СЕЛИЩЕБАБАЇ
Селище Бабаї– селище міського типу. Займає площу 581га. Знаходиться на південному заході, в12км від міста Харкова, на правому березі річки Уди. На заході селища лісовиймасив, на півдні і сході – угіддя радгоспу «Червоний партизан».
Хвилястість –характерна особливість рельєфу місцевості. Це – південні відроги Середньо-Руськоївисочини. Вона розчленована ярами та балками. Нахил рельєфу – з півночі напівдень, направлений до річки Уди. Найвища позначка висоти – 193м, різницяперепаду висот становить 98м. Мальовничі схили, на яких знаходиться селище,розділені глибокою балкою «Безим’яною»,на дні якої, з-під лісу тече струмок. На своєму шляху він наповнює два ставки:перший був створений у 1830 році для потреб Олександрійського спиртозаводу,другий «Гайдучка» — у 1940р..
Частина селищазнаходиться в долині річки Уди. Ріка бере свій початок у Білгородській області,у селі Безсонівка, а впадає в річку Сіверський Донець біля селища Есхар.Загальна довжина – 164км, із яких 145 припадає на Харківську область, і лише 5,5 км на територію селища Бабаї. Русло річки має ширину від 5 до 50м, а довжина лугової терасиколивається від 0,3 до 3,5км. Вона використовується для сінокосу і підгороди.Долина річки затоплюється по весні талими водами.
На правомукрутому березі річки Уди росте листяний ліс, а на лівому пологому – сосновібори. Ріка Уди приймає багато притоків, серед яких найбільшою є Лопань.
Залежно відвисоти місцевості змінюється і глибина водоносних пластів(підземних вод). Вона коливаєтьсяв межах від 50-100м ґрунти – різноманітні: глина, чорнозем, перемішані в різнихпропорціях, з перевагою чорнозему.
Клімат – помірноконтинентальний, характеризується різкими та помірними змінами погоди. Причиницих змін – близькість степової зони і незахищеність місцевості горами. Дляклімату характерний також несприятливий, нерівномірний розподіл тепла на порахроку. Довжина без морозного періоду – з 20 травня по 25 серпня річна сумаопадів – 440-520мм.
Із кориснихкопалин в селищі є світло – бурі глини. Це – сировина для виготовлення цегли.Для виробництва будівельної цегли необхідно додати 34% піску, для гончарноїчерепиці глину можно використовувати як у чистому виді, так і з домішками 20%піску.
Населення вБабаях складає приблизно 7800 чоловік.
«Малинник»- цестара назва одного з куточків Бабаїв.
«Малинник» займаєсхили, розташовані між вулицею Корольова і вулицею ім.Фрунзе.
Це місценазивається так недарма, адже подейкують, що колись тут все було порослемалиною…
Існує легенда,що багатий поміщик навмисне наказав розсадити малинові кущі на тоді ще незасадженій і спільній для всіх землі аби його кріпаки могли у часи голодуполасувати смачною ягодою. Та є ще одна чудова прикраса схилів — прадавняодинока груша, красива як навесні, коли цвіте, так і восени…
Кажуть, ніби тосамотня дівчина, що виглядає свого козака.
Колись тут була
ґрунтова дорога,нею
користувалиськріпаки,
а, можливо, поній ходив
і сам Сковорода.
Але, нажаль, зтих часів все змінилося: малинових кущів вже давно нема, дорога поросла кущамиі лише старезна груша є пам’яткоюдавніх часів.
Природа зазналазначного антропогенного впливу з кожним днем людина відбирає в неї все більше ібільше.
У біографії Г.Сковороди, сел. Бабаї займає особливе місце серед усіх сел.., де жив мандруючивидатний філософ.
З 1769 по 1774рік він мешкав тут у свого учня з Харківського колегіуму, священника ЯковаПравицького. Саме тут були написані його 15 байок із 30 «Басен Харьковских». Місцевийпоміщик П. Щербінін та Я. Правицький підтримували філософа у його нелегкомужитті.
