Софіївка (парк)
/>
План-схема парка
Націона́льний дендрологічний парк «Софіївка» (укр. Софіївка) — парк,навчально-дослідницького інституту Національної академії наук України,розташований в північній частині міста Умань Черкаської області України, наберегах ріки Каменка.
Кожен рік його відвідує близько 500 тисяч людей. Площа — 179,2 га. «Софіївка»являється памятником ландшафтного типу світового садово паркового мистецтва кінцяXVIII — першої половини XIX сторіччя. В ній ростн більше 3323 таксонів (видів,форм, сортів, культиварів) міських і екзотичних дерев і кущів, серед них: болотянийкипарис, сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гинго, багато іншого. Виданийкаталог рослин в якому нараховується 1994 таксона, із них 1220 деревних і 774травянистих рослин, в тому числі 25 таксонів горішника, 24 — буків, 41 — елей,100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — грунтопокривних і98 —квіткових рослин. В 2007 году колекция раслин парку включала 2103таксона деревних і 1212 травянистих. Парк «Софіївка» заснований в 1796 році хазяєномгорода Умані, польским магнатом Станіславом Потоцьким, назван в честь його дружиниСофії Віт-Потоцької і подарований їй до дня народження в травні 1802 року. Авторомтопографічного і архитектурного проекту і керівником будівництва парку бувпольский військовий інженер Людвіг Метцель, а всі роботи в парку виконували кріпакиУмані.
Парк був виконаний в майже безлісною місцевості, розділеною річкоюКаменкою, балками і каньйонами, которі врізались в граніт, часто виходящий наповерхню. При создании парка вміло використовувався рельеф, Але без наміченогоплану. Постановою Совнаркома УРСР N26/630 від 18 травня 1929 року «Софиївка»была проголошена державним заповідником. В 1945 року парк получає полну назву«Уманський державний заповідник «Софіївка». В 1949 году створюється декоративнийрозсаднік на площі в 20 га. Активно проводяться роботи по ремонту і реставраціїмалих архітектурних форм, дорожньо-алейної системи, скульптур парка.
Головна композиція парку проходе по руслу Каменки, де споруджений рядсамостійних басейнів і прудів: Верхній — 8 га, Нижній — близько 1,5 га, водопади(один із них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземна ріка Ахеронт (довжина 224 м).Парк прикрашає скали (Левкадска, Тарпейска), гроти (Венери, «Орешек», «Страха исумніву»), павільйони (Флори, Розовий). В 1972 році до «Софіївки» приєднуютьтериторію площею 5,1 га, яка раніше належила війсь ковій частині. З 1991 рокупарк здобуває статус науково дослідницького закладу НАН України. При вхіді натериторію парку, зліва, зразу же за входною башнею розташована горка,обсаженна можевельником, туями і ялинами. 28 лютого 2004 року Указом ПрезидентаУкраїни № 249/2004, дендрологічний парк здобув статус національного закладуі став називатися Національним дендрологічним парком «Софіївка».
Парк починається з головного входу по вулиці Садовій. За ним ідецентральна алея. Башні головного входу, споруда в 1850—1852 роках. Дом творіннявчених Національної академії наук Украіни. Це будинок має оригінальну архітектуру,а на вершині споруди — виникла площадка. Крім музею в Домі творіння вченихє готель на 45 человек, ресторан, сауна.
Перед павільйоном Флори, справа, знаходится джерело —«Серебряние ключи». Оформлення його зроблено в античному стилі. Це підковоподобнеспоруда із граниту, на краях якого дві вази з декоративними рослинами. В середнійчастині вертикальної стінки вмонтовані декорировані бронзою трубки, із котрихтече ключева вода. Фонтан «Серебряные ключи» був споруджений в 1974 році попроекту києвського архітектора Лопушинської на місті будки з желізною трубоюдля випуску води, котра стояла тут с 1850 року.
Справа від павільйону «Флора» знаходится дослідницький ізгранітних кліноподібних камнів арочного своду так называемий Венецианськийміст. В середині Нижнего озера із широко розкрытою пащею змії, ізвивающейся накамені, бє стовб води — фонтан «Змія». Вода поступає в фонтан поподземному водопроводу виложеному із гранітного глаткого камення.
Видовий склад дендропарку представлений такими видами рослин
1) Метасиквоя (лат. Metasequoia)
Метасеквоя (лат. Metasequoia) — рід хвойних дерев родини Кипарисові (Cupressaceae),раніше відносилися до старійшої родини Таксодіеві (Taxodiaceae).
Вяз Гірський (Ulmus scabra) Росте в змішаних широколистових лісахна холмах і в горах.
Клен татарський, або Чорноклен (лат. Ácer tatáricum)— листопадне дерево родини Кленових із Европи і Східно-Западної Азії. Іноді культивуютьв якості декоративних насаджень в садах и парках.
