Зміст
Зміст
Вступ
1. Дитинство і юність. Початок боротьби (1886-1920рр)
2. Партійна робота (1921-1933рр.)
3. У фашистському застінку (1933-1944рр.)
Висновки
Список літератури
Вступ
У міжнародномуробітничому та комуністичному русі є особистості, без яких важко уявити ізрозуміти процес його розвитку. Їх теоретична та практична діяльність залишилаяскравий слід в історії своєї батьківщини, справила величезний вплив насвітовий революційний рух. Саме такою особистістю і був Ернст Тельман[4, с.57].
Ім’я Е. Тельмана– полум’яного революціонера й послідовного інтернаціоналіста – широко відоме вусьому світі. Все своє життя він присвятив невтомній боротьбі за мир ідемократію[11, с.125].
Ернст Тельманпройшов шлях від простого робітника до визнаного лідера міжнародногокомуністичного руху.
«Я кров відкрові, плоть від плоті німецького робітничого класу. І тому, як синреволюційного класу, я став пізніше його революційним вождем. Моє життя і працябули спрямовані тільки на благо трудящого німецького народу, мої знання, сила ідосвід, моя діяльність – все єство моє було віддано боротьбі за майбутнєНімеччини, за перемогу соціалізму, за свободу…», — так незадовго до загибелінаписав Ернст Тельман.
Ім’я видатногодіяча німецького і міжнародного комуністичного і робітничого руху сталосимволом непохитної волі і мужності, беззавітної вірності марксизму-ленінізму іпролетарському інтернаціоналізму, полум’яної віри в торжество справи робітничогокласу і всіх трудящих[20, с.94].
Життя тадіяльність Ернста Тельмана нерозривно пов’язані з революційним німецькимробочим рухом першої половини ХХ століття[19, с.72]. політичнийдіяч німецький тельман
Історіографія. Данутему дуже досконало вивчав Д.С. Давидович. Він написав багато робіт, які так чиінакше торкаються даної теми.
Такі автори, якБредель В., Віммер В., Рикін В. С., Самолов Д. С. також написали по декількаробіт, близьких до теми моєї роботи.
Праця ДавидовичаД.С. «Ернст Тельман: Сторінки життя и боротьби»[17] дає можливість послідовнопрослідкувати особливості біографії німецького діяча. Також вона дає змогузрозуміти, чого Е. Тельман намагався досягти.
Праця Г.Хортщанскі, В. Віммера, Л. Бертольда «Тельман: Біографія»[42] надає дуже цікавуінформацію про Е. Тельмана, має дані про дитинство діяча. Вона також дає обґрунтовануперіодизацію життя Ернста Тельмана.
Праця Бределя В. «Эрнст Тельман.Політична біографія»[5] показує найважливіші етапи життяЕ. Тельмана. Ця праця написана в цікавій формі, має важливу інформацію з даноїтеми.
Праця ШилінцеваМ. «Німеччини безсмертний син»[40] гарно показує, в чому саме була заслуга Е.Тельмана в історичному плані.
Праця ДавидовичаД.С. «Ернст Тельман в застінках гестапо»[15] детально розповідає про останнійперіод життя відомого німецького діяча.
Саме ці працілягли в основу моєї курсової роботи.
Мета:прослідкувати біографію видатного німецького політичного діяча Е. Тельмана.
Завдання роботи — поетапно показати віхи життя Тельмана.
Об’єктом моєїроботи є політична ситуація Німеччини у кінці XIX – на початку XX ст.
Предметом дослідженняроботи є життя і діяльність одного з політичних діячів Німеччини Е.Тельмана.
Географічнимирамками роботи є місця, де побував Ернст Тельман протягом свого життя.
Хронологічнірамки даної роботи обмежуються 1886-1944 роками, тобто періодом життя ЕрнстаТельмана.
Дослідження стануджерельної бази. Джерела, що торкаються даної теми: невідомий запис Е. Тельмана(публікація автографа, що відноситься до 1928р.)[38], деякі публікації Е.Тельмана в радянському періодичному друці 1920х років[29], фотографії Е.Тельмана (з коментаріями професора Отто Шредера)[27], фото пам’ятника ЕрнстуТельману[30], новий автограф Е. Тельмана (фотокопія)[39], Е. Тельман – листи зтюрми рідним і близьким(1933 – 1937рр.)[37].
Дана роботаскладається з вступу, трьох розділів, висновку та списку літератури.
1. Дитинство іюність. Початок боротьби. (1886-1920рр.)
Батько ЕрнстаТельмана, Іоганн (Ян), що народився 11 квітня1857р. у Гольштейні, переселився до Гамбурга ще в юності. Виснаженийпідневільною працею, молодий батрак, як і тисячі інших, прийшов в місто ізсвого села, розташованого на самому германо — датському кордоні, з надієюзнайти там щастя. Це було в 80-х роках XIX сторіччя. Спочатку він ставтранспортним робочим, а потім вантажником в порту. Мати Ернста, Марія Копейсс,походила з бідної селянської сім'ї, що проживала в сільській місцевостіФірланден, поблизу Гамбурга. Мати Ернста, яку той дуже любив, була жінкоювіруючого.
16 квітня 1886р. у Гамбурзі на Альтервальштрасе, 68в сім'ї Іоганна Тельмана народився син Ернст.
Робочесередовище, в якому провів своє дитинство і отроцтво Ернст Тельман, зробиловеликий вплив на формування його політичної і класової самосвідомості. Але внеменшому ступені вплинув на юного Тельмана і сам Гамбург – хранитель славнихреволюційних традицій. У історії робочого руху Німеччини революційні виступигамбургського пролетаріату завжди займали видне місце. Німецькі пролетарі поправу називали Гамбург твердинею робочого руху.
У 1896р., коли Ернсту було 10 років, вГамбурзі спалахнув страйк, в якому взяли участь 16 тис. портових робочих.Страйк знайшов відгук по всій країні. У 1894р. у Франції почався знаменитий процес Дрейфуса; у 1899-1902р.р. йшлаангло-бурська війна. Ці події, відзначав згодом Тельман в автобіографії,справили на нього величезне враження[17, с. 10].
Хлопчик чуйновідчував соціальні контрасти, але на питання про їх причини батьки не могли датийому задовільної відповіді[42, с.11].
У народній(початковій) школі Ернст вважався одним з перших учнів і користувався загальноюлюбов'ю. Найулюбленішими його предметами були історія, природознавство,математика, географія і спорт; найменше – закон божий. Англійська мова, яку вінуспішно вивчав в школі, дуже стала в нагоді йому в житті. Ернст виділявся,втім, не тільки своїми здібностями, але і яскраво вираженими рисами вдачі: вінбув сильним, сміливим, справедливим, вірним і чуйним товаришем, виключножиттєрадісним, прекрасним розповідачем. Навіть втомлений, після важкоготрудового дня, він багато годин просиджував за книгою.
У шкільні роки Тельманзахоплювався драмами і баладами Шиллера, творами Клейста і Гете, книгами поісторії.
Вируюче життяпортового міста було його другою школою. Допомагаючи батькові по господарству,він з дитячих років обертався серед людей різних професій і станів: портовихробочих, матросів, вантажників, візників, торговців і просто бюргерів. Уранньому (мабуть, дуже ранньому) віці він дістав можливість вивчити людей і їхвідносини. Він бачив нужду, голод і хвороби в робочих трущобах і поряд –розкішне життя в палацах і особняках гамбургських експортерів і судновласників.
Народну школуЕрнст закінчив з похвальною грамотою. На той час він мав вже і деякі трудовінавики.
Батьківськийбудинок став йому тісний. Закінчивши школу, Ернст пішов з нього без речей, водному робочому костюмі, маючи в кишені всього 3 марки, які отримав на прощаннявід матері. Він міцно обійняв її ісказав, що ніколи не зганьбить своїх батьків, але, як би не було йому в життіважко, додому він з повинною головою, як «блудний син», не повернеться. Першийчас він поневірявся без роботи, ночуючи в нічліжці «Конкордіхауз» в Сент-Паулі.
Високий іширокоплечий, Ернст приховав свій вік і найнявся вантажником в одну знайбільших імпортних фірм гамбургського порту «Натан і Ко». Закопійчану плату йому доводилося в скрутних умовах працювати по 10-11 годин вдень[17, с.12].
Через нестатки,що панували в сім'ї, Тельман чотирнадцятирічним хлопцем подався за океан – доСША. Батракування на американській фермі дало йому перший досвід класовоїборотьби. «Я не шкодую, що їздив до Америки, — розповідав Тельман пізніше, — щомені довелося знемагати від тяжкої праці, бо саме там я по справжньому побачив,що таке експлуатація людей»[25, с.127].
1 травня 1903р. у Гамбурзі відбулася значнадемонстрація, в якій взяли участь 20 тис. чоловік. У першій шерензі одної зколон разом з групою молоді крокував сімнадцятирічний Тельман.
15 травня 1903р. Ернст Тельман вступив вСоціал-демократичну партію Німеччини (СДПН), а 1 лютого 1904р. став членом профспілкитранспортних робочих. Йому було тільки 18 років, але він вже перечитав масусоціалістичної літератури і незабаром висувався як один з найактивнішихорганізаторів секції молоді при спілці транспортників.
