Міністерство освіти інауки України
Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка
кафедра філософії
Р Е Ф Е РА Т
на тему:
„ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИУ КУЛЬТУРІ“
Аспірантки факультетуіноземних мов
спеціальностілітература зарубіжних країн
Мельник Д. М.
Науковий керівник
Сафоняк Л.М.
Львів 2006
План
1. Вступ.
2. Основнісоціо-філософські погляди на розрізнення жіночого і чоловічого.
3. Поняттясоціального і гендерного стереотипу.
4. Процесформування гендерного стереотипу. Ознаки стереотипу.
5. Основнігендерні стереотипи у культурі і суспільстві.
6. Етнічнігендерні стереотипи.
7. Рефлексіягендерних стереотипів у культурі.
8. Висновки.
9. Списоквикористаної літератури.
1. Вступ
Одним з найбільшфундаментальних і таких, що посідають онтологічний статус, членувань людськогобуття упродовж тисячоліть історії був його поділ на дві протилежні сутності — чоловіче та жіноче. Проблема існування жіночого і чоловічого у культурірозглядається культурологами на історичному матеріалі. Етнографами визнаєтьсядва типи первісної культури – матріархат і патріархат (Баховен І., ФробеніусЛ.). Матріархальний тип культури, головними ціннісними основами якого виступализв'язок із землею та кровні узи, а найважливішою характеристикою – пасивнесприйняття і ставлення до природи, пов’язується з тим фактом, що на зорілюдської історії кровні узи можна було простежити тільки за материнськоюлінією. Відповідно жінка-мати виступала правителькою і законодавицею як у родітак і у суспільстві. Головною рисою цього типу культури вважається природнарівність людей, через те, що всі люди – діти матерів діти Матері-Землі.
Історичнийрозвиток людства призвів до того, що ціннісна парадигма зазнала сильних змін,змінився відповідно і тип культури: чоловіки стали правлячою силою в родині ісуспільстві. Встановлюється патріархальний тип культури, характерними рисамиякого стали прагнення до змін навколишнього середовища, раціонально-практичнемислення. На зміну рівності приходить принцип «улюбленого сина в ієрархії».
Сучаснідослідження культури ґрунтуються на тому твердженні, що «жіночі» і «чоловічі»засади можна виявити в різних культурах. Перевага чоловічого початку в культуріобумовлює пріоритет влади, цінності речей, суверенності і незалежності, амбіційі показовості. Жіночий початок у культурі забезпечує інші цінності: якістьжиття, дбайливість, взаємозалежність й у вищому значенні людяність. Обидва цікультурні типи відіграють однакову за значенням роль у житті людства.Становлячи дві протилежні характеристики культури вони призводять до майжедіалектичного розвитку: боротьба і співіснування протилежностей породжуєпоступ.
Переважанняпатріархального типу збереглося до теперішніх часів.
Удругій половині ХХ ст. питання розрізнення чоловічого і жіночого набулоособливої ваги, оскільки усталені норми сприйняття цих категорій зазнализначних змін. Це було насамперед пов’язане із феміністичним рухом, який сприявтому, що увага від суто чоловічого перейшла і до жіночого, до жіночої культури,письма і життя загалом.
Фемінізмстав не лише ідеологічним рухом за права жінок. Він розробив і ряд теоретичнихположень, які поклали початок новим студіям, спочатку жіночим, які потімпереросли у ґендерні студії, які в свою чергу охопили практично усі сферигуманітарних наук: соціологію, філософію, психологію, літературознавство,лінґвістику і т.д.
Поняттяґендерних стереотипів чи не найпоширеніше у ґендерних студіях. Велика кількістьпраць, присвячених цьому питанню, свідчить не лише про актуальність даної теми,а й про її невичерпність і багатогранність. Звичайно, охопити всі концепції,погляди, класифікації ґендерних стереотипів у обмеженому за обсягом рефератіважко. Тому ми намагалися окреслити найосновніші і як нам здавалося найцікавішімоменти у дослідженнях ґендерних стереотипів.
Рефератскладається із кількох невеликих розділів. Спочатку ми спробуємо окреслитиосновні філософські і соціобіологічні концепції, що вплинули на закріпленняґендерних стереотипів. Серед інших, аналізуються погляди З.Фройда, Т.Парсонса,Ф.Енгельса. Особлива увага звернена на етнічні ґендерні стереотипи, оскількидослідження цих стереотипів дає змогу прослідкувати формування і утвердженнястереотипів у культурі. В даному рефераті аналіз формування етнічних ґендернихстереотипів зосереджений на слов’янській культурі. Основною працею, на якуспирається розвідка є дослідження Оксани Кісь. Окремим пунктом розглядаєтьсярефлексія ґендерних стереотипів у культурі, зокрема у мистецтві, літературі імові.
