Зв’язок творчого світогляду іпрактики дизайну
Поняття«мистецтво», «художня творчість» ще в XVIII столітті ніколине вживалися стосовно проектування рядових поселень, роботи ремісників — створенню одягу й побутовихречей.
Початокнашого сторіччя приніс надзвичайні відкриття й зміни в науці, техніці. Раптомвиявилося необхідним втручання фантазії художника в промислове виробництво йчерез нього — у повсякденність.
Зробитице стало можливим у вигляді нового типу творчості — дизайну, конструюваннямасових виробів зі стандартним рівнем якості, розвитку національної естетики.Головні події відбувалися в Німеччині. У цій країні пізно, у порівнянні зіншими західноєвропейськими країнами, відбувся перехід від ручної праці допромислового виробництва.
Первіснебайдуже відношення до машини й індустріалізації, що змінилося широким їхвизнанням, мало серйозні наслідки. Близько 1900р. у Німеччині відбулася раптовазміна, де, разом з Австрією, стали виникати нові течії в архітектурі.
Протягомнайближчих 30 років Німеччина була країною, де легше всього прищеплювалисяідеї, запозичені з інших країн; видатні іноземні архітектори запрошувалися нароботу, влаштовувалися виставки робіт передових художників.
Виставкиприкладного мистецтва, що проводилися на початку XX століття, зокремаМіжнародна виставка в Дрездені в 1906р., на якій експонувалися повністюобладнані інтер'єри, аж до робочого житла, показали, що предмети щоденноговикористання не відповідають вимогам ринку.
Тимчасом Німеччині, суперниці Англії у світовій торгівлі, було потрібнозабезпечити перевагу й у цій області. Однак на виставці стали помітніособливості німецького руху, смак й якість якого свідчили про розрахунок на«середнього споживача».
Істотноважливим і новим був чіткий поділ між прикладним мистецтвом і промисловимдизайном. У першому випадку мова йшла про створення окремих виробів, у другому — про проекти для масовоговиробництва.
Урезультаті виникла ідея організації, у якій промисловці й комерсанти разом зхудожниками й архітекторами вирішили б проблему: як додати промисловому виробухудожні вартості, що не поступаються тим, якими володіють кустарні вироби.
Такаорганізація була створена в 1907р. у Мюнхені й отримала назву «Німецький Веркбунд» />(derWerkbund) — «Виробничий союз». У цьому місті протягом 5 років до переїзду в 1912р. у Берлін перебувало її правління.
Впрограмі союзу говорилося, що його ціль — облагородити роботу, переборовширозрив між створенням виробів безпосередньо майстрами й виготовленням їхпромисловим шляхом для того, щоб «у такий спосіб облагородитикраїну».
Цеповинні зробити художники, які стають найважливішими учасниками виробництва. Інеодноразово зазначувалося, що основне – це перемога в економічному змаганні зіншими країнами, тому що «в естетичній силі укладені найбільші економічніцінності».
Такеоб'єднання не було принципово новим. Ще в 1847р. Генрі Коль, один з першихреформаторів промисловості в Англії, організував суспільство Art Manufacturers, щоб «сприяти розвитку смаку публіки до красивиробів механічного виробництва».
ПояваВеркбунда була й результатом боротьби за простоту — компанії, що вів Герман Мутезіус, тому що високі ціни й слово />kunstgewerbe (художні ремесла) обмежували більшучастину збуту областю торгівлі предметами розкоші.
Деякіпровідні фірми розділяли погляди Мутезіуса, і в назві нової організації буливідсутні такі поняття, як «мистецтво» або «художній».М.Мутезіус відігравав керівну роль у Веркбунді, очолюючи в той час відділ уМіністерстві торгівлі по школах прикладного мистецтва, але насамперед він бувархітектором і художником-декоратором.
Сімроків, проведені у Великобританії на дипломатичній службі, Мутезіус використавдля вивчення англійського руху мистецтв і ремесел. В 1904р. він опублікував3-томну працю «Англійський житловий будинок», привертаючи увагу донеобхідності реформи житла в Німеччині.
Мюнхенпрекрасно підходив для здійснення великої програми Мутезіуса і йогоприхильників. Душею співтовариства був Х.Обріст, скульптор й орнаменталіст.
Вінрозвинув кипучу діяльність, виступаючи з лекціями, просвітлюючи й агітуючи замистецтво майбутнього. Його дії дозволили зібрати групи художників в об'єднаннявиробничої орієнтації. Об'єднані майстерні мистецтва в ручній роботі сталиділовою конторою одиночних майстерень.
Звичайно,наскільки взагалі можливе об'єднання творчих людей. В 1903 р. це переросло вСоюз прикладного мистецтва з 70 чоловік, які ставили завдання «охопити всежиття міста, включаючи проектування будинків, індустріальний дизайн, оформленняінтер'єрів й інші області формування оточення».
