СУЧАСНІ НАПРЯМИ ЕТНОЛОГІЧНИХДОСЛІДЖЕНЬ ГРЕКІВ ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я
Вступ
Автор досліджує етногенез греків українського Приазов'я.Використовується компаративний аналіз специфіки діалектів румеїв та урумів, їхантропологічні та культурні відмінності. Робиться висновок, що одна зособливостей культури та історії маріупольських греків — вплив або безпосередняучасть народів егейського світу у найтісніших зв'язках з народами ПередньоїАзії та Криму. У сфері наукових інтересів дослідників етнічної історіїмаріупольських греків повинні перебувати Кримсько-Малоазіатський і Балканськийрегіони.
Певна ізольованість від зовнішнього впливу,обумовлена в минулому соціально-економічними факторами, дозволила грекамПівнічного Приазов'я зберегти етнічні особливості національної культури таетнічне самовизначення. Ці фактори надають можливість внести ясність в деякіпитання походження та етногенезу «маріупольських греків».
Сучасна українська етнологічна наука багато уваги приділяєвисвітленню етнічної історії народів, які знайшли свою батьківщину на теренахУкраїни. Завдяки створенню передумов для всебічного розвитку етнічних спільнотв Україні помітно зросла їхня етнічна самосвідомість. Пробудження історичноїпам'яті дозволяє відтворити цілісну картину історичного минулого та сучасного.Одним з таких народів є греки Північного Приазов'я. У 1778 році відбулосяпереселення греків-християн з Кримського ханства на територію Маріупольськогоповіту Катеринославської губернії. Очолювані ініціатором міграції митрополитомІгнатієм, 18 тисяч греків покинули благодатний Крим і в Приазов'ї набулиадміністративної і політичної автономії [1]. Маріуполь формується як центргрецької общини в Приазов'ї (на місці Кальміуської слободи) після їхпереселення з Криму. На сьогоднішній день в етнічній структурі Донецькоїобласті греки посідають третє місце за своєю чисельністю (1,6%). За переписом1989 р., греків нараховувалося 98 тисяч [2], а за переписом 2001 р. їхчисельність зменшилися до 92, 6 тис. [3].
Науковий інтерес до греків Приазов'я впродовж останніхстоліть пов'язаний з їх глибоким етноісторичним корінням. Греки входили доскладу різних етносоціальних систем — Візантійської і Османської імперій,Кримського ханства, Росії, СРСР і сучасної України, а унікальність цього етносуполягає в тому, що вони змогли пронести крізь століття свою культуру, традиціїі мову. Причому іншоетнічне середовище кардинально не вплинуло на трансформаціюсамосвідомості грецького населення [4].
Слід зазначити, що сьогодні існують лише праці з окремихпроблем історії, культури, мови, побуту греків Приазов'я. В більшості своїйвони найчастіше висвітлюють лише окремі напрямки або сегменти етнічної історіїмаріупольських греків.
Мета праці — висвітлити основні проблеми та перспективи вивчення етнічної історіїмаріупольських греків у її міжетнічних аспектах, враховуючи особливостівнутрішнього розвитку і зовнішні впливи. Крім того, в цій роботі ми впершевводимо в науковий обіг фактологічні дані поєднані з матеріалами останніхекспедицій у Приазов'ї, що дає можливість глибше і повніше проаналізуватисучасні дослідження.
Окремі періоди етнічної історії маріупольських греківвідобразились у численних описах та дослідженнях. Заслуговують на увагудослідження В.І.Наулко [5], Ю.В.Іванової [6], А.В.Гедьо [7], В.О.Пірка [8], М.А. Араджіоні, [9], але є ще безліч питань, які потребують комплексногодослідження. Цілісного уявлення про етнічну історію греків українськогоПриазов'я поки ще не існує. Більшість праць орієнтована на висвітленняетноісторичних явищ у кримський та приазовський періоди. Практичнонедослідженими є питання походження та докримська історія маріупольськихгреків. Заслуговує на увагу сучасний стан грецької громади у Приазов'ї.
