Міністерствоосвіти і науки України
Вінницькийдержавний педагогічний університет
іменіМихайла Коцюбинського
Інститутісторії, етнології і права
кафедравсесвітньої історії
ІНДИВІДУАЛЬНЕНАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ
НАТЕМУ:
Видатнігрецькі скульптори доби класики
Виконала
студентка 1-гокурсу
група Б
Рипаченко Ніна
Перевірив
Рабенчук О.П.
Вінниця2010
План
Вступ
1. Мирон
2. Поліклет
3. Фідій
4. Пракситель
5. Скопас
6. Лісіпп
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Класичний період давньогрецької скульптури припадає на V – IV ст. до н.е.і поділяється на такі періоди: рання класика або«суворий стиль» — 500/490 — 460/450 рр… до н.е.; висока класика — 450 — 430/420 рр./ до н. е.; «багатий стиль» — 420 — 400/390 рр… до н. е.; пізня класика — 400/390 — бл. 320 рр… до н.е..
Грецькаскульптура спочатку, в VII ст. до н.е., значно поступалася перед скульптуроюСтародавнього Сходу і була досить примітивною. В VI ст. до н.е. в Греції стаютьдосконалішими скульптурні зображення людських фігур і облич, але фігури ще нединамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, якане тільки передає людські фігуру і обличчя, а й відтворює рух. Призначенняскульптур було різним: релігійне (розробка образів найшанованіших богіві героїв), естетичне (прикрашання площ, будинків, святилищ), ідеологічне(прославлення громадянина і воїна). Найпопулярнішими художніми образами булиобраз величного, могутнього і спокійного божества (чоловічого і жіночого) таоголеного воїна-атлета. А в IV ст. до н.е. з’являється олюднення образубожества, пом’якшення ідеальних рис і підкреслювання в них суто людськихякостей. Скульптури богинь IV ст. до н.е. більше нагадують смертних людей, ніжмогутніх повелителів.
Грецькі майстристворювали велику кількість скульптур з найрізноманітніших матеріалів: мармуру,дерева, слонової кістки, вапняку, обпаленої глини. Крім того, вони моглипередати у твердому матеріалі багато відтінків людського стану.
Скульпторами-класикамибули створені образи досконалих людей в єдності їх духовної і фізичної краси.Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на територіїсучасної України, колишніх античних держав Північного Причорномор'я.
Найвизначнішіскульптори цього періоду: Мирон, Поліклет, Фідій, Скопас, Пракситель, а також Лісіпп,творчість якого пов'язана і з наступним історичним етапом.
1.Мирон
Мирон – грецький скульптор, представник перехідногоперіоду в скульптурі від ранньої класики до мистецтва периклівського часу. Народивсяв Беотії. Його діяльність датується приблизносерединою V ст. до н.е. – це час перемог трьох атлетів, чиї статуї він створив в 456, 448 і 444рр… до н.е. Мирон був старшим сучасником Фідія і Поліклета і вважався одним знайбільших скульпторів свого часу. Працював у бронзі, однак жоден з його творівне зберігся, вони відомі головним чином за копіями. Мирон ставив за метузобразити людське тіло в момент руху. Найкраще це йому вдалося в статуї, яказображує юнака – метальника диска («Дискобол»). Дискобол зображений у складнійпозі в момент найвищої напруги перед кидком. Мирон був майстром передачі руху вкульмінаційний, перехідний момент. У хвалебній епіграмі, присвяченій йогобронзовій статуї атлета Ладаса, підкреслюється, що важко дихаючий бігунпереданий надзвичайно жваво. Скульптурна група Мирона «Афіна і Марсій», якастояла на Афінському акрополі відзначена такою самою майстерністю в передачіруху.
