Міністерство освіти та науки України
Рівненський ДержавнийГуманітарний Університет
Інститут мистецтв
Кафедра українознавства
Реферат
на тему:
“Рисунок та живопис людськоїфігури”
Виконала:
студентка ІV курсу
художньо-педагогічного
факультету
спеціальності
“Образотворче та
декоративно-прикладне
мистецтво”
Сенчурова Світлана
Перевірила:
Чернюшок О. В.Рівне - 2006
План
Вступ
І. Підготовчі вправи. Першапостановка
ІІ. Послідовність виконання рисункулюдської фігури
ІІІ. Практичні поради
ІV. Живопис людської фігури
V. Рекомендації щодо виконанняживопису людини
Висновки
Вступ
Із різноманітних форм природи людська фігура –найдосконаліша і найскладніша. Вивчення людської фігури озброює художникапрофесійними знаннями, потрібними для роботи в усіх видах і жанрахобразотворчого мистецтва. Зображення натури повинно опиратися на глибокі знанняпластичної анатомії та перспективи, на здатність швидко та вірно вловлюватипропорції, на вміння бачити та зображувати форми конструктивно.
Не навчившисьграмотно зображувати натуру, неможливо успішно рухатись шляхом реалістичногомистецтва. Художник, який на якомусь етапі своїх пошуків перестає вивчатинатур, приречує себе на безрезультативність своєї роботи. Тільки в довгій тастаранній роботі з натури художник отримує справжнє відчуття гармонії фарб, красикольору, а картини стають змістовними, наповненими глибокими емоційнимипочуттями. І. Рєпін говорив своїм учням: “Безперестану малювати з натури – цешкола, сама вища та вірна” .
Грамотновиконаний рисунок чи живопис з натури дають змогу визначити ступінь професійноїпідготовки студентів будь-якого творчого факультету художнього виду. Не існуєніякого іншого рисунку чи живопису, “специфічних” для живописця, графіка,архітектора, художника-монументаліста. Вміння розмістити зображуваний об’єкт,постановка моделі, визначення пропорцій на площині об’ємної форми і передачапростору – все це є обов’язковим для майстрів будь-яких художніхспеціальностей.
Картини, в якихпоказ живих, реальних форм є основним, пережили століття і сьогодні діють нанас з вражаючою силою. І це тому, що така художня мова дозволяє заглянути вглибину людської особистості, передати характери людей і найтонші порухи душі.
Духовний світлюдини розкривається в багатоманітності його зовнішніх проявів. В зовнішніхрисах, в пластиці форм виявляються риси характеру, темперамент, внутрішній світособистості. По жестах, рухах, виразу очей вгадується настрій людини, їїемоційний і психологічний стани. Спокій, радість, сум – всі безкінечнорізноманітні переживання людської душі і риси характеру можуть бути відображенів роботі тільки завдяки вмінню художника виразити їх в правильних пластичнихформах.
І.ПІДГОТОВЧІ ВПРАВИ. ПЕРША ПОСТАНОВКА
Для першоїпостановки краще не вибирати модель з атлетичною фігурою, а вибрати чоловіка зізвичайними пропорціями і гарно окресленими формами. Модель для першого разутреба ставити в просту природну позу з упором на одну ногу. Світло повиннопадати зверху і трохи спереду так, щоб форми гарно проглядались, а падаючі тініне охоплювали великих площин на фігурі. Якщо ви працюєте, сидячи, модель можнапоставити на підлогу, а якщо стоячи – на подіум з таким розрахунком, щоб вашпрямий погляд впирався приблизно в центр фігури. Інакше (якщо модель стоятимена підлозі) створиться ракурс і ноги в рисунку будуть короткими. Тепернеобхідно роздивитись фігуру з усіх сторін, відмітити пропорції і характерніособливості та уявити її вже зображеною на папері.
Підготовчівправи:
І.Визначення центра ваги фігури в трьох виглядах: спереду, збоку та ззаду. Лініяцентра ваги проходить від яремної ямки до слідка опорної ноги – спереду, і відсьомого шийного хребця до слідка – ззаду.
ІІ.Визначення середньої лінії. Важливим є зв’язок форм, кожна з яких будується відповідно досередньої лінії. Така лінія піде від осі грудини до білої лінії живота і далівід лобкового зчленування до внутрішньої гомілки (великої гомілки) опорноїноги. Ззаду головна лінія визначається лінією хребта.
