Міністерство освіти інауки України
Українська академіядрукарства
Кафедра видавничої справита редагування
Заочнийфокультет
реферат
З дисципліни «Історіякнижкової справи»
Виникненняписьма у первісних суспілствах як передумова появи книги
Виконала:
Студенткагрупи 3р-11
ДудікК. В.
Львів 2010
Зміст
Вступ
1. Перші спроби людини передати свої думки.Предметне письмо
2. Народження піктографічного письма
3. Особливості ідеографічного письма
4. Таємниця Єгипетського письма
5. Клинопис
6. Китайське письмо
7. Письмо аборигенів американськогоконтиненту
8. Докорінні зміни в системі письма.Фінікійське фонетичне письмо
9. Первинний видавничий матеріал. Першікниги
Висновок
Вступ
Одним ізактуальних питань сьогодення є вивчення культурної спадщини народу, йогонаукових та духовних здобутків. «Серед багатьох форм людської діяльності, щослужили показниками духовної культури, матеріальним втіленням розвитку ремеслай мистецького хисту, поступу ат боротьби народів у вирі історичних подій, булописьмо», – пише М. Г. Різник [2, с. 5]. Письму в еволюції людини як суспільноїістоти надають великого значення, оскільки воно здавна служило людству як засібспілкування, матеріального втілення мислення.
Створення першихрукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожниминародом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами.Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об’єктивно дослідитипитання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопрохідцями уцій справі. Адже дивовижний набуток людської культури як книга утворився невідразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступуцілих народів трудним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богомлюдського буття.
Способи якимосьчином залишити на землі слід своїх думок, переживань, заповітів робили нашіпредки багато тисячоліть тому. Так виникло письмо – система умовних знаків ісимволів, які закріплюються на певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дошці,камені, папірусі, тканині тощо) з метою передачі змісту тим землянам, якіжитимуть у відмінному часовому і географічному вимірах.
Отож, витокикниги слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи іншогонароду, адже це стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваноїстоліттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочаткурукописна, а згодом і друкована книга [1, с. 20].
1. Перші спроби людини передати свої думки.Предметне письмо
За довго дотого, як люди придумали літери, вони відчули потребу щось сказати, передатисвої думки тим, хто знаходився далеко. Ні телеграфу, ні телефону, ні радіо, нітелебачення в ті часи не було. Людина могла користуватися лише конкретнимипредметами (камінь, дерево).
Першим кроком надалекому і важкому шляху до сучасного письма було використання предметів — спочатку як мнемонічних засобів. Вони не передавали думку, а тільки нагадувалипро неї. До цих збереглася в нас звичка зав'язувати вузлики на пам'ять.
Потім запредметами стали закріплювати конкретне значення. Вони були свого родусигналами, умовними знаками, що позначали те, про що було заздалегідьобумовлено. Такими умовними знаками служили карби на деревах, вузли, шнури,стріли для оголошення війни та інші предмети. Цей спосіб закріплення значеньзветься «предметне письмо». Його винахід відносять до VIII-III тис.до н.е.
Людина бралагілочку дерева чи ремінець і до нього прив’язувала тоненькі мотузочки різноїдовжини й різних кольорів. Кожен мотузок зав’язувався різноманітними способамидля різних цілей ( простий вузол означав десяток, подвійний – сотню, два подвійних– дві сотні), і кожен колір мав своє власне значення (червоні мотузки означаливоїнів, жовті – золото, білі – срібло, зелені – хліб).
У деяких народіввузлики замінювались намистинами з різноманітних кольорових морських мушель. Цімушлі розпилювали на маленькі пластинки і нанизували на нитки. З цих нитокробилися цілі пояси. Наприклад, на одній з ниток були поряд такі чотири мушлі:біла, жовта, червона, чорна. Це означало: «Ми вступимо з вами в союз, якщо вибудете платити нам данину. Якщо ви не згодні, ми підемо на вас війною та всіхпереб’ємо». Проте цей лист можна було прочитати інакше: «Ми просимо миру іготові дати вам багато золота. Якщо війна триватиме, ми загинемо».
