--PAGE_BREAK--
3.
Республіканський Рим-спадкоємиць Етрурії. Процес консолідації племен і народів під егідою
Риму
.
У елліністичний період, за існування у Римі республіки, відбуваються:
Зростання економічного потенціалу елліністичних держав; Руйнація етнічної та соціальної спільнот, формування психології космополітизму; Офіційне паралельне функціонування двох мов; Конфронтація римських та інших традицій; Формування прошарку інтелігенції; Створення першого наукового товариства, утворення перших художніх шкіл.
509 р. до н.е. етруських царів було повалено й встановлено аристократичну республіку. Але визволення Риму з-під влади етрусків не сприяло розквіту економіки та культури. Помітно посилюється землероб ний розвиток відносно з розвитком торгівельно-ремісничих прошарків у попередній період.
Протягом 5 ст. до н.е. сили Риму майже повністю зосереджені на боротьбі за свій вплив на прилеглі південні латинські поліси й поступове відчуження південно етруських володінь. Між 5 та 4 ст. до н.е. на Рим нападають галли; оговтавшись від нього місто знову підкоряє зони центральної Італії, поступово підкорюючи собі ті південно етруські поліси, які дуже постраждали від галлів. Лише у 3 ст. до н.е. Рим, що став достатньо впливовим італійським містом-державою, починає боротьбу спочатку за остаточне руйнування етрусків, потім за оволодіння Італією та господарювання у центральній частині Середземного моря. У першій половині 3 ст. до н.е. війна з Пірром та давня Друга пунічна війна, дає початок розвитку Риму як могутньому державному устрою. Вперше перед Римом встає питання щодо неможливого уникнення перетворення патріархально-консервативного й простого устрою культурного життя й доведення його до відповідного рівню. Приріст рабоволодіння, розвиток ремесел, формування нових скарбів-все це потребувало змін.
Приблизно з 250 р. до н.е. починається складний процес формування власне «римської» за типом культури. Він пов’язан з початком освоєння досвіду еллінізму, що особливо посилюється після того, як Рим завоював Грецію(до середини 2 ст. до н.е.).
Процес італьянізації римської держави завершується на початку 1 ст. до н.е. Як результат цієї війни, італійські міста та області що були підкорені Риму, отримують права римського громадянства.
Утворення римської держави мало наслідки у еволюції античної культури. Рим включив у склад своєї імперії усе Середземномор’я ( Греція, Сирія, Єгипет тощо ), а також такі райони Західної Європи, як Галлія ( сучасна Франція) та Британія, Прирейнсько — Дунайську частину Германії та сучасної Угорщини, майже увесь Балканський півострів й частину Ближнього Сходу, включно до Єфрату та Арменії.
Склалась римсько-елліністична світова держава. В цій державі у культурній сфері відбувалася не тільки специфічна переробка елліністичного досвіду італійським історичним новоутворенням — Римом. Сформувався римський пізньоелліністичний завершальний етап в історії класичного античного рабовласницького суспільства.
--PAGE_BREAK--