РОЗДІЛ І.РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ
1.1 ОБҐРУНТУВАННЯВИБОРУ
Щось нове у серцізабриніло, мов сп'яніло запахом суцвіть. Будить думку і бадьорить тіло. Але що– не можу зрозуміть…
В. Симоненко
Кохання – темавічно актуальна, цікава, важлива. Про кохання написано багато. Багато, тому щодо теми кохання звертались поети, художники, музиканти всіх часів, присвячуючийому чудові твори, навіяні хвилюванням та роздумами. Варто згадати, донесені донас з усної народної творчості, вірші стародавніх поетів, присвячених коханим.Варто згадати “Ромео і Джульєту” У. Шекспіра, чудові картини Леонардо да Вінчі,Рафаеля; лірику А. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Фета, Т. Шевченка. А скількивидатних творів наших сучасників, присвячені коханню.
Мало, тому щопочуття це – кохання невичерпне, як саме життя. Скільки б не було написано прокохання, його первинність, його драматизм, його багатогранність не можуть бутивичерпаними, поки живе людина на землі і поки б’ється її серце.
Я ще не знаю, щомені робити.
Та вже немаєвороття.
Не розумію, як ябуду жити –
Чи без коханняварте щось життя?
О. Ткач
Кохання робилолюдину доброю, ніжною. Як добрий чарівник, воно наділяло закоханих непереборноюсилою, відвагою, сміливістю, волею.
Приходить коханнянеочікуване і в кожного воно своє. В когось сумне, в когось ніжне, а в когосьсповнене дзвінкої радості. До когось воно приходить непомітно, до когось –налітає бурею і сповнене трагізму, а когось зводить в досить комічнихситуаціях, як це сталося з героями комедії А. Фредро “Свічка згасла”. Дякуючи катастрофі поштової карети,познайомились двоє молодих людей. Їх кохання народилось одразу, яскраво, протаке кохання говорять: “з першого погляду”.
В фіналі п’єсизгасає свічка напередодні відроджує мого дня. Згасає свічка, щоб тільки-щонароджене кохання, розгорілося, а промені сонця, що сходить і світило довго,тепло і ласкаво. В наш час молодь занадто відверто, цинічно відноситься докохання, не завжди вірить в його існування. Потрібно виховувати її на кращихприкладах драматургії, літератури, музики, живопису. І краще за все це робитьтеатр, тому що відтворені на сцені образи – це люди, які живуть поряд з нами,але як часто ми не звертаємо на них увагу, а театр примушує нас озирнутись,замислитись.
П’єса А. Фредро “Свічка згасла” мені цікава тим, що не має складногосюжету, мало дійових осіб, може бути втілена в будь-якому драматичномуколективі. А. Фредро один з кращих комедіографів, видатний творець побутовоїкомедії. Його п’єси вирізняються точністю і яскравістю сценічних образів,жвавістю і гостротою діалога; за діалогами одразу відчуваються характериперсонажів. А. Фредро уміє тонко, з гумором відтворити любу життєву ситуацію ікатастрофа не здається такою страшною. На ситуацію, в якій опинилися героїп’єси, автор примушує глядача подивитись зі сторони і зрозуміти, що до будь-якихжиттєвих ситуацій варто відноситися з гумором, а раптом це закінчитьсякоханням. В п’єсі “Свічка згасла” в повній мірі розкриті талантдраматурга. Невелика за обсягом вона достойна стати поруч з його знаменитимип’єсами “Дами і гусари”, “Помета”, “Дівочі обітниці”, “Муж і жона”, “Пан Йов’яльський” та інші.О. Фредко представник класичної західної драматургії, а класика завжди цікава.
1.2 АВТОР І ЕПОХА
Над початкомісторії польського професіонального театрального мистецтва височіє постатьвеликого комедіографа Александра Фредро – народився в 1793 році, помер – в1876. Йому, без сумніву, належить перше місце в польській шляхетськійкомедіографії. Його широко популярні п’єси “Муж і жона” (1820 р.), “Дами ігусари” (1825 р.), ”, “Караци, що робиться” (1826 р.), “Дівочі обітниці” (1827р.), “Пан Йов’яльський” (1832 р.), “Помста” (1834 р.) та інші увійшли внаціональний репертуар. З драматургією А. Фредро зустрічалися всі наступніпокоління акторів і режисерів. І сьогодні у театрах Польщі його п’єси грають таксамо часто, в самій тільки Варшаві можна побачити на кількох різних сценах.
В юні роки уЛьвові А. Фредро був близько зв’язаний з театром, його частенько можна булобачити там за кулісами. Зять письменника Людвік Яблоновський свідчив: “комедіїФредро були написані для акторів, вони самі заробили їх в уяві автора, вонинакреслили контури дійових осіб, вони поділилися з ним своїми поняттями промистецтво і знаннями таємниць сцени”. Це свідчення доводить органічні контактиФредро з тогочасним театром. Добре, практичне знання законів сцени відчуваєтьсяу драматургічній вправності комедіографа, в злагодженості досконалоїархітектоніки його комедій.
Драматургічнамайстерність А. Фредро дійсно прекрасна. Дія в його п’єсах розгортаєтьсястрімко, характери рельєфні і наділені багатьма життєвими якостями. Недивлячись на свою невичерпну комедійну винахідливість, А. Фредро ніколи негрішить проти правди виведених ним характерів. Події і ситуації п’єс найкращимчином сприяють їх яскравому виявленню. Блискучий, лаконічний і дотепний діалог,витонченість і стройність компонентів, невимушеність розвитку інтриги – все цев повній мірі притаманне комедіям “польського Мольєра”, як часто називають А.Фредро. Хоча найкращий польський оредролог – відомий критик і літературний діяч– Тадеуш Бой-Желенський рішуче стверджує, що творчість Фредро слід пов’язуватине з Мольєром, а з Мюссе: “Фредро і Мюссе – то люди однієї сфери. Якщо хтосьслушно назвав театр Фредро театром “великопанським”, то панським без сумніву, єі театр Мюссе. Вражає подібність середовище…”.
Бой підкреслюєблизькість побуту і звичаїв людей того самого соціального прошарку у різнихкраїнах. “Ті самі соціальні умови творять ту саму моральну надбудову, ті самівади й чесноти. Тому і легковажний хлопчина, і ласкавий дядечко, і панни, імами мають стільки подібних рис у Фредро і Мюссе”.
А. Фредродовелося зазнати досить розчарувань. Син письменника наводить таку йогорозповідь: “Я був у Львові в театрі, колиграли “Пана Йов’яльського”. Взяли утрьох ложу на другому поверсі,але вистава йшла так поволі і нерівно, актори так не знали ролей, так паскуднограли, що я відчув, ніби мені хтось пиляє склом кишки. І здалося мені, щопубліка поділяє ці відчуття. Не маючи сил далі витримати, я посеред другої діївийшов з ложі, затріснув двері і втік додому…”.
Ще на початкудіяльності драматурга за атакував тогочасний демократичний табір. ІдеологіяФредро зв’язана загалом з епохою польського Просвітництва XVIII століття. Його комедії мали на меті“просвітити” і “удосконалити” шляхту. До того ж форма його п’єс споріднена ззастарілим на той час класицизмом. Такі твори вийшли на громадську арену Польщівідразу після національної трагедії – поразки листопадового повстання 1830 р.Політична індиферентність і консерватизм галицького графа Фредро, якого Т.Бой-Желенський називає “шляхтичем до самих кісток”, в ті пристастні дні булиявно не на часі. Для сучасників п’єси Фредро виглядали “салонними комедіями на полі бою”. Тим більше, що вже перед повстаннямпрозвучали перші удари набату польського революційного романтизму. ОпонентиФредро у полемічному запалі перекреслювали всю мистецьку цінність йоготворчості. А. Фредро на багато років припинив свою театральну діяльність. Вінпродовжував писати п’єси, але забороняв їх публікувати і ставити. Можливо,причину мовчання Фредро слід шукати і в тогочасних життєвих умовах, аджеписьменник все життя залишався галицьким поміщиком і сам вів господарство. “Графство” Фредро, до речі, досить сумнівне. Впольській державі не було такого титулу. Батько драматурга дістав його відавстрійської влади, яка з політичних міркувань загравала з польськимдворянством. Як би там не було, а Фредро надовго замкнувся від світу і театру.
