Реферат на тему:
Методика роботи над тематичною композицією в шкільному курсі з образотворчого мистецтва
Уроки тематичного малювання є обов'язковими в розділі навчання з образотворчого мистецтва починаючи з першого класу. Збільшується складність, міняються теми, але сумно те, що діти в основному йдуть по неправильному шляху «чистого малювання», посіяного на стереотипах мультиплікації. Тут дуже важливе керівництво зі сторони вчителя, створення атмосфери творчого розкріпачення мислення, вміння підтримувати прагнення дітей відображати і відчувати, фантазувати.
В процесі творчої праці учнів над композицією на уроках — бесідах про творчість і окремі роботи майстрів живопису необхідно знайомити учнів з досягненнями попередніх поколінь в цій галузі. На конкретних прикладах прослідковувати процес зародження задуму і розробки теми сюжетної картини, порядок роботи над нею.
У живописі Древньої Греції з'являються твори з чітко вираженим, композиційним центром. Приклад тому є, помпейська фреска «Ахілл серед дочок Ліхамеда».
У період середньовіччя мистецтво зійшло зі шляху, по якому воно розвивалося у Давній Греції. Середньовічне мистецтво в усіх його проявах відновлюється від трьохвимірної композиції фігур, що вільно рухаються в просторі.
У період пізнього середньовіччя на рубежі XIII— ХІVст., в образотворчому мистецтві посилаються реалістичні тенденції, релігійна аскетичність, скованість, поступаються місцем перед більш реалістичним змістом творів мистецтв. Ренесанс дав людству титанів мистецтва, які крім своїх творів, що демонструють велику майстерність, глибоке знання в галузі композиції, вони залишили значну теоретичну спадщину (в трактатах, листах, записках, спогадах, щоденників художників). Завдання пов'язані з композицією були усвідомлені художниками раннього Відродження монументальних фресках. Художники епохи Відродження перш за все грунтувалися на пізнанні особливостей людського зору і законів зорового сприйняття. На противагу середньовічному мистецтву Альберті прагнув теоретично підкріпити вірну позицію художників свого часу.
«Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі може служити ідеальним втіленням нової композиційної формули, що відповідає законам зорового сприйняття існуючого в дійсності. Художники, теоретики, історики мистецтва XVIII — ХІХст., в своїх трактатах, статтях, листах, також висловлювались з питань композиції — Делакруа, Дусем. Вони вважали, що величезні переваги полотен великих майстрів важко переоцінити, але недоліки в композиційних побудовах є і у них. Ми бачимо в них безпідставну розкіш, примітивну величність, ознаки, які ні про що не говорять і яких Рейнольде жартома називав фігурами «напрокат», тому що вони однаково пасують до будь — якого сюжету. До числа найбільш ранніх методичних робіт що зачинають питання композиції в образотворчому мистецтві, відноситься книга американського художника — педагога А. Доу «композіція», що вийшла у світ 1998 році.
Ця робота являє собою підручник, в якому описані методичні прийоми компонування навчально-творчих малюнків. Під композицією Доу розумів «розміщення мас» різних форм і тонів на листі паперу, полотні.
Поява нової течії в образотворчому мистецтві — емпресіалізму, відмовила живописні засоби, сприяла просуванню мистецтва вперед. В той же час захоплення пошуками кольору, експрементування в галузі формальних засобів живопису привело до втрати композиційної цінності.
Розвиток образотворчого мистецтва до XVIII ст, йшов в плані розвитку іконопису. Впродовж століть Українські малярі, спираючись на традиції мистецтва Київської Русі, виробили свою систему інтерпретації традиційних іконографічних канонів, що уніфікували і регламентували спосіб зображення біблійних сюжетів та художнього образу в цілому із засадами стилю і колористичних рішень.
Український живопис початку XIX ст., в своєму розвитку спирався на досягнення національних митців попередньої доби. Величезний вплив на розвиток реалістичного мистецтва справили передвижники на чолі з І.Карельським. Композиції картин будувалися в залежності від ідейного задуму на основі спостереження соціальних подій того часу. Картина була в творчості передвижників характеру «всевидючого зеркала життя», при чому дзеркала яке «відбиває життя таким, яким воно є але з виділенням важливих для народної долі сторін». У зв'язку з цим зазнав трансформації весь образний лад творів побутового жанру, ускладнюється композиція поглиблюється психологічна характеристика образів. З'являється новий тип жанрової композиції — так звана «хорова картина, головною дієвою особою є людська маса».
