Зачіски стародавнього Риму із довгого волосся

КИЇВСЬКИЙУНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙФАКУЛЬТЕТ
МЕНЕДЖЕНТУІ БІЗНЕСУ
Допуститидо захисту
"___"________________________ р.
Декан__________Губанська А.І.
ДИПЛОМНИЙПРОЕКТ
Тема:«Розробити і виконати жіночу зачіску з довгого волосся
дляурочистих подій на основі моди зачісок стародавнього Риму»
Дипломник:
студенткаКіровоградського факультету
менеджменту ібізнесу ІІ курсу, групи ПДК – ___ к
Консультанти:
по технологічнійчастині________________________________________
по графічнійчастині__________________________________________
КІРОВОГРАД
2007

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………… 3
1.   Творчачастина……………………………………..………………………… 5
1.1.    Характеристикасучасного і перспективного напрямів моди взачісках…………………………………………………………………………… 5
1.2.    Характеристикаісторичної епохи та обґрунтування вибору базової моделізачіски…………………………………………………………………… 9
1.3.    Розробкамоделі зачіски (стрижки) відповідно до історичної епохи, сучасного напрямкумоди і типу обличчя……………..…………………… 32
2.   Технологічначастина……………………………………………………… 37
2.1.    Технологічнапослідовність виготовлення постижного виробу…………………………………………………………………………… 37
2.2.    Обґрунтуваннявибору і характеристика парфюмерно-косметичних засобів, інструментів таобладнання необхідних для виконання зачіски 45
Висновок…………………………………………………………………………48
Додатки………………………………………………………………………….50
Література……………………………………………………………………….52

/>
ДП 5.020211. 040 ПЗ
 (№ теми) Тема: Зробити і виконати жіночу зачіску з довгого волосся для урочистих подій на основі моди зачісок стародавнього Риму Літера Маса Масш Змін Арк. № докумен Підпис Дата Проект. Саєнко І.М. Консультант Креслив Саєнко І.М. Прийняв Пояснювальна записка
КФМіБ
гр. ПДК – 103 к /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

ВСТУП
Моя роботаприсвячена жіночій зачіскі з довгого волосся. В своїй роботі я висвітлилаісторію Римської імперії, зачіски, які в ній були притаманні, одяг, косметичнівироби, їх притаманність до певного класу і стану. Розкрила характеристикудревніх та сучасних напрямів розвитку моди зачісок, як їх можна змоделювати тапоєднати з сучасною модою.         Вся історія перукарської справи почалася зтого момента, коли людині захотілося вкрасити своє обличчя, щоб виділитись.Первобитна людина подивилася в річку, побачила своє відображення і подумала, щойого косми, перехвачені леопардовою шкуркою, будуть дивитися більш цікаво, чимпросто без нічого. «А чому б і ні?» — подумала древня людина і почалаздійснювати на практиці свій грандіозний задум. Результат перйшов всіочікування, перша зачіска відрізнялася своєю розкішністю від загальної масиголів співлемінників, а практичність її просто поразила відображенння. Перше«дефіле» пройшло на ура. Здивовані співплемінники захотіли собі такіж пов'язки… Саме так або приблизно так почалося народження нового видумистецтва — перукарської справи. Поняття краси мінялися на протязі епох, і те,що вважалося прекрасним в один період, позніше вигляділо невродливим и навпаки.Але одне завжди залишалося незмінним — тяга людини виділитись, показати своюіндивідуальність.
На сьогоднішнійдень є багато методів розробки зачісок для довгого волосся, а також їхнарощування. Так, наприклад, використовується профессіональна італ'янськатехнологія EURO SO.CAP., тобто метод гарячого нарощування волосся, а також длянаращування волосся використовується новая лінія волосся вищої якості EXCLUSIVELINE, яка на нашому ринку появилася нещодавно.
Силуети і формизачісок через деякий час повторялися. Так, зачіски Древнього Риму стали носитьв XIX в. по всій Європі, а парики через 200 років в 60 роках XX в. Тоді жзачіски стали більш монолітними, в моду ввійшов начес. Зачіски збільшувалися урозмірах, появилась об'ємність. В них відсутні були мілкі деталі. Форма зачіскимогла расширюватися або зменшутися. Для цього використовували зрізані пряді,крепе, мягкі синтетичні волокна. В цей період в моду входять зачіски типа«колокол», «клєвєр», «кінський хвіст», моднікольори, які напоминають метали: мідь, бронзу, серебро, латунь.
В 70-і роки модана парики проходить, повертаються «маленькі» зачіски з геометричноюзачіскою. Нова волна особливо чітко проявилася в зачіскі «гаврош».Начес повністю вийшов із моди. В другій половині ХХ в. починають носити зачіскиз розпущеними волосами, які вільно падають волною. Білокурі волоси надовговходять в моду. Тоді ж стає модним звичайний «рух волосся». Це проявляєтьсяв методі нової зачіски англійського перукаря Відала Сессуна. Всі його зачіскивідрізняються простим, але разом з тим прекрасним рухом волосся.
В останнєдесятиріччя форми зачісок змінились, вони стали скромніші. Волосся від проборавкладується в невеликі пучки. Іноді на волосся надівають сіточку, перевиваютькольоровими шнурами. Носять парики, але вони майже нічим не відрізняються віднатуральних зачісок. Також в кінці ХХ в. в загальній моді визначаються дваосновних направлення: фольклорний стиль — country style, воєнізований стильчасів війни і післявійськових років — military style.
Кожна епохаприносила щось своє, нове в перукарському мистецтві, чіткого копіювання небуло. Розвиток основних форм одягу і зачісок проходило з безпосереднім зв'язкоміз соціально-економічними, природними умовами, естетичними і моральнимиумовами, загальним художнім стилем, модой.
В сучасній модівелике значення має маленький штрих, який придає особливий шарм зачіскі — цеможе бути гофрірована прядь на волоссях, взлохмачена чьолка, неслухняний локон.Экстрамодним можно назвать свіркаюче волосся, що досягаєтся за допомогою лаків,емульсій. В моді африканські косички, короткі зачіски, длінні локони, заколкиіз метала… Сучасна мода така велика, що кожний може вибрати собі зачіску, якайому подобається і підходить. Кожний може виділитись.

1.ТВОРЧА ЧАСТИНА
 
1.1.Характеристикасучасного і перспективного напрямів моди в зачісках
Мода в умовахсучасного суспільства виконує важливу соціальну роль і торкається усіх сфердіяльності людини. Більш яскраво її вплив відображається в одязі та зачісках.Своєю мінливістю мода відповідає естетичним потребам людей, враховуючи напрямкисуспільного прогресу. Не існує людини поза модою або сьогоднішньою, абовчорашньою, або авангардною, тобто ти або сучасний, або старомодний, абовипереджуєш час.
Мода віддзеркалюєрівень розвитку суспільства на кожній його сходинці. Для початку ХХІ століттяхарактерні були темпи, стрімкі зміни практично в усіх галузях життя. Уявленняпро зовнішню досконалість завжди міняється з йдучим часом. Звичайно, в пещернуепоху були свої ідеали зовнішності. Але в основном, ідеал зовнішності виділявсяне по красоті. Він виділявся із функціональними якостями жінки. Перші жінки,які вже могли хвастатись своєю красотою, були жінки із Древнього Єгипта. Вонивміло розпочали користуватися усіма благами, які появлялися, і цим положилипочаток в індустрії моди і косметології. Цінувалося в жінках ізящність,стрункість, грациозність, а також цікава якість — зеленый колір очей. Жінки, уяких були вузькі плечі і стегна, длінні ноги, високий зріст — вважалисяпривабливими. Тоді і були створені перші в історії тіні для очей. Вони робилисяза допомогою чорної і зеленої красок (із малахітової крошки і з міді).
У древніх Греківкрасу жінки визначала пропорціональність її тіла і правильність рис обличчя.
Саме греческіскульптори виділили деякі фізичні параметри, які називаються классичними. Зрістмраморної Афродіти — 164 см., бюст 86 см., талія — 69 см., стегна — 93 см. Ужінки привабливим вважався короткий ніс, великі очі, рот більше в півтора разиока, невеликі дугообразні брови. Вся косметика була натуральною.
Римлянкиповинні були мати світлу кожу і світлі волоси. Від красунь Древнього Рима намзалишилося в нащадок тайна обезцвічування, ми стаємо блондинками по бажанню.
ДляРимської Імперії характерні високі зачіски, які представляли собою системурізної формм локонів, вкладених рівнями, а частіше іще і начесаних. Наприклад«тутулус» — одна із найкоханіших зачісок римських патріцианок. Завитіволоси піднімали на високий каркас, напоминаючий російський кокошник, ізакріплялись на потилиці. Одною із найбільш красивих зачісок римської імперіїбула зачіска нареченої. Її складали шість обвитих навколо голови кіс, вкрашенихчервоною лєнтою або вінком квітів, зібраних самою нареченою.
Добре,що наші сучасні жінки знають, що стандартів краси дуже багато, щоб їмуспадковувать.
Мода- это не тільки модні речі. Це колір, форма і розмір об'єкта, який подобаєтьсявсім навколишнім. Цими об'єктами можуть бути і духи, і меблі, і одяг, іпредмети буту, і архітектурні цінності, і художні видання. Так і в старовину,люди слідили за модою, притримуючись її і вигадували нове. По тим речам, котрізалишились після древніх римлян, ми можемо сказати, що було модно в той час, щовони носили, які предмети биту були у них і ми навіть можемо сказати якоюкосметикою вони користувалися. Дуже багато нам може сказати мода процивилізацію, і навіть конкретно про людину.
Римскірозписи, статуї і письмові джерела повідомляють нам про те, як одягались древніримляни. Більшість римлян носили одяг із шерстяних або льонових тканей. В епохуімперії тонкі хлопчаті тканини імпортувались із Індії і були дуже дорогими.Шовк, який доставляли із Китая, коштував по масі в три раза дорожче золота.Більшість одягу робилось із цілих лоскутів тканини, які обертались навколотіла.
Щостосувалося зачісок, то в епоху ранньої Римської республіки більшість мужчинносили бороди. І при правлінні імператора Андріана ввійшло в моду брити бороди.Більшість римлян коротко стригли волосся, але в епоху імперії деякі модникивідпускали довге волосся, яке вони завивали і змазували маслом. Перукарня буламісцем зустрічі друзів.
Багатіжінки (римлянки) витрачали дуже багато часу і грошей на зачіску, їх волоссяобслуговували особливі раби. В республіканську епоху більшість римлянок простозбирали волоси в пучок. В епоху імперії зачіски стали більш кращими; жінкистали завивати і заплітати волосся. Римлянки іноді обрізали красиві локони усвітловолосих або рижоволосих рабів і робили із них собі парики, а для завивкиволосся застосовувались горячі щипчики, а для створення пишних зачісоквикористовувались шпильки і заколки.
Жінкив Римі користувалися самими різнообразними косметичними засобами. Вонизберігали їх в маленьких горшочках і бутилочках. Особливо в той час модна буласильна блідність. Жінки білили собі лиця і руки крейдою. Дівчата підкрашувалигуби і рум'яна щоки червоним вином або рослинною краскою, яка називалася фокус,а також римлянки підводили собі очі і брови сажою або особливою краскою — сурьмою.
В середині XVI віку красивою рахувалася зачіска збільшеноїформи. Для цього волоси взбивали тупеєм. При необхідності добавляли фальшивіволоси. Для створення зачіски використовувалися різні приспособи: проволочнийкаркас, лєнти, обручі. В подальшому натуральні волоси витіснив парик, якийзвисав на плечі і спину густими прядями. Такий парик проіснував довгий час. ВРосії жінки і дівчата носили коси або розпущені волоси. В старину на Русііснувало правило: дівчата носили одну косу, заплетену низько на затилку івкрашену лєнтою. Виходячи заміж, жінка переплітала в день заміжжя дівочу косуна дві і укладувала їх навколо голови короною. З тої пори вона все життязобов'язана була носити платок, щоб чоловіки — і інші, і члени сім'ї — не моглибачити її волосся. Пізніше довгі коси запліталися на тімені і вкрашались внизулєнтами, шовковою, золотою, жемчужною кистю, трикутними підвісками і іншимиприкрасами. Окремі пряді перев'язувались кольоровими шнурками. На лобі носилилєнти, в тому числі зубчаті, широкі, на твердій основі, в яких інодіпідвішувались разні прикраси — пряді жемчуга, кільця. Із приходом в моду стилямодерн (початок XX віку) натуральний колір волосся міняється. Модною являєтьсязачіска висока, конусна, завита широкими хвилями.