Три місяці Ернстдобивався від керівників своєї профспілки дозволу провести перші збори робочоїмолоді гамбургського порту, але так і не зміг нічого від них добитися.«Профспілкові бонзи сиділи як прабабусі в своїх кріслах, ухиляючись від прямоївідповіді», — згадував він згодом. Тоді Тельман зібрав серед самої молоді 200марок, зняв приміщення і сам організував збори.
Збори маливеличезний успіх. З присутніх 700 чоловік 200 записалися в члени профспілки, адекілька десятків вступило в соціал-демократичну партію. Через 6 місяцівмолодіжні організації транспортників вже налічували понад 2 тис. членів[17,с.13].
Тільки тоді булоотримано згоду на організацію при профспілці транспортних робочих секціїмолоді. Керівником її вибрали Ернста Тельмана. Будучи членомсоціал-демократичної партії, а пізніше Незалежної соціал-демократичної партіїНімеччини (НСДПН), він був глибоко переконаний, що не «партійні верхи»надихнуть робочий клас на рішучий бій за звільнення від оков капіталістичноголаду. Він вірив в те, що прийдуть нові, достовірно революційні вожді робочогокласу, які стануть для нього прикладом і вкажуть шлях до перемоги.
Революція1905-1907р.р. у Росії – перша буржуазно-демократична революція, здійснена підкерівництвом пролетаріату в епоху імперіалізму, — зробила великий вплив наміжнародний робочий рух. Вона дала могутній поштовх його подальшому розвитку ів Германії.
Велике враженняна Тельмана справила полум'яна промова Рози Люксембург перед робочими Гамбурга14 листопада 1905р.
17 травня 1906р. увійшло до історії робочого рухуГамбурга як «Червона середа». Тельман брав в цих подіях активну участь. У томуж 1906р. Ернст Тельман бувпокликаний в армію і направлений в 9-й артилерійський полк, розквартирований вКьольні. Він був вже свідомим антимілітаристом, рішуче протестував протиповодження офіцерів з солдатами, яке принижує людську гідність, вівантивоєнну пропаганду в полку і за короткий строк завоював велику популярністьсеред солдатів. Командування з першого ж дня узяло Тельмана на замітку істежило за ним. Коли одного разу Тельман захворів, його відразу звільнили взапас. Зі своєї недовгої військової служби Тельман виніс ще більшу ненависть домілітаризму. 4 січня 1907р. він повернувся до Гамбурга.
У Гамбурзі вінякийсь час працював в порту вантажником, потім знову транспортним робочим,експедитором. У 1908р. Тельман – один зорганізаторів антивоєнного кружка, в якому соціал-демократи, синдикалісти іанархісти вели політичні диспути[17, с.16].
Тельман всебільше завойовував симпатії і довіру гамбургських робочих. У своїх 22 роки вінстав членом правління місцевої організації профспілки, його часто обирали наконференції і з'їзди транспортників. Він виступав з доповідями на робочихзборах, гостро і влучно картав профспілкових бюрократів, відстоювавреволюційний характер профспілок, протестував проти обмеження прав їх членів.
У той часз'являються замітки Тельмана в місцевій робітничійпресі. Першайого кореспонденція була присвячена питанню про рівні права молоді впрофспілках і носила політичний характер. Його вибрали керівником низовоїорганізації СДПН у складі правління районної партійної організації, призначилидоповідачем для виступів на робочих зборах міста.
Недивно, щокерівні профспілкові функціонери бачили у Тельмані свого супротивника, а йоготовариші по роботі – захисника їх кровних інтересів, борця проти кайзерського режиму,проти капітулянтської політики лідерів реформістів.
У той час Тельманбув транспортним робочим у великій пральні Густава Вельшера. Це підприємствонезабаром стало дуже популярним серед трудящих Гамбурга. Коли власниковінабридла постійна боротьба з профспілковою організацією, він вирішив підкупитиТельмана, запропонувавши йому високооплачуваний пост директора філії фірми вБергерсдорфі за умови, що той негайно припинить «підбурювати робочих до бунту».За різку відмову від цієї брудної угоди Тельман був занесений в «чорні списки»і на тривалий час позбувся роботи.
Профбюрократи тежкілька разів намагалися купити його «теплим містечком» в профспілках, алеТельман всякий раз з презирством відхиляв їх підступні пропозиції. Напередоднівійни він став одним з керівників лівого крила багатотисячної організаціїгамбургської соціал — демократії[17, с.18].
Вже в червні 1914р. гостро відчувалося: у будь-якийдень може спалахнути пожежа світової війни. Ернст Тельман невпинно виступав в Гамбурзі на зборах соціал-демократичноїпартії проти націоналістичних спроб приспати пильність мас і пристосуватиполітику СДПН до інтересів імперіалістичної буржуазії.
У своїйантивоєнній агітації Е.Тельман спирався на «Маніфест Комуністичної партії».Тоді він ще не був озброєний ленінськими ідеями, лише деякі з робіт В.І.Ленінабули видані німецькою мовою у вигляді брошур і статей.
13 січня 1915р. у житті Ернста Тельмана відбуласяважлива подія – він одружився на Розі Кох, з якою разом працював. А 14 січня 1915р. Тельмана призвали до армії івідправили до артилерійського полку на Західний фронт. Довіра солдатів доТельмана допомагала йому вести антивоєнну пропаганду.
У діючій арміїТельман служив як бомбардир 1-го батальйону 20-го артилерійського эльзаського полку. Його посилали на найнебезпечніші ділянки фронту, він брав участьв запеклих боях в Шампані, на Сомі, у Шмен-де-Дамм, під Верденом і Мецем, бувчотири рази поранений, з них один раз важко, двічі лежав в госпіталях в Кьольніі Байрейті і знову повертався в окопи з пачками революційної літератури ізавданнями підпільних революційних організацій.
Тільки у 1917р. йому вперше вдалося приїхати увідпустку в рідне місто. Відпустку Тельман цілком використав для політичноїроботи. Він встановив особистий контакт з нелегальними групами і вів посиленуагітацію за загальний страйк проти продовження війни.
У 1917р. Тельман остаточно порвав зсоціал-демократичною партією і вступив в недавно створену Незалежнусоціал-демократичну партію (НСДПН), якакористувалася великим впливом в масах.
Лютневабуржуазно-демократична революція 1917р. у Росії, повалення царизму мали велике революціонізуюче значення дляробочого руху Німеччини. Робочі провели могутні забастовки, відбулися крупніантивоєнні страйки.
Після поверненняз відпустки Тельману вдалося розширити революційну пропаганду серед солдатів.Він розповідав їм про останні події в Росії і Германії, поширював в окопахантивоєнну літературу.
Імперіалістичнапо своєму характеру перша світова війна, розв'язана німецькими монополіями,закінчилася військовим крахом Німеччини[17, с.25].
На початкулистопада 1918р. Німеччину охопилареволюція. Звістка про революцію швидко докотилася і до солдатів на Західномуфронті.
Відразу ж післяповстання матросів Тельман прагне до Гамбурга, охопленого революцією. Долаючирізні перешкоди, 11 листопада 1918р. він приїхав з фронту в рідне місто. ТутТельман перш за все почав організовувати сумісні дії робочих з революційнонастроєними солдатами і моряками. З представників робочих партій і профспілокстворюється тимчасова об'єднана Рада робочих і солдатів, один з йогоорганізаторів – Тельман.
Революційні подіїохопили всю країну, приймаючи все більш бурхливий характер. Вільгельм II біг доГоландії. Повсюдно виникли робочі і солдатські ради. Німеччина була проголошенареспублікою. До влади прийшов соціал — демократичний уряд Еберта – Гаазе.
Одним знайважливіших підсумків Листопадової революції було створення Комуністичноїпартії Німеччини (КПН). Утворення КПН було важливою умовою соціального інаціонального звільнення німецького народу.
15 січня 1919р. були убиті засновники КПН, вождінімецького пролетаріату Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Проте реакції невдалося зломити дух німецького робочого руху.
Веймарськаконституція, прийнята національними зборами 31 липня 1919р., закріпила перехід від монархії добуржуазної республіки.
У Гамбурзі владафактично як і раніше залишилася в руках місцевого парламенту – бюргершафту. Тут, як і в інших місцях,позначилося засилля опортуністів в керівництві Ради.
Тоді якопортуністи в гамбургській Раді займалися порожніми сперечаннями, Ернст Тельманготував робочих до майбутньої боротьби проти контрреволюції, що готуваласяперейти в наступ. Починаючи з 1919р.Тельман представляв в бюргершафті революційний пролетаріатГамбурга, а з 1924р. і до приходу в 1933р. до влади Гітлера був беззміннимпредставником гамбургських робочих в німецькому рейхстазі.
Під керівництвом Тельмана пролетаріат Гамбурга поспішив надопомогу робочим Бремена, які 10 січня 1919р. оголосили це місто соціалістичноюреспублікою.