Щоб не виниклоплутанини той, хто склав з мушель листа, повинен був сам прочитати його послу,а посол, прийшовши в потрібне місце, дивлячись на мушлі і згадуючи, що вониозначають, повинен був у голос повторити лист [7, с. 44]. (див. додаток 1)
Певне значенняприсвоювались і деяким предметам. Приміром, у індіанців люлька була знаком миру.Натягнутий лук – знаком ворожості. Історики розповідають, як колись скіфи, щонаселяли в давні часи Північне Причорномор’я, надіслали своїм сусідам птаха,мишу, жабу і кілька стріл. Зміст такого посилання був такий: «Чи вмієте вилітати, як птахи, ховатися у землю, як миші, стрибати по болотах, як жаби? Якщоне вмієте, то не намагайтеся воювати з нами. Ми засиплемо вас стрілами, яктільки ви увійдете до нашого краю». (див. додаток 2)
Повідомленнячислового характеру, наприклад, відзначали умовними карбами на бирках. Їхвикористовували для різних договорів. При висновку договору бирку розщеплювалипо довжині, і кожна зі сторін одержувала по половинці. При сполученні половиноккарби збігалися. Бирки застосовувалися і як календарі (на них вирізували число днів,тижнів і т.д. ). Вони служили і як розписки у боргових зобов'язаннях.Використовувалися бирки і як реєстри пам'ятних заміток про події, які потрібнобуло довго тримати в голові [5, с.72].
Давні китайцітакож використовували для рахунка і запам'ятовування вузлики на шнурах. (див.додаток 3)Вузлики часто застосовувалися древніми народами і для обліку часу.Прикладом може служити календар Дарія, про яку розповідає Геродот, найбільшийдавньогрецький історик, що жив у V столітті до нашої ери.
Геродот свідчить,що перський цар Дарій І під час походу на Скіфію переправлявся через Дунай поспеціально спорудженому мосту. Щоб зберегти міст, Дарій залишив своїх союзниківіонян стерегти його. Їм він передав ремінь із шістдесятьма вузлами і сказав:"… Візьміть цей ремінь і чиніть так: як тільки побачите, що я виступивпроти скіфів, починаючи з цього часу розв'язуйте щодня по одному вузлі. Якщо яза цей час не повернуся, а дні, зазначені вузлами, минуть, то пливіть набатьківщину. Поки ж.… стережіть міст і всіляко намагайтеся його зберегти йуберегти. Цим ви зробите мені велику послугу".
Вузликовимикалендарями користалися також народності Сибіру, Гвінеї, Полінезії, СхідноїАфрики.
Роль своєрідногопредметного письма виконували і «жезли вісників». Вони були відомі в ДревнійЄвропі, у Древньому Китаї, в австралійських і африканських племен. Жезл,принесений посланцем іншого племені, ставав своєрідним документом, щопідтверджує повноваження прибулого. На жезл наносилися карби, пам'ятні знаки.Дивлячись на них, посланець згадував про число даних йому доручень. Можливо,розміщення карбів виражало визначені факти.
І в сучаснійпрактиці там, де це зручно, ми використовуємо принцип предметного письма,наприклад, для сигналізації: бакени, маяки і сигнальні прапорці — у морськійсправі, світлофори і семафори — на дорогах, сигнальні лампочки — на різнихприладах. Усі вони — те саме, що «жезли вісників» і шнури перуанськихпастухів [7, с.44].
2. Народженняпіктографічного письма
Приблизно 35тис. років тому доісторична людина зробила перші малюнки на мурах і стеліпечери. Розкопки давніх місць поселення людей (особливо печер) виявляють доволімайстерне зображення побутових речей, постатей людей і тварин. Ці малюнки давнілюди висікали чи видряпували на каменях, кісках, шкурах [6, с.9]. (див. додаток4)
Письмо яксистема графічного зображення структурованої мови з’явилося лише в серединічетвертого тисячоріччя до н. е. у країні шумерів в Месопотамії. Це система, щоспочатку складалася з піктограм, поступово розвивалася в напрямку доабстракції, поліпшуючи здатність відтворювати всю людську мову.