Всучасні часи, як було уже сказано, для нарощування волосся використовуютьрізноманітні технології. Так унікальна професіональна італ'янська технологіяEURO SO.CAP. для нарощування волосся дозволяє збільшити довжину волосся до 70см, збільшити об'єм волосся в 3 раза, зробити колорування і меліорування безпокраски і освітлення. Можна зробити зональне наращування волосся: подовжитичолку, височну або затилочну зону. Прикрасити зачіску стразами, косичками,дредами, а також прядю з пером.
Для створення классичних довгого волосся вихіднадовжина волоса клієнта повинна бути не менше 20 см. Якщо ваші волоси коротші,то можна зробити довшу ступінчату зачіску з хорошим об'ємом і довжиною 40-50см. Якщо короткий волос 5-10 см, то можна запропонувати зачіску середньоїдовжини з ефектом креативної рваної зачіски із подовженням.
Нарощуванняволосся по італ'янській технології – це метод горячого нарощування волосся. Длянарощування використовується апарат – двохсторонні щіпці із температурою нагріву150-180 градусів. Для порівняння, в плойкі і утюзі для волосся середнятемпература 200-220 градусів. Використовуються волоси кращої якості ізкератиновою капсулою. В прикореневій зоні до тонкої пряді клієнтаприкладується прядь із капсулой. Щипцями на протязі 1-2 сек. Кератинрозгрівається і незамічено з'єднує власні і додаткові волоси. Потім щипчикамиспеціальної форми фіксується місце з'єднання. Потім капсули приймають формуплоских пластінок. З ними волос легко розчісуються, капсули прозорі і, приймаючиколір волосся, становляться практично не помітними. Для нарощування волосся всередньому необхідно 125 прядів. Підбір прядів здійснюється індивідуально. Такяк у кожної людини свій тип волос, то і матеріал подбирається з врахуваннямструктури волосся (пряме, із невеликою хвилею чи в'ющі). Палітра кольорів дужерізноманітна. Базова палітра включає в себе 27 відтінків, які при бажаннітонуються для створенняя нюансів. Плюс 15 відтінків ультра ярких прядів і прядібіколор (подвійна покраска).
Для новаї лініїволос вищої якості EXCLUSIVE LINE при нарощуванні волосся використовуютьсятільки відбірні непокрашені слов'янські волоси. По якості волосся«ексклюзивна лінія» неззаперечно вище. Волоси більш м'ягкі, ніжніші ішолковисті. Їх можна красить, освітлявать і робити перманент. Палітра складає10 відтінків.
У сьогоденному моделюванні велика увага приділяєтьсязачіскам. Мистецтво виконання зачісок широко розвивається, і зачіски, щонагадують силует стародавніх зачісок видозмінились зі зміною сучасних напрямківмоди. Якщо по формі зачіска висока і на вигляд важка і громіздка, то насправдівона легша за вагою. Проте дані зачіски не є побутовими і навіть вечірніми, цеобразні зачіски, які виконуються на конкурсах у фантазійному вирішенні. Щобнадати зачісці сучасності в ній використовують сучасні елементи сучаснідекоративні прикраси, сучасні вирішення колерування. Вони не потребують великоїкількості шпильок і не припудрюються бо існують засоби різної фіксації іфарбуючи матеріали.
1.2. Характеристика історичної епохи та обгрунтуваннявибору базової моделі зачіски
Легендирозповідають, що приблизно на початку VI століття до нашої ери на лівому березіріки Тибр, на землях, що належали латинам, виникло невелике місто — Рим. Нацьому місці пастух ніби-то знайшов близнюків Ромула і Рема, вигодуванихвовчицею. Пророкування говорило, що діти, породжені вовчицею, пануючи, подосягненні повноліття позбавлять царя престолу. Тому він наказав тільки щонароджених дітей покласти в кошик і кинути у води Тибру. Недалеко від тогомісця, де пастух знайшов дітей, згодом Ромул заснував місто Рим (Рому) і став уньому правити. Римляни вели лік з 753 року до нашої ери.
Корінненаселення Стародавнього Рима називало себе патриціями, від латинського слова«патер» — батько. Вони вважали, що ведуть свій рід від засновників міста.Поступове населення Рима збільшилося за рахунок припливу рабів. Римляни, щоволоділи хороброю, войовничим удачею, скоряли сусідні землі, приєднуючи них досвоїм. Нових жителів, на відміну від патриціїв, сталі називати плебеями.Незважаючи на те, що деякі плебеї були досить заможними, вони не мали ніякихправ.
ІсторіюРима прийнято поділяти на два періоди — Римську республіку і Римську імперію.Часи Римської рабовласницької республіки були ознаменовані пануваннямаристократів у Римі, розширенням територій за рахунок завойованих земель. Допочатку III століття до нашої ери римляни скорили весь Апеннінський півострів.Римська республіка перетворилася в найсильнішу рабовласницьку державу наСередземне море.
ЗПунічних воєн з Карфагеном Римська республіка вийшла переможцем, і Рим ставбезроздільно панувати на західне Середземномор'я:
Римлянибезжалісно грабували завойовані країни. Частина завойованих скарбівпередавалася в римську скарбницю, але велика частина награбованих багатствдіставалася рабовласникам. Основна маса народу жила бідно, незважаючи наприплив рабів. Це приводило до повстань; самим значним було повстання рабів підпредводительством гладіатора Спартака. Повстання зазнало невдачі, але воносприяло ослабленню міцності Римської республіки. Панування рабовласниківтрималося тільки завдяки сильним арміям, очолюваними талановитими полководцями.Один з них, Гай Юлій Цезар, став на чолі держави, проголосивши себе диктатором.Римська республіка перетворилася в імперію. Період Імперії характернийнебувалою розкішшю: зводилися палаци і тріумфальні арки, колони на честьвійськових перемог, храми.
Грецька культуравплинула на побут населення і на всю римську культуру. Але оптимізм,життєрадісність, що були властиві грекам, не відповідали характерові і духовіримлян. Вони влаштовували серйозні й урочисті свята, що мало походили нарозваги, скоріше, — на вшанування богам. Вдачі і звичаї римського суспільствачасів Республіки були досить суворі. Кращими якостями вважалися дисципліна івиконання військового боргу. В часи Імперії економіка, культура, мистецтво, щорозквітли в період Республіки, стали неухильно деградувати.
Численніпридворні інтриги, постійна боротьба за владу, міжусобні війни, голод, масовіепідемії настільки послабили і знекровили країну, що вона не в силах булазахищати свої границі від навали варварських племен. Войовничий характерРимської республіки, а потім Імперії не міг не накласти свій відбиток на ідеалкраси древніх римлян. Скульптури, що дійшли до нас, зображують високих,струнких, мускулистих, суворих воїнів. Пізніше цей ідеал трохи змінився. Післязавоювання Древньої Греції римляни стали вважати достоїнством пропорційнуатлетичну статуру.
Ускульптурних зображеннях імператриць і знатних матрон утілилися представленняпро красу. Більше за все цінувалася горда постава, плавність ходи.
Перукарськемистецтво в древніх римлян, так само як у древніх греків, користувалосяособливою увагою. Зачіски їх були прості, але згодом римляни перейняли основнісилуети в греків, трохи видозмінивши їх. Форма і прикраса зачіски частозалежали від достатку, положення в суспільстві. У цілому ж форми зачісок булиоднакові для всіх шарів населення.
Чоловічізачіски представляли усілякі фасони стрижок. Але самою характерною була зачісказ густим чубчиком, що закривав усе чоло до брів або до середини чола. Уся масаволосся підстригалася до мочки вуха і легко підвивалася. На скульптурнихпортретах періоду Республіки ми не бачимо вигадливих або складних зачісок.Чоловіки добре підстрижені, багато хто — досить коротко. />Молоді римляни чисто виголювали лице,особи у зрілому віці починали носити бороди, але вони були значно меншихрозмірів, чим у греків, ассирійців.
Вчаси Римської імперії чоловічі зачіски стали більш різноманітними. Вонизагубили відбиток аскетизму і суворості, отримавши деякі риси вичурності ізніженості.
Римськігромадяни носили зачіски з чубчиками, із завитими пасмами. Багаті патриціїнаслідували зачіски своїх імператорів. Таким прикладом був Октавіан Август (63р. до н.е.— 14 р. н.е.), римський полководець, римський імператор. В античномусвіті він вважався ідеальною особистістю. Скульптори зуміли передати в йогопортретах палкий темперамент, розум, духовну і фізичну красу, а такожнещадність, марнославство. Римляни наслідували йому в зачісці: прямі пасмазамість сильно завитого волосся — повернення до староіталійських форм, зачіскаметрусків. Грецькі ідеали були витиснуті. «Римськими» зачіскамивважалися зачіски, що носили в Італії в III столітті до нашої ери. Зачіскистали більш строгими. Імператори Тиберій (Тиберій Клавдій Нерон 42 р. до н.е.)і Траян (Марко Траян, 53—117 р. н.е.) носили короткі зачіски, що булирізновидами зачіски Августа. Імператор Тит Флавій Віспасіан (39—81 р. н.е.)носив зачіску з напівдовгого волосся, злегка завитих, зберігаючи вірністьримським традиціям. Римський поет Вергілій у зачісці наслідував етрусків.Великі пасма зачесаних на чоло злегка кучерявого волосся нагадували силуетлатинської букви S. В часи «солдатських імператорів» часто мінялисячоловічі зачіски і були вони з короткого волосся, зустрічалися навіть дужекороткі, типу "їжачок". Плішивість маскували за допомогою накладноговолосся, уживали перуки. Зачіски на перуках залежали від різних обставин — поридня, погоди. В часи Імперії всі зачіски робилися з завитого волосся. Прикладомможе служити зачіска імператора Марка Аврелія Антонія, прозваного Каракалой.
Післядовгого років наслідування в зовнішньому вигляді древнім грекам римляни зумілистворити свій стиль; так само як і в древніх греків, причісування сталоважливою церемонією. За виконанням зачіски, її збереженням спостерігалиспеціальні раби тонсорес і кипасіс. Патриції багато годин проводили затуалетом. Раби виконували зачіски гарячою завивкою, робили і «мокру» холодну укладання.Стригли особливими серповидними бритвами. Кожний виконував свою операцію.Жіночі зачіски в період Римської республіки робилися з довгого волосся.Волосся, розділене прямим проділом, укладалися позаду в тугі об'ємні пучки.
Римськіматрони мали від природи темне волосся і по римських законах не повинні булиїхній колір змінювати. Зачіски з пучками носили жінки, що належать до різнихстанів. З розширенням зв'язків з іншими країнами з'явилися нові силуети і формизачісок — тину єгипетських («геометричних»), грецьких вузлів. Зачіски типугрецького вузла придбали деяку ваговитість, вони стали більш щільними, меншошатними. Зачіски можна розділити на два основних види — з різноманітнимиплетивами з кіс і завивкою хвилями. Інші зачіски були варіантами цих двохвидів; У часи Імперії законодавцями мод в області зачісок стали імператриці.Тому зачіски умовно стали називати по їх іменах, наприклад типу Домни, типуБеретики, типу Агрипини. Зачіски часів Імперії були настільки вишукані ірізноманітні, що знаменитий поет, знавець мод Овідій Назон писав, що легшеперерахувати Жолуді гіллястого дуба, чим зачіски римлянок. Зачіски змінюваликілька разів у день; ця пристрасть була так велика, що навіть на мармуровихпогруддях і скульптурах робили знімні деталі для зміни зачісок. Зачіскипоступово збільшувалися у висоту, тому стали використовувати дротові каркаси,підкладні валики, спеціальні прикраси з мідного дроту у виді витончених діадемдля підтримки і зміцнення пасом волосся. Складні, багатоярусні зачіски вимагаливеликої кількості волосся, тому стали користуватися накладними волосся —перуками.
