Світовий уряд Масони в Україні

Міністерство аграрної політики України
Державний агроекологічний університет
РЕФЕРАТ
На тему:
Світовий уряд. Масони в Україні
Виконав: студент 4 курсу
1 групи
ф-ту механізації с.г.
Бордюг О.В.
Перевірив: Мельничук І.А.
Житомир 2009
Зміст
Вступ
1. Світовий уряд
2. Порядок на руїнах
3. Орден Святого Станіслава
4. Орден Нащадків Богдана Хмельницького
Література
Вступ
Сьогодні історична наука повинна розглядати, а в Росії й західних країнах уже розглядає, всі найважливіші події з точки зору нової парадигми: найважливіші історичні події запрограмовані, впроваджувались і продовжують впроваджуватись у життя згідно з програмою дій Світового уряду з однією метою: встановити новий світовий порядок і світове панування.
Такі плани виношували і почали впроваджувати в життя таємні товариства і організації. Одними з перших розвинули теорію світового панування ідеологи палестинського племені іудеїв, які висунули расову доктрину і теорію пануючої раси. Як вважає Дуглас Рід, «віра, що була оголошена в Юдеї в 458 рощ до н. є. звичайним законом, була і залишається до наших днів цілковито винятковою і єдиною в усьому світі. За цим вченням, племінний бог Єгова зробив ізраїльтян (а фактично — тільки іудеїв) своїм „вибраним народом“, пообіцявши, що коли вони виконуватимуть його накази й заповіти, то піднесуться над усіма іншими народами і отримають у володіння „землю обітовану“4. У подальшому план світового панування проповідували члени ордену тамплієрів (храмовників). Кількома століттями пізніше їхні ідеї підхопив і почав активно впроваджувати в життя орден Ілюмінатів на чолі зі своїм засновником та ідейним натхненником Адамом Вейсга-уптом.
На основі нової парадигми базується нова концепція історичного розвитку земної цивілізації. Тому всі події ми розглядатимемо у світлі нової парадигми, поступово розкриваючи програму дій світової змови та її кінцевої мети: знищення християнської цивілізації, об'єднання всіх народів у єдиний конгломерат, встановлення єдиного світового порядку, панування Світового уряду на Землі
Ми повинні усвідомити головне: не зрозумівши, як діють механізми знищення християнської цивілізації, ми не зможемо відновити нормальний ритм життя, відновити справді людські відносини в суспільстві, що потопає в дарунках Заходу: безбожності, розбещеності, брехні, насильстві та інших мерзотах, що наповнюють простір з екранів телевізорів, газет, журналів, кінофільмів. Ми не зможемо зупинити цей брудний потік, що спустошує наші душі та душі наших дітей, врятуватися від загибелі, якщо не знайдемо і не знищимо усі його витоки.
1. Світовий уряд
Переконаний: не лише багатьох дослідників, а й читачів надзвичайно цікавить питання: Світовий уряд існує насправді чи, можливо, це вигадка? Коли відповідаєш на це питання позитивно, то завжди відчуваєш недовіру до такої відповіді. Тому простіше відповісти на це запитання посиланнями на праці тих, хто присвятив майже все своє життя дослідженню цієї проблеми. Однією з таких праць є фундаментальне дослідження Олексія Семеновича Шмакова (1852-1916), узагальнене в його книжці „Международное Тайное правительство. Дополненное и переработанное исследование по схеме речи, произнесенной на VII съезде Объединенныхъ дворянскихъ обществъ А. С. Шмаковымъ, какъ уполномоченнымъ Московскаго Дворянства“ (Москва, Городская типография, 1912). Книжка була перевидана видавництвом „SHILDEX“ (Таллінн, 1999 р.). Проте вона видана давно, до того ж її автор чимало уваги приділяє єврейському питанню, яке тривалий час було табуйоване, і тому в читачів виникають певні труднощі в її вивченні й недовіра до того, що описані проблеми актуальні для нашого сьогодення.
