Історія України. Соціально-політичні аспекти

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
ФАКУЛЬТЕТСОЦІОЛОГІЇ       КАФЕДРА ІСТОРІЇПрограма затверджена кафедрою історіїПротокол № 7 від 6 березня 2002 р. Зав. кафедрою  Ковальський Б.П.
ПРОГРАМАКУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІАСПЕКТИ.Для студентів бакалаврського циклу  «НТУУ  «КПІ»на 2006-2007 н.р.Програма розроблена у відповідності з наказом
МОН України від 18.02.1994р.
№ 1/9-18 «Про розробку
освітньо-професійних
програм вищої освіти за
відповідним професійним
спрямуванням»,наказом
по НТУУ «КПІ» від01.02.2002р. № 1-15
 «Про планування навчального
процесу та підготовку підрозділів

Історія України. Соціально-політичніаспекти.
Навчальнийпосібник для вищих закладів освіти
ІІІ- ІV рівнівакредитації. 2006 рік.
Загальна редакціяБ.П. Ковальського
Колектив авторів:професор КПІ, доц. Лебедєв І.К.,
доц. ГорбаньТ.Ю., к.і.н. Ховрич С.М.
Використаніпідготовчі матеріали проф. Лихолата О.В.,
доц. Юра П.С.
 
У посібнику розглядаються проблеми виникнення і функціонування освітніх систем в Україні, зокремастановлення системи вищої освіти, розвитку науки і техніки в Україні уконтексті науково-технічної революції, висвітлені пріоритетні напрямкиосвітньої, наукової і техніко-промислової політики України після проголошенняїї незалежності.
Курс подається за модульною схемою.
Рекомендовано до друку Вченою радою факультетусоціології НТУУ “КПІ”. Розроблено на основі програми курсу, затвердженої МОНУ.
ISBN                                       Ó Кафедра історії НТУУ “КПІ”
 

Вступ.
Історія та історіографія в еволюції, їх місцеі роль в гуманізації діяльності людини. Історіософські концепції щодоформування та розвитку українського етносу.
Предмет, завдання, методологічніпринципи, джерела вивчення історії України як науки, що досліджує генезис ізакономірності становлення та розвитку українського народу, його боротьбу занаціонально-державну незалежність, діяльність в соціально-політичній, іншихсферах життя з давніх часів до сьогодення. Еволюція концепцій та історіографіїосновних проблем курсу, його наукова періодизація. Значення вивчення історіїУкраїни для підготовки майбутніх спеціалістів, її місце і роль в гуманізаціїдіяльності людини.  Оволодіння курсом дозволить молодому професіоналу спиратисьна загальнолюдські цінності, творчо опрацьовувати і критично переосмислюватибагатство світового історичного досвіду та засвоювати його уроки, виробити націй основі власні переконання, громадянську позицію, здобути навички і вміння,необхідні для практичної діяльності. 
Історіографіяпроблеми генезису українського народу, становлення української нації. Початоклюдської цивілізації на території України. Пращури сучасних українців. Поняттянародність, народ, нація, етногенез. Наша передісторія: трипільська доба,післятрипільська доба, скіфо-сарматська доба, слов’янська доба.
Теорії походження слов’ян та історіографіяпроблеми генезису українського народу. Проблема “прабатьківщини” слов’ян вісторичній науці. Український народ – автохтон на своїй землі. Основніконцепції, підходи щодо формування та розвитку українського етносу.
Основні періоди формування українськогонароду. Перша згадка назви “Україна”. Становлення української нації. Нація –вища форма розвитку етносу. Співвідношення народу і нації. Труднощі“відродження” і становлення української нації.
Модуль І.Етнополітичний контекст української історії.
 
       Формування та розвитокісторико-етнографічних регіонів України.
Етнополітика як наука і навчальний предмет, її взаємозв’язок з історією та їх взаємовплив. Основні поняття та категорії етнополітики. Суб’єкт і об’єктетнополітики. Політична правосуб’єктність як визначальний критерій ветнополітичних відносинах в історичній ретроспективі.
Регіони як об’єкти вивчення: Буковина, Волинь, Галичина, Закарпаття,Слобожанщина. Особливості формування етнонаціональної структуриПівденноукраїнського регіону. Поняття “історико-етнографічний регіон” вісторичному контексті. Критерії етнічної приналежності. Причинидезінтегративних процесів в українському суспільстві та формування історико-етнографічнихрегіонів.
Обумовленість та форми проявів етнокультурних особливостей українців ветнорегіональному вимірі. Етнокультурні регіони як об’єкти етнополітики держав,у складі яких вони знаходились.
   Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу. Історичні аспекти, найбільш характерні риси спілкуванняміж собою, в рамках держави чисельних етносів в Україні.
Природно-географічні та історичні умовиформування етнічної території української народності в період феодалізму.Проблеми етнічного походження Київської Русі. Етнічна структура Давньоруськоїдержави. Концепції полі- та моноетнічності давньоруської народності. Міжетнічнатолерантність в Київській Русі. Причини та суть етнополітичного конфлікту зєврейською общиною. Етнічний фактор в суспільно-політичному життіГалицько-Волинської держави. Етапи формування української народності. Назвиетнічної території та населення України.
Особливості литовської експансії на українськіземлі: етнополітичні виміри. Міжетнічні процеси в контексті польсько-литовськихуній. Етнополітика Речі Посполитої. Проблеми українсько-польських таукраїнсько-єврейських стосунків. Полонізація української еліти. Релігійна унія:взаємовплив релігійних та етнічних процесів.
Етнополітика козацько-гетьманської держави.Посилення “російського фактору”. Обмеження та остаточна ліквідація автономіїУкраїни: етнополітичний аспект. Етнополітичні процеси на Правобережжі.
Етнополітичний фактор в умовах інкорпораціїукраїнських земель до складу Російської імперії. Український національнепіднесення кінця XVIII – початку ХХст. Засадничі принципи етнополітикиАвстрійської імперії. Українсько-польська конфронтація. Національні процеси всередовищі українців Східної Галичини. Міжетнічні стосунки на Буковині та Закарпатті.
Історичніпроцеси в міграційних та еміграційних явищах українців.
Еміграція яксоціально-економічне і політичне явище. Причини еміграції. Початок еміграційнихявищ в Україні. Перші українські емігранти. Східна еміграція – початок,розвиток. Розселення українців на території Російської імперії.
Еміграціяукраїнців до країн Західної Європи. Перша хвиля: еміграція українців до 1914року. Друга хвиля: у міжвоєнний період. Третя хвиля: друга світова війна та“переміщені особи”. Четверта хвиля: Україна в період незалежності. Розселенняукраїнців в сучасному світі. Масова українська еміграція.
Східна українська діаспора. Західна українськадіаспора. Необхідність активізації українства для розбудови власної держави.
Внесок українціву політику, науку, культуру, мистецтво, господарське, церковне життя вдержавах, де вони проживають.
Українськадіаспора сьогодні та Україна. Національна програма “Закордонне українство” наперіод до 2005 року.
          Всесвітнійфорум українців 2003 року – вагомий консолідуючий чинник різних гілокукраїнського етносу.
Етнополітичніаспекти української історії новітнього періоду.
Національна революція 1917-1918рр. СтворенняЦентральної Ради, етнополітичний фактор її діяльності. (І, ІІ, ІІІ та IVУніверсали).
Етнополітичні аспекти внутрішньої політики учаси гетьманату П.Скоропадського, Директорії. Міжетнічні конфлікти унаціонально-визвольному русі на Західноукраїнських землях у період 1918-1920рр.Етнічний фактор у політиці радянської влади в Україні у 1917-1920рр.
Національно-державне будівництво в Україні.Входження УСРР до СРСР. Проблеми вирішення взаємних стосунків між різнимиетнічними спільнотами в роки коренізації (українізації). Обмеження національнихправ української республіки в 30-ті рр. в процесі створення адміністративно-бюрократичноїсистеми в СРСР. Західноукраїнські землі в 20-30-х роках. Режим соціального інаціонального гноблення в Галичині, Буковині, Закарпатті. Розвитокнаціонально-визвольного руху.
Етнополітичніпроблеми в Україні періоду Другої світової та Великої Вітчизняної воєн.Боротьба українського народу за своє виживання та звільнення.
Посиленнярусифікації за часів тоталітарного режиму, роль дисидентства унаціонально-визвольному русі в період кризи Радянської системи.
Етнополітичнийфактор в умовах розбудови української незалежної держави. Задоволеннянаціонально-мовних і культурних потреб усіх етносів в Україні. Роль засобівмасової інформації, повернення незаконно депортованих народів та проблемивідродження їх культури. Нелегальна міграція. Проблеми біженців.

МодульІІ.Історичний поступ української держави.
 
Основні закономірності, суть і наслідки початкових  етапівпроцесу українського державотворення.  Слов’янська держава Київська Русь. Козацько-гетьманська  держава.
Концепції державності в українській історико-політичній науці.Історико-психологічні особливості формування української державності і права.Становлення і розвиток суспільних зв’язків в Україні в додержавний період:родини, роду, племені, полісів, союзів полісів і племен. Полісна організаціясуспільства представників Трипільської, Середньостогівської та інших культур.Виникнення першопочатків держави в Україні в ІV-І тисячоліттях до н.е.:характерні закономірності і особливості. Військова демократія як особлива формаорганізації суспільства.
Скіфо-сарматська держава: суспільний і державний лад,політико-адміністративний устрій. Характерні риси і особливості народівскіфської держави. Грецькі і римські впливи на розвиток української державностів скіфський період. Міграційні процеси на території України в першій половині Ітисячоліття н. е.
Слов’янський період розвитку української державності. Держави антів,дулібів, полян та ін. Особливості їх суспільного і державного ладу. Відродженнявійськової демократії як переддержавного  типу організації суспільства.Утворення держави русів і етапи її розвитку. Суспільна і державна організаціяКиївської Русі. Становлення феодальних відносин. Феодальна і політичнароздробленість держави русів. Утворення нових держав: Галицько-Волинського,Київського, Переяславського, Чернігівського та інших князівств. Завоюванняукраїнських земель татаро-монголами та їх вплив на державний лад українськихкнязівств у другій половині XIIIст.
Литовсько-польський період в українській історії державотворення. Спільнаборотьба українського і литовського народів проти татаро-монголів. Включенняземель Південно-Західної Русі до складу Великого князівства Литовського і РечіПосполитої Польської. Соціально-політична організація українського суспільствав XIV-XVIст. Політико-адміністративна залежність  етнічних українськихтериторій від ряду інших європейських держав.
Боротьба українського народу проти поневолювачів. Виникнення козацтва.Запорозька Січ: суспільно-політичний лад. Утворення української держави –Війська Запорозького під проводом Б.Хмельницького, її державно-політична ісоціально-економічна організація. Занепад і ліквідація козацько-гетьманськоїдержави в другій половині XVIIIст. Причини і наслідки для українського народу.
Історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництванезалежної України. Еволюція українського державотворення
в 1917-1920рр.
Лютнева революція в Україні. Розгортаннянаціонально-визвольного руху. Створення і діяльність української ЦентральноїРади. Всеукраїнський Національний Конгрес. Селянські, військові та робітничірухи. Прийняття Центральною Радою І та ІІ Універсалів. 
Українська Народна Республіка.Жовтневі події в Україні. Проголошення УНР, діяльність її урядів (листопад1917-квітень 1918рр.). Політика Центральної Ради: М. Грушевський, В.Винниченко, С. Єфремов. Війни Радянської Росії проти УНР. ВстановленняРадянської влади в Україні. Проголошення незалежності України. Брестська угода.Перебування німецько-австрійських військ в Україні. Ліквідація УНР.
Українська Держава на чолі з ПавломСкоропадським (квітень-грудень 1918р.)  Державний переворот 29 квітня 1918року. Методи і стратегія державного будівництва, внутрішня та зовнішня політикаПавла Скоропадського. Боротьба проти гетьманського режиму.
 Боротьба за владу в Україні наприкінці 1918 –в 1919 році. Утворення і прихід до влади Директорії. Відновлення УНР, їїдержавна система. Політика Директорії. Акт соборності України. Друга війнаРСФРР проти УНР. УСРР і політика воєнного комунізму. Боротьба проти  арміїгенерала Денікіна.
 Заключний етап громадянської війни в Україні(кінець 1919-1921рр.)
 Встановлення Радянської влади в Україні.Зміни в політиці  більшовиків.  Становище УНР. Україна в радянсько-польськійвійні. Розгром військ Врангеля. Останні спроби збройної боротьби проти більшовицькоївлади, їх поразка.
Західноукраїнські землі в 1917-1918рр. РозвалАвстро-Угорської імперії. Становище східної Галичини. Західноукраїнська НароднаРеспубліка. ЗУНР після Акту Злуки з УНР. Буковина, Закарпаття. Окупаціязахідноукраїнських земель Польщею, ліквідація державотворчих здобутківукраїнців.
Основні наслідки боротьби українського народуза національно-державне відродження в період 1917-1920рр.
 
Державотворчіпроцеси в Україні в радянський період, їх історичне місце.
Процес формуваннята становлення радянської держави в Україні у 1917-1920рр. Прийняття ІІІВсеукраїнським з’їздом Рад першої Конституції УСРР. Національно-державнебудівництво в 20-ті роки. Утворення Союзу РСР та входження до нього України.Союзний договір від 30 грудня 1922р., його політична оцінка. Х.Раковський,Г.Петровський, М.Скрипник. Конституція СРСР від 31 січня 1924р., права іреальний стан національних республік. Утворення в жовтні 1924р. в складі УСРРМолдавської автономії.
Реформуванняадміністративно-територіального устрою УСРР в другій половині 20-х – першійполовині 30-х років. Перенесення столиці з Харкова до Києва в січні 1934р.Прийняття нової Конституції УРСР в 1937р. Вступ Червоної армії назахідноукраїнські землі у вересні 1939р. Їх возз’єднання з Радянською Україною.
Велика Вітчизнянавійна. Вимушені зміни в державній системі СРСР. УРСР на першому етапі війни.Проголошення ОУН С. Бандери 30 червня 1941р. самостійної України.Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Визволення України Червоноюармією. Роль УРСР в остаточному розгромі фашистської Німеччини та її союзників.Українська РСР – один із засновників ООН (26 червня 1945р.).
Подальшеоб’єднання етнічних українських земель в складі УРСР. Радянсько-чехословацькийдоговір про входження Закарпаття до складу УРСР. Перехід в лютому 1954р.Кримської області із складу РСФСР до України. Перебудова державних, партійнихорганів республіки у зв’язку з переходом до умов мирного часу. Діяльність М.Хрущова. Зміни в державницькому житті СРСР, УРСР після смерті Й. Сталіна.Демократизація взаємин між союзними і республіканськими органами влади. Реформасистем управління 1957-1964рр.
Причини та сутькризових явищ в радянському суспільстві 70-80-х рр. Конституція УРСР 1978р.Діяльність В.В. Щербицького. “Перебудова” в аспектах організаціїзагальносоюзного та республіканського управління. Вибори до Рад УРСР в березні1990р. Спроби демократичного оновлення на ХХVІІІ з’їзді КП України. ПрийняттяДекларації про державний суверенітет України.
Еволюція,закономірність, ефективність розвитку державності
Українив умовах її суверенітету (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)
Основні проблеминаціонально-державного відродження суверенної України на початку 90-х років ХХст. Події серпня-вересня 1991р. Прийняття Верховною Радою 24 серпня 1991р. Актупроголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991р. та виборипрезидента України. Розбудова основ та структур української держави. Об’єктивніумови і суб’єктивні фактори історично значимого оновлення. Відновлення статусуКримської АРСР 21.02.1991р.
Подальші кроки вдержавному будівництві України. Завершення формування трьох гілок влади вдержаві. Адміністративно-управлінська реформа. Прийняття 28 червня 1996р.Конституції України. Завершення в жовтні 1996р. формування Конституційногосуду.
Затвердження ВРУкраїни Гімну, Прапора і малого Герба держави в січні-лютому 1992р. Прийняттязакону “Про місцеве самоврядування в Україні” (21.05.1997р.).
Проведенняпозачергових та чергових виборів до ВР України та президента (1994, 1998, 1999,2002рр.). Удосконалення системи та методів діяльності законодавчої, виконавчоїта судової гілок влади на рубежі ХХ-ХХІ століть.
Реформуваннязбройних сил України. Міжнародне співробітництво Міністерства ЗСУ. Підписання влипні 1997р. “Хартії” про партнерство між Україною і НАТО.
Основизовнішньополітичної діяльності української держави. Україна – один з фундаторівСНД. Участь в міжнародних, міждержавних організаціях і структурах. ПрийняттяУкраїни у вересні 1995р. до ПАРЄ. Зовнішня і внутрішня політика держави успіввідношенні та взаємодії.
Активізаціяпроцесу політичного реформування української держави на початку ХХІ століття.Намагання конституційного оновлення України на засадахпарламентсько-президентської республіки.
Українаі світ: геополітичні фактори,
зовнішньополітичніорієнтації в історичній ретроспективі.
Актуальність проблематики. Основні поняття ітермінологія (геополітика та її складові, українська еліта, національна ідея,національні інтереси, суверенітет тощо).
Історичні процеси на землях України встародавні часи і формування  протоукраїнської етномовної території. МіжЄвропою та Азією. Україна та її сусіди. Зовнішньополітичні орієнтації якчинники політичної боротьби в Україні. Історична ритміка української еліти.Головні фактори і причини геополітичних орієнтацій на різних етапах українськоїдержавності. Пріоритети зовнішньої політики України в контексті геополітичногорозвитку часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
Геополітичнітенденції стосовно України в ХІV-ХVІІІ століттях.
Особливостіполітичного становища українських земель у складі Великого князівстваЛитовського. Місце та роль української шляхти в Речі Посполитій. Українськагеополітика часів козацько-гетьманської держави. Місце України в міжнароднихвідносинах Європи періоду правління Богдана Хмельницького. Польща і українськіземлі. Україна і Росія у другій половині ХVII-XVIII ст.  Остаточна ліквідаціякозацької державності (1708-1783рр.).
Геополітичне бачення України в програмних документах декабристів таКирило-Мефодіївського товариства. Відновлення Української держави в програмахукраїнських політичних партій кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Геополітичне становищеУкраїни на межі ХІХ-ХХ ст. Українське питання  в Першій світовій війні.Геополітичні  зміни  у післявоєнний період.
Українська революція 1917-1920рр.: здобутки і втрати в державотворчійборотьбі. Аналіз головних факторів та причини різної зовнішньополітичноїорієнтації українських політичних сил цього періоду. Підсумок процесуперерозподілу українських етнічних земель у складі сусідніх держав.
Українська радянська держава: обмеження суверенітету та правосуб’єктностіукраїнського народу на міжнародній арені. Геополітичні сюжети  в українськійсуспільній думці першої половини ХХ ст. Україна в геополітичному європейськомуінтер’єрі кінця ХХ ст.
Геополітичне самовизначення України у 1991-2003рр… Місце і роль Українив світовому геополітичному просторі. Вплив США і Росії на українську зовнішнюполітику в контексті геополітичної інтеграції в Євразії. Фактор сили в сучасномусвіті і його бачення Україною. Зовнішньополітична орієнтація держави на початкуХХІ ст. Головні проблеми України у сучасних геополітичних перетвореннях.Українська діаспора у процесі відновлення та зміцнення геополітичного становищаУкраїни на різних етапах вітчизняної історії.

Модуль ІІІ.Зародження історично української соціальної системи,наявність в ній ознак міжнародного впливу,
поєднання історичного і сучасного.
Соціальніструктури і соціальні відносини в українському суспільстві в історичному контексті,їх роль в створенні оригінальної форми державності (до ХІХ ст.)
Суспільство кіммерійців, скіфів, сарматів,його соціальне розшарування та диференційованість. Грецькі міста-поліси,Боспорське царство. Рабовласницькі системи на території ПівнічногоПричорномор’я.
Київська Русь – ранньофеодальнадержава, її соціальна структура та соціальні відносини. Суспільна організаціяГалицько-Волинського князівства, його соціальна структура.
Входженняукраїнських земель до складу Литовської держави та особливості її соціальноїструктури і соціальних відносин. Польсько-литовські унії та їх наслідки длясоціального розвитку України. Закабалення українського селянства,денаціоналізація української шляхти, зміни у статусі українського міщанства узв’язку з наданням ряду міст Магдебурзького права.
Причини і джерелавиникнення козацтва, його соціальна база і організаційна структура першогоперіоду існування. Реєстрові та нереєстрові козаки.  Запорозька Січ – антиподфеодально-станової Речі Посполитої.  
Українська національнареволюція середини XVII століття. Роль і місце у визвольній боротьбі козацтва,селянства, міщанства, української еліти. Досягнення влітку 1652р. де-фактоселянами і міщанами визнання з боку українського уряду головнішихсоціально-економічних завоювань, зокрема, ліквідації всіх різновидностейфеодальної залежності й існуючих форм експлуатації. Створення козацької державиі становлення української соціальної структури, її стан з 1648 р. до кінцяХVIII ст. Зростання феодального, старшинського та монастирськогоземлеволодіння. Подальше закріпачення селян. Селянські повстання на Лівобережжіта Слобожанщині. Гайдамацький рух, Коліївщина, рух опришків. Церква тасуспільно-політичне життя в Україні XVIII-XIXст. Діяльність церковно-релігійнихконфесій: української православної, римо-католицької й греко-католицької якфакторів впливу на перебіг суспільно-політичного життя завдяки їх духовномуавторитету та економічній могутності.
Соціальна модернізація України у складіРосійської та Австрійської імперій. Політика заохочень та покарань як методсоціальної стандартизації в імперіях в кінці XVIII-XIXст.
Історія формування та діяльності громадських,культурологічних та політичних організацій в українському суспільстві.
Завершення промислової революції, перехід до індустріалізації. Якіснізміни структури господарства, соціальної сфери, науки, культури.
Початок українського національного відродження. І.Котляревський.Кирило-Мефодіївське братство. Т.Шевченко. “Руська трійця”. Українськийкультурно-національний рух. Москвофіли. Народовці. Діяльність громад.
Активізація національного руху в Україні. Діяльність загальноукраїнськихорганізацій, В.Антонович, М.Драгоманов, П.Житецький, М.Русов, Є.Чикаленко.Виникнення українських політичних товариств і партій. І.Франко, М.Павлик.Утворення РУП, перша Програма партії. Національне і соціально-політичнеспрямування в революційному русі: визначення пріоритетів Українські партії ігромадські організації у подіях революції 1905-1907рр. в Росії. Необхідністьоб’єднання української соціал-демократії в революційний міжпартійний блок.Національне питання в програмах політичних партій і рухів. Період столипінськоїреакції. Товариство українських поступовців. Українська думська громада у І іІІ Державних думах. Намагання використати ідеї парламентаризму в розвиткуукраїнського питання. Стратегія і тактика політичних організацій в Першійсвітовій війні. “Союз визволення України”. Головна українська Рада.
Об’єктивніумови і суб’єктивні фактори в процесах гуманітарного, політичного життя народув радянський період.
Політичне та духовне життяукраїнського народу у 1920-1930-х  роках, становлення радянської формиуправління, формування однопартійної політичної системи, політичні новації узв’язку з утворенням СРСР. Культурне будівництво, Л.Курбас, М.Хвильовий,політика українізації, О. Шумський, М.Скрипник, державна політика щодо релігії.Становлення тоталітарного режиму, політичні процеси в кінці 20-х-30-ті роки,масові репресії.
Політичне і культурне життя в рокиДругої світової війни. Дві течії руху Опору в Україні як спосіб національного,етнокультурного виживання.
Політико-ідеологічні і культурніпроцеси в Україні в перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964рр.), ідеологічнийнаступ тоталітарного режиму в кінці 40-х – на початку 50-х років, “ждановщина”,ліквідація УГКЦ, А.Шептицький, Й.Сліпий. Лібералізація політичного ікультурного життя в період “хрущовської відлиги”, шестидесятники.
Політичний і духовний розвитокукраїнського суспільства в період загострення кризових явищ радянської системи(1965-1985рр.). Посилення тоталітарних тенденцій управління та надмірнаідеологізація суспільної свідомості. П.Шелест, В.Щербицький. Три основні течіїдисидентства: правозахисна, релігійна, національно орієнтована. Репресії протиінакомислячих. Стан української культури. Видатні досягнення в галузі театру,кіно, спорту. Народна творчість.
