Міністерствоосвіти та науки України
Рівненськийдержавний гуманітарний університет
Кафедрабібліотекознавства і бібліографії
Дисципліна«Історія бібліотечної справи»
РЕФЕРАТна тему:
«Найвідомішібібліотеки України:
їхісторія та сучасний стан»
Рівне-2011
Зміст
Вступ
1.Національна парламентська бібліотека України
1.1Історія виникнення Київської російської публічної бібліотеки
1.2Київська міська публічна бібліотека наприкінці ХІХ- середина ХХ сторіччя
1.3Державна бібліотека України за часів незалежності
1.4Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час
2. Харківськадержавна наукова бібліотека імені В.Короленка
2.1Історія створення
2.2 Харківськабібліотека за часів розбудови та незалежності
2.3 Міжнароднізв'язки
3.Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянськаакадемія»
3.1 Історіястворення бібліотеки Києво-Могилянської академії та характеристика фонду вXVII-XIX столітті
3.2Сучасні бібліотечні колекції Наукової бібліотеки Національного університету«Києво-Могилянська академія»
3.3 Основнінапрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку
Висновки
Списоклітератури
Вступ
У кожній країні в різні періодибібліотеки виконували важливу духовну місію – бути дзеркалом і пам’яттю народу,держави, центрами їхньої духовності.
Історія України невіддільна відісторії її бібліотек. Книжність, освіченість – одна з характерних рисукраїнців. Грамотність широких кіл українського народу засвідчена багатьмаісториками. Цього не можна було б досягти без створеної нашим народомрозвинутої системи освіти і книгозберігання. Накопичені на протязі багатьохстоліть книгозбірнями України, унікальні пам’ятки відкривають широку дорогу дознань, до духовного самовдосконалення мільйонам наших співгромадян.
Закон України «Про бібліотеки ібібліотечну справу»[1] дає таке визначення: бібліотека — інформаційний,культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ,що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації таголовним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних,освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.
Хочеться виділити найвідомішібібліотеки України про які далі піде мова.
1. Національна парламентськабібліотека, яка має статус національної, є провідним державним культурним,освітнім, науково-інформаційним закладом. Це загальнодоступна установа зуніверсальними за змістом фондами і характером обслуговування населення.
2. Харківська державна науковабібліотека імені Володимира Короленка — загальнодержавна бібліотека, друга закнигофондом, після бібліотеки ім. Вернадського у Києві бібліотека України.
3. Наукова бібліотека Національногоуніверситету «Києво-Могилянська академія»— навчально-допоміжний,інформаційний, науковий, культурно-освітній структурний підрозділ університету.Бібліотека об'єднує сім підбібліотек: бакалаврську бібліотеку ім. Антоновичів,дослідницьку, філологічну, американську бібліотеки, а також бібліотеки Школиохорони здоров'я, Центру довузівської підготовки та бібліотеку-архів-музейОмеляна Пріцака.
1.Національна парламентська бібліотека України
1.1Історія виникнення Київської російської публічної бібліотеки
Національна Парламентська бібліотекаУкраїни є провідним державним культурним, освітнім, науково-інформаційнимзакладом. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами іхарактером обслуговування населення.
Бібліотека утворена 3 березня 1866 р.як Київська російська публічна за розпорядженням царського уряду. Засновникамиїї виступили відомі громадські діячі:
Андріяшев Олексій Хомич (1826-1907) –педагог, письменник, громадський діяч, видавав „Киевский народный календарь” ігазету „Друг народа”; голова комітету Київської російської публічної бібліотекиу 1879-1891 рр., неодноразово дарував їй твори друку; голова спеціальноїкомісії 1891 р. по розробці нового статуту установи після переведення її упідпорядкування місту.
Барщевський Василь Гаврилович(1822-1915) – книговидавець, письменник; у 1859 р. відкрив у Києвікниготоргівлю з бібліотекою, яка згодом стала основою для створення Київськоїросійської публічної бібліотеки; член першого громадського комітету поорганізації губернських публічних бібліотек у Києві, Житомирі таКам’янці-Подільському та комітету народних читань у Києві.
Бобринський Олексій Олексійович(1800-1868) – граф, підприємець-цукрозаводчик, добродійник, один із засновниківкнигозбірні; пожертвував на користь бібліотеки 500 руб. сріблом, дуже значну натой час суму.
Бродський Ізраїль Маркович(1823-1886) – підприємець, глава відомої родини цукрозаводчиків в Україні;благодійник, отримав звання засновника Київської міської публічної бібліотеки узв’язку з пожертвуванням на потреби установи значної суми грошей.
Галаган Григорій Павлович (1819-1888)– український громадський і культурний діяч, засновник Колегії Павла Галагана уКиєві, один із засновників бібліотеки – зробив велике грошове пожертвування наїї заснування, а також неодноразово дарував Київській російській публічнійбібліотеці книги і журнали.
Дашкевич Микола Павлович (1852-1908)– літературознавець, історик, професор Київського університету; діяльний членкомітету бібліотеки у 1896-1905 та 1906-1908 рр., надав суттєву допомогу приукладанні друкованого систематичного каталогу літератури, що знаходилися уфондах Київської публічної бібліотеки.
Юзефович Михайло Володимирович(1802-1889) – державний діяч і адміністратор; з 1857 р. і до кінця життя –голова Тимчасової комісії для розгляду давніх актів; перший голова розпорядчогокомітету бібліотеки у 1865-1866 рр.
Основою фонду стали приватнакнигозбірня письменника і книговидавця В. Г. Барщевського та пожертви киян. Намомент відкриття фонд бібліотеки налічував з19 книг у 667 томах та 43 комплектиперіодичних видань.[2]
45 років подвижницької праціприсвятив Київській публічній бібліотеці з моменту її заснування бібліотекар С.Г. Ярославський (фактично директор), єдиний фахівець в колі тих, від когозалежала доля бібліотеки. В основному вона існувала завдяки пожертваммеценатів, заможних громадян, установ і товариств. Колективним органомуправління книгозбірнею призначався розпорядчий комітет, до складу йогопротягом п'ятидесяти років входили професори Київського Університету, вчені зісвітовими іменами, директори гімназій, видавці, представники духовенства.
Перші 25 років діяльності бібліотеки— це час повсякденного виживання, пошуків виходу з фінансової скрути. За цейчас книгозбірня шість разів вимушено змінювала місцезнаходження, адже власногоприміщення не мала.
1.2Київська міська публічна бібліотеканаприкінці ХІХ- середина ХХ сторіччя
На краще ситуація змінилася у 1891 р.після того, як бібліотека перейшла у підпорядкування міської Думи й сталаназиватися Київською міською публічною бібліотекою. Поліпшилося фінансуваннякнигозбірні, і у 1901 р. обсяг її фондів становив 30214 томів; майже третинустановили пожертви жителів міста. Найбільшими книжковими дарами за всю історіюбібліотеки стали колекції: В. М. Юзефовича, високопоставленого петербурзькогоурядовця (5812 т.); І.В.Лучицького, історика, професора Київського університету(4000 видань); М. О. Тулуба, правника (400о видань); О. О. Беретті, онукауславленого академіка архітектури В.І.Беретті (4000 видань).
Зважаючи на настійливі вимогигромадськості, Дума у 1909 р. приймає рішення про будівництво суто бібліотечноїспоруди. [4]
У 1911 р. на конкурсній основі, накошти, зібрані жителями міста через розповсюджену спеціальну облігаційнупозику, для бібліотеки було споруджено спеціальне приміщення (архітекторЗ.Клаве). Воно є найдавнішою київською спорудою такого призначення, включене допереліку пам'яток архітектури початку ХХ ст. Збудоване в дусі італійськогоренесансу, прикрашене зовні оригінальними архітектурними деталями, з ліпнимиорнаментами читальних залів, вишуканим обладнанням, коштовними сходами імасивними красивими люстрами, воно прикрасило центральну частину міста.
Популярність книгозбірні зростала зроку в рік. У 1912 р. в ній зафіксовано 75 114 читачів (втричі більше, ніж напочатку століття). У 1916 р. книжковий фонд становив близько 80000 примірників,серед яких з'явилися видання українською мовою.