Усуперечках ішов пошук істини в принципах нового дизайну. Наприклад, Генрі ванде Вельде вважав, що час для стандартизації ще не наступив й зараз обмежитьволю художника, відкриє можливості для нетворчого наслідування.
Напрактиці ідея стандартизації, що вирішувалася у зв'язку із предметами,незабаром набула актуальності в архітектурі. Домобудівництво Західної Європистало галуззю промисловості в 1959р.
Напочатку століття не було поняття «дизайнер», у яке ми зараз вкладаємосвій зміст. У величезній більшості дизайнери виросли насамперед з архітекторів.Законодавцями форм стали споконвічно твори скульптури, живопису й архітектури.
Зовнішняестетика й форми так добре знайомих предметів (побутових приладів, меблів)установилися в ті часи. Їхній принцип і філософія використання майже незмінилися за 90 років. Фотографії 1906-11 рр. говорять, що ці речі сучасновиглядали б і у нас.
«Транспортнізасоби, машини, технічні вироби повсякденного користування досягаютьдосконалості своїх форм. У технічному виробництві справді відбуваєтьсязростання і створення іншої природи. Виникає питання, у чому складається красавдало виконаного технічного об'єкта. Не просто в доцільності, але в тому, щодана річ повністю входить у людське буття», — міркував Карл Ясперс.
Не дивлячись на розбіжності, групаВеркбунд постійно шукала сприятливі можливості для молодих і надання їм употрібний момент відповідальних завдань.
Проблеми,над вирішенням яких працювали багато діячів мистецтва (наприклад, У.Морріс вАнглії), в умовах Німеччини того часу отримували фінансову підтримку у великихкомерсантів.
До1910р. Веркбунд охоплює 360 художників, 267 підприємців. Ефективність програмивиявилася відразу в дрезденському текстилі. Вже в 1907р. дизайнери пробувалиспівробітничати з промисловцями в розробці колірної гами, створенні малюнка йвізерунка плетива в комбінаціях ниток при виготовленні тканин.
Одниміз досягнень Веркбунда стало забезпечення захистуавторських прав і дизайнерів, і виготовлювачів. Покупець виробу художника — члена Веркбунда знав, щокупляє річ, єдину у своєму роді. Членство в цій організації мало дві сторони:вигода з комерційної точки зору й необхідність зарекомендувати себе якістювиробів при вступі.
Зрештоюз'явилася ще одна можливість для художника заробляти гроші талантом. Кількаразів, коли траплявся плагіат, журнал Die Form, орган Веркбунда,на видному місці публікував фото оригіналу й копії, а під ними — прізвище плагіатора.Австрія, Швеція й Швейцарія також застосовували у себе подібні методи.
Втому ж 1907р. висунулися піонери — особистості промислового дизайну. Найзначніша — німець Петер Беренс (1868-1940). Будучихудожником за освітою, він тривалий час займався прикладним мистецтвом.
Досвідіндустріального будівництва в США (Г. Форд) вивчався європейськими, у першучергу, німецькими архітекторами.
Необхіднобуло нове обладнання й організація промисловості. Німецькі підприємці одними зперших широко залучали архітекторів до будівництва, поставивши перед ними завданнястворити умови роботи для підвищення продуктивності. До цього часу фабрикиНімеччини з темними дворами, сліпими вікнами нагадували скоріше в'язницю. Теперусі вирішували завдання: проектувати робоче місце з урахуванням новітньоїтехніки.
ПетерБеренс, залишивши пост голови Дюссельдорфської школи художніх ремесел, став у1907р. спочатку консультантом, а потім художнім директором Загальноїелектричної компанії />AEG (AllgemeineElektricitats-Gesellschaft) у Берліні, що в 1932р.заплямувала себе орієнтацією на ідеї нацистської партії.
ПрезидентAEG Ратенау доручив своєму консультантові художнєспостереження за всією естетичною стороною виробництва — від фабричної маркикомпанії до проектування типових вуличних ліхтарів, а також будівництва заводівфірми. Це запрошення означало визнання ролі архітектора поряд з інженером.
І от90 років тому був введений фірмовий стиль, власником його зробив Беренс AEG.По-перше, він розробив проекти великих будинків концерну, інтер'єри виставочнихприміщень і майстерень. Другий напрямок — промислові зразки.
Цестворення ескізів електроприладів і пристроїв у практичній й елегантній формі,що мають єдність насамперед зовнішнього вигляду продукції. І третє — оформлення рекламних видань,створення нового шрифту «беренс-антиква».
Всяця величезна робота була завершена до 1911р. Ця людина швидко набула популярностізавдяки своєму підходу до промислового будівництва як до проблеми архітектурноїтворчості. Беренс свідомо перетворив завод у щось, що гідне служити робочиммісцем. Це був єдиний архітектор (з німців), що сполучає діяльність художника йдизайнера, майстерня його була найвідомішою в Німеччині, де працювали Міс вандер Рое, В. Гропіус і навіть Ле Корбюзьє (протягом 5 місяців).
