Міністерство Освіти іНауки України
Міністерство культури ітуризму України
Київський НаціональнийУніверситет Культури і Мистецтва
Звіт покраєзнавчій практиці
«Видатні пам’яткиприроди та архітектури Закарпаття»
Виконав студент:
ІІ-ого курсу, групи ММТ 68-к
СердюкФедір
Київ, 2010
Звіт по практиці
26 січня 2010 рокугрупи ММТ 2-ого курсу поїхали на краєзнавчу практику до Закарпаття. В першийдень, приїхали у місто Мукачево, відразу ж з потяга ми пішли до автобуса тапоїхали до міста Ужгород, у місті Ужгород, відвідали ужгородський замок та музейпід відкритим небом, де було зібрано старинні будинки різних культур, поколінь,та націй зі всіх куточків Закарпаття; також не залишили без уваги ужгородський Кафедральнийсобор та центральну площу Ужгорода, де знаходиться Римо-Католицький костел св.Георгіятабезліч сувенірних крамниць, магазинів, та місцьвідпочинку де зробили зупинку на обід, вибирали кафе, та інші місця де було пов’язаноз сферою обслуговування, потім повернулися до автобусів недуже задоволенимисферою обслуговування яке потрібно підвищити до теперішніх умов обслуговування!
Повернувшисьдо автобусів ми продовжили нашу подорож до міста Мукачева, де побували вМукачівському замку та мукачівському Свято-Миколаївському жіночому монастирі наЧернечій горі біля Мукачева;. Після холодного, важкого але цікавого дняекскурсій нас повезли до селища міського типу Воловець, у якому нас поселили, у4-ох корпусах. На другий день нашої поїздки, після сніданку, наша туристичнагрупа відвідала озеро «Синевир» в міжгір`ї, яке ще називають «Морським оком»,після чого ми пообідали в калибі, скуштували справжні закарпатські страви, яказнаходиться біля в`їзду до воріт заповідної зони «Синевир» яке визнане 7-мчудом України, а вже ближче до вечора ми повернулися на базу де повечеряли.
Третійдень нас зайняли екскурсією до мінеральних вод «Саймівське» та «Келичинське» таводоспаду «Шепіт» та після, насолоджувалися краєвидом закарпатських гір селищаПилипець, де в перше за 3-и дні ми почали каталися на лижах та санчатах. Начетвертий день нашої поїздки один автобус поїхав до міста Берегово, дезнаходяться купальні та термальні води, після чого група відвідала«Берегівський професійний ліцей сфери обслуговування» та центр Берегово.
Аінший поїхав до селища Пилипецьде 2-га група ознайомлювалась з вершинами гори Гимбависота якої сягае 1491 м… Та також останніх 2 дні нашої практики ми провели вселищі Пилипець, навчалися а хто вже катався то допомагав вчитися кататися налижах, у ці дні перебування у селищі всі здобули знання у гірсько-лижному видітуризму, яким воно повинно бути, що потрібно робити для того щоб сюди приїжджалилюди для відпочинку! а також роздивлялися чудові краєвиди Закарпаття. 2-оголютого після останнього нашого катання ми відправились до готелю, зібрали речіта попрощалися з закарпатською природою, після чого сіли на поїзд, який приїхавдо Києва 3 лютого 2010 року о 9:31.Зауваження та пропозиції
Менісподобалась ця поїздка, цікаві екскурсії, прекрасні пейзажі, смачна їжа тадивовижна природа та клімат, але все ж таки є зауваження щодо обслуговування.По-перше мені не сподобалось, що після потяга нас зразу ж повезли на екскурсії,а не до бази, де ми могли б влаштуватися, та переодягтись. Мені здається, щотак не повинно бути, оскільки деякі люди важко переносять поїздки на деякихвидах транспорту та потребують відпочинку, адже це є важлива складоватуристичного обслуговування. По-друге, хоч корпуса де ми проживали були охайнимита номери в яких ми проживали були добре об лаштовані та комфортабельні все жтаки в кімнатах кожен день знаходились якісь неполадки, пов’язані з технікою безпекита постачанням води у номер, це дає деякий дискомфорт. По-третє, автобусівмайже нема яких-небудь зауважень, я розумію що-що є то і пропонуємо але все жтаки, наприклад комфорт, точніше тепло оснащення. Перш за все головноюскладовою туристичного обслуговування є здоров`я та безпека туриста, тому я вважаю, щобільш комфортною було б поїздка на екскурсії в теплому автобусі.