Згодом по рокахзневаги прийшов час возвеличення Фредро. Після поразки повстання 1863 рокурадикальні і демократичні тенденції в польському суспільстві починаютьвідходити на другий план. Поета з галасом проголошують “польським Мольєром”. Ідейно скромні “Дівочі обітниці” прославляють як “програмну національну комедію”. На честь письменника влаштовуєтьсягучне урочисте свято з врученням йому спеціально випущеної меморіальної медалі.
Весь час, покиточилися битви, польський театр практично користувався з драматургії свогокласика. Комедії Фредро – зразок “високої комедії” реалістичного театру, яківідрізняються точністю і яскравістю сценічних образів. Виходець заристократичної сім’ї, драматург зумів в кращихп’єсах критично і, навіть, сатирично підійти до відображення побуту і вдачішляхетства. Характеристики дійових осіб в його комедіях подані майстерно. Надраматургії Фредро у польському театрі роками вироблялась тонка міра комізму,виховувався добрий мистецький смак.
Фредро вважаєтьсятворцем польської побутової комедії, але в творчості драматурга можна побачитиі водевілі, і комедії сатиричні. Характерним прикладом сатири А. Фредро можеслужити одна з значних його комедій “Пан Йов’яльського”. В головному персонажі цієї п’єсидраматург зі скритим сарказмом осміює обмеженого поміщика-шляхтича, який живестарими традиціями, до долі Батьківщини. Протиставлені пану молоді героївносять нову свіжу хвилю в затхлий світ.
До цього часупопулярна комедія Фредро “Дами і гусари”. Її іронія сміх доброзичливий.Автору знайома і люба атмосфера гусарського укладу життя. Сюжет комедіїпобудований на приїзді в садибу до заядлого холостяка-майора йогосестер-хлопотух з наміром одружити майора на його особистій племінниці.Планомірна осада енергійними дамами миролюбних кавалеристів створює в п’єсінеповторну і різнобарвну гаму комедійних положень (до речі як і в п’єсі “Свічказгасла”). П’єса “Дами і гусари” на Україні йшла на сценіНаціонального театру ім. І. Франка, Львівського академічного театру ім… М.Заньковецької. Йшла вона на сцені і Рівненського обласного академічногомузично-драматичного театру. Приблизно в 1987 році п’єса була поставлена насцені театру режисером Ол. Олексиком, в виставі були заняті актори: народнийартист України А.Н. Гаврюшенко, заслужений артист України В. Д’яков, А. Романюк (тепер м. Луцьк), П.Ліеничук, П. Хредченко; артисти Г. Цьомик, В. Антонінина та інші.
П’єса “Свічка згасла” не йшла на сценах обласних театрів,можливо з-за невеликого об’єму, але це ніяк не принижує її цінності.
Фредро безсумніву один з родоначальників реалізму в польській драматургії, який майстерноволодіє психологічним мотивуванням подій і взаєминами між дійовими особами.
1.3 СПЕЦИФІКАЗОБРАЖУВАНОГО В П'ЄСІ ЖИТТЯ
Дія п’єсивідбувається в кінці 19 століття, а точніше в 50-60 роки. Як і скрізь, в Польщіце був розквіт панівного класу. В усьому вбачалась красота і пишність, основоюяких було насилля і брехня. “Золотавільність” – вільність панівноїверхівки, яка не раз оберталася своєю темною стороною, на якій написано:кріпацтво, гніт. При цьому слід відмітити, що в Польщі кріпацтво було особливожорстоким. Панівна верхівка влаштовувала розкішні бали, полювання, свята,демонструючи сусідам свою велич, багатство, владу. А за всім цим стояввиснажливий труд простих людей, які частіше не мали чорної скоринки хліба.
В часи РечіПосполитої важко було здійснювати судові вироки, так як виконавча влада не маємайже ніякої підпорядкованої собі поліції. В той час як великі пани мали у себепри дворі цілі полки, а такі, як Радзівіли військо в декількох тисяч жовнірів.Судові справи пани вирішували самі. Якщо один з панів вважав в чомусь виннимсвого сусіда, він збирав своє військо і “йшов на нього війною”. Бідняки ж буливзагалі безправні. Про яку ж справедливість польського суду могла йти мова.
В Польщі в тойчас піднімався революційний рух. Але багато хто з передових дворян не моглиопре ділити для себе стабільну соціально-політичну програму. Розчаровуючись –не без болю – в “золотому віці” минулого, багато хто уявляв собі “золотий вік”майбутнього як рожеву крихку, мглисту утопію, куди людство повинно припливти нахвилях християнської всемогутньої любові, якої в дійсному житті ніколи не булой не могло бути.
Передовіписьменники, поети, драматурги відображали в своїх творах безправне виснажливежиття бідняків, обмеженість, лінь лицемірство польської шляхти. Все цезнаходить відображення і в п’єсах О. Фредро.
Польське панствожило в розкішних домах, мало величезне обійстя. По декілька разів в тижденьвлаштовувались бали, пишно відмічались релігійні свята. Багатії ходили молитисяв костьоли і хвилювалися про стабільність капіталу, о дотриманні статусноїрівності в родині і о модності свого туалету. Туалети в той час (крім бальних)приймають звичайний вигляд. І саме дякуючи революційному руху в Європі цямаскіровка під демократією стає особливо явною у вельмож і високопоставлених осіб.
Плаття, особливолітні, можуть бути досить простими і тільки комірець і манжети з дорогоїтканини відрізняли пані від горничної. В цей час з’являються криноліни, завдячуючи якимплаття стають навколо талії. Вузькі в плечах рукави розширювалися до низу із-під них з’являлись кружевні манжети,оборки з тюлю, або другий пишний рукав. Великі спідниці прикрашалися воланами –гладкими зубчиками, зібраними в складку і збірку. Їх декорація стала головноютемою моди. Жінки стали шити довгі, вузькі панталони, які носили всі особижіночого полу незалежно від віку.
Гладко зачесанена проділ волосся та скручена на потилиці коса змінили і форму капелюшка, якийприйняв вигляд і назву “кибитка”: тулія склала одне ціле з полями.Капелюшки прикрашалися квітами.
Намаганнязрівнятися в одязі з простим людом відобразилося і на костюмі чоловіків. Вонистали носити сорочки, такі як носили селяни і ремісники з невеликоюмодернізацією. В іншому чоловічий костюм не змінюється суттєво. В моді, як іраніше сюртуки, фраки, дещо спрощеної форми, щось близьке сьогоденним піджакам.
1.4 ОСНОВНІ ПОДІЇП'ЄСИ
Початкова – Катастрофа поштової карети
Головна подія – Двоє мандрівників опинилися в однійхатинці.
Основна подія – Пані вимагає, щоб Пан був уважнішим іпоступливішим до неї.
Центральна подія – Пан бачить, що Пані молода і гарна і,закохується в неї.
Фінальна подія – Освідчення.
1.5 ПОДІЙНИЙ РЯД
1) Катастрофапоштової карети.
2) Хто виненв катастрофі.
3) Боротьбаза зручності.
4) Паннамагається лягти спати.
5) Паніробить крок до примирення.
6) Одкровеннястарого холостяка.
7) Прозріння.
8) Близькезнайомство.
9) Освідчення
Початковазапропонована обставина – Двоє мандрівників опинилися в одній хатинці.
Ведучазапропонована обставина – По-можливості зручніше провести час, поки прийдепоштова карета.
1.6 ФАБУЛА
Вночі поштовакарета прямувала з міста в місто. Пасажирів тільки двоє: він і вона.Несподівано, карета перекинулась, за щось зачепившись і залилася водою. Нащастя мандрівників недалечко виявилася хатинка. Чоловік, як справжнійджентльмен, заносить жінку в хатинку. Настрій у нього гидкий: на вулиці дощ,карета перекинулась, кучер кудись пішов, в хатині ніяких зручностей, дамакотра, на думку чоловіка, неодмінно стара, доскіпається з дурницями, вимагаєбути з нею люб’язним. Дама запитує, чи можна їхати далі. Чоловік відповідає, щоїхати немає на чому – карета перекинулася, а колеса кудись закотилися.Прийдеться чекати іншу карету. Для двох супутників необхідність перебуватиразом стає неприємністю.