Ернст Тельманорганізував декілька загонів з робочих – «незалежників» і комуністів. 3 лютогопід його керівництвом в Гамбурзі відбулася демонстрація солідарності зБременською радянською республікою[17, с.30].
У травні 1919р. Тельман був вибраний головоюгамбургської організації НСДПН, одній з найбільших в цій партії. На той час вінпо своїх переконаннях став вже комуністом і тепер готував перехід більшостісвоєї організації в КПН.
Ернст Тельман вівпосилену підготовку об'єднання лівого крила НСДПН з КПН. Загальноміські збори«незалежників» Гамбурга, що проходили 31 жовтня 1919р. під головуванням ЕрнстаТельмана, ухвалило: майбутній з'їзд НСДПН повинен сприяти об'єднанню зкомуністами.
На надзвичайномуз'їзді НСДПН 1919р. у Лейпцігу Тельманвиступив на підтримку пропозиції Вальтера Штеккера про вступ НСДПН доКомуністичного Інтернаціоналу і сам запропонував об'єднатися з КПН. На виборахкерівних органів партії праві лідери не змогли провалити кандидатуру Тельмана,і переважною більшістю він був вибраний в Центральне правління НСДПН[17, с.32].
Про цей періоджиття і діяльності Ернста Тельмана Роза Тельман розповідає так: «Коли відбувсякрах кайзерського рейху і почалася Листопадова революція в Германії, я почалавідвідувати мітинги, на яких виступав Ернст. Я бачила, з якою увагою… слухалиробочі його полум'яні промови. Він умів привертати серця людей. Наша квартиранезабаром стала центром, де збиралися для обговорення питань партійної роботи.
Кожен товариш мігу будь-який час запросто прийти до нас. Якщо ж хто приїжджав з іншого міста, тозавжди залишався у нас ночувати і часто жив по декілька тижнів.
Незабаром у наснародилася дочка Ірма. Ми дуже бідували: чоловік тоді був безробітним, і небуло грошей, щоб купити навіть вугілля для опалювання квартири.»[35, с.14-17].
До Тельманаприходили товариші і, дивлячись, в якій нужді він живе, приносили з собою дроваі вугілля. Так, народження дочки, перші дні її життя були зігріті дружбою ілюбов'ю гамбургських робочих.
Уберезні 1920р. Реакційні кола зробили спробу військового монархічногоперевороту з метою ліквідації Веймарської республіки. Президент Еберт і урядбігли з Берліна.
Увідповідь на озброєний виступ реакції робочі оголосили загальний політичнийстрайк в захист республіки, своїх прав і свобод, завойованих в Листопадовій революції.
ТрудящіГамбурга під керівництвом Ернста Тельмана взяли активну участь в боротьбі протикапповськихпутчистів. Правда, на початок путчу робочі опинилися без зброї. Вони зажадаливід сенату негайного озброєння, і соціал-демократичні сенатори обіцяли датизброю,та свогослова не додержали. Тоді Тельман через голову сенату добився озброєння трудящих.
Під часнападу підтримуваною Антантою білопанської Польщі на Радянську Росію трудящі Німеччини рішуче виступили взахист першої в світі країни соціалізму. Комуністи, «незалежники»,соціал-демократи на численних демонстраціях, мітингах і зборах енергійновисували і відстоювали гасло «Руки геть від Радянської Росії!» Ернст Тельман яккерівник гамбургської організації НСДПГ спільно з комуністами організуваввелике число контрольних постів, які зробили неможливою відправку військовихвантажів для білополяківчерез Північно-східний канал.
Разом зЕрнстом Тельманом в КПГ прийшли і інші відомі керівники робочого руху. Середних – Вільгельм Флорін, Вільгельм Кенен, Вальтер Штекер, Франц Далем і іншівидні діячі партії. Завдяки невпинній і умілій роботі Ернста Тельмана в лави Комуністичної партії Німеччиниперейшло 95% гамбургських «незалежників». Тельман по праву гордився цимуспіхом, але перемога далася нелегко. Починаючи з 1919р. він систематичновиступав на партійних зборах і конференціях НСДПГ, доводячи, що єдність робочихпартій є найважливішою гарантією перемоги пролетаріату[17, с.38-39].
Ще напередодні об'єднанняНСДПГ і КПГ в загальногерманському масштабі Тельман здійснив об'єднаннямісцевих організацій цих партій в Гамбурзі.
ІоганнТельман, незважаючи на похилий вік, пішов по стопах сина, вступив в лави компартії і брав активнуучасть в її роботі. Він розповсюджував комуністичну газету «Гамбургер фольксцайтунг» ілітературу КПГ, збирав членські внески, користувався великою повагою і популярністю вробочих кварталах Гамбурга.
У грудні 1920р. Ернст Тельман бравучасть в роботі Об'єднувального з'їзду НСДПН і КПН в Берліні і з того часунезмінно, аж до арешту в 1933р., був делегатом всіх з'їздів КПН, багатьох міжнароднихробочих конференцій, всіх пленумів і конгресів Комуністичного інтернаціоналу.На Берлінському з'їзді Тельман був членом Оргкоміссиі, був вибраний членомпленуму ЦК КПН. Комуністи Гамбурга вибрали його секретарем міського комітетупартії. Незабаром він став членом бюро обкому КПН Вассерканте (Примор'я). Незважаючи на велику зайнятістькерівною діяльністю в партії, Тельман продовжував працювати на гамбургськійверфі і в порту, а потім в міському відділі праці. Де б він не з'явся, з ким бине говорив, де б не виступав, кожен відчував в його словах, вимогах і закликахщирість, переконаність і пристрасність справжнього борця і керівника мас. Віндобре знав почуття, думки і настрої народних низів, простих робочих[17,с.40].
2. Партійнаробота (1921-1933рр.)
22 червня 1921р. У Москві почав свою роботу IIIконгрес Комуністичного Інтернаціоналу. У складі делегації КПГ, таємноперейшовши литовський кордон, на конгрес прибув і Тельман. Він пішки пройшовмайже через всю Литву[1, с.56]. Нелегальна подорож з Німеччини вСРСР була пов'язана з великими труднощами. Це були перші відвідини ТельманомРадянського Союзу. Він вперше почув В.І.Леніна. У 1921р. Ернст Тельман зустрічався з В.І. Ленінимне тільки на засіданнях III конгресу Комінтерну, але і у більш вузькому колі.
Зустріч з В.І. Ленінимсправила на Тельмана величезне враження. Переконлива ленінська критика помилокнімецької компартії у зв'язку з березневими подіями 1921р., його неодноразовібесіди з членами німецької делегації, його думка про те, що партія повинна бутизавжди з масами, на чолі мас, — все це мало неоцінимо важливе значення дляТельмана, який іноді помилявся в області теорії, а деколи деякі питаннятрактував у дусі «лівих» концепцій.
У 1922р. гамбургські транспортники послалиЕрнста Тельмана на черговій, XI Всегерманський з'їзд транспортних робочих,скликаний в Берліні. У своєму виступі Тельман говорив, що, хоча за нинішніхобставин економічні бої за зарплату і тарифні ставки є засобом запобіганняподальшому погіршенню положення робочого класу, характер профспілкової боротьбипотрібно розширити і змінити. Він запропонував розгорнений план революційноїтактики комуністичної партії в профспілках[17, с.46].
Реакція вже давнополювала за Тельманом, в якому бачила другого Карла Лібкнехта. До гамбургськогобюргершафту кілька разів вносилисяпропозиції про позбавлення Тельмана депутатської недоторканності. Фашистивиспівували пісню, в якій загрожували повісити його. Вночі 17 червня 1922р.члени підпільної фашистської організації «Консул» зробили напад на гамбургськуквартиру Тельмана. Після цього випадку робочі таємно від Тельмана почалиохороняти його квартиру[8, с.10-11].
У цей бурхливийчас Тельман дуже багато працював над підвищенням своїх теоретичних знань.
29 січня 1923р. у Лейпцігу відкрився VIII з'їздКПН. Численну делегацію гамбургських комуністів очолював Тельман.
У 1923р. на травневому пленумі ЦК КПН ЕрнстТельман був вибраний членом її Центрального Комітету. У Гамбурзі він неодноразововиступав в бюргершафті проти буржуазної політикисенату.
Боротьба міжпрацею і капіталом з кожним днем приймала все більш запеклий характер. 21жовтня 1923р. у Народному будинкуХемніца відкрилася конференція фабзавкомів, контрольних комісій і іншихпролетарських організацій. В цей же час в Гамбурзі зібралася профспілковаконференція робочих суднобудівельних верфей і докерів Північної Німеччини.Більшість делегатів вимагали, щоб був оголошений страйк всіх суднобудівників.Тельману, зв'язаному вказівкою ЦК КПН про неприпустимість часткових боїв передвирішальним виступом, тільки завдяки своєму винятковому авторитету середробочих вдалося добитися того, що страйк був відкладений.
Увечері 21 жовтня1923р. у тісній робочій квартирі під головуванням Тельмана відбулося засіданнякерівництва Приморської організації КПН. Було вирішено негайно зупинити роботузалізничного транспорту, щоб перешкодити перекиданню військ і боєприпасів.
22 жовтня 1923р.робочі більшості гамбургських верфей і інших підприємств почали страйк.
