ЗМІСТ
ВСТУП
ЧЕРНІГІВ: ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ ТАІСТОРІЯ РОЗВИТКУ
КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ
Троїцько-Іллінський монастир
П'ятницька церква
Катерининська церква
Успенський монастир
Борисоглібськи собор
Спаський собор
Антонієві печери
Технологічна карта екскурсії
Література
ВСТУП
Багатий історико-культурний потенціалУкраїни покликаний відігравати велику роль у відновленні духовності таісторичної пам`яті українського народу, відродженні його культури та віковихтрадицій, патріотичному вихованні громадян, утвердженні незалежності тадержавності України. Важливими туристично-екскурсійними об`єктами в країні єчисленні та різноманітні історико-культурні пам`ятки: археології, історії,архітектури, мистецтва та меморіальні, а також палацово-паркові ансамблі, музеїта картинні галереї. Пам`ятки археології представлені в Україні досить широко.Це залишки давніх городищ, курганів, поселень, укріплень тощо. Найвідомішісеред них — заповідники “Кам`яні Могили” на Запоріжжі та “Ольвія” наМиколаївщині. Пам`ятки історії — місця, де відбувались певні історичні події, атакож пам`ятники, монументи та меморіали, створені на їх відзнаку. Вонивідображають багатовічну історію нашої країни.
Ошатність та історичні пам'ятки містанад Десною вражають усіх гостей Чернігова. Варто лишень згадати, що це єдинемісто в Україні, де збереглося стільки пам'яток домонгольської доби. Особливацінність — це Болдині гори з найбільшим у Східній Європі язичницьким курганнимнекрополем, стародавньою Іллінською церквою та Антонієвими печерами, якісьогодні є окрасою Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігівстародавній».
ЧЕРНІГІВ: ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ
Місто Чернігів — це адміністративний,промисловий, економічний і культурний обласний центр України. Він розташованийна півночі України, у 140 км від Києва і 60 км від Славутича. Населення Чернігова складає близько 300 тис. чол.
Вперше про Чернігів згадується у«Повісті временних літ», коли йде мова про перший договір Русі зВізантією, що був укладений влітку 860 року князем Аскольдом після успішногопоходу київського війська на Константинополь.
Відповідно до історичних дослідженьісторія міста починається з 7 ст. н.е. і нараховує більше 1300 років. УЧернігові є багато древніх церков і соборів, що містять пам'ятники древньогоживопису і архітектури 11-12 ст. На даний час деякі з соборів відкриті длябогослужінь, а в деяких із них розташовані музеї.
У списку руських міст, яким, згідно здоговором, греки зобов'язувалися сплачувати данину, Чернігів стоїть на другомумісці після Києва, що свідчить про важливість головного міста Сіверян якекономічного, політичного і культурного центру землі Руської. На початку ХІстоліття саме Чернігів був столицею величезного і могутнього князівства. Щобпоступово й послідовно поринути в духовну й історичну атмосферу цього містаспершу варто відвідати його стародавню частину — «Вал» або«Дитинець». У ХII столітті тут лежало все місто: княжий двір, садибизнаті і головні собори.
Колишню велич і міць Черніговапідтверджують літописи і билини. Цікавими пам'ятками є чисельні кургани IX-Xстоліть — поховання князів та бояр-дружинників. Одна з них — курган ЧорнаМогила.
За переказами, тут похований першийчернігівський князь Чорний, який правив у Х столітті. Згідно з легендами самезавдяки князю Чорному місто отримало свою назву.
Втім, походження назви — Чернігів — точно невідоме. Одні вважають, що цей топонім походить від лісів, які колисьоточували місто і були настільки густими, що здалеку здавалися чорними. Іншісхиляються до висновку, що місто одержало свою назву від імені вождя місцевогоплемені або першого поселенця на ім'я Черніга або Чернега. Є також думка, щомісто одержало свою назву від давнього народу чорні клобуки. Найромантичнішаверсія про походження назви міста пов'язана з легендою про дочку Чернігівськогокнязя на ім'я Чорна. За легендою, княжна відзначалася незвичайною вродою,любила їздити верхи, полювати, була відмінною лучницею. Чутки про вроду дівчинидійшли до хозарського кагана, котрому князь Чорний платив данину. Каган пославдо Чернігова сватів з багатими дарунками. Але горда княжна відмовилася вийти заворога свого народу. Тоді каган спробував захопити Чернігів штурмом ізаволодіти дівчиною силою. Чернігівці стійко оборонялися, але воїни кагана здопомогою зрадника увірвалися до кімнати княжни. Дівчина зуміла вразити кількохнападників, а коли стріли скінчилися — викинулася з вікна високого замку.
Неподалік кургану Чорна Могила щеодна святиня, яку варто не оминути — Єлецький монастир, заснований XI ст.ухвойному лісі, звідки й дістав назву. За церковними переказами одного разусеред дрімучого лісу люди побачили світло, пішли до нього і знайшли на гілкахялини в сяючу ікону Божої Матері. Люди побачили у цьому явленні знак Божий і наблагословенному місці було засновано храм, у якому встановлено цю ікону. Щобзберегти її під час сутичок з монголами, замуровували у стіну храму, але підчас нападів польського війська ікону, на жаль, було втрачено.
Дотепер збереглисяСпасько-Преображенський, Борисоглібський собори, будинок чернігівськогополковника Якова Лизогуба. Свого часу Дитинець був могутньою фортецею. Стоячина валу, що височіє над Десною, розумієш, що захопити місто було доситьнепросто. Як символ неприступності Чернігова сьогодні тут стоять гармати, які,щоправда, відносяться до більш пізнього періоду доби козаччини — ХVII-ХVIII ст.Гармат всього дванадцять. Проте, місцеві дівчата, жартуючи над необізнанимикавалерами-новачками, частенько призначають побачення біля тринадцятої…
У сучасному Чернігові, розташованомусеред мальовничих пейзажів ріки Десна, мотиви теперішнього міста унікальносполучаться з древніми архітектурними пам'ятниками. Місто дуже зелене, і,звичайно ж, його визначні пам'ятки варто подивитися. Особливо це стосуєтьсяйого історичної частини, яку називають «Вал». Тут є тінисті парки,білосніжні церкви і золоті куполи. Прекрасні музеї і дванадцять гармат, якібули подаровані місту Петром І.