Демократизація суспільного життя вперіод “перебудови” (1985-1991рр.): спроби політичних реформ, зростанняполітичної активності і національної свідомості суспільства. Виникненнянеформальних організацій, НРУ, утворення інших політичних партій.Національно-культурне та релігійне відродження.  Декларація про державнийсуверенітет України як основа подальшого гуманітарного поступу і духовногорозвитку українського народу.
Українана шляху суверенного розвитку: суспільно-політичні трансформації.
Формування політичних партій. “Партія влади”та опозиція, їх вплив на громадсько-політичне життя в Україні. Соціальнаполітика в контексті нових реалій. Культура, освіта та наука в умовахфункціонування суверенної держави. Українська церква та проблеми духовноговідродження нації.
Партійне життя.Формування багатопартійної системи. Заборона КПРС і відродження на її основіпартій лівого та крайнього лівого спрямування. Поява партій демократично-центристськоїта  правої орієнтації.
Діяльність партіївлади. Популістські заяви та реальні дії. Необхідність формування політичноструктурованого громадянського суспільства.
Соціальнаполітика. Розшарування суспільства за майновим станом. Корупція та заходи щодоподолання цього явища. Формування середнього класу. Занепад державної системимедичного забезпечення. Спроби переходу до страхової медицини. Пенсійнаполітика. Профспілки.
Культура і спортв Україні. Свобода творчості і матеріально-фінансові проблеми культурологічнихгалузей. Мовна ситуація. Труднощі утвердження української мови в усіх сферахсуспільного життя. Преса і книговидавнича справа. Кіно, телебачення, радіо,театр. Народна освіта та вища школа, їх реформування. Наука, українська ісвітова культура. Співпраця в галузі культури з українською діаспорою.
Фізична культураі спорт. Участь українських спортивних команд в Олімпійських іграх, вєвропейських та світових чемпіонатах. Професіоналізація спортивного руху.
Духовне життя вУкраїні. Свобода віросповідання. Наявність різних релігійних конфесій та їхспівіснування. Проблеми в українській православній церкві. Участь церкви вгромадському житті держави.

Модуль IV Історія формування та визначальні тенденції
в розвитку освіти, науки, техніки якфундаментальних
основ життя українського народу.
Історичніаспекти виникнення і функціонування освітніх систем в Україні. Становленнясистеми вищої освіти в Україні.
Грецька колонізація ПівнічногоПричорномор’я та зародження шкільної освіти  в грецьких полісах в другійполовині І тис. до н.е.
Прийняття християнства у КиївськійРусі та розвиток під його впливом освіти.
Входження українських земель доскладу Литви та Польщі. Стан освіти у другій половині ХІІІ – першій половиніXVІІст. Люблінська та Берестейська унії та їх вплив на стан освіти. ДіяльністьОстрозької школи. Братські та єзуїтські школи. Утворення та діяльністьКиївського колегіуму. Педагогічні погляди просвітителів.
Освіта в Україні у другій половиніXVII-XVIIIст. Початкове навчання. Середня та вища освіта. Наукова думка,книгодрукування та їх вплив на формування історичних знань, поширенняприродничих та точних наук. Загальний стан освіти у ХІХст. Приходські школи,повітові училища, приватні пансіони. Професійні училища і школи. Середняосвіта. Вища освіта. Ліцеї. Університети. Освіта в Східній Галичині, ПівнічнійБуковині та Закарпатті. Культурно-освітні установи.
Діяльність Генеральногосекретарства (Народного міністерства) освіти за доби Центральної Ради. Розвитоксистеми освіти за часи Української Держави та Директорії УНР. Освіта врадянській Україні в часи “воєнного комунізму” та НЕПу. Ліквідаціянеписьменності. Освіта в період здійснення політики коренізації. Школа, закладисередньої та вищої освіти України у 1930-ті рр.
Освітні заклади України в рокиДругої світової війни. Внесок науковців, педагогів вищої школи УРСР у перемогунад фашизмом.
Підвищення ролі загальноосвітньоїшколи у повоєнні роки. Запровадження системи загальної середньої освіти.Розвиток професійно-технічної освіти, середньої спеціальної та вищої школи.Освітня реформа 1983р. “Закон про мови в Українській РСР” 1989р. ПрийняттяВерховною Радою України закону “Про освіту” (1991р.). Відкриття новихукраїнських шкіл та україномовних класів. Поява ліцеїв, коледжів, гімназій.Гуманізація системи освіти. Реалізація Національної програми “Освіта” (“Україна– ХХІ століття”).
Утворення Міністерства освіти інауки України. Реорганізація структури вищої і середньої спеціальної освіти.Триступенева підготовка. Створення недержавних навчальних закладів. Акредитаціявузів на першому етапі створення і розвитку суверенної України.
                                                                                                                    
Наука, техніка України як невід’ємні частини
науково-технічної революції
Формування основ та історичнийпоступ науки в українській дійсності періоду І-ХVІІІ століть. Виробництво,ремесла та їх технічна видозміна. Науково-технічний бум ХІХ століття.
Формування науки як соціальногоінституту, організаційних підрозділів та наукових шкіл.
Новітні відкриття у природознавствіна початку ХХ ст. Розвиток науки і техніки в Україні.
Створення Національної академіїнаук України та розвиток науки у довоєнний період. В.І.Вернадський. Формуваннянаукових шкіл у галузі фундаментальної науки. Вирішення проблеми розщепленняатомного ядра.
Витоки сучасної науково-технічноїреволюції, її етапи та сутність. Істотні зміни у соціальній структурі підвпливом НТР.
Взаємодія фундаментальних,прикладних і технічних складових національної науки. Пріоритетні напрямкидосліджень науковців АН УРСР у 60-80-х роках та їх внесок у розвиток світовоїнауково-технічної думки.
Досягнення і недолікинауково-технічного розвитку СРСР у 60-80-х роках. Загострення проблемивпровадження наукових досягнень у виробництво. Спроби переведення економікикраїни на шлях інтенсивного розвитку. Проблеми формування і здійснення єдиноїнауково-технічної політики. Посилення мілітаризації економіки в умовах гонкиозброєнь.
Перспективи переходу людства допостіндустріальної цивілізації як однієї з можливих моделей суспільногопрогресу. Політика суверенної України стосовно поєднання науково-технічногопрогресу з інтересами соціально-економічного і духовного розвитку суспільства 
Пріоритетні напрямки освітньої, наукової ітехніко-промислової політики України після проголошення її незалежності.
Освіта Україні на рубежі ХХ-ХХІст. Реформаосвіти (середньої, професійної, вищої). Закон про освіту 1996 р. Запровадженнянової моделі освіти в Україні. Виникнення та розвиток приватної системи освіти.Прийняття ряду освітніх програм та спроба їх реалізації. Новації і стандарти увищій, середній і професійній освіті, ефективність їх діяльності. Освітнєспівробітництво в рамках СНД.
Стан науки. Діяльність Національноїакадемії наук України. Акценти держави на посилення вузівської науки, їїреалії, проблеми та перспективи. Намагання поєднати зусилля українських тазарубіжних наукових шкіл. Відтік наукової еліти за кордон. Розвитокфундаментальних наук як пріоритетний напрямок. Розвиток прикладної науки.Співвідношення розвитку прикладної та фундаментальної науки. Стан та розвитокгуманітарних наук.
Проблеми розвитку техніки.Співвідношення потреб господарського комплексу України і реального технічного,технологічного потенціалу держави в обслуговуванні інтересів суспільства.Визначальний розвиток промислово-технічної технології (комп’ютеризація,електроніка, обчислювальна техніка, авіакосмічна, інформаційна техніка тощо) вУкраїні після проголошення її незалежності. Техніко-економічна система якреальний аспект поступового зупинення виробничої кризи і відродженняекономічного потенціалу України.
Висновки та узагальнення по курсу.
Модуль ІV.Історія формування та визначальні тенденції врозвитку освіти, науки, техніки як фундаментальнихоснов життя українського народу
Лекція І.Історичні аспекти виникнення і функціонування освітніх систем в Україні.Становлення системи вищої освіти в Україні
План
1.  Виникнення та розвитокосвітніх систем в українських землях в епоху Середньовіччя.
2.   Систематизація освіти уХІХ – на початку ХХ ст.
3.   Національна освіта в1917-1919 рр. Діяльність української діаспори в галузі освіти.
4.   Розвиток освіти в Україні урадянський період.
Важливимиознаками цивілізованого народу є власна писемність і освіта. У східних слов’ян,як і в інших народів, зародкові форми писемності виникають у період розкладуродоплемінного ладу і формування класових відносин, тобто у дохристиянськийперіод, про що свідчать літературні й археологічні джерела.
Піктографічнеписьмо (найдавніший вид слов’янського письма) виникає приблизно у серединіІ тис. н.е. Це були примітивні знаки (риски і зарубки) для датуваннятермінів хліборобської діяльності, язичницьких свят; знаки родові, племінні,особисті, знаки власності тощо. Для запису складних текстів вживали грецькі йлатинські букви, але без їх пристосування до особливостей фонетики слов’янськоїмови. Використання слов’янами такого письма підтверджує знайдена під часреставраційних робіт у Софійському соборі Києва надряпана на стіні так звана“софійська абетка”, яка містить 27 букв, з яких 23 відповідаютьгрецькому алфавіту, а чотири (Б, Ж, Ш, Щ) – слов’янському мовленню. Це бувперехідний етап слов’янської писемності, коли до грецької абетки почалидодавати слов’янські літери.
Потребисуспільного розвитку, виникнення та становлення власної держави –Київської Русі – вимагали певного рівня культури, писемності, освіти. Ціпроцеси зумовили історичну необхідність у літерно-звуковому письмі, щовідповідало природі та практиці слов’янського мовлення. Упорядкуванняслов’янського письма пов’язують з просвітницькою діяльністю Кирила і Мефодія.Найдавніші слов’янські абетки – глаголиця (на Русі пам’яток, написанихнею, не збереглося) й кирилиця. Протокирилівська абетка стала офіційною напочатку Х ст. і згодом, пройшовши шлях вдосконалення, отримала назву“кирилиці”. Кирилиця складалася з 43 літер, з грецького письма булозапозичено 24 літери, інші 19 відповідали слов’янським звукам. На Русьвдосконалена кирилиця прийшла з Болгарії, разом з монахами й богословськимикнигами, після прийняття Київською Руссю християнства у його східному варіантіяк державної релігії  (988 р.).
Розвиток освіти уКиївській Русі ґрунтувався на власних традиціях та використанні античного йболгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Шкільна освіта за князюванняВолодимира Святославича та Ярослава Мудрого стає частиною загальнодержавної тацерковної політики Київської Русі. Київські князі почали створювати школи,дбаючи про поширення писемності серед підданих. У літописі під 988 р.вперше згадується про запровадження князем Володимиром шкільного навчання наРусі, до якого в першу чергу були залучені діти бояр і дружинників. СинВолодимира Ярослав наказав створити школи й навчати грамоті 300 дітей.Початкові школи існували при великих монастирях. Так, Ганна Всеволодівна, онукаЯрослава Мудрого, з 1086 р. – монахиня Андріївського монастиря уКиєві, заснувала при ньому школу для 300 дівчаток, де навчали грамоті,співу, шиттю та іншим ремеслам, що для середньовічної Європи було незвичнимявищем.
У Київській Русііснувало три типи шкіл: палацова школа (державний навчальний заклад, щоутримувався за рахунок князя); школа “книжного вчення” (для підготовкисвящеників); світська (приватна) школа домашнього навчання (переважно длякупецького й ремісничого населення міст). Школи організовувалися за грецькимзразком. Виходячи з державних потреб, у давньоруських школах вивчали основиписьма, читання, рахунку (арифметики), співів, музику, поетику, риторику,іноземні мови (передусім грецьку й латинську).
Першим і головнимступенем навчання було читання. Більшість учнів приватних і церковних шкілпроходили лише цей клас. Другій ступінь освіти включав вміння писати ірахувати. У Х-ХІІ ст. на Русі була поширена іонійська система рахунку, заякою літери грецького алфавіту з різними додатковими знаками (титлами)використовувались як цифри. Третій ступінь охоплював вивчення іноземних мов,насамперед грецької, що мало практичне значення завдяки стосункам з Візантією.
Абетку вивчалисилабічним методом, поширеним в античності – спочатку назви букв, а потімсклади. Писали металевими й кістяними загостреними стержнями для письма (стилемабо писалом). Для письма використовували вкриті воском дерев’яні дощечки абобересту, для важливих документів – пергамент.
На зміст навчаннявплинули традиції візантійсько-болгарської церковної освіти. Спершувикористовувалися завезені з Болгарії віршовані азбуковники, пізніше на основіболгарських укладалися власні оригінальні азбуковники. Особливо популярнимибули псалми, зібрані у Псалтирі – на той час найпоширенішій навчальнійкнизі в школах грамоти. Укладалися “Парамійники” – літургічно-учительськізбірники (біблійні тексти, вибрані зі Старого Заповіту), апракосні Євангелія(добірки євангельських текстів, розміщених у порядку церковнослужебних читань).
Поняття “навчанняграмоти” (тобто основи письма, читання, рахунку, хорового співу) з’являється упам’ятках давньоруської писемності наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст.Школи грамоти за обсягом знань прирівнювалися до елементарної початковоїосвіти. Разом з тим, писемні джерела розрізняють звичайну грамотність і “книжненавчання”, під яким малось на увазі проходження спеціального курсусередньовічних наук, що складався головним чином з богословсько-філософськихдисциплін (філософії, богослов’я, діалектики, риторики, граматики, деякихвідомостей з історії). Вінцем освіти вважалось освоєння ораторського мистецтвата вміння створювати поетичні твори.
Знання учніотримували не тільки від учителів, але й з перекладної літератури. Важливезначення для поширення освіти на Русі мали переклади книг з іноземних мов, започаткованіЯрославом Мудрим. Цей процес був піднятий князем до рівня важливої державноїсправи й невдовзі призвів до заснування при митрополії у Києві першого відомогона Русі книгосховища при Софійському соборі. Дещо пізніше виникла бібліотекапри Києво-Печерському монастирі. Невдовзі були відкриті бібліотеки у Новгороді,Чернігові, Переяславі, Білгороді, Турові, Галичі та інших містах Русі. Насередину ХІ ст. було зроблено значну кількість перекладів з грецької надавньоруську. Більшість книжок прийшла у Київську Русь з Візантії. Книжковийфонд домонгольської Русі нараховував близько 140 тис. томів, що свідчитьпро багатство давньоруської культури та високий загальний рівень освіти. Булипоширені твори античних авторів Аристотеля, Платона, Сократа, Демокрита,Епікура, Плутарха, Софокла, Геродота та ін.
До освіченихверств давньоруського суспільства належали представники князівсько-боярської тацерковної верхівки, а також люди, безпосередньо причетні до виготовленнякнижок: переписувачі, укладачі, майстри книжкової справи, художники та ін.Важливими осередками освіти були монастирі й церкви, особливо з другої половиниХІ ст., коли Київська Русь вступає у період розпаду, зазнає кризизагальнодержавна шкільна політика київських князів і посилюється роль церкви вкерівництві освітою. Розпочинають виникати монастирські школи. ІгуменКиєво-Печерського монастиря Феодосій у 1068 р. вперше запровадив дляченців обителі Студитський статут (складений 798 р. візантійськимбогословом Федором Студитом), за яким передбачалося навчання монахів грамоти.
У другій половиніХІІІ-ХІV ст. писемність не була монополією лише духовенства. Літерні таврана глиняному посуді, пряслах, зброї, графіті на стінах київських соборіввказують на те, що чимало письменних людей було і серед представників нижчихверств населення – ремісників, дружинників, міщан.
Високим рівнемосвіти відзначалось і Галицько-Волинське князівство, де у князівських таєпископських канцеляріях працювало багато освічених людей – знавців іноземнихмов. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.
Розвиток освіти вУкраїні, починаючи з ХІV ст., відбувався у складних соціальних інаціонально-культурних умовах. Включення українських земель до складу Великогокнязівства Литовського спочатку не внесло суттєвих змін у їхкультурно-національний розвиток. Тут продовжували діяти православні(монастирські й церковноприходські) школи, традиції яких склались у періодКиївської Русі і викладання в яких велося церковнослов’янською мовою. Вонизабезпечували основи грамотності населення.
Але поступово, упроцесі зближення Литовської держави з Польщею, у князівстві посилюютьсяпольські впливи. Після заснування при Празькому (1397 р.) та Краківському (1409р.) університетах спеціальних інтернатів для студентів з литовських та іншихсусідніх земель литовські й українські магнати почали туди посилати своїх дітейдля отримання подальшої освіти. Як наслідок навчання у чужій школі у середовищілитовської й української магнатерії та шляхти почалося культивування презирствадо рідної мови.
На українськихземлях давався взнаки кризовий стан шкільної освіти, відсутність власної вищоїшколи. Як правило, школи існували при церквах і монастирях, де навчалисьпереважно діти міщан, селян, дрібної шляхти, які міцно трималися своєїнаціональності й православної віри. У ХVІ ст. в Україні з’являютьсямандрівні дяки та світські вчителі, які організовували своєрідну пересувнушколу. Першим підручником у школах був буквар, зразки якого не збереглися,першою читанкою – часослов. У 1491 р. Святополк Фіоль видав у Кракові“Часосолов”, якій призначався для користування в українських землях і який ставпершою слов’янською книжкою, друкованою кирилицею.
В умовахпосилення наступу католицизму на українські землі з другої половини ХV ст.православна церква як один з головних чинників тогочасного культурного процесунамагалась зберегти національний характер школи з навчанням слов’яноруськоюмовою. Але з розвитком продуктивних сил, поглибленням товарно-грошових відносинтакі школи вже не відповідали вимогам часу, у суспільстві зростала потреба восвічених людях. У той же час церква, яка володіла всіма освітніми закладами,не була зацікавлена у поширенні знань, освіти серед населення, а через те непрагнула до вдосконалення існуючих шкіл.
З серединиХVІ ст. в українські землі починають проникати ідеї руху Реформації,зокрема, звільнення з-під влади Риму, демократизації церкви й наближення її донароду, переклад Біблії та богослужбових книг на національні мови, заснуванняшкіл. Реформаторство супроводжувалося могутнім просвітницьким рухом. В Українінаприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. створюються протестантські тасоцініанські школи, які пропагують реформаторські ідеї (у Хмельнику, Любарі,Киселині, Панівцях та ін.). Високий рівень викладання, загальнодоступність івіротерпимість привертали до цих закладів й іновірців, а тому ці школипереслідувалися католицькою церквою та урядом Речі Посполитої.
Католицькацерква, занепокоєна поширенням реформаторських ідей, розпочала з ними боротьбу,у тому числі в галузі освіти. Важливим інструментом у зміцненні позиційкатолицизму став орден єзуїтів. У Польщі його діяльність була спрямована напосилення католицької експансії, піднесення рівня католицьких шкіл, розширенняїх мережі. В українських землях експансія Ватикану особливо активізується післяЛюблінської унії (1569 р.) і утворення Речі Посполитої.
Єзуїти відкривалисвої школи (елементарні й середні) та колегії, які мали два відділи: нижчий(гімназія, п’ять класів) і вищий (де три роки вивчалась філософія ічотири – богослов’я). Чільне місце в них посідала латинська мова, якоювелося викладання. Навчальні заклади організовувалися за зразкомзахідноєвропейських. Випускники єзуїтських шкіл відзначалися вмінням вестидиспути з протестантами та православними. В Україні діяли 23 єзуїтськіколегії – у Ярославі (1575 р.), Львові і Луцьку (1608 р.), Києві (1647 р.)та ін. Система виховання в єзуїтських школах була спрямована на формування змолодих людей ревносних католиків. Багато представників православноїукраїнської шляхти після закінчення цих шкіл зрікалися своєї національності йвіри, починали з неповагою ставитись до рідної культури. Таким чином,католицькі школи стали одним із засобів полонізації українського населення.
Цей процесденаціоналізації, що охопив насамперед українські шляхетські кола, викликав вУкраїні наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. серйозний опір. В умовахпосилення боротьби за вплив на освіту з боку католицького, уніатського,протестантського віровчень православна церква втрачає свою монополію у галузішкільництва. З ініціативи окремих осіб або груп української шляхти, міщанства,духовенства виникають нові або реорганізуються старі школи.
Посилення впливусвітських кіл, проникнення гуманістичних і реформаційних ідей обумовили вагомізміни в українській освіті у цей період, виникнення якісно нової школи –греко-слов’яно-латинської. Вона ґрунтувалась на національних традиціях,поєднуючи їх з передовими досягненнями західноєвропейської школи й науки. Такийрізновид школи стає визначальним у розвитку освіти у східнослов’янських земляхвпродовж тривалого часу. Першим навчальним закладом такого типу була школа вОстрозі на Волині, яка піднесла систему освіти в Україні до рівня вищихпротестантських і католицьких шкіл.
Культурно-освітнійцентр нового типу, який складався з колегії, літературно-наукового гуртка,друкарні і бібліотеки, заснував у 1576 р. князь Костянтин Острозький, якийвідігравав роль опікуна православ’я і мецената української культури. Він зібраву м. Острозі людей з високою гуманістичною освітою. Першим ректоромколегії був письменник-полеміст Герасим Смотрицький, друкарню очолював ІванФедоров (1577-1582 рр.), викладали українські учені Даміан Наливайко, ВасильСурозький. Наприкінці ХVІ ст. Острог перетворився на великийпросвітницький центр.
Навчанняздійснювалося за поширеною в Європі системою “семи вільних мистецтв”, якаподілялась на тривіум (граматика, риторика, діалектика) та квадріум(арифметика, геометрія, астрономія, музика). Острозька школа, як і більшістьшкіл того часу, мала переважно гуманітарну спрямованість. Національнікультурно-освітні традиції в Острозькій школі зберігались завдяки викладаннюцерковнослов’янської та грецької мов, які були літературними й конфесійнимимовами даного регіону і вивчення яких було характерною особливістю шкіл усхіднослов’янських землях ще з часів Київської Русі. Крім того, в умовахнаступу католицизму церковнослов’янська мова виступала як засіб самозбереженнянаціональної віри й культури.
Разом з тим,навчання будувалось таким чином, щоб випускники школи за рівнем освіти непоступались тим, хто закінчив католицькі та протестантські школи. У зв’язку зцим в Острозі значну увагу приділяли вивченню латини, яка була мовоюзахідноєвропейської школи, науки, літератури. До того ж у Речі Посполитій вонабуло також офіційною мовою адміністративних та судових установ. Острозька школастала фактично першою вищою школою в Україні. Після смерті К.Острозького (1608р.), нащадки якого прийняли католицтво, вона поступово занепадає. У1624 р. єзуїти відкрили в Острозі свій колегіум і припинили діяльністьшколи.
З другої половини1580-х рр. значну роль у суспільно-політичному і культурному життіпочинають відігравати братства – громадсько-політичні організаціїукраїнського міщанства, які створювалися для захисту своїх станових інаціонально-релігійних інтересів. Вони розпочинають боротьбу протинаціонального і релігійного обмеження, за збереження православ’я та українськоїкультури, у тому числі у галузі освіти. Створення шкіл було одним з головнихположень статутів братств. Наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. вУкраїні виникає близько 30 братських шкіл, першою з яких була школа приЛьвівському Успенському братстві (1586 р.).
Її першимректором був визначний знавець і викладач грецької мови єпископ Арсеній. Вінрозробив один з найстаріших шкільних статутів Європи – “Порядок шкільний”,який містив педагогічні ідеї та визначав коло предметів. Цим статутом булозакладено принцип станової рівності освіти. З 1604 р. братство запросилона посаду ректора школи чудового знавця латинської та грецької мов ІванаБорецького.
Школа готувалавчителів і священиків, а також намагалась зразково поставленим вихованнямпротидіяти антиукраїнським впливам єзуїтської школи. Визначним здобуткомЛьвівської школи було створення її студентами греко-слов’янської граматики“Адельфотес”, призначеної не лише для вивчення мов, а й для знайомства здіалектикою, риторикою, музикою, арифметикою, геометрією, астрономією,медициною та богослов’ям.
