Національний ДержавнийОдеськийУніверситет
ім.І. І. Мечнікова
Реферат
зісторії Українина тему:
“НесторМахно: історично– політичнийпортрет”
Виконала: студентка110групи
ПолєжаєваН.В.
Перевірив: Міхеєв С.П.
Миколаїв
2001ПланВступ
ІРозділ.Народженнята початокреволюційноїдіяльностіМахна.
ІІРозділ.Дії Махнапід час окупації.
ІІІРозділ.Першийсоюз Махна зрадянськоювладою.ЗаключначастинДодаткиСписоклітератури
ВСТУП
Радянськийрежим хотівпереробитийого ім’я. Радянськаісторична наукахарактеризуваламахновщину, як “кулацкоеконтрреволюционноеанархистское движение, закоторым стоялидве – три тысячиограниченныхлюдей: мародеров, убийц, боровшихсяпротив пролетарского государства”1.О махновщинізгадуватизаборонялося, вивчати – тимбільш. Маленькимістеричнимзлим чоловікомзображувалиНестера Махна2у книгах такіно про громадянськувійну. Розмовипро його жорстокістьта патологічнийсадизм – вигадка.Будеш жорстоковідноситисядо людей, вонидо тебе не підуть.Сила махновщинибазуваласяна масовійпідтримці. Хочажорстокістьбула, революціїбез крові небуває. НестераМахно селянислухали ззацікавленістю, він говоривїх мовою, дужеемоційно. Є неосвіченоюлюдиною, Махномав талант, бувхоробрим.Антисемітизм, який вони чинилиробивши єврейськіпогроми – неправда.Серед командирівбуло багатоєвреїв. За проявленняантисемітизмуМахно розстрілював.Сила Махна булав тому, що вінвідстоювавінтереси селян.Наділенняземлею, правомвільної торгівлі, в політичномурозумінні –за свободудумок.
Махновщинадо тепер є, мабуть, наймасштабнішою“білою плямою”на карті історіїУкраїни періодуреволюції тагромадянськоївійни. І безперечно, залишаєтьсясповненоюзагадки протирічфігура Н. І. Махно.В багатьохстатях, з’явившихсяу пресі, з’являєтьсябажання нестільки шукатиправду, скількипідняти наступнийпоштовх сенсаційногоповторенняоднієї з легенд, якими так багататема. Більшістьматеріалівраніше булонедоступнимне тільки масовомучитачу, але йісторику. Унових джерелахз’явиласяможливістьвивчати особистістьМахна об’єктивно, без будь – якогоідеологічногодиктата. А вивчатиє що. Тому авторданої роботиспробує проаналізуватижиттєвий шляхцієї неординарноїособистостів поданої історії.Працюючи надтемою авторстикнувся зтакими проблемами: одна подія, алев різних книгахдатована порізному. Багатолітератури, але написаноодне і теж саме, тому вибиратибуло важко.
Махно наділенийв народній уявіфантастичнимирисами і якостями, а в офіційнійісторіографіїрадянськогоперіоду – цепостать ворога, політичногоавантюриста, бандита. Обидвапідходи створюютьспотворенийобраз не лишеоднієї людини, а й такою соціальногоявища, як махновщина.
І Розділ
Різніджерела подаютьрізні датинародженняН.Г.Махно. Напохороннійплиті Парижанського кладовищастрок життяМахно обмеженийчислами 1889-1934. Взапису № 217в метричнійреєстраційнійкнизі Хресто-Воздвиженськоїцеркви містаГуляйполе, зафіксовано, що Нестор Махнонародився 26жовтня 1889 року.Походив з родиниколишньогоселянина, бувмолодшим, пятою за рахункомдитиною. Сімя рано втратилабатька. Нестатки, недоїданнябули постійноюсупутникамийого невеселогодитинства. Віннавчався уцерковно-приходськійшколі. До другогокласу ходивз пів-року — вигнали.З семи роківходив у підпасках, наймитував.Потім працювавна Гуляй польськомумеханічномузаводі. Спочаткупрацював уфарбувальніймайстерні, апотім у літієвомуцеху.Там вінстає членомгрупи “Союзбедних хлеборобов”.26 серпня 1908 рокупристав КараченцевзаарештувавМахна “за причетністьдо зграї розбійниківі здісненнякількох розбійницькихнападів тавбивство селянинаГури”.