Крім мінусів є ще йвеликі плюси. Дуже сподобались екскурсії та екскурсоводи: дуже цікавіекскурсії, цікаві та чіткі розповіді екскурсоводів щодо місць які мивідвідували; дуже смачна їжа, щодо нашої бази, то дуже сподобалось, все булопоряд корпуса, аптека, вокзал, були близько і це додавало більше комфорту таекономило час; дуже велике враження призвели самі люди, їх культура, і особливомова, адже вона дуже відрізняється від звичайної російської та української мов;комфортабельні номери, де було майже все, що треба туристу для тимчасовогоперебування в готелі(душ та туалет в номері(також гаряча та холодна вода),окремі кімнати, телевізор, обігрівач, зручні меблі, в готелі була дуже смачната натуральна їжа. Ще дещо про лижний курорт: база для катання була більш меншблизько від бази(в 40 хв. від бази); добрі траси та дивовижна природа; невисокі ціни та привітні люди. Дуже добре, що на протязі всіх екскурсій в насбули одні и ті ж екскурсоводи, які кожну поїздку щось розповідали, не булосумно у автобусі, хоч і їхали по ті їж дорозі але все одно розповідали! Алебільш за все мені сподобались екскурсії, та походи до природних заповіднихмісць, та гори. Стосовно музеїв зауважень немає, тому що я вважаю треба вчитисясаме у музеях Закарпаття як правильно розташувати експонати, зробити інтер’єр та інше. Хочу ще використати якпропозицію а не як зауваження про керівництво яке взяло на себевідповідальність у Києві а також те яке нас зустріло у Закарпатті, залишатисята продовжували бути такимиж чудовими, відповідальними, приємними керівниками!!!
2 Ужгород
2.1 Ужгородськийзамок
Кажуть,цей замок, розташований на вершині Замкової гори над містом — один знайдавніших в Україні, має вже більш як тисячу років. Тисячу — вдумайтесь в цюцифру. Зведений ще в кінці Х століття, мурований воїн мав засвідчити всім, щотут, під Замковою горою, — центр комітату Унг, важливе місто. Коли татарськівійська під приводом хана Кутеска увірвалися на Закарпаття в 1086 р., захопитиунгварський замок кочівникам не вдалося.
Звичайно,протягом такої довгої кар'єри споруда зазнала безліч змін і перебудов. Віднайдавнішого прото-замку дотепер збереглися лише частина фундаменту впідземеллях фортеці і подекуди давні карнизи з романським орнаментом.
Наступназгадка про укріплення, що належали місцевим магнатам Другетам, відноситься вжедо 1499 року. Хоча важко собі уявити, що більш як півтора століття це містожило без надійного охоронця. Другети володіли краєм з 1322 по 1691 роки, і профортифікації Унгвару мусили думати. Тим більш, основна частина збережених насьогодні укріплень була зведена саме в XIV столітті.
Вмісто запросили італійських військових інженерів, справжніх знавцівфортифікаційного мистецтва того часу. Вони реконструювали замок: вимуровалиміцніші стіни, на всіх кутах споруди звели ромбовидні бастіони висотою в 10-15метрів, висунуті за лінію квадрата стін — ці фрагменти укріплень збереглисядотепер. На площадках бастіонів було встановлено гармати. Роги бастіоніввиклали квадратовими плитами з каменю.
Вплані замок був неправильним чотирикутником — за велінням рельєфу Замковоїгори. З трьох боків споруду оточував рів глибиною в 8-10 метрів, через який дов'їздної брами було перекинуто підйомний міст. Навіть зараз помітні заглибинидля ланцюгів, що підіймали міст у разі потреби.
Ну іне забули Другети прикрасити замок родинним гербом: над входом у фортечнийпалац висічено барельєф з чотирма дроздами. Кілька слів про палац. Вінрозташовується напроти в'їздної брами, в північно-східній частині комплексу,над урвищем Замкової гори. Палац — слово трохи манірне і розбещене для цієїсуворої двоповерхової споруди з чотирма кутовими вежами. Товщина стін тут 2,5-3метри, а замість вікон подекуди трапляються бійниці. І не палац це, здається, адонжон, цитадель, замок у замку, найукріпленіша частина фортифікацій Унгвара.Воно й зрозуміло.
Палац,в який тепер тягнуться екскурсанти на оглядини експозиції Ужгородського музею,походить з XVI ст. Він має внутрішній дворик з видовбаним в скельній породіколодязем. В стінах споруди збереглися таємні ходи, якими можна було проходитиз одного поверха палацу на інший.
В1775 році ужгородська твердиня потрапляє за наказом імператриці Марії-Терезії вруки Мукачівської єпархії. Комплекс зазнає невеликих перебудов, зокрема,знищується Рицарська зала палацу.
З1946 року і по сьогодні в стінах замку розташований Закарпатський краєзнавчиймузей.
Привході в Ужгородський замок перше, що бачиш — могутнього залізногоГеркулеса-Геракла, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру. Скульптуравиготовлена в 1842р. тут же, в Унгварі.
Ранішескульптура знаходилася в селі Ужок неподалік одноіменного перевалу, підБескидом. Там, після відкриття в XVII столітті джерел з лікувальнимивластивостями, розташовувався популярний бальнеологічний курорт, куди ззадоволенням приїздили не лише закарпатці, а й мешканці сусілньої РечіПосполитої. Одне з джерел носило назву Гераклове — начебто вода звідти дарувалалюдям силу, якою славився античний герой. Скульптура знаходилась саме там, ажпоки в роки Другої світової війни курорту не прийшов кінець.
