--PAGE_BREAK--1.2 Форми занять в системі шкільного виховання
У процесі фізичного виховання школярів вирішуються різноманітні питання: виховуються морально — вольові якості особистості, виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами, формуються життєво-важливі рухові дії та вміння виконувати їх в різноманітних умовах; розвиваються рухові якості, необхідні в праці та захисті Батьківщини. Але через недостачу часу, який по плану відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллями школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені шкільним планом, складають в середньому 32% добової необхідності підлітка, а спонтанні побутові рухи -18% — 20%. Тому використання тільки різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити недостачу рухової активності підлітків [1], [ 4], [20].
Для забезпечення рухової активності школярам необхідні додаткові заняття фізичними вправами. Виниклий дефіцит руху може бути ліквідований заняттями у шкільних спортивних гуртках і секціях, а також в ДЮСШ, спортивних товариствах, на дитячих туристичних станціях, тощо.
Підвищити рівень рухової активності підліткам допоможуть самостійні заняття фізичними вправами в позашкільний час: виконання ранкової гігієнічної гімнастики, заняття бігом, ходьбою на лижах, катання на ковзанах, велосипеді, та ін. Звідси визначається одна з основних задач педагогів, батьків — залучити підлітка до регулярного заняття фізичною культурою і спортом [ 3 ].
Велику роль в позашкільному фізичному вихованні школярів відіграють заняття фізичною культурою та спортом у різних гуртках, секціях, спортивних клубах.
Коли говорять про масовість фізкультурної, спортивної, туристичної праці мають на увазі кількість школярів, залучених до занять. По формі організації занять фізичними вправами виділяють:
1. Масові заходи — із залученням відразу великої кількості учасників, наприклад, масові ігри, змагання, різні розваги.
2. Секційні і гуртові заняття, що охоплюють обмежену кількість школярів, окремі групи.
3. Індивідуальні заняття.
До позакласних відносяться всі форми колективних і індивідуальних занять до початку уроків, в режимі шкільного дня і по закінченню уроків, включаючи заняття в позакласних закладах. Проводяться вони школярами як самостійно, так і під керівництвом вчителів, або інструкторів.
Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна спрямованість. Якщо заняття в режимі навчального дня об'єднують учнів переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей з різних класів. Частина форм позакласних занять (робота гуртків, секцій, змагання, індивідуальні заняття та ін.) вивчається у процесі викладання спортивно-педагогічних дисциплін [ 7 ], [11].
До форм занять у режимі навчального дня відносять:
Фізкультурні хвилинки і фізкультурні паузи -завдання цих двох форм однакові:
-повернути втомленій дитині працездатність, увагу;
-зняти м'язове і розумове напруження;
-попередити порушення постави;
Години здоров'я
Серед усіх форм занять фізичною культурою — чільне місце посідає організація годин здоров'я. Години здоров'я проводяться щоденно після 2-3 уроку і тривають 45 хв, для чого спеціально вивільняється час, як звичайно, за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хв. Залежно від місцевих кліматичних умов, кількості класів, матеріальної бази, традицій школи вони можуть проводитись і в інший час або через день. Проте в будь-якому випадку проведення годин здоров'я повинно визначатися розкладом занять. Вони організовуються переважно на свіжому повітрі. [24
Гімнастика до занять
Гімнастика до навчальних занять є важливою складовою частиною фізкультурно-оздоровчої роботи. Її мета – сприяти організованому початку навчального дня. Поряд з цим гімнастика до занять сприяє вихованню в учнів звички до регулярного виконання фізичних вправ, формуванню навичок їх правильного виконання. Вона також сприяє здійсненню ряду оздоровчих завдань: активізації обмінних процесів; укріпленню м’язової системи; покращанню самопочуття і настрою; підвищенню працездатності учнів на уроках [ 13 ].
Фізкультурно-художнє свято – це комплексний захід який включає в себе не тільки спортивні (змагання, показові виступи, конкурси, вікторини, ігри, лотереї та ін.), а й художньо-мистецькі фрагменти. До активної участі залучаються учні, батьки, педагоги, громадські організації. Виняткове місце у програмі свята займають чисто спортивні заходи, а саме: змагання, народні ігри і розваги, товариські зустрічі і показові виступи, веселі свята та естафети, конкурси, вікторини. Програмою передбачається не лише участь учнів але і їх батьків (змагання спортивних сімей) [ 21].