2. Поліклет
Поліклет – давньогрецький скульптор і теоретикмистецтва, працював бл. 460-420 до н.е. Народився в Сікіоні бл. 480 р. до н.е., навчався в Аргосі у Агелада, можливо,в один час з Фідієм, а пізніше очолив аргоську школу скульпторів. Вважалося, щоніхто не може зрівнятися з Поліклетом в зображенні атлетів. Близько 460-450рр… до н.е. Поліклет створив кілька статуй переможців Олімпійськихігор, в т.ч. статуя Кініска (при розкопках вОлімпії був знайдений його постамент). Інші твори раннього періоду творчостіПоліклета – Дискофор (несучий диск, найкращі копії в Уелслі-коледжі поблизуБостона, США, і у Ватикані) і Гермес (уявлення про нього можна скласти забронзової статуетки з Британського музею). Однак самий знаменитий твірПоліклета — створений бл. 450-440 до н.е. Доріфор (списник). Кращі копії цієї статуї знаходяться в Неаполі,Ватикані і у Флоренції; найкраще збереглася копія голови Доріфора виконана убронзі скульптором Аполлонієм, сином Архія (знайдена в Геркуланумі, вонаперебуває тепер у Неаполі). Саме в цьому творі втілена уява Поліклетаідеальних пропорції людського тіла. Вважалося, що фігура створена на основіположень піфагореїзму, тому в давнину статую Доріфора часто називали «канономПоліклета», тим більше що не збережений трактат з естетики Поліклета носивназву «Канон». Тут в основі ритмічної композиціїлежить принцип асиметрії (права сторона, тобто опорна нога і зависла уздовжтіла рука, статичні, але заряджені силою, ліва сторона, тобто нога, яка залишиласяпозаду та рука з списом, порушують спокій, але трохи розслаблені), щооживляє її і робить рухомою.
На замовлення жерців храму Артеміди бл. 440 р.до н.е. Поліклет створив статую пораненої амазонки, посівши перше місце вконкурсі, де, крім нього, брали участь Фідій і Кресілай. Уявлення про неї дають копії — рельєф, виявлений вЕфесі, а також статуї в Берліні, Копенгагені та музеї Метрополітен у Нью-Йорку.Ноги амазонки поставлені, так само, як у «Доріфора», але вільна рука невисить уздовж тіла, а закинута за голову, інша рука підтримує тіло, спираючисьна колону. Поза гармонічна і врівноважена, алеПоліклет не взяв до уваги того, що якщо під правою груддю людини є рана, йогоправа рука не може бути піднята високо вгору. Мабуть, прекрасна,гармонійна форма цікавила його більше, ніж сюжет або передача почуттів. Тієї жтурботою пройнята і ретельна розробка складок короткого хітона амазонки. Потім Поліклет працював в Афінах, де бл. 420 р.до н.е. ним був створений Діадумен, юнак з пов'язкою навколо голови. У цьомутворі, який називали ніжним юнаком, на відміну від мужньогоДоріфора, відчувається вплив аттичної школи. Тут знову використаний мотивкроку, незважаючи на те, що обидві руки підняті і тримають пов'язку. Протилежністьправого і лівого боку виражена не так сильно. Рисиобличчя і пишні локони волосся набагато м'якше, ніж у попередніх роботах. Кращікопії Діадумена — копія, знайдена на Делосі і котра зараз перебуває в Афінах,статуя з Везона у Франції, яка зберігається в Британському музеї, і копії вМадриді і в музеї Метрополітен. Збереглося такожкілька теракотових і бронзових статуеток. Кращі копії голови Діадуменазнаходяться в Дрездені і Касселі. Близько 420 до н.е. Поліклет створив для храму в Аргосі колосальну статую Гери (із золота іслонової кістки), яка сидить на троні. Аргоські монети можуть дати деякеуявлення про те, як виглядала ця загибла в давнину статуя. Поруч з Герою стоялаГеба, виліплена Навкідом, учнем Поліклета. Упластичному оформленні храму відчувається як вплив майстрів аттичної школи, такі Поліклета – можливо, це робота його учнів. Творінням Поліклета не вистачаловеличі статуй Фідія, але багато критиків вважають, що вони перевершують Фідіясвоєю академічною досконалістю і ідеальною врівноваженістю пози. У Поліклетабули численні учні та послідовники аж до епохи Лісіппа (кінець IV ст. до н.е.), який говорив, що його вчителему мистецтві був «Дорифор», хоча згодом він відійшов від канону Поліклета ізамінив його своїм власним.