Деякі політики вважають бездоказовою думку про наявність центрів, які виношують ідеї світового панування. Однак поява в російській „Независимой газете“ за 7 вересня 2000 року статті генерального директора інформаційного аналітичного агентства при управлінні справами президента Російської Федерації (РФ) Олександра Ігнатова «Стратегия „глобализационного лидерства“ для России. Первоочередные непрямые стратегические действия для обеспечения „национальной безопасности“» підтверджує існування і вплив Світового уряду на процеси глобалізації, які відбуваються у світі. Ось що пише О. Ігнатов: „Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду. Не вдаючись у жахливі подробиці, які малюють нам численні теорії змови, треба визнати, що ця наддержавна структура цілком ефективно виконує роль штабу “Нового світового порядку». Однак у своїй діяльності ця організація орієнтується на інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною спорідненістю й ініціюванням у ложах деструктивного спрямовання. Ця обставина — узурпація влади у Світовому уряді хасидсько-пара-масонською групою — потребує якнайшвидшого виправлення".
Як бачимо, наші сусіди з РФ знають, хто хоче встановити світове панування. Мало того, вони визначили досить влучно й мету Світового уряду стосовно Росії. «Перепоною на шляху нашої країни ввійти в число лідерів глобалізації слід вважати й неконструктивну позицію Світового уряду, — зазначає далі Ігнатов. — Висунувши теорію „золотого мільярда“, Світовий уряд штучно обмежив кількість людей і країн, які мають право на участь у глобалізаційних процесах у ролі лідерів. Росія, на думку хасидсько-парамасонської групи, не повинна входити в число таких лідерів і розглядається виключно як джерело сировинних ресурсів для „Нового світового порядку“.
Далі Ігнатов пише: „У Росії є три варіанти подальшого розвитку: 1. Якщо спробувати в черговий раз піти за позаглобалізаційними процесами сучасності, то через наступні 25 років наша країна перестане існувати як держава, народ, культурна спільнота. Разом з Росією зникне і її еліта. Якщо Росія тільки наслідуватиме глобалізаційні процеси, то існує високий ризик стати сировинним придатком “Нового світового порядку».
Третя можливість полягає в тому, щоб Росія стала одним з лідерів «Нового світового порядку», забезпечивши своєму народу і своїй еліті гідне місце в подальшій історії людства. Як кажуть, якщо неможливо боротися з рухом, його слід очолити".
Розглядаючи можливі варіанти реалізації означених завдань, Ігнатов пропонує: «Коли йшлося про необхідність виправлення ситуації навколо позиції Світового уряду, малося на увазі таке: Російська еліта повинна увійти у Світовий уряд і його структури з метою суттєвої корекції цілей і способів глобалізації».
Ідея глобалізації є насамперед американською і впроваджується вона США з метою встановлення свого порядку на планеті. Для цього мобілізовано зусилля всього західного світу, де місце лідера посідає Америка.
Аналіз сучасної джерельної бази і закритих документів засвідчує актуальність проблеми вивчення діяльності Світового уряду. Тому не випадково Комітет з безпеки Державної Думи Російської Федерації на парламентських слуханнях «Концепція суспільної безпеки Росії» заслухав доповідь «Під ярмом Глобального Предиктора» академіка Міжнародної академії інформатизації, члена-кореспондента Академії воєнних наук, генерал-майора Петрова Костянтина Павловича, де недвозначно йшлося про те, що тривалий час на це було накладено табу: «Таємний Світовий уряд (Глобальний Предиктор) не міф, він існує й править земними цивілізаціями, його влада поширюється і на Росію». Матеріали слухань у скороченому вигляді надруковано в газеті «Голос Вселенной» (№ 1-2, 1996).
У доповіді зокрема сказано: «Аналіз глобального історичного процесу свідчить, що під час цього процесу відбувалася концентрація управління виробничими силами людства. Ця концентрація управління відбувається й сьогодні за підтримки самої „еліти“ натовпо-елітарної структури суспільства. Зараз очевидне устремління до побудови глобальної натовпо-елітарної соціальної системи всього людства, підпорядкованої єдиному міжрегіональному центрові управління» Автори розглядають і узагальнюють засоби управління людським суспільством, поділяючи їх на два способи концентрації управління й розширення сфери впливу: пряма військова агресія з окупацією території; агресія методом «культурного співробітництва».
