про її неймовірну терплячість і самовідданість, а також про великулюбов до дочки, до якої, власне, і йшла Марія.
«Кінчики промінняопалюють сухі жили руки, б’ють у запалі очі, підбарвлюють срібло волосся. Маріяне жмурить очей. Дивиться рівно і широко» [108; 167] – жінка не боїться смерті.
«Спить Марія? Ні,Марія не спить. Вона вже не спить третю ніч. Марія лежить на купі розкиданогона ліжнику лахміття і впалими, широко розкритими норами очей дивиться у залитемісячним сяйвом вікно» [103; 170] – так виглядала Марія в останній день свогожиття.
«Питали, скількиліт живе…
– Багато, багато,людські дітоньки. Ви не проживете стільки» [104; 160] – такий вік Марії з їїслів.
«Не засліпли щестарі очі. Бачать, бодай би ліпше таки засліпли» [110; 146]. Марія вважає закраще не бачити всіх жахів Голодомору.
Гнат,повернувшись до Марії, так говорить про неї: « – Цілую руку матері. Цілуюсвятість велику. Цілую працю! Маріє! Маріє» [111; 167].
Ось як зміниласьзовнішність Марії: «Поморщені, сухі, запалі щоки. Випнуті гострі вилиці, очіглибоко-глибоко у мокрому місці сидять, потемнілі, згаслі. Паклі сивого волоссявибиваються з-під подертої, заяложеної хустки» [112; 167].
«Тридцять днівгаснула сама Марія – покинута, одинока» [113; 163]. Під кінець життя Маріязалишилася сама, але все одно не хоче вмирати: «Довго, довго виривалася з життяМарія…» [114; 170].
«Довго, довговиривалася з життя Марія. Перетинається кожний нерв. Мідяне холодне сяйвомісяця облило холодом роздуті, з розчепіреними пальцями ноги… З напруженнямрветься останній нерв. Гасне поволі місяць, зникають одна за другою з головидуми, зливаються в чорну пелену, без початку і кінця… Плющаться і грузнуть очі,холонуть засохлі уста, западають груди, серце робить останній удар…» [115;170]. Автор не хоче прощатися з героїнею, як може відтягує її смерть, чи,радше, звістку про її смерть, докладно описуючи деталі її останньої хвилини.
Марія померла.
Цікавою є змінадумки Гната про Марію під час її подружнього життя з Корнієм. Так, на початкуГнат бачить її так: «Бачив Марію, що скидає матросові брудного чобота… БачивМарію, що хмелиною в’ється навколо дужого тіла ворога… Бачив Марію-рабиню,Марію, що цілує ту руку, яка б’є її по лиці» [116; 72]. А в кінці життя жінки:« – цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю…» [117; 167].
Цими двомарепліками вимірюється весь життєвий шлях Марії, все те, що вона досягла наземлі: з рабині перетворилася на святу за допомогою праці. Вона досягланайвищого – материнства.
Мова Маріїнародна, насичена різноманітними прислів’ями, приказками: «В мене миші лихі, вмене миші лихі, цур тобі й пек» [113; 13], «Моє невлад, то я зі своїм назад»[114; 13], «Смійся, Матвіку, дам копійку» [115; 15], «Цур тобі, прудивусе, яків тебе руді вуса» [116; 12].
Автор наводитьприклад пісень, які співає Марія: «Летить галка через балку» та «Ото тії чоботи,що зять дав».
Можезаінтригувати читача той момент у романі, коли Марія після того, як Гнат спаливїї будинок, захищала його, запевняла всіх, що це зробив не він, а під кінецьжиття після сповіді Гната говорить, що знала, про це з самого початку. Зі змістукниги важко зробити висновок, що змусило Марію змінити думку або ж простозахищати зловмисника. Можливо, причиною стала її провина перед Гнатом: аджевона принесла йому багато болі, горя і прикростей. А, можливо, вік, життєвийдосвід переконали її у провині Гната.
Уважно читаючитекст роману, можна зауважити, що Марія помирає двічі. Перед останнім розділом,книгою про хліб, перед Голодомором, автор зазначає: «Дні Марії скінчилися»[117; 124]. Проте Марія жила. І останнім рядком стали слова: «Марії не стало…»[118; 170]. В першому випадку Марія помирає духовно, в другому – фізично.Останні дні жінка жила без душі – Голодомор не має ані моралі, ані духовностіяк і в книзі, так і в житті.
