МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ВолинськийДержавний Технічний Університет
Кафедраісторії, культури і соціології
РЕФЕРАТ
зкультурології
Тема:Культура стародавньої Русі
Студент групи ІХТ-16
Виконав:
Мороз Роман Леонідович
Керівник роботи:
Щиголь Володимир Васильович
Луцьк2010
Зміст
Введення
1. Історія виникнення давньої Русі (культураслов'янських і праслов'янських племен)
1.1 Поява слов'янських племен (II — I тисячоліття дон.е.)
1.2 Світанок слов'янської культури (X ст… до н.е. — III ст… н.е.) і подальше розселення слов'ян
2. Дохристиянська Русь
2.1 Історичні моменти розвитку Русі VI – X ст.
2.2 Державний лад і закони
2.3 Релігія стародавніх росів
2.4 Історичний і культурний образ Русі на рубежіпершого тисячоліття
3. Київська Русь
3.1 Історичні реформи князя Володимира і подальшерозвиток Київської Русі
3.2 Християнство на Русі
3.3 Держава і церква
3.4 Писемність, література, освіта
3.5 Зодчество і архітектура в Київській Русі
Висновок (Русь та інші країни)
Введення
«Звідки єпішла Руська Земля», напевно кожен хотів би дізнатися відповідь на цепитання. Саме бажання більше дізнатися про цей період у розвитку Русі спонукаломене вибрати цю тему. І я вважаю, що зробив це не дарма.
Для написанняцього реферату я прочитав і переглянув кілька книг з історії та культуридавньої Русі. Деякі з них були зазначені в рекомендаціях. Але, на мій погляд,найбільш інформативною є все ж таки "Історія Русі", яка чомусь неввійшла у вищезазначені рекомендації. Саме, в основному, на базі її, а такожкниги Рибакова «Світ історії» я написав цей реферат. Також не останнємісце в ньому зіграла книга «Запровадження християнства на Русі».Решта література використовувалася як доповнення до цих книг.
1. Історіявиникнення давньої Русі (культура слов'янських і праслов'янських племен)
1.1 Поява слов'янських племен (II- I тисячоліття до н.е.)
Вважається, щослов'янські народи належать до древню індоєвропейську єдності, яке включає всебе такі народи, як німецькі, балтійські, романські, грецькі, іранські,індійські або арійські займали всю територію від Індійського океану доАтлантичного та від Льодовитого океану до Середземного моря. Центром цьогомасиву була територія нинішньої Малої Азії. Приблизно 4000 — 3500 років томувідбулося відділення праслов'янських племен від споріднених їміндоєвропейських, і розселення їх на північ. Слов'яни зайняли значні територіїна північ від Чорного моря. Із заходу на схід їх територія простягалася смугоювід Одера до пониззя Дону. Жили стародавні слов'яни в невеликих селах. «Господарствовелося на основі чотирьох галузей: землеробства, скотарства, рибальства таполювання» 2 (2, 3). Незважаючи на відкриття бронзи, з неї робилися лишеприкраси, а знаряддя праці (сокири, ножі, серпи) до цих пір виготовлялися зкаменю. Іноді бронза застосовувалася також для виготовлення доліт, необхідних убудівництві. Це неважко пояснити тим, що відкритих покладів необхідної сировинидля виробництва бронзи не було, або були, але в незначній кількості.
Стародавніслов'яни вірили в переселення душ, тому, як і багато інших народів, надавалинебіжчикові при похованні форму ембріона, готуючи його до наступногонародженню.