2. Основнісоціо-філософські погляди на розрізнення жіночого і чоловічого
Однією з тихконцепцій, яка глибоко вплинула на розвиток наукових поглядів щодо жінки ХХ ст.була теорія Зиґмунда Фройда. Фройд вважав, що особа жінки визначається самимфактом відмінності її анатомічної будови від чоловіка. Саме відмінності вбудові жіночого тіла від чоловічого формують у жінки дві специфічні (і основнідля розвитку жіночої психіки) особливості – кастраційний комплекс і заздрістьдо чоловічих геніталій. Ці комплекси за Фрейдом визначають три основні лініїрозвитку жіночої психіки:
a. одна ведедо придушення сексуальних імпульсів, а отже до неврозів;
b. друга –до модифікації характеру під чоловічі зразки, для якої характернічоловікоподібні прагнення до творчої діяльності, сильні соціальні інтереси,активність;
c. третя –до нормальної жіночності, під якою Фройд розумів прагнення реалізувати бажанняволодіти чоловіком через заміжжя і народження сина.
Результатом нормальногорозвитку жіночої психіки і природними компонентам здорової жіночності єпасивність, відсутність відчуття справедливості, схильність до заздрості,слабкі соціальні інтереси, нездатність до творчості.
Таким чином,можна зробити висновок, що погляди З.Фройда на жінку базуються на постулаті проїї біологічну неповноцінність, з якого формуються лише три можливі типи жіночоїпсихіки: істерія, чоловікоподібність і «нормальна» жіночність [7; с.11]. Дивнимчином теорія Фройда стала так би мовити основоположною не лише для закріпленністереотипів у свідомості людей, а й виправдовувала ставлення до жінки як доістоти неповноцінної.
Усі подальшітеорії у філософії і соціології лише закріплювали ці погляди. Так,американський соціолог Т.Парнсон, досліджуючи зміни, що відбулися замериканською сім’єю у середині минулого сторіччя, приходить до висновку, щомеханізмом, який забезпечує рівновагу і стабільність системи соціальноївзаємодії, є функціональне розділення сфер діяльності, тобто розподіл ролей.Він вважав, що для існування будь-якої соціальної системи необхідне виконанняінструментальної і експресивної функцій. Одна людина не може перебрати на себеобидві ці функції, не може одночасно перейняти риси владності і жорстокості зодного боку і набувати м»якості та вміння врегулювати конфлікти з іншого.Іншими словами в одній людині важко поєднати діаметрально протилежні рисихарактеру і поведінки.
Відповідно і всім’ї повинен існувати розподіл ролей: інструментальну функцію повиненперейняти чоловік, а експресивну – жінка. Парсонс вважає, що основним для жінокє статус дружини свого чоловіка, матері його дітей і особи, відповідальної задомашнє господарство. Соціально престижна професійна діяльність чоловіказумовлює його верховенство у сім’ї. Парсонс вважав, що такий розподіл ролейзапобігатиме можливому змаганню між подружжям за владу, статус, що можепризвести до руйнівних для шлюбу наслідків. Жінка може займатися професійноюдіяльністю лише в тому випадку, якщо це не загрожує «змаганням» із чоловіком[7; с.12-13].
Частково складаєтьсявраження, що такий розподіл ролей у сім’ї слугує не для збереження сімейногозатишку, а для задоволення честолюбних потреб самих чоловіків, можливо, навітьпевним чином компенсовувати комплекс меншовартості в тому разі, коли дружинадосягає значних кар’єрних успіхів у порівнянні із чоловіком.
Цікавим моментому теорії Парсонса є те, що спочатку він пропонує таку модель для американськогосуспільства, але потім оголошує її інваріантною для будь-якого суспільства.Звичайно, така модель могла б вирішити чимало проблем, але не у кожномусуспільстві вона могла б бути ідеальною.
Лайонел Тайгер таРобін Фокс, представники біологічної концепції вважали, що людські істоти не єпродуктом культури і виходили лише із біологічних чинників. Вони булипереконані в тому, що домінування осіб чоловічого роду є біологічнодетермінованим і характерне для всіх тварин у тому числі і для людини. Владаналежить чоловікам, бо це закладено їх природою [7; с.14]. Слід згадати, щовчені робили свої висновки на основі вивчення приматів, оскільки вони нібитосхожі із людиною.
Їх послідовниксоціобіолог Едуард Вілсон, розвиваючи теорію Дарвіна, стверджував, що предметомприродного відбору є не тільки фізичні, а й поведінкові характеристики. Вінтакож відкидав вплив культури на людину, постійно проводив аналогії між людиноюі твариною. Ще однин представник цієї школи, Девід Береш, пояснював відмінностів чоловічій і жіночій поведінці тим, що кожна біологічна істота використовуєрізні шляхи для збільшення своїх шансів на виживання і відтворення. Чоловікамвигідно бути агресивними, непостійними, нерозбірливими, а жінкам –сором’язливими стриманими, поки вони не знайдуть чоловіків із відповіднимгенотипом.