Пам'ятники і меморіальні плитирозповідають історію боротьби за незалежність у роки Першої і Другої світовихвоєн. Серед 22 відомих архітектурних пам'ятників 10-19 ст. найбільш видатними єСпасо-Преображенский собор, Собор Св. Бориса і Гліба, Успенський собор, ЦеркваСв. Параски, Свято-Ільїнська церква, Єлецький монастир, Церква Св. Катерини іТроїцький собор, із дзвіниці якого можна побачити панораму Чернігова
КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇТроїцько-Іллінський монастир
Троїцько-Іллінський монастирXI—XVIII сторіч — один з центрів українського, книгодрукування в другійполовині XVII сторіччя, своєрідний комплекс пам'яток архітектури. Складаєтьсявін з двох частин — колишнього Іллінського монастиря XI—XVII сторіч таТроїцького монастиря XVII—XVIII сторіч, об'єднаних в єдиний ансамбль, в єдинупросторову систему мальовничого ландшафту і архітектури.
/>
Троїцький монастир. Дзвіниця.
Пам'ятки архітектури цьогокомплексу оповідають про високий мистецький хист будівничих і водночас проважливий, складний і суперечливий період в житті України і, зокрема, Чернігова,коли Іллінський, а пізніше (XVII сторіччя) Троїцько-Іллінський монастирперетворився на велике феодальне господарство — розсадник релігійного фанатизмуі святенництва. Але водночас це був значний на той час культурний центр. Тут у1678 році епіскопом Лазарем Барановичем була заснована славнозвісна друкарня,яка вславилася художньою майстерністю своїх граверів.
Початок архітектурному комплексу наБолдиних горах покладено за літописом у 1069 році одним з перших місіонерівнового на той.час віровчення на Русі — християнства — ченцем АнтоніемПечерським. Після поразки народного повстання киян — проти князя ІзяславаАнтоній змушений був залишити Київ і, опинившись в Чернігові, «возлюби Болдинюгору, викопав пещеру, ту ся всели», де і жив до 1072 року. Викопані у міцномуґрунті Антонієм та його послідовниками-ченцями печери поступово були розширеніі перетворені на складний багатоярусний підземний архітектурно-просторовийкомплекс, поруч з яким в той же період (кінець XI — початок XII сторіч)безвісними будівничими споруджено невеличку (7,5x9,5 метрів) у плані однобаннубезстовпну Іллінську церкву. У 1649 р. Іллінську церкву було відбудовано накошти сподвижника Богдана Хмельницького Степана Пободайло. Споруда набулавигляду трибанного храму за рахунок надбудови двох невеличких бань обабічцентральної старовинної бані — над апсидою (зі сходу) і над хорами (з заходу).Усі три бані одержали характерне для культових будов того часу мальовничеярусне завершення. У XVIII сторіччі з заходу Іллінської церкви на місцістародавнього притвору-паперті побудовано новий притвор-бабинець, а зпівденного боку апсиди невеличке приміщення — ризницю.
Над бабинцем з'явилася новабаня замість декоративної бані XVII сторіччя і пам'ятка набула сучасноговигляду. Троїцький монастир на найвищому плато Болдіних гір закладено у 1672році відомим політичним, літературним та церковним діячем Лазарем Барановичем,прогресивна на той час діяльність якого позначилася на розвитку книгодрукуваннята освіти на Україні. Першими спорудами монастиря були дерев'яні стіни зкутовими вежами та дзвіницею, а у 1677—1679 роках майже одночасно зпівденно-західним корпусом цегляних житлових приміщень-келій побудованотрапезну з Введенською церквою і підсобними приміщеннями.
/> />
Троїцький собор. Сучаснийвигляд. Іллінська церква. План.
На північ поза межами огорожірозміщено було друкарський двір. В центрі території монастиря у 1679 році розпочатобудівництво головної споруди — Троїцького собору за проектом і під керівництвомархітектора І. Баптиста. Будівництво Троїцького собору було закінчено майжечерез десять років після початку, а оздоблювальні роботи — лише у 1695 році.
Під час реставрації пам'ятки (авторпроекту реставрації архітектор М. М. Говденко) з'ясовано, що спочатку іншоюбула не лише композиція верхів, а й фасадів.
Замість існуючих трикутнихфронтонів площини стін завершували мальовничі барочні фронтони, характерні дляархітектури XVII—XVIII сторіч. На відміну від давньоруських храмів тут фасадиенергійно розчленовані не лише по вертикалі, а й по горизонталі карнизом нарівні хор. Пластика стін збагачена напівциркульними та плоскими нішами,прикрашеними живописом. Над нішами та вікнами — трикутної та напівциркульноїформи сандрики. Характерними є і великі фігурні вікна.
Своєрідно вирішено інтер'єр собору зглибинним розкриттям простору зразу ж від вхідного порталу. Та найбільшуцінність собору становить живопис, що прикрашає стіни, склепіння, стовпи таарки. На жаль, чудовий іконостас XVIII сторіччя не зберігся, і на його місцівлаштовано у повоєнні роки той, що існує і зараз. У другій половині XVIIIсторіччя простір перед головним — західним — фасадом собору поділено на дві частинидвоповерховим будинком консисторії, і таким чином створено досить компактнийпарадний майдан перед собором та господарчий двір з окремим виїздом. Вкомпозиції парадного двору монастиря з північного боку виростає 58-метровадзвіниця складного плану з вигнутими гранями і спареними колонами по кутах утри яруси. Нижній ярус без колон, але по кутах під колонами верхніх ярусів вінмає виступи пластичної форми — волюти, за якими конструктивно схованіконтрфорси. Дзвіниця побудована одночасно з цегляною огорожею та кутовимивежами квадратної і восьмигранної форми, з яких збереглися лише двівосьмигранні та частково одна квадратна. Висока п'ятиярусна дзвіниця монастирябула над брамною — в нижньому ярусі прорізано високу в'їзну арку з дерев'яноюбрамою, оббитою жестю. У верхніх ярусах, немов продовжуючи вертикальну лініюв'їзної арки, масив дзвіниці прорізують стрункі напівциркульні та кругліотвори, біг яких угору закінчується у верхньому, п'ятому ярусі, де колисьзнаходився годинник з боєм. Надаючи всьому комплексу рис динаміки ізавершеності, дзвіниця — один із зразків архітектури барокко — мала значеннясвоєрідного орієнтира для подорожнього, а сьогодні є невід'ємною художньоюдомінантою історичної панорами не лише Болдиних гір, а й усього міста надДесною.