1.2 Світанок слов'янськоїкультури (X в до н.е. — III ст н.е.) і подальше розселення слов'ян
Великим поштовхомдо розвитку слов'янської культури послужило відкриття на рубежі I тисячоліттядо н.е. Плужного землеробства. Це дозволило стародавнім слов'янам перейти досистематичного експорту хліба через Чорне море в Грецію. Також важливу роль уцьому процесі відіграло відкриття заліза, покладами якого ряснілапраслов'янська батьківщина. Існують відомості, що давньослов'янські купціподорожували на південний схід, через Каспійське море аж до Багдада. БерезняТакож про наших предків згадує у своїх твори батько історії Геродот (V — століття до н.е.), який як вважає Рибаков, сам подорожував по Дніпру.
Оповіді про тідалекі часи збереглися і в нашому фольклорі, це сказання про богатиря — коваля,який перемагає Змія, або запрягає його в плуг і оре на ньому величезні борозни.Мова в ньому очевидно йде про боротьбу стародавніх слов'ян з набігамикіммерійців (I тисячоліття до н.е.), і подальше використання захоплених бранцівдля будівництва укріплень на півдні слов'янської прабатьківщини (ці укріпленнязбереглися до наших днів).
У III столітті дон.е. слов'яни вже були близькі до створення власної держави, але натисксарматських племен змусив їх розселятися далі на північний схід і відкинув їх урозвитку на кілька століть тому. Другий раз до рубежу державності слов'янськіплемена підійшли вже до IV століття н.е. але навала гунів (близько 375 року)знову відкинуло їх назад і викликало їх подальше розселення.
2. Дохристиянська Русь
2.1 Історичні моменти розвиткуРусі VI – X ст.
Отже, у V — VIстоліттях починається грандіозне розселення слов'ян з їх праслов'янськоїбатьківщини на південь, за Дунай, на Балканський півострів, на територіївідвойовані у Візантійській імперії. Другим важливим подією, яке призвело дооснови Російської держави, стала побудова на Дніпрі міста Києва. Київ, знадання, був побудований трьома братами Києм, Щекем, і Хорива на честь старшогобрата Кия. Потрібно відзначити, що в силу свого географічного положення (Київзнаходився на шляху торгових караванів йшли по Дніпру до Візантії, і був важкодосяжний для ворожих набігів) цей давньоруське місто стало центром консолідаціїслов'янських племен. Таким чином «Будівельник фортеці на Дніпрі стававодним з керівників загальнослов'янської руху на Балкани» (2,3). Не дивно,що подібні походи на південь, а також безперервна боротьба зі степовиками — кочівниками призвела до створення союзу слов'янських племен названого Руссю.
Перші дані проРусь з'явилися в VI — VII столітті н.е. 4 хоч деякі тодішні джерела згадують «мужів- росів» і значно раніше (Йордан 370 роки). У ті далекі часи Русь займаланаступну територію: Київ, Чернігів, річка Рось і Пороссі, Переяславль, ПівнічнаЗемля, Курськ (де розташовувалися князівства: Київське, Переяславське,Чернігівське, Сіверське). Але давайте розглянемо уважніше процес йогоутворення. Для цього нам знадобитися знову повернутися на кілька століть назаді простежити за побутом і діяльністю племінних союзів, які згодом й утворили Російськудержаву.
V століття услов'янських племен, що утворили Російську державу, протікав як періодвійськової демократії. Великі виробничі та родові колективи замінялисятериторіальними або сусідськими громадами (об'єднували в собі малііндивідуальні сім'ї). Закони в той період у них були суворі, так наприклад матимала право убити новонароджену дочку, якщо сім'я ставала надто великий, абодіти мали право вбити своїх старих батьків, якщо ті постарів не приносиликористь сім'ї. Але, не дивлячись на це слов'янин ідучи з будинку залишав їжу настолі а двері відкритими, щоб мандрівник міг поїсти і відпочити. В цей же часз'являються і зміцнюються такі цікаві освіти як дружини — об'єднання вільнихвоїнів професіоналів поклялися у вірності князю на полі брані. Цей процесстимулюють численні набіги степовиків і кочівників. Поступово князь — головатакої дружини — спираючись на неї зосереджує у своїх руках владу і починаєігнорувати деякі закони і звичаї. Князі також укладали між собою різні союзи,або вибирали головного князя — командира над іншими. Це було однією з передумовстворення єдиної держави. Також у цей період йде будівництво міст. Спочаткубудувалися так звані городища — притулку, куди під час ворожих набігівстікалися навколишні жителі, в мирний час такі міста зазвичай пустували.Незабаром у цих містечках стали селитися князі з дружинами, а їм були потрібніодяг, зброю, продукти харчування та багато іншого. Так біля міст поступовопочали утворюватися посад, місця де проживали різні купці і ремісники. Це такожстало поштовхом для появи єдиної держави. Але взагалі Росичі жили дуже бідно.Одяг їх складалася зі шкір або грубого полотна, знарядь праці було мало, а жилислов'яни в основному в земляках та норах. І тому утворення єдиної держави, івідповідно посилення торгівлі було дуже корисно для них.
