План
1. Архантропи –найдавніші люди
2. Палеонтропи –давні люди
3. Неантроп.Антропологічна характеристика
1. Архантропи – найдавніші люди
Вдосконаленняфізичного типу людини відбувалося за лейстоцену, що розпочався близько 2 млн років тому. В цей час тривалозагальне похолодання, яке розпочалося ще в кінці третинного періоду. Суттєвепониження температури супроводжувалось періодичними наступами та відступамильодовиків у північних широтах Європи, Азії й Америки. Під час найбільшогозледеніння, що сталося приблизно 250— 100 тис. років тому, потужний шарсуцільної криги скував майже 30 % поверхні земної кулі, опустившись на нашійтериторії до широти сучасного Дніпродзержинська. Розрізняють чотири послідовнільодовикові епохи, назви яких походять від назв річок у Швейцарії: гюнц,міндель, рисе, вюрм. Під час наступу льодовика в прилеглих до нього зонахутворювалися заболочені рівнини й тундри, які південніше змінювались холоднимилісами і лісостепами. В помірних широтах Європи та Азії в цей час з'являлисьарктичні тварини: мамонти, волохаті носороги, північні олені, печерні ведмедіта ін. У тропічних широтах Африки та Азії спостерігалась аридизація клімату(посуха), внаслідок якої зменшувалася площа джунглів і збільшувалася площасаван та степів. Неодноразові зміни природних умов у кінці третинного — протягом четвертинного періодівприскорювали розвиток предків сучасних людей.
Приблизно1,5 млн років тому на земній куліз'явилися перші «справжні» люди — архантропи (від грец. archaios — давнійта anthropos — людина).
Важливимосередком формування людей була Східна Африка, де в I960 р. в другому (нижньоплейстоценовому) шаріОлдувайської ущелини Льюїс Лікі виявив мозковий череп так званого олдувайськогопітекантропа разом із грубими кам'яними знаряддями. Місткість його порожнинискладала приблизно 1000 см3, тобто булазначно вищою, ніж у Homo habilis. Згодом у цьому ж місці була знайденай нижня щелепа (№ 730), визначальною рисою якої єнаявність помірно розвинутого підборідного виступу — морфологічної особливості, властивоїлюдям сучасного фізичного типу. Велике наукове значення мало відкриття Р. Лікі назахідному березі о. Туркана (стоянка Наріокомате III). Учений розкопав майже повний скелет підлітка, котрийвизначався дуже великою довжиною кінцівок. Розрахунки показали, що в дорослому віці ця людина, яка жила близько 1,5 млн років тому, могла сягнути зросту 180 см.
/>
Місцезнаходженняархантропів відомі й у Північна-Західній Африці на території сучасних Алжиру таМарокко. Тут у 1954— 1956 pp. французький палеонтолог К. Арамбур розкопав кісткові рештки (три нижніщелепи й тім'яну кістку) так званих атлантропів, що мешкали приблизно 360—115тис. років тому. Вони характеризувалися великими розмірами нижніх шелеп ікорінних зубів, товстими стінками черепа та значним об'ємом мозку (близько 1300см3), нагадуючи ранніх європейських гомінідів.
Одниміз найважливіших осередків гомінізації була Південно-Східна Азія, де, яквідомо, ще в кінці минулого століття Е. Дюбуа вперше виявив зуби, черепнукришку і стегнову кістку архантропа, помилково назвавши його пітекантропом. Згодомна о. Ява голландський палеонтолог В. Кенігсвальд та індонезійський геолог С.Сартано відкрили нові кісткові рештки первісних людей, які датуються 1,2—0,5млн років тому. Ще більш ранню дату має дитячий череп із Моджокерто (1,7 млнроків).
Яванськіпітекантропи характеризувалися досить високим зростом (165— 175 см), загальною масивністю кісток і значним розвитком м'язового рельєфу, невисоким склепіннямчерепа, місткість якого коливалась від 750 до 975 см3 (в середньому,930 см3), спадистим лобом із сильно розвинутим надбрівним рельєфом,вигнутою потиличною кісткою, відсутністю підборідного виступу на нижній щелепі,наявністю діастеми — проміжка між зубами, притаманного архаїчним морфологічнимформам. Цікаво, що властивий пітекантропам фізичний тип Зберігався на Явіпринаймні ще 100 тис. років тому у так званогоявантропа.
/>
Синантропз Чжоукоудяня (реконструкція М. Герасимова)
Щеодним осередком формування людини сучасного фізичного типу була територіяКитаю, де з 1921 по 1937 р. у печері Котцетанг поблизу селища Чжоукоудянь біляПекіна експедиція під керівництвом шведського геолога Й. Андерссона таканадського анатома Девідсона Блека виявила кісткові рештки понад 40 чоловіків,жінок та дітей, включаючи п'ять черепів, дев'ять фрагментів черепних кришок, шістьфрагментів лицевих кісток, 14 нижніх щелеп, 152 зуби, дві стегнові та однуплечову кістки. За будовою черепа ця істота, названа синантропом, тобто китайськоюлюдиною, загалом нагадувала пітекантропа, однак мала більший об'єм мозку, щоваріює від 880 до 1220 см (пересічна величина — 1055 см3). За розрахунками німецького анатома Карпа Вайденрайха, зрістчоловіка-синантропа становив 163 см, а жінки — 152 см. Жила ця група архантропів 500—400 тис. років тому.
Щеархаїчнішою будовою визначалися ранні архантропи Південного Китаю (юньнанськата лантьянська людина), місткість черепної коробки яких дорівнювала 775—783 см3.