Некласифікаційні змагання школярів
Важко переоцінити значення змагань у фізичному виховання школярів. Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емоційного тонусу і активності дітей.
Позашкільні заняття ( занятя в дюсш, спортивних гуртках та секціях) спрямовані на:
— задоволення особистих інтересів, потреб в галузі фізичного виховання;
— поступовий перехід до спортивної спеціалізації та послідовне удосконалення у вибраному виді спорту;
— виховання елементарних організаційних та методичних знань, вмінь які необхідні для самостійних занять в галузі фізичного виховання;
продолжение
--PAGE_BREAK--1.3 Характеристика урочної форми організації фізичного виховання
Урок з фізичної культури – основна форма фізичного виховання учнів. Урок – найбільш поширена форма реалізації програми з фізичного виховання для здійснення загального фізкультурного виховання. Урок з фізичної культури забезпечує фізкультурну освіту, загальну фізичну підготовленість до будь-якої діяльності і відрізняються найбільшим багатством змісту. Вони грають вагому роль в створені передумов для організації та успішного розгортання спортивної підготовки учнів. Діти в ході уроку знайомляться з типовими видами спортивних вправ, оволодівають основами техніки, досягають більш високого рівня розвитку рухових якостей, знайомляться з різними видами спорту [ 10, 29 ].
Фактори, які визначають специфіку уроку з фізичної культури в школі:
— основна направленість та конкретні задачі;
— вікові особливості та можливості дітей;
— багаточисельність та неоднорідність складу класів
— предметно – просторова середа;
— тривалість уроку;
— місце уроку в загальному розкладі;
В уроці як в основній формі організації занять створюються всі умови для вирішення задач виховання, оздоровлення та освіти. На основі знань, рухових умінь і навичок, фізичної підготовленості, отриманих в процесі уроків, успішно здійснюється педагогічний процес в позаурочних формах занять, які проводяться в системі позакласних та позашкільних занять фізичними вправами. Шкільні уроки фізичної культури з’єднюють задачі формування або вдосконаленню специфічних знаньї вмінь та навичок; вирішують завдання вдосконалення фізичного розвитку та зміцнення здоров’я, розвиток рухових, інтелектуальних, вольових та емоційних якостей. Ефективність уроку залежить від правильності постановки та формулювання конкретних задач ( освітніх, оздоровчіх, виховних) [ 20],
[ 27].
Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання, є те, що:
— на уроках фізичної культури вчитель створює найкращі умови для розв'язання усіх завдань фізичного виховання та спрямовує самостійну роботу
— уроки визначають основний зміст інших форм фізичного виховання школярів;
— на уроках яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;
— керівна роль належить вчителю, який викладає предмет і здійснює виховання учнів;
— діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження строго дозується згідно з їхніми індивідуальними можливостями;
— на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна вікова однорідність;
— уроки зумовлені розкладом занять.
Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної форми за-нять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання у школі- підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя. Це вимагає такої побудови навчального процесу, коли учні під керівництвом педагога опановують систему знань і способи діяльності, виховуються та розвиваються [ 20], [29].
Отже, головне призначення уроку фізичної культури — забезпечити учням сприятливі умови для успішного засвоєння навчальної програми. При цьому уроки є лише формою організації навчальної діяльності вчителя та учнів, у рамках якої здійснюється їх взаємопогоджена діяльність, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями і навичками, підвищення рівня розвитку фізичних якостей школярів [ 20 ].
Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметні та комплексні.У змісті основної частини предметних уроків передбачається навчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичні вправи і т. ін.). Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методика їх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного виду спорту.У молодших і середніх класах предметні уроки проводяться тільки з лижної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програми погано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці уроки матеріалу з інших розділів і умови їх проведення. Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різних розділів програми комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке в системі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з яких вирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань, оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконалення фізичних якостей [11, 15 ].
Залежно від переважного розв’язання завдань на уроці розрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані ( комбіновані ) уроки.