Першийдиректор Закарпатського краєзнавчого музею, Петро Сова (1894-1984) у 1947 роціперевіз Геркулеса до ужгородського замку.
А неподалікгероя, на узбіччі стежки — покровитель торговців і манрівників Гермес-Меркурій.Залізну скульптуру сидячого юнака відлили, ймовірно, на знаменитомуфрідєшівському залізоплавильному заводі в ХІХ ст.
Щеодна цікава скульптура, що прикрашає замкове подвір'я: Турул (сокіл), хижийптах, що взлітає.
Слово«турул» походить від тюркського тогрул (сокіл). Для угорців ця птахабула своєрідним героїчним символом. Давні угри поклонялися турулу ще зіскіфських часів. Повага, якою користувалася ця птаха в давніх кочівників,помістила його на герб самого вождя гуннів Аттіли. А угорська королівськадинастія Арпадовичів вважала цю пташку своїм тотемістичним предком: турул,відродившись в легендарній Емеше, зачав прародичів угорців Гунора і Мадяра.
Підчас повстання куруців під приводом Ференца Ракоці в 1703 році, за легендою,саме турул приніс шаблю князю Ракоц — і іперемогу повстанцям в першомупереможному бої з австрійськими військами поблизу містечка Вилок.
Через200 років після славної битви (1903) на її місці встановили 18-метровийобеліск, увінчаний бронзовим турулом. Пам'ятка була демонтована після Другоїсвітової війни (відновлена в 1989р.), а скульптура сокола потрапила доЗакарпатського краєзнавчого музею.
Нажаль, не збереглася шабля, яку Турул колись тримав у дзьобі.
2.2 Церквасвятого Юрія
Посерединізамкового подвір'я привертають увагу руїни першої ужгородської церкви. Це храмсвятого Юрія, який згадується писемними джерелами вже у 1248 р. У той час цебула невелика кам'яна споруда, зведена із тесаних каменів-квадрів. Навколоцеркви розміщався цвинтар. Заможніших міщан ховали і в самій церкві, піддолівкою нави.
Колиу XIV ст. володарями міста стали Другети і звели в місті палац, вониперетворили церкву на родове місце поховання членів своєї сім'ї. У XVI ст. храмзначно розширили, а до східної стіни добудували спеціальну поховальну крипту — глибоке підвальне приміщення з кам'яними стінами та склепінчастою цегляноюстелею. Вхід до крипти закривала масивна прямокутна кам'яна плита. Після тогояк церкву зруйнували, стеля крипти обвалилася. Тлінні останки колись могутньоїродини Другетів донині спочивають під цими, порослими травою й чагарником,похмурими руїнами.
Однакцерква святого Юрія відома не тільки як місце поховання Другетів. У її стінах24 квітня 1646 р. була укладена Ужгородська церковна унія. Того дня у містібуло особливо людно. З ближніх і дальніх околиць сюди стікалися люди. Всіготувалися до великого свята. Урочиста процесія пройшла містом до церкви. Тутпісля святої літургії 63 православні священики склали на руки єпископа ДьєрдяЯкушича визнання католицької віри.
Актпроголошення ужгородської унії відбувся. Та минуло ще майже 100 років, перш ніжгреко-католицька віра поширилася серед усього українського населення краю.
Свідковіунії, замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. У 1728 р. їїспопелила страшна пожежа. Католицькі вірники щє деякий час намагалися відродитихрам, але в 1762 р. його розібрали, а матеріал використали на будівництво новоїцеркви в центрі міста. Тоді ж відкрили й крипту, однак жаданих скарбів, завинятком золотого перст-ня графа Балінта Другета, не знайшли.
Миналироки, десятиліття. Місце, на якому стояла церква, поступово поглиналося землею.Згодом вже мало хто з ужгородців пам'ятав про цю першу у своєму місті церкву. Аколи на поч.XIX ст. семінаристи засадили замкове подвір'я фруктовими деревами,то про церкву нагадувала лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта, щопоросла чагарником. Про загадкове місце з'явилися різні здогадки, домисли,легенди. Як писав у середині XIX ст. перший історик Ужгорода Карой Мийсарош, цюяму в народі прозвали «відьм'ячою», оскільки тут близько 1730 р.нібито спалили ужгородську відьму, жінку Юрія Сюча Марію Рушковську. Протедокументального підтвердження страти чаклунки не знайдено. Походження легендипов'язане, очевидно, з пожежею 1728 р.
2.3 Музей підвідкритим небом
Нащастя, в нашому краї ще є люди, які турбуються про культурну спадщинуЗакарпаття. Нещодавно в Закарпатський музей народної архітектури та побуту підвідкритим небом було перевезено дзвіницю із села Вільховатий Рахівськогорайону, побудовану на початку 19 століття.
Інтер’єримузею — побут різних етнічних груп населення Закарпаття кінця 18-го — початку19 ст. — знайомлять з найкращими творами декоративного прикладного мистецтва.Зігріті життям багатьох поколінь будівлі старого села стають в наш часунікальними музейними експонатами, дають можливість на власні очі переконатисяв нелегкій реальності давнього українського села. На мальовничих схилахЗамкової гори знайшло своє пристанище давнє село, тут ніби завмерло минуле Закарпаття.