Ув язниці вінна відміну відбагатьох своїхтоваришів поорганізаціїтримався стійкоі з гідністю, відкидаючивсі пред явленійому звинувачення.Махно не падавдухом і мріявпро втечу зв’язниці.Невдовзі дорук тюремниківпотрапилазаписка, якуМахно спробувавпередати наволю. Тюремненачальстворозцінило їїяк спробуорганізувативтечу і посилилоохорону в’язнів.З 22 по 26 березня1910 року обивателіКатеринославауважно слідкувализа ходом судовогопроцесу над“анархістами-комуністами”.Вирок, винесенийОдеськимвійськово-окружнимсудом Махну, був суворий- смертнакара. П’ятдесятдва дні з жахомчекав він страти, але як неповнолітнійбув помилуваний.
Навсе життя вінзапам’ятав ці страхітливідні і нерідкосам, коли ставзнаменитимватажком, дарувавжиття приреченимна смерть.
2серпня 1911 рокуу “столипінському”вагоні йогоразом з іншими11 каторжникамиповезли доМоскви, яку вінуперше побачивчерез гратизнаменитоїБутирки. Махнопросидів у ційвідомій своїмижорстокимипорядкамив’язниці з 4серпня 1911 рокупо 2 березня1917 року і завдаввеликого клопотутюремномуначальству, тому з першогоі до останньогодня був закутийу кайдани. Укамері № 5 долязвела його звідомим анархістомП.Аршиновим, який став йогодуховним наставником.Махно з йогодопомогоюпоновив своюосвіту. Вінцікавивсяросійськоюі українськоюісторією, політичноюідеологієюМаркса, Ласаля, Бакуніна, Кропоткіна.”В умовахкаторги,-писавП.Аршинов проМахна, — він нічимособливим невідрізнявсявід інших, жив, як всі — носив кайдани, сидів по карцерах, вставав наперевірку.Єдине, щоприверталоувагу — це його невгамовність.Він постійноперебував усварках, в репресіяхі бомбардувавтюрму своїмизаписками.Писав на політичніі революційнітеми було йогопристрастю.Крім цього, сидячи в тюрмі, він любив складативірші і в ційгалузі досягбільшого успіху, ніж у прозі”3.Перебуваючиу тюрмі, Махноне втрачавнадію втектина свободу.Спілкувавсявін з невеликимколом в’язнів, тому діставкличку “Скромний”.Ті, хто знавМахно, відзначалийого природнукмітливістьі феноменальнупам’ять, завдякиякій він багатопочерпнув зпрочитаногоі в майбутньомуміг легко жонглюватикнижковоютермінологієюі справлятицим самим сильневраження нанеосвіченеселянство, якепотягнулосядо революційноїборотьби.
Водночасперебуванняу тюрмі негативнопозначилосяна здоров ї іпсихіці Махна.Він захворівна туберкульозі наслідокцього залишивсябез однієїлегені. З нетерпіннямчекав вінвідзначенням300-річчя династіїРоманових, сподіваючисьна амністію, але коли дізнався, що вона на ньогоне поширюється, у відчаї ледьне покінчивжиття самогубством.Першу світовувійну, на відмінувід багатьохінших арештантів, він зустрівбез ентузіазму, розуміючи, щовоювати доведетьсямільйонамселян, у томучислі йогобратам, якихвін любив. ЗнавМахно і те, якнегативно можевплинути настановище селянськихсімей воєннелихоліття. Аджеще в періодросійсько-японськоївійни 1904-1905 р.р. йогобрат Савкавоював у Маньчжуріїі потрапив уполон. На всежиття вкарбувалисьв його юнацькупам’ять тінескінченнімісяці, колився сім я знетерпіннямчекала поверненнястаршого братадодому. Важкосказати, чимби закінчилосяперебуванняМахна за товстимимурами Бутирки, якби не Лютневареволюція.Вийшовши післяповаленнясамодержавстваз тюрми на вулиціМоскви, Махнозагубився влюдськомувертепі і зрозумівправоту цезаревихслів, що кращебути першиму провінції, ніж другим устолиці. Післякількох тижнівроботи в анархістськійорганізації, розпрощавшисьз П.Аршиновим, він поїхав набатьківщину.
Повернувшись23 березня вГуляйполе, Махно в очаходносельцівпостав справжнімгероєм. Жадобадіяльностіі влади переповнювалийого. Махнопочав об’єднуватинавколо себеблизьких подуху людей, длятого щоб заволодітиземлею та займатисявигоном з своготіла паразитів, які б’ютьбайдики таживучи у розкоші.Він щиро вважав, що своєю боротьбоюз експлуататорамисприяв поваленнюсамодержавстваі заслуживзначно більшого, ніж інші. Тому, об єднавшиколишніх“експропріаторів”і молодь, якапрагнула покінчитиз багатіями, він повів боротьбуз тими, хто післяЛютневої революціїзахопив владув Гуляйполі.Це були в основномуофіцери кулеметноїкоманди 8-гоСербськогополку, який тутдислокувався. Вони створили “Громадськийкомітет” інамагалисявтілити в життяполітику Тимчасовогоуряду.
