Конспектуроку
з історіїсередніх віків в 7 класі
студентки– практиканта IV курсу історичного факультету
МиронюкОксани Ігорівни
Тема: Англія – від англосаксонських королівств доВільгельма Завойовника ( V – XI ст.).
Мета : встановити риси в розвиткуАнглії даного періоду; з’ясувати, як Британія стала Англією; охарактеризуватизміни, що сталися в Англії після завоювання її норманами; формувати вміння напідставі знайомства з окремими фактами, визначити, які риси історичного явищавони характеризують.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, карти«Англосаксонські королівства», «Норманське завоювання Англії».
Основніпоняття та терміни : лорд, Денло, барони, шерифи, «Книга страшного суду».
Основні дати : 829 р., 1042 р., 1066 р.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
Оголошення теми та основних завдань уроку.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Бесіда за запитаннями.
1. Колирозпочалась Столітня війна ?
2. Якікраїни були учасниками Столітньої війни ?
3. Які булипричини війни ?
4. Що такеЖакерія ?
5. Хто такаЖанна д’Арк? Яка її історична заслуга?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Англосаксонськадоба
На початку нашоїери Британію (сучасна Великобританія) населяли народи, які належали докельтської мовної групи, найбільш чисельними з яких були бритти. В ІІІ ст.завершилося завоювання острова римлянами і утворилася провінція Британія. В їїпівденно – східних та центральних районах проживало змішане бритто – римськенаселення, а решта території залишалася кельтською. Вже на межі ІІІ – ІV ст.римська Британія стала жертвою морських набігів германських племен. Переважноце були сакси, однак невдовзі до них приєдналися пікти з острова Іберія(Ірландія). Дещо пізніше кельтські племена скоттів захопили північну частинуБританії і від імені свого племені назвали її Шотландією.
На початку V ст.виникла серйозна загроза Риму з боку готів, і тому на захист Вічного міставирушили римські війська і з Британії. Впродовж декількох наступних роківострів залишили і римські колоністи.
В Британіїрозпочалося відновлення кельтської мови та звичаїв. Однак так зване «кельтськевідродження» було короткочасним, і вже з середини V ст. на острів обрушилисьгерманці – юти, англи та сакси. Кельти чинили їм героїчний, проте безуспішнийопір. Рятуючись від безжальних завойовників, деяка частина кельтськогонаселення втекла на континент. Вони переселилися на півострові Арморіка і далийому ім’я своєї батьківщини, яке зберігається і до сьогодні, – Бретань.
На початку VІ ст.бритти та залишки нащадків римлян завдали германцям ряд поразок і тимчасовопризупинили їхній натиск. Спогади про цю епоху збереглися в легендах прохороброго короля Артура та рицарів Круглого столу. Однак наприкінці VІ ст. вруках завойовників опинилась більша частина Британії і на цих землях загарбникиутворили сім королівств.
Три з них –Нортумбрія, Мерсія та Східна Англія – займали північні та центральні районипівострова та належали англам. Три королівства на півдні – Уессекс, Суссекс таЕссекс – перебували під владою саксів. Сьоме королівство – Кент, якезнаходилось на південному сході, було володінням ютів. На перших порахзавойовники розмовляли на різних діалектах, та з часом найбільш вживаною сталамова англів. Лише згодом її почали називати англійською, а саму країну –Англією. Єдиний народ, в якому поєднались загарбники та підкорені, увійшов вісторію під назвою англосакси.
Верхівкуанглосаксонського суспільства складали великі землевласники – лорди(сеньйори).В той час більшість селян була вільною, однак поряд існували раби танапівзалежне населення.
КельтськаБританія стала християнською ще в часи римського панування тут. Проте,завойовники повернули її до язичництва, тому роль місіонерів взяли на себенезалежна ірландська церква та римсько – католицьке духовенство. Наприкінці VІІст. процес християнізації, в цілому, завершився.