На навчальних уроках увага учителів та учнів зосереджується на техніці виконання вправ, виправлені помилок, вживання заходів щодо їх усунення, забезпечення страховки і навчання учнів самостраховки. Тренувальні уроки проводяться переважно з метою вдосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Контрольні уроки розв’язують переважно завдання контролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, а також проведення вихідних і підсумкових тестувань для вивчення рівнів фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Якщо на уроках однаковою мірою розв’язуються різні завдання, такі уроки називають змішаними або комбінованими[ 3], [11].
Вимоги до сучасного уроку фізичної культури:
— врахування мотивів та інтересів учнів до занять фізичними вправами;
— організація самостійної діяльності учнів, котра забезпечується послідовним формуванням в закріпленням з допомогою вчителя вмінь та навичок учбової роботи, прийомами самоконтролю та самоосвіти, культури рухів. Все це необхідно для виховання потреби систематичних занять фізичними вправами;
— обов’язкове використання різноманітних організаційних форм, методів, прийомів;
— досягнення оптимальної рухової активності на протязі всього уроку;
— забезпечення раціональних умов проведення уроку зі сторони матеріальних, естетичних та морально – психологічних вимог до них.
Головним аспектом організаційно – методичного направлення сучасного уроку фізичної культури повинно бути: формування умінь і навичок самостійно виконувати фізичні вправи, розвиток пізнавальних інтересів та здійснення міжпредметних зв’язків [ 15], [ 18].
Отже фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально – вольових здібностей та професійно – прикладних навичок людини. Фізичне виховання є системою соціально – педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво – необхідних прикладних навичок та умінь.
На сьогоднішній день існує багато форм організацій занять фізичного виховання в школі, які поділяються на урочні і позаурочні. До позаурочних форм відноситься великий комплекс занять фізичною культурою у режимі учбового дня, та позакласні та позашкільні заняття. У режимі навчального дня заняття мають здебільшого оздоровчу спрямованість, та направлені на підтримку робочого стану учня на протязі всього дня. Позакласні та особливо позашкільні заняття мають на меті формування спеціальних до певного виду спорту рухових вмінь та навичок, розвиток рухових якостей. Але основною формою організації занять з фізичної культури в школі є урок, який класифікується залежно від свого змісту та завдань.
продолжение
--PAGE_BREAK-- РОЗДІЛ 2 МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи дослідження:
1. вивчення та аналіз літературних джерел.
2. опитування.
3. спостереження.
Дослідження проводилися в бібліотеках нашого університета і міста
( робота з науковою та науково – методичною літературою ), на урочних та позаурочних формах занять в загальноосвітній школі фізико – математичного профілю № 12 м. Чернігова. Дослідження в школі проводилося безпосередньо під час проведення уроків фізичної культури на протязі учбового дня, та під час проведення позаурочних форм занять ( спортивні гуркти та секції ). В ході дослідження були застосовані метод опитування – безпосередня бесіда з вчителями фізичної культури, та метод спостереження за проведенням уроків вчителями. Інструментом дослідження виступало опитування вчителів фізичної культури щодо впровадження інноваційних технологій в процес фізичного виховання загальноосвітніх, та щодо зацікавленості учнів програмним змістом шкільних уроків фізичної культури в школі.
РОЗДІЛ 3 ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТІВ ДО УРОКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ШКОЛІ 3.1 Характеристика поняття інноваційна технологія
“ Інноваційні технології “ — відносно нове поняття для сфери освіти, включаючи фізичне виховання. У останніх 10-12 років у зв'язку із зміною соціально-економічних умов в країні інтелектуалізацією багатьох видів діяльності людини, розвитком наукових досліджень в області освіти, різко зросла актуальність пошуку нових, ефективніших форм засобів, методів і технологій вчення і виховання. Це передбачає системне використання наукових досягнень для соціального і економічного розвитку суспільства, інтелектуального розвитку індивіда, вимагає створення стимул-реакцій для поширення і придбання знань, вдосконалення системи освіти. Модернізація фізкультурної освіти заснована на теоретичному і експериментальному обгрунтуванні організаційно-методичних підходів, дозволяючи визначити цільову спрямованість фізичного виховання, оздоровчої, адаптивної фізичної культури і масового спорту. Вживання сучасних інноваційних технологій, зміна змістовній суті фізичного вдосконалення учнів засновані на використанні комплексної інформації, що дозволяє враховувати вікові відмінності школярів і їх індивідуальні особливості. Особисто - орієнтований вміст фізкультурно-спортивної активності визначається структурними компонентами мотиваційних установок школярів. Основним інструментом для задоволення фізкультурно-спортивних потреб і мотивів служить комплексне використання інноваційних технологій базового і профільного фізичного виховання, оздоровчої фізичної підготовки, адаптивної фізичної культури спортивного тренування в різних видах фізичної активності [ 8], [ 14], [ 15].