Для етнології недостатньо використовувати лише писемніджерела. Джерелознавчу базу дослідження складають передусім матеріали польовихетнографічних експедицій, які проводилися у грецьких селахВеликоновосілківського, Першотравневого, Старобешівського та Володарськогорайонів Донецької області протягом 1990-2003 рр. Ці матеріали включають записиобрядів, звичаїв та вірувань, зразки музичного, танцювального і словесногофольклору, дані опитувань інформаторів. Збирання фактологічного польовогоматеріалу здійснювалося за заздалегідь розробленими програмою тазапитальниками, фіксується шляхом фотографування, магнітофонних записів,зарисовок, причому як в румейських, так і в урумських селах [10].
Термін «маріупольські греки» об'єднує дві етнічніспільноти: румеїв-еллінофонів, мова яких має п'ять діалектів, що належать догрецької групи індоєвропейської мовної сім'ї [11], та тюркофонів — урумів [12],які говорять на чотирьох діалектах тюркської групи алтайської мовної сім'ї.Представники обох груп називають себе греками, але при цьому кожна групавідокремлювала себе і не підтримувала зв'язків з іншою до початку ХХ століття,хоча обидві спільноти розумілися кримськотатарською мовою [13]. В Криму та вПриазов'ї румеї селилися окремо від урумів, не вступали в міжетнічний шлюб імали різні етноніми. Але спільна конфесійна прихильність урумів і румеїв доправослав'я є одним з основних критеріїв належності до грецького етносу.Польові етнографічні дослідження сучасного стану грецької діаспорипідтверджують наявність вищевказаних явищ і в наш час [14].
Отже, постає питання: чому уруми та румеї мають особливості втрадиційній культурі та говорять різними мовами? Чи це наслідок сусідства зкримськими татарами, чи свідчення того, що вони переселились у Крим з різнихтериторій і в різний час? Наукові дослідження, які ми маємо в сучасності, не взмозі відповісти на поставлені запитання. Щоб створити вірогідні гіпотезипоходження маріупольських греків, слід провести комплексні дослідження наможливому історико-етнографічному матеріалі з їхньою обов'язковою прив'язкою допевної території та конкретно-історичних подій. Витоки етнічної історіїмаріупольських греків слід шукати в глибокій давнині, де вона ввібрала в себенашарування різних епох і народів.
Реконструкцію всіх даних, які могли вплинути на формуванняурумів та румеїв як спільноти, необхідно пов'язувати з етнічними процесами вКримсько-Малоазійському регіоні. Цей регіон являє собою класичний прикладнайскладнішого переплетіння етнічних, політичних, соціально-економічних такультурних феноменів. Розташований на шляхах перетину торгових магістралей,відіграючи роль мосту між Європою та Азією, регіон увібрав у себе явища Сходу іЗаходу. Тому слід дуже уважно дослідити форми взаємодії, збагачення і кореляціїна міжпредметному рівні, що дасть можливість висвітлити етнічну історіюнародів.
Для висвітлення етнічної історії греків Приазов'я слідрозглянути комплекс наукових досліджень, враховуючи їх безписемність. Безсумніву, для цього необхідно проводити ареальні вивчення етнічних процесів уЧорноморсько-Середземноморському регіоні. Такі дослідження повинні виходити замежі вивчення лише греків, охоплюючи сусідні народи.
Велику користь дасть розгляд регіональних етнокультурнихвзаємодій народів Азовсько-Чорноморського та Середземноморського регіонів.Актуальною є можливість дослідити існування грецьких культурних ізоглос — лінійна карті, які вказують на територіальне розповсюдження певних етнічних явищ. Зурахуванням історичних реалій етноісторія маріупольських греків пов'язана знародами Балкан, Малої Азії, Криму та Приазов'я. Тому матеріали, які є у нашомурозпорядженні, доречно співставляти з історичними, етнографічними,лінгвістичними, фольклорними та антропологічними даними перелічених регіонів.
Спробуємо віднайти відсутні ланки єдиного ланцюга, які є дужеважливими для етнічної історії, з урахуванням періодизації, що відображаєякісні зміни основних ознак етносу.
