Реферат
Обробка деревини – як вид мистецтва
Зміст
Вступ
І Основна частина
ІІ Інструменти, приладдя та матеріали
Висновок
Список літератури
Вступ
Багата і щедра талантами земля Прикарпаття. Сама казковаприрода з її мальовничими пейзажами, з барвистими килимами лісових галявин,запашними полонинами і гомінкими отарами, неспокійними гірськими ріками іпотічками, глибокою блакиттю карпатського неба була першоджерелом натхненнябагатьох поколінь народних митців цього чудового краю, які пронесли через вікисвоє чарівне самобутнє мистецтво.
Художні вироби Прикарпаття здавна привертали увагу високоюмайстерністю. Творчий геній митців із народу, долаючи тяжкі умови чужоземногогніту соціальних несправедливостей уперто пробив собі шлях до вершини світовоїкультури. Невичерпна фантазія, багатство кольорових рішень, мудрість ідотепність, безпосередність і оптимізм, особливе чуття декоративності, високийступінь узагальненості образів — це ще далеко не всі риси, якими можнаохарактеризувати творчість високообдарованих митців Прикарпаття.
Кожній людині дорогий той куточок землі, де вонанародилася, вперше поглянула на світ, зробила свій перший крок. Людину завжди,де б вона не знаходилась, вабить до себе маленька батьківщина своєю красою,людьми, небом, сонцем, яке тут світить по-особливому, рікою з її неповторниммелодійним шумом. Але не уявляю людини, яку б не зачаровував наш карпатськийкрай своїми красивими горами і пагорбами, які густо покриті стрункими карпатськимикрасунями — смереками, що своїми голівками торкаються голубизни неба; крутимибуковими плаями; полонинами, де трави сягають поясу; карпатськими невтомнимиріками і потічками з чарівним наспівом. І здається вся ця краса природипритаманна доброму, щирому серцю, завжди веселих, говірких, працьовитихгуцулів.
Говорячи про наш край не можна не згадати про чудовийкуточок Гуцульщини, який дістав романтичну назву «Річка». Першазгадка про село в історичному матеріалі датується 1735 р.
Розміщено село в карпатській долині, яку захищають надійністорожі-кручі?? Брусний, Кичера і Буковець. Підгір'я покриті стрункимисмереками і розлогими буками. Вздовж села протікає ріка Річка, яка впадає вРибницю. Неможливо налюбуватися відблиском ріки, що пробивається крізь густегілля бука. Здається річка нагадує про те чисте, як її вода, життя чудовогонароду.
Але в період грози не впізнати цієї лагідної доброї річки.Вона, нагадуючи 1941 рік, піниться, шумить, рве береги, ніби прагне волі. Так вроки Великої Вітчизняної війни встали на боротьбу проти фашизму річківчани,вони вірили в перемогу над фашизмом і як могли наближали її. І в 1944 роцівдруге на чисте блакитне небо зійшло сонце свободи.
В Річці, такому мальовничому куточку, з початку існуваннясела почало розвиватися народне мистецтво. Майстри намагалися в своїх творахпередати красу рідного краю, настрій людей. Серед різноманітних видів народноїтворчості — художнє ткацтво, килимарство, вишивки, писанкарство, художняобробка металів, виробництва шкіряних предметів, виготовлення дитячих іграшокіз сиру, — мистецтво художньої обробки дерева, особливо художня різьба, займаєтут найголовніше місце. Традиції Яворівської школи різьбярства і насампередтворчість Шкрібляків, мали величезний вплив на характер формування стильовихособливостей річківських майстрів і знайшли тут численних послідовників.
В історію мистецтва художньої обробки дерева річківськімайстри вписали не одну славну сторінку. Серед них найбільш відомі імена МаркаМегединюка (1842-1912), Петра Мегединюка (кінець ХІХ — початок ХХ ст.), МиколиМедвідчука (1880-1946), Василя Якіб'юка (1877-1959), Лукина Якіб'юка (кінецьХІХ — перша половина ХХ ст.), Бориса Якіб'юка (перша половина ХХ ст.), ЯковаТонюка (1903-1957) і його сина Василя (1928 р.), Миколи Тонюка (1909-1937),Василя Білака, Миколи Білака, братів Кіщуків — Олекси, Івана і Миколи, Василя іМиколи Федоровичів, Юрія Грималюка (1860-1945) і його синів Івана та Василя.
Окремо треба згадати про творчість різьбярів-жінок. ЦеКатерина Кіщук (1914), Марія Тонюк (1906), Параска Петрів (1914), Настя Тонюк(1916), Ганна Словак (1921), Катерина Тонюк (1933).
Вивчаючи творчість різьбярів-річківчан, можна помітити нелише спільність стильових ознак, що об'єднують їх з майстрами яворівськоїшколи, але й ту специфічну своєрідність, яка властива тільки річківцям.Асортимент виробів тут майже такий як у яворівських різьбярів. Це переважноречі домашнього вжитку, настінні прикраси.
