Вступ
Ні хто не буде заперечувати, що “холодна війна” залишила глибокий слід в усіх аспектах життя та діяльності людини у ІІ половині 20 ст. І зараз навіть вона не закінчилась з розпадом СРСР. “Холодна війна” тільки вступила на новий етап свого розвитку. “Холодна війна” дуже непередбачувана річ, бо в любий момент часу вона може перетворитися на справжню війну з численними жертвами. Радянсько-американські відносини, тепер російсько-американські відносини, завжди були і будуть. І в цих відносинах завжди буде проявлятися деяка ворожість. Бо кожна із цих країн має потужну атомну зброю і можливість застосувати її в любий момент. З того моменту, як СРСР отримала ядерну зброю, дві суперниці постійно погрожували застосувати її. Коли в СРСР до влади прийшов Горбачов та проголосив деяку розрядку в міжнародних відносинах, американці скористувавшись цим, перехопили деяку ініціативу на світовій політичній арені. Цю ініціативу вони не впустили і зараз і однозначно дають зрозуміти світу, як в письмових так і в усних заявах, що повинна залишитись тільки одна понаддержава. Тут дотепно було б процитувати слова секретаря трьохсторонньої комісії Збігнева Бжезинського. “Росія переможена держава. Вона програла титанічну боротьбу. І казати що це була не Росія а СРСР – значить бігти від реальності. Це була Росія названа Радянським Союзом. Вона кинула виклик США. Вона була переможена. Зараз не треба будувати ілюзії о потужності Росії. Треба відбити охоту до такого мислення… Росія буде роздробленою і під опікою.1” Ось чому назріла необхідність створення узагальнюючої роботи по цій темі, бо ми повинні розібратися, та історично дослідити розвиток взаємовідносин двох понаддержав на заключному етапі “холодної війни” між СРСР та США.
Предметом дослідження цієї наукової роботи є радянсько-американські відносини на заключному етапі “холодної війни”.
Хронологічні межі цього дослідження дуже розпливчаті, бо ні хто не може остаточно сказати, коли ж закінчилась “холодна війна”, існують думки, що “холодна війна” продовжується і зараз. Тому автор в свому дослідженні бере такі хронологічні рамки, прихід до влади Горбачова, проголошення їм перебудови, та розпад Берлінської стіни, 1985-1989 роки.
Основна мета наукової роботи:
пролити нове світло на радянсько-американські відносини, та за допомогою російських та американських джерел, співставити різні точки зору та зробити висновки.
розширити нашу уяву про те, як керівництво СРСР і США будували свої доктрини зовнішньої політики по відношенню друг до друга, бо ця тема достатньо не вивчена, в цьому полягає її наукова новизна та актуальність.
Виходячи із мети наукової роботи автор ставить перед собою слідуючи завдання:
освітити зміну зовнішньої політики СРСР після приходу до влади Горбачова
показати американський погляд на зовнішню політику СРСР
дослідити як вплинули ці відносини на позицію СРСР на міжнародній арені.
Наукова новизна цієї роботи, полягає в тому, що це проблема сучасності, вона ще не встигла відкластися на сторінках грунтовних досліджень. По цій темі існують окремі статі відомих журналістів, політиків, політологів. Також відомі офіційні публікації урядів США та СРСР.
Для більш грунтовного дослідження теми, на мою думку, необхідно чітко з’ясувати політичні відносини двох країн на початку “холодної війни”. Зробимо короткий історичний екскурс, цьому я присвячую першу главу своєї роботи.
Глава №1
Термін “холодна війна” був введений в обіг Черчилем в ході його виступу в Фултоні (США) 5 березня 1946 року. Вже не являючись лідером своєї країни, Черчиль залишався одним з впливових політиків світу. В своїй промові він констатував, що Європа виявилася поділеною “залізним занавісом”, і закликав західну цивілізацію проголосити війну “комунізму”. Насправді війна двох систем, двох ідеологій не припинялася з 1917 року, однак, оформилася як цілком усвідомлене протистояння саме після Другої Світової війни.
Чому же вона почалася тільки після Другої Світової війни? Очевидно, це було продиктоване самим часом, самою епохою. З цієї війни союзники вийшли настільки сильними, а засоби ведення війни стали настільки руйнівними, що стало ясно: з'ясовувати відношення колишніми засобами занадто велика розкіш. Тим не менше, бажання вивести противну сторону у партнерів по коаліції не убавилося. Як відомо ініціатива початку “холодної війни” належить країнам Заходу, для яких міць СРСР, що стала очевидна в ході Другої Світової війни, виявилася дуже неприємним сюрпризом.