Щож до Європи, то тут поодинокі групи першолюдей уперше з'явилися, вочевидь,близько 1,5 мли років тому. Проте масовезаселення континенту відбулося значно пізніше. 450— 200 тис. років томунайдавніші люди, судячи з географії археологічних пам'яток, уже досить широкоосвоїли Південь, Центр та Схід Європи, їхні кісткові рештки виявлені уНімеччині (Гайдельберг, Більцингсле-бен), Франції (Араго), Греції (Петралона),Угорщині (Вертешселлеш) і т. д.
Характерноюрисою фізичної будови найдавніших "європейців" є поєднання архаїчнихта прогресивних ознак. Так, нижня щелепа з каменоломні с. Мауер біляГайдельберга, описана німецьким ученим О. Шйотензаком (1908), визначається дужевеликими розмірами, загальною масивністю і відсутністю підборідного виступу,тобто рисами, властивими типовим архантропам. Разом із тим ця«гейдельберзька людина», яка жила близько 500 тис. років тому, за будовою зубівнагадує пізніші викопні форми.
/>
Людиназ Араго (реконструкція Г. Лебединської)
У1971 р. французькі археологи,подружжя Анрі та Марі-Антуанетт Люмле віднайшли у печері Араго поблизу м.Тотавель у Східних Піренеях череп 20-річного чоловіка, який загинув приблизно 450 тис. років тому. Загалом у йогозовнішності переважали архаїчні риси (сильний розвиток надбрівного рельєфу,випнуге вперед широке обличчя, довга вузька мозкова коробка та ін.), однак будоваендокрана свідчить про прогресивний розвиток мозку.
Щесвоєріднішим поєднанням архаїчних і «сапієнтних» рис характеризуєтьсяпотилична кістка 30-літньої людини з Вертешселлеша поблизу Будапешта, щодатується 350 років тому. Американський антрополог А. Тома з'ясував, що череп«вертешселлешця» назагал характеризувався архаїчними ознаками (товстістінки, сильний розвиток рельєфу), однак мав цілком сучасний об'єм мозку —приблизно 1400 см3.
Цеж стосується і черепа, знайденого в печері Петралона біля м. Салоніки.Визначаючись товстими стінками мозкової коробки, скошеним лобом з розвинутимнадбрівним рельєфом, широким лицем і вигнутою потиличною кісткою, він разом ізтим мав значну місткість — 1230 см3. Вік знахідки — близько 300 тис.років.
Загаломусі без винятку різновиди архантропів (олдувайський та яванський пітекантропи,атлантропи, деякі ранні гомініди Європи, синантропи та ін.) належать до виду Homo erectus («людина прямоходяча»), щомешкав на земній кулі приблизно 7,5— 0,3 млн років тому. Порівняно з Homo habilis архантропи характеризувалися значнобільшими розмірами тіла (середній зріст чоловіків — 160— 170 см) і об'ємом мозку (в середньому 1029 см3). Крім того, їм були властиві масивнабудова черепа зі спадистим лобом, сильно розвинутим надочним та потиличнимрельєфом; прогнатне, тобто випнуте вперед, обличчя із плоскими носовимикістками; важка нижня щелепа без підборідного виступу та великі зуби.
Зархантропами пов'язана ашельська археологічна культура, або ашельська епохарозвитку первісної культури, яка розпочалася приблизно 1,5 млн і завершиласяблизько 150 тис. років тому. На думку багатьох учених, цю епоху можна розділитина два великих періоди: давній, або ранній, ашель (1,5 млн — 400 тис. років тому) та пізній ашель (400— 150 тис. років тому).
Визначальноюрисою ашельської археологічної культури є поширення кам'яного рубила — масивного знаряддя мигдалеподібноїформи з двобічною обробкою, яке виготовляли з кременю, кварциту тощо. Крімтого, відомі також клівери — сокироподібнірубила з прямим чи вигнутим лезом, скребла, скребки, свердла тощо.
Ужев ранньому ашелі першолюди розселилися в багатьох регіонах Старого Світу,включаючи Європу (до 50-ї паралелі). Хоча цей історичний період за часом збігаєтьсяз понцьким та міндельським зледеніннями, клімат Євразії ще залишався відноснотеплим.
Значніплощі займали ліси, які поширювалися трохи південніше, ніж тепер. У південнихрайонах переважали степи та лісостепи, а в Центральній Азії — напівпустелі та пустелі. Поряд ізтваринами помірного клімату (бізоном, кабаном, благородним оленем, лосем,косулею, ведмедем, вовком тощо) в Євразії в ранньому та середньому плейстоценіжили теплолюбні південний слон, етруський носоріг, великий гіпопотам, кіньСтенона, шаблезубий тигр та ін. Що ж до Африки, то тут переважали савани,напівсавани та тропічні джунглі, де мешкали теплолюбні тварини.
Колективиархантропів, чисельність котрих, вочевидь, коливалася від 35— 40 до 75— 90 особин, загалом вели рухомий спосіб життя, вільнопересуваючись з місця на місце. Це пояснюється пошуками харчових ресурсів,оскільки в екологічних умовах раннього палеоліту «кормова територія»,яка забезпечувала продуктами харчування одну людину, становила 25 км2. Однак уже принаймні всередньому ашелі з'явились обжиті стійбища, де першолюди жили протягомтривалого часу. Кілька з них (площею від 28—38 до 180—300 м2) булодосліджено в Олоргесаіліє (Кенія), де знайдено понад тонну кам'яних знарядь таманупортів — необроблених каменів (Г. Айзек). На думку вчених, це свідчить проте, що архантропи перебували тут принаймні два—три місяці. Крім того, вонимогли повертатися туди й пізніше.