Мандрівникинамагаються з’ясувати, хто ж з них винен вкатастрофі. Чоловік говорить, що якби дама не переодягалась десять разів, товони ще вдень проїхали б небезпечне місце і їх не застигнув би дощ і карета неперекинулась. А дама говорить, що якби він не спав і розбуджував би кучера, токатастрофи б не сталось. І чим більше вони з’ясовували причину, тим більше сварились. Питання лишилося не з’ясованим.Запановує довготривала мовчанка. Її порушує дама сповіщаючи, що вона промочиланоги. Обуренню чоловіка немає меж, адже він виніс її на руках, тільки що ізчобіт вилив дуже багато води, а вона обурюється, що промочила ноги. Даліпотрібно привести себе до належного вигляду і вона просить, щоб її супутниквийшов з хатинки. Ну це, на думку чоловіка, ні на що не схоже: на вулиці дощ,холодно і темно. Він категорично відмовляється. Дама різними засобами хочезмусити супутникам бути до неї уважнішим і поступливим, а чоловік хочезвільнитися від її присукувань, тому що з жінками йому завжди не щастило – вонизавдавали йому неприємності. Вирішивши спробувати останній засіб, він пропонуєдамі заснути, тому що уві сні не говорять. Але дама відмовляється спати на “жахливому” ліжку. Тоді чоловік вирішує самомулягти спати, але дама не дає йому здійснити цей задум: адже – це жахливо спатив присутності дами. Терпець чоловіка починає уриватися. Коли дама просить води– він приносить лійку, коли просить запалити вогонь, він роздратовано показуєїй одну тріску, відмовившись дмухати в грубку. Зате в попелі виявилася печенакартопля, котра і помирила супротивників. Після вгамування голоду у чоловіказ’явився чудовий настрій, потягнуло на відвертість і він розповів, чому він такне терпить жінок. Одного разу на балу його за ногу зачепила якась дама і віншкутильгав цілий тиждень. Іншим разом в театрі загорілася гасова лампа, однадама виявилася охоплена полум’ям, він кинувся гасити вогонь. І після цього дватижні прохворів. Так само жалюгідно закінчилися й інші спроби прийти надопомогу дамам. І найчастіше дами були пристаркуваті. Розповідаючи ці історії вінтак апетитно їв і картопля так смачно пахла, що супутниця не витримала іпопросила картоплю. Щоб їсти картоплю дамі довелося зняти шляпу з густою вуаллюі чоловік побачив, що його супутниця молода і гарна. І якщо раніше вонанамагалася привернути його увагу, то зараз чоловік намагається проявити себе зкращої сторони перед милою дамою. Пояснює свою поведінку декількома хвилинамираніше, намагається прислужитися їй, безперестанку вибачається. І звичайно ж,молода дівчина приймає його вибачення, до того ж супутник молодий і гарний.Тепер відбувається справжнє знайомство. Непомітно між ними виникає кохання.Воно ще несміливе, полохливе, тремтливе, як вогник свічки. Але, звичайно ж, їхкохання зміцніє з часом: стане щирим і ласкавим, теплим і яскравим, як проміньсонця в чудовий літній день. І вони пронесуть його через все життя.
1.7 ТЕМА ТА ІДЕЯ
Кохання – можевиникнути раптово, там де його не чекаєш і на все життя лишитися світлим щиримпочуттям – єдиним для двох люблячих сердець.
Справжнє кохання– творець всього доброго, світлого.
Покохавши людиналадна відмовитися від будь-яких своїх забаганок заради коханої людини.
1.8 КОНФЛІКТ ІПРЕДМЕТ КОНФЛІКТУ
Між Паном і Панеюв боротьбі за щоб комфортніше пережити катастрофу в старій занедбаній хатині.
Зручніші місцядля ночівлі
ЖАНР – комедія
Характер –лірико-побутова
1.9 НАСКРІЗНА ДІЯ
Наскрізну діюведе Пані (Ядвіга) намагаючись примусити несподіваного супутника згадати, щовін джентльмен і бути ввічливим і уважним до дами.
1.10 ПРОТИДІЯ
Протидію веде Пан(Владислав), щоб відгородити себе від незручностей та майбутніх нещасть, якінесуть, на його думку, жінки, особливо похилого віку, а він впевнений, що Панілітня жінка.
1.11 КОМПОЗИЦІЯ
Експозиція – Катастрофа поштової карети.
Зав’язка – Двоє мандрівників опинилися в однійхатинці.
Розвиток дії – Пані вимагає, щоб Пан бувуважнішим і поступливішим.
Кульмінація – Пан бачить, що Пані молода і гарнаі, закохується в неї – “Прозріння”.
Розв’язка – Освідчення.
1.12 ЖАНРОВІ ІСТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ П'ЄСИ
П’єса Ал. Фредро“Свічка згасла” по своїй думці, по масштабу охвата життєвих явищ менш значима впорівнянні з іншими п’єсами визначного польського драматурга. Одначе вонанаписана з великою майстерністю. Особливо чудовий діалог – дійовий, дотепний,точно відтворюючий характер персонажів. Характери рельєфні і наділені багатьмажиттєвими якостями. Зустрічаються обороти притаманні польській мові.
Прийоми будуванняпрості. Тут немає накопичення різких випадковостей, майже неймовірного збігурізних обставин, дивуючи своєю несподіванкою. Дія відбувається плавно, але вчіткому темпоритмі. Витонченість і стрункість композицій, невимушеністьрозвитку інтриги.
Випадок, поданийдраматургом, може статися мало не з кожним, з тими чи іншими відмінностями.
РОЗДІЛ ІІ. РЕЖИСЕРСЬКИЙ ЗАДУМ ВИСТАВИ
2.1 НАДЗАВДАННЯВИСТАВИ І НАСКРІЗНА ДІЯ ВИСТАВИ
Пронести коханняпо житті, як тремтливе полум’я свічки, не погасивши її випадковим холодом.
Про те, щокохання сильне, що воно надихає на саможертовні вчинки знає кожен. Але про те,що воно тендітне і тремтливе замислюється не кожен, а частіше забувають про це.Наше завдання нагадати про те, яке прекрасне кохання, що народитися воно можевипадково і що випадково, недбало зронене слово, дія, можуть відлякати його,знищити. Не розмінюватись на випадкові почуття, а чекати і вірити в великекохання і воно обов’язково прийде.
Часто молодіхлопці та дівчата захоплюються мало не “колекціонування” поклонників і поклонниць, аколи приходить справжнє почуття – його не розпізнають і часто гублять.
2.2 ОБРАЗ І СТИЛЬВИСТАВИ
З іскри зраненої“свічкою” захоплення розгориться полум’я кохання. Згасла свічка і з нею згаслистарі образи і непорозуміння. Починається новий день і починається нове життя.
Александр Фредро живі писав свої геніальні комедії в 19 сторіччі, його п’єси написані в стилі класичноїдраматургії, де дотримуються час, місце дії. Природно, що п’єса „Свічка згасла”також написана в стилі класичної драматургії: тут є певне місце дії – стара хатина,час дії – ніч після катастрофи. Александр Фредро драматург-комедіограф, томуп’єса „Свічка згасла” за жанром комедія. Події, які сталися з героями п’єси знашого (і драматургія, і режисера, і виконавців і, зрештою, глядачів) поглядукомічні. Як би герої були уважніші один до одного, вони хоча б псували одинодному настрій і приємніше провели час до настання ранку, але в такому випадку„прозріння” пана Владислава гне було б таким приголомшливим, він інакше б подививсяна супутницю і не закохався і тоді це була б зовсім інша історія.
Адже, виставу„Свічка згасла” ми будемо грати в стилі класичної побутової комедії. Вдекорації і реквізиті ми намагатимемося відтворити побут того часу, щоб глядачіуявили, що оточувало героїв, в яких умовах вони опинилися. Костюми підбиралипритаманні часу, в якому жили герої, і писалася п’єса.
