--PAGE_BREAK--2. Міжнародний інвестиційний процес2.1 Сучасний стан міжнародних інвестиційних процесів
Збільшення чистого надходження приватного капіталу (цінних паперів і банківських кредитів) з 190 млрд. дол. в 2007 р. (3,2% ВВП країн, що розвиваються) до 228 млрд. дол. в 2008 р. (3,6% ВВП), левина частка якого інвестована в економіку Бразилії, Китаю, Індонезії, Мексики й Росії, є основним чинником збільшення загального чистого надходження капіталу в країни, що розвиваються, із приватних і державних джерел. Чистий надходження приватного капіталу спостерігається у всіх регіонах, що розвиваються, крім Близького Сходу й Північної Африки. У країнах Європи й Центральної Азії, де приватні інвестиції виросли до 63 млрд. дол. з 55 млрд. дол. в 2007 р., цей потік відчувається особливо могутньо.
Однак, незважаючи на загальне збільшення надходження капіталу в країни, що розвиваються, чистий трансферт ресурсів з багатих країн у бідні залишається негативним. Крім того, чистий ріст коштів, виділюваних для надання допомоги країнам, що розвиваються, по офіційних каналах, склав тільки 6 млрд. дол., досягши 58 млрд. дол. в 2007 р. Половину цієї суми становлять не нові кошти для країн, що розвиваються, а кошти на зменшення боргового тягаря й деякі управлінські витрати організацій, що роблять донорську допомогу. Прагнучи позбутися від надмірної залежності від зовнішнього фінансування, що розвиваються країни в цілому демонстрували високе активне сальдо поточного платіжного балансу, що в 2008 р. у сукупності склало 76 млрд. дол., тобто близько 1,1% ВВП. Цей профіцит зосереджений у Росії, Китаєві й Саудівській Аравії. Сьогодні він збігається з помітним нагромадженням золотовалютних запасів у декількох країнах, що розвиваються, що досягли більш ніж 1,2 трлн. дол. Золотовалютні резерви Росії виросли на 30 млрд. дол. і досягли до кінця 2008 р. значення в 77 млрд. дол.
Зсув акценту убік залучення інвестицій в акціонерний капітал на тлі активного сальдо поточного платіжного балансу позитивно позначилося на ситуації із зовнішніми зобов'язаннями в країнах, що розвиваються. До 2008 р. їх сукупний зовнішній борг скоротився до приблизно 37% ВВП у порівнянні з 44% в 2004 р. Незважаючи на збільшення обсягів короткострокового кредитування останнім часом, короткострокова зовнішня заборгованість в 2008 році склала приблизно 15% від загального боргу проти 19% в 2002 р. Крім цього, зі зниженням світових процентних ставок скоротилися й витрати на обслуговування зовнішнього боргу. Співвідношення платежів в обслуговування боргу й експорту в країнах, що розвиваються, знизилося з 19% в 2002 р. до 15% в 2008 р., при цьому багато позичальників скористалися з можливості для реструктуризації заборгованості з обліком процентних ставок, що знизилися.
Збільшення потоку капіталу відображає поліпшення економічної ситуації у світі. Світовий економічний ріст прискорився з 1,8% в 2007 р. до 2,6% в 2008 р., і згідно із прогнозами до кінця 2009 р. досягне 3,7%. Економічний ріст у всіх країнах, що розвиваються, склав в 2008 р. приблизно 4,8%, а в 2009 р. можливий ріст складе 5,4% і поб'є свій попередній рекорд 2005 р. на рівні 5,2%.
Збільшення прибутковості на тлі низьких процентних ставок привело до серйозного пожвавлення міжнародної інвестиційної активності, заклавши основу для подальшого росту. Пожвавлення на ринку також відображає сильні стимули, створені ослабленням бюджетної й кредитно-грошової політики в розвинених країнах, особливо, у США, де профіцит бюджету на рівні 1,6% ВВП в 2005 р. змінився дефіцитом у розмірі 4,6% в 2008 р. Низькі процентні ставки в багатьох розвинених країнах стимулювали ріст вкладень на ринках держав, що розвиваються, на якому поки не встигло позначитися незначне підвищення довгострокових ставок.