Римські жінки носили зачіску, що складалася з завивкихвилями і кіс, покладених поверх неї з потилиці до чола. Робили високі, складнізачіски, у яких сполучилися різного виду локони, розташовані ярусами. При цьомуна потилиці або низько на шиї з тонких кісок робили плоский пучок, укладалийого у виді кошика або черепашки, завитка. У період імперії популярна булазачіска тутулус, її носили знатні патриціанки. Волосся завивалися, піднімалисятреба чолом, кріпилися на раму. Доповненням цієї зачіски були конусоподібнішапочки. Для наречених була особлива зачіска: шість покладених навколо головикіс, що перевивалися червоною стрічкою. Поверх зачіски прикріплювали фатовіжовтого кольору. Але фата не була єдиним головним убором. Наречена могланадягти хустку вогненного кольору чотирикутної форми. З боків і позаду хусткаспадала м'якими складками, залишаючи особу відкритим. На торжествах зачіскиприкрашали перлами — він цінувався дорожче всіх каменів. Тому що римськимматронам здавалося, що чорний колір волосся грубить, те стали застосовувативисвітлювачі.
Поширивсязвичай носити світлі перуки. А найбільш екстравагантні аристократкинасмілювалися носити кольорові перуки.
Перукирудого кольору носили в основному куртизанки, танцівниці. Фарбування волоссявимагало особливих лужних складів і спеціальних знань, томурабині-«ортотрикс» виконували цю роботу в кілька етапів. Спеціальнакаламистра мила, просушувала волосся, навивала на щипці. Інша, псекас,змазувала волосся помадою, а третя, кинасіс, укладала їх у визначену форму.
КультураРима періоду Республіки пронизана інтересом до особистості, внутрішньомусвітові людини. Скульптурні портрети правдиво передають риси портретируючого.Зображували не героїв, а людей. Суворий погляд, строгість, чіткість лінійзачісок властиві всім портретам.
«Плитанадгробна» — скульптурне зображення чотирьох чоловік: двох жінок і двохчоловіків. У жінок зачіски з нодусами. Чоловічі зачіски довгі пасма майже прямоговолосся, що спускаються низько на чоло.
Великийвплив на формування моди в період Імперії робили скульптурні мармурові портретиімператорів і імператриць.
"ІмператрицяАгрипина" — скульптурне зображення матері імператора Нерона, другоїдружини Клавдія. Зачіска витончена, складається з різного виду локонів. Рядлоконів треба чолом, від нього волосся розходяться великими хвилями. На скроняхрівнобіжні ряди круто завитих локонів, покладених чітко об'ємними півкулями. Начолі легкий чубчик, що складається з дрібних кілець. За вухами закріпленізмієподібні спускні локони, що розподілені по обох сторонах шиї.
«Домиция»:голова імператриці прикрашена високою зачіскою. Рамка каркаса дозволяєрозташувати волосся у виді равликів густою масою. Чоло з двох сторін закритийвитонченими локонами, що додає особі трикутну форму.
«Скульптурний портрет часів імператораТраяна». Зачіска молодої жінки уражає красою, оригінальністю,незвичайністю форми. Над головою у виді німба піднімаються локони, прикріпленіна невидимий дротовий каркас, що дає міцність і стійкість зачісці. Великізавиті локони покладені по колу, створюючи видимість волосяного кокошника.Волосся потиличної частини заплетені в дрібні, тонкі кіски і покладені вкруглий пучок, проколотий тонкою довгою шпилькою з круглим навершиєм.
«Скульптурнийпортрет імператриці Юлії Домни». У її зачісці представлений інший напрямокмоди — уся зачіска виконана у виді хвиль із завитого волосся. На потилицінизько укріплений широкий, щільний пучок.
Дляпорівняння розглянемо, які зачіски носили у ХVII-ХVII віках н.е. Так наприклад,у Франції у часи правління короля Людовика XV чоловіки носили перуки з великимилоконами. А з 1710 р. зачіски змінюються, стають більш витонченими, завивкавиконана малими кільцями, пізніше їх зав’язували у хвіст на потилиці.Найпопулярнішими були зачіски “ке” і “бурс”.
З1730 р. популярною стає зачіска “аля – ка — тоган” (вузол). Вона витіснила всіінші види. Це була зачіска із завитого волосся стягнутих на потилиці довгихпрядок, зав’язаних в товсті вузли, нагадуючи кінський хвіст. Скроневі прядкизакручували і вкладали по-різному. Пізніше волосся заплітають у косу (“свинний”чи “мишачий хвіст”), прикрашають стрічкою. Інколи зачіску притрушували пудрою.
Жіночі зачіски уФранції в І пол. XVIII ст. громіздкі і важкі. Здебільшого силуети повторюються.Високі зачіски прикрашали масою мережив, стрічок та іншими дорогоцінностями.
З 30 рр. XVIIIст. була створена зачіска Марії – Антуанетти, прикрашена хвилями шифону,пір’ям, дорогоцінностями. Для того щоб її виконати, потрібно використатикаркас. На такі високі зачіски використовували до десяти шиньйонів. Ці зачіскиприкрашалися не тільки стрічками та пір’ям, а й бутафорськими виробами. На верхзачіски прикріпляли фігурки людей, чучала тварин, квіти і плоди. Назва зачісокмінялась так швидко, як і сам силует. Так, в честь морської битви з’явиласьзачіска “фрагет”. Зачіска була високою і потребувала великої кількості шпильок,пудри, тому зберегти її старалися як можна довше і не розбирали декілька днів,інколи тижнями. Під час сну користувалися спеціальними підголівниками, якідавали змогу тримати зачіску в повітрі.
В кінці століттязі зміною костюма, видозмінюється і зачіска. Вона стає більш нижчою, типузачіски “принцеси Ламбаль”.
Мода на буклівідходить, волосся розкручують і розчісують, прикрас стало менше. Виходить змоди пудра. Рум’яни зникають на обличчі з’являються білила. Білі перукизмінилися на руді, золотисті, каштанові. В цей час в моду входять невеликіперуки, завиті крупними локонами з плоским шиньйоном на потилиці
У Англії, учоловічих зачісках були маленькі пудрені перуки з зачіскою типу “щітка”,“їжак”, “крила голуба”. Часто ці зачіски із власного волосся обтрушеногопудрою. Поширюються різні варіанти зачісок з косою чи хвостом ззаді, з боковимитугими буклями над вухами, — їх прикрашали переважно чорною стрічкою.
Зачіскианглійських жінок, так як і чоловіків, були витончені і прості. Популярноюзалишилась зачіска “Фонтаж коммод”. Закручене волосся невимушено укладалося наневисокий півкруглий каркас.
Хоч зачіски булискромніші французьких, та виконувалися кілька годин і цінились дорого. Тому, щоволосся не тільки закручувалося і укладалося, але й прикрашалосядорогоцінностями й пір’ям. Зачіски “споруджувались” раз на декілька тижнів,волосся на ніч не розпускали. Деякі англійчанки носили перуки, шиньйони і буливони значно скромніші французьких.
ГерцогиняДевонширська ввела моду прикрашати волосся пір’ям (особливо страусиним). Апізніше міс Ебингтон була другою законодавицею моди. Хороший смак, устремліннядо меншої чепурності, романтичність її зачісок.
У Німеччині жінкитакож носили зачіску типу “фонтаж”, але вони не були такими легкими івитонченими, чим і відрізнялись. Пізніше носили зачіску “яйцевидної” форми.Зачіски тяжкими і міцними, сильно пудрились.
Перуки такожвідрізнялись від попередніх. Тут волосся укладалося на самому верху перуки,прикрашалися чепчиками та квітами, але не пір’ям.
Німецькі чоловікив зачісках наслідували короля Фрідріха І. Спочатку перуки зменшилися, а потімзовсім зникли.
Власне волоссязачісували назад і зав’язували чорною стрічкою на шиї, при цьому волосся нависках припудрювали. Одним словом, зачіски були скромними і строгими.
Прикрашализачіску золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними підвісками, пір’ярізних величин, гребені з опала, онікса.
Було модноприкрашати зачіску живими квітами, і щоб вони не в’янули, в середину вставлялифлакон з водою. Декорували зачіски гірляндами дрібних шовкових квітів, довгимистраусиними перами, перами марабу./>/>
Але вернемся доримлян. Одяг древніх римлян мав багато загального з одягом греків, але були ісвої відмітні риси, особливо в період Імперії. Чоловічі і жіночі костюмивиготовлялися з льна, тонкої вовни, східних шовків. Знатні сановники вдягалисяу важкі парчеві тканини, прозорі шовки яскравих квітів, зі складнимивідтінками. Але переважали пурпурні, жовті, коричневі кольори. У період Імперіїмодними стають світло блакитний, рожево-бузковий, світло ліловий.
Чоловічийкостюм складався з туніки і тоги (нижньої і верхньої). Зовні вони нагадувалигрецький хітон і гимагий. Тога була своєрідним символом римського патриція.Носити її мали право тільки вільні громадяни Рима. Рабам і іноземцямзаборонялося вдягатися в тогу. Чоловіка доповнювали костюм плащамиполудаментум, невеликими круглими накидками ненула, на зразок грецьких.
Жінкиносили одяг з тонкої вовни і шовків, але згодом їх витиснули важкі тканини зпарчі. Костюм складався з туніки, по обрисах нагадуючий чоловічий. Верхнімодягом служив плащ, що драпірував усю фігуру. Часто при виході на вулицю головунакривали краєм плаща.
УДревньому Римі голову покривали, так само як і в Древній Греції, украй рідко.Чоловіка — тільки під час військових походів або багатогодинних театральнихпредставлень. Аристократи носили капелюхи і зграї, за формою запозичені вгреків. Робилися вони з фетру, соломи, шкіри, плетених волокон рослин.Служителі культу цілком покривали голови. Головні пов'язки сполучилися звінками із листків, квітів, гілок.
Воїниносили шоломи різноманітної форми, зроблені в більшості зі шкіри або металу, щозакривають щоки і перенісся. Верхня частина шолома прикрашалася гребенем,хвостами з вовни тварин, металевими пластинами. Шоломи полководців і знатнихпатриціїв виготовлялися з дорогоцінних металів, інкрустувалися емалями,карбуванням.
Римлянизапозичали в греків традицію прикрашати голови під час торжеств і бенкетіввінками, але одягати їх мали право не всі громадяни. Юнаки вінків не носили.Ненками увінчували голови переможців тріумфаторів. Для виготовлення вінків використовувалисяне тільки натуральні рослини, але і штучні квіти — із шовку, металевих пластин,— сильно надушені ароматичними речовинами. Цінувалися красиво сплетені вінки.Велике значення мали сорт і колір рослин у вінку. Так, листи дуба, лавра, миртасимволізували громадянство, силу і владу.
Головнимиуборами жінок були стрічки, покривала, в урочистих випадках надягали невеликідіадеми з дорогих металів, інкрустованих перламутром, пластинами і розетками зкаменів. При виході па вулицю на зачіску накидали покривало або вуаль. На нічдля збереження зачіски надягали сітки, сплетені з багнистих золотих або срібнихниток, мішки з тонких сортів льна, шарфи з легкого шовку.
Вчаси Римської республіки до прикрас відносилися стримано. Уживали необхіднізастібки, пряжки, шпильки. Суворі праві Республіки забороняли надмірності, томусерги, кільця надягали вкрай рідко. В часи Римської імперії величезний припливвійськового видобутку сприяв розкладанню вдач, тяжінню до показної розкоші.Часто прикраси були ознакою станової приналежності. Так літа витта (вонапідтримувала завиті пасма, одночасно декоруючи зачіску) була знаком господаркибудинку матрони; гетери носити її не мали права.
Прикрасоюкіс, пучків були тонкі сітки.
Жіночі головні шпильки, гребені, стали дійснимитворами мистецтва. Вони робилися з золота, срібла, на кінцях прикрашалисяфігурками звірів, людей, скульптурними групами. Гребені вирізували з дорогихпорід дерева, інкрустувалися рубінами, сапфірами, сердоліками. Тонкерізьблення, карбування були звичайним явищем у головних прикрасах. Але у часиІмперії стали носити і по кілька кілець на одному пальці.
Завсіх часів косметиці приділялася велика увага. У період Республіки римлянипрагнули бути стрункими. У лазнях-гермах, де вони проводили цілі годинник, їмприслужували раби-космети, обов'язком яких було робити масажі, натирати шкіруароматичними оліями, пахощами. Раби-тонсорес стригли і голили. Усі ці роботи,крім рабів, виконували і вільні майстри, що обслуговували римлян, що не малирабів. Римські жінки з великою заохотою користувалися косметикою. Кожна багатаримлянка мала спеціальну шухлядку — «жіночий світ», що містив усенеобхідне для догляду за особою. В часи Імперії модниці витрачали на косметикувеличезні гроші. На ринках можна було купити будь-як косметичні товари, алеособливо цінувалися єгипетські мазі і порошки, яким приписували різні магічнівластивості. Жінки сильно білили особу, шию, груди, руки, наводили за допомогоюохри і пивних дріжджів рум'янець на щоках, не піклуючись про природність. Очі іброви підводили сажею.