Найдавнішістійбища архантропів розташовані переважно на берегах річок та проток, навколоозер і на морських узбережжях. Цікаво, що на деяких з них простежуються залишкиштучних споруд. Наприклад, на стоянці біля водоспаду Каламбо (Замбія) булизнайдені викладені напівколом камені, які, очевидно, слугували фундаментомогорожі від вітру; в Латамне (Сирія) — вапнякові брили, що могли бути залишкамиякихось більших за розмірами споруд; у Терра-Аматі (Франція) — рештки 21-їхалабуди — легких жител, споруджених із жердин. За спостереженнями А. Люмле, ціжитла мали овальну форму; їхня довжина сягала 7— 15, а ширина — 4—6 м.На долівках халабуд містилися ямки діаметром близько 30 см: очевидно, в нихбули закопані стовпчики, які підпирали стелю. Залишки штучних споруд виявленотакож на стоянці Азих (Азербайджан) та в Назареті (Ізраїль).
Архантропимогли селитись і протягом тривалого часу мешкати в печерах, які захищали їх віднегоди та холоду: сліди їхнього перебування залишилися в Печері Вогнищ уПівденному Трансваалі (Південноафриканська Республіка), в печері Котцетангпоблизу селища Чжоукоудянь (Китай), про яку вже йшлося, в печері Ла Кан деЛараго біля м. Тотавель (Франція) тощо.
Важливуроль у життєдіяльності першолюдей відігравало збиральництво. На думку вчених, утропічних та субтропічних зонах воно давало змогу отримати близько 60— 80 % харчового раціону, а в тих регіонах Старого Світу, де переважавпомірний клімат, — близько 20—40 %. Водночас в ашельську епоху дедалібільшого значення набуло загінне полювання на великих тварин. Про це, зокрема,свідчать розкопки стоянок Торральба та Амброна в Іспанії, де виявлені решткипонад 75 слонів. Ефективністьполювання забезпечувалася багатьма чинниками, а саме: спільними узгодженимидіями членів первісних колективів, наявністю досконалих знарядь, зокремадерев'яних списів, використанням вогню. Цікаві спостереження зробивамериканський антрополог К.Гоуелл в Амброні: на його думку,прадавні мисливці підпалювали траву, щоб гнати слонів у потрібному напрямку.Крім того, під час полювання на великих тварин вони послуговувалися палаючимиголовешками та списами з обпаленими загостреними кінцями.
Археологічнідослідження в печері Котцетанг показали, що синантропи регулярно застосовуваливогонь для господарських потреб: попіл і дрібні часточки вугілля трапляютьсямайже повсюдно, а в одній із галерей товщина шару попелу сягає 7 м. Це ж стосується і першолюдей Європи: у центрі кожної з халабуд,розкопаних у Тєрра-Аматі, знайдені залишки вогнищ (ями діаметром 30— 50 см або місця, вимощені галькою), захищені від північно-східного вітрукам'яною огорожею. Сліди використання вогню виявлені також у печерах Ескаль(Франція), на стоянках Вертешселлеш (Угорщина), Лантьян (Китай) та на іншихашельськнх місцезнаходженнях.
Вогоньзахищав архантропів від холоду та хижаків. Він значно поліпшував смакові якостім'яса, а головне — термічна обробка сприяла.кращому засвоєнню їжі людськиморганізмом і, як наслідок, удосконаленню фізичної подоби першолюдей.«Зміна характеру харчування, — писав з цього приводу М. Нестурх, —відбилася на будові різних органів людського тіла… Ослабнув і скоротивсяжувальний апарат і лицевий відділ, видозмінився зубний ряд. Останніперетворення йшли корелятивне з потоншенням стінок мозкової коробки ізменшенням зовнішнього рельєфу черепа, які в свою чергу були пов'язані зпрогресивним розвитком і збільшенням розміру головного мозку. Вплив новогоскладу їжі, більш концентрованої в розумінні багатства на складні хімічніорганічні сполуки, мав сприятливо відбитись і на головному мозкові...»
Зархантропами пов'язаний новий етап у розвитку суспільних відносин. У колективахпервісних людей, яким доводилося спільно долати труднощі в боротьбі заіснування, поступово утверджувалися нові, суто соціальні зв'язки. Значнопоглибилася господарська спеціалізація статевовікових груп. Наприклад, вогонь упечерах скоріше за все підтримували літні особини. В надрах ашельської доби,вочевидь, містяться витоки прагромади — основного типу соціальної організації палеоантропів,або неандертальців, — творців мустьєрської культури, яка зародилася 150— 100тис. років тому.
2. Палеонтропи –давні люди
Палеоантропидосить широко розселились у Старому Світі, освоївши ті регіони, котрі булинедоступні їхнім пращурам — архантропам.В Африці сліди перебування давніх людей віднаходять не лише в саванах танапівсаванах, а й у важкодоступних тропічних лісах, напівпустелях та пустелях.Поселення палеоантропів відомі на території Передньої Азії, Іраку, Туреччини,Ірану, Афганістану, Кавказу, країн Південно-Східної Азії, Південного Китаю.Вони мешкали також у Центральній Азії, на півдні Сибіру та Далекого Сходу, наЯпонських островах. В їхній ареал «входила Південна, Центральна та значначастина Східної Європи. Окремі пам'ятки, залишені палеоантропами, розташовані навіть неподалік відПолярного кола (наприклад, на р. Чусовій у Приураллі).