Якщо перший спосіб усім відомий і зрозумілий, то другий потребує пояснень. Правлячій «еліті» жертви агресії нав'язується такий вектор управління, який працює в інтересах агресора. Й «еліта», сама не здогадуючись, управляє залежно від свого розуміння процесів, що відбуваються, в інтересах народу, а мірою свого нерозуміння — працює на «культурного агресора». Другий спосіб дає стійкіші результати. Вперше реалізувати його спробували давньоєгипетські жерці. Передаючи з покоління в покоління таємні знання управління людським суспільством, вони удосконалювали механізми їх застосування. Самі ж вони трансформувались у глобальне жрецтво і майже три тисячі років зберігають монополію на «культурне співробітництво». Прикметна сама класифікація узагальнених засобів управління. Вона подається за шістьма пріоритетами — знизу догори. Пріоритети:
6. Управління, що використовує зброю знищення матеріальної інфраструктури та громадян держави. Це насамперед ядерна зброя.
5. Управління за допомогою зброї геноциду. Це зброя масового ураження нинішнього та майбутнього поколінь. Давня — алкоголь, наркотики, нікотин. їх застосовують і сьогодні. Сучасна зброя — хімічна та бактеріологічна зброя, генна інженерія, психотронні засоби. Згадаймо, як була завойована Америка: мечем і алкоголем. І не тільки завойована. Колонізатори, за якими стояло жрецтво, практично знищили всю індійську цивілізацію.
4. Економічне управління за допомогою кредитно-фінансової системи з паразитичним позичковим процентом. Сьогодні більшість країн і народів світу перебувають у полоні позичкового процента, який застосовується до країн «третього світу» з боку так званих розвинених країн Заходу. 3. Фактологічне управління за допомогою описової, фактологічної інформації щодо окремих процесів та їхніх взаємозв'язків, яка подається у спотвореному вигляді. Стосовно суспільства — це ідеологічне управління.
2. Хронологічне управління за допомогою інформації щодо хронологічного порядку фактів і явищ, що відбуваються. Володіючи методологією хронологічного управління, окремі процеси можна об'єднати відповідно до поставленої мети. Історія нашої країни тільки на наших очах мала кілька трактувань. Зараз продукується чергова версія. Це страхітлива зброя в руках сучасних жерців. Вона вбиває клин між слов'янськими народами, зокрема між російським і українським.
1. Методологічне (концептуальне) управління охоплює інформацію світоглядного характеру, формуючи методологічні стереотипи пізнавання явищ. Воно дає змогу бачити загальні й окремі частини перебігу процесів у Всесвіті. Концептуальне управління є основою управління людським суспільством. Зазначені пріоритети управління можна класифікувати таким чином: шостий, п'ятий, четвертий пріоритети управління можна назвати матеріальною зброєю, а перший, другий, третій — інформаційною.
Найнебезпечнішим є інформаційне управління, яке можна назвати інформаційною війною. Ця війна йде протягом тисячоліть, і держава, яка програє в цій війні, не завжди усвідомлює свою поразку. На рівні першого — третього пріоритетів зміни в суспільстві, чи, точніше, наслідки війни, можуть бути усвідомлені через значний проміжок часу, коли того, хто завдав удару, уже давно немає.
2. Порядок на руїнах
Масонство почало відроджуватися в Україні з 1990 року. Нині в країні діють масонські та псевдомасонські ложі під патронатом Великого Сходу Франції та Великої національної ложі Франції, Великої Британії, Великого Сходу Італії, Мальтійського ордену, ложа «Бней-Бріт», ротарійські клуби тощо.--PAGE_BREAK--
Сфера діяльності масонів розширювалася за рахунок створення спеціальних легальних клубів й інших організацій, яскравим прикладом яких є клуб «Ротарі інтернешнл». Цей клуб створено як міжнародну масонську ложу американським масоном адвокатом Харрісом ще в 1905 році. Як вважає дослідник масонства Л. Хосс, ротарійський рух — найраціональніша і наймолодша формація масонства. «Ротарі» належать до так званого білого масонства, тобто є об'єднаннями, через які масони мають намір відкрито впливати на суспільство.
Крім «Ротарі», що налічує майже 1 млн членів, діють також закриті масонські клуби — на тих же засадах і мають таку саму мету.