Особливістьпіктограм як способу передачі інформації полягає в тім, що рисунковий записповідомлення передає думку цілком, не виділяючи окремих понять. Навітьнайдрібніші фрагменти піктограми мають таку ж значеннєву закінченість, як ісучасне речення. Виділити в піктограмі складові частини, як у реченні, неможна. Вона зображує дію, подію, однак ніяк не відбиває усної мови, назвпредметів. Піктограма позначає те ж, що і зображує, символіка в ній відсутня.Тому піктограма може бути розшифрована будь-якою людиною, незалежно від того,якою мовою вона говорить.
Піктограмимістили мисливські повідомлення і господарські записи, повідомлення про бойовіпоходи, набіги, сутички і магічні заклинальні формули (особливо розповсюджені впівнічноамериканських індіанців, а також в Індонезії), політичні договори,петиції, ультиматуми і любовні послання.
Для тлумаченняпіктограми найбільш зручна віршована форма. Кожен рядок такого вірша, щочитається співучо тубільцем, описує окремий малюнок.
Зображувальнасторона перших графічних символів нагадує про перші малюнки людини, а саме –настінне малярство доби палеоліту. Як пояснити ці зображення тварини та людей,що становлять настінне мистецтво у період між 3500-1800 р. до н. е.? Хоч інеможливо знайти з них жодного зв’язку зі структурованою мовою, все ж мирозглядаємо їх як прагнення подати об’єкти у графічній формі, що вказує наіснування спільної мови (або при наймі точок відліку) всередині групи, а отже –і на існування спільної думки.
Шляхомстилізації та поєднання первісних зображень письмової системи прийшли довідтворення мови та думки.
Так, наприклад,перші шумерські логограми – подібно до китайських піктограм – передавалисябазові поняття, тож для відтворення змісту потрібне було тлумачення. Касти«писарів» витратять не одне сторіччя на вдосконалення цього способу увідтворення, аж поки не прийдуть до систем, здатних записувати всі відтінкимови [5, с.23].
3. Особливостіідеографічного письма
З часом малюнкинабували більш спрощеного вигляду, зв’язок з конкретним предметом поступовозникав. Спрощений малюнок став перетворюватися на умовний знак, письмо сталоідеографічним (від грецьких слів «idea» – «поняття», «символ»; «grapho» –«пишу»). Такі спрощені малюнки стали вживатися для позначення окремого слова. Наприклад,у китайській мові слово «людина» передавалося знаком, що нагадував дві ноги;«ворота», «двері» – у вигляді двох дверцят; «дощ» – небо і спадаючі з ньогокраплини дощу. В єгипетському письмі поняття «вода» передавалосяхвилястою лінією (хвилі), «сонце» в шумерській і китайськійідеографії позначалося кружечком із крапкою посередині. (див. додаток 5) Якбачимо, в ідеографії малюнок виступає і в прямому, і в переносному значеннях[7, с.45].
В ідеографічнійсистемі кожен знак може позначати будь-яке слово в будь-якій граматичній форміу межах поняттєвих асоціацій, викликаних зображенням. Коло можливих значеньзнака обмежене сусіднім колом значень. Так, скажімо, знак, який зображує ноги,може означати «ходити», «стояти», «приносити»тощо, але не може означати «ступня», «підошва», бо дляцього існують інші знаки.
Отже, позначувачамина перших етапах ідеографічного письма залишалися ті самі малюнки, алепозначуване змінюється. Якщо в піктографії зображення ока позначало око, то відеографії воно, крім ока, позначало й можливість бачити. [8].
4. ТаємницяЄгипетського письма
Давньоєгипетськеписьмо називалося ієрогліфічним (від грецьких слів «ieros» – «священний» та«qlyphe» – «різьблення»). Термін «ієрогліф» вперше вжив КлиментОлександрійський. Ієрогліфічне збереглося на стінах єгипетських храмів, нагробницях. Ієрогліфи (знаки) наносилися на камінь. Вони були опуклі, інодізаповнювалися фарбою.