Махнозажадав створення“Селянськогосоюзу”, якиймав би правоконтролюватидії комітету.Він користувавсявеликою підтримкоюне лише селянства, яке бачило вньому “страждальниказа інтереситрудівниківсела”, але ймісцевих робітників.Не останню рольвідіграв і тойфакт, що, повернувшисьдо Гуляйполя, Махно одразустав працюватималяром назаводі “Богатир”.
У квітнібуло створено“Селянськийсоюз” на чоліз Махно. Крімтого, він увійшовдо складу“Громадськогокомітету”.Добре вивчившисвоїх політичнихсуперників, Махно ставсправжнімдиктаторому Гуляйполіта окрузі. Усерпні 1917 рокувін очолив Радуробітничихі селянськихдепутатів, 4жовтня бувобраний головоюпрофспілкидеревообробниківта металістів, керував рядомінших організаційГуляйполя, щовиникли тоді.Авторитет Махназростав дужешвидко. Заперечуючибудь-яку владу, Махно добивсяухвалення такоїрезолюції:“Гуляй польськийрайонний з’їздРад трудящихрішуче засуджуєпретензіїурядів Тимчасовогоуряду в Петроградіі ЦентральноїРади у Києвіна управлінняжиттям трудящихі закликає Радина місцях, усетрудове населення, яке згуртувалосянавколо них,ігноруватибудь-які розпорядженняцих урядів.Народ – правительдля себе, у своємусередовищі.Це його споконвічнамрія і наставчас втілитиїї в життя. Віднинівся земля, фабрикиі заводи повинніналежати трудящим.Трудове селянство– господарземлі, робітники– господаріфабрик і заводів”.
ПеремогуВеликого жовтняі проголошенняРадянськоївлади на УкраїніМахно зустрівсхвально. Крімтого, революціюпідтримувалиселянські маси, захищати інтересияких він взявся.“Я стверджуюз життєвогодосвіду районів, за якими я серйознослідкував, — писав він згодом,- що у перші двамісяці, а самеу листопадіта грудні, торжествоЖовтневогопереворотув Росії українськимитрудівниками на місці тількивіталося”4.
ІІ РОЗДІЛ
Наприкінцісічня 1918 року ЦентральнаРада, збройнісили якої булирозгромлені радянськимивійськами, підписала зНімеччиноюта її союзникамиугоду, спрямованупроти першоїв історії державиробітниківі селян. Колізеївська Німеччина намагалася, за словами В. І.Леніна,
“… задушитиросійськихта українськихробітниківі селян, повернутиземлі поміщикам, фабрики і заводи–банкірам, владу – монархії”5, виношуючи планипограбуванняі колонізаціїсхідних районів, розпочаланаступ на величезнійтериторії відБалтики доЧорного моря.На боротьбупроти німецько– австрійськоїнавали піднялисяреволюційнісили країни.Однак молодаРеспублікаРад не моглапротистоятиінтервентамі змушена була, щоб завоюватинеобхіднийперепочинок, підписатиграбіжницькийБрестськиймир. Переважаючісили окупантіві ЦентральноїРади, долаючиопір радянськихвійськ, просувалисяв глиб України.
Махнорізко виступивпроти політикиЦентральноїРади, звинуватившиїї у зраді інтересівреволюції, іодночаснопідтримавпідписанняБрестськогомиру, вважаючийого одним знайбільш розумнихі тактичнихманеврів у тійситуації селянства, яке отрималоземлю і більшедумало провесняну сівбу, ніж озброєнийопір, не дужепоспішалопоповнюватимахновськізагони. До тогож українськібуржуазнінаціоналістирозпустиличутки, нібитонімці везутьешелони мануфактури,інші необхіднів побуті товари, які будутьдешево розпродувати.Деякі агентиЦентральноїРади, навпаки, залякувалиселян тим, щоавстро – німецьківійська спалюютьсела, мешканціяких чинятьопір окупантам.Махно розумів, що лише маючичисленні добреозброєні загони, він становитимереальну силу, тому, крім своїханархістів, він вербувавсолдатів, щоповерталисяз фронту. Однакозброїти їхмогли тількирадянськівійська, яківели бойовідії проти ЦентральноїРади та іноземнихінтервентів.
У березні1918 року, дізнавшись, що в Пологахперебуваєначальникпівденнихрезервнихрадянськихвійськ О.М.Беленкевич, Махно запросивйого до Гуляйполя, розповів просвою нелегкудолю царськогов’язня, боротьбупроти поміщиківі колоністів, уміло показав, чого досяг, ана завершеннянавіть влаштувавпарад своговійська. Беленкевичбув враженийпобаченим іу запалі вигукнув:”Гуляйполе–це маленькийчервоний Петроград!”Він виділивМахнові 3000 гвинтівок,2 вагони патронів,6 гармат і 9 вагонівснарядів.