2.3 МАНЕРААКТОРСЬКОЇ ГРИ
П’єса АлександраФредро „Свічка згасла” класична, лірична комедія. І хоча події, які сталися згероями п’єси могли статися з ким завгодно і в мої часи: і в старій хатині, і врозкішному номері готелю і, навіть, в ескімоскій юрті, і в минулому століття, ідесять років назад, і позавчора. Схожі події трапляються кожен день. Адже,п’єса „Свічка згасла” написана Александром Фредро багато років тому назад, тодіколи було зовсім інше життя, інше виховання, інші манери, інші відносини, іншіпогляди на життя і стосунки, інша мода. Н.В. Гоголь говорив: „… Театр- это такая кафедра, с которойчитается разом целой толпе живой урок, где при торжественном блеске освещения,при единодушном смехе показывается знакомый прячущийся порок…, где при тайномголосе всеобщего участия выставляется знакомое, робко скрывающееся возвышенноечувство…”Ось іми в своїй роботі хотіли показати глядачам і відносини, і виховання, і побутчасу в якому жили герої. Завжди цікаво дізнатися, як жили люди за багато роківдо нас. В роботі над нашою виставою я намагалася зберегти жанр і стиль п’єси запропонованийавтором. В манері акторської ми дотримувалися тих особливостей, які притаманнікласичній драматургії. Для цього ми знайомилися з історією того часу, звихованням, з манерами поведінки, з побутом.
2.4 КОМПОЗИЦІЯ
1 ЕПІЗОД. Непередбачені обставини.
Подія: Катастрофапоштової карети.
Конфлікт: міжмандрівниками і обставинами, які привели мандрівників в стару хатинку.
Предмет конфлікту:перекинута карета і неможливість їхати далі.
Задача Пані: Довідатись,чи можна їхати далі.
Дії Пані: Намагаєтьсяпримусити Пана знайти вихід, щоб їхати далі.
Задача Пана: Висловитинезадоволення з приводу катастрофи.
Дія Пана: Брутальновідповідає на запитання Пані.
2 ЕПІЗОД. „З хворої голови на здорову”.
Подія: Хто винен вкатастрофі.
Конфлікт: між Паном іПанею.
Предмет конфлікту:перекинута карета.
Задача Пані: ЗвинуватитиПана в катастрофі.
Дія Пані: Доводить, щоповедінка Пана в кареті призвела до катастрофи.
Задача Пана:Виправдатись, переклавши провину на Пані.
Дія Пана: Доводить, що докатастрофи призвела затримка виїзду з вини Пані.
3 ЕПІЗОД. „Своя сорочка ближче до тіла”.
Подія: Боротьба зазручності.
Конфлікт: між Панею іПаном.
Предмет конфлікту:Хатинка, в якій не можуть бути двоє.
Задача Пані: ВиставитиПана з хатинки.
Дія Пані: Нагадує Панупро ввічливість та що чоловік і жінка не можуть бути в одній хатинці.
Задача Пана: Не уступитиі залишитись.
Дія Пана: Відмовляєтьсяіти на поступки.
4 ЕПІЗОД. „Галантний кавалер”.
Подія: Пан намагаєтьсялягти спати.
Конфлікт: між Паном іПанею.
Предмет конфлікту: Ліжко,на якому можна відпочити.
Задача Пані: ПримуситиПана не спати, а розважати її.
Дія Пані: Нагадує, щоспати чоловікові в присутності жінки не припустимо.
Задача Пана: Звільнитисявід домагань Пані.
Дія Пана: Засинає.
5 ЕПІЗОД. „Налагодження контактів”.
Подія: Пані робить крокдо примирення.
Конфлікт:. між Паном іПанею.
Предмет конфлікту:нелюб’язність Пана..
Задача Пані: ПримуситиПана бути уважнішим до неї.
Дія Пані: Просить Панапринести води і запалити піч.
Задача Пана: Виконатипримхи пані, щоб відв’язатися.
Дія Пана: Виконуєпрохання Пані із знущанням (воду приносить в лійці).
6 ЕПІЗОД. „Біда через випадковість”.
Подія: Відвертістьстарого холостяка.
Конфлікт: Між Паном ійого життєвими обставинами.
Предмет конфлікту:Намагання Пана бути послужливим перед жінками.
Задача Пані: Останняспроба примирення.
Дія Пані: Звертається доПана.
Задача Пана: Виправдатисвою поведінку, щоб остаточно порвати відносини з Панею.
Дія Пана: Розповідає своїпригоди, пов’язані з жінками.
7 ЕПІЗОД. „Молодість і краса відкривають серця”.
Подія: Прозріння.
Конфлікт: Між Паном ійого нетерпимістю до жінок.
Предмет конфлікту: Йогонеуважність до Пані.
Задача Пані: Покарати Паназа минулу неувагу.
Дія Пані: Нагадує Пану,коли він був нечемним.
Задача Пана: Вибачитисьперед Панею і показати себе з кращої сторони.
Дія Пана: Активнодогоджає Пані запобігаючи перед нею.
8 ЕПІЗОД. „Примирення сторін”.
Подія: Ближче знайомство.
Конфлікт: Між Паном іумовами його особистого життя.
Предмет конфлікту:Самотність Пана.
Задача Пані: Прийнятивибачення Пана.
Дія Пані: Висловлює своюприязнь до Пана, розповідаючи про себе.
Задача Пана: ПримуситиПані прийняти вибачення.
Дія Пана: Запевняє Пані,що лише обставини примусили його бути нетактовним.
9 ЕПІЗОД. „Любов засяє назавжди”.
Подія: Освідчення.
Конфлікт: Між супутникамиі обставинами, що змінилися (за ними приїхала карета).
Предмет конфлікту:Недостатність часу, щоб висловити свої почуття.
Задача Пані: Прийнятипропозицію, відповісти взаємністю.
Дія Пані: Погоджується напропозицію Пана.
Задача Пана: Освідчитисьв коханні і отримати згоду.
Дія Пана: Пропонує Паніодружитись.
2.5 РЕЖИСЕРСЬКАТРАКТОВКА РОЛЕЙ
ПАН ВЛАДИСЛАВ
Автор про нього:
Пан в пальто зкоміром піднятим вище вух, в шапці накинутій на очі. В руці ліхтар від карети.
Сам про себе:
Така моя доля,фатум.
Но я передбачавце, як тільки помітив на станції, що моєю супутницею буде дама.
Якби карета впалав мою сторону, я б охоче і люб’язно прийняв би вас в свої обійми. Але я впавдотримуючись пристойності.
Мои ноги теперь длятанцев не годятся.
В воді? Ні, вже,вибачте, така ввічливість не по мені, і я на неї не здатен.
Ніякої опіки надвами я не брав і брати не збираюсь. Хотів би я побачити ту розумницю, яка менеспіймає… вона в одні двері, я – в іншу…
А знадобиться,так і з даху скрипну і річку перепливу.
Як тільки яздумаю прислужити дамі, зі мною обов’язково трапляється біда. Тому я й неодружився.
Не щастить мені зчарівною статтю поважного віку. Куди б я не обернувся – одразу катастрофа.
Я вам нерозповідаю, я говорю з самим собою – монолог.
… Я був надтоголодним.
А, я дурний,спав! Заснути! Дурень, осел, чурбан!
Який я радий, щозміг вам прислужитися.
Якби я роздививсяваше обличчя, я не став би спати, я будив би, розштовхуючи, кучера, не дрімаючислідкував би за ним.
Мене звуть ВладиславПорей. У мене є невеликий будинок в невеликому маєтку; з однієї сторони –великі липи, з другої – галявинка, а за галявинкою – річка… але чогось невистачає – я завжди клянуся, я дуже поважаю і навіть обожнюю чарівну стать.
Я потребуюпорадника, хорошого, розумного… гарного порадника. Я охоче підкорюся турботливимрукам.
Мені на абатпотрібен, мені потрібна молода, чарівна, м’яка опекунша. Я був би такимпокірливим, слухняним, я так мовив би свою опекуншу. І опекунши був бибудиночок в квітах, а в будочку любляче серце.