/>
План монастиря:
1 — Іллінський монастир; ІІ —Троїцький монастир; 1 — Антонієві печери; 2 — Іллінська церква; 3 — трапезна зВведенською церквою; 4 — Троїцький собор; 5 — господарчий корпус; 6 — консисторія;7 — дзвіниця; 8 — келії; 9 — друкарня; 10—11 — кутові вежі, 12 — каплиця Г. С.Щербини; 13 — пам'ятник Л. І. Глібову; 14 — пам'ятник М. М. Коцюбинському; 15 —залишки «нових печер».
На території Троїцького монастиря іпоруч на Болдиній горі поховані українські письменники Л. І. Глібов, М. М.Коцюбинський, етнограф О. В. Марковим, вчений і дипломат Г. С. Щербина.Троїцько-Іллінський монастир постановою Уряду України у 1967 році включено доскладу Чернігівського філіалу державного архітектурно-історичного заповідника«Софійський музей».
… Коли глянеш увечері на місто з-заДесни, мимоволі замилуєшся його панорамою. Там, де колись чорніли розкидані посхилах низенькі сільські хати під солом'яними стріхами, прибережні поля вздовжлітописних, овіяних сивими легендами Болдиних гір, аж до річки Білоус,мерехтять живі світлячки — електричні вогні велетнів хімічної, текстильноїпромисловості. А над ними — вогники 158-метрової телевізійної вежі. І в цьомунезгасимому мереживі вогнів відчувається творча сила та енергія десятків тисячтрудівників оновленого міста.П'ятницька церква
П'ятницька церква спорудженав кінці XII — початку XIII сторіч. Щоб правильно зрозуміти загальнуоб'ємно-просторову композицію П'ятницької церкви. її архітектуру, вартозгадати, що час її будівництва був останнім періодом розвитку Стародавньої Русідомонгольської доби, був періодом напружених шукань в усіх верствах суспільствашляхів до об'єднання давньоруських земель і слов'янського народу для захистувід чорної хмари, яка сунула зі сходу. Ослаблена особистими чварами міжкнязями, Русь не могла протистояти татаро-монгольським ордам і це відчуваликращі сини давньоруського народу, в надрах якого наростав протест протифеодального дроблення земель, проти князів, які не могли дійти однієї політикиі тим знесилювали державу.
Цей протест і разом з тим ідеїєдності втілюються в архітектурі монументальних кам'яних храмів того часу.Зовні споруда має вигляд стрункої башти майже квадратного плану (його розмірбез східних півкруглих виступів-апсид приблизно 11х13 метрів), увінчаноїстрункою банею. Оригінально вирішено тут перехід в трикутника основи добарабана бані за допомогою триступінчастих арок-закомар та піварок-аркбутанівЗавдяки цьому споруді притаманна риса динамічного руху вгору і пірамідальністьзавершення.
Цю рису доповнюють стрункібагатопрофільні (так звані пучкові) пілястри з тоненькими півколонкамн фасадівта подібні півколонки бані, атакож широкі виступи-лопатки по кутах. Вертикально видовжені площини стій між пілястрамита лопатками прикрашено різноманітними орнаментальними декоративними деталями зцегли-плінфи. подібно до першої в Чернігові кам'яної споруди XI сторіччя Спаськогособору. Але в П'ятницькій церкві з'являються нові декоративні деталі, такі яксітчастий орнамент тощо.
/>
Вигляд з боку Дитинця
/>
План з прибудовами XVII—XIXст.
Сміливо в П'ятницькій церквібудівничі вирішили конструкцію стін, мурованих в нижній частині давньоримськоюсвоєрідною технікою «в ящик», тобто проміжок між зовнішнім та внутрішнім рядкамицегляної кладки заповнювався вапном, бетоном. А на рівні хор в товщі західної,південної та північної стін зроблено проходи-галереї, пов'язані звікнами-бійницями. І, можливо, невипадково існує легенда про оборонну рольП'ятницької церкви у жовтні 1239 року, коли татаро-монголи приступили доЧернігова. Устремління вгору, динаміка загальної вертикальної композиціїхраму-башти ще з більшою силою втілено в інтер'єрі, де панують вертикальнілінії могутніх зі зрізаними кутами чотирьох стовпів, на яких за допомогоюступінчастих арок і парусів виростає барабан бані з стрункими вікнами, увінчанийпівсферичним куполом.
/>
Вигляд у XIX ст.
Названа на честьпокровительки торгівлі у слов'ян Параскеви-П'ятниці, церква була спорудженапосадськими людьми, можливо, за участю «мастера не простого» — відомогодавньоруського будівничого Петра Милонєга на північ від укріплень тогочасногоміста поруч з Торгом, від чого й одержала назву «П'ятниці на Торгу». Пізніше,після татаро-монгольської навали, коли поступово відбудовувалися давньоруськіхрами (особливо в період визвольної боротьби українського народу під проводомБогдана Хмельницького в XVII ст.) можливо відновлювалася й ця споруда. Перші,відомі з джерел реставраційні роботи здійснювались у 1670 році. У 90-х рокахXVII сторіччя, ймовірно, за участю відомого архітектора Івана ЗарудногоП'ятницьку церкву було реконструйовано надбудовою на східній та західній стінахскладної форми струнких бароккових фронтонів вишуканого малюнка, а баняодержала багатоярусне завершення, характерне для культової архітектуриXVII—XVIII сторіч.
Особливо значними були перебудовипам'ятки після пожежі 1750 року та в XIX сторіччі, коли за рахунок прибудов допівденного, західного та північного фасадів вона перетворилася на семибаннийхрам. Значними були переробки в середині церкви, де для розширення внутрішньогопростору були стесані майже на третину опорні стовпи, виступи стін вівтарноїчастини, пробиті нові віконні отвори, значно розширені портали входів. Середпізніших прибудов до П'ятницької церкви значну архітектурну цінність становиласпоруджена за проектом архітектора А. Карташевського у 1818—1820 роках кругла вплані ротонда-дзвіниця, через яку в нижньому ярусі був головний вхід до церкви.
Дзвіниця була гармонійно пов'язана зоб'ємом церкви і становила з нею єдине художнє і композиційне ціле завдякигарно знайденому масштабу ротонди з півколонами тосканського ордера в першомуярусі та мальовничими кокошниками у вигляді мережива в другому ярусі, увінчаноїбарокковою банею, подібною до бані церкви.
/>
Реконструкція XIX ст.