Навесні1918 року Махнобоявся самкомандувативійськом, аджежодного дняне був на військовійслужбі. Томудовірив цюсправу офіцерам.Проте, коли доГуляйполянаблизилисянімці, ті, вирішиливидати Махноокупантам. Йоговстиг попередитипро наміризрадниківВ.Шаховський6, завдяки чомуйому вдалосявтекти. Свогорятівника Махнозгодом призначивкомандиромартилерії.Приставши доодного зчервоногвардійськихзагонів, щовідступалина схід, Махнорушив у напрямкуТаганрогу.Відтоді вінніколи недовірявофіцерам ізавжди жорстокоз ними розправлявся.Так описаливтечу Махназ Гуляйполя О.Чуєнко таН.Зуйченко.Саме він стверджував, що у той час, коли готуваласяоборона села, його викликавкомандуючий 1-ю революційноюармією, якавела бої з німецькимивійськами врайоні Нікополь-Олександрівськ, П.В.Єгоров. Зкомандармому селі ФедорівніМелітопольськогоповіту, дерозміщувавсяйого штаб, Махноне зустрівся, оскільки тойпереїхав доВолновахи. ТутМахно і дізнався, що гуляй польцібез бою здалисело німцямі гайдамакам.Махно залишивзагін і подавсядо Москви. Зазналикраху усі здійсненіним і йогопоплічникамиперетворення.В маєтки повернулисяпоміщики іколоністи, якіза допомогоюокупантіввідібрали уселян землю, вчинили кривавурозправу надними. Кінецьквітня і травняМахно подорожувавпо містах ПівденноїРосії і Поволжя.Скрізь намагавсявстановитизв’язок з місцевимианархістами, видаючи себе за політкаторжанина, активного борцяпроти тих, хтохотів задушитиреволюцію іреставруватимонархію. ВСаратові Махнодізнався проте, що 28 квітнянімці розігнализбанкрутілуЦентральнуРаду і поставилина чолі українськоїдержави гетьманаСкоропадського.З одного боку, Махна порадувалаця звістка, боніби підтвердилаправильністьйого боротьби проти ЦентральноїРади, а з іншого,- він розумів, що відродженнягетьманщиниє кроком довідновленнямонархічнихпорядків.
Поїзд, в якомуїхав Махно, через відсутністьпалива на кількаднів зупинивсяу Тамбові. Махноуважно прислухавсядо розмов прожиття у столиці.Дізнавшись, що її населенняголодує, віннакупив длясебе повнувалізу білогохлібу. З такимбагажем і револьверомза пазухою вінз’явився уперших числахчервня в Москві.
Першопрестольназа 1 рік різкозмінило своєобличчя. Зсерединиберезня 1918 рокувона сталастолицею РадянськоїРосії. Махнозустрівся зісвоїм старимтоваришемП.Аршиновимі дізнався пророзгром у квітніорганами ЧКанархістіву Москві таПетрограді.Протягом певногочасу Радянськавлада не переслідувалатак званих“ідейних анархістів”, революціївиступали протиТимчасовогоУряду, заявляючи, що борютьсяза інтереситрудящих. Однаку міру зміцненняробітничо–селянськоївлади анархістирозпочаликампанію наклепівна більшовиків, повели шаленупропагандуза руйнуванняоснов державногоустрою, запереченнябудь–якоївлади, сталина шлях розбоюі насильства.До своїх лаввони почализалучати нелише карнихзлочинців, алей запеклихворогів революції.За таких обставинЧК на чолі зФ.Е. дзержинськимпровела рядоперацій познешкодженнюанархістів, які, по сутіперейшли утабір затятихворогів соціальноїреволюції.Махно обурювавсядіями Радянськоївлади хоча вглибині душівважав міськиханархістівзрадникамивеликої ідеї, бо був твердопереконаний, що справжнійанархіст муситьне відсиджуватисяв столиці, айти на село іпідніматиселянські масина революційнуборотьбу.
П. Аршиноворганізувавзустріч Махназ Кропоткіним, яка відігралаважливу рольу долі гуляйпільськогоанархіста –можливо, впершевін відчув себеособою, здатноївершити історичноїваги справи.Побував віні в залі засіданьВсеросійськогоз’їзду профспілкитекстильників, який проходивпід головуваннямМ. Горького, слухав виступилідерів лівихесерів М.Спиридоновоїі Б. Камкова.
Махновіне можна відмовитиу певній політичнійпрозорливості.Коли 6 липня уМоскві під часроботи VВсеросійськомуз’їзді Радспалахнувлівоесерівськийзаколот, свідкомякого він став, Махно заявив, що “більшовикирозіб’ють їходним авторитетомЛеніна і Троцького”7.