Англосаксонськікоролівства вели між собою невпинну боротьбу за лідерство, і, врешті-решт,найбільшого впливу набув Уессекс. У 829 р. його король Екберт об’єднав підсвоєю владою всі англосаксонські королівства. Посилення королівської владисупроводжувалося створенням нового органу влади – «рада мудрих», яка складаласьз наймогутніших землевласників та відігравала важливу роль у вирішеннідержавних справ.
Необхідністьоб’єднання пояснювалась й існуванням зовнішньої загрози – з ІХ ст. розпочалисьспустошливі набіги норманів на Англію. Завдяки своєму географічномурозташуванню, Уессекс потерпав менш за решту королівств тому і став центромопору завойовникам.
2. Англіята вікінги. Король Альфред Великий
Об’єднання Англіїне врятувало її від вторгнення норманів, серед яких переважали датчани.Просування загарбників вглиб англійських територій вдалося зупинити королю АльфредуВеликому, який створив міцне професійне військо, побудував потужний флот тазвів сильні прикордонні укріплення. Такими засобами король зміг протистоятизавойовникам і навіть отримати над ними ряд перемог. Більше того, Альфредзмусив підписати датчан підписати договір, за яким Англія ділилася на дівчастини: південно – західну з цетром Уессексі, що відходила до Альфреда, тапівнічно – східну, що залишалася в руках скандинавів. Остання отримала назвуОбласті Датського права, або ж англійською – Денло.
Король Альфредбув не лише невтомним воїном, але і мудрим державцем. Він відкривав школи длядітей та запрошував викладати в них відомих на той час вчених, в тому числі йіноземців. Більше того, сам король опанував латинь і особисто приймав участь уперекладі на англійську мову багатьох творів. Саме при ньому почали вести такзвану «Англосаксонську хроніку», куди записувались всі важливі події того часу.Король Альфред зібрав всі англосаксонські закони, що були до нього, тадоповнивши їх більш пізніми королівськими постановами, створив звіт законів –«Правду короля Альфреда».
Всі перетворення,що втілив у життя король, досить скоро дали бажанні результати, чим іскористалися його наступники, які перешли в наступ на датчан. В середині Х ст.король Едгар приєднав Денло до Англійського королівства.
Наприкінці Х ст.почалося стрімке посилення Данії, в той час як Англія виснажувала себе частимивнутрішніми міжусобицями та суперечками, що привело до того, що в 1013 р. воназнову була завойована датчанами. Після цього вона стала складовою частиноювеликої морської держави датського короля Канута Могутнього, куди також входилиДанія та Норвегія.
Канут проводив вАнглії розумну політику, зокрема, він підтримував добрі стосунки із місцевоюзнаттю, шанував місцеві звичаї та традиції, підтримував церкву. Проте йогонаступники проводили зовсім іншу політику, що врешті-решт привело до того, щоанглосакси повстали та в 1042 р. повалили владу датчан. На престол зійшовпредставник англосаксонської династії Едуард Сповідник.
3. Нормандськезавоювання Англії
В дитинствікоролю Едуарду разом з батьками довелося рятуватися від норманів на півночіФранції, в Нормандії, звідки родом була його мати. Вона доводилася тіткоюнормандському герцогу Роберту Дияволу, який уславився своїми злодіяннями,розбійними нападами та військовими подвигами.
Оскільки корольЕдуард помер бездітним, після його смерті на англійський престол претендувалоодразу ж два претенденти: Гарольд – брат овдовілої королеви, та Вільгельм, синРоберта Диявола. Хороброго та розумного Гарольда любив народ та покійнийкороль. Помираючи, він призначив Гарольда своїм спадкоємцем, а англійська знатьзвела його на престол. Однак сміливий та підступний Вільгельм заявив, що корольЕдуард заповідав англійську корону саму йому. Такі претензії нормандцяпідтримав також папа римський. Вільгельм зібрав з усієї Європи лицарів, якірвалися до пригод та наживи, і, перепливши Ла-Манш, висадився на півдні Англії.