Ієрогліфічнеписьмо в Єгипті спочатку було привілеєм жерців і панівних класів, лише згодом,з винайденням папірусу, воно стає надбанням широких верств населенням. (див.додаток 6)
У єгипетськихієрогліфах видимі предмети позначалися відповідними зображеннями (рука, рот,палець тощо) або символічними знаками (сонце, місяць, цар і т.д.). Для дієсліввжвали зображення близьких символів: скіпетр – володарювати, дві ноги –ходити, слимак, що залишає черепашку, — виходити і т.
Таємницяєгипетського письма ієрогліфами була розгадана французьким ученим ШампольйономМолодшим. Під час розкопок у Єгипті була знайдена кам’яна плита, на якій буливибиті ієрогліфи, що означали ім’я фараона Птолемея. Знаючи, якими знакамипередавалися у цьому слові п, т, о, л, е, Шампольйон спробував підставити цізнаки під іншими ієрогліфами, що були висічені на тому ж камені, і прочитавслово «Клеопатра». Але виявилось, що так записувалися в Єгипті лише імена. Дляпозначення інших слів існували ієрогліфи окремих складів і навіть слів. Цяєгипетська грамота дуже нагадує наші сучасні ребуси [2, с.7]. (див. додаток 7)
5. Клинопис
Перші письмовіверсії творів шумерської літератури, записані з допомогою простих коренів слів,що примушувало читачів домислювати відсутні елементи, з’явилися в добу давніхдинастій (приблизно 2700 років до нашої ери) разом із контрактами та іншимиторгівельними документами. (див. додаток 8)
Клинопис, якпоказує сама назва, складався з клинів, розташованих в різних напрямах.Клинопис також доходив у своїй еволюції і до фонетичного письма. Той факт, щовавілоняни, які поступово освоїли шумерську культуру, разом з жителямипівнічних районів Межиріччя, ассірійцями, здобули собі панівне становище навсій території Передньої Азії, спричинився до поширення тут клинопису. В XV ст.до н. е. їхня мова стала дипломатичною мовою сусідніх країн [6, с.13].
У місті Ніппурбуло виявлено рештки архіву й великої бібліотеки, що належала храму; це булиглиняні таблички, які походили частково з шумерських, а частково з вавілонськихі ассірійських джерел. У храмі міста Ніппур розташовувалося багато приміщень,частина яких, безперечно, належала бібліотеці, а також архіву. Табличкизберігалися в глиняних або дерев’яних скринях і у плетених кошах, які стояли наглиняних цоколях чи на дерев’яних полицях, прикріплених до стін. Писалися ціпам’ятки на м’якій глині металевою, дерев’яною або зробленою зі слонової кісткитригранною паличкою.
Майже 15 000таблиць великого розміру знайдено поблизу Анкари в столиці хеттів. Хеттипершими застосували в письмі діакритичний знак.
Отже, підзагальною назвою шумеро-вавілонсько-ассірійського клинопису мають на увазіклинопис, який був поширений у країнах Передньої Азії серед п’ятнадцяти народівМесопотамії, Ірану та інших, що належали до різних етнічних груп і говорилирізними мовами. Залежно від мовних особливостей народів, що сприйняли клинопис,існувало кілька різновидів цього письма [8].
6. Китайськеписьмо
Перші китайськіписемні пам’ятки – це ієрогліфічні записи, висічені на камені, металі, деревіабо на кітках тварин, а також написані на шовку, шкірі тощо. Їх називають«цзягувень», що дослівно перекладається як «текст на панцирі та кістках». (див.додаток 9) Згодом, після появи технологій плавлення бронзи, китайські ієрогліфипочали писати на бронзових посудинах. Вони називалися «цзіньвень», що означає«текст на бронзі».
Спочатку дляписання служило металеве вістря, потім дерев’яна (бамбукова) паличка, замоченау фарбі, пізніше до вжитку увійшов пензель, який робили з верблюдячої шерсті.