Махно регулярночитав пресу, де все частішез’являлисяповідомленняпро кривавийтерор калізерівськихокупантів ігетьманцівна Україні тапро опір, якийчинили загарбникамїх посібникамукраїнськіробітники таселяни. Особливопильно слідкуваввін за повідомленнямпро селянськіповстання.
--PAGE_BREAK--ІІІРозділ
4січня 1919 рокуРеввійськрадареспубліки видала наказпро створення українськогофронту командуючимйого було призначеноодного з військовихкерівниківЖовтневогоповстання 1917року у ПетроградіВ. Антонова–Овсієнка.Починався новийетап визволенняУкраїни відпетлюрівців, денікінців, Антанти. Фронтупідпорядкованолише 12 тисячбагнетів ішабель з 20 гарматами,- кількістьвкрай недостатнядля веденняактивних бойовихдій. Отож, серйознийрозрахунокробився навзаємодію зповстансько-партизанськимизагонами, кількістьяких постійнозростала. ЗіркаМахна швидкосходила накривому небосхилігромадянськоївійни з осені1918 року. Своїмидіями партизанськийзагін Махнапротягом вересня– грудня 1918 рокузавдав багатонеприємностейяк гетьманськійварті, так окупантам. Напочатку січняна станціїПологи зібраласянарада представниківокремих повстанськихзагонів, щодіяли на суміжнихз махновськоютериторіях.У нараді взялоучасть близько40 делегатів, якими булозапропонованооб’єднати діїповстанцівпід керівництвомоперативногоштабу. З’їздініціативупідтримав: на8 січня булопризначенонаступ. Розрізненізагони зливалисяу 5 полків загальноюкількістю в200 чоловік. Полкидіставалипорядковіномери і ім’я батька Махна.Оперативнийштаб визначив4 ділянки, наяких розгорталисябойові дії.Територія, дедіяли повстанці– махновці, була доситьвеликою. Фронтстановив 150 верст.Наступ розгортавсяуспішно. Силоміцьмобілізованіворогом селянимасово переходилина бік повсталиху ході першихсутичок. На 20січня у махновцівналічувалосяна озброєнніблизько 15 тисячбагнетів, 1000 шабельі до 40 кулеметів, а лінія фронтузросла до 225 верст.Саме на об’єднаніз цією значноюповстанськоюсилою орієнтувавсяАнтонов – Овсієнков наказі від17 січня 1919 рокусвого підлеглогоВ. Аусеема. ЩодоМахна завданнябуло сформульованетак: “В південномунапрямі покищо обмежитисяпрочищеннямдороги до Махна”8.Безпосередньозавдання “прочищеннядороги до Махнабуло покладенона окремийзагін підкомандуваннямП. Дибенка9.
Отже,21 січня загінна чолі з Дибенкозахопив станціюСинельникове.По це дізналисямахновці, якітакож шукаликонтактів зЧервоною Армією.Ще начальнішоюстала потребав такому союзідля махновцівпісля 20 січня.Несподіваностановище нафронті для нихускладнилося.На підмогу білогвардійськимзагонам і німцям– колоністамз Кавказу вПриазов’япочали прибуватичастини Добровільноїармії. В напрямкуГуляйполявирушило близько20 тисяч білогвардійців.Гуляйполе взапеклих бояхпереходилоз рук в руки.Врешті-рештдовелося здатийого. Становищебуло настількикритичним, щозалишалосясподіватисялише на допомогуЧервоної Армії.
26 січнявиконуючизавдання Махна, Чубенко зустрівсяу Нижньодніпровську, під Катеринославом, з Дибенком.О.Чубенко неприховувавкритичногостановищаповстанців.Їм украй потрібнібули зброя ібоєприпаси.Дибенко виявивжвавий інтересдо Махновціві обіцяв післявзяття Катеринославуодразу ж приїхатидо Гуляйполя.
Союзіз ЧервоноїАрмії допомігповстанцямзнову визволитирайон Гуляйполя, поповнитизапаси зброї, боєкомплектів.
2 лютого штабДибенка уклавугоду про входженнядо складу йогогрупи частинотамана Н.Григор’єва.Тоді Укрфронтприйняв рішенняпро перетвореннябригади Дибенкау 9 –ту полковузадніпровськудивізію у складі3 – х бригад. “З19–го і 20–го полків,- говорилосяв наказі, підписаному19 лютого, — утворити3 – ю бригадупід командоюМахна, у складіякої організувати7 – й, 8 – й і 9 – йЗадніпровськіпіхотні стрілецькіполки”10.З цього приводуДибенко приїжджаву Пологи, де йповідомивНестеру Махновіпро його призначеннякомандиром.Довіра, з якоюпоставилосядо повстанціві безпосередньодо самого МахнакомандуванняЧервоної Армії, справила нанього великевраження.