Інші братськішколи, які виникають у Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці, Немирові,Крем’янці, Луцьку та ін., будувались за зразком Львівської. Вона надсилалабагатьом свій статут, постачала підручники, а іноді направляла й вчителів. Підідейним і педагогічним впливом братських шкіл перебували монастирські і парафіяльнішколи.
За навчання убратських школах батьки сплачували певні кошти, діти незаможних батьківнавчалися безкоштовно. За програмою навчання ці школи були закладами середньоготипу. Найголовніша увага приділялась вивченню слов’янської та української книжноїмов. Усі братські школи у своєму розвитку пройшли два етапи: вони виникали якгреко-слов’янські, а згодом почали зближуватись з латино-польськими. Цедозволяло знайомитися з досягненнями західноєвропейської науки й літератури.
У 1615 р.була заснована Київська братська школа. Одним з організаторів школи й першим їїректором був Іван Борецький (пізніше – митрополит Іов), який переїхав зіЛьвова. У Київській братській школі, як і у Львівській, викладалисьцерковнослов’янська, грецька, латинська, книжкова українська мови, філософія,риторика, поетика.
Викладання не увсіх школах було однаковим і визначалося можливостями братств. Але Львівська,Луцька, Київська братські школи за рівнем викладання успішно конкурували зєзуїтськими й протестантськими і відіграли важливу роль у розповсюдженніосвіти, розвитку наукових знань, боротьбі проти католицизму.
Діяльністьукраїнських освітніх закладів проходила в умовах посиленнянаціонально-релігійного тиску. Після Берестейської унії (1596 р.) розпочалосьстворення уніатських шкіл: у 1609 р. Іпатій Потій заснував уніатську школуу Володимирі, такі ж школи у Барі, Шаргороді, Холмі організував уніатськийорден василіан. В уніатських школах вивчались латинська, польська, грецька, аіноді й церковнослов’янська мови, але головним їх завданням було насадженняуніатства. Королівський універсал 1613 р. прирівняв ці школи докатолицьких.
З початкуХVІІ ст. Київ стає провідним культурним центром України, чому в значніймірі сприяло зростання економічного значення міста. У 1631 р. митрополитомКиївським став Петро Могила, який заснував Лаврську школу як вищий закладєвропейського типу. Від братської вона відрізнялася тим, що в ній вивчались“сім вільних мистецтв” і більше уваги приділялось латинській мові, агрецька мала другорядне значення. Відкриття школи у Лаврі викликалоневдоволення Київського братства, яке не бажало передавати шкільну освіту дорук архімандрита Києво-Печерської лаври. У 1632 р. братчики примусилиП.Могилу погодитись на об’єднання навчальних установ.
Школа отрималаназву Київської колегії (у Західній Європі колегіями називали навчальні закладивищого типу) і за змістом навчальних програм і рівнем викладання відповідалавимогам європейської вищої освіти. Однією з реформ, здійснених П.Могилою, сталовведення викладання у колегії та багатьох братських школах латинською мовою,яка становила невід’ємну ознаку освіченості. Без її знання неможливо буловступити до вищих шкіл Західної Європи. У колегії викладались такожстарослов’янська, книжкова українська, польська та грецька мови. Крім того, упрограму П.Могила ввів викладання “семи вільних мистецтв”. З часом у програмунавчання почало входити вивчення німецької, французької, староєврейської мов, з1751 р. введено курс російської мови і поезії. Викладались також історія,географія, література. Повний курс навчання тривав 12 років.
Київська колегіядещо відрізнялась від західноєвропейських університетів, що було обумовленоісторичними умовами та національними традиціями: в ній не було обов’язкової дляуніверситетів системи факультетів, учням не надавались учені ступені, не завждичитався курс богослов’я. Останнє було пов’язане з політикою польського уряду,який забороняв викладати у колегії богословські науки, інакше заклад мав биправа академії. Все ж рівень освіти, який отримували випускники Київськійколегії, був достатньо високим, що давало їм можливість продовжувати навчанняза кордоном і відкривало шлях до європейської науки.  Київська колегіяпродовжувала залишатись центром українського культурного життя і у другій половиніХVІІ ст.
Хоча входженняЛівобережжя до складу Росії після національно-визвольної війни під проводомБ.Хмельницького зумовило суперечливі тенденції у духовному розвитку України, наЛівобережжі зберігався багаторічний досвід організації шкільної освіти.Продовжували існувати приходські школи при церквах, в яких вчителювали дяки таїх помічники (“виростки”, “молодики”), у містах працювали школи для дітейдуховенства, ремісників, купців. На Запорожжі функціонували церковноприходськіта січова школи, які велику увагу приділяли навчанню військовій справі ізабезпечували освіченими людьми військову канцелярію Запорозької Січі. НаПравобережжі продовжували діяти братські школи, але вони поступово втратилипровідну роль у галузі освіти. Натомість посилилась політика полонізації, якупроводив уряд Речі Посполитої.
У першій половиніХVІІІ ст. освітній процес на Лівобережжі і Слобожанщині був ускладненийколоніальною політикою царизму, зокрема мовною. Низка царських указів (1721,1727, 1728, 1735 рр.) була спрямована на введення російської вимови уцерковну практику й обмеження друкування та розповсюдження книжок, написанихукраїнським варіантом церковнослов’янської мови. З другої половиниХVІІІ ст. усі школи України поступово перейшли на російську мову. Іншоюперешкодою розвитку національної освіти були кріпосницькі відносини.
Початкова освітана Лівобережжі, Слобожанщині та Запорожжі до останньої чверті ХVІІІ ст.зосереджувалась у церковно-парафіяльних школах. Вони існували майже у кожномуселі, засновувалися сільськими громадами й у них навчалися діти старшини,козаків, а також селян. У 1748 р. на території семи полків Гетьманщини було 866шкіл, але розміщення їх було нерівномірним. Так, у Ніжинському полкунараховувалося 217 шкіл, Лубенському – 172, тоді як у Миргородському – лише 37.На Слобожанщині у 1730-х рр. налічувалася 131 трирічна церковно-парафіяльнашкола. В наступні роки кількість цих шкіл зменшилась, що пояснювалося дальшимрозоренням і закріпаченням селян і козаків.
За свідченнямлубенського полковника І.Кулябки, освічених людей не вистачало навіть длязаміщення посад осавулів і сотенних отаманів. У 1768 р. з його ініціативипочалося навчання грамоті й військовій справі понад тисячі козацьких дітей.Невдовзі досвід Лубенського полку схвалила Генеральна канцелярія, котра сприялайого поширенню у всіх полках. З другої половини ХVІІІ ст. для дітейстаршини створювалися закриті учбові заклади – пансіони та інтернати, вяких викладали переважно іноземці. На Запорожжі у 1754-1758 р. існувала ГоловнаСічова школа для дітей переважно заможних козаків і старшини. За змістомнавчання вона прирівнювалася до кращих братських шкіл, у ній викладали піїтику,риторику, математику, астрономію, музику (велася підготовка кобзарів,цимбалістів, сурмачів, скрипалів) та ін.
У ХVІІІ ст.розвиток вищої освіти в Україні був пов’язаний насамперед з діяльністюКиєво-Могилянської академії, якій указами Петра І від 1694 р. та1701 р. було надано статус академії, права самоуправління (як у вищихнавчальних закладах Європи) й уперше дозволено викладати курс богослов’я. Досередини ХVІІІ ст. Києво-Могилянська академія вважалась одним з перших зазначенням вищих навчальних закладів Російської імперії. Серед її слухачів булобагато вихідців з Правобережжя й західноукраїнських земель, уродженцівцентральних районів Росії, а також представників пригноблених Туреччиною таАвстрією слов’янських народів (сербів, болгар, чорногорців та ін.). Хочанавчання в академії значною мірою мало церковно-богословський характер, їїслухачі діставали досить всебічну освіту.
Головну масустудентів становили діти старшини, духовенства, заможних козаків і міщан; уреєстрі слухачів за 1729 р. згадано представників майже всіх відомих тодістаршинських сімей. Разом з тим, серед студентів були й бідні, що жили у бурсі(гуртожитку). Свою роль культурно-освітнього центра академія почала втрачати зкінця ХVІІІ ст. й була закрита у 1817 р. Її функції перейнялаКиївська духовна академія (1819 р.).
Українськастаршина, не задовольняючись духовним характером академії, яка з другоїполовини ХVІІІ ст. все більше перетворювалася у спеціальний церковнийнавчальний заклад, не раз ставила питання про відкриття у полкових містахГетьманщини та Слобожанщини університетів. Навіть російські адміністраториП.Румянцев та Г.Потьомкін неодноразово виступали з подібною ідеєю. Царськийуряд відкидав усі ці проекти, штучно консервуючи церковно-схоластичний характеросвіти в Україні.
Важливе значенняу розвитку освіти мали також колегіуми у Чернігові (1700 р.), Харкові (1726р.), Переяславі (1730 р.). Харківський колегіум став центром освітиСлобожанщини, у відкритих в 1768 р. додаткових класах викладалисьінженерні науки, артилерійська справа, геодезія, географія, французька танімецька мови, а з 1773 р. було відкрито клас вокальної та інструментальноїмузики. Крім того, наприкінці ХVІІІ ст. існувало ще дві семінарії – уПолтаві та Новгород-Сіверському, які були всестановими й загальноосвітнімишколами.
Розвитковінаціональної освіти на Правобережжі й західноукраїнських землях заважалаполітика полонізації, яку проводив польський уряд. Шкіл на Правобережжі булодуже мало. Влада підтримувала лише єзуїтські колегії та уніатські школи,навчання в яких мало яскраво виражений польсько-католицький характер. У містахСхідної Галичини існували трирічні школи, в яких навчалися діти шляхти, міщан,духовенства, а викладання здійснювалося польською мовою. Важливим осередкомосвіти й науки на землях Західної України був Львівський університет (1661 р.),викладання в якому велося латинською мовою.
Після першогоподілу Речі Посполитої (1772 р.) західноукраїнські землі увійшли до складуімперії Габсбургів. Австрійський уряд здійснив реформи в галузі освіти. З1774 р. було запроваджено три види шкіл: однокласні “парафіяльні” звикладанням рідною мовою; трикласні “тривільні”; чотирикласні “нормальні” звикладанням німецькою мовою. Як “рідна мова” була допущена й українська(церковнослов’янська з українською вимовою). Львівський університет булоперетворено на світський заклад, при ньому у 1787-1808 рр. діяв “Руський інститут”(“Studium Ruthenum”) – відділення, де на філософському і богословськомуфакультетах окремі предмети викладалися українською мовою.
Дуже низьким станосвіти був на Буковині. За турецького панування тут майже не було шкіл. Звстановленням австрійської влади було відкрито кілька шкіл, де викладаннявелося переважно румунською та німецькою мовою. Закарпаття перебувало у складіУгорського королівства, що обумовило там політику латинізації та мадяризації.Разом з тим, там існувала невелика кількість церковно-уніатських шкіл звикладанням “руською” (як називалась там українська) мовою. Викладанняслов’яно-руською мовою здійснювалося також у Мукачівській монастирській школі(з 1744 р. – духовній семінарії), яка стала основою для створенняучительської семінарії. У 1776 р. вона була переведена до Ужгорода.
ХІХ ст.висунуло нові завдання перед суспільством. З розвитком капіталістичних відносинуряд Російської імперії розпочинає проводити державну політику керівництваосвітою й вдається до реформ. Для управління освітніми закладами були створенінавчальні округи. Дев’ять українських губерній входили до трьох округів –Київського, Одеського та Харківського. Навчальні заклади було поділено начотири “розряди”: парафіяльні школи – для “людей найнижчих станів”; повітовіучилища – для дворян, службовців, купців, ремісників; гімназії та ліцеї, атакож університети – головним чином для дітей дворян.
Збереженнюстанового характеру освіти сприяли розпорядження міністерства народної освіти1813 р. та імператорський указ від 1827 р., які забороняли допуск у середні тавищі навчальні заклади вихідців з селян-кріпаків. У 1856 р. в українськихгуберніях діяло 1320 парафіяльних і повітових шкіл та училищ, в якихнавчалось 67,1 тис. осіб  – 1 учень на 188 жителів. Лише чвертьз них були вихідці з селян. Переважна більшість дітей прирікалася нанеписьменність. Розвиток початкової освіти гальмувався також нестачеюпедагогічних кадрів.
Російський урядпровадив політику русифікації в галузі освіти й не турбувався про відкриттянаціональних шкіл. Українська демократична інтелігенція поставила питання проправо українського народу на свою культуру й мову і стала на шлях організаціїнедільних шкіл для народу. Перша з них відкрилася у Києві в 1859 р. У1862 р. в Україні існувало 111 таких шкіл. Т.Шевченко написав для них“Букварь южнорусскій”, але цензура перешкоджала його розповсюдженню. Наприкінці1850-х рр. 84 київських вчителі звернулися до влади із заявою прозапровадження навчання в початкових школах України рідною мовою. З 1859 р.українська мова почала вводитись у недільних, а потім і у щоденних початковихшколах Києва. Однак валуєвським циркуляром (1863 р.) викладання українськоюмовою в школах було заборонене, а недільні школи ліквідовані.
У 60-х рокахХІХ ст. в галузі освіти було проведено низку реформ, зумовленихскасуванням кріпосного права (1861 р.). З 1864 р. всі типи початкових шкілперетворювалися на загальноосвітні “початкові народні училища” з єдиноюпрограмою. У кожній губернії створювалася посада попечителя народних училищ.Жінки одержали дозвіл на вчителювання. У 1872 р. більшість повітових початковихучилищ було реорганізовано у шестирічні міські училища.
У 1870-х рр.початкові народні школи почали відкриватися земствами. На 1898 р. їхкількість на Лівобережжі та Південній Україні становила 3179. Натомість,уряд підтримував створення церковно-парафіяльних шкіл, викладали в якихпереважно священики. Кількість таких шкіл особливо зросла на Правобережжі.Всього на 1897 р. в Україні існувало 16798 початкових шкіл усіхвидів, які могли охопити навчанням лише третину дітей шкільного віку. Крімтого, в містах існували платні приватні пансіони для дітей дворян, які готувалидо вступу в гімназії, ліцеї, університети та військові училища. Вонистворювалися окремо для хлопців і дівчат.
З початкомХХ ст. в українських губерніях, як і по всій Російській імперії,відбувалося помітне розширення шкільної мережі, оскільки капіталістичнаекономіка вимагала все більше освічених людей та кваліфікованих кадрівспеціалістів. За 1897-1911 рр. кількість початкових шкіл зросла з 13570 до18719. Однак система освіти в Росії лишалася становою й не відповідалазростаючим вимогам економічного та духовного розвитку суспільства. Вукраїнських губерніях це доповнювалося національним гнобленням, що проявлялосьу забороні вести навчання у школі українською мовою.
Ліберальнабуржуазія, насамперед земці, в діяльності яких переважали реформаторськітенденції, прагнула до децентралізації освіти й передачі її у відання органівмісцевого самоврядування. Радикальні верстви інтелігенції, передусім вчителі,наполягали на запровадженні освіти рідною мовою, брали активну участь у різнихтовариствах і комітетах, у подіях революції 1905-1907 рр. За це чимало зних зазнало репресій. Тільки у Катеринославській губернії 156 вчителівбуло усунуто від роботи.
Хоч і повільно,але з початку ХХ ст. зростала писемність населення в українських губерніях(у 1913 р. – близько 25% писемних). Цьому сприяло запровадження з1912 р. нового типу народних шкіл – вищих початкових училищ з 4-річнимтерміном навчання. На 1 січня 1916 р. в Україні їх налічувалося вжепонад 300. Але головну ставку в справі народної освіти уряд зробив нацерковно-парафіяльні школи, частка яких на 1911 р. становила 48%.Відповідним було й фінансування – 10 млн. крб. проти 4,8 млн.крб., які одержали школи міністерства народної освіти у 1904 р.
Проблемипочаткової школи не могли компенсуватися зростанням кількості недільних шкіл,мережа яких розширювалася досить повільно, й на січень 1917 р. їхналічувалося 112. Забезпечення підручниками, приміщеннями, вчительськимикадрами цих шкіл було вкрай незадовільним. Виняток становила лише Харківськажіноча недільна школа, організатором і керівником якої майже півстоліття булаХ.Алчевська. Школа була учасницею міжнародних виставок у Парижі, Чикаго,Брюсселі.
У ХІХ ст.починають створюватись і професійні школи. Спочатку вони відкривалися різнимивідомствами без чітко визначеної системи. В Україні існували Чернігівськеремісниче (1804 р.) і Кременчуцьке землемірне (1807 р.) училища, Херсонськеучилище торгівельного мореплавства (1834 р.), яке готувало штурманів, шкіперіві суднобудівників, Головне училище садівництва в Одесі (1844 р.), Харківськеземлеробське училище (1851 р.), кілька фельдшерських шкіл. З розвитком ринковихвідносин зросла кількість спеціальних навчальних закладів, якіпідпорядковувались міністерству народної освіти (вчительські семінарії),земельних справ (ветеринарні училища), військовому відомству (кадетськікорпуси, військові училища і школи). Земства організовували спеціальніремісничі училища, зокрема, Києво-Олександрівське (1874 р.), де навчалисьшевському і шорному ремеслам. Наприкінці ХІХ ст. в Україні існувало26 ремісничих земських училищ.
Реформою1888 р. була створена система промислово-технічної освіти. Всі промисловіучилища були поділені на ремісничі, які готували кваліфікованих робітників,нижчі (готували майстрів) і середні (техніків). В Україні нижчі технічніучилища спеціалізувалися переважно на залізничній справі. Їхналічувалося 10. До середніх спеціальних закладів належали комерційніучилища (всього – 17), учительські семінарії, середні технічні заклади(гірниче у Горлівці, політехнічне в Одесі, технічне в Миколаєві). В Одеськомунавчальному окрузі діяло 11 морехідних класів (1884 р.), які готуваликадри для Чорноморського торгового флоту. У Глухові було засновано учительськийінститут (1874 р.).
На початкуХХ ст. структура середньої та нижчої професійної освіти в підросійськійУкраїні залишалася такою, як і в попередні десятиліття. Зросла лише кількістьпрофесій, які можна було здобути вихідцям з селян, робітників і міщан. Виниклатакож нова форма навчання робітників, зайнятих на виробництві – вечірні танедільні курси й класи, яких у містах нараховувалося понад десяток. Кадривчителів для всіх форм професійної освіти готували 8 учительськихінститутів.
У першій половиніХІХ ст. середню освіту давали чотирирічні гімназії, що існували в усіхгубернських і деяких повітових містах, зокрема в Україні їх було 19. Вониутримувалися за рахунок державних коштів та частково міських прибутків. Угімназіях вивчалася російська, латинська, грецька, французька мови, математика,історія, географія та інші дисципліни. Після їх закінчення юнаки діставалиправо вступу до університетів або на державну службу, але тільки вихідці здворянства та чиновництва.
У 1864 р.був затверджений новий статут для гімназій. Створювалися повні гімназії(семикласні) і неповні (чотирикласні) двох типів – класичні й реальні.Перші давали класичну освіту й готували випускників до вступу в університет,другі – практичні знання (фізика, математика, хімія) та можливістьнавчання у вищих спеціальних закладах. Утворення реальних гімназій диктувалосянеобхідністю забезпечити освіченими кадрами підприємства. 1871 р. їх булоперетворено на реальні училища, введено 7-й додатковий клас, який давав правовступати до технічних вузів. У пореформену добу набула розвитку жіноча середняосвіта. З 1860 р. розпочалося створення жіночих училищ з семирічнимтерміном навчання. Перші жіночі гімназії в Україні були відкриті у Києві (1850р.) та Полтаві (1860 р.). З 1870 р. у жіночих гімназіях було запроваджено8-й клас, який призначався для підготовки учительок і виховательок.
Хоча середніосвітні заклади проголошувалися загальностановими, вони були розраховані переважнона дітей дворян, чиновників та буржуазії; вихідці з незаможних верствсуспільства фактично були позбавлені можливості вчитись у класичних гімназіях.Крім того, як пережиток феодальної доби існували станові середні навчальнізаклади закритого типу: інститути шляхетних дівчат, кадетські корпуси, приватніпансіони, де навчалися виключно діти дворян.
Середня йпрофесіональна освіта в українських губерніях Російської імперії на початкуХХ ст., відбиваючи вимоги часу, перебувала на піднесенні. У Київськомуучбовому окрузі кількість чоловічих і жіночих гімназій та реальних училищпротягом 1901-1911 рр. зросла вдвічі, а загальна кількість такихнавчальних закладів в Україні становила 385. Плата за навчання була дужевисокою, що фактично зберігало становий характер освіти. У 1911 р. у томуж окрузі 80% гімназистів становили діти дворян, чиновників, буржуазії йдуховенства.
У ХІХ ст.набула розвитку вища освіта. У 1805 р. було відкрито Харківськийуніверситет, який стає центром національного відродження. Його було заснованоза приватною ініціативою, головним чином В.Каразіна, на кошти харківськогодворянства й купецтва. 1834 р. було відкрито Університетсв. Володимира в Києві, до складу якого входили філософський, юридичний,згодом медичний (1842) факультети. Його першим ректором став професорМ.Максимович. 1863 р. університети отримали автономію. Але у 1884 р.її було скасовано, а університети передано під контроль попечителів навчальнихокругів.
Крім того,створювалися вищі навчальні заклади, що об’єднували гімназичний тауніверситетський курси: Волинська гімназія у Кременці (1805-1832 рр.),Рішельєвський ліцей в Одесі (1817 р.), при якому існував Інститут східних мовдля підготовки перекладачів (1828-1855 рр.), Гімназія вищих наук у Ніжині (1820р.), згодом перетворена у математичний (1832 р.), а потім юридичний (1840 р.)ліцей. У 1865 р. на базі Рішельєвського ліцею в Одесі був відкритийНоворосійський університет.
Економічний ікультурний розвиток країни прискорив появу спеціальних вищих навчальнихзакладів: Ніжинського історико-філологічного інституту, Харківськоговетеринарного інституту (1873 р.). Першим вищим технічним закладом в Україністав Південноросійський технологічний інститут у Харкові (1885 р.). У1898 р. було створено Київський політехнічний інститут у складі хімічного,механічного, інженерного та сільськогосподарського відділень. Серед професорівінституту були відомі вчені М.Артем’єв, С.Реформаторський, В.Кирпичов, якийстав його першим ректором. 1899 р. у Катеринославі почало діяти вище гірничеучилище.
Характерною рисоюу розвитку вищої освіти в Україні на початку ХХ ст. було створення мережівищих навчальних закладів для жінок. У 1903 р. в Одесі було відкрито Вищіжіночі педагогічні курси, які з 1906 р. отримали історико-філологічний тафізико-математичний факультети; після 17-річної перерви відновили діяльністьВищі жіночі курси у Києві (1906 р.), створені такі ж курси у Харкові (1907 р.),які крім двох традиційних факультетів мали юридичне відділення.
Свої особливостіу ХІХ ст. мав розвиток освіти у Східній Галичині, Північній Буковині йЗакарпатті, які перебували у складі Австрійської імперії. Кількість шкілпостійно зменшувалась, українська мова витіснялась німецькою та польською. На1841 р. початковою освітою у Галичині було охоплено лише 14% дітей.Подібне становище було на Закарпатті та в Північній Буковині. Під час революції1848-1849 рр. у Галичині діяло 60 недільних шкіл з українською мовоюнавчання, а на Закарпатті – 9, але згодом вони підпали під вплив церкви.
У результатіреформи 1869 р. в імперії було запроваджено обов’язкове навчання для дітейвіком від 6 до 14 років, а школи були передані під нагляд світськихорганів. За шкільним законом від 1895 р. початкові галицькі школиподілялися на два типи: нижчий (сільський) – трикласні та вищий(міський) – шестикласні. Після закінчення нижчих шкіл не можна булоздобути середню освіту.
На Закарпаттіавстро-угорський уряд здійснював політику мадяризації навчання, але й цимишколами у 1890-х рр. було охоплено менше 50% дітей шкільного віку. У ПівнічнійБуковині діяло лише 305 початкових шкіл, а закон про загальнообов’язковенавчання практично не здійснювався.