З утвердженням радянської владирозпочався новий етап у діяльності бібліотеки. Її фонди істотно збільшувалисяза рахунок марксистської літератури. З цією ж метою бібліотеку у 1923 р. булоперетворено в Центральну робітничу бібліотеку ім. РКП (б), у 1934 р. — уДержавну обласну ім. ВКП(б). [10]
На початку Великої Вітчизняної Війни,незважаючи на вжиті заходи, евакуювати фонди в глибокий тил не вдалося. В рокиокупації бібліотека продовжувала працювати. Її директором було призначено Т. М.Марковську, яка із своїм чоловіком протягом майже двох років очолювалапідпільну організацію бібліотеки. Ця група проводила роботу по збереженню такомплектуванню бібліотеки: вилучали картки цінних книг з каталогів,переховували книжки, свідомо змішували видання з різних відділів, встановилиточну документацію того, що було вкрадено німцями.
Всього фашисти вивезли до Німеччинипонад 51 тисячу томів найбільш цінних наукових видань. Решту (фонд налічував271 660 книжок), як і саме приміщення бібліотеки було повністю спалено залічені дні до визволення Києва. [11]
Відновлення бібліотеки розпочалосявосени 1944 р. практично з нуля. Відбудована у своєму первісному вигляді, зновим фондом, вона знову відкрилася для читачів у 1954 р.
В 1957 р. бібліотека стала Державноюреспубліканською бібліотекою УРСР імені КПРС. Розпочався новий етап їїдіяльності — як центру науково-методичної та бібліографічної роботи для масовихбібліотеки республіки. Єдина в Україні, вона почала отримувати з 1962 р.всесоюзний обов'язковий повний примірник друкованих творів і змогла найбільшповно репрезентувати сучасну літературу.
У березні 1966 р. за заслуги урозвитку бібліотечної справи та у зв'язку зі 100-річчям бібліотека булавідзначена орденом Трудового Червоного Прапора.
1.3Державна бібліотека України за часів незалежності
Після проголошення незалежності у1990 р. книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р.згідно з Указом Президента вона одержала статус національної бібліотеки.
Новий пріоритетний напрям діяльностібібліотеки — бібліотечно-інформаційне обслуговування депутатів Верховної РадиУкраїни та рад нижчого рівня. З 16 листопада 2000 року в установі почавпрацювати Канадсько-Український парламентський інформаційний центр.
Національна парламентська бібліотеказнаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури і туризму України. Вонаочолює національну бібліотечну систему держави, є методичним та координаційнимцентром з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства.Бере участь у розробці державної політики у галузі бібліотечної справи та їїреалізації. [11]
1.4Структура Національної парламентської бібліотеки в наш час
Будь-яка бібліотека починається зкомплектування фондів, як „театр з вішалки ”, проте довгий час парламентськабібліотека не мала спеціального відділу, який би займався цією роботою. Дотого, як на початку 30-х років ХХ століття було створено сектор комплектуваннята обробки літератури, це завдання виконували працівники різних відділів, якімали свої підсобні фонди і комплектували книги з урахуванням потреб своїхчитачів. Але подальше зростання книжкового фонду майже в три рази, призвело дозбільшення обсягів робіт по їх опрацюванню, тому постало питання прореорганізацію структури бібліотеки.
У 1959 році на базі секторукомплектування та обробки літератури було створено два відділи: комплектуваннята обробки і каталогів. З того часу відділ комплектування існує як самостійнаструктурна одиниця, через руки працівників якого вже пройшло понад 3 млн. 87тис. видань.
З метою швидшого опрацюваннядокументів і створення власних електронних баз даних на книжкові та періодичнівидання у 1995 році відділ було комп’ютеризовано. У 2002 році змінено назву навідділ формування документних ресурсів. Зараз у відділі працює 14 осіб, всівони є фахівцями своєї справи, 11 мають вищу спеціальну освіту.
Історія відділу каталогізації якокремого структурного підрозділу Бібліотеки починається з 1955 року, коливідбулася реорганізація відділу комплектування шляхом поділу його на дві окреміфункціональні частини: відділ комплектування фондів та відділ обробки ікаталогів. У штаті останнього налічувалося тоді 20 працівників.
Почалася робота над створеннямпершого україномовного універсального за змістом Інформаційно-пошуковоготезауруса, який вийшов у світ у 2004 році і містить близько 35 тис. термінів.ІПТ може використовуватися в бібліотечних та інформаційних установах якуніфікована пошукова мова.
Відділ підтримує:
карткові каталоги й картотеки:
книжкові видання укр. і рос. мовами
каталог авторефератів дисертацій
каталог продовжуваних видань укр. ірос. мовами
каталог журналів
картотека статей з наукових збірників
каталог газет
каталог електронних ресурсів
каталог стандартів
службові каталоги: нотних,картографічних видань, аудіовізуальних матеріалів, графічних матеріалів (гравюри,літографії, портрети, натюрморти, репродукції, листівки, плакати,фотоматеріали), приватних колекцій та інш.
Відділ обслуговування користувачівНПБ України – один з найстаріших відділів Бібліотеки, основною метою діяльностіякого є максимальне та оперативне задоволення інформаційно-бібліотечних потребкористувачів. Це вимагає забезпечення належного рівня і якості обслуговування,впровадження новітніх інформаційних технологій в практику роботи зкористувачами.
Бібліотекарі, які працюють наобслуговуванні користувачів, виступають сьогодні у ролі посередників,провідників в масиві джерел інформації і шляхів її отримання. Тому працівникивідділу прагнуть не тільки задовольнити інформаційні потреби користувачів, алеі формувати ці потреби, сприяти їх виявленню.
На сьогодні в структурі відділу 7секторів:
Сектор реєстрації користувачів;
Сектор інформаційно-консультаційноїдопомоги користувачам;
Сектор організації і використанняпідсобних фондів;
Загальний читальний зал №1;
Сектор довідкових і електроннихвидань;
Сектор періодичних видань;
Сектор популяризації документів.
Відділ інформаційного забезпеченняВерховної Ради України створено у травні 1999 року з метою сприяннязаконотворчій діяльності Верховної Ради України шляхом надання інформаційнихпослуг народним депутатам, їх помічникам та працівникам апарату ВРУ.
Історія довідково-інформаційноговідділу бере свій початок з 1969 року, коли на основідовідково-бібліографічного сектора та сектора національної інауково-інформаційної бібліографії було створено бібліографічний відділ тавідведено приміщення для спеціалізованого читального залу довідкових табібліографічних видань.
Структура відділу
Сектор довідково-інформаційногосервісу це –здійснення довідково-інформаційного обслуговування в режимі«запит- відповідь», надання консультацій користувачам з правилкористування електронними базами даних, традиційними каталогами та картотеками,виконання усних та письмових бібліографічних довідок на основі електронних татрадиційних інформаційних ресурсів Бібліотеки.
Сектор формування електроннихресурсів це — створення політематичної бази даних статей з українськихперіодичних видань (понад 100 біб. записів щодня з 270 періодичнихвидань), аналіз запитів та різноманітних інформаційних потреб користувачівБібліотеки для якісного відбору інформації до політематичної бази даних статейз періодичних видань, вивчення і впровадження в практику роботи передовийдосвід вітчизняних та зарубіжних бібліотек з питань формування електронних базданих, новітніх інформаційних технологій та інформаційної культурибібліографа, надання методичної допомоги з питань формування електронних базданих та впровадження новітніх технологій в роботу бібліотек системиМіністерства культури і туризму України.
Відділ науково-професійної інформаціїдля бібліотек (журнал «Бібліотечна планета»)
Журнал «Бібліотечнапланета» видається Національною парламентською бібліотекою з 1998 року.Спочатку цією справою опікувалася відповідна група у складі науково-методичноговідділу, а у 2000 році ця група була виокремлена у окремий відділ –науково-професійної інформації для бібліотек.
Часопис щоквартальний, заявлений придержавній реєстрації як науково-виробничий, україномовний. Його концепціяпередбачає фаховий інформаційний супровід як працівників публічних бібліотек,для яких Національна парламентська бібліотека України є загальнодержавнимнауково-методичним і організаційним центром, так і практично всіх бібліотечнихпрацівників нашої держави. Журнал віддзеркалює роботу книгозбірень всіх рівніві форм підпорядкування, розкриває актуальні проблеми розвитку бібліотечноїсправи. Видання містить як практичні, так і наукові матеріали.
Відділ рідкісних і цінних книгстворено у 1979 році. Але ще у довоєнні роки у фондах Бібліотеки налічувалосячимало унікальних колекцій, 7 тис. стародруків, велику цінність становив фондчасописів та газет XIX – початку XX ст. Сьогодні фонд стародруків, рідкісних іцінних видань нараховує понад 37 тис. одиниць зберігання.
