МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ВІДТВОРЕННЯНАСТРОЮ У ПЕЙЗАЖІДЛЯ ОЗДОБЛЕННЯІНТЕР'ЄРУ ВІТАЛЬНІ
Кваліфікаційнаробота
зі спеціальності6.020200 – образотворчета декоративно-прикладне
мистецтво
студенткиIV курсу денноїформи навчання
інститутупедагогічноїосвіти,
соціальноїроботи і мистецтва
Науковийкерівник:
Черкаси –2009
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ЖИВОПИСНИХКОМПОЗИЦІЙПЕЙЗАЖНОГОЖАНРУ
1.1 Історіярозвитку пейзажногожанру в творчостіукраїнськиххудожниківXIX – поч. XX ст
1.2 Психологічнівластивостікольору в інтер'єрі
1.3 Можливостіінтеграціїживописнихкомпозиційпейзажногожанру в об'ємно-просторовесередовищевітальні
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕВИКОРИСТАННЯКАРТИНИ-ПЕЙЗАЖУВ ІНТЕР'ЄРІ
2.1 Художнєвирішеннякомпозиціїта колоритукартини-пейзажудля оформленняінтер'єру вітальні
2.2 Створенняживописноїкартини-пейзажудля оформленняінтер'єру вітальні
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальністьтеми кваліфікаційноїроботи полягаєв тому, що сучаснемистецтвоставить за метукомплекснийпідхід до вивченняяк нових, такі традиційнихпроблем, щодозволяє по-новомуосмислити вжевивчені ранішетеми. Одним ізмоментів розвиткудизайнерськихтехнологійу проектуванніінтер’єру єестетизаціяйого деталей, використанняживописнихкомпозиційдля вирішенняпросторового, колірного таемоційно-настроєвогонавантаженняінтер’єру. Саметака сучаснаінтерпретаціяпроблеми застосуванняукраїнськогопейзажу в інтер’єріпропонуєтьсяв даній роботі.
Однією з ознаксучасногохудожньогомистецтва єйого зверненнядо старовиннихпластів культури.Завдяки використаннюжанрових, стильовихі художньо-образнихмоделей попередніхепох здійснюєтьсясвоєріднийдіалог культури(що виявляєтьсяв сучасномуживописі якекспериментисимволізму,імпресіонізму).Вони спрямовуютьсучасне мистецтводо своєрідноїобразностій програмності, втраченихавангарднимишуканнямимодернізму.
Розвитоксучасних мистецькихнапрямів істилів яскраводемонструєтиповий длясвоєї добивзаємозв’язокмистецтва іфілософії. Якказав Н.Н.Волков, всяке зображення– ілюзія якпредставленняпредмету віншому матеріалі,іншому середовищі.Саме філософськадумка раціональнообґрунтовуєестетичніпозиції багатьоххудожніх платформ, пояснює закономірностіїх розвиткуі згасання.
У сучасномумистецтвіобрази природивиконують нестільки зображувальну, скільки концептуальнуфункцію. Залежновід обраноїфілософсько-естетичноїпозиції, пейзажздатен відобразитиособливостідуховного світумитця, специфікуйого світоглядутощо. Тобтоактуальноює проблемавиникненнянового жанрув умовах докорінноїперебудовисвітогляду.Реконструкціяминулого, особливотакого важливогойого аспектуяк духовнежиття, є активнимзасобом позитивноїзміни сучасності.
Зв’язок роботиз науковимипрограмами, планами, темами.Кваліфікаційнуроботу виконанов контекстіпрограми науковихдослідженькафедри образотворчогота декоративно-прикладногомистецтваінститутупедагогічноїосвіти, соціальноїроботи і мистецтва.
Об’єктомдослідженняє можливостіінтеграціїживописнихтворів пейзажногожанру в об'ємно-просторовесередовищеінтер'єру кімнати.
Предметомдослідженняє методикастворенняживописноїкартини-пейзажудля оздобленняінтер'єру вітальні.
Мета дослідженняполягає у створенніживописноїкомпозиціїпейзажногожанру та їїінтеграціїв об’ємно-просторовесередовищевітальні
Завданнядослідження:
дослідити розвиток пейзажного жанру на прикладі творів українських художників XIX – поч. XX ст.
вивчити основні принципи художнього вирішення композиції в пейзажі, значення колориту та зображуваного в картині
визначити сучасні можливості інтеграції картин пейзажного жанру в об’ємно-просторове середовище вітальні
на основі вивченого матеріалу створити власну картину-пейзаж для оздоблення інтер’єру вітальні
обґрунтувати функціональне призначення створеного художнього твору
Методи дослідження.Основним методомдослідженняє системнийпідхід, віндозволяє розглянутипейзаж як ціліснусистему. Приопрацюваннімистецтвознавчихджерел застосовувавсяметод їханалітико-синтетичноїобробки, а припорівнянніпейзажноїобразностіу творах різнихетапів становленняукраїнськогопейзажу –порівняльно-історичнийметод. Феноменологічнийметод застосованодля розкриттяособливостейзовнішньогоі внутрішньогопроявів національногосвітоглядуу процесі становленняукраїнськогопейзажу.