Завдякисистематичним розкопкам, які ведуться майже півтора століття, на сьогоднівідомі кісткові рештки приблизно 300 палеоантропів, значна частина яких походить з Європи. Серед європейськихпалеоантропів розрізняють дві групи: ранніх, яких називають також пресапієнсамичи пренеандертальцями, та пізніх, або „класичних“.
/>
Жінкаіз Штайнгайма (реконструкція М. Герасимова)
Кістковірештки ранніх неандертальців, що мешкали приблизно 200— 100 тис. років тому,походять з місцезнаходжень Сванскомб (Велика Британія), Штайнгайм та Ерінгсдорф(Німеччина), Монтеморен та Фонтешевад (Франція), Саккопасторе (Італія). Узовнішності цієї групи давніх людей досить химерно поєднувались архаїчні рисита ознаки, притаманні сучасним людям. Наприклад, череп із Ерінгсдорфа, з одногобоку, характеризується наявністю добре розвинутого надбрівного валика,сплющеною потилицею, відсутністю підборідного виступу, а з іншого — відносновисокою мозковою коробкою місткістю близько 1450 см3 та доситьопуклим лобом. Деякі вчені вважають, що саме від ранніх палеоантропів походятьлюди сучасного фізичного типу.
Щостосується „класичних“ неандертальців, значно поширених у Європі 80—35 тис. років тому, то їхні кістковірештки виявлені в Німеччині (Неандерталь), Франції (Ля-Шапелль-о-Сен, ЛеМустьє, Ля Феррасі та ін.), Бельгії (Ля Нолетт, Спі-сюрль'Орно), Іспанії(Херона), Італії (Монте-Черчіо), на Гібралтарській скелі та в деяких іншихрегіонах континенту. Судячи з географії місцезнаходжень, ці давні люди жили уприльодовиковій зоні, тобто південніше 52—50° північної широти, де проходиламежа останнього (вюрмського, або валдайського) льодовика. Через це фізичний типпізніх європейських палеоантропів характеризується багатьма ознаками,пов'язаними з адаптацією до суворих кліматичних умов, а саме: загальноюмасивністю кісток, дуже широкими плечами, помірним зростом (у середньому155—156 см), укороченими передпліччям та гомілкою, вигнутою стегновою кісткоюта ін.
Череп»класичних" неандертальців мав видовжену форму, спадистий лоб ізвеликим надочним валиком, приплюснуту потилицю з добре розвинутим рельєфом.Обличчя високе, ніс широкий, підборідний виступ або відсутній, або ледвепростежується, зуби характеризуються наявністю великої внутрішньої порожнини(тавродонтизм). Місткість мозкової коробки дуже велика — приблизно від 1350 до 1700 см3 (пересічна величина 1400— 1500 см3).
Загаломпізні європейські палеоантропи мали досить своєрідний зовнішній вигляд. Доречі, сучасні дослідники відмовилися від колишніх уявлень про цих істот якнезграбних, згорблених, які пересувалися на напівзігнутих колінах і не малижодного стосунку до родоводу людства. Ці уявлення склалися на підставі вивченняскелета неандертальця з печери Буффія поблизу с. Ля Шапелль-о-Сен.(Франція),відкритого Марселеном Булем у 1908 p. l лише в наші дні з'ясувалося, що на будову кісток «шапельця»вплинули наслідки захворювання на артрит, який призводить до дистрофіїсуглобів, та вікові зміни: він жив близько 40— 50 років, що відповідає 80— 90рокам сучасної людини.
Важливотакож мати на увазі, що серед пізніх європейських палеоантропів розрізняють нелише «класичних» неандертальців, а й носіїв більш«сапієнтного» комплексу ознак. Дуже цікаві результати були отриманіпід час розкопок так званої Печери Людожерів поблизу м. Кратна в Хорватії, де в1889— 1905 pp. Г. Корянович-Крамбергер виявив близько 600 фрагментів кісток палеоантропів усупроводі мустьєрського інвентаря. Більшість кісток були штучно розтрощені, атому кількість похованих у печері з'ясувати не вдалось. Очевидно, їх булокілька десятків. Аналіз палеоантропологічних матеріалів показав різку грань міждвома типами черепів: масивними, з похилим лобом і сильно розвинутим рельєфом,та з прямим лобом і надбрівними дугами замість суцільного валика. На думкуавтора розкопок, у печері певний час співіснували представники двох«рас» неандертальців — «класичної»і «власне крапінської», що характеризувалася довершенішою фізичноюбудовою. Зауважимо, що з цим погоджуються не всі дослідники: дехто дотримуєтьсягіпотези про «битву під Крапіною», тобто двобій між палеоантропами талюдьми сучасного фізичного типу.
/>
/> Неандерталець із Ля Шапелль-о-Сен (реконструкція М. Герасимова) Палеоантроп із Брокен-Гілла (реконструкція М. Герасимова)
Кістковірештки палеоантропів були виявлені також на території Африки. Так, у 1921 р. впечері горба Брокен-Гілл у Замбії (колишня Північна Родезія) знайшли череп,фрагменти таза та окремі кістки нижніх кінцівок істоти, яку назвали«родезійською людиною». В її фізичному типі поєднувалися архаїчні тапрогресивні риси, а саме: об'єм мозкової коробки становив 1325 см3,сильний розвиток рельєфу на потилиці і водночас дуже спадистий лоб, великий«дахоподібний» надочний валик, що за своїми розмірами та масивністю немає аналога серед інших гомінідів. Одночасно з «родезійською людиною»на півдні та сході Африканського континенту мешкали палеоантропи з виразними«сапієнтними» рисами.