Серед них так звана Національна ложа України (Н. Л. У.) — заснована в 1998 році Великою Ложею Італії. Великий магістр італійської ложі Джуліано ді Бернардо в Одесі посвятив та інавгурував на майстра Національної ложі України ректора Одеського медичного університету академіка Валерія Запорожана, який вважає своїм «першочерговим завданням згуртувати навколо себе ерудованих, духовно багатих людей всієї України і зосередити їхні зусилля на розвитку прогресу заради всього людства».
Проте господарі масонських лож світу, напевно, вважають, що Одеса — не те місто, де робиться політика, і тому в липні було вирішено перенести штаб-квартиру Н. Л. У. з Одеси до Києва. Засновник масонської ложі в Україні пан Запорожан добровільно передав повноваження Великого магістра київському бізнесменові Ігорю Задираці. Як повідомляє газета «Сегодня» (№ 168 від 31.07.01), пан Запорожан планує створити Міжнародну академію освічених «Гармонія життя».
Чому міжнародні масонські та близькі до них організації, як павуки, плетуть своє павутиння навколо молодої незалежної держави? Чи це не та сила, яка робить усе для погіршення економічної ситуації в державі, розвиваючи віртуальну економіку, знижуючи рівень життя, аби український народ поліз у нове ярмо ліберального розвитку, що його нам готує «світовий масонський уряд»?
Наступ нового масонського світового порядку триває. Усе таємне з часом стає явним. Можливо, настала пора вийти з тіні й для українського масонства.
У січні 2001 року газета «Голос України» надрукувала сенсаційний матеріал під назвою «Тамплієрська справа». Багатосерійний «постскриптум» і «Тамплієри взагалі й зокрема в Китаєвому», де Ольга Вауліна розповіла про те, як «священнослужителі та парафіяни виявили на території монастиря орден тамплієрів. І побачили, за словами намісника монастиря архімандрита Прохора, „як нехтують християнські святині“. Там же повідомляється, що орден тамплієрів зареєстрований 1999 року Мін'юстом України як міжнародна громадська організація, яка у своєму статуті щиро визнавала, що займатиметься ізотерикою. Та, з'ясувалося, місцеві тамплієри готувалися до презентації ордену, наміченої на Різдво. В офісі вони зробили евроремонт, у підвал провели опалення, збираючись там облаштувати свою церкву для посвячення в лицарі ордену. Намісник монастиря показав нам залишені після орендарів книги (»гностики", «Коран», збірники Блаватської, роман Генрика Сенкевича «Хрестоносці» тощо), а також меч, який належав… заступникові міністра оборони України Володимиру Михтюку, подарунок пріору ордену тамплієрів Олександрові Яблонському. Крім зброї було знайдено ксерокопії документів, на яких стоїть підпис генерала. Вивчивши залишені ксерокопії, адвокат монастиря з'ясувала, що О. Яблонський як посередник укладав торгові оборудки на суму в кілька мільйонів доларів.
«Потрібно ретельно шукати масонів у владних структурах держави. Хай цим займеться СБУ», — заявив на засіданні сесії Верховної Ради України 13-го скликання депутат Борис Олійник.
Чому ж це депутат Олійник вимагає їх шукати, а їх не шукають?
Попри те, що ще в 1723 році в «Книзі статутів» Д. Андерсона було визначено, що масони не повинні займатися політикою, вони досить активно втручаються в політичні процеси різних країн, зокрема й України. Назвемо імена деяких політиків, які були масонами: Робесп'єр, Марат, Гарібальді, Пестель, Керенський, Троцький, Гітлер, Трумен, Піночет, усі президенти Сполучених Штатів Америки та багато інших політиків.
Конспірологи вважають, що тільки в Європі та США до ЗО млн масонів. Вони мають добре організовані структури міжнародного зразка зі своїми ритуалами.
Чого ж хочуть масони, які мають величезні людські ресурси, значний вплив у засобах масової інформації, політиці та економіці, у Службі безпеки України та інших силових структурах?
Більшість дослідників вважає, що ложі перетворилися на клани, які домагаються привілеїв для своїх членів далеко не мирними засобами. Наприклад, в Італії— це спроба перевороту Боргезе в 1970 році, змова «рози вітрів» генералів Річчі й Нарделла в 1974 році, вбивства фінансистів і масонів Кальві, Сіндони, Пеко-реллі та папи Іоанна Павла І в 1978 році, а також політична криза ложі П-2, що стояла за цими подіями.