Ситуація на світових товарних ринках розвивалася в одному напрямку з пожвавленням міжнародної економічної активності. Ціни на сировинні товари (за винятком енергоресурсів) у доларах США в 2008 р. перевищили рівень цін 2007 р. у середньому на 10%, а ціни на метали, які традиційно вважаються одним з найбільш надійних показників, до кінця 2008 р. різко виросли — частково за рахунок інтересу з боку інституціональних інвесторів.
В останні роки різко скоротилися обсяги кредитування на комерційних умовах. Двосторонні комерційні позики знизилися з 8,8 млрд. дол. в 2007 р. до 11,8 млрд. дол. в 2008 р. у міру подальшого зсуву переваг донорів на користь грантів, а також продовження виплат Паризькому клубу рядом країн, що розвиваються, по наявних угодах про реструктуризацію заборгованості. Різке падіння обсягів комерційних позик від міжнародних організацій частково пояснюється скороченням антикризових пакетів фінансової допомоги Міжнародного валютного фонду, особливо, у порівнянні із чистим обсягом фінансування, наданого в 2006 р. Разом з тим, зниження позикового фінансування по лінії міжнародних організацій також є результатом погашення позик Всесвітнього банку, зокрема, Китаєм, Індієм і Таїландом.
Намітився новий, що набирає чинність, джерело капіталу для країн, що розвиваються, — грошові перекази від мігрантів, що працюють у благополучних країнах. З 2003 р. ці переводи постійно ростуть, досягши 93 млрд. дол. в 2008 р., що на 20% більше, ніж в 2006 р. Вони є другим по значимості фінансовим потоком у країни, що розвиваються, після прямих іноземних інвестицій, і практично у два рази перевершують суми, що направляють у вигляді допомоги по офіційних каналах. У країнах Європи й Центральної Азії в 2008 р. грошові перекази від працюючих за кордоном виросли до 10,4 млрд. дол.
Країнам, що розвиваються, варто ставитися до переводів як до важливого джерела зовнішнього фінансування й уживати зусилля для поліпшення відповідної інфраструктури, включаючи заходу щодо скорочення вартості перекладів, що продовжує залишатися високої. Можливі варіанти дій містять у собі стимулювання конкуренції між структурами, що обслуговують переводи, підвищення доступності банківських послуг для робітників-мігрантів у країнах роботи і їхніх родин на батьківщині й поліпшення інвестиційного клімату (наприклад, шляхом лібералізації валютних обмежень) у країнах-одержувачах.
продолжение
--PAGE_BREAK--2.2 Прямі іноземні інвестиції
У міру зсуву прямих іноземних інвестицій у сектор послуг все більше значення буде здобувати якість місцевого інвестиційного клімату. Надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у країни, що розвиваються, в 2008 р. продовжував знижуватися, як і в попередній рік, склавши в цілому 135 млрд. дол., що на 23% нижче рівня 2006 р. При цьому ситуація в сегменті інвестицій в акціонерний капітал була трохи більше стабільної, чим у міжфірмових запозиченнях і реінвестуванні прибутку. У значній мірі спад пояснюється меншими обсягами ПІІ в секторі послуг, які в чинність значної локалізації й одержання доходу в місцевій валюті, підданої ризику знецінення, особливо чутливі до місцевого інвестиційного клімату й уразливі у випадку фінансової кризи.
Надходження портфельних інвестицій в акціонерний капітал в 2008 р. склав у країнах, що розвиваються, 14 млрд. дол. проти 5 млрд. дол. в 2007 р. завдяки зміцненню росту й пожвавленню на світових фондових ринках. Разом з тим, обсяги таких інвестицій залишаються відносно скромними в порівнянні з іншими джерелами капіталу, відображаючи нестабільність економіки в країнах, що розвиваються, побоювання, пов'язані з питаннями корпоративного керування, обмежені вигоди від диверсифікованості через сильну кореляцію з фондовими ринками розвинених країн, а також той факт, що інвестори продовжують віддавати перевагу «рідним» ринкам. Додаткові фактори, що стримують ріст, містять у собі технологічна недосконалість фондових ринків у країнах, що розвиваються, і сумніву як регулюючі структури.