Відомо, що під інноваційною діяльністю розуміється діяльність, направлена на реалізацію накопичених досягнень (знань, технологій, устаткування) з метою здобуття нових або додаткових послуг з новими якостями. Інновації, в рамках яких розвиваються педагогічні технології, самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду. Стосовно педагогічного процесу поняття "інновація" означає введення нового в цілі, вміст, методи і форми вчення і виховання, організацію спільної діяльності вчителя і що вчиться
[ 16], [21].
Інновація- система або елемент педагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставленні завдання, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства. Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворення існуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів її реалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей. Технологію навчання та виховання в школі, але це недоцільно розглядати як окремий процес, тому-що основною формою організації навчально-виховного процесу є урок. Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначити цілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішного вирішення поставлених завдань. Інноваційний педагогічний процес — цілісний навчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв’язок виховання та навчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістю цих суб’єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистості учня [ 25], [ 26].
3.2. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фізичному вихованні
Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизується у фізкультурно-оздоровчих технологіях, які в даний час активно розвиваються. Поняття фізкультурно— оздоровча технологія об’єднує процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, розробляючу основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу. Практичним виявленням фізкультурно- оздоровчих технологій в фізичному вихованні є різноманітні фітнес — програми. Фітнес — програми як форми рухової активності спеціально організовані в формах групових та індивідуальних занять, мають як оздоровчо — кординаційну спрямованість ( зниження ризику розвитку захворювань, досягнення та підтримання певного рівня рухових якостей), так і переслідувати цілі, які пов’язані з розвитком здібностей до рішення рухових та спортивних задач на високому рівні. В структурі будь – якої фітнес – програми виділяють наступні частини: розминка, аеробна частина, кардіоресператорний компонент, силова частина, компонент розвитку гнучкості, заключна частина. Найбільш роз поширені є фітнес — програми, які створені на використанні видів рухової активності аеробної направленості [ 3].
Види фітнес -програм аеробної направленості:
— роуп-скипинг – представляє комбінації різноманітних стрибків, акробатичних і танцювальних елементів с однією або двома скакалками, які виконуються індивідуально або в групах. Програма є однією з найдоступніших та емоційних видів рухової активності, дозволяє єфективно впливати на важливі групи м’язів, укріпити серцево-судинну та дихальну систему, корегувати масу тіла, розвивати загальну та спеціальну швидкісну витривалість, силові якості, спритність і координацію рухів.
— памп-аеробіка – напрямок танцювальної аеробіки з використанням спортивних снарядів ( перекладини, міні-штанги, гантелі, амортизатори).
— слайд-аеробіка – програма різноманітної фізичної підготовки на основі латеральних ( бічних) рухів ногами, які запозичені з конькобіжного спорту.
Вправи слайд-аеробіки підвищують силу і координацію м’язів ніг, розвивають витривалість, є ефективним засобом регулювання маси тіла.
— фитбол-аеробіка – комплекс різноманітних рухів та статичних поз з опором на спеціальний м’яч. Можливість проведення аеробної частини заняття в положені сидячи на поверхні м’яча має позитивний вплив на м’язи спини, нижніх та верхніх кінцівок, хребет та вестибулярний апарат.
— шейпінг- система фізкультурно-оздоровчих занять для дівчат, спрямована на досягнення гармонійно розвинених форм тіла в єдності з високим рівнем рухової активності. В основі шейпінг-тренування закладено принцип раціонального використання потенціалу ритмопластичних та силових напрямків гімнастики, синтез вправ котрих сприяє позитивній динаміці цілого комплексу важливих морфофункціональних показників організму. Основні засоби шейпінгу – загальнофізичні вправи, які в залежності від методичної доцільності виконуються без предметів, з предметами, на спеціальних снарядах[ 5], [ 6], [ 13], [ 22].