Численніпам'ятки давніх людей відомі на території Центральної Азії. Так, у 1938 р. впечері Тешик-Таш біля м. Байсун на півдні Узбекистану російський археолог А.Окладников розкопав кісткові рештки хлопчика-палеоантропа віком 8— 10 років.Більшість антропологів дійшли висновку, що в його морфологічній будовіспостерігається переплетення рис давніх та сучасних людей. До перших належатьсильний розвиток надочного рельєфу, виступання вперед середньої частини обличчятощо, до других — структура ендокрана, кінодонтія (тобто вузька порожниназубів) і т. ін. За розрахунками В. Бунака, об'єм мозку дорослого«тешикташця» становив би не менше 1600 см3.
Особливуроль у процесі антропогенезу відігравала територія Передньої Азії — своєрідний міст між Африкою, Азією таЄвропою. Не випадково тут є пам'ятки майже всіх хронологічних зрізів палеоліту.В 1931— 1936 pp. у печерах Схул і Табун на горі Кармелбіля м. Хайфа та в печері Джебел-Кафзех поблизу Назарета були виявлені кісткові рештки 13-ти палеоантропів, які жили 100—70 тис. років тому.
/>
/> Палеоантроп із Тешик-Таша (реконструкція М. Герасимова) «Прогресивний» палестинській'! палеоантроп із печери Схул V (реконструкція М. Герасимова)
Передньоазійських,або «палестинських», палеоантропів можна розділити на дві групи. Одназ них, чисельніша, за більшістю ознак будови черепа нагадує«класичних» неандертальців Європи; другій (черепи Схул IV, V, Кафзеф) властиві риси людейсучасного фізичного типу: високе склепіння, місткість якого складає 1550— 1600см3, відносно випуклий лоб та менш виражений надочний рельєф. Надеяких нижніх щелепах фіксується помірно розвинутий підборідний виступ. Крімтого, носії даного комплексу були високі на зріст (180— 182 см у чоловіків) та мали «тропічні» пропорції тіла (певна видовженість гомілки йпередпліччя відносно стегна і плеча), що їх пов'язують з доброю координацієюрухів, здатністю швидко бігати, далеко й високо стрибати тощо. За цими рисамивони нагадують кроманьйонців — представниківнайчисельнішої групи неоантропів («нових людей»), поширеної вЗахідній Європі за доби верхнього палеоліту.
Середантропологів немає одностайної думки, яка б пояснювала відмінності в морфологічнійбудові передньоазійських палеоантропів. Згідно з однією гіпотезою, властиве їммозаїчне переплетення архаїчних та прогресивних рис є результатом еволюційногорозвитку палеоантропів, які були безпосередніми попередниками людей сучасногофізичного типу. За іншою, це пояснюється змішуванням місцевих популяцій«класичних» неандертальців із прийшлими групами неоантропів.
Цікавізнахідки були зроблені в печері Шанідар (Іран), де американський антрополог Р.Солецкі виявив кісткові рештки дев'яти давніх людей, близьких до«класичних» європейських неандертальців.
Ізпалеоантропами пов'язані завершальні етапиашельської культури, а також мустьєрська культура, або епоха, яка розпочаласяприблизно 150 тис., а завершилася 40—35 тис. років тому.
Мустьєрська«крем'яна індустрія» налічувала кілька десятків типів знарядь.Найбільш поширеними з них були скребло, придатне для скобління, шкребіння тарізання; скобель, котрий застосовувався для обробки дерева та кості; гостроконечники(кинджали, наконечники списів, шила) — універсальні знаряддя для полювання та обробки туш убитих тварин та ін.Лише на території Франції археолог Ф.Борд виділив 60 типів кам'яних знарядьмустьєрської доби.
Застосовувалисятакож кістяні та дерев'яні знаряддя. Так, на стоянці Зальцгіттер-Лебенштадт(Німеччина) виявлено уламки гострого, кістяного кинджала завдовжки 70 см та ратище з рогу оленя; на стоянці Лерінген (Німеччина) — спис довжиною 244 см, кінець якого був загострений і загартований вогнем, тощо.
З'явилисяй перші знаряддя, зроблені з кількох матеріалів: дерева, кістки, каменю.Наприклад, на одному з місцезнаходжень Центральної Африки знайдені решткидубини з кам'яним наконечником; у печері Покала біля Трієста (Італія) —фрагменти бойової сокири з крем'яним лезом; на стоянці Заскельна IV (Україна) — крем'яний наконечниксписа завдовжки 11,7 см і т. ін.
Палеоантропиуспішно полювали на великого звіра — мамонтів, носорогів, бізонів, ведмедів; насереднього — північних оленів, коней, віслюків, баранів, сайгу; а там, де цебуло можливо, й на морських тварин — тюленів, пінгвінів і т. д. Цікаво, що наокремих стоянках переважають кістки певного виду тварин, що може свідчити проспеціалізацію мисливських колективів.
Полюванняскладало основу життєдіяльності тих груп палеоантропів, котрі жили в умовахпрохолодного або помірного клімату. 11 То ж до тодішніх мешканців тропічних тасубтропічних зон, то провідну роль в їхньому харчуванні відігравали продуктизбиральництва: плоди, їстівне коріння, мушлі тощо.
Палеоантропидобре оволоділи вогнем. До того ж вони навчилися не лише використовуватиприродні укриття, а й будувати житло. Залишки одного з них на високому схиліправого берега Дністра неподалік від с. Молодова (Кельменецький р-нЧернівецької обл.) виявив у 1961 р. львівський археолог О.Черниш. Якийже вигляд мала ця споруда, що, за даними радіовуглецевого аналізу, булазбудована приблизно 44 тис. років тому?