Отже, “холодна війна” виникла незабаром після закінчення Другої Світової війни, коли союзники прийнялися підводити її підсумки. Що ж вони побачили? По-перше, половина Європи виявилося в радянській зоні впливу, і там з великою швидкістю виникали прорадянські режими. По-друге, виникла потужна хвиля визвольного руху в колоніях проти метрополій. По-третє, мир швидко поляризувався і перетворювався в двополюсний. По-четверте, на світовій арені сформувалися дві понаддержави, військово-економічна міць яких давала їм істотну перевагу над іншими. Плюс до всього, інтереси країн Заходу в різноманітних куточках земної кулі починають наштовхуватися на інтереси СРСР. От цей новий стан миру, що утворилося після Другої Світової війни, швидше інших і усвідомив Черчиль, проголосивши “холодну війну”.
СУПРОТИВНИКИ(Створення військових блоків)
Після закінчення Другої Світової війни країни Західної Європи і США об'єдналися проти СРСР. Радянський Союз же, прагнучи убезпечити себе, створив навколо свого кордону свого роду буфер, оточив себе країнами, в яких по закінченню військових дій сформувалися прорадянські уряди. Таким чином мир був поділений на два табори: капіталістичний і соціалістичний. І в тому, і в іншому були створені так звані системи колективної безпеки — військові блоки. В квітні 1949 року була створена Організація північноатлантичного договору — НАТО, куди входили США, Канада і країни Західної Європи. В травні 1955 року — підписаний Варшавський Договір. В нього входили (на час підписання) Албанія (Пізніше (в 1968 г.) вона денонсувала договір), Болгарія, Угорщина, ГДР, Польща, Румунія, СРСР, ЧРСР. Поляризація миру завершилася, і створені коаліції, на чолі зі своїми лідерами, прийнялися боротися за вплив в країнах третього світу.
Театри військових дій“ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ”
У чому ж проявлялась “холодна війна”? Перший, і один з наочних прикладів її вираження, — це Гонка озброєнь
Початок її був пов’язан з атомною зброєю. Як відомо, в 1945 р. США виявилися єдиною ядерною державою в світі. В ході війни з Японією вони підірвали атомні бомби над японськими містами Хіросіма і Нагасакі. Стратегічна перевага призвела до того, що американські військові стали будувати різноманітні плани превентивного удару по СРСР. Але американська монополія на ядерну зброю зберігалася тільки чотири роки. В 1949 р. СРСР провів іспити своєї першої атомної бомби. Ця подія стала великим потрясінням для західного миру і важливою віхою “холодної війни”. В ході подальших розробок, що форсувалися в СРСР незабаром була створена ядерна, а після цього і термоядерна зброя. Воювати стало дуже небезпечно для всіх, і могло привести до дуже тяжких наслідків. Накопичений за роки “холодної війни” ядерний потенціал був величезний, але гігантські запаси згубної зброї користі не приносили, а витрати на їхнє виробництво і зберігання росли.
Гонка озброєнь зростала великими темпами. Коли одна з сторін створювала яку – не будь принципово нову зброю, то її противниця кидала всі сили і ресурси, щоб добитися того ж. Безумне змагання торкнулось усіх областей військової промисловості. Змагалися скрізь: в створенні новітніх систем стрілецької зброї (на радянський АКМ США відповідали М-16), в нових конструкціях танків, літаків, кораблів і підводних човнів, але, мабуть, самим драматичним було змагання в створенні ракетної техніки.
Гонка озброєнь була згодом самохіть зупинена обома сторонами. Був укладений ряд договорів, що обмежували накопичування озброєнь. Таких, як наприклад, Договір про заборону іспитів ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою (5.08. 1963г.), Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, створення без'ядерних зон (1968г.), угоди по ОСВ-1 (обмеження і скорочення стратегічних озброєнь) (1972г.), Конвенції про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної і токсинної зброї і про їх знищення (1972.) і багато інших. Економіка
Достатньо очевидно, що величезні витрати, що несли понаддержави, не могли тривати нескінченно, і в підсумку протистояння двох систем вирішувалося в економічній сфері. Саме ця складова виявилася, в кінцевому рахунку вирішальною. Більш ефективна економіка Заходу, дозволяла не тільки підтримувати військовий і політичний паритет, але і задовольняти потреби сучасної людини, якими в силу чисто ринкових механізмів господарювання уміла грамотно маніпулювати. В той же час потужна, орієнтована тільки на виробництво озброєнь і засобів виробництва, економіка СРСР, не могла, та й не збиралася конкурувати в цій області з Заходом. В кінці кінців, це відбилося на політичному рівні, СРСР почав програвати боротьбу не тільки за вплив в країнах третього світу, але і за вплив всередині соціалістичної співдружності.