Причинами ждругої смерті стали, власне, старість і голод. Скінчилися дні Марії… Так, дляМарії щасливе життя закінчилося, скінчилося все те, чого вона так прагнула:жити і працювати спокійно поруч зі своїм чоловіком, бачити дітей, онуківживими. Починалося нове життя, як автор зазначає: «початок кінця». Проте «сонцетак само сходило і заходило». Життя Марії, хоча і понівечене, продовжувалося дофізичної смерті.
«Ти спиш, Маріє…Ну ти й чортова личина, Маріє! Попадешся ти мені!» [120; 145], «Маріє, Маріє!Ну що? Чого плачеш?» [120; 145]. Ці цитати є словами автора, звернені безпосередньодо самої героїні твору, Марії.
Такі зверненнянаводять на думку, що, створивши цей образ, автор живе її життям, ця героїняйому рідна, він ніби персонально знайомий з нею. Марія ще молода, і автортрішечки засуджує, лякає її. В старості він співчуває, жаліє нещасну жінкупісля втрати дитини.
Марія – типоважінка того часу, така, як і усі: «…ані Корній, ні Марія, ні сотні тисячіКорніїв і Марій не знали і не могли знати, що близиться їх занепад, їх кінець…»[121; 124]. Цим реченням автор глобалізує образ Марії, мимоволі підносить її досимволу усієї України…
Взагалі все життяМарії можна поділити на чотири частини: до одруження з Гнатом, подружнє життя зГнатом, подружнє життя з Корнієм, після подружнього життя з Корнієм. Можнапомітити деяку повторюваність подій у цих частинах. Так, перша подібна дочетвертої, друга – до третьої.
Перша частина(дитинство і молодість Марії) розпочинається з втрати матері та батька. Маріязалишається сама – вона одинока, відкинута, нікому не потрібна. Цей період життяжінки завершується приходом в нікуди: шлюб з нелюбом.
Четверта частина(старість Марії) у свою чергу розпочинається з втрати коханої людини – Корнія іусіх дітей. Вона залишилася у цьому світі сама, без близьких і рідних. Маріяпомирає, йде в пустоту.
Друга частинапочинається з шлюбу Марії з Гнатом, важкою працею. У жінки народжується дитина,згодом помирає. Потім знову народжується нежива дитина. Третьою дитиною сталадівчинка Надійка, що також померла. Ця частина завершується розлученням Гната іМарії.
Третя частинапочинається з одруження Корнія і Марії, такою ж важкою працею. Перша дитина –нежива, другим народився хлопчик, потім близнята Надія і Максим, потім синЛаврін. Усі вони по черзі помирають. Останньою вмирає Надія. Завершуєтьсячастина розлученням Корнія і Марії.
Однаково сильнопобивалася Марія за своїми первістками від Корнія та Гната, однаково любиладітей, однаково вони й вмирали.
Ознайомившись зтекстом «Марії» Уласа Самчука, можна провести деяку паралель між героїнею цьоготвору і Марією Богоматір’ю. Для порівняльної характеристики пропонуєтьсяхарактеристика образу Богородиці.
ІІ. Образ Марії Богоматері
По-перше, Марія –діва: «до діви, що заручена з мужем була…, а ім’я діві Марія» (Луки 1:27).
Вона благословенна:«Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» (Луки1:28).
Марія обережна,роздумлива: «Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б тозначило його привітання» (Луки 1:29).
Марія ляклива:«Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!» (Луки 1:30).
Вона ще не зналачоловіка: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?..» (Луки 1:34).
Смиренна: «Я жГосподня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!»
Марія привітна,товариська: «і ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлизавету» (Луки1:40).
Маріяблагословенна: «Благословення Ти між жонами, і благословенний плід утробитвоєї!» (Луки 1:42).
Жінка славитьБога: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм» (Луки1:46,47).
Богоматір вдячназа те, що вона стане матір’ю Божою сина: «бо велике вчинив мені Потужний!»(Луки 1:49).
Марія заручена зЙосипом: «щоб йому записатись з Марією, із ним зарученою» (Луки 2:5).
Марія роздумлива:«А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Луки 2:19).
Таке булопророцтво про смерть Марії: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрилисьдумки сердець багатьох» (Луки 2:35). Ця жінка була народжена для великого.
Марія постійна,не змінює своїх принципів: «А батьки Його щорічно ходили на свято Пасхи» (Луки2:41).