Протебудівлі музею, зведені переважно із дерева та соломи, потребують реставрації таремонту. Але завдяки відданій роботі працівників музею хатинки завждидоглянуті.
Музейв Ужгороді – один з перших в Україні. Його будівництво почалося 1965 року. Булидосліджені десятки сіл, садиб, окремих будівель, щоб перевезти в музей найбільшцінні пам’ятки архітектури – житлові, господарські, виробничі споруди, предметипобуту та знаряддя праці. Ідея створення музею саме під відкритим небом виниклабільше 120 років тому в Швеції. Під нього на Замковій горі виділили 3,5 га.Планування музею співвіднесене із географічною картою Закарпаття; із заходу насхід розміщені будівлі із низинних та передгірських районів українського,румунського, угорського населення, на схилах – горян, гуцулів та бойків.Найціннішими є старі будівлі із сіл Ракошина, Оріховиці, Стеблівки, Бедевлі. Надумку деяких дослідників, у хаті, яку перевезено із села Тибави Свалявськогорайону, колись жили батьки закарпатського вченого Ю.І. Венеліна-Гуци. Будівлігуцулів та бойків перевезено до музею із сіл Стебного та Ясіня Рахівськогорайону, села Рекіт Міжгірського району, с. Гукливого з Воловеччини. Хатаугорських поселенців як експонат музею завезена із села Вишково Хустськогорайону.
Силамипрацівників музею перевезли дзвіницю із села Вільховатий до колекції старшихмузейних експонатів. Її встановлюють на кладовищі. Будівля стоятиме на міцномуфундаменті, її стіни відтворюватимуться за давніми зразками. В центр корпусувстромляються дерев’яні кілки, які рятують її під час землетрусу, деталідзвіниці з’єднуються тільки кованими цвяхами. За словами завідуючого відділу зреставраційної роботи музею Юрія Данкулинця, робота з такими унікальнимибудовами майже ювелірна, адже колектив музею взяв на себе відповідальністьцілком відтворити зовнішній вигляд давньої дзвіниці (як це робили наші предки).Єдине, що потребує заміни — стріха. Її виготовлятимуть із нового дерева.
Отже,незабаром відвідувачі музею зможуть подивитися на відновлену дзвіницю, якій щенедавно загрожувало зруйнування. Дай Боже, аби у працівників музею вистачилосил, а у спонсорів та держави грошей, щоб привозити нові експонати і доглядатиза старожилами. Як сказав заступник директора музею по науковій роботі Т.Сопко, “зберігаючи пам’ятки культури Закарпаття, нам буде ЩО показати і нашимнащадкам, і туристам.”
Підчас нещодавньої робочої поїздки на Мукачівщину голова ОДА відвідав рядпідприємств та закладів району, серед яких ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат”,Ракошинська лікарня, Яблунівське газове родовище, Мукачівський кар’єр та інші.Крім того, губернатор побував у селі Вільховиця, яке відоме, передусім,дерев’яною церквою св. Великомученика Дмитра. Церкву побудовано в 17 ст. усусідній Бистриці, проте 1910 року її перенесено у Вільховицю і перебудовано.Будівлю споруджено з дубових колод, а над п’ятигранним вівтарем вкритогранчастим двосхилим дахом.
Ознайомившисьзі спорудою, стан якої наразі є не дуже задовільним, губернатор доручивпідшукати майстра з виготовлення дерев’яних шинглів, що необхідні для оновленнядерев’яного перекриття церкви. Олеся Тимар, відділення журналістики УжНУ.
2.4 Кафедральнійсобор
Насамому початку вулиці Капітельної, там, де Замкова гора круто спадає в бікміста, розкинувся один з кращих архітектурних ансамблів Ужгорода — Кафедральнийгреко-католицький собор і колишня резиденція мукачівських єпископів, які вжедавно перетворилися на візитну картку міста над Ужем. У минулому жоден краєвиднашого міста не обходився без зображення храму і резиденції. Він покликанийнагадувати прихожанам про різдвяне диво. При вході до греко-католицького храмув обласному центрі Закарпаття м.Ужгород розмістився справжній вертеп. Усідійові особи біблійної притчі — царі, миряни, свійські тварини, та головні —Марія І Боже немовля — наче живі, розказують тисячолітню легенду. Коштовнийподарунок вірники отримали від єпископату. Благодійний внесок зробила родинавірників зі Словаччини.
Усіфігурки виліплені Із тривкого пластику Матеріал не боїться ні спеки, ні холоду,ні дощу. А тому матиме шанс колись з'явитися на одній Із центральних площ містаТак, як це заведено, скажімо, у Ватикані.
Вертепприїхав із Польщі. Подібні речі виготовляють при монастирі міста Ченстохов.Святі образи знаходитимуться у соборі аж до 15 лютого. Стрітення Господнє, якевідзначать у цей день, ознаменує прихід теплої пори.