В такому вигляді пам'ятказберігалася до початку Великої Вітчизняної війни. У червні 1941 року вона булапошкоджена пожежею від фашистських бомбардувань, а 26 вересня 1943 року відвибуху фашистської бомби впала південно-західна половина пам'ятки і лишетермінові консерваційні та протиаварійні роботи могли врятувати пам'ятку відостаточної загибелі.
Ці роботи і були проведені у1943—1945 роках під керівництвом відомого архітектора-реставратора нині заслуженогодіяча мистецтв РРФСР П.Д. Барановського. Тоді ж ним був опрацьований ескізнийпроект реставрації пам'ятки у первинному вигляді. У дослідженнях П'ятницькоїцеркви брали участь українські архітектори І.О. Ігнаткін, М.В. Холостенко, М.М.Говденко та ін. В 1962 році останні реставраційні роботи були завершені, апісля закінчення реставраційних робіт всередині унікальну пам'ятку вітчизняноїархітектури перетворено на музей архітектурно-історичного заповідника. Катеринінська церква
Після воз'єднання України зРосією в другій половині XVII сторіччя на Лівобережжі створилися сприятливісоціально-економічні умови для бурхливого розквіту народної творчості,архітектури, збагачених інтенсивним процесом використання художніх прийомів таформ братнього російського народу. Це особливо позначилось на архітектуріЛівобережної України другої половини XVII — початку XVIII сторіч. Найбільшвиразно це відбилось на такій пам'ятці, як Катеринінська церква в Чернігові.Побудована церква на честь героїзму козаків Чернігівського полку, проявленогопід час штурму турецької фортеці Азов у 1696 році під командуванням ЯковаЛизогуба. Будівництво закінчено у 1715 році.
/>
План церкви
Основу церкви становитьцентральна найвища частина, так званий четверик, до якої прилягають по осяхпівніч-південь і захід-схід трохи нижчі восьмигранні в плані об'єми —восьмерики, як це робили в дерев'яних культових будовах. Центричність ібаштоподібність пам'ятки підкреслюють низькі приміщення між гранчастимичастинами-восьмериками. Завдяки цьому створено струнку і компактну п'ятибаннуспоруду, пірамідальний, динамічно зростаючий догори об'єм якої чудово завершуєвисокий пагорб на схід стародавнього Подолу (Лісковиці), де йшов шлях на Київ ізвідки з перемогою верталися чернігівські козаки.
/>
Катеринінська церква(головний вигляд)
Рух вгору, втілений у побудовізагальної композиції Катеринінської церкви, підкреслюється пануваннямвертикальних ліній лопаток-пілястр по кутах восьмериків, віконних отворів звитягнутими тоненькими колонками та стрункими порталами входів — західного,північного та південного. Головним був західний вхід, найбільш пишноприкрашений багатопрофільними декоративними деталями аж до карнизу. Вертикальнілінії основного об'єму лише вгорі зупиняються багатопрофільною горизонтальноюлінією карнизу, переходячи вище нього через мальовничі лінії головних барочнихбань до барабанів.
Головною рисою інтер'єра є розкриттявнутрішнього простору вгору. Цьому сприяє відсутність хор (за виняткомзахідного восьмерика) І горизонтальних ліній, як і на фасадах. Своєрідністьінтер'єра створюється завдяки використанню нової форми куполів і склепінь,притаманних дерев'яному будівництву. Це так звані склепіння з заломом, коли назрізане на дві третини висоти восьмигранне пірамідальне склепіння ставитьсявертикальний восьмерик-барабан, восьмигранний пірамідальний купол якого в своючергу також зрізається на дві третини і завершується ще меншим восьмериком. Такпоступово створювалися на Україні багатоярусні мальовничі верхи дерев'яних такам'яних споруд-храмів як вияв найвищих досягнень народного будівельногомистецтва другої половини XVII — початку XVIII сторіч.
На основі археологічних дослідженьпоблизу Катеринінської церкви в післявоєнний час, коли були знайдені фрагментиплінфи та інші матеріали давньоруського часу, вченими зроблено висновок, що цейхрам споруджено на місці храму періоду Київської Русі. Характерно, що в спорудіХУІІ-ХУІІІ сторіч — Катеринінській церкві також, як і в інших пам'ятках тогочасу, продовжувалося використання давньоруського прийому декоративної цегляноїкладки. Але декоративні деталі в цей час робили з цегли у вигляді різноманітнихзаглиблень в стіну або виступів, які створювали світлотіньові ефекти. Основнимі єдиним будівельним матеріалом фундаментів, стін, склепінь стає червона цеглавеликого розміру (28-н 34x164- 18х хб-^9 сантиметрів), яка стала основниммодулем споруд. Для декоративних деталей, крім звичайної, виготовлялиспеціальну так звану лекальну цеглу. Але, на відміну від давньоруських споруд,в XVII—XVIII сторіччях площини стін і всі деталі вкривали тиньком і білиливапном і, таким чином, об'єднані єдиним художнім рішенням, фасади перетворювалисяна чудові яскраво білі килими.
За час існуванняКатеринінська церква не зазнала значних перебудов, за винятком прибудови у XIXсторіччі до західного фасаду одноповерхового притвору та дерев'яного тамбура допівнічного входу. Під час відбудови і реставрації пам'ятки за проектомархітектора І. Л. Шмульсона їх розібрали. Відроджена в первісному виглядіКатеринінська церква — унікальна архітектурна пам'ятка початку XVIII сторіччя —органічно пов'язує розміщені поруч архітектурні комплекси Чернігівського державногоархітектурно-історичного заповідника в єдиний неповторний ансамбль.
Успенський монастир
На захід від колишньогоДитинця над давньоруським Подолом-Лісковицею розташований ансамбльархітектурних споруд-пам'яток Єлецького монастиря. Коли виник цей монастир,точно невідомо. Але за літописом його заснування відноситься до 1060 року.
Ансамбль монастиря складавсяпоступово на протязі XI—XVIII сторіч. Найбільш давньою з споруд, що збереглися,є величний суворий Успенський собор, споруджений у XII сторіччі майже вгеометричному центрі нагірної частини — головного двору монастиря. Навпротизахідного фасаду собору на відстані близько 35 метрів знайдено залишки якоїсьіншої споруди того часу.
В архітектурі Успенського соборузакріплені ті нові архітектурні прийоми і принципи періоду феодальногодроблення Русі та утворення місцевих архітектурних шкіл, які притаманні також іБорисоглібському собору, розміщеному на території Дитинця: відхід відмальовничих споруд XI ст. до строгих за формами і менших за розмірами. Заоб'ємно-просторовим рішенням та за конструкціями Успенський собор ідентичнийБорисоглібському собору.