Надумку фахівців, вона нагадувала ярангу або чум сучасних північних народів.Основою конструкції слугувала овальна викладка із великих кісток мамонта, якаогороджувала площу 40 м2. До кісток кріпилисяжердини, що утворювали каркас, обтягнутий шкурами тварин, очевидно мамонтів. Заспостереженнями автора відкриття, молодовське житло складалось із двох кімнат імало дві легкі прибудови із заходу та сходу. Товщина культурного шару, слідидвох великих вогнищ та більше десятка багать свідчать про те, що люди жили тутдоволі довго — в такому житлі було тепло йзатишно навіть під час суворої зими льодовикового періоду.
Рятуючисьвід холоду, європейські «мустьєрці» часто селилися в печерах, інодібудуючи в їхніх галереях штучні житла. Залишки одного з них виявив А. Люмле впечері Лазарет (Франція). Це була споруда довжиною 11 і шириною 3,5 м, укрита шкурами тварин. Вона складалася з двох кімнат, в одній з якихзбереглися сліди двох багать. Цікаво, що вхід до печери був захищений від вітрукам'яною стінкою. Висловлювались думки, що саме в добу мустьє давні"європейці" вперше почали виготовляти одяг із шкур тварин.
Загаломза виробничими навичками та інтелектом Палеоантропи залишили далеко позадусвоїх попередників — архантропів. Очевидно, вонивже могли формулювати певні поняття і, відповідно, виражати їх мовнимизасобами. Спільна боротьба за існування, колективні форми полювання, звуковамова, хай навіть у примітивній формі, все це посилювало соціальну згуртованістьпервісних колективів — прагромад, сприяло подоланню тваринних інстинктів.
Наведемотакі факти: на 16-ти із 25-ти кістяків ранніх неандертальців, виявлених вЄвропі, є сліди смертельних травм, завданих їхніми сучасниками, і-канібалізму(основа деяких черепів розтрощена — це робилося для того, щоб дістати і з'їстимозок). Що ж до черепів пізніх «мустьєрців», кількість яких значнобільша, то пошкодження, пов'язані з людожерством, виявлені лише на одному з них(печера Монте-Черчіо в Італії).
Назавершальні етапи доби мустьє припадають також перші зафіксовані наукою проявитакої суто людської риси, як турбота про одноплемінників. Яскравою ілюстрацієюнових взаємин у колективах неандертальців є результати вивчення одного зчоловічих кістяків із печери Шанідар в Ірані (поховання Шанідар І). Ще за життяця людина отримала тяжке пошкодження лівого ока (його сліди збереглися назовнішній поверхні очного яблука) і, на думку фахівців, осліпла. Права руканевдахи була ампутована вище ліктя, а та частина ліктьової кістки, яказалишилася, вкрай атрофована. До цього слід додати сильний артрит правоїщиколотки, зрощений перелом однієї з кісток правої стопи і, нарешті, цілкомстерті зуби. І при всьому цьому неандерталець дожив принаймні до 40 років і загинув лише внаслідок обвалупечери! Природно, що без постійної підтримки інших людей він не зміг бипроіснувати й кількох днів. Ще один приклад: принаймні в останні роки свогожиття неандерталець із печери Ля Шапелль-о-Сен внаслідок враження хребтадеформуючим артритом не міг брати участі в полюванні. Утім він регулярно вгамовувавсвій голод та спрагу, залишаючись повноправним членом первісного колективу.
Y свідомості палеоантропів вжез'явилися абстрактні уявлення, пов'язані з повсякденним життям, господарством,цілеспрямованістю дій при виготовленні знарядь праці та спорудженні житла.Замислювались вони і над сутністю буття, створивши у своїй уяві абстрактнукартину навколишньої дійсності. Неандертальців хвилювала смертьодноплемінників: саме за доби мустьє з'явилися перші поховання, сліди котрихзафіксовані в Ле Мустьє, Ля Шапелль-о-Сен, Ля Феррасі, Спі-СІорль'Орно,Шанідарі, Табуні, Схулі, Кафзе-ху, Тешик-Таші тощо. Небіжчиків ховали за певнимритуалом: їх розміщували головою на захід чи на схід, поруч клали крем'янийгостроконечник або якесь інше знаряддя, оточували кістками тварин, а інодінакривали кам'яною плитою чи лопаткою мамонта. Справжньою сенсацією сталопоховання Шанідар IV: у могилі небіжчика, якийпомер приблизно 60 тис. років тому, знайшли…букети квітів! Причому з восьми видів рослин, виявлених біля кістяка, п'ятьмали цілющі властивості, один був їстівним, а ще один — і цілющим, і їстівнимводночас.
Узагальнюючидані, отримані під час розкопок мустьєрських поховань, А. Окладников показавдоволі широке коло уявлень первісної людини, яке знайшло відображення у згаданихвище ритуалах: Всесвіт із чотирма частинами світу; Сонце — джерело життя,тепла, світла; культ промислового звіра як один із проявів культу Природи;шанування самої Людини, а, можливо, й віра в потойбічне життя.
Зрозвитком абстрактних уявлень пов'язаний і властивий неандертальцям культпечерного ведмедя, сліди якого зафіксовані на багатьох мустьєрських пам'яткахЄвропи: в альпійських печерах Драгенлог і Перерсгеле давні люди складали черепиведмедів у спеціальні кам'яні ящики; в печері Регурду у Франції — в кільцевийопалубок з кам'яних брил; у печері Зальцгофен в Австрії — в нішеподібнізаглибини в підлозі і т. ін. Ймовірно, з цим пов'язана і печера Ільїнка наОдещині, де під час розкопок виявлено череп ведмедя у кам'яному завалі тащелепу, яка стояла на чотирьох плитах вапняку, впираючись верхнім кінцем усклепіння.