Найціннішою колекцією фонду є виданнякириличного друку. Перлинами цієї колекції є Острозька Біблія І Федорова (1581р.), „Маргарит” Іоанна Златоуста ( Острог, 1595 р.), „Євангєліє” (Вільно, 1600р.), „Книга житій святих” Димитрія Ростовського – Туптало (Київ, 1689 р.),„Патерик печерський” (Київ, 1799 р.) тощо.
Національним багатством Бібліотеки єколекція російських та українських видань гражданського друку 1708-1860 рр.Найстарішою книгою у фонді відділу є видання 1719 року, надруковане у Москві:„Земноводного круга краткое описание…”.
Найбільш чисельною колекцією є книгиXIX – початку XX ст. Серед них, зокрема, прижиттєві зібрання та окремі працівизначних українських діячів історії, науки і культури: В.Винниченка,М.Грушевського, М.Драгоманова, П.Куліша, М.Максимовича, М.Старицького,Л.Українки, М.Хвильового, І.Франка, Т.Шевченка та ін.
Надзвичайну бібліографічну рідкістьстановлять колекції книг українських репресованих авторів 1920-1930 рр.,українських видань періоду Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.; у фондізберігаються книги з автографами провідних вчених, письменників,літературознавців, істориків.
В фондах відділу зберігаються такожколекції видань:
з особистої бібліотекивидатного українського і російського літературознавця академіка О.І. Білецького(1884-1961) – понад 1,5 тис. видань універсального змісту;
з приватної бібліотекивизначного українського вченого, громадського і політичного діяча С.О.Сірополка (1872-1959) – близько 4,5 тис видань;
з бібліотеки українськоголітературознавця П.І. Орлика (1929-1993) – понад 250 видань з різних галузейзнань.
Відділ міжбібліотечного абонемента
У 1988 р. сектор МБА реорганізовано увідділ МБА з трьома секторами: міського, позаміського та персональногоабонементів. Сьогодні відділ має у штаті 8 працівників, обслуговує біля 2 тис.абонентів і користувачів, надає їм понад 30 тис. примірників документів на рік.Для задоволення користувачів щодо отримання електронних копій опублікованихдокументів з фондів НПБ України відділ працює над створенням Служби електронноїдоставки документів, яка надаватиме таку додаткову бібліотечну послугу.
Історія відділу обмінного ірезервного фондів веде свій початок з 1959 року, коли Радою Міністрів СРСР булаприйнята постанова “Про використання книжкових фондів бібліотек”, якоюміністерствам, відомствам та іншим організаціям було надано право безкоштовноїпередачі літератури з фондів одних бібліотек іншим. За роки існування відділомперерозподілено більше 6 мільйонів творів друку, доукомплектовано десятки тисячбібліотек.
Фонди відділу нараховують сьогодніблизько 155 тисяч документів, з них 80% – видання українською мовою, 20% –іншими мовами. Щорічно відділом перерозподіляється від 200 до 300 тисяч видань,доукомплектовуються сотні бібліотек. Велика увага приділяєтьсядоукомплектуванню діючих фондів НПБ України. Тільки за останні 3 роки в основніфонди Бібліотеки передано 21 тисячу примірників документів.
Відділ наукової організаціїбібліотечних процесів створений у 1980 році.
Основними напрямами діяльностівідділу є:
участь в управлінні Бібліотекоюшляхом науково обґрунтованого планування, обліку роботи, контролю за виконаннямпланів;
удосконалення нормуваннябібліотечно-бібліографічних процесів з урахуванням їх змін у зв’язку звпровадженням комп’ютеризації;
організація роботи по впровадженню ідотриманню чинних в Україні державних, міждержавних та міжнародних стандартіввідділами Бібліотеки, створення їх банку даних;
До структуриорганізаційно-аналітичного відділу входить сектор зв’язків з громадськістю,завданнями якого є встановлення та підтримка зв’язків з державними керівнимиорганами, Верховною Радою України, з вітчизняними громадськими організаціями,комерційними структурами, творчими спілками, видавництвами, закладами культури,посольствами зарубіжних країн, представництвами міжнародних організацій,фондів, меценатами з метою утвердження позитивного іміджу Бібліотеки яксоціокультурного та інформаційного закладу загальнодержавного значення, пошукупозабюджетних коштів. [4]
2.Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка
Харківська державна науковабібліотека імені Володимира Короленка — друга за книгофондом, після бібліотекиім. Вернадського у Києві бібліотека України. До послуг читачів 12 читальнихзалів на 524 місця.
Будівля бібліотеки в формахренесансу була відбудована у 1901 році за проектом А. Бєкєтова спеціально дляХарківської громадської бібліотеки, заснованої у 1886 році. За проект цієїбудівлі – бібліотеки на 1,5 млн. томів, А. Бєкєтов був удостоєний званняакадеміка архітектури. На першому поверсі розмістилися вестибюль, абонементний зал,каталог, на другому – зал на 300 читачів або на
600 глядачів. У 1979 році булозбудовано новий корпус бібліотеки за проектом архітектора Д. Вейцмана. У різнічаси гостям бібліотеки були відомі поети, письменники, композитори. Фондибібліотеки налічує близько 7 мільйонів томів. Велику цінність мають рукописи тавидання 15 – 16 сторіч, які зберігаються у відділі рідкісних книг. [10]
Щорічно до Бібліотеки надходить до 70тис. документів (книг, журналів, газет, баз даних та електронних документів наCD-ROM та ін.). Розгалужена система довідково — бібліографічного апарату ХДНБмістить понад 60 каталогів і картотек у тому числі електронний,довідково-бібліографічний фонд, автоматизовані бази даних, друковані зведенікаталоги та фонд виконаних довідок.
2.1Історія створення
Створена 8 жовтня 1886 року якХарківська громадська бібліотека. Засновниками бібліотеки були: А. А. Рурський,професори О. І. Кирпичников, М. Ф. Сумцов та інші. Бібліотека утримувалась напожертвування та плату читачів за користування книгами.
У перший рік функціонуваннябібліотеки у трикімнатному флігелі на Миколаївській площі (нині пл.Конституції) читачів обслуговувало п’ятеро службовців; фонд налічував 1 700примірників видань. Становленню та подальшому розвитку бібліотеки сприяли ентузіастинародної освіти В.І.Філонов, О.А.Гурський, Х.Д.Алчевська, професориХарківського університету М.Ф.Сумцов та Д.І.Багалій, губернатор міста баронА.Акскуль фон-Гільденбант, а також багато інших представників прогресивноїгромадськості Харкова.
Виходить друком “Первый каталогХарьковской общественной библиотеки” (Х., 1886.-89с.). Такі каталоги видавалисядо 1913 р.
1889 — введено форматно-порядковурозстановку фонду, яка застосовується й зараз.
1890 — на околицях міста створюютьсяфілії Бібліотеки для робітників.
1896—на десятому році існуванняБібліотеки фонд налічував 41,6 тисяч примірників.
Основою документозабезпечення булипожертвування. “Протягом перших десяти років від 2 000 осіб і установ надійшло39 806 томів… У середньому поступало 4 000 томів за рік” (Багалій Д.І., МіллерД.П. Історія міста Харкова за 250 років його існування (1655-1905). Т.2.-Х.,1993. – С.754.). Дарувалися окремі видання, а також цілі бібліотеки. Зокремавідомим російським письменником Г.П.Данилевським (понад 3 тис. прим.), видатнимюристом К.Н. Анненковим (1,7 тис. прим.), лікарем В.І. Порай-Кошицею (1,8 тис.прим.). Значну частину зібрань із власних бібліотек подарували також відомийфілолог-словіст О.О. Потебня, професори В.І. Добротворський, П.І. Сокальський,письменник І.С. Аксаков, та багато інших значних особистостей.
1898 — Розпочалося створеннягенерального алфавітного каталогу за пруською системою книгоопису.
У 1901 році бібліотека переїздить унове приміщення (нині пров. Короленка, 18). Проект будівлі створив архітекторО.М. Бекетов. Він входив до складу правління бібліотеки і одержав за своюрозробку почесне звання “Академік архітектури”. Розпочато видачу читачамбезплатних абонентів (вчителям початкових шкіл та училищ, студентам, слухачамкурсів та ін. категоріям). [7]
Першою серед громадських книгозбіренькраїни бібліотека у 1903 році відкриває музичний відділ (за прикладом паризькихбібліотек), відділ рукописів і автографів (за ініціативою голови правління Д.І.Багалія. Безпрецендентним явищем стало відкриття відділу бібліотекознавства (заініціативою Л.Б. Хавкіної). Формується унікальний за змістом документний фонд збібліотечної справи. Активізується робота з виявлення, вивчення тапопуляризації передового бібліотечного досвіду, у т.ч. зарубіжного,розширюються міжнародні зв'язки. Закордонними партнерами ХГБ стають відомібібліотечні заклади та організації США (Бібліотека Конгресу, Нью-Йоркськапублічна бібліотека, бібліотека штату Нью-Йорк в Олбані, Публічна бібліотека вМанчестері, публічна бібліотека ім. Крера в Чікаго), Великої Британі(Бібліотека Британського музею, бібліотечне бюро у Лондоні, Клеркенвільськабібліотека), Франції (Національна бібліотека в Парижі), Міжнароднийбібліографічний інститут у Брюселлі, а також бібліотеки Німеччини, Австрії,Японії та інших країн світу.