Урочистевідкриття відбулося у травні 2001 р.після офіційного проголошення мукачівськогоєпископа блаженним. 28 червня 2003 року святі мощі Теодора Ромжі, післякількарічного перебування за кордоном, повернулися у Катедральний собор.
2.5 Римо-католицькийкостел св. Георгія
Звертаємовід «Білого корабля» ліворуч, там, де Корзо під прямим кутомперетинає одна з найбагатших на пам'ятки вулиць міста — ім. Авґустина Волошина,президента Закарпатської України.
Сучаснавул. Волошина є частинами давніх вулиць Мостової та Ринкової. У XVIII ст. назвазмінилася на Маломостову — вулиця вела до малого мосту через Уж. До речі, зусіх міських артерій саме ця коротенька вуличка була перша вимощена бруківкою(1806). Вулиця йде паралельно вже відомій нам вул. Капітульній, і якщо звернутив на вул. Замкову, можна потрапити до ужгородської фортеці.
Найпомітнішоюспорудою вул. Волошина є римо-католицький костел св. Георгія. Храм на цьомумісці стояв здавна: ще в 1611 р. Дьєрдь Другет, який перейшов у католицизм,зруйнував призамкову лютеранську кірху (таким чином магнат планував розширитисвій квітковий сад), а трохи нижче від замку виділив місце для зведення новогореформаторського храму. На пожертви ужгородських міщан досить швидко зводитьсянова кірха, але в 1695 р. її віддають католикам — за наказом Міклоша Берчені,ревного католика. Храм, який ми бачимо зараз, зведено в 1762-1766 рр. з каменюзамкової церкви св. Юрія. За свою історію святиня зазнала чимало перебудов(1830, 1881, 1910). В 1820 р. на костельній вежі встановили годинник, за якимзвіряли час жителі міста. Наглядав за механізмом дзигармайстер Дьєрдь Лясота.Працюючий годинник, який бачимо зараз, виготовлено в 1904 р. фірмою Йожефа іДавида Фрідів на замовлення міської управи. Якщо костел буде відчиненим,обов'язково зайдіть досередини: інтер'єр храму майже не змінився з часів йогоосвячення. Головний вівтар прикрашає робота майстра епохи бароко Лукача ЙожефаКраккера (1717-1779).
Поручз костелом в будівлі римо-католицької плебанії (1766-1771) розташувалосяужгородське музучилище. Ще одна цікавинка вулиці знаходиться за плебанією,напроти кінотеатру «Ужгород» (1930-1932). Це двоповерховий«будинок Гізелли» (вул. Волошина, 13), в якому зараз розташована музичнашкола ім. Д.Задора. Перший навчально-виховавчий заклад для дівчат було створенов Ужгороді в 1859 р. за ініціативою католицького єпископа Міхая Гааса. Приньому діяли садок, початкова школа, інтернат на 30 учениць, курси музики ірукоділля. В 1902-1907 рр. будівля була перебудована. В ніші другого поверхубуло встановлено скульптуру святої Гізелли (бл. 985-1065), дружини короляІштвана Святого. В радянський час скульптуру замурували, в 1996 р. зновувідкрили.
Далі,за торговим центром «Едельвейс» (вул. Волошина, 26), знаходяться чине найпрестижніші квартали міста. Колись тут починалася найдовша вулицясередньовічного Ужгорода — Соляна (відома з 1691 р.).
3 Мукачево
3.1 Мукачевськийзамок
Нависокому вулканічному конусі замок виглядає як велетень із казки. З висотисемидесятиметрового пагорба він оглядає європейські долини, що починаються біляйого підніжжя. За його спиною, на горизонті, з краю в край розляглися Карпати.Там, за перевалами, — Україна, невідомий для європейця Схід.
Назахідній околиці Мукачева, на вершині 68 – ти метрового згаслого вулкану, гордостоїть, оспівана легендами і легендарною бойовою славою середньовічна фортеця — замок Паланок – визначний історико-архітектурний, військово-фортифікаційний таісторичний пам’ятник Закарпаття ХIV – ХVIII ст.ст.
Часузаснування замку не встановлено, однак достеменно відомо: ще коли замок бувдерев’яним, його в 1089 р. 50 днів воював половецький хан Кутєшко, та так івідступив без всякої надії на успіх, 1241 р. шестидесятитисячна орда татаро-монголівхана Батия двічі чинила облогу, та обидва рази не покорила його.
Мукачевськийзамок набув нинішнього вигляду після корінної перебудови в кін. XVII – поч.XVIII стст., коли була закінчена забудова всіх чотирьох терас Замкової гори.Комплекс замку в плані являє собою витягнутий і трохи перекошений квадрат,оточений глибоким ровом і могутньою кріпосною стіною. Замок складається з трьохсамостійних частин – Верхнього, Середнього і Нижнього замку, розташованих натрьох терасах. На четвертій, самій нижній, терасі знаходилися вхідні ворота.Поряд із воротами височіла сторожова вежа, залишки якої можна бачити ісьогодні. Вежа була побудована на поч.XVII ст. посеред глибокого рову, черезякий у замок вів підйомний міст. Із підняттям моста ворог не тільки не мавможливості здолати глибокий рів, але піднятий міст зачиняв ще і сам вхід.