Але давайтеповернемося до появи Русі. Першим Руським князем за переказами був варяг Рюрик.Його з братами Синеус і Трувор 5 запросили на Русь князювати. Спочатку Рюрикзбудував місто Новгород і оселився в ньому, але потім переїхав до стольногоКиїв. Так повністю завершилося освіта російської держави. З цього моменту Русьпочинає швидко розвиватися, російські купці все частіше навідуються в іншікраїни. За цим з цим часом пов'язано появу в російській мові таких споконвічноне російських слів, як сокира (в українській мові сокира) або собака (в українськіймові пес). Також руські князі розгортають активну компанію з оборони відкочівників і завоюванню земель Візантії. Таке життя на Русі тривало доситьдовго, до тих пір, поки до влади в кінці X століття не прийшов князь Володимир.
2.2 Державний лад і закони
Отже, на чоліРосійської держави VI — X століть стояв головний Князь, який проживав утодішній столиці Києві. Головному князеві підпорядковувалися прості князі стоялина чолі своїх наділів або князівств. Реально другим за верховенства був князьновгородський, тому головний князь намагався посадити туди свого старшого сина.Кожен князь мав своє військо, дружину. Природно, що і воїнів і самих князівпотрібно було чимось годувати. Так князь з дружиною могучою періодичнооб'їжджав слов'янські землі і збирав полюддя. Згодом частина зібраного з'їдати,а частина відправлялася за кордон (полюддя тривало приблизно з VIII до XIстоліття). Єдиного законодавства на Русі не було аж до князя Володимира, якийвидав першу єдине російське законодавство Руську Правду. Зазвичай суд вершиликнязі за своїм розуміли і за стародавніми звичаями. Але були люди, які могливказати навіть великому князеві — це служителі слов'янських язичницьких богів.Якщо такий служитель говорив, кого і коли потрібно, наприклад, принести вжертву богам, ніхто не смів його не послухатися. 6 Тож ми перейшли до наступноїтеми — язичництву стародавньої Русі.
2.3 Релігія стародавніх росів
«У культурідревніх слов'ян центральне місце займала язичницька релігія» (1, 2). Вонапроявлялася у фольклорі (райське дерево Вирій, дуб, береза), в мотивахпівнічній вишивки, в скульптурі, в архітектурі (ковзани на дахах будинків), ввузликової писемності слов'ян. Язичництво — це перш за все форма освоєннялюдиною природи, говорить у своїй статті Чернишова і я з нею згоден. Вона жвиділяє три етапи в розвитку язичницької культури на Русі (цитати були взяті укнижника XII століття):
спочатку слов'яни«клали треби упирям і Берегині»
потім «почалитрапезу ставити Роду і породіллям»
почалипоклонятися «проклятому Перуна і Хорса і мокша і льних»
Давайте короткорозглянемо цих богів, їх функції та призначення в язичницькій культурі древніхслов'ян.