Від середини 80-х років лідери масонства поставили завдання змінити імідж руху, активно залучати неофітів, освоювати нові території, ліквідувати національні кордони, встановити контроль з боку елітних корпорацій над економікою більшості країн світу (йдеться про створення світового економічного уряду). Цей план було запропоновано на конференції Великих магістрів у лютому 1985 року під назвою «Проект Соломона П». Починаючи з 1988 року на території СРСР відновлюють свою діяльність масонські організації в Росії, Білорусії, Прибалтиці, Грузії, Вірменії, Україні. Найактивніші — представники масонських систем Великої Британії, Італії, Польщі, СІЛА, адепти Opus Dei, Мальтійського ордену, ордену «Бней-Бріт».
З 1991 року відновлюють свою діяльність масонські ложі в Києві, Харкові, Одесі, Львові. На терені Західної України активно діють емісари Великого Сходу Польщі й ордени єзуїтів і Opus Dei, на Півдні і Сході — адепти Великого Сходу Франції, Італії та США. Почали відновлювати свою роботу на території України «Ротарі-клуб», Мальтійський орден, Великий Схід України, «Бней-Бріт» та ін. Члени масонських лож мають великий вплив у парламенті та уряді України.
Окремі експерти вважають, що масонство загрожує новоствореним країнам Східної Європи. Так, французький конспіролог П'єр де Вільмарест вважає, що «ці люди поволі й таємно наближають винищення національних і культурних цінностей. Вони намагаються все інтернаціоналізувати (глобалізувати) — це ідеологія центрального клубу. Ви не зможете знайти впливових людей в Україні, як і в інших країнах, котрі не були б пов'язані з клубом». А Великий Магістр Великого Сходу Франції Роже Лерой заявив: «Переконаний, що масони століттями відхрещувалися від політики, а насправді займалися нею. Тим самим масони накликали на себе бурю критики. Для чого приховувати, що масони контролюють політичне життя в багатьох країнах».
Як бачимо, попри увесь хаос у державі масонство поступово встановлює свій новий порядок, структуруючи суспільство відповідно до своїх принципів і канонів.
3. Орден Святого Станіслава
Вплив масонства в нашій державі не можна замовчувати. Проте важливо також з'ясувати питання про те, яку роль відіграють масони у призначеннях в різні державні відомства, що розглядаються як «теплі місця». Надзвичайно «популярним» сьогодні серед української псевдоеліти є орден Святого Станіслава, до якого належать переважно керівники владних структур. Членами ордену є керівники Служби безпеки України, Генеральної прокуратури, Міністерства оборони, Податкової адміністрації, міністри та чиновники Кабінету Міністрів, депутати Верховної Ради України.
Ніщо так не підриває довіру громадян до державних органів, як усвідомлення того, що окремі керівники відомств і державні службовці — члени таємних товариств, метою яких, зокрема, є також допомога один одному в просуванні службовими щаблями.
Ієрархія масонства потребує від своїх членів жорсткої дисципліни та підпорядкування. Чи зможе виконувати свої службові обов'язки керівник Служби безпеки України чи міністр оборони України, якщо Великий Капітул ордену Святого Станіслава вимагатиме від них дій, що межують зі зрадою своєму народові? Хто відповість на це запитання?
Історія ордену Святого Станіслава сягає початку XVIII ст.: "… Син Велислава з роду Тужина й Богни з роду Новіна Станіслав, який замолоду присвятив життя Богові, 1701 року став єпископом Краківським. Король Польщі Болеслав II Сміливий провадив безупинні війни, що виснажували країну, і єпископ Станіслав став одним із виразників народного невдоволення. У 1709 році його схопили і з волі короля четвертували. У 1753 році єпископа Краківського Станіслава було канонізовано, і відтоді його вшановують як одного зі святих заступників Польщі. Він увійшов до історії як один із перших «захисників прав людини в ім'я християнства і церковного вчення».