Завдяки збільшенню темпу росту капіталовкладень до 9% економіка країн регіону в 2008 р. виросла на 5,5%, що вище темпів 2007 р., що склали 4,6%. Незважаючи на темпи, що сповільнилися, розвитку в зоні євро, ріст економіки в країнах Центральної й Східної Європи (крім Туреччини) прискорився з 3% в 2007 р. до 4,1% в 2008 р., у міру того, як кілька країн збільшили свою частку експорту на ринках Європейського Союзу в рамках розширення ЄС на схід і, отже, нових інтеграційних процесів.
Темп росту в Російській Федерації й інших країнах СНД збільшився з 4,7% в 2007 р. до 6,6% в 2008 р. Рушійною силою цього росту з'явилося збільшення витрат на споживання й внутрішні інвестиції, викликані великими нафтовими доходами. Російська економіка виросла в 2008 р. на 7,3%, що вище темпів 2007 р., що склали 4,3%.
Темп інтеграції країн Європи й Центральної Азії в глобальну економіку прискорився, при цьому доходи від експорту збільшилися на 27%, що є найкращим показником у порівнянні з іншими регіонами миру, не говорячи вже про різкий стрибок у порівнянні з темпом росту 2007 р., що становив 9,5%.
На 2009 р. і подальшу перспективу прогнозується продовження стійкого росту в регіоні в цілому. Очікується, що протягом 2009-2009 р. економіка країн Європи й Центральної Азії виросте приблизно на 4,5%, тому що успішна реалізація структурних реформ, пов'язаних із вступом у ЄС, надає більше міцні основи для росту. Для країн СНД прогнозується деяке зниження росту до 5% до 2010-2008 р. через цілком імовірне вповільнення росту цін на нафту.
Чистий ріст приватних запозичень у регіоні сильно усталив свої позиції в 2008 р. і перевищив суми фінансування за рахунок власних коштів уперше з 2004 р. В 2008 р. чиста сума приватних запозичень у регіоні досягла 36 млрд. дол. у порівнянні з 22,7 млрд. дол. в 2007 р. Цей ріст свідчить про поліпшення кредитоспроможності регіону, особливо в країнах, що вступили в ЄС. Середні показники кредитоспроможності в регіоні досягли пікових значень із 2002 р.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) у регіоні різко впали в 2008 р. до оцінки приблизно в 26 млрд. дол. у порівнянні з 33 млрд. дол. в 2007 р. Відбулися лише кілька великих приватизаційних угод, що відображає факт закінчення приватизації в деяких країнах регіону. Однак у Росії спостерігався сплеск прямих іноземних інвестицій у нафтогазовій галузі. Чисті портфельні інвестиції в регіоні виросли незначно, склавши суму 0,7 млрд. дол.
Прогнозується відновлення потоку ПІІв регіоні. У Чехії, Угорщині й Польщі очікується збільшення ПІІ в сфері послуг, тому що конкурентноздатна структура витрат підштовхує інвесторів до організації на території цих країн своїх центральних керувань, науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів. У той же час підприємства легкої промисловості можуть переміститися в країни з менш високими витратами для входу на ринок, такі як Румунія. У майбутні роки прогнозується ріст ПИИ в Росії й Туреччині.
2.3 Перспективи
Одним з найбільш значимих факторів, що сприяли пожвавленню надходження приватного капіталу, є зниження кредитних ризиків у країнах, що розвиваються. Деякою мірою воно відображає більше сприятливу зовнішню кон'юнктуру для країн, що розвиваються, що дозволяє їм користуватися перевагами високих цін на сировинні товари й динамічний ріст світової торгівлі, значна частина якої доводиться на операції між країнами, що розвиваються.
Разом з тим, у багатьох країнах за останні роки відбулися значні внутрішні зміни, включаючи перехід до ринкових механізмів і відкриття національних ринків для міжнародних інвестицій і торгівлі. Бюджетна політика в цілому стала більше обачної, хоча здатність ряду країн підтримувати тягар державного боргу продовжує викликати побоювання. Все більше поширення одержують гнучкі системи валютних курсів, що знижують можливість переростання валютної кризи в борговий і стимулюючі більше уважне ставлення до ризиків, пов'язаним з курсовою незбалансованістю. Темпи інфляції стабілізувалися на відносно невисокому рівні. Крім цього, у багатьох країнах відзначається істотне підвищення продуктивності.