Як філософ Г.Сковорода відомий передусім своїми просвітницько-етичними ідеями. Його філософськіта літературні твори відповідають на вічні питання, як виховати людину.
«Зробимо світ кращим, створимо деньвеселішим» — закликав Г. Сковорода. 1769 р. Ї початок странницького перiоду вжиттi Григорiя Сковороди. 1770 р. І останнi вiдвiдини Києва. Сковорода тримiсяцi живе в Китаєвiй пустинi, звiдки перебирається до ахтирськогоТроïцького монастиря. 1772 р. Ї написаний «Разглагол о древнеммире», одразу пiсля нього Ї «Разговор пяти путников о истинном щастиив жизни». 1774 р. І з початку цього року Сковорода живе в селi Бабаïна околицi Харкова. Тут вiн закiнчує «Басни Харьковския» i дописуєдiалог «Кольцо». 1775 р. Ї Григорiй Саввич присвячує В. С. Тевяшовусвою нову роботу Ї дiалог «Алфавит, или букварь мира». 1776 р. Їнаписано трактат «Икона Алкивиадская». 1781 р. І подорож до Таганрогу. 1783 р. І в Бабаях Сковорода закiнчує роботу над дiалогом«Брань архистратига Михаила со сатаною». 1783 — 1785 — перiод написання трьохпраць: «Беседа 1, нареченнаяobservatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»;дiалог «Пря бесу с Варшавою».
Частина селища знаходиться в долині річкиУди. Річка бере свій початок у Білгородській області, в селі Безсонівка. Впадаєв річку Сіверський Донець біля селища Есхар. Загальна довжина – 164км, з яких145км припадає на Харківську область, і лише 5,5км на території селища Бабаї.Русло річки має ширину від 5 до 50м, а довжина лугової тераси може коливатисявід 0,3 до 3,5км.Вона використовується для сінокосу і під городи. Долина річкизатоплюється на весні талими водами.
На правому крутому березі річки Уди ростелистяний ліс.
А на лівому — соснові бори.
Річка Уди приймає багато притоків, середяких найбільшим є Лопань.
Залежно від висоти місцевості змінюєтьсяі глибина водоносних пластів ( підземних вод).
«Гайдучка»
В селищі Бабаї єставок, який назвали Гайдучка. Він розташований біля лісу, створений-1940г. Лісдуже красивий, тому що там багато дерев, кольорів, грибів. На цей ставокприлітають качки, вони живуть до глибокої осені. Коли ставок замерзає, качкивідлітають в теплі краї. Влітку і взимку рибаки ходять ловити рибу. Риба великаі маленька. Жителі селища Бабаї влітку ходять купатися і загоряти. Навіть зміста приїжджають, щоб купувати або просто відпочити на нашому Бабаєвськомставку. На Гайдучке є дитячий пляж. В 2007 році ставок викупили, тепер вінналежить не жителям, а якомусь олігарху. Взимку, коли ставок замерзає діти,підлітки і навіть дорослі ходять кататися на ковзанах, санках, лижах і грають врізні ігри. В нашому селищі протікає річка Уди. Влітку, коли сонце нагріваєводу, вона стає дуже теплою. Уди дуже брудні тому що все сміття і відходискидають в річку. Біля ставка знаходиться ліс. Весною, люди ходять збирати дариприроди. Ліс – дуже великий. Взимку, там лежать замети сріблястого снігу. А таксамо восени в бору можна побачити і знайти багато різних грибів. В густійгущавині живе багато різних тварин, такі як: білочки, лисички, зайчики. Напишних кронах дуба поселяються багато пташок. В лісі розташовуються великіполяни. Там є грушник, туди наша школа ходить на «Веселі старти». А ще в бору єкриниця им. Г.С. Сковороди. Наше селище дуже красиве і затишний.
Школа
До 1819 року вБабаях була церковно-приходська школа друга уХарківській губернії. У 1820 році на кошти попечителя О.А. Щербініна булавідкрита школа в його домі. Вчилось в неї 29 хлопчиків і 2 дівчинки.