8 травня 1765 року король Польщі Станіслав II Август Понятовський заснував орден Святого Станіслава. За рицарською традицією орден одержав девіз — «Praemiando incitat», тобто «Нагороджуючи, заохочує». Знак ордену являв восьмипалий хрест (до речі, це відзнака Мальтійського ордену. — М. С), покритий червоною емаллю; у центральній частині медальйона зображувалася фігура Св. Станіслава з латинським вензелем SS. У кутах хреста були зображені польські орли. Орденська стрічка — червоної барви з білими смугами. Тривалий час орден не функціонував, а 12 жовтня 1984 року його діяльність відновлено. 11 листопада 1984 року затверджено новий Статут. Основна мета ордену полягала в заохоченні заслуг «у захисті віри й прав людини на благо польського народу та держави». Великий Капітул ордену Св. Станіслава поклав на президента Республіки Польщі (в екзилі) графа Юліуша Новіна-Сокольницького обов'язки Великого магістра ордену.
5 вересня 1998 року Великий магістр видав декрет № 11/98 про організацію Великого Пріорату ордену Св. Станіслава в Україні і призначив кавалера П. В'ялова Великим Пріором України з наданням йому «влади, належної для виконання обов'язків, передбачених цією посадою, відповідно до Статуту Ордену»… 13 травня 1999 року Міністерство юстиції України зареєструвало Великий Пріорат як структурну ланку (неурядової) організації іноземної держави в Україні з видачею про це посвідчення № 112. Орден Святого Станіслава є правонаступником ордену, заснованого 1765 року королем Польщі Станіславом II Августом Понятовським.
Можна багато писати про бутафорію ордену, про його п'ять ступенів і прав на титули «сер», «леді», а також титул «шевальє». Але зараз — дещо тільки стосовно внесків. Кошти Пріорату утворюються за рахунок внесків кавалерів ордену Св. Станіслава, благодійних внесків і пожертвувань юридичних і фізичних осіб, коштів, переданих на договірних засадах фізичними та юридичними особами для фінансування конкретних програм, та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством України.
Зазвичай зібрання масонів відбуваються в найстаріших християнських храмах. Стало традицією, наприклад, проводити урочисті церемонії в Свято-Іллінській та Андріївській церквах. Масонські традиції непорушні: святині християн слід осквернити.
Більш як у 20 країнах є офіційні представництва ордену, зокрема у Великобританії, де розташовано Великий Капітул, Канаді, Новій Зеландії, Польщі, США, Україні та Росії.
Вражає факт членства в ордені віце-прем'єр-міністрів з гуманітарного розвитку та міністра освіти і науки України. Чи можна доручати виховання молоді урядовцям- масонам?
4. Орден Нащадків Богдана Хмельницького
Однією з причин «Великої» французької революції вважається помста євреїв французькому народу за гоніння, яких вони зазнали в XII-XIV ст., особливо під час правління Філіпа Красивого та інших французьких королів. Так, у своїх працях з історії єврейські дослідники твердять, що «поворотний пункт у ставленні правлячих кіл до французьких євреїв припадає на першу половину дванадцятого століття. Вже на другий рік правління Філіпа Августа (1181 p.) експлуатація євреїв урядом здійснюється у що-найрізкішій формі — конфіскації всього їхнього майна й вигнання з Франції. Євреїв звинувачували насамперед за лихварство. Що це справедливо, засвідчує факт, що вже в той час майже половина міста Парижа опинилася в їхніх руках як застава»90. Далі автор згадує неодноразові вислання й повернення євреїв до Франції, конфіскацію їхнього майна й фактичне пограбування євреїв королями та баронами Франції.
У сучасних кадошів (масонів 30-го ступеня) існує так званий букет антисемітів, який складається з п'яти, як вони називають, «антисемітів-практиків»: Філіпа Красивого, Богдана Хмельницького, Йосипа Сталіна, Адольфа Гітлера й Гамаль Абдель Насера. Народи, які стоять за цими лідерами, кадоші називають «зоологічними (невиправними) антисемітами» і вважають, що вони мають бути найближчим часом поголовно фізично знищені. Йдеться про всіх французів, слов'ян, на чолі з російськими, про всіх німців та арабів. Інші гої винищуватимуться у міру необхідності або перетворюватимуться за допомогою біологічної зброї на двоногу тварину, як це було показано у фільмах «Мертвий сезон» і «Експеримент доктора Абста», створених на документальних матеріалах з метою попередити народи планети про небезпеку незворотного збочення успадкованого генного апарату гоїв.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Аналогічну версію висувають і засновники ордену Нащадків Богдана Хмельницького (ОНБХ). Вони вважають, що революція 1917 року, здійснена єврейськими більшовиками, голодомор, влаштований Троцьким, Кагановичем і Косіором, є актами помсти за вигнання євреїв з України гетьманом Богданом Хмельницьким у XVI ст.
