Зміст
Вступ
Розділ І. Загальна характеристика імпресіонізму якхудожньо – стильового напряму
Розділ ІІ. Імпресіонізм в мистецтві і літературі
Заключна частина
Вступ
Тема роботи:Особливості імпресіонізму (на прикладі ліричного твору).
Мета: Розкритиособливості імпресіонізму як художньо – стильового напряму в різних галузяхкультури. Детальніше розглянути особливості літературного імпресіонізму.Проаналізувати ліричний твір Поля Верлена «Так тихо серце плаче…»…
Щоб досягтипоставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- дативизначення імпресіонізму як художньо – стильового напряму;
- визначитиособливості методів і прийомів імпресіоністів, ознайомитись з деякими принципаминапряму;
- розглянутириси імпресіонізму в живописі, музиці;
- детальнішезупинитись на особливостях імпресіонізму в літературі;
- охарактеризуватиголовні риси літературного імпресіонізму на прикладі творчості Поля Верлена;
- розкритизначення імпресіонізму в світовій культурі.
Тема актуальнаособливо в наші дні. Імпресіонізм сформувався як художній напрям на зламістоліть (ХІХ – ХХ), коли соціальні негаразди викликають у митців розчарування,меланхолію, що приводить до мистецької кризи. Характеризуючи літературнийпроцес ХІХ століття російський філософ М. Бердяєв писав: «…Почали прагнути нестільки краси, скільки правдивості… зблід ідеал краси. Зрештою, мистецтво почалоцуратися краси… Це породжує глибоку кризу мистецтва.» [10,c.218] На зламі ХХ – ХХІ ст.спостерігаємо подібні процеси, що викликають песимістичні настрої в сучаснійкультурі, звучать нотки імпресіонізму.
Методи і прийоми:аналіз, синтез, дослідження, порівняння, співставлення, опис, метод історизму.
Новизна роботиполягає в тому, що паралельно відбувається аналіз і виділення характернихособливостей імпресіонізму в різних культурних галузях. Використовувалисьлітературні джерела з естетики, культурології, теорії літератури, збіркилітературних творів, поєднується художній і науковий стиль.
Розділ І
Сучасна культурає синтезом двох варіантів протестантського світогляду: північногоірраціоналізму і французького позитивізму. Якщо перший в образах дійсностіпрагне розгледіти ознаки потойбічного світу, то другий вагається в самій можливостіпобачити щось інше, крім власних відчуттів. З науковою точністю намагаютьсявідновити свої чуттєві враження імпресіоністи.
Імпресіонізм – цехудожньо-стильовий напрям в мистецтві і літературі, що ннародився на зламі ХІХ– ХХ ст… Імпресіонізм походить від французького слова impression – враження. Його народження ірозквіт відбулися у Франції в 1860-ті – поч.1880-х років.[10, c.35] Термін з’явився в пресі в 1874р.в критичній статті – огляді першої виставки групи художників – однодумців, яківідстоювали новий погляд на природу і способи її бачення і відображення. Вінпоходить від назви картини французького художника Клода Моне «Враження. Сонце,що сходить.» (“Impression Levant soleil”) Іноді виникнення терміну«імпресіонізм» пов’язують з новаторськими пошуками іншого французькогохудожника Едуарда Мане. В передмові до каталогу своїх картин він так висловиввласне естетичне кредо: «Митець прагне лише до того, щоб передати свої враження(impression)». [9, c.219]
Теоретично обґрунтовуючи імпресіонізм,Еміль Золя після довгих дискусій з Полем Сезанном прийшов до висновку: предметабо людина, яких зображують, є лише приводом. Геніальність полягає в тому, щобпоказати цей предмет або людину в новому вигляді, більш правдивому або більшвеличному. «Мене, — писав він, — зачіпають не дерево, не обличчя, а художник,якого я бачу в цьому творі, могутній індивідуум, який опинився в станістворення поряд з божим світом свій власний світ, який очі мої не зможутьзабути». [9, c.219]