1905 — Бібліотека взяла участь уВсесвітній виставці у м. Льєжі (Бельгія) і була нагороджена почесним дипломом.Представлена на виставці книга Л.Б. Хавкіної “Библиотеки их организация итехника” (Санкт-Петербург, 1904) отримала золоту медаль.
1906 — За ініціативою членівправління Бібліотеки Г.М. Абрамова та Д.І. Багалія, відкривається українськийвідділ. Він не мав аналогів в усій країні. Серед основних напрямків діяльностіУкраїнської комісії, яка керувала його роботою, були — вишукування коштів накомплектування фонду виданнями про історію, економіку, культуру України,творами українських письменників, краєзнавчими документами, бібліографуванняцих матеріалів тощо. В різні роки у складі Української комісії були М.Міхновський, перший голова комісії, палкий войовник за національну ідею, авторпопулярного політичного трактату “Самостійна Україна”, Д. Багалій, Х.Алчевська, С. Дремцов, О. Габель, відомий письменник Г. Хоткевич, який бувголовою комісії з 1914 р., та інші відомі діячі української культури.
1911 — 25-річчя ХГБ. За кількістюфонду, що складав 142 тис. прим., книгозбірня посідає 3-тє місце серед“провінційних” публічних бібліотек Російської імперії; за обсягом виданихчитачам книг – тривке місце після Імператорської публічної бібліотеки.Бібліотека взяла участь у 1-му Всеросійському з'їзді бібліотекарів.
1916 — Відкривається дитячий відділ.Він обслуговує дітей від 4-х до 14 років і перетворюється згодом в одну ізпровідних бібліотек країни.
1917 — Після революції діяльністьгромадської книгозбірні набуває нового змісту. Підкоряючись новим вимогам часу,вона всіляко підтримує освітянський рух, стає однією із ланок ідеологічноїдіяльності.
1920 — Бібліотека отримує статусдержавного закладу культури (згідно з постановою Харківського губвиконкому пронаціоналізацію бібліотек) і підпорядковується Головполітпросвіті Наркомосу (згрудня ц.р.). Засновано консультаційний відділ, який очолив Б.О.Борович,видатний бібліотекознавець, книгознавець, педагог. Відділ швидко набуваєпопулярності як культурно-інформаційний та науково-методичний осередок.
1922 — Бібліотеці присвоєно ім'яросійського письменника В.Г. Короленка. Став надходити безплатний примірникдрукованої продукції, що видавалося на території РФСР.
1930 — За високий рівень діяльностіта значний внесок Бібліотеки у розвиток науки, освіти, культури, НАРКОМОСУкраїни визначає її статус як державної наукової. Відтоді вона має назвуХарківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка. Розпочинається новийетап наукової “біографії” закладу.
1933 — Організовано нові структурніпідрозділи: сектори масової роботи та міжбібліотечного абоненту (МБА).
1941-1943 — Під часнімецько-фашистської окупації Харкова було знищено і пограбовано понад 600 тис.цінніших видань. Серед них – найрідкісніші українські стародруки XYII-XYIIIст.; прижиттєві видання творів класиків світової літератури; колекціягеографічних карт XYIII-XX (понад 10 тис. прим.); науково-технічні видання;унікальне зібрання книжок для дітей та юнацтва (біля 95 тис. прим.), до якогоувійшли видання XIX ст.; твори єврейських вчених і письменників. Вивезеноунікальний систематичний каталог (він налічував понад 1,2 млн. карток).Відомості про втрати ХДНБ під час окупаційного режиму наведено середзвинувачувальних матеріалів на Нюрнберзькому процесі 1945-1946 рр.
1944 — Бібліотека почала одержуватицільовий безкоштовний обов'язковий примірник творів друку, який призначався длявідновлення книжкового фонду.
1951 — Поновлене надходженнябезкоштовного всесоюзного обов'зкового примірника творів друку з Всесоюзноїкнижкової палати .
1956 — Відкрито відділ патентів(перетворений у 1969 р. на відділ технічної літератури).
1964 — Згідно з Постановою колегіїМіністерства культури УРСР (від 7.11.1964 р.) Бібліотека стала виконуватифункції республіканського методичного центру (з питань пропаганди технічноїлітератури) та зонального (надання методичної допомоги з різних напрямківдіяльності бібліотекам Донецької, Дніпропетровської, Полтавської, Луганської,Сумської та Харківської областей). Організовано і проведено Республіканськийсемінар-нараду працівників міжбібліотечного і заочного абонемента обласнихбібліотек УРСР. Проведено нараду директорів обласних бібліотек Сходу України,на якій розглядалися питання методичної діяльності тощо.
1971 — Бібліотека стає регіональнимцентром Міжбібліотечного абонементу для бібліотек Полтавської, Сумської таХарківської областей.
1979 — Організовано відділкраєзнавчої роботи. Розпочинається діяльність “Клубу краєзнавців.”
1986 — З нагоди 100-літнього ювілеюБібліотеки, у Харківському державному академічному українському театрі ім.Т.Г.Шевченка відбулися урочисті збори. Виходить друком першийнауково-допоміжний бібліографічний покажчик видань бібліотеки та літератури проїї діяльність “Харьковская государственная научная бібліотека им.В.Г.Короленко. 1886-1986.”.
1988 — Розформовано фонд літератури“спеціального зберігання”. Читачі отримали доступ до 45 тис. заборонених ранішевидань – праць відомих вчених, письменників, громадських діячів тощо.
2.2Харківська бібліотека за часів розбудови та незалежності
1990-ті — Бурхливісоціально-економічні та економічні зміни, притаманні розбудові українськоїдержави, спонукали на всебічний аналіз набутого досвіду роботи та активнийпошук оптимальних шляхів подальшого розвитку. Девізом колективу стає: “традиції+інновації”. Пошукова робота відзеркалюється новими інтелектуальними надбаннямиу науковій, культурно-просвітницькій, інформаційній діяльності. Розширюютьсяміжнародні культурні зв'язки. Відбуваються нововведення в організаційнійструктурі.
1990 — Створено відділ автоматизаціїбібліотечно-бібліографічних процесів. Розпочато реалізацію програми розвиткуавтоматизованої інформаційно-бібліографічної системи Бібліотеки.
1992 — У бібліотеці відбуласяреспубліканська міжвідомча науково-практична конференція “Фонди науковоїбібліотеки: стан та перспективи розвитку”, у якій взяли участь близько 300делегатів (від бібліотек різних регіонів країни та зарубіжних, інститутівкультури, громадських бібліотечних об'єднань, інших установ).
1993 — Відновлюється діяльністьукраїнського відділу. Створений на базі відділу краєзнавчої роботи, відділукраїніки розгорнув багатогранну наукову, культурно-просвітницьку таінформаційну діяльність у напрямку українознавства та краєзнавства, з відродженнявітчизняної культури тощо. Почала видаватися серія “Повернені імена”. Відтодівийшли друком бібліографічні посібники присвячені Івану Падалці, ВасилюЧечвянському, Миколі Хвильовому, Гнату Хоткевичу, Миколі Кулішу, ОлесюДосвітньому та іншим громадським діячам, письменникам, діячам культури тамистецтва. Відділ україніки став лауреатом республіканської премії ім.Д.Яворницького за значний внесок у розвиток українського краєзнавства.Проведено регіональну міжвідомчу наукову конференцію “Історія бібліотечноїсправи в Україні.” Напередодні 90-річчя від дня заснування відділубібліотекознавства організовано читальний зал бібліотекознавства (принауково-методичному відділі). Розпочинається цілеспрямоване та опосередкованеформування документно-інформаційних ресурсів цього підрозділу різними видамидокументів з історії, теорії та практики бібліотечної справи.
