Доповідь
Натему «Музеї просто неба України»
Підготувала
СтуденткаМТУ-139
ПітірімоваАнна
Фахівцістверджують, що мало який європейський народ зберіг до наших часів самобутністьнаціональної культури так, як українці. Велике значення в цьому мала не тількисуб'єктивна консервативність українців, а й об'єктивно невисокий добробутнароду, особливо в сільській місцевості.
Усвіті етнографічних музеїв просто неба існує порядка шестисот. В Україніславляться етнографічні скансени в Ужгороді, Львові, Чернівцях,Переяславі-Хмельницькому, Галичі. Однак самий відомий етнографічний музейпросто неба – у с.Пирогово під Києвом. Адже багато які з названих музеївз'явилися на його методологічній базі та на основі його концепції. Музей вПереяславі-Хмельницькому, хоча і заснований в 1964 році, але подальшестановлення та розвиток здійснював при тісній співпраці з київським.
1. Музей просто неба в Пирогово
Пирогово являє собоюархітектурно — ландшафтний комплекс під відкритим небом, що включає в себе всізразки культури історико-етнографічних районів України ХVI — ХХ ст. Ідеястворення цього музею належить Герою України П. Т. Тронько. У 1976 році з йогоініціативи відбулося відкриття Музею просто неба в Пирогово. Експозицію почалиформувати з 1969 року. В даний час музей має статус державного і знаходитьсяпід опікою Інституту мистецтв, фольклоризму та етнології Національної АкадеміїНаук України. На території музею в 150 гектарів розташовано більше 300експонатів, що зібрано зі всієї території країни: Середньої Наддніпрянщини,Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат та Півдня України… Можливо,це найбільший у світі музей під відкритим небом. Точно відомо, що віннайграндіозніший в Східній Європі. Щоб обійти його, стандартної тригодинноїекскурсії не вистачить. Крім площі, київський музей відрізняється відвітчизняних побратимів тим, що його експозиція представляє всю країну, а неодин регіон. Центром експозиції є розташована на пагорбі група вітряків. Територіямузею розділена на сектори, кожний з яких представляє народну архітектуру іпобут певного українського регіону. Зразки житла селян і майстрового люду,будівля сільської управи, дерев'яні церкви містять в собі елементи народногопобуту, що дають уявлення про життя в українських селах і невеликих містах. Уфондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народногомистецтва, знарядь праці. Найбільш цікавими із експонатів обладнано інтер’єри будівель.У музеї можна купити вироби сучасних майстрів народного мистецтва, частозроблені на місці за допомогою інструментів, аналогічних тим, що демонструютьсяу музеї.
«Пирогово»- це слово чудово знайоме кожному киянину і гостям столиці з різних куточківкраїни та з-за кордону. Так вони називають парк-музей архітектури та побуту підКиєвом. Насправді, Пирогово — це селище, з яким межує ця унікальна установа. Асама вона носить суху назву «Музей народної архітектури та побуту НАНУкраїни».
Відмінна риса Пирогово- театралізовані дійства. Інші музеї сконцентровані на експозиції матеріальноїкультури і тільки зараз починають переймати київський досвід ознайомленнявідвідувачів із старовинними народними звичаями. У садиб і в полі звучатьнародні пісні, часто можна побачити народних умільців в роботі: вишивальниць,ткаль, різьбярів, ковалів, гончарів, склодувів, майстрів плетіння. Завжди можнакупити вишиванки, рушники, посуд та іграшки з кераміки, дерев'яні шкатулки іприкраси.
Протягом рокутут організовується близько двадцяти свят — народних і релігійних, причому, якхристиянських, так і язичницьких. Діють п'ять старовинних церков: у нихпроводять служби, вінчають молодят, хрестять дітей.
Обрядивідтворюють співробітники музею. За матеріалами досліджень звичаїв різнихрегіонів України вони пишуть сценарії, запрошують фольклорні колективи,школярів і студентів, які і розігрують театралізовані вистави. У цих дійствахможе брати участь у ролі масовки кожен бажаючий. Також відвідувачі організованоберуть уроки українських народних ремесел, іноземці з задоволеннямрозмальовують писанки, відомі політики з азартом сідають за гончарне коло, юніукраїнки опановують мистецтво вишивання.
