У скарбницісвітової літератури зібрано багато шедеврів, змальовано найвідоміші образи,створено чимало історій. Вічне питання, яке хвилювало людство весь час, ставалоїх темою. Однією із таких тем є кохання. Ця тема мала свої відголоски майже укожному художньому творі, який був написаний письменниками різних країн.Своєрідним носієм теми кохання виступає у багатьох художніх творах образвічного героя-коханця, найвідомішого підкорювача жіночих сердець, це ім’я вжедавно стало прозивним – Дон Жуан. Як виник цей образ, як зародилась ідея пройого створення? Відповідь знаходимо у минулому. Перші згадки про Дон Жуаназнаходимо у ХІV столітті. Існував реальнийісторичний образ іменем Дон Хуан Теноріо. Він був вельможею при дворікастильського короля Педро Жорстокого. Також Дон Хуан згадується у хроніках тау списку лицарів ордена Підв’язки. Згідно з легендою Дон Хуан безкарно вдававсядо розпусти протягом довгого часу і вбив одного разу командора ордена, якийзахищав честь своєї дочки. Тоді черниці — францисканки заманили Дон Хуана умонастирський сад і вбили його, поширивши чутки, що Дог Хуан був скинутий упекло.
Дон Жуан, темаякого «хутко 300 літ мучить людей», — ім’я іспанське. Форма дон походитьз латинської dominus – пан, господар і початковоналежала тільки королеві Іспанії. Тепер це просто ввічливе звертання, щопоєднується виключно з ім’ям, не долучаючись до прізвища.
А ім’я Дон Жуан –то іспанське juan, що звучить Хуан: літера j в іспанській мові завждивимовляється як х. Звучання Жуан, нині всесвітньо відоме і всесвітньо вживане,народилось, можна сказати, через помилки. Воно з’явилось тому, що у французькіймові літера j завжди передає звук ж іМольєр, використавши сюжет про Дон Жуана в своїй комедії «Дон Жуан, абоКамінний гість», прочитав іспанське juan як Жуан, а не Хуан. Щоправда,французький jоuan, тобто Жуан, прийнято вважати нетільки іспанським за походженням ім’ям, а також і варіантом вже власнофранцузького jean, тобто Жан. Однак ці імена –і французький Жан ( до речі, самого Мольєра теж звали Жаном), і іспанське Хуан,і італійське Джованні, як і українське Іван, польське Ян тощо — є різномовнимиреалізаціями єдиного джерела – давньоєвропейського Yochanan, а форма juan серед них належить саме іспанськіймові.
На думку вчених,Дон Жуан – персонаж багатьох творів літератури, мистецтва; образ порушникаморальних і релігійних норм, шукача чуттєвих насолод, створений засередньовічними іспанськими легендами – спокусник, ловелас.
До образу ДонЖуана зверталось багато письменників і поетів. Це засвідчують твори митціврізних країн: О.К. Толстой " Дон Жуан" (1859) – драматична поема,Тірсо де Моліно (1630), О. Блок «Кроки командора» (1920), ЛесяУкраїнка (1912), С. Альошин (1962).
Образ молодогорозпусника по-різному інтерпретується у світовій літературі. Тірсо де Моліно утворі «Севільський ошуканець» створив перший чіткий і переконливийобраз молодого розпусника Гуана Теноріо. Пізніше цей образ використалиписьменники різних країн: в Англії – Джордж Гордон Байрон і Джордж Бернард Шоу,у Франції – Жан Батіст Мольер і П’ер Корнель, в Іспанії –Госе Сорілло і Мораль,у Німеччині – Ернест Гофман, в Італії – Карло Гальдоні, у Росії – ОлександрПушкін і в Україні – Леся Українка. Всього існує близько 300 варіантівінтерпретації образу Дон Жуана.
Як ми бачимо, ДонЖуан – створений середньовічною легендою образ лицаря – сластолюбця. Цейперсонаж є вічно живим, бо він був і є джерелом для багатьох творів у світовійлітературу, адже Дон Жуан – матеріал для письменників з різних куточків світу.
Драма «Севільськийошуканець чи Кам’яний гість» Тірсо де Мольно стала першою драматичноюобробкою легенди. Тірсо під час змалювання образу Дон Жуана використав легенду.Його Дон Жуан через пустування запрошує статую вбитого ним батька Анни навечерю, і тільки потиснення кам’яної руки викликає у нього жах та розкаяння.Після цього, порушивши етичні норми, Дон Жуан провалюється у пекло.
Мольер такожнаписав твір «Дон Жуан», який піддавався переслідуванням за атеїзм івільнодумство. У нього образ Дон Жуана неоднозначний і суперечливий. Вінпоєднує у собі добрі і погані риси характеру. Це проявляється у процесізмалювання його різних вчинків. За змістом п’єса схожа з легендою про ДонЖуана, але трактування образу головного героя дуже відмінне. Образзамальовується у розвитку. Від гарних вчинків Дон Жуан переходить до поганих інегативних, що в результаті приводить його до відповідальності за свої дії.Крім художнього, естетичного задуму, п’єса мала також і політичний характер.Вперше п’єса була поставлена у театрі Пале-Рояль у 1665 році.
