Стиль “українське бароко” (17-18 ст.), зокрема в архітектурі
Українська архітектура й образотворчемистецтво другої половини XVII — XVIII ст. розвивалися під могутнім впливоммистецтва бароко, для якого були характерні пишність і вишуканість форм,урочистість і монументальність.
Виникнення бароко булообумовлене об'єктивними причинами, що ховалися у закономірностях громадськогожиття Європи 2-ї половини XVI і XVII в. Бароко був насамперед породженнямсоціально-політичних криз, що трясли в цей час Європу і набули особливогорозмаху у 17 сторіччі. Церква й аристократія намагалися використовувати у своїхінтересах настрої, що виникали внаслідок суспільних зрушень і потрясінь. Але целише одна з тенденцій, що характеризують світовідчування бароко.
Для стилю бароко характернозагострене відчуття суперечливості світу й одночасно — прагнення відтворюватижиттєві явища в їх динаміці, розвитку, переходах. Стиль бароко тяжіє домонументального зображення дійсності, до великих форм (будь то література чиархітектура). Одночасно в ньому знаходять вираження усвідомлення розгубленостіі сум'яття, що викликають у багатьох представників суспільні катаклізми 16-17ст. і зв'язана з ними криза ренесансних ідеалів і уявлень.
Стиль бароко неоднорідний ідосить суперечливий. З одного боку, барочні твори мистецтва втілюють прагненнядворянства переконати у своїй перевазі і пишноті, у своїй витонченості івибраності (преціозна поезія, галантно-героїчний роман, помпезні пам'ятникиархітектури). З іншого, містять у собі спроби творчо переосмислити підсумкикризи, збагатити у світлі її історичних уроків гуманістичні уявлення про людинуі дійсність. З третього, знаменували собою перехід до світської облаштованостіповсякденного побуту. У стилі бароко починають створюватися міста, будинки,внутрішні інтер'єри, живопис, ікони, бароко знаходить відзвуки й у народнійтворчості. Разом із класицизмом це був останній глобальний стиль, що визначавсвітогляд цілої епохи. Іноді бароко називали спробою відновленнясередньовічного цілісного світовідчування. Однак воно не вичерпуєтьсяпарадно-придворними, державно-апофеозними аспектами чи клерикальними,релігійно-містичними проявами. Бароко набагато ширше й змістовніше [4].Відгомони його впливу можна простежити в сучасних модерністських,ірраціоналістичних і релятивістських мотивах і естетичних пристрастях.
Архітектура бароко служилатвердженню ідей католицизму й абсолютизму, але в ній знайшли відображенняпрогресивні тенденції архітектури, що виявилися в плануванні міст, площ, будинків,розрахованих на маси народу. Блискучим центром барочної архітектури ставкатолицький Рим. Джерела бароко були закладені в пізній творчості Віньоли,Палладіо й особливо Мікеланджело. Архітектори бароко не вводять нові типибудинків, але знаходять для старих типів будівель — церков, палаццо, вілл —нові конструктивні, композиційні і декоративні прийоми, що у корені змінюютьформу і зміст архітектурного образу. Вони прагнуть до динамічного просторовоговирішення, до трактування обсягів мальовничими масами, застосовують складніплани з перевагою криволінійних обрисів, руйнують тектонічний зв'язок міжінтер'єром і фасадом будинку. Вільно використовуючи античні ордерні форми, вонипідсилюють пластичність і мальовничість загального вирішення. Особлива увага приділяєтьсярозробці типу Храму, у якому вже з кінця 16 ст. наростають риси бароко. У 17 в.архітектурні форми стають ще більш динамічнішими і напруженішими [5, c.188].
Велике місце в барочнійархітектурі належить палацам, гордовито-ошатним, з виступаючимифлігелями-крилами, відкритими почесними дворами. Показність і велич у нихсполучаються з пишнотою. Важливе значення принципи бароко мали не тільки длярозвитку композиції міського і паркового ансамблю, але і для містобудування.Архітектори бароко створили планувальну систему, упорядкувавши хаотичнузабудову середньовічного міста, додали вулицям прямолінійні обриси, завершившиїх площами, що у свою чергу стали об'єктами архітектурних композицій.
До України стиль бароко був завезенийєзуїтами, зокрема єзуїтом-архітектором Джакомо Бріано (15856-1649) з Риму (вінбудував барочні церкви у Львові, Перемишлі та Сандомирі). А до нього вбарочному стилі працював Себастьяно Браччі (перебудова Успенського собору уКиєві, 1613).
В Україні мистецтво бароко роздвоїлося:в Західній Україні воно зберегло форми єзуїтського бароко, в Центральній таСхідній Україні воно сильно модифікувалося й набрало оригінального забарвлення- т. зв. козацького бароко [11, c.288].Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскравовиявляється в архітектурі 17 ст.