Гімназії, якідавали середню освіту, були переважно католицькі. З 1856 р. в них булоскасовано вивчення української мови. На 1899 р. українські гімназіїзалишилися лише у Львові й Перемишлі, а в Коломиї, Тернополі таЧернівцях – окремі гімназичні класи. На середину ХІХ ст. у СхіднійГаличині було 8 гімназій, на Буковині – 1, на Закарпатті – 9.Крім того, існували приватні професійні школи.
Вища освіта взахідноукраїнських землях зосереджувалася у Львівському університеті, Реальній(або торгівельній, 1817 р.), Ветеринарній (1897 р.), Технічній (1844 р.)академіях у Львові (остання була згодом реорганізована у політехнічнийінститут), Чернівецькому ліцеї. Львівський університет складався зфілософського, теологічного, юридичного та медичного факультетів. Викладанняпровадилося латинською, німецькою та польською мовами. Австрійський уряд нечинив перешкод для вступу українцям лише на богословський факультет, якийготував сільських священиків.
Головноюпроблемою шкільної освіти в Західній Україні було її недостатнє фінансування збоку цісарського уряду. За бюджетними асигнуваннями у 1912 р. на одногожителя Галичини припадало коштів вчетверо менше, ніж у центральних австрійськихпровінціях. Друга освітня проблема краю – це скорочення кількості абоповне закриття шкіл з українською мовою навчання й заміна викладання польською,румунською або німецькою мовами. Так, у Закарпатті на 1907 р. всі українськішколи були закриті, кількість змішаних шкіл, де викладання велося двомамовами – українською та німецькою або румунською – зменшилось з 306 у 1902 р. до 30 у 1914 р. Внаслідок такої політикивластей у краї був досить високий відсоток неписьменних – 70% (уГаличині – 63%), хоча в цілому на 1912 р. у тій же Галичині діяло5,8 тис. початкових шкіл.
На початкуХХ ст. кількість гімназій та реальних училищ у західноукраїнських земляхвпродовж 1900-1910 рр. подвоїлась. У Галичині функціонували61 гімназія й 13 реальних училищ (5 гімназій з українською мовоюнавчання; 20% всіх гімназистів – українці). З 13 гімназій та1 реального училища Буковини у 1910 р. лише в одній викладання велосяукраїнською мовою, а у двох – німецькою та українською. У всіх3 гімназіях Закарпаття викладання велося лише угорською мовою.
Українськомустудентству західноукраїнських земель після наполегливої боротьби вдалосядомогтися від австрійських властей відкриття у Львівському й Чернівецькомууніверситетах кількох українських кафедр. В цілому ж, освіта в українськихземлях як Російської, так і Австро-Угорської імперій не задовольняла потребсуспільства.
Новий етап урозвитку української освіти розпочався після Лютневої революції 1917 р.Хоча політика Тимчасового уряду була гальмуючим елементом, велику роль у цейчас відіграли українські громадські організації, яки утримували на власні коштиукраїнські школи, друкували підручники, організовували літні учительські курситощо. У березні 1917 р. було відкрито дві українські гімназії у Києві,невдовзі – університет у Катеринославі, консерваторію у Харкові,сільськогосподарський інститут в Одесі. У жовтні розпочав діяльністьУкраїнський народний університет (Київ) та Український учительський інститут(Житомир). До початку навчального року відкрилось більше 50 українськихсередніх шкіл, які існували на приватні або громадські кошти.
Велику роль урозвитку національної освіти відіграла Центральна Рада, яка проголосилаосновним завданням освітньої політики відродження рідної мови і школи. У червні1917 р. було створено Генеральне секретарство освіти на чолі зІ.Стешенком, яке взяло на себе функції керівництва справою освіти в Україні.Влітку 1917 р. секретарство почало призначати губернських і повітовихкомісарів освіти, завданням яких було проведення українізації школи. Післяпроголошення УНР до секретарства перейшло управління всіма освітніми установамив Україні. Було скасовано шкільні округи і замість них утворено комісаріатиосвіти. Національним меншинам забезпечувався вільний розвиток рідної мови таосвіти. Управління освітою кожної нації здійснювалося через відділи освіти приГенеральних секретарствах польських, єврейських, російських справ танаціональні ради освіти. У листопаді 1917 р. були відкриті УкраїнськаПедагогічна Академія та Українська академія мистецтв у Києві.
Уряд гетьманаП.Скоропадського продовжив освітню політику, розпочату Центральною Радою. Зачаси Гетьманату у більшості шкіл було введено українську мову, розпочалосьнавчання у 72 (з запланованих 150) українських гімназій, видано кількамільйонів примірників підручників українською мовою для початкової школи. Всіукраїнські школи, утворені у 1917-1918 рр. на приватні та громадськікошти, було переведено на державне фінансування. У жовтні 1918 р. уКам’янці-Подільському відкрився український університет, а КиївськийУкраїнський народний університет було перетворено на державний.
Значну увагунаціональній освіті приділяли Директорія УНР. У січні-травні 1919 р.посаду міністра освіти в уряді УНР обіймав І.Огієнко, який розробляв концепціюєдиної національної школи. Законом УНР про основи освіти (13 лютого1919 р.) національним меншинам надавалося право на школу рідною мовою.
У міжвоєннийперіод на західноукраїнських землях, де польський та румунський уряди проводилиполітику національного й культурного гноблення, українські школи закривалися.Закарпаття, що опинилося під владою Чехо-Словаччини, перебувало у кращомустановищі. Уряд країни дозволяв українцям користуватися рідною мовою.
Велику роль урозвитку національної освіти у цей час відіграли діячі українськогонаціонально-визвольного руху, які після поразки революції були змушеніемігрувати. Завдяки їх зусиллям 1921 р. у Празі розпочав діяльністьУкраїнський вільний університет. Він проіснував до 1939 р., а після Другоїсвітової війни відновив свою діяльність у Мюнхені. У 1922 р. булазаснована Українська господарська академія у Подебрадах (Чехія) –приватний заклад вищої освіти політехнічного типу у складіагрономічно-лісового, економічно-кооперативного та інженерного факультетів. У1932 р. академія була реорганізована у заочний технічно-господарськийінститут. У Празі діяв Український педагогічний інститут ім. М.Драгоманова(1922-1933), який готував вчителів початкових шкіл та дошкільних установ. ПісляДругої світової війни центр науково-культурного житті української еміграціїпереміщується до Канади та США. З 1945 р. у Саскатунському університеті(Канада) було запроваджено викладання української мови, літератури, історії. Накінець ХХ ст. українознавчі програми запроваджено у 12 університетахКанади.
Радянська влада вУкраїні також приділяла увагу розвитку освіти. Народне секретарство освіти угрудні 1917 р. очолив В.Затонський. Протягом наступних 2-3-х місяціву тих регіонах України, де існувала радянська влада, замість старих адміністративнихорганів освіти створювались відділи й комісаріати народної освіти,культурно-освітні комісії ревкомів. Ці органи на початку 1918 р.зустрілися з гострими кадровими проблемами, оскільки абсолютна більшістьадміністрації й учителів 480 гімназій та 356 неповних середніх шкілпоставилися до них різко негативно й практично не брали участі у перших спробахзапровадження обов’язкової та безкоштовної освіти.
25 січня1919 р. було ухвалено Декрет Раднаркому УСРР про єдину трудову школу.Передбачалося створити єдиний тип навчальних закладів – трудову школу, якаскладалася з двох ступенів: першого (5 класів) і другого (4 класи) збезкоштовним навчанням та викладанням предметів рідною мовою. З метоюякнайшвидшої підготовки спеціалістів для зруйнованої економіки України в1920 р. державні, громадські й приватні початкові і середні школи булитимчасово ліквідовані, а їх класи реорганізовані у 7-річну школу. Молодь малапродовжувати освіту в професійно-технічних школах і технікумах. Наприкінці 1920 р.в Україні нараховувалося 21887 шкіл.
 Радянська владавжила заходів для ліквідації станового характеру вищої освіти. З 1919 р.були запроваджені нові правила вступу до вищих навчальних закладів, якістворювали пільгові умови вихідцям з робітників і селян: не складались вступнііспити, не вимагалося свідоцтво про середню освіту, відкривались тримісячніпідготовчі курси. Замість ректорів і проректорів призначались спеціальнікомісари.
З 1920 р.почали організовуватися робітничі факультети (робітфаки). Університети ліквідовувались,а на базі окремих факультетів створювались відповідні інститути. На початку1920 р. поновив свою діяльність Київський політехнічний інститут, закритийу роки війни. Були відкриті інститути народної освіти, міжнародних відносин,зовнішньої торгівлі тощо. З урахуванням воєнного часу термін навчанняскорочувався, державні іспити скасовувались, а складалися лише іспити зпредметів, які вивчались на окремих факультетах. Наприкінці 1920 р. вУкраїні вже діяло 38 інститутів, де навчались 57 тис. студентів, атакож 13 тис. робітфаків і 665 професійних шкіл. Попит на освіту бувдуже великий. Так, в Одеський інститут народного господарства потрібно булонабрати кілька сот студентів, а заяви подали 13 тис. осіб.
Радянська владарозпочала ліквідацію неписьменності з літа 1920 р., оскільки 72% населенняУкраїні не вміли читати і писати. У травні 1921 р. Раднарком Україниухвалив Декрет про ліквідацію неписьменності. Для його виконання у 1923 р.було створене  товариство “Геть неписьменність!” на чолі з головою ВУЦВКГ.Петровським. Вже наприкінці 1920-х рр. рівень письменності виріс з 24%до 57%. Найбільша кількість слухачів у школах грамотності в Україні навчалась1934 р. (870 тис.). Згодом учнів у них стає менше, й 1936 р.товариство припинило діяльність як таке, що виконало свої функції.
У роки непувідбувався подальший розвиток системи освіти. 1925 р. в Україні –першій з союзних республік – було запроваджено обов’язкове чотирирічненавчання дітей віком 8-9 років. На початку 1930-х рр.загальнообов’язковою початковою освітою було охоплено 98% дітей віком до10 років, а 95% випускників початкових шкіл продовжували навчання усемирічній школі.
Поширенню освітисприяла політика коренізації, що почала здійснюватися в СРСР з весни1923 р. Вона включала в себе українізацію та створення умов для всебічногорозвитку національних меншин. Важливим чинником цієї політики була організаціямережі шкіл, вищих навчальних закладів з навчанням українською мовою та моваминаціональностей, які мешкали в Україні. Ця політика розпочалась з декретівВУЦВК від 27 липня і 1 серпня 1923 р., в яких проголошуваласярівність мов та необхідність дерусифікації. Питаннями коренізації займавсяРаднарком України та Республіканська центральна комісія з питань українізації.Помітну роль у цьому процесі відіграли О.Шумський та М.Скрипник. Вже на1930 р. 97% дітей у початкових школах навчались українською мовою, акількість студентів-українців становила 57%. Політика українізації булазгорнута у 1930-х рр.
Велику увагурадянська влада приділяла підготовці вчителів. У 1920 р. було відкрито48 педагогічних технікумів і близько 100 учительських курсів. Крімтого, відбувся поворот вчительської маси до радянської влади. За1926-1932 рр. кількість педагогічних інститутів зросла в республіці з 12до 46, а технікумів – з 59 до 84. Вдвоє було підвищено заробітну платувчителям початкової школи; на 80% – учителям старших класів. Разом з тим,держава посилила адміністративне керівництво та ідеологічний тиск на освіту. Утравні 1934 р. керівництвом республіки приймається спеціальна постанова,яка ставила під жорсткий ідеологічний контроль викладання історії та географії.
З 1931 р.відбувається відхід від так званої комплексної системи освіти, яка не давалаучням достатнього обсягу знань, і перехід до поєднання політехнічного навчанняз ґрунтовним засвоєнням наук. З 25 серпня 1932 р. в СРСРзапроваджувалася єдина загальноосвітня школа з десятирічним терміном навчання,а з 1934 р. – єдині типи школи: початкова (І-ІV класи), неповнасередня (І-VІІ класи) і середня (І-Х класи). Протягом 1930-х рр.значно зросла мережа неповних середніх та середніх шкіл при зменшенні кількостіпочаткових шкіл. Всього в Україні на травень 1941 р. працювала30881 загальноосвітня денна школа, з яких 4435 були середні(2264 – на селі).
Потреби економікивимагали постійного збільшення кількості закладів професійно-технічної освіти.На початку 1920-х рр. були створені школи фабрично-заводського учнівства(ФЗУ), куди приймали підлітків з чотирикласною освітою, та здійснено перебудовуспеціальної освіти. На базі колишніх ремісничих і реальних шкіл організованіпрофесійно-технічні школи для юнаків з семирічною освітою для підготовкикваліфікованих робітників. Замість вчительських семінарій, інститутів івідповідних факультетів університетів створювались інститути соціальноговиховання або профосвіти; відкрито інститут народного господарства,сільськогосподарські, зооветеринарні інститути; широкопрофільні медичніінститути (Київ, Харків, Одеса) та хіміко-фармацевтичні інститути (Харків,Одеса). Зростала мережа робітфаків, які готували робітничу молодь до вступу вінститути.
З 1929 р.розпочинається уніфікація вищої і середньої спеціальної освіти і реорганізаціяїї за галузевою ознакою. Вищим навчальним закладом став інститут, а середнімспеціальним – технікум. Усі технікуми передавалися з Наркомату освітигалузевим наркоматам. Їх кількість зросла до 576 (1938 р.). Було створеногалузеві вищі навчальні заклади. З 1932 р. розпочалось укрупнення203 вузів України, з яких на 1938 р. залишилось 123. За рішеннямуряду УСРР від 10 березня 1933 р. в республіці було відновлено університетську освіту. Почали працювати університети у Києві, Харкові, Одесі,Дніпропетровську.
Після включеннязахідноукраїнських земель до складу УРСР освіту в краї було реорганізовановідповідно до діючої в СРСР системи. Вона стала загальнообов’язковою. Усередині 1940 р. тут діяло 6918 шкіл, у тому числі 6000 – зукраїнською мовою навчання. Розгорнулася ліквідація неписьменності середдорослого населення. Всі вищі й середні навчальні заклади перейшли на державнеутримання. У 1940/41 навчальному році у західноукраїнських землях діяло15 вузів (7 – у Львові), 23 технікуми і 2 робітфаки.
Під час німецькоїокупації загарбники намагались прищепити українцям фашистську ідеологію.Директива головного ідеолога третього рейху В.Розенберга передбачала для дітейна окупованих територіях чотирикласну освіту. Гауляйтер України Е.Кох вважавдостатнім три класи. Кілька вищих та середніх спеціальних учбових закладів, щодіяли в Україні на початку окупації, незабаром було закрито, а студентів іучнів вивезено як робочу силу до Німеччини.
В УРСР у повоєнніроки першочергова увага приділялася відновленню і вдосконаленню мережінавчальних закладів. Вже в першому після визволення 1943/44 навчальномуроці в усіх містах і селах республіки школи відновили свою роботу. До навчаннязалучалась молодь, яка змушена була припинити його в зв’язку з війною. Звересня 1943 р. в Україні були створені школи робітничої молоді, а увересні 1944 р. – школи сільської молоді з навчанням без відриву відвиробництва.
Здійсненнязаходів, спрямованих на охоплення всіх дітей навчанням у школі, створення йрозширення мережі вечірніх та заочних шкіл сприяло розгортанню обов’язковоїсемирічної освіти. До 1953 р. в основному було забезпечене загальнесемирічне навчання для дітей шкільного віку, у другій половині 1950-х рр.майже всі учні мали можливість закінчити десятирічку, адже у 1958 р. вУкраїні діяли 11 тис. середніх шкіл – у 2,5 рази більше, ніж у1940 р.
З 1958 р.замість семирічної обов’язкової було організовано восьмирічну школу, яка давалаучням загальноосвітні та технічні знання. Повну середню освіту молодь здобувалав школах робітничої та сільської молоді або в загальноосвітній середнійполітехнічній школі (9-10-ті класи). Наприкінці 1950-х рр. у країніпочалась організація шкіл-інтернатів, в яких навчалися сироти, діти інвалідівВеликої Вітчизняної війни та праці, малозабезпечених батьків та одинокихматерів. На кінець 1950-х рр. в Україні діяло понад 90 шкіл-інтернатів.
У 1960-1970-х рр.продовжувався розвиток і вдосконалення системи народної освіти. У1960-ті рр. було запроваджене загальнообов’язкове восьмирічне навчання, ав 1970-ті – завершений перехід до загальної середньої освіти, яказапроваджувалася не тільки через загальноосвітню школу, але й через середнюспеціальну освіту та систему професійно-технічного навчання. Водночас буливнесені зміни до структури школи. Навчання в початковій школі теперзавершувалося за три роки замість чотирьох. У 1980-х рр. значно скоротиласякількість початкових і неповних шкіл і водночас зросла кількість середніх, щостановлять основну ланку шкільної освіти.
На1990/91 навчальний рік в Україні налічувалося 20819 шкіл, в якихнавчалося 6,8 млн. учнів. У 15316 школах (3,3 млн. учнів) навчанняздійснювалося українською мовою. Російською мовою навчалися у 1303 школахреспубліки. Змішаних українсько-російських шкіл у республіці нараховувалося уцей період 981. У 93 школах України навчання здійснювалося румунськоюмовою, в 59 – угорською, в 14 – молдавською, у двох – польською.Зате не існувало жодної української школи за межами республіки.
Швидко зростаючийу повоєнні роки технічний рівень виробництва висував дедалі вищі вимоги дляпідготовки кадрів працівників для всіх галузей народного господарства. Досвідпоказав, що однією з найефективніших форм підготовки нового поповненняробітничих лав є професійно-технічні училища, які поряд з професією даютьмолодим робітникам і середню освіту. Крім того, існувала система виробничогонавчання: виробничо-технічні курси, вечірні та заочні школи, технікуми,інститути. На 1987 р. в Україні функціонувало понад1200 професійно-технічних училищ всіх видів, де навчалося 710 тис.учнів.
У повоєннесорокаріччя розширювалася підготовка спеціалістів у системі вищої і середньоїспеціальної освіти. У 1954 р. було здійснене об’єднання дрібних вузів іспоріднених факультетів, організовано ряд нових вищих навчальних закладів ізбільшено прийом на інженерні спеціальності. На 1960 р. кількість вузів вУкраїні скоротилася із 160 до 135, але контингент студентів збільшився з201 тис. до 417 тис. Значно розширилися заочні та вечірні відділенняпри університетах та інститутах. У 1960-1980-х рр. зміцнюваласяматеріально-технічна база вузів, будувалися навчальні корпуси, гуртожитки,спортивні комплекси. На основі Донецького, Сімферопольського й Запорізькогопедінститутів були створені університети. У 1986/87 навчальному році вУкраїні працювали 146 вищих навчальних закладів, де навчалося850 тис. студентів. У 1969 р. в ряді вузів республіки були створеніпідготовчі відділення, слухачі яких після складання іспитів зараховувалися наІ курс.
Розшириласьпідготовка спеціалістів із середньою спеціальною освітою. У1986/87 навчальному році в Україні налічувалося 733 середніхспеціальних навчальних заклади, де навчалося 805 тис. учнів, якіотримували 370 професій.
Розвиток освіти уповоєнний період забезпечив високий освітній рівень жителів України. На1987 р. кількість населення з вищою та середньою (повною й неповною)освітою становила 28 млн. чоловік при загальній кількості 52 млн. Вцілому, вища і середня спеціальна школи виконували покладені на них завданняпідготовки кадрів для економіки, науки й культури. Але у цей період необійшлося без помилок і порушень у галузі освіти. Політика “злиття націй”призвела до того, що в Україні залишилося менше половини шкіл з українськоюмовою навчання, а в деяких великих містах вони зовсім зникли. Вузи та середніспеціальні навчальні заклади майже повністю перейшли на російську мову.
Разом з тим, попривсі негативні явища радянська школа забезпечила всім громадянам республікидоступ до освіти, дала змогу в історично короткий строк ліквідувати масовунеписьменність й запровадити загальну середню освіту, створити значний науковийі культурний потенціал. Але в умовах командно-адміністративної системинаціональної школи в Україні не існувало, такої школи, де учням дають не тількизнання, а й виховують їх патріотами. При цьому за основу беруть рідну мову,історію, культуру свого народу. Процес створення такої школи розпочався вУкраїні після здобуття незалежності.

Лекція ІІ.Наука, техніка України як невід’ємні частини
науково-технічноїреволюції
План
1.   Наука України уХVІІ-ХІХ ст.
2.   Формування системи науковихустанов і розвиток науки у першій половині ХХ ст.
3.   Особливості української наукив умовах науково-технічної революції.
Наукові знанняприйшли на Русь з прийняттям християнства через переклад грецьких та іншихкниг. На Русі знали твори античних авторів – Арістотеля, Платона, Сократатощо. Науково-природничі знання знаходились під впливом середньовічнихтрактатів Козьми Індикоплова, “Шестоднева” Іоанна, екзарха болгарського.
Поряд з цим, наРусі існували й практичні знання, що з’явилися внаслідок виробничої діяльності.Металургія, ковальське й ювелірне виробництво вимагали знань у галузіметалознавства, а будівельна справа – елементарних знань з математики.Виробництво скла, мозаїк, різнокольорових емалей, глазурі для керамічноговиробництва було неможливе без знання хімічних властивостей матеріалів.
Головним центромрозвитку наукових знань в Україні на початку ХVІІ ст. був Київськийколегіум, навколо якого зосереджувались кращі наукові сили. Викладачі колегіумув трактуванні деяких питань вийшли далеко за межі теологічного тлумаченнясвіту. Вони сприймали ідеалістичні погляди Арістотеля, які становили основуїхніх філософських концепцій, але в своїх спробах творчо переосмислити йогоспадщину звертались не до  інтерпретованих церквою творів філософа, абезпосередньо до першоджерел. Разом з тим, у поглядах деяких викладачівколегіуму простежувались елементи матеріалістичного світосприйняття. Так, ЙосипКононович-Горбацький викладав у колегіумі філософію. Його курс включав логіку,фізику й метафізику. Він вважав, що матерія перебуває у постійному русі й щосаме рух є формою її існування, та стверджував, що світ існує незалежно відлюдської свідомості.
Викладачіколегіуму були знайомі не лише з філософською системою Аристотеля. Їм буливідомі матеріалістичні погляди старогрецьких філософів. Так, М.Стрийковський усвоїй “Хроніці” виклав ці погляди на походження світу.
У другій половиніХVІІ ст. центром освіти і науки в Україні стала Києво-Могилянська колегія.Тут гуртувалися наукові сили того часу: Інокентій Гізель, ІоаникійГалятовський, Лазар Баранович, Антоній Радивиловський та інші. Київські вченізосереджували увагу на складних питаннях астрономії, математики, географії таінших наук. Зокрема, І.Галятовський намагався розкрити причини таких явищприроди, як сонячне і місячне затемнення, хмарність, блискавка. Передовіпогляди у галузі астрономії, що пов’язувалися з системою Коперника, проявилиперекладачі “Космографії” Є.Славинецький та А.Сатановський. У науковомусередовищі Києва були знавці математики, зокрема планіметрії та стереометрії.
У ХVІІІ ст.на розвиток і поширення наукових знань у Гетьманщині, Слобожанщині та іншихукраїнських землях вплинуло створення Петербурзької Академії наук та діяльністьМ.Ломоносова. Своїм вченням про поверхню землі він поклав початок розвиткугеології, надавав великого значення використанню кам’яного вугілля, яким багатінадра України. Наукові експедиції Академії наук мали велике значення длявивчення природи України. Їх маршрути пролягали через Київ, Глухів, Бахмут таінші міста. На початку ХVІІІ ст. було відкрито поклади кам’яного вугілля вДонбасі. Академічні комплексні експедиції на чолі з П.Палласом, В.Зуєвим таіншими вченими започаткували систематичні геологічні дослідження в Україні.
Щодо точних наук,то певних успіхів було досягнуто в галузі математики. Складений ФеофаномПрокоповичем у 1707-1708 рр. курс лекцій з арифметики і геометрії длястудентів Київської академії мав переваги над тогочасними зарубіжнимипідручниками з математики. Підручник викладача математики Київської академіїІ.Фальковського “Скорочення змішаної математики” та книга “Теоретичнаастрономія” були значним досягненням тогочасної науки.
Математика йфізика займали значне місце в учбовій програмі Studium Ruthenum при Львівськомууніверситеті. Викладали ці предмети у ХVІІІ ст. вихідці із ЗакарпаттяПетро Лодій та Іван Земанчик. У цілому поширення наукових знань в українськихземлях досягло помітних успіхів, хоч і гальмувалась феодальними відносинами івідсутністю власної державності.
