Міністерство освіти України
РЕФЕРАТ
з української літератури на тему:
«Життєвийі творчий шлях Володимира Сосюри»
учениці 11-А класу
ЗОШ 1-3 ст. №4
Капнік Галини
м.Слов’янськ
2008
Талановитийі справжній, інколи курйозний, завжди експансивний і щирий, Володимир Сосюраналежить до поетів, за якими ходить популярність, яких знає, визнає і вітає «масовий»,«широкий» читач.
МиколаЗеров, 1925 рік.
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 рокуна станції Дебальцеве на Донеччині в робітничий родині. В одній із біографічнихнотаток поет писав: «Дід мій (по батькові) – селянин, з волі свогопоміщика скінчив штейгерську школу. Він часто з неї тікав, але з наказу панаприкажчик відносив його у мішку назад. Батько мій також учився в цій жештейгерській школі, але не кінчив її. Він писав вірші й малював. Мати моя –дочка заможного селянина з Камінного Броду (Луганська)».
Батько бувневдаха, часто міняв фах: працював чорноробом, будівельником, землеміром,учителем, раз у раз переїжджав з місця на місце (Харків, Воронеж. Кавказ).
Дитячі роки поетапроминули в селі Третя Рота (нині с. Верхнє), поблизу Лисичого (Лисичанська).Мальовнича природа, серед якої виріс хлопець. впливала на майбутнього поета,розвивала його естетичне почуття.
Початкову освітуСосюра здобув у цьому ж селі у двокласній (з п’ятирічним навчанням), так званій«міністерській» школі. Вчився добре. У другому класі одержавпохвальний лист і зібрання творів Гоголя.
Батько померрано, і Володя «пішов у люди» – працював на шахті, на содовомузаводі, на телефонній станції, наймитував у місцевих багатіїв. Деякий часучився в нижчій сільськогосподарській школі на станції Яма.
У цей часцікавиться літературою, зачитується лірикою Лермонтова, Пушкіна, Некрасова,Надсона. Із українських поетів слід передусім назвати Шевченка, близькогоСосюрі своєю задушевністю, ліризмом.
Юнакові хотілосьі свої думки, почуття виявити у віршованій формі. З чотирнадцяти років пишевірші, спершу російською мовою. На жаль, ранні твори Сосюри нам невідомі.
Коли відбуласяВелика Жовтнева соціалістична революція й на Україні почалася запеклагромадянська війна, поет не зміг одразу її зрозуміти, визначити, де свої, а дечужі. На початку громадянської війни був козаком петлюрівської армії та в 1918– 1920 брав участь в українських визвольних змаганнях. Пізніше воював у Червонійармії, брав участь у боях проти петлюрівців, білополяків, махновців.
У травні 1920року в житті поета відбулася знаменна подія – його прийняли до ЛенінськоїКомуністичної партії. Закінчивши військово-політичні курси при політвідділі14-ї армії, він став політпрацівником. Сосюра починає широко друкувати своївірші.
1921 рокуВолодимир Сосюра демобілізувався з армії та оселився в Харкові, тоді столиціУкраїни.
Спочатку вінпрацював інструктором преси в ЦК Компартії України, а 1922 року вступив доКомуністичного університету імені Артема. Наступного року став студентомробітничого факультету при Харківському інституті народної освіти (1923 –1925). Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт»,ВАПЛІТЕ, ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників).
1921 рокупобачила світ перша збірочка Володимира Сосюри «Поезії»(Всеукраїнське державне видавництво, Суми). Книжечка була надрукована нагазетному папері, у благенькій обкладинці, маленька (лише чотирнадцятьсторінок). Але тут у мініатюр весь майбутній Сосюра.
Сосюра відразупосів в українській поезії одне із чільних місць. Це місце йому забезпечиливеликий природний талант, працьовитість, комуністична партійність, що виявиласьпередусім у відтворенні подій громадянської війни
Найвидатнішимявищем ранньої поезії Сосюри була поема «Червона зима», що ввійшлавже до першої збірки. Завдяки революційному пафосові, ліричній щирості йзадушевності «Червона зима» житиме у віках як перлина радянськоїпоезії, всієї української класики.
До темигромадянської війни Сосюра не раз повертатиметься й пізніше, бо це були йсправді вікопомні події. Але життя невблаганно висувало все нові й нові теми,на які відгукувався поет. Після розгрому інтервентів і внутрішньоїконтрреволюції настав період мирного будівництва, відбудови зруйнованогонародного господарства.