Учителями булиселянин Семен Панов і священик Мухін. В 1850 році у школі навчалось 25 учнів. В1870 році учитель Панов за багатолітню добросовісну працю був нагородженийсрібною медаллю на Олександрівській стрічці. В 1878 році в Бабаях булазбудована школа, в якій у 1892 році працював один учитель, один законовчитель,навчалось 93 учні. Курс навчання 3 роки. 24 грудня 1893 року була відкрита церковно-приходськашкола. В ній навчалось 18 хлопчиків і 8 дівчаток. Більшість учнів приймалиучасть у читанні і співі на кліросі. Завідував школою священик МиколаЛобковський, він же був законовчителем. Його дружина була вчителькою.Попечителем був селянин Гаврило Андрійович Фоменко, він же був церковнимстаростою. В 1910 році збудовано земством шкільне приміщення «Сірої школи». В1910 році земством збудоване приміщення Центральної школи.
Школа відкрита у1878 році називалась народним училищем. Воно існувало на гроші селянськоготовариства і земства. Це було дерев’яне приміщення з двох кімнат, з кухні ікоридору. В одній кімнаті навчались діти, у другій жив учитель Федір ЮхимовичЮрловський. Наочні посібники одержували із земства. В школі була бібліотека із87 книжок. В 1886-1987 році навчалось 79 хлопчиків і 5 дівчаток віком від 7 до13 років. Заняття починалось з 10 вересня і закінчувалось 15 травня. Урокипочинались з 8 і тривали до 12 години, перерва до 13 години, потім з 13 до15-16 години. Хор дітей під керівництвом учителя співав у центрі.
В 1925-1926 роців Бабаях було дві школи, у минулому земські. В них навчалось 225 учнів – 140хлопчиків і 85 дівчаток. На обидві школи було розподілено 90 парт, 10 столів, 6шаф, 6 класних дошок. Працювало під керівництвом двох завідуючих 6 учителів.Навчання проводилось українською мовою. З 1928 року школа була семирічкою. Вцьому ж році першій Бабаївській школі було присвоєно ім’я Леніна. В 1937 роціприміщення №1 було добудовано 5 класними кімнатами з половини церковної цегли.В цьому ж році школа стала середньою.
Під часнімецько-фашистської окупації школа працювала з січня 1942 року. Директором бувТроян Віктор Кирилович. Дітей навчали десять учителів, було три техробітники,завгосп, діловод, сторож. В 4-річній школі навчалось: перший клас – 41 учень,2-А кл. – 38 учнів, 2-Б кл. – 48 учнів, 3-А кл. – 63 учні, 3-Б кл. – 82 учні. Всемирічці – 5кл. – 102 учні, 6 кл. – 77 учні, 7 кл. – 42 учні. Під часбомбардування приміщення школи було дуже пошкоджено. В сільській управі булоприйнято рішення про ремонт школи на суму 65962 крб. Необхідно буловідремонтувати підлогу, добавивши 50% нових дощок, покрити дах черепицею,замінити стелю, зробити нові двері і стінні шафи.
В 1948 роцібудинок «Сірої школи» переобладнали під сільський клуб, в 1955 році повернулиприміщення школі, коли приміщення було повністю зруйновано.
В 1959 році доприміщення №1 було добудовано столярну і слюсарну майстерні, в 1965 році тут жебуло добудовано дві класні кімнати і спорт зал. В 1967-1968 році було заміненопічне опалення на центрально-водяне, споруджено кочегарку. В 1975 роцізбудовано водяне опалення в приміщенні №2. В 1966-1967 роках обладнано столярнуі слюсарну майстерні в будинку по вулиці Шевченко (на той час церква залишиласьбез священика, а знаходилась вона в будинку церковно-приходської школи, якийналежав школі у довоєнні роки). У березні 1964 року школі було присвоєно ім’яП.О. Потапенка.
Зараз у школінавчається 710 учнів, працює 40 учителів і 20 техробітників.