Вступ
Актуальністьтеми
МістоЖовква — старовинне українське місто, важливий культурно — релігійний центрЛьвівської області — вабить середньовічним замком і торговими кварталами,унікальними культовими спорудами. Із цим містом пов'язані важливі подіїукраїнської та європейської історії, а його архітектурні пам'ятки є вагомимнадбанням українського та польського народів, загалом європейської цивілізації.
МістоЖовква збудоване за принципом "ідеальних міст" — концепції добиРенесансу. Суть концепції полягала у створенні «збалансованої»планувальної структури міста — кожному архітектурному об'єкту відводилося йогопевне розміщення відносно інших. До видатних історико — архітектурних ансамбліввідносяться Ринкова площа (сучасна площа Вічева) із замком 1594, костеломСвятого Лаврентія XVII століття, Василіанський (XVII — XX століття) іДомініканський (XVII — XVIII століття) монастирі та інші. Високу художнюцінність мають зразки дерев'яного зодчества, збережені на території колишніхпередмість та синагога в стилі Ренесанс.
Загалом,щоб пішки оглянути найвидатніші архітектурні пам'ятки Жовкви потрібно не більшеяк дві години, адже більшість із них розміщено на площі Вічевій та вулицях, щовиходять із площі, зокрема Львівській.
Наневеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державногоісторико-архітектурного заповідника, сьогодні знаходиться близько 55 пам'ятокархітектури, в тому числі світового рівня. Місто віднесене до першої категоріїцінності реєстру історичних міст України. З 1998 року Жовква є претендентом навнесення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Вперіод свого найбільшого розквіту і багатства (друга половина XVII — початокXVIII ст.) місто знаходилося в центрі європейських подій, вважалося одним знайкрасивіше збудованих приватних міст-резиденцій Європи, було важливимосередком мистецтв, книгодрукування та релігійного життя. На той час ценевелике місто нараховувало п'ять великих монастирських комплексів, єврейськийрелігійний центр з духовною школою та двома синагогами, мало красиву гармонійнузабудову, прекрасні паркові ансамблі. Місто славиться таким своїм видатнимявищем як Жовківська школа живопису і різьби, яка відіграла провідну роль установленні бароко на західно-українських землях в XVII — XVIII ст.
Жовківщинабагата пам'ятками історії, архітектури та культури. Всього у районінараховується: археологічних пам'яток — 27, пам'яток архітектури — 49,історичних 82. Серед Жовківських пам'яток найбільш видатними є ансамбль костелуі монастиря домініканів у стилі бароко (1653р.), Парафіяльний костел св.Лаврентія «Фара» (1606р.), Жовківський замок (1594-1606рр.),ренесансна синагога (1692-1700рр.), дерев'яна Святотроїцька церква (1702р.)
Усіці архітектурні пам'ятки мають загальноєвропейське значення, що робить їхоб'єктами не тільки вітчизняного, а й міжнародного туризму.
Об'єктомдослідження є історичні споруди XVII століття.
Предметомдослідження є висвітлення важливості історичних споруд міста для сучасності.
Хронологічнірамки дослідження охоплюють період, обмежений, власне XVII століття.
Територіальнірамки охоплюють територію сучасного міста Жовкви.
Методологічнуоснову курсової роботи складають принципи історизму та системного підходу дооб'єктивного висвітлення явищ минулого на основі комплексного висвітленняархітектурної спадщини міста. Вони органічно поєднані з такими методамимистецтвознавчих досліджень, як систематизація фактологічного матеріалу, йогопорівняльний аналіз, періодизація, класифікація.
Метадослідження: Спроектувати важливість для сьогодення архітектурної спадщиниміста Жовкви, що стосуються видатних історичних споруд сакрального і світськоготипу. Для досягнення цієї мети необхідно було розв'язати наступні основнізавдання:
" проаналізуватиісторичних споруди XVII століття, зберігаючи послідовність у часі;
" висвітлитивклад видатних дослідників в розвиток архітектури;
" визначитиособливості розташування фортифікаційних укріплень.
