Визначтета охарактеризуйтеосновні тенденціїв соціально-економічномурозвитку тасуспільно-політичномужитті СРСР у1953 – 1964 рр… Визначтеособливостіцих процесівв Україні.
11-ий клас.
Корюкалов Михайло Володимирович.
Український гуманітарний ліцей при
Київському Національному Університеті
імені Тараса Шевченка.
СРСР та Україна протягом 1953 –1964 рр.
Назва періоду :
”хрущовськийперіод (десятиріччя)”–від імені 1-госекретаряКомуністичної
партіїСРСР, а з 1958 р. і Голови РадиМіністрів СРСР М. С. Хрущова;
“відлига”– від назвиповісті ІлліЕренбурга, щобула надрукованау травневомуномері журналу “Прапор” за1954 р., яка (назва)символізувалапро перемінив політичномута соціальномужитті держави(найпоширенішаназва) – алевласне період“відлиги”закінчивсяна самому початку60-тих років;
найбільшправильноюз точки зоруісторії є назва“1953 –1964 роки”.
Причини “відлиги” :
(“відлига”– лібералізаціяв усіх сферахжиття у СРСР.)
найголовніша причина – смерть Сталіна (05. 03. 1953 р.), що призвело до :
приходу до керівництва у партії М. С. Хрущова у вересні 1953 р. ;
часткова зміна суспільної свідомості у народу – еволюція в бік часткової демократизації суспільних відносин.
Передумови “відлиги” :
29-річне перебування Й. Сталіна на посаді Генерального Секретаря Комуністичної партії СРСР (далі – КПРС);
Репресії, терор проти населення, голодомори, страх людей перед режимом ;
Боротьба за владу в партії і в державі між Г. Маленковим (Головою Ради Міністрів СРСР), Л. Берією (головою служби внутрішніх справ та безпеки) і М. Хрущовим (1-им секретарем Московського обкому партії) у 1953 р. та перемога М. Хрущова у цій боротьбі.
Основні тенденції періоду.
Зприходом довлади М. Хрущовау СРСР відбуваєтьсядемократизація,АЛЕчасткова, поверхнева, непослідовна.По суті, монополіюна владу малаКПРС, змінивсялише її лідер, тобто, в даномувипадку проповну демократизаціюговорити неможна, бо основніриси режимузберігались.
Япочну з основнихтенденційсуспільно-політичногожиття (далі –СПЖ), бо в тоталітарнійдержаві з відсутністюринкової економікивизначальнимифакторамистають явищаі зміни, щостосуютьсяСПЖ.
Примітка: до СПЖ я віднесукультурне життянароду і міжнароднуполітику, бов іншому випадкуїх доведетьсяобинути – алекласично цісфери людськоїі державноїдіяльностідо СПЖ не відносяться.
Основнітенденціїсуспільно-політичногожиття :
Десталінізація :
розвінчання культу особи Сталіна – почалось з 25 лютого 1956 року ( ХХ з’їзд КПРС), коли М. С. Хрущов виступив із секретною доповіддю “Про культ особи Сталіна та його наслідки”, в якій викрив сталінські злочини, оприлюднив відомості про те, як діяла репресивна система. Доповідь була виголошена лише перед радянськими апаратниками, в той час як на з’їзді були присутні й іноземні учасники. ПОЗИТИВНЕ: Доповідь поклала дорогу керованій десталінізації, мала ефект вибуху. Хрущов повідомив про існування заповіту Леніна, звинуватив Сталіна у відході від ленінських ідей, поразках преших місяців війни з Німеччиною, викрив сталінські злочини (“справу лікарів”, мінгрельську справу”, “ленінградську справу”, конфлікт з Тіто і т. д.). НЕГАТИВНЕ: а)інформація була неповна; б) особиста участь у репресіях нинішнього керівництва не розкрита; в)звинувачував Сталіна, Берію, Єжова, Ягоду, а сучасних апаратників називав “вірними ленінцями”; г)спроба скрити доповідь від народу і зарубіжжя; д)Хрущов схвальноговорив про внесок Сталіна у побудову соціалізму.
Розвінчаннякульту особипродовжилосьй далі. 28. 03. 1956 – статтяу “Правді”:“Чому культособи чужийдля духумарксизму-ленінізму”.30. 06. 1956 – ПостановаЦК КПРС “Проподоланнякульту особита його наслідків”.Критика культуособи продовжиласьна ХХІ (1959) та ХХІІ(1961) з’їздахпартії. ТілоСталіна винеслиз мавзолею іперепоховалина Червонійплощі під стіноюКремля.
Алеу партії і внароді був опірдесталінізації: демонстраціястудентів уТбілісі в жовтні1956 на захистСталіна – розстрілянавійськами; сформуваласьгрупа “сталіністів”– Молотов, Каганович, Маленков, згодомШепілов –організувалиспробу скиненняХрущова з посади1-го секретаряЦК КПРС, булививедені зпартії.
припинення репресій, реабілітація, ліквідація ГУТАБу – 27. 03. 1953 – Верховна Рада СРСР оголосила амністію для усіх ув’язнених на термін до 5 років. ПОЗИТИВНЕ – ув’язнені за політичні злочини (термін перевищував 5 років) почали здійснювати заворушення у таборах: у Кімгірі, Воркуті, Ігарці – що призвело до реабілітації та звільнення й політичних в’язнів. НЕГАТИВНЕ – на волю вийшли біля 900 тис. кримінальних злочинців, що погіршили криміногенну ситуацію, особливо у великих містах.
