Планування технічних обслуговувань машин

РЕФЕРАТ

на тему:Планування технічних обслуговувань машин

ЗМІСТ

1. Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах

2.Визначення об'ємів робіт по технічному обслуговуваннютракторів в господарствах

3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і технічного обслуговування машин

Використана література

1.
Вибір типів засобів діагностики і технічного обслуговування машин в господарствах

Засоби діагностики і обслуговування сільськогосподарської техніки вибирають з таким розрахунком, щоб разом з високопродуктивним і ефективним використовуванням цих засобів забезпечити мінімум грошових витрат на їх зміст.

Пересувні і стаціонарні засоби діагностики і технічного обслуговування машин оснащені в основному однотипним устаткуванням, приладами, пристосуваннями і інструментом. Тому при рішенні питання про доцільність використовування тих або інших типів технічних засобів достатньо порівняти питомі витрати на їх зміст.

Нижче приведений порівняльний розрахунок витрат на зміст пересувних ремонтно-діагностичних майстерень і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування тракторів, а також кількості засобів, необхідного для ТО-3.

Загальні річні витрати С_п
на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні визначаються з виразу:

С_п
=З_п
+ М_п
+ О_п
+ А_п
+ П_п

деЗ_п
— заробітна платня обслуговуючого персоналу пересуванням майстровим; М_п
— витрати на придбання матеріалів і запасних частин для пересувної майстерні; О_п
—витрати на технічне обслуговування і ремонт майстерні; А_п
— амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт майстерні; П_п
—витрати на пробіг майстерні.

Питомі експлуатаційні витрати В_п
на зміст пересувної ремонтно-діагностичної майстерні:

В_п
= С_п
/ Т_п

де Т_п
— загальний річний час роботи майстрової, ч.

Загальні річні витрати С_с
на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:

С_с
= З_с
+ М_с
+ О_с
+ А_с
+ П_т

де З_с
—заробітнаплатня обслуговуючого персоналу стаціонарного поста; М_с
—витратина придбання експлуатаційних матеріалів для устаткування і споруд; О_с
— витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд поста; А_с
— амортизаційні відрахування на реновацію і капітальний ремонт поста; П_т
— витрати на пробіг тракторів від бригади колгоспу або відділення радгоспу до центральної ремонтної майстерні, де розміщений стаціонарний пост, і назад.

При розрахунку слід враховувати лише витрати, пов'язані з виконанням діагностичних і регулювальних робіт, усуненням несправностей і заміною складових частин об'єкту діагностики і технічного обслуговування (аналогічні витратам при використовуванні пересувної ремонтно-діагностичної майстерні).

Питомі експлуатаційні витрати В_с
на зміст стаціонарного поста діагностики і технічного обслуговування:

В_с
=С_с
/Т_с

де Т_с
— загальний річний час роботи поста, ч.

Для отримання необхідних вихідних даних при розрахунку використовуються наступні джерела:

заробітна платня обслуговуючого персоналу — на основі діючого порядку і нормативів;

витрати на придбання матеріалів і запасних частин до діючим нормам їх витрати і вартості;

витрати на технічне обслуговування і ремонт устаткування і споруд стаціонарного поста і пересувної ремонтно-діагностичної майстерні — на основі діючих нормативів;

амортизаційні відрахування — відповідно до діючих норм амортизації для різних видів устаткування і споруд;

витрати на пробіг ремонтно-діагностичної майстерні від місця стоянки до пунктів технічного обслуговування і назад і на переїзд тракторів від бригади (відділення) до центральної ремонтної майстерні і назад— за нормативними даними або по фактичних середніх витратах, встановлюваних на підставі бухгалтерського обліку.

Як показує досвід, пересувну ремонтно-діагностичну майстерню доцільно використовувати при значних радіусах обслуговування машин, що перевищують 10... 12 км від центральної садиби господарства, а також для заявочного технічного обслуговування, пов'язаного з виявленням і усуненням несправностей в умовах експлуатації. При невеликих радіусах обслуговування для. проведення складних видів технічного обслуговування і усунення несправностей переважно стаціонарний пост діагностики і технічного обслуговування машин.

Середньорічну кількість Р_гп
тракторів, обслуговуваних ремонтно-діагностичній майстерні, можна підрахувати по формулі:

Р_гп
=Р_см
ДК_см
η_п.в.

де Р_см
—кількістьтракторів, обслуговуваних одній майстерні га повну робочу зміну; Д — кількість робочих днів в році;, К_см
— коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період); η_п.в.
— коефіцієнт використовування робочого часу.

Одна пересувна ремонтно-діагностична майстерня при плановому обслуговуванні тракторів дозволяє виконати діагностичні і регулювальні роботи з одночасним усуненням несправностей в середньому для 1,2 трактори в зміну при η_п.в.
= 1.