З1–го лютого допочатку березнябригада зрослакількісно –з 4 – х до 7– митисяч бійців.Причому вонабезперервноперебувалана фронті. Наприкінцісічня – на початкулютого в кровопролитнихбоях махновці, як уже відзначалося, визволилиГуляйполе тарозташованіпоблизу містечката села. Відзначалосяблискуче керівництвокомандирівчастин на чоліз Махном. БригадаМахна дедалібільше втягуваласяу бойові дії.
19лютого командуючийХарківськоюгрупою військА. Скачко наказавбригаді Махнаоволодітизалізничноділянкою Пологи– Волноваха, що й було виконано.15 березня махновцізахопили Бердянськ, а 17 – Волноваху.Це був політичнийуспіх. 16 березняголовком Вацетіспоставив передУкрфронтомзавдання розвиватиоперації дляоволодінняузбережжям Азовськогоморя до Таганрогувключно.
Махно енергійновзявся за виконання поставленогозавдання. Ужев 20 – х числахберезня йогочастини підійшлидо Маріуполяі блокувалимісто з суші.Бій за Маріупольтривав 3 дні.Взяття Маріуполябуло славноюсторінкою вісторії революційногоповстанства.
Трудовеселянствоактивно виступалодо лав махновців, бригада зростала,її чисельністьстримуваласятільки відсутністюдостатньоїкількості зброїобмундирування.Швидко зроставі авторитетМахна. Він стававполітичноюфігурою середкомандногоскладу ЧервоноїАрмії. Посиливсяйого вплив намаси. На тойчас він мав ужекілька поранень, а загалом протягомгромадянськоївійни був пораненийпонад 10 разів.
БригадаМахна продовжуваланаступ у напрямкуТаганрога. ДоТаганрогазалишалося45 верст. Діючіу вузькій смузівздовж узбережжяАзовськогоморя, 3 – я Задніпровськабригада дедалібільше відриваласявід інших частиндивізії. Практична1–ша дивізіяяк єдине цілепересталаіснувати, 1-шаїї бригада начолі з Григор’євимстворила ядроОдеської групивійськ, 2-а –Кримської.Насампередтака ситуаціяпозначиласяна постачаннібригада. Ряддокументів, підготовленихполіт працівникамиу березні 1919 року, свідчать проскладне і суперечливестановищебригади. Вацетісзапропонувавпередати їїПівденномуфронту. КомандуванняУкрфронту нехотіло втрачатицілком боєздатнуодиницю, томузволікало звиконаннямзавдання наказу.Командуючий 15–го квітнявключив 3-тюЗадніпровськубригаду достворення ним2-ї Українськоїармії. У штабіДенікіна доситьточно оцінилинебезпекувиходу червонихдо Таганрогу.Ворог швидкоперегрупувавсили, завдавпотужного ударув найслабшемісце – на стикПівденногоі Українськихфронтів. БригадаМахна потрапилау скрутну ситуацію.Був повністюоголений лівийфланг бригадиМахна, яка дійшладо Новомиколаївки.3-я Задніпровськабригада вимагаланегайної підтримки.9-го квітня Дибенковидав наказ, яким керівництвобойовими діямив районі проривуповністю поклавна Махна. Бригадаперебувалав епіцентрібойових дій.12-го квітнябілогвардійцізнову почалипоступати, абригада серйозноїдопомоги таі не дістала.Оперативнізведення за13-29 квітня свідчать, які випробуваннявипали на долюбригади і якстійко вонаїх долала. Квітневібої, відсутністьрішучої і ефективноїдопомоги з бокукомандуванняЧервоної Арміїпозначилисяне лише набоєздатностібригади, а йзначно підірвалив ній дисциплінута морально– політичнийстан. Це неминучевело до загостреннявзаємовідносинз місцевимиорганами Радянськоївлади. Колимахновськіполки похитнулися, цим вирішивскористатисяначдив розгромленоїбілими 3-ї дивізіїМолчанов. Немаючи змогипрямо звинуватитиМахна у зраді, він 18-го квітнятелеграфувавв інстанції, що нібито махновціпогано ставлятьсядо червоноармійськихчастин. КомандуючиУкрфронтомвирішив особистопроінспектуватимахновськічастини. Приїздкомандуючогофронтом у Гуляйполіоздоровивморально –політичнуатмосферу вбригаді. Бійціпересвідчилися, що командуваннязанепокоєнеїхнім становищем.Конфлікт буловичерпано, іобидві сторонизаспокоїлися.