Завдякиталановитому і твердому керівництву Тельмана і його бойових соратниківповсталим вдалося протягом декількох днів протистояти перевершуючим силамсупротивника. Тельман об'їжджав на велосипеді барикади, всюди даючи поради, деі як краще їх будувати; в окремих випадках він навіть командував барикаднимибоями, своєю особистою відвагою захоплюючи дружинників. Ці історичні длянімецького народу дні показали, що транспортний робочий Ернст Тельман виріс довидатного вождя німецького робочого класу[17, с.66-69].
Увечері 24 жовтня1923р. у Хаммерброці відбулосязасідання штабу повстання. Стало відомо, що ЦК КПН відмінив своє рішення прозагальний страйк, який повинен був перерости в озброєну боротьбу за всегерманський робітничо — селянський уряд.
У обстановці, щостворилася, особливо яскраво виявилися здібності Тельмана. З властивою йомутверезістю він спокійно і упевнено висловився за припинення боротьби. Коротко іясно визначив завдання функціонерів КПН: заховати зброю і продовжувати боротьбув умовах підпілля, підтримуючи зв'язки з масами, укріплюючи вплив партії.
Понеопублікованих архівних документах вдалося встановити, що в 1923г. зв'язковим між Тельманом і ЦК КПНбув Ріхард Зорге, згодом радянський розвідник. У листі в ЦК КПН в кінці жовтня 1923р.Тельман, повідомляючи, що партійна організація Гамбурга перейшла на нелегальнеположення, як явочну квартиру кур'єрів ЦК КПН указує гамбургську адресу РіхардаЗорге.
Ризикуючи накожному кроці бути схопленим і розтерзаним, Тельман не залишив Гамбург в ціважкі дні[17, с.74].
Його ім'я вжетоді стало популярне не лише серед гамбургських робочих,але і по всій Німеччині. Поліція розшукувалакерівників КПН, особливо полювала вона за Тельманом.
3 листопада 1923р. на нелегальному пленумі ЦК КПН Тельман виступив з доповіддю про уроки Гамбургського повстання. 8листопада 1923р. націонал-соціалістична партія вчинила в Баварії спробу фашистського преревороту. Зібравшись в одній з пивних Мюнхена,нацисти оголосили уряд Штрезермана позбавленим влади і заявили про створення нового імперського уряду. Гітлер був проголошений диктатором, а Людендорф –командувачем німецької армії.
Ернст Тельманперебував у той час на нелегальному положенні.Він до невпізнання змінив свою зовнішність: відростив пишну шкіперську борідку, а незміннийсиній кашкет змінив на казанок. Роз'їжджаючипо країні із партійними завданнями, він всвоїх виступах глибоко аналізував новуобстановку, доводив, що стабілізація капіталізмунеміцна і неминуче приведе до ще глибшої кризи, заликав робочих готуватисядо нових класових битв.
У виступах і статтях Тельман доводив необхідністьєдиного робочого фронту, показував, як реакція використовує в своїх інтересахрозкол пролетаріату.
З 1924р. ЕрнстТельман — член Президії Виконкому Комінтерну[34, с.40].
З травня 1924р.Тельман – депутат німецького рейхстагу[9, с.94].
У 1924р. булостворено «Союз Червоних фронтовиків» – міцну оборонну організацію німецькогоробітничого класу[41, с.10].
«Союз Червонихфронтовиків» («Рот фронт») налічував у своїх рядах більш ніж сто тисячробітників[40, с.72].
1 вересня 1925р. пленум ЦК КПН вибрав Ернста Тельмана ГоловоюКомуністичної партії Німеччини.Ставши Головою партії, він залишився, як і раніше, простою людиною.
Тельман як іраніше вважав себе за робочого і проживав всвоїй гамбургській квартирі, хоча партійна діяльністьчасто тижнями не дозволяла йому бувати в рідному місті. Коли ж Тельманприїжджав додому, то зазвичай відразу йшов вобком партії або запрошував до себе увечері додому членів секретаріату длябесіди.
Обрання ЕрнстаТельмана Головою КПН мало величезне значення як для партії, так і для німецького робочого руху вцілому. Під керівництвом Тельмана КПН стає політичним вождемпролетаріату в боротьбі за демократичні права народу, за мир, проти мілітаризму і фашизму.
Коли ЕрнстаТельмана вибрали головою КПН, йому не було ще і 40 років, але за плечима у нього вже бувбагаторічний досвід політичноїдіяльності в легальних і нелегальних умовах. У 1925 і 1932 роках компартія двічі виставлялакандидатуру Тельмана на президентських виборах[33, с.63].
Під час президентськихвиборів на фоні кандидатів буржуазних партій,випестуваних і лощених, різко виділялася фігура простого докера гамбургськогопорту, висунутого кандидатом в президенти від імені мільйонів трудящих. Виступаючи назборах, він не давав ніяких «традиційних» передвиборних обіцянок.Навпаки, без оздоб говорив про стаповище в країні і про те, що без боротьби пролетарій добитися нічого не може, закликав доєдності дій в класових битвах, що насуваються, до боротьбипроти реакції, за соціальний прогрес і мир, проти паліїв нової світової війни.
Тельман багато зробив длятого, щоб перетворити КПН напартію нового типу. Він перебудував організаційну структуру КПН, замість територіальних булистворені фабрично — заводські низові організації.
У роботах Тельмана знайшла відображення позиція КПН і міжнародного комуністичного руху в питанні про владу – послідовний розрив із всіма буржуазними ідрібнобуржуазними переконаннями, із всіма різновидами опортунізму і ревізіонізму.
Особливе значення має внесок Ернста Тельмана в дослідження проблемипереходу німецького фінансового капіталу відбуржуазно — парламентської демократії до фашистської диктатури[17, с.83].
Ернст Тельман – синробочого класу – ніколи не поривав зв'язку змасами, був частим гостем на заводах, в квартирах робочих.Він любив бувати в тавернах, де за кухлем пиваабо партією в скат, в бесідах із робочими, солдатами, селянами дізнавався про їх думи і сподівання. Тельмангодинами слухав батраків, давав їм поради, як організувати боротьбу за насущнівимоги. Він не ухилявся від численних питань,терпляче відповідав на них. У народі Тельмана звали Тедді, вкладаючи в це ім'я довіру і сердечність.
Куди б неприїжджав Тельман, робочі, службовці, селянизустрічали його з ентузіазмом. Він добре знав їх життя і потреби, та і не любив витрачати слів даремно.
У діяльностіТельмана булобагато епізодів, що характеризують його відвагу. Коли 22 березня 1927р. у Берліні під часдемонстрації червоних фронтовиків, комуністів і безпартійних робочих протифашистського терору кінна поліція з шашками і гумовими палицями кинулася на нихі один робочий впав закривавлений, Тельман підняв пораненого і поніс його попередуколони, як прапор.
У 1928р. під час зльоту Спілки червоних фронтовиків поліція зробила напад наробочу демонстрацію. Поліцейський офіцер розмахнувся шаблею, щоб ударитиробочого, але вона зачепила Тельмана. По обличчю його потекла кров, але віншвидко витер її хусткою, глибше насунув на лоб свій беззмінний темно-синійкашкет, щоб ніхто не помітив рану, і почав переконувати робочих не піддаватися на провокацію.Цим він запобіг кривавій сутичці з поліцією.
Свою широкупозапарламентську діяльність Ернст Тельман суміщав з активними виступами врейхстазі. Тельман нещадно викривав махінації імперіалістів проти трудящихНімеччини.
ВиступиТельмана в рейхстагу – зразок того, як слід боротися проти класового ворога нетільки позапарламентськими, алеі парламентськими методами. До них Тельман готувався завжди грунтовно, вільноволодіючи матеріалом. Він не належав до тих ораторів, які висловлюють чужіідеї, просто, чітко і послідовно висловлював хід своїх думок. Він був одним знайпопулярніших ораторів, робочі його добре розуміли. Саме за цю прямоту,правдивість і сміливість Ернста Тельмана так ненавиділа буржуазія.
Тельмандоводив, що гонка озброєнь, ліквідація громадянських свобод і прав, зростанняфашистської небезпеки найтіснішим чином зв'язані між собою. Тому боротьба протимілітаризму є в той же самий час боротьбою за демократію.
У 1924-1943р.р. Тельман був спочаткукандидатом, а потім членом Виконкому Комінтерну, а протягом багатьох років – ійого Президії, що часто приводило його до Москви у справах міжнародного інімецького комуністичного руху[17, с.95].
8 квітня 1925р. Тельман був вибранийпочесним членом Московської профспілки металістів. У тому ж році робочіМосковської друкарні і особовий склад Військової школи і батальйону «Постріл»вибрали його почесним депутатом Московської ради.
У березні1926р. на урочистих зборахособового складу «Постріла» Тельману було привласнене звання почесного червоноармійця.
У листопаді1926р. Ернст Тельман прибувзнову до Москви на VII розширений пленум ІККІ. У вільний від засіданьчас він разом з іншими делегатами пленуму відвідав школу «Постріл», де виступивперед особовим складом з промовою.