1995 — В межах реалізаціїДвосторонньої Угоди з Товариством “Канадські друзі в Україні” у Бібліотецівідкрилася Українсько-Канадська бібліотека. Співпрацівники взяли участь уроботі: 61-ої сесії ІФЛА (м. Стамбул, Туреччина); міжнародній конференції“Бібліотеки та асоціації в світі, що змінюється: нові технології та нові формиспівробітництва” (м. Євпаторія, Крим); установчої конференції Українськоїбібліотечної асоціації (м. Київ), міжнародного семінару “Рестоврація таконсервація книжкових фондів” (м. Київ) та інших заходах. Відбулися стажуванняспівпрацівників у провідних бібліотеках Австрії, Німеччини, США. Відкритопервинний осередок Української бібліотечної асоціації (УБА). Бібліотека сталаучасником всеукраїнського дослідження “Українська книга у фондах бібліотек тамузеїв України (1574-1923 рр.)”, мета якого – підготовка друкованого зведеногокаталогу української книги. За наслідками цього дослідження підготовлено вже 5вип. бібліографічного покажчика “Книги українською мовою у фондах ХДНБ ім.В.Г.Короленка”, в яких відображено загалом понад 4 тис. видань українськоюмовою, що вийшли друком в різних країнах світу. Зав. відділом українікиВалентині Олександрівні Ярошик присвоєно почесне звання Заслужений працівниккультури України за вагомий внесок у краєзнавчу справу.
1997 — Бібліотека увійшла до складуне багатьох установ країни (їх вісім), які стали отримувати наукові виданнязгідно з Постановою Президії ВАК України “Про затвердження переліків установ,до яких обов'язково повинні надсилатися наукові видання (та монографії), деможуть публікуватися основні результати дисертаційних робіт ”. В межахреалізації Проекту американського фонду IREX здійснено підключення Бібліотекидо Internet.
1896 — Бібліотеку включено додержавної Програми збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005роки, згідно з якою на її базі (та 4-х інших найкрупніших книгозбірень країни)створюється міжвідомчий центр консервації і репрографії.
2000 —Співпрацівники Бібліотеки взялиучасть у Всеукраїнських зборах працівників культури (м. Київ, березень),міжнародних та всеукраїнських конференціях, семінарах “Бібліотека і влада” (м.Київ, травень), “Библиотечное дело – 2000. Проблемы формирования открытогоинформационного общества”(м. Москва, квітень), “Інформаційний пошук в Інтернетта CD-дисках” (м. Москва, Гете-Інститутом, травень
Щорічно бібліотека одержує 250 тисячбібл. одиниць (до 1917 одержувала 5 тисяч). В бібліотеці зберігається 25 тисячрідкісних видань: прижиттєві видання творів Карла Маркса, Володимира Леніна,книги 15—18 століть іноземними мовами та мовами народів СРСР, серед них:«Апостол», надрукований Іваном Федоровим 1574 року; «Анфологіон», друк.Києво-Печер. лаври, 1619; Шевченко Т. Г. «Гайдамаки», СПБ, 1841; Пушкін О. С. іШевченко Т. Г. «Нові вірші», Лейпціг, 1859. Бібліотека є республіканськоюкульт.-освітньою н.-д. установою в галузі бібліотекознавства і бібліографії.Крім 30 тис. постійних читачів, бібліотека обслуговує велику кількість читачівпо заочному та міжбібл. абонементах. Бібліотека провадить н.-д. роботу, видаєметодичні та бібліографічні матеріали. [11]
2.3Міжнародні зв'язки
Бібліотека має широкі міжнароднізв'язки. Серед партнерів ХДНБ — бібліотека Конгресу США, національні бібліотекиБолгарії, Польщі, Угорщини, Португалії, Туреччини, Куби, бібліотекиуніверситетів Саппоро (Японія), Софії (Болгарія), Любліна та Познані (Польща),Австрійський інститут південних та південно-східних слов'ян (Відень),Гете-Інститутом (Мюнхен, Німеччина), Інститут інженерів електриків таелектронників (США), Американсько-Український фонд «Сейбр-Світло»,Міжнародний фонд «Відродження», Товариство друзів України (Канада)тощо.
При відділі літератури іноземнимимовами відкрито Австрійську бібліотеку, Німецький читальний зал та БібліотекуРади Європи з прав людини, при відділі україніки — Українсько-Канадськубібліотеку, при науково- методичному відділі — кабінет бібліотекознавства. [24]
3.Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянськаакадемія»
Києво-Могилянській академії належитьпровідна роль у становленні духовної культури та української державностіХVII-ХVII ст. Діяльність КМА — окремий етап в історії України, пов'язаний ізформуванням еліти українського суспільства, яка, у свою чергу, визначала нелише розвиток світоглядних засад, а й шляхи економічного тасуспільно-політичного розвитку України впродовж століть. Вже минуло майжечотири століття від часу заснування бібліотеки Києво-Могилянської академії.Проте питання дослідження ролі цієї знатної книгозбірні в розвитку українськоїкультури залишається актуальним. Пов’язано це, перш за все, з величезнимвнеском у культурну розбудову української держави самої академії — першоговищого навчального закладу у Східній Європі.
У 17-19 ст. Києво-Могилянськаакадемія була окрасою України, духовним і культурним центром усьогослов’янського світу. Тут готувалися викладачі для інших вищих шкіл, науковці,філософи, богослови, знавці мов, виростали поети, художники, музиканти,майбутні державні діячі — формувалася еліта, без якої неможливий історичнийпоступ нації й країни. У світлій історії Києво-Могилянської академії безумовноюскладовою поширення знань була бібліотека — одна з найбільших в Європі,непересічна за обсягом фондів та їх цінністю. В умовах незалежності іневпинного суспільного розвитку дослідження багатої української культурноїспадщини є нашим обов’язком. [9]
3.1Історія створення бібліотеки Києво-Могилянської академії та характеристикафонду вXVII- XIX столітті
Історія бібліотеки Києво-Могилянськоїакадемії невід’ємно пов’язана з історією славетної Академії, яка поклалапочаток розвитку вищої освіти в Україні. Основою бібліотеки Києво-Могилянськоїакадемії стала книгозбірня Петра Могили, яку він разом із коштовностями заповівАкадемії у 1647році. Вона нараховувала 2130 видань різними мовами. Так ПетроМогила започаткував традицію дарування книжок та книгозбірень, яка в подальшомубула підтримана багатьма видатними діячами України, випускниками, професорамиАкадемії. Ця традиція збереглася і до наших днів.
На кінець ХYII ст. у Бібліотецінараховувалось понад 3 тис. книжок, у тому числі видань з ХYІ ст. і першоїполовини ХYII ст. – 1813 прим, а з другої половини ХYIII ст. – 857. Каталог,складений того часу професором Іринеєм Фальковським, констатує такий складфонду: богословських — 525 томів, історичних — 253, філософських — 90, зриторики, поетики і граматики — 236, різних лексиконів — 69, з медицини,математики та астрономії — 76. Переважала навчальна література латинськоюмовою. Комплектування здійснювалося за рахунок купівлі та передплати книг,періодики у таких знаних центрах книгодрукування Західної Європи, як Венеція,Рим, Флоренція, Париж, Берлін, Лейпціг, Базель, Амстердам, Краків, Варшава,Вільно та інші. У 1759 році митрополитом Арсенієм Могилянським булозапочатковано газетні фонди – він виписав власним коштом французькі, німецькіта російські газети.
У 1768 р. при бурсі М.М.Бантиш-Каменський почав створювати «особую библиотеку» для найбіднішихстудентів.
В Академії цікавилися питаннямиприродознавства, і рукописні переклади часто робилися професорами. Так, Є.Славинецький у 1658 р. переклав на слов'янську мову основну працювченого-гуманіста А. Везалія по анатомії людини. В бібліотеці був також йогопереклад І. Блеу „Зерцало всея вселенная или Атлас новый", зроблений у1657 р. в Москві. Більшість рукописів була з філософії. До нашого часу виявленопонад 200 рукописів, які зберігаються в ЦНБ ім. В.І. Вернадського НАН України.Всі вони написані латинською мовою. Наприклад, в рукописному трактаті С.Яворського «Психологія», в основу якого було покладено лекції,прочитані в Києво-Могилянській колегії у 1691-1693 рр., с відомості з біологіїта фізіології. Підручники з філософії, які використовувалися з Академії впершій половині ХVIII ст., були написані в цьому ж навчальному закладілатинською мовою і викладали предмет в руслі філософії Арістотеля і схоластики.