Дужепопулярними серед римського населення були рецепти для фарбування волосся врудий колір, порошок для чищення зубів з мілконатертого рогу і пемзи, свинцевоїбілил для особи, лосьони з мигдальної олії і молока. Були засобу від зморшок ізлляної олії і тваринних жирів. Замість парфумів використовували пахучі мазі,наприклад, мазь телиум, що виготовляли з цедри апельсинів і маслинової олії.
Уживатикосметику могли не усі. Куртизанкам це було строго заборонено. Їдкі сатирипоетів — Горація, Катулла, Лукиана — висміювали пристрасть модниць, що доходилив надмірностях до карикатури. В часи Імперії косметикою користувалися не тількижінки, але і чоловіки. Римські франти покривали чола, руки крейдовим порошком,рясно рум'янили щоки, підфарбовували брови й очі, застосовували пудрулазоревого кольору для обсипання перук на бенкетах. Великий внесок у косметикувніс знаменитий лікар стародавності Гален (ок. 130—ок. 200 р.), що розробивсклад і донині відомого крему.
Давньоримськийкостюм протягом багатовікової історії свого розвитку зазнав дуже істотних змін,безпосередньо пов'язаних з глибокими зрушеннями в суспільному ладі Римськоїдержави та її культури. До II ст. н. е. включно давньоримський костюм залишавсяу своїй основі античним костюмом, близьким своїми загальними рисами додавньогрецького костюма. У ньому переважав огортаючий, драпіруючий одяг,зберігалася простота крою та декору, панувала ідея самодостатнього значенняприродної краси людської фігури, по відношенню до якої одяг відігравав лишедодаткову, підпорядковуючу роль, у зв'язку з чим звичайним було оголення тіла.Водночас військо­вий характер Римської держави та її світове панування зумовилипояву в костюмі статичності, величності й відносної складності порівняно згрецьким костюмом. По­чинаючи з III ст. н.е., в пізній Римській імперії узв'язку з наростанням кризи рабо­власницького суспільства й античної культури,костюм різко змінювався. Усі специ­фічні властивості античного костюма почализникати, огортаючий одяг — вироджува­тись і замінюватись переважно глухимвбранням, яке одягають. Одяг подовжувався, покривав усю фігуру від шиї до ніг,приховуючи форми. На створенні пізнього римського костюма — провісникасередньовічного візантійського костюма — особливо чітко виявлялися східні,азіатські впливи не тільки у формах довгого, тунікоподібного вбрання, а й утипах і способах його орнаментації. Пристрасть до прикрас, до пишності йстрокатості одягу цілком замінила колишню простоту раннього римського античногокостюма. З'явилися також запозичення у «варварів» (наприклад, штани).
Чоловічийта жіночий костюми почали відособлюватись уже в ранній період історіїСтародавнього Риму, коли римлянки носили давньогрецький одяг, а чоловіки продов­жувалиодягати римські тоги і плащі. Ця помітна різниця існувала аж до пізньоїімперії, коли з поширенням серед обох статей майже однакового типу глухоговбрання чоловічий та жіночий костюми ставали схожими.
Особливістюдавньоримського костюма, порівняно з давньогрецьким, є яскравіше виявлена йогостаново-класова диференціація. Аристократичний характер республіки, колипанувала знать, привілейоване становище римських громадян по відношенню доінших жителів величезної території Римської держави, розгалужений бюрокра­тичнийапарат на чолі з імператором — усе це створило всередині вільного населенняСтародавнього Риму, не говорячи вже про рабів, різні соціальні групи, якінамага­лися підкреслювати свою відособленість і в зовнішності — в одягові,знаках розрізнення суспільного становища. Біла тога, наприклад, була верхнімодягом лише повноправних римських громадян. Раби взагалі не мали права носититогу. Навіть у жіночому костюмі спостерігалася значна класова диференціація.Столу колобіум; пізній довгий основний одяг римських громадянок — заборонялосяносити рабиням та куртизанкам. Класова диференціація костюма в СтародавньомуРимі виявлялася також і в різкій відмінності якості та багатства однотипногоодягу у представників панівної верхівки римського суспільства та в усьогоіншого населення. Убогість одягу трудящих мас була різкою протилежністюрозкішних костюмів знаті. За свідченням сучасників, дружина імператора Клавдія(41 — 54рр. н.е.) в один із своїх парадних виходів була прикрашенакоштовностяйи на астрономічну суму — 40 млн. сестерцій (найбільша золота монетаРиму становила 60 сестерцій).
Найпоширенішимматеріалом, з якого виготовляли одяг протягом усієї історії Стародавнього Риму,була шерсть. Римляни здавна вміли виготовляти різноманітні сорти шерстянихтканин, зокрема й дуже тонкі та м'які, а також цупкі, ворсисті. Поряд із шерстювикористовували й льняні тканини переважно для нижнього одягу, який надівалибезпосередньо на тіло. Вже з І ст. н.е. у Римі був відомий і шовк. Звертання дошовкових тканин дедалі поширювалось, і вже в пізній період імперії шовковийодяг став досить звичним у побуті багатих верств населення, особливо на сході.Спочатку це були легкі, тонкі шовкові та напівшовкові тканини, в тому числі йнапівпрозорі (для знатних модниць), а далі переважали вже цупкіші, важкітканини.
Основнимкольором давньоримського одягу в ранній період був білий (або суровий). Вінстановив привілей повноправних римських громадян. Білий колір частково зберігавсвоє значення й пізніше як колір парадного одягу, особливо при відправіжертвоприношень та інших релігійних церемоній і обрядів.
Рабий неповноправні громадяни носити білий одяг не мали права. Кольори їхньоговбрання були темними: переважали коричневі, жовто-бурі та сірі тони. Ще вреспублі­канський період, починаючи особливо з II ст. до н.е., поряд з білимшироко носили одяг і інших кольорів. Особливо різноманітними були кольорижіночих костюмів, тоді як чоловічі мали тільки червоні, фіолетові й коричневітони. Одяг, забарвлений у вищі сорти пурпуру, з часів Доміціана Флавія(81—96рр. н.е.) і особливо Фео­досія II (408—450рр. н.е.) навіть придворнимкатегорично заборонялося носити. Пурпур став винятково імператорським кольором.
Уперіод республіки та ранньої імперії переважав ще одяг з гладких одноколірнихтканин без узорів, прикрашений лише каймовими смугами й клавусами переважнотемно-вишневого, пурпурного та синього кольорів. Пізніше різноколірні смуги ірізної форми нашивки з'явилися в багатьох деталях костюмів (по коміру, накінцях рукавів, по подолу, на грудях, на плечах, унизу на рівні колін). Розмірцих нашивок — до 15—20 см (у діаметрі або по довжині боку). Узорчаті тканининабули великого поширення лише в костюмах пізньої імперії, тобто починаючи зIII ст. н.е. До того часу їх використовували тільки в особливих випадках, асаме — для вишитого пальметами одягу тріумфаторів та імператорів. Пізні римськіузорчаті тканини мали великий суцільний малюнок, що відтворював геометричніфігури (кола, квадрати, ромби) та вписані в них рослинні мотиви (розетки,чотирилисники, листя плюща, проте дуже стилізовані, набагато умовніші, ніж удавньогрецькому орнаменті). Узори на тканинах були виткані або вишитідвома-трьома кольорами так, що створювали кольорову багатобарвність одягу іразом з тим обтяжували тканину, робили її надмірно пишною. Ця пишність іще більшепосилювалася золотим декором. Орнаментальні смуги на одягові спочатку мало чимвідрізнялися мотивами узору від давньогрецьких; пізніше вони стали складнішимиі дедалі більш стилізованими. З'явилося пишне листя аканта, дуба та лавра,гірлянди з квітів, листя і плодів, складні рослинні завитки. У пізній імперіїці, ще цілком античні, реалістичні орнаментальні кайми змінилися на смуги,суціль заповнені геометризованими узорами. Ліпну орнаментацію костюмів уСтародавньому Римі не застосовували навіть у найпізніший період.
ЧОЛОВІЧІКОСТЮМИ Типово римським чоловічим одягом була зшита на плечах туніка, якапротягом усієї історії Риму вважалася обов'язковим елементом чоловічогокостюма, як основного одягу. Її носили під тогою або плащем.
Історіяримського костюма знає три основні типи тунік: колобіум, Т-подібну туніку ідалматик. Колобіум — це той самий давньогрецький колобос, тільки вужчий ікоротший, завдовжки до колін. У такому вигляді колобіум носили всі верствинаселення, приблизно до II ст. н.е. На зміну йому прийшов довгий, до литок,дуже широкий колобіум, у якого за допомогою стягування поясом по талії утворю­ютьсяпросторі до ліктя фальшиві рукава. На кінець III ст. н.е. і цей вид колобіумазник. Т-подібну туніку — найпоширенішу з давньоримських тунік — кроїли увигляді прямокутника або з невеликим розширенням унизу (пізній варіант) разом зрукавами. Рукава її завжди були вузькі (близько 20 см), дещо розширені догоридля зручності одягання і полегшення руху рук. Довжиною вони були різні — відкоротких, вище ліктя (у ранній період), до довгих, до зап'ястя, починаючи з IIIст. н.е. Звичайні римські туніки мали довжину до колін, але поряд з ними впізньому рим­ському костюмі почали поширюватись і довгі, до литок та кісточок,туніки. Вони були відносно вузькі, і для зручності в русі внизу їх робили бічнірозрізи (до рівня колін); шийний виріз у них — квадратної форми. Такі довгіверхні туніки з довгими рукавами, відомі під назвою туніки-таларис. Пишнодекоровані, ці туніки стали основним одягом знаті та багатих верств населенняпізньої Римської імперії. Серед народу, особливо в костюмі рабів, весь час булипоширені короткі, вище колін, Т-подібні туніки, переважно з короткими рукавами,або безрукаві колобіуми. Нерідко і ті й ті носили спущеними з правого плеча, щобполегшити рухи правої руки під час фізичної праці. Всі туніки підперізуваливузькими поясами чи шнурками. Декору в колобіумах у Т-подібних туніках уранньому римському костюмі зовсім не було або він обмежувався лише клавусами.Тільки туніку тріумфаторів, а потім і імператора, так звану туніку-пальмету,вишивали золотим узором (пальметами). Дві широкі вертикальні пурпурні смуги, щойшли спереду по всій довжині туніки від коміра до подолу (так званий клавус),вирізняли туніку латиклавію сенаторів, а дві такі вузькі смуги — від плечей доподолу — відзначали стан вершників. У пізньому римському костюмі з'явився декорорнаментальними смугами та нашив­ками різної форми у багатьох місцях туніки.Нарешті, з'явилися туніки, пошиті цілком з узорчатих тканин. Особливоюрізновидністю пізніх римських тунік є довгий, до литок, просторий далматик,запроваджений як верхній одяг знаті в кінці II ст. н.е. Основ­ною ознакоюдалматика були дуже просторі рівні рукава, завширшки приблизно 40—50 см.
Притаких суцільнокрійних рукавах та прямокутному крої далматик у розгорнутомувигляді мав форму ніби хреста. Це дуже сприяло його поширенню серед християнімперії, особливо як одяг християнських священиків. Носили його непідперезанимі декорували двома бічними клавусампами, а також відповідними їм двома смугаминавколо кінців рукавів.