5 вересня1928р. Тельман з групоюделегатів VI конгресу Комінтерну приїхав у гсті до робочих Ленінграда. 7 вересня 1928р. він разом з іншимиделегатами відправився до Кронштадта, де виступив перед моряками крейсера «Жовтневареволюція». За пропозицією екіпажа він був вибраний почесним штурманомкрейсера.
У липні 1929р. Ернст Тельман приїхавдо Москви на Х пленум Виконкому Комінтерну[17, с.110].
Світоваекономічна криза 1929-1933рр. з особливою силою уразила економіку Німеччини, що знаходилася у фінансовійзалежності від іноземного капіталу.
У рокисвітової економічної кризи гітлерівці, що фінансувалися найбільш агресивниминімецькими монополістами і поміщиками, активізували свої зусилля по захопленнювлади в Германії.
Напрезидентських виборах в 1932р. Тельман отримав 5 млн. голосів. Проте з вини правих лідерівсоціал-демократів, що розкололи робочий клас, зростання антифашистських силйшло значно повільніше, ніж концентрація сил реакції.
Тельмансвоєчасно розпізнав загрозу, яку несла народам Европи політика німецькихімперіалістів, він розкривав зрадницьку діяльність реакційних партій і урядів,що розчищали Гітлеру шлях до влади. Тельман особливо підкреслював необхідністьєдності дій робочого класу як в національному, так і в міжнародному масштабі,щоб перегородити шлях фашизму.
16 травня1931р. на великому мітингу вОльденбурзі Тельман оповістив розроблену ним і Вільгельмом Піком«Програму допомоги селянам», вказуючу реальний шлях боротьби за поліпшення їх становища.
У 1932р., коли фашистськанебезпека почала наростати, КПН за ініціативою Тельмана призвала всіх послідовних демократівдо розгортання масової боротьби.
Тельманневпинно роз'яснював трудящим, як створювати єдиний фронт на заводах, в шахтах,в селах, як конкретно захищати свої демократичні права, організації, збори,демонстрації, профспілки, редакції і друкарні робочих газет від тероруштурмовиків.
8 липня 1932р. Тельман провів в Берліні бесіду з20 представниками соціал — демократичних робочих Рура, Берліна, Нижнього Рейну,Саксонії, Гамбурга і інших областей. Після обміну думками соціал — демократиодноголосно прийняли резолюцію, в якій відзначили, що відповіді Тельмана –хороша основа для створення єдиного фронту робочих всіх політичних напрямів вборотьбі проти фашизму.
Коли 20 липня 1932р. імперський уряд Папена за допомогоюодного лейтенанта і трьох солдатів розігнав прусський соціал — демократичнийуряд, Тельман запропонував спільно провести загальний страйк протесту протисвавілля реакції. Але ця пропозиція була відхилена.
У зв'язку з тимиподіями, що відбулися в Берліні 20 липня 1932р. всі дороги, що вели в столицю,були перекриті посиленими загонами поліції, повсюдно відбувалися арештиактивістів КПН.
Хоча Тельманапопереджали, яка небезпека йому загрожує, він 20 липня сів в автомашину іпомчав до Берліна. Коли він наближався до столиці, посилений загін поліції рейхсверовців перегородив дорогу, але машина встигла сховатися: звернула з головноїмагістралі і зникла у дворі однієї з конспіративних квартир ЦК[17, с.124].
У жовтні 1932р. Тельман відправився до Руру, азвідти нелегально до Парижа, де 31 жовтня виступив разом з Морісом Торезом намасовому мітингу, присвяченому 15 — річчю Великої Жовтневої соціалістичноїреволюції.
Для того, щобТельман не потрапив до рук поліції, організатори мітингу закрили всі входи івиходи і не випускали жодної людини. Після промови Моріса Тореза Тельман таксамо непомітно зник, як і з'явився. Він нелегально перейшов франко — германський кордон і наступного дня, 1листопада, вже виступав в Берліні на грандіозному мітингу, присвяченомупарламентським виборам, передавши німецьким робочим братський привіт відфранцузьких пролетарів.
30 січня 1933р. генерал-фельдмаршал Пауль фонГінденбург передав владу нацистській партії. Фюрер німецьких фашистів АлольфГітлер був призначений рейхсканцлером[17, с.128].
Виступаючи влютому 1933р. на останньому відкритому масовому мітингу робочих Берліна в«Спортпаласі», Ернст Тельман і Вільгельм Пік роз'яснювали робочим, що покифашизм не закріпився у владі, ще можливо за допомогою загального страйкупрогнати уряд Гітлера, подібно до того як в 1920р. був ліквідований капповськийпутч, а в 1923р. повалений уряд Куно. Присутні робочі в переважній більшостіпогодилися з цим, але лідери реформістів упиралися, зірвавши єдність дій.
3. У фашистськомузастінку (1933-1944рр.)
Прийшовши довлади, нацисти фактично відмінили Веймарську конституцію. Всі робочіорганізації одна за одною були заборонені; потім така ж доля спіткала ібуржуазні партії. Але найстрашніші масові репресії нацисти обрушили на КПН.
Протягомлютого 1933р. Ернст Тельман, Вільгельм Пік неодноразово за дорученням ЦК КПНзверталися до соціал-демократів, членів профспілок, до трудящих із закликамизгуртувати свої ряди в боротьбі проти фашизму.
23 лютого1933р. нацисти захопили приміщення ЦК КПН і редакції «Роте фане». Це було зроблено занаказом міністра внутрішніх справ Герінга.
27 лютогоТельман востаннє зустрівся з членами Політбюро ЦК КПН, засідання якоговідбулося на конспіративній квартирі.
Увечері 27лютого 1933р.гітлерівці здійснили жахливу провокацію – підпал рейхстагу, приписавши цейзлочин комуністам.
Після підпалурейхстагу, коли почалися масові арешти комуністів, політбюро ЦК КПН прийнялорішення переправити Тельмана, який знаходився нанелегальному положенні, за кордон, звідки він повинен був керуватипартією. Від'їзд був призначений на 5 березня 1933р., а до цього Тельманповинен був знаходитися під Берліном, на заздалегідь підготовленійконспіративній квартирі, в старій віллі під назвою «Мисливський будиночокХоррідо».
Але Тельманне вважав за можливе у момент щонайгострішої боротьби компартії протифашистської диктатури знаходитися далеко від поля бою і тимчасово залишився встолиці[17,с.138].
Затримка вБерліні виявилася для Тельмана фатальною. 3 березня 1933р. Ернст Тельман буварештований на нелегальній квартирі в берлінському районі Шарлоттенбург, наЛютцоверштрассе, 9(господарі квартири Ганс і Марта Ключинські були старими членамиКПН, яких Тельман добре знав по Гамбургу). Загін з 20 озброєних поліцейських начолі з лейтенантом уломився в квартиру і кинувся в кімнату, де знаходивсяТельман. Йому відразу наділи наручники, кинули в машину, доставили донайближчої поліцейської ділянки, а звідти під охороною особливої поліцейської командивідвезли в берлінську поліцей- президіюна Александерплац.
Операція поарешту Тельмана була настільки засекречена, що гестапо побоювалося заздалегідьвиписати ордер на арешт. Лише у рапорті від 5 березня 1933р. про завершення операціїгестапо просить прокурора Міттельбаха заднім числом визнати арешт ЕрнстаТельмана законним і видати на нього ордер. Ордер № 208 на «негайний арешт»депутата рейхстагу Ернста Тельмана був виданий 6 березня, тобто через три дніпісля того, як його, звірячо побитого, кинули в підвал слідчої в'язниці наАлександерплац.
Одинадцять зполовиною років тужив Ернст Тельман у фашистських застінках, піддаючись нелюдяним фізичним іморальним тортурам і знущанням. Але ні одиночне ув'язнення, ні катування не зломилидух безстрашного революціонера[17,с.145].
Спочаткупісля арешту про долю Ернста Тельмана, про місце його ув'язнення нічого не було відомо. Задорученням ЦК КПН Роза Тельман виїхала з Гамбурга до Берліна, щоб довідатися,де знаходиться її чоловік, і спробувати встановити з ним контакт.
В цей часТельман знаходився в слідчій в'язниці в Моабіті, де його утримували в одиночній камері, в суворій ізоляції. ЗвідсиТельмана возили на допити в гестапо на Принц-альбрехтштрасе. Про те, як проводилися допити,відомо з листа Тельмана товаришеві по ув'язненню в Баутцені.
Булизастосовані всі найжорстокіші заходи примушення, які тільки можна собі уявити, щоб будь-яким чиномзмусити зізнання і отримати дані про товаришів, які були ранішеарештовані, а також про їх політичні дії. Гестапівці почали з фамільярноготону, з умовлянь і так далі. Цей маневр не мав ніякого успіху. Тоді послідувалозастосування грубої фізичної сили – були вибиті чотири зуби. Це також не далоніяких результатів.