Упирі — злі духи(вампіри, перевертні, ожилі мертвяки), підстерігають і нападають на людей поночах, смокчуть у них кров і заподіюють інші неприємності.
Берегиня — добрідухи, що допомагають людям та провідні постійну боротьбу зі злими духами.
Треба відзначити,що культ служіння добрим і злим духам з'явився ще в епоху кам'яного віку.
Рід і Породіллі — божества родючості (поява подібних божеств говорить про перехід давніх слов'янвід кочового життя до осілого). Рід — творець всесвіту, повелитель дощів, неба,вогню і підземного царства. Разом з ним 2 породіллі — богині родючості. Коженрік 9 вересня відзначалося свято День Рода і Породілей (свято врожаю). У Родубули помічники Ярило і Купала. Ярило — молодий юнак на білому коні, бог весни.Купала — «плодотворящее божество літа», свято відзначалося 24 червня.
Час минав, і назміну старим богам приходили нові:
Сварог — володарнеба і всесвіту.
Сварожич (синСварога) — бог вогню, покровитель ковалів і ковальської справи.
Волос (Велес) — покровитель худоби і скотарів, свято відзначалося на початку січня (2 і 6числа). До свята випікали печива у вигляді звірів і надягали звірині маски ішкури. Треба відзначити, що незважаючи на гадану незначність Велес був одним зцентральних богів у слов'ян (наприклад руські князі клялися його ім'ям).
Перун — спочатку повелительгрому і блискавок, покровитель воїнів, а потім і головний бог (те, що головнимбожеством став бог воїнів говорить про те, хто приходить до влади в стародавнійРусі). Свято його відзначався 20 липня. Щочетверга вважався його днем, з цьоговсі роботи намагалися починати в четвер.
Але переліченіязичницькі боги аж ніяк не всі існуючі в той час на Русі, а тим більше услов'ян. Практично кожне плем'я поклонялася своїм богам, або підносило однихнад іншими. Таке разновір’я тривало аж до приходу до влади князя Володимира.Він, у 980 році, захопивши Київ, провів свою релігійну реформу, піднявши надіншими язичницькими богами шістьох: Перуна, Сімогола (крилатий пес, що охороняєпосіви), Джадьбога (Син Сварога уособлює сонце), Стрибога (бог вітру, бурі, урагану),мокші (покровителька жінок і рукоділля) і Хорса (божество у вигляді білогоконя).
Але Русь неприйняла цієї реформи, не дивлячись на те, що в столиці щороку проходили пишнісвята на честь цих богів, і п'ятьом з них були поставлені величезні ідоли біляграда Києва, поза столицею люди продовжували молитися своїм богам. Русіпотрібна була єдина релігія, і князь Володимир зупинив свій вибір навізантійському православ'ї. Отже, в 988 році князь Володимир хрестив Русьвізантійським хрестом.
2.4 Історичний і культурний образРусіна рубежі першого тисячоліття
Підіб'ємопідсумок, з яким — ж багажем підійшла стародавня Русь до другого етапу свогорозвитку — Київської Русі. Отже, Руська держава, що утворилися в VI — VIIстоліттях зі слов'янських племен (Полян, кривичі і інших) проживали натериторії від Чорного моря і Дніпра, до Балтійського моря і верхів'я Волги,стало швидко рости і розвиватися. Швидко збільшувалася кількість міст, а такожнаселення в них. Як наслідок цих процесів збільшувалася полюддя, а такожпроцвітала торгівля. Руські купці активно відвідували культурні країни, і якнаслідок на Русь почали проникати елементи іноземної культури (не тільки одягабо прикраси, але і слова, писемність, а згодом й християнство). Посилювалисяпроцеси розшарування суспільства, все більше виділялися купці, державнічиновники, армія. Ця верхівка отримувала якісь свої особливі пільги. А в самомунизу йшли процеси інтеграції. Маленькі племена (а також племена, якіприєднувалися до Русі) асимілювалися рештою, при цьому відбувалося утворенняєдиної руської народності і культури. Отже, до X століття практично все булоготово до утворення з «союзу племен» єдиного, повноцінного державиКиївської Русі.