Завхідними воротами був виритий ще один глибокий рів, через який також бувперекинутий підйомний міст. По цьому мосту від сторожової вежі можна булопотрапити на другу терасу Замкової гори, яка знаходиться на 10 м вище першої.На цій терасі побудований Нижній замок. Будівництво його було завершене у 1670р., про що засвідчує напис на фронтоні правого бастіону. У разі небезпекиворота Нижнього замку, підступи до яких прикривали два бастіони величезноїтовщини стін, також зачинялися підйомним мостом.
Самаприрода створила цей замок непереможним. За всю історію існування він жодногоразу не був підкорений у відкритій і чесній боротьбі. З 1396 р. його гарнізонвідбив не одну грізну атаку ворога, його стіни витримали не одну багаторічнуоблогу.
Удворі Верхнього замку стоїть криниця. Її глибина 85 метрів, діаметр верхньоїчастини 2,5 метра. Звели криницю саме за часів Корятовича. У випадку тривалихоблог вона мала забезпечувати оборонців питною водою. У стінах криниці доглибини 71 метр було видовбано сходи. На глибині 83 метри розміщувались дварезервуари для зберігання води. Кажуть, що раніше існував підземний хід, якийсполучував замок із містом і починався саме у криниці. Про спорудження замковоїкриниці існує немало легенд. За однією з них криницю довбали декілька років,але води дістатись не могли. Тоді князь пообіцяв щедру винагороду тому хтопродовбе криницю до води. І води дістались — знайшовся умілець, який продовбавкриницю. Звичайно, це був чорт… Воду з криниці набирали до 1897 року.
Нинізамок майже повністю відновлений, хоча реставраційні роботи все ще тривають. Удев'яти відреставрованих приміщеннях «Верхнього замку» розміщена експозиціяфіліалу Закарпатського обласного краєзнавчого музею, в якому на почесному місцівисять портрети українських президентів, які в замку ніколи і не були, та немаєсолідної експозиції, присвяченої роду Ракоці, адже саме завдяки зусиллям ігрошам князів Ракоці Мукачево має прекрасний середньовічний замок.
3.2 Мукачівський Свято-Миколаївськийжіночий монастир
Мукачевськиймонастир бере свій початок в XI столітті від нащадків великого князя Ярослава Мудрого, тобтовід його дочки Анастасії і її чоловіка угорського короля Андрія I. За переказами з королемз Києва приїхали ченці Києво-Печерського монастиря, які і заклали Мукачевськуобитель.
У 1339 р.намісником м. Мукачево Федором Корятовичем були споруджені нові стінимонастиря, а також обителі було передано багато земель. Монастир тоді стаєцентром православ’я і культури Закарпаття.
У 1661р. Семиградськакнягиня Софія Батурі передає монастир греко-католикам.
В серединіXVIII початку XIX століття при заступництві градоначальника Дмитра Орася найого особисті гроші і на скарбницю міста був споруджений калійний корпус іцерква Святителя Миколая.
У 1946 році післярозпуску Ужгородської унії, монастир повернули православній церкві, і з тих пірвін стає жіночим.
Ще в XVIIстолітті в монастирі виникла бібліотека, в якій було зібрано багато ціннихцерковно-слов’янських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові і ін.містах. У бібліотеці збереглися і стали загальнодоступними рідкісні пам’яткиписемності, в т.ч. «Закарпатське Євангеліє» (1401р.), біблія руськогопершодрукаря Івана Федорова (1581р.).
У монастирі знаходиться багато шанованих Святинь. Серед них Ікона БожоїМатері, Скоропослушниця, Іверська Ікона Божої Матері, привезена зі святої гориАфон, і рака з частиною мощів Преподобного Мойсея Угріна.
4 Озеро «Синевир»
Озеро Синевирсправедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національногоприродного парку «Синевир» і є однією з візитних карток УкраїнськихКарпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середнюплощу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна — 22 м.
Існуєлегенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графськоїдоньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира,було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.
Насправді жозеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляхушвидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину.Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. Упрозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.
Площа водногоплеса становить близько 5 гектарів, найбільша глибина 22 метри. Краєвидивідзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкритістрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водноїповерхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока,невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва — Морське око.
Люди своєютворчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломінвдало вписав оглядові площадки в навколишній ландшафт. А на півострівцівисочить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вір» (скульпториІван Бродин і Михайло Санич) Висота монументу 13 метрів. Відображаючись у воді,він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.
4 Мінеральні води«Соймінське» та «Келечинське»
Головнимбагатством краю є численні джерела мінеральних ітермальних вод. Смакові і цілющі властивості карпатських вод відомі здавна,перші згадки про них відносяться до середини XV сторіччя і по властивостях тахімічному складу подібні лікувальним водам Кавказу, Чехії, Франції.