3. Фідій
Фідій – давньогрецький скульптор, якого багато хтовважає найбільшим художником давнини. Фідій був уродженцем Афін, його батьказвали Хармідом. Майстерності скульптора Фідій навчався в Афінах у школі Гегія ів Аргосі в школі Агелада (в останній, можливо, одночасно з Поліклетом). Середіснуючих нині статуй немає жодної, яка б безсумнівно належала Фідію. Нашізнання про його творчість основані на описах античних авторів, на вивченніпізніх копій, а також робіт, які збереглися, і які з більшою чи меншою вірогідністюприписуються Фідію.
Серед ранніх робіт Фідія, створених бл. 470-450 рр. дон.е., слід назвати культову статую Афіни Ареї в Платеях, зроблену зпозолоченого дерева (одяг) і пентелійского мармуру (обличчя, руки і ноги). До тогож періоду, бл. 460 р. до н.е., відноситьсямеморіальний комплекс у Дельфах, споруджений на честь перемоги афінян надперсами у Марафонської битві. Тоді ж (бл. 456 р. до н.е.) Фідій встановив наАкрополі колосальну бронзову статую Афіни Промахос (Заступниці). Іншабронзова статуя Афіни на Акрополі, т.зв. АфінаЛемнія, яка тримає в руці шолом, була створена Фідієм бл. 450 р. до н.е.на замовлення аттичних колоністів, відпливає на острів Лемнос. Можливо, двістатуї, що знаходяться в Дрездені, а також голова Афіни з Болоньї є її копіями. Хрисоелефантинна(із золота і слонової кістки) статуя Зевса в Олімпії вважалася в давнинушедевром Фідія. Детальний опис статуї, щовважалася одним з семи чудес світу, є у Павсанія. Зевс був зображенийсидячим. На долоні правої руки його стояла богиняНіка, а у лівій він тримав скіпетр, нагорі якого сидів орел. Зевс бувбородатим і довговолосим, з лавровим вінком на голові. Сидяча фігура мало не торкалася стелі головою, так що виникало враження,що якщо Зевс встане, то знесе з храму дах. Трон був багато прикрашенийзолотом, слоновою кісткою і дорогоцінним камінням. У верхній частині трону над головою статуї поміщалися з одного бокуфігури трьох Харит, а з іншого — трьох пір року (Ор); на ніжках трону булизображені танцюючі Ніки. На перекладині між ніжками трону стояли статуї,що представляли олімпійські змагання і битву греків (очолюваних Гераклом іТесеєм) з амазонками. Виконаний з чорного каменю п'єдестал трону прикрашализолоті рельєфи, на яких були зображені боги. Статуя Зевса Олімпійського абоодна його голова зображувалися на монетах, які чеканилися в Еліді. Щодо часу створення статуї ясності не було вже вантичності, але, оскільки будівництво храму було завершено бл. 456 р. дон.е., найімовірніше, статуя була поставлена не пізніше бл. 450 р. до н.е.
Коли Перикл розгорнув в Афінах широке будівництво, Фідійочолив всі роботи на Акрополі, і зведення Парфенона, яке вели архітектори Іктіні Каллікрат в 447-438 рр. до н.е. Парфенон, храм богині-покровительки містаАфіни, одне з найбільш прославлених творінь античної архітектури. Ряснепластичне оздоблення храму виконала велика група скульпторів, яка працювала підкерівництвом Фідія і, ймовірно, за його ескізами (найбільш знаменитізнаходяться тепер в Британському музеї рельєфні фризи Парфенона і статуї зфронтонів, які фрагментарно збереглися). Культова хрисоелефантиннастатуя Афіни Парфенос, що стояла в храмі, яка була закінчена в 438 р. до н.е.,створив сам Фідій. Опис Павсанія і численні копії дають про неї досить яснеуявлення. Афіна зображалася стоячи у повний зріст, на ній був довгий хітон. Надолоні правої руки Афіни стояла крилата богиня Ніка; на грудях Афіни була Егідаз головою Медузи; в лівій руці богиня тримала списа, а до її ніг був притуленащит. Біля спису згорнулася священна змія Афіни (Павсаній називає її Еріхтонієм).На постаменті статуї було зображено народження Пандори (першої жінки). Як пишеПліній Старший, на зовнішній стороні щита була викарбувана битва з амазонками,на внутрішній — боротьба богів з гігантами, а на сандалях Афіни було зображеннякентавромахії. На голові богині був шолом, увінчаний трьома гребенями, середнійз яких являв собою сфінкса, а бічні грифонів. У Афіни були прикраси: намиста,сережки, браслети.