Влітку 1919 рокуРадянська владапереживаланайкритичнішиймомент свогоіснування. НаУкраїні вонабула ліквідована, виникла безпосереднязагроза захопленнябілими Москви.У цій обстановцікерівництвоУССР не змогловиявити справжніх, глибиннихпричин своїхневдач пішлонайлегшимшляхом, переклавшичастину своїхневдач безпосередньона Махна, звинуватившийого в дезорганізації фронту – виступипроти Радянськоївлади. 8-го травнянаказом повійськах Укрфронту2-а УкраїнськаРадянська арміяу повному складіпередаваласяу розпорядженняПівденногофронту. Вся2-га УкраїнськаАрмія складаласялише з бригади Махна. Військоваінспекція пропонувалазамінити бригадуна фронті іншимичастинами, провести їїпереформуванняі надати виглядурегулярної, Махна відкомандуванняусунути і розпочатинад ним слідство.Цього не сталося.Практично збоїв махновціне виходили.Як і в квітні, від них вимагалосяпродовжуватинаступ на Таганрог.9 травня кавалерордена Червоногопрапора надчивГригор’євзчинив антирадянськийзаколот. Зпропозицієюоб’єднатисили Григор’євзвернувся ідо Махна: Григор’єваоголосити позазаконом, а відМахна вимагаличітко заявитипро свою позицію.Махно запевняв, що триматимефронт, алевідмовлявсяписати відозвупроти Григор’євадоти, поки надіслананим особистодо того депутаціяне з’ясуєпричин заколотуі його характер.
19-го травняденікінці зноврозпочалинаступ. Махновськічастини, якіу квітні зазнализначних втрат, а потім і почалипереформуваннябули явно неготові до серйознихбоїв. Штаб Махнадоповів: “Згідноз наказом нашічастини перейшлив наступ. Наступрозвивавсяуспішно. Мисвій обов’язоквиконали, алевищі организатримуютьпостачанняармії патронами”.Довелося відступати.На Українуприбув головаРеввійськрадиреспублікиП. Троцький, яким навесні1919 року розгорнувзапеклу боротьбуз партизанщиноюу ЧервонійАрмії. В полейого зору потрапилий махновськічастини. У 20-хчислах травняМахно “бомбардував”Харків і Катеринославтелеграми звимогами негайнодати зброю іособливо патрони.По їхніх полкахпоповзли чуткипро зраду повстанцівкерівництвомЧервоної Армії.Посилилисяхитання у селянськомусередовищі, викликаніполітикою“воєнногокомунізму”.Махно помагавнейтралізуватиїх і зберегтибоєздатністьчастин. Протена той часідеологічнірозходженняМахна з більшовикамипобудованіна протилежнихоцінках “воєнногокомунізму”, не стали очевидними.
ЧлениРади Оборони, готуючись дорозгрому своїх, навіть, не вчорашніх, а нинішніхсоюзників, яківиявляли готовністьборотися зіспільним ворогом, аби лише булипатрони і гвинтівки.Одразу ж посталопитання, якрішення РадиОборони втілитив життя.
2-8 травня РеввійськрадаПівденногофронту повідомилаштаб махновцівпро заборонуреорганізаціїбригади в дивізію.Неважко булопередбачити, що це викличеу Махна бурхливувідповіднуреакцію. Черезпівтори годинипісля одержання телеграми зштабу фронтуполетіла відповідь:”Я ніколи непрагнув довищого звання…і, залишаючисьчесним революціонером..., заявляю, щоз 2-х годин дняцього 28 травняне вважаю себеначальникомдивізії, а відповідноі командиромбригади. Я більшезроблю у майбутньомув низах народудля революції– я йду. БатькоМахно”11.Реакція махновцівбула швидкоюі рішучою. 29-готравня командуваннюПівденногоі Українськогофронтів, штабпершої повстанськоїдивізії надіславтелеграму, вякій висловивсвою категоричнунезгоду з рішеннямПівденногофронту якнесправедливимщодо “вождяповстанцівтовариша Махна”.
Зав’язавсятелеграфнийдвобій, оскількиРеввійськрадаПівденногофронту буланеспроможноюна будь – якіреальні діїпроти Махна.Телеграф передав, що РеввійськрадаПівденногофронту визналадії і заявуМахна злочином, через що вінпідлягає арешту і суду Ревтрибуналу.
