Ігор Гурак,
здобувач кафедри історії України
Прикарпатського національного
університету ім. В.Стефаника,
м. Івано-Франківськ
Українське студентство СхідноїГаличини у середині 70-х рр. ХІХ ст.: пошуки нових шляхів розвитку та змінинаціонально-політичного обличчя
На базі архівних і літературних джерел авторподає ґрунтовний огляд та аналіз студентства Східної Галичини другої половиниХІХ ст., зокрема у т.зв. «австрійський» період. За умови малої чисельності українських галицькихінтеліґентів представники студентства відіграли помітну роль у політичнихпроцесах на західноукраїнських землях. Показано, що основна маса студентськоїмолоді гуртувалася навколо організацій, які об’єднували народовців і молодьсоціалістичного спрямування. Водночас різко зменшується число прихильниківмосквофільства, що стало визначальним для подальшого суспільного життяукраїнської молоді.
Студентська молодь будь-якої держави завжди була ізалишається носієм прогресивних, демократичних ідей, а її представникитрадиційно належать до числа борців із реакційністю та консерватизмом. Цяхарактеристика властива і для українських студентів Східної Галичини у 2-йполовині ХІХ ст. За умови малої чисельності українських галицьких інтеліґентівпредставники студентства відіграли помітну роль у політичних процесах назахідноукраїнських землях. Та обставина, що в середині 1870-х рр. саме ізстудентством пов'язані події, які мали значний вплив на подальшу діяльністьмолоді та спричинили появу у політичному спектрі Галичини радикальнихгромадсько-політичних течій, зумовила вибір автором проблематики дослідження.
В останні роки проблема студентського руху Східної Галичини в«австрійський» період була предметом дослідження цілого ряду вітчизнянихнауковців. Проте, зазвичай, хронологічно вони охоплюють кінець ХІХ — початок ХХст. Що ж стосується окресленого періоду, то фактично єдиними працями, у якихрозглядається діяльність студентів у 70-х рр. ХІХ ст., є монографії Р.Ковалюката І.Андрухіва [1]. Однак і ці автори обмежуються лише констатацією окремихфактів і процесів, що мали місце у житті студентів, не вдаючись до їхньогоаналізу.
Працюючи над визначеною проблемою, автор поставив за мету проаналізуватиобставини, які дали поштовх до значних перетворень у середовищі студентства івизначити, які наслідки вони потягнули за собою.
У 1871 р. українські студенти Східної Галичини об'єдналися удва товариства — «Академічний кружок» і «Дружній лихвар».Перше з них гуртувало молодь проросійської орієнтації та підтримувалосярусофільськими установами. Окрім того, до «Академічного кружка»належали студенти-рутенці, у основі світогляду яких лежало переконання, щогалицькі українці є окремим народом. Основну увагу ці діячі зосереджували на науковійта літературній діяльності. Тим часом до «Дружнього лихваря»належали, в основному, студенти-народовці. Головним своїм завданням керівництвоцієї організації вважало боротьбу із матеріальними злиднями молоді таспрямовувало зусилля на надання фінансової допомоги своїм членам [2]1.
У перші роки існування обидва товариства намагалисярозгорнути широку діяльність, прагнучи при цьому збільшити число своїх членів ізаручитися підтримкою громадськості [3]. Однак помітна активність перших роківіснування товариств через кілька років змінилася на цілковиту апатію. Уже напочатку 1874 р. у «Академічному кружку» та «Дружньомулихварі» була відсутня будь-яка робота. За таких умов у товариствахпочалися пошуки шляхів подолання кризи. У «Лихварі» з цією метою буловирішено розширити діяльність товариства, долучивши до його цілей наданнячленам не тільки матеріальної, але і «наукової підмоги» [4]. У«Академічному кружку» у березні 1874 р. прийнято рішення провидавництво белетристично-наукового часопису «Друг», в якому студентимогли публікувати власні твори [5]. Зауважимо, що саме наявність власногодрукованого органу та бібліотеки підштовхнули до вступу у «Кружок»молодих людей, які не підтримували русофільську ідеологію (І.Франко, М.Павлик)[6]. Поява у товаристві нових людей, в основі світогляду яких лежало прагненняпрацювати для простого народу [4], зумовила впродовж наступних кількох роківзначні зміни у національно-політичній орієнтації більшості членів«Академічного кружка». Починаючи від 1875 р. все більший вплив у товариствіпочала справляти «рутенська» ідея2, відтіснивши на другий план русофільство. У цьомуможна пересвідчитися, проаналізувавши, наприклад, листування редакції«Друга» із М.Драгомановим. У відповідь на його перший лист, редакціязазначала: «Чи ж автор думає, що нам так багато залежить на Росії?..Переконуємо п. Українця (М. Драгоманова. — Г.І.), що ми в нашому письмі неоглядаємося на Росію, і того не докаже нам ніхто, аби ми були коли зрадникаминашому урядові...» [7, с. 292]. На сторінках «Друга» такожпублікувалися матеріали, в яких гострій критиці піддавався авторитетнийрусофільський часопис «Слово» [8].