Приймаючи кількість робочих днів в році, зайнятих на обслуговуванні тракторів ремонтно-діагностичної майстерні, Д=170 (при тривалості робочої зміни 8 ч), К_см
=1 (робота в одну зміну) і η_п.в
= 0,7, одержимо:

Р_г.п.
=1.2*170*1*0.7=143 трактора

Якщо прийняти річне напрацювання на один трактор рівної в середньому 1050 что при періодичності ТО-3 через кожні 960 ч кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одній ремонтно-діагностичній майстерні, складе:

О_т.п.
=(143*960)/1050=131трактор

При обслуговуванні тракторів на стаціонарному посту діагностики і технічного обслуговування коефіцієнт використовування робочого часу декілька вище, ніж при обслуговуванні за допомогою пересувної ремонтно-діагностичної майстерні (за вирахуванням витрат часу на переїзди і обслуговування автомашини).

Приймаючи η_п.в
= 0,8, при однозмінній роботі поста одержимо:

Р_г.п.
=1.2*170*0.8=163трактора

Кількість фізичних тракторів, обслуговуваних одним стаціонарним постом, складає:

О_т.п.
=(163*960)/1050=143трактор

Знаючи кількість тракторів, що знаходяться в експлуатації, підраховують необхідну кількість пересувних ремонтно-діагностичних майстрових або діагностичних установок і стаціонарних постів діагностики і технічного обслуговування.

Зважаючи на нерівномірне завантаження тракторів протягом сезону в напружені періоди польових робіт може відчуватися недолік в засобах діагностики і технічного обслуговування і в обслуговуючому персоналі. Цей недолік компенсують шляхом організації групового обслуговування двох або декількох тракторів однією спеціалізованою ланкою одночасно. В цьому випадку продуктивність праці зростає в 1,3... 1,4 рази. Крім того, в господарствах є трактори, які завантажені не повністю, унаслідок частих простоїв з організаційних, технологічних і інших причин, що також створює додаткові резерви.

Пересувні ремонтно-діагностичні майстерні і пости діагностики і технічного обслуговування тракторів можуть належати як господарству, так і спеціалізованому підприємству. В цілях найраціональнішого використовування технічних засобів пересувну ремонтно-діагностичнумайстерню КИ-9924 ГОСНІТИ (КИ-817Д ГОСНИТИ), пересувну діагностичну установку КИ-4270А ГОСНИТИ (КИ-13905 ГОСНИТИ) або комплект стаціонарного поста КИ-5308А ГОСНИТИ доцільно мати в господарствах з парком не менше 100...120 тракторів. При меншому парку трактори повинні обслуговуватися засобами (головним чином пересувними), спеціалізованих підприємств.

2. Визначення об'ємі робіт по технічному обслуговуванню
тракторів в господарствах

Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів визначають відповідно до кількості палива, що витрачається, структури і кількісного складу машинно-тракторного парку.

У більшості зон країни польові роботи носять сезонний характер, що обумовлює значну нерівномірність витрати палива на виконання даних робіт. З цієї причини міняється і
об'єм робіт по технічному обслуговуванню. Тому роботи спеціалізованих ланок слід планувати окремо для весняно-літнього і осінньо-зимового періодів.

Об'єм робіт по технічному обслуговуванню тракторів і кількість робітників спеціалізованої ланки розраховують в наступному порядку.

1.Визначають загальну витрату палива на роботу тракторів за період весняно-літніх і осінньо-зимовий польових робіт.

2.Підраховують періодичність Пср технічного обслуговування тракторів, закріплених за пунктом технічного обслуговування (ПТО), по формулі:

n_ср
= (П₁
К₁
+ П₂
К₂
+…+ П_n
К_n
)/ К₁
+ К₂
+…+ К_n

де П_1,
П₂
.... П_n
— періодичність технічого обслуговування тракторів, закріплених за ПТО, кг витраченого палива; К₁
,К₂
.... К_n
— кількість тракторів однойменної марки.

Для кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2, ТО-3) підраховують свою періодичність.

3. Підраховують кількість планованих технічних обслуговуванні, знаючи планований об'єм робіт Q;

а) за весняно-літній період

Z_в-.л
._ТО-1
=0.75Q_в-л
/П_срТО-1

Z_в-.л
._ТО-2
=0.75Q_в-л
/П_срТО-2

Z_в-.л
._ТО-3
=0.75Q_в-л
/П_срТО-3

б) за осінньо-зимній період

Z_о-.з
._ТО-1
=0.75Q_о-з
/П_срТО-1

Z_о-.з
._ТО-2
=0.75Q_о-з
/П_срТО-2

Z_о-.з
._ТО-3
=0.75Q_о-з
/П_срТО-3

3.Підраховують трудомісткість Т_ср
кожного виду технічного обслуговування (ТО-1, ТО-2 і ТО-3) по формулі:

Т_ср
= (Т₁
k₁
+ Т₂
k₂
+…+Т_n
k_n
)/k₁
+k₂
+…+k_n

де Т₁
Т₂
…Т_n
— трудомісткість технічного обслуговування окремого вигляду по марках машин, ч; k₁
k₂
... k_n
— кількість певного виду технічних обслуговуванні.