Відомий учений ікаліграф епохи династії Тан (618–907 рр. н.е.) Юй Шинань так сказав про винахідЦан Цзе: «Він створив шість видів ієрогліфічних рисок, узявши за зразок контуригір і потоків, річок і морей, сліди дракона та змії, птахів і звірів».
Кількістькитайських ієрогліфів, як і самі ієрогліфи, також постійно змінювалася.Найбільша їхня кількість була зібрана у збірці «Цзі юнь», складеній придинастії Сунь. Ця збірка нараховує 53 525 ієрогліфів.
У ході розвиткуієрогліфічного письма почали з'являтися різні стилі каліграфії, такі як:«чжуань», «лішу», «сін», «цао», «кай» та ін. Згодом каліграфія перетворилася навид мистецтва зі своїми суворими правилами. Наприклад, кожен китайськийієрогліф повинен строго вписуватися у квадрат заданого розміру, риски ієрогліфаповинні суворо писатися зверху вниз і зліва направо, спочатку пишутьсягоризонтальні риски, а потім вертикальні і т.д.
Китайськіієрогліфи — це справжній скарб культури Стародавнього Китаю [2, с.19].
7. Письмоаборигенів американського континенту
Письмомпівнічноамериканських індіанців є піктограмами, дуже примітивними за формою.Звичайно вони відбивали реальні події, зрідка міфологічні. Так, фігурне письмоаборигенів американського континенту, народності ацтеків, складалося зпіктограм-понять, малюнків, що означали окремі слова. Ацтеки писали насвоєрідному папері, який виготовляли з лубу смоківниці, з волокон агави. Напревеликий жаль, за часів панування завойовників у Новому Світі з благословенняінквізиції було знищено багато цих писемних пам’яток, тому до нас дійшло дужемало мексиканських рукописів [2, с.20].
Відомо, щоцивілізація майя, народу південної Мексики і Центральної Америки, набулавеликого розквіту в Новому світі задовго до того часу, як тут з’явилисяєвропейці. Мова майя налічує до 20 діалектів, які досить близькі між собою.
Письмо майя єсумішшю різних систем письма. Багато гліфів є так званого ребусного типу. Вїхньому письмі нараховують до 500 позначок. (див. додаток 10) Майя досяглиуспіхів у математиці, в астрономії йшли далеко попереду своїх сучасниківСтарого світу. Значного розвитку у майя набули медицина, ботаніка і мистецтво,зокрема архітектура. Було зроблено багато спроб розшифрувати письмо майя.Внаслідок розрахунків та зіставлення ієрогліфів пощастило встановити значеннявсіх цифрових знаків, ієрогліфів місяців, історичних циклів, символів планеттощо. Всього дешифровано близько 100 знаків майя [6, с. 17].
8. Докоріннізміни в системі письма. Фінікійське фонетичне письмо
Фінікійці запозичившиписьмо єгиптян і вавилонян й удосконаливши його, – створили власну абеткуфонетичного письма. Вона складалася з приголосних літер, тому її відносять доконсонантних на відміну від вокалізованих. Багато документів, пов’язаних зранніми зразками фінікійського фонетичного письма, знаходимо в околицяхстародавнього міста Бібл, з якого греки вивозили папірус. Звідси пішла грецьканазва книги біблос і терміни біблія, бібліотека. Гіксоси, запозичившиєгипетські графічні зображення речей, істот тощо, використали їх для створеннялітер. Кожне зображення стало водночас і літерою, якою починалось у гіксосівслово на позначення даної речі.
Очевидно, що нафінікійському фонетичному алфавіті позначився вплив єгипетського івавілонського письма одночасно. Від першого фінікіяни запозичили звуковусистему і форму літер, від другого – пряме накреслення ліній. Зображення голів,будинків тощо у фінікіян перетворюються на скорописні знаки. Найдавнішийфінікійський алфавіт складався з 22 літер.
У першій чвертіІХ ст. до н. е. фінікійське письмо запозичили семітські племена, які проживалина південному сході Ханаанської землі, від східного берега Мертвого моря і даліна південь. Тут жило і невелике плем’я моавітів, яке широко користувалосяфінікійською абеткою, надавши їй локального, національного характеру [5, с.57].