О.С. Пушкін тежвикористав для свого твору назву «Кам’яний гість». Російськийписьменник переосмислив легенду про Дон Жуана. Автор у своїй трагедії показавДон Жуана, як щиросердечного, рішучого, сміливого, поетично обдарованогочоловіка. Його відношення до жінок – не ставлення холодного розпусника,професійного спокусника, а завжди щирого, розумного, люблячого чоловіка. Вінвиступає "імпровізатором любовної пісні".
Отже, як мибачили, «Дон Жуан» — став світовою темою, бо майже триста років цейобраз обробляли кожен на свій лад великі майстри слова.
В англійськійлітературі образ Дон Жуана було переосмислено великим письменником ДжорджемБайроном. Автор розпочав роман у віршах «Дон Жуан» (проте цей твірлишився у його творчості незакінченим), що став сатиричною епопеєю тогочасногосуспільного життя, в якому змальовано події ХVІІ століття. На думкулітературознавців, Байрон змалював свого персонажа як «переважнозамріяного, зацікавленого на своїх почуттях, незадоволеного дійсністю (аздебільшого непристосованістю до неї) та потягом до волі. Його герой – цемандрівник, шукач нового, незнаного і прекрасного».
Також, дослідившиточку зору сучасних науковців, можна сказати, що байронівський «Дон Жуан»за сюжетом мало чим нагадує легенду про відомого спокусника жіночих сердець. А,навпаки, Байрон показав велике розчарування героя у життєвій долі. Адже твірпобудований на постійному чергуванні щасливих і нещасних епізодів із життя ДонЖуана.
Опрацювавшихудожні твори, дослідники зазначають, що «Дон Жуан постійно кориться доліподібно до листка, який кориться зимовому вітру. Що над усім панує Випадок, ісам герой нічого не вирішує в своїй долі».
Сам Байронзазначив: «Біг часу змінює все: мову, землю, обриси морських берегів,зірки на небі, — словом, все навколо, довкола та під ногами, окрім самоїлюдини! Вона завжди була і на завжди залишається нещасним негідником…».Байрон творив у руслі літературної течії, яка має назву англійський романтизм.
Леся Українка –нове явище, навіть можна сказати диво в українській літературі, аджеписьменниця віддала все своє життя на породження нових жанрів, які наповненіновими ідеями і образами. Тому створивши драматичний твір «Каміннийгосподар» у якому вона також звернулась до змалювання образу Дон Жуанавикориставши національну специфіку. Вона подає у своєму творі оригінальнетрактування цього образу. На відміну від твору Джорджа Байрона, це інший зажанром твір, у якому персонаж розкривається через свої дії, вчинки, поведінку. Леся Українка змальовує його «лицаремволі». Так, бо саме «воля» протягом всього твору звучить в йогоустах, проте спокусник жіночих сердець сам стає жертвою жінки, гордої,егоїстичної донни Анни. З славнозвісного «лицаря волі» головнийперсонаж перетворюється на «Камінного господаря». Саме ця думказвучить в останніх словах Дон Жуана: «Де я? Мене нема… се він Камінний».
Отже «воля»- то тільки слова. А за білий плащ, за кар’єру, за піднесення себе в устахінших він продає «свою трьохсотлітню свободу».
Леся Українкастворила свій твір дещо пізніше, ніж Байрон, тому він вийшов на інших засадах іпринципах розкриття образів. Вона показала нам образ Дон Жуана в зовсім іншомужанрі літератури, вважаючи, що так повністю змалює нам свого героя черезвчинки, через його поведінку, тому цей твір написала драмою. Таким чином, ми дослідилипереосмислення світового образу «Дон Жуана» у англійській таукраїнській літературі. «Створивши свою драму, Леся Українка в чесномупоєдинку з славетними митцями, її попередниками виборола собі безумовне правона всесвітню славу. Так про Лесю Українку ті її твір „Камінний господар“зазначила в своїй праці А.С. Полушкіна. У процесі дослідження, ми побачили, що кожній літературівластиве своє трактування образу, і у кожній літературі образ Дон Жуанастворено, дивовижно. Кожна література і письменники змальовують його по-різномудля того, щоб донести до свого народу суть життя, щоб розкрити і показатихудожній образ Дон Жуана, який іноді зустрічається і в реальному житті.
По-різномутрактують ці образи тому, що це залежить від світосприйняття кожногописьменника, різного розуміння того чи іншого образу. У науковому дослідженні ми розглянулимайже трьохсотлітній образ персонажа. Цей образ Дон Жуана був переосмислений таінтерпретований в різних літературах: англійській та українській, французькійта іспанській, російській, німецькій та італійській. Та незважаючи на всі цідокази, автори прогнули показати нам „свого Дон Жуана“, своєсвітосприйняття. У цьому є їхня схожість, їхнє спільне прагнення своїми творамипоказати життя головного персонажа.
Таким чином,по-різному, але кожний письменник згідно зі своїм світоглядом, епохою, у якійвін жив, його позицією, творчим методом, стилем, літературним напрямкомінтерпретував образ Дон Жуана. Для кожного з авторів його Дон Жуан бувособливим, бо цей образ створив саме він, і автор наділяв його тими рисамихарактеру, які вважав за потрібне у змалюванні свого героя-коханця і свого часу.