Без відомостей про мову важко простежити етногенез греків із'ясувати їх походження. Дані лінгвістики допомагають встановити спорідненістьмов, вивчати міграційні процеси та умови життя «еллінофонів» і«тюркофілів». Найбільш вивчена тема в галузі мовознавства — діалектигреків Приазов'я. На сьогоднішній день є досить значна кількість досліджень зпорівняльного аналізу діалектів мови румеїв та мови урумів. Румейські діалектирозподілені лінгвістами на групи, залежно від ступеня побудови слів тюркського іарабського походження, що свідчить про рівень економічних і культурних зв'язківз цими народами в минулому, хоча сучасні дослідники констатують розбіжністьїхніх етнічних і лінгвістичних показників. Урумські говори, після детальноговивчення, сучасний мовознавець О.Гаркавець [15] розподілив на групи у порядкунаростання огузьких елементів. Він же характеризує їх як кипчацько-огузькудіалектну спільність. З іншого боку, відомий російський дослідник тюркських мовН.А.Баскаков [16] відносив урумські діалекти до огузосельджукської підгрупиогузької групи, тоді як мова кримських татар, як відомо, належить докипчацько-огузької підгрупи кипчацької групи. Зазначене дає підставу твердити,що урумська мова формувалася у надрах Османської імперії на теренах Малої Азії.Але в цілому треба відзначити, що недостатньо досліджується структурнаподібність мов приазовських греків з мовами греків балканських, понтійських,малоазіатських.
Другий аспект мовної проблеми маріупольських греків — цемовне розмаїття. Ще на порозі ХХ століття уруми називали своєю рідною мовою«татарську» або «турецьку», румеї — грецьку [17], арозумілися між собою російською, забувши кримськотатарську. Діалективикористовують і до сьогодення, в основному, в побуті. Неодноразові спробигрецької інтелігенції відродити свою мову, розвинути грецьку літературу неприносять суттєвого успіху [18]. Рідну мову вивчають у недільних школах [19],але увага більше приділяється вивченню новогрецької мови.
Останній перепис 2001 року відобразив зменшення чисельності греківв Україні, в тому числі і за рахунок зниження етнічної свідомості, на яку немогла не вплинути державна політика 20-х рр. XX ст., спрямована на еллінізаціюта вивчення новогрецької мови, фактично чужої для греків Приазов'я.Відсторонення грецького населення від вивчення саме своєї рідної мови призвелодо руйнування діалектів і до розмивання етнічної самосвідомості. Сучаснеопанування новогрецької мови пов'язано із міграціями урумів та румеїв доГреції.
Одне з найважливіших і найскладніших питань етнічної історіїкожного народу — це його походження. На сьогоднішній день не існуєобґрунтованої теорії походження маріупольських греків з урахуванням їх поділуна етнічні групи — румеїв (еллінофонів) та урумів (тюркофонів).
Це питання було неодноразово порушене дослідниками кінця XIXст. В.І.Григорович [20] співвідніс урумів до аланів, Ф.Браун до готів [21].Гіпотеза тюркського походження урумів сформульована І.А.Кореловим [22] таА.Н.Гаркавцем [23]. Але більшість дослідників ХХ ст. — А.Л.Берт'є-Делгар [24], А.І.Маркевич[25], Н.І.Соколов [26], М.Арджиіоні [27] — дотримуються гіпотези етнічноїцілісності і єдиних коренів походження урумів і румеїв. А з причин вибірковоговикористання джерел та відсутності комплексного підходу вчені не в змозізробити критичний аналіз багатьох вузлових моментів в історії приазовськихгреків. Лише йдучи шляхом співставлення численних джерел та літератури, можнавідповісти на питання про походження саме греків Приазов'я.
Дослідження раннього етапу етнічної історії греків Приазов'язавжди були пов'язані із значними труднощами. Одним з нечисленних джерел, якідозволяють наблизитися до вирішення даної проблеми, можуть бути даніантропології. Це якраз той випадок, коли антропологічні матеріали мають певніпереваги серед інших категорій джерел. Дані антропології дадуть змогупідтвердити гіпотези, що висвітлюють питання про поділ греків за мовнимиознаками. На сучасному етапі досліджень важко зробити певні висновки черезнедостатність антропологічних характеристик приазовських греків. У 50-60-хроках ХХ ст. обстеження грецького населення Приазов'я проводили українськийантрополог В.Д.Дяченко [28] та грецький антрополог А.Н.Пулянос [29]. Обстеженняпроводились лише в двох грецьких селах, тому не було змоги зробити об'єктивнівисновки про антропологічні відмінності між урумами та румеями. І лише в нашчас з'явилася можливість більш глибокого вивчення антропології греків. Протягом2002 року було проведене обстеження грецького населення Приазов'я професоромС.П.Сегедою в урумських та румейських селах. У програмі антропологічнихдосліджень були використані одонтологічний та дерматогліфічний методи, що даломожливість на основі комплексу ознак визначити ступінь подібності тавідмінностей між представниками двох етнічних груп. В результаті експедиційноїроботи укладені каталоги антропологічних типів маріупольських греків за місцемїх проживання (більше 1000 фенотипів).