Щебільше, ніж туніка, специфічно римським чоловічим одягом була тога — верхнійогортаючий одяг, який носили завжди поверх туніки. Саме своєю тогою римськігромадяни вирізнялися серед іншого населення Риму та Італії. Одягнутий у тогу,означало — римлянин. Тога мала оригінальний крій у вигляді сегмента коларозміри, які визначалися, як правило, не менш ніж потрійним зростом людини поширині (вздовж хорди сегмента) та одним — по довжині (по радіусу). Історія тогидуже показова для історії давньоримського костюма взагалі; вона найчіткішевідображає згаданий уже процес переходу від античного до пізнього римськогокостюма. Спочатку, в ранній республіканський період, тога була основнимповсякденним одягом римських громадян і драпірувалася дуже просто, якдавньогрецький гіматіон. Це — тісна тога. Пізніше, починаючи приблизно з II ст.до н.е., і далі, в період розквіту давньоримської культури аж до перших роківімперії (тобто до І ст. н.е.), тога набувала призначення переважно вихідного, апотім і офіційного одягу. Вона ставала просторішою, із значно складнішимдрапіруванням, важкою і незручною в умовах щоденного життя. Тому на кінецьперіоду тога вийшла з обігу як звичайний верхній одяг, особливо у плебсу,найбідніших та середніх верств римських громадян, і залишилася тільки параднимодягом знаті. Таку тогу називали просторою тогою. У ранній імператорськийперіод (І—II ст. н.е.) характер драпірування тоги знову змінився; її носили вжескладеною удвоє і винятково як парадно-церемоніальний одяг знаті. Ця так званатога-умбо мала й особливий крій у вигляді восьмикутника або еліпса. Складаласявона не навпіл, а так, щоб нижній бік був на 2/з довшим відверхнього. На початку III ст. н.е. тога майже зовсім зникла. У пізній Римськійімперії, по суті, ця тога вже виродилася і, втративши будь-яке практичнезначення, стала почесною регалією консульського звання. Носили її складеноювдвоє чи навіть утроє або вчетверо, у вигляді смуги шарфа, який спочатку дужепримхливо, а потім все простіше драпірували поверх верхнього одягу.
Водночасдуже змінився й матеріал того. Її почали шити з важкої кольорової, узорчатої,часто шовкової тканини, нерідко з золотим декором.
Залежновід суспільного стану та призначення змінювався колір і декорування тоги.Звичайна тога повноправного римського громадянина була білою і нічим неоздобленою. Неповноправні, але вільні громадяни могли носити тогу тільки темнихкольорів (коричневого, сірого). Сенатори, магістратори та верховні жерці носилибілу тогу з досить широкою пурпурною чи вишнево-червоною каймою уздовж одногоїї краю (здебільшого уздовж хорди сегмента). Широка пурпурна кайма по краю тогиозначала приналежність до сенаторського стану або ж була знаком розрізненнявищої магістратури (консулів, цензорів, преторів, квесторів). Пурпурну тогу ззолототканою орнаментацією могли одягати лише тріумфатори, а згодом —імператори як монаршу регалію. Нарешті, тріумфатори одягали як парадну пурпурнутогу з золотою каймою, а пізніше — із золотою вишивкою по всьому полю. Ця тогаперейшла до імператорів і, починаючи з Доміціана до Діоклетіана, булаімператорською регалією. На зорі історії Стародавнього Риму, коли тогу яквійськовий одяг носила піхота, для забезпе­чення вільного руху, кінцем тоги,перекинутим через ліве плече на спину, обв'язува­ли воїна по талії, нібипоясом, за так званим способом Габінія. Пізніше звичай носити тогу, обв'язануза способом Габінія, зберігся лише при відправі деяких церемоній військовогохарактеру та релігійних обрядів. Цікаво, що тогу використову­вали навіть яксвоєрідний обладунок під час бійок на форумах, які нерідко відбувалися міжпредставниками різних політичних угруповань. Для таких випадків один кінецьтоги накручували міцно на ліву руку, а рештою кілька разів охоплювали торс, щобнадійно захиститися від ударів.
Просторатога драпірувалася так. Спереду перша третина сегмента звисала ззаду наперед злівого плеча до ступні. Після охоплення тканиною спини в напрямі від лівогоплеча до правої пахви, під пахвою сколювали тканину з внутрішнього бокуприблизно в центрі сегмента, але ближче до прямого краю, і скручували з неїневеликий жгут — балтеус, який затикали щільно за пояс туніки біля правогобоку. При цьому весь лишок тканини, що зібрався під правою пахвою, перегиналиназовні так, що одна третина його довжини звисала згори у вигляді фалди. Колидалі тогу драпірували спереду навкіс усієї фігури з правого боку до лівогоплеча, ця верхня фалда, яка мала назву синус, звисала на боці й спереду гарнимиокруглими складками, що сягали майже рівня колін. При цьому решта тканини тоги(нижня фалда у дві третини довжини) збоку сягала кісточок.
Якщотога була прикрашена каймою, то після перегину та утворення синуса каймавиходила на нижній край синуса. Далі вже перегнуту тогу закидали звичайним спо­собомчерез ліве плече на спину, і вона, покриваючи верхню частину руки до ліктя,звисала ззаду до самої ступні. Після такого драпірування кінець сегмента, якийспочатку звисав зліва спереду до ступні, підтягали трохи догори й випускалиповерх синуса на рівні талії аж до лівого плеча у вигляді невеликої округлоїскладки-пазухи, що мала назву умбо. Внаслідок цього нижній передній кінець тогитрохи піднімався до кісточок.
Щеоднією особливістю драпірування просторої тоги було натягання тієї її частини,яка охоплювала спину ззаду, на самий край правого плеча так, що плече не булоцілком відкритим, як при одяганні тісної тоги. Одним з варіантів носінняпросторої тоги було накидання її на голову; це робили переважно при виконаннірелігійних обрядів, під час молитов та на знак трауру й печалі. При цьому відвипущеної зверху складки умбо край тоги не тільки сягав лівого плеча, а йнатягався далі на голову, прикриваючи її до чола, і спускався по краю правогоплеча. Поряд з туніками і тогами, в чоловічому давньоримському костюмі дужепоширені були плащі. Їх носили представники всіх суспільних верств і насампереднародні маси, раби, трудове вільне населення, для якого цей тип одягу привиконанні фізич­ної праці був найзручнішим. Плащі існували до останніх днівРимської імперії. Найпоширенішим чоловічим плащем був короткий прямокутний плащякий, по суті, відтворював давньогрецьку хламиду. Його носили так само, як іхламиду, тобто накидали на ліве плече й закріплювали верхніми кінцями обохсторін на правому плечі за допомогою застібки. Такий плащ не спускався нижчеколін, а іноді закінчувався й вище. Він мав різні назви: сагум, трабея, абола.Дуже поширений у костюмі сільського населення короткий прямокутний плащ нерідкоробили із шкіри, а в ранній період — навіть з овчини. Специфічно римським здавніх часів вважається довгий прямокутний плащ, також закріплений на правомуплечі, так званий палудаментум. Його носили спочатку тільки воєначальники ітільки на полі бою, а потім — з пурпурної тканини — вищі магістратори й імператори.У пізній імперії палудаментум широко побутував як розкішний верхній одяг знаті.Завдовжки він був не менше 1,2 м і сягав нижче рівня литок. В імператорськийперіод палудаментум іноді носили не як власне плащ (на плечах), а у виглядішалі, накинутої на ліве плече й обмотаної навколо лівої руки. Третій видримського плаща — лацерна з'явився в кінці республіканського періоду і став вімперії звичайним верхнім одягом, особливо серед багатої молоді. Лацерна такожмала в основі прямокутну форму, але з закругленими нижніми кутами. Носили їїнакинутою ко­ротким боком ззаду на обидва плеча й закріпленою застібкою спередупід шиєю. Нерідко лацерна підперізувалася і мала пристібнутий або пришитийкапюшон. По довжині вона сягала колін. Четвертим різновидом плащів був паліум,що цілком відповідав грецькому гіматіону, але з перекиданням кінця плаща не заспину, а за ліктьовий згин лівої руки. Зовсім змінився характер драпіруванняпаліума в IV ст. н.е., коли його почали носити складеним удвоє або втроє, увигляді вузької смуги — шарфа 35—40 см завширшки при довжині 3,5—5 м. Втратившибудь-яке практичне значення, паліум став відмінною ознакою деяких урядових осібта придворних чинів імперії, зближуючись як за своїм призначенням, так і заспособом носіння і зовнішнім виглядом з пізньою римською тогою. Драпіруванняйого було аналогічним драпіруванню гіматіона або ж його огортали вільною петлеюнавколо плечей. Особливе місце серед чоловічих плащів Стародавнього Римупосідала пенула — типовий глухий одяг примітивного крою. Кроїли її у виглядікола з вирізом для голови. Радіус кола пенули дорівнював 1,25 м, так що нижнімсвоїм краєм вона спускалася до лінії колін або литок. Іноді пенули шили зі швомспереду, який для полегшення вивільнення рук часто розпускали нижче лінії талії.З цією ж метою бічні краї пенули відгортали на плечі. Пенула виготовлялася ізцупкої, ворсистої шерсті і часто мала капюшон. У республіканський період їїносили переважно сільські жителі, для яких вона замінювала тогу, а також рабита міська біднота. В імператорський період пенула набула більшого поширення ідекорувалася клавусами.
Запозиченіу «варварів» і зовсім не властиві для античного костюма штани почалипроникати до Риму ще за доби ранньої імперії. Проте дуже довго їх носили тількивоїни. В IV—V ст. н.е. штани вже ввійшли і в склад цивільного костюма (хоч докінця імперії не набули великого й повсюдного поширення). Раби та вільніремісники й землероби, що займалися фізичною працею, часто носили звичайнунабедрену пов'язку, яка у знаті була нижнім одягом під тунікою. У пізнійімперії з'явився ще один новий елемент народного костюма — накидка-наплічник увигляді невеликого кола з грубої шерсті або овечої шкури з вирізаним посерединіотвором для голови. У Стародавньому Римі взуття було обов'язковим елементомчоловічого костюма, на­віть серед простого народу. Римляни носили взуття івдома. Виготовляли взуття із шкіри як нечиненої, так і ретельно обробленої тапофарбованої й часто навіть оздобленої. Окремим верствам та групам населеннявизначений був певний колір взуття. Знать, особливо сенатори й магістратори,носили червоні черевики, імператори пізнього періоду — пурпурні та зелені. Рабимогли взувати лише прості, грубі сандалі. Вже з республіканського періодуримляни мали кілька видів взуття. Найпростішим з них були сандалі, а багатшим ірізноманітнішим — крепіди, що дуже схожі на давньогрецькі. Третім видом взуттяз відкритою ступнею або з відкри­тими пальцями, тобто типово античним, буликаліги — низькі, до литок, півчобітки, що дуже нагадували давньогрецькіендроміди. Особливо популярними були каліги, зроблені з ремінців.
Взуттяз закритою ступнею було дуже поширеним з найранішого періоду. Основними йоговидами були: черевики та півчоботи. Перші являли собою звичайний черевик знечиненої шкіри заввишки до кісточки ступні, на товстій підошві, з бічнимирозрізами, щоб легше було взувати, та ремінцями для підтримки. Півчоботи,спереду розрізані й зашнуровані, здавна були взуттям сільського населення, а впізній імператорський період їх носили уже і як Царадне взуття багатих верствнаселення. Серед мешканців сільських місцевостей широко побутували гетри —своєрідні чохли з цупкої тканини, що натягалися на литки і підв'язу­валисяшнурками. У пізній період іноді були ще й обмотані навколо литки ремінці. Прибиранняволосся на голові та на обличчі в чоловіків протягом усієї історії Римузазнавало неодноразових змін. У ранній період римляни носили ще відносно довгеволосся, бороди та вуса. Але вже з кінця III ст. до н.е. поширився звичайкоротко стригти волосся і цілком голити обличчя, який зберігся до половини IIст. н.е. Зачіски того часу були дуже прості: підстрижене «шапкою»волосся розчісували від тім'я навсібіч і начісували на чоло та скроні. Інодіспереду волосся рівно підстригали коротким чубком. V І ст. н.е. волосся нерідковже зачісували з чола назад і підвивали, а також завивали коротке волоссядрібними кучериками по всій голові. У другій половині II ст. н.е. почали зновувідрощувати бороди та вуса. Бороди носили довгі, у формі лопати чи півкола, абоу вигляді вузької кайми по краю щік та підборіддю, що нагадувала«халдейську» бороду. При бороді обов'язково носили повні вуса, якіабо запускали в бороду, або трохи підстригали з країв, так що вони були відбороди на певній відстані. Волосся відрощували трохи довше й нерідко завиваливеликими кільцями чи дрібни­ми локончиками. З IV ст. н.е. обличчя знову почализовсім голити, а волосся носити «шапкою», але з довшими задніми табічними пасмами, іноді завитими в локони, особливо у молодих франтів.Різноплемінна маса римських рабів часто зберігала свої національні особливостіприбиранням голів.
Вімператорський період серед розбещених молодиків поширився потяг до косметичнихзасобів. Франти рум'янились, підводили очі та брови, пудрили волосся золотис­тоюпудрою тощо.