ВпродовжХVІІ-ХІХ ст. математика, механіка, фізика, хімія та ін. сформувалися яксамостійні науки. Особливого розвитку вони набули наприкінці ХVІІІ – ХІХст. у зв’язку з індустріальною революцією.
У ХІХ ст.науково-дослідна робота зосереджувалася в університетах та ліцеях. Професоривищих навчальних закладів поряд з викладанням займалися дослідженнями влабораторіях, наукових кабінетах, обсерваторіях. У науці все більше наросталаборотьба між матеріалістичним та ідеалістичним світоглядами.
ПрофесорХарківського університету Т.Осиповський у праці “Зміна Сонця” висловив ряддумок про природу світла. В астрономії він був послідовником Лапласа. Виданий уПетербурзі тритомний “Курс математики” за його авторством протягом кількохдесятиліть служив основним вітчизняним підручником з цієї галузі науки. УКиївському університеті працював професор В.Федоров, діяльність якого сприялавідкриттю в університеті обсерваторії. Помітне наукове значення мали праці застрономії професора Рішельєвского ліцею В.Петровського, який вивчав космічнітіла та будову всесвіту. Професор Харківського університету гідрогеологН.Борисяк досліджував геологічну будову басейну річок Сіверського Дінця, Дніпраі Дону, геологію Донбасу.
Велику роль урозвитку природничих, фізико-математичних та технічних знань відігравалинаукові товариства, які зміцнювали контакти між ученими та займалисяпропагандою знань. Особливо виділялися Харківське (1863), Київське (1899),Одеське (1870) товариства дослідників природи. Перше математичне товариство вУкраїні виникло при Харківському університеті у 1879 р. Київське фізико-математичнетовариство (1890) друкувало наукові праці у своїх “Звітах” і “Протоколах”.Наприкінці 1860-х рр. розпочало роботу Київське відділення Російськоготехнічного товариства. Згодом воно взяло активну участь у заснуванні Київськогополітехнічного інституту.
Назахідноукраїнських землях у 1892 р. на базі Літературного товариства ім.Т.Шевченка було створено Накове товариство ім. Т.Шевченка, яке складалосяз трьох секцій: історико-філософської, філологічної,математично-природничо-медичної та ряду комісій з окремих галузей науки.Товариство видавало наукові журнали, серійні видання.
Помітних успіхіву другій половині ХІХ ст. досягла математика. З 1885 р. уХарківському університеті працював видатний математик О.Ляпунов, якому належитьпровідне місце в розробці проблем стійкості й рівноваги руху механічних систем.Його праця “Загальна задача про сталість руху” не втратила свого науковогозначення до наших днів. Математики Київського університету заклали фундаментнової алгебраїчної теоретичної школи. Праця М.Ващенка-Захарченка “Символічнечислення і застосування його до інтегрування лінійних диференційних рівнянь”стала відома у всій Європі. Засновником математичної школи в Одесі ставпрофесор Є.Сабінін. Його учень С.Ярошенко в 1873 р. видав першу в математичнійлітературі працю, присвячену проекційній геометрії, – “Початки новоїгеометрії”.
ХІХ століттяв усьому світі було періодом бурхливого розвитку фізики. Нові відкриття –закон збереження і перетворення енергії, явище електролізу, електромагнітні явища –вимагали нових філософських узагальнень.
ПрофесорНоворосійського університету М.Умов своїми працями, присвяченими хвильовимпроцесам і земному магнетизму, зробив помітний внесок у розвиток світовоїнауки. У Київському університеті проблемами молекулярної фізики займавсяМ.Авенаріус. У Києві 1884 р. виникла перша в Україні кафедра теоретичноїфізики, яку очолював М.Шіллер. У Харкові з 1880 р. фізик М.Пильчиковрозвивав теорію магнітних аномалій і магнітних вимірів, працював у галузіелектротехніки та електролізу, став одним з піонерів рентгенографії тарентгенології в Росії. Пильчиков був дійсним челеном багатьох вітчизняних тазакордонних наукових товариств.
1864 р. М.Бекетоворганізував у Харківському університеті при фізико-математичному факультеті першефізико-хімічне відділення і лабораторію фізичної хімії. У галузі загальноїхімії працював Я.Михайленко, який у 1899 р. увів парціальні величини утермодинаміку розчинів, випередивши цим відкриття Люїса.
Активна розробкакорисних копалин зумовила піднесення геологічної науки. К.Феофілактов заснуваву Києві школу геологів, що поклала початок вивченню Українського кристалічногощита та геології Придніпров’я.
Значного розвиткудосягла біологія. У 1867 р. І.Мечников був обраний доцентомНоворосійського університету. Він створив вчення про фагоцитоз та імунітет, якезнайшло визнання у світовій науці. У 1886 р. спільно з мікробіологомМ.Гамалією він організував в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію.
Центром науковоїдіяльності на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст.залишався Львівський університет та математично-природничо-медична секціяНаукового товариства ім. Т.Шевченка. Активними членами секції сталиматематики В.Левицький і М.Зарицький. У галузі загальної хімії у Львові з1872 р. плідно працював Б.Радзішевський. Проблемами органічної хімії у60-70-х рр. ХІХ ст. займався керівник кафедри хімії Е.Ліннеманн. Львівськівчені-геологи провели ряд ґрунтовних досліджень з метою вивчення геології краю.Ю.Токарський розробляв літографію і петрографію відкладів південно-східноїчастини Карпат; виверження порід вивчав основоположник мікроскопічноїпетрографії Ф.Ціркель.
У 1881 р.уродженець України, інженер М.Бенардос першим у світі винайшов і застосував упромисловій практиці дугове електрозварювання металів. Найбільш економічний длясвого часу паровоз сконструював наприкінці ХІХ ст. київський інженерО.Бородін.
ПочатокХХ ст. ознаменувався помітною демократизацією науки, що знаходило свійвияв насамперед у популяризації наукових знань, чому була присвячена діяльністьО.Ляпунова, В.Стеклова, Д.Синцова, С.Реформатського та ін.
Значно зрослиміжнародні зв’язки вчених України. Активну участь у роботі майже всіхміжнародних математичних конгресів початку ХХ ст. брав професорХарківського університету, почесний член Амстердамського математичноготовариства Д.Синцов. Професора Київського університету, геолога М.Андрусоваобрали членом Ради Міжнародного геологічного конгресу.
Помітних успіхівна початку ХХ ст. досягли математики України. Зокрема, викладачі київськихвузів В.Єрмаков, Б.Букрєєв, їх учні Г.Пфейффер, П.Воронець з успіхомдосліджували різні питання теорії диференційних рівнянь, варіаційного числення,а також звернулись до нових проблем математики – теорії поверхонь,алгебраїчних функцій двох змінних і теорії груп. Викладач комерційногоінституту Є.Слуцький проводив дослідження в галузі математичної статистики,розробив основи теорії випадкових функцій.
ПрофесорКиївського університету Д.Граве створив алгебраїчну школу, з якої вийшли відомівчені М.Чеботарьов, О.Шмідт, Б.Делоне, М.Кравчук. Основним напрямом їхніхдосліджень був один з найголовніших відділів алгебри – теорія груп.Математики Харківського університету працювали в галузях математичної фізики(В.Стеклов), геометрії і геометричної теорії диференційних рівнянь (Д.Синцов),математичного аналізу теорії функцій і теорії ймовірностей (С.Бернштейн).
Значних успіхівдосягли вчені в галузі фізики. Представник київської фізичної школиМ.Авенаріуса Й.Косоногов провів ряд досліджень, присвячених вивченнюелектролізу за допомогою ультрамікроскопу, питанням оптичного резонансу,електричних коливань. Проблемами оптики займались професор Київськогоуніверситету і політехнічного інституту Г.Де-Метц та професор Харківськогоуніверситету Т.Кравець. Дослідження останнього з питань поглинання світла врозчинах забарвлених речовин становили на той час одне з найвидатнішихдосягнень у галузі оптики, а в сучасній науці вони мають велике значення узв’язку з висновками квантової теорії.
Засновникомхарківської школи радіофізиків був Д.Рожанський, який своїми дослідженнямиколивного розряду в 1908 р. набагато випередив у цій галузі зарубіжнихвчених. Цінні дослідження з різних питань геофізики, оптики, радіотехніки тарентгенографії провів професор Харківського технологічного інститутуМ.Пильчиков.
У Львівськомууніверситеті М.Смолуховський займався розробкою проблем молекулярної фізики ітермодинаміки. Своїми працями він створив основу для молекулярно-кінетичногообґрунтування другого начала термодинаміки.
Особливогозначення в Україні на початку ХХ ст. у зв’язку з подальшим розвиткомпромисловості набули технічні науки. Цей час пов’язаний з якісно новим етапом урозвитку науки: віднині наукові дослідження стали випереджати і визначатирозвиток техніки, а не навпаки, як було до цього часу. Практичне застосуваннянаукових ідей привело до кардинальних змін у техніці та технологічних процесах.
Важливі науковіпроблеми аналітичної механіки, динаміки твердого тіла розробляли професориКиївського університету Г.Суслов, П.Воронець, праці яких поклали початок новомурозділу механіки і математики – динаміки неголономних систем.
Видатнимвченим-механіком був ректор Київського політехнічного інституту В.Кирпичов.Його дослідження з різних питань фізики, механіки, опору матеріалів,варіаційного числення не втратили свого значення і в наш час. Викладач цього жінституту з 1904 р. Є.Патон став відомим фахівцем у галузі мостобудування.Йому належав ряд посібників і монографій з питань розрахунку і проектуваннямостів, численні проекти мостів оригінальних конструкцій.
ПрофесорКатеринославського вищого гірничого училища О.Динник – засновник науковоїшколи з теорії пружності – працював у галузі проблем стійкості та даввизначення коефіцієнтів стійкості, вивчав питання гірського тиску і міцностіпідйомних шахтних канатів. Оригінальністю і новизною відзначалися роботипрофесора того ж училища Я.Грдини в галузі динаміки живих організмів з широкимзастосуванням методів аналітичної механіки, в яких уже в той час проступалириси сучасної біокібернетики.
Комплекснимпроцесам розробки й експлуатації вугільних родовищ Донбасу були присвяченінаукові праці професора О.Терпигорєва. Розробкою аналітичних методівпроектування рудників і шахт займалися Л.Шевяков та Б.Бокій. Цінний внесок урозвиток гірничої науки зробили праці професора М.Протодяконова з проблемгірського тиску і кріплення гірничих виробок. Визначеним ним коефіцієнтомміцності і класифікацією гірських порід за міцністю користуються і зараз привідповідних розрахунках.
Серед технічних наукширокого розвитку набуло вивчення металургії, тісно пов’язане з розвиткомметалургійної промисловості в Україні. Велике значення для розв’язання рядупроблем у галузі металознавства і термічної обробки металів мали праці відомоговченого-металурга, професора Київського політехнічного інститутуВ.Іжевського – автора проекту електроплавильної печі оригінальноїконструкції.
Чималий внесок урозвиток металургійної справи зробили вчені Катеринославського вищого гірничогоучилища, які досліджували процеси доменного виробництва, виробництва коксу,підготовки металургійної сировини (П.Рубін), вивчали природу і властивостібулату, смугасту структуру сталі, розробляли теорію прокатки металів(А.Виноградов), теорію доменного процесу (М.Павлов). На початку ХХ ст. наметалургійних заводах України (Брянському, Маріупольському, Краматорському)працював визначний український металург-практик, конструктор доменних печей,один з засновників школи вітчизняних доменщиків М.Курако.
Різні галузіелектротехніки збагатили своїми дослідженнями професор Харківськоготехнологічного інституту, автор перших вітчизняних підручників з електротехнікиП.Копняєв, наукові праці якого присвячені теорії машин і електричної тяги;М.Артем’єв, який вивчав дії струму високої напруги і розробив проектиелектростанції та електромережі Харкова, електричного трамваю в Полтаві та ін.
Важливідослідження проводили вчені в різних галузях хімічної науки. Над проблемамиорганічної хімії працював С.Реформатський, роботи якого стосувалися синтезів задопомогою металоорганічних сполук. Наукові пошуки І.Осипова – представникахарківської хімічної школи М.Бекетова – та професора Новоросійськогоуніверситету П.Павлова з питань термохімічних процесів сприяли розвиткуфізичної хімії. Основоположником колоїдної хімії в Україні вважаєтьсяА.Думанський, який з 1912 р. викладав у Київському університеті курсколоїдної хімії і того ж року видав монографію “Про колоїдні речовини”.
У Львівськомууніверситеті питання загальної і фармацевтичної хімії вивчав засновник науковоїшколи хіміків у Львові Б.Радзішевський. Дослідження в галузі фізичної хімії тутпроводили С.Толочко, В.Кемула.
Помітний внесок урозвиток і демократизацію науки, в справу популяризації наукових знань робилинаукові товариства, багато з яких діяли при університетах. Так, при Київськомууніверситеті налічувалося десять наукових товариств, при Харківському –працювало вісім, у Новоросійському – чотири.
Велике значеннядля розвитку технічних знань в Україні мала діяльність філіалів Російськоготехнічного товариства у Києві, Одесі, Харкові та інших містах. Найактивнішимсеред них було Київське відділення Російського технічного товариства, якеочолював професор університету і політехнічного інституту Г.Де-Метц. До йогоскладу в 1915 р. входило сім відділів: архітектурний,механіко-будівельний, цукровий, фотографічний, електротехнічний,теплотехнічний, борошномельний.
Помітну роль урозвитку авіаційної справи, теоретичну основу якої заклали М.Жуковський іК.Ціолковський, відіграли добровільні повітроплавальні товариства, гуртки іаероклуби. 1908 р. в Одесі було засновано аероклуб, у якому вже через двароки налічувалося близько 140 членів. Його вихованцями були піонериповітроплавання С.Уточкін та М.Єфимов, який 8 березня 1910 р.здійснив над Одесою перший у Росії політ на літаку.
1908 р.повітроплавальний гурток організувався при Київському політехнічному інституті,а через рік виникло Київське товариство повітроплавання. Невдовзі вониоб’єдналися в єдине товариство. Його керівником став професор політехнічного інститутуМ.Делоне. У товаристві успішно працювали такі видатні конструктори і льотчики,як Д.Григорович, І.Сікорський, П.Нестеров, Ф.Андерс, професор політехнічногоінституту О.Кудашев. І.Сікорський уславився як конструктор перших у світінадпотужних багатомоторних літаків “Російський витязь” та “Ілля Муромець”.Заслуга створення перших гідролітаків типу “летючий човен” належить колишньомустуденту КПІ Д.Григоровичу. Сконструйовані ним моделі гідролітаків широковикористовувались у бойових діях під час Першої світової війни. Лише в Києвіпротягом 1909-1912 рр. було створено близько 40 дослідних літаків різнихтипів. 27 серпня 1913 р. над Сирецьким аеродромом у Києві П.Нестероввперше в історії авіації здійснив одну з найскладніших фігур вищогопілотажу – “мертву петлю”, яка пізніше дістала назву “петлі Нестерова”.
Новий етап урозвитку української науки розпочався з розпадом Російської імперії. Установчізбори Української Академії наук (УАН) відбулися у листопаді 1918 р. Першимпрезидентом академії став відомий вчений, мінералог, кристалограф, геохімикВ.Вернадський. УАН складалася з трьох відділів і нараховувала 12 членів.12 лютого 1919 р. в Києві відбулись загальні збори учених –засновників академії. У постанові від 4 липня 1919 р. Раднарком УСРРзазначав, що утворення Академії наук має першочергове значення для розвиткунауки в Україні. Наприкінці 1920 р. у складі її трьох відділів працюваливже три інститути, 26 кафедр, 15 наукових комісій та комітетів. Урядвзяв на себе фінансування УАН.
У зв’язку з відмовоюу квітні 1921 р. В.Вернадського від своїх обов’язків президентом УАН булообрано колишнього міністра науки і культури в уряді гетьмана П.СкоропадськогоМ.Василенка. Після ліквідації у 1920 р. університетів наукова діяльність вУСРР зосереджувалась переважно в установах УАН. У червні 1921 р. РНК УСРРсхвалив постанову, згідно з якою академія визначалася найвищою науковоюдержавною установою республіки. Після укладення Ризького мирного договору уберезні 1921 р. УАН перейменували на перейменовано на ВсеукраїнськуАкадемію наук (ВУАН). Такою назвою декларувався намір об’єднати в рамках однієїорганізації наукову інтелігенцію всієї України. Відносини ВУАН з керівництвомрадянської України були напруженими. Зв’язки із західними вченими швидко зійшлинанівець. Влада не визнала повноважень М.Василенка, і в березні 1922 р.президентом обрали академіка О.Левицького, але у травні 1922 р. після йогосмерті президентом став В.Липський, який обіймав цю посаду до 1928 р.
У 20-ті рр.ХХ ст. розвиток науки спрямовувався в загальнодержавному масштабі. Длякерівництва діяльністю наукових установ республіки при Народному комісаріатіосвіти було створено Головне управління наукових установ – Головнаука, ана ВУАН покладалося завдання координувати й організовувати діяльність науковихустанов республіки та окремих учених, вивчати досягнення науки за кордоном,спрямовувати розвиток науки і техніки відповідно до потреб народногогосподарства.
Основним науковимосередком стали науково-дослідні кафедри при учбових закладах та ВУАН. Прикафедрах налагоджувалося навчання аспірантів. Майже щорічно проводились виборив дійсні члени, а з 1924 р. – у члени-кореспонденти ВУАН. Наприкінці1920-х рр. у систему ВУАН входило близько 40 дослідних науковихустанов – інститути, комісії, кабінети, кафедри. Наукову роботу вели37 дійсних членів ВУАН, 111 штатних і 275 позаштатних науковихпрацівників.
Чималонауково-дослідних установ, зокрема кафедри Харківського технологічного,Катеринославського гірничого та Київського політехнічного інститутів, виконувализавдання по відбудові підприємств. Розпочалося планомірне дослідженняДонецького вугільного, Криворізького залізорудного та Нікопольськогомарганцевого басейнів. На базі радіологічної лабораторії 1925 р. в Одесібуло створено хіміко-радіологічний інститут. Помітні досягнення у1920-ті рр. в Україні відбулися у розвитку радіофізики. Під керівництвомД.Рожанського вперше в світі було створено магнетронний генератор, який пізнішестав одним з основних елементів радіолокаційної апаратури.
Значних успіхівбуло досягнуто в галузі математики й механіки. Дослідження М.Крилова з теоріїнелінійних диференційних рівнянь стали основою для формування київської школинелінійної механіки. У галузі теорії диференційних рівнянь з частиннимипохідними успішно працював Г.Пфейффер.
КерівництвоУкраїни на межі 20-30-х рр. ХХ ст. приділяло значну увагу розвитковінауки. Бюджет ВУАН у 1932 р. становив майже 1,5 млн. крб. У травні1928 р. президентом ВУАН було обрано академіка Д.Заболотного. Середновообраних академіків були засновник електрозварювальної школи в УкраїніЄ.Патон, хімік-технолог Є.Орлов. У 1930 р. президентом ВУАН ставО.Богомолець.
З 1930 р. всистемі Академії наук основною науково-організаційною ланкою став інститут. Вакадемії було створено два відділи: природничо-технічний (до нього, зокрема,входили математичні, індустріально-технічні, фізико-хімічні науки) тасоціально-економічний. З метою підготовки наукових кадрів у 1930 р. вакадемії було створено аспірантуру.
Для зосередженнязусиль вчених на розв’язанні першочергових проблем при Академії наук булостворено Комісію по вивченню природних багатств республіки. Для вирішенняпроблем реконструкції металургійної промисловості було створенонауково-дослідні інститути металів у Харкові (1928) та Дніпропетровську (1929).Розгорнулися дослідні роботи у галузі машинобудування, енергетики, будівельноїтехніки. 1929 р. Є.Патон заснував у Києві електрозварювальну лабораторію,на базі якої згодом був створений науково-дослідний інститут.
Успішнорозгорталися дослідження в галузі фізико-математичних наук. 1928 р. у Харковібуло відкрито Український фізико-технічний інститут (УФТІ). В інститутіфункціонував прискорювач ядерних реакцій. Використовуючи його, вчені розпочалидослідження в галузі ядерної фізики і вже у 1932 р. розщепили атом літію.У той час в УФТІ працював І.Курчатов.
У математичнійнауці в Україні, як і в попередні роки, видатну роль відігравали дослідженняМ.Крилова та його учня М.Боголюбова. Вони заклали основи нової галузіматематики – нелінійної механіки. 1927 р. з ініціативиЛ.Писаржевського в Дніпропетровську на базі науково-дослідної кафедриелектронної хімії було засновано Інститут фізичної хімії. Вчені інститутурозгорнули дослідження зв’язку механізму хімічних процесів з хімічною будовоюречовини.
1 квітня1934 р. ВУАН була підпорядкована Раднаркому УСРР. У складі академії булостворено або значно розширено науково-дослідні інститути хімії, хімічноїтехнології, фізичної хімії, геології, математики та ін. Внаслідок цихорганізаційних заходів в Академії наук замість 164 невеликих інститутів,кафедр, комісій, лабораторій було створено 36 структурних одиниць(науково-дослідні інститути та установи при Президії). На травневій сесії ВУАН1934 р. було обрано 9 дійсних членів та 18 членів-кореспондентів,у їх числі – О.Шмидт (математика), В.Яворський (органічна хімія),О.Лейпенський (фізика).
У лютому1936 р. РНК УСРР затвердила новий статут академії. ВУАН було перейменованона Академію наук УСРР. Інститути технічних наук академії працювали надстворенням нових машин, у галузі хімічних наук розроблялися нові технологічніпроцеси. Було розроблено загальну теорію втомлюваності, стійкості металу,теорії динамічної пружності конструкцій. 1934 р. було створено Інститутелектрозварювання АН УСРР під керівництвом академіка Є.Патона. Працюючи втісному контакті з підприємствами, інститут розробив ефективний спосібавтоматичного зварювання під флюсом.
Успішнодосліджувалися проблеми фізико-математичних, хімічних і геологічних наук. ВІнституті фізичної хімії О.Бродський вперше в країні на лабораторних установкахздобув важку воду. Вчені України зробили значний внесок у розробку теоретичнихоснов фізики плазми. В галузі кінетичної теорії плазми основоположною сталапраця Л.Ландау “Кінетичне рівняння для випадку кулонівської взаємодії”,написана вченим у 1936 р. під час роботи в УФТІ. Висновки Л.Ландау випереджалинаукову думку в цій галузі на два десятиліття і пізніше знайшли застосування ірозвиток у зв’язку з розгортанням досліджень з термоядерного синтезу.
У нерозривномузв’язку з діяльністю академічних науково-дослідних установ розгортали науковідослідження вчені на кафедрах і в лабораторіях університетів та інститутівреспубліки. Багато відомих учених України очолювали кафедри та вузівськілабораторії. Вони зробили значний внесок у розвиток гірничої справи,металургії, зварювальної техніки, будівельної механіки та ін. УДніпропетровському гірничому інституті під керівництвом академікаО.Терпигорєва, а також Л.Шевякова склалася відома школа з гірничої справи. Угалузі металургії багато зробив академік М.Доброхотов, який з 1934 р.завідував кафедрою металургії сталі Дніпропетровського металургійногоінституту.
1939 р. в АНУРСР відбулися чергові організаційні зміни. У березні загальні збори академіїухвалили створити 4 відділи: суспільних, фізико-математичних, біологічнихі технічних наук. У складі Академії наук УРСР почали працювати новіінститути – чорної металургії, енергетики, технології силікатів. У віданняакадемії перейшов УФТІ. Після включення західноукраїнських земель до складуУкраїни в організації науки в республіці відбулися певні зміни. За постановоюРНК УРСР від 2 січня 1940 р. у Львові було організовано філіалиустанов АН УРСР. На 1 січня 1941 р. в Академії наук УРСРнараховувалося 60 академіків, 66 членів-кореспонденів та164 доктора наук.