Вона любилаІсуса; хвилювалася за Нього: «Ось твій батько та я із журбою шукали Тебе…»(Луки 2:48).
Марія –Назаретянка (Луки 1:26,27).
Жінказаконопослушна: «А як виконали за Законом Божим усе, то вернулись вони вГалілею, до міста свого Лазарету» (Луки 2:39).
Маріянеперебірлива до житла, одягу: «І породила вона свого Первенця Сина, і Йогосповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді не стало місця для них…» (Луки2:7).
Вона поміркована:«А Марія зберігала оці всі слова в своїм серці» (Луки 2:51).
Марія вважає себеблаженною, щасливою: «… бо ось від часу цього всі роди мене за блаженнувважатимуть…» (Луки 1:48).
Жінка богобоязна:«І щоб жертву скласти, як у Закону Господньому сказано…» (Луки 2:24). ТакожМарія з чоловіком щорічно ходили до храму на свято Пасхи (Луки 2:41).
Вона слухнянасвоєму чоловікові. Це проявляється в епізоді, коли ангел велить Йосипові увіснійти до Єгипту. Той вночі будить жінку, щоб вона збиралася, брала дитину – вонийдуть в Єгипет. І Марія слухняно виконує вказівки чоловіка, хоча, на першийпогляд, його наказ – абсурд. Такі ж дії жінки спостерігаються і в Єгипті, колиангел говорить Йосипові йти з Єгипту.
Марія необразлива. Навіть коли Син звертається до неї, як до глухої; вона не звертає наце уваги: «Що тобі, жоно, до мене?..» (Івана 2:4). Ця ж риса проявляється тоді,коли Марія з синами приходить до Ісуса, а він відрікається від неї: «Моя Мати ібрати Мої це ті, хто слухає Боже Слово і виконує» (Луки 8:21).
Епізод в КаніГалілейській, на весіллі, коли Марія звертається до Ісуса з проханням зарадитинестачі вина, а Він їй відмовив, вона не звернула на це уваги і наказала слугамслухатися наказів Ісуса, свідчить про її наполегливість і навіть впертість.
Марія не розумілаБожих планів: «Та не розуміли вони того слова, що Він їм говорив» (Луки 2:50).
Жонка помираєзгідно з пророцтвом: вона була вбита мечем: «І меч душу прошиє самій же тобі,щоб відкрились думки сердець багатьох» (Луки 2:35).
ІІІ. Порівняльна характеристика Марії Перепутько іМарії Богоматері
Для порівнянняБогоматері і Марії Перепутько пропонується така таблиця:
Марія Перепутько
Критерій порівняння
Марія Богоматір 1. Сирота, важко працювала 1. Дитинство 1. Про дитинство Богоматері нічого не відомо 2. Любила Корнія, а заручена з іншим. Вона невірна 2. Дівоцтво 2. Заручена з Йосипом і залишається йому вірна 3. Селянка 3. Походження 3. З дому й роду Давидового 4. Її матеріальне становище ніби чергується. Спочатку вона сирота – наймичка – не багата, потім вона, вийшовши заміж за Гната Кухарчука, багатіє, потім, одружившись з Корнієм, що бідний, і сама бідніє, з часом наживає добро. Під час встановлення Радянського союзу бідніє 4. Майновий статус 4. Вона бідна. Про це свідчить те, що коли вона прийшла в храм на обрізання Сина, то принесла в жертву двох голубиць (2:24). У левітах 5:7 є відомості про те, що бідні можуть не приносити в жертву теля або вівцю, а двох голуб’ят 5. Двічі одружена – перший шлюб не вдалий, бо Марія вийшла заміж за нелюбого Гната. Другий – вдалий, бо він укладений з Корнієм, якого Марія любила 5. Шлюб 5. Одружена лише один раз, з Йосипом 6. Народився маленький Романьо в багатій сім’ї, ні в чому не мав недостатку, був улюбленою дитиною 6. Народження первінця 6. Народився в хліву, лежав у яслах, Його любили батьки. Він – Божий Син 7. Тяжко переживала, була готова вмерти, не виходила з кладовища, мало не збожеволіла. Дуже тяжко побивалася 7. Смерть первінця 7. Дивилася на розп’ятого Ісуса здалека. Знала ще раніше про смерть Сина в майбутньому. Змирилася з долею Сина 8. Розлучилася, знову вийшла заміж, пережила всіх дітей і чоловіка 8. Подальше життя після смерті первінця 8. Жила з Іваном, улюбленим учнем Ісуса Христа. Ісус доручив свою матір Івану, і решту свого життя вона прожила з ним
9. Троє від першого шлюбу – Романьо, нежива дитина, Надійка. Усі вони померли ще до розлучення. Четверо від другого шлюбу: Демко, близнята – Максим і Надійка (улюблена дитина) і син Лаврін.