Зростання впливу рутенської течії в «Академічномукружку» знайшло своє підтвердження на загальних зборах товариства улистопаді 1875 р. На них головою «Кружка» був обраний прихильникрутенської ідеї О.Зафійовський. Після цього між русофілами та опозицієюрозпочалося відкрите протистояння. Остаточна розв'язка настала 6 лютого 1876 р.на чергових загальних зборах товариства, коли більшість присутніх членів«Академічного кружка» висловилися на підтримку О.Зафійовського. Цезавдало значного удару по авторитету прорусофільського виділу, і тому п'ятьйого членів — противників голови, склали свої повноваження. Той факт, що підчас виборів до нового виділу, які відбулися в той же день, зі сторони русофілівбув обраний тільки один представник, продемонстрував втрату русофіламипровідної ролі в «Академічному кружку».
У той же час у товаристві посилилися позиціїстудентів-народовців. На вже згадуваних загальних зборах до нового виділу булообрано шість представників народовського табору [9]. Ця обставина змушувала«рутенців» рахуватися з думками останніх. Крім того, представникамрутенського напрямку потрібні були союзники у протистоянні зі студентами-русофілами,які залишалися досить впливовою силою. За таких обставин керівництво«Академічного кружка» пішло на зближення з народовським «Дружнімлихварем». Особливо тісні стосунки між товариствами налагодилися післяпублікації у часописі «Друг» праці Г.Успенського «Отравленийдіяконъ» [10]. Твір певною мірою мав антиклерикальне спрямування, тожгалицька інтеліґенція, а особливо священики, почали масово відсилати журналназад у редакцію з різкими зауваженнями [11]. Ці події студенти-русофіливирішили використати для відновлення своєї переваги. Однак прийняття до«Академічного кружка» понад 30 членів «Дружнього лихваря»дозволило новому керівництву опанувати ситуацію [10].
У результаті окреслених процесів керівництво товариствомнедовго залишалося в руках прихильників рутенської ідеології. Упродовж весни1876 р. у ньому тривала ідейна еволюція. Згадані події, а також відхід відактивної громадської діяльності провідника рутенського напрямку О.Зафійовського[12], спричинилися до того, що найбільш масовою та впливовою у «Академічномукружку» стала група пронародовськи налаштованих студентів.
Відповідні зміни у товаристві супроводжувалися поглибленнямстосунків із «Дружнім лихварем». Зокрема, у травні — липні булизорганізовані спільні вечорниці, вечір на честь М.Шашкевича, гуляння наВисокому Замку [13]. У ході подальшої співпраці 12 липня товариства здійснилиформальне об'єднання з виокремленням сфери діяльності «Академічногокружка» та «Дружнього лихваря», яке мало стати перехідним етапомна шляху повного об'єднання [14]. Окрім того, «Академічний кружок»став членом «Просвіти» і брав участь у різних заходах, які проводилоце товариство та Товариство імені Т.Шевченка [15].