Береза жовта, Даурська береза (лат. Bétula costáta) — вид деревроду Береза. Має приналежність до числа розповсюджених деревних порід на територіїРосії. Росте береза жовта в перші роки життя швидко. Дожива до 200 — 250 лет.
Горобина плакуча Sorbus aucuparia L.)Місцеві назва — грабина, горобина. Невисоке дерево або кущ родини розових (Rosaceae)до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні,опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові,непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастихпо краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всічастини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе;чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8-1,5см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язьнижня. Плід — кулястий, оранжево-червоний.
Горобина звичайна росте в підліску абодругому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, па лісовик галявинах і узліссях.Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні.Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірськомуКриму. В культурі вирощують по всій Україні, крім степових районів. Заготовляютьу Волинській, Ровенській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Закарпатській,Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, у гірських районах Криму.Запаси сировини значні.
Сосна́ ве́ймутова, або біла восто́чна (лат. Pínusstróbus) — рослина, крупне дерево роду Сосна родини Соснові. Дерево висотою40-50 м і діаметром стовбура до 1,5-2 м з ажурною кроной, образованой тонкими гібкимигілками. Кора гладка, світло-сіра, у старих дерев темніє і внизу розстріскується.Хвоя по 5 шт. в пучке пряма, гібкая, тонка і мяка, не дуже довга (7-12 см), голубовато-зелена…Шишки довжиною 10-20 см. Насіння — 6-7 х 3-4 х 2,5-3 мм. Сосна Веймутова — швидкоростуща порода, особливо в віці до 40-50 років.
Латаття жовте, кубишкажовта (Nuphar lutea) латаття жовте у часи Дніпровських плавнів дійсно було дуже поширеноюводяною рослиною. Настільки поширеною, що у багатьох місцях на протязі з липня пожовтень люди навіть заготовлювали її кореневища! У наші часи вчені виявили в їхскладі багато алкалоїдів, дубільних сполук, сахарозу, метарабінову кислоту, багатокрахмалю. В насінні – 0,1% алкалоїдів, у квітках – глікозид серцевої дії. У Конськихта Базавлуцьких плавнях латаття жовте росло по річкових затоках, старицях, озерах.Цвітіння припадало на період з червня по вересень. За народними прикметами йогопочаток – 2-й або 3-й день русального тиждня (останній тиждень перед святом Трійці).На відміну від латаття білого, плоди латаття жовтого (до 10 см) дозрівали над, ане під водою.
Вільха чорна, Вільха клейка (Alnus glutinosa (L.)Gaerth.) — Дерево родини березових (Betulaceae) (10-30 м заввишки) з невеликою яйцеподібноюкроною і струнким стовбуром, вкритим темно-бурою тріщинуватою корою. Молоді пагонизеленуваті, тригранні, гладенькі або з рідким опушенням, клейкі. Бруньки, як і молоділистки, клейкі, тугі, на коротких ніжках. Листки оберненояйцеподібні або округлі(4-10 см завдовжки, 3-9 см завширшки), часто на верхівці з виїмкою, при основі ширококлиноподібні,зубчасті, листки темно-зелені, гладенькі, блискучі, з нижнього боку світліші, зпучками волосків у кутках жилок. Квітки одностатеві, тичинкові — зібрані в кінцевіпониклі сережки (4-7 см завдовжки), оцвітина чотирироздільна, тичинок чотири, квітказовні прикрита червонувато-бурою лускою, до нижньої частини якої зсередини приростаютьодин-два приквітки. Маточкові квітка у двоквіткових дихазіях, зібрані на розгалуженомубезлистому квітконосі, гілочки якого поступово видовжуються (від 5 до 20 мм). Приквіткиматочкових квіток при плодах дерев'яніють і утворюють луски — «шишечки» (2 см завдовжки).Оцвітини немає, зав'язь нижня, двогнізда. Плід плоский червоно-бурий яйцеподібнийгорішок (до 2 мм у діаметрі). Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, поберегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки.Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні. Поширена майже повсій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляєтьсяв Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугуі Дніпра, на березі Дніпровського лиману. Вільхи займають 4,2 % державного лісовогофонду України. Райони заготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська,Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецькаобласті. Запаси сировини значні.
Катальпа гарна (Catalpa Scop.) — високедерево з гарною декоративною кроною, належить до сімейства бигнониевых. На тлі іншихпорід виділяється більшими ясно-зеленими листами серцеподібної форми. У суцвіттях,небагато схожих на конскокаштановые, до 100 білих запашних квіток. Плодолистикиїх зрослі, у середині покриті оранжево-жовтими полосочками й пурпурно-фіолетовимиточечками. Після цвітіння утворяться довгі круглі стручковидные плоди, що висять.Унікальне дерево, привезене з Мексики. Його цвіт нагадує каштановий, а біля широкихлистків звисають довжелезні стручки.