Об'єкти музею — справжні, за рідкісним винятком; твори народної дерев'яної архітектури,перенесені з різних областей України. Символом України-житниці став живописнийпагорб із справжніми вітряними млинами. Музейні експонати знайомлятьвідвідувачів з селянським побутом і народною творчістю українців: зібранавеличезна колекція народного одягу, меблів, дерев'яного і глиняного посуду,музичних інструментів.
Перед тим, якстворили музей, під штучне Київське море затопили багато сіл, в тому числічастину старовинного села Козаровичі, де можна було побачити будинки200-300-річної давності. З ініціативи громадськості постановою уряду УРСР бувзаснований музей народної архітектури та побуту. Колектив музею виконавекспедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і творчо-побутовихфондів та експозиції у стислі терміни, до відкриття в 1976 році.
Спочаткуособливого інтересу музей на дальній околиці столиці не викликав; туди возилишколярів за рознарядкою. Але після «примусових» поїздок багато хтохотів побувати там знову і знову — адже державна культурна установа більшенагадувала парк, і, одночасно — матеріалізовану ілюстрацію до українськоїказки.
Садиби зсільськими хатами і господарськими будівлями згруповані з документальноюдостовірністю та відповідно до особливостей планування поселень того чи іншогорегіону України. Всього представлено шість етнографічних регіонів: «СередняНаддніпрянщина», «Полтавщина і Слобожанщина», «Полісся»,«Поділля», «Південь», «Карпати». Також єекспозиції «Вітряки», «Ярмарковий поле» і «Сучаснесело».
В основному,музей відтворює сільську Україну XVIII — початку XX століть. А «Сучаснесело» знайомить із сільською архітектурою 60-70-х років минулого століттяіз скрупульозно відновленими інтер'єрами. Музейні працівники наповнювалибудинки і декорували їх продукцією заводів і фабрик тих областей, якіуособлюють садиби. Можна сказати, це точний макет. А ось старовинні хати — оригінал. Їх розбирали в різних кінцях країни по частинам, маркували,перевозили в Пирогово і тут будували знову. Найдавніший експонат — хата 1587року, однокамерне житло з курній піччю.За словами директора музею МиколиХодаковського, це самий старий пам'ятник народного будівельного мистецтва натериторії колишнього Радянського Союзу. Також, серед особливих експонатів — хата, яка колись належала родичам Тараса Шевченка.
У музеї працюєбільше двохста чоловік. Влітку набирають сезонних доглядачів. Музей працює длявідвідувачів цілий рік без вихідних і санітарних днів. Разом з тим, об'єктипотребують постійної реставрації: як мінімум, хати потрібно обмазувати глиною ібілити, ремонтувати вітряки і плетені огорожі. Крім ремонту і підтримкиекспонатів музей має й інші турботи і, відповідно, статті витрат. Адже вгосподарство скансену входять і комунальні служби, і коні, що катають туристівпо території, і інвентар, і сади з городами у дворах старовинних хат, і ставок,і гребля, і охорона музею.
Головне джерелодоходів музею — плата за вхід. Квитки для дорослих коштують лише десятьгривень. Ненабагато дорожче коштують послуги екскурсоводів. Однак далеко не всівідвідувачі вдаються до їхньої допомоги. До того ж, на території можна зустрітинелегальних «поводирів», які не тільки знайомлять туристів звизначними пам'ятками, кладучи всю виручку у власну кишеню, але і проводять їхв скансен «таємними стежками» через проломи в огорожі за півціни.