— степ-аеробіка – найбільш поширена і найбільш приваблива для школярів з усіх видів аеробіки. Характерною рисою проведення занять із степ-аеробіки є використання степ-платформи. Музика, яка виконується на заняттях, є тією канвою, від якості якої багато в чому залежить ефективність і привабливість степ-аеробіки для школярів. Музичний ритм організує рухи, підвищує настрій тих, хто займається. Позитивні емоції викликають прагнення виконувати рухи енергійніше, що підсилює їхній вплив на організм, сприяють підвищенню працездатності, а також оздоровленню і активному відпочинку. Темп, який рекомендується для аеробної фази уроку степ-аеробіки, — 118 – 122 музичних акценти за хвилину. Встановлено, що, коли комплекс виконується в цьому темпі, поліпшується діяльність серцево-судинної системи та підтримується правильна механіка роботи тіла[ 5].
Уроки степ-аеробіки приваблюють школярів своєю доступністю, емоційністю та можливістю міняти зміст уроків залежно від їхніх інтересів та фізичної підготовленості. До комплексів степ-аеробіки входять різноманітні пересування, підскоки, повороти, рухи руками, які виконуються в різних підходах відносно до степ-платформи. Вибір вправ для конкретного уроку залежить насамперед від віку та рівнів фізичної підготовленості учнів. У степ-аеробіці розрізняють вправи, які виконуються з низьким ( ударним) навантаженням та високим ( ударним). На уроках степ-аеробіки також використовуються різноманітні комбінації рухів ніг та рук з різним навантаженням. Основою будь-якого уроку степ-аеробіки складають об єднанні серії кроків, які поділяються на основні – з однієї ведучої ноги і поперемінні – з постійним чергуванням ведучої ноги. Повний цикл основного кроку – 4 рахунки, поперемінного – 8 рахунків[2].
продолжение
--PAGE_BREAK-- 3.3. Впровадження аквафітнесу в уроки плавання
Аквафітнес – система фізичних вправ вибіркової направленості в умовах водного середовища, виконуючи завдяки своїм природним властивостям, роль природного морфофункціонального тренажера. Оздоровий вплив аквафітнесу обумовлений активізацією важливих функціональних систем організму, великими затратами енергії під час виконання роботи, феноменом гравітаційного розвантаження опорно-рухового апарату, наявністю стійкого ефекту загартування. Систематичні заняття в воді дозволяються всім без винятку здоровим школярам будь-якого віку і мають великий спектр цільової направленості: лікувально-профілактичної, учбової, рекреативної, кондиційної, спортивно-оріентованої[ 19].
Аквафітнес – представляє собою різноманітні вправи вибіркової направленості, які згідно з певних умов ми можемо поділити на три групи:
— дистанційне плавання з використанням спортивних, змішаних способів, в режимах різноманітних тренувальних методів, з повною координацією рухів, а також плавання під водою[ 11].
— ігри в воді: від елементарно-рухових та безсюжетних до програмних, спортивно-орієнтувальних з елементами змагань, занурювання, стрибки в воду, варіанти прикладного плавання;
— нові форми рухової активності в умовах водного середовища, які дозволяють залучати більшу кількість людей до занять, в тому числі які не вміють плавати, дають змогу диференційованого впливу на морфофункціональні показники організму шляхом використання різноманітних по характеру рухів, більший вибір додаткових технічних засобів.
Аквафітнес спрямований на вирішення цілого ряду задач:
— підвищення дієздатності сесцево-судинної та дихальної систем;
— розвиток сили різних груп м’язів;
— підвищення гнучкості і амплітуди рухів важливих суглобових зон, корекція фігури;
— покращення психоемоційного стану;
Аквафітнес – найбільш універсальний засіб впливу на організм людини з метою підвищення рівня фізичного стану. В ньому використовується широкий спектр адаптаційних вправ, ефективність яких зростає за рахунок впливу специфічних умов проведення занять ( водне середовище). Згідно з цим вправи в умовах водного середовища мають великим діапазоном навантаження ( від перебування в воді без рухів до виконання роботи при ЧСС до 160-180 уд./хв.). Вправи аквафітнесу можуть бути представлені у вигляді самостійної програми, яка повністю реалізується в воді і є частиною комплексного заняття, в состав якого входять різноманітні варіанти аеробних вправ ( ходьба, біг, їзда на велосипеді, ходьба на лижах, рухливі ігри, стретчинг). Основні рухи аквафітнесу виконуються в наступних положеннях: стоячи, в полуприсіді, лежачи, с рухомою та нерухомою опорою, на різноманітній глибині, при безопорному положенні, з предметами та підтримкою партнерів[ 2], [ 19].