Науковановизна роботи полягає в тому, що в курсовій роботі на основі систематизації,узагальнення й аналізу значного за обсягом фактичного матеріалу — архітектурніпам'ятки (ілюстративний матеріал), було висвітлено важливість для формуваннянаціофілософської думки через призму бачення для сьогодення передачіархітектурних пам'яток мистецтва міста Жовкви XVII століття.
Структурароботи: курсова роботи складається з вступу, основної частини, висновків,списку використаної літератури ( 30 позицій).
Висновки:У висновках — містяться загальні підсумки проведеного дослідження сакральних пам'ятокмистецтва XVII століття міста Жовква, багатій історико — архітектурній спадщиніУкраїни визначне місце належить пам'яткам оборонної архітектури — фортецям,замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Упродовж багатьох століть рольоборонних споруд була провідною в системі міст і містечок. Без перебільшенняможна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.
Основначастина курсової роботи поділена на два розділи:
Впершому розділі: «Польський король Ян 3 Собеський як меценат і розбудовникЖовкви» вивчаються причини розквіту Жовкви за часів короля Яна ІІІСобєського. Саме за часи Яна ІІІ Собєського Жовква вважалася одним знайяскравіших забудованих приватних міст — резиденцій Європи.
Удругому розділі досліджується «Архітектура Жовкви — культурна спадщинаУкраїни». У підрозділі 2.1 досліджуються сакральні пам'ятки мистецтва дояких я віднесла: дерев'яні церкви, костели, синагогу. У підрозділі 2.2.досліджується світська забудова міста. До цього підрозділу я обрала житлові будинкиа також Жовківський замок що є складовою частиною міста — фортеці.
пам'ятник архітектура культура спадщина
Розділ1 Польський король Ян ІІІ Собеський як меценат і розбудовник Жовкви
Найбільшого свого розвитку, славиі багатства Жовква досягла в другій половині ХVII століття, коли була приватноюрезиденцією і центром величезних землеволодінь короля Яна ІІІ Собеського, якийодержав Жовкву у спадок від Теофілії Собеської,яка була онукою Станіслава Жолкевського.
Це була виняткова людина навітьдля багатої на колоритні особистості історії Речі Посполитої. Народився ЯнСобеський у 1629 році в Олеському замку. Від дня народження його супроводжувалиподії, які можна назвати містичними. В той час, коли на світ мав з’явитисямайбутній король Речі Посполитої, бушувала сильна гроза. До того ж замокштурмували татарські нападники. Коли повитуха, яка приймала пологи, поклаланемовля на чорний мармуровий стіл, ударив грім такої сили, що стіл тріснув, аповитуха оглухла. З’явилося пророцтво, що новонароджений стане незвичайноюлюдиною.[1]
В1668 році Собеський заклав на звіринці великий регулярний парк у французькомустилі, розвинувши композиційну вісь замку. В парку знаходились кілька сотеньрідкісних порід дерев при альтанах і галявинах, павільйони і вольєри длязвірів, оранжереї і фруктовий сад, а також пишні лазні на ставу і алея надубових палях через став і болота до лісового парку на Гараю, де був споруджениймисливський палац з парком. Король перебудовує замок і пишно оздоблює його. Взамку він значно збагатив великі збірки цінної зброї, живопису і графікиіталійських, голландських, французьких та жовківських майстрів, колекціїмедалей, монет, карт та інших творів мистецтва.
В тічаси (1683 рік) з — під мурів Жовкви відправлялися в переможні походи на турківпід Відень і Паркани величезні об'єднані армії європейських держав і народів. ВЖовкві відбувалися багатомісячні тріумфальні урочистості з нагоди великої перемогинад турецькою навалою на Європу, сюди прибували короновані особи і посли з усіхдержав Європи з нагородами для переможця.