Паралельно з вищеописаними подіями, починаючи з весни 1876р., у «Академічному кружку» пожвавилася робота, спрямована всоціальну площину. Молодші представники студентства, які були, в основному,вихідцями з селянських родин [16], вважали своїм першочерговим завданнямвивчення простого народу, його звичаїв, побуту, а також просвітницьку роботу внародних масах. З цією метою вони намагалися розгорнути широку етнографічнуроботу. У квітні 1876 р. у часописі «Друг» навіть була започаткованаспеціальна фольклорна рубрика «З уст народу» [17]. У ній студенти, упершу чергу І.Франко та М.Павлик, вміщували записані під час подорожей по селахпісні, приказки і влучні вислови. У результаті агітаційної роботи, здійснюваноюМ.Павликом, у Львові з'явилося неофіційне студентське етнографічне товариство.Зауважимо, що студентська молодь розуміла етнографію у широкому соціальномузначенні. Студенти цікавилися не тільки піснями та байками, але й прагнулиближче познайомитися з проблемами, потребами простого народу [18].
М.Павлик був беззаперечним лідером у плані етнографічноїроботи та її популяризації серед студентів. 24 червня 1876 р. на вечорі,присвяченому пам'яті М.Шашкевича, він виступив з доповіддю [19], в якійкритикував представників русофільської та народовської течій за те, що вони ненадавали належної уваги дослідженню етнографії [20]. Він закликав інтеліґенцію,і насамперед молодших її представників, до активної етнографічної роботи,стверджуючи, що вона "… викличе у нас, як вже викликала на Українітисячі поборників народного діла; вона піднесе і тут і там люд, проти думкикотрого нічого злого не встоїть — а все піде до волі, до рівності кожногочоловіка на землі..." [21, с. 253].
Загалом, від ІІ половини 1876 р. в середовищі студентстваспостерігається зародження цілеспрямованої соціалістичної діяльності. З кінця1876 р. І.Франко став одним із учасників і організаторів робітничого руху уГаличині [22]. Тим часом М.Павлик був ключовою контактною постаттю для діячівсоціалістичного напрямку, що переїжджали через Львів, прямуючи з Росії доЗахідної Європи чи навпаки. Влітку 1876 р. М.Павлик на кошти М.Драгоманова орендуваву Львові спеціальну кімнату. Вона фактично стала «явочною квартирою»,в якій українські і російські соціалісти могли зупинитися, використовуючи їїдля відпочинку, а при потребі — і як склад літератури. Одночасно члени«Академічного кружка», а в першу чергу той же М.Павлик таЛ.Заклинський, займалися пересилкою в Російську імперію заборонених там книг[23].
Таким чином, центр студентського життя цілком перенісся утовариство «Академічний кружок», до того ж, у 1876 р. у ньомуоб'єднувалися прихильники русофільської, народовської3 та соціалістичної ідей. Однак таке становищезовсім не задовольняло ні русофільські установи, які підтримували«Кружок» у фінансовому плані, ні студентів-русофілів — організаторівтовариства. Тому з осені 1876 р. останні практично паралізували життятовариства та розгорнули активну діяльність, спрямовану на дискредитаціюбільшості. Раз у раз вони зривали загальні збори «Академічногокружка» [24], відмовлялися віддати новому керівництву касу товариства[25], а на початку 1877 р. дійшло до того, що студентами-русофілами бувздійснений напад на приміщення «Кружка», у ході якого були поламанімеблі, знищені документи, забрані з бібліотеки найцінніші твори [26]. З свогобоку, керівництво русофільського Народного дому, до певної міри, шантажувалоновий виділ товариства, обіцяючи забрати у «Академічного кружка»кімнати, які воно надало, якщо у ньому не буде порядку [27].
Тим часом по Львову почали поширюватися чутки, що поліціянатрапила на слід соціалістичного гуртка, до якого входять і студентиуніверситету [28]. У січні 1877 р. поліцією були заарештовані причетні до цієїсправи емігранти із Наддніпрянщини, а також студент філософського факультетуМ.Павлик [29]. У березні 1877 р. над ними відбувся судовий процес. Беручи доуваги неповноліття підсудних4,а також ту обставину, що фактично не було доведено ні існування таємногосоціалістичного товариства, ні належності до нього затриманих осіб, їх булозасуджено до мінімальних строків ув'язнення. Зокрема, М.Павлик повинен бувпробути у в'язниці 8 днів [31].