3.4. Використання нестандартного обладнання на уроках фізичної культури.
Як відомо, за останні роки досить велике поширення в шкільній практиці останніми роками оснащують спортивні зали нестандартним устаткуванням. Кожен нестандартний снаряд повинен відповідати вимогам комплексного розвитку фізичних якостей фронтальної і потокової організації учбової діяльності що вчаться, багатопрофільності використання швидкого приготування і прибирання, доступності і безпеки виконання вправ. За допомогою перерахованих снарядів можна розвивати всі фізичні якості учнів і формувати навики і уміння передбачені учбовою програмою. Проте основна гідність нестандартного устаткування полягає в тому, що воно сприяє формуванню прикладних навиків, умінь і здібностей, необхідних для подолання природних перешкод в життєвих ситуаціях і в бойовій діяльності. Особливо це поважно для допризовної підготовки хлопців. Використання нестандартного устаткування і і тренажерних пристроїв значно підвищують моторну щільність уроку, робить його емоційно насиченим, ефективнішим, та ще, якщо з музичним супроводом.
Продуктивність використання нестандартного устаткування можна збільшити так само в результаті підбору комплексу снарядів, що дозволяють якнайповніше вирішувати завдання уроку. При цьому головною вимогою тут повинне виступати формування навиків і умінь у поєднанні з розвитком фізичних якостей. На етапі вдосконалення найбільші виховні і такі, що розвиваються як смуги перешкод. Ефективність, головним чином, залежить від двох чинників: кількості рухів і їх складності. Перше умова дозволяє успішно розвивати фізичні якості і закріпити рухову основу умінь і навиків. На першому етапі активність можна викликати новизною конкретного снаряда, потім на активність можна впливати постановкою рухових завдань що вимагають прояву сміливості і спритності [ 8], [ 12].
На уроці фізичної культури важливо забезпечити всіх учнів інвентарем, дати змогу кожному займатись на своєму приладі. Тільки тоді можна дати учням необхідне навантаження, підійти диференційовано до кожного, підтримати його інтерес протягом усіх занять.
В основі створення нового обладнання, приладів, пристроїв завжди лежить потреба найбільш ефективно виконувати навчальну програму, надавати допомогу відстаючим, прискорювати процес засвоєння вправ, виховувати необхідні якості, тобто в основі лежить методична, а не технічна ідея. Крім стандартного обладнання, закупленого школою згідно з переліком необхідного інвентаря та обладнання, сьогодні в школі одержало широке поширення нестандартне обладнання: багатопропускні прилади ( бруси, навісні перекладини, канати, шести, гімнастичні стінки ), саморобний інвентар (гранати, м’ячі, палиці, тощо.) тренажери, технічні засоби навчання, зокрема прилади термінової інформації. У процесі конструювання і використання нестандартного багатопропускного обладнання слід дотримуватись ряду вимог:
— необхідність розвитку фізичних якостей і багатопрофільність використання;
— можливість фронтальної організації навчальної діяльності;
— швидкого встановлення і розбирання, безпеки і доступності виконання вправ;
— формування прикладних навичок;
— підвищення емоційного насичення занять;
— можливість використання в процесі самостійної роботи учнів;
— усунення можливих причин травматизму;
Багатопропускні прилади вимагають внесення значних змін до традиційної методики організації занять ( взаємострахування, взаємонавчання, самоконтроль, самооцінка тощо). У практиці часто використовують незначну зміну стандартного обладнання для підвищення ефективності навчання групи або окремих учнів ( наприклад, при опануванні вправ на паралельних брусах піднімають один бік жердин).
Якщо дозволяє територія при школі, можна створити «стежку здоров'я» довжиною 1,5-2 км (у формі петлі). На дистанції розміщують контрольні пункти з пристроями для розвитку фізичних якостей. Це перекладини, паралельні бруси, стінки. Для дітей молодшого шкільного віку школа може закупити велосипеди, самокати, луки, дитячі шаблі та інший інвентар для ігор[ 3 ], [ 14].