Третім актомбув гіпноз, який, проте, на Тельмана не подіяв, — ця спроба розбилася об його тоді ще дуже міцнунервову систему. Хоча гіпнотизер майже 45 хвилин проводив свої маніпуляції,Тельман зберігав повний спокій і ясність думки. Через три із половиною години настала кульмінація цієї драми,її завершальний акт. З Тельмана зірвали одяг, два гестапівці поклали йогоупоперек табурета. Одін з них почав рівномірно бити Тельмана важким батогом[17, с.145].
Тельмана змоменту арешту допитували з перервами в декілька днів по 8-10 годин підряд. Недобившись бажаних результатів, гітлерівці під посиленою охороною відправилийого назад в Моабіт. По дорозі один з них пригрозив Тельману, що якщовін розповість на суді про те, що під час допитів піддавався тортурам, йогозмусять замовкнути навіки[6, с.198].
КамераТельмана в Моабіті знаходилася зліва від входу в напівпідвальному поверсікорпусу «С», де поміщали особливо небезпечних державних злочинців.
Двері камерибули броньованими, з двома замками і подвійними гратами на вікнах. У цій одиночці Тельман провів декількароків, йому дозволялися лише короткі прогулянки під посиленою охороноютюремників. Вже в перші місяці після арешту Тельмана світовій громадськості черезрізні канали стало відомо про ті нелюдські тортури, яким він піддавався вув'язненні. Коли ж за кордоном поширилася чутка про те, що гітлерівці убили Тельмана, нацистськіоргани юстиції були вимушені дозволити ряду іноземних делегацій із Швеції, Норвегії, Данії,США і деяких інших країн відвідати його у в'язниці.
ЛистиТельмана йшли з в'язниці нелегальними шляхами в ЦК КПН і Комінтерні і легальним– до рідних. Незалежно від адресата в листах розглядалося велике коло партійних, міжнародних іособистих питань. Так, наприклад, в нелегальних листах з в'язниці за 1934 і1935 рокиТельман детально і ретельно інструктував арештованих товаришів, як вони повинніповодитися на допитах, повідомляв ЦК КПН, а також своїм адвокатам, в чомуконкретно судові органи його звинувачували, інформував їх про свої свідчення.
Правителі«третього рейху» прагнули наглухо ізолювати Тельмана від зовнішнього світу. Яквидно з секретного листування гестапо і міністерства внутрішніх справ зГітлером у справі Тельмана, ватажок фашистської Німеччини особисто стежив затим, щоб світова і німецька громадськість жодним чином не дізналася про систематичнепогіршення умов утримання Тельмана у в'язниці, а також, побоюючись втечі,віддавав розпорядження про посилення його охорони і стеження за Розою Тельман[17,с.152].
Гестапо постійнопідсилювало як внутрішню, так і зовнішню охорону в'язниць, в яких знаходивсяТельман, щоб повністю виключити можливість його втечі з ув’язнення. Починаючи з1936р. Моабіт охоронявся особливим загоном з 20 есесовців, озброєних карабінамиі автоматами; на прилеглих вулицях Турмштрассе і Ратеноверштрассе буливстановлені додаткові поліцейські пости. Сигари, які передавалися Тельману,розрізали, консерви розкривалися.
13 серпня 1937р. Тельмана під охороною жандармів ігестапівців на трьох машинах доставили з Моабіту у в'язницю Ганновера. У ційв'язниці, що вважалася гестапівцями надійнішою, після прибуття туди Тельманабули прийняті додаткові запобіжні засоби. Камери, розташовані над і під йогокамерою, а також справа і зліва, були спеціально звільнені, щоб Тельман не мігперестукуватися. Одне — єдине невелике вікно було значно менше, ніж в рештікамер, — його спеціально перебудували. Дізнавшись про те, що адміністраціяв'язниці відноситься до Тельмана нібито коректно, гестапо негайно прислало длянагляду за ним спеціальну команду, яка зводила його безупинними причіпками[6,с.175]. В результаті важкого тюремного режиму у Тельмана почалося гострешлункове захворювання.
Здійснити в цихумовах плани втечі Ернста Тельмана з в'язниці, що неодноразово готувалися йоготоваришами по партії, було справою не тільки надзвичайно складною, але і майжебезнадійною.
Зусилля КПН позвільненню Тельмана в 1934р. давали надію на успіх.Організація втечі була доручена групі досвідчених товаришів. Через члена КПН,дружину наглядача соціал — демократа Еміля Моріца, який працював в тому крилі,де знаходилася одиночна камера Е.Тельмана, був встановлений прямий зв'язок зТельманом, який схвалив новий план втечі.
Взимку 1934-1935рр.Ернст Тельман повинен був вже знаходитися на волі. Але нещаслива обставиназвела нанівець результати підготовки до втечі, яка тривала декілька місяців.Щоб безшумно закрити двері в камеру Тельмана в ніч втечі, Моріц час від часузмащував її. Одного разу за цим заняттям його застав спеціальний патруль,охороняючий Тельмана. Моріца перевели в іншу частину в'язниці. Тельмана також перевелив іншу камеру і посилили режим охорони.
Щоб зломити волюТельмана і добитися його моральної капітуляції, гестапівці застосовувалинайвитонченіші методи. Вони неодноразово намагалися переконати його, що назвільнення з в'язниці сподіватися нічого, що друзі давно забули його.
Після нападугітлерівської Німеччини на Радянський Союз Гіммлер почав добиватися передачіТельмана в своє розпорядження для відправки в один з концентраційних таборів,але органи юстиції на це тоді ще не погоджувалися[6, с.181]. Тельман бувпереведений з в'язниці Ганновера у в'язницю для кримінальних злочинців вБаутцені (Саксонія).
У БаутценіТельману стала ясніше вимальовуватися його подальша доля. Ось що він писавсвоєму товаришеві по ув’язненню: «Добровільно вони мене не випустять – в цьомуможна бути упевненим. Більш того, як не дивно і гірко говорити…про це,ймовірно, в умовах просування Радянської Армії, що представляє серйознунебезпеку для рейху, і пов'язаного з цим погіршенням загального військовогоположення Німеччини націонал-соціалістичний режим зробить все, щоб вивести зладу Тельмана як особу. У такій обстановці гітлерівський режим не зупинитьсяперед тим, щоб завчасно усунути Тельмана з політичного горизонту або взагаліліквідувати його»[43, с.220-221].
З переводом Тельманав баутценську в'язницю боротьба антифашистів зайого звільнення не припинилася. Підпільники, що готували втечу Тельмана,зустрічалися на квартирі Хільди Лєєман. Остання нарада цієї групи відбулася там20 липня 1944р. Здійснити намічений план перешкодили арешти антифашистів вБерліні, Тюрінгії і Саксонії.
Мріючи про втечу,Тельман в той же час готувався до можливого процесу, особливо в періодслідства: адже незабаром після арешту гітлерівці оголосили, що він будепереданий суду.
5 лютого 1935р. у міністерстві юстиції відбуласячергова секретна нарада з питання підготовки процесу над Тельманом. Булиприсутні представники міністерства юстиції, закордонних справ, внутрішніхсправ, пропаганди, а також гестапо, імперської прокуратури і відділу друку міністерстваюстиції.
Головапрокуратури Бріннер повідомив, що слідство у справі Ернста Тельмана закінчено28 грудня 1934р. Він звинувачується вскоюванні злочинів, передбачених ст. 83, 85, 73 імперського зведення законів.Вищий строк, що передбачається цими статтями, — 15 років тюремного ув’язнення.Застосування страти або довічне ув’язнення в даному випадку є юридичнонеможливим. Докази полягають переважно в документах (промови і статтіТельмана). Процес, заявив Бріннер, почнеться через вісім тижнів після того, якобвинувачувальний висновок буде переданий до «народного суду»; слухання справипродовжиться два тижні.
Представникміністерства внутрішніх справ Гизевіус, виходячи з зовнішньо- і внутрішньополітичних обставин,запропонував від процесу відмовитися. На цьому процесі, сказав він, не можнабуде повністю розкрити всі факти, що свідчать про комуністичну небезпеку[17,с.164].
Представникиміністерств пропаганди і закордонних справ Таубер, Діверге та інші непогодилися з цими міркуваннями і висловилися за негайне проведення суду надТельманом.
У завершальномуслові головуючий просив учасників наради не розголошувати змістуобвинувачувального висновку у справі Тельмана.
Та все жобвинувачувальний висновок двома шляхами – через Ірму Тельман і через адвоката,що втік до Франції, Фрідріха Реттера – потрапив в Міжнародний комітет іззвільнення Тельмана до Парижа, до Москви, в ІККІ, і був опублікований.
4 травня 1936р. міністр юстиції Франк офіційнозаявив іноземним журналістам, що незабаром відбудеться процес над Тельманом,обвинуваченим в організації терористичних актів. Не дивлячись на явнубезглуздість цього звинувачення, нацистська юстиція зажадала для Тельманасуворого вироку. Але довести істинність свідомо сфабрикованого звинувачення напроцесі, що проходить на очах всього світу, було просто неможливо. Цим іпояснюється, чому нацисти не зважилися на відкритий поєдинок з Тельманом,надавши йому судову трибуну.