Що ж стосуєтьсяфілософських концепцій, то вони мало чим відрізняються від соціобіологічних іпсихонаналітичних. У західній філософії завжди обстоювалася диференціація чоловічогоначала як первинного і духовного і жіночого як тілесного і вторинного. ФурманА.В. і Надвинична Т.Л. пропонують в даному випадку окремо розглянути роботуФ.Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності і держави», де основидискримінації жінок розглядається з точки зору класового аналізу іпредставляється як окремий випадок придушення людини в антагоністичномукласовому суспільстві. Фурман А.В. і Надвинична Т.Л. знаходять у роботіЕнгельса ідею соціостатевої стратифікації суспільства, яка проте залишилася утіні. Енгельс іде від аналізу питання, чому, в момент виникнення приватноївласності розподіл праці за статевими ознаками набув такого вирішальногозначення [7; с.15]
Проаналізованіконцепції хоч і належать до різних дисциплін все ж спираються на позиціїбіодетермінізму. Напевно, не варто підкреслювати, що авторами концепцій є самічоловіки.
Вирішальну роль увиникненні принципово нової наукової парадигми у дослідженнях статі зігравфемінізм. На даний момент фемінізм – це, як вважає Фурман [7; с. 17],альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку. Теоретикифемінізму почали формувати свої теоретичні претензії до традиційного західногознання і нові теоретико-методологічні підходи до аналізу культури. Це виявилосяі у критиці психоаналітичного підходу Фрейда з його теорією «кастраційногокомплексу», і у відстоюванні наявності жіночої культури, як рівноправноїчоловічій, а не як субкультури і зрештою у руйнуванні стереотипів, пов’язанихіз соціальними ролями жінок. Феміністична критика культури намагається зясуватимарґінальне становище жінок у культурі та винайти шляхи подолання цієїситуаціії. Представники фемінізму розробляють жіночу мову культури, теоретично– у філософії, літературознавстві, культурній антропології, психоаналізі,теоретично – у літературі, візуальному мистецтві, кінематографі.
Феміністичнийрух, звичайно, не є однорідним. Розрізняють соціалістичний, марксистський,радикальний, психоаналітичний, постмодерністський фемінізм. Ми не будемодокладно зупинятися на кожній з цих течій фемінізму. Це, зрештою, не належитьдо завдань даного реферату. Варто лише згадати, що разом із феміністичнимрухом, з»явився і маскулінний рух, який також намагався переосмислити основнісуспільні стереотипи, але він не набув такої масовості як феміністичний рух.
3. Поняттясоціального і ґендерного стереотипу
Початокформування теорії стереотипізації заклали американські вчені. У 1922 роцівийшла книга Уолтера Ліппмана «Суспільна думка». Саме ця книга і ввела донаукового обігу поняття «стереотип». «Стереотипи, – писав Ліппман, — цеупереджені думки, які рішуче керують усім процесом сприйняття. Вони маркуютьвизначені об’єкти як знайомі або незнайомі, так що ледь знайомі здаються добревідомими, а незнайомі далекими. Вони збуджуються знаками, які можуть варіювативід точного індексу до невизначеної аналогії [7; с.285]. Будь-яке суспільствохарактеризується набором стереотипів як знаків, що полегшують і спрощуютьпроцес соціальної комунікації. Вони – «один з інструментів, що допомагає людиніорієнтуватись у подіях, які виникають повсякденно» [2; с.9]
Унайбільш загальному окресленні стереотип, як його визначає сучасна соціальнапсихологія, — це уявлення про особисті риси групи людей [9; с.435].
Дещо повнішевизначення стереотипу знаходимо у Т.О. Дороніної: «Соціальний стереотип –стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ. Воснові соціального стереотипу лежать психологічний феномен генералізації,узагальнення, схематизації отриманого досвіду. Особливостями соціальногостереотипу як регулятора соціальних відносин є феномен поляризації якостей людини(як головного соціального об’єкта і основного змісту стереотипу) і твердафіксованість такої полярної дихотомії.» [7; с.294]
Стереотип – цесудження про особистісні якості групи людей, яке може бути занадтоузагальнюючим і не точними [11; 154]. З допомогою стереотипів людина сприймає,«класифікує» інших людей за їх приналежністю до тієї чи іншої групи,соціально-економічного класу або ж за їх фізичними характеристиками (стать,колір шкіри, вік), наприклад підлітки, чоловіки/жінки, політики, безробітні іт.п. Стереотипи часто породжують помилкове і надто спрощене уявлення про людей,формують певні очікування щодо інших осіб, спрощують сприйняття інших.
Щодо ґендернихстереотипів, то тлумачення цих понять різними дослідниками перегукуються: О.Вороніна та, Т. Кліменкова вважають, що їх слід розглядати як стандартизованіуявлення про моделі поведінки та риси вдачі, що відповідають поняттям«чоловіче» та «жіноче» [4; с.57]. Дороніна визначає їх так:Ґендерні стереотипи – суспільні уявлення, що найбільш повно втілюють моделіповедінки та набір особистісних характеристик, обумовлених статтю. Іншимисловами це розуміння того, що означає «бути чоловіком» чи «бути жінкою» усуспільстві. І.С.Кльоцина розуміє під ґендерним стереотипом спрощений, стійкий,емоційно забарвлений спосіб поведінки, рис характеру чоловіка і/або жінки [11;с.144].