Він також тринефний,шестистовпний з чітко визначеним розміщенням могутньої бані над центромперетину середнього поздовжнього та майже такої самої ширини поперечного нефа —трансепта. Сходи також вбудовані в товщу стіни, щоправда, не в західну, а впівнічну. Тут бачимо і хрестові склепіння. В архітектурно-композиційномувідношенні Успенський собор, хоча і має багато спільного з Борисоглібським, всеж характеризується притаманними лише йому рисами — всередині більш прості хори,чітке виділення західної частини — нартексу. Урочисто спокійні пропорціїінтер'єра, де на стінах подекуди збереглися фрагменти чудових фресок, співзвучністрогим пропорціям фасадів, з яких лише північна та південна стіни розчленованіпівколонами зі спрощеними завершеннями-капітелями.
Та сучасна статично сувора композиціяспоруди оманлива. Спочатку Успенський собор був з трьох боків оточенийпросторими притворами-папертями, які закривали північний, південний та західнийпортали входів і доходили до половини висоти стін. Цим Успенському собору булонадано рис пірамідальності, що особливо чітко видно зі сходу, де середня апсидазначно вища за бокові. Динаміку композиції східного фасаду дуже вміловикористали і підкреслили невідомі будівничі XVII сторіччя, які надбудувалинові бані з багатоярусними верхами і завершили подібним верхом стародавнюцентральну баню. Успенський собор — один з кращих творів архітектури XIIсторіччя, головним художнім достоїнством якого є ясність архітектурних форм,пафос їх спокійної урочистості. Архітектура Успенського собору правила заприклад будівничим XII сторіччя в інших землях Київської Русі. Собори тієї жназви в Каневі, Володимирі-Волинському, церква в Старій Рязані (що незбереглася), побудовані під впливом чернігівської архітектури XII ст. Напочатку XIII ст. (1239 рік) собор пошкоджений татарами, а на початку XVII ст.польська шляхта, захопивши Чернігів, розмістила в Єлецькому монастирі єзуїтів.
Єлецький монастир. З «Єлецької ікони»
/>
Успенський собор.Реконструкція.
У 1670 році після звільнення міставід польської шляхти собор було поновлено, а у 1698 році до нього з півдня намісці паперті прибудовано усипальню героя Азовського походу полковника ЯковаЛизогуба. На стіні усипальні праворуч від входу мармурова дошка з красномовнимнаписом про «сего града градителя Азова и многих мест крепкого победителя» (Лизогуба).Архітектура цієї усипальні близька до архітектури будинку Лизогуба, але значноскромніша.
Простір навколо собору обмежуютьнеодмінні монастирські будівлі: одноповерхові житлові приміщення — келіїченців, їдальня-трапезна з церквою Петра і Павла та корпус настоятеля. З них донашого часу без значних змін зберігся східний корпус келій та північнийпалатний корпус XVI—XVII сторіч, відбудований у післявоєнний час післяретельних архітектурно-археологічних досліджень архітектора І.В. Ільєнка впервинному вигляді зовні і всередині.
/>
План монастиря:
1 — Успенський собор; 2 —усипальниця Лизогуба; 3 — палатний корпус; 4 — дзвіниця; 5 — келії (східнийкорпус); в — трапезна і Петропавловська церква; 7 — келії (південно-західнийкорпус); 8 — руїни корпусу настоятеля; 9 — вхід до печер XI—XVIII ст.; 10 —будинок Феодосія; 11 — курган «Чорна могила».
Тут відроджені такожстаровинні печі, вкриті чудовими килимами полив'яних кахлів різного кольору тамалюнка. Келії побудовані з великорозмірної цегли на вапняному розчині, а длязавершення стін у північному палатному корпусі келій будівничі застосувализбірні керамічні деталі — карнизні блоки ступінчастої форми. Поставленівертикально, вони увінчують площини стін без будь-яких рельєфів на відміну відсхідних келій та розміщеної майже поруч з півночі восьмигранної у планідвоярусної надворітної дзвіниці.
Ця дзвіниця висотою 36 метрів —найбільш рання висотна споруда Чернігова, побудована у другій половині XVIIсторіччя на місці дерев'яної.
В оздобленні фасадів дзвіниціпідкреслена її ярусність за допомогою горизонтальних профілів, які оперізуютьвосьмерик дещо важкуватих пропорцій, а по кутах його знизу вгору тягнутьсянеширокі пілястри, що імітують виступаючі вінця зрубу в дерев'янихвежах-восьмериках.
Поруч з дзвіницею стоїтьнайдавніша на Лівобережжі пам'ятка дерев'яної архітектури — житловий будинок1688 р., який згодом буде реставровано.
Історія Єлецького монастиряцікава тим, що за даними дослідників, ймовірно, саме тут знаходився до XIсторіччя княжий двір легендарного князя Чорного, могила-курган якого височитьна північ від монастиря, а також на території монастиря в XI сторіччізнаходилась відома бібліотека Святослава, загадкова історія зникнення якої ідосі хвилює. Тут у 1646 році було надруковано першу книгу в Чернігові. ІсторіяЄлецького монастиря цікава й тим, що саме в печерних лабіринтах Єлецької горипід час Великої Вітчизняної війни у 1941 році перебував Чернігівськийпідпільний обком Комуністичної партії України. Архітектурний ансамбль Єлецькогомонастиря у 1967 році включено до складу архітектурно-історичного заповідника.Борисоглібський собор
Кінець XI — перша половина XII сторіч— новий етап у розвитку архітектури Чернігівської землі, коли у стародавньому.Центрі Чернігова між валом і Спаським собором спорудили шестистовпнийоднокупольний Борисоглібський собор. Площини його стін завершуютьсяпівциркульними закомарами майже на одному рівні і розчленовуються широкимивертикальними смугами-лопатками з напівколонами, які прикрашені чудовимибілокам'яними різьбленими капітелями.
Застосування в оздобленніфасадів деталей з вапняку, прикрашених рельєфними орнаментами так званого«звіриного стилю», що йде від язичеських часів, де рослинні орнаментипоєднуються в казкове мереживо з фантастичними птахами, звірями-грифонами, єхарактерною рисою саме чернігівської архітектури XII сторіччя. Нині капітелівідбудовані за зразком первинних з оргскла, а знайдені під час дослідженьфрагменти первинних капітелей експонуються в музеї.