Спосіб декорування виробів дещо ускладнюється.Удосконалюється і техніка точіння, як один із способів художньої обробкидеревини.
В художньому оздобленні предметів частіше вживаєтьсяінкрустація перламутром, кольоровим металом, бісером, різними породами дерева.Пізніше для цієї ж мети почали застосовувати різноколірний каучук і фарбованедерево. Помітно ускладнюється рисунок орнаментальних мотивів і цілихкомпозицій.
Часом перенасичення декором призводило до втрати природноїфактури деревини. Орнаментальні мотиви, що виконуються інкрустацією, нерідкосвоїм зовнішнім блиском і мерехтінням відвертають увагу від прекрасно виконанихмотивів чистої різьби.
ІОсновна частина
Потягом до надмірної декоративності тяжіли іноді навітьвизначні річківські майстри. Зокрема, це помітно у виробах визначного майстраМарка Мегединюка, чия творчість мала вирішальний вплив на формування стильовихособливостей усієї річківської школи. До речі, із багатої спадщини цьогомайстра до нас дійшло тільки кілька виробів. Це скринька і барильце виконані в1904 році. Оздоблені орнаментом, бісером та кольоровим металом з елементамигравірування та карбування. Ці роботи зберігаються в музеї Косівськоготехнікуму. Крім того у Львівському музеї етнографії і художнього промислузнаходяться гуцульські цимбали роботи М.Мегединюка. Відомо також, що художнівироби М.Мегединюка експонувались у свій час у Відні, Празі, Бухаресті в 1906році, Чернівцях 1908 р., Одесі 1912 р., і були відзначені золотими і срібнимимедалями.
Почин Марка Мегединюка продовжили інші різьбярі Річки.Немалу частку в загальний розвиток різьби по дереву вніс Яків Тонюк.
Яків Тонюк (1903-1957 рр.) продовжував традиціїпопередників, але багато свого часу витрачав на розробку нових елементів,багато нового вніс в розвиток різьби по дереву. Свої роботи (рахви, шкатулки,рамки, альбоми) виконував в техніці інкрустації і порівняно з малимвикористанням сухої різьби. Роботи Якова експонувались в містах України та зарубежем. Майстер був нагороджений дипломами і медалями.
Творчий шлях батька продовжив син Василь Якович. НародивсяВасиль Тонюк в 1928 р. Вчився різьби по дереву у свого батька з десяти років.Навчався в річківській початковій школі і закінчив три класи в 1939 році. В1970 році закінчив середню вечірню школу в с.Річка. На роботу поступив в артіль«Гуцульщина» в 1945 році. В 1962 році перейшов працювати в художнімайстерні м.Косова де і зараз працює.
В члени Спілки художників поступив в 1962 р. Брав участь увиставках:
— 1954 році. Присвяченій 300-річчю Возз'єднання України зРосією (м.Київ).
— 1958 році. Учасник виставки народного мистецтва (м. Ліль,Франція).
— 1958 році. Учасник виставки народного мистецтва (м.Софія). Виставив роботи: баклаги, цукорниці, ракви, тарелі, бочечки для вина,сервізи.
— 1959 році. Виставка народного мистецтва (м. Улан-Батор,Монголія).
— 1961 році. Виставка до 100-річчя з дня смерті Т.Г.Шевченка/тематична ваза/.
— 1963 році. Виставка народного декоративного мистецтва (м.Київ) / тарілка з зіркою, намисто, перстені /.
— 1964 році. Виставка присвячена 150-річчю з дня народженняТ.Г.Шевченка.
Василь Якович Тонюк з великим захопленням, творчим вогникомпрацює в даний час. Його твори сповнені народними традиціями ще довго будутьслужити зразком для інших майстрів.
ІІ Інструменти,приладдя та матеріали
Художня обробка дерева — найдавніший виддекоративно-прикладного мистецтва. Виготовлення оригінальних виробів з дереварізноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнєдеревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробнетокарство, столярство та декоративне різьблення.
Матеріали. Деревина з давніх часів була улюбленим і ціннимматеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа йлаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюютьдекоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревинита інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народногомистецтва.
За твердістю породи дерева різнять на м'які (липа, осика,вільха, горіх, черешня) і тверді (клен, дуб, бук, в'яз, тис, акація, явір,груша, слива, яблуня та ін.). Твердість деревини залежить також від їївологості та напрямку зрізу: найбільшу твердість має торцевий зріз, найменшу — радіальний. На декоративні якості деревини впливають колір, фактура і текстура.
Колір деревини вказує на спектральний склад світлового потоку,відбитого деревиною. Він залежить від породи, умов росту, віку дерева. Породипомірного клімату України мають переважно бліде пофарбування. Південні ітропічні породи деревини наділені яскравим кольором — жовтим, червоним,вишневим, коричневим тощо. Інтенсивність пофарбування зростає з віком дерева.