3. Київська Русь
3.1 Історичні реформи князяВолодимира і подальший розвиток Київської Русі
Прихід до владикнязя Володимира на Русі ознаменував собою новий етап у розвитку держави.Проведені ним реформи навіки змінили обличчя тодішньої Русі. Як я вже говорив,коли вони прийшли до влади в 980 році, Володимир проводить релігійну реформу,прагнучи об'єднати племена, що складали тоді Російська держава. Ця реформа неотримала народної підтримки і тому фактично провалилася. Тоді у виборі релігіїВолодимир зупинився на християнстві. Цей вибір мав кілька плюсів для Русі:по-перше дозволяв об'єднати різношерсте населення під одним релігією, а вдругих дозволяв укласти вигідний договір з Візантією. Отже, 988 року князьВолодимир таємно приймає хрещення, 1 серпня 990 року відбувається хрещеннякиян, а вже 8 / 9 вересня того ж року хрестять мешканців непокірного Новгорода.Але це далеко не всі реформи князя Володимира, не менш важливою його заслугоюбуло створення першої Руського збірника законів Руської Правди. Ця збіркапо-перше скасовував і забороняла деякі старі закони і звичаї такі, як: кровнапомста, багатоженство, людські жертвоприношення, спалювання дружин з мертвимичоловіками. Наступні князі також реформували і доповнювали законодавство,причому слід зауважити, що руські закони не копіювали сліпо Візантійські. Так уросійських законах не було такого покарання, як смертна кара абочленоушкодження, замість них були введені штрафи. Також потрібно зауважити, щосаме за Володимира з'явилася писемність на Русі. Але такий образ міцної ісильної держави Київська Русь зберігала не довго, вже в XII століттіз'являються ознаки феодальної роздробленості. Можливо, саме це і стало причиноюпадіння великої Русі під натиском татаромонголов.
3.2 Християнство на Русі
З'явившись наРусі наприкінці X століття, християнство починає свій швидкий підйом. Будуютьсясобори і церкви. Незважаючи на те, що християнство прийшло до нас з Візантії,його канони не залишаються незмінними, відбувається як би інтеграція міжязичництвом і християнством. Це робить нову релігію самобутньою, Руськехристиянство обзаводиться своїми законами та обрядами, несхожими наВізантійські. Церква поступово ставати основним інститутом феодальної культуридавньої Русі. Отже, перший крок до створення християнської релігії на Русі бувзроблений за князя Володимира. А другий не менш важливий за князя Ярослава в1051 році. До цього часу Руськими митрополитами були виключно намісники зВізантії, і Руська церква підпорядковувалася їй. При Ярославі Мудрому вперше Руськиммитрополитом був поставлений руський священик Іларіон. З цього моменту церквана Русі стала повністю незалежною. Але, незважаючи на такий потужний прогресцеркви не вдалося повністю змінити стародавні традиції. Як говорить у своїйстатті Рябова З.А.: «Світ культури Київської Русі був світом традицій,обрядів, канонів спочатку язичницьких, потім православних» (1,58) 1. Зацим, не дивлячись на заборони церкви, на Русі відбувалися різні язичницькісвята (це явище сусідства двох культур отримало назву «культурний дуалізм»),такі, як вигнання зими і старого року. Сміх був магічним символом примноженнялюдського роду і врожаю, звідси і пішла «сміхова культура» давньоїРусі. Таким ось змішанням двох культур, двох релігій: язичницькоїдавньослов'янської і Візантійської православної, залишається християнство наРусі до сих пір.