В Борисоглібському соборівідсутня вежа зі сходами на хори — сходи вбудовано в західну стіну. Спорудуоперізувала простора паперть-галерея, від якої лишилися нижні частини стін тафундаменти, що їх зараз видно навколо собору. Ритмічно розміщені вузькі вікната невеличкі двоуступчасті нішки, а також аркатурний пояс із збірних керамічнихарочок та кронштейнів на рівні капітелей та в карнизі барабана бані збагачувалифасади. Оскільки собор будувався як храм-усипальниця, в галереях та північній іпівденній стінах в середині собору зроблені глибокі (до 1 метра) ніші —аркасолії для гробниць.
/>
План з галереями.
Останніми архітектурно-археологічнимидослідженнями встановлено, що існуюча пам'ятка побудована на місці більшдавньої споруди XI сторіччя, від якої виявлено залишки нижньої частини стін тафундаменти.
Відносно цих залишків, якіможна побачити в соборі-музеї, існує припущення, що то міг бути двокамернийкнязівський терем або ж більш давній (ніж існуючий Борисоглібський собор) храм.На жаль, досі нема єдиної думки і відносно датування нашої пам'ятки.
/>
Інтер'єр.
Борисоглібський собор від часубудівництва до його відродження (1952—1958 рр.) багаторазово був пошкоджений,перебудовувався і відновлювався, набуваючи на кожному етапі нових рис. Особливозначними були перебудови на початку XVII сторіччя, коли польська шляхта перетвориласобор на домініканський кляштор, та в кінці XVII сторіччя, коли післявозз'єднання України з Росією він став українським храмом з прибудованою дозахідного фасаду своєрідною восьмигранною в плані дзвіницею-притвором. Значнимибули перебудови XIX сторіччя, коли собор значно розширили на схід за рахуноквлаштування нової апсиди для вівтаря. Тоді ж змінено форму верхів, і в такомувигляді ця пам'ятка зберігалася до 1941 року.
Після закінчення реставраційних робіту березні 1972 року Борисоглібський собор як зразок чернігівської архітектурноїшколи XII сторіччя став одним з музеїв Чернігівського державногоархітектурно-історичного заповідника. Спаський собор
В самому центріЧернігівського валу — стародавнього Дитинця — височить величезна архітектурнаспоруда, увінчана п'ятьма півсферичними куполами та конусоподібними верхами. Це— Спаський собор, унікальна архітектурна пам'ятка початку XI сторіччя.
Спаський собор — одна знайдавніших кам'яних споруд, що збереглися на Європейській території.
/>
Спаський собор.Східний фасад (апсида).
Засновано Спаський собор закнязювання в Чернігові Мстислава Володимировича — першого, відомого літопису,самостійного Чернігівського князя. Закладка собору відбулася, певно, у 1033—1034рр. А у 1036 році в рік смерті Мстислава за літописом стіни споруди буловиведено вище землі до рівня, якого міг досягти рукою вершник, що стоїть наконі (до 4 метрів).
Планувально-простороверішення собору унікальне: подібної конструкції не має жоден із відомихдавньоруських храмів. У ньому поєднано схему візантійського хрестово-купольногохраму з елементами романської базиліки.
Як головна спорудастародавнього міста Спаський собор розташований в центрі Дитинця, або Кремля,що був, як і в інших давньоруських містах, початковим ядром міста. Розміщенийна найбільш красивому місці серед княжих теремів, собор панував над містом іширокою заплавою Десни.
В загальній композиції і формах цієїпам'ятки безвісними будівничими застосовані принципи, які використано в першійкам'яній споруді Київської Русі після прийняття християнства — Десятиннійцеркві X сторіччя в Києві (зруйнована татарами в 1240 році). За планом Спаськийсобор дуже подібний до величного Софійського (1037— 1054 рр.) та Дмитрівського(не існує) соборів Києва. Велична простота і монументальність, динамічність імальовничість силуету, невіддільність зовнішнього вигляду від рішеннявнутрішнього простору — такі головні характерні риси давньоруського будівництваі в тому числі Спаського собору. Архітектура пам'ятки свідчить, що його творцібули високообдарованими будівничими, знайомими з досягненнями передової длятого часу візантійської та романської архітектури. Однак своєрідне і сміливерішення архітектурної композиції собору, де творчо злито в єдине ціле так званубазилікальну схему романського походження з центричною хрестовокупольноювізантійською системою, говорить про самобутній творчий почерк будівничихСпаського собору.
Витягнутий зі сходу на західпрямокутник плану собору (довжина сторін 29,5x19,2 метрів всередині) ділитьсячотирма парами могутніх, хрещатих у плані стовпів та аркадами на біломармуровихколонах на три нерівні частини — нефи, серед яких центральний удвічі більший забокові. Зі сходу нефи закінчуються трьома напівкруглими вівтарнимивиступами-апсидами, а з заходу поперечний неф. або нартекс, виглядає яксвоєрідний вестибюль. Дослідженнями встановлено, що план собору побудований напритаманному давньоруським будівничим модулі — квадраті центральногопідкупольного простору і його похідних (діагональ квадрата, половина квадрататощо). Відхилення плану від строгої геометричної форми підтверджує думку, щоплан Спаського собору, як і інших споруд Русі, розбивався на місці за допомогоюмірного шнура, і ці відхилення є наслідком нерівномірного його натягування.
Характерна риса давньоруськогобудівництва — розвиток архітектури на основі конструкцій — тектонічністьархітектури знайшла своє відображення у відповідності зовнішнього виглядуспоруди внутрішній його схемі: внутрішнім стовпам на фасадах відповідаютьширокі виступи з площини стін — лопатки, причому так званим пучковим (складноїконфігурації) стовпам аркад другого яруса всередині відповідають на фасадахвтоплені в стіни пучкові пілястри. Одну з них відкрито з півночі в первинному вигляді.Ці пілястри — одна з найхарактерніших архітектурних деталей пам'ятки. Контурамкоробових склепінь, які перекривають центральний поздовжній неф та середнійпоперечний неф (трансєпт) і створюють в плані рівносторонній архітектурнийхрест, відповідають на фасадах напівкруглі площини верхньої частини стін —закомари. Невід'ємним елементом пірамідальної композиції Спаського собору євежа біля північно-західного кута. Ця вежа зі сходами на хори веде свій початоквід башт — «сіней» та теремних веж давньоруського дерев'яного житла.