Усі вони померли раніше за свою матір. Разом усіх дітей восьмеро 9. Кількість дітей
9. Відомо, що крім Ісуса Марія мала ще дітей, проте ні їхня кількість, ні обставини смерті, ні імена не відомі.
Знаємо лише одного – апостола Якова, який, власне, і написав послання апостола Якова 10. Неприборкана, свавільна, вольова, сильна жінка, працелюбна 10. Домінуючі риси характеру, вдачі 10. Богобоязна, смиренна, слухняна, благословенна 11. Дуже гарна – чорнява, з великими карими очима, округленим лицем 11. Зовнішність 11. Невідомо точно, проте припускається, що вона була вродлива, адже Марія – це Матір Сина Божого 12. Померла своєю смертю, від старості. Прожила двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів, якщо не рахувати останніх трьох і декілька днів після народження. Це приблизно 74 роки 12 Смерть 12. Померла від меча, згідно з пророцтвом, яке вона чула від Симеона у храмі під час обрізання Ісуса Христа
Висновок
Проаналізувавшиглобальні події з життя обох Марій, не знаходимо багато спільного. Проте, вартозвернути увагу на внутрішній світ героїнь, на їхні характери.
В дівоцтві,першому заміжжі Марії Перепутько немає спільних рис з Богоматір’ю. Вониповністю протилежні. Перепутько – розгульна, капризна дівчина. Богородиця ж,навпаки, тиха, смиренна, поміркована.
Проте з часомволею долі характер Марії Перепутько змінюється. Одразу ж після одруження зКорнієм попередні риси Марії зникають. З’являються спільні риси з Богоматір’ю –смиренність, поміркованість, роздумливість.
До речі, упродовжвсього життя з Марії Уласа Самчука притаманні терплячість і працьовитість. Ті жриси спостерігаємо і у Богородиці.
Проте найбільшоюспільною рисою у внутрішньому світі героїнь, у їхніх долях, є трагізм. Навітьпершим реченням роману «Марія» є «Коли не рахувати останніх трьох, Маріязустріла і провела 26 258 днів» [122; 5]. Вже це наводить читача на думкупро неминучу трагічну розв’язку.
Те ж саме бачимов Новому Заповіті, коли вже Богородиця чує пророцтво про свою загибель. І хочаце лише початок Євангелія, читачі знають про трагічну смерть Матері Ісуса.
І ще одна художнядеталь підносить події останньої частини роману до рівня трагедійногонаціонального епосу. У Марії та Корнія троє синів. Усі вони помирають жахливоюсмертю ще за життя матері. Отже, Улас Самчук виносить особисту трагедію життяжінки-матері на високий п’єдестал української історії і надає їй образу СвятоїДіви.
Марія ж Богоматіртакож зазнає втрати Сина. Її мовчазна покора, смирення і водночас таке бажаннябачити Ісуса живим – наскільки це трагічно! Знати про смерть Дитини і не матизмоги щось вдіяти! Більше того, Марія знала про призначення Ісуса ще до йогонародження. Знала, коли він народився. І ось вона тримає це крихітне дитятко ірозуміє, що прийде час і воно повинне померти, померти на хресті. Бачитичудове, прекрасне личко немовляти, дитини, хлопчика, юнака, любити його усімсерцем, радіти його успіхам, дивуватись його мудрості і завжди розуміти, щовоно, це дитя, мучить померти. Важко знайти щось болючіше.
«– І тобі саміймеч пройде серце…» Вона переживала цей біль усе своє життя.
Отож, бачимо, щоспільними між двома Маріями стали риси характеру і неминуче трагічна доля. Іцього вистачить, щоб можна було вважати Марію Богоматір прототипом МаріїПерепутько.
Список використаної літератури
1. Самчук У.О. Марія. Хроніка одного життя: Роман /Підгот. Тексту та післямова С.П.Пінчука. – К.: Укр. письменник, 2000. – 189 с.