Більшістьдослідників вважає, що народження імпресіонізму ніяк не пов’язане з появоюнових теорій, програм або поетичних маніфестів. Швидше можна говорити про співпадінняхудожніх задумів, що сталось в певний історичний момент в певному культурномусередовищі – французькому.[1, c.45]
Письменники братиГонкури запевняли суспільство в тому, що «сучасна меланхолія походить череззбільшення кількості книг, тобто через примноження ідей. Ідея – це старістьдуші й хвороба розуму…; бачити, відчувати, виражати – в цьому все мистецтво.» [1, c.45]
«Я пишу те, щозараз відчуваю,» — зізнався один з провідних імпресіоністів Каміль Піссарро.Він же в 1883 році писав: «Імпресіонізм повинен бути теорією чистогоспоглядання» [1, c.45]Творчість імпресіоністів визначила межу між новим і новітнім мистецтвом.Імпресіонізм прагнув відтворити найточніші суб’єктивні відчуття та переживання,настрій та швидкоплинне враження автора від реального світу в його русі тамінливості. Важливим принципом імпресіонізму був відхід від типовості. Вмистецтво ввійшла миттєвість, фрагментарність композиції, випадковий погляд,несподівані ракурси і точки зору, свіжість та безпосередність сприйняття.Головні риси імпресіонізму дістали свій розвиток в постімпресіонізмі.[8, c.219]
Безпосередньоісторія імпресіонізму охоплює лише 12 років: від першої виставки 1874 року довосьмої, останньої, в 1886 році. Все почалося з того, що в 1863 році художники,яких офіційне журі не прийняло на чергову виставку «Салонів», організували свій«Салон знехтування». На цій виставці була представлена робота Едуарда Мане«Сніданок на траві»(Париж, музей Орсе), що спричинила грандіозний скандал. Щеполемічнішою була наступна картина художника – «Олімпія», що відбивала йогоуявлення про ідеал жіночої краси. Мане стає головною фігурою всієї прогресивноїхудожньої інтелігенції Парижа. Навколо нього об’єднуюся молоді художники: КлодМоне, Огюст Ренуар, Каміль Піссарро, Едгар Дега, Анрі Тулуз – Лотрек, БертаМорізо, Альфред Сіслей, Поль Сезанн та інші. Ці талановиті митці не визнавалиофіційних канонів мистецтва, жадали знайти нові, свіжі форми, особистіснерішення живописних завдань, тому кожний із них обирав свій шлях. [6, c.61]
Розділ ІІ
У чому ж секретихудожнього методу імпресіоністів? Художники прагнули передати у своїх творахбезпосереднє враження від середовища, що їх оточувало,і передовсім відсучасного міста з його рухливим, імпульсивним, різноманітним життям; відпейзажу з його швидкоплинністю, мінливістю, барвистістю. Ці враження художникивтілювали в картинах, створюючи засобами живопису ілюзію світла й повітря. Вонирозклали основні кольори спектра і почали писати чистим кольором, не змішуючийого на палітрі, використовуючи оптичне прийняття ока, що на певній відстанізливає окремі мазки в єдиний живописний образ. Імпресіоністи намагалися бутимаксимально наближеними до того, як той чи інший предмет людина бачить у натурі– в усій складній взаємодії зі світлоповітряним середовищем. Розчинивши колір усвітлі та повітрі, позбавивши предмети матеріальної форми, імпресіоністи тимсамим фактично зруйнували матеріальність світу. [4, c.62]
Проте у гонитвіза враженнями, короткими та гострими, вони природно дійшли того, що картинупрактично не можна було завершити: враження весь час змінювались, і зупинитицей процес було неможливо. Картину підмінили етюдом, типове – випадковим,соціальне – фізіологічним, навіть біологічним. У цьому дослідники вбачалислабкість імпресіоністів.