Більше сприятлива оцінка кредитних ризиків інвесторами стимулювала серйозне скорочення спредів по облігаціях.
Незважаючи на очевидне зниження кредитних ризиків, не виключено, що звуження спредів випередило динаміку фундаментальних позитивних зрушень, що залишає певний простір для можливої корекції в майбутньому.
Проте, заспокоюватися не коштує. Подальше підвищення процентних ставок у деяких розвинених країнах може сповільнити надходження капіталу. Не можна також виключати можливість певної корекції спредів. Крім цього, негативний вплив на рух капіталу може зробити поновлення коливань на фінансових ринках.
Черги криз починаючи із середини 1990-х рр. виявила ряд уразливих місць на боргових ринках країн, що розвиваються. На частку держав, що зштовхнулися з такими кризами, у цілому доводиться майже 60% коштовних паперів, що перебувають в обігу боргових, що розвиваються країн. Позичальникам із цих країн варто враховувати уроки останнього років і проявляти обережність у тім, що стосується додаткових зовнішніх запозичень. Особлива увага необхідно приділяти адекватному хеджуванню зобов'язань в іноземній валюті. Крім цього, позичальникам необхідно уважно стежити за можливими коливаннями в пропозиції фінансових ресурсів, особливо, у світлі росту, що відновився, короткострокового фінансування.
Країнам, що розвиваються, також необхідно проводити обачну макроекономічну політику й неухильно продовжувати необхідні реформи для забезпечення стабільного росту, закріплення успіхів у зниженні кредитних ризиків і збереження довіри інвесторів і кредиторів, що особливо важливо для ряду країн, з огляду на політичний тиск у контексті майбутніх виборів.
Ріст приватних інвестицій відкриває широкі можливості для країн, що розвиваються, у плані збільшення вкладень в інфраструктуру, допомагає фінансуванню торгівлі й стимулює безперервний цикл стабільного потоку капіталу, економічного росту й зниження бідності.
продолжение
--PAGE_BREAK--3. Активізація інвестиційного процесу як пріоритетний напрям державної політики3.1 Оптимізація напрямів вигідного і актуального вкладення та ефективного використання інвестицій
Проблему залучення іноземних інвестицій необхідно розв'язувати як складову загальної проблеми активізації інвестиційного процесу. Будь-яка країна, що розвивається, має стратегічні цілі управління економікою — нарощування і структурна перебудова виробничих потужностей підприємств, оновлення, збільшення обсягів і розширення асортименту випуску конкурентної продукції, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення добробуту народу, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку. Досягнення цих цілей потребує чималих інвестиційних ресурсів, оптимізації напрямів їх вигідного і актуального вкладення та ефективного використання. Інвестиції слід розглядати також як чинник зростання надходжень обов'язкових платежів до бюджетних і позабюджетних фондів, зміцнення фінансової системи та ін.
Основними чинниками, що гальмують розвиток інвестиційного процесу і відповідно виконання державних програм економічних перетворень на сучасному етапі становлення державності і економіки України, є вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів підприємств і держави і стримування іноземних інвесторів від вкладень в економіку країни.
Через падіння виробництва, неефективну систему оподаткування з надмірним її тиском на доходи товаровиробника та недосконалу амортизаційну політику впродовж минулих років не зростали необхідні обсяги прибутку підприємств й амортизаційних відрахувань, що мали б стати основними джерелами власних інвестиційних ресурсів підприємств. Не забезпечувала зростання обсягу інвестицій в національну економіку діяльність банківської системи, фондового ринку. Недостатнім для розв'язання проблем залучення фінансових ресурсів було бюджетне фінансування і державне інвестиційне кредитування на пільгових умовах.