/>
/>
Сховище черепа печерного ведмедя
у печері Ветернпця (Хорватія) Зображення звіра на кістці з мустьєрського шару стоянки Пронятнн
Унеандертальців існувала ще одна суто людська сфера діяльності, що, на думкубагатьох фахівців, свідчить про зародження первісного мистецтва. На деякихмустьєрських пам'ятках Франції знайдені шматочки червоної вохри — фарби мінерального походження, якупервісні люди в подальшому широко використовували у своїх ритуалах. У гроті Пешде л'Азе шматки вохри заточували, мов олівець; на інших стоянках їх розтирали упорошок, яким згодом фарбували тіло; у гроті Ля Феррасі відкрито кам'яну плиту,на якій збереглися нанесені вохрою плями та смуги. Тут, а також у гроті ЛеМустьє, з яким, власне, й пов'язана назва мустьєрської культури, виявленотрубчасті кістки тварин з нанесеними крем'яним різцем паралельними лініями. Невиключено, що ними вели певний рахунок. Та чи не найвиразнішим зразкомпервісного мистецтва мустьєрської доби є профіль тварини, прокресленийкрем'яним ножем на променевій кістці зубра, знайденій на одній із стоянокТернопільщини — у Пронятині. Тваринузображено на повний зріст, із прямими лапами, запалим черевом і вигнутоюспиною. Якість зображення свідчить про високу художню майстерність первісногомитця (О. Ситник).
Наприкінцімустьєрської доби неандертальські прагромади стали настільки згуртованими, щоусвідомили свою єдність і почали протиставляти себе іншим колективам. Поступововони перетворилися на замкнуті групи родичів, котрі схрещувалися між собою.Внаслідок цього збіднювалася спадкова основа, консервувався фізичний тип,втрачалася здатність до еволюційних змін. Криза пізньомустьєрськрї прагромадибула подолана лише після утвердження нових стосунків між колективами первіснихлюдей. Це сталося за доби верхнього палеоліту.
3. Неантроп.Антропологічна характеристика
архантроп палеонтропнеоантроп
Щекілька десятиліть тому появу людини сучасного фізичного типу беззастережнопов'язували з рубежем мустьє — верхньогопалеоліту (40— 35 тис. років тому), коливідбулися важливі зміни у розвитку матеріальної та духовної культури, остаточноутвердився родовий лад, виникло мистецтво і значно ускладнилися релігійніуявлення. Саме цим часом датуються найдавніші знахідки кісткових рештокпервісних людей, черепи яких характеризуються високим опуклим лобом,надбрівними дугами (замість властивого архантропам та палеоантропам суцільноговалика) та наявністю підборідного виступу. Однак нові палеоантропологічнівідкриття та успіхи молекулярної біології змусили багатьох учених переглянутиусталені погляди. Так, згідно з гіпотезою американського дослідника Вілсона, воснові якої лежить генетичний аналіз, найдавніші Homo sapiens з'явилися приблизно 200 тис. роківтому в Африці, південніше Сахари, звідкіля близько 100 тис. років тому почалирозселятися в різні куточки земної кулі. Чимдалі більше прихильників знаходитьприпущення про дуже раннє виділення «сапієнтної» лінії в еволюціїгомінідів, витоки якої іноді пов'язують з істотами, схожими з австралопітеками,або принаймні з архантропами. У зв'язку з цим у фаховій літературі зверталасяувага на наявність підборідного підвищення на нижній щелепі «кенійської людини»,яка жила 2 млн років тому; на досить грацильну будову лоба деяких«родичів» цієї істоти; на редукцію зубів мудрості в архаїчноголантьянського синантропа та ін. Активно обговорювалося питання про роль ранніхєвропейських гомінідів у формуванні людини сучасного фізичного типу. Більшістьсучасних учених погоджується з думкою про те, що саме в Європі 400— 250 тис.років тому остаточно виокремилися дві лінії — пресапієнсів тапренеандертальців, а перші «справжні сапієнси» постали приблизно 100тис. років тому. Однак загалом питання про час появи на Землі безпосередніхпращурів сучасних людей ще дуже далеке від остаточного вирішення.
Деж уперше з'явилися неоантропи? З цього приводу існує дві основні групи гіпотез:моноцентризм та поліцентризм.
Першагіпотеза в розгорнутому вигляді була викладена Я. Рогінським у другій половині40-х років і здобула чимало прихильників серед радянських учених. Згідно з нею,процес формування неоантропавідбувався водній, щоправда, досить широкій зоні, яка охоплювала Північно-Східну Африку,Передню Азію, Південну та Південно-Східну Європу. Звідтіля неоантропирозселилися в інші регіони земної кулі. Саме цим, на думку дослідника, можнапояснити морфологічну спорідненість людських рас, відмінності між якимизводяться до другорядних ознак, та відсутність прямого зв'язку між фізичнимтипом давніх та сучасних людей у багатьох регіонах.