Вважаючи композицію засобом образного відображення життєвих явищ, видатний педагог Д. Кордовський зауважує: з метою розвитку в учнів творчих здібностей і уміння синтезувати свої спостереження ведуться заняття по композиції на задані і вільні теми...
Я веду вправи двох завдань:
1. вміти володіти пропорціями і в рисунку, і в живописі, між зображуваними предметами і простором між ними;
2. розміщення зображуваного з метою максимальної передачі бажаного...
Фаворський пише: «Одже з визначень композиції буде таке: прагнення до композиційності в мистецтві є прагнення цільно сприймати, бачити і зображати різно -просторове, і різно — часове. Якщо так визначити поняття композиції, то стане зрозуміло, що вона не є додатком до зображення, не є прикрасою, а є основним моментом зображення».
К.Юон писав : «Композиція — є усвідомлена автором формула, художнього вираження творчого задуму у всіх його складових ».
Робота над композицією пронизує майже весь творчий процес, що являє собою надзвичайно складне явище.
Не випадково до вивчення цього феномена підключалися естетики, філософи, фізики, соціологи, психологи, педагоги. Знання історії розвитку композиції, різних методів і прийомів, використовуваних художниками минулого і сучасного; зазначених закономірностей сприйняття творів образотворчого мистецтва де є можливість глибше зрозуміти значення викладання композиції в системі художньої освіти.
Композиція , являється основою розвитку творчих здібностей учня. При малюванні з натури учень бачить перед собою конкретну суттєво — зорову опору, зображувані предмети, а керівництво зі сторони вчителя орієнтуючого на доцільність вибору тих чи інших живописно — пластичних прийомів і засобів вирішення навчального завдання. Тут основними помічниками учнів повинні бути, власне, творче мислення, уява, враження, спостереження, фантазія.
Уроки композиції в початкових класах загальноосвітньої школи полягають у малюванні ілюстрацій до улюблених казок, на вільні теми, в зображенні близького і зрозумілого дітям. Втілюючи ці теми, учень проявляє себе , свої індивідуальні особливості. в молодших класах навчання завжди йде з великим бажанням. Дітей захоплює процес живопису фарбами (корисно застосовувати метод, коли живопис використовується без рисунку). Учні не задумуючись виконують багатофігурні, складні композиції., вводять туди тварин, фантастичних чудовиськ, та інші непередбачені елементи. Пізніше у дітей з композицією виникають певні труднощі. В деякій мірі зникає безпосередність сприйняття життя. В той же час приходить розуміння, що композиція — не тільки приваблива картинка, в ній потрібно виразити свої думки, оцінки, відношення до явищ дійсності. Тоді учні, розробляючи тему, починають з позначення деталей, з виконання окремих екскізів. Вони починають розуміти, що краще спочатку знайти великі співвідношення, іти від загального до окремого. Такий метод формує вміння цільно бачити, надає малюнкам грамотного характеру.
В роботі кольором потрібно прагнути, щоб учні не просто розмальовували, а шукали колористичне рішення. Можна запропонувати їм тонований папір, це дозволить утримати роботу в одноманітній гамі.
У школі на уроках образотворчого мистецтва рекомендуються різні теми: «Зимові розваги», «Канікули», «Різдвяні свята», «Весна прийшла», «Моя школа». Важливо, щоб саме завдання спонукало учня до композиційної активності, роздумів, уяви.
Список використаної літератури.
М. Альпатов Композиція в живописі- М: 1940.
П. Білецький. Мова образотворчих мистецтв — К. Радянська школа, 1973.
Г. В. Беда, Живопись. — М.: Просвещение 1986.
Ю. М. Кирцев. Рисунок и живопись. — М.: Высшая школа 1992
Н. Я. Маслов. Тенер.- М.: Просвещение, 1984
В. І. Свенціцька. Спадщина віків.- Львів.: Каменяр, 1990
С. В. Шорохов, Н. Г. Козлов. Композиція. — М.: Просвещение, 1978
Школа изобразительного искуства, 1, — М.: Москва, 1986
Е. Е. Розкова, образотворче мистецтво у школі, — М.Просвіта, 1976
Н.Н.Ростовцев. Методика викладення О. М. В школі, — М.,1980