Інші про нього:
Пані — Ви справді не ввічливі.
Як би ви буливвічливішими, ви б не спали, могли б слідкувати за кучером і будили його,карета не перекинулися б і ви не обвалилися б на мене всією своєю вагою,забувши, що поруч дама.
Ви придавилимене, мало не задушили.
Це ж треба булоопинитися під опікою такого тирану.
Йому б тількиїсти і спати, мабуть старий холостяк.
Ви любитеперебільшувати.
Тільки надмірноїввічливості з вашої сторони можна не боятися.
Я уявляла васбільше літнім. Тому, що молоді люди зазвичай люб’язніші.
Якщо вам набридласамотність зробіть як всі – одружіться. Але я чула, що ви ненавидите жінок.
А частотраплялося, що ви не встигаєте озирнутися?
Пану Владиславуроків тридцять, він, вочевидь, ніколи не відчував справжнього кохання. Тимсильніше відчуває він раптово спалахнувши почуття.
Владислав –людина життєрадісна, поривчаста, не байдужа до всіх радощів життя. Сприймає всещиро, безпосередньо, скоріше серцем ніж розумом, реагує на події життя швидко,рішуче, не задумуючись. Він вочевидь мисливець: сміливий, чутливий до краси.Грубість і жінко ненависть для нього не притаманні. Це скоріше личина, котраповинна спасати його від неприємностей, подібних тим, що йому вже довелося пережити.
Владислав незадоволений катастрофою тому він ставить жінку, як річ, недбало скидає її речі,бурчить, клянучи і кучера, і карету, і коней, а по суті супутницю, котру вінвважає старою. На її зауваження відповідає роздратовано. Коли пані звинувачуєйого в катастрофі він обурений до краю, але як добре вихована людинастримується. Коли Ядвіга (Пані) намагається виставити його за двері, він стійкоопирається із зростаючим роздратуванням, знущається над нею, і кінець кінцемвідверто грубіянить. Помітивши ліжко, пропонує пані лягти спати, але не злюб’язності, а щоб звільнятися від неї. Ядвіга намагається зробити крок допримирення, але він не приймає її шляхетних намагань. Пан розповідає пронещасні випадки, які сталися з ним з вини жінок, щоб Ядвіга залишила його вспокої. Раптом він дізнається, що Ядвіга молода жінка, і тепер намагаєтьсяпроявитися з найкращої сторони, щоб заробити пробачення. Ядвіга сподобаласяйому. Щоб заслужити її прихильність, щиро догоджає їй. Його почуття щирі, іколи розуміє що, і він не байдужий жінці, освідчується їй і отримує позитивнувідповідь.
Надзавдання – Відгородити себе відмайбутніх неприємностей, які виходять від жінок.
Наскрізна дія – відмежуватися відприсукувань пані Ядвіги.
Зерно образа – Буря пристрастей.
ПАНІ ЯДВІГА
Автор про неї
Біля печі сидитьПані в солопі або капорі з шарфом або густою вуаллю.
Пані переноситьстілець на авансцену і сідає, дещо обернувшись від столу.
Пані ледвестримує сміх.
Встає іпрогулюється в глибині сцени.
Знімає шляпу,кладе її на табуретку. Знімає печатки і приймається за картоплю.
Поправляє кучері,весь час дещо відвернувшись від Пана.
Віддає шляпу івибухає сміхом.
Подає йому руку.
Сама про себе
А не нашу ніякихперукарських виробів.
А як я промочиланоги.
Я вам вжедякувала, тричі дякувала і ще раз дякую.
Мені потрібнопривести себе до порядку
О, я нещасна!
Але я не вміюпити з лійки.
В житті більше непоїду поштовою каретою.
Мене звуть ЯдвігаДонецька, я дочка полковника.
Я їду до Львова
Я сподіваюсьотримати місце гувернантки.
Я можу вамдопомогти.
Інші про неї:
Владислав:
Як би ця дама незатримала нас на півгодини, як би вона не одягалась, роздягалась, переодягаласьбез кінця і крало, ми б виїхали вчасно, проїхали б погану дорогу при місяці. Музичнастарушенція!
… Стара ханжазавопить
Звичайно стара,інакше, не було б катастрофи. Молода не сховалась би під шляпу з такою густоювуаллю.
Чарівна, словочесті, красуня.
Але ви сховалисьза шляпою з вуаллю.
Панна Ядвіга,якщо ви вирішили стати гувернанткою, станьте моєю.
О, моя чарівнапанна Ядвіга.
Ядвіга – дівчинаіз збіднілої дворянської родини, змушена працювати. В її характері поєднуютьсялукавство, норовливість, гордість і примхливість, що були притаманні багатьомдівчатам того часу, особливо вихованкам пансіонатів. При цьому Ядвігабезперечно чесна, навіть дещо простодушна, але не дурна, гостра на язик.Особливо це відчувається коли Владислав пересвідчившись, що Ядвіга молода гарнадівчина, догоджає їй, залицяється до неї, намагаючись показати себе в кращомувигляді, вона по жіночому мститься йому за минулу неувагу.
Ядвіга хочевиїхати образу, тому з поспіхом звертається до чоловіка, чи скоро вони поїдуть.Не отримавши відповіді звинувачує його в нечемності. Ядвіга обуренанелюб’язністю супутника, тим що він звинувачує її в катастрофі карети; тим щоне поступається їй, як жінці, тим незначним комфортом, який можливий в ційхатинці; тим що Пан не розважає їй, як належить єдиному кавалеру. Так їївиховали Ядвіга не знала, що „Кавалер” натерпівся прикрощів від жінок, і простоуникає упадання за нею, щоб знову не зазнати неприємностей. Добра і щира понатурі жінка не може знаходитись з людиною в одному приміщенні і ворогувати.Тому вона намагається знайти шляхи до примирення. Будучи Справжньою Жінкою вонапускає в хід всі жіночі чари. Коли Владислав побачив її обличчя і впевнився, щовона молода і гарна, змінив свою поведінку по відношенню до Ядвіги, вона робитьвигляд, що не розуміє його залицянь, іронізує, злегка знущаючись над ним.
Ядвіга вже знає,що Владислав, молодий і гарний, він подобається їй і вона готова простити йомунедостойне відношення до неї, але не хоче, по-жіночій логіці, швидко здаватися.Бачачи, що Владислав закоханий в неї і щиро жалкує про своє відношення до неїспочатку, Ядвіга пробачає його. І коли Владислав робить їй пропозицію вийти занього заміж – вона приймає її.
Надзавдання: Домогтися належної уваги відПана.
Наскрізна дія: Примусити Пана створити всіумови для комфортного перебування в хатинці.
Зерно образу: Жінка – і в цьому все.
2.6 ТЕМПОРИТМВИСТАВИ
Комедія АлексадраФредро „Свічка згасла” за жанром комедія. Один з принципів сценічного втіленнякомедії – тяжіння до швидкого темпо-ритму. Наша вистава лірична комедія. Мабутьпотрібно, щоб дія йшла в ритмі повільного вальсу, але… грім, дощ, катастрофапоштової карети, неприязнь між чоловіком і жінкою – тут не до вальсів.Темпоритм напружений. Полум’я свічки виструнчилося, натяглося, ніби знизу його підтримуєвітер і не дає ухилитися на бік. Діалог героїв чіткий, конкретний, поривчастий,схожий на полонез.
Проходить деякийчас, чоловік і жінка звиклися з ситуацією, в якій опинилися. Дещо спокійнішимстав їх діалог (особливо після того, як чоловік перекусив) і помірнимтемпоритм.
Адже ось чоловікпобачив, що жінка молода і гарна – фанфари; він розуміє що закохався – фанфари;він робить жінці пропозицію і вона погоджується – фанфари;. В душі звучатьвальси Шопена – темпоритм піднесений, прискорений, чіткий. Свічка згасла — народжується новий день, щасливе майбутнє.