Однак сліднагадати, що саме імпресіоністи вперше вийшли на пленер (живопис на відкритомупросторі), представили колір в усій його чистоті, в повній силі. Вони володіливисокою, досконалою культурою етюду, в якому виражають надзвичайну влучністьспостережень, сміливість і несподіваність композиційних рушень. Усе ценадзвичайно збагатило мову мистецтва і справило величезній вплив на всінаступні течії, напрями та ідеологічні платформи. [4, c.62]
Музичнийімпресіонізм – художній напрям, що сформувався на зламі століть (ХІХ і ХХ) підвпливом літературного символізм, зокрема поезії П. Верлена, С. Маларме, П. Луїса,М. Метерлінка. Він мав спільне коріння з французьким живописом тієї бурхливоїепохи художніх пошуків і відкриттів, хоча пряму аналогію між ними провестинеможливо. В галузі симфонічної музики було створено програмні твори, образи яких зумовлювалися неконкретними сюжетами, а загальною атмосферою, колоритом гармонії й тембрів.Імпресіонізм у музиці отримав перше втілення в творчості Клода Дебюссі (1862 –1918) – найяскравішої сторінки історії французької музики. [7, c.76]
Своєріднимманіфестом музичного імпресіонізму стала оркестрова прелюдія «Післяполуденнийвідпочинок Фавна.» В цьому ж стилі написано й оперу «Пелеос і Мелізанда» задрамою М. Метерлінка. Найточніші відтінки людських емоцій, психологізм,вишуканість мелодики і тембрів, виразність гармонії, примхлива ритміка – ось тіриси творчості композитора, які визначили новий напряму музиці.
К. Дебюссізбагатив фортепіанну палітру. Піаністи – сучасники називали його «аристократомзвуку». 24 прелюдії для фортепіано – це своєрідна енциклопедіяімпресіоністських образів. Вражає живописність і поетичність назв прелюдій:напівреальних пейзажів – «Сліди на снігу», «Тераса, яку відвідує місячнесяйво», портретів – «Дівчинка з волоссям, ніби льон», сценок – «Перерванасеренада», художніх або літературних образів – «Дельфійські танцівниці»(грецька ваза), «Звуків і ароматів сповнене вечірнє повітря». [7,c.77]
Твори Дебюссі зажиття митця завжди викликали ажіотаж і полеміку, проте він визнавав у музицітільки одного законодавця – «слух», єдине правило – «задоволення». Музичні ідеївидатного французького імпресіоніста надихали художню фантазію багатьохкомпозиторів ХХ століття. Ідеї і стиль імпресіонізму справили значний вплив натворчість українського композитора, що тривалий час жив у Франції – ФедораАкименка.
В літературіімпресіонізм не являв собою цілісного напрямку – як стильова особливість, прагненняпередати миттєві враження, імпресіонізм притаманний творам літераторіврізноманітних напрямків. Шанувальниками розтягнутих і глибоких психологічнихдосліджень були брати Гонкури, К.Гамсун (роман «Голод»); «в потік свідомості»перетворюється аналіз спогадів в епопеї Марселя Пруста «В пошуках втраченогочасу». [3, c.260]
Імпресіонізмпоширив діапазон нашого світогляду. В серії відомих парадоксів Уайльдаміститься заява про те, що «від імпресіоністів ми запозичили ці дивовижні бурітумани». І взагалі, «дивовижна зміна, що відбулась за останні десять років вкліматі Лондона, безперечно, відбулась завдяки цій своєрідній школі мистецтва»,тобто завдяки імпресіоністам. [7, c.76]
В поезіїімпресіонізм зімкнувся із символізмом. Імпресіонізм в поезії – це тонкіспостереження і описи з використанням чисто живописних засобів, але в ніжнихпастельних тонах, притаманних неокласицизму (модерну), а також прийоми тонкогоасоціативного звукозапису, притаманні творчості П.Верлена і його послідовникам.Наприклад. У К. Бальмонта:
Полночной порою вболотной глуши
Чуть слышно, бесшумно шуршат камыши.
Полночной порой камышишелестят.
В них жабы гнездяться, вних змеи свистят. [ 9, c.260]
Але при спробахакцентувати надто сильні відчуття поет переходить вже до суб’єктивного накалуемоцій, що притаманно вже експресіонізму.