Звинувачувальнийакт і інші матеріали слідства у справі Тельмана були ретельно дослідженіміжнародною комісією, що складалася з відомих всьому світу юристів на чолі звідомим англійським адвокатом Пріттом. Вони одностайно заявили, що документи цісвідчать про повну бездоказовість звинувачень проти Тельмана і про свавіллянімецьких органів юстиції, і зажадали його негайного звільнення[17, с.166-167].
Сфабрикований наоснові помилкових донесень агентів гестапо звинувачувальний акт викликавбурхливий протест і обурення всієї світової громадськості. Проте неспроможністьнацистських звинувачень проти Тельмана і відмови гітлерівців від відкритогопроцесу над ним зовсім не означали, як це підтвердили подальші події, щонебезпека для його життя минула.
І все-таки, недивлячись на довгі одинадцять з половиною років, які Ернст Тельман без суду івироку тужив в кам'яних мішках фашистських в'язниць, гітлерівцям не вдалосяморально зломити його. Знаходячись постійно під посиленою охороною і в повнійізоляції, він підтримував зв'язки з друзями і соратниками по партії і в мірусвоїх можливостей брав участь в антифашистському русі Опору, в боротьбіпередової частини німецького народу за звільнення Німеччини від коричневоїчуми.
У в'язниціТельман написав значне число листів і записок, заповнив своїми замітками 34зошити, які є важливими документами історії німецького і міжнародногокомуністичного і робочого руху.
Тельман зхвилюванням чекав процесу, на якому він розраховував зірвати перед німецькимнародом, перед всім світом маску з гітлерівського фашизму. Він знав, що нацистибояться процесу, але проте посилено готувався до нього, працював над проектамисвоїх виступів на ньому, ретельно аналізував звинувачувальний акт[17, с.169].
Двостороннійзв'язок ЦК КПН з Тельманом був встановлений відразу ж після арешту іпідтримувався майже безперервно до 1944р. Здійснювався він через адвокатів і через товаришів Тельмана поув’язненню. Проте головну роль грала тут Роза Тельман, брала участь також іІрма.
До 1938р. нелегальним ланцюжком зв'язкукерував Вальтер Ульбріхт, а з літа 1938р., коли він був призначений представником КПН при ІККІ в Москві, цейзв'язок продовжував організовувати Франц Далем.
Під час побаченняІрми з батьком в червні 1942р. він передав їй своюавтобіографію, а також матеріали про допити його чиновниками поліції і гестапо,протоколи допитів видних державних діячів у його справі. Ці матеріали воназаховала в тайнику, і гестапівцям не вдалося їх виявити. Останній раз вонабачила батька у вересні 1943р.
Після рядуневдалих спроб гестапо зломити волю Тельмана гітлерівський уряд вирішиввідмовитися від процесу над ним. Невпинна боротьба Ернста Тельмана протигітлеризму і війни, його непохитна стійкість і вірність ідеям комунізму зробилийого символом антифашистського руху в Германії і інших країнах світу.
У Австрії,Угорщині, Болгарії, Румунії, Польщі комуністи в умовах підпілля разом з чеснимисоціал-демократами вели боротьбу за звільнення Тельмана і інших антифашистів.
Франц Далем писавв своїх спогадах, що Радянський Союз вніс пропозицію до Міжнародного ЧервоногоХреста обміняти політичних ув’язнених Е.Тельмана, Франца Далема і деяких іншихарештованих гестапо керівних працівників КПН на фельдмаршала Паулюса, щознаходився в полоні, і інших узятих в полон радянськими військами в звільненомуСталінграді нацистських генералів, але Гітлер цю пропозицію відхилив. На жаль,Тельмана так і не вдалося вирвати з рук гітлерівців. 18 серпня 1944р., колиРадянська Армія впритул наблизилася до меж Німеччини, нацистські кати з боязкоюмстивістю, тайком, без суду, без вироку убили Ернста Тельмана і спалили йоготруп в печах Бухенвальда.
Вбивство ЕрнстаТельмана було важкою втратою для німецького і міжнародного робочого руху. Уйого обличчі чесні і миролюбні люди всієї планети втратили самовідданого борцяпроти фашизму і війни, за об'єднання всіх прогресивних сил в єдиний фронтборотьби за свободу, демократію, за мир і співпрацю між народами, за світлемайбутнє людства.
До останніх днівтюремного ув’язнення не слабшала переконаність Ернста Тельмана в тому, щонімецький робочий клас знову повстане і поверне собі довіру народів миру[6,с.190]. Заради них він боровся і віддав краплю по краплі всю свою кров, своєжиття. Лиходійське вбивство Тельмана було здійснене в Бухенвальді в глибокійтаємниці, під покривом ночі. Мертва тиша була порушена декількома одиночнимипострілами. Вони насторожили лише членів підпільного табірного комітету, якимще вдень стало відомо про те, що есесовці наказали в’язням, обслуговуючимкрематорій, підготувати печі і негайно віддалитися в свій барак. Судячи поособливих запобіжних засобах, по посиленій охороні крематорію, по тому, якнервували кати, комітету стало ясно, що готується якесь незвичайне вбивство.Але хто саме є наміченою жертвою, антифашистам з'ясувати не вдалося.
Весною 1947р. американський військовий трибуналу Дахау на процесі у справі про лиходійства, здійснені в Бухенвальді,неспростовно встановив, що вночі 18 серпня 1944р. есесовці вбили Ернста Тельмана.Зловісну картину цього злочину нацистів малюють свідчення колишніх в'язнівБухенвальда.
Тельман бувпривезений в Бухенвальд з в'язниці в Баутцені, де він приблизно з травня 1944р.знаходився в одиночному ув’язненні і звідки його між 15 і 17 серпня 1944р.відправили у супроводі двох есесовців.
Прагнучи заместисліди свого мерзотного злочину, нацисти пустили в хід незграбну версію прозагибель Тельмана під час нальоту союзної авіації на Бухенвальд 28 серпня 1944р. У бланку свідоцтва про смерть,заповненому на ім'я Ернста Тельмана, як причину смерті було вказано: «Загинувпід час нальоту ворожої авіації»[15, с.59].
Брехливеповідомлення, опубліковане в геббельсовській пресі, глибоко обурило в'язнів Бухенвальда.
Ернст Тельманзагинув від рук фашистських катів, але справа, за яку він боровся,восторжествувала на сході Німеччини. Антифашистсько-демократичні сили СхідноїНімеччини після розгрому фашизму приступили до ліквідації матеріальних ідуховних руїн, залишених війною і фашизмом, до створення основ миролюбноїдемократичної і антифашистської Німеччини.
Висновки
Яскраве життя,героїчна боротьба за свободу і комуністичні ідеали славного сина свого народу,переконаного інтернаціоналіста Ернста Тельмана надихає на рішучу боротьбу протинеонацизму і реваншизму, мілітаризму і загрози нової війни, за збереження іукріплення миру, за соціальний прогрес всіх народів[31, с.41].
Для наступнихпоколінь Е. Тельман є прикладом відданості робітничому класові, непохитноїстійкості і мужності, взірцем передового борця за принципи пролетарськогоінтернаціоналізму і соціалістичного патріотизму[24, с.139]. Німецькі робітники,трудящі всього світу свято шанують пам'ять про Тельмана.
Він плоть від плоті, кров від кровісин свого класу. І його вождь. Йому вірили, за ним йшли маси. І не тільки тому,що він був блискучим оратором, трибуном. Але і тому, що в ньому робочі Берлінаі Гамбурга, Руру і Баварії впізнавали свої якості, бачили в ньому людину, наяку можна завжди покластися, який не підведе, чесного і безкорисливого.
Тельман знавпроблеми міжнародного комуністичного руху в цілому і його окремих загонівзокрема. Тому з повною підставою ми говоримо сьогодні про те, що Е.Тельман буввизначним діячем не тільки німецького, але і міжнародного комуністичного руху.Його діяльність і зараз потребує від нас найретельнішого вивчення і аналізу. Іне тільки для того, щоб краще зрозуміти минуле, але і для того, щоб відчутитеперішнє в ім'я майбутнього[32, с.121].
І понині актуальне пристрасне викриттяТельманом німецького фашизму і мілітаризму, його реакційної суті, йогозагрозливої для справи миру політики. В одному зі своїх листів з тюрми вінписав:«Я вірю в торжество правди…».
Ернст Тельман… Цеім'я стало легендою. Вантажник у вугільному бункері, робітник на складі табудівництві, він завжди виступав у захист інтересів трудящих[26, с.95].
Історична заслуга Ернста Тельмана полягає в тому, що підйого керівництвом комуністична партія Німеччини, заснована Карлом Лібкнехтом іРозою Люксембург, перетворилася на революційну масову партію, в тому, що вінперший і з усією послідовністю пропагував вчення Леніна в німецькомуробітничому русі і серед німецького народу[40, с.73].
Тривала і невпинна боротьба Ернста Тельмана за єдністьробітничого класу, згуртування всіх пролетарських сил увінчалася успіхом.
По біографіям таких людей, як Ернст Тельман, можнапрослідкувати історію розвитку робочого руху в Німеччині[32,с.118].