Завдяки милостивому ставленню до євреїв польських королів Болеслава і його сина Казимира III, який був закоханий у єврейку Естер, євреї стікалися до Польщі звідусіль. Законодавча книга за Казимира містила 34 параграфи стосовно євреїв, сприятливі для них закони й розпорядження, які необхідно було обов'язково виконувати91. Через те з приєднанням Польщі до Росії євреї становили значний процент польського населення.
Заснований в грудні 1992 року орден Нащадків Богдана Хмельницького мав за мету боротися з сіоністами та експансією польських націоналістів. Він виник на противагу широкому розгортанню діяльності орденів єзуїтів, Opus Dei, «Бней-Бріт» і його Ліги боротьби з дифамацією, різноманітних єврейських і масонських організацій, виступам польських екстремістів Варшави й Кракова.
Назва ордену пов'язана з тим, що сучасні сіоністи вважають Богдана Хмельницького ворогом № 2 єврейського народу. Так подано в єврейській енциклопедії: «Хмельниччина чи Хмельнищина — народний рух в Україні, що виник у 1648 році у зв'язку з іменем чигиринського сотника Богдана Хмельницького, знаменний в історії польського єврейства великими бідами. Від попередніх козацьких бунтів Хмельниччина відрізняється тим, що охопила не тільки невдоволене політичною залежністю вільне козацтво, а й широкі маси кріпосного селянства (озлобленого на польських панів) і, насамкінець, православних міщан, які охоче приєдналися до руху, що мав за мету вигнати з України польське дворянство, польську адміністрацію, католицьке духовенство і євреїв»92. У працях єврейських авторів багато згадок про розправи над євреями в Немирові, Тульчині, Полонному, Заславлі, Острозі, Старо-Костянтинові, Барі, Кременці та в інших містах України.
На початку XVII ст. чимало євреїв жило в Києві. «Після влади польських королів над Києвом, — пише І. Даревський, — тобто в першій половині XVII ст., євреї продовжували жити в Києві мирно й спокійно, займаючись ремеслами і торгівлею, маючи в ньому свої будинки і володіючи майном. Це видно із свідоцтв, затверджених у період 1635-1654 pp. Петром Розвадовським, який був головним проповідником домініканського товариства київських католицьких священиків»93.
Проте з повстанням в Україні та Поділлі (1648-1649 pp.) гайдамаків і запорозьких козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти панування поляків і євреїв для всіх гнобителів настали тяжкі часи. За свідченнями істориків, «тільки протягом цих двох років було перебито понад 600 тисяч євреїв»94.
Однак єврейські історики жодним словом не обмовилися про те, а чому ж били євреїв і поляків. Гноблення українського народу дійшло того, що навіть православні храми євреї надавали віруючим в оренду.
Богдан Хмельницький вступив до Києва 15 серпня 1648 року з багатою здобиччю золота й срібла. Все населення вийшло йому назустріч і вітало захопленими вигуками. Хмельницький роздавав людям подарунки й пожертвував чимало золота й срібла київським монастирям та церквам. Вступ до Києва козаки Богдана Хмельницького святкували шість днів.
Не маючи спромоги перемогти військо гетьмана Хмельницького, поляки змушені були направити до нього своїх послів на чолі з головним київським комісаром Адамом Киселем просити миру. Богдан Хмельницький запропонував полякам такі умови:
Щоб у Києві і в усій Малоросії не було й сліду від унії, щоб єзуїтів не залишилося більше.
Щоб у всіх містах, де житимуть козаки, не було католицьких костелів.
Щоб київському митрополитові було надано перше місце в сенаті.
Щоб воєводами й комісарами були виключно православні з руського населення.
Щоб кількість козаків не обмежувалася.