Науковановизна одержанихрезультатівкваліфікаційноїроботи полягаєнасампереду новому підходідо вивченнятеми. Проблемавиникненняпейзажногожанру в українськомумистецтвівисвітлюєтьсякомплексноіз врахуваннямтаких важливихаспектів, яксоціокультурнесередовище, світогляднабаза, особливостістановленняжанру як діалектичногопроцесу. Запропонованийкомплекснийаналіз стилістичнихзасобів, адекватнихсвоєріднійконцепціїукраїнськогопейзажу, а саме: закономірностейкомпозиційноїпобудови українськихживописнихкраєвидів уконтекстіідейногонавантаження, символічнихструктур упейзажі таспецифікиемоційногосприйняттятрадиційнихкатегорій.Проаналізованіеволюційнізміни в зображенніприроди протягомXIX – XX ст. Новизноює запропонованийпідхід до вивченняукраїнськогопейзажу з поглядуйого інтеграційних, функціональнихможливостейв сучасномуінтер'єрі.
Практичнезначення одержанихрезультатівроботи полягаєв тому, що їїтеоретичніположення йвисновки можутьбути використаніяк в історичних, так і в теоретичнихнавчальнихкурсах длявищих навчальнихзакладівгуманітарногота художньогоспрямування; практичначастина роботипризначенадля дизайнерськогооздобленняінтер’єрувітальні.
Структурадослідження.Робота складаєтьсяіз теоретичноїта практичноїчастин. Теоретичначастина складаєтьсяіз вступу, двохрозділів, висновків, списку використаноїлітератури, загальний обсягроботи 25 сторінок, основний текстроботи 16.сторінок.Робота містить12 додатків тапрактичнучастину –картину-пейзажв стилі олійногоживопису розміром
1м х 1.20м.
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ЖИВОПИСНИХКОМПОЗИЦІЙПЕЙЗАЖНОГОЖАНРУ
1.1 Історіярозвитку пейзажногожанру в творчостіукраїнськиххудожниківXIX – поч. XX ст.
Українськийпейзажнийживопис розвивавсяв контекстієвропейськогомистецтва.Майже до самогопочатку XIX ст.пейзаж в українськомуобразотворчомумистецтві невиокремлювавсяу самостійнийжанр, а слугувавлише тлом дляфігуративнихкомпозицій.Для українськогомистецтваландшафтнімотиви іконостасівстали поштовхомдля розвиткупейзажу академічногонапрямку. ПочатоктворчостіВасиля Штернберґа(1818-1845), випускникаПетербурзькоїАкадемії мистецтв, якраз і знаменуєтьсяакадемічнимизасадами.
Українськеобразотворчемистецтво немогло розвиватисяна рідномуґрунті черезвідсутністьв Україні спеціальнихнавчальнихзакладів назразок ПетербурзькоїАкадемії мистецтв.Більшістьхудожниківмистецькуосвіту здобувалипоза межамикраїни — уПетербурзі, Москві, Відніабо Кракові.Завдяки цьомумистецтвопіддавалосясуттєвим впливамчужоземнихтечій. Вже вкінці XIX — на початкуXX ст. українськіміста зосереджуваликращі мистецькісили з відповіднимутворенняммалярськихосередків(ТовариствоПівденноросійськиххудожників)та шкіл (Київськарисувальнашкола, Художньо-промисловашкола у Львові).
На початкуXIX ст. пейзажнийжанр розвиваєтьсяу контекстіпортретногоживопису, депейзаж використовувавсядля підсиленняемоційноговпливу, поетичногонастрою. НазамовленняПетербурзькоїАкадемії мистецтвдля потребвідповіднихдержавнихвідомств тавласниківмаєтків створювалисьзображенняконкретноїмісцевості, що детальновідображалихарактерніособливостіландшафту, садиб, околиць, парків, маєтківтощо. Так званікраєвиди-ведутимали сухийдокументальнийхарактер, цебув своєрідний«портрет»місцевості, позбавленийемоційності.З часом документальністьвідходить надругий плані пейзаж розвиваєтьсяу самостійнийжанр.
Згідно закадемічнимизасадами природапередаваласьвеличаво, спокійно, улюбленимимотивами булисхід та західсонця, морськастихія, гірськіскелі, водоспади, руїни старовиннихзамків тощо.Художник АнтонЛанґе (1779-1844) вважаєтьсяродоначальникомісторичногопейзажу.
Поступовопочинаютьвизрівати новітенденціївідтворенняприродногосередовища, що відповідалиромантичнимй реалістичнимзасадам розвиткуєвропейськогомистецтва.Митці відмовляютьсявід панорамності, в їхній творчостіпереважаютьбуденні мотиви.«Героями» сюжетівстають водянімлини, селянськіхати, вуличкипровінційнихміст, тини. Аголовним євідтвореннястану природи, узагальнення, контрастнеосвітлення.
У другійполовині XIX ст.в живописіостаточновизначивсяй закріпивсяпобутовий жанр, який черпавсюжети з навколишньогожиття. У жанріпобутовоїкартини тапейзажу сцениз життя народурозгортаютьсяна тлі українськоїприроди, як, наприклад, утворах МиколиПимоненка (1862- 1912), ВолодимираОрловського(1842-1914), КостянтинаТрутовського(1826-1893), Петра Левченка(1856-1917), КиріакаКостанді (1852-1921).Саме в цей періодпочинає формуватисяукраїнськанаціональнашкола пейзажногоживопису, становленняі традиції якоїпов'язані зідеями та настановамипередвижників[19, с. 8].