2.7 АТМОСФЕРА
З першого жепізоду атмосфера напружена. Стара облуплена хата не справляє веселоговраження. Герої тільки що пережили катастрофу карети, в якій їхали кожен всвоїх справах. Їх перше, якщо можна так назвати, знайомство було неприємним:чоловікові довелося довго чекати в кареті, поки жінка нарешті вибере плаття дляподорожі. До того ж чоловікові довелося під дощем, по калюжах виносити жінку зперекинутої карети. Звичайно ж це не додає настрою. Замість вдячності, жінказвинувачує чоловіка в тому, що він винен в катастрофі, бо він, бачте, мусивбудити кучера, щоб не спав і не прорізав небезпечне місце, і постійно вимагає,щоб він був уважнішим до неї і поступливішим. А цього зовсім не хочеться, тому щовід старших жінок, а вона неодмінно стара – під вуаллю не вгадаєш, — у ньогосамі неприємності. Жінка теж не задоволена обставинами, що склалися. Чоловік, зяким її звела доля не хоче бути ввічливим і уважним. Звичайно, атмосфера відцього буде напруженою і неприємною. Як кажуть: „В повітрі відчувається гроза”.
Поступово, колисупутники призвичаїлись один до одного, зрозуміли що іншого виходу, як ночуватив цій хатині, у них немає, до того ж чоловік з’їв трохи печеної картоплі ізаспокоївся, атмосфера стає спокійнішою, але між ними існує деякий холод. Ітільки, коли чоловік побачив, що його супутниця молода і гарна, коли вінзакохується так, що ладен провести з цієї жінкою все життя – напруження спадає,атмосфера стає теплою, радісною, світлою.
Перехід відоднієї якості атмосфери вистави в іншу я створюю за допомогою шумів і світла впершу чергу. На початку вистави це дощ, який буде періодично повторюватись ігрім, шум перекинутої карети. Світло притемнене, яке буде поступовопідсилюватися, коли запалять свічку і коли стосунки між Паном і Панею станутьтрохи спокійнішими і, нарешті, в кінці буде повне світло (свічка згасла, алепочинається новий день, нове життя). Музика буде звучати лише фоном, щобпідкреслити деякі моменти.
2.8 ПЛАСТИКАВИСТАВИ
Тема п’єси –кохання може виникнути за будь-яких обставин і що до кохання від неприязнісправді один крок, або… одна догорівши свічка. В виставі я намагаласьпоказати життєву реальність тих обставин, тих подій, які сталися з героямип’єси, тому побут і декорації на сцені в повній мірі точно відтворюють місцеподій. Матеріальне середовище в якому діють актори наближене до правди побуту.В костюмах теж дотримується певна достовірність. Актори в своїй грі можуть дещоперебільшувати оцінку, діалог активний, тому що герої намагаються вплинути одинна одного, щоб досягнути своєї мети. Пані щоб примусити супутника бути більшуважним до неї; а Пан, щоб відкараскатись від її домагань. В розмові героївприсутнє звертання до глядацької зали, але не пряме, а ніби думки вголос. Пан захарактером поривчастий, рішучий, тому його рухи впевнені, точні, хода стрімка.Пані, вихованка пансіонату, навчена стримувати свої почуття, тому рухаєтьсявона повільно, врівноважено з гонором, реагує на все стримано.
На початку п’єсиГеро
Відчувають одинодного неприязнь, тому дія напружена, активна, поступово напруження спадає, діястає спокійнішою, розміреною. А коли Пан бачить справжнє обличчя дами, розуміє,як помилявся в своєму поводженні з нею, розуміє, що закохується в неї і не хочерозлучатися, дія знову приймає активний, тепер уже піднесений характер.
РОЗДІЛ ІІІ.ВТІЛЕННЯ ЗАДУМУ ВИСТАВИ
Двоє молодихлюдей: він і вона – їхали у поштовому диліжансі. Була пізня година, йшов дощ…Пасажири і кучер задрімали під шум дощу і помірний стукіт коліс. І осьнесподіванка. Карета об щось спотикнулася і перекинулася з містка в глибокийручай. Куди подівся кучер невідомо, можливо пішов на поштову станцію. А нащастя мандрівників, недалечко виявилася хатинка. Бідненька, зате суха. От тутвсе і почалося…
Точніше, почалосявсе трохи пізніше, а зараз чуєте? Це їде поштовий диліжанс, в якому їдуть нашігерої. Але що це? Якийсь дивний гамір? Та це ж перекинулася карета. А навкруги… грім, блискавка, дощ, вітер… Погодка не позаздриш.
Завіса щезакрита. Спочатку звучить декілька тактів легкої ліричної музики, яка передає характер п’єси. Після цьогогрім, вітер і т. ін. На сцені повна темрява. Завіса тихо відкривається,ледь-ледь запалюється світло, на сцені сутінки.
Розчиняютьсядвері, в хатинку заходить Пан, він несе через плече Пан, в руках ліхтар.Ставить дівчину, як річ, на підлогу, ліхтар – на стіл і знову виходить. Скоровін з’являється, вкидає речі Пані і виходить знову. Пані обурена: так недбалокидати її речі! Вона кидається складати їх в потрібному порядку. Приходить Пан,приносить свою дорожню сумку, парасольку; обтрушується, стоячи спиною до Пані,знімає капелюха, струшує з нього рукою краплі дощу і надіває знову. В цей часвін виголошує прокляття на адресу поштаря, карети, а по суті і на адресу своєїсупутниці. Він роздратований. (Коли він говорить: “ліхтар з казенною свічкою…”,– Пан підкручує полум’я свічки – світло на сцені додається майже до повного).
Несподівано лунаєпитання Пані: „Можна їхати?”. Прагнення Пані – негайно їхати, Пана –влаштуватися зручніше і не мати справ з „злостивою старою”, якою він вважаєПані. Питання дратує Пана ще більше. Пані звинувачує його в неувазі,нетактовності, бездіяльності і до того ж звалює на нього вину за катастрофу.Роздратуванню Пана немає меж, він розпечений як праска. В повітрі чуєтьсягроза, але обидва – люди виховані, намагаються все-таки триматися в межахпристойності. Він веде діалог на стриманому обуренні, котре іноді проривається.Вона побоюється невідомого і явно брутального чоловіка, з яким доля звела їїнаодинці вночі в глухій лісовій хатинці.
Кожна нова вимогаПані сприяє заростанню напруженості стосунків супутників.
Коли розмовазаходить про шпильку Пані, Пан виймає цю шпильку з кармана і трясе нею, якречовим доказом. Довга мовчанка. Обурений Пан сідає в куток, спиною досупутниці, знімає чоботи, виливає з них воду, деякий час сидить в носках,потім, крекчучи від незадоволення, знову взувається. І в цей момент звучатьслова Пані: „А як я промочила ноги”. Над Паном починає протікати стеля. Віндивиться вгору, вивчає, на скільки велика щілина, нарешті рішуче розкриваєпарасольку і сидить під нею. Вода з парасольки стікає на пальто. Пан зіскакує,ставить на місце, де він сидів, лійку, а сам переходить в інший куток. Чути, якв лійку капають краплі дощу.
Пані висловлюєбажання переодягнутися і просить Пана вийти. Тільки цього йому бракувало. Навулиці дощ, вона буде переодягатися без кінця, а він буде в цей час „стояти підпарасолькою, як лелека, на одній нозі…” Ні, це не для нього. Зі стриманимроздратуванням, підкреслено демонстративно він відвертається, закриває очі,всіляко демонструючи свою нецікавість.
Пані в розпачі.Всі її намагання примусити випадкового кавалера згадати про те, що поруч з нимдама, і що потрібно подумати про зручності для неї, натикаються на глуху стіну.„Що ж мені робити?”, – питає себе Пані. І раптом несподіванка – її супутникнагадує про ліжко. Пані припускає, що її найгірші побоювання можутьсправдитись. Молода жінка різко відмовляється і в той же час з підозроюпоглядає на супутника. Проте, це не заважає Пані розглядати його новий вчинок –прагнення самому заволодіти ліжком і заснути – як вияв жахливої зневаги до їїособи.