Корольвідбудовує після пожежі ратушу, розбудовує громадські і храмові будівлі, багатооздоблює парафіяльний костьол, будує нову велику синагогу. При старому костьолісв. Андрія в 1682 році будує монастир для Домініканок, які втекли із взятоготурками Кам'янця Подільського. В тому ж році запрошує в Жовкві монахів Василіяні закладає їм монастир при церкві Різдва Христового, а в 1691 році (післяпожежі) перевозить в нього мощі св. Мученика Івана з Сучави, запрошує напостійно в Жовкву митрополита Сучавського Досифея. Тоді ж в Жовкву назапрошення короля перебралися нові багаті євреї, купці і майстри. Жовквапоступово набувала рис європейської столиці, досягнення жовківських малярів ірізьбярів славилися далеко за межами королівства.
В тічаси Жовква вважалася одним з найкрасивіше забудованих приватних міст — резиденцій Європи. Нею захоплювались численні почесні гості і прості прочани.Так. наприклад, Феофан Прокопович, видатний діяч епохи Петра І, ректор Києво — МогилянськоїАкадемії, під враженням побаченого писав: «Жолква-город, хоть и мал собой,однако славен стал… Палаты превеликие, каменные, несколько сот изб в себеимущих и как делом архитектурским, так украшенные различными живопишескимикартинами и шпалерами и иными дивными уборы, зело великолепные».
Всприятливій атмосфері меценатства розквітли ремісничі цехи, розвинулися ішвидко досягли висот міцні мистецькі традиції. Ціла плеяда видатних живописцівта скульпторів з європейською славою, як місцевих, так і запрошених, жили іпрацювали в Жовкві: скульптори з європейською славою Андрій Шлютер і СтефанШванер. вихованці Римської Академії св. Луки Юрій ІІІимонович і Мартіно Альтамонте,видатні художники українського бароко Іван Руткович, Иов Кондзелевич, ВасильПетранович, Дем'ян Роєвич, Іван Поляхович та десятки інших художників ірізьбярів різного таланту, які своїми новаторськими досягненнями зробили майжереволюцію в мистецтві, створили цілу мистецьку школу, відому як Жовківськашкола живопису та різьби по дереву ХVІІ-ХVII століть.
Ще в молоді роки Яна Собеськогопочали зараховувати до найвідоміших особистостей свого часу. Найгучнішу славуйому принесла перемога над турецькими військами під Віднем. Після якої йогоім’я вже звучало поруч з іменами найзнаменитіших полководців. Його кінну статуюпланували навіть встановити навпроти кінної статуї імператора Костянтина уВатикані.
Та згодом доля ніби відвернуласявід цього видатного полководця. Уперше його престиж серйозно похитнувся напочатковому етапі ще однієї знаменитої битви поляків з турецькою армією, якаувійшла в історію як битва під Парканами (7-9 жовтня 1683 року). Тодіочолюваний Яном ІІІ Собеським авангард польських військ зненацька заатакувала іповністю знищила турецька кіннота. Сам король тільки чудом залишився живим –ціною власного життя його врятував якийсь рейтар.
Поляки швидко переформували своїсили, розробили новий стратегічний план баталії. 9 жовтня, після запеклогоп’ятигодинного бою, ворожа армія була дощенту розгромлена, а Османська імперіяповністю усунена з політичної карти Європи, в чому Ян ІІІ Собеський бачивнайбільше своє призначення в історії Польщі. Від повного знищення Турківврятували тільки міжопозиційні чвари верхівки польської шляхти, яка бояласясвого короля більше, ніж ослаблених турків, і не дозволила йому продовжитипохід на територію Туреччини і захопити цю країну повністю.
Підступи шляхти призвели до того,що король вже не зміг повною мірою реалізувати жодного політичного задуму. Долявідвернулася від нього і на полі бою. Невдалими були, зокрема, два його походина Молдавію. У 1684 році його військо зазнало ще однієї тяжкої поразки – убитві з турками під Жванцем.
Та найбільше політичні позиції ЯнаІІІ Собеського похитнулися після підписання так званого Вічного миру з Росією,згідно з яким Річ Посполита остаточно втратила все Лівобережжя включно зКиєвом, а також Смоленську, Сіверську та Чернігівську землі.[2]
В 1665 році, оженившись на вдовіпо Сандомирськім воєводі Якубі Замойськім француженці Марі-Казимирі, помножуєсвої багатства; а в 1666 році стає коронним гетьманом. Жовква стала центромйого величезних приватних землеволодінь, які на той час налічували сотні сіл ідесятки міст.