Головнихуборів римляни, окрім ремісників та землеробів, майже не носили. Надівалиголовні убори часто у подорож та в негоду. Якихось своєрідних головних уборівримляни не створили: вони носили капелюхи, схожі на давньогрецькі. Дуже пошире­нимі здавна популярним убором голови (і водночас знаком розрізнення) були вінки.їх надівали за різних обставин: на бенкети, на релігійні свята, як почеснунагороду за перемогу на змаганнях і як військову відзнаку. З доби розквітуреспубліки були запроваджені й золоті вінки. В пізній імперії, з поширеннямхристиянства, вінки почали поступово зникати.
А тому підводячириску, я хочу сказати, що епоха стародавнього Риму вразила мене витонченістюформ, своїми силуетами, складністю виконання моделей, їх оформлення. А особливовикористанням великої кількості декоративних прикрас, накладних елементів.Вражає пишність і водночас легкість витвору. І саме зачіски цієї епохивказують, що таке справжнє мистецтво.
Дана модель фантазійної зачіски виконується на основібазової моделі зачіски на прикладі зачіски «Доминиці», так як даназачіска мене найбільше вразила знову ж таки своєю красою, оригінальністю,незвичайністю форми.
Для того, щобвиконати таку зачіску, потрібно використати каркас (в даному випадку зкартону). Необхідна велика кількість шпильок.
Виконана зачіскавимагає вміння, терпіння, фантазії, а також займає багато часу. Фасони цієїзачіски можуть бути найрізноманітніших силуетів, фасонів, з різним сюжетом.Прикрашається зачіска стрічками, пір’ям та іншими декоративними прикрасами. Наверху зачіска може прикрашатися різними фігурами. А ми в даному випадкуприкрасимо пташкою.
Щоб надати ційзачісці сучасності, передбачені сучасні методи колорування. Також сучаснідекоративні прикраси (стрічки, бісер, квіти)

1.3.Розробка моделі зачіски (стрижки) відповідно до історичної епохи, сучасногонапрямку моди і типу обличчя.
 
В розробці даноїмоделі зачіски посприяла історична епоха стародавнього Риму та напрям сучасноїмоди.
За основу цієїфантазійної зачіски був взятий модний силует ідеалу епохи Римської Імперії, щой послужив еталоном зразка.
Вивчившидосконало цю епоху, побачивши декілька зразків, які надійшли до сучасності, яуявила художній образ, а точніше потрібні деталі цього образу. Також явідновила в уяві раніше побачену зачіску в сучасному варіанті. Пофантазувавши япідібрала потрібний сюжет та реальні елементи, придумала декілька можливихваріантів. Внаслідок цього появився задум, потім ідея, а потім мотив. І коливизначила чітку яву про майбутню модель я виконала декілька ескізів у різнихракурсах.
Продумуючи модельзачіски рахувала масштабність та пропорційність зачіски. А точніше, продумалаособливості підбору костюму, макіяжу, прикрас. Я визначила колір та одяг, цесучасне плаття, у вигляді туніки. Також це яскравий макіяж.
Враховуючикомпозиції зачіски окремо рахувала художню побудову форми, побудову елементів,їх гармонійний зв’язок, взаємовідношення, поєднання неоднорідності. Найменшважливим є врахування пропорцій величини голови.
Незабулапродумати вплив та зв’язок, важливість кольору, адже він здатний збільшувати чизменшувати об’єм. Визначилась з фактурою волосся, адже в цій зачісцівикористовуються накладні елементи, тому підбір і поєднання фактури є дужеважливим.
Перша деталь, щосвідчить про аналогічність базової моделі історичної зачіски – цепропорційність. Також незвичайність стилю. Зачіска в такому оформленні моженосити тільки видовищний образний характер.
Актуальним всьогоднішній моді є історичний культовий елемент – плетена корзина. Зараз існуєбезліч різних видів плетіння, переплетень, плетіння косичок, джгутів, вплітаннярізних декоративних прикрас. І взагалі, будь-яку історичну зачіску можнавидозмінити, поєднавши її з сучасними декоративними прикрасами. Це можуть бутисучасні різноманітні стрічки, бісер, бусинки, шнурки, декоративні квіти, пір’ярізного забарвлення. Також історичним елементом у зачісці є прикраса така якпташка, розміщена на верхівці корзини. Зачіска епохи стародавнього Риму несеякийсь сюжет, чи свідчить про якусь серйозну подію. З усіх тодішніх елементів яобрала пташку, бо саме її мені хотілось побачити у своєму задумі тому, щохотілося б побачити неординарність. Проте зараз вони виконані у сучасномувирішенні, з врахуванням направлення моди.
Незвичайним дляісторичних деталей та елементів і розробці нової моделі є поєднання кольорів,як природних так і неприродних відтінків для волосся. Ось наприкладвикористання при плетінні кіс зелених прядок, що надають зачісці “природності”,чогось весняного, літнього, оживляє її.
Вирішення тазадум цієї зачіски незвичайний, неординарний. Вона складна у виконанні тавикористанні у повсякденному житті. Тому ця зачіска являється видовищногопризначення, і взагалі використовується в конкретних цілях. Це зачіска, яку невикористовують у повсякденному житті. Вона не може послужити як вечірня, бонавіть для цього випадку є складною. І вона аж ніяк не підійде для нареченої,бо в неї інший образ. Це зачіска фантазійна, яку можна виконати тільки наконкурсах, показах. Також її можна виконати на карнавалах, або для створенняпотрібного образу у театрах, на виставах.
При моделюваннізачіски потрібно враховувати:
1. якістьволосся, його початковий колір, як піддається укладці, природність хвилі;
2. вік людини;
3.        індивідуальніособливості;
4.        професія,характер, стиль особи;
5.        типобличчя: форма обличчя та його індивідуальні особливості;
6.        співвідношеннятіла з головою та зачіскою;
7.        зрістлюдини відповідно до зачіски.
Обрана модельвідповідає всім вищезазначеним нормам. Це молода дівчина, тому що і вікпідходить, бо така фантазійна, неординарна зачіска тільки для молодого віку.Волосся природнє, що полегшує виконання колоровуння, піддається потрібнійукладці, тобто легко вкладається. Риси обличчя, правильні і при виконанні цієїзачіски з корекцією проблем не виникне. Зачіска ідеально підходить до цьоготипу обличчя, підкреслює його позитивні риси. У поєднанні зачіска з будовоютіла та зростом є відповідна пропорційність, масштабність, для створенняпотрібного образу.
Щоб виконатимакіяж немає чітких правил, вимог. Кожен інший макіяж акцентується на потрібнійділянці обличчя.
Робота в макіяжіпотребує великої уваги та професійності, уникаючи помилок, адже їх виправитидуже важко, порушується загальна тональність, макіяж набуває брудного вигляду.Тому в роботі сучасних візажистів повинно бути задіяно: професійні навики,відмінні відчуття, знання кольору, тенденції для створення яскравих образів,використання незвичайних текстур флюрисцентні рішення, незвичайні стилістичнірішення. Постійно досконале оновлення своєї майстерності, збільшення досвіду,вивчення нових технологій допоможе створити нові оригінальні образи, схемимакіяжу. Тому необхідно час від часу брати участь у конкурсах для власногорозвитку та самовдосконалення.
Завдяки косметицінавіть в малій кількості можна створити надзвичайні образи, справжню красу.
Розробляючимодель макіяжу потрібно пам’ятати, що це фантазійний і образний макіяж, якийдоповнює зачіску. А так як зачіска історична і має певний образ, то й макіяжмає бути співвідносним, доповнюючи цей образ.
Перш ніжпридумати образ макіяжу визначають тип обличчя: форму обличчя, колір шкіри,колір очей, форму вій та інших частин обличчя. Також необхідно визначити типшкіри, сприймання нею косметики. Продумаємо поєднання макіяжу і зачіски. Взагальному це образ чогось природного.
Потрібно створитистиль макіяжу, для цього необхідно вивчити клієнта – модель, а точнішевнутрішній світ цієї людини, тому візажистові в деякій мірі необхідно бутипсихологом. Спілкуючись повинен визначити характер, настрій, стан душі,соціальне положення цієї людини. Визначивши ці всі аспекти я прийшла довисновку, що саме такий, саме цей макіяж підходить для створення потрібногообразу.
Щоб відчути івідобразити ідею образу, візажист повинен бути креативщиком, а також бутимайстром своєї справи, працювати швидко, точно, виразно, та вміло підбиратикосметику, яка потрібна для створення потрібного образу.
Також створитипотрібний образ ідеальний можна при наявності великого асортименту декоративноїкосметики, її різноманітності, великої гами кольорів, рівня якості.
Найголовнішимнапрямком сучасної моди є натуральна краса людини, тому створюючи новий образпотрібно максимально відпрацювати підкресливши цю красу, а не заховавши її за“шторою” косметики. Макіяж повинен бути натуральним і надавати обличчюсвіжості. Макіяж очей повинен бути виразним, у даному випадку яскравим. Такимчином відкривши всю сутність очей.
Але все ж такиосновою макіяжу є шкіра, загальний тон. В даному випадку колір шкіри – частинаобразу. Він має не надто смуглий, але й не світлий, оживити обличчя допоможутьрумяна. Декоративний малюнок на щоці підкреслить образ, а макіяж губ йогодоповнить.
Кольорова гамамакіяжу продумана і гармонійно поєднана.
Продумавши всідеталі макіяжу, його модель схематично втілюють на малюнок. Створений ескіздопоможе остаточно визначити та виправити можливі помилки і навіть якщо щось неподобається — можна змінити, удосконалити. Точніше сказати, на малюнкупроводиться конструкція і реконструкція моделі, без чого загальний процес необійшовся.
Модель макіяжуповинна бути оригінальна, яскрава, гармонійна, відповідати індивідуальності ізагальному задуму. Також відповідати сучасним напрямкам моди.
Як уже вищесказано, у макіяжі використовуються яскрава гама свіжих відтінків:яскраво-жовтий, абрикосово-оранжевий, відтінки зелених та розових.
На лівій щоцівиконуємо малюнок у вигляді видовжених листочків, також можна використатинакладні вії, незвичайних відтінків, чи наклеїти прикраси, блистинки,камінчики…
Робота повиннабути виконана в найкращих традиціях стилю та високої техніки макіяжу, повиннібути використані найновіші концепції сучасної моди. Робота має бути акуратною,без помилок, щоб не пошкодити загальний образ.
В кінцевомурезультаті завершена робота має відобразити індивідуальний задум, цілісністьпобудови образу. Відповідність макіяжу моді і поєднання її з зачіскою, техніцівиконання, одним словом це має бути ідеальна модель.

2.ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА.
 
2.1.Технологічна послідовність виготовлення постижного виробу.
 
Протягом кількохдесятиліть демонструється, що творчий процес завжди знаходиться у русі.Перукарська мода “нестримна”.
У сучасномуперукарському світі сприймаються самі найрізноманітніші тенденції, та тількиодиниці виявляються на “гребені хвилі”. Багатий вплив на дохід дає репутація.Головним девізом майстра-модельєра є: ”Першокласне обслуговування по розумнихцінах.”. Дуже велика плата, чи занижена за послуги насторожує і відвертаєлюдей. Якщо насправді у майстра “золоті руки” він завжди буде мати великукількість клієнтів. Потрібно оцінити і розрахувати всі можливі доходи.Правильний і розумний розрахунок заробітку збільшить доходи.
Високий рівеньобслуговування, розширений асортимент послуг, відмінна репутація також сприяєпокращенню репутації.
Але все ж таки,найважливішою задачею є правильний підбір кадрів, що забезпечує половинууспіху.
Завідуючийсалоном краси повинен завжди у коректному вигляді нагадувати своїм працівникампро ввічливість, привітність, витримку, доброзичливість, чуйність, тактовність,скромність, елегантність, ерудованість, оперативність, кмітливість,майстерність, самозадоволення. Найголовніше, при обслуговуванні клієнтів вміннякористуватися посмішкою, звичайно в оціненій ситуації.
Отже, роботамайстрів-перукарів пов’язана з обслуговуванням працюючих, покращення побутутисяч наших громадян, тому праця перукаря така ж популярна, заслужена йпотрібна нашому населенню, як і праця представників інших професій.