Близькість стилю зі скульптурами і рельєфами Парфенона відчувається встатуях Деметри (її копії можна знайти в Берліні і Шершелі, Алжир) і Кори(копія на віллі Альбані). Мотиви обох статуйвикористані в знаменитому великому вотивному рельєфі з Елефсін (Афіни,Археологічний музей), римська копія якого є в музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Складкишат Кори близькі за стилем драпірування статуї стоячого Зевса, копія якогозберігається в Дрездені, а торс, можливо, що є фрагментом оригіналу, — вОлімпії. До фризу Парфенону близький за стилем Анадумен (хлопець, який зав'язуєпов'язку навколо голови); можливо, статуя була створена як відповідь ДіадуменуПоліклета. Статуя Фідія набагато природніша в сенсі пози та жесту, але трогигрубіша. Разом з Поліклетом і Кресілаєм Фідій брав участь у конкурсі на статуюпораненої амазонки для храму Артеміди в Ефесі і зайняв друге місце післяПоліклета; копією з його статуї вважається т.зв. «Амазонка Маттеї» (Ватикан). Поранена в стегно, амазонка заткнула хітон за пояс,щоб зменшити біль, вона спирається на спис, вхопившись за нього обома руками,причому права піднята вище голови. Як і у випадку Афіни Парфенос і рельєфівПарфенона, багатий тут зміст вміщено в просту форму.
Творіння Фідія грандіозні, величні і гармонійні, форма і змістперебувають у них в повній рівновазі. Учнімайстра, Алкамен і Агоракріт, продовжували працювати в його стилі в останнійчверті V ст. до н.е., абагато інших скульпторів, серед них Кефісодот, — і в першій чверті IVст. до н.е.
Скульптор скінчив своє життя трагічно. Політичнісупротивники Перикла, прагнучи скомпрометуватицього державного діяча і його найближчих соратників,звинуватили Фідія в приховуванні золота при роботі над Афіною Парфенос. Фідійбув ув’язнили і не дочекавшись виправдання, там він покінчив життясамогубством.
4. Пракситель
Пракситель — давньогрецький скульптор, народився вАфінах бл. 390 р. до н.е. Можливо,Пракситель — син і учень Кефісодота Старшого. Пракситель працював у рідномумісті в 370-330 рр… до н.е., а в 350-330 рр. до н.е. ліпив також уМантінеї і в Малій Азії. Його твори, в основномувиготовлені з мармуру, відомі головним чином за римськими копіями тасвідченнями античних авторів.
Найкраще уявлення про стиль Праксителя дає статуя Гермеса з немовлямДіонісом (Музей в Олімпії), яка була знайдена при розкопках в храмі Гери вОлімпії. Незважаючи на сумніви, це напевнооригінал, створений бл. 340р. до н.е. Гнучка фігура Гермеса, якийвитончено сперся на стовбур дерева. Майструвдалося вдосконалити трактування мотиву людини з дитиною на руках: рух обох рукГермеса композиційно пов'язаний з немовлям. Ймовірно, в його правій руці,яка не збереглася було гроно винограду, яким він дражнив Діоніса, чому немовлядо неї і тягнулося. Пози героїв ще більшевіддалилися від скутого випрямлення, що спостерігається у більш ранніхмайстрів. Фігура Гермеса пропорційно складена і відмінно пропрацьована, профільвитончений, а гладка поверхня шкіри різко контрастує зі схематично наміченимволоссям і шерстистою поверхнею плаща, накинутого на стовбур. Волосся,драпірування, очі і губи, а також ремінці сандалій були розфарбовані. Розфарбовування статуй у Праксителя переслідувала нетільки декоративний ефект: він вважав її надзвичайно важливою справою і доручаввідомим художникам (наприклад Нікію з Афін).