У 1674 році 45-річного Яна Собєського обрано королем Польщі. Зайого правління Річ Посполита перетворюється в найвпливовішу європейську державуз найсильнішою армією.
Жовква стає приватною королівськоюрезиденцією, розбудовується, набирає рис справжньої європейської столиці.
Король перебудовує замок на мірубагатої королівської резиденції. Під керівництвом будівничого Петра Бебера узамку здійснюється ряд змін та добудов. Пишно оздоблює споруду архітекторАвгустин Лоцці.[3]
Наметові дахи башт, які булипокриті дахівкою, замінено на банеподібні, покриті позолоченою мідною бляхою. Узамку збільшено габарити більшості віконних проємів, а також встановлено новібілокам’яні різьблені обрамлення. У південно-західному корпусі замінено формущипців, а над боковими корпусами добудовано ще по одному ярусу. З південногозаходу від замку, між наріжниками п’ятикутних бастіонів, закладено регулярнийпарк, входами в який служили одноповерхові відкриті підсіння, прибудовані дозамку.[4]
Парк, замкнутий з трьох сторінвисоким шпалерами, було закладено на двох терасах. На верхній терасі влаштованочотири клумби, у кожній з яких викладено квітами герб Собеських „Яніна”. Міжними, по центру, було споруджено мармуровий фонтан восьмигранної форми. Міжтерасами заклали поперечну алею, яка замикалась двома альтанками. На нижнійтерасі, відділеній від верхньої кам’яною балюстрадою, було закладено дваквіткових партери. Поза парком (по його осі) над ставом, у напрямку дозвіринцю, було влаштовано поміст на дерев’яних палях, на якому було споруджено двапавільйони лазень з фонтаном між ними.[5]
Французький мандрівник, відвідавшиЖовкву у 1688 році, писав, що величезний замковий звіринець, оточенийдерев’яним парканом, простягався далеко за місто. Одну половину звіринця займавліс, другу – луки на яких паслося безліч сарн і оленів.
В замку формують великі колекціїцінної зброї, живопису і графіки італійських, голландських, французьких тажовківських майстрів, збірки медалей, монет, карт та інших творів мистецтва.[6]
Протягом кількох десятилітькоролем і міщанами вкладено колосальні кошти в розбудову міста і громадськихспоруд. Король закладає в Жовкві Василіянський монастир, монастир Домініканок,розбудовує монастир Домініканів, допомагає в будівництві нової великоїсинагоги. Тоді ж на запрошення короля в Жовкву перебралися нові багаті купці імайстри, надзвичайно розвинулися ремесла і промисли, досягнення жовківськихмалярів і різьбярів славилися далеко за межами держави. Під час великої пожежі1691 року згоріло ціле середмістя, проте місто швидко відбудувалося, стало щекрасивішим, завдяки зусиллям багатих міщан та короля.
Маленька Жовква з населенням 1,5-2тисячі чоловік, стала відомим центром релігійного життя. Вона вже тодіналічувала п’ять великих монастирів, чотири костьоли і п’ять церков зчисленними братствами при них, дві великих синагоги, єврейську духовну школу.Жовква була також відомим центром єврейської філософської думки, письменництваі книгодрукування (з кінця XVII століття тут діяли три єврейські друкарні).Завдяки просвіченості власників міста в ньому панувала атмосфера толерантностіі співпраці.
В ті часи Жовква вважалася одним знайкрасивіших забудованих приватних міст-резиденцій Європи. Нею захоплювалисьчисленні почесні гості і прості прочани. Так, наприклад, Феофан Прокопович,видатний діяч епохи Петра І, ректор Києво-Могилянської Академії, під враженнямпобаченого писав: “Жолква-город, хоть и мал собой, однако славен стал… Палатыпревеликие, каменные, несколько сот изб в себе имущих и как деломархитектурским, так украшенные различными живопишескими картинами и шпалерами ииными дивными уборы зело великолепные…”[7]
У 1683 році з-під мурів Жовкви відправляються в переможні походина турків під Відень і Паркани величезні об’єднані армії європейсьських державі народів. В Жовкві відбуваються кількохмісячні тріумфальні урочистості знагоди великої перемоги над турецькою навалою, сюди прибувають короновані особиі посли з усіх держав Європи з вітаннями і нагородами для переможця.