Цей процес мав далекоглядні наслідки для студентської молоді,яка гуртувалася у «Академічному кружку». Під його впливом багатостудентів, які сповідували народницький соціалізм, відійшли від активної участіу житті товариства [31]. Інші, під тиском вищезгаданих обставин, змушені булипогодитися на перехід керівництва до рук русофілів. Нове керівництво«Кружка» хоча і було обране із числа найбільш поміркованихстудентів-русофілів, однак вже до літа його представники виключили із товариствазначну кількість своїх опонентів. Деякі з тих, що залишилися, самі вийшли з«Академічного кружка», а деякі усунулися від будь-якої діяльності[32]. Таким чином, після півторарічної перерви у «Академічномукружку» знову запанували проросійські настрої. Показовим у цьому планібуло те, що коли у березні 1877 р. представники «Кружка» проводиливиступи спільно із «Просвітою» та Товариством імені Т. Шевченка, товже у червні їх партнерами під час «забави» було русофільське «Руськеказино» [33].
Так само значні зміни національно-політичного обличчястудентства, а загалом галицького суспільства, викликав другий процес надсоціалістами, який відбувся у січні 1878 р. Більшість осіб, які фігурували уньому, були студентами. Зокрема, серед підсудних фігурували львівські студентиІ.Франко, М.Павлик, І.Мандичевський та член віденського студентськоготовариства Ф.Сельський [34]. Суд зміцнив та до певної міри, навіть сформувавсоціалістичні переконання студентів. Після нього І.Франко та М.Павлик сталивідкрито називати себе соціалістами і взялися за організацію соціалістичногоруху [35]. Таким чином, у результаті згаданих подій у Галичині розпочалосяформування соціалістичної течії, і, до того ж, саме студентам у цьомувідводилося головне місце.
Вищезгадані судові процеси та зміни, які пройшли у«Академічному кружку», спровокували переміни у «Дружньомулихварі». Починаючи від 1877 — 1878 навчального року, у цьому товариствіпочали гуртуватися студенти, які сповідували народовські та соціалістичні ідеї[36]. У наступні роки саме «Дружній лихвар» став центром молоді іосновні події, які стосувалися життя українських студентів Східної Галичини,були пов'язані з ним [37].
Що стосується «Академічного кружка», то він втративроль головного осередку студентства. Перш за все, враховуючи досвід подій 1876- 1877 рр., коли у товаристві верх взяли противники русофільства, керівництво«Кружка» намагалося бути більш уважним при підборі нових членів.Тому, якщо у 1874 р. членство у товаристві мали 145 студентів, то у 1884 р. — тільки 32 [38]. Окрім того, негативні наслідки для товариства мав так званий«процес О.Грабар», який проводився над представниками русофільськогоруху. З одного боку, під час арештів, пов'язаних з цим судовим процесом, усічні 1882 р. було затримано касира «Академічного кружка» В.Лаголу, ав ході обшуку забрані діловодські книги товариства [39]. Ці обставини заважалинормальній роботі організації та до певної міри деморалізували її членів. Зіншого боку, під час процесу були оприлюднені факти зв'язків русофілів з російськимцаратом та відомості про грошову допомогу, яку вони отримували від різнихросійських інституцій [40]. Опосередковано ці факти негативно відбилися надіяльності «Академічного кружка» [41].
Отже у середині 1870-х рр. у середовищі студентської молоді СхідноїГаличини відбулися зміни, окремі з яких стали визначальними для подальшогосуспільного життя української молоді. У 1876 р. у «Академічномукружку», що традиційно вважався русофільським товариством, перевагуздобули спочатку рутенці, а згодом — народовці. У зв'язку з цим представники«Кружка» налагодили дружні відносини із членами народовського«Дружнього лихваря» та іншими народовськими організаціями. Паралельноу «Академічному кружку» відбулося зростання соціально спрямованоїроботи. У результаті особи, які були у ній задіяні, зазнавши переслідувань,сформували новий для Галичини соціалістичний напрямок. До того ж, під впливом«соціалістичного процесу» студентам-русофілам, при підтримці їхстарших наставників, вдалося відновити свою перевагу у «Академічномукружку». Однак надалі ця організація не змогла піднятися до рівняосновного центру студентства, яким вона була у 1875 — 1877 рр. Натомістьосновна маса студентської молоді надалі гуртувалася у «Дружньомулихварі», який об'єднував як студентів-народовців, так і молодьсоціалістичного спрямування.