1. Розкрийтесмисловий зміст культури. Визначте поняття: знання (когнітивний смисл),цінності (ціннісний смисл), регулятиви (регулятивний смисл)
Культура — це ісвіт смислів, які людина вкладає у свої творіння і дії. І такими видами смисліввиступають знання, цінності і регулятиви.
Смислиутворюються у голові людини, коли вона у відповідності зі своїми потребамипізнає, оцінює та регулює оточуючі її явища і процеси і ті, що відбуваються уній самій. Відповідно цьому знання (те, що дається пізнанням), цінності (те, щовстановлюється за допомогою оцінки) і регулятиви (те, чим регулюються дії)представляють собою три основних види смислів.
Знання[когнітивний смисл) лат. cognitio — знання, пізнання — це інформація про властивостіоб'єкту. Визначення знання — одне із складних філософських питань, зприводу якого існує багато різних думок:
— інформація єзавжди інформація про щось, а тому в будь-якій інформації міститься якесьзнання (відомості про деякий об'єкт). Але інформація і знання — все ж такипоняття не тотожні. Знання є зміст інформації, що характеризує її об'єкт, аінформація тут співвідноситься тільки з об'єктом, виноситься за дужки;
— знання завжди єдеяке ствердження, у вигляді стверджуючого, або заперечуючого вислову. Різницятут лише у тому, що у першому випадку знання є ствердженням про наявність, а віншому —про відсутність у об'єкта будь-яких властивостей.;
— знанняоб'єктивне, тобто визначається виключно властивостями об'єкта, а несуб'єктивними особливостями. Коли людина каже «Язнаю...», вона робить зразуподвійне ствердження: перше, що у неї є знання про властивості деякого об'єкта,а інше — що це знання є об'єктивним.;
— знання можебути як істинним так і помилковим. Невірне, помилкове твердження — це такожзнання, тільки недостовірні, якщо враховувати, що у знаннях є елементсуб'єктивності і що істинність їх — відносна;
— об'єктом знанняможе бути все, що завгодно — фізичні тіла й людські думки, реальні явища інездійснені мрії, те, що існує, існувало і буде існувати, або ніколи неіснувало і не буде існувати. Це означає, що у зміст знань входять не тількиобґрунтовані і доказові ствердження, але й не підтверджені судження, віруванняі вимисли.
Таким чином, знання— важлива частина культури. Воно посідає важливе місце у її змісті. З розвиткомкультури обсяг знань, які є у суспільстві, постійно зростає.
Цінність(ціннісний смисл) — фіксована в людській свідомості характеристика відношення об'єкта долюдини і відповідно людини до об'єкта. Об'єкт має цінність, якщо людина бачить засібзадоволення якої-небудь своєї потреби.
Цінність є необ'єкт сам по собі, а його властивості, здатність задовольняти людські потреби.Об'єкт виступає як носій цінності. Цінності можуть мати як матеріальні речі йпроцеси, так і духовні явища (знання, уявлення, ідеї тощо). Для людини можепредставляти велику цінність який-небудь грошовий пам'ятний сувенір чи старафотографія, хоч їх грошова вартість рівна нулю. Цінностями можуть бути спогади,почуття, радість творчості тощо. їх не можна ні продати, ні купити за будь-якігроші.
Щоб об'єкт мавцінність, необхідно, щоб людина усвідомлювала наявність у ньому певнихвластивостей (наприклад, земля, тяжіння, повітря, вітаміни, спілкування зіншими людьми необхідні людині, вона без них не може існувати), але якщо вонане усвідомлює цього, то вони для неї цінності не мають.
Таким чином,цінність пов'язана зі знанням, але не зводиться до нього: знання лишеконстатують властивості об'єкта, у тому числі якусь особливу його«властивість», здатність задовольняти будь-яку потребу людини, тобто цінність,проте остання не є знання, а є відношення між людиною і об'єктом
Цінностіподіляються на матеріальні і духовні. До перших відносяться «матеріальні блага»(житло, одяг, продукти харчування і т. д.), а до других — «духовні блага»(художні, наукові, філософські ідеї).
У формуванніціннісних уявлень велику роль відіграє уява. За її допомогою люди створюютьуявні зразки об'єктів, які б максимально повно і досконально відповідали їхпотребам. Такі зразки називають ідеалами. Вони відповідають еталонам цінностей.
Регулятив(регулятивний смисл) — це правило або вимога, у відповідності з якою люди будуютьсвою поведінку та діяльність.
Наявні в культурірегулятиви визначають прийняті в даній культурі норми поведінки і діяльності,тобто вказують, якими шляхами та засобами досягнення мети допустиме«нормальне», і навпаки.
Дії людейрегулюються нормами та правилами, які вони для себе встановлюють (наприклад,норма і правила гри, етикету, судового виробництва, дорожного руху т і). Людинаможе за власним бажанням дотримуватись чи не дотримуватись їх, діяти «заправилами» чи «проти правил», але прийнявши їх, вона сама себе забов'язує на їхдотримання і виконання. Введення відповідних норм, які регулюють дії людей —специфічна риса людського образу життя, яка закріплена у культурі.