Однією ізвизначальнихознак українськогонеоромантизмубуло зверненнябагатьох художниківдо подій часівКозаччини, ЗапорозькоїСічі. Характернимприкладом цьогоє творчістьСергія Васильківського(1854 – 1917).
З кінця XIX cт.в українськомумистецтвізначного поширеннянабуває пленернийживопис, характернийі для більшостієвропейськихшкіл. Пленеризмдав поштовхдо імпресіоністичнихпошуків.
Пізніше усвітовомупейзажномумистецтвістають помітнішиминові зображальнімотиви, виникаютьновітні течії.Це, в першу чергу, пошуки в напрямкупосиленнявиражальнихзасобів експресіонізмута декоративнихформ символізму, поява фовізму(фр. fauvisme, від fauve — дикий, хижий). Пейзажяк жанр перестаєбути звичнимвпродовж віківінструментомвпливу на почуттялюдини, стаєсвоєріднимпосередникомміж пропозицієюхудожника ісприйняттяммистецькоготвору глядачем.
1.2 Психологічнівластивостікольору в інтер'єрі
Колір є важливимфактором формуванняі сприйманняінтер'єру, фізіологічно, психологічноі естетичновпливає налюдину відповідноз функціональнимпризначеннямінтер'єру.
Колір можесприйматисялегким абоважким, теплимабо холодним, може викликатипереживання, збудження абострес, створюватигармонію.Встановлено, що деякі кольорисонячногоспектру, такзвані теплітони — червоні, оранжеві, жовті- діють на людинузбуджуючи, розширюютьзіниці, прискорюютьпульс, викликаючизагальну втому.Другі, так званіхолодні тони- сині, голубі, зелені — заспокоюють, зменшують втомуочей. Під часпідбору наближенихкольоровихплям необхідноврахувати їхвзаємодію одинна одного. Такжовтий колірна синьому фоніздається жовтішим, ніж на червоному.Колір фонутакож впливаєна зорове сприйманняпредметів — насвітлому фоніпредмет сприймаєтьсятемнішим, а натемному — світлішим.
Колір картинитеж грає великуроль. Кольорами-вампірамивважаютьсяфіолетовий, синій, помаранчевий.Віддають енергіюжовтий, салатовий, зелений — такзвані заспокійливікольори.
Психологічноговпливу на людинунадають нетільки окремікольори, алеі сполученнякольорів. Тутдуже великезначення їхрозташуванняу просторі.Наприклад, червоний колірзбуджує, а зеленийзаспокоює. Припсихологічнійдії кольру мовайде про почуттята переживання, які ми можемовідчувати підвпливом тогочи іншого кольору.Абсолютнозелений єнайспокійнішимкольором. Віннікуди не рухаєтьсяі не викликаєні радості, ніпечалі. Привведенні взелений коліржовтого віноживає, стаєбільш активним.При доданнісинього навпаки, він робитьсябільш серйозним, вдумливим.Жовтий колірзбуджує, турбуєлюдину. Синійже схильнийдо поглиблення.Червоний колірми сприймаємояк характернотеплий колір, впливає внутрішньояк життєдайний, живий [21, с. 21]
Білий колірдіє на нашупсихіку якмовчання. Алеце мовчанняповне можливостей.Чорний колір, навпаки, дієяк дещо безможливостей, як мертва пляма, як мовчаннябез майбутнього.
Психофізіологічнийвплив кольорув значній мірізалежить відбільшої абоменшої насиченостікольору, розмірукольоровоїплями, відстаньі напрямокзвідки дієколір. Коліррозташованийпо вертикалісприймаєтьсялегким, по діагоналі- динамічним, по горизонталі- стійким.
1.3. Можливостіінтеграціїживописнихкомпозиційпейзажногожанру в об'ємно-просторовесередовищевітальні
Картина вінтер'єрі — цеінструмент, за допомогоюякого можнавплинути насприйняттяінтер'єру (наприклад, організуватирух по приміщенню, візуальнорозширитипростір абозробити йоговище). Картинаможе статицентральнимелементомінтер'єру абодоповненням, підтримкоюзагальної ідеї.
Вплив картинина психологічнуатмосферунадають їїсюжет, колірнагамма, манеранаписання.Важливо такожврахувати іфункціональнепризначенняприміщення, в якому будерозташованакартина. Оскількиквартира — багатофункціональнесередовище, для кожногоприміщенняпотрібні своїнастінні прикраси.Сюжет картиниповинен перегукуватисяз призначеннямприміщення.Так, наприклад, вітальню кращеприкраситияскравими, соковитимикартинамивстилі імпресіонізмабо красивимиміськими пейзажами.Деякі науковцівважають, щороботи, виконанів стилях абстракціонізму, конструктивізмуі експресіонізмувідносятьсядо тих, що забираютьенергію; щовіддають енергію- творінняхудожників-імпресіоністіві реалістів, написані всвітлих і теплихтонах.
Обов'язковозвертаємо увагуна стиль інтер'єру.Картина повиннане тільки несуперечитийому, але іпідкреслюватистилістичнуідею. Розмірикартини і те, на скількипроробленіїї деталі, визначаютьрозміри приміщенняі відстань, зякого картинабуде сприйматися.Для просторихприміщеньпідійдутьполотна великогорозміру з великимигрубими мазками, а для маленькогопростору –більш точнопроробленікартини.