Почалася обробка зібраних даних і продовжується підготовка донаступних етапів антропологічних досліджень.
Узагальнюючи на першому етапі наявні матеріали, можнапростежити етногенетичні зв'язки греків Приазов'я. Беручи до уваги фізичнийвигляд маріупольських греків, можна визначити, що антропологічно вони зв'язані,по-перше, з місцевим населенням Балкан та «досельджукським»,«доосманським» населенням Малої Азії, по-друге, з прибулимиелементами, так званими «східними» — огузо-тюркськими. Загалом обидвігрупи належать до південноєвропейського типу великої європейської раси, причомуприсутні риси середземноморського, малоазійського та східного антропологічноготипу [30].
Протягом останніх двох років провадиться велика експедиційнаробота по вивченню сучасного стану греків Приазов'я. Одним з напрямківдослідження були ономастичні дослідження і конкретно етнонімів, розповсюдженихсеред грецького населення: греки, еллінці, румеї, уруми, тати, базаріоти таінші. Викликають зацікавленість дослідження філолога Є.І.Назар'єва [31], якийпростежує ізоглоси етнонімів. Це значно розширює діапазон можливостей побудовимоделей етногенетичних зв'язків. На прикладі розповсюдження терміна«тати», який побутує в середовищі греків Приазов'я, можна зобразитиізоглосу таким чином: іранці (Передня Азія) → тюрки (Передня Азія іМала Азія) → турки-османи (Мала Азія) → татари (Кримськийпівострів) → греки (Крим і Приазов'я).
Дослідження традиційної культури і стан сучасної культури,без сумніву, тісно пов'язані з етнічними процесами. Для вивчення етнічноїісторії традиційна культура є дзеркалом, яке відбиває етноісторичні реалії.Можна говорити про цей матеріал як базовий. Але дослідники цього напрямку восновному лише фіксували й описували матеріальну та духовну культуру греківПриазов'я, практично не порівнюючи і не поділяючи її на урумську і румейську. Внаш час дослідження практично всіх аспектів етнології греків Приазов'яорієнтовані на об'єкти і форми прояву: увага приділяється опису тасистематизації, але не семантиці явищ матеріальної і духовної культури.Винятком є праці Ю.В.Іванової [32], в яких дослідниця фрагментарноспіввідносить явища культури греків Приазов'я з аналогічними, що зустрічаютьсяна території Малої Азії, Закавказзя, Криму та Балкан.
Як результат тривалого перебування в межах Османської імперіїі на території Приазов'я в обох групах сформувалися спільні культурно-побутовіриси. Особливо це відобразилося в матеріальній культурі — житлі, одязі, їжі, депревалює східний вплив [33]. В цих явищах простежуються риси татарської,османської та грецької традиційної культури. За групами ознак можна позначитипевні ареали, які свідчать про етногенетичну і етнокультурну спорідненістьнародів регіону.
Давні зв'язки кримських греків з Турецькою імперієюпростежуються й у творах усної народної творчості («Що ви сидите, дітиархонтів?», «Плач на взяття Константинополя» [34], «Пісняпро Кафу» та ін.) [35], де відображені конкретно-історичні події життягреків у кримський період. Матеріали польових досліджень підтверджують фактиписемних джерел, що лише із завоюванням Візантії і падінням Константинополягрецьке населення постійно відчувало гноблення з боку турків. Татари жвідрізнялися певною віротерпимістю до християн. Усна народна творчість урумівта румеїв багата за змістом і різноманітна за жанрами [36]. Але на сьогодніпоки що лише фіксуються окремі взірці народної творчості, хоча деякі дослідникивідзначають відмінність епічного і пісенного жанрів урумів і румеїв, акцентуючиувагу на зовсім різні генеалогічні корені [37]. С.І.Марков відзначаєзапозичений характер фольклору урумів і пов'язує його із Сходом [38].