Своєрідногорозвитку набуло фінікійське письмо в місцевостях фінікійської колонії Карфаген.У руїнах стародавнього Карфагена знаходимо багато табличок, монет, вкритихкарфагенським – пунічним письмом. Після падіння Карфагена у 146 р. до н. е.пунічне письмо поступилося місцем латиниці, але частково збереглося, зазнавшизмін. Воно часто набуває курсивного характеру, має лігатури; таку модифікаціюми називаємо новопунічним письмом. Рештки його зберігались на території Тунісув добу християнства (до IV ст.).
Хоч походженняфінікійського алфавіту досі ще остаточно не з’ясоване і вченим доведеться щебагато працювати над роз’ясненням цієї проблеми, але вплив фінікійськоїкультури і, зокрема, письма на культуру сусідніх народів є досить виразним. Відфінікійців пішов звичай надання літерам назв, побудованих за акрофонічнимпринципом, від них він перейшов до арамейців, євреїв, греків, потім до слов’ян,арабів та інших народів. Взагалі фінікійське літерно-звукове письмо поширилосяв двох напрямах. На Сході на ґрунті фінікійського алфавіту виникло арамейськеписьмо, від якого ведуть своє походження майже всі літерно-звукові і деякіскладові системи письма в Азії; на Заході сформувалося грецьке письмо, відякого походять усі системи письма європейських народів. Більшість східнихсистем тією чи іншою мірою зберігали фінікійський консонантний принцип [2,с.26].
9. Первиннийвидавничий матеріал. Перші книги
Прообразомперших рукописних книг можна вважати ті тексти, що писалися на кам’яних скеляху пустелях, у печерах, на стінах палаців, окремих великих плитах і спеціальнопідготовлених для цього стелах. Першокниги народжувалися також на плоскихтабличках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощечках, висушенихпальмових листках, черепашкових панцирах, папірусі, паргаменті, кольоровихплетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин, що приносилися в жертву. (Самена таких кістках були створені перші ієрогліфічні пам’ятки китайськоїписемності в XVI – XII століттях до нашої ери) [1, с.21].
У стародавнічаси дуже поширеним матеріалом для фіксування і поширення інформації була м’якаглина. Це первинний «книжковий» матеріал був чи не найголовнішим упродовж IV –III століттях до нашої ери у країнах Передньої і Середньої Азії, на островіКрит.
Розрізані наоднакові пластинки відповідної товщини форми з добре вимішеної глини ретельно випалювалина вогні, а перед тим до них бралися каліграфи – спеціально підготовлені дляцього перші творці книг.
Згодом (ІІІстоліття до нашої ери), переконавшись у ненадійності глини, творці книг всеактивніше почали використовувати папірус (тростинова рослина, товщиною віддесяти сантиметрів з якої виготовляли папірусний аркуш). З кожної рослинивиходило до десяти пластинок. Їх потім замочували на добу у воді, звільняючидеревину від крохмалів, солей, смол. Тоді їх розкладали тісно одна біля одноїна спеціально підготовлених столах. Наступний шар таких же пластинок клали напопередній у поперек, потім – знову поздовжній шар. Згори їх притискали важкимкамінням. Рослинний сік, витиснутий цією вагою склеював смуги в суцільнийшматок. Кілька таких шматків з`єднували в довгу смугу, вигладжували, згортали узвиток. Перемотували звиток, користуючись палицями. Звиток ділився на стовпчики- своєрідні сторінки. Конструкцію книги-звитка підказав матеріал — папірус,який легко згортається. В бібліотеці Британського музею зберігається рідкість — Папірус Гарріса. У ньому понад сорок метрів. Книги-звитки з папірусу виявилисяпрекрасним винаходом. Цей спосіб написання книг проіснував багато тисяч років.