Зміст ґендерногостереотипу може варіюватися відповідно до соціокультурної специфіки, алезалишається в межах розуміння чоловічого/жіночого (фемінності / маскулінності).
На даний часґендерні стереотипи вивчаються у кількох аспектах:
· процесформування, розвитку і поширення
· впливстереотипів на структуру особистості
· формиісторико-культурної модифікації стереотипів
Найбільш впливовіфактори, які формують ґендерні стереотипи – мова, школа, ігри, релігія, засобимасової інформації. Відповісти на питання, який фактор відіграє найважливішуроль досить важко. Для одних авторитетом є релігія, для інших – ЗМІ, аленайзагальнішим, напевно є мова. Мова формує етнічну і національну ідентичність,але й у мові найбільш яскраво виявляються і ґендерні стереотипи.
4. Основніґендерні стереотипи
Тупіцина І.А.виділяє три групи ґендерних стереотипів:
1. Стереотипимаскулінності –фемінності
Відповідно до цихстереотипів чоловікам притаманні активні творчі характеристики, інструментальніриси особистості, такі як активність, домінантність, агресивність, впевненістьу собі, логічне мислення, здатність до лідерства.
Жінкам, навпаки,притаманні риси повністю протилежні. Жінки вважаються пасивно-репродуктивнимначалом, їм притаманна залежність від інших, турботливість, тривожність, низькасамооцінка, емоційність [11; с144].
3. Уявленняпро розподіл сімейних і професійних ролей:
Жінка – домогосподарка,мати, основним життєвим простором є приватна сфера життя. Іншими словами такзване правило 4 К: Kirche (церква), Küche (кухня), Kinder (діти), Kleid(одяг).
Чоловіки,відповідно створені для суспільного життя. Їм притаманна професійна успішність,на їх плечах лежить відповідальність за забезпечення сім»ї.
4. Специфіказмісту праці.
Жінці притаманнийвиконавчий характер праці – прислужниця, часто експресивна сфера діяльності.Жіночі професії належать до сфери освіти, медицини, торгівлі.
Чоловікампритаманна творчість та схильність до лідерства, відповідно чоловічимипрофесіями є професії інструментальної сфери діяльності. [11; с.145].
У підручнику зсоціальної психології Д.Майєрса наведено результати соціально-психологічнихдосліджень західних вчених, які доводять, що на загал жінки менш агресивні зачоловіків, більше за них схильні до опіки (турботи) [9; с.229]; жінки більшевзаємозалежні, аніж чоловіки, більше орієнтовані на стосунки з людьми,виказують вищі показники конформності [9; с.229-231, 301]; жінки — емоційночутливіші, більше здатні на емпатію (співпереживання), краще декодуютьневербальні емоційні повідомлення (міміку, жести, пози) [9; с.231-232];чоловіки більш домінантні [9; с.232]; чоловіки ініціативніші у статевихстосунках [9; с.235]; жінки частіше звертаються по допомогу і частіше зачоловіків отримують її [9; с.619]. Іншими словами, можна стверджувати, щозагалом перераховані стереотипні уявлення відповідають дійсності.
5. Процесформування ґендерних стереотипів. Основні характеристики стереотипів
Стереотипиформуються в продовж багатьох століть, вони глибоко вкорінені в культурі,історії кожного народу, етносу. Посідаючи значну етнокультурну специфіку,сформовані історично, стереотипи фемінінності / маскулінності (стереотипистаті) нерозривно пов'язані із властивою конкретній культурі системоювартостей. То ж головною соціальною функцією ґендерних стереотипів є захистгрупових цінностей у морально-етичній, релігійній, естетичній сферах [15;с.15].
Формуваннямужності і жіночності є соціально-культурним конструктом, що формується впроцесі взаємного спілкування та обумовлюється соціально-культурними вимогамидо чоловіків і жінок. Як вважає Шон Берн, «ґендер перебуває під постійнимвпливом як культурних норм, так і соціальної інформації [7; с. 293-295].
Однієюз визначальних особливостей стереотипів як соціокультурних конструктів, вважаєОксана Кісь, є їх часова стійкість (резистентність) — здатність утримуватись усвідомості багатьох поколінь носіїв етнічної культури. Саме на винятковійчасовій тривкості стереотипів та їх здатності до поширення наголошував також увисновках своєї статті «Стереотипи статевих ролей: сучасний зміст»І.Броверман. Інша прикметна риса — ригідність, тобто негнучкість, залежністьвід раніше сформованих образів та протидія нововведенням. Завдяки цим своїмвластивостям стереотипи фемінінності / маскулінності становлять статичнускладову ґендеру, відтворюючи та зберігаючи його ключові етнокультурніхарактеристики упродовж багатьох поколінь[8; с.28]. Прикметно, що стереотипиможуть містити і хибні уявлення, і тези, що відповідають дійсності.
