2
Вступ.
Податки виникли в давні часи, їх обумовив перехід від
натурального господарства до товарноговиробництва, і виникнення
грошей.
Податки є основним складовим елементомнаповнення
державного та місцевих бюджетів. Вони є механізмом розподілу
доходів суб'єктів господарськоїдіяльності. За рахунок податків в
соціально розвинутому суспільстві фінансуються:
1. Народне господарство і наука.
·
розвиток економіки;
·
бюджетні інвестиції;
·
розвиток сільського, лісового господарства і мисливства;
·
розвиток місцевої інфраструктури та комунальноївласності.
2. Соціальний захист населення.
·
система пенсійного забезпечення в Україні;
·
система соціального страхування в Україні;
·
фонд соціального захисту інвалідів та іншісоціальні фонди;
·
соціальний захист ветеранів праці та громадянпохилого віку;
·
державна допомога сім’ям з дітьми;
·
цільова грошова допомога на проживання громадянз
мінімальними доходами та інші види соціальноїдопомоги
населенню.
3. Утримання соціальної сфери:
·
видатки бюджетів на загальну середню освіту;
·
бюджетне фінансування підготовки кадрів;
·
видатки бюджетів на охорону здоров`я;
·
бюджетне фінансування закладів культури тамистецтва;
·
фінансування розвитку фізичної культури таспорту.
4. Видатки бюджету на обору та управління.
·
видатки на державне управління та судову владу;
·
видатки на національну оборону, правоохоронну діяльність і
забезпечення безпеки держави.
Бюджетні відносини потребують державногорегулювання,
яке досягається шляхом чіткої регламентаціїбюджетної діяльності
через впровадження виваженої податкової політики.
В умовах перебудови економіки України, створення нових
соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови
нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться
податковій системі.
Ефективність податкової системи визначається тим, на скільки
цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов’язаних з керо-
ваністю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищен__________-
ням життєвого рівня населення.
Податкова система повинна успішно вирішуватифіскально-роз-
подільче завдання. Шляхом оптимальногорозподілу доходів
суб’єктів підприємництва тагромадян забезпечується дохідна частина
бюджту, достатня для фінансуваннясоціальних процесів та розвитку
в цілому України та регіонів, зокрема.
Система оподаткування має бути побудована такимчином, щоб
спряти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів,
які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного
та соціального розвитку країни.
В залежності від проведення податкової політикидержавою
податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль
стимуляторів або дестимуляторів економічнихпроцесів у державі.
Ефективне функціонування бюджетної системи вумовах
ринкової економіки забезпечується за допомогоютаких фінансових
важелів, як податки, інвестиції, кредити, бюджетне фінансування.
Лише при раціональному вакористанні кожного іззазначених важе-
лів створюються пердумови для впливу держави нарізні сторони
соціально — економічного розвиткукраїни.
Протягом всієї історії людства жодна держава немогла існувати
без податків.
У ринковій економіці податки потрібновикористовувати не
лише як джерело доходів бюджету, а й як невід’ємний і безпосеред-
ній структурний елемент фінансового регулюванняекономіки. Це
багато в чому залежить від податкової політики, яку проводить уряд
країни.
Податковий досвід засвідчив і головний принципоподаткуван-
ня: “ Не можна різати курку, що несе золоті яйця”. Які б великі не
були потреби у фінансових ресурсах для покриттявитрат, податки
не повинні підривати зацікавленість платниківподатків у провадженні
господарської діяльності.
Тому, коли законодавці івиконавча влада ставлять на перше міс-
це ідею наповнення бюджету за рахунокподаткового пресингу, тоді
ігнорується відома істина, що великі податки стримують усі стимули
до ділової активності. В таких умовах економіка працює неефективно,
робить невиправдані витрати, тим самим поглиблюючи економічну
кризу.
Актуальність теми.
В сучасних умовах перехідної економікиактуальним питанням є
проблема ухилення від сплати податків суб`єктами господарської
діяльності.
Мета дослідження.
Метою дослідження є пошук способу боротьби тапопередження
ухилення від оподаткування.
Об'єкт дослідження.
Об'єктом дослідницької роботия обрала систему оподаткування
в Україні.
Предмет дослідження.
Предметом дослідження виступають взаємовідносини, які
виникають між платником податків та державнимиорганами в процесі
стягнення податків до бюджету та цільових фондів.
Розділ 1. Теоретичні основи оподаткування.