БібліотекиДавнього Єгипту мали каталоги. До нашого часу дійшли лише невелика частина зних. В одній з єгипетських бібліотек перелік книг був написаний на стіні храму.З сивої давнини, коли виникли перші бібліотеки їх зберігачі турбувались за те,щоб книги не пропадали. Цій меті слугував книжковий знак. В наш час він називаєтьсяex libris — екслібріс, що в перекладі з латинської означає: «з книг».Тому, хто викрав книгу-звиток з бібліотеки, загрожувала сувора кара. При деякихфараонах — страта. Доля єгипетських бібліотек була сумна. Завойовники — варварине щадили бібліотек. Звитки написані на папірусі були не міцними. До нашогочасу дійшла дуже мала частина їх.
Крім того, врізних країнах світу книги виготовляли на бересті, пергаменті та шовку.
Перші книги,схожі на сучасні, з`явились приблизно у I сторіччі н. е. Називались воникодексами (в буквальному перекладі — книга з дерева). Уявіть собі дощечку зпоглибленнями. В них заливався розплавлений віск. Писали по воску гостроюметалевою паличкою — стилем. Декілька таких дощечок з`єднували шнурком у книги.Поступово стали робити сторінки з більш легкого матеріалу: спочатку папірусу, апотім пергаменту [9].
Висновок
Виникнення таіснування письма як передумова книго писання має надзвичайне значення: письмодопомогло людям подолати простір і час, зберегти людський досвід, передаючийого від покоління до покоління, від народу до народу. Завдячуючи письму, кожналюдина спирається на досвід людства, використовуючи та примножуючи його. Довинайдення радіо, звукозапису і телебачення тільки писемність давала змогупередавати витвори людської думки на відстань і зберігати їх протягом сторіч.Писемність донесла до нас відомості про життя Стародавнього Єгипту, шумерів іхеттів, аборигенів американського континенту тощо.
Простежити етапирозвитку писемності від перших малюнків письмен до сучасної книги є завданнямнадзвичайно захоплюючим. Адже, історія письма як наука є однією з найделікатнішихчастин історії культури [3, с.27].
Як відомо, появаі розвиток письма у різних народів світу пов'язані з історією розвитку народу,що є творцем і носієм певної мови. Коли умови праці та спілкуванняускладнилися, акустична мова перестала задовольняти людей. Інформацію не можнабуло закріплювати в часі або передавати на відстань. Зручним надбанням нашихдалеких предків виявилась можливість фіксувати певне повідомлення. Спочатку дляцього служили такі засоби, як, наприклад, нагромадження каменів для визначенняпевного місця; з різною метою використовувались зарубки на деревах або вузликина шнурках, пізніше знаряддями передачі інформації стали також палиці. Давнігерманці і скандинави використовували для передачі своїх думок особливі палиціз зарубками. За твердженням німецького вченого Кароля Фольдес-Паппа, малюнкипочали використовувати з цією метою не пізніше того часу, коли людина щойнонавчилася виготовляти знаряддя.
Отже, звідкриттям письма людина здобула можливість передавати й закріплювати своїдумки. В додаток до звукової людство збагатилося ще й писемною мовою, яка користуєтьсятепер літерами алфавіту [2, с.4].
Списоквикористаної літератури
1. Тимошик М.С. Історія видавничої справи:Підручник. – К.: Номенклатура і наука, 2003. – 496 с.
2. Різник М.Г. Письмо і шрифт: Посібник длястудентів художніх інститутів і університетів. – К.: Вища школа, 1978. – 152 с.
3. Пономарів О.Д., Різун В.В., Шевченко Л.Ю.та ін. Сучасна українська мова: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.
4. Семчинський С. Л. Загальне мовознавство.— К.: АТ „ОКО”, 1996. – 416 с.
5. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. –К.: Академія, 1999. – 288 с.
6. Кур’єр Юнеско. Витоки писемності. – К,: ЦКЛКСМУ «Молодь»,1995 – №6
7. Біла Е.П. Чи можна писати без букв?/Країназнань, 2006 – №10
8. http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=2632&Itemid=-5
9. http://www.vspu.edu.ua/web_bibl/html/ist1.htm