Культурні нормидосить різноманітні. Вони у більшій чи меншій мірі регламентують все, з чимпов'язане людське життя — їжу, одяг, відношення між чоловіками та жінками,розваги і працю.
Народжуючись івиховуючись у відповідному культурному середовищі, кожна людина засвоюєвстановлені у ньому регулятиви. Як наслідок її дії стають у значній мірізумовлені ними. Вона реалізує у своїх вчинках і життєвому шляху передбаченіними культурні програми поведінки, інколи навіть не усвідомлюючи цього. Ірівень нашого оволодіння культурою визначається тим, наскільки добре мизасвоїли наявну в різноманітних предметах культури інформацію і дотримуємосяпов'язаних з нею програм поведінки.
2.Висвітліть історичний аспект розвитку поняття «культура»
Культура (лат. colere,«населяти», «вирощувати», «сприяти»,«успадковувати», ) — термін для означення алгоритмів людськоїповедінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості.
У сучасній науцінараховується декілька сотень визначень поняття культура, жодне з яких не єзагальноприйнятим. Різні визначення відображають різні теорії щодо розуміння таоцінки процесів в суспільстві.
В широкомурозумінні культура — це сукупність як матеріальних, так і нематеріальних(«духовних») цінностей, властивих суспільству в цілому або окремій соціальнійгрупі.
Поняття культурав частині нематеріальних цінностей об'єднує в собі науку (включно зтехнологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, укладжиття та світогляд.
Загальнопоширеневикористання слова культура в багатьох західних суспільствах може відображатибагатошаровість таких суспільств, коли культурними звуться ті соціальні групи,які знаходяться на вищому рівні культурного розвитку, на відміну від нижчихпрошарків суспільства.
Слово культурачасто вживається для посилання на елітність та престижність певної діяльностічи продукту, наприклад, витончена кухня, мистецтво, музика, які відносять до«високої» культури як протиставлення «низькій» культурі.
Історичні визначення
Завдяки зусиллямфілософів і істориків слово культура перетворилось на філософське поняття істало об'єктом наукових досліджень.
Вченівісімнадцятого та початку дев'ятнадцятого сторіччя часто ототожнюють культуру зцивілізацією і протиставляють природі. Так про людей, яким бракує елементів«високої культури» говорять як про «природніх», віддаючи їмроль носііїв «низької» культури. Подібне визначення культури булорозкритиковане за намагання придушити «людську природу».
Сучасне розуміннякультури у контексті соціальної історії розглядає її як систему життєвихорієнтацій людини. Культура – це сфера духовної, ціннісної, комунікативноїорганізації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттіврізних верств населення і націй в цілому (Гуревич, 1991; Парахонський, 1995).Якщо відволіктися від змісту культури, то її можна визначити як сукупністьзнаків, об'єднаних у системи. Знаки — це сигнали, предмети, взагалі все, щоможе бути носієм значення (наприклад, звуки мови, букви, цифри, слова і числа,символи, зображення тощо)… Завдяки системній організації, яка властива всімзнакам загального користування, соціальна інформація зберігається,нагромаджується і передається від людини до людини, від покоління до покоління.У зв'язку з тим, що обсяг соціальної пам'яті не безмежний, культуру такожвизначають як спосіб організації і відбору знаків відповідно до їх значущостідля майбутньої діяльності людей.
Багато видатнихісториків культури вважають що культури переживають періоди розвитку, розквіту,потім вмирання і падіння. Вони думають, що стародавньому світі були такі великікультури, в порівнянні з якими наступні часи є лише поверненням до минулого.
Таким чином,культура — це поняття, яке означає певний історичний рівень розвиткусуспільства, творчих сил і здібностей людини, втілений у типах і формахорганізації життя і діяльності людей, а також в цінностях, які створюютьсяними.
3. Опишітьметодику підготовки і проведення дискусії на уроках з
циклукультурологічних дисциплін
Дискусіїготуються заздалегідь. Вибирається тема, зміст матеріалу, розподіляютьсявиступаючі, опоненти і пропоненти, питання, виступаючі, ведучі.
Методикапроведення дискусії
1. Ведучийвизначає тему дискусії, запрошує основних учасників, домовляється про умовипроведення дискусії (тривалість виступів і т.д.).
2. Ведучийрозсаджує учасників дискусії таким чином, щоб «глядачі» сиділинавколо столу основних діючих осіб (тобто столи «глядачів» повиннібути розставлені буквою «П»).
3. Ведучийпочинає дискусію: представляє основних учасників дискусії і повідомляє її тему.
4. Першимивиступають основні учасники (20хв), після чого ведучий запрошує інших учасниківвзяти участь в обговоренні. При необхідності ведучий нагадує учасникам пропорядок денний, регламент і дотримання пристойностей під час дебатів.
5. По закінченнідискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз висловлень основнихучасників.