Одним із видатнихпредставників імпресіонізму в поезії був французький поет Поль Верлен. Ще зажиття поета називали «співцем занепаду і туги». В його творчості з граничноювідвертістю і повнотою виражене гостре відчуття трагізму життя, почуттярозчарованості, втоми, безвиході. [2, c.106]
Свою літературнудіяльність Верлен починає в традиціях романтизму, парнаської школи і Бодлера.Уже в ранніх віршах Верлена виявляється глибока своєрідність бачення світу,основу якого складає інтуїтивне розуміння того, що «поет усередині», угадуєтьсяпрагнення поета змити враження від дійсності з образами душевних станів,виникає неповторна мелодія верленівської строфи, яка передує майбутнійімпресіоністичній ліриці. [2, c.106]
Верлен –неперевершений майстер напівтонів, нюансів, майже невловимих чуттєвих образів.Для його поезії характерні симфонізм, віртуозна ритміка і мелодіка. Близька досугестії імпресіоністичність подій Верлена, в якій головну увагу приділенозображенню особистих вражень, мінливих відчуттів та переживань. Фіксаціяпочуттів у творчості письменника нагадує окремі штрихи на малярських полотнахімпресіоністів, які самі по собі не сприймаються, але, зливаючись в одинмалюнок, створюють певний настрій.
Поезія Верленаімпресіоністична, оскільки автора полонить стихія миттєвих вражень, порушуючимежу між суб’єктивним і об’єктивним, тілом і душею, піднесеним і буденним. [5, c.235]
Програмним творомВерлена став вірш «Поетичне мистецтво», в ньому сформульована програмаімпресіонізму. «Найперше – музика у слові!»
«Люби відтінок іпівтони, не барву – барви нам ворожі…», «Хребет риториці скрути та ще як слідприборкай рими.» Ці та інші заклики поета звучать як лаконічні і точні лозунгиімпресіонізму.
Про що б не писавВерлен, все пронизане його меланхолією, незрозумілою печаллю. Погляд Верлена насвіт нагадує пейзажі художників – імпресіоністів.
Найкращоюпоетичною книгою Верлена стала «Романси без слів». Збірка складеться із«співзвучній», тобто емоційних замальовок, фрагментів, мотивів, мелодій, якізбираються разом в симфонію слова. Один із найвідоміших віршів «Так тихо серцеплаче…» Сум передається образом дощу, а дощ, що поливає місто, проникає в душупоета. [7, c.77]
Так тихо серцеплаче,
Як дощ шумить надмістом.
Нема причинненаче,
А серце ревноплаче!
Існування речейдля Верлена важливе лише в тому сенсі, в якому він їх одухотворяє, — в настрої.Він любить зображувати дощ, тумани, вечірні сутінки.
О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, полистю!
У цю тужливу мить
Як солодкошумить!
Рядки віршапроникнуті невиразною тугою. У вірші немає подій. Навіть так часто оспіванаВерленом природа, імпресіоністські пейзажі віршів, по суті, пейзажі душі поета.Сам світ уподібнюється до пристрастей і страждань поета. Часто його авторське«я» відходить на другий план, Верлен споглядає свої почуття. [7, c.77]
Відкіль цей плач,не знати,
В осиротілімсерце?
Ні заради, ніутрати, -
Відкіль журба, незнати.
Творчість Верленалірична, тому що їй притаманна емоційність, тонке зображення почуттів тароздумів людини, сам автор виступає ліричним героєм, який веде ліричниймонолог, в якому світ представлений через призму його власних, насиченихемоціями спостережень
Найтяжчій, певне,сум –
Без гніву, безлюбові,
Без ревнощів, бездум –
Такий нестерпнийсум.
Значенняпоетичної діяльності Верлена полягає передусім у розкритті нових і розвиткузасобів відтворення найтонших психологічних переживань. [5, c.236]
Заключна частина
Виходячи звищезазначеного можна зробити наступні висновки.