Другу половину 17 ст. вважають золотимвіком українського мистецтва, центр якого переноситься до середньої,Наддніпрянської України. Тут утворюється своєрідний стиль, що постав із сполукиукраїнських тринавних церков із західноєвропейською базилікою і пізніше діставназву українського бароко [10, т.2, c.227].Тому дослідники українських барочних споруджень користаються терміномукраїнське, чи козацьке, бароко. Найбільшою самобутністю відрізняються барочніспоруди на землях Гетьманщини і Слобідської України за часів гетьмана ІванаМазепи, який був фундатором низки пишних храмів і мецената: Братський таМикольський монастирі, церкви Всіх святих у Лаврі, собор Мгарського монастирябіля Лубен, Дім Мазепи в Чернігові, муровані будинки в Батурині тощо.Пам'ятники української барочної архітектури збереглися й у Західній Україні й удерев'яному народному будівництві всіх українських земель.
Стиль бароко знайшов втілення вархітектурі Києва, Чернігівщини, Слобожанщини, Придніпров’я.
Справжніми шедеврами світовоїархітектури є українські барочні споруди — Софійський і МихайлівськийЗолотоверхий собори в Києві, Хрестоздвиженський у Полтаві (1709 р.), Покровськийу Харкові (1689 р.), Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві(1696-1701 р.), церква Усіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерськоїлаври (1696-1698 р.), церква Катерини в Чернігові (1716 р.), Преображенськацерква у Великих Сорочинцах (1732 р.), собор св. Юра у Львові (1747-1762 р.).
Найвідоміший архітектор українськогобароко — Іван Григорович-Барський. Він був вихованцем Києво-Могилянськоїакадемії. Почав займатися архітектурою наприкінці 40-х рр. XVIII ст. збудівництва міського водогону на Подолі, центральною спорудою якого став фонтан«Самсон». У 60-70-і рр. XVIII ст. Григорович-Барський був найбільш популярнимкиївським архітектором. Без його участі не обійшлося будівництво жодногобудинку на Подолі. Григорович-Барський спорудив, зокрема, церкву над брамамиКирилівського монастиря, Покровську церкву і церкву Миколи Набережного; бравучасть у будівництві магістрату в Козельці, у спорудженні палаців графаРазумовського, дзвіниці Кирилівського монастиря, здійснив реставраціюКирилівської церкви. Подальша діяльність Григоровича-Барськогохарактеризувалася підготовкою архітектури класицизму.
Іншим видатним будівельником доби барокобув Степан Ковнір. Одна з найкращих споруд Ковніра — корпус на територіїКиєво-Печерської лаври, названий його ім'ям.
Західноєвропейські зразки барокопереважали на Західній Україні в замках-палатах, що збереглися в руїнах(Збараж, Бережани, Підгірці), в римо-католицьких храмах (Львів, Перемишль,Камянець) та синагогах.
Іншим типом є будови, що йшли затрадицією українського дерев’яного будівництва – тридільного та п’ятидільного(хрещатого) заложення із трьома і п’ятьма банями. Підклад цієї архітектури єбарочний, а конструкції й обмеженістю прикрас далеко відходять від декоративнихпринципів надто переладованих форм бароко Заході і Сходу [11, c.249].Це – Покровський собор у Харкові (1680), дві церкви Києво-Печерської Лаври,собор у Ромнах і будови в Сумах, Богодухові та ін.
Видатним пам'ятником дерев'яноїцерковної архітектури XVIII ст. є собор у Новомосковську, побудований народниммайстром Якимом Погребняком.
Особливістю архітектури XVIIIст. став розвиток світського будівництва. Споруджувалися магістрати, школи,колегії, військові канцелярії, друкарні, оборонні зміцнення, палаци старшини іт.п. Облаштовувалися і прикрашалися міста. У ті часи в Україні працювало багатоархітекторів-іноземців. Зокрема німець Йоган Шедель, що спорудив дзвіниціКиєво-Печерської лаври і собору Св. Софії, архітектор Растреллі — автор проектуАндріївської церкви в Києві та інші.
Чудовою художньою обробкою,досконалістю форм, багатством внутрішнього оздоблення відрізнялися будинкикозацької старшини, монастирські будівлі.
Нова доба архітектурногопіднесення України була зв’язана з діяльністю митрополита Рафаїла Заборовськогоі називають її ще “добою бароко Заборовського”. До цієї доби належать творивидатного архітекта Шеделя (дзвіниці – Києво-Печерської Лаври, Софійськогособору, Михайлівського монастиря); а у середині 18 ст. шириться стиль пізньогобароко – рококо.
Отже, велика мистецькакультура української архітектури доби барокко, зокрема висока технікаукраїнських майстрів, спричинилися до того, що впливи української архітектури сягалидалеко за межі України. Зокрема,на Московщині чимало будов постало за українськими зразками.
Література
1. Єфремов С.Історія українського письменства. – К.: Femina, 1995.
2. Теорія та історіясвітової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992.
3. Гривнина А.С.Искусство XVII в. в Западной Европе. – М.: Искусство,1964.
4. Историязарубежного искусства: Учебник / Под ред. М.Т. Кузьминой, Н.Л. Мальцевой. –4-е, доп. изд. – М.: Изобразительное искусство, 1984. – 504 с. – С.186-193.
5. Історіяукраїнської культури / Під ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994.
6. Енциклопедіїукраїнознавства. – Львів, 1993. – Т.2.
7. Українськакультура: Лекції заред. Дмитра Антоновича. – К.: Либідь, 1993. – 592 с.
8. Из историикультуры Средних веков и Возрождения. – М.: Наука, 1976.