Завдяки унікальному складу і природнійчистоті, з оптимальним складом хімічних елементів мінеральна лікувально-столовавуглекисла гідрокарбонатна натрієва середньої мінералізації слабко кисла вода«Поляна Квасова» і «Поляна купель» підтипу Ново-Полянський,що містять бор і фтор, володіють дивовижнимилікувальними властивостями.
Келечинська
Келечинськеродовище одне із найбільших на Україні родовищ залізистих мінеральних вод. Уйого складі 12 свердловин, 8 джерел. Особливістю хімічного складу холодноївуглекислої залізистої маломінералізованої гідрокарбонатної кальцієвої,магнієво-кальцієвої води Келечинська є високий вміст карбонатного заліза ( від15 до 30 мг/л при мінімальній добовій потребі заліза 120 мг), а також іншихважливих для організму мікроелементів.Зокрема кальцію і магнію із оптимальнимїх співвідношенням. Мінеральна вода Келечинська призначається перш за все нарізних етапах лікування (особливо протирецидивного) залізодефіцитних станіврізного походження, в тому числі на фоні порушення фукції органів травлення — хронічних захворюваннях шлунка з різним типом кислотоутворення, при підвищенійкислотності — у стадії її компенсації, жовчного міхура та жовчовивідних шляхівз явищами холестазу; хронічних захворюваннях різної етіології внаслідокнакопичення в організмі токсичних речовин незавершеного метаболізму, різнихекзогенних інтоксикаціях, порушення мінерального обміну, сечових літогеннихдіатезах. На даний час вода використовується для питного лікування вгематологічному реабілітаційному відділені санаторію «Верховина» курортуСойми.
Сойми
Сойминськеродовище мінеральних вод — одне з найбільш високодебітних на Закарпатті. Йогоорієнтований дебіт сягає 1500 м 3/добу. Особливістю хімічного складу холодноївуглекислої борної середньомінералізованої хлоридно-гідрокарбонатної натрієво-кальцієвоїмінеральної води Сойми, що робить її унікальною, є найвищий вміст кальцію танаявність біологічно активних концентрацій інших мікроелементів — марганцю,цинку, літію, борної кислоти, заліза, що зумовило виділення її у окремийСойминський підтип серед групи вод типу Єсентуки у класифікації мінеральнихвод. У відповідності з іонним складом мінеральної води Сойми та її лікувальнимивластивостями вона призначається при захворюваннях шлунка з різним рівнемкислотоутворення, супутніх захворюваннях жовчного міхура та підшлункової залозиу вигляді холе- та панкреатостазу, при хронічних панкреатитах, гепатитах,дисфункціях кишечника, цукровому діабеті, ослаблені імунного статусу організму;всіх захворюваннях з порушенням мінерального обміну, зокрема кальцію:профілактики та терапії захворювань органів руху та опори, корекції порушенькальцієвого обміну при остеопорозі, у період активного росту дітей тапідлітків, тривалому використанні гормональних препаратів. Мінеральна водаефективна при захворюваннях, що супроводжуються залізодефіцитними станами,хронічних ендогенних та екзогенних інтоксикаціях.
5 Водоспад«Шипіт»
У підніжжіполонинського хребта Карпат знаходиться чудовий витвір природи — водоспадШипіт, вода в якому спадає численними живописними каскадами.
Водоспад знаходиться на висоті744 м над рівнем моря приблизно в 10 км. від залізної дороги станції Воловець, на річці Пилипець в6 км. від с. Пилипець Міжгірського р-ну на Закарпатті.
Цей водоспадє відомим туристичним місцем, охочих відвідати яке з кожним роком всебільшає та більшає. Сумно спостерігати, як через це його намагаютьсякомерціалізувати. На сьогодні на схилі гори збудовано шлагбаум і роблятьсяспроби стягувати плату за прохід на гору, правда не всі піддаються напровокацію)
Коло села,недалеко від водоспаду, нещодавно ввели в експлуатацію бугельнийпідйомник, також працює канатна дорога (1500 метрів), що є ще однією радістюдля туристів взимку.
Таокрім того, це місце відоме ще й щорічним зібранням хіппі, що відбувається з1993 р. Самі збори починаються в перших числах липня і не мають визначеної датизакінчення, як правило, сновна кількість учасників перебуває там перших дватижні. Кульмінацією Шипота вважається ніч на Івана Купала (7-8 липня), саметоді на Шипотізнаходиться максимум людей. Через комерціалізацію місцевості Шипіт можеприпинити своє існування, або ж проведення фестивалю буде перенесене в більш віддалене місце.
В цьомумальовничому місці побувала як влітку, так і цієї зими, світлини до вашоїуваги.
6 Берегово термальніводи
В Береговітермально-лікувальний басейн знаходиться біля спортивної бази«Закарпаття». Цікаво, що басейн зводили в 60-х роках минулогостоліття як частину бази для радянських спортсменів, але пізніше геологивиявили, що вода володіє цілющими властивостями, і тепер басейн можутьвідвідувати і звичайні громадяни. Виглядає він не занадто привабливо, асаме як звичайний басейнус-совєтікус, оздоблений плиткою табетоном, з дощатим трампліном і таке інше. Колоритну місцеву картинудовершують натовп, що одночасно плескається в басейні, і собаки, щобігають навколо нього.