На межі30-40-х рр. ХХ ст. центральне місце в планах науково-дослідної роботивідводилося використанню енергії атомного ядра, виробництву високоякіснихсталей, електрозварюванню тощо. У передвоєнні роки Інститут електрозварюваннярозробив новий ефективний спосіб швидкісного автоматичного зварювання. ПраціІнституту будівельної механіки у галузі теорії механічної міцності конструкційзнайшли практичне застосування в авіаційній, танковій і машинобудівнійпромисловості. В Україні було розроблено технологію одержання індію знапівпродуктів і відходів та впроваджено у виробництво на Костянтинівськомуцинковому заводі. У 1941 р. В.Ізбеков, Я.Фіалков та О.Нижник здобулиперший кілограм металевого індію.
Серйозноїперебудови зазнала робота науково-дослідних установ України з початком ВеликоїВітчизняної війни. В плани їх роботи включалась переважно оборонна тематика.При Президії Академії наук УРСР було створено Науково-технічний комітетсприяння обороні. До його складу входили провідні вчені: П.Будніков,А.Кіпріанов, М.Луговцов та ін. Праця вчених сприяла виробництву високоякіснихметалів, вибухових речовин, появі нової військової техніки та озброєння,підвищенню продуктивності праці працівників тилу. Так, працівники Інститутуелектрозварювання АН УРСР під керівництвом Є.Патона розробили та впровадили увиробництво методи електрозварювання для відновлення відпрацьованих деталей,створили установки для підводного зварювання і різання металів, що в багаторазів прискорило ремонт кораблів. Важливе значення мало автоматичнеелектрозварювання металів, що стало широко застосовуватись у танковійпромисловості та виробництві іншої військової техніки. СпівробітникиФізико-технічного інституту виготовили перший зразок радіолокатора для визначеннякоординат і швидкості літаків. Був створений також зразок локатора для кораблівВМФ. Вчені інституту дали свої пропозиції з виробництва хімічних запалювальнихсумішей, які використовувалися для боротьби з танками противника, рівнів длямінометних прицілів, приладів для контролю стволів гармат тощо.
У зв’язку зпросуванням німецьких військ в глиб України відбувалась евакуаціянауково-дослідних установ та вузів республіки у тилові регіони. Наприкінці1941 р. працівники евакуйованих наукових установ та вузів налогодилироботу на нових місцях. Більшість інститутів і Президія АН УРСР знаходились вУфі. Деякі інститути, а також науково-дослідні установи, підпорядковані різнимнаркоматам і відомствам, працювали безпосередньо на базі підприємств уКазахстані, на Північному Уралі, в Сибіру.
Хоча кількістьнаукових співробітників Академії наук скоротилася у порівнянні з довоєннимчасом у 6 разів, однак збереглось ядро найбільш кваліфікованихспеціалістів, які забезпечували виконання основної наукової тематики.
У воєнний часкількість досліджуваних проблем і тем в АН УРСР зменшилась майже вдвічі, але їхактуальність, темпи та якість розробки були на значно вищому рівні, ніж довійни. Дослідні роботи провадились переважно комплексно, тобто одну темурозробляли вчені кількох інститутів. У 1942 р. АН УРСР мала тіснінауково-виробничі зв’язки більш ніж з 300 підприємствами.
Важливе значеннямали праці учених для подальшого розвитку металургійної промисловості. Методвиплавки ферромарганцю на магнезіальних шлаках, розроблений Українськимнауково-дослідним інститутом металів, був впроваджений на Кузнецькомуметалургійному комбінаті. Перебуваючи на Уралі, академік М.Доброхотов розробиві впровадив у виробництво технологію виплавки броневих сталей у мартенівськихпечах, запропонував нову технологію їх окислення та легірування. Це дало змогузнизити брак з 42% до 2%.
Науковий колективІнституту енергетики взяв участь у реконструкції енергогосподарства великихпідприємств, у монтажі повітряохолоджувального устаткування заводів та шахт.Вугільні родовища Кузнецького басейну досліджувались Українським вуглехімічнимінститутом. Внаслідок цих робіт сировинна база коксування на Сході булазбільшена на 2400-2500 тис. т. на рік.
Особливу цінністьмали роботи вчених, спрямовані на підвищення боєздатності армії. Першочерговезначення у забезпеченні армії танком Т-34 мали роботи колективу Інститутуелектрозварювання, евакуйованого до Нижнього Тагілу. Інститут став першоюорганізацією в країні, яка проектувала автоматичні зварювальні установки, виготовлялау своїх майстернях апаратуру до них, монтувала ці установки на заводах, пускалаїх в експлуатацію, вдосконалювала технологію автоматичного зварювання, готувалакадри зварювальників безпосередньо на підприємствах. За короткий термінспівробітники інституту створили необхідну кількість апаратів швидкісногозварювання, пультів управління апаратурою та ін. На березень 1943 р.внаслідок річної праці колективу інституту на двох танкових заводах Уралушвидкісне зварювання зайняло провідне місце у технологічному процесібронекорпусного виробництва. 28 автоматів, які працювали на цих заводах,вивільнили декілька сотень зварювальників для інших робіт, підвищиласьнадійність зварних швів.
Одночасно зізвільненням України були розроблені заходи щодо відновлення діяльності вищихнавчальних закладів та науково-дослідних установ республіки. Відновленню їхдіяльності сприяла допомога, що надходила в Україну з тих регіонів СРСР, які незазнали окупації. У березні 1944 р. в Україну повернулась з евакуації Академіянаук у складі 29 науково-дослідних установ. У липні 1944 р. у Львовівідновила роботу філія АН УРСР з відділами, 13 інститутів академії. У1945 р. в УРСР працювали вже 267 науково-дослідних установ, тобто 83%довоєнної кількості.
Значну допомогупромисловим підприємствам у відбудові енергетичної бази республіки надаваливчені Інституту енергетики АН УРСР, співробітники кафедр вузів Києва, Харкова,Одеси, Сталіно (Донецька), Дніпропетровська та інших міст. Науковці Донецькогоіндустріального інституту без необхідної лабораторної бази взялися завідповідальне завдання по відкачуванню води з шахт, затоплених окупантами. Підчас виконання цієї роботи на кафедрі гірничо-заводської механіки булорозроблено й впроваджено у виробництво новий спосіб відкачки води за допомогоюстиснутого повітря. Вагомим був внесок вчених у відбудову металургійнихпідприємств. Інститут чорної металургії АН республіки розв’язав питання протипове обладнання, можливості і характер використання старих машин імеханізмів, про переобладнання підприємств металургійної промисловості нависокому технічному рівні.
У повоєнні рокибуло внесено ряд змін в організацію наукових досліджень в УРСР. Зокрема, у1952 р. з відділу фізико-хімічних і математичних наук АН УРСР виділивсявідділ фізико-математичних наук. У 1954 р. був утворений Кримський філіалакадемії. Розширилася мережа науково-дослідних установ в УРСР. Якщо у1945 р. їх налічувалося 267, то у 1950 р. – 462, у т.ч. більше30 академічних інститутів. Серед новостворених – харківські інститутирадіофізики та електроніки, фізико-технічний низьких температур, львівськіінститути – машинознавства та автоматики, геології, корисних копалин,київські інститути – металофізики, металокераміки і спецсплавів та ін.Зміцнювалася, хоча і повільно, матеріально-технічна база науково-досліднихустанов, зростав кадровий потенціал.
У середині1950-х рр. у складі академії налічувався 81 дійсний член та100 членів-кореспондентів. У 1946 р. після смерті О.Богомольцяпрезидентом АН УРСР був обраний О.Палладін, відомий учений-біохімик.
Зусилля ученихУкраїни спрямовувалися передусім на розв’язання актуальних проблеміндустріального розвитку, створення нових видів озброєнь і техніки, нареалізацію “плану перетворення природи”. Попри всі труднощіморально-психологічного порядку, некваліфіковане втручання у наукове життяпартійних і державних чиновників, репресії, українські учені збагатили наукубагатьма фундаментальними розробками, винаходами й відкриттями. Зокрема, чималозробили вони для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомноїенергії у військових та мирних цілях. Учені України взяли активну участь упідготовці до запуску першого штучного супутника Землі у жовтні 1957 р.,польоту в космос першої в світі людини. У 1956 р. генеральним конструкторомбудівництва космічних кораблів в СРСР став виходець з Житомирщини, колишнійстудент КПІ С.Корольов. Широке визнання як конструктор турбореактивних двигунівздобув академік А.Люлька. Одним з творців атомної зброї був генерал-лейтенантМ.Духов.
Значними були досягненняматематичних наук. Під керівництвом М.Лаврентьєва  було створено новий напрям утеорії функцій – теорію квазіконформних відображень, що мало великезначення для подальшого розвитку газо- та гідродинаміки. Провадилисьдослідження у галузі квантової теорії поля, теорії ймовірностей, обчислювальноїмашинної техніки. 1947 р. в очолюваній С.Лебедєвим лабораторії моделюваннята обчислювальної техніки Інституту електротехніки АН УРСР розпочатодослідження в галузі кібернетики. У 1948-1951 рр. тут під йогокерівництвом було створено першу в СРСР малу електронну обчислювальну машину“МЭВМ”. З 1949 р. в Інституті фізики під керівництвом М.Пасічника розгорнулисядослідження в галузі фізики атомного ядра. Проблеми атомної енергетики, ядерноїфізики надвисоких енергій, ядерної фізики середніх енергій, фізики наднизькихтемператур, радіофізики успішно досліджували науковці Харківськогофізико-технічного інституту АН УРСР. З 1948 р. розгорнулися дослідження вгалузі порошкової металургії.
В Інститутіелектрозварювання АН УРСР, якому в 1945 р. було присвоєно ім’я йогоорганізатора академіка Є.Патона, досліджувався і впроваджувався у виробництвоновий метод електрошлакового зварювання кожухів доменних печей, суцільнозварнихмостів, суден, нафтових та газових резервуарів. Завдяки цьому методу сталоможливим замінити нераціональні великі суцільнолиті і суцільнокованіконструкції зварними з окремих, більш економічних відливок, поковок татовстолистового прокату. Цей спосіб вніс докорінну зміну у технологію важкогомашинобудування – відпала потреба в будівництві нових цехів і заводів ізскладним устаткуванням. Син і учень Є.Патона Борис Патон створив теоріюавтоматів дугового зварювання, що допомогло розробити технологіїнапівавтоматичного зварювання під флюсом.
РозробленіІнститутом електрозварювання принципи будівництва залізничних і шляхових мостівметодом зварювання замість клепання знайшли застосування при спорудженні у1953 р. (разом з Дніпропетровським заводом металоконструкцій та 1-мМостозагоном) найбільшого на той час у світі суцільнозварного мосту черезДніпро у Києві довжиною понад 1,5 км та сприяли значному поширеннюелектрозварювання в мостобудуванні. З 1953 р. після смерті батька і дониніІнститут електрозварювання очолює академік Б.Патон, який з 1962 р. є також іПрезидентом Академії наук України.
Українські вченіпродовжували дослідження у різних галузях металургії, зокрема сталеплавильногопроцесу. Група науковців під керівництвом академіків АН УРСР М.Луговцева таМ.Доброхотова розробила технологію застосування кисню в мартенівських печах.Цей метод сприяв підвищенню продуктивності виробництва сталі. У промисловихмасштабах кисень було застосовано в мартенах у 1952 р. на “Запоріжсталі”та “Азовсталі”. У 1956 р. на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Г.Петровськоговперше в промислових масштабах було впроваджено киснево-конверторний процес,який у наступні роки став основним напрямом розвитку сталеплавильноговиробництва.
Значні результатибули досягнуті в галузі хімічних наук. В Інституті фізичної хіміїім. Л.Писаржевського 1949 р. було вперше одержано важкий азот. Підкерівництвом директора інституту О.Бродського було розроблено теорію розділенняізотопів, створено методи концентрування важкої води. Книга О.Бродського “Хіміяізотопів” (1952) стала першим у світовій науці підсумковим дослідженням у ційгалузі хімії.
З другої половини50-х рр. ХХ ст. у світі розпочалася науково-технічна революція,головні напрями якої – комплексна автоматизація виробництва, вдосконаленняконтролю і управління виробництвом, відкриття і використання нових видівенергії, застосування нових конструкційних матеріалів. Розшириласяспеціалізація наук, що зумовило їх подальшу диференціацію та появу новихгалузей наукових знань. Водночас характерною особливістю розвитку науки ставпроцес взаємопроникнення окремих її галузей. У фундаментальних і прикладнихнауках часто виникали проблеми і завдання, що вимагали комплексного вирішення,використання даних не тільки суміжних, а й досить віддалених наук. Так,математичні методи досліджень все ширше знаходили застосування в економіці,нові фізичні й хімічні методи досліджень застосовувались усільськогосподарській науці та медицині.
У зв’язку з цимвиникла потреба привести рівень організації науково-дослідної роботи увідповідність з тими завданнями, які стояли перед технічними та природничиминауками, з рівнем розвитку наукових знань, враховуючи появу нових галузейнауки. Для розв’язання цих проблем було створено значну кількістьнауково-дослідних інститутів, а також відділів і лабораторій у вже існуючих. АНУРСР поповнилася рядом нових установ – інститутами радіофізики іелектроніки, хімії полімерів та мономерів, металофізики та ін.
НТР, що бурхливорозвивалася в усьому світі, поставила перед вченими України складні завдання. Уреспубліці велися дослідження з ряду ключових, визначальних напрямківнауково-технічного прогресу. У 1964 р. у Фізико-технічному інституті АНУРСР був створений найбільший на той час у світі прискорювач електронів у2 млрд електронвольт. Розширилася пошукова діяльність у галузі фізикитвердого тіла, матеріалознавства, астрофізики і т.п.
Україна булаодним з центрів розвитку кібернетики. За цикл праць із теорії цифровихавтоматів академік В.Глушков у 1964 р. був удостоєний Ленінської премії.Українські вчені й інженери спроектували і створили цифрову машину “Київ”(1960), першу в СРСР машину управління широкого профілю “Дніпро” (1961), машини“Промінь” (1962), “Мир” (1964) та ін. Колектив українського Науково-дослідногоконструкторсько-технологічного інституту синтетичних надтвердих матеріалів АНУРСР у 1961 р. одержав перші штучні алмази.
Світове визнанняодержали дослідження українських вчених у сфері точних наук. Серед них –розроблені наприкінці 50-х рр. ХХ ст. академіком М.Боголюбовим новіметоди квантової теорії поля і статичної фізики. Це дало можливістьобґрунтувати теорію надтекучості і надпровідності.
Науково-дослідніустанови АН УРСР, галузеві інститути хімічного профілю, а також кафедри вузівреспубліки зробили значний внесок у розвиток фізичної хімії, зокрема хіміїізотопів, кінетики, електрохімії, каталізу. В Україні почала розвиватисяпорівняно молода на той час галузь хімічної науки – хіміявисокомолекулярних сполук. Такі високомолекулярні сполуки як пластичні маси,синтетичний каучук, штучне волокно, різні лаки, почали широко використовуватисяу виробництві. Зокрема, пластичні маси, що відзначаються малою питомою вагою,високою механічною міцністю, високими ізоляційними властивостями, почали широковикористовуватись як замінники кольорових металів в авіапромисловості,автомобілебудуванні, електропромисловості та приладобудуванні.
У60-80-х рр. ХХ ст. щорічно на науку асигнувалися десятки мільярдівкарбованців. Основним науковим центром залишалася республіканська Академіянаук. Згідно із статутом 1963 р. вона підпорядковувалася Раді міністрівУРСР та Президії АН СРСР. Наукові дослідження здійснювалися в академічнихустановах, установах відомчого підпорядкування і вищих навчальних закладах.
У 1965 р.управління всією наукою було централізовано під керівництвом Державногокомітету науки й техніки. В Україні виникли і регіональні центри управліннянаукою. Того ж 1965 р. був створений Донецький науковий центр у складі4 установ АН УРСР і Донецького університету, у 1971 р. – ціламережа центрів: Південно-Східний (Харків), Придніпровський (Дніпропетровськ),Південний (Одеса) і Західний (Львів). Створення наукових центрів сприялозростанню потенціалу вузівської науки і її орієнтації на вирішення регіональнихпроблем.
У розвиткунаукової діяльності діяли ті ж самі закони і принципи, що панували врадянському суспільстві. Екстенсивний розвиток економіки визначив такий же шляхрозвитку науки. В складі АН УРСР утворювалися нові спеціалізовані науковіустанови, відділи та лабораторії, виникали численні підрозділи. Більшість з нихзаймалися новими перспективними напрямами наукових досліджень (інститутинапівпровідників, радіотехнічних проблем, проблем міцності, металофізики,геофізики, хімії, високомолекулярних сполук, кібернетики, ядерних досліджень),але були й такі, що виникали на хвилі реорганізації, кон’юнктури, без достатніхна те об’єктивних підстав. Подібні рішення призводили до розпорошення науковихсил, диспропорції наукового потенціалу, нераціонального його використання, невідповідали вимогам підвищення ефективності академічної науки, що й обумовилоїх перегляд, визнання як помилкових.
У1970-ті рр. республіканська академія складалася з трьох секцій, щооб’єднували 9 відділів. У наступні роки були створені ще три відділення.Основні напрями дослідження визначалися секцією фізико-технічних і математичнихнаук та секцією хіміко-технологічних наук. В установах Академії наук неухильнозростала кількість науковців. Якщо у 1960 р. їх нараховувалося3,6 тис., то у 1985 р. – 15,3 тис. осіб. Кількістьпрацівників з науковими ступенями зросла за той же час у 5,5 рази. Значнозріс науковий потенціал вузів – більш ніж половина всіх науковихпрацівників республіки було зосереджено у вузах.
Останнє не моглоне позначитися на ефективності наукових розробок. Відкриття, які не мали аналогіву світі, були здійснені вченими-математиками. Головною організацією в СРСР ізстворення автоматизованих систем проектування електронно-обчислювальних машинстав Інститут кібернетики, очолюваний академіком В.Глушковим, а потімакадеміком В.Михалевичем. З 1966 р. у розпорядженні українськихвчених-фізиків для проведення досліджень був найбільший у Європі лінійнийприскорювач електронів.
У 70-ті рр.ХХ ст. однією з головних проблем, яку вирішували вчені Академії наукУкраїни, було скорочення термінів розв’язання проблеми у лабораторії ізастосування її на практиці. Академічний інститут перетворювався нанауково-технічний комплекс із замкнутим циклом: науковий заклад –конструкторське бюро – експериментальне виробництво – дослідний завод, щодавало можливість науковій продукції одразу перетворюватися на серії готовихприладів і конструкцій.
У серпні1971 р. в Україні вперше було створено науково-виробничий комплекс ускладі Інституту проблем матеріалознавства, окремогоконструкторсько-технологічного бюро цього інституту і Броварського заводупорошкової металургії. У середині 1970-х рр. в академії існувало вже23 таких організації.
Однією з головнихпроблем, що розв’язувалася вченими республіки у цей період, було створенняякісно нових матеріалів із заданими властивостями. Принципово нову технологіювиготовлення залізного та сталевого порошків і металокерамічних виробів з нихрозробив Інститут проблем матеріалознавства. На початок 1970-х рр.науковцями інституту у промислове виробництво було впроваджено понад100 винаходів.
Інститутомкібернетики велося багато спільних розробок разом з галузевиминауково-дослідними інститутами та великими підприємствами. Створення івпровадження у виробництво автоматизованих систем управління (АСУ) було одним зголовних завдань, над яким працював цей інститут у той час. Основою длястворення типового проекту АСУ підприємством масового і великосерійноговиробництва стала система “Львів”, розроблена інститутом спільно з Львівськимтелевізорним заводом.
Значні науковісили були зосереджені у вищих учбових закладах України. Вчені вузів, проводячифундаментальні дослідження, багато уваги приділяли поєднанню наукової творчостіз потребами виробництва. Вони розв’язували завдання, пов’язані зі створенням йудосконаленням нових машин, апаратів, приладів, технологічних процесів. Лише у1970 р. вчені вузів України одержали 1059 авторських свідоцтв.Зокрема, Харківський політехнічний інститут виконував науково-дослідні роботибільш ніж для 300 підприємств країни. Важливі технічні вироби булирозроблені й впроваджені у виробництво науковцями Київського, Одеського,Львівського політехнічних інститутів. На 1970 р. сума, одержана відвпровадження результатів наукових досліджень вчених вузів України увиробництво, в 3,3 рази перевищувала затрати на них.
Протягом70-80-х рр. ХХ ст. понад десяти тисяч наукових розробок українськихучених було впроваджено у виробництво. Однак гальмівним чинником було те, щокомандно-адміністративна економіка не була зорієнтована на швидке впровадженнянаукових новацій і прогресивних ідей у виробництво. Жорстке планування зпостійно зростаючими показниками зумовлювало низьку спроможність економіки тасуспільства використовувати досягнення НТР, штовхало на пошук екстенсивних, ане інтенсивних шляхів розвитку. Наукові розробки впроваджувалися здебільшоготим же методом адміністративного тиску, наказу чи розпорядження. Великакількість наукових досягнень, технологій, винаходів і розробок циркулювали лишеу науковому середовищі, не знаходячи попиту в сфері виробництва, а якщо ізнаходили, то швидше за кордонами СРСР. Винятки становили тільки розробки вінтересах військово-промислового комплексу і великі наукові проектизагальновійськового значення.

ЛекціяІІІ. Пріоритетні напрямки освітньої, наукової і техніко-промислової політикиУкраїни після проголошення її незалежності
План
1.  Стан і перспективи освітньої галузі в Україні на рубежі ХХ-ХХІ ст.
2.  Становище у науковій галузі та перспективи міжнародного науковогоспівробітництва.
3.  Техніко-промислова політика України на шляху її суверенногорозвитку.
Освіта,наука, техніка і виробництво – важливі складові суспільного буття. Взаємовпливта взаємозалежність цих складових настільки вагомі, що практично неможливо їхрозмежувати, виокремити в окремі галузі. Ось чому важливо прослідкувати йпроаналізувати основні (пріоритетні) шляхи розвитку освітньої,науково-технічної й виробничої сфер на сучасному етапі. Це дозволить виділитиперспективні напрямки розвитку зазначених галузей, а відтак спроектувати восновних рисах головні завдання щодо прискорення науково-технічного йекономічного прогресу держави Україна.
Зогляду на це доречно згадати і про ті зобов’язання, які на себе взялаукраїнська влада. Серед інших підписання 19 травня 2005 р. у норвезькому містіБерген Болонської хартії, що засвідчило природне бажання України приєднатися дозагальноєвропейської освітньої системи високих стандартів.
Українськийнарод на різних етапах свого розвитку завжди прагнув єдності і правди. Навітьйого тривале перебування у складі інших держав не могло звести нанівець ідеюЄдиної України. На наше переконання, українців зближувало (і продовжує теперзближувати) передусім духовне буття – культура, традиції та мова, натомістьекономіка є стратегічним матеріальним фундаментом єдності нації. Провідна рольу єднанні громадян належить вітчизняній інтелігенції, котра сьогодні маєвикористати увесь арсенал свого впливу заради однієї мети – єднання нації.Яскравим же прикладом невтомної роботи у цьому напрямку є, зокрема, творчаробота освітян.
Яквідомо, державна влада незалежної України чітко визначила пріоритетністьрозбудови вітчизняної системи підготовки висококваліфікованих кадрівєвропейського рівня. Ось чому навчальні програми і плани усіх ланок освіти«пристосовуються» до визначених стандартів. На наш погляд, цінний досвід, атакож прорахунки минулого доцільно врахувати і в сучасних умовах розвиткуосвіти, адже болонський (інтеграційний) процес передбачає поширення кращихнаціонально-культурних й науково-технічних надбань усіх європейських країн, втому числі і України.
З розпадом СРСРкожній з новопосталих держав лишилася тільки частка колишньої потужноїосвітньої системи. Звичайно ж, із своїми плюсами і мінусами. Саме тому кожна зновоутворених країн намагалася звільнитись від „минулих гріхів”, відродитибазові елементи освіти, створити власну національну систему освіти. Цими жшляхами рухалась і Україна. В результаті послідовних реформаційних кроків,основу яких склали відродження національних освітніх традицій та залученняосвітньо-наукових надбань передових країн світу, частка освітньої системи, щодісталась у спадок від СРСР, перетворилась у досить збалансовану освітнюсистему, яка загалом забезпечує пізнавальні та виховні інтереси суспільства,держави і громадянина, загальноосвітню і професійну підготовку людини до життя,її виховання в дусі національних інтересів та загальнолюдських цінностей.