Свої наукові праці і рукописи курсівлекцій з філософії залишили такі видатні діячі, як І. Поповський, Х.Чарнуцький, Ф. Прокопович, А. Дубкевич, Г. Миткевич, Г. Кониський та ін. Всередині XVIII ст. фонд бібліотеки Києво-Могилянської академії налічував біля 7тисяч книжок. Але вилинь, що висвітлювали б нові досягнення західноєвропейськоїдумки, 6уло недостатньо, бо не було коштів на їх придбання. Цікаво, що однією зпричин приїзду М. Ломоносона до Київської Академії у 1733р. було бажанняознайомитися з різними літописами і прочитати нові природничонаукові книги. АлеЛомоносов не задовольнив повністю своєї потреби, так як окрім подарованих книгАкадемія на свої кошти у першій Половині XVIII ст. майже нічого не придбала. УДругій половині XVIII ст. фонд бібліотеки почав поповнюватися не тільки зарахунок пожертвувань та подарунків видатних діячів, але й через закупівлю. ПриАкадемії був спеціальний комісіонер, через якого можна було замовити потрібнікниги. У Бреславі також друкувалися книжки на замовлення.
Справжнім святом для Академії і їїстудентів були щорічні Контрактові ярмарки в Києві. На ярмарки приїздили купціз книгами з різних країн. Особливо добрі контакти мала Академія з купцями зЛомбардії, які неодмінно розташовувалися зі своїми книгами, естампами, картами,навчальними приладами біля самої академічної брами. У 60-80-х рр. XVIII ст.Академія придбала Французьку енциклопедію під редакцією Дідро, «Всеобщуюисторию» в 125 томах, історичні твори відомих зарубіжних учених Г.Роллена, Л. Гольберга, Г. Кураса, «Краткий российский летописец» М.Ломоносова, праці професора Московського університету І. Третякова «Опроисшествии и учреждении университетов в Европе», «О государственномправлений и разных родах оного из французской Энциклопедии» Ф.Туманського, вихованця Києво-Могилянської академії, «Статьи о философии ичастях ее из Энциклопедии» також києво-могилянця Я. Козельського,популярну на той час книгу «Жизнь и приключения Робинзона Крузо» ДДефо й ін. В останні десятиліття XVIII ст. був укладений каталог книжокбібліотеки за окремими блоками: Святе Писання, грецька та латинська патристика,історія Церкви, книги на теологічні теми, книги з історії, географії, поетики,риторики, граматики, філософії, гомілетики, юриспруденції, медицини, геометрії,арифметики, астрономії, психології, нумізматики, художньої літератури і т.п. Вокремих випадках зазначена мова, якою або з якої видані книги, кількістьпримірників тощо. Хоча каталог далеко не досконалий, але красномовний.Надрукований в «Актах и документах, относящихся к истории Киевскойакадемии», він займав 150 сторінок тексту. Відвідавши 1792 р. Академію,російський освітній діяч В.В. Ізмайлов писав: «Я пришел взглянуть набиблиотеку академии. В ней было много редких манускриптов, множество творенийдревности и творений новейших, где вкус, ученость и философия положили печатьсвою». Наставники навчали студентів, як треба поводитися з книгою: некласти її на коліна, не слинити, перегортаючи сторінки, а бережно, двомапальцями брати їх за верхній край, не загинати аркушів тощо.
У кінці ХIX ст. бібліотекаКиєво-Могилянської академії, що перейшла до Київської Духовної Академії, нараховувала 150 тисяч томів видань російською, французькою, німецькою,польською та іншими мовами, починаючи від елементарних підручників до творівстародавніх і сучасних класиків науки і культури. Заслуга вихованців та викладачівКиєво-Могилянської академії не тільки в тім, що спільними їх зусиллями у 17-18ст. постала найбільша наукова бібліотека у Східній Європі, а й те, щополітичні, церковні, світські діячі та пересічні випускники зробили поважнийвнесок у розвиток українського книгознавства, бібліографії та започаткувалибібліотеки в багатьох містах як України, так і Росії. Київську Духовну Академіюбуло закрито на початку 1920 р., а бібліотеку передано до Всенародноїбібліотеки України. “В основу фонду Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського покладено великі книжкові зібрання XVIII-XIX ст. — фундаментальнібібліотеки Київської духовної академії...”. [3]
3.2Сучасні бібліотечні колекції Наукової бібліотеки Національного університету«Києво-Могилянська академія»
Про долю кожної бібліотеки«розповідають» її фонди. Історія фондів наукової бібліотекивідродженого Національного університету «Києво-Могилянська Академія»- це історія сучасного меценатського руху численних державних та громадських науковихорганізацій і установ, приватних осіб з України, США, Канади, Франції та іншихкраїн. Серед майже 200 тис. прим. сучасного бібліотечного фонду більше половинистановлять подаровані книжки. Гордістю бібліотеки є книжкові колекції. Традиціяпередачі приватних бібліотек до Академії бере початок ще з Петра Могили, якийзаповів їй все своє зібрання, що нараховувало понад 2 тис. вітчизняних тазарубіжних видань. Свого часу отримала Академія і книжкові колекції її першогоректора Йова Борецького та відомого письменника Тарасія Земки. Так народиласятрадиція, яка була підтримана багатьма видатними діячами України, випускникамиАкадемії, її професорами і просто пересічними громадянами. Серед них — ВарлаамЯсинський, Теофан Прокопович, Данило Туптало, Кирило Флоринський та ін. Багатокнижок подарував бібліотеці історик М. Бантиш-Каменський.
Разом із відродженням Академіївідродилася й ця традиція. Сьогодні наукова бібліотека має 14 бібліотечнихколекцій. Це книжкові зібрання відомих українських вчених, літературознавців В'ячеславаБрюховецького та Йосипа Кисельова, мовознавця Віри Рінберг, географа ВалеріяЗаїки-Новацького, письменника Дмитра Павличка, книгознавця Федора Сарани,інженера-будівельника Миколи Богданова; наших співвітчизників: канадців — лісівника Ярослава Головача, літературознавців Романа Струця та ОлегаЗуєвського, лікаря Володимира Чубатого — сина відомого правознавця; колекцій,короткі відомості про їх власників.
Засновник НаУКМА, перший її ректорВ'ячеслав Степанович Брюховецький перші 1168 книжок із своєї домашньоїкнигозбірні передав ще у 1992 році. На сьогодні книжкова колекція В.Брюховецького нараховує понад 4000 одиниць зберігання (книжок, статей, брошуртощо). На формуванні колекції відбилася особистість її власника, відомогоукраїнського літературознавця, незаангажованого дослідника, шістдесятника.Книжкове зібрання науковця дає можливість визначити спрямованість його науковихпошуків у різні періоди творчості, особисті контакти з діячами культури тамистецтва. Основа колекції — літературознавча література та художні твори(понад 2500 прим), серед яких видання відомих українських класиків та сучаснихписьменників, зокрема Б. Грінченка, М. Коцюбинського, М. Вінграновського, Є.Гуцала, Л. Костенко, Г. Тютюнника, й літературознавців — Л. Білецького, О.Брика, Є. Кирилюка та ін. Більшість книжок сучасних письменників мають дарчінаписи. [10]
Книжкова колекція Віри ЛьвівниРінберг (1909-1995) — авторки близько 100 наукових публікацій ізстарослов'янської мови, історії давньоруської, української та російської мов,сучасної російської мови, методики викладання лінгвістичних курсів у вищій тасередній школах, нараховує понад 300 книжок. Це наукові праці, присвяченіпроблемам мовознавства. Серед них цінні видання XIX — початку XX ст., які вже єраритетами, а також книжки, що можуть зацікавити не тільки мовознавців таісториків.
18 грудня 1996 року відбуласьурочиста презентація-передача науковій бібліотеці НаУКМА книжкового зібрання ізвласної бібліотеки відомого українського бібліографа, книгознавця, літературознавцяФедора Кузьмовича Сарани, який почав працювати у галузі бібліографії талітературознавства ще у 1945 році. З того часу науковець виступив як авторокремих праць, упорядник і редактор книг, присвячених творчості Т. Шевченка, А.Тесленка, І. Франка, Лесі Українки, П. Грабовського, В. Чередниченка, М.Некрасова, О. Герцена, О. Форш, О. Андрієвського, В. Ігнатієнка та ін.