Стереотипифемінінності/маскулінності є стійким комплексом уявлень, що включають:
— культурні канони (ідеальні образи) чоловіка та жінки;
— уявлення про притаманні кожній статі риси вдачі;
— сфери, способи, стиль самореалізації чоловіка та жінки (в межах конкретногоетнокультурного середовища);
— особливості процесів соціалізації хлопчиків та дівчаток;
— поведінкові моделі (норми, приписи, очікування щодо поведінки особи певноїстаті у стандартній ситуації та соціальні санкції за їх порушення);
— ґендерну стратифікацію (градацію соціальних статусів та ролей чоловіків тажінок, що визначає суспільний престиж статі).
6.Етнічні ґендерні стереотипи
Придослідженні ґендерних стереотипів важливо пам'ятати, що вони є продуктомтривалого культурно-історичного розвитку людства загалом і конкретної етнічноїспільноти зокрема, тобто за своєю структурою ґендерні стереотипи маютьполістадіальний характер, містять часові нашарування та елементи різних епох. Зіншого боку, протягом свого «становлення» стереотипи повсякденноїсвідомості зазнають впливу різноманітних чинників, трансформуючись під їх дією,сприймаючи нові елементи та змінюючи сенс чи значущість інших. Все це зумовлюємозаїчний, неоднорідний характер стереотипів. То ж аналізуючи окремі складовіґендерних стереотипів важливо з'ясувати час та шляхи проникнення/впливувідповідних уявлень на конструювання образу жінки/чоловіка, їх первісний тасучасний сенс, трансформації та взаємодії з іншими структурними складовимистереотипу.
Цікавимдослідженням у даному співвідношенні є дослідження Оксани Кісь, якапрослідковує проникнення ґендерних стереотипів у культуру із міфології.
Спираючисьна твердження О.Кона, вона робить висновок, що у доіндустріальних патріархатнихкультурах маскулінні та фемінінні риси вважались суворо дихотомічними,взаємовиключаючими, а будь-яке відхилення від нормативу сприймалось якпатологія. Традиційно жіночими вважали такі риси як слабкість, залежність, пасивність,м'якість, емоційність, експресивність та орієнтованість на інших, на противагусилі, незалежності, активності, агресивності, раціональності, орієнтованості наіндивідуальні досягнення, що їх вважали одвічно-чоловічими прикметами [9;с.30].
Незважаючина те, що частково доведена відмінність чоловічого способу життя як предметногота інструментального від переважно емоційно-експресивного жіночого стилю, ми неможемо однозначно стверджувати їхню універсальність. Радше навпаки, самакультура формує у її носіїв такі риси, з огляду на прийнятний етнокультурнийґендерний стереотип.
О.Кісьвважає, що уявлення про чоловіче та жіноче зберігається далеко за межами сутосоціальних функцій. Численні не пов'язані зі статтю феномени (природа такультура, чуттєвість та раціональність, божественне та земне, духовне татілесне та ін.) через певний культурно-символічний ряд ототожнюються з«чоловічим» та «жіночим» таким чином, що всередині цих парпонять витворюється своєрідна ієрархія [8; с.32]. Все, що символізує жіноче,тобто промарковане як «жіноче» виявляється інферналізованим укультурі [4; с.55].
Убільшості міфологічних сюжетів різних народів чоловіче та жіноче началарозглядаються як полярні (бінарні опозиції), які постають як несумісні,взаємовиключаючі, до певної міри ворожі сутності. Бінарній опозиції статейпідлягає вся просторово-часова реальність світу, і життя самих людей. Вписане вархетипову структуру світобудови, репрезентовану образом Світового Дерева,співвідношення «чоловічого» та «жіночого» набуваєієрархічного вигляду: верхня його частина є незмінно позитивно-відзначеною ізаповнена парадигматично-тотожніми символами верху — світла — конструктивногоначала — чоловіка, тоді як нижня негативно-семантизована зона міститьвідповідні символи низу — темряви — хаосу — жінки [14; с.93-94].Символізація чоловічого начала повсюдно грунтується на визнанні йогосоціально-творчої ролі, а жіночого — як природно-пасивної сили.
Наранніх етапах розвитку людства жінці належала визначальна роль у життєзабезпеченні(мотичне землеробство та збиральництво), природному відтворенні(дітонародження), структурі спорідненості (матрилінійність), і головне — усистемі вірувань (культ Великої Матері), що дозволило вченим висунути гіпотезупро особливий період людської історії, що був епохою домінування жінки — матріархат. Провідна роль жінок в архаїчних ритуалах та магічних практиках(особливо тих, що мають відношення до життєво-вікового циклу та сімейної сфери)збереглась в українців аж до кінця XIX ст. [9; с.39].