ІІІ. Зробити три рисунки з поставленої фігури спереду, збоку та ззаду і вмалювати вних по пам’яті скелет. Вправа на виявлення знань пластичноїанатомії людини та використання її на практиці.
Передроботою над довготривалою постановкою корисно зробити попередньо ескіз наокремому аркуші паперу. В ескізі необхідно знайти композиційне розміщенняфігури. Місця повинно вистачити для голови та ніг. Розміщувати фігуру необхіднов залежності від напрямку руху фігури чи погляду натурника. Тільки тоді, колибуде знайдена композиція рисунка в ескізі, можна буде почати роботу наосновному аркуші.
ІІ. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РИСУНКУ ЛЮДСЬКОЇФІГУРИ
Процесвиконання рисунку людської фігури можна поділити на 7 етапів:
І.Компонування
Спершувизначається масштаб зображуваної фігури, намічаються верхня і нижня лінії, вмежах яких і розташовуватиметься зображення.
ІІ.Постановка фігури
Після того,як задали розмір і визначили розташування фігури, необхідно її поставити. Тобтовизначити лінію горизонту, намітити положення слідків ніг (в перспективі),площину на якій натура сидить чи стоїть.
ІІІ.Знаходження пропорцій людини
Щоб знайтиосновні пропорції, необхідно намітити місце лонного з’єднання,це поділить фігуру приблизно навпіл. За масштабну одиницю для визначенняпропорцій зазвичай береться якась частина тіла, найчастіше голова. Можнаскористатись античним каноном або каноном Мікеланджело. За ним вся фігураділиться на 8 частин, кожна з яких приблизно дорівнює величині голови: 1 –голова, 2 — від підборіддя до ліній сосків, 3 – від сосків до пупка, 4 – відпупка до лонного горбка, 5 – від рівня лонного горбка до середини стегна, 6 –від середини стегна до нижньої частини коліна, 7 – від нижньої частини колінадо нижньої частини литки, 8 – від нижньої частини литки до підошви. Знайшовшизагальні пропорції всієї фігури, починаємо шукати пропорції її окремих частин.
Можливістьпобачити пропорції та відчути зв’язок форм дають (сьомий шийний хребець — ззаду). Від яремної ямки ми проводимо вертикаль на площину, на якій знаходитьсяфігура. Так ми визначаємо центр ваги моделі, тобто знаходимо лінію центра ваги.Ця лінія проходить від яремної ямки (вигляд спереду) чи сьомого шийного хребця(вигляд ззаду) через центр ваги і торкається стопи опорної ноги (якщо модельспирається на ногу) чи приходиться на центр між стопами (якщо фігура спираєтьсяна обидві ноги).
Орієнтуючисьна лінію центра ваги, намічаємо за допомогою основних точок положення плечовогоі тазового поясів. Пропорції тазу та гомілок знаходимо, відмічаючи великівертела стегнових кісток, надколінні чашки, внутрішню і зовнішню кісточки(виступи), п’яткову кістку, кінці пальців. Пропорції рук встановлюютьсявідміткою голівко плечових кісток, ліктя, нижніх голівок променевої і ліктевоїкісток. В кисті руки опорними точками є виступаючі кісточки суглобів та кінчикипальців.
Требапрацювати над рисунками обох рук одночасно, з’ясовуючи співвідношення їхзагальних пропорцій і напрям руху кожної руки. Основні напрями плеча,передпліччя і кисті руки з фалангами утворюють кути навіть у тому разі, колирука витягнута.
Тепер, колизнайдено пропорції фігури, намічено головну лінію побудови, загальний вигляднатури, переходимо до наступного етапу.
IV.Виявлення характеру форми
Перш за всенеобхідно виразити конструктивну основу форм та підпорядкувати їх законамперспективи. Виявивши конструкцію форм, легше правильно показати їх характер.
Зовнішніформи людського тіла завжди зумовлені структурою кісток та м’язів.Знаходячи схему побудови фігури, ми беремо за основу найбільш характерні тапостійні підвищення та заглиблення на людському тілі. Таку схему даєрозташування м’язів грудної клітини,прямих та косих м’язів живота,наприклад.
На цьомуетапі головним є виявлення “великих форм”, тобто головного, а не другорядного.Жива форма людського тіла підпорядковується тим же законам перспективи, що йпрості геометричні фігури, але вловити ці особливості важко, тому художникиепохи відродження запропонували скористатись методом “обрубовки”. За йогодопомогою відображується тривимірність кожної форми, частини тіла.