1.1.Соціально-економічна сутність податків та їхфункції.
Податок – це універсальна категорія, яка виражає основні риси
та властивості всієї сукупності доходів у будь-якій економічній
системі ринкового типу. Розгляд та аналіз податків дає правильний
орієнтир для дослідження доходів бюджетівдержави у чіткій
послідовності щодо розвитку економічного процесу
Невипадково, що за умов функціонуванняринкової економіки,
податкова форма в системі фінансових відносинстає провідною.
Чи не вперше науково обгрунтовану характеристикуподатків
дали представники класичної політекономії АдамСміт та Давид
Рікардо. Адама Сміта часто називаютьфундатором наукової теорії
податків. Він одним з перших вивівчотири найзагальніших принципів
оподаткування. Суть цих принципів полягає внаступному:
1.Піддані держави повинні приймати участь у її підтримці
відповідно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно
доходу, яким вони користуються підзаступництвом держави.
2. Податок, який кожен платник платить, повинен бути чітко
визначеним, а не довільним. Повинні бути визначені час, місце та
обсяг платежу.
3.Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і
найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.
4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із
кишень населення як мога менше понад те, що він приносить до
скарбниці держави.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в економічній теорії набув
розвитку новий напрямок – суб`єктивно-психологічний або
маржиналістичний. Представники цієї школибудували теорії
оподаткування на суб`єктивно-психологічних концепціях.
Певний внесок у розвиток теорії податків зробилипредставники
Шведської школи – К. Вексель і його учень – Е. Ліндаль. Вексель
розглядав податки не ізольовано, як це робили представники
маржиналістичний теорії, а як засіб фінансування державних видатків.
“ Я застосовую сучасну концепцію граничної корисності та
суб`єктивної вартості досуспільних послуг і податків індивідуальних
осіб на ці послуги.”
У працях Ліндаля податки розглядаються яксвоєрідна плата
за державні суспільні послуги. Так само як і Віксель, він вважав,
що головною проблемою оподаткування є досягнення
справедливості.
Теорія податків, долучена до концепціїдобробуту та
справедливості, найповніше розкривається впрацях англійського
економіста А. С. Пігу. На його думку, справляння податківпроходить
поза ринковими відносинами і в оподаткуванні неможна
використовувати поняття граничної корисності. Основний принцип
податків, за Пігу, — принцип найменшої сукупності пожертви.
Подальшого розвитку теорія податків набула впоглядах
представників кейнсіанської школи. Дж. Кейнс розробив принципово
нову теорію податків, спрямовану на державне регулювання
економіки за умов ринкових відносин. Це регулювання здійснюється
за допомогою різних економічних інструментів.
Ідеї Дж. Кейнса дали початок новимметодам теоретичного
дослідження, що вписувались в концепцію “ ефективного попиту ”. Це
дозволило вмонтувати рух податків у рухмакроекономічних
показників.
До 70-х років ХХ сторіччяпереважну більшість ринкових теорій
податків склали кейнсіанські положення. Проте в 70-ті роки розвиток
виробничих відносин у країнах з ринковоюекономікою виявив
суперечності кейнсіанських методів дослідженнятеорії податків і
методів державного втручання. На зміну кейнсіанським і
посткейсіанським поглядам що до суті та функціїподатків приходить
неокласична теорія, одним з напрямків якої єнеоконсерватизм.
Представниками цієї течії є, зокрема,амереканські економісти М.
Уейденбаум, А. Вернс, Г. Стайн, У. Фелнер, Г.Уоліч, А. Лаффер;
англійські — К. Джозеф, Дж. Хау, А. Селдон.Теорію податків вони
розглядають з позиції скорочення “ державноготягара” – податки
повинні сплачувати ті особи, які одержують віддержави суспільні
товари та послуги. Трансферти населенню здержавного бюджету
мають бути формою повернення податків. Податки,які сплачують
підприємці, призводять до зростання витратвиробництва, інфляції,
зниження продуктивності праці. Тому, на думкунеоконсерваторів,
треба звільнити приватну активність таініціативу від державного
податкового тягара.
Найбільшу популярність у фінансовій літературінеокласиків
отримала податкова концепція А. Лаффера – вінобгрунтовував і
графічно дослідив залежність між прогресивністюоподаткування,
доходами бюджету і обкладенням податками часткинаціонального
виробництва.