Розміщеннякартини в приміщеннінайчастішедиктує нам самінтер'єр, наприклад, коли потрібнозаповнитипорожній простірстіни. У цьомувипадку, потрібнозвернути увагуна те, що однай та ж картинавиглядає по-різному, в залежностівід тону стіниі від освітлення.
Картину такожможна поєднатиз іншими предметамиоформленнякімнати. Наабсолютнопорожній поверхнівона може загубитьсяі виглядатимечужим випадковимпредметом.Найкраще знайтидля полотнамісце над якоюсьархітектурноюдеталлю абопредметоммеблів, якізорово зможутьвиділити її.Особливо цестосуєтьсяневеликих зарозміром картин.Великі полотнаможуть ефектноприкраситипорожню поверхню.
Отже, длявітальні потрібнопідбиратиоптимістичнівесняні, літнічи осінні пейзажі.Полотна іззображеннямруйнувань, смерті чи похмурогодощового днянестимутьнегативнуенергію.
РОЗДІЛ II
ПРАКТИЧНЕВИКОРИСТАННЯКАРТИНИ-ПЕЙЗАЖУВ ІНТЕР'ЄРІ
2.1 Художнєвирішеннякомпозиціїта колоритукартини-пейзажудля оформленняінтер'єру вітальні
Для кваліфікаційноїроботи булавибрана порароку осінь. Ційпорі притаманнітакі якостіяк багатствоколірної палітри, прозорістьповітряногосередовища.Обраний форматполотна 1м. х1м.20см.
Композиціята колориткартини відіграютьважливу рольу надходженнідо нас інформаціївід даної роботи.Композиціяпередбачаєтаке розташуванняперсонажіві предметівпо відношеннюодин до одного, яке не є випадковимі забезпечуєміцні змістовнізв'язки міжними.
Спосіб гармонізаціїкольору, характерзображенняпредметів, простору — всеце залежитьвід світосприйманняхудожника, відйого художньогометоду, відзадуму художньоготвору. В самомутерміні “композиція”( лат. словаcompositio — композиція, побудова; componiere- складатися), закладенийосновний ізагальний задум– єдність частиніз яких складенеціле.
В першу чергуу роботі надкомпозицієюнеобхідновраховувативстановленізакони композиції.Вивченню цихзаконів сприяєробота по вивченнютипів і видівкомпозиціїв роботах великкихмайстрів. Вданому випадку– це полотнаукраїнськиххудожників– СевастьяновВ.Г., ТолочкоВ.І., ВасецькийГ.С.та ін.
Інколи цінністькартини глядачототожнює ізважливістюподії, зображеноїна ній. Це збіднюєрозумінняживопису (і нелише жанровогоабо історичного, де подія, якправило, відіграєзначну роль), хоч і не вичерпуєзадуму. Особливостраждаютьпри такомупідході пейзажі, портрети, натюрморти.Тим часом привідсутностіконкретноїподії або діїчасто збільшуєтьсяактивністькольору, світла, лінії, пластичноїформи.
В представленійроботі використовувалисьтакі закономірностікомпозиції: життєвість, виразністьі цільність.Виразністьдля кожногохудожника цепоняття суб’єктивне.Головною ознакоювиразностіє контрасти.Контрастамиможна вважативсі протиставлення, наприклад, світла й тіні, кольору, формита ін.
Основноюметою є визначеннятеми роботиі яке образневирішення вонанабере в процесіроботи. Томувелике значеннядля цього маєпопередняробота на пленері, тобто необхіднозібрати весьвихідний матеріал, з допомогоюякого формуєтьсяподальший образтворіння.
Отже, ми починалироботу з начерківолівцем, невеличкихетюдів, в процесівиконання якихвелись пошукинайкращогокомпозиційноговирішення, встановленнявідношень ірозташуванняосновних мас: неба, поля, дерев, трав, передньогота задньогопланів.
З кількохкороткочаснихетюдів, зробленихз різних точокзору, в різнийчас дня, в різнупогоду ми вибиралинайкращу і покомпозиції,і по колориту.На основі цихетюдів створювалисьроботи більшогоформату з більшвиписанимидеталями. Великезначення привиборі точкизору має розприділеннявеликих тональнихмас. Важливуроль при цьомувідіграє освітлення.Пошуки композиційногорішення, визначенняпропорції, побудова, перспективи, знаходженнятональнихвідношень –все це необхідніелементи вроботі надпейзажем.
Силу кольорупотрібно шукатине в різкихкольоровихплямах, а вгармонійнихсполученнях.Насиченістьта сила кольорузалежать невід інтенсивностіфарби, а відспіввідношеньз іншими фарбами.Вохра червона, в залежностівід оточення, може звучатизначно сильніше, ніж кадмій.
На початкуроботи необхідновизначитизагальнийтоновий станкартини-пейзажу, уявити собікольоровезображенняу чорно-біломуваріанті, якби чорно-білуфотографію.Правильністьколірних відношень(колірний тонта насиченість)залежить головнимчином від правильноїпередачі силикольору (насиченості), а не від відтінку.Помилка у відтінкуне так помітна, як помилка унасиченостікольору.
На початкуроботи требауважно розглянутиусі предмети, зображуваніна картині, визначити їхкольоровівідтінки, порівнятиступінь теплохолодностіусіх кольорів, виділити найбільшконтрастніабо близькікольори. Наприклад, можна порівнятиусі зелені абосині кольори, порівняти групухолодних кольорівпейзажу з групоютеплих. Потімпорівнятинасиченістьпредметів.Можна виділитиякий-небудь«головний», домінуючийколір та порівнюватиз ним інші кольоринатури.