Суб'єкти господарської діяльності у країні, на жаль, ще не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу і науково-технічну сфери, оскільки у цих сферах вкладення мали низький рівень прибутковості, і це відбувається на тлі гострого дефіциту у підприємств власних обігових коштів.
Для поліпшення фінансового становища підприємств вищі органи державної влади систематично роблять спроби регулювати інвестиційний процес в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям тощо. Однак запроваджувані заходи впродовж останніх п'яти років не дали бажаних результатів.
З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України Указом Президента України Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" визначено комплекс заходів, що мають сприяти активізації інвестиційної діяльності.
Цим Указом, зокрема, визначено, що забезпечення зростання надходжень інвестицій в економіку України є одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади.
З метою реалізації завдань цього напряму Указом Президента визначено вжиття низки заходів. До них належить поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, насамперед у пріоритетні галузі. У зв'язку з цим необхідно створити сприятливі умови для всіх форм власності на інвестиції, зокрема для приватних інвестицій (приватних підприємств і фізичних осіб), державних інвестицій (вкладення капіталу центральними та місцевими органами влади й управліннями бюджетних, позабюджетних фондів і позикових коштів), іноземних інвестицій (іноземних громадян, юридичних осіб і держав), спільних інвестицій (юридичних і фізичних осіб України та інших держав). Зазначимо, що, на наш погляд, мають бути створені для інвесторів сприятливі, вигідні умови, а не пільгові, як це прийнято декларувати науковцями, депутатами, журналістами. Критерієм сприятливості умов для інвестування обов'язково має бути прибуток від капіталовкладення. Саме норма прибутку та вигідний і гарантований строк його отримання повинні визначати доцільність капіталовкладення у певну сферу господарської діяльності — це найважливіша умова ринкової економіки.
Держава має контролювати лише суми і своєчасність сплати обов'язкових платежів учасниками інвестиційного процесу. За державою залишаються функції законодавчого сприяння інвестиційному процесу, визначення пріоритетних для інвестування сфер (галузей або видів господарської діяльності, економічних зон тощо) і спрямування потоку інвестицій через їх стимулювання у такі пріоритетні сфери.
Стосовно пріоритетних галузей та видів господарської діяльності зазначимо наступне. У літературі, пресі, на засіданнях Верховної Ради України часто висуваються пропозиції щодо необхідності вкладення коштів у високорентабельні виробництва та скорочення витрат на підтримку збиткових і низькорентабельних виробництв. На наш погляд, високорентабельні виробництва також можуть отримувати виробничі ресурси (сировину, матеріали, напівфабрикати) і від низькорентабельних. Різні підприємства (високо- і низькорентабельні) взаємозалежні в постачанні сировини, матеріалів, напівфабрикатів, у розрахунках за надані матеріальні ресурси, товари, прагнуть отримати виробничі ресурси високої якості, за нижчими цінами тощо. Низькорентабельні підприємства також повинні створювати виробничо-технологічну базу, залучати інвестиції, щоб задовольняти вимоги покупців, бути конкурентоспроможними.
Суспільне виробництво країни характеризується складними економічними зв'язками. Для ефективного зростання виробництва одночасно мають розвиватись усі його сфери. Тому закономірно, щоб інвестиційний процес, на наш погляд, був не вибірковий, а суцільний. Також не повинно бути різних дискримінацій стосовно інвесторів будь-яких сфер.
У зазначеному Указі йдеться про недопущення порушень прав інвесторів і сприяння їм у відновленні порушених прав. На наш погляд, такі порушення здебільшого зумовлені зарегламентованістю, чисельними обмеженнями, складною системою оподаткування господарської діяльності підприємств. Тому необхідно сприяти інвестуванню насамперед через установлення вільних партнерських відносин між інвесторами та інвестованими суб'єктами господарювання.
Розмір інвестицій має бути вільним від державних регламентацій і визначатися угодою між суб'єктами інвестиційного процесу. У згадуваному Указі акцентується увага на забезпеченні відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів. На жаль, бюрократизм і корупція у сфері приватизації, що породжені недосконалим законодавством, стримують інвестиційну активність навіть у привабливих для інвесторів галузях економіки.