Розвиток податкових теорій західної фінансовоїнауки свідчить
про тісне взаємопроникнення та взаємо доповненнянеокласичних та
кейнсіанських ідей. Внаслідок цього посилюютьсяспроби інтегрувати
їх у новий теоретичний напрямок, що сформувавсясеред провідних
спеціалістів колишнього СРСР Андрущенка В. Л.,Лушина С. І.,
Суторміної А. Н., Русакової Ю. А., Федосова В.М. Та інших. Перехід
від марксистсько-ленінських догматичнихпостулатів до науково
об`єктивних основ пізнання фінансової наукидозволив їм по-новому
дослідити теоретичні основи податків. З цимиекономістами можна
погодитись, що податки є обов`язковими платежамиюридичних та
фізичних осіб, які запроваджуються для утриманнядержавних
структур та фінансового забезпечення виконанняними функцій
держави. Але не всі обов`язкові платежі, якінадходять до
централізованих грошових фондів держави,називаються податками.
Характерними ознаками податків, які дозволяютьвирізнити їх серед
податкових платежів, є те, що податки не маютьцільового
призначення. У цьому полягає істотна відмінністьподатків від таких
платежів, як відрахування, збори та внески.
Однією з основних ознак податків є те, що вони
характеризуються одностороннім рухом вартостівід юридичних і
фізичних осіб до держави.
Розуміння податку як обов`язкового платежуфізичних і
юридичних осіб до бюджетів органів суспільноївлади різних рівнів
сприйнятливе лише для практичних цілей.Будь-який податок, крім
фіскальної та регулятивної дії, має ще йпобічні, зовнішні для фіску
соціальні наслідки. Тому податки варторозглядати не просто як
економічну, а як суспільно-соціальну категорію.Суспільна ціна
податків вимірюється втратою частки через бюджетдо усього
населення держави. Еволюція фінансових знань просуспільний
характер податків нерозривно пов`язана зтеоретичною концепцією
державних благ. Державні — це такі види благ,джерелом забезпечення
яких є кошти органів державної влади. Ті блага,що є суспільними, не
виробляються приватною економікою, азабезпечуються лише
державою. Причому, якщо держава — орган звиробництва незамінних
суспільних благ, то ці блага реалізуютьсяспоживачами за цінами,
рівень яких запроваджується за суспільноюзгодою. Ціною суспільних
благ є податки, і оплата державних благ — єдинеможливе
використання податкових надходжень. Завдякицьому між державою –
виробником суспільних благ і суспільствомдосягається еквівалентна
мінова угода “ блага-податки ”.
Розкриття суспільного призначення податків яксоціального
економічного поняття, неможливе без визначенняфункції цієї
категорії. Враховуючи те, що податки єнеобхідним елементом
централізації частки вартості національногопродукту в бюджеті для
оплати державних суспільних благ і засобомперерозподілу цієї
вартості між державою і юридичними та фізичнимиособами, можна
констатувати той факт, що податки виконуютьфіскальну та
розподільчо-регулятивну функції.
Ці функції є об`єктивними та існують з часувиникнення
податків. Але конкретні прояви їхніх риспов`язані з умовами
суспільного розвитку. Тому пошук основнихфункцій – це хибний
шлях дослідження податків як економічноїкатегорії.
Фіскальна функція забезпечує об`єктивні умовидля утворення
матеріальної основи функціонування суспільства.Як раз за її
допомогою реалізується велика частка суспільногопризначення
податків, проявляються конкретні форми утвореннягрошових фондів
держави, які забезпечують виконання покладенихна неї функцій.
Розподільчо-регулятивна функція закладена всутності кожного
податку, адже, як зазначалось, податки пов`язаніз процесами
перерозподілу вартісних пропорцій національногопродукту між
платниками податків і державою. Причому обсягицих вартісних
пропозицій безпосередньо регулюються задопомогою податків.
Сутність регулятивної функції полягає у впливіподатків на різні види
діяльності їх платників.
Використання податків як фінансового регуляторадуже складна
справа, оскільки регулятивна функція податків єобов’язковим
явищем, а міра впливу податків на вищеперераховані аспекти
залежить від податкової політики, що є доситьсуб`єктивним явищем.
Податкові відносини поєднують у собі водночасфіскальні та
розподільчо-регулятивні ознаки. Тому специфічнесуспільне
призначення податків визначається не існуваннямкожної функції
окремо, а лише завдяки їхній єдності.