Роботу слідвести одночаснопо всій площиніполотна, періодичнопереводитипогляд на предметиіншого пофарбуваннящоб обійтизанадто довге«вглядування»в окремий колірпредметів (якщодовго дивитись, наприклад, начервоний колір, то через кількахвилин оковтратить здатністьрозпізнавативідтінки іншихкольорів).
Іноді найнесподіванішесполученнякольорів уприроді наводитьхудожника наконкретневирішеннязадуму, вонодає ніби могутнійвнутрішнійпоштовх. Цінністькольору і втому, що вінправдиво передаєпочуття і станлюдини, самеколір виступаєеквівалентомобразногозмісту твору.Оскільки вживописі колірє найактивнішимносієм емоцій, то в пейзажійому найчастішевідводитьсяперше місце.
Площинаявляєтьсякомпозицієюкартини, наякій зображенийпейзаж поляосіннього дня.Оскільки картинастворюваласьдля оздобленняінтер’єрувітальні, щомає лаконічнийсучасний характер, це вимагаловід картинипевної декоративностіїї вирішення.Тому в композиціюполотна доживописнихелементів буловирішено додатидекоративні(з допомогоюкольоровогоконтуру, щонаносивсяповерх олійноїфарби вже назавершальномуетапі роботи)з метою гармонійногопоєднання їїз даним інтер’єромвітальні. Вартозазначити, щодекоративнеі зображальнемистецтвабагато чогобрали із досвідуодин в одного.В декоративнихкомпозиціяхвсе більшеставало сюжетності, багатоплановостіу відображеннідійсності, ав живописісюжет зникав, поступавсямісцем ситуаціїроздуму, асоціативності, метафоричності[1, с.115].
Крім того, у картині відсутнябагатоплановість, вона сприймаєтьсямайже суцільноюплощиною, зметою привернутиосновну увагуна колір, ритммазків, взаємовідношенняплощин, кольоровихплям.
У картиніявно наявнимиє два плани: перший – осіннітрави, стежкав поле, другий– край поля, початок лісуледь бачитьсяна горизонтальнійпрямій і майжезливаєтьсяз небом на горизонті.Передній планвідокремлюєтьсявід другогополосами голубогота темно-червоногокольору, щотемніші кольоругоризонту тасвітліші передньогоплану трав таполя. На голубійплощині небажовта плямасонця, що зміщенепо композиціїу правий бік, перегукуєтьсяіз теплим жовтимкольором поля.
Аналізуючиполотно, мибачимо, що картинарозділена надві частини– земне та небесне.Розділом будеявлятися горизонт, який на картинізанижений ізнаходитьсямайже на лініїзолотого перетину.Можна сказати, що центр композиціїзміщений управу сторону, там де стежказливаєтьсяз пшеницею.Розглядаючи, ми можемо побачити, що вся композиціяскладаєтьсяз площин, якіможуть бутиза компонованимив прямокутник.
В ціломукомпозиціямає статичнийхарактер, динамікитрохи додаєзгин стежки, що простягаєтьсяі губиться вполі.
Колориткартини обумовленийметодом нанесенняфарб, який основанийна змішаннікольорів таособливостямикольоровоїгами інтер’єрувітальні, дляоздобленняякого створюваласьдане полотно.У картині надаєтьсяперевага чистимнасиченимкольорам таїх різноманітнимвідтінкам.
Картині восновномупритаманнітакі кольорияк синій, жовтий, червоний тарізні відтінкиохристих кольорів.
Колоритбазується накольоровійзав’язці тапротиставленнісвітлого татемного, одногоколориту таіншого, нагармонійнійпарі поєднанняголубого табілого, жовтогота темно-червоного, охристих тонів.Кольори, якізастосовувалисьв картині маютьнасиченийколір, тому, щояк показуєісторія дизайну, використанняконтрастівє важливимелементом воздобленнісучасногоінтер’єру[1, с.32].
Оскількив даній роботіцентральноютемою є відтвореннянастрою у пейзажі, то основнимзавданнямставимо зображення, відтвореннявсієї красиі гармонії успіввідношенніоб’ємів площин, насиченостікольоровихплям, композиційноїпобудови твору.
Тобто в данійроботі настрійперш за все маєпередаватисячерез гармонійнепоєднання вищеназваних елементів.Оскільки картинапобудованана теплих тонахсонячногоосіннього дня, статичнійкомпозиції, то відтворюєтьсязагальне враженняспокою, тепла, миру.
Оскількижиття сповненезнаками і символами, доречно будезгадати проних і в картині.Адже вона обов'язковонесе в собіпевне психологічне, символічненавантаження.
Більшу частинуполотна займаєнебо. Небо – цесимвол обителібогів та іншихвищих створінь.У всіх культурахнебеса протиставляютьземлі і аду чипідземномуцарству. Символіканеба отрималарізноманітнепояснення врелігіях світу.Під впливоміудаїзму іхристиянствау мусульмансклалось аналогічнеуявлення пронебо як промісце радостіі блаженства.(Але в Кораніговориться, що, перед тимяк потрапитив рай, кожналюдина маєпройти крізьад ).
На Сходіпоширенінайрізноманітнішіуявлення пронебо. Китайськенебо – тянь –є охоронцемморальнихнастанов людинита фізичнихзаконів природи.