А А.Н.Гаркавець, досліджуючи діалекти урумів, звертає увагуна їхню фольклорну мову, яка має турецько-османську основу. Загалом османськатрадиційна поезія вплинула і на кримськотатарську пісенну творчість [39]. Це іє відповідь на питання: «Чому багато румейських історичних пісень такінезрозумілі за змістом?» Більшість з них запозичена у татар. Тому моваосманcької поезії, як складова частина татарського фольклору, для еллінофонівзовсім незрозуміла. Серед урумів такого не спостерігається, бо османська моваїм близька і зрозуміла.
Багатим джерелом етнічної історії є обряди. Це багатогранний,різнобічний прошарок народної культури, в якому виявились явища різнихісторичних епох і етнокультур. У народній культурі урумів та румеївперсоніфіковані відтини часу, серед яких важливе місце посідають уособленісвята. Особливо вшанованими, окрім святого Георгія, є святі Федір, Трифон,Харлампій, Стратилат, Костянтин, Пантелеймон, які слов'янам маловідомі, хоча цісвята не пов'язані з християнською церквою, вони мають давньогрецький стрижень ів далекому минулому називалися «еорте», а у мовленні маріупольськихгреків — «юрти» або «йорти». Вони отримали свою назву вДавній Елладі і були посвячені особливо шановним божествам. Але«йорти» обов'язково святкується з «панаїром» — престольнимхрамовим святом, яке в наш час поєднує елементи язичества і християнства. Доскладу свята входять обов'язкові елементи: обітниця, жертвоприношення,колективна трапеза, молебень та спортивні змагання [40]. Це свято, завезенегреками з Криму, є класичне переплетення етнокультур. Загалом слід відзначити,що в обрядовості греків Приазов'я в більшій мірі проявився вплив БалканськоїГреції, ніж Сходу.
Танцювальне мистецтво дотепер залишається маловивченим. Слідвідзначити, що грецькі танці відрізняються складністю ритміко-метричногомалюнка. Для багатьох з них є характерною невідповідність музичної ітанцювальної форм. Поруч з такими розмірами, як 2/4 і 4/4, існують і так званінесиметричні — 7/8 і 9/8.
Складні ритми сприяли збагаченню грецького танцю. Одним ізнайдавніших танків, що дійшли до наших днів, є «Хоро», описаний ще в"Іліаді".
Танок потрапив до Туреччини за часів Олександра Македонськогоі отримав назву «Хорон». Практично всі інші танці мають тюркськуоснову.
Найпопулярніші з них — «Хайтарма» в урумів і«Бувданка» в румеїв — походять від татарської «Кайтарми».Те саме можна сказати й про танці чабанів: «Джаванава»,«Триєтку», «Бойім-одаман» [41]. Водночас у традиційномупобуті греків були практично відсутні танці слов'ян.
Висновки
Як бачимо з вищенаведених прикладів, одна з особливостейкультури та історії маріупольських греків — вплив або безпосередня участьнародів егейського світу у найтісніших зв'язках з народами Передньої Азії таКриму. Тому Кримсько-Малоазіатський і Балканський регіони повинні перебувати усфері наукових інтересів дослідників етнічної історії маріупольських греків. Ілише ареальні дослідження вищевказаних наукових предметних напрямків допоможутьвідповісти на багато питань.
Щодо подальших перспектив, то тільки комплексне дослідженняісторичних, етнографічних, лінгвістичних, антропологічних і фольклорнихматеріалів допоможе розкрити складні явища етнічної історії греків та їхміжетнічні контакти.
Література, джерела
1. Дубровин Н. Присоединение Крыма к России: Рескрипты,письма, реляции и донесения. — Т.3. 1779-1780 гг. — СПб, 1887. — С.319, 713;Саенко Р. Из истории основания г. Мариуполя. — Мариуполь, 1997. — С.9.
2. Наулко В.І. Хто і відколи живе в Україні. — К., 1998. — С.52
3. Урядовий кур'єр. — 2001. -№244. — С.12.
4. Пономарева И.С. Отражение межэтнических контактов втрадиционной культуре греков Приазовья // Україна-Греція: історія тасучасність. — К., 1993. — С.116-117; Об этнокультурных процессах в греческойдиаспоре Приазовья // Україна-Греція: історія та сучасність. — К., 1995.-С.221-222;Етномовна ситуація серед греків українського Приазов'я // Етнічна історіянародів Європи. — К., 2002. — С.59 — 62.