Завдяки з`ясуванню сутності та єдності податківможна дійти
важливого висновку, щодо необхідності чіткогорозмежування
об`єктивного існування податків з притаманнимиїм функціями та
процесу їхнього використання державою впроведенні податкової
політики. Прояв податків та їхні функції в дії — об`єктивний процес,
який виражає відносини базису. Податкова жполітика, що
проводиться державою за допомогою податковогомеханізму –
використовуючи податки – це відносини надбудови.Цей висновок дає
змогу краще зрозуміти об`єктивність категорії “податок “ і
суб`єктивність дій держави, яка проводитьподаткову політику.
Функції податків як фінансової категоріївипливають із функцій
фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і
контрольну. Податки безпосередньо пов'язані зрозподільною
функцією в частині перерозподілу вартостіствореного ВНП між
державою і юридичними та фізичними особами.Одночасно вони
виступають методом централізації ВНП у бюджетіна
загальносуспільні потреби, виконуючи таким чиномфіскальну
функцію.
Фіскальна функція є важливою у характеристицісутності
податків, вона визначає їхнє суспільнепризначення. З огляду на цю
функцію держава повинна отримувати не простодостатньо податків,
але, головне надійних. Податкові надходженнямають бути
постійними, стабільними, рівномірнорозподілятися в регіональному
розрізі. Постійність означає, що податки повиннінадходити до
бюджету не у вигляді разових платежів зневизначеними термінами, а
рівномірно протягом бюджетного року в чітковстановлені строки.
Оскільки призначення податків полягає узабезпеченні витрат
держави, то терміни їх сплати мають бутипогоджені з термінами
фінансування видатків бюджету. Стабільністьнадходжень
визначається високим рівнем гарантій того, щопередбачені Законом
про бюджет на поточний рік доходи будутьотримані у повному обсязі.
Безглуздо встановлювати такі податки, якінеобхідних гарантій не
дають, бо тоді невизначеною стає вся фінансовадіяльність держави.
Рівномірність розподілу податків утериторіальному розрізі необхідна
для забезпечення достатніми доходами всіх ланокбюджетної системи.
Без цього виникає потреба в значномуперерозподілі коштів між
бюджетами, що зменшує рівень автономностікожного бюджету,
ступінь регіонального самоврядування ісамофінансування.
Податки характеризуються рухом вартості відюридичних і
фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить дозменшення доходів
платників. Причому об'єктивно кожний платникзаінтересований
сплатити якомога меншу суму, що може досягтисьяк за рахунок
зменшення обсягів об'єкта оподаткування, так івибору пільгових щодо
оподаткування умов діяльності. Таким__________чином, у сутності кожного
податку закладена регулююча функція. Вона, як іфіскальна функція,
характеризує їх суспільне призначення. Сутьрегулюючої функції
полягає у впливі податків на різні сторонидіяльності їх платників.
Оскільки регулююча функція податків єоб'єктивним явищем, то
вплив податків відбувається незалежно від волідержави, яка їх
установлює. Разом з тим держава може свідомовикористовувати їх з
метою регулювання певних пропорцій усоціально-економічному
житті суспільства. Але така цілеспрямованаподаткова політика
можлива тільки завдяки об'єктивно властивійподаткам регулюючій
функції.
Використання податків як фінансових регуляторів- дуже
складна й тонка справа. Тут не може бутиголовного і другорядного -
все головне. Іноді незначні деталі воподаткуванні можуть докорінно
змінити суть впливу податку: зробити його прямопротилежним щодо
передбачуваного.
Проблема полягає в тому, що податки зачіпаютьусе суспільство,
а це безмежна гама інтересів, врахувати які дужеважко, але вкрай
необхідно. Не може бути оцінки регулюючої діїподатків за сальдовим
підходом — що переважає, позитивний чинегативний вплив. Сама по
собі присутність негативного впливу, навітьнезначного, свідчить про
недолік того чи іншого податку.
1.2.Елементи оподаткування та класифікація податків.
Дослідження суті податків нерозривно пов`язане з
характеристикою понять, які прийнято називатиелементами податку.
До таких належать: джерело, об`єкт податку, абоподаткова база,
платник податку, масштаб вимірювання, ставкаподатку, норма
оподаткування.
Елементи податку є основою не лише пізнання сутіподатку, а й
основою проведення державної податковоїполітики, завдяки побудові
механізмів справлення податків. Тому оволодінняосновами
податкової теорії вимагає чіткого й точногорозуміння податкової
технології.