Глава №2
Час приходу до влади Горбачова можна охарактеризувати так: велась широка військово-політична конфронтація між урядами США та СРСР за розміщення в Європі ракет середньої дальності, безрезультатно пройшли радянсько-американських переговори, що проходилив 1981-1983 рр. про обмеження ядерних озброєнь в Європі і про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Поганим політичним кліматом і зростаннямнедовір'я і підозрілості сторінодин до одного, зведенням до мінімуму контактів і зв'язків в сферах двосторонніх радянсько-американських відносин.
Коли ж до влади прийшов відносно молодий політик, зі своїм баченням зовнішньої доктрини СРСР, та проголосив перебудову всіх важливих сфер діяльності країни, в тому числі і зовнішньої політики, як внаслідок, з березня місяця 1985 року почався новий етап радянсько-американських переговорів про обмеження ядерних і космічних озброєнь, поступовим відновленням механізму політичного діалогу між двома країнами, в тому числі і на вищому рівні.
У листопаді 1985 року відбулася радянсько-американська зустріч у верхах (М. С. Горбачов і Р. Рейган) в Женеві. Вона вилилася у відкритий широкий діалог, що надавістотний вплив на загальнуобстановку в світі, а також поклала початокспівпраців ряді сфер двосторонніх відносин СРСР — США. Обидві сторонизаявили, що «ядерна війна не повиннабути розв'язана і в ній не може бути переможців1», і зобов'язалися не прагнути до досягнення військовоїпереваги, підкреслили важливість запобігання будь-якій війні між ними — ядерної або звичайної--PAGE_BREAK--
У жовтні 1986 року М. С. Горбачов і Р. Рейган зустрілися в Рейк’явіку. Значення цієї зустрічі складається, передусім в тому, що на ній були обговорені конкретні формули радикального скорочення ядерної зброї, балістичних ракет середньої дальності, запропоновані радянською стороною. Хоча ні якого договору підписано не було, лідери розуміли, що зустріч мала успіх, і відкрила шлях до подальшого прогресу в радянсько-американських відносинах.
Щоб забезпечити собі оперативний простір Горбачов, зайнявся переоцінкою складових радянської зовнішньої політики. На ХХVIIз’їзді партії у 1986 році марксистко-ленінська ідеологія була майже повністю викинута за борт. Горбачов став першим керівником, повністю відкинувшим поняття класової боротьби і проголосивши мирне існування самоціллю.
З березня 1987 року радянсько-американські відносинивступили в наступний період. Помітно активізувалися політичні контакти на різних рівнях. У ході вельми інтенсивних дипломатичних контактів навесні і особливо восени 1987 року вдалося завершити виробленнядоговору по ракетах середньої і малої дальності, домовитися про проведення в грудні того ж року третьої радянсько-американської зустрічі у верхах — на цей раз в Вашингтоні.
Ставало очевидним те, що через низку економічних труднощів, США виявляються не в змозі фінансувати всі військовіпрограми, що проштовхуються Пентагоном. У 1985 р. конгрес США заморозив військовівитрати, а з 1987 р. почалосянавіть їх певне скорочення. У країні посилюваласякритика зовнішньої політики адміністрації, і особливо її курсу відносно Радянського Союзу.
Важливою ланкою в розвитку радянсько-американських відносинстала зустріч у верхах в Москві, яка відбулася з 29 травня по 2 червня 1988 року. Сам факт проведення зустрічі на вищому рівні, підготовка до неї не тільки закріпили значні позитивні змінив радянсько-американських відносинах, але і дали нові імпульси до їх розвитку. Ратифікація Договору по ракетах середньої і меншої дальності, обмінв ході зустрічі ратифікаційними грамотами про вступ цього договору в силу, подальше просування в завершенні виробленнямугоди про 50-процентнескорочення стратегічних наступальних озброєнь, підписання до зустрічі угод по афганському урегулюванню, підписання ряду угод про подальше вдосконалення механізму запобігання ядерній війні, а також про розвиток двосторонньої співпраці— все це конкретні свідоцтва нормалізації радянсько-американських відносин, що продовжується, привнесення в них додаткових елементів стійкості і послідовності.