Щоб у всій Україні разом з Києвом і в усій Малоросії не зали шилося й сліду євреїв, а також багато інших умов, які не могли виконати поляки.
Як бачимо, Богдан Хмельницький послідовно намагався звільнити Україну від євреїв. Проте пізніше було укладено Білоцерківський мир, який знову надав можливість євреям селитися в Україні. І тільки тоді, коли Богдан Хмельницький перестав розраховувати на допомогу татар і звернувся за допомогою до царя Олексія Михайловича, якому запропонував взяти «під свою державу» Україну й Малоросію; коли після цього Малоросія й козаки присягнули на вірність царю московському (1654 p.), московське військо виступило на допомогу Хмельницькому проти Польщі.
Тоді ж долю євреїв у польській Русі було остаточно вирішено. Під час війни Московського царства з Польщею настав кінець усім євреям царства Польського, і навіть велику віленську общину спіткало це загальне лихо.
Страшним ураганом пронеслись московські війська разом з військами Хмельницького по всій Польщі, руйнуючи і спустошуючи все на своєму шляху. Євреїв били, розкрадали їхнє майно, знищували синагоги й шматували священні «Тори», які там зберігалися.
Поляки не в змозі були протистояти ворогам, оскільки тоді Польща зазнавала розгрому з боку московитів, пруссаків, шведів і жорстоких козаків.
Бажання Хмельницького щодо перебування євреїв в Україні і Малоросії здійснилося сповна. Московський цар видав указ, яким суворо-пресуворо забороняв євреям під будь-яким приводом жити в Україні і Малоросії взагалі та в межах київського району — зокрема. Таку умову поставив Хмельницький московському царю ще до того, як Україна та Малоросія присягнули на вірність Москві.
З 1665 року і до кінця XVIII ст. у Києві, як і в усій Україні, не залишилося жодного єврея, всі були вигнані, а козацькі гетьмани старанно піклувалися, щоб ніхто з них не з'являвся. За царювання Федора Олексійовича і правління Софії Олексіївни (1676-1689 pp.) також ретельно стежили, щоб жоден єврей не переступив кордони Русі й України. Так тривало ще й за Петра Великого й Катерини II «96Як бачимо з цієї досить промовистої цитати, майже півтора століття євреям було заборонено проживати на території України.
Тому організатори ОНБХ вважають, що й нині катаклізми, злигодні й вимирання українського населення є помстою сіоністів та їхніх орденів „Бней-Бріт“ і „Хабад“ за Хмельниччину та козацькі подвиги середини XVII століття.
Варто зауважити, що негативне ставлення урядовців та більшості членів парламенту до пам'ятника Богдану Хмельницькому, несхвальне ставлення єврейської преси до добросусідських відносин з російським народом, розкол православ'я, замовчування й усіляке паплюження акта возз'єднання українського народу з російським дає підстави думати так, як засновники ордену Нащадків Богдана Хмельницького.
Орден створено колишніми співробітниками Комітету державної безпеки й Головного розвідувального управління. Відомо, що в його структурі є потужний аналітичний центр. Вся діяльність ОНБХ утаємниче новому; низи не могли жити по-старому; капіталістичні відносини успішно „загнивали“ і призвели до соціального вибуху та ін. Сьогодні, базуючись на новій парадигмі й, здавалось би, незаперечній істині, на поверхню випливає зовсім інша теорія: падіння Російської імперії в 1917 році сталося не в результаті об'єктивного ходу історії, а було одним із головних завдань програми Світового уряду. Це була змова проти Росії, ініційована Заходом, який внаслідок багатьох причин не був зацікавлений у зміцненні Російської імперії і вбачав у цьому небезпеку для своїх інтересів. Хто стояв на чолі так званої революції, хто був безпосереднім виконавцем і хто фінансував цю криваву бойню — нині вже добре відомо.
Література
Сенченко М.І. Латентні структури світової політики: Нариси з конспірології.- 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2005. – 312с.: іл..
Лисовський С.А. Другая Америка. Национальная безопасность и геополітика России. — №1-2(30-31) 2002. – С.181
Бегунов Ю.К. Тайные силы в истории России. Сборник статей и документов: 4-е изд. – М.: Изд-во газеты «Патриот». 2000 – С.430