Завдякидосягненням в економії праці й матеріалу, не говорячи вже про те, щонововведення створили фірмі рекламу, така діяльність знайшла послідовників усвіті. Зовсім поруч, у Франції, Франсис Журден заснував майстерню дешевихмеблів «Ательє модерн», що також прагнула до вираженого фірмовогостилю.
ВальтерГропіус був асистентом Беренса. В 1910р. вони написали меморандум про типізаціюй масове виробництво малометражних квартир. Гропіус потім якийсь час придумувавзразки автомобільних кузовів, локомотивів, меблів.
Зовнішнійвигляд заводів, фабрик і навіть станцій метро з тих часів обов'язково ставвиражати їхню специфіку. Стильно оформлялися інтер'єри чотирьохтрансатлантичних лайнерів.
Наприклад,зразком голландського декоративного мистецтва став океанський пароплав«Нью Амстердам», в устаткуванні якого брали участь більше стадизайнерів.
Проходиличаси розкішних видань дорогих книг. Нові робилися просто, в обкладинках здекоративного паперу або візерункової матерії й розраховувалися на середньогоспоживача. Стилістика пробивалася навіть у каюти офіцерів на військовихкораблях й у поштові марки.
УДанії, наприклад, між світовими війнами проводилося обстеження більше 600квартир, що фіксувало невідповідність меблів особливостям житлового приміщення.
По-своємупроявляли себе досягнення промислового дизайну в США. Ідеї використовувалисяпрацівниками рекламних бюро. Вуличні щити, на яких розклеювалися афіші, були якби першими виставочними галереями сучасного мистецтва. Комерційний художнійплакат, що при своєму зародженні відчув вплив японського живопису, виник вАнглії близько 1895р.
Поступововін перетворився в так званий площинний, або аплікаційний, плакат, до 1910р.,що досяг вершини в тій же Німеччині. В основу плакатів Людвіга Хольвайнабула покладена психологічно діюча думка про продаж конкретного виробу, щовиражалася б просто й доступно з першого погляду, підкреслена яскравимиінтенсивними квітами й високим рівнем виконання. В 1912р. у Нью-Йоркувідкрилася студія IAS (International Art Service, Міжнародне художнєобслуговування) на чолі з німцями й австрійцями.
/>
Рисунок1
Студіязначно обновила мистецтво реклами, розробляючи загальну форму фірмовихдрукованих заголовків на офіційних бланках, а також упакування, торговельні ярликий візитні картки для торговців. Вони наполягали, причому успішно, на тому, щобусе, що робить дизайнер, забезпечувалося його підписом. IAS через два рокипереріс у національну організацію — Американський інститут графічних мистецтв.
Друкарськийверстат, легкість пересування, розвиток торгівлі й машинне виробництво робилинову продукцію, схожу по всій Європі. Почали говорити про «міжнароднийстиль». Однак національні особливості дозволили відрізняти вироби однієїкраїни від іншої.
/>
Рисунок2
Якщоміркувати більш широко, свій дизайн був й у первісній культурі. Поняття краси йзручності, як мова й абстрактне мислення, закладені в людині.
Осьнедалека передісторія Веркбунда в трьох подіях.Випуск в 1849р. у Лондоні першого спеціального журналу про естетичні проблемипредметів Journal of Design. У той же час склалосяпоняття industrial art (промислове мистецтво), а трохи раніше — applied art (прикладнемистецтво).
/>
Рисунок3
Черездва роки на І-й Всесвітній промисловій виставці в столиці Англії Джозеф Пакстон спроектував «Кришталевий палац»,будинок з металу й скла. З нього звичайно й починають історію новоїархітектури, що зберігає свої традиції й наприкінці нашого сторіччя.
Анімецький архітектор Готфрід Земпер у другій половині XIX століття шукав теоріюхудожньої форми, технічної естетики. Це він придумав слово />das Kunstgewerbe — «художнє ремесло».
Йогопогляди будувалися на думці про те, що «живопис, скульптура й архітектурапоходять від художніх ремесел стародавності; ступінь досконалостімонументальної творчості тієї або іншої історичної епохи обумовлений станом їїматеріальної культури».
/>
Рисунок4
Пошуки фантазерів(рис. 1-4) у перші десятиліття XX століття не уникли того, що символом йістиною наступних десятиліть стали вироби масового виробництва. З Веркбунда художників чекалипринципово нові завдання: їхні зусилля були спрямовані на руйнуваннязвичайності. Як особливий вид професійної діяльності дизайнерське проектуваннясклалося в 40-60-і роки XX століття. Винаходи промислового дизайну сто років боряться з уявленнями пронепрохідну прірву між високим мистецтвом і повсякденною матеріальною культурою.Здається, люди у своїй масі цього не зрозуміли до сих пір. Це своєріднемистецтво як один з винаходів XX століття повинне було зробити світ розумнішимй добрішим.