Ім'я Ернста Тельмана носила піонерська організація в НДР. Начесть Тельмана в СРСР названо чимало вулиць, районів і підприємств, населенийпункт Тельманове Донецької області і селище ім. Тельмана в Ленінградськійобласті. З 1972 року ім'я Ернста Тельмана носить один з безлюдних островів на Кубі.Ім'я німецького комуністичного діяча носить селище імені Тельмана вЛенінградській області, створений на базі німецької колонії. Ім'я ЕрнстаТельмана носить селище в Марксовському районі Саратовської області (територіяколишньої АРСР НП). Також ім'я Ернста Тельмана носить площа біля станції метроАеропорт та торгового центру «Галерея Аеропорт» у Москві. Ім'ям Ернста Тельмананазвано вулицю в Невському районі Санкт — Петербурга. Також його ім'ям названівулиці в Новосибірську, Красноярську, Єкатеринбурзі, Казані, Калінінграді (навулиці Тельмана його бюст було встановлено на постаменті пам'ятника Канту),Ульяновську, Липецьку, Ростові-на-Дону, Ізмаїлі, Гомелі, Калузі, Йошкар-Олі.
Списоклітератури
1. Александравичус И. Через литовскуюграницу. [Из воспоминаний об Э. Тельмане] – Коммунист (Вильнюс), 1959, №8,с.55-56.
2. Ахметели Г. Гражданин, патриот,борец: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Коммунист Грузии. – 1986. — №5.– с.79-83.
3. Бартель В. Эрнст Тельман –национальный герой//Ежегодник герман. истории. – 1982, 1983. – с.148-164.
4. Бондаренко Т.В. Стойкий борец запролетарский интернационализм: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Вестн. Моск. ун-та.Сер. 12., теория науч. коммунизма. – 1986. — №2. – с.57-62.
5. Бредель В. Эрнст Тельман. Полит.биография.С предисл. В.Пика и речью, посвящ. памяти Э.Тельмана. Пер. с нем. О.Чегановского. 2-е изд. – М., Изд. иностр. лит., 1955.
6. Бредель В. Эрнст Тельман. М., 1952.
7. Ваганов Ю.Ф. Героический борец задело рабочего класса, против фашизма и войны: [По матер. научн. конф., посвящ.100-летию со дня рождения Э.Тельмана: Москва, апр. 1986]//Вопр. истории КПСС.1986. — №6. – с.150-155.
8. Вестер-Тельман И. Воспоминания омоем отце. Л., 1956. С. 10-11.
9. Виммер В. Великий сын немецкогонарода: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана: [Ст. из ГДР]//Комунист Украины.– 1986. — №5. – с.93-96.
10. Воспоминания об Эрнсте Тельмане:Рудольф Линдау. Встречи с Тельманом в Гамбурге. – Вильгельм Кепен – Выразительинтересов народа. — Ганс Мале, «Парень, ты здорово сделал». – Роза Тельман. И втюрьме вместе с народом. [С предисл. Давидовича]//Новая и новейшая история,1961, №3, с.114-123, с портр.
11. Давидович Д.С. Ернст Тельман –видатний діяч німецького й міжнародного робітничого і комуністичного руху//Укр.іст. журн. – 1986. — №4. — с.125-129.
12. Давидович Д.С. Знаменосцы борьбыс фашизмом: [О деятельности Г.Димитрова и Э.Тельмана: Ист.очерк]//Вопр.истории. – 1986. — №4. – с.66-75.
13. Давидович Д.С. Борьба ЭрнстаТельмана за единство германского и международного пролетариата//Вопросыгерманской истории. 1977, Вып.5, — с.73-83.
14. Давидович Д.С. Борьба ЭрнстаТельмана за превращение КПГ в партию нового типа. (К 90-летию со днярождения)//Ежегодник германской истории, 1975, 1976, с.80-90.
15. Давидович Д.С. Эрнст Тельман в застенках гестапо//Новая и новейшая история. –1965. — №2. – с.58-75, с табл.
16. Давидович Д.С. Борьба Эрнста Тельмана против фашизма и войны(1933-1944г.г.). – В кн.: Ежегодник германской истории. – 1972. – М., 1973.;с.269-286.
17. Давидович Д.С. Эрнст Тельман:Страницы жизни и борьбы/Отв. ред. Г.Я. Рудой; АН СССР. Отд-ние истор… – 3-еизд., доп. и перераб. – М.: Наука, 1988.
18. Драбкин Я.С. «Я плоть от плотинемецкого рабочего класса»: [О деятеле герм. и междунар. ком. движенияЭ.Тельмане. 1886-1944]//Молодой коммунист, 1984, №8, с.77-84.
19. Жолквер А. «Я верю в торжествоправды»//Коммунист, 1984, №11., с.72-74.
20. Забарко Б. Революціонер,інтернаціоналіст: До 100-річчя з дня народження Е. Тельмана//Під прапоромленінізму. – 1986. — №6. – с.94-95.
21. Зельбман Фр. На службе у партии.Страницы воспоминаний [Об Э.Тельмане. Напеч. с сокр.] Пер. с нем… – Нева,1969, №10, с.166-173.
22. Иваницкий Г.М. Овоенно-революционной деятельности Э.Тельмана: К 100-летию со днярождения//Воен.-ист. журнал. – 1986. — №4. – с.91-94.
23. Круглова Е.А. Эрнст Тельман (К 90-летию со днярождения)//Сред.спец. образование, 1976, №4. – с.52-54: с портр.
24. Кулинич У.М… Е. Тельман іУкраїна//Укр. іст. журн. 1986. — №4. – с.129-139.
25. Лазня В.О. Незламний революціонер(До 80-річчя з дня народження Ернста Тельмана)//Укр. іст. журнал, — 1966, №4,с.127-130.
26. Лещенко В., Тополенко В.Пламенный революционер: [К 100-летию со дня рождения Э. Тельмана]//Донбас. –1986. — №2. – с.95-98.
27. Мгновение большой жизни/ФотографииЭ. Тельмана. Их комментирует профессор Отто Шредер/Огонек, 1976, №16, с.18-19.
28. Неволина В.С., Петрова Т.Н.Славный сын немецкого народа [К 80-летию со дня рождения Э. Тельмана]//Сов.архивы, 1966, №2, с.101-102.
29. Некоторые публикации ЭрнстаТельмана в советской периодической печати 20-х годов. – В кн.: ЕжегодникГерманской истории. – М., 1974, с.362-385.
30. Памятник Эрнсту Тельману//Иностр.лит., 1958, №12, с.300.
31. Рыкин В. Слово об ЭрнстеТельмане: К 100-летию со дня рождения//Агитатор. – 1986. — №7. – с.39-41:портр.
32. Рыкин В.С. Вождь своего класса: К100-летию со дня рождения выдающегося революционера-интернационалистаЭ.Тельмана//Вопр. истории КПСС. – 1986. — №4. – с.118-121.
33. Самойлов Д.С. ЭрнстТельман//Книга для чтения по новейшей истории, 1917-1945: Пособие для учащихсяст.классов сред.шк. /Сост. Н.Н.Яковлев; под ред. Н.Н. Яковлева – 3-е изд.,дораб. – М., Просвещение, 1989; с.61-72.
34. Самойлов Д. Шагнувший вбессмертие: К 100-летию со дня рождения Э.Тельмана//Сов. профсоюзы. – 1986. — №8. – с.40-41: портр.
35. Сатулла Е. В семье ЭрнстаТельмана. М., 1964. С. 14-17.
36. Тельман Э.Э.Тельман о единственациональных и интернациональных задач рабочего класса: [Публ. документов от1926-1932г.г./Подг. к печати Л.Г. Бабиченко и Р.Н. Парадидова]//Вопр. историиКПСС. – 1986. -№4. – с.18-32.
37. Тельман Эрнст Письма из тюрьмы родным иблизьким. (1933-1937гг.) [Предисл. Ф. Рубенса. Пер. с нем.] – М., Политиздат, 1968г.
38. Тельман Эрнст «Надежда всехугнетенных». – Неизвестная запись Э.Тельмана. [Публикация автографа,относящегося к 1928г.]//Смена,1959, №19, с.9.
39. Тельман Эрнст Новый автографЭрнста Тельмана. [Публикациязаписи Э.Тельмана. Пер. с нем. Подгот. И.С. Стратонович. С прил. фотокопииавтографа]. – Ист. архив, 1959, №5, с.213.
40. Шилинцев М. Германии бессмертныйсын. [К 80-летию со дня рождения Э.Тельмана]//Коммунист Молдавии, 1966, №4,с.70-73, с портр.
41. Эрнст Тельман. – В кн.: Воскреснет родлюдской. Краткие биографии и последние письма борцов антифашистского сопротивления/Пер. с нем./ М., 1961,с.7-13.
42. Эрнст Тельман: Биография. [Пер. снем./Г. Хортщански, В. Виммер, Л. Бертольд и др.] – М.: Политиздат, 1984.
43. Эрнст Тельман. М., 1986.
44. Яременко О.В. Ернст Тельман: (До100-річчя з дня народж.)//Рад. шк. – 1986. — №4. – с.83-85.
45. 100 лет со дня рожденияЭ.Тельмана: [Статьи]//Новая и новейшая история. – 1986. — №2. – с.100-108:портр.