ОсвітаУкраїни розвивається згідно з програмою «Освіта» – «Україна ХХІ століття» (1993р.) та Національною доктриною розвитку освіти (схвалена ІІ Всеукраїнськимз’їздом освітян і затверджена Указом Президента України у 2002 р.): кардинальнареконструкція системи освіти на основі демократизації і гуманізації,направленості на людину і її потреби. Одним з пріоритетних напрямків державноїполітики стала гуманізація й гуманітаризація інженерної освіти, їїбезперервність, варіативність навчального процесу. Дійсно, сучасний фахівецьбудь-якого напрямку є уособленням всебічно освіченої людини. Ось чому унавчальній програмі вищої технічної школи має бути передбачений певний відсотокгуманітарних предметів.
Післяпроголошення незалежності освіта в Україні переходить на українську мову,розвивається в тісному зв’язку з нашою історією і культурою, представленарізними закладами (як державними, так і недержавними), тут створено умови нетільки для демократичного навчання, але і для демократичної роботи. В Українівідкрито й поновлено сотні шкіл з українською мовою навчання. Нині в Українідіє 20,5 тисяч шкіл. У 2006 р. за парти сіли понад п’ять мільйонів школярів, зяких 380 тисяч – першокласники. Майже чотири тисячі дітей разом зі своїмипедагогами відсвяткували новосілля у 19 новеньких школах. До кінця 2006 р.відкриють двері ще 27 новобудов загальноосвітніх навчальних закладів. Засловами міністра освіти С. Ніколаєнка, сьогодні, на відміну від попередніхроків, у нас немає вчительських вакансій, а також вперше школи повністюзабезпечені новими підручниками вітчизняних авторів, які розроблені згідно звимогами державних стандартів для шостого класу 12-річної школи.
Зароки незалежності освітня система стала більш гнучкою та різноманітною.З’явилася велика кількість ліцеїв, гімназій, коледжів. Ці закладиурізноманітнили навчальний процес, сприяють поглибленому розвитку здібностейучнів і студентів. З метою тіснішого зв’язку між різними ланками освітиМіністерство народної освіти та Міністерство вищої і середньої спеціальноїосвіти були злиті в єдине Міністерство освіти України (з 2000 р. – Міністерствоосвіти і науки України). Скоротилися масштаби підготовки спеціалістів череззаочну та вечірню форми навчання.
За визнаннямбільшості вчених,  рівень освіченості сучасноїукраїнської молоді постійно зростає. Адже вона швидко оволодіває новимипрофесіями (спеціальностями), творчо переосмислює цінності і, щонайголовніше,поступово утверджується як суб’єкт нового способу життя і соціальногодинамізму.
Інноваційнийхарактер сучасної цивілізації та сучасної економіки потребує людиниінноваційного типу, яку може сформувати лише інноваційна за своєю сутністюосвіта. Саме на вирішення цих проблем скеровані практичні зміни в освіті: це іприйнятий українським урядом на початку 2004 р. Державний стандарт базової івищої школи, і розроблені на його основі навчальні плани, що забезпечатьпрофільне навчання старшокласників відповідно до їхніх природних здібностей іжиттєвих планів тощо. Позитивним також є те, що поступово, але неухильноздійснюється перехід від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності,бо без формування самодостатньої особистості неможливе ні стабільне демократичнесуспільство, ні ефективна ринкова економіка.
Рівень освітинаселення України є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи.Валовий показник охоплення навчанням в ній становить 79, 6 % (для порівняннязазначимо, що середній світовий показник дорівнює 65 %; у високорозвиненихкраїнах – 94 %; в країнах Східної Європи та СНД – 77 %). Відбулися відчутнізміни у ступені „насиченості” населення студентами та учнями. За останні 10 років в Україні кількість бажаючих отримативищу освіту збільшилася удвічі. Згідно із статистичними даними, у 2004р. на 10 000 населення припадало 512 студентів (1995 р. – лише 297 осіб). У 2006 р. на перший курс вищих навчальних закладів 1 – 2рівнів акредитації зараховано 86 тис. осіб, 3 – 4 рівні – 132 тис., впрофтехучилища – 225 тис. Отже, спостерігається перспективне зростаннякількості студентів. Освітні послуги у 2006 р. їм надавали 1009 вищихнавчальних закладів всіх рівнів акредитації: 819 з них – державні, 188 –приватні (339 – університетського типу, 670 – професійно-технічного типу). Зцього приводу наведемо цікаві думки деяких вчених, політиків. Так, голова РадиЄвропи з питань науки, освіти, культури, молоді та спорту А. Раханський вважає,що кількість бажаючих здобути вищу освіту зростає передусім тому, щопідвищується життєвий рівень, поглиблюються контакти України зі світом,особливо з Європою. А відомий політолог К. Бондаренко стверджує: освіта сталабільш доступною, демократичною. Якщо раніше в школах агітували всіх йти вробітники, тепер це не актуально. Підростаюче покоління розуміє: вища освіта –це шлях до нової, вищої якості життя.
Слідзазначити, що, не зважаючи на численні труднощі, в останні роки завдякипослідовній позиції Президента України, законодавчій ініціативі Верховної РадиУкраїни, діям Уряду позитивні зрушення в сфері освіти все-таки відбулися. Цепроявилося і в зростанні заробітної плати освітянам і науковцям (лише у 2003 р.– на початку 2004 р. на 44 %), і в збільшенні вдвічі з 1 липня 2004 р.стипендії студентам та учням профтехосвіти тощо. Однією із складовоюмодернізації освіти є і широка комп’ютеризація навчальних закладів. Сьогодні україні комп’ютеризовано 54 % середніх шкіл, з них сільських – 45 %.Міністерство освіти і науки України завершує розробку програми «Навчальнеобладнання» задля налагодження виробництва і постачання в навчальні закладисучасних приладів для вивчення природничо-математичних наук.
В той же час мають місце і численнітруднощі. Так, недостатня матеріально-фінансова база освіти (успадкований відСРСР залишковий принцип її фінансування), непослідовність і нерішучість дійверховної влади, економічні негаразди призвели до падіння престижу професіївчителя і до загострення кадрової проблеми навчальних закладів. Гостро стоїтьжитлова проблема. За словами проректора з наукової роботи НТУУ «КПІ» М. Ільченка: «Треба створити умови, щоб фахівці невиїжджали назавжди за кордон. Причин багато, і це не тільки нікчемна заробітнаплата… Щоб у країні залишалися молоді фахівці, завтрашні доценти, професориуніверситетів, їм треба надати можливість отримати житло».
Не можна оминути і такої проблеми, яккорупція. Один із членів правління Фулбрайтівського товариства констатував:«Можна з прикрістю констатувати, що нині державна система вищої освіти і науки,за незначними винятками, є єдиною централізованою системою корупції, у рамкахякої професіоналізм, висока якість та справжня наука перестали мати будь-якезначення». Окрім того, щоб максимально наблизитися до європейських параметрів,кількість випускників ВНЗ слід подвоїти.
ОфіційноУкраїна приєдналася до Болонського процесу 19 травня 2005 р., зобов’язавшисьвнести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботинад визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського просторуосвіти до 2010 р. Як відомо, стратегічною метою Болонського процесу є підвищення якості освіти, надійності йконкурентноздатності фахівців, насамперед у європейському економічному,політичному й соціокультурному просторі. Важливою нормою Болонської співдружностіосвітян є підвищення мобільності викладачів і студентів, самостійностістудентів, рівня їх самоорганізації. Для нашої педагогічної освіти це поняття єновим як за змістом, так і за можливостями організації. Важливим завданняммодернізації освіти в Україні є: 1) проведення шкільної реформи; 2) розробканавчальних програм у ВНЗ відповідно до  модульно-рейтингової технології; 3)упровадження двоступеневої системи навчання (бакалавр та магістр). Ця модельдля нас є також новою. Вона потребує розробки сучасних механізмів здійсненнянавчального процесу, визначення результатів якості освіти, управліннянавчальним закладом.
Приймаючи ці таінші інновації, вступаючи в Болонський процес, українська освіта, без сумніву,буде все більш помітною і конкурентноздатною у європейському просторі. Умайбутньому очікується: 1) поглиблення міжвузівських зв’язків всередині Європи(Україна розглядається як складова цих зв’язків); 2) відродження популярностіукраїнського вченого і педагога; 3) українська освіта стане привабливою й всебільш цікавою для іноземного споживача та інвестора.
Нині вище керівництво державиособливо зацікавлене у прискоренні інтеграційного або болонського процесу вмежах вищої освіти. Така увага влади до цих процесів була викликана насампереднеобхідністю демократизувати усі сфери суспільного життя, зокрема черезреорганізацію освітньої системи. За задумом українських прибічників болонськоїідеї, усталена європейська структура має бути доповнена ціннимнаціонально-культурним й науково-технічним надбанням України, оскільки останняне може перебувати поза “глобалізації й універсалізації”. Слід звернути увагу,що Національний технічний університет України «КПІ», один ізпровідних вітчизняних ВНЗ, займає принципову позицію у цьому питанні. Ми переконані,досвід ґрунтовної підготовки інженерних кадрів “КПІ” може бути використаний і впоширенні ідей Болонської декларації. З огляду на це, привертає увагунавчально-виховний процес в НТУУ «КПІ». Адже тут вдало використано і поєднано знаціональними традиціями європейський досвід підготовки висококваліфікованихінженерів.
Отже,нові концептуальні засади розвитку національної системи освіти викликають дожиття і нові форми навчально-виховного процесу – модульне навчання,інтеграційні курси, поліваріантність навчальних програм та багато іншихновацій. Інновації в педагогіці пов’язані із загальними процесами усуспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціальногобуття. Ознакою педагогіки нового часу є її інноваційність. Особливостямиінноваційного навчання є його відкритість, прогностичність на основі постійноїпереоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлюванихситуаціях. Інноваційні процеси в системі освіти засвідчують якісно новий етапвзаємодії й розвитку науково-педагогічної та педагогічної творчості і процесівзастосування її результатів. Нова система освіти надасть нові перспективи длястудентів і школярів, а визнання українських випускників за кордоном сприятимеформуванню позитивного іміджу України на світовій арені.
Наука– невід’ємна частина буття людини. Вона розвивається нерівномірно – це доситьскладний процес, який характеризується наявністю протиріч, спадів, підйомів,повернень на новому рівні до старих, давно залишених чи забутих поглядів,боротьби різних думок, гіпотез, теорій, що рідко виходять з цієї боротьби усвоєму первісному вигляді, але майже завжди є непомітно мінливими і такими, щоперетворюються, вбираючи у себе нові елементи.
Усучасних умовах глобалізації економічного життя розвинуті країни, де наука виконуєроль головного економіко-відтворювального фактора, забезпечують свій розвитокза рахунок вдосконалення існуючих технологій, техніки та використанняпринципово нових наукових досягнень.
Проблеми,що переживає наука, безпосередньо гальмують інноваційний розвиток економіки уконтексті науково-технічної революції. Враховуючи вітчизняний дорадянськийдосвід діяльності у науково-технічній сфері, слід активно заохочуватибізнес-структури до співробітництва з науковою галуззю. А для цього необхіднооперативно вдосконалити законодавчу базу і практичну роботу щодо страхуванняінноваційних ризиків, пільгового оподаткування, трансферу технологій тощо.
Якщо простежитипроцес реформування науки в незалежній Україні, то можна легко виявити такузакономірність: кожний з урядів свою діяльність у цій сфері розпочинав з доситьгучних кампаній. Але не усі вони мали своє логічне завершення і практичнезначення. І все-таки певні кроки були зроблені. Наприклад, створено Державнийфонд фундаментальних досліджень, який втілює демократичну ідею конкурсногофінансування досліджень, та одного фонду для цієї мети недостатньо. Необхідностворити інші фонди, наприклад, гуманітарний науковий фонд, умови дляфункціонування хоча б у майбутньому різних приватних фондів тощо.
Реалізація пріоритетних напряміврозвитку науки нині здійснюється не в рамках єдиної національної програмирозвитку перспективних технологій, а методологічно передбачає цілу низкуокремих державних науково-технічних програм для вирішення окремих завдань.Звісно, розпорошення державних коштів та державних замовлень, відсутністьєдиного координуючого центру призводить до систематичного недофінансуванняпрограм, виконання програм не в повному обсязі і т.ін. Загострення економічноїкризи у 90-х рр. ХХ ст. в Україні негативно позначилося на науці, а саме:збільшився відплив учених та спеціалістів з наукових установ, що на сьогодністало національною катастрофою (щороку виїжджає за кордон більше 10 тис.фахівців). Так, у січні – березні 2006 р. в 1 322 наукових і науково-технічнихустановах, організаціях і підприємствах України працювало 158,6 тис. осіб, щона 8,8 % менше, ніж у відповідний період 2005 року. При цьому чисельністьбезпосередніх виконавців наукових і науково-технічних робіт (науковців,дослідників, техніків і допоміжного персоналу) становила 128, 2 тис. осіб.Розмір капітальних вкладень у науку за цей період зменшився на 30 %. Майжеполовина виконавців наукових та науково-технічних робіт працювали ворганізаціях галузевого профілю, більше третини – в академічному секторі наукиі лише близько 7% – в освітянському і заводському секторах. Обсяг фінансуваннявитрат на виконання наукових і науково-технічних робіт за рахунок державногобюджету збільшився на 9, 6 % і склав майже третину від загального обсягувитрат. До того ж, чиновники не безпідставно висловлюють стурбованістьпостійним збільшенням середнього віку вчених. Ось чому здійснюються певнізаходи щодо залучення молоді до наукової роботи.
ВУкраїні створена національна система атестації наукових кадрів, але і вона небездоганна, потребує якнайшвидшого реформування. З метою забезпеченняправдивості, неупередженості, свободи української науки було створено Вищуатестаційну комісію. 
Дляпроведення атестації наукових і науково-педагогічних працівників у Міністерствіосвіти і науки України утворюється атестаційна колегія, яку очолює міністросвіти і науки. Аспірантура та докторантура є формами підготовкинауково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації. Україна має усвоєму розпорядженні науковий потенціал, потужний людський капітал, великіресурсні можливості. Водночас за роки незалежності втрачалися конкурентніпозиції України в науковому світі, повернути які з кожним роком стає все важче.Ця тенденція загрожує Україні небезпекою перетворення в інтелектуально збіднілукраїну, якій буде не під силу здійснити технологічне оновлення економіки, що єчи не головною передумовою її входження до світової спільноти як рівноправногопартнера.
Слід зазначити, що в Україні продовжуєтьсятенденція збільшення частки фундаментальних досліджень за рахунок зменшення часткиприкладних і науково-технічних розробок, що призводить до помітної деформації урозподілі обсягу робіт за видами: якщо в економічно розвинених країнахспіввідношення фундаментальних, прикладних досліджень і науково-технічнихрозробок становить 15:25:60, то в Україні – 26:16:58.
Центромфундаментальної науки в Україні традиційно вважається НАН України, при якій дієвелика кількість різноманітних науково-дослідних підрозділів. Вони виконуютьзамовлення державного і приватного характеру. Внеском вчених НАН України у науково-технічний прогрес є значнірезультати фундаментальних і прикладних досліджень світового рівня. На їхрахунку понад 90% відкриттів, зроблених в Україні, та ряд інших досягнень, щознайшли широке використання в промисловості, сільському господарстві ікультурі. Національна академія наук України стала всесвітньо визнанимматеріалознавчим центром у напрямах електрозварювання, спеціальноїелектрометалургії, надтвердих матеріалів та виготовлення інструментів з них. Суттєві змінивідбуваються в галузі гуманітарних наук. Актуалізується тематика досліджень.Розпочата робота щодо написання фундаментальних праць з історії українськогонароду, історії української культури. Ці праці визнані пріоритетними в НАНУкраїни.
Щоправда, НАНУкраїни не оминули загальнодержавні труднощі. Так, після 1991 р., в періодекономічної кризи, вона більше 10 років не отримувала з бюджету потрібноїкількості коштів на матеріали, устаткування, належну організацію науковоїроботи тощо. Але світовий досвід переконує, що наука, насампередфундаментальна, не може існувати без достатнього бюджетного фінансування, що укожному цивілізованому суспільстві вона є, по суті, стратегічним кредитуванняммайбутнього. Перед державою постає завдання забезпечити неухильне відновлення йподальший розвиток наукового потенціалу українського суспільства.
Слідзазначити, що, попри на численні труднощі, в останні роки позитивні зрушення всфері науки все-таки відбулися. Це проявилося не лише в зростанні заробітноїплати науковцям, а й у виділенні коштів для закупівлі сучасного обладнання дляНАН України. Однак усі ці дії можна розглядати лише як перші кроки. В найближчіроки заплановано довести фінансування науково-технічної сфери до 1, 7 % ВВП длятого, щоб наблизитися до країн ЄС, які визначили на 2010 р. сумарнефінансування науки за рахунок усіх джерел у розмірі 3 % від ВВП. Сьогодні задляінтеграції освіти і науки, розвитку наукових досліджень у сфері біології,математики, механіки, фізики, хімії Міністерство освіти та науки працює надстворенням мережі науково-освітніх центрів на базі провідних українськихуніверситетів, більше того, планується оголосити та провести конкурс настворення таких центрів в Україні, а також залучити до цієї справи іноземніінвестиції.
Загаломв Україні існує декілька концепцій пріоритетних напрямків розвитку науки ітехніки. Привертають до себе увагу такі: 1) виробництво, переробка тазбереження аграрної продукції; 2) екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючітехнології; 3) перспективні інформаційні технології, прилади комплексноїавтоматизації, системи зв’язку.
Наукасучасної України представлена більш як 300 тис. науковців, з них 90 тис. –кандидати і доктори наук.
Середнайзначніших досягнень української науки останніх років назвемо наступні.Українськими вченими з Інституту кібернетики ім. В. Глушкова НАНУ й Інститутукардіології ім. М. Стражеска АМНУ організована спеціальна лабораторія –унікальна магнітокардіографічна система. Вона може чутливо уловлювати найменшізміни в роботі серця, причому на тій стадії, коли їх ще не може зафіксуватижоден інший прилад.
Створеноперший в Україні суперкомп’ютер із швидкодією в сотні мільярдів операцій засекунду; георадар, який “бачить” на десятки метрів під землею; новуультразвукову апаратуру для виявлення дефектів у трубопроводах та іншихвеликогабаритних об’єктах у процесі їх експлуатації.
Дослідженнявчених різних країн довели, що повноцінне зростання продуктивних сил ірозв’язання виникаючих транспортних проблем в нинішньому сторіччі будутьнеможливими без наземних транспортних систем, які здійснюватимуть перевезенняпасажирів і вантажів зі швидкостями близько 500 км/год.
Вченими Інституту“Трансмаг” та Інституту проблем ринку і економіко-екологічних проблем НАНУкраїни (м. Одеса) розроблена оптимальна траса для високошвидкісного наземноготранспорту (ВШНТ) в Україні. На відмінну від традиційно прийнятих радіальнихсхем для наших умов економічно найбільш доцільною є кільцева траса ВШНТ, яказв’яже між собою більшість обласних центрів України. У перспективі вона можезістикуватися з міжнародними трасами, що приведе до високошвидкіснихтранспортних коридорів. За рахунок ефекту стягання пасажиро- і вантажопотоківдо швидкісних трас буде забезпечена їхня найбільша завантаженість, яка зумовитьрентабельність будівництва і експлуатації лінії ВШНТ.
Введення в діюмережі ВШНТ в Україні приведе до істотних змін існуючої нині транспортноїінфраструктури: будуть скорочені перевезення на внутрішніх авіаційних іміжміських автобусних лініях, зменшиться кількість приватних і службовихпоїздок на легкових автомобілях, знизяться вантажні автомобільні перевезення намагістральних напрямах. Такими є перспективи  на майбутнє, якщо будуть втіленівищезазначені плани.
28 січня 2000 р.на підставі Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” створенагромадська наукова організація “Інститут авіаційно-космічних досліджень іменіІ.І. Сікорського”, яка діє відповідно до Закону “Про об’єднання громадян” дляцілеспрямованого розвитку аерокосмічної науки, захисту фахових інтересів,взаємної координації науково-дослідної роботи. До складу інституту входятьдійсні члени і члени-кореспонденти Аерокосмічної академії України, професори ідоктори наук тощо. Аналогів такої установи серед науково-громадських установ натеренах СНД не існує. Інститут об’єднує активних прогресивних вчених, науковцівта громадських діячів, які займаються творчою та науковою діяльністю на нивіаерокосмічних досліджень.
Мета діяльностіІнституту авіаційно-космічних досліджень імені І.І. Сікорського – проведеннянаукових досліджень та їх практична реалізація в авіаційній, космічній галузяхта інших науково-технічних сферах. Інститут, у рамках співпраці з Національнимкосмічним агентством України, бере участь у проведенні державної танауково-технічної політики з розвитку аерокосмічної науки і техніки. Фахівціінституту підготували та надали пропозиції щодо діяльності Аерокосмічноготовариства України. Важливою складовою діяльності Інституту є участь в розробці,вдосконаленні й впровадженні методів та методик навчання, організаціїпідвищення кваліфікації спеціалістів промислових підприємств та викладачіввищих навчальних закладів. За матеріалами проведених досліджень підготовлені тазахищені 2 докторські та 15 кандидатських дисертацій.
Вдалоохарактеризував нинішній стан науково-технічного розвитку України першийзаступник міністра промислової політики, екс-керівник Української державноїінноваційної компанії В. Рижов: «Окремою проблемою залишається низька затребуваністьвітчизняних наукових розробок у промисловості країни здебільшого через недовіруукраїнських виробників до результатів вітчизняних розробок. Ця тенденціядавалася взнаки ще за радянських часів, проте сьогодні між наукою іпромисловістю виникло провалля, яке важко ліквідувати».
Зіншого боку, про високий престиж і рівень нашої науки говорить велика кількістьспільних проектів з зарубіжними центрами і окремими науковцями (кількість угодза останні роки зросла у 20 разів). Сьогодні НАН України підтримує широкіміжнародні зв’язки з багатьма країнами світу (Франція, Австрія, Бразилія,Італія, Китай, Угорщина, США, Швеція, Великобританія тощо). Відчутну допомогуукраїнським вченим надають іноземні фонди, зокрема, Міжнародний науковий фонд(Дж. Сорос), Асоціація сприяння науці нових незалежних держав (INTAS) і т. ін.У межах спільної наукової програми з НАТО українськими науковцями отриманопонад 480 грантів, а за їхньою кількістю Україна посідає друге місце середкраїн Ради євроатлантичного партнерства, поступаючись лише Росії. Упродовж 1998– 1999 рр. було профінансовано участь 300 українських науковців у науковихфорумах НАТО. Реалізацію інноваційного проекту з вирощування екологічно чистоїпшениці розпочали у Міжвідомчому науково-технологічному центрі«Агробіотех» Національної академії наук і Міністерства освіти і наукиУкраїни. Головна його перевага — обробка посівів новоствореними регуляторамиросту, що є важливою складовою сучасних високих технологій підвищенняврожайності та поліпшення якості продукції рослинництва, овочівництва,баштанництва, ягідних та квітково-декоративних культур. Вже проведенівипробування стимуляторів для реєстрації у Білорусі, Молдові, Росії,Казахстані, Китаї, Німеччині та Ізраїлі.
Державна наукова програма надає важливого значення зміцненнюобороноздатності країни. Так, на базі Центру імітаційного моделювання кафедриінформатизації штабів Національної академії оборони України (НАОУ) булопроведене спільне українсько-американське командно-штабне комп’ютерне навчання“Rapid Trident-2006” (“Стрімкий тризуб – 2006”). Необхідно зазначити, щосценарій “Rapid Trident-2006”, який повністю підготували і розробили українськіфахівці Центру імітаційного моделювання, був схожий до сценарію проведеного у2005 р. навчання “Щит миру-2005” з деякими доповненнями та змінами. Це також єсвідченням успішності відродження наукового потенціалу нашої держави.