Пан обурений. Віндемонстративно готується до розмови на всю ніч, всаджується зручніше і …засинає. Лунає могутній храп. Навмисно голосне прохання Пані дати водирозбуджує Пана. Він схоплюється: не одразу розуміє, де знаходиться, потім хапаєлійку ставить її перед Панею, сідає на те саме місце і знову закриває очі. Напитання він відповідає борючись з дрімотою. Тут Пані просить склянку такголосно, що Пан знову підскакує, як вжалений. Тепер Пан остаточно прокинувся.Його гнів подвоївся. Як йому хочеться відкараскатись від нав’язливої Пані! Авона знову чіпляється з новими вимогами – розпалити вогонь. Пані намагаєтьсяякось пом’якшити свого супутника, але Пан невблаганний. Він роздмухує вогоньщосили, з накопиченою злістю. Попіл попав йому в очі. Пан відскочив, тре очіхустинкою, майже плаче. Пані ж наполягає: „Ще трішки, прошу вас, будь ласка!”Бурмочучи собі під ніс лайку, Пан дмухає тепер з граничною обережністю, щоб не„потурбувати” ні одну порошинку, але щоб виконати її примхи і скорішевідмежуватися від Пані.
І ось тут вінпомічає картоплю. Картопля всеціло захоплює женоненависника. Пан із завзяттям,за яким відчувається, що він полюбляє поїсти, готується до трапези: вінбезцеремонно ставить свічку зручніше для себе; потихеньку від Пані дістаєпляшку з вином і склянку. Свій монолог про жінок виголошує, уминаючи картоплю,отримуючи від їжі велике задоволення. На Пані картопля справляє великевраження. Апетит у неї збільшується з кожною секундою, вона самовіддано з нимбореться, намагається не дивитись на спокусливе бенкетування. Пан же тим часомприбирає зі столу, ховає пляшку і склянку в кишеню… Вечеря зробила його дещопоблажливим, тепер можна згадати і про Гамлета, і дещо принизити супутницю,котра, звичайно, в житті нічого путнього не читала… Добре б після ситної вечеріпокурити і поспати. Але хіба ця фурія дозволить! Те, що Пані стара, він несумнівається.
Вид картоплірозпалює апетит у Пані. Для того, щоб отримати можливість приступити до їжі,вона злегка кокетує. Пан натякає, щоб в обмін йому дозволили поспати, але Паніне приймає натяку.
Швидко готуєтьсядівчина до їжі, вона їсть з погано схованою жадібністю, обпікаючи руки і рот.Пану нічого не лишається робити, як спробувати знову заснути сидячи. Спробабула успішною. Але окрик Пані: „Ви спите?” – знову примушує його підскочити.Спочатку він відповідає, але глянувши на Пані і побачивши, що вона молода, гарнадівчина, він остовпів… О, Боже… Виявляється, його супутниця така гарна, а вінповодив себе з такою непоштивістю, знущався, був грубим. Тепер потрібно негайнозаробити пробачення і сподобатись Пані. Ролі різко міняються, тепер від дівчинизалежить вирішення долі Пана. Він приводить до порядку свій туалет,охорошується, заразом розглядаючи її. Він бере ліхтар ніби для того, щобподивитися на годинник, а насправді наближає його до обличчя супутниці… Вінвиправдовується, відхиляючи звинувачення в нелюб’язності, виставляючи на показвсе, що зробив корисного, і скоромовкою перераховує свої гріхи протигалантності. Щоб залагодити історію з розпаленням печі, він готовий навітьспалити хатинку, але Пані вчасно зупиняє його високі наміри. Опинившисьобличчям до обличчя з супутником, Пані бачить, що він теж молодий і гарний.Дівчина не одразу захоплюється супутником. Звичайно, її абсолютно влаштовуєнова ситуація і вона по-своєму мститься йому, кокетує, іронізує. Це надихаєПана подвоїти енергію, шукати нові шляхи до серця чарівної незнайомки. Вінатакує. Він готовий вже кинутись до її ніг, але Пані переводить розмову наофіційний тон, відрекомендовується, повідомляє своє ім’я.
Заява Пана проте, що він хоче вчитися, – вже пропозиція. Її репліку: „Я можу вам в цьомудопомогти” – він сприймає як погодження, кидається до дівчини, готовийпригорнути її до себе… Її повідомлення про старого абата – як цебер холодноїводи.
Та ось Панконкретизує свою пропозицію: законний шлюб. Пані згодна. Він цілує їй руки.Чути ріжок поштової карети, що під’їжджає. Свічка догоріла і починається ранок.Сцена залита яскравим світлом, який для Ядвіги і Владислава (так звуть нашихгероїв) віщує ранок любові, ранок нового життя. Взявшись за руки вонивибігають. Веселим акомпанементом їх настрою звучить ранішній пташиний спів, вякий вливають звуки радісної музики.
3.1 РОБОТА ЗАКТОРАМИ
П’єса АлександраФредро „Свічка згасла” класична комедія. Події, які описані в п’єсі відбулися в19 сторіччі. Класична драматургія завжди цікава тим, що дає можливість нетільки спостерігати за життям героїв, а і ознайомитись з побутом, костюмами,манерами, відносинами між людьми минулого часу. Я навмисне зберегла і епоху іпобут п’єси, щоб краще ознайомити і глядачів і виконавців з часом іобставинами, в яких жили і діяли герої п’єси.
Роботу я почала зтого, що ознайомила колектив з п’єсою. Так., як виконавці молоді люди і,звичайно, не обізнані з життям 19 сторіччя, ми разом знайомилися з Польщею,тому що Александр Фредро видатний польський драматург, з історією країни, збіографією автора, з розвитком і становленням польського театру. Прочиталидекілька п’єс польських драматургів, щоб ознайомитись з манерою написання п’єсв Польщі. Знайомилися з манерами поведінки, спілкування, відносин його часу.Знайомилися з історією костюмів і з тим як їх носити.
Після розподілуролей і читки по ролям працювали етюдне. Кожен епізод довго обговорювався, щобзрозуміти, як потрібно грати, довелося користуватися і методом наказу.Підбираючи виконавців, я використовувала зовнішню схожість і схожість захарактером. Виконавці не професійні актори, а члени шкільного драматичногогуртка, тому їм легше виконати поставлені задачі, якщо персонажі близькі їм похарактеру.
3.2 СЦЕНОГРАФІЯВИСТАВИ
Працюючи надсценічним оформленням вистави, ми вирішили як можна точніше передати побут ісередовище, в якому опинилися мандрівники. На сцені буде змонтований павільйонз облупленими стінами, стара піч, тапчан, стіл і стільці старі, збиті з дощок.На тапчані старі. Обшарпані рядно і ковдра. В кольорах переважає сірий,коричневий кольори, що повинно створити атмосферу непривітності, запустіння.Все це має підкреслити, що чоловік і жінка опинилися тут випадково, вони незбиралися провести тут ніч – сюди привела їх катастрофа. Оточуюче середовище справляєна них неприємне враження і ніяк не додає настрою і бажання спілкуватися, дотого ж кожен з них вважає іншого винним у катастрофі. І тому на намагання Паніпривернути увагу Пана до себе, він опирається цьому. На початку вистави світлопригашене. Чоловік і жінка не можуть роздивитись одне одного і помиляються щодо зовнішності кожного. Поступово, непомітно освітлення збільшується майже доповного. Спокійніша атмосфера, спокійніші відносини між героями, хоча приязні щенемає. Тільки тоді, коли жінка знімає шапку з вуаллю і чоловік помічає, щосупутниця молода і гарна, змінюється атмосфера, горить повне світло. Згасаєсвічка, але сходить сонце, починається новий день. Між героями зароджуєтьсякохання, і тепер не таки похмурим здається оточення, хатинка видається доситьпривітною. Отже і за таких обставин, і в такій обстановці може зародитисякохання і все сірі непривітне стає приємним і добрим. Костюми персонажівдобрані відповідно епосі в якій жили герої п’єси відповідно моді, яка існувалав ті часи. Костюми персонажів виконані в більш яскравих кольорах.