В релігійнихуявленнях небопов'язане зпоняттям духуі числом 3.
Площина земліна картиніпроходить нижчезолотого перетину.На відміну віднеба, земля єжіночим началом.Створення світучасто представляєтьсяу вигляді шлюбуНеба і Землі.Як першоелементхарактеризуєтьсяжіночими іпасивнимиякостями.
Земля єамбівалентнимсимволом, щопов'язаний якз ідеєю народження- родючістю, так і смерті.З мотивом родючостіпов'язане характерненаділення земліаспектамиматеринства, також характеризуєтьсяпринципомтвердості.
Поле, зображенена картині –відкритийбезкрайнійпростір, щокидає сильнийвиклик людям, що живуть там,і потребуємаксимальнихзусиль длявиживання.
Шлях – символдолі і самореалізації.Священне письмовчить не збиватисліпого зішляху, а концепціяшляху завждипов'язана зтайною спасіння.Існують різнішляхи, що відповідаютьосновним відмінностямлюдської природи.В китайськійпоезії мотившляху частопов'язаний іззустріччю ірозлукою. Згідноз китайськоютрадицією, людині відомітри шляхи: віри, знання та дії.
Часто шляхсимволізуєдолю, а доля всвою чергупредставляєтьсяшляхом, з якогонеможливозвернути – віддолі не втечеш.
Час доби, зображенийна полотні, –день – як символрозквіту, повнотисил, активноїдіяльності.Вдень багатосвітла – а значитьдень – час розкриттятаємниць, неправди.
Прагненняприкрашатисвій будинокживописомз'явилося багатостоліть тому.Тоді образотворчемистецтвоперетворилосьна важливудеталь інтер'єрубудинків.
Сьогодніоздобленнякімнат картинамимає не меншупопулярність, ніж за часівренесансу чибароко. Картинизавжди додаютьінтер'єру певноїособливості.З появою картиниатмосфера вприміщенніпожвавлюється, адже настрійполотна обов'язковопереноситьсяна весь навколишнійпростір. Вонане має функціональногопризначенняяк такого, алевідразу робитьінтер'єр затишнішим, створює особливуатмосферу. Так, одна детальможе все змінити; картина робитьінтер'єр завершеним.
Картини маютьсильний впливна наш настрійі сприйняттядійсності.Дизайнериставлять передсобою певнуціль: співвіднестирізноманітністьтехнічних формпородженихзовнішнімиоб’єктивнимипричинами іпідпорядкованихзаконам природиз особливостямисприйняттяїх людьми, зпевною типологієютакого сприйняття[1, с.115]. Потрібнотакож враховуватита впливатина вдосконаленняможливих здібностейлюдини сприйматипредметнеоточення, дляцього слідзвернути увагуна вивченнямеханізмівемоційногота естетичногосприйняття.
Дана картинавиконує не лишеестетичнуфункцію, алетакож є предметом, що здатен певнимчином впливатина життя. Зображеніна ній об'єкти- символічні, мають певнесмислове таенергетичненаповнення.
Важливезначення надаєтьсяі колірномувирішеннюкартини.
Образ предметногосвіту є невичерпнимоб’єктом художньоїінтерпретаціїв живописі, літературі, театрі і т.д.
Створюючиматеріальнесередовище, люди вирішуютьне лише утилітарнізадачі. Вонивиражають уформі і внутрішнійбудові речейсвоє світосприйняття.Предметнеоточення відіграєважливу комунікаційнуроль. Взаємозв’язоклюдини і предметногосередовищає однією ізнайпоширенішихі розробленихтем в зображальномумистецтві.
Художняорганізаціяпростору, йогонаповненістьпредметамимистецтва чиіншими деталями, робить дімзатишним іможна сказатирідним. Гарнакартина здатнавідразу перетворитиінтер'єр, по-справжньомуоживити кімнату.
До роботинад картиною, що назначаєтьсяв певний вжеготовий інтер'єрвітальні слідпідійти серйозно, адже картинав інтер'єрі –це те, що будеспоглядатисякожного дня,і емоційнеставлення докартини впливатимена світобачення, психічний станлюдини.
Неприємнаі нецікавакартина сприятимепоганому настрою.Зображеннямає радуватиоко, нагадуватипро щось хороше, викликатипозитивніемоції.
Даний пейзажнаповненийсвітлом, маєрозширитипростір приміщення, відкрити щеодин світ.
Основнікольори інтер'єрувітальні – цечервоний, жовтийкоричневий.Для того щобкартина гармонійновписалась вінтер'єр даногоприміщення, використовуємов ній таку жгаму кольорів.Але щоб запобігтиколірномуперенасиченню(щоб інтер'єрне здавався«жарким» требатрішки розбавитийого, додатиконтрастів), тому більшучастину полотнавідводимо небу- з'являєтьсяпростір.
Наступнимважливим елементомв картині дляїї вдалоговирішення вданому інтер'єрівітальні єдекоративнінюанси. Їх вимагаєсам інтер'єр.Кольори контуру, яким наноситьсядекор, напротиосновної гамиінтер'єру вітальні,є холодними– це невеликівкрапленнябезпосередньона картину тав інтер'єр.
Картина дляоздобленняінтер’єрувітальні створюваласьна основі вивченнятворів українськиххудожниківі зображенийна ній пейзажє в українськомустилі. При створеннікартини миспиралися напоняття «оновлюваноїнаціональноїідеї» [14, c.173].