Тривалий час Ф. Сарана підтримувавплідні стосунки з відомими українськими книгознавцями Ю. Меженком, М.Ясинським, І. Корнєйчиком, Ф. Максименком, Н. Королевич тощо. Федір Кузьмович — учень Юра Меженка, зробив надзвичайно важливу і почесну справу — зберіг іпередав до Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України архів своговчителя. Завдяки його плеканням було підготовлено і видано біобібліографію«Юрій Олексійович Меженко (1892-1969): Матеріали до біографії» (К.,1994). Серед багатьох праць Ф. Сарани почесне місце займає шевченківськатематика. Перу науковця належить багато праць про Т. Шевченка. Він бувфактичним організатором, редактором двотомного «Шевченківськогословника» (1978); автором статей у цьому виданні, за що одержав Державнупремію УРСР ім.Т. Шевченка. Наукова спадщина Ф. Сарани становить понад 260 назвкниг, брошур, статей, покажчиків, оглядів, рецензій. Найбільшою життєвоюпристрастю Федора Кузьмовича було бібліофільство. Головним чином його цікавилиукраїнські видання 20-х років XX сі., вони і стали основою Його бібліотеки.Кілька сотень книг з цієї колекції мають автографи видатних людей України.
Федір Кузьмович заповідав своєзібрання трьом установам: рукописному відділу Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, Музею книги і друкарства України та науковій бібліотеціНаУКМА; Книжкове зібрання з власної колекції Ф. Сарани, подароване нашійбібліотеці, нараховує 1000 книжок: твори українських Класиків, працівітчизняних літературознавців, різноманітні довідкові та бібліографічнівидання. [6]
Колекція Миколи Івановича Богданові,будівельника за фахом, нараховує понад 900 книжок, серед яких цінна науковалітература з археології, історії, релігієзнавства, мистецтва, філософії,філології 70-90-х років видання. Зібрання розкриває духовний світ власника,бажання пізнати славне минуле свого народу, його духовні традиції,етнокультурну та історію на терені світового історико-культурного процесу.
Значну частину колекції складаютькнижки з мистецтва, зокрема «Византийское и древнерусское искусство»В. Лазарєва, «Художественные проблеми искусства Древней Греции» М.Алпатова, «Искусство Греции» В. По-левого, «Українське мистецтво»Д. Степовика, «Українське мистецтво другої половини ХVІІ-ХVIII ст.»П. Білецького. Є і раритетні видання: «Изборник Святослава»,«Житие Михайла Черниговского», «Житие Александра Невского»(репринтні видання пам'яток Х1-ХШ ст), «История византийскойживописи» (у 2 т), «Український середньовічний живопис» тощо.Чільне місце у зібранні посідають праці з філософії та історії О. Блаватської,Д. Яворницького, О. Субтельного, Б. Крупинського, М. Губатого, М. Грушевського,І. Огієніна, а також книжки Ю. Асєєва, С. Кілієвича, М. Сагайдака, Я.Боровського, С. Висоцького, М. Берлінського з історії, культури та архітектуриКиєва, життя та побуту киян.
Особливу частину бібліотечнихколекцій наукової бібліотеки НаУКМА становлять книгозбірні нашихспіввітчизників, які мешкають поза межами України. Кожне із зібрань відбиваєкультурні та наукові інтереси власника та його родини, коло спілкувань збирача.[11]
У бібліотеці зберігається книжковаколекція Володимира Миколайовича Чубатого, який довгий час працював у Міністерствіздоров'я при Федеральному уряді Канади в Оттаві. До зібрання входить літератураанглійською" німецькою, французькою, польською мовами. Певна його частина- книжки історичного змісту, зокрема періоду Другої світової війни, тамеморіального характеру.
У бібліотечній колекції ЮріяПаславського (США) поряд з науковими виданнями, актуальними політичнимиброшурами є звичайні дитячі часописи, книжки для читання та підручники, виданіза океаном Це зібрання являє особливий інтерес як приклад бібліотеки, що збираласятрьома поколіннями родини Ю. Паславського протягом усього XX століття — спочатку в Україні, а потім в Європі та Північній Америці. І ось тепер колекціязнов повернулася на батьківщину її власників. Література, зібрана в ній, даєчудову можливість дослідити наукові, культурно-освітні інтереси членів родиниЮ. Паславського. Хронологічні межі колекції символічні — кінець XIX ст. — 1991рік. Зібрання універсальне за змістом і складає понад тисячу видань. Основустановлять книжки українських класиків: Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка,П. Мирного, І. Нечуя-Левицького, видані як в Україні, так і за кордоном.Зокрема, шевченкіана представлена такими раритетами, як видання 1918 року(Вінніпег), ювілейне 1960 року (Вінніпег-Нью-Йорк) та 14-томне 1961 року(Чикаго).
Привертає увагу розмаїття міст, депобачили світ видання з колекції: Київ, Кам'янець-Подільський, Львів, Прага,Подєбради, Варшава, Краків, Мюнхен, а далі міста Канади, США, ПівденноїАмерики… Це шлях вільного українського книжкового руху, відновленого за часівУНР. У зібранні представлено книжки відомих українських видавництв:«Вернигора», «Дзвін», українських наукових товариств(Львів, Варшава, Мюнхен). Серед них, зокрема, такі раритети «Дзвону»,як: Заневич І. Знесення панщини. — Львів, 1895; Сірий Ю. (Тищенко). Про світбожий. — Київ; Відень, 1919.
Найбільшою книжковою колекцієюкнигозбірні університету є колекція князя Володимира Старицького, подаровананим особисто 25 квітня 1993 року. Власник колекції — вчений-мовознавець, небіжвідомо, о українського письменника і драматурга Михайла Старицького. З родиниСтарицьких вийшли відомі вчені, священики, письменники, політичні та державнідіячі.
Колекція, подарована науковійбібліотеці НаУКМА, нараховує понад 12 000 прим, видань. Крім книжок, до неївходять періодика, маги, набори світлин, малюнки учнів Старицького, грамзаписи.Являє інтерес слов'янська частина зібрання, що нараховує понад 3000 прим,книжок та періодичних видань слов'янськими мовами. Колекція — універсальна зазмістом, в ній представлено літературу суспільної, гуманітарної, природничоїтематики. Хронологічно це книжки здебільшого XX століття. Зібрання відбиваєнадзвичайно різнобічні інтереси власника. Поряд з монографіями — популярна тахудожня література, підручники, малотиражні твори друку. Географія виданьнайрізноманітніша — республіки колишнього Радянського Союзу, країни Європи,Америки та Австралії, Росія, Україна, Білорусь. Можливо, першою книгою цієїколекції був однотомник вибраних творів А. Чехова 1936 року видання за редакцієюВ. Іванушкіна з печаткою «Сільськогосподарська виробнича артіль м.Сталіно, ст. Шевченко №2, Курарівський район, Запорізької округи»,вивезений з України під час війни."
50-х років відбувається значнепоповнення літературою, що побачила світ на теренах колишнього СРСР, і, поряд зтим, виданнями минулих років (першої половини XX ст.), придбаними вбукіністичних книгарнях або у великих класних бібліотеках, а також отриманими вдар від установ та осередків, зокрема від «Канадського товариства прихильниківруху філії „УНО ТОРОНТО-Захід“».
Щодо змісту колекції, то в підборілітератури поєдналися кращі традиції академічної універсально-енциклопедичноїбібліотеки та певний еклектизм, обумовлений намаганням зберегти все, щопотрапляло до її збирача. Значну частину колекції становить різноманітнадовідкова література, багато мовних словників (понад 300 прим) з більшостієвропейських та основних азіатських мов, а також підручників.
Фахова література з російськогомовознавства представлена понад 150-ма виданнями, серед них монографії,збірники, підручники з питань історії російської мови, сучасної теорії таметодики, зокрема репринтне видання «Материалы для словаря древнерусскогоязыка» І. Срезневського (Т.1-3), праці Горшкова, Йолкинон, Никифорова, Селищеваз проблем старослов'янської мови тощо. Українське мовознавство представлено, восновному, книжками, видрукуваними в Україні за останні 30 років, але серед нихє унікальна добірка праць відомого українського вченого П. Коваліва, видана усередині 40-х років у Німеччині.
Значний інтерес становить частинаколекції, яка репрезентує видання періоду Другої світової війни та першихпіслявоєнних років.
Завдяки колекції В. Старицького, миможемо скласти уявлення і про окремі видання, що виходили в світ у роки«холодної війни». Навіть їх назви не потребують додатковихкоментарів: Памятка эмигранта: как уберечь себя от советской агентуры /Союзборьбы за освобождение России. — Мюнхен, 1956. — 19 с — На правах рукопису.Смолим Ю. З народом чи проти народу? — Б. м.: Вид. Комітету «За поверненняна батьківщину», 1958. Водночас В. Старицький намагався зібрати і виданняпро національно-визвольні процеси в країнах Європи і, особливо, в Україні.Важливою рисою цієї боротьби було висвітлення трагічного питання долі українськоїнауково-культурної спадщини. В. Старицький, як свідок цих подій в Україні,збирав документальні свідчення про них. Зокрема цим проблемам присвяченовидання: Ми-корский Б. Разрушение культурно-исторических памятников в Києве в1934-1936 годах. — Мюнхен, 1951; Николишін С. Культурна політика, большевиків іукраїнський культурний процес: (Публіц. рефлексії). — На чужині, 1947 тощо.