Тому я б несказала, що постижерна справа на сьогоднішній день аж надто сильно розвиваєтьсяі проявляється. На ринку продажів продають перуки з штучного волосся, дужерідко з натурального. Штучне волосся дуже сильно наближене до натурального, цеє одне із досягнень постижній справі. Таке волосся можна мити, накручувати,робити укладки, воно не піддається впливу більшості хімічних речовин і йогодуже вигідно використовувати замість натурального, колір волосся наближений доприроднього і кольорова гама дуже велика.
Шиньйони також неє актуальними. Їх популярність проявляється у виконанні складних зачісок. Увидовищних зачісках використовуються різні декоративні прикраси, накладніелементи, а також шиньйони, які роблять зачіску складнішою, більшою,об’ємнішою. Їх підбирають в тон волосся, а при потребі й іншого кольору, головнещоб гармонійно поєднувалась із зачіскою. Можна використовувати шиньйони інеприродних кольорів. Таке вирішення надасть зачісці авангардності, більшсучасного вигляду. Виконуючи укладку можна використати окремі прядки, вонинадають волоссю вигляду меліровки.
В попередньопродуманій роботі вказано, що моделі зачіски використовується постижні вироби.Постижними виробами у зачісці є: корзина, виконана на основі шиньйону, пташки,виконані з окремого волосся в декоративному вирішенні, а також окремі прядкинезвичайних відтінків, що надають зачісці образності та косички з вплетеною вних стрічкою.
Для виготовленнянімбу спочатку потрібно приготувати, тобто зробити шиньйон. Виготовляютьшиньйон круглої форми без моньтюра. Проводимо підготовчі роботи. Волосся вже єготове. Підготовляємо постижний стіл, тресбанком, карду, що б ставити волосся,посудину з водою.
Приступаємо дотресування. Трес має бути довжиною 2 м в один оберт три нитки. Його густотапідходить для потрібного виробу. Карда стоїть поряд з правою стійкою тресбанка.В неї закладають підготовлене волосся, накривають іншою або щіткою. Змочену уприготовленій воді вказівний та великий пальці. Беремо з корди тонку прядкуволосся (8-20 волосин) заносимо прядку із зовнішнього боку натягнутих нитоктресбанка. Потім змочений кінчик прядки кладуть між нижньою і середньою ниткою.Кінці прядки волосся при цьому повинні заступати середню і верхню нитки, анижня нитка повинна бути відкритою з тієї сторони де знаходиться майстер. Післяцього кінці прядки волосся зажимають вказівним і великим пальцями лівої руки.Кінчики прядки повинні виступати на 3-4 см над верхньою ниткою. Великий івказівний пальці правої руки розташовані між середньою і верхньою нитками.Захоплюємо пальцями виступаючий зверху кінчик прядки, пронизуємо його міжверхньою і середньою нитками, перегнувши через верхню до себе і в низ. В цьомуположенні кінчик волосся закриває середню і нижню нитки, а верхня залишаєтьсявідкритою. Великий і вказівний пальці правої руки знову розташовують між середньоюі верхньою нитками, захоплюють кінчик волосся, що виступає із-під нижньої ниткиі обвивають нижню нитку, протягують прядки між середньою і верхньою нитками досебе і вверх. В цьому положенні кінчики волосся закривають середню і нижнюнитки, а верхня залишається відкритою. Великий і вказівний пальці правої рукизнову розташовують між середньою і верхньою нитками до себе і вверх. В цьомуположенні кінчики волосся закривають верхню нитку, середня і нижня залишаютьсявідкритими. Останній етап закріплення, для цього великий і вказівний пальціправої руки розташовують між нижньою і середньою нитками із зовнішньої сторони.Середню нитку злегка відтягують в сторону від себе і захоплюють пальцямикінчики прядки, що виступають над верхньою ниткою. Протягують їх між ниткамитак, щоб вони вигинались над верхньою ниткою і проходили між верхньою ісередньою. Закріплюючи сплетену прядку вказівним і великим пальцем лівої рукизахоплюємо два кінці прядки і затягуємо одночасно з цим пальці правої рукиповинні просунути прядку до кінця і вліво. Після закінчення тресування тринитки зав’язують петлеподібним вузлом, так як і на початку, але нижню ниткупотрійним вузлом. Весь трес по довжині прошиваємо для того, щоб закріпити .
Зшиваємо шиньйон.Беремо кінчик тресу і зшиваємо коло. Потім по годинниковій стрілці утвореніневеликі півкола. Таким чином в результаті в нас получиться круглий трес увигляді квітки. По кривій лінії робимо ще одне суцільне коло.
Виготовляємо зкартону так званий каркас овальної форми. Кладемо шиньйон на каркасну основу,відділяємо тонкі прядки (1-2 см) по черзі переплітаємо одночасно утворюючиформу. Кінці закріпляємо тобто заплітаємо у косу.
Виготовляємопташки з волосся. Робимо основу з легкого матеріалу, тканини або ниток абопаралону. Створену форму обвиваємо волоссям, зразу ж зафіксовуємо. За допомогоюбісера робимо очі і дзьоб, крильця і хвіст робимо з пір’я. Прикріпляємо дротянекріплення.
Виготовити окреміпрядки неважко, волосся потрібної довжини і потрібної товщини зав’язуєморезинкою і є готові прядки. Якщо їх потрібно пофарбувати, то фарбуємо впотрібний колір.
Такожвиготовляємо дві коси. Але так як вони мають бути не товсті і недовгі, їх непотрібно виготовляти по технології стресу, а просто волосся зав’язати в пучок,додавши шнурок і заплести в косу.
Щоб максимальновідтворити модель зачіски, тобто перенести її з ескізу у натуральний виглядпотрібно якомога точніше продумати технологію. Не потрібно у зачісцівикористовувати хімічну завивку чи укладку на бігуді, але необхідно продуматитехнологію колорування.
Передтехнологічним виконанням роботи визначаємо стан та діагностику волосся задопомогою огляду визначити його потреби, також, якість волосся його структуру,кучеряве, пряме, м’яке, жорстке, фарбоване чи природне. У моєї клієнтки волоссяприродне, не фарбоване, русявого кольору, середньої жорсткості, пряме, укладціпіддається.
Враховуються ііндивідуальні особливості: чи є у клієнток чілка, на якій стороні проділ,особливості росту волосся (лінія росту волосся, напрямок росту волосся, вихри,проділи).
Модель булапідібрана з потрібними особливостями без дефектів, що в деякій мірі полегшуєроботу.
Парфумерно-косметичнізасоби, тобто миючі і укріпляючи матеріали обирались відповідно до стану таструктури волосся, також по бажанню клієнта.
Так, як у зачісцібагато накладних елементів, більш за все підійде волосся середньої довжини.Можливо різної довжини, тобто низ довший, верх коротший. Густота волоссясередня.
На волоссі вжевиконана попередня стрижка тому цієї операції не потребується. Можливевиконання сучасних технологій колорування. У клієнтки природній колір волосся,темно русяве. Колоровка виконуватиметься в трьох відтінках: білому,попелясто-русявому і натурально-коричневому.
Проводимопідготовчі роботи, приготовляємось до колорування. Розводимо фарби,приготовляємо фольгу.
Виділяємо тонкіпасма волосся. Під пасмо підставляємо полосу фольги притримуючи її за допомогоютвердої основи, за допомогою кісточки наносимо одну із фарб, ховаємо його зфольгою. Відділяємо наступну прядку і залишаємо так як є. Наступну прядкузафарбовуємо в інший колір. Дальше проводимо роботу, чергуючи між собоюкольорами. Виконавши колорування по всій голові залишаємо на 35-45хв… Принеобхідності 5-10хв. з додатковим теплом.
Змиваємо фарбуретельно, наносимо бальзам. Якщо необхідно, бальзам змиваємо, протираємоволосся рушником.
Виконуємо укладкуза допомогою щітки браш і повітряного фена але без фіксуючих матеріалів.
Технологія виконання зачіски:
Підготовчі роботи. Приготовляємо накладні елементи. Гарно розчісуємоволосся по всій довжині. Від матушки рівномірно все волосся розчісуємо в усісторони.
Визначаємо місцеде будемо накладати накладний елемент – корзину. На тім’я прикріпляємо задопомогою невидимок дві коси. Вони мають бути прикріплені так, щоб їх кінчикипотім прикривала корзина.
За допомогоюшпильок та невидимок міцно прикріплюємо корзину, але так щоб вона не мішалаклієнтові. Шпильки не тиснули у голову, але й щоб і не хиталось.
Укладаємо лівусторону, відділяємо прядку ближче до чола і укладаємо її у велику об’ємнубуклю. Наступну прядку виділяємо над вухом, тобто на скулах, гарно розчісуємо,піднімаємо вверх і також укладаємо у велику буклю.
Укладаємо правусторону, на скулах, над вухом відділяємо прядку, зачісуємо гладко до голови іукладаємо знову буклю залишаючи вільні кінці. Бокову лобну прядку гарнопричісуємо і укладаємо буклею на подобу плоского локона. Волосся спередурозчісуємо чуть наліво. Роблячи таким чином місце для косичок і укладаємо такожбуклею.
Виступаємо дообробки потиличного волосся. На шийній зоні відділяємо волосся на рівні мочкивух, зверху від корзини, справа наліво відділяємо прядки шириною 5 см. ітовщиною 2см. Укладаємо їх як і попередні прядки залишаючи кінчики.
Наступний рядукладаємо аналогічно і відповідно попередньому, і так все волосся. Відділеневолосся на шиї ділимо на дві прядки, товстішу з них переплітаємо шнурком іукладаємо на груди. Ту що залишилась при піднімаємо і укладаємо, роблячи їїкоротшою.
Укладаємо коси.Одну закладаємо вище за вухом і прикріпляємо попустивши її через чоло, іншуаналогічно попередній прикріпляємо за іншим вухом.
В утвореніпроділи між буклями прикріпляємо окремі прядки і також укладаємо, залишаючивипущеними довгі кінці. Потім у зачіску шпильками прикріпляємо коротенькістрічки. У корзину вставляємо волосся обмотане сіткою. За допомогою дротяногокріплення до цього волосся прикріпляємо пташок, поправляємо пір’я.
Проводимоперевірку зачіски. Поправляємо де є якісь дефекти чи недоліки і де стирчатьволосини, закладаємо всередину. Закріпляємо всю зачіску фіксуючими засобами,тобто лаком. Проводимо заключні роботи, а потім приступаємо до макіяжу.
Щоб виконати такузачіску потрібні навики, вона також потребує витримки, фантазії, розуміннятехнології. Її виконання займе не мало часу.
Декоративнакосметика своє використання знайшла порівняно недавно, але за цей час встиглазнайти своє широке застосування в побутовому обслуговуванні та й в житті кожноїлюдини зокрема. Декоративна косметика пропонує свободу вибору.
Сучаснікосметичні матеріали створюють на основі натуральних речовин та екстрактів, безхімічно-шкідливих домішок та консервантів, але можуть довго зберігатись.Створюється безліч нових косметичних фірм з прогресивними технологіями, а давновідомі об’єднуються між собою та удосконалюються. Декоративна косметика стаєнастільки потрібною та незамінною, збільшує свій попит, що диктується якокремий вид послуг.
Макіяж стає якоснова у доповненні індивідуального образу людини, він відкриває естетичнукрасу, гармонійне поєднання, витонченість і досконалість.
Макіяж доповнюєзачіску та костюм від чого й залежить.
Макіяж цемистецтво наведення краси, підсилення природної привабливості, деяківиправлення і корекція рис обличчя та зовнішнього вигляду людини в цілому.
При нанесеннімакіяжу потрібно дотримуватись міри нанесення, накладання фарб і пам’ятати, щовеликий товстий шар фарб не надає обличчю краси. Макіяж потребуєіндивідуального, уважного підходу з урахуванням внутрішньої і зовнішньоїкультури поведінки людини. Необхідне індивідуальне бачення особливостей тавластивостей обличчя та характеру людини.
Дана модельмакіяжу носить образний зміст. Його мета створення певного потрібного образу,який можна було б поєднати з зачіскою і несе в собі внутрішній характер, якийможна передати за допомогою фарб, роблячи акцент на потрібних деталях.Тенденції сьогоднішнього сезону пропонують свободу вибору. Зараз в іміджіважливо все, всі деталі макіяжу. Мода настоїть на місці і райдуга кольорівміняється із швидкими темпами, так взагалі міняється тенденція в цілому.