Усісвітові релігії, збудовані на протиставленні чоловічого та жіночого начал,репрезентують патріархатну модель світотворення і світобудови, в якійпершорядною і конструктивною є саме чоловіча роль Жінці відводиться навпакидеструктивна роль, усе, що пов’язане із хаосом і безладом. Навіть християнськадоктрина закріплює ієрархію стосунків між статями із характерним чоловічимдомінуванням. У базових текстах християнського вчення отримує значний розвитокнегативна настанова щодо земної жінки [9; с.43]. Пізнавши стать, Єва порушилаголовну вимогу — безумовної покори, що дає підстави деяким дослідникам говоритипро те, що перша жінка (а відтак і все жіноцтво) була проклята і покарана самеза вияв надмірної (у порівнянні з чоловіком) активності та ініціативи. Гріховністьжіноцтва визнається підставою причиною для обґрунтування особливих вимог до їїморальності, аргументом на користь її вторинності щодо чоловіка, пониженогосуспільного статусу та неповноцінності як соціальної істоти. Якщо християнствоі визнає рівність чоловіка та жінки, то виключно як рівність їх перед Богом,але не між собою: земне призначення жінки — підлеглість і служіння чоловікові.Джерелом жіночої гріховності постає саме жіноче тіло. Жіноча плоть — осередокзла і спокуси, його слід соромитись, контролювати і приховувати самій жінці.Єдине, що виправдовує жіноче існування — це здатність жінки народжувати, і самевизначається християнством за головне її призначення і покликання перед Богом іперед людьми (тобто — чоловіками).
Християнськатрадиція у трактуванні земного жіночого покликання лягла на добрий ґрунтязичницьких уявлень, що зосереджували головну увагу на репродуктивномупотенціалі жіноцтва. Зведення суспільної ролі жінки до народження та вихованнянащадків є виявом властивої для всієї історії людської цивілізації тенденціїототожнювати жінку з Природою.
Самепротиставлення жінки/природи та чоловіка/культури як бінарних семантичнихопозицій є базовою складовою андроцентричного світогляду людини нового іновітнього часу, що призводить до фактичного ототожнення чоловіків із усімлюдством, і, водночас, витіснення жінки в сферу Природи.
7.Рефлексія ґендерних стереотипів у культурі
Гендерністереотипи у мистецтві.
Мивже з’ясували, що ґендерні стереотипи є продуктом і невід’ємним компонентом культури.У цьому розділі ми спробуємо розглянути питання про те, яким чином стереотипивпливають на творення інших продуктів культури: мистецтво, літературу і т.п.Вже неодноразово згадувалося про те, що культуру, яка існувала до сьогоденнятворили чоловіки, відповідно і вплив на творення і рефлексію ґендернихстереотипів у культурі мали чоловіки.
Самемистецтво було суто чоловічим. Ми не згадаємо жодної жінки, яка б прославиласяна весь світ як художник, архітектор, скульптор. В історії мистецтвапереважають лише чоловічі імена. Знову ж таки стикаємося із стереотипнимуявленням про те, що геніальність властива лише чоловікам. Саме це твердженняутверджувало обмежене входження жінок у кола митців і робило їхню творчістьнесуттєвим надбанням в історії мистецьких практик.
Усмановарозглядає тезу про «відсутність» жінки у мистецтві, яка постає не «відсутністюзгадки про жінку у ту або іншу добу розвитку мистецтва, а відсутністю жінки якна рівні візуальної репрезентації (у розумінні відсутності простору для «жіночого»погляду), так і на рівні рецепції»[7; с.312].
Споконвіківчоловік розглядався як творець, що начебто був уклінним перед Жінкою якоб’єктом шанування. Усманова у своїй публікації пише: «Пропонується іншийпогляд, за яким сам об’єкт шанування настільки репресований, що вже не маєправа зійти із п’єдесталу, і тому йому (об’єкту) нічого не залишається, як …любуватися своїм зображенням чоловічого Его» [7; с.313]. Можливо, такетвердження є занадто радикальним і досить суб’єктивним. Але якщо відкинути емоційнузабарвленість даного судження, то отримаємо досить цікаву думку: чоловікреалізував себе і самоутверджувався через зображення жінки, через їїідеалізацію. Применшувати вміння художника в даному випадку не можна, адже лишебудучи талановитим художником можна відтворити природну красу. Але з іншогобоку маємо певну ідеалізацію образу жінки – її зображали такою, якою хотілибачити, а не такою, якою вона була насправді.
Ушануванні поета, його лицарському служінні містичному ореолу жінка втратиласвою індивідуальність. Тобто знову ж таки маємо справу із певними стереотипнимиуявленнями про жіночий образ у мистецтві. Проте жінка не мала права виправитицей стереотип, бо всі «двері» перед нею зачинялися.