На наш погляд, участь у приватизаційних процесах має бути доступною і для малих підприємств, і для венчурних фірм та ін. Будь-які форми господарювання мають бути включені у приватизаційні, інвестиційні процеси, відповідно поінформовані тощо.
Згідно з Указом необхідно приділяти більше уваги інформаційному та організаційному забезпеченню залучення інвестицій. Ми вважаємо, що ці питання державного значення, але не настільки, щоб ними глобально займалися вищі органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України. За умов зняття бюрократичних обмежень суб'єкти інвестування безпосередньо або через інвестиційну інфраструктуру без допомоги інерційного бюрократичного апарату краще зуміють знайти вигідного інвестора, вирішити з ним свої фінансові відносини. У сучасних умовах формування інвестиційного законодавства саме органи державної влади повинні вирішувати згадані інформаційно-організаційні питання.
Для сприяння інвестиційному процесу з боку державних структур Кабінету Міністрів України, центральним та місцевим органам виконавчої влади в Указі Президента України рекомендовано:
- не допускати внесення проектів нормативно-правових актів, видання нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, які можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів (на наш погляд, виконання цього пункту потребує грамотного законотворчого обґрунтування, не лобіювання в угоду олігархів, монополістів окремих положень законодавчих актів);
- залучати інвесторів до обговорення проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності та враховувати під час опрацювання таких проектів їхні пропозиції (на наш погляд, це має здійснюватись і без Указу Президента України, тобто ініціюватися інвестиційною інфраструктурою).
У цьому Указі, зокрема, рекомендується органам місцевого самоврядування під час розроблення та погодження проектів і прийняття власних актів дотримуватися зазначених загальних принципів нормативного регулювання інвестиційної діяльності, тобто не допускати внесення на розгляд і видання таких проектів нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності, що можуть призвести до погіршення умов здійснення інвестиційної діяльності, звуження змісту та обсягу визначених законами прав інвесторів. Ці питання особливо актуальні, оскільки інвестиції реалізуються на конкретних територіях, де безпосередньо здійснюються вкладення коштів, майнових або інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької або іншої діяльності.
Кабінету Міністрів України також доручено у тримісячний строк розробити та затвердити довгострокову програму розвитку інвестиційної діяльності в Україні. У цій програмі рекомендується, зокрема, передбачити:
- удосконалення процедур погодження органами виконавчої влади рішень з питань реалізації інвестиційних проектів, процедур досудового вирішення спорів, пов'язаних з інвестиційними проектами (на наш погляд, процедуру погодження треба значно спростити, оскільки інвестиційний процес не повинен бути перевантажений бюрократичними правилами);
- стимулювання укладання угод про розподіл продукції, концесії, лізинг;
- здійснення заходів щодо активізації інвестиційної діяльності банків, фінансових установ;
- надання державної підтримки розвитку інфраструктури депресивних територій.
У зв'язку з цим окремо зауважимо про необхідність саме на державному рівні розробки механізму збільшення обсягів інвестиційних ресурсів комерційних банків, особливо таких, що використовуються для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Проблема довгострокових інвестицій практично в Україні не розв'язана. Ще раз нагадаємо, що довгострокові інвестиції забезпечують майбутнє перетворення економіки держави, тому необхідно своєчасно закласти їх основу.
Як відомо, з метою активізації інвестиційної діяльності в Україні законодавчо визначено порядок функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. З метою підвищення ефективності їх функціонування Указом Президента України доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк проаналізувати ефективність функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку та за результатами цього аналізу розробити заходи щодо активізації інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності.