V.Аналітичний аналіз форм
На цьомуетапі відбувається уточнення форм фігури, перехід від узагальнення додеталізації, від великих до малих частин. Тут варто звернути увагу на осірізних частин тіла, на їх підпорядкування загальному рухові.
Моделюючиформи, важливо не забувати про простір навколо фігури: фігура не повинназдаватись приклеєною до аркуша (це одна з основних помилок учнів). Щобзаглибити фігуру в простір можна скористатись тим же методом “обрубовки”:побачити “грані” площин, з яких складаються форми тіла, коли ми їх оглядаємо зрізних боків (передня, бокова, задня площини торса, наприклад).
VІ. Детальнеопрацювання форм
Цей етапневіддільний від попереднього. При аналітичному аналізі ми всю увагузосереджуємо на анатомічній будові скелета та м’язів; при детальній проробціформ ми слідкуємо за нюансами пластики тіла, за впливом шкірно-жирового покривуна зовнішній вигляд тіла.
Треба уважнопрослідкувати за явищами світлотіні – власними, падаючими тінями та рефлексами.
VІІ.Підведення підсумків роботи та уточнення рисунку в тоні
Закінчуючирисунок, необхідно подивитись на нього в цілому. Треба перевірити силурефлексів, чи не надто вони яскраві і прикрасити при необхідності. Після цьогоперейти до перевірки перспективи як самої фігури, так і її оточення. Потімперейти до тонального уточнення. В глядача повинно скластись враження, ніби світлона фігурі поступово по мірі віддаленості від джерела згасає. Для цьогонеобхідно надати найбільший контраст світла та тіні в найбільш освітленомумісці, тобто найближчому до джерела світла, а в інших – менший контраст.
Важливою єпередача цільності фігури та підпорядкування усіх деталей фігури й основномурухові.
Зображуючилюдину в одязі, при побудові необхідно орієнтуватись на ті місця фігури, деодяг прилягає до тіла: плечовий пояс, тазовий пояс, колінні суглоби та сідничнім’язи, з них зазвичай звисають великі складки. З великої кількості складокварто відібрати найбільш характерні для виявлення форми. Одяг взагалі непотрібно перевантажувати складками, щоб вони не відволікали від головного –обличчя.
ІІІ. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. Вивчатианатомію людини необхідно не тільки теоретично, але й головним чином методомпрактичних занять – рисування анатомічних моделей. Найкращою для цього моделлює анатомічна фігура французького скульптора Жана Антуана Гудона. Це допоможе вмайбутньому свідомо зображувати живу натуру та виявляти її пластичнухарактеристику.
Такожнеобхідно окрему увагу приділити вивченню будови кисті руки та стопи.
2. Впрограму навчання рисунку можна включити натурні постановки з двох фігур. Втакій роботі основне завдання – передача взаємозв’язку двох моделей,узагальнення, виявлення головного. Тут важливо підсилити ті риси, які виявляютьїх взаємозв’язок. Працювати над зображенням краще обох фігур одразу, а некожної окремо.
3. Особливуувагу необхідно звернути на передачу фактури одягу, волосся, оточуючихпредметів.
4. Дужеважливою для художника є спостережливість, яка допомагає знаходити мотиви длязображень в оточуючій дійсності. Вона набувається в результаті виконаннящоденних замальовок і начерків.
ІV. ЖИВОПИС ЛЮДСЬКОЇ ФІГУРИ
Робота надживописним зображенням фігури людини базується на тих же вимогах, що й живописнатюрморту чи пейзажу. Грамотне зображення в кольорі створюється в результатізнаходження відповідних натурі кольорових і тональних відношень моделі,постійного порівняння розмірів, пропорцій; цільного живописного бачення, вмінняпідпорядковувати деталі єдиному цілому, загальному колоритові.
На початкуроботи роблять рисунок під живопис, прописують полотно, тоді моделюють форму зврахуванням рефлексів та просторових змін кольору.
Основнимизавданнями, які ставляться перед художником в живописі фігури, є:
1. Передачаживописними засобами об’ємної форми в просторі і пластичного зв’язку різнихформ (об’ємів).
2. Вираженнязв’язку фігури з навколишнім середовищем.
3. Виявленняхарактерних рис зовнішності даної людини.