Об`єктом податку називають ті явища, внаслідокнаявності яких
податок сплачується (земля, виробництво, особатощо). Об`єкт
повинен піддаватися чіткому вираженню, матибезпосереднє
відношення до платника і вказувати на те, щосаме оподатковується.
Назва податку майже завжди походить від об`єктаоподаткування: так
податок, об`єктом оподаткування якого є доданавартість називається
податком на додану вартість. У фіскальнійтермінології об`єкт
оподаткування часто ще називають податковоюбазою.
Суб`єктом податку є будь-яка сторона, що береучасть у процесі
організації справлення податків. До суб`єктівподатків належить
держава та її органи, а також платники податків.Платником податку
називається юридична чи фізична особа, якабезпосередньо його
сплачує. Платника податку слід відрізняти віддійсного носія податку –
особи, на яку податок падає наприкінці усіхпроцесів перекладання.
Джерелом податку називають той фонд, із якогоподаток дійсно
сплачується. Податок може сплачуватися із:
доходу, звідки б він не отримувався;
капіталу, або ж майна, коли для покриття податкудоводиться
витрачати його частку.
Джерело сплати податку може бути безпосередньопов`язане з
об`єктом оподаткування і може не мати відношеннядо об`єкта
оподаткування. У першому випадку — оподатковується доход або
майно, у другому — стягується податок на майночи предмети, що
перебувають у особистому користуванні і неприносять доходу.
Масштабом вимірювання (або одиницею об`єкта)називається
одиниця, яка покладається в основу виміру і наоснові обчислення якої
податок визначається у межах даного об`єкта.Таке обчислення може
здійснюватись у фізичному або грошовому вимірах.Фізичний вимір
точніший. Грошовий певною мірою відносний, тому,що є
опосередкованим і може бути більш-менш точнимлише протягом
незначного проміжку часу.
Ставка податку – це законодавчо встановленавеличина податку
на одиницю оподаткування. Існують два підходищодо
запровадження податкових ставок – універсальнийта
диференційований. Універсальний підхідпередбачає запровадження
єдиної системи для усіх платників ставки,диференційований –
декількох. За способом побудови ставки податкуподіляються на
тверді та процентні. Тверді ставки виконуються угрошовому вимірі на
одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.Процентні ставки
встановлюються, що до об`єкта оподаткування,який має грошовий
вимір і показує, яку відсоткову частку певногооб`єкта оподаткування
треба сплатити. Як податок.
Податкова квота – частка податку у доходіплатника. Вона може
бути як в абсолютному, так і в відносномувимірах. У податковій
справі податкові квоти законодавчо невстановлюються.
Податкові пільги – повне або часткове звільненнявід сплати
податків і пониження загальної норми оподаткування.Усі податкові
пільги можна згрупувати у такі чотири групи:
звільнення (повне або часткове) від сплатиподатку окремих осіб
або категорій платників;
повне або часткове звільнення об’єкта абоподаткової бази від
оподаткування і використання неоподаткованогомінімуму;
зменшення належної сплати за розрахунковийперіод суми
податку і використання податкового кредиту;
зменшення ставки податку.
У зв`язку з різним соціально-економічнимпризначенням
податків у світовій фіскальній термінологіїіснують різновиди таких
обов`язкових платежів. Але усі податкипоєднуються у відповідні
групи за певними ознаками:
·
за економічним змістом об`єкта оподаткування;
·
за формою взаємовідносин платника і держави;
·
за рівнем запровадження;
·
за способом справлення;
·
за місцем зарахування.
За економічним змістом об`єкта оподаткуванняподатки бувають:
·
податки на доходи;
·
податки на споживання;
·
податки на майно.
Податки на доходи (прибутки) – це обов`язковіплатежі,
об`єктом оподаткування яких є доход або прибутокпевного
платника, який отримано протягом певногопроміжку часу. Причому,
податки на доходи передбачають оподаткуваннябезпосередніх
доходів у процесі їх отримання.
Податки на споживання — це обов`язкові платежі,що
сплачуються юридичними та фізичними особами впроцесі
споживання конкретних видів товарів чи іншихвартостей.
Специфічною рисою податків на споживання є те,що вони
справляються не в момент отримання доходу, а впроцесі його
використання. Такі податки запроваджуються дляоподаткування
податків фізичних та юридичних осіб з метоюпоповнення доходів
бюджетів та регулювання співвідношення міжспоживанням і
нагромадженням.