В Указі визначено, що здійснювані заходи щодо активізації інвестиційної діяльності, зокрема, стосуються:
- оптимізації в установленому порядку переліку пріоритетних видів економічної діяльності у спеціальних економічних зонах і на територіях пріоритетного розвитку;
- підготовки пропозицій щодо переорієнтації податкових пільг з метою стимулювання залучення додаткових інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та виконання програм соціально-економічного розвитку регіонів;
- удосконалення порядку ввезення на пільгових умовах на митну територію України товарів для потреб реалізації інвестиційних проектів і контролю за цільовим використанням таких товарів;
- удосконалення порядку обчислення одержаного від реалізації інвестиційних проектів прибутку, що звільняється від оподаткування;
- пріоритетного інвестування у напрямі створення, поліпшення і впровадження наукомістких та імпортозамінних технологій. Належної виконавчої уваги заслуговують і доручення Президента Кабінету Міністрів України стосовно забезпечення запровадження в установленому порядку форм статистичної звітності з метою оперативного одержання інформації про внесення інвестицій та їх припинення, зупинення інвестиційної діяльності, постійно діючої виставки кращих регіональних інвестиційних проектів. Справді, отримання і накопичення інформації про інвестиційну діяльність має велике державне значення, оскільки така інформація необхідна для державних органів і наукових закладів для формування управлінської інформації.
Крім того, у плані організації з боку держави інформування інвесторів Указом Президента передбачається вжиття інших заходів відповідного характеру:
1) Кабінету Міністрів України, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно забезпечити доведення через засоби масової інформації та міжнародну інформаційну мережу Internet до потенційних інвесторів таку інформацію:
- про правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні;
- про інвестиційні проекти, що пропонуються до реалізації;
- про ситуацію щодо надходження інвестицій в економіку України, а також про реалізацію інвестиційних проектів;
2) Міністерству закордонних справ України регулярно інформувати фінансові та ділові кола іноземних держав про можливості здійснення інвестиційної діяльності в Україні.
Для впровадження заходів щодо сприяння інвестиціям на рівні місцевих органів влади Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації мають розробити у тримісячний строк та подати в установленому порядку на затвердження програми збільшення обсягів залучення інвестицій для економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
З метою підтримання законності, згідно з Указом Президента, Генеральна прокуратура України повинна своєчасно і відповідно до чинного законодавства реагувати на факти порушення законних прав інвесторів та встановленого порядку здійснення інвестиційної діяльності.
Для конкретизації змісту реальних заходів виходячи з потреби виконання Указу Президента слід визначити напрями інвестиційної політики та її завдання. Установлено, що пріоритетними для інвестування у 2004-2008 pp. є паливно-енергетичний комплекс, машинобудування (літако-, судно-, танкобудування), авіакосмічний комплекс, сільськогосподарський комплекс (створення автоматизованої сільськогосподарської техніки, газифікація сільських населених пунктів, будівництво шляхів), харчова промисловість (зокрема, організація виробництва дитячого харчування, упровадження технологій випуску конкурентоспроможних на світовому ринку продуктів харчування, у тому числі м'ясних, свіжої плодоовочевої та ягідної продукції).
З метою активізації здійснення техніко-технологічних перетворень виробництв таких експортоспроможних галузей, як машинобудування, чорна металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, окремих галузей сільського господарства та харчової промисловості необхідно вжити стимулюючих заходів щодо інтенсивнішого залучення грошових ресурсів як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Зразу ж зауважимо стосовно спрямованості положень інвестиційної політики, що переважати в обсягах інвестицій все-таки мають вітчизняні інвестори.
Виходячи з потреб досягнення очікуваних результатів інвестування у пріоритетні галузі та вимог Указу Президента України, на наш погляд, слід вважати, що основні напрями інвестиційної політики на найближчі роки визначатимуться принциповими чинниками, що стосуються джерел і спрямування інвестицій:
- активізація інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання за рахунок власних і особливо залучених ресурсів;
- створення сприятливого інвестиційного клімату для всіх порядних і перспективних інвесторів;
- сприяння зростанню власних інвестиційних ресурсів у фінансово бідних підприємств;
- мобілізація всіх законних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів та підвищення рівня ефективності їх використання;
- посилення мотивів до накопичення громадянами грошових ресурсів і стимулювання їх інвестиційного використання в реальному секторі економіки;
- спрямування грошових ресурсів кредитно-фінансової сфери в інвестування реального сектору економіки;
- пріоритетне стимулювання інвестицій в основний наукомісткий капітал, особливо підприємств базових галузей;
- сприяння зростанню обсягів залучення іноземних інвестицій, особливо у формі техніки і технологій, для значного покращення матеріально-технологічної бази підприємств України.
продолжение
--PAGE_BREAK--