Фактура деревини — це характер малюнку волокон серцевиннихпроменів. Текстура різних порід дерева дуже різноманітна: у липи і вільхи — майже непомітна, а в горіха і сосни — чітко виражена.
Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники знайдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість,розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а йсмакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Ароматичними є переважноефірні масла, смоли і дубильні речовини -таніди. Особливо сильно пахне свіжозрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а принагріванні знову посилюється.
Деревина звукопровідна. Тому її використовують длявиготовлення дерев’яних, струнних і смичкових інструментів. До резонансноїдеревини належить бук і ялина. Бук, придатний для музичних інструментів,повинен рости на кам’янистих гірських ґрунтах, на висоті понад 800 м над рівнемморя, віком більше 130 років.
Наявність різноманітних фізичних, декоративних, смаковихта інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільшпридатні для 1) бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.); 2)токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.); 3) столярства (сосна,ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.); 4) різьбярства (липа, осика, явір,вільха, клен, груша, яблуня та ін.). Народні майстри використовували такождеревину сливи, кедра, тиса, користувалися й привозною сировиною — кипарис,червоне дерево (махаоні), лимонне дерево, палісандр тощо. З неї виготовлялиневеликі коробочки, порохівниці, табакерки, пенали, хрестики, іконки і под.
З другої половини ХІХ ст. гуцульські майстри інкрустуваливироби різноманітними кольоровими матеріалами, а саме: фарбованим деревом,«вареним» у природних барвниках (виварах цибулиння, лушпинняволоського горіха, настої з дикої яблуні, польового хвоща та ін.), а такожхімічних анілінових фарбах. Легко доступним був баранячий ріг, перламутр. Наярмарках можна було купити мідний і латунний дріт, бляху, бісер — порцеляновий(білий, синій, червоний) та скляний, тьмяніших кольорів. Усі ці матеріалидавали змогу вирішувати різноманітні композиційні завдання колірного іфактурного характуру.
Техніки. У художній обробці дерева одні технічні прийоми ізасоби виразності створюють цілісну функціональну форму предметів, інші маютьлише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. Доформотворчих технік належать вирізування, видобування, виточування, бондарні тастолярні прийоми.
Видовбування — одна з найдавніших технік — полягає упоступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюєтьсязаглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстривиготовляють передусім побутові предмети — човни-довбанки, ночви, ступи,черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю,округлою і масивною формою, внутрішнім заглибленням овальної та криволінійноїконфігурацій.
Вирізування (витісування, вистругування) — різноманітнітехнічні прийоми, за допомогою яких майстри вручну моделюють з дерева формупобутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира,тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, ай столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується звидовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається зпрофілюванням.
Виточування — техніка обробки дерева і самостійна галузьнародного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'янузаготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами,фігурними різцями, гачками тощо. В історії токарства відомі такі конструкціїверстатів: лучковий з почерговим рухом, ручний з поперечно-обертовим рухом,ножний обертовий, ножний обертовий з маховиком, механічний з кінним приводом,водяним, паровим, електричним двигунами. Поширення токарного виробництва вминулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеногопосуду.
Сучасні народні майстри й професійні художники широковикористовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітногопосуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Цясвоєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичниххудожніх форм.
Висновок
Поштовхом до цієї роботи, мене надихнули експозиціїКоломийського музею «Гуцульщина».
Мені дуже сподобалися роботи народних майстрів нашогорегіону, а особливо ще мебель, яка прикрашала інтер'єр хат.
Сподобалась різьба, точені елементи, вишуканість форм іоб'ємів, текстура і художнє рішення.
Вони враховують породу дерева, поєднують різні різьбиінкрустації, інтерції?? між собою.
І тому я вирішив зробити на дипломну роботу крісло.
Спочатку ескізи були пов'язані з різними стилями з бароко,готикою, роккоко. Але накінці я зупинився на «модерні».
І пов'язав його з елементами гуцульсьогої різьби і ажурноїрізьби, також з точеними речами.
Для роботи я використав матеріал: дерево і дуб. Тому що вінміцний, не боїться вологи і має прекрасну текстуру.
Інструменти для різьби — це різці, фучок, мечековидний ікосяк. Виконав такі елементи, як розетка, копанички, зубці. А для ажурноїрізьби використовував електролобзик і ручну електрофрезу.
Для точених речей використав токарний станок СТД — 20 м.
Також використовував клей ПВА для склеювання шипів, ЛАКсвітлий столярний.
І в кінцевому результаті в мене вийшло крісло в стилі«модерн» з елементами гуцульської і ажурної різьби.
Список використаної літератури
1. «Декоративнеприкладне мистецтво». С.А.Антонович, Р.В.Захарчук-Чугай, М.Є.Станкевич. — Львів, 1992.
2. «Художнєвипалювання». Ю.Соколов. — Москва, 1987.
3. «Різьба подереву та випилювання лобзиком». І.А.Славко, М.О.Захаров. — Київ, 1958.