Наповнюєтьсябасейн з гейзера півторакілометрової глибини,кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації, що винищуютьбільшість мікробів , тому ніяка антисанітарія не лякає тих, хто справді хочепобовтатись у водичці з гейзеру. Вода має температуру біля 50 градусівцельсія, щоправда, в басейні охолоджується десь до 30. Черезспецифіку таких ванн, їх не можна проводити більше двух годин на добу, але впомірних дозах вони є особливо корисними для людей з проблемами опорно-рушійноїсистеми.
Берегівськийпрофесійний ліцей сфери послуг
Берегівськийпрофесійний ліцей сфери послуг є окрасою міста. Він розташований у центрі Береговау колишньому графському дворі Ґабора Бетлена, на фасаді якогодо цього часу зберігся напис „Бетлен, 1629”. В одноповерховій будівлі, яку прикрашають шістьколон у стилі епохи Відродження, окрім професійного ліцею, розміщений такожмісцевий краєзнавчий музей. Його засновник та директор Іван Шепа переконаний, що у 1629році будівля була вже пребудована, а історія її значно давніша, адже за давнімиджерелами вдалося дізнатися, що упродовж 1327-1556 років тут був Домініканськиймонастир. Засновник музею не тільки колекціонує старовинні речі, а й стежить за тим, аби у виставкових залах дотримувався хронологічний принципрозміщення експонатів. Перший зал присвячений найдавнішій історії. Гордістюмузею є фрагмент зубів мамонта, знаряддя праці найдавнішої людини епохипалеоліту та предмети побуту бронзового віку. Особливо цікавими є експонатиримського періоду історії –це фрагменти печі для випалювання керамічних виробів. Відвідувачі музею зацілком символічну плату можуть побачити зразки мінералів, рудних порідзолото-поліметалевого родовища Берегівського горбогір’я, що складають основугеологічної експозиції. Значною за кількістю експонатів є колекція, щознайомить відвідувачів музею з історією Берегова часів Першої світової війни та 30-х років ХХ століття. У найближчійпереспективі Іван Шепа планує відкрити музей виноробства у підвалі, розміщеномупід основною спорудою, що зберіг свою початкову готичну стелю. Берегівськиймузей – це своєрідний місток між сучасністю та минулим, яке ми не повиннізабувати. Символічно, що розташований він саме у стінах навчального закладу, демолоде покоління проходить трудове виховання.
7 Гірно-лижнийкурорт Пилипець
Зимове Закарпаття – це різноманітні цікаві Новорічні та Різдвяні програми, які поєднують всобі пізнавальні інтереси, можливість катання на гірських лижах, продуманерізноманітне дозвілля. Навіть туристи з інших країн надають перевагу святкування Нового року і Різдва саме на гірськолижнихкурортах Закарпаття, тому, що тут їх мрії про чудовий відпочинок збуваються.
Пилипець – приваблюють любителів гірськолижного спорту тасноуборду зручним трасами, лагідним кліматом та прийнятними умовами для різнихвидів зимового туризму.
Пилипець — село високогірне. Воно розташоване на висоті 700-750 м н.р.м. Через село тече річка Плошанка, потокиПилипчик та Студений.
Пилипецьвперше згадується в письмових джерелах в 1463 році, але тоді він мав назвуВерпелепець.
За легендою,назва походить від засновника Пилипця, вівчаря Пилипа з наголосом на першомускладі.
Сьогодні цевідомий гірсько-лижний курорт. Траси різного рівня складності обладнані насусідніх горах Гимба і Ряпушка. Пилипець має три бугельні витяги та однекрісельне.Траса «Затишок» довжина спуску 400 м, перепад висот 150 м, ширина — 100-200 м.На гору Гимба (1491 м) у Верхньому Пилипці ведуть витяги «Боржавські полонини»(1500 м, перепад висот між станціями 402 м) у якому знаходяться 2велікіх підйомники висоти яких сягають 1200 м. та 1165м. тому ті хто полюбляегірсько лижні курорти та великі та високі гору можуть їхати до села Пилипець.
Гора«Гимба»
СелоПилипець розташоване на висоті 700-750 м по дорозі з Воловця (15 км) доМіжгір«я. Найбільш відомі гірськолижні схили на г. Гимба (довжина траси1200 м) та горі Жид Магура (довжина траси 930 м). Витяг Боржавські полонинирозташований на північному схилі гори Гимба (1497м.) біля її підніжжя. Йогодовжина 1500 м, перепад висот між нижньою та верхньою станціями складає 402 м,витяг за 7.5 хв доставляє гірськолижників до верхньої станції, розташованої нависоті 1165 м. це на бугільному підйомнику. Пилипець є відомим місцем зимовогота літнього відпочинку, тут проходять туристичні маршрути до водопаду Шипіт, нахребет Боржави, вершини Великий Верх (1599 м), Стій (1679 м), Гимба (1497 м),Жид Магура (1517 м).