Вчений прагнув накопичитирізноманітну наукову інформацію. Більшу частину його слов'янської колекціїскладають книжки московських та українських видавництв. Він високо цінувавнаукові здобутки деяких радянських наукових шкіл, зокрема мовознавчої,фізико-математичної тощо. Серед періодичних видань слов'янськими мовами — газети та журнали країн Європи, США та Канади. Всього понад 90 назв. Комплектіввидань за тривалий час практично немає — як з фінансових причин, так і черезвідсутність можливості для їх постійного зберігання) [5]
Книжкові колекції, що зберігаються унауковій бібліотеці НАУКМА, є невичерпним джерелом різноманітної інформації длястудентів, науковців, прикладом великої любові їх збирачів до книги, рідногослова, історії своєї Батьківщини.
3.3Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку
У лютому 1992 р. бібліотека, як іславетна Академія, відновила свою діяльність, не маючи жодної книжки. Сьогодніїї фонд становить понад 200 тис. томів, близько 400 назв періодичних видань. Цесучасна наукова та навчальна література з філософії, історії, релігієзнавства,культурології, економіки, природничих наук, мистецтва, художня література тощо.Майже 40% фонду — література іноземними мовами, передусім англійською. Є вбібліотеці цінні колекції та видання — дарунки різних фондів, установ,приватних осіб з України, СІЛА, Канади, Франції, Австралії, Польщі та іншихдержав світу. Маємо рідкісні й цінні видання: Требник Петра Могили: Репринтневидання 1646 р. — Канберра; Мюнхен; Париж, 1988; Острозька біблія: Репринтневидання 1581 р. — Вінніпег, 1983; Историко-культурный атлас по русской истории/ Сост. Н.Д. Полонская; под ред. проф. М.В. Довнар-Запольского. — К., 1913;Релігійні містерії. — Амстердам, 1698; Грушевський М. Історія України-Руси: В10 т. — Нью-Йорк, 1954 — 1958; Данте Аліг'єрі. Божественна комедія / Грав.Г.Доре. — 1890;
Цінні колекції передані в дарунок В.Старицьким (Мюнхен), Ю. Паславським, Я. Головачем (обидва США), науковцями зУкраїни В. Рінбергта В. Заїкою-Новацьким, ректором-засновником НаУКМА В.Брюховецьким, поетом Д. Павличком тощо. У формуванні фонду сучасної бібліотекизначну допомогу надали Національна парламентська бібліотека України таБібліотека Конгресу США, Канадський інститут українських студій та Йєльськийуніверситет, фундація «Сейбр» та Товариства прихильників руху вКаналі. Петра Могили та української мови ім.Т. Шевченка в Америці тощо.
За рік бібліотеку відвідують понад 70тис читачів яким видається близько 120 тис. примірник; Налагоджується системаоперативного інформаційної о забезпечення потреб академічного танауково-дослідницького процесу в Університеті. Підготовлено до друку науково-допоміжнийбібліографічний покажчик з історії Києво-Могилянської академії, ряд методичнихпорад читачам. Здійснюється локальне соціологічне дослідження «Аналізінформаційних та читацьких запитів і міра їх задоволення».
Нагальним питанням для бібліотеки є впровадженнясучасних автоматизованих інформаційних технологій: реальний доступ до світовихта вітчизняних інформаційних ресурсів, зокрема через INTERNET (робочі станціївже у нас встановлено), а також запровадження автоматизованої бібліотечноїсистеми. Основні завдання бібліотеки можна викласти так: підвищувати повноту,оперативність задоволення запитів читачів на основі як власних фондів та базданих, так й інформаційних ресурсів інших бібліотек України та закордонну;інформаційно забезпечувати всі напрями науково-дослідницької та академічноїдіяльності Університету; упорядковувати комплектування фонду сучасноювітчизняною та іноземною літературою й періодикою згідно з напрямамипрофесійної орієнтації; розширювати номенклатуру послуг користувачам до рівня, відповідногосучасним закордонним університетським бібліотекам, включаючи доступ доелектронних каталогів; оперативно забезпечувати довідковою літературою,надавати послуги на основі СD-RОМ та засобів мультимедіа тощо; впроваджуватисистему штрихового кодування на процеси циркуляції літератури, інвентаризаціїфонду та здійснити повну автоматизацію процесу реєстрації читачів, зокремасистеми контролю «check-point».
Для того, щоб з Університету виходиливисокоосвічені люди, які б могли визначати політику держави, розумітися наекономіці, відроджувати культуру, потрібна сучасна бібліотека з відповіднимфондом та технічним обладнанням, яка б надавала доступ у будь-який час дорізноманітних інформаційних ресурсів.
Висновки
Бібліотеки України були і залишаютьсясимволом української культури, української духовності.
Бібліотека – нагромаджувачісторичного розвитку культури, адже в її фондах збираються документи з історії,що фіксують розвиток культури і містять дані про події, досягнення і проблемисуспільного життя. Виходячи з того, що зафіксована в документах інформація єдовговічною, можна сказати, що бібліотека – берегиня національної культури.
Соціально-політичні й економічніперетворення в суспільстві, викликані переходом до ринкової економіки, знайшлипряме відображення в діяльності бібліотек і зумовили значні її зрушення. Новісуспільно значущі функції, яких сьогодні набуває бібліотека, гуманітарні йтехнічні новації сприяють підвищенню якості й оперативності задоволенняінформаційних запитів читачів, появі нових форм роботи, при яких враховуютьсяінтереси різних груп суспільства.
Отже, діяльність бібліотеки, особливо внаш час, виходить за межі суто культурної сфери. Досвід провідних демократичнихкраїн засвідчує важливу роль бібліотек у:
— становленні й розвитку демократії;
— формуванні і плідномуфункціонуванні місцевого самоврядування (бібліотеки інформують населення пронормативні документи владних структур: рішення, розпорядження, постанови. Цезміцнює зв’язок між владою і виборцями, оскільки багато питань, пов’язаних ізїхнім повсякденним життям, зокрема освітою, охороною здоров’я та правопорядку,комунальним життєзабезпеченням, вирішується на місцевому рівні); розвиткусамосвідомості, всебічної культури населення, потягу до знань.
Тому наша держава повиннапродовжувати роботу над розвитком бібліотечної інфраструктури з метоюрозповсюдження інформації, яка є загальним набутком людства.
Списоклітератури
1.Україна. Закон. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»вiд 27.01.1995 № 32/95-ВР [Текст]//Голос України.-1995.-2 березня.-с.3
2.АлександроваО. Національна парламентська бібліотека України[Текст]//Вісник книжкової палати.- 1997.-№1-с.12-15.
3.БрюховецькийВ. Відродження: (Про Києво-Могилянську академію) [Текст] // Київська старовина.- 1993. — №1 — С.2-5.
4.ВилегжанінаТ. Національна парламентська бібліотека України: шляхамирозвитку[Текст]//Бібліотечна планета – 2006.-№2.- с.4-7.
5.Доля культурних скарбів України під час другої світової війни: архіви,бібліотеки, музеї[Текст]/Упоряд.:І.Я.Лосієвський та ін. -К., 1997.-Вип.2.
6.Історія світової культури[Текст]: Навч. посібник / Під ред. Л. Левчук. — К.:Либідь, 1997. — 448с.
7.Історія бібліотечної справи на Україні[Текст]: Збірник наукових праць. К.,1999. — 136с.
8.Києво-Могилянська академія в документах і рідкісних виданнях з фондівНаціональної бібліотеки України ім… В.І. Вернадського[Текст].-К., 2003. — 478с.
9.НиколаенкоН. Инновационная ориентированность руководителя – залог успешной деятельностибиблиотеки [Текст]// Бібліотечний форум України.-2010.-№3(29).-с.5-19.
10.Пашкова В.Роль бібліотек у розвитку громадського суспільства[Текст]//Бібліотечний форум України.-2006.-№1(11).-с.14-17.
11.Українськарадянська енциклопедія [Текст]/ За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
12.Енциклопедіясучасної України [Текст].-К.: ВАТ «Поліграфкнига» ,2003.- 10000 пр.
13.Ярошенко Т.О., Бугасова Т.В. Бібліотека національного університету«Києво-Могилянська академія»[Текст]//Бібліотечний вісник.-1995.-№6.-с.31.