Майстерне і новаторське виконання Гермеса зробило його найбільш відомим унаш час твором Праксителя, а проте в давнину його шедеврами вважалися статуїАфродіти, Ерота і сатирів, які не дійшли до нас. Судячиіз збережених копій, вони існували в декількох варіантах. СтатуяАфродіти Кнідської вважалася в давнину не тільки кращим творінням Праксителя,але і взагалі кращою статуєю всіх часів. Як пише Пліній Старший, багатоприбували в Кнід тільки заради того, щоб її побачити. То було перше в грецькому мистецтві монументальна зображення повністюголої жіночої фігури, і тому вона була знехтувана жителями Коса, для яких вонапризначалася, після чого її купили городяни сусіднього Кніда. У римськийчас зображення цієї статуї Афродіти чеканилося на Кнідських монетах, з неїробилися численні копії (краща з них перебуває зараз у Ватикані, а найкращакопія голови Афродіти — в колекції Кауфмана у Берліні). В давнину стверджували, що моделлю Праксителя була його кохана, гетераФріна. Гірше представлені інші приписувані Праксителю статуї Афродіти.Копії статуї, обраної жителями Коса, не збереглося. Афродіта з Арля, названа замісцем знахідки і що зберігається в Луврі, можливо, зображає не Афродіту, аФріну. Ноги статуї приховані драпіруванням, а торс повністю голий; судячи зпози, в її лівій руці було дзеркало. Збереглосятакож кілька витончених статуеток жінки, що надягають намисто, але в нихзнову-таки можна бачити як Афродіту, так і смертну жінку.
Статуї Ерота роботи Праксителя перебували в Феспіях вБеотії і в Парії в Троаді. Уявлення про них можуть дативитончені та елегантні фігурки Ерота на монетах, медальйонах і гемах, де вінспирається на колону і підтримує голову рукою, або поруч з гермою, як намонетах з Парія. Збереглися торси подібнихстатуй з Бай (зберігаються в Неаполі та музеї Метрополітен у Нью-Йорку) і зПалатінського пагорба (у Луврі та в музеї в Пармі). За копіями відомі дваваріанти статуї молодого сатира, один з яких, можливо, належить до ранньогоперіоду творчості Праксителя, а інший — до зрілого. Статуї першого типузображують сатира, який правою рукою ллє вино з високо піднятого глечика в чашув іншій руці; на голові у нього пов'язка і вінок з плюща, риси обличчяблагородні, профіль тонкий. Кращі копії цього типу знаходяться в КастельГандольфо, в Анціо і в Торре дель Греко. У другому варіанті (його копіюваличастіше, найкращі статуї знаходяться в музеї Торлоніа і в Капітолійському музеїв Римі; до них слід додати торс з Палатінського пагорба, що зберігається вЛуврі) був зображений сатир, який сперся на стовбур дерева, тримаючи в правійруці флейту, а лівою відкидає перекинуту черезплече шкуру пантери. Мотив фігури, спирається на опору, використаний і встатуї Діоніса, краща копія якої знаходиться в Мадриді. Статуя Аполлона Лікейського зображує Аполлона, який спирається наколону і підтримує голову правою рукою, в лівій його руці — лук. Збереглосядосить багато копій цієї статуї, кращі з яких знаходяться в Луврі і вКапітолійському музеї в Римі. Існують такожкопії статуї молодого Аполлона Савроктона (Аполлона, який вбиває ящірку) — вЛуврі, у Ватикані, на віллі Альбані в Римі та ін. У двох створених Праксителемваріантах статуї Артеміди ми бачимо приклади розв'язання мотиву драпірованоїлюдської фігури. На одному з них зображена молода, одягнена в простийпеплос мисливиця, яка виймає стрілу з сагайдака за спиною. Кращою копією цього типу є Артеміда, що зберігається вДрездені. Другий варіант — т.з. Артеміда Бравронія з афінськогоАкрополя, що відноситься до 345 р. до н.