3.3 Держава і церква
Підвзаємовідносини держави і церкви в Київській Русі можна виділити два періоди:
Перший період (X- XI ст). Формою грошового забезпечення церкви була грошова десятина — «відрахуванняна користь церкви від данини та інших надходжень на княжий двір». Власноїземлі у церкви не було. Церква виконувала деякі судові функції (шлюби і т.д.).
Другий період (XI- XIII ст). Цей період відзначений появою і різким збільшенням церковноїземельної власності. Церковна десятина перетворюється «з частки централізованоїдержавної ренти в особливу подать, яку церковні організації стали збирати самічерез своїх чиновників — десятників» (3,126).
Офіційна датавиникнення руської метрополії — 1037 (закладка Софійського собору в Києві), алеє дані, що перша Руська церква була заснована в 970 — 997 г (імовірно в 995г).З самого свого виникнення Руська церква стає самобутньою, так централізованасистема її єпископій повторювала систему підпорядкування давньоруськихкнязівств Києву, тоді, як у Візантії не було подібної централізації. Іззростанням церкви зростали її державні функції, так їй було доручено контрольнад системою мір і ваг. Також церква поступово починає втручатися і в політичнежиття країни: «церква і її діячі на Русі в політичних питаннях невідстоювали або захищали яку або свою, особливу лінію, але підтримували одну зісторін у суперечці» (3,4). Звідси можна зробити висновок, що церква вКиївській Русі відігравала велику роль у державному житті.
3.4 Писемність,література, освіта
60е роки IXстоліття — час створення Руської писемності, вважається, що її творцями булиМоравські брати (Кирило і Мефодій) 2. Першим етапом руської літератури бувпереклад Святого Письма, тлумачень до нього, а також житія святих та іншоїцерковної літератури. Пізніше з'явилися і нові жанри, такі як: літопис, житіє,повчання повість. Давайте коротко розглянемо деякі з них. Літопис — епічнеоповідання, що розповідає про якийсь історичному періоді. Але треба відзначити,що в російських літописах були деякі особливості: по-перше літописні оповідіпро події минулих до XI століття грунтуються лише на фольклорному матеріалі; удругих висвітлення подій викликає сумнів, оскільки будь-який літописецьвисвітлював події в кращому світлі для свого князя, і, нарешті, в третіх — літопису часто піддавалися корекції з приходом нового правителя. Житіє — жанр,що описує життя святих людей. У цих творах добре проглядається життя простихченців і простих людей взагалі 3. Велике місце займала повчально — побутовалітература така, як притчі й інші повчання. Але були також і наукові праці, таку XIIв (1136г) був написаний працю, що містить обчислення всіх високоснихроків, пасок, церковних свят і т.д. називався він «Вчення ним же ведатілюдині числа всіх років». Але незважаючи на таке розмаїття «давньоруськулітературу можна розглядати, як літературу однієї теми і одного сюжету. Цейсюжет — світова історія, ця тема — сенс людського життя „(1,70). Подібнуспрямованість основних жанрів (головна спрямованість — епос) можна пояснититим, що в Київській Русі основними замовниками книг залишалися Князі.
Освіта на Русі втой час мало те саме коріння, що і література. Школи влаштовувалися примонастирях, вчителями були представники нижчого духовенства (диякони, дяки).Також існують свідчення про те, що в 1086 році сестра Мономаха влаштувала уКиєві школу і для дівчат при одному з монастирів. Про те, що викладали в такихшколах, ми можемо судити з зошитів новгородських учнів, що потрапили до рукархеологів. Ці зошити датовані 1263 роком. Отже, учні XIII століття проходиликомерційну кореспонденцію, цифри, вчили основні молитви. Вищим навчальнимзакладом того часу вважався Києво-Печерський монастир. З цього монастирявиходили церковні ієрархи (ігумени монастирів, єпископи, митрополити), якіповинні були пройти курс богослов'я, вивчити грецьку мову, знати церковнулітературу, навчитися красномовству. Уявлення про тодішньому рівні знань можутьдати енциклопедії XI століття — Ізборники 1073 та 1076 років, в яких вміщеностатті з граматики, філософії та інших дисциплін. Можливо навіть, що деякіросійські люди вчилися в закордонних університетах 5.