5. Наулко В.І. Греки в аспекті етнодемографічного розвиткуУкраїни ХХ ст. // Україна-Греція: Досвід друж. зв'язків та перспективиспівробітництва: Тез. міжнар. наук-практ. конф. Маріуполь, 1996. — С.215-217;Етнічний склад населення Української РСР: Стат.-картогр. дослідження. — К.,1965; Развитие межэтнических связей на Украине: (Ист.-этногр. очерк) — К.,1975; Современный этнический состав населения Украинской ССР // СЭ. — 1963. — №5. — С.46-59; Хто і відколи живе в Україні. — К., 1998.
6. Иванова Ю.В. Хозяйственный быт греков Приазовья // Итогиполевых работ ИЭ АН СССР в 1970г. — М., 1971. — С.130-139; Трансформациятрадиционного греческого костюма в многонациональном районе Приазовья в 1920-х- 1970-х гг.// Всесоюзн. конф., посвящ. этнографич. изучению современности:тез. докл. — М.; Нальчик, 1975. — С.125-127; Особенности формированияхозяйственного комплекса многонационального района Приазовья //Культурно-бытовые процессы на Юге Украины. — М., 1979.-С.74-91; Влияниесоциально-экономических условий и этнических традиций на одежду сельскихжителей: По материалам исследов. греч. населения Донец. обл. Укр.ССР // СЭ. — 1976. №2. — С.43-56.; Национальные традиции и формирование хозяйственногокомплекса в многонациональном районе (На прим. Приазовья XVIII-начала ХХ в.) //Всесоюз. науч. сес., посвящ. итогам полевых археол. и этногр. исслед.: Тез.докл.-Тбилиси, 1971. — С.59-62.
7. Гедьо А.В. Джерела з історії греків Північного Приазов'я(кінець XVIII — початок ХХ ст.) — К., 2001; К вопросу о политическихвзаимоотношениях России и Крымского ханства в последней трети XVIII в. //УГІСП. Т.1.Ч.1. С.271-273; Мариупольский греческий суд в системе самоуправленияРоссии // УГ. — С.58-60; Переселение греков из Крыма в Приазовье (Вымыслы иреальность) // Новые страницы в истории Донбасса. — Донецк, 1995. — Кн.4. — С.8-17; Гедьо А.В. Самоврядування греків Північного Приазов'я // Матеріали вуз.наук. конф. профес.-виклад. складу за підсумками наук.-дослід. роботи. — Донецьк, 1997. — С.69-72; Умови життя та господарська діяльність греків уПриазов'ї (1778-1820рр.)// Південна Україна 18-19 століть: Зап. наук.-дослід.лабораторії історії Південної України. — Запоріжжя, 1996 — С.106-109:
8. Пірко В.О. Заселення степової України в XVI-XVIII ст. — Донецьк,1998; Опис Азовської губернії (кінець XVIII ст.) // Дніпропетровськийісторико-археографічний збірник. — Вип.1. — Дніпропетровськ, 1997. — С.190-199;Пирко В.А. Северное Приазовье в XVI — XVII вв. — К.,1988.
9. Араджиони М.А. Греки Крыма и Приазовья: история изучения иисториография этнической истории и культуры (80-е гг. ХVIII в. — 90-е гг. ХХв.): Пособие для студ. вузов и учителей общеобраз. и нац. воскр.школ.-Симферополь, 1999; К вопросу об эмиграции христианского населения Крыма вконце XVIII в.// Проблемы истории Крыма. Тез. докл. и сообщ. научн. конф. — Сімферополь, 1991. — Вып.1. С.8-9; К вопросу об этнокультурных особенностяхпозднесредневекового христианского населения горного Крыма // Материалы поархеологии, истории и этнографии Таврии. — Симферополь, 1993. — Вып.3. — С.184-193; К вопросу о некоторых концепциях этногенеза тюркоязычногопозднесредневекового христианского населения (греков) Юго-Западного Крыма // — Симферополь, 1992. — С.143-160; К вопросу о переселении приазовских греков вКрым // ДППСНДР. — Мариуполь, 1993. — С.115-117; К вопросу о «татах»в Крыму // Греки и греческая культура в Крыму. Тез. науч.-практич. конф. — Симферополь,1995. — С.13-14; К истории формирования территориальной группы греков в Крыму(1775 г. — первая половина XІХ в.) // УГІС. — Київ, 1993. — С.3-5; Начальныйэтап изучения этнической истории и культуры мариупольских греков (К историипоиска «крымских древностей» в Приазовье) // Проблемы истории иархеологии Крыма. — Симферополь, 1994. — С.175-191; О материалах Н.И.Репниковапо этнографии мариупольских греков в фондах Крымского республиканскогокраеведческого музея // Крымский музей. — Симферополь, 1994. — С.82-89;Традиционный женский костюм позднесредневековых крымских греков // Южный архив.- Херсон, 1993. — Вып. 1. — С.82-94.