е., — належить до пізнього періодутворчості майстра. Є думка, що копією з неї є статуя, знайдена в Габіях і щозберігається в Луврі. Артеміда зображена тут покровителькою жінок: вона накидаєна праве плече покрив, принесений жінкою як дарунок за успішний дозвіл відтягаря. Одна з останніх робіт Праксителя — група«Літо з Аполлоном і Артемідою», фрагменти якої знайдено в Мантінеї. Напостаменті скульптор виліпив рельєф із зображенням змагання Аполлона і Марсія вприсутності дев'яти муз, рельєф (цілком, крім фігур трьох муз) був знайдений ізнаходиться зараз Афінах. Складки драпіровок виявляють багатство витонченихпластичних мотивів. Пракситель бувнеперевершеним майстром у передачі грації тіла і тонкої гармонії духу. Найчастішевін зображував богів, і навіть сатирів, молодими; в його творчості на змінувеличності образів V ст. до н.е. приходять витонченість імрійлива ніжність. Мистецтво Праксителя знайшлосвоє продовження у творах його синів і учнів, Кефісодота Молодшого і Тімарха,які працювали по замовленнях Птолемеїв на острові Кос і перенесли стильскульптора на Схід.
5. Скопас
Скопас – грецький скульптор і архітектор, народився наострові Парос бл. 420 р. до н.е., можливо, син і учень Арістандра. Першийвідомий нам твір Скопаса — храм Афіни Алеї в Тегії, на Пелопоннесі, який требабуло звести наново, оскільки колишній згорів у 395 р. до н.е. Проект має цікаверішення: незвично стрункі доричні колони по периметру і коринфські напівколонивсередині Целле. На східному фронтоні було зображено полювання на вепраКалідонського, на західному — поєдинок місцевого героя Телефа з Ахіллом; наметопах відтворювалися сцени з міфу про Телефа. Збереглися голови Геракла,воїни, мисливці і вепр, а також фрагменти чоловічих статуй і жіночий торс,ймовірно Атланти. Скопас входив до групи з чотирьох скульпторів (і, можливо,був серед них старшим), яким вдова Мавсола Артемісія доручила створенняскульптурної частини Мавзолею (одного з семи чудес світу) у Галікарнасі,усипальниці свого чоловіка. Він був завершений бл. 351 р. до н.е.Скопасу належать скульптури східного боку, для плит східного фриза характернийтой самий стиль, що і для статуй з Тегеї. Притаманнатворам Скопаса пристрасність досягається насамперед за допомогою новоготрактування очей: вони глибоко посаджені і оточені важкими складками століття.Жвавість рухів і сміливі положення тіл висловлюють напружену енергію ідемонструють винахідливість майстра.
Найзнаменитішим твором Скопаса була група морських божеств у святилищіНептуна в Римі, які, можливо, супроводжували Ахілла, який вирушав на Островиблаженних. Можливо, фриз з Посейдоном,Амфітритою, Тритонами і Нереїдами, які їдуть на морських чудовиськах (нині вМюнхені), і сцена жертвопринесення (нині в Луврі) являли собою основу, на якійбула розташована ця група в Римі в І ст. до н.е. Статуя Аполлона з кіфарою — це робота Скопаса, якастояла в храмі на римському Палатині між Артемідою — робота Тимофія і Літомолодшого Кефісодота. Всі троє скопійовані на п'єдесталі з Сорренто, а Аполлон- ще й в статуї (в Мюнхені) і в торс (в Палаццо Корсіні в Римі). Інші роботи,приписувані Скопасу, — Афродіта Пандемос, що їде на козлі (в Еліді, існуютьзображення на монетах), Афродіта і Потос (з острова Самофракія), Потос з Ерот іГімера (з Мегари), а також три статуї в Римі — колосальна сидяча фігура Ареса,сидяча Гестія і гола Афродіта, яку деякі цінителі ставили вище знаменитоїАфродіти Кнідської, що належить Праксителю.