У 1696 році великий король ПольщіЯн ІІІ Собеський помирає. Замок та місто успадковує молодший син короляКостянтин Собєський (1696-1726).
1706 – 1707 роки – Жовква знову в центрі європейськихполітичних подій (події Північної війни 1700-1721 років). З грудня 1706 року потравень 1707 року в Жовкві розміщувалася ставка російського царя Петра І.[8] Тут російський володар розроблявплани розгрому шведів і реорганізації Гетьманщини, управляв державою, розроблявреформаторські документи, приймав іноземних послів і козацьких старшин.Перебував в ставці також гетьман України Іван Мазепа, тут він готував і вівтаємні переговори із шведським королем.[9]
На початку І пол. XVIII ст.відбувається швидкий розвиток військової промисловості. Зокрема вдосконалення артилерії:в декілька разів збільшується дальність обстрілу, вдосконалюється системаприцілювання, розвиток системи навісного обстрілу, за яким вогонь проводитьсяне по земляних насипах, а безпосередньо по стінах та внутрішньому контуріФортифікації. Це призводить до того, що замкові та міські укріплення стаютьмалоефективним засобом оборони під час ведення боїв.
В 1709 році на постійне місцепроживання в Жовкву приїжджає королевич Констянтин Собеський. По його смерті(1726 р.) містом керує його дружина Марія де Весел (1726 – 1728), а згодомпередає маєток на управління старшому королевичу Якубові Собеському (1728 –1737). З 1737 р. містом залишається правити його дочка княжна Кароліна де Войон(1737 – 1740), яка в 1740 році продала весь маєток Радзивілу.
В часи правління нащадків короляще кілька десятиліть XVIII століття місто зберігало високий престиж, залишалосяодним з найбільш шанованих міст королівства, в місті підтримувався певнийрівень ремесел і торгівлі, при замку королевичі утримували 1,5-тисячне приватневійсько.
В цей період Жовква прославиласятаким видатним явищем, як Жовківська школа живопису та різьби по деревуXVII-XVIII століть. Мистецькі традиції, закладені ще за часів гетьманаЖолкевського, за королівських часів у сприятливій атмосфері меценатства досяглинебувалого, як для такого маленького міста, високого розвитку. Три поколінняпотомственних малярів та різьбярів, цілі плеяди видатних живописців таскульпторів з європейською славою, як місцевих, так і запрошених, жили іпрацювали в Жовкві: скульптори з європейською славою Андреас Шлютер і СтефанШванер, вихованці Римської Академії Св.Луки Юрій Шимонович і МартіноАльтамонте, видатні художники Іван Руткович, Йов Кондзелевич, ВасильПетранович, Дем’ян Роєвич, Іван Поляхович та десятки інших художників ірізьбярів різного таланту, які своїми новаторськими досягненнями створиливидатну мистецьку традицію, названу Жовківською школою живопису і різьби.Жовківська школа мала визначальний вплив на становлення і розвиток стилюбарокко в мистецтві цілого регіону.
Розділ 2 Архітектура Жовкви — культурна спадщина України
Місто Жовква є відомим і одним знайцікавіших малих історичних міст України. Закладене в кінці XVI століття вбурхливу епоху війн і будівництва оборонних міст, у свій час місто досягловисокого розвитку в багатьох сферах мистецтва і культури, зайняло важливе місцев історії Польської держави і Європи.