Іншіваріанти моноцентризму розробляють сучасні західноєвропейські та американськівчені (П. Ендрюс, Г. Брейер, Л. Шотт, Г. Стрінгер та ін.), які дотримуютьсяафроєвропейської концепції прабатьківщини сучасних людей. Згідно з нею, пращуринеоантропів — протокроманьйонці — вперше з'явилися на Африканському континенті,звідкіля згодом мігрували до Європи. На думку//. Шот-та, вони характеризувалисямозаїчним переплетенням архаїчних та прогресивних ознак фізичної будови.Переселившись на територію Європи, африканські першолюди започаткували двіморфологічні лінії — Homo sapienssapiens та Homo sapiens neandertalensis, причому морфологічні особливостіпізніх, «класичних» неандертальців сформувалися під впливом ізоляціїта генного дрейфу. Схожих поглядів дотримується П. Ендрюс, який виводитьродовід неоантропів лише від західних (африканських) архантропів. На йогодумку, за нижнього палеоліту відбулися дві хвиліміграцій африканських першолюдей до Європи через Передню Азію; внаслідок першоїсформувалися «класичні» неандертальці, внаслідок другої —«прогресивні» палеоантропи типу Схул— Кафзех, від яких походятьнеоантропи. Важливим аргументом на користь цієї гіпотези є «тропічні»пропорції тіла передиьоазійських палеоантропів та найчисельнішої групи верхньопалеолітичноїлюдності Європи — кроманьйонців.
Щебільше прихильників мають гіпотези поліцентризму, одну з яких упершеобгрунтував наприкінці 30-х років німецький вчений Ф. Вайденрайх на основіаналізу палеоантропологічних матеріалів. Він виділив чотири основних осередкиформування неоантропа, а саме: Східну Азію, де синантроп, трансформований у«синонеандертальця», став пращуром монголоїдних народів Азії таіндіанців Америки; Південно-Східну Азію — ареал пітекантропів, морфологічнийтип яких ліг в основу фізичних рис австралрїдів; Південну Африку, депростежується еволюційна лінія від «родезійської людини» до негроїдівта капоноїдів — носіїв бушменського типу; Передню Азію — колиску «прогресивних»неандертальців, що від них походять кроманьйонці Європи. В основі концепціїВайденрайха лежить автогенетична теорія еволюції, яка визнає внутрішнюздатність організмів до цілеспрямованого поступу. Так, головною тенденцією розвиткугомінідів учений вважав збільшення маси мозку, що спричинювало зміни в будовічерепа та обличчя предків сучасних людей. Формування фізичного типу Homo sapiens у різних регіонах земної кулі, заВайденрайхом, йшло неоднаковими темпами: у Європі він з'явився раніше, ніж,скажімо, у Південно-Східній Азії. Близькі погляди розвивав американський ученийК. Кун. Щоправда, він виокремлював нечотири, а п'ять центрів формування Homo sapiens. Два з них містяться в Африці:на півночі та в центрі континенту, де сформувались капоноїди, нині зосередженіна півдні, та на півдні, де склалися негрські народи, що згодом перемістилисяна північ. Зауважимо, що Кун намагався «пристарити» предків сучаснихєвропейців та африканців, ведучи їхній родовід не від палеоантропів, як церобив Вайденрайх, а від архантропів. Через те окремі вчені вважали, що схемаКуна може бути використана для обгрунтування расистських теорій, хоча сам авторкатегорично відмежовувався від цього.
Своєбачення проблеми походження неоантропа виклаву працях 60—70-х років відомий угорськийдослідник А. Тома, який виділив три основнихосередки сапієнтації: західний — європеоїдно-негроїдний— та східні — монголоїдний таведдоавстралоайноїдний.
Формуваннязахідного центру Тома пов'язує з міграціямиафриканських першолюдей на територію Європейського континенту. Ці пересуваннявідбулися за плейстоцену під час наступу льодовиків, коли між Африкою таЄвропою існували суходольні переходи. Кожна нова хвиля переселенців витісняласвоїх попередників на околиці ойкумени, де вони мешкали невеликими ізольованимигрупами. Так, нащадки пресапієнсів і ранніх неандертальців під тиском«класичних» неандертальців були змушені переселитися доПів-денно-Східної Європи, поклавши початок формуванню західної групи неоантропів.Згодом окремі популяції цих людей повернулися у центральні та західні райониЄвропейського континенту, а інші просунулися в Передню Азію. Тут вони змішалисяз місцевими палеоантропами,що сталоосновною причиною мозаїчного переплетення прогресивних та архаїчних ознак,властивого «палестинським» неандертальцям. У західному осередкусапієнтації сформувалися протоєвропеоїди та протонегроїди.
Поштовхомдо виникнення східних центрів, за Тома, стали міграції західносибірських першолюдей до ЦентральноїАзії. Тут вони змішалися з популяціями, близькими до синантропів, що спричинилопояву протомонголоїдів. Згодом вони вирушили на південний схід континенту, девиник іще один осередок формування неоантропів — веддоавстралрайноїдний.
Воснові даної схеми лежать теоретичні уявлення про кібернитичний механізмзворотного зв'язку між розвитком мозку та культурою. Слід мати на увазі, що Тома допускав еволюційні зміни в межаходного виду — Homo sapiens, до якого він відносив не лише неоантропів та палеоантропів, ай архантропів.
Урадянській антропології упродовж 60— 80-х років активно розроблялася гіпотеза дицентризму, тобто двохпервинних осередків формування людини сучасного фізичного типу, — західного, або євро-африканського, тасхідного — азійського (В. Алексеев). Для її обгрунтування використовувалисякраніологічні дані, які засвідчують певну морфологічну та хронологічнуспадкоємність первісних людей у деяких регіонах Євразії. Виникнення кількохнезалежних центрів формування Homo sapiens В.Алексеев пояснював визначальною роллю соціальних чинників на пізніх етапахпроцесу антропогенезу.
Загаломдонедавна більшість учених схилялися до поліцентризму, однак останні відкриттяв галузі молекулярної біології змушують знову повернутися до думки проформування людини сучасного фізичного типу в одному центрі.