6. Лісіпп
Лісіпп – давньогрецький грецький скульптор, народився вСікіоні (Пелопоннес). У античності стверджували (Пліній Старший), що Лісіппстворив 1500 статуй. Навіть якщо це перебільшення, очевидно, що Лісіпп бувнадзвичайно плодовитим і різностороннім скульптором. Основну масу його творівскладали переважно бронзові статуї, що зображують богів, Геракла, атлетів таінших сучасників, а також коней і собак. Лісіпп був придворним скульпторомОлександра Македонського. Колосальна статуя Зевса стояла на агорі Тарента. Якстверджує той же Пліній, її висота складала 40 ліктів, тобто 17,6 м. Інші статуї Зевса булиспоруджені Лісіппом на агорі Сікіона, в храмі в Аргосі й у храмі Мегара,причому остання робота представляла Зевса в супроводі Муз. Створена Лісіппом наРодосі фігура бога Сонця Геліоса зображала бога на запряженій четвіркою конейколісниці, цей мотив використовувався скульптором і в інших композиціях. УСікіоні знаходилася статуя, яка зображувала Кайроса (бог удачі): бог у крилатихсандаліях сидів на колесі, його волосся звисало вперед, проте потилицю бувлисою; копії статуї збереглися на невеликих рельєфах і Камі.
Геракл — улюблений персонаж Лісіппа. Колосальнафігура сидячого Геракла на акрополі Таренту зображала героя в похмурому настроїпісля того, як він очистив Авгієві конюшні: Геракл сидів на кошику, в якійносив гній, голова спочивала на руці, лікоть упирався в коліно. Цюстатую Фабій Максим забрав до Риму після того, як в 209 р. до н.е. взяв Тарент,а в 325 р. н.е. Костянтин Великий перевіз її вновостворений Константинополь. Можливо, Геракл, якого ми бачимо намонетах з Сікіона, подібний до втраченого оригіналу, копіями якого є якГеркулес Фарнезе в Неаполі, так і підписана ім'ям Лісіппа статуя у Флоренції.Тут ми знову бачимо похмурого Геракла, який спирається на палицю, з накинутоюна неї левовою шкурою. Статуя «ГераклЕпітрапедзій», що зображала героя «за столом», представляла його, згідно описамі безлічі існуючих копій різного розміру, сидячим на камінні, з чашею вина водній руці і дубиною в іншій — ймовірно, після того, як він піднісся на Олімп.Статуетку, яка спочатку була створеним для Олександра Македонського, якнастільна прикраса, згодом бачили в Римі Стацій і Марціан.
Створені Лісіппом скульптури Олександра звеличували поєднаннядвох якостей. По-перше, вони реалістичновідтворювали зовнішність моделі, включаючи незвичайний поворот шиї, а по-друге,тут виразно виражався мужній і величний характер імператора. Фігура, щозображала Олександра з списом, мабуть, послужила оригіналом як для герми, так ідля бронзової статуетки (обидві знаходяться тепер в Луврі). Лісіпп зображувавОлександра і верхом — як одного, так і з соратниками, які полягли в битві приГранікі в 334 р. до н.е. Існуюча кінна бронзова статуетка Олександра з кормовимвеслом під конем, що, можливо, є алюзією на ту ж битву на річці, може бутиреплікою останньої статуї. Інші роботи Лісіппа, які включали портрет Сократа(найкращими копіями, можливо, є бюсти в Луврі та Музею Націоналі делле Терме вНеаполі); портрет Езопа; ще існували портрети поетеси Праксілли і Селевка.Разом з Леохаром Лісіпп створив для Кратера групу, що зображувала сценуполювання на лева, на якому Кратер врятував Олександру життя. Апоксіомен,атлет, який відскрібає з себе бруд після вправ (в античності мали звичай маститисяперед атлетичними заняттями), був згодом поставлений Агриппою перед термами,зведеними ним у Римі. Можливо, її копією є мармурова статуя в Ватикані.Скребком, затиснутим в лівій руці, атлет очищає витягнуту вперед праву руку.Таким чином, ліва рука перетинає тіло, що було першим випадком відтворення рухув третьому вимірі, з яким ми зустрічаємося у давньогрецькій скульптурі. Голова статуї менша, ніж було прийнято в більш раннійскульптурі, риси обличчя нервові, тонкі; з великою жвавістю відтворено розпатланевід вправ волосся.