5. По даний трудомісткість кожного виду технічного обслуговування визначають загальну трудомісткість Т технічного обслуговування:

а) за весняно-літній період

Т_{в-л ТО-1}
=Т_серТО-1
Z_в-.л
._ТО-1

Т_{в-л ТО-2}
=Т_серТО-2
Z_в-.л
._ТО-2

Т_{в-л ТО-3}
=Т_серТО-3
Z_в-.л
._ТО-3

б) за осінньо-зимній період

Т_о-зТО-1
=Т_серТО-1
Z_о-.зТО-1

Т_о-зТО-2
=Т_серТО-2
Z_о-.зТО-2

Т_о-зТО-3
=Т_серТО-3
Z_о-.зТО-3

6. Визначають сумарну трудомісткість технічних обслуговуванні по тракторах однойменних марок по кожному періоду окремо і в цілому за рік.

7. Підраховують фундацію Ф(ч) робочого часу одного виконавця до формулі:

Ф= D t_зм
К_зм
η_вр

Де D— кількість робочих днів за планований період; t_зм
—
тривалість зміни, ч; К_зм
— коефіцієнт змінності (відношення кількості змін до кількості робочих днів за період) ; η_вр
— коефіцієнт використовування робочого часу зміни (η_вр
= 0,85...0,90).

8. На основі проведених розрахунків визначають кількість Р (чол) робітників спеціалізованої ланки, необхідних для виконання ТО-1 і ТО-2;

а) для весняно-літній періоду

Р_в-л
=(Т_{в-л ТО-1}
+Т_{в-л ТО-2}
)/Ф

б) для осінньо-зимній періоду

Р_о-з
=(Т_{о-з ТО-1}
+Т_{о-з ТО-2}
)/Ф

На підставі виробничо-фінансових завдань бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, а також планового завантаження тракторів з вказівкою кількості технічних обслуговуванні (по видах) в кожному місяці і по кожному трактору складають річний план діагностики і технічного обслуговування тракторів, Відповідно до цього плану і виробничих завдань тракторно-рільничим бригадам колгоспів і відділенням радгоспів, обумовленими календарними агротехнічними термінами, складають місячний план-графік діагностики і технічного обслуговування, в якому наростаючим підсумком проставляють витрату палива або напрацювання в годиннику і наголошують на даті проведення відповідного технічного обслуговування. Види і терміни проведення технічних обслуговуванні визначають з урахуванням напрацювання від останнього ремонту і відповідно до періодичності технічного обслуговування тракторів.

Час простою трактора на технічному обслуговування планують, виходячи з трудомісткості і тривалості відповідного виду технічного обслуговування. Тривалість технічного обслуговування можна визначити орієнтовно розподілом трудомісткості на кількість робітників спеціалізованої ланки.

Для контролю термінів технічного обслуговування тракторів користуються жетонами, талонами або огорожними обліково-лімітними книжками, видаваними трактористу на термін між технічними обслуговуваннями" самим вчиненим є облік витрати палива і дизельного масла і встановлення термінів проведення технічного обслуговування по обліково-лімітній книжці, яка містить 16 заправних відомостей і 16 нарядів на проведення технічного обслуговування. Кількість заправних відомостей і нарядів відповідає числу періодичних технічних обслуговуванні від початку експлуатації нового або відремонтованого трактора до ТО-3 або між ТО-3.

3. Робоча документація спеціалізованої ланки діагностики і обслуговування машин

Основна робоча документація ланки технічного обслуговування машин включає технологію технічного обслуговування, керівництво по передремонтній діагностиці машин і діагностичну карту, Крім того, у розпорядженні майстра по діагностиці сільськогосподарської техніки і майстра-налагоджувати є технічні описи засобів вимірювань, правила їх експлуатації.

Технологія технічного обслуговування містить технологічні карти, в кожній з яких вказані виконавці робіт, трудомісткість їх виконання і технічні засоби, висловлена методика виконання робіт і технічні вимоги до функціональних (відновлюваним при технічному обслуговуванні) параметрів полягання.