Тим часом денікінціпродовжувалинаполегливоатакувати.Троцький викликавна зв’язокМахна і запропонувавйому зайнятисвоїми військамифронт, замінений13-ю армією. Махнопочав доводити, що у ньому немає ні людей, ні зброї. Троцький наполягав, Махно відмовився.Розмова закінчиласялайкою. Радянськекерівництвокваліфікувалоце як контрреволюційнийкрок. З наказуТроцького Махнофактично постававяк ворог. Троцькийопублікувавстаттю “Махновщина”.Стаття не залишилавід махновщиникаменя на камені.Гуляйполе булоздано. Агітаційно– пропагандистськаанти махновськакампанія набулаширокого розмаху.6 червня в одномуз наказів головиРВРР відвертоговорилосяпро зраду Махна, а ще через двадні з’явивсяновий наказпід назвою“Кінець махновщини”.19 червня Махноперейшов направий берегДніпра. Частковомахновськічастини булопереформовано, а інші боролисяз денікінцями на південнійУкраїні влітку1919 року. 18 червняТроцький повідомивпро розстріларештованихНадзвичайнимтрибуналомчленів махновськогоштабу. Махнувдалося зберегтижиття.
Такимв окремихнайголовнішихподробицях постає першийперіод співробітництвамахновців ізрадянськоювладою. Він бувнайбільш тривалимі для обох сторінмав чималопозитивного, однак скінчивсябезславно.Іноді зустрічаютьсятвердження: якби, Махно непішов на конфліктз Радянськоювладою, вінзайняв би вісторії зовсімінше місце.Хочеться заперечити, однак історіятим і прекрасна, що кожен займаєв ній тількисвоє місце.
Весь20-й рік Радянськавлада воювалаз махновщиною.З Криму йшовВрангель, іЧервона Арміязнову булазмушена звернутисяпо допомогудо Махна. Махнопішов на Союз, рахуючи, що впершу чергувін повиненборотися зконтрреволюцією, але прохаввипустити зв’язниць усіханархістів.Радянськекомандуванняне прийнялойого умов. Почаласяборотьба Махназ ЧервоноюАрмією. Загінна чолі з Махноперетнув Радянсько– румунськийкордон. З РумуніїМахно переїхавв Польщу, живв Німеччині, переїхав доФранції. Вмер6 червня 1934 року.Поховано напарижськомукладовищі Пер– Па – Шез.
ЗАКЛЮЧНАЧАСТИНА
Н. Махноцікава особистість.Він – людина-легенда.Людина – суперечлива, людина про якуведуться суперечкидо нашого часу.Він зумів поставитина свої чорно– малиновізнамена селянУкраїни протинімів, протибільшовиків, проти білогвардійців– за себе, засвою землю іволю. Нагородженийнайвищимбільшовицькиморденом – ВойовогоЧервоногоПрапора. Махно– вождь народногоповстання, якежахало і білих, і червоних.Він головнокомандувачПершої Українськоїповстанськоїармії, з якимирахувалися,і якого боялися.Широким українськимстепом минуласлава про Махно.Полонений ідеєюсвободи, невисокийна зріст, якогозмогли вбитині багаторічнакаторга, нівелика кількістьран. Він притягувавлюдей, начемагніт. Нерідковійсько Махнасягало чвертімільйона чоловік.Махно – це унікальнаі складна постатьУкраїнськоїнаціональноїісторії. Вінприніс і славуУкраїнськомуселянству, і завдав колосальнихжертв.
Хочеться вірити, що постатьМахна нашимиісторикамибуде ґрунтовнопереосмисленай він зображуватиметьсяне як авантюрист, а як представникшироких селян.Слід детальновивчити феноменмахновщинияк соціальногоявища. Махноі махновщинане піддаютьсяодномірнимоцінкам, це –суперечливеі трагічнеявище в історіїгромадянськоївійни.
ДОДАТКИ/> /> /> Командир Задніпровської Дивізії П.Є. Дибенко та комбриг Н.І.Махно. Н.І. Махно 1919 Влас Шаховський 1919 ЛІТЕРАТУРА
Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Махно: исторические повествования.-К., 1993.,-592 с.
2.ВолковинськийВ.М. Нестор Махно: проти усіх владі режимів// Укн.: сторінкиісторії України: ХХ століття.–К., 1992. – 289 с.
3.ГаєвЮ. “НестораМахно не можетпонять ни Ленин, ни Троцкий ниДеникин”: олегендарноми непонятноми забытом “батьке”рассказываютсегодня жителистолицы бунтарскойМахновии //фактии коментарии.– 1998. –132 с.
4.ГолосУкраїни. – 1996. –3 грудня. — 16 с.
5.КларовЮ.Побочный сынанархизма: Батька Махнои бесславныйконец “махновськогогосударства”.– В кн.: Перепискана историческиетемы/ Сост.В.А. Иванов.- М.: Политиздат,1989. – 294с.
Краткая биография. Н. Махно // Социс. – 1991. — №3. – 129 с.
Радянська освіта. – 1990. – 21 вересня
Турченко Ф. Г. //Новітня історія України. – 10-11 клас. – 1998. – 358 с.
УІЖ. — 7’89