Ще одне портретне зображення атлета, робота Лісіппа — знайдений в Дельфах мармуровий Агій (знаходиться в музеї Дельф); такий жепідпис, що і під ним, виявлено також у Фарсалі, проте там статуї не знайдено. Вобох написах перераховуються багато перемоги Агія, предка фессалійскогоправителя Даоха, який і замовив статую, причому на написи з Фарсала Лісіппвказаний як автор роботи. Статуя, знайдена в Дельфах, стилем нагадує Скопаса,на якого, у свою чергу, вплинув Поліклет. Оскільки сам Лісіпп називав своїмвчителем Доріфора Поліклета (від кутастих пропорцій якого він, однак,відмовився), цілком можливо, що на нього вплинув і його старший сучасникСкопас.
Лісіпп — в один і той же час останній з великихкласичних майстрів і перший елліністичний скульптор. Багато його учнів, середяких були і три його власних сина, зробили глибокий вплив на мистецтво ІI ст. до н.е.
Висновок
Грецькі майстри зробили великі досягнення у галузіскульптури. Жителі грецьких міст любили і розуміли скульптурні зображення, і їхмайстри охоче задовольняли смаки сучасників. Греки охоче прикрашали будівлі, особливохрами, найрізноманітнішою скульптурою. У головному приміщенні храму знаходиласястатуя божества — покровителя міста, зовнішні й внутрішні стіни будівлі, верхнічастини антаблемента зазвичай покривалися рельєфними зображеннями, фронтонизаставляли скульптурними групами, окремі скульптури прикрашали навіть дахидеяких храмів. Статуї стояли на міських площах,ставилися на могилах.
Величезних успіхів грецькі скульптори досягли утрактуванні художнього образу, їм вдалося подолати нерухомість і скутістьархаїчних фігур. Грецькі майстри класичного часу могли передавати в твердомуматеріалі багато відтінків людських станів, їх статуї повні життя і руху. Навіть фігури,які спокійно стоять наповнені прихованим рухом і повнотою життя. Статуя Мирона «Дискобол», скульптура Зевса, виконанаФідієм для храму Зевса в Олімпії і вважається одним з чудес світу, статуя АфіниПарфенос, Афіни войовниці для Акрополя — осьдеякі всесвітньо відомі шедеври V ст. до н. е… Чудовими витворами грецького генія стали статуї роботи Поліклета –списник Дорифор, поранена амазонка, статуя Афродіти Кнідської і Гермеса з немовлямДіонісом Праксителя. Одним з кращих портретистів IV ст. до н. е… був Лісіпп, що прославився чудовими портретамиОлександра Македонського і статуєю Апоксіомена (атлета, який очищає бруд післятренування). Статуя Апоксіомена цікава тим, що глядач, обходячи її, бачитьмінливі риси атлета, то збудженого боротьбою, то втомленого до знемоги. Еллінськіскульптори створювали і прославляли, полісний ідеал громадянина, якийреалістично відображав політичні і соціальні переважання середніх верствгромадянства в більшості грецьких міст-держав.
Списоквикористаної літератури
1. История ДревнейГреции. – Санкт-Петербург:Изд-во Полигон, 1999
2. История искусств.Живопись. Скульптура. Архитектура. – М.: Изд-во Эксмо, 2002
3. Балух В.,Макар Б., Історія Стародавньої Греції. – Чернівці, 2001