Непересічна історична культурнаспадщина міста сформувалася з чотирьох великих частин: перша, яка сьогоднінайбільше впадає в око відвідувачам і дослідникам міста, — це видатна архітектурнаспадщина Жовкви — замок, вежі, оборонні мури, монастирі, костели, церкви,синагога; друга, менш представлена в місті, проте, не менш вражаюча, а вмистецькому відношенні, можливо, цінніша від першої, — видатна спадщинаукраїнського бароко і модерну в живописі та різьбі по дереву; третя — видатнаісторична традиція єврейської філософської думки, письменництва ікнигодрукування; і четверта, найбільш значима для нашої історії та слави, — безпосереднє пов'язання міста з найвидатнішими історичними особистостями трьохсусідніх народів — українців, поляків і росіян, та із визначними подіямиєвропейської історії.
Своєму високому розвиткові,історичному культурному значенню Жовква завдячує насамперед самовідданій працібагатьох жертовних людей високого духу — засновника і наступних видатнихвласників міста, її будівничих, митців та філософів, також — сприятливомугеографічному розташуванню, і, не в останню чергу, — високим ідеям та здобуткамЄвропейського Ренесансу, закладеним в її основу при будівництві. Місто булозакладене на території давнього села Винникив 1594 році як приватне укріпленемісто-резиденція великим коронним гетьманом і канцлером Польської РеспублікиСтаніславом Жолкевським. Для будівництва замку і міста були запрошені зі Львовавідомі архітектори, італійці за походженням, Павло Щасливий та Павло Римлянин,пізніше також Амброзій Прихильний. Місто, за задумом просвіченого засновника,було розплановане на високих принципах так званих "ідеальних міст",опрацьованих та розвинутих великими гуманістами і теоретиками ЄвропейськогоРенесансу.
На невеликому плато піднятої надприлеглою заболоченою рівниною піщаної гряди, вдало використовуючи рельєф іприродні перешкоди для забезпечення оборони, було розплановане самобутнємісто-фортеця в комплексі з великим замком та просторою ринковою площею. Зовнімісто було оточене кільцем мурованих та земляних оборонних укріпленьголландської школи фортифікації. В основі надзвичайно цінного, унікальногорозпланування міста лежать кілька композиційних осей та досконала пропорційнамодульна схема. Це невеличке місто отримало дуже мальовничу і гармонійнузабудову з багатьма високими домінантами храмів та оборонних веж, з виразнимивпливами архітектури італійського ренесансу — кам'яниці центральної площі іусіх головних вулиць мали аттикові завершення фасадів та відкритігалереї-підсіння перших поверхів. Одночасно місто було досконало продумане длязручного і безпечного проживання громадян, громадської злагоди різних етнічнихта релігійних общин і цехових братств, які його спільно успішно будували ірозвивали.
ПЕРЕЛІК пам'ятоккультурної спадщини Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві№ п/п Найменування пам'ятки Датування Місце знаходження Охоронний номер Підстава для занесення в перелік 1. Історичне населене місце — місто Жовква (1363 р.) м. Жовква б/н Постанова КМ України 26.07.2001 № 878 2. Державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві 1994 р. Центральна частина міста б/н Постанова КМ України 27.12.2001 № 1761 3. Замок (муров.) 1594 р. пл. Вічева 2 385 Постанова РМ УРСР 24.08.1963 №970 4. Комплекс парафіяльного костелу 17-18 ст. пл. Вічева 18-19 386/0 5. Костел Св.Лаврентія (муров.) 1606 р. пл. Вічева 18 386/1 6. Башта-дзвіниця (муров.) к. 16-п.17 ст пл. Вічева 19 386/2 7. Комплекс монастиря Домініканців: 17-19 ст. вул. Львівська 7 387/0 8. Костел Успіння Пресвятої Діви Ма-рії / церква Св. Иосафата (муров.) 