продолжение
--PAGE_BREAK-- 3.5. Використання тренажерів для зміцнення здоров я школярів.
Формування, збереження та зміцнення здоров я школярів за допомогою тренажерів є одним із завдань шкільного фізичного виховання. Тренажери сприяють пропорційному розвитку м язів, дають можливість ефективно впливати на функціонування систем організму людини, на довгі роки зберегти красу, гармонійність, плавність рухів. Таким чином вони сприяють встановленню гармонії взаємовідносин людського організму з довкіллям.
Застосування тренажерів дає змогу за короткий час роз в'язати проблему розвитку рухових якостей, передбачених навчальною програмою, здійснити фізичну та технічну підготовку. Регулярне виконання вправ на тренажерних пристроях позитивно впливає як на стан здоров я учнів, так і на їхню фізичну підготовленість. Чітке дозування фізичного навантаження та направленої дії на певні групи м язів створює можливість вибірково впливати на серцево-судинну, дихальну і нервову системи, опорно-руховий апарат, поступово збільшувати тренованість м’язів серця і його кровопостачання. При цьому відбуваються помітні зміни в складі крові, збільшується об'єм грудної клітки, життєва ємкість легень, поліпшується діяльність нервової системи [ 12].
Під час використання нетрадиційних засобів фізичного виховання слід чітко визначити коло тренажерних пристроїв, призначених для розвитку рухових якостей, систем організму та груп м’язів. Тому слід вважати, що на тиждень достатньо трьох оздоровчих занять, які передбачають поліпшення коронарного кровообігу та доставку кисню до серцевих м’язів, а також підвищення загальної фізичної працездатності. Для підтримання високого фізичного стану на досягнутому рівні рекомендуємо два заняття на тиждень. При низькій фізичній підготовці кількість занять збільшується до 4-5 на тиждень. Учитель мусить організувати роботу на тренажерах таким чином, щоб вона була не надто важкою і сприяла самовихованню особистості [ 26].
Вправи на тренажерах зміцнюють м’язи, тренують організм, підвищують витривалість і стійкість до різноманітних захворювань, поліпшують поставу, знижують вагу. Також тренажери дають можливість зняти втому, відновити працездатність, зміцнити різні групи м’язів, верхніх та нижніх кінцівок, урізноманітнювати вправи, підвищувати навантаження, вибірково діяти на групи м’язів [ 24].
3.6. Гра в бадмінтон на уроці фізичної культури
Одним з недоліків фізичного розвитку школярів є недостатнє фізичне навантаження, яке вони отримують на уроках фізкультури. Дві години на тиждень не дають змоги підняти фізичний стан до мінімального необхідного рівня, тому на уроці фізичної культури доволі часто використовується гра в бадмінтон[ 9].
Чому саме бадмінтон? А тому, що, по-перше, це цікава, красива спортивна гра, яка подобається школярам, по-друге, цей вид спорту сприяє розвитку швидкості, спритності, витривалості, привчає діяти рішуче і сміливо, виховує силу волі, ініціативу, витримку. Безперервні переміщення вперед, назад, ліворуч, праворуч, випади під сітку, стрибки вгору розвивають стрибучість, координацію рухів так необхідних школярам як для занять на уроках фізкультури, так і в повсякденному житті. Система рухів у бадмінтоні розвиває гнучкість, а постійна зміна ситуацій під час гри сприяє прийняттю швидких рішень, швидкості мислення, яке так необхідне школярам під час уроків. Спілкування між учнями під час занять в залі розвиває почуття колективізму, дружби, взаємодопомоги. Постійне спостереження за польотом волана сприяє розвитку зору, оскільки постійна зміна фокусної відстані між воланом і оком тренує зорові м язи [ 17].
Отже бадмінтон – це цікава і корисна гра, бадмінтон потрібен школярам як засіб загальнофізичної підготовки, його треба ввести в шкільну програму на уроках фізкультури в 1-12 класах.