10. Польові дослідження проводились у грецьких селахПриазов'я у 1990-1996 рр.
11. Соколов И.И. О языке греков Мариупольского и Сталинскогоокругов //Язык и литература. — 1930. — Т.6. — С.49-67; Спиридонов Д.С.Історичний інтерес вивчення говірок маріупольських греків // Східний світ. — Харків, 1930. — Т.12(3). С.171-181; Сергиевский М.В. Мариупольские говоры//Известия АН СССР. Отделение общественных наук. — Л., 1934. — С.533-587;Чернышова Т.Н. Новогреческий говор сел Приморського (Урзуфа) и Ялты,Первомайского района Сталинской области. — К., 1958. -С.8; Белецкий А.А.Греческие диалекты на юго-востоке Украины // Балканская филология. — Л., 1970.- С.5-15; Царенко Е.И. Румейско-тюркско-восточнославянское лексическоевзаимодействие в условиях Донбасса // Греки Украины: история и современность. — Донецк, 1991. — С.128.
12. Баскаков Н.А. Тюркские языки. — М., 1966; Гарковец А.Н.Тюркские языки на Украине. — К., 1988; О происхождении и классификации урумскихговоров Северного Приазовья // Советская тюркология. — 1981. — №2 — С.46-58;Муратов С.Н. Материалы по говорам тюркоязычных греков (урумов) Донецкой областиУССР // Краткие сообщения института народов Азии. — Л., 1963. — №72. — С.178-191; Тенишев Э.Р. Говор урумов села Прасковиевка // Советскаятюркология.-1973. — №1. — С.79-96;
13. Мариуполь и его окрестности. Отчет об учебных экскурсияхМариупольской Александровской гимназии. — Мариуполь, 1892.-С.38.
14. Польові дослідження проводились в грецьких селахПриазов'я у 1996-2002 рр.
15. Гаркавець А. Н. Тюркские языки на Украине. — К., 1988.
16. Баскаков Н.А. Тюркские языки. — М., 1966, приложение №1.
17. Первая всеобщая перепись населения Российской империи,1897 г.; ХІІІ. Екатеринославская губерния. — СПб, С.74-75.
18. Киор В.И. Тоцкая И.В. О некоторых парадоксах языковойситуации в регионе Приазовья //Греки Украины: история и современность. — Донецк, 1991.-С.147-151.
19. Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світовогоетнодержавницького досвіду /За заг. Ред. Ю.І. Римаренка. — К., 2000. — С.160.
20. Григорович В.И. Записки антиквара о поездке его на Калкуи Кальмиус. — Одесса, 1874.
21. Браун Ф. Мариупольские греки//Живая старина. — 1891. — Вып.2.
22. Корелов И.А. Иноязычные греки (урумы) на территорииГрузии // Известия АН ГССР. Серия истории искусства. — Тбилиси, 1990. — №2.
23. Гаркавец А.Н. Тюркские языки на Украине. — К., 1988; Опроисхождении и классификации урумских говоров Северного Приазовья // Сов.тюркология. — 1981. — №2. — С.46-58.; Зміна традиційного порядку слів утюркських мовах на Україні // Мовознавство. — 1983. — №3. — С.41-49.; Розвитокдієслова в тюркських мовах на Україні /Інститут мовознавства АН УРСР. — К.,1986.; Тенденції розвитку первинного дієприслівника на -А в тюркських мовах наУкраїні //Мовознавство. — 1985. — №1. — С.50-58.; Принцип становлення тарозвитку урумської пісенної мови // Мовознавство. — 1986. — №3. — С.55-57.Проблеми виділення інфінітива в урумській мові // Мовознавство. — 1981. №3. — С.47-54.; Развитие согласования в армяно-кыпчакском и урумском языках // Изв.АН Каз. ССР. Сер. филол. — 1987. — №1. — С.8-15.; Уруми Надазов'я // Східнийсвіт. — 1993. — №2. — С.48-64.; Фонетическая субституция как прием поэтизацииурумской песенной речи // Сов. тюркология. — 1986. — №3. — С.43-50.