Виконувати макіяжнеобхідно почати з повторного вивчення ескізу замальовок. Підготовлюємо робочемісце і інструменти, косметику та потрібні матеріали. Підготовляємо фарбипотрібного кольору для того щоб виконати макіяж необхідно: крем для обличчя,загальний тон, румяна, олівці, тіні, помада, блиск для губ, туш для вій,аплікатори. З інструментів необхідні: помазки, щиточки, губки, серветка,алігнін, вата, кісточки, гребінці…
Підготовчіроботи:
Покрити клієнтасерветкою чи пеньюаром, вкладаємо зручно голову. Очищуємо шкіру обличчя відбруду лосьйоном, промокуємо обличчя серветкою. Якщо шкіра у поганому стані:суха, подразнена, втомлена, можна зробити компрес, маску, чи масаж обличчя.
Технологіямакіяжу:
Технологіяпочинається з чіткої послідовності читання обличчя. Вивчають розміщення кістокчерепа і м’язи, що впливають на вираз обличчя. Визначаємо форму брів, припотребі робимо корекцію для надання їм правильної форми.
Попередньовизначивши тип шкіри підбираємо потрібний денний крем, наносимо його на шкіруобличчя та шиї по масажним лініям.
Підбираємозагальний тон по кольору шкіри. Наносимо його тонким шаром по масажних лініямза допомогою губки, яка має бути невеликою і м’якою. Тональний крем повиненрівномірним шаром гладко лягати на шкіру і створювати враження натуральності.
За допомогоюконтурного олівця підкреслюємо форму брів, олівець повинен бути коричневим. Понапрямку росту волосся, брів цим олівцем проводимо переривисті штрихи.
Оформляємо макіяж очей так, що б їх зробити чіткішими,виразнішими, підкреслити їхню форму та колір. За допомогою аплікатора навнутрішній кут ока наносимо жовті тіні, роблять плавний перехід дооранжево-абрикосового відтінку. Абрикосовими тінями зафарбовуємо серединуповік, а зовнішні кутики зафарбовують салатовими тінями, які переходять узелені. Нижню повіку як можна ближче до вій покриваємо жовто-лимоннимивідтінком тіней, підбрівний простір покриваємо жовто-перламутровими тінями.Лінії границі розташовуємо.
Робимо макіяжгуб. За допомогою контурного олівця наводимо контур губ, підкреслюємо форму. Покольору контурний олівець темно-розовий. Помадою, за допомогою спеціальногопомазка фарбуємо губи. Колір помади розовий. Для того, щоб помада довшезберігалася і легше наносилась губи спочатку можна припудрити, тоді помада будемати кращий вигляд. Коли ми вже намалювали помадою покриваємо її безколірнимблиском. Це надає губам ефекту рельєфності, на бокову частину скул наносиморумяна, золотисто-бежевого кольору, на верхню частину скул і на підборіддянаносять бежево-розові румяна.
На лівій щоці задопомогою айлайнера зеленого кольору малюємо акуратно видовжені листочки. Цілисточки можна ще прикрасити блистинками в цікавому оформленні.
Після закінченняоформлення макіяжу необхідно провести заключні роботи. При роботі над макіяжемпотрібно весь час придивлятись до обличчя, щоб не допустити помилки,підкресливши непотрібні деталі і відкривши недоліки особи, а навпаки,постаратися якомога чіткіше відтворити ідеальний образ.
2.2.Обґрунтування вибору і характеристика парфумерно-косметичних засобів,інструментів та обладнання, необхідних для виконання зачіски.
Блискучедоглянуте волосся – справжнє багатство любої дівчини чи жінки. Але щоб стати посправжньому гарною прикрасою волосся потребує постійного догляду і піклування.
При виконаннізачісок дуже важливим є структура волосся, форма природної хвилі, тобто типволосся. Красиве волосся привертає завжди захоплюючі погляди. Але щоб волоссябуло красиве, необхідно доглядати його. Програма догляду за волоссям включає всебе шампунь, бальзам-ополіскувач, інтенсивний догляд або маски.
Шампунь даєможливість очистити волосся від бруду і капіляру. Волосся потребує захисту,зволоження. Цьому сприяють цінні ароматичні екстракти шампуня Harmony авокадо іапельсин від Londa. Цей шампунь підібраний точно по структурі та стані волосся.Він покращує стан волосся укріплює, надає блиску та об’єму. Кількість витратйого при даній роботі 75гр. Ніжно ставиться до волосся, м’яко покращуєзагальний стан бальзам-ополіскувач, він надає волоссю інтенсивного блиску,після його використання волосся стає м’яким і здоровим. Ефективнішою буде діябальзаму від Londa. Його кількість витрат становить 20гр.
Інтенсивнийдогляд або маска дають можливість відновити пошкоджене волосся, в цьому краще підійдеінтенсивний догляд від Pantine pro V “Основне живлення” з унікальним Аміно+ProV комплексом. Ідеальний вибір. Маски можна також виготовляти з окремихкомпонентів. Це можуть бути овочі, фрукти, різні рослини та ін. Витрата маски уданій роботі становить від 70 до 95гр.
Із фарбуючихречовин, щоб не помилитись краще використати LondaColor від Londa. Це м’якафарба з блиском, а точніше стійка доглядаюча крем-фарба. Вона не псуєзагального вигляду волосся мінімально пошкоджує структуру, не вигорає на сонці,не шкодить здоров’ю, волосся зберігається живим і еластичним, у роботі зручна,легко наноситься і не розтікається, добре змивається, не зафарбовує шкіру,немає різкого запаху. Розхід 75-95гр. Для виконання зачіски з фіксуючихматеріалів доведеться використати гель і лак.
Гель – церечовина яку використовують для укладки хвилею а в нашому випадку буклі. Гельсильної фіксації є незамінний при моделюванні креативних зачісок. А такий гельздатний закріпити волосся так, що розчесати його не можливо. Його не наносять унадто великих кількостях, бо він створює ефект мокрого волосся, довго сохне і врезультаті прядка падає. Розхід 1 банка. Його використовують для фіксаціїзачіски краще підійде лак ультра сильної фіксації. З його допомогою можнастворити навіть неможливу зачіску. Прядку можна зафіксувати у будь-якому стані,розхід 1,5 банки. Потрібно також використати: невидимки для кріплення прядок ташпильки, резин очки, накладні декоративні елементи.
З інструментівапаратури та приспосіблення використовують такі:
Гребінчикивиготовлені з матеріалу який не електризує, не тягає і не плутає волосся. Маютьбути такі гребінчики: для фарбування з рідкими зубчиками і хвостиком, гребінчикз хвостиком та гребінчик для начосу з вилкою.
Знадобляться іщітки: звичайно для розчісування та браш. Вони мають бути з натуральних чисинтетичних речовин.
Кісточка дляфарбування. Вона повинна бути зручною.
Посуда длярозмішування повинна бути з пластмаси або скла, щоб не реагувало з фарбою, маєбути зручним.
Зажими та клеми.Залізні та пластмасові.
Повітрянийелектрофон для укладки волосся регулювання температури повітря та спеціальноюнасадкою.
Умивальник тавідкидне крісло для миття голови.
Білизна: пеньюарабо пелеринка. Для того щоб покрити клієнта, вафельні рушники.
У роботі прихлоруванні також використана фольга. На шиї комірець.
Основним умакіяжі є крем. Краще використати крем від Oriflame. Він особливо цінний тим,що захищає шкіру від ультрафіолетових променів. Основою макіяжу є загальнийтон. Краще використати тональний крем Visions від Oriflame, це зволожуючийтональний крем надає шкірі гарний натуральний колір, золотисто-бежевий тон.
Румяна Pure Blushвід Oriflame

ВИСНОВОК
Таким чином, можназробити висновок, что виникнув, як невелике поселення на одном із своїх холмів,Рим стал могутнім містом древнього світу. Багато імператорів хотіли залишитисвій відтиск в історії міста, будуючи все нові і нові будинки, переходячи поразмірам і красі прикрас своїх попередників, хоча в ньому було і багато убогихлачуг. Велике місто античного світу, він нараховував більше мільйона жителів. Вбудинках археологи знаходять різні предмети, якими користувалися древніримляни. У древніх римлян було дуже добре развинута уява і мислення. Одягдревніх римлян відрізнявся складністю покроя, наприклад тога. Також булапридумане взуття, красиве і саме важливе — практичне для довгих походів. Вже втой далекий час люди розуміли, що таке краса, а що таке простота. Вони зналиколи потрібно застосовувати ці стилі. Це також відобразилось на поведінцілюдей. Воїнам більше був притаманний простий стиль, а знатним і богатим особамкрасивий.
В наш час модельєривсього світу відштовхуються від ідей древніх людей. Мода являєтся невід'ємноючастиною історії Риму, як величезній імперії.
“Не існує людини поза модою, чи це вчора чи сьогодні,чи в перспективі”. Отже ти людина сучасна, або старомодна або випереджаєш моду.
З швидкимизмінами в моді змінюється і темп, рух життя людини. Впроваджуються прогресивнітехнології, обладнання, інструменти та засоби, парфумерно-косметичні засоби,необхідних для розробки перукарського мистецтва та віражу.
Ось, наприкладмобільні машини для миття голови які прикріплюються прямо до робочого крісла.Машина яка пришвидшує дію хімічних та фарбуючих речовин, обертаючись та обігріваючиголову. Ножиці легкі при виконанні стрижки, чим і пришвидшують операціюстрижки, а також дозволяють виконувати новітні методи обробки волосся.
Різноманітніщітки, бігуді різної будови та діаметру.
З матеріалівфарби які гарно зафарбовують волосся, зручні у використанні, мінімальнопошкоджують волосся. Хімічні препарати, що полегшують виконання роботи і непошкоджують сильно волосся. Миючі засоби, які добре очищують волосся одночаснопокращуючи його стан.
Сучасні моделізачісок розробляються в лабораторіях майстрами-перукарями. Але більшістьсучасних моделей з різними технологічними і конкурсними особливостямирозробляють і виконують майстри на різних конкурсах, майстер-класах.
Можна сказати щовибрана модель зачіски призначена не для індивідуального моделювання, а більшдля конкурсного моделювання.
У виконанні ця зачіска складна, вона не виконуєтьсяшвидкоруч, потребує вміння технології, знання сучасних прогресивних технологій.Без професійних навилків, фантазії і без знань історичних стилів, напрямківмоди зачіску виконати практично неможливо.
Отже волоси — це сама чарівна прикраса і гордість кажноїжінки. Хто із них не мріє про ідеальну сучасну зачіску? Про модну, практичну,стильну зачіску, і бажано щоб підчеркувала багаточисленні прекрасні вирази обличчя!І про такий візит до майстра, після клопотких і загадкових пасів якого першийже погляд в дзеркало не визиває бажання терміново поголитися на лисо? Не вартозразу ж обрізать свої волоси або робити хімічну завивку, не продумавши спочаткувсе до кінця! Сім раз прикинь — один раз відріж! Всього лиш варто звернутися докваліфікрваного перукаря і стиліста, і вони порадять що робити, допоможуть увиборі зачіски! Саме зачіска зробить ваш образ завершеним і підчеркне вашуіндивідуальність. Зачіску потрібно підбирати в залежності від форми обличчя івашого типа.

/>
/>/>
/>
/>/>
/>/>
/>
/>
/>

ЛІТЕРАТУРА
1.        Л.Г.Гузиря“Сучасна перукарська справа” (1997)
2.        М.В.Константинов“Перукарська справа”(1988)
3.        І.С.Сиромятникова“Історія зачіски”(1987)
4.        О.Д.Ляпи“Перукарська майстерність”(1982)
5.        В.Д.Корнєв“Моделювання та художнє оформлення зачісок”(1983)
6.        Л.В.Смирнова“Уроки перукарського мистецтва”(2002)
7.        І.В.Козлова“Перукарські послуги”(1997)
8.        М.В.Константинов“Постижерська справа”(1971)
9.        І.В.Коваленко“Виготовлення шиньйонів перук і зачіски із них”(1989)
10.      В.Д.Корнєв“Фарбування волосся і зачіска”(1983)
11.      І.С.Сиромятникова“Технологія грама”(1991)
12.      Г.Л.Войцехівська,І.І.Вольфензон“Косметика сьогодні”(1988)
13.      Ютта Югне“Мистецтво макіяжу”(1997)
14.      С.К.Клименко“Косметика і здоров’я”(1991)
15.      Журнал“Дзеркало мода”
16.      Журнал“Ліза”
17.      Журнал“Hair Your