3.7. Компьютерна програма як засіб організації навчальної роботи вчителя фізичної культури
Організація навчальної роботи вчителя фізичної культури – складний і багатогранний процес, який складається з планування навчального матеріалу, диференційованого підходу до учнів, організаційно-методичного забезпечення уроку фізичної культури, дозування фізичних навантажень на заняттях, педагогічного контролю. Погана організація навчальної роботи вчителя фізичної культури знижує ефективність фізичного виховання школярів. Доволі часто вчитель фізичної культури не володіє об’єктивною інформацією щодо рівня фізичного розвитку, соматичного здоров’я і фізичної підготовленості школярів… Одним із шляхів вирішення цієї програми в сучасних умовах є широке впровадження нових технологій автоматизації інформації і створення на цій основі банку даних про фізичний стан дитини. У ряді державних документів та нормативних актів звертається увага фахівців на необхідність розробки і впровадження у навчальний процес комп’ютерних навчальних і тренувальних програм, здійснення комп’ютеризації навчально – методичної літератури, озброєння педагога прогресивною теорією і технологією навчальної роботи [ 23], [ 28].
Проте, соціологічне опитування вчителів фізичної культури показало, що переважна більшість респондентів ( 68%) вважають за необхідне використання комп’ютерних програм у навчальному процесі, особливо тих до уроку і зосередити свою увагу на роботі з учнем[ 30].
З метою пошуку нових сучасних засобів підвищення ефективності шкільного фізичного виховання розроблені комп’ютерно-діагностичні програми роботу яких можна поділити на такі етапи: ввід даних протестованого учня; обробка інформації; отримання результатів. Програма складається з чотирьох взаємопов’язаних блоків: « Робота з учнем», «Оцінка показників», « Сервіс», та «Допомога». Кожен із цих блоків вирішує конкретні завдання і може використовуватися незалежно від інших. Програми розраховані для використання вчителями фізичної культури, інспекторами фізичного виховання, науковцями в галузі фізичної культури і спорту і фахівцями, хто цікавиться питанням ефективності фізичного виховання школярів.
Для вчителів фізичної культури програми пропонують:
1) Перспективне і оперативне планування навчального матеріалу.
2) Комплекс засобів фізичного виховання для школярів.
3) Алгоритми визначення та оцінки фізичного стану організму школярів.
4) Рекомендації щодо дозування навантаження залежно від рівня фізичного стану школярів.
5) Керівні документи у галузі освіти, фізичної культури і спорту.
6) Інструктивно – методичні матеріали з фізичного виховання.
Розробка комп’ютерних програми ґрунтувалася на основних положеннях програми з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів. Керуючись вимогами шкільної програми фізичного виховання, комп’ютерна програма пропонує вправи з розділу гімнастики, легкої атлетики, спортивних, рухливих і народних ігор. Індивідуальний підхід у процесі фізичного виховання учнів реалізується у диференціації навчальних завдань та шляхів виконання, норм фізичних навантажень та засобів регулювання, методів та прийомів дидактики відповідно до індивідуальних особливостей організму дитини [ 23].
Підсумовуючи, зазначимо, що комп’ютерні технології як невід ємна частина інформаційних технологій формують принципово відмінний стиль роботи, який виявляється більш психологічно прийнятим, комфортним, таким, що мобілізує творчі можливості та інтелектуальний потенціал людини. Використання програм у фізичному вихованні школярів дає змогу здійснювати активний контроль фізичного стану учнів, коректувати освітній і оздоровчий процеси, індивідуалізувати фізичне виховання школярів, автоматизувати операції аналізу і оцінки отриманих результатів [ 28], [ 29].
Іноваційні технології
Фітнес-программи оздоровчого спрямовування
Бадмінтон
Аквафітнес
Комп’ютерні программи
Нестандартне обладнання
Стежка здоров’я
Багато пропускні прилади
Слайд-аеробіка
Степ-аеробіка
Роуп- скипин
Памп-аеробіка
Рисунок 3.1 Інноваційні технології
Отже використання інноваційних технологій та їх елементів дозволяє збільшити об'єм рухової активності, більш продуктивно та корисно вирішувати завдання як процесу фізичного виховання, так і завдання уроку, підвищує рівень здоров’я та розвитку рухових якостей, збільшує інтерес учнів до урочних форм занять фізичною культурою. Також слід виділити, що використання комп’ютерних технологій допомогає вчителю планувати навчальний матеріал, вірно визначити фізичний стан учнів, та дає рекомендації щодо дозування навантаження. Тобто використання інноваційних технологій дозволяє зробити ефективнішим та якісним як урок фізичної культури, так і процес фізичного виховання в школі.
продолжение
--PAGE_BREAK--