«Традиційнемислення на рівні звичайних бінарних опозицій і сформовані на цій основі філософськікатегорії «жіночність» і «мужність», — підкреслює Т.В.Гречушнікова, — сприялиукоріненню в масовій свідомості уяви про «чоловіче» як суспільно-культурнунорму й «жіноче» як відхилення від неї» [7; с.335]. Не дивно, щочоловіки-письменники сприймають літературу, творену жінками, як неповноцінну,бо вона виходить за рамки «нормальної» літератури, літературних канонів,встановлених чоловіками.
Такимчином, можна підтвердити тезу про те, що ґендерні стереотипи певним чиномвпливають на творення культури. До того часу, як жінки виступили за ствердженнясвого місця у культурі, культура була певним чином однобокою, спрямованою начоловіків. З приходом жіночого мистецтва і літератури, культура стала, якщо небагатшою, то принаймні ширшою, повнішою, відкритішою.
Гендерністратегії у мовленні
Мивже згадували про те, що ґендерні стереотипи найповніше відображаються у мовіта мовленні. І справді ґендерні стереотипи зумовлюють відмінності мовленнєвоїповедінки чоловіків і жінок. Проводячи різні соціологічні, лінгвістичні,культурологічні, а також феміністичні та ґендерні дослідження було встановлено,що чоловікам важко сприймати темп, швидкість, емоційність та експресивністьжіночої мови. Поряд з цим, жінкам не завжди зрозуміла повільність, занадтообміркованість та однобічність чоловічих думок. Ґендеристи вважають, що жіночіймові властива статичність, нейтральність, у її лексиці частіше зустрічаютьсязастарілі слова та звороти. На відміну від жінок, чоловіки ліпше сприймають новев мові, вони більше вживають неологізмів (нові слова), термінів. При цьому буловстановлено, що з підвищенням рівня освіти відмінності у мові стираються.
Чоловічастратегія у спілкуванні напориста, агресивна, орієнтована на монолог.О.Е.Пчеліцева пояснює це тим, що для чоловіка розмова – завжди змагання, віннацілений на індивідуальний успіх [9; с.118].
Автори«Вступу до лінгвістичної гендерології» слушно зауважують, що жінки — тонкі комуніканти, вони винахідливі й мобільні у застосуванні контактовстановлювальнихзасобів, легше «перемикаються», вловлюючи бажання й настрійспіврозмовника, простіше входять у світ інтересів іншої людини, здатні виявитиспівчуття у найрізноманітніших вербальних і невербальних формах. Налагодженнястосунків за допомогою розмови — пріоритет жіночого розуму. Жінка легко читаєміж рядків і формує на тлі тексту підтекст [17].
Розмірковуючипро специфіку вербальної поведінки жінки, слід вказати на певні суттєвімоменти. Жінки легко відволікаються на ситуативні деталі, культивують побічнітеми — тобто мають здатність до «асоціативного зісковзування»:починаючи розповідь, жінка довільно хапається за логічно необхідне в даномутематичному полі розмови слово, а воно може дати імпульс для принципово іншоїтеми. До речі, неуважність до деталей, байдужість до вербального плану,властиву чоловікам, жінки схильні сприймати як «психологічнуглухоту»[13].
Жінка,на відміну від чоловіка, здатна взяти на себе кілька психологічних ролейводночас. Жіночі «маневри у спілкуванні» набагато витонченіші:психологічні виверти, розмова у режимі «побічних асоціацій»,«макіяж» аргументів тощо. Особливо не люблять чоловіки жіночу звичкуговорити натяками. Однак натяки на непрямі форми мови у деяких ситуаціяхдопомагають уникнути конфронтації, знизити мовну агресію
Ще Ніцшезауважив, що щастя чоловіка зветься „Я хочу!", а щастя жінки — „Вінхоче!". Ніби під цим девізом будуються речові стратегії чоловіків тажінок. Чоловіча культура вчить акцентувати увагу на дії, а не на стані, нарезультаті, а не на його процесі. Прикладом тут можуть слугувати сентенції,структуровані з маскулінних позицій: „Прийшов, побачив, переміг!", „Панабо пропав" тощо.
Якщопорівняти основні стереотипні уявлення стосовно маскулінності / фемінності із способамикомунікації чоловіків і жінок, то можна помітити певний збіг: чоловік,агресивний, цілеспрямований, прагне до влади, перемоги, результату,використовує і відповідні мовні стратегії – агресивне цілеспрямоване мовлення;жінка, якій притаманна чуттєвість, емоційність і в мовленні чуттєва і емоційна,гнучка, здатна на компроміс.
Якщостереотипні жіночі риси протягом багатьох століть сприймалися негативно, тоаналіз мовних стратегій показує, що жіноча мовна поведінка є позитивною в ланівстановлення та підтримання контактів. Проте О. Пчелінцева підкреслює, що жінцідля досягнення кар’єрного успіху у чоловічому суспільстві варто використовуватичоловічі мовні стратегії.