24. Бертье-Делагар А.Л. Исследование некоторых недоуменныхвопросов средневековья в Тавриде //ИТУАК. — 1920. — Вып.57.
25. Маркевич А.И. К вопросу о положении христиан в Крыму вовремя татарского владычества. — Симферополь, 1910.
26. Соколов И.И Мариупольские греки // Труды Институтаславяноведения АН СССР. — Л., 1932. — Т.1.
27. Араджиони М. Греки Крыма и Приазовья: история изучения иисториография этнической истории и культуры. — Симферополь, 1999.
28. Д'яченко В.Д. Антропологічний склад українського народу.- К., 1965
29. Пулянос А.Н. К антропологии греков СССР// Вопросыантропологии. — 1960. — Вып. 4.
30. Вывод сделан на основании таблиц, приведенныхА.Н.Пуляносом в указанной работе, и материалов полевых этнографическихэкспедиций в греческих селах Приазовья в 2002 году (антропологическиеисследования проводил д.и.н. С.П.Сегеда).
31. Назар'єв Є. І Про питання протогенезу греків України //Етнічна історія… Вип.4.-К., 2000.-С.54-58; Определение «эллин» и«румей», бытующие на территории украинского Приазовья // Мариуполь:история и перспективы. — Т.2. — Мариуполь, 2002.-С.40-43; О слообразовательноманализе в историко-этимологических исследованиях (на примере этнонима«таты», бытующего у греков украинского Приазовья) // Материалы 2итоговой научно-практической конференции преподавателей Мариупольскогогуманитарного института.-Мариуполь, 2000. — С.75-77.
32. Иванова Ю.В. Влияние социально-экономических условий наодежду сельских жителей (по материалам исследования греческого населенияДонецкой области УССР) // СЭ. — 1976. — №2. — С.43-56; Особенности формированияхозяйственного комплекса многонационального района Приазовья //Культурно-бытовые процессы на юге Украины. — М., 1979. — С.74-92.
33. Богадица Т.К. Саенко Р.И. Традиционная народная пищамариупольских греков: история и современность //Україна-Греція: історичнаспадщина і перспективи співробітництва. — Т.1., Ч.ІІ. — Маріуполь, 1999. — С.396-399; Будина О.Р. Жилище болгар, греков, албанцев. Материальная культуракомпактных этнических групп на Украине // Жилища. — М., 1979; Куфтин Б.А.Жилища крымских татар в связи с историей заселения полуострова // Мемуарыэтногр. отд. о-ва любителей естествознания, антропологии и этнографии. — М.,1925. — Вып.1. — С.1-58; Иванова Ю.В. Традиционная культура греческогонаселения России — СССР в ее историческом развитии// Украина-Греция: история исовременность. — Донецк, 1991. — С.173-181.
34. Текст цієї пісні зберігся тільки у рукопису мешканця с.Кара-Коба Р.С. Харабади.
35. Кузьминков Л.М. Фольклор та історія кримських ромеїв//Україна-Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва. — Маріуполь,1999.-Т.1. — Ч.2. — С.399-401; Хартахай Ф.А. Христианство в Крыму. — Симферополь, 1864. — С.18; Матеріали польових досліджень у селі ВеликийЯнісоль, 1997 р.
36. Князєва Т.М. Жанрова та поетична система грецькогофольклору Приазов'я. // Україна-Греція: досвід дружніх зв'язків та перспективиспівробітництва. — Маріуполь, 1996. — С.233-235.
37. Алдунова Н.К. Фольклорна спадщина греків Приазов'я:урумо-румейський аспект// Мариуполь: история и перспективы. — Мариуполь, 2002.- С.166-168.
38. Марков С.И. Заметки о быте греков г. Мариуполя //Мариуполь и его окрестности. — Мариуполь, 1892.
39. Гарковец А.Н. Тюркские языки на Украине. — К., 198. — С.45, 50.
40. Лиганова Л. Про особливості панаїра — престольного святагреків Приазов'я // Східний світ. — 2000. -№1. — С.46-52.