Тіснішаєспівробітництво вітчизняних науковців з українською діаспорою, інтелектуальнісили якої тепер спрямовані на подальше зміцнення позицій України у світі. Рядїї відомих діячів включилися безпосередньо у державне та культурне будівництвов Україні. Це, зокрема, Б. Гаврилишин, О. Пріцак, Т. Гунчак та ін. На початку1993 р. був підписаний договір про співпрацю з секретаріатом Українськоговільного університету в Мюнхені, згідно з яким Міністерство освіти Українивизнало УВУ та його дипломи.
Загальновідомо, щооднією із важливих характеристик, які дозволяють оцінити науковий рівень вищоїшколи, є існування в її межах наукових шкіл з притаманними їм специфічнимитрадиціями і зв’язками, серед яких пріоритетним є зв’язок з процесом навчаннястудентів. Уже помічено, що нові спеціальності у ВНЗ виникають і успішнорозвиваються там, де функціонують наукові школи. Отже, розвиток наукових шкіл неможе відбуватися окремо від ВНЗ, особливо університетів – центрів науки,культури і освіти. Саме наукові школи здатні організувати поки що слабкийвзаємозв’язок між університетською освітою і фундаментальною наукою,забезпечуючи тим самим єдність наукової і навчальної роботи. Існування науковихшкіл – одна із умов прогресу науки, цілеспрямованого формування творчихнаукових кадрів. Останні забезпечують передачу від одного покоління до іншогоне тільки концептуального і методичного апарату науки, професійних знань, але йдослідницьких умінь, навиків і засобів дослідницької роботи, нормкомунікаційної поведінки, а також шкали цінностей в сфері наукової діяльності.
Таким чином,професорсько-викладацький склад ВНЗ, окрім викладацької роботи, присвячує себеі науковій діяльності. Їхні роботи користуються авторитетом як середвітчизняних, так і серед закордонних вчених. Теми досліджень працівників ВНЗрізнопланові, охоплюють широке коло наукових проблем. Одним із результатівроботи українських вчених, на нашу думку, є утворення наукових шкіл, учні якихзробили значний внесок у розвиток вітчизняної науки і виробництва. На базібагатьох ВНЗ –  університетів та інститутів Києва, Харкова, Львова, Одеси тощо– з’явилися і функціонують відомі наукові школи науково-технічного йсоціогуманітарного характеру. Вони мають багаті традиції і нині виконують низкузамовлень як вітчизняних, так і іноземних державних та приватних структур.
Технічні рішення, запропоновані ВНЗ таакадемічними установами України, можуть надихнути на створення новихконструкцій, сприяти виникненню принципово нового підходу до розв’язання тієїчи іншої науково-технічної проблеми. Дослідження наукових співробітників єосновою технічного прогресу нашої країни.
Враховуючивищесказане, можна зробити висновок: українській науці потрібне не сліпекопіювання західних стандартів, а гармонізація, адаптація тих принципівБолонської декларації, які для нас прийнятні. Іншими словами, у системіперетворень, що ми їх проводимо у сфері науки та освіти в Україні, важливо невтратити свою самобутність, не загубити надбання і потенціал, накопиченіпопередніми десятиліттями й визнані світовим науковим співтовариством.Створення привабливих умов для розвитку і використання творчого потенціалунауковців – це найвірніший і найкоротший шлях для здійснення позитивних змін унауково-технологічній та інноваційній сферах.
Ще уминулому сторіччі відомий англійський теоретик Дж. Хешмі переконався:економіко-технічне відставання Великої Британії від деяких передових державнапряму пов’язане перш за все з недостатньою кількістю інженерних кадрів упромисловості. Розв’язання цієї проблеми дослідник вбачав у необхідностіефективного використання сучасної технології та збільшення припливу впромисловість інженерів-виконавців з вищих навчальних закладів. Англійці,французи, німці й американці проблему розв’язали; можливо, за сучасних обставинбуло б добре скористатися і Україні чужим (і передусім власним) історичнимдосвідом.
Фактори, які сприяють впровадженню основних засадтехніко-промислової політики, насамперед такі: розвиненicть транспортної мережі(залізниці, порти, газо- i нафтопроводитощо); великий морський i річковий флоти; здатність промисловості випускати великий асортимент продукції, ракети i космічну техніку. Фактори, які у минулому несприяли впровадженню основних засад техніко-промислової політики: 80 % підприємств за радянської доби працювало напотреби військово-промисловогокомплексу (ВПК); несформованість власної банківської i фінансової системи; відсутністьзаконодавчо-нормативної бази дляфункціонування економіки в умовахринку; негативні наслідки невдалих економічних реформ періоду перебудови; відсутність чіткої програми дій щодо реформування економіки; хронічнакриза.
Серйозні труднощіпереживає нині й найбільш чисельна демографічна група – працездатненаселення (трудовий потенціал, економічно активне населення держави).Його частка в Україні становить 55,7 відсотків. На період проголошеннянезалежності чисельність всіх зайнятих у народному господарстві складала 25млн. чоловік. При цьому, 72% працездатного населення були зайняті у виробничійсфері, близько 28 % – в невиробничій. Ситуацію, яка склалась усоціально-економічній сфері і на ринку праці в Україні, не можна не визнатинадзвичайною. Українська людина – це людина праці. Працьовитість – ментальнахарактеристика українця. Від діда і прадіда вона дісталась і нинішнімпоколінням. Парадоксально, але факт: сучасна українська людина не маєможливості повною мірою реалізувати свій виробничо-творчий потенціал.
Аналізсьогоднішнього економічного стану різних галузей промисловості говорить про те,що вірогідним є поступове піднесення технологічного розвитку машинобудування,металургії та хімічної промисловості, де рівень рентабельності майже сталий, які рівень прибутку. До того ж, у цих галузях промисловості найбільша кількістьпідприємств впроваджує нові технологічні процеси та освоює випуск нових видівпродукції, що також пов’язано з удосконаленням технологій.
Такожз відносно сталою рентабельністю працюють хіміко-фармацевтична, деревообробната целюлозно-паперова галузі промисловості.
І все ж питання впровадженнянауково-технологічних розробок у виробництво ще залишаються невирішеними.Сьогодні понад 90 % продукції, яка виробляється в Україні, не має сучасногонауково-технічного забезпечення, що позначається на конкурентноспроможності ірентабельності більшості вітчизняних товарів. Фінансовий стан більшостівиробництв не дозволяє їм впроваджувати нові технології, утримувативисококваліфікованих фахівців. За експертними оцінками, через недовикористаннясучасних досягнень науки і технології у виробництві Україна втрачає щорічно 10млрд. доларів США. Власне, ми вже тепермаємо суворі реалії, які підтверджують, що кількість промислових підприємств,котрі займаються інноваційною діяльністю, зменшується і становить нині всього12–13%; а за випуском продукції третій технологічний уклад становить майже 58%,4-й – 38%, 5-й – лише 4–5%.
Водночаспро позитивну тенденцію останніх років свідчить те, що в обсязі експортутехнологічних послуг у 1998 – 1999 рр. майже половину складали науково-дослідніта дослідно-конструкторські послуги.
В рамках співробітництва Україна – ЄСзапочатковано три проекти технічної допомоги „Твіннінг”, які мають на метівпровадження засад європейської транспортної політики, підвищення безпекидорожнього руху та приєднання України до європейських авіаційних правил.
Доситьвпевнено стає на міцну фінансову основу «Укрзалізниця». Сучасна модернізаціяколій, часткова заміна рухомого складу значно підвищила рентабельність колисьзбиткового підприємства.
Вагомоюподією вітчизняного виробництва стали випробування першого українського літакаАН, а також «Мрія». Військово-транспортні літаки отримали високу оцінкуукраїнских й зарубіжних фахівців. Україна стала 6-ю державою, яка можевиготовляти гелікоптери. Наявний потенціал дозволяє випускати зазначені машинисерійно. Творці нового типу машин заявляють: жодна з країн світу не виробляєлекгі гелікоптери з двома гвинтами. Звідси –  конструктори, виробникипотребують професійного менеджменту, довготривалих інвестицій і продуманоїурядової програми, де б пріоритетними визнавалися національні інтереси.
Україна,володіючи значним науково-технологічним потенціалом, пропонує міжнароднійспільноті співпрацю в галузі авіакосмічних технологій (проект «Морський старт»,спільне виробництво літаків АН-140, АН-70 тощо), ресурсо- та енергозбереження(економічні тепло-енергогенеруючі техногії), розробки нових речовин таматеріалів, захист природних екосистем та багато іншого.
Україна розвиваєспівробітництво у космічній галузі, зокрема із Аргентиною, Казахстаном. УрядиУкраїни і Аргентини підписали угоду про співробітництво у сфері використаннякосмічного простору у мирних цілях. Ця угода дозволить українським фахівцямвзяти участь в реалізації аргентинської космічної програми, навчаючи і їхніхспеціалістів. Також домовилися про те, що у 2009 р. український ракетоносійвиведе на орбіту аргентинський супутник. Під час україно-казахських переговорівсторони висловили зацікавленість у розвитку співробітництва в галузісупутникової навігації, визначили напрямки співробітництва з підготовки таперепідготовки фахівців аерокосмічного профілю для Республіки Казахстан. Булипідписані домовленості між Національним космічним агентством України і представникамиНаціонального центру космічних досліджень Франції (CNES) і Міжнародноїасоціації сприяння співпраці з ученими з нових незалежних держав колишньогоРадянського Союзу (INTAS) щодо реалізації спільних проектів з розробкикосмічних технологій з використанням механізмів конкурсів INTAS. Важливопідкреслити, що НКАУ внесло на розгляд INTAS пропозицію про те, що в окремихпроектах Україна може бути єдиним учасником консорціуму зі сторони СНД у разіпредставлення необхідного обґрунтування.
Державнаполітика спрямована і на розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій.Так, на одній із офіційних зустрічей екс-прем’єр-міністр Ю. Єхануров наголосив,що Уряд перш за все зацікавлений у налагодженні діалогу з представниками ІТтехнологій в Україні: „Тут сидить інтелект нації, люди, які можуть зробити так,щоб Україна увійшла до золотого мільярду. Ми прийшли сюди домовлятися, якимчином Україна може увійти у сімку лідерів імпорту інформаційних технологій”.
Однимз визначальних показників могутності держави є стабільний розвитокпромисловості. Вона є інтегратором науково-технічних досягнень, локомотивомтрансформаційних перетворень держави. Тільки з допомогою промислових інноваційможна ліквідувати істотне відставання України з продуктивності праці у промисловомувиробництві, сільському господарстві, оновити транспортні засоби таенергопотужності. Нові технології дадуть нам змогу зменшити енерговитратністьта матеріалоємкість продукції, удосконалити засоби комунікацій, комунальну тапобутову сфери.
Інноваційнийрозвиток передбачає перенесення акценту з традиційних науково-технічних рішеньна використання принципово нових прогресивних технологій, а також перехід довипуску високотехнологічної продукції, здійснення нових організаційних формдіяльності, таких як технопарки, бізнес-інкубатори, проведення політикиресурсо- та енергозбереження.
Функціонуванняпромисловості, розширення її можливостей здійснюється шляхом дедалі тіснішогопоєднання з наукою та науковими технологіями. Це досягається завдяки формуваннюцілісного промислово-науково-технологічного комплексу, який здатен досаморозвитку і повністю забезпечує внутрішні потреби країни у промисловійпродукції та її експорт. Основними рисами такого комплексу є наука, якбезпосередня продуктивна сила, конкурентноздатність продукції, освоєнняпромисловістю ринків збуту, об’єднання промислового, торгового, фінансовогокапіталу, розвинена зовнішня торгівля, державна власність на 50% промисловихпідприємств та їх ефективне використання, державний захист національноготоваровиробника тощо. Створення комплексу з такими визначальнимихарактеристиками нині є пріоритетом нашої промислової політики.
Але вперші роки незалежності України розробка промислової політики базувалася науявленнях про роль, мету і механізм перетворень, характерних для стартовогоперіоду реформ. При їх формуванні було враховано головні умови та обставинитого періоду: потреби переходу до ринкової системи господарювання, забезпеченняжиттєздатності промислових виробництв в умовах фактичного розриву традиційнихкооперативних зв’язків та зміни місткості і характеру ринків збуту,необхідність протидії кризовим явищам.
Длявирішення цих завдань закладалась правова основа, зокрема, було прийнято закон“Про власність”, а потім Державна програма приватизації майна державнихпідприємств, яка протягом 12 років змінювалась та доповнювалась. Кожен з урядівУкраїни, починаючи з 1991р. намагався реалізувати пропоновану ним програмудержавного розвитку, визначав пріоритетні напрямки своєї діяльності, основнимиз них були реструктуризація промисловості разом з приватизацією. У посланніПрезидента України до Верховної Ради України 2000р. “Україна: поступ у ХХІ ст.Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004рр.” булопідтверджено цей стратегічний курс. Визначальними пріоритетами у 2000-2004 рр.була структурна перебудова промисловості та розвиток іноваційної моделіекономічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави, їївихід до 2010р. у число провідних технологічно розвинених країн світу.
Результативністьзусиль влади за останні роки виявилася у наступному. Позитивну динаміку упромисловості (приріст на 5,5% за січень-вересень 2006 р.) найбільшою міроювизначило зростання у машинобудуванні (на 11,9%), металургії та обробці металу(на 8,6%), харчовій промисловості та переробці сільськогосподарської продукції(на 7,1%). Скажімо, на Харківщині у 2006 р. було забезпечене зростання обсягіввиробництва по 9 з 13 основних видів промислової діяльності; особливо успішно уцей період розвивалася металургія і обробка металів, легка промисловість,виробництво деревини і виробів з неї. А у хімічній та нафтохімічнійпромисловості приріст продукції за період з початку 2006 р. становив 1,6%.Збільшився випуск продукції на підприємствах з виробництва гумових та пластмасовихвиробів відповідно на 2,5% та 12,7%. Разом з тим у хімічному виробництвізберігалося відставання (на 0,5%) від обсягів продукції січня-липня 2005 р. Увиробництві лаків та фарб падіння становило 16,2%, штучних та синтетичнихволокон – 11,9%. При цьому було забезпечено приріст у фармацевтичному виробництві(7,8%), виробництві мила, парфумерної продукції, очищувальних і полірувальнихзасобів (1,2%), базової хімічної продукції (0,1%). Отже, спостерігаєтьсянеоднозначна динаміка розвитку окремих галузей промисловості.
Зростаннюобсягів виробництва сприяло покращення кон’юнктури, у тому числі цінової, навнутрішньому і зовнішньому ринках, а також проведення підприємствами більшвиваженої маркетингової політики, зокрема технічно-організаційних заходів щодозменшення споживання енергоносіїв та виробництва конкурентоспроможноїпродукції.
Упродовж 2006 р.відбулися позитивні зрушення, що відобразили нові пріоритети в енергетиці.Поступово нарощувався видобуток власних енергоносіїв, зокрема: вугілля — на1,8% (порівняно з відповідним періодом 2005 року), нафти разом із газовимконденсатом — на 6,3%, природного газу — на 1%. 
Позитивнізрушення вплинули безпосередньо на соціальну сферу. Так, реальні доходинаселення зросли на 18,9 % (за січень – серпень 2006 р.); реальна заробітнаплата – на 22%, середній розмір пенсій – на 15,7 % (до 441, 81 гривні). Згідноз заявами посадовців, завдяки збалансованій роботі підприємствпаливно-енергетичного комплексу вдалося навіть погасити заборгованість із заробітноїплати шахтарям.
Однієюз найважливіших властивостей економічно незалежної держави є здатністьстворювати та ефективно використовувати власні технології на основі розвиненоїфундаментальної і прикладної науки. Без інтеграції науки, освіти з виробничимпотенціалом проблема подолання економічної кризи практично не має перспектививирішення.
Кризовийстан економіки у перші роки української незалежності був зумовлений не тількиоб’єктивними труднощами переходу від командної до ринкової економіки, але головнимчином антиринковими методами проведення ринкових реформ. На відміну від рештисхідноєвропейських країн, де вони проводилися у такій послідовності:  1 –стабілізація, 2 – лібералізація, 3 – приватизація, в Україні ринковітрансформації почалися з поспішної приватизації державної власності безстворення належних умов.
Наслідками“шокового” реформування економіки та гіперінфляції стало зубожіння переважноїчастини населення; відбулося багаторазове падіння промислового ісільськогосподарського виробництва (до рівня 60-х рр.).
Длявиходу України із кризового стану пропонується, враховуючи технологічний,інтелектуальний і виробничий потенціал України, виділити 7 стратегічнихнапрямків проривів у технологіях:
–         літакобудування;
–         біотехнології;
–         ракетоносії;
–         комп’ютерні системи;
–         телекомунікації;
–         зв’язок;
–         супутникові технології.
Самепід них слід створювати національні науково-технічні програми та надаватиресурси і пільгове кредитування. Фінансування цих науково-технічних пріоритетівне може бути побудоване лише на засадах комерційних ефектів. Оскільки вони єчастиною системи стратегічних ефектів, де поряд з економічними критеріями маютьвраховуватися також національно-стратегічні, геоекономічні, культурологічнітощо.
Для забезпечення розвитку цих стратегічних пріоритетівдержавна промислова політика має бути спрямована на:
–         подолання кризових явищ у промисловому виробництві, забезпечення життєздатності промислових підприємств — “точокзростання” вітчизняної промисловості, розробку та поетапне впровадженняконкретних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національного виробництва;
–         прискорення структурної перебудовипромисловості в цілому, галузей та підгалузей, реструктуризації окремихвиробничих комплексів і підприємств, а також засобів управління промисловістю,децентралізацію і розвиток вертикальних та горизонтальних промислових зв'язків;
–         подолання енергетичної кризи, всебічний розвитокенергозаощаджувальних технологій із загальним зниженням енерго- таресурсомісткості виробництва, в першучергу в базових галузях про­мисловості;
–         переорієнтацію промислових підприємств навиробництво продукції з використанням власної ресурсної бази та наскрізних технологічних ланцюжків;
–         вивід зайвих потужностей у базових галузяхпромисловості, оновлення та модернізацію виробничих фондів,впровадження нових технологій зі сприйняттям світових науково-технічних досягнень та виходом насучасний мобільний рівень технологічної культури тощо.
Ці завдання можуть бути вирішені за умов концентраціїфінансових ресурсів і фондових активів на найефективніших напрямах промисловогорозвитку, які забезпечують або швидку окупність вкладенихкоштів, або можливість входження у світові ринки. І першочерговим крокоммає бути здійснення комплексу заходів зі стимулювання попитувнутрішнього і зовнішньогопотенційного інвестора, а також посилення ефективності управління державним майном.
Проте змінити ситуацію та експортуватипродукти кінцевого споживання не дає змоги низька конкурентоспроможністьнаціонального виробника. Тому основним завданням промислової тазовнішньоекономічної політики України стала розробка заходів і макроекономічнихумов щодо підвищення конкурентоспроможності національних промислових товарів. Зогляду на це, найважливішими завданнями нової промислової політики є:
–         регуляторна роль держави;
–         національні інтереси України. Промисловаполітика держави має бути незалежною;
–         соціальна спрямованість перетворень упромисловості;
–         іноваційно-інвестиційний характер розвитку.Пріоритетний розвиток науки та інтелекту;
–         стабілізація і розвитокпаливно-енергетичного, агропромислового комплексів, високотехнологічних галузейпромисловості тощо.
Реалізуючи стратегію підвищенняконкурентоспроможності національного виробника, уряд відмовився від наданняпрямих та прихованих субсидій збитковим підприємствам. Натомість намагаєтьсядбати про радикальне поліпшення регуляторного клімату з метою створеннясприятливого інвестиційного середовища. При розробці стратегії розвиткупромислової політики уряд України орієнтується на високорозвинуті країни,головними статтями експорту яких є високі технології, а не сировина. Такапромислова політика має дати змогу отримувати набагато вищі прибутки наміжнародних ринках, стимулювати інноваційну діяльність внутрішніх виробників тапідвищувати добробут країни, використовуючи національні природні ресурси длязадоволення власних потреб.
Таким чином, пріоритетні галузі одночасноперетворюються на експортні, тому більшість агентів української економіки маютьпереглянути своє ставлення до експортної діяльності. Тепер вона дуже часторозглядається як можливість швидко отримати доходи у грошовій формі, аджекількість останніх є надзвичайно обмеженою в реальному секторі, тому вивозитьсясаме та продукція виробництва, яка не потребує значних витрат на технологічнийцикл. Крім того, експортери працюють за умов постійної зміни правил гри і неможуть розраховувати на сталий рівень доходу.
Необхідновідмітити, що, на жаль, розвиток промислово-технологічної політики Українибільш ніж 10 років відбувався хаотично, без дотримання державних пріоритетів,за відсутності або помилковості промислової політики (сумнівну політикупроводить нинішній склад Кабміну).
Отже,щоб вирішити завдання промислово-технічної політики, доцільно реалізувати їїосновні напрямки:
–         зміна податкової системи;
–         державні гарантії вітчизняним та іноземним кредиторам;
–         розбудова значущих для України промислових галузей з доведенням їхдо світових рівнів;
–         розвиток підприємництва, створення спільних, малих і середніхпідприємств, оптимізація співвідношень великих, середніх і малих підприємстврізних форм власності;
–         удосконалення мережі науково-технічного та науково-технологічногозабезпечення і охорони інтелектуальної власності, підготовки та перепідготовкикадрів для нових укладів у промисловості;
–         задоволення потреб суспільства у побутових приладах, обороникраїни у новій техніці;
–         забезпечення обороноздатності країни завдяки впровадженню новоїтехніки.
Такимчином, аналіз пріоритетніних напрямків освітньої, наукової політики показує, щов цілому вони розвиваються поступально. Освіта і наука працюють над створенням вУкраїні конкурентного середовища, ринкової економіки, громадянськогосуспільства. Натомість нинішня система управління наукою та освітою неспроможна реагувати на зміни, які сталися протягом останніх п’ятнадцяти років.
Пріоритетниминапрямками освітньої, наукової сфери були трансформація в новусуспільно-політичну систему західноєвропейського зразка, перебудова навчальнихпрограм, засобів, реструктуризація загальноосвітньої, професійно-технічноїсередньої, середньо-технічної, вищої школи, перехід на 12-тибальну системуоцінювання учнів, на 12-річний термін навчання у середній школі, надвоступеневу систему підготовки спеціалістів для народного господарства в новихісторичних умовах. У кінці 90-х рр. ХХ ст. визнано пріоритетними фундаментальнінауки. Здійснено перебудову наукової галузі, яка, незважаючи на економічнунестабільність, все ж розвивалася і має  вагомі досягнення.
Сутужнішевідбувалася реалізація промислово-технічної політики із-за її науковоїнеобгрунтованості, спонтанності, без державної регуляції. Проте, як переконуютьофіційні джерела, в даній сфері також є зрушення, зокрема у 2002 – 2003рр., денаочним прикладом є м. Київ. За умови збереження промислово-технічноїстабілізації і прориву в пріоритетних її сферах, у першу чергу енергетичному ікадровому забезпеченні, біотехнології, технологіях літакобудування,ракетокосмічної галузі, телекомунікації, зв’язку та створення національнихнауково-технічних програм, їх забезпечення фінансовими ресурсами з різнихджерел, продукція із надписом “Зроблено в Україні” цілком реально станеконкурентноспроможною на світових ринках. На державному рівнінеобхідно, в першу чергу, розробити і впровадити комплекс заходів, спрямованихна стимулювання розвитку високотехнологічних секторів економіки та створеннядійсно інноваційних підприємств.
Насамкінець,хотілося б зазначити таке: для України упродовж століть традиційними вважаютьсячисленні проблеми як національного, так і соціально-економічного характеру.Натомість українці виробили чітку й ефективну систему колективного подоланняперешкод. Це і є той досвід, котрий, переконані, стане у нагоді нинішнімпредставникам національно й патріотично налаштованих громад у їхній практичнійдіяльності.

З м і с тКурс “Історія України (Соціально-політичніаспекти)”……………… 3Модуль ІV. Історія формування та визначальнітенденції в розвитку освіти, науки, техніки як фундаментальних основ життяукраїнського народу
Лекція І. Історичніаспекти виникнення і функціонування освітніх систем в Україні. Становленнясистеми вищої освіти в Україні .……………23
Лекція ІІ. Наука, техніка України якневід’ємні частининауково-технічної революції ……………………………………………………….……53
Лекція ІІІ. Пріоритетні напрямкиосвітньої, наукової і техніко-промислової політики України після проголошенняїї незалежності ………78