3.3 МУЗИЧНО-ШУМОВЕОФОРМЛЕННЯ ВИСТАВИ
Відомо, що музика– один з важливіших компонентів вистави. Вона допомагає створити певну атмосферу,підкреслити характер персонажу, або напругу дії. Александр Фредро прекраснийкомедіограф, діалоги, діалоги персонажів виписані блискуче, за нимивідчувається і характери персонажів і їх ставлення один до одного, діявідбувається стрімко. Тому я вирішила використати музику і шуми тільки вкрайній необхідності, щоб не відволікати глядачів від прекрасних діалогів ірозвитку подій. У виставі використаний умовний тип музики. На початку вистави,при закритій завісі звучить легка лірична музика, яка підкреслює жанр іхарактер вистави. У музику вплітається шум дощу, вітру, грім, згодом звук, у якому чується гуркіт карети, що перекидається. На затемненні відкриваєтьсязавіса – шум дощу і, часом, грому. Шум дощу і грому буде час від часуповторюватись на протязі вистави.
Після слів Пані:„Як я промочила ноги” кріз шум дощу чути капотіння крапель, не зі сталі капаєвода. Пан відкриває парасольку чути звук удару крапель по парасольці, потів влійку.
Наприкінцівистави Пан, отримавши згоду на свою пропозицію, цілує Пані ручку – гудок ріжкапоштової карети і звук карети, що під’їжджає. Гудок ріжка повторюється декількараз.
І нарештіранішній спів пташок і радісна музика, яка підкреслює настрій і внутрішній стангероїв.
Музика підібраназ фонотеки і звучить в фонограмі. Використана музика польських композиторівФ.Шопен.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Ал. Фредро “Свічка згасла”. – К.:М-во, 1972.
2. А. Міцкевич“Пан Тадеуш”. – К.: Веселка, 1970.
3. А. Гончаров“Советы режиссера”. – М.: Ис-во, 1974.
4. Б. Захава“Мастерство актера и режиссера”.– М.: Ис-во, 1969.
5. Н. Башинджанян.Театр Польської Народної республіки. Історія зарубіжного театру. Ч. 4. – М.:Просвещение, 1987.
6. В. Гаккебуш.В сучасному польському театрі. – К.: Мистецтво, 1972.
7. Театральная энциклопедия. Т. IV (Н — С). Т. 4. – М.: Сов. Энц., 1965.
8. Р. Захаршевская“Костюмы для сцены”. – М.: Сов. Россия, 1974.
ДОДАТКИ
Затверджено
Директором школи№1
ГРАФІК ВИПУСКУВИСТАВИ
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлександрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Освітлювач: Ф. Кухаревич.
Музоформлювач: М.Шоптенко№п/п Дата Зміст роботи Примітки 1. 10.09.2006р. Читання п’єси колективу виконавців 2.
10.09.2006р.
по 23.11.2006р. Термін доробки п’єси 3. 12.09.2006р. Завдання художнику Намалювати ескізи декорації і костюмів 4. 13.09.2006р. Завдання музоформлювачу Підібрати та записати музику та шуми до вистави, згідно партитури 5. 13.09.2006р. Доповідь режисера про постановку колективу виконавців Присутні всі виконавці 6. 28.10.2006р. Приймання макету декорації, ескізів костюмів колективом виконавців Присутні всі виконавці 7. 1.11.2006р. Прийом музичних номерів колективом виконавців Присутні всі виконавці 8. з 7.09.2006р по. 20.09.2006р. робота за столом Присутні всі виконавці 9. з 21.09.2006р. по. 5.10.2006р. Планування в репетиційному залі Присутні всі виконавці 10. 6.10.2006р. Репетиції з музикою Присутні всі виконавці, радист 11. з 12.10.2006р. по 14.11.2006р. Репетиції на сцені Присутні всі виконавці 12. 7.11.2006р. Подання окремих елементів оформлення Репетиція з реквізитом 13. 12.11.2006р. Монтування оформлення Репетиція в декорації 14. 12.11.2006р. Монтування світла Робота з освітлювачем 15. 12.11.2006р. Монтування із виконавцями (оформлення, світло, музика) Присутні всі 16. 14.11.2006р. Репетиція в костюмах і гримі Присутні всі 17. з 15.11.2006р. Прогонні репетиції Присутні всі 18. 21.11.2006р Генеральна репетиція Присутні всі 19. 22.11.2006р. Коректура Присутні всі 20. 23.11.2006р. Прем’єра Присутні всі
Режисер-постановник/Н. Тертичка/
10 вересня2006року
МУЗИЧНО-ШУМОВАПАРТИТУРА
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Музоформлювач:М.Шоптенко
Термін виконанняЕпізод Репліка Звук Характер звуку Тривалість Місце звучання Примітка До початку По команді пом. режисера Лірична мелодія потім шум дощу, вітру, грім, шум карети, що перекидається 10 хв. При закритій завісі і далі за сценою Коли Пан відкриває двері шум посилюється 3 епізод …Як я промочила ноги! дощ, грім, потім звук крапель по парасолі, і у лійку 3 хв.
за сценою
на сцені вводиться поступово 6 епізод „я зголоднів” дощ, грім 2 хв. за сценою 9 епізод „справді згасла” Звук поштового ріжка, стукіт коліс карети, що під’їжджає 9 епізод „Щоб не побачили спів пташок” Вальс Ф.Шопена 3 хв. на сцені
Партитуру длявиконання отримав ______________________________
ПАРТИТУРА СВІТЛА
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Освітлювач: Ф. Кухаревич.Картина Репліка Об’єкт освітлення Призначення світла Колір Об’єм, сила променів До початку Глядацька зала Загальне світло Білий Повне По команді пом. режисера Глядацька зала Загальне світло згасає часом блискавка блиск Завіса відкрита Сцена Загальне Синьо-зелене 50% Двері павільйону Луч Білий 30% 1 епізод Входить Пан ставить фонар на стіл сцена часом загальне
блискавка
білий
до синього
блиск
30% …фонар з свічкою… сцена загальне білий 80% 9 епізод …справді згасла, чути стук коліс вікно луч білий 100% „що це?” сцена загальне біле 100%
Партитуру отримавосвітлювач: _________________________________
СПИСОК КОСТЮМІВТА ВЗУТТЯ
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Костюмер: Н. Пашковська
Термін виконанняроботи:№п/п Дійова особа Опис костюму, головного убору, взуття Примітки (пошиття, підбір, покупка) 1. Пані Ядвіга Плаття з спідницею на криноліні, солоп, шляпка в формі кибитки – одне ціле з полями – з густою вуаллю, рукавички, черевички на шнурівці Підбір 2. Пан Владислав Пальто з пелериною, довжиною нижче коліна. Штани чорні, шапка, чорні чоботи Підбір
Список отримавкостюмер _____________________________________
СПИСОК РЕКВІЗИТУ
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Реквізитор: В. Клімішина
Термін виконанняроботи:Перелік та опис предметів Примітки На сцені За сценою На руки акторам
1) Рядно
2) Ковдра
3) Миска для картоплі
4) Декілька горшків
5) Свічка
6) Табурет – 2 шт.
7) Лійка
8) Дві хмирини
9) картопля
10) Дві газети
11)Ніж
12) Ящик
13) Лавка
14) Відро
1) Парасолька
2) Ліхтар від карети
3) Валіза – 3шт.
4) Баул.
5) Шляпна коробка
Пан Владислав:
1)Шпилька для волосся
2) Носова хустинка
3) Пляшечка з вином
4) Склянка
5)Кішенний годинник
6) ніж
Список отримавреквізитор:____________________________________
МОНТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Машиніст сцени:В. Грачевський, В. ШваровПаніровка декорації та меблів Список декорації та меблів Характеристика зміни декорації
Павільйон
Піч
Тапчан
Табурет – 2 шт.
Стіл
Лавка
Ящик Декорація ставиться за завісою до початку вистави і не міняється до фіналу.
Монтувальний листотримав машиніст сцени: _____________________
СПИСОК ПЕРУК
П’єса: „Свічказгасла”
Автор: АлекандрФредро
Режисер: ТертичкаНаталія Іванівна
Художник: І. Мигальова
Перукар: Н. ДмитрукДійова особа Опис перук, вусів Примітка Пані Ядвіга Перука з локонами №526 Колір каштан, Підбір
Список отримавперукар _______________________________________