В грудні 1988 року Горбачов припинив прагнути до досягнення довгострокових угод, які були в нього майже в руках, і відступив, взявшись за одностороннє скорочення радянських військових сил. В своєму виступі в ООН 7 грудня він об’явив про одностороннє скорочення на 500 тис. чоловік і 10 тис. танків, враховуючи половину танків, які протистояли НАТО. Інші сили дислоковані в Центральній Європі підлягали реорганізації для переробки їх в оборонні частини. Представник Горбачова Геннадій Герасимов прокоментував це так: “Мы наконец собираемся покончить с набившим руку оскомину мифом советской угрозы, угрозы со стороны Варшавского пакта, угрозы нападения на Европу1».
Наступного року в липні місяці на Раді Європи Горбачов, відрікся не тільки від “доктрини Брежнева”, яка зумовлювала право радянської інтервенції в Східній Європі, а і від орбіти сателітів, заявив про засудження “сфер впливу”:
“Общественно-политический порядок в той или иной стране менялся в прошлом и может изменится в будущем. Но эти перемены являются исключительным делом народа данной страны и его выбором… любое вмешательство во внутренние дела и любые попытки ограничить государственный суверенитет – дружественных, союзных и прочих стран – недопустимы… Настало время сдать в архив постулаты периода «холодной войны», когда Европа рассматривалась как арена конфронтации, разделенная на “сферы влияния”2».
В жовтні 1989 року Горбачов приїхав до Берлину, щоб прийняти участь у святкуванні сорокаріччя Германської Демократичної республіки, і заодно примусити її керівника-сталініста Ериха Хонекера провадити політику більш спрямовану на реформи. Само собою він би не приїхав на цю церемонію, якщо б не підозрював, що такого роду свят вже не буде. Це відбилось в промові Горбачова:
“Нас постоянно призывают ликвидировать то или иное разделение. Нам часто приходится слышать: «Пусть СССР избавится от Берлинской стены, тогда мы поверим в его мирные намерения».
І все ж не пройшло й чотирьох тижнів, як пала Берлінська стіна, а через десять місяців Горбачов дав згоду на об’єднання Германії і її членство в НАТО. Висновок
Висновки до яких я прийшов є попередніми. Но, основний головний висновок полягає в тому, що зміна основного політичного курсу в зовнішній політиці при СРСР привів до розрядки в протистоянні між двома країнами, згладженню гострих кутів, подібний різкий поворот в радянській зовнішній політиці на Заході пов’язують з ім’ям останнього президента СРСР Михайла Сергійовича Горбачова. Хоч “холодна війна”, як вважають політики, політологи ще продовжується, хоча питання вже не стоять так гостро, протистояння виявляється в наш час лише різними заявами обох сторін, як правило це реакції Москви та Вашингтону на регіональні конфлікти. Це Ірак, Югославія, Чечня та цілий ряд інших. Список використаної літератури:
1. Золотарев, Владимир Антонович. Военная безопасность Отечества:
(Историко-правовое исслед.)/Ин-т воен. истории; Рос. акад. естеств.
наук.-М.: КАНОН-Пресс; Кучково поле, 1998.-423-435с.
2. Киссинджер, Генри. Дипломатия/Пер. с англ. В. В. Львова; Послесл.
Г. А. Арбатова.-М.: Ладомир, 1997.-694-725с.
3. Платонов, Олег Анатольевич. Терновый венец России. Кн.4. Т.2: История
Русского народа в XX веке.-М.: Родникъ, 1997.-640-673с.
4. СССР и холодная война/Под ред.В.С.Лельчука, Е.И.Пивовара.-М.: МОС-
ГОРАРХИВ, 1995.-45-78с.
5. Сталин и холодная война: Сб. ст./Н.Д. Смирнова, А.А. Улунян, Л.Я.
Габианский и др.; Редкол.: А. О. Чубарьян (отв. ред.) и др.; Ин-т
всеобщ. истории РАН.-М.: ИВИ РАН, 1998.-150-214с.
6. www.stmartin.edu/`dprice/cold.war.html
7. Cold War International History Project cwihp.si.edu
8. www.cnn.com/coldwar Ссылки (links):
www.cnn.com/cold