Творчийшлях Володимира Сосюри був нерівним, а в окремі періоди життя – драматичний інавіть близький до трагізму. В його ранній поезії відображені суперечності тієїдоби: типова для українського інтелігента 20-х років неможливість поєднативідданість революції з почуттями національного обов’язку. Яскравим прикладомтакої боротьби у поетичному серці Сосюри є вірш «Два Володьки» (1930)зі збірки «Серце» (1931):
Довго, довго ябув із собою в бою…
Обсипалось ізнов зеленіло в гаю,
Проліталихвилини, як роки…
Рвали душу мою
Два Володьки вбою;
І обидва, якя, кароокі,
І обох щенезнаний, невиданий хист, -
Рвали душу мою
Комунар
І червонийфашист.
Попри всі заборони, утворчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму,що обумовило на початку 30-х років конфлікт поета з комуністичною партією,членом якої він був від 1920 року. На тлі голодомору, репресій та розстрілівдіячів української культури це довело Сосюру до межі психічного розладу.
Поезія Сосюривиразно національна за своїм характером – він далі розвиває традиції ТарасаШевченка і Лесі Українки, української народної творчості. Він приніс із собою внаше письменство запах і кольори рідного краю, саме тієї місцини, яка ще дужемало була відтворена й оспівана, — Донеччини, Слобожанщини, з усімаособливостями своєї історії, етнографії, фольклору. У тексті поезій ми раз ураз зустрічаємо місцеві назви: Лисиче, Камінний Брід, Третя Рота, Біла Гора,Рубіжне, Володине, Кабанне, Сватове, Скальковське, Попасна, Яма, Московське,Юзівка.
Разом із цим вукраїнській мові Сосюри багато нових слів: бремсберг (похила гірнича виробка,що з’єднує верхній горизонт шахти з нижнім), штейгер, теодоліт, карбідка і т.ін.
При всьомунаціональному, пісенному складі поезії Сосюри, змістом своїм вонаінтернаціональна. Це дуже часто зустрічається в згадках про червоних бійців, депоруч з українцями були росіяни, латиші. Особливо характерна уже для ранньоїйого поезії інтернаціональна тема. Зразком твору на інтернаціональну тему єпоема «1871 рік»
Нова лірика булазібрана в збірках 1924 року: «Осінні зорі» і «Місто». Крімвірша «Так ніхто не кохав…», ми маємо тут і кілька інших шедеврівСосюриної лірики: «Сняться мені ешелони і далі…», «Такий яніжний, такий тривожний», «Дитина порізала пальчик» та ін.
Такі світлі,гуманні, патріотичні й разом з тим глибоко інтимні почуття могли вилитися лишез серця людини, визволеної від усяких пут. Часто з’являються у поета образинедавнього минулого («Сняться мені ешелони…»), але не настирливо, неяк підкреслення своїх заслуг перед революцією, а як дуже важлива, необхіднадеталь його світовідчування, бо ж таке пережите ніколи не забувається. ПричомуСосюра скрізь надзвичайно щирий, самокритичний. Він інколи згадує і той час.Коли блукав манівцями.
Розгадатитворчий шлях Сосюри за збірками не можна. Збірок цих багато, і не кожна з нихстановить новий етап, як, приміром. У Тичини. У Сосюри інколи одного рокуз’являються дві збірки, між якими нема суттєвої різниці, наприклад. «Сніги»і «Сьогодні» (1925), «Золоті шуліки» і «Юнь»(1927).
Після народженнясина у інтимній ліриці поета з’являються нові мотиви, прикладом яких є поезії «Колискова»,«Уночі шелестить мені листя»:
Вітер листяганяє у сквері,
Я синочкапідкинув: агов!
Скоро будеш іти піонером
І казати, щозавжди готов.
Поет звертаєтьсяі до історичних тем. З’являється роман у віршах «Тарас Трясило»,поема «Мазепа». Тут виявилося недостатнє знання автором історичнихджерел, спрощене розуміння соціальних антагонізмів, надто велика увага долюбовної інтриги.
Наприкінці 20-х іна початку 30-х років виходять у світ збірки «Коли зацвітуть акації»(1928), «Поезії» (в трьох томах, 1929), «Дніпрельстан»(1930), «Серце» (1931).
У кінці 20-хроків Сосюра був уже цілком сформованим поетом, визнаним усім народом.
Високу оцінкутворчості дали тодішні критики: Я. Савченко, В.Корняк, М. Доленго, А. Лейтес,О. Дорошкевич, О. Білецький та ін. Найцікавішою є стаття О. Білецького, якийпомітив основну рису творчості Сосюри, назвавши його «справжнім лірикомукраїнської революції». Автор статті визначив місце поета серед йогосучасників: В. Чумака, В. Еллана-Блакитного та ін. О. Білецький намагавсярозкрити причини успіху Сосюри серед читачів, так би мовити, його «секрети».Використовуючи спогади поета «З минулого», критик приходив довисновку про нерозривний зв’язок поезії Сосюри з його власним життям і з життямнароду. Звідси щирість його поезії і популярність серед читачів.