Другим оригінальним елементомкомпозиції Спаського собору була хрестильня у вигляді невеличкої церкви зтрьома апсидами, що прилягала до південно-західного кута собору іврівноважувала разом з вежею пірамідальну композицію західного — головногофасаду споруди. До північної та південної стін собору зі сходу прилягаликаплиці-усипальні, де ховали членів княжих династій (залишки цих усипаленьвидно на плані). Ступінчастість і пірамідальність загальної композиції соборупідкреслювали також невисокі притвори — паперті, залишки одного з яких знайденів 1972 році біля західного фасаду.
Типовим для давньоруської архітектурипершої половини XI сторіччя є матеріали та конструкції Спаського собору. Стінививедені мішаною кладкою з чергуванням тоненької цегли-плінфи (2,5—4сантиметри) та каменю-пісковику на міцному гідравлічному так званомуцем'янковому розчині з підрізкою швів. Цей розчин складався з відмінної якостівапна та товченої плінфи. кераміки (цем'янки). Головним модулем кладки стін бувкамінь, з якого робили і фундаменти, і цегла-плінфа використовувалась якнівелюючий шар і декоративний матеріал.
/>
План собору
Крім мішаної кладки,використовувалась кладка стіл з втопленим рядом, особливо в конструкціях апсид,склепінь, стовпів і частково стін.
Оскільки зовні стіни не тинькувалися,а лише в окремих місцях затирались цем'янковим розчином з розрізкою на камені —квадри, чергування каменю і плінфи, а також широких смуг рожевого розчину вмісцях втоплених рядів кладки надавали фасадам особливої мальовничості. Табудівничі Спаського собору не вдовольнилися лише мальовничістю кладки. Вонивкрили майже всі стіни, ніші та проміжки між вікнами чудовими орнаментами ізцегли. Багаторазово повторюється зигзагоподібний орнамент — меандровий пояс.Цей орнаментальний мотив використовували в давньоруській архітектурі доситьдовго. Він є і в Софійському соборі в Києві (XI сторіччя), і в чернігівськійП'ятницькій церкві (XII — поч. XIII сторіччя). Розкритий уверх простірцентрального нефа, увінчаний всередині світловим барабаном і куполом, вражавпишністю і красою.) При ширині центрального нефа 7,5, довжині та висоті (відпідлоги до зеніта купола) ЗО метрів психологічно створювалось відчуття руху —вглиб до вівтаря і вгору. Цей ефект підсилювався тим, що бокові нефи булизатемненими і нижчими, оскільки в них були балкони, або хори, які були не лишенад нартексом, а й доходили до останньої пари стовпів біля вівтаря. Стіни, аркита склепіння прикрашали чудові фрески, підлога в центральній частині зрізьблених шиферних плит була прикрашена мозаїкою з різноколірної смальти, апідлога вівтаря виблискувала золотаво-зеленим килимом полив'яних керамічнихплиток. Центральний неф прикрашали шиферні плити з різьбленим орнаментом.Вишуканість внутрішнього оздоблення, фрескові зображення, що мінялися м'якоюгамою теплих тонів під сонячним промінням, яке лилося крізь своєрідні вітражівузьких вікон, блиск смальтових мозаїк та полив'яних плит справляли надзвичайневраження. Емоційно-психологічний вплив інтер'єра собору на людину підсилювавсязавдяки прекрасній акустиці.
Вона досягалася шляхом застосуванняспеціальних пристроїв, так званих голосників, тобто керамічних глеків, амфор ікорчаг, що закладалися під час будівництва в склепіння та стіни так, щобголосники були відкриті до середини собору Теперішній вигляд Спаського соборузовні і всередині не дає повної уяви про стародавню його архітектуру та художнєоформлення. Стародавні фасади зараз сховані під тиньком та більш пізнімиприбудовами і надбудовами. Лише окремі фрагменти початкової цегляної кладкиможна побачити в зондажах. Справа в тому, що протягом більш тисячолітньогоіснування ця унікальна пам'ятка була неодноразово зруйнована, пограбована іспалена, а згодом перебудовувалася.
Після пожежі 1750 року вигляд соборузовсім змінився як зовні, так і всередині. Старовинна сходова вежа буланадбудована, а на місці зруйнованої хрестильні побудували нову вежу. На місцістаровинного західного притвору наприкінці XVIII сторіччя з'явився просторийтамбур, який було замінено у 1818 році тим, що існує і зараз. Тоді ж подібнітамбури з'явилися і біля північного та південного порталів, можливо, запроектом відомого чернігівського архітектора Антона Карташевського. Верхнічастини стін, апсид, а також портали входів були перебудовані. Всі фасадинаприкінці XVIII сторіччя були потиньковані і побілені, і таким чином зовнісобор набув того вигляду, який ми бачимо зараз. До цього слід додати такожзміну пропорцій у зв'язку з тим, що за дев'ять віків рівень грунту навколособору піднявся майже на 1 метр. Це позначилося і на внутрішньому виглядісобору, інтер'єр якого став іншим. Біломармурові колони з чудовими різьбленимикапітелями, які були пошкоджені пожежею 1750 року, наприкінці XVIII сторіччяобкладені цеглою і спочатку зроблені восьмигранними, а пізніше — круглими.
Після оздоблення їх штучниммармуром рожево-червоного тону вони набули теперішнього вигляду — їх товстістовбури зорове стискують простір і роблять нижчим приміщення. Замість фресокпо новому тиньку на початку XIX сторіччя з'явилися малювання масляними фарбамихудожника Юрінова, які проглядають і зараз під пізнішою побілкою. Лише вокремих місцях вдалося розкрити залишки первинних фресок. Інтер'єр собору прикрашаєчудовий витвір майстрів Чернігівщини — різьблений дерев'яний іконостас,встановлений у 1795—98 рр. за проектом архітектора Івана Яснигіна, замістьзгорілого під час пожежі 1750 р. Спаський собор має не лише визначнеархітектурно-художнє, а й велике історичне значення. Він був своєріднимгромадсько-політичним центром міста. 28 січня 1654 року Спаський собор ставсвідком клятви чернігівців на вічну дружбу з російським народом. У 1814 році всоборі за наказом Кутузова були встановлені прапори чернігівських полків, якібрали участь у вигнанні наполеонівських загарбників з нашої землі, а у 1856році — прапори Чернігівського полку — учасника Кримської війни 1853—1856 рр.