Керівництво по передремонтній діагностиці машин також складається з окремих технологічних карт. На відміну від технологічних карт технічного обслуговування в них приведена методика визначення полягання зносу складових частин машини головним чином по ресурсних параметрах і вказані технічні вимоги на вибраковування складових частин, що вичерпали міжремонтний ресурс.

У діагностичну карту (форма 1) записують результати діагностики складових частин машини, указують характер і об'єм робіт по попередженню і усуненню відмов, а також наголошують на залишковому ресурсі складових частин, що забезпечують їх безвідмовну роботу до чергового контролю або ремонту.

Заповнює її майстер-діагност або майстер-налагоджувати в процесі перевірки технічного полягання складових частин машин. В карту записують загальні відомості про машину (роздягнув I), зведення тракториста або комбайнера про основні неполадки, що виникають в процесі роботи (роздягнув II), які можуть бути взяті до уваги при остаточній опеньку технічного полягання машини.

Потім приступають до зовнішнього огляду складових частин, прослуховують механізми при роботі вхолосту і під навантаженням. Результати огляду і прослуховування записують в розділ III карти. Основний розділ діагностичної карти — роздягнув IV. В графі 2 цього розділу перераховані складові частини, що підлягають обов'язковому контролю при ТО-3 тракторів або ТО-2 комбайнів. В графі 3 вказані одиниці вимірювання параметрів технічного полягання машин. Результати вимірювань до і після виконання планово-запобіжних робіт і усунення відмов (регулювань, очищення, промивки, Заміни, ремонту складових частин) записують відповідно в графи 4 і 5.

У діагностичну карту заносять лише результати вимірювань параметрів полягання найважливіших складових частин трактора або комбайна, по який прогнозують залишковий ресурс.

У карту включені також параметри, значення яких істотно впливають на техніко-економічні характеристики машини.

Залежно від полягання об'єкту діагностики в графі 6 роблять наступні дометуй: І — справно; РГ — потрібне регулювання, Про — потрібне очищення, П — необхідна промивка, З — необхідна заміна, РМ — потрібен ремонт.

Якщо виявиться, що об'єкт діагностики справний і значення зміряного параметра знаходиться в межах, що допускаються, то в графі 5 роблять прочерк, а в графі 6 ставлять букву І (справно). В решті випадків виконують регулювальні або інші планово-запобіжні роботи, усувають несправності. Результати повторних вимірювань заносять в графу 5, а в графі 6 указують вид роботи.

При вимірюванні зазорів в нижніх н верхніх головках шатунів в діагностичну карту записують найбільше значення зазора, по якому потім визначають остаточний ресурс кривошипно-шатунного механізму. Те ж саме відноситься до нещільності клапанів газорозподілу і сумарного кутового зазора в механізмах силової передачі.

У тих випадках, коли не вимагається давати кількісну оцінку полягання об'єкту діагностики, графи 4 і 5 не заповнюють (в них роблять прочерки).

Якщо умовне позначення, проставлене в графі б, не дає повної відповіді, яка складова частина підлягає технічному обслуговуванню або яку несправність слід усунути, то, окрім перерахованих позначень, указують найменування складової частини, що вимагає втручання.

У графі 7 роблять помітку про виконання планово-запобіжнихробіт і усунення несправностей, вказаних в графі 6. Якщо робота виконана, ставлять букву В (виконано). Якщо об'єкт діагностики справний (не вимагається ніяких втручань), то в графі 7 роблять прочерк.

У розділ V записують несправності складових частин машини, що не увійшли до розділу IV. Там же указують види необхідних робіт по усуненню несправностей і роблять відмітки про їх виконання.

Відповідно до результатів діагностики майстер-діагност визначає залишковий ресурс основних складових частин, а також дає висновок про необхідність ремонту складових частин, ресурс яких вичерпаний повністю або до межі, що допускається.

Залишковий ресурс складових частин трактора або комбайна в годиннику або кілограмах витрати палива, а також перелік складових частин, що підлягають ремонту, указують в розділі VI діагностичної карти.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Ящура А.И. Система технического обслуживания и ремонта общепромышленного оборудования. — Москва: Энас, 2008. — 360 с.

2. Техническое обслуживание и ремонт дорожно-строительных работ [Текст] : [Учеб. пособие для ПТУ] / Е.Г.Гологорский, В.В.Колесниченко. - [Б. м.] : Высш. шк., 1991. - 286 с. : ил. - Библиогр.: с. 284.

3. Бельских, В.И. Справочник по техническому тракторов [Текст] обслуживанию и М.: диагностированию /В.И. Бельских Россельхозиздат, 1986. 389 с.

4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація і управління. – К.: Знання-Прес,2004. – 478 с

5. Лудченко А.А. Основы технического обслуживания автомобилей. – К.: Высшая школа, 1987 – 399 с.