1653 р. вул. Львівська 7 387/1 9. Монастирські приміщення (муров.) 1754 р. вул. Львівська 7 387/2 10. Монастирські мури з брамами (муров.) 17-19ст. вул. Львівська 7 387/3 11. Комплекс монастиря Василіян: 17-19СТ. вул. Василіянська 4 388/0 12. Церква Різдва Христового / Пресвятого Христового Серця (муров.) 1612.1905 р. вул. Василіянська 4 388/1 13. Монастирські приміщення (муров.) 1780 р. вул. Василіянська 4 388/2 14. Брама-дзвіниця (муров.) 1721 р. вул. Василіянська 4 388/3 15. Синагога (муров.) 1687 р. вул. Запорізька 8 389 16. Фортифікаційний комплекс — башти та мури міста: к. 16-17 ст. Центральна частина міста 392/0 17. Оборонні мури (муров.) к.16-п.17 ст. Центр, частина міста 392/1 18. Оборонна башта (муров.) к. 16-п.17 ст вул. Василіянська 13 392/2 19. Оборонна башта (муров.) к. 16-п.17 ст вул. Львівська 7 392/3 20. Оборонна башта (муров.) к.16-п. 17 ст вул. І.Підкови 392/4 21. Церква Пресв.Трійці (дер.) 1720 р. вул. Львівська 90 393 22. Церква Різдва Пресв. Богородиці (дер.) 1705 р. вул. І.Франка 9 . 395 23. Житлової забудови площі Вічевої: к.16-18 ст. пл. Вічева 3-17 394/0 24 Аиі.швии оудинок (муров.) 1 / ст. пл. сичева і :> :>У4 1 25. Житловий будинок (муров.) 17 ст. пл. Вічева 14 394/2 26. Житловий будинок (муров.) 17 ст. пл. Вічева 15 394/3 27. Житловий будинок (муров.) 17 ст. пл. Вічева 16 394/4 28. Житловий будинок (муров.) 18 ст. пл. Вічева 3 394/5 Постанова РМ УРСР 29. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 4 394/6 06.09.1979 №442 ЗО. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 5 394/7 31. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 6 394/8 32. Житловий будинок (муров.) 17 ст. пл. Вічева 7 394/9 33. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 8 394/10 34. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 9 394/11 35. Ратуша (муров.) 17 ст.1928 р пл. Вічева 1 1378 36. Житловий будинок (муров.) 17-18 ст. пл. Вічева 10 (вул. Львівська 2) 1379
Список использованной литературы
1.Бевз М. Архітектурно-просторовий уклад міста Жовкви в констекті європейськоїурбаністики// Галицька Брама. — 1994. – № 4 (28). – 6-7с.
2.Бевз М. Жовква – ренесансне ідеальне місто. Українська реалізаціяконцептуальної схеми П’єтро Катанео // Історична, мистецька, архітектурнаспадщина Жовкви. роблеми охорони, реставрації, використання / Збірникматеріалів українсько-польського науково-практичного семінару. – Жовква, Львів,1998. – С.36-54.
3.Великий В., Голяк В., Ковальчук М. Жовківщина. Історичний нарис.–Жовква-Львів-Балтимор. У 3-х т. Т.-1. – 325с.
4.Грушевський М. Історія України-Руси. Хмельниччина в розцвіті (1648-1650). –Київ, 1995. – Т.VIII. ч. 3. – 420с.
5.Каліка Я., Яремич Г. Нестсров: Путівник. — Львів: Каменяр, 1990. – 65с.
6.Жовква// Галицька брама. – 1994. — № 4 (28). –2-3с.
7.Кубай М.// Стаття в Енциклопедію сучасної України. Офіційний сайт Українськоїнародної партії// www. viaduk. net/ clients/ ups. nsf.
8.Кубай М. Олеський замок і родина Собеських// Галицька Брама. – 2003.
9.Мацюк О. Замки і фортеці західної України. – Львів, 2005. – 200с.
10.Накопало В., Литвин М., Яремич Г. Історична та мистецька спадщина Жовкви:проблеми охорони, реставрації та використання. Жовква. – 1998. –
11.Оконченко О., Оконченко І. Дослідження міських оборонних башт Жовкви XVII ст.//Вісник „Укрзахідпроектреставрація”. – № 13. – Львів, 2003. – 96-108с.
12.Оконченко І., Оконченко О. Жовква. Украплення// Незалежний культурологічний часопис„Ї”. – 2005. – №36. – http:// www. Ji. Lviv. ua/n36text/okonchenko. htm.
13.Оконченко О. Жовківський замок// Галицька Брама. – 2003. – № 10-12 (106-108). –14-15с.