Мак каліфорнійський (Eschscholzia californica Cham) Квітки маку сприяють швидкомузасипаню і подовжують фазу глибокого снуіл. Народна медицина має багатовіковий досвідзастосування квіток ешшольціі як сильний заспокійливий засіб.
Ліщина деревовидна Corylus colurna L. рослина родиниберезових (Betulaceae). Кора — темно-сіра з характерними сочевичками.
Гілки дугоподібно розходяться в різнібоки, утворюючи оберненоконусоподібну крону. Пагони й молоді листки опушені. Брунькизаокруглені з війчастими лусочками. Листки — чергові, оберненояйцеподібні, широкі(7-16 см завдовжки і 4-8 см завширшки), при основі скошеносерцеподібні, нерівномірнозубчасті, на коротких черешках.
Тичинкові квітки без оцвітини, зібраніу видовжені (3-5 см завдовжки) сережки, луски їх густо опушені, а голі пиляки маютьвгорі характерний пучок волосків.
Маточкові квітки у двоквіткових розвилках,що розміщені в пазусі покривної луски і приховані в черепичастій кулястій бруньці,з якої виступають червонуваті приймочки.
Плід — горіх (15-20 мм у діаметрі) у зеленійдзвоникуватій обгортці, вкритій оксамитовим пушком.
Ліщина цвіте у березні — квітні, плодидостигають у серпні.Ліщина росте в підліску листяних і мішаних лісів.Тіньовитриваларослина.
Поширена по всій Україні, крім крайньогопівдня. Можлива в культурах. Райони заготівель — Київська, Вінницька, Сумська, Полтавська,Кіровоградська, Черкаська області, південна частина Волинської, Рівненської та Житомирськоїобластей.
Явір (Acer pseudoplatanus) — дерево родиникленових з великим п'ятилопатевим листям; до інших назв належать також білий клен,осокір, клен-явір, клен несправжньоплатановий, клен туполистий.
Поширений по всій Європі, Малій Азії.В Україні найчастіше трапляється у Галичині, на схід від Збруча — рідше.
Із поміж листяних видів дерев явір є фактичнодеревом-піонером на гірськолісових та субальпійських висотах. Явір належить до видівдерев із широкою екологічною амплітудою та як домішка зустрічається практично навсіх висотних рівнях лісу. Але в деяких масивах Карпат явір утворює чисті насадження.У горах він часто піднімається вище за бука і досягає висоти смереки. Переважноросте у мішаних яворово-букових, яворово-буково-ялицевих тощо лісах на схилах гір(Карпати, Медобори, Гологори, Опілля, Розточчя тощо).
Від назви цього дерева утворено чоловічеім'я Явір (наразі поширене переважно серед південних слов'ян), різноманітні прізвища,назви населених пунктів (найчастіше на території розселення західних та південнихслов'ян, а також в Галичині та Закарпатті).
Явір — велике листяне дерево, що досягає20-35 метрів у висоту, з широкою куполоподібною кроною. Стовбур товщиною 90-110см. Досягає віку 500 років.
На молодих деревах кора гладенька і сіра,але з віком стає грубшою і відшаровуються лусочки, показуючи внутрішні шари коривід блідо-коричневого до рожевуватого кольору.
Деревина біла, важка.Листя
Листя супротивне, 10-25-сантиметровоїдовжини й ширини, з 5-15-сантиметровими черешками, з 5 прожилками, пальчато-лопатеве,з зубчастими краями, темно-зелене; деякі види мають листя пурпурного, багряногоабо жовтуватого відтінку.Квіти
Однодомні жовто-зелені квіти з'являютьсянавесні на 10-20-сантиметровий висячих китицях, по 20-50 квіток у кожному суцвітті.Цвітінняв травні, після того, як розвиваються листки.Насіння
5-10-міліметрові в діаметрі насінини розташованіпопарно в крилатках. Крила розходяться під кутом 45-40 градусів і довжиною до 5см. Крильця дозволяють насіння при падінні летіти, обертаючись за вітром, це допомагаєїм поширюватися на велику відстань від батьківського дерева. Насіння дозріваютьвосени, приблизно через 6 місяців після запилення. Плодоносить явір майже щорічно,однак багатий врожай можна спостерігати лише раз на 2-3 роки.Коренева система
Коренева система неглибока (до 1,5 м.),без стержневого кореня, компактна, розгалужена у верхньому шарі ґрунту.
Клен Цукристий (Acer saccharum) Висота 3-річна 2-3,5 м висота дорослого деревадо 25 м. Походження і холодостійскість дуже поширений в Північній Америці, зустрічаєтьсямайже по всій Канаді та США, листок цього клена є на прапорі Канади походить зісхідної та центральної частини США, та сусідніх штатів Канади 35-ти градусний морозвитримує без пошкоджень.