За рік музей продаєблизько 120-130 тис квитків. Основна принада для туристів — культурні заходи. Інсценуванняобрядів кожен раз привертає в Пирогово тисячі відвідувачів.2. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
Музей народноїархітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини — музей просто неба,розташований на околиці Переяслав-Хмельницького, у 80км їзди від Києва. Вінвходить до складу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
Цей скансен булозасновано в 1964р.У музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщинияк кінця XIX-початку XX століть, так і будівлі та стоянки з часів пізньогопалеоліту до часів Київської Русі. На території в 30 гектар розміщено 13тематичних музеїв (історії, православної церкви і космосу, рушників ісухопутного транспорту, хліба, бджільництва, обрядів тощо). До увагивідвідувачів представлені 122 пам'ятки народної архітектури, понад 30 тисячпам'яток матеріальної та духовної культури. Вписалися в цей своєрідний ансамбльп'ять церков, дзвіниця, вітряні млини, рукотворні гаї й озера, дендропарк,кам'яні скульптури українського степу, мисливський будиночок князя Горчакова ікозацький постій.Тут немов кілька разів зупиняли час.
Експозиції вмузеї розташовані в хронологічному порядку.Спочатку перед нами постаютьпам'ятки трипільської культури — кам'яні баби та Половецьке святилище кінця XII- поч. XIII століть. Далі починаються землянки, зруби, хати,житлово-господарські будівлі, млини, церкви і дзвіниці… Частина експонатів — реконструйовано, але багато хто — «в оригіналі». Центральне місце вмузеї займають будинки, в яких жили і працювали різного ремесла люди — селянин,гончар, бондар, священик, хлібороб, бджоляр, шинкар та інші. Майже завждиекспонат — це цілий двір, тобто будинок / хата, наповнена начинням, предметамиобстановки і спеціальним ремісничим обладнанням, надвірні споруди, тин, сад /город та інше. Цікава особливість: до кожного двору «прикріплений»працівник, який не тільки стежить за «експонатами», а й підтримує внормальному стані сад / город. Через це весь парк-музей не виглядає занедбанимабо неживим — навпаки, здається, що в цих будиночках і понині тече власнежиття.3. Музей історії сільськогогосподарства Волині
Музей історіїсільського господарства Волині просто неба розташований на території місцевогодендрологічного парку с.Рокині в 10 км від Луцька. Тут відтворено життяволинських селян XIX століття. На невеликій території розміщено 12 старихдерев'яних архітектурних споруд: церква, млин, кузня, біла і курна хати,господарчі споруди та ін. Всі експонати діючі, відвідувачам пропонуютьскористатися знаряддями праці і предметами домашнього вжитку. За попереднімзамовленням співробітники музею в етнічних костюмах розтоплять печі, приготуютьселянський обід, організовують проведення народних свят і старовинних обрядів.
Ідея належитькраєзнавцеві Олександрові Середюку. За два роки він перевіз у Рокині архітектурніспоруди ХІХ ст.
На відміну віданалогічних музеїв просто неба у Львові, Києві, Переяславі-Хмельницькому,Ужгороді, тут є постійні працівники, котрі ночують у хатах, топлять піч, печутьхліб, доглядають худобу, обробляють посіви, косять сіно. В Україні це єдинийскансен, тобто музей, у якому постійно відбувається певна дія.Сюди можнаприйти, взяти у руки сільськогосподарське знаряддя праці і попрацювати ним.
Тепер селоРокині не оминає жоден гість краю. Та й серед волинян це місце популярне.Віднедавна стало модним відзначати тут особисті та релігійні свята.Планується,що тут незабаром з'являться довга хата, критий двір, ґуральня, шинок й гончарнамайстерня.4.Львівськийетнографічний музей просто неба
Музей простонеба — скансен у Львові почав створюватися в 1930 р., коли до Львова перенесливизначну пам'ятку української народної архітектури — Миколаївську церкву 1763 р.з с.Кривка Турківського району.
У Львівськогоетнографічного музею просто неба довга історія. Землі, де нині розкинуласямальовнича експозиція з більш ніж сотнею будинків, церков, клунь гуцулів,лемків, бойків та інших місцевих етнічних груп, спочатку належали міськомуголові Льоншану. У 1780 році в тутешніх краях побував імператор Йосиф II і дужехвалив мальовничу садибу. На честь візиту високого гостя власник охрестивмаєток Кайзервальдом — Царським лісом. Після Першої світової війни тутпобудували розкішні вілли — так виникла Професорська колонія. А в 1972 р. на 60га влаштувалася старовинна архітектурна експозиція, яка називається ниніШевченківським гаєм. Серед інших будівель тут красуються хати, найстаріші зяких побудовані в 1749 р., водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак-тартак,кузні, і гордість місцевості — 6 дерев'яних храмів. А всередині будівель тисячіпредметів побуту і творів народного мистецтва.