8. Висновки
Ґендерністереотипи у культурі – тема строката і глибока, охопити всі аспекти, які вонавключає, досить важко. У даному рефераті основна увага була зосереджена наформуванні стереотипів у культурі, передовсім чоловічій, оскільки жіночакультура лише в кінці минулого століття заявила про себе на повен голос іпройде чимало часу поки дана культура витворить свої власні стереотипи. Крімтого розглядалися основні ґендерні стереотипи характерні для сучасногосуспільства і формування цих стереотипів впродовж століть. Підводячи підсумок, можнасказати, що ґендерні стереотипи найсильніше вкорінені в культурі. З одного боку– вони є продуктом культури, з іншого боку певним чином впливають на твореннякультури.
Основнимихарактеристиками ґендерних стереотипів є їх тривалість і незмінність у часі,тож змінити певні стереотипні уявлення досить важко. Тим паче, що формуваннястереотипів у патріархальній культурі пройшло довготривалий час, беручи свійпочаток від дохристиянських вірувань, з переходу від матріархату допатріархату. Жіноче начало пов’язувалося насамперед із чимось нечистим(християнство), неповноцінним (Ф.Ніцше, З.Фройд).
Окрема увага урефераті була звернена на рефлексію гендерних стереотипів у культурі, тобто наїх вплив на творення культури, на їх вираження у продуктах культури. Говорячипро вплив на творення культури, ми наводили той факт, що залежно відстереотипних уявлень про жіноче/чоловіче, творилися і мистецькі твори, в нихукорінювалися усталені образи чоловіка/жінки. І оскільки культура булапереважно чоловічою, то й стереотипні уявлення, що формували культуру, виходилисаме від чоловіків.
Найповнішестереотипні уявлення виражаються у мові, можна навіть стверджувати, що ґендерністереотипи, тобто стереотипи маскулінності/фемінності і чоловічі і жіночі мовністратегії накладаються.
9. Списоквикористаної літератури:
1. Агєєва В. Жіночий простір:Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія – К.: Факт, 2003. –320 с.
2. Азарова Е.А. Функционированиеморальних ґендерных стереотипов в современном коммуникативном пространстве //Этическое и эстетическое: 40 лет спустя. Материалы научной конференции. 26-27сентября 2000 г. Тезиси докладов и выступлений. – Спб.: Санкт-Петербургскоефилософское общество. 2000. – С. 9 -12
3. Антологія світовоїлітературно-критичної думки ХХ ст./ М.Зубрицька. – Львів: Літопис, 1996. – 633с.
4. Вороніна О., Кліменкова Т.Гендер и культура // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. — Тверь,1999. — С.53-61
5. Ґендер і культура. Збірник статей.Упорядники: Віра Агеєва, Світлана Оксамитна. — Київ: Факт, 2001.
6. Ґендерний підхід: історія,культура, суспільство. /Ред.: Л.Гентош, О.Кісь. – Львів: ВНТЛ – Класика, 2003.– 252 с.
7. Ґендерний розвиток усуспільстві (конспект лекцій)/ Відп. ред. К.М.Левківський. – 2-е видання. – К.:ПЦ «Фантаст», 2005. — 351с.
8. Кісь О. Етнічні ґендерні стереотипи таджерела їх конструювання // Український жіночий рух: здобутки і проблеми: Зб.наук. праць. Вип. перший. Дрогобич: Коло, 2002. — С.26-43
9. Майерс Д. Социальнаяпсихология (Перевод с англ.). — СПб., 1997. — 684 с.
10. ПчелінцеваО.Е. Комунікативна поведінка людини: Ґендерний аспект // Ґендер: Реалії таперспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнськоїнауково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003р.). – К.: Фоліант,2003. – С. 218-222
11. Практикумпо ґендерной психологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер,2003. – 480 с.
12. СинельниковА. Паника, террор, кризис: Анатомия маскулинности // Ґендерные исследования1/1998 /Гл. ред. Сергей Жеребкин. – Харьков: Харьковский Центр ҐендерныхИсследований, 1996. – С. 217 – 227.
13. СтавицькаЛ.О. Ґендерна лінгвістика: українська перспектива //http/www.ua.slavica.org/modules.php?name=News&file= article & sid=59
14. ТопоровВ.Н. К происхождению некоторых поэтических символов // Ранние формы искусства.-М., 1972.
15. ТрусовВ.П., Филиппов А.С. Этнические стереотипы // Этническая психология (этническиепроцессы и образ жизни людей). — СПб.-М., 1981.
16. ТупицынаИ.А. Ґендерные стереотипы и жизненный путь человека // Практикум по ґендернойпсихологии: Учебное издание / Ред. И.С.Клецина. – СПб: Питер, 2003. – 480 с.
17. Чи рівніми у слові // http/www.highway.com.ua/ art.php?id=6650
18. GürtlerCh. Schreiben Frauen anders? Untersuchungen zu Ingeborg Bachmann und BarbaraFrischmuth. Heinz Verlag (Salzburger Beiträge=Stuttgarter Arbeiten zurGermanistik, 8=134), Stuttgart 1983. – 417 S.