Зовнішній вигляд має пірамідальну або еліпсовидну форму, коли молоде з вікомнабуває овальної чи округлої форми висота – 20-25 метрів, але може бути і до 40-анормально росте у молодому віці, але з віком ріст сповільнюється діаметр стовбурастарого дерева досягає 75 сантиметрів
Листя влітку і восени довжина і ширина листкової пластинки – 5-10 см, доситьдовгий черешок листя типове кленове, 5-ти лопатеве, дві лопаті біля черешка значноменші влітку листя яскраво зелене зверху і знизу восени листя стає яскраво жовтимз можливим оранжевим і червонуватим відтінком
Цвітіння і плоди цвітіння типове як для клена плоди двокрилатки довжиною біля2-2.5 см, дозрівають пізно восени.
Культивація дерево добре не росте, якщо коренева зона обмежена для розгалуженняпросте в пересадці і догляді краще росте на багатих вологих грунтах чутливе до засоленостінайкраще росте під відкритим сонцем, але в тіні теж росте.
Використання при озелененні одне з найкращих дерев для озеленення використовуєтьсядля озеленення просторих садиб, парків, скверів, дитячих майданчиків, студентськихмістечок.
Особливості: на відміну від інших кленів має досить міцний стовбур і гілкки,стійке до сильних буревіїв погано витримує засоленість, надмірну загазованість ізапиленість, яка характерна для промислових міст і заводських територій на деревахпротягом зими. Катальпу вирощують як декоративну рослину, а також у паркових насадженнях.Бджоли охоче відвідують її квітки, збираючи нектар. Медопродуктивность становить50 кг/га.
Ялиця біла(Abies alba Mill.) (A. pectinata Lam. et DC.). — Високе дерево (25-40 м) родинисоснових (Pinaceae) з вузькоконічною загостреною кроною, що низько спущена до землі.В густих лісостанах крона високо піднята, стовбур циліндричний з гладенькою тонкоютемно-сірою корою. Пагони довгі, гладенькі, сірі з дворядно розміщеною хвоєю. Хвояплоска (20-30 мм завдовжки, 1,5-1,8 мм завширшки), тупа, з двома білими смугамизісподу, тримається протягом трьох-п’яти років. Чоловічі шишечки овальні (5-8 мзавдовжки), поодинокі, розміщені у верхній частині торішніх пагонів. Жіночі шишечкизеленуваті, містять численні насінні і покривні луски, розміщені в нижній частиніторішніх пагонів. Стиглі шишки прямостоячі, циліндричні (10-15 см завдовжки і 2,5-4см завширшки), бурі, покривні луски їх довші за насінні і виступають у вигляді гострячка.Після достигання шишки розсипаються, на пагонах залишаються лише їх стрижні. Насіння(6-8 мм завдовжки) з довгим крилом, бальзамічним запахом. Одна з основних на Українігірських лісоутворюючих порід, зрідка трапляється і на рівнині, утворює чисті ймішані лісостани з буком та іншими листяними породами. Тіньовитривала, вибагливадо вологості повітря рослина. Запилюється у травні. Поширена в Карпатах, зрідкана рівнині в південно-західних районах у вигляді острівних місцеположень. Займаєблизько 1,4% державного лісового фонду України. Райони заготівель — Львівська, Івано-Франківська,Чернівецька, Закарпатська області. Запаси сировини незначні.
Звіробій декоративний (Hypericum perforatum)Поширення
В природних умовах поширений практично по всій території Українина відкритих сухих місцях, на узліссях, луках тощо. В культуру введений у ряді спеціалізованихгосподарств різних форм господарювання, а також вирощується аматорами.
Ботанічні характеристики
· Коренева системаскладається з тонкого кореневища і малогіллястих коренів.
· Стебло прямостояче,в верхній частині розгалужене, висотою 30-50 см. Одна рослина утворює одне або кількастебел.
· Листки супротивні,сидячі, цільнокраї з численними цятками, що просвічуються завдяки утвореним ефіроолійнимзалозам. По краях листові пластинки мають чорне забарвлення.
· Квіти двостатеві,п'ятипелюсткові, зібрані в волоть або китицю, видовженоовальні, золотаво-жовтогокольору з темними крайками.
· Плід — тригніздакоробочка.
· Насіння дрібне.
У траві рослин містяться дубильні речовини (до 10- 12 %), флавоноїди (гіперозид,рутин, кверцитрин тощо), сапоніни, барвники, ефірна олія (0,1- 0,4 %), смолистіречовини (16- 17 %), каротин, аскорбінова кислота тощо. Багаторічна світлолюбива,невибаглива трав'яниста рослина, стійка до низьких температур, розмножується насінням.У Центральній частині України цвіте в червні-серпні, плоди достигають у серпні-вересні.