В ХІХ ст… вмистецтві відбувалися серйозні зміни. Для багатьох його діячів реалістичнийнапрямок перестає бути еталоном,і в принципі заперечується саме реалістичнебачення світу. Художники втомились від вимог об’єктивності та типізації.Народжується нова суб’єктивна реальність. Важливо не те, як всі бачать світ, ате, як я його бачу, бачиш ти, бачить він. На цій хвилі формується імпресіонізм– художньо-стильовий напрям в мистецтві і літературі.
Принципиімпресіонізму влучно висловлені самими імпресіоністами – письменниками і художниками:«басити, відчувати, виражати – в цьому все мистецтво», «я пишу те, що заразвідчуваю», «без жодної думки», «все в свідомості», «ми замкнуті в самих собі». [7, c.77].
Риси імпресіонізмує і в живописі, і в музиці, і в літературі. Цьому стилю притаманні специфічніприйоми і методи. Головним кредо імпресіоністів стали слова Каміля Піссарро: «Япишу те, що зараз відчуваю». [7, c.45].
Імпресіонізм влітературі мав певні особливості. Він не являв собою цілісного напрямку. Впоезії імпресіонізм зімкнувся з символізмом. Поетичним творам імпресіоністівпритаманна глибока ліричність, навіть туга, сум, біль. Автор часто сам виступаєв образі ліричного героя. Імпресіонізм впливав і на критику мистецтва, розкривзначення емоції в художньому сприйнятті і естетичних оцінках. Критик А.Франсвизначав: «Це той, хто розповідає про подорожі своєї душі серед шедеврів.»Критик – художник; не істина, а прекрасне цікавить його, і зайнятий він«творінням». [7, c. 77]. Творчіпошуки імпресіоністів Франції вплинули на живопис багатьох країн Європи іАмерики, а також Росії (І.Е.Грабарь, К.Ф.Юон). Імпресіонізм мав послідовників вскульптурі Франції, Італії, Росії (О.Роден, П.Трубецький), вплинув на розвитокмузики і літератури. Він розширив діапазони нашого бачення. Творчістьімпресіоністів визначила межу між новим і новітнім мистецтвом. Історіяімпресіонізму порівняно короткочасна – всього 12 років, але головні рисиімпресіонізму дістали свій розвиток в постімпресіонізмі. [8, c.219].
Література
1. АндреевЛ. Импрессионизм. – М.1980.
2. Вивченнязарубіжної літератури. В.О. Мухін. Харків: Вид. «Ранок», «Веста». 2002.-139с.
3. В.С. Полікарпов. Лекції з історії світовоїкультури. Навч. посібник. Київ. «Знання». 2002.-359с.
4. Естетика.Навч. видання. За ред. доктора філософських наук професора Л.Т. Левчук, Київ. «Вища школа» 1997.
5. Зарубіжналітература ХІХ ст. 10 кл… Посібник за ред. Ніколаєнко О.М., Мацапури В.І.,Хоменко Н.В., Київ: «Академія» — 1999р.
6. КостеневичА.Т. От Моне до Пикассо. Франц. живопись второй половины ХІХ – начала ХХ в. в Эрмитаже.: Л. 1989.
7. Львова Е.П.,Сарабьянов Д.В., Борисова Е.А., Фомин Н.Н., Березин В.В., Кабакова Е.П., Некрасова Л.М. Мироваяхудожественная культура. ХІХ век. Изобразительное искусство, музыка и театр (+CD). СПБ.: Питер, 2007. – 464с.
8. Українська та зарубіжна культура:Курс лекцій: Київ: ЦУЛ. 2002 – 508с.
9. Художня культура світу.Європейський культурний регіон. Н.Є. Миропольська, Е.В. Бєлкіна, Л.М. Масол,О.І. Оніщенко.: Київ. «Вища школа».- 2007.- 191с.
10. Ю.Я. Малюга. Культурология.Учебное пособие. Москва. ИНФФА – М, 1998.-278с.