Підготовчийрисунок для олійного живопису можна робити вугіллям або одразу фарбами. Палітрукольорів слід обмежити. Достатньо мати білила, охру світлу, кадмій жовтийсередній, англійську червону, умбру натуральну, сієну натуральну, кобальтсиній.
Передроботою на полотні корисно зробити етюд-ескіз невеликого формату. В ньомуповинно відображатись загальне колористичне відображення та пластичне вирішенняпостановки.
Важливийетап в виконанні довготривалого етюду – робота над підмальовком (першапрописка). В підмальовку в узагальненому вигляді визначаються великітонально-кольорові відношення між основними, ведучими тонами натури,співвідношення тіні, світла, півтіні, рефлексів. Фарби варто наносити великимпензлем тонким шаром, щоб підмальовок просох; живопис на сирому підмальовку, які переписування на напівсирому полотні неодмінно приведуть до потемніннякольорів.
Дуже важливовизначити тональність фігури по відношенню до фону, простору. Головне живописнезавдання – написання предмета в оточенні, тому треба прослідкувати, щоб різкихмеж між фігурою та фоном не було, особливо в темних місцях. Більш віддаленіджерела світла і від художника частини фігури вирішуються більш м’яко таузагальнено.
Длявизначення загального кольору шкіри варто порівняти її з предметами –червоними, фіолетовими, жовтими і т. д. Найкраще починати з самого темногомісця на натурі. Вірне визначення міри його насиченості дасть змогу правильнознаходити тональні та кольорові співвідношення потім.
Тіні наобличчі та тілі людини є прозорими і майже не приховують живого кольору шкіри.Далі, порівнюючи з тінню напівосвітлені місця, знаходимо наступні тони. В цій,початковій, стадії роботи моделювання форм має узагальнений характер. Необхіднопам’ятати, що фігура людини – об’ємна форма, що складається з менших об’єктів,які утворюють різні площини і по різному розташовані по відношенню до джереласвітла. Як і в рисунку, не варто детально прописувати якийсь елемент форми,якщо інші частини не вирішені хоча б узагальнено. Потрібно опрацювати всічастини фігури рівномірно.
Прописуючидеталі, необхідно кожним мазком ліпити форму площинами, враховуючи їїанатомічну будову, взаємозв’язок з іншими формами.
Призображенні оголеної натури необхідно передати все різноманіття відтінків тілата їх взаємодію з оточенням. Ми завжди бачимо натуру в глибині певногопростору, при конкретному освітленні, при взаємодії усіх предметів і такимчином спостерігаємо явища повітряної перспективи, рефлекси від оточуючихпредметів і кольорові особливості, зумовлені даним характером освітлення.Необхідно вирішити такі основні кольорові відношення: оголені частини тіла,одяг, волосся і предмети оточуючого середовища.
Тіло людинив межах свого основного кольору має ще багато ніжних, ледь помітних теплих тахолодних, світлих і темних відтінків. Колір шкіри грудної клітки відрізняєтьсявід кольору шкіри живота чи спини; обличчя, руки, шия зазвичай темніше закритихчастин тіла. Багатоманітність кольору залежить і від рефлексів від стін, від підлоги,фону, одягу. Колір обличчя та одягу завжди набуватиме доповнюючого до кольоруфону відтінку.
Заключниймомент роботи – узагальнення, підпорядкування деталей цілому. Важливо пригасититі елементи, які кидаються в очі при узагальненому поглядові на натуру.Необхідно уважно придивитись до силуету: щось списати в фон, щось підкреслити.
Погляд очей– найважливіше і найважче завдання в зображенні голови. Не варто вимальовувативсі деталі (вії, повіки...), це не передасть їх внутрішній вираз. Очі необхіднозображувати цільно й узагальнено, підкреслюючи їх вираз та погляд. Відомийрумунський художник Корнеліу Баба зазначає, що зображати треба не очі, а сампогляд.
Тільки післятого, як будуть вже набуті навички в конструктивній побудові та створенікольором форм голови та фігури, можна переходити до вирішення складнихконкретних завдань, до розкриття психологічної індивідуальності людини, щопозує. Це вдається завдяки вмінню узагальнювати деталі, виділяти та підсилюватихарактерні особливості.
V. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДОВИКОНАННЯ ЖИВОПИСУ ЛЮДИНИ
Живописфігури потребує глибоких знань з пластичної анатомії, перспективи,кольорознавства. Потрібно систематично працювати з натури: писати та рисуватифігуру в різних положеннях (в фас, збоку, зі спини), в різних умовах освітленнята в різних живописних техніках. Необхідно урізноманітнювати постановки з точкизору пластичної характеристики, віку, професії, писати фігуру в одязі таоголеною. Живопис оголеної натури прийнято вважати вершиною живопису, вищоюшколою розвитку живописного бачення (сприйняття). Оголеною будовою тіла, гарнимвиразним кольором шкіри, виразними характерними пластичними формами.
Одяг натурипо кольору не повинен бути надто яскравим. Одяг одного спокійного тону, що неутруднює виявлення конструктивної побудови форм є найбільш прийнятним. Дляпостановки тематичного характеру слід підібрати людину тієї ж професії,специфіку якої відображає сюжет постановки.
Першізавдання краще виконувати зі стоячої моделі, сидяча чи лежача вимагають вмінняпередати просторове скорочення всієї фігури чи окремих її частин.
Практичніпоради
1. Не вартозмішувати більше трьох фарб (не враховуючи білила), щоб колір не вийшовбрудним. Коли в суміші зберігаються чисті фарби, на полотні отримуємо більшурізноманітність відтінків.
2. Писатиолією можна тільки на сирому або на сухому полотні. Якщо писати по невисохлимфарбам, то робота втратить свій колір, потухне. Якщо треба переписати якесьмісце, то краще зняти шар фарби мастихіном. Коли робота буде закінчена, требадати їй повністю просохнути і тоді покрити лаком для живопису.
3. Форма,напрям та характер кожного мазку залежать від форми предмета і характеру йогоповерхні. Варто зазначити, що мазок, покладений густо (пастозно), наближаєзображення до глядача, а покладений тонко та гладко – віддаляє.
4. Не вартозахоплюватись віртуозністю пензля. Справжня майстерність частіше відрізняєтьсястриманістю та доцільним використанням фарб. Коли про роботу говорять “Яквірно” чи “Яка прекрасна природа” це значно краще, ніж коли говорять “Як цесміливо написано!”. Різні “шикарні мазки”, “сміливі лінії” ніколи не були метоюсправжніх митців. Глибина змісту, простота та якість форм – це є цінним вмистецтві.
“Широта”виконання, етюдизм та незавершеність як самоціль ніколи не приведуть до справжньоїмайстерності. Як правило, така “артистична” незавершеність є результатомневміння студентів писати. Це ознака формалістичних захоплень. І. Рєпін вчив,що не можна гнатись за віртуозністю письма: “Віртуозність є вірною ознакоюманериста та обмеженої посередності”. П. П. Чистяков різко негативно ставивсядо порад починаючим художником – “писати широко”. Тільки глибоке та детальневивчення натури є вірним шляхом до справді віртуозної майстерності.
Висновки
Основареалістичного мистецтва – це робота з натури. Протягом довгого часу художняпедагогіка виробила певну програму навчання і виховання молодого художника.Починається навчання рисунку та живопису з аналізу простих предметів, потімбільш складних і, нарешті, далі слідує вивчення людини та її оточення.
Вивченнялюдини починається з рисунку голови, потім торсу та фігури в цілому. Цей процеснерозривно поєднаний з вивченням пластичної анатомії. Дана певна послідовністьу роботі над фігурою, якої необхідно дотримуватись, але пам’ятати, що при цьомуможна вживати найрізноманітніші засоби, головне – дотримуватись порядкупереходу від початкових узагальнень до дальшої деталізації з наступним синтезому кінці роботи. Окремо можна виділити розділити в програмі по рисунку таживопису фігури: стояча фігура, фігура у сильному русі, сидяча фігура, фігура вракурсі, група з двох фігур. В ході виконання вказаної програми розкриваєтьсяокомір, тренується, розкривається зорова пам’ять, спостережливість, чутливість,просторове мислення, поглиблюється розуміння головного і характерного взображуваних об’єктах та явищах. З оволодінням майстерністю в зображенні фігуримолодому художнику відкривається свій шлях, з’являється можливість самостійноїтворчості.
Щерадянський художник А. Пластов підкреслював, що постійне спостереження тренуєнаше око, веде нас вірним шляхом до розуміння внутрішньої сутності всього, довміння знайти в житті саме головне, типове.
Тількиглибоке та детальне вивчення натури – правильний шлях до справді віртуозноїживописної майстерності.