Не требавозвеличуватиповерховутрадицію вматеріальнійкультурі ( накладаннятрадиційнихорнаментівна поверхнісучасних предметів, малювання наних козаківз оселедцями, дівчат у віночкахтощо). Така традиціявисокого чинавіть якісногодизайнерськогопродукту, якправило, недає. Такий підхіддля створеннянаціональноїідентичностів дизайнерськійкультурі багатов чому непродуктивний, бо занадтопримітивний.
Більш пліднимє використанняскладних, глибиннихтрадиційнихсутностей.Водночас цяоперація маєпоєднуватисяз інноваційнимидизайнерськимидіями, що спрямованіна формуванняздатності доментальнихзрушень – появунових рисменталітету.
Тож данийтвір має певнучастку «опредмеченого»архаїчногоменталітету, аби бути близькимдо серця глядачаі водночасмістить в собіпевні рисисучасногоглобалізаційногоменталітету, щоб не втратитизв’язку з динамічнимнавколишнімсвітом.
При поєднанніінноваційнихдизайнерськихрішень з традицією, остання маєвідтворюватисяна глибинномурівні. У середовищномудизайні – цеє основнимпринципомпобудови простору, у предметному– структуратривимірногоматеріальногооб’єкта, у графічному– структураорганізаціїплощини. Подальшадеталізаціясучасногодизайнерськогопродукту неможливабез використаннясучасних технологій.Хоча ці технологіїцілком національнонейтральні, вони не здатністерти глибинніструктурнідизайнерськізасади, якщотих було досягнутов певному творі.
2.2 Створенняживописноїкартини-пейзажудля оформленняінтер'єру вітальні
Від якостівиконанняпідрамника, його матеріалу, а також натягуполотна залежитьзбереженістькартини. Полотнояк основа дляживопису в нашчас набуловеликого поширення.Воно достатньоміцне, легке, має добру фактуру.
Для нашоїроботи ми обралиполотно (парусину)з такими якостями– міцне, густе, зіткане ізрівних довгихниток без вузліві потовщень, з ясно вираженоюзернистістюповерхні.
Підрамникбуло вибраноміцний і водночаслегкий, бездефектів. Підрамник, має фаски-скосина лицьовійповерхні вглибину, щобполотно неторкалося добруска, а утримувалосяйого гранями.На кути підрамниказі зворотноїсторони булинабиті частинкидвп у формітрикутниката поперечнапланка по центрупідрамникадля того, щобзапобігти йогодеформаціїпід час натягуванняполотна.
Натяжкаполотна напідрамникробиться наступнимчином. Новенегрунтованеполотно промиваюв гарячій воді.Натягуєтьсяполотно в зволоженомустані. Підрамниккладеться настіл, потімзверху на ньогокладеться івирівнюєтьсяполотно, злегканатягуючи йогопо діагоналізакріплюючистеплером.
Для виготовленняпроклейки взятожелатин (75г) таводоемульсійнуфарбу. Желатинзаливаємокип'яченоюводою (в пропорції1-20) і розмішуємодо повногорозчинення.Після того, якжелатин охоловдо кімнатноїтемператури, часину йогозмішуємо зводоемульсійноюфарбою (в пропорції1 до 1) і розмішуємодо однорідноїмаси.
Грунт наносимоширокою кісточкою, втираючи йогов полотно. Післятого як першийшар грунтутрохи підсохне, починаємонаносити легкимрівномірнимирухами желатин, що залишився, він має бутитаким, що почавзастигати, тобто трохигустим.
Після повноговисиханнягрунту поверхняполотна стаєгрубою і шершавою, через це на нійстає незручнопрацюватифарбами. Томуна наступномуетапі підготовкиполотна слідобробити йогопемзою і наждачнимпапером, щобповерхня булагладенькою.
Після тогопереносимомалюнок з обраногоескізу на полотно, зберігаючипотрібні пропорції.
Працюю широкимипензлями тамастихіномпо всій площиніполотна і намагаюсьзробити роботу(покрити всеполотно фарбами, щоб не лишилосьпробілів ) зачас поки висихаєфарба. Користуюсьрозчинником– скипидаром.
Після тогояк фарба підсохне, можна прописуватидеталі. Нарешті, коли фарбаповністю висихає, наносимо кольоровийконтур в місцяхде того потребуєкомпозиція, вставляємокартину в рамуі закріплюємо.
ВИСНОВКИ
У процесінаукової роботинами було дослідженорозвиток пейзажногожанру на прикладітворів українськиххудожниківXIX – поч. XX ст., івиявлено, щоукраїнськийпейзажнийживопис розвивавсяв контекстієвропейськогомистецтва.
Відтак, майжедо самого початкуXIX ст. пейзаж вукраїнськомуобразотворчомумистецтві невиокремлювавсяу самостійнийжанр, а слугувавлише тлом дляфігуративнихкомпозицій.На початку XIXст. пейзажнийжанр розвивавсяу контекстіпортретногоживопису, удругій половиніXIX ст. в живописібув поширенийпобутовий жанр.Виявлено, щоз кінця XIX cт. вукраїнськомумистецтвізначного поширеннянабув пленернийживопис, характернийі для більшостієвропейськихшкіл. Пізнішеу пейзажномумистецтвіпоширювалисянові зображальнімотиви, виникалиновітні течії.