За три тижні доцієї події Гарольд відбив несподіваний напад норвезького короля, і тепер йогопоріділе військо складалося в основному із сільського ополчення, що булопоспіхом набрано. Гарольду протистояла майже втричі більша ворожа арміянормандців, ядро якої складала кіннота. Англосакси боролися з виключною мужністю,однак перевага була не на їх стороні. В жовтні 1066 р. в битві біля містаГастінкс вони зазнали поразки, а найкращі воїни разом з королем Гарольдомзагинули на полі бою. Фактично, країну було нікому захищати, і Лондондобровільно відкрив переможцю ворота. Нормандський герцог став королем АнгліїВільгельмом Завойовником.
В подальшомуанглосакси неодноразово піднімали повстання, але щоразу Вільгельм жорстоко їхпридушував. Він відбирав землі непокірної англосаксонської знаті та роздавав їхрицарям-завойовникам. Згодом з них виникли великі землевласники – барони.
Король наділявземлею поступово, в міру того, як відбирав її у місцевого населення. Томуволодіння баронів були розкидані по різних місцях. Це заважало створеннюнебезпечних для короля великих незалежних князівств. Як результат, в Англіїкоролівська влада була міцнішою, аніж в інших країнах тогочасної ЗахідноїЄвропи.
Крім того, навідмінно від решти країн Європи, тут діяло таке правило: «Васал мого васала ємоїм васалом». На практиці це означало, що всі рицарі, чиїми б васалами вони небули, змушені були нести службу в королівському війську.
Вільгельм наказавподілити країну на невеликі графств, в кожному з яких було побудованозамок-фортецю, щоб утримувати в покорі переможений народ. На чолі графствстояли шерифи, яких призначав король. Щороку вони повинні були звітуватиперед ним у королівському палаці, в спеціальній палаті Шахової дошки, білястолу, який був вкритий клітчатою скатертиною
Для того, щобточно знати, в якій кількості і чим володіють його піддані та які з нихпотрібно стягувати податки, Вільгельм провів земельний перепис. Під страхомсмертної кари заборонялось що – небудь приховувати, тому книгу, в якій велисявсі записи, назвали «Книгою страшного суду». Багато вільних селян, що не розумілифранцузької мови нових господарів, зараховували до числа залежних.
IV. Закріплення матеріалууроку
Бесіда зазапитаннями.
1. Коли і заяких обставин сталося об’єднання всіх англосаксонських королівств ?
2. Що зробивкороль Альфред Великий для зміцнення держави та відсічі датчанам ?
3. Коливідбулося завоювання Англії Вільгельмом завойовником? Яких заходів він вживдля того, щоб посилити королівську владу ?
V. Домашнє завдання
Опрацювати § 12.
А також додатковезавдання на вибір учнів :
1. Що було спільногота відмінного між «Правдою короля Альфреда» та «Салічною правдою» Хлодвіга?Відповідь викладіть у вигляді таблиці або тезами.
2. Якіосновні наслідки та значення мало нормандське завоювання Вільгельма для Англії?
Літературавикористана у процесі підготовки до уроку:
1. АгибаловаЕ.В., Донской Г.М. Методическое пособие по истории средних векав. – М.:Просвещение, 1988. – 336 с.
2. ГісемО.В. Історія стародавнього світу. Історія середніх віків. 6-7 клас: наочнийдовідник. – К.; Х.: Веста, 2006. – 152 с.
3. ГісемО.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія. Історія середніх віків. Конспектиуроків. 7 клас. – Тернопіль: Навчальна книга, 2007. – 360 с.
4. ПодолякН.Г. Історія середніх віків. – К.: Генеза, 2007. – 240 с.
5. ПодолякН.Г., Хірна О. О. Всесвітня історія. – К.: Фаренгейт, 2000. – 288 с.
Підписи :
студентки — практиканта: Миронюк О.І. /__________/
вчителя:Єрахтіна О.В. /__________/
керівникапрактики: ІгольніковаГ.І. /__________/