Великий талантСосюри розвивався разом з усією нашою країною, що стала тоді на шляхіндустріалізації. Дніпрогрес, це електричне серце України, стає символом новихформ і процесів життя. Одним із перших оспівав його Сосюра в поезії «Дніпрельстан»(1926). У вірші розгортається широка панорама сучасного, минулого й майбутньогоУкраїни. Спочатку ми бачимо індустріальний пейзаж нової України: гримитьДніпро, працюють велетенські турбіни. Поет відтворює не саму індустрію, атитана, який невпинно веде народ до комуни. Цим титаном в очах автора єробітничий клас («міцна робочого рука»).
З вершинидніпровської греблі поет оглядає минуле України й десь удалині бачить їїмайбутнє. Не забуває Сосюра і про свого великого вчителя. Могила Шевченкаорганічно «вписується» в індустріальний пейзаж:
В росіТарасова могила,
Навколо –криця і чавун…
Спокійно спи,поете милий:
Вже простяглинад світлом крила
Міцніреспубліки комун.
Невтомно працюєпоет у передвоєнні роки. Виходять його збірки: «Червоні троянди», «Новіпоезії», «Люблю», «Журавлі прилетіли», «Крізьвітри і роки». 1937 року Сосюра переїжджає на постійне мешкання до Києва.За успіхи в розвитку радянської літератури його нагороджено орденом «Знакпошани» (1939).
Лірика Сосюрипередвоєнних років багата і розмаїта. Тут чимало традиційних любовних мотивів.Інколи поета й тепер огортає сум і печаль. Проте Сосюра завжди знаходить у собісили перемогти їх.
Невтомнорозробляв Сосюра ліро-епічні форми.
Автобіографічнийхарактер мав найбільший за розміром віршований роман «Червоногвардієць»,над яким Сосюра працював у передвоєнні роки. Тут найповніше розкриваєтьсяжиттєвий шлях поета, починаючи з дитячих літ. З великою любов’ю, ліричноютеплотою зображує Сосюра своїх батьків, діда, бабусю, малює місця, де минулийого дитячі літа, юність – Брянський рудник, Кавказ, Третю Роту.
У ліриці Сосюривиявляється тепер більша вправність, досвідченість, менше одноманітних образів,на які свого часу звернув увагу поета О. Білецький. Зразком може бути поезія «Осінь»(1938). У Сосюри є кілька віршів під такою назвою, але веред них вирізняєтьсясаме ця перлина:
Облітають квіти,обриває вітер
Пелюсткипечальні в синій тишині.
По садахпустинних їде гордовито
Осіньжовтокоса на баскім коні.
ВеликаВітчизняна… Сосюра – військовий кореспондент, підполковник, нагородженийорденом Червоного Прапора. Його зброя – слово. Він був бійцем й на фронті, йтоді, коли жив у засніженій Уфі.
1941 року вХаркові виходить збірочка поезій Сосюри «Червоним воїнам». Наступногороку вийшли книжки: в Саратові – «В години гніву», в Уфі – «Підгул кривавий», та поема «Син України».
У ліриці поета з’являютьсяяскраві образи мужніх радянських воїнів, які взяли на себе основний тягарборотьби проти фашизму («Слава», «В очах», «Де всяземля неначе рана…»), зворушливі постаті матерів, дружин, які не меншмужньо виносили всі злигодні війни («Прощання», «Гнів». «Листи»).
У післявоєнніроки Сосюра видав збірки поезій «Щоб сади шуміли», «Зелений світ»,«За мир», «На струнах серця», «Солов’їні далі», «Біляшахти старої», «Близька далина», «Поезія не спить», «Щастясім’ї трудової» та ін.
Глибокимпатріотизмом пройнято багато ліричних поезій: «Я пам’ятаю», «Вінбіг під вигуки „вперед!“, „Одгриміли фронти…“ та ін. Сосюраоспівує героїв „дужих, смілих, молодих“, які „розметали бурі“,здобувши всесвітньо-історичну перемогу.
У збірці „Щобсади шуміли“ вперше надруковано патріотичний вірш „Любіть Україну“,написаний 1944 року. У 1948 році Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою –Сталінською премією. Але 2 липня 1951 року з’явилася стаття „Об идеологических извращениях влитературе“,в якій Сосюру обвинувачували у „буржуазному націоналізмі“ запатріотичну поезію „Любіть Україну“.
Поета-орденоносцяВолодимира Сосюру фактично вилучили з літературного процесу, хоча й змусилипублічно „каятися в помилках, яких він не мав“, про що згодом поетписав у поемі „Розстріляне безсмертя“. Йому дозволили писати віршіпро мир, про героїчну працю радянського народу, творити ліричні поезії. Затаких обставин творчі досягнення Сосюри були значно нижчими від йогоможливостей.
Помер поет 8січня 1965 року й похований в українському некрополі – на Байковому кладовищі вКиєві.