Нами буловивчено основніпринципи художньоговирішеннякомпозиціїта колоритув пейзажі наоснові робітукраїнськиххудожниківXIX – поч. XX ст., івизначено, щокомпозиціята колориткартини відіграютьважливу рольу надходженнідо нас інформаціївід художньоготвору. Коліркартини в інтер'єрімає важливезначення, вінможе сприйматисялегким абоважким, теплимабо холодним, може викликатипереживаннячи створюватигармонію.
У роботі такожбуло вивченоосновні принципизображуваногов картині, ізроблено висновок, що сюжет картиниповинен перегукуватисяз призначеннямприміщення.Так, наприклад, вітальню кращеприкраситияскравимикартинами встилі імпресіонізмабо красивимиміськими пейзажами, написанимив світлих ітеплих тонах.
У процесіроботи намибуло дослідженоможливостіінтеграціїкартин пейзажногожанру в об'ємно-просторовесередовищевітальні, івиявлено, щокартина в інтер'єрі- це інструмент, за допомогоюякого можнавплинути насприйняттяінтер'єру, наприклад, організуватирух по приміщенню, візуальнорозширитипростір абозробити йоговище. Картинає центральнимелементомінтер'єру, підтримкоюзагальної ідеї.Розміщеннякартини в приміщенніпродиктувавнам сам інтер'єр, вона не суперечитийому, а підкреслюєзагальну стилістичнуідею. Розмірикартини і те, на скількипроробленіїї деталі, взаємодіютьз розмірамиприміщення, враховуючивідстань, зякої картинасприймається.
На основівивченогоматеріалу намибуло створеновласну картину-пейзаждля оздобленняінтер'єру вітальні.У роботі надкомпозицієюкартини враховановстановленізакони композиції, основні принципиколірноговирішення тафункціональнепризначенняприміщення, в якому будерозташованакартина. Оскількиінтер’єр даноївітальні маєлаконічнийсучасний характер, це вимагаловід художньоговирішеннякартини певноїдекоративності, спрощеннякомпозиції, що і було зробленов даній роботі.
Функціональнепризначеннятвору полягаєв естетизаціїінтер'єру вітальні, підкресленністилістичноїідеї кімнати.
Відтак, данийпейзаж створенийна основі яскравихсвітлих кольоріві має візуальнорозширитипростір приміщення.
Отже, створенакартина виконуєне лише естетичнуфункцію, алетакож є предметом, що здатен певнимчином впливатина життя. Зображеніна ній об'єкти- символічні, мають певнесмислове таенергетичненаповнення.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
Аронов В.Р. Художник и предметное творчество: Проблема взаимодействия материальной и художественной культуры CCв. – М.: Советский художник, 1987. – 230с.
Асеева Н.Ю. Українське мистецтво і європейські художні центри. – К.: Наукова думка, 1989 – 385с.
Асеева Н.Ю. Українсько-французькі художні зв’язки 20 – 30-х р. CCст. – К.: Наукова думка, 1984. – 125с.
Багдасарян В.Э., Орлов И.Б., Телицын В.Л. Энциклопедия символы, знаки, эмблемы. – М.: Локид-Пресс, 2005. – 494с.
Барановський М.И. Ваше жилище. – К.: Будівельник, 1987. – 400с.
Битинський М. Українське малярство. – Торонто, 1970 – 24с.
Богемская К.Г. Пейзаж: страницы истории.– М.: Галактика, 1992 – 336с.
Борисовская Н.А. Энциклопедия живописи. – М.: АСТ, 1997. – 799с.
Вибер Ж. Живопись и ее средства. – М.: Б.и., 1991 – 68с.
Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М.: Искусство, 1977 – 263с.
Волков Н.Н. Восприятие картины. – М.: Просвещение, 1976 – 32с.
Волков Н.Н. Мысли об искусстве. – М.: Современный художник, 1973 – С. 7 – 23
Говдя П. І. Українське мистецтво др.пол. XIX – поч. XX ст. – К.: Мистецтво, 1964. – 43с.
Даниленко В. Я. Майбутнє європейського дизайну: Чехія, Польща, Україна. – Х.: Колорит, 2007. – 197с.
Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини XIX – поч. XX ст. – К.: Либідь, 1990. – 310с.
Жердзинський В. Е. Живопись: техника и технология. – Х.: Колорит, 2006. – 327с.
Интерьер гостинной: 104 проекта и идеи. – М.: Триэн, 1998. – 128с.
Кох Р. Книга символов. Эмблемата. – М.: Золотой век, 1995. – 368с.
Лильо-Откович З. Український пейзажний живопис XIX – початку XX сторіччя. – К.: Балтія-Друк, 2007. – 120с.
Український живопис XIX – поч. XX ст. – Л.: Друковий двір, 1961. – 48с.
Фізер І. В. Колір в інтер'єрі житлових приміщень. Методичні вказівки до вивчення курсу «Кольорознавство» – Ч.: ЧНУ, 2005. – 40с.
Шаров І. С., Толстоухов А.О. Художники України. 100 видатних імен. – К.: АртЕк, 2007. — С. 444 – 472.
Шейнина Е.Я. Энциклопедия символов. – М.: Торсинг, 2003. – 577с.
www.ua-dproekt.com.ua
www.mirdomov.ua
www.moda-doma.com.ua
www.cityofdreams.com.ua