3.5 Зодчество і архітектура вКиївській Русі
Архітектура часівКиївської Русі мала ряд особливостей пов'язаних в основному з соціальним ладом.Давайте у загальних рисах розглянемо планування стародавнього Києва: на вершиніпагорба стояв кам'яний княжий будинок, біля нього містилися в основномудерев'яні будинки чиновників, купців та інших багатих людей, нижче ж містилисябудинки решти населення в основному землянки. Чи треба говорити, що в останніхбула відсутня архітектура як така. Справжніми носіями кращих традиційархітектури і зодчества на Русі завжди були храми. Давайте ж на них і зупинимонаш погляд.
Не дивлячись нате, що разом з християнством на Русь повинні був прийти і церковні будівлі, вобразі руського храму “втрачено всяку подобу грецького архітектурногостилю: весь вигляд храму — чисто руський, зокрема, його загострені голови, — все завершення фасаду прийняло визначено цибулину форму „(4). На Русі булодосить багато різних архітектурних стилів використовуються при будівництвіхрамів. Основним був хрестово-купольний стиль, давайте детальніше зупинимося наньому. хрестово-купольний храм прямокутної форми, чотирма або більше стовпамийого інтер'єр ділитися на поздовжні (схід — захід) частини — нефи (3, 5 абобільше). Чотири центральних стовпа з'єднувалися арками, що підтримують черезвітрила барабан купола. Всі центральний простір храму, при вигляді зверхуутворює хрест (звідси й назва). У східній частині інтер'єру розміщуютьсявівтарні приміщення (піднесений жертівника) — аспіди, півколами виступаючі назовнішній стороні. Тут відбувається богослужіння, і перебувати головна святиня- престол, на якому, як вважають віруючі, присутній сам господь. Пізніше, вкінці XII століття стали з'являтися башнеподібні храми (Спаська церква ефрасінськогомонастиря в Полоцьку). Як ми бачимо “відмінною рисою мистецтвадомонгольської Русі є монументальність форм» (1,4).
Висновок (Русьта інші країни)
Починаючи знайдавніших часів слов'янські народи шукали шляхи до об'єднання. Кілька разівїх культурний рівень піднімався до створення єдиної держави, і кожного разунашестя кочових племен відкидали їх на віки у своєму розвитку. Нарешті в VIстолітті їм вдалося об'єднатися в єдину Руську державу. Вже тоді Русь буладосить розвиненою країною, вже були міста, ремесло активно розвивалася, купці зтоваром ходили в далекі країни, і судячи з розмірів схованок з грецькими тавізантійськими монетами знайдених на території стародавньої Русі, торгівля йшладосить жваво. Новий крок у своєму культурному розвитку Русь робить в кінці X,на початку XI століть. З'являється спільна релігія, писемність, з'являютьсяшколи, вводитися єдине право. Уже в цей час Русь не відстає від інших країн.Відбувається розквіт культури і мистецтва. Змусивши рахуватися з собою навітьмогутню Візантію, Київська Русь стає однією з провідних країн тогочасногосвіту. Але це положення порушують міжусобиці між руськими князями. І,врешті-решт, це призводить до занепаду та подальшого татаро-монгольського ярма.
Списоквикористовуваної літератури
1. Історія культури Русі. Курс лекцій для негуманітарних спеціальностей. -К.«Знання» 2003р.
2. Рибаков Б.А. Світ Історії. Початкові століття російської історії. -К. «Молодагвардія». 2007р.
3. Запровадження християнства на Русі / Ін-т філософії. -К. «Думка».2007р.
4. Князь Трубецькой Євген Три нариси про російську ікону. Новосибірськ «СибірXXI століття». 2008р.