Сьогодні тутекспонується 124 архітектурних об'єкта, які об'єднані в 54 будинках. Музейорганізований за етнографічним принципом: історико-етнографічні областіБойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся, Волинь, РівниннеЗакарпатті, Покутті і етнозони Буковина і Львівщина. Фонди музею налічуютьпонад 20 тисяч експонатів.
Житлові, господарськіта виробничі будівлі відтворені в тих ансамблях, до яких вони належали, тобто усільських комплексах різних соціальних верств. Тому в музеї на площі понад 50га знаходяться мікросела. У житлових і господарських будівлях експонуютьсяодяг, предмети побуту, інструменти різних ремесел, знаряддя сільськогогосподарства, транспортні засоби. Також відповідні інтер'єри відтворені і вцерквах (а їх тут шість і всі діючі), дзвіницях і капличках.
Основний фондмузею розділений на 15 груп: одяг, меблі, речі домашнього вжитку, інструменти,сільськогосподарські приналежності, ткацькі приналежності, тканини, гончарство,бджільництво, художні промисли і писанки, музичні інструменти, живопис,скульптура, рукописи і старовинні друковані книги, церковний інвентар.
На території «Шевченківськогогаю» побудований літній театр, куди на свята з'їжджаються натовпи артистіві глядачів. Покинутиісторичний музей з порожніми руками навряд чи вдасться. Сувеніри, якіпропонують тутешні майстри одні з найбажаніших і красивіших.
5.Чернівецький музей просто неба
На околиціЧернівців, неподалік від берегу річки Прут, розмістився Чернівецький обласниймузей народної архітектури та побуту. На двох сільських вулицях музею розміщеніп'ять садиб, в яких понад 40 житлових, громадських та господарчих споруд. Насхилах тутешнього мальовничого яру розкинулися три десятки будиночків, двавітряки, корчма, дві кузні і дивовижна крихітка-церковця, «хатнього»типу, характерного для Буковини періоду османського панування (XVI — XIXстоліть). Християнам у той час не дозволено було зводити високі церкви, і томувони містилися між сільських хат, зовні майже невідрізняємі, лише хрест на дахувиділяв їх з-поміж звичайних житлових будов. А всередині храму зібрана вражаючаколекція сакрального живопису — ікони «буковинського примітиву». Зацерквою — спорудження з дивною назвою «примарії» — сільська управа зжандармерією. Всі ці споруди являють собою буковинські поселення середини XIX- першої половини XX століття.Тут можна побачити понад 4 тисяч експонатів — знарядь праці, предметів домашнього вжитку, колекцій одягу, килимів, рушників,прикрас. Чернівецький музей під відкритим небом — один з найменших, але цезовсім не позбавляє його колоритності. На свята працівники музею і туристи відроджуютьна тутешніх вулицях старовинний український дух веселощів, влаштовуючи гулянняз піснями, танцями і смачне частування.6.Закарпатський музейнародної архітектури та побуту
Закарпатськиймузей народної архітектури та побуту — музей просто неба у місті Ужгород, складаєтьсяз архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавнішихі найбільш поширених видів народного прикладного мистецтва.
Це один з першихна Україні музеїв під відкритим небом. Цей скансен почав створюватися в 1965році, для відвідувачів відкритий у червні 1970 року, займає площу 4 га,розташований поблизу території Ужгородського замку. У музеї представлені зразкижитла і садиб закарпатців низовинних районів (русинів-долинян, румунів таугорців), а також — горян (бойків і гуцулів). У музеї просто неба розміщені 7садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. Умузеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.