Податки на майно — це обов`язкові платежі, якісправляються з
конкретних власників рухомого чи нерухомогомайна, або в процесі
передачі на них власності. Оцінка податковоїбази може проводитися
як у грошовому, так і в абсолютному вимірах(метрах квадратних,
метрах кубічних, кіловатах потужності тощо).
За формою взаємовідносин між платником ідержавою податки
поділяють на прямі і непрямі. Цей поділ умовнийі виправданий лише
з теоретичних міркувань. Адже універсальні форминепрямих податків
при перенесенні їх справлення із сфериреалізації у сферу виробництва
мають багато ознак прямого оподаткування.
Прямі податки – це податки, що встановлюються безпосередньо
щодо платника, який сплачує їх до бюджетудержави, і обсяги таких
податків залежать від податкової бази.
Непрямі податки – це податки, які справляютьсядо бюджету за
допомогою цінових механізмів, причому конкретніплатники податків
не завжди є їхніми носіями. Непрямі податкивстановлюються в цінах
товарів, робіт та послуг і їхній обсяг дляокремого платника — носія
податку визначається обсягом споживання та незалежить від його
доходів.
Залежно від органу влади, який встановлюєподатки, тобто за
рівнем запровадження, податки бувають загальнодержавними та
місцевими.
Загальнодержавні податки – це обов`язковіплатежі, що
встановлені найвищими органами влади, а іноді йуправління, в
державі і є обов`язковими для справлення на всійтериторії країни
незалежно від того, до якого бюджету вонизараховуються.
Місцеві податки – це обов`язкові платежі, яківстановлюються
місцевими органами влади й управління базовогорівня і їхнє
справлення є обов`язковим лише на певнійтериторії. Встановлення
місцевих податків можливе за трьома варіантами:
Встановлення місцевих податків згідно зобов`язковим
переліком, який затверджується найвищим удержаві органом влади.
Встановлення місцевих податків, як надбавок до
загальнодержавних.
Автономне запровадження місцевих податківмісцевими
органами влади чи управління без будь-якихобмежень з боку
центральних загальнодержавних органів влади.
За способом справлення податки бувають розкладніта квотарні,
або окладні. Розкладні податки – це історичнаформа справлення
податків. Вона відповідала низькій податковійтехніці. Механізм
оподаткування був наступним: спочатку урядвизначав загальну суму
податкових надходжень, яка необхідна була дляфінансового
забезпечення функціонування держави, потім цясума розподілялась
між адміністративними одиницями залежно відобраного масштабу.
Пізніше уряд адміністративної одиниці доводив докожного платника
відповідну суму нарахованого податку.
За квотарних, або окладних податків для кожногоплатника
нарахована до сплати сумаподатку визначається залежновід обсягу
податкової бази, або об`єкта оподаткування, іставок (квот) податку.
Залежно від порядку зарахування поділяються нарегульовані та
закріплені (директивні). Регульовані податки –це податки, які можуть
зараховуватись до різних бюджетів, тобто державарозподіляє їх між
рівнями бюджетної системи. В основному в якостірегульованих
виступають загальнодержавні податки. Закріпленіабо директивні
податки це податки, які певною мірою надходятьдо певного, причому
тільки одного бюджету. В якості директивнихможуть бути як
загальнодержавні, так і місцеві податки.
1.3.Діяльність податкової служби України.
До системи органів державної податкової службиналежать:
Державна податкова адміністрація України,державні податкові
адміністрації в Автономній Республіці Крим,областях, містах Києві
та Севастополі, державні податкові інспекції врайонах,
містах (крім міст Києва та Севастополя), районаху містах.
У складі органів державної податкової службизнаходяться
відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі зподатковими
правопорушеннями (податкова міліція).
Державна податкова адміністрація України залежновід
кількості платників податків та інших місцевихумов може
утворювати міжрайонні (на два і більше районів),об'єднані (на
місто і район) державні податкові інспекції та уїх складі
відповідні підрозділи податкової міліції.
У Державній податковій адміністрації України тадержавних
податкових адміністраціях в АвтономнійРеспубліці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі утворюються колегії.Чисельність і
склад колегії Державної податкової адміністраціїУкраїни
затверджуються Кабінетом Міністрів України, аколегій державних
податкових адміністрацій в Автономній РеспубліціКрим, областях,
містах Києві та Севастополі — Державноюподатковою адміністрацією
України. Колегії є дорадчими органами ірозглядають найважливіші
напрями діяльності відповідних