З 1967 року Спаський собор — головнийоб'єкт Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідника. Завдякиархітектурно-археологічним дослідженням останніх років розкриваються все новітаємниці пам'ятки, створеної в той час, коли закладалися підвалини культуритрьох братніх народів — України, Росії та Білорусії. Антонієві печери
Чернігівщина — земля плодовита наштучні печери. Вони зустрічаються і в Чернігіві, та в селах. Саме тут булорозповсюджене пустельництво, люди видалялися, будували печери, вели аскетнежиття. Це відбувалося навіть до 50 рр. минулого століття.
Чернігівські печери — це рукотворні печери. Засновникомпечеробудівництва як уникнення від мирського життя став Преподобний Антоній,який є засновником Києво-Печерської Лаври. До нього я обов’язково повернуся — бо ця особистість достойна окремої сторінки.
Так склалося що після перебування наАфоні(Греція), та після заснування Києво-Печерської Лаври, Антоній повернувся вЧернігів. Там він і заснував Богородічний монастир. Як написано в Іпатіївськомулітопису:«И пріслав Стьслав нощью поя Антония к Чернігову. Антоній жепрішед к Чернігову і взлюби Болдіну гору і іскопав пешеру, і ту всєліся, и єстьмонастирь святое Богородіци на Болдіних горах і до сіх дні». Болдіни гориі дійсно більш за все підходили до печерного складу монастиря. Також відомо булощо тут в давнину були поганські капища, недалеко був і поганський курганниймогильник. Монастир було створено за прикладом скельних православних монастирів(чит. про Бахчисарай). Він був немов як печерне місто і складався з багатьохпідземних споруд. На цій території, стверджують археологи, було не менш ніж 7(а навіть і набагато більше) підземеллях. Монастир мав як підземні приміщення(келії для монахів, печерні некрополі, також і костніци-кімітірії, підземніхрами), так і наземні (трапезна, келії, амбар, церкви — до нашого часузбереглася тільки Іліїнська). Після монголо-татарської навали (печери служилисховищем для людей), в 13-14 ст. в печерах ще було життя. Але служило більш яксховищем. Тому підтвердження дають археологічні дослідження. Саме в цей час пропідтримку рукотворних печер не дбали і траплялися обвали. Тут було знайденокістки хлопчика, який загинув від голоду або від нестачі кисню.
Новоантонієві печери це комплекс,який складався з декількох підземних храмів та галерей з поховальними нішами вмурах. Він поєднується з Іліїнським храмом та Антонієвими печерами критоюгалереєю.
Новоантонієві мали довжину в 200 м, зараз після обвалів вони складаються з трьох різних підземель, довжина самого більшого 50 м.
Зараз ті печери в які я (і сподіваюсь і ви) потрапила зовсімвідрізняються від тих, які були ще двісті років тому. Справа в тому що все щоми бачимо було перереконструйовано, для того, щоб відвідувачі могли не блукаючивідвідати святі місця. Реконструкція тривала досить довго, в результаті якоїбуло знищено давні підземелля монахів, але було складено підземний храмовийкомплекс огорнутий в цеглу. Зараз печерний комплекс складає довжину в 350метрів, складається з двох ярусів, які об’єднуються в церкві Феодосія Тотемського.
Церква Антонія Печерського це напівземна будівля, і маєрозміри 11,7 х4 м. Храм Феодосія Тотемського має висоту в 8м 40см. По сходахможна потрапити в маленьку капличку. Тут знаходяться кістки вбитихмонголо-татарами монахів. Доречи, цікавий факт. Археологічно доведено що натериторії монастиря не було масового знищення людей, також відомо щотатаро-монголи часів Чінгіз-хана та Батия доволі лояльно відносилися домонахів. Якщо загадати про стародавні обряди поховання монахів то цілкомймовірно, що версія про вбитих монахів неправдива.
Ось як раніше це було, а зараз щеіснує в Афонському Пантелєймоновському монастирі: померлого монаха закопують уземлю без труни, потім через три роки виймають, кістки та череп промивалися(виварювалися) і перекладалися в спеціальні приміщення. Біль того в грецькомумонастирі існує ціла бібліотека черепів. Бо черепи підписувалися і складали наполички.Технологічна карта екскурсії
Маршрут
Зупинка
Об`єкти показу
Час, хв.
Підтема та її основний вид
Організаційні вказівки
Методичні вказівки
Місце зустрічі з групою
Зустріч на Красній площі
10-15
Вступ (тема екскурсії, основні історичні аспекти виникненнята розвитку міста)
Перед посадкою в автобус перевірити кількість екскурсантів
Троїцько-Ілльїнський монастир
25
Характеристика заснування та розвитку діяльності монастиря
Викладати тему в ході переміщення по території монастиря
Опис, вказівні жести, коментуванння
П`ятницька церква
25
Історія заснування, розвиток до нашого часу
Розповідати по ходу руху до церкви
Катеринінська церква
20
Розповідь про стиль архітектурної пам`ятки
Викладати тему при входженні в церкву
Опис, коментування
Боросоглібський собор
20
Характеристика заснування, розвитку та діяльності собору
Викладати тему при входженні в собор
Опис, коментування
Успенський собор
20
Історія утворення собору
Викладати тему при входженні в собор
Опис, коментування
Спаський собор
15
Історія утворення собору
Викладати тему при входженні в собор
Опис, коментування
Антонієві печери
45
Істричні аспекти створення печер, засновник, стан насьогодення
Викладати тему при входженні в печери
Опис, коментування, істричні факти
ЛІТЕРАТУРА
1. АйналовД. Архитектура Черниговских церквей. — К., 1990.
2. Баран-БутовичА. Чернігів як об'єкт історико-краезнавчих екскурсій. Чернігів, 1931.
3. БогусевичВ.А., Холостенко Н.В. Черниговские каменные дворцы XI—XII вв., вып. I. Киев,Изд-во АН УССР, 1952.
4. ГорностаевФ. Об архитектуре древних храмов Чернигова. — M., 1970.
5. ИгнаткинИ.А. Чернигов. М.: Госстройиздат, 1955.
6. Карнабіда А.А.Чернігів. істрико-архітектурний нарис. – К., 1969.
7. МацолаВ.І. Рекреаційно–туристичний комплекс України. – Львів, 1997. – 259 c.
8. РудаковВ.Е. Четырнадцатый археологический съезд и тысячелетие города Чернигова. СПб.1908.
9. РыбаковБ.А. Стольный город Чернигов и удельный город Вщиж. — М., Госстройиздат, 1953.
10. Ярыгин А.К.Изыскания о древнем расположении г. Чернигова. ТАС XIV, т. III., 1905.