Безумовно,центральний експонатом музею є дерев'яна церква святого архангела Михайла. Прийнятовважати, що церква була побудована в 1777 році, хоча в деяких записахзгадується дата 1692. Ужгородський музей під відкритим небом розташувався всамому центрі міста. Особливої неординарності йому додає те, що основна йогоекспозиція — старовинні дерев'яні будиночки знайшли притулок під стінамидавнього замку. Ця місцевість вражає наповал своєю «справжністю». Тут,як і століття тому, біля старовинних будиночків пасуться вівці, бродять кури. Сувораі мужня краса гірського краю відображається у зрубах будинків, складених ізпотужних колод. Між двориками в'ються стежки, на яких встановлені дерев'янілавки. А у дворі однієї з хат стоїть велетенського виду кошик, який з легкістюб вмістив у себе п'ятьох чоловік. Втім, призначався він зовсім для іншого…зберігання кукурудзяних качанів.
Це були шістьнайбільш відомих музеїв просто неба України. Але є ще сьомий, музей народногопобуту на Донеччині.
7.Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селіПрелесне
Музей народноїархітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне Слов'янського районуДонецької області — філія Донецького обласного художнього музею. Комплекс просто небаскладається з сільського двору XIX століття — вітряка, хати, комори, кузні,колодязя, вуликів. У музеї є зал зі зразками народної творчості Слобожанщини ієдиного в Україні музею дитячої творчості. Створення музею розпочалося в 1983році за ініціативою Олександра Івановича Шевченка — краєзнавця, художника,вчителя, організатора дитячої художньої студії «Синій птах».Разом з групоюентузіастів і учнями він здійснював етнографічні експедиції, під час яких буливиявлені пам'ятки народної архітектури та зібрані предмети матеріальноїкультури, народні пісні, казки. Експонати завозили зі всього округу — із сілБригадирівка, Сидорово, Маяки, вітряк завезли з Харківської області. Перш ніжвезти, розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали, реставруючи. У 1992 роцімузей отримав статус державного і став філією Донецького обласного художньогомузею.
Самою примітноюз будівель музею є чотиристінна дерев'яна, білена хата з дахом покритоїочеретом — типове селянське житло Слобожанщини XIX- початку XX століття. Центральне місце в будинкузаймає вибілена і розписана піч. Поруч з піччю — мисник з керамічним посудом. Під вікнами ткацький верстат,великий стіл, мальовані й різьблені скрині. У червоному кутку ковані ікони,прикрашені рушниками, квітами. У коморі знаходиться експозиція інструментів та виробимайстрів по дереву: хомути, сани, колеса, гребінки, колоди. Поруч з коморою розташована кузня з діючими експонатами- горном і кувалдою, з малим і великим молотками. Також в кузнізібрані металеві вироби: серпи, коси, сапи, ножі, плуги, борони. Вітряний млин у музеї майже 200 років. Його булоподаровано музею мешканцями села Бригадирівка Харківської області івідреставровано майстрами з села Троїцького. У млині булозамінено третина колод. У млині два поверхи. Всерединінього знаходяться колесо механізму млина, жорна, сільгоспінвентар.
Припідготуванні цієї доповіді було використано матеріал з таких сайтів
1)http://ru.wikipedia.org/wiki/Пирогов_(Киев) ;
2)http://www.nice-places.com/articles/ukraine/kiev/198.htm ;
3)http://funnyday.com.ua/muzei-pod-otkrytym-nebom-ukrainskij-rejting/ ;
4)http://ru.wikipedia.org/wiki/Музей_народной_архитектуры_и_быта_Средней_Надднепрянщины ;
5)http://www.nice-places.com/articles/ukraine/pereyaslav/347.htm ;
6) blog.turmir.com/blog_11851.html ;
7) culture.unian.net/ukr/detail/185917 ;
8) www.karpaty.info/ru/uk/lv/lw/lviv/museums/skansen/ ;
9) ns-tour.com.ua/tour/ciexcursion.html?country=27&city=125&excursion=63 ;
10) ru.wikipedia.org/wiki/ Закарпатский_музей_народной_архитектуры_и_быта ;
11) www.tour.uzhgorod.ua/transcarpathia/skancen-church ;
12) ru.wikipedia.org/wiki/
Музей_народной_архитектуры,_быта_и_детского_творчества_в_селе_Прелестное .