Післяарешту Беріїпочався переглядсправ політв’язнів.Реабілітованоколишніх партійнихі державнихдіячів, військових: Бубнова, Постишева, Рудзутака, Чубаря, Блюхера,Єгорова, Тухачевського, Якіра, Уборевича,інших, але мільйонизвичайнихрадянськихлюдей не булиреабілітовані.Всі політв’язні, що залишилисьв живих, випущеніна волю – алевони булиневлаштованіматеріально.У вересні 1955 р.реабілітованіабо випущенілюди, ув’язненіза контактиз нацистамипід час Другоїсвітової війни.Отримали правоповернутисьна батьківщинучеченці, інгуші, карачаївці, балкарці, калмики.1957 р. поновленоЧечено-Інгушську, Кабардино-Балкарську, Карачаєво-ЧеркеськуАССР, але небуло реабілітованонімців Поволжя, кримськихтатар, виселенихвірменів, греків, болгар, іншихнародів, щобули депортовані.Скасованотрибунали, Верховний судотримав правопереглядатирішення “трійок”.Нацьому тлі цікавимвиглядає засудженняі розстрілБерії влітку1953 року – чи цеповерненнядо репресій, чи ліквідаціяїх ініціатора.
Початок переходу від тоталітаризму до авторитаризму – це проявилось у тому, що органи безпеки і партія “помінялись місцями” – раніше НКВД стояв над партією і був підконторльний лише Берії та Сталіну, тепер апаратники поставили КДБ під себе.
4)Реорганізаціявландих структур, поділ влади, децентралізація, ротація кадрів.
Запровадження політичних реформ :
зростання ролі пленумів ЦК КПРС, що мало особливу роль в боротьбі Хрущова з його політичними супротивниками і збільшення ролі КПРС в політичній боротьбі взагалі. Наприклад, в 1957 р. група “сталіністів” бажала скинути Хрущова з поста 1-го секретаря ЦК КПРС поза пленумом, але пленум скликати довелось, і Хрущов переміг. Взагалі відбувається розширення колективності у керівництві, поширення внутрішньопартійної демократії.
Партійний апарат був розділений на міський й сільський – ця реформа є негативною, адже відбувалось посилення розриву, зокрема економічного, між містом та селом та загострювало суперництво в партії.
Введення обмежень для керівних функціонерів КПРС – їм заборонялось обиратись на одну посаду більше ніж на два строки по 4 роки підряд – зменшило авторитет Хрущова серед членів партії.
Розширення Президіуму ЦК до 15 чоловік – для того, щоб оточити себе “своїми людьми”.
Взагаліреформи малисприяти демократизаціївлади, розширеннюколективностіїї, але у 1958 р., колиХрущов посівще другу посаду– Голови РадиМіністрів СРСР, стало зрозуміло, що Хрущов використавЦК для того, щоб краще укріпитисьна вершинібюрократичноїпіраміди, і самне проти зосередитивсю владу всвоїх руках.Реформи призвелидо згуртуванняпартапаратниківпроти Хрущова.
Часткове пом’якшення внутрішньопартійної боротьби :
Особливогострою внутрішньопартійнаборотьба сталау 1957 р. (літо 1953 р. яне беру, бо таммали місцерозстріли). НазасіданніПрезидіумуЦК КПРС 18. 06. 1957 сімз одинадцятийого учасників(Булганін, Ворошилов, Каганович, Маленков, Молотов, Первухін, Сабуров)виступили завідставкуХрущова. Потімбув скликанийпленум, на якомуХрущова булопідтримано, а “фракційнадіяльністьантипартійноїгрупи” булазасуджена.Молотов, Каганович, Маленков іСабуров булививедені зПрезидіумуЦК, Первухінпереведенийу кандидати, АЛЕ вони небули репресовані.Маленков ставдиректоромелектростанціїв Сибіру, Молотов– послом у Монголію.В той же часпочалась критикаЖукова, бо ХрущовЗЛЯКАВСЯ ЗРОСТАННЯВПЛИВУ маршала.У жовтні 1957 р.пленум ЦК вивівЖукова з Президіумата ЦК партіїпісля того, якХрущов передПрезидіумомЦК поставивпитання про“культ особиЖукова та йогосхильностідо авантюризму, що відкриваєшлях до бонапартизму”.
Волюнтаризм в управлінні державою :
Вінпроявився ів політичних,і в економічнихреформах Хрущова, найголовніше– у програміпобудови комунізмуза 20 років, висуненійна ХХІІ з’їздіпартії (1961), щопотім використалиполітичніопоненти Хрущовапід час йогоскинення. Власне, волюнтаризмв певній міріпритаманнийв певній мірівсім керівникам, а Хрущов жеприймав рішення, які не моглибути вірними, раціональнимита кориснимидля нього самого(наприклад, налаштувавпроти себепартапарат), тому його іскинули з посади14. 10. 1964 року і відправилина пенсію.
Виступи трудящих проти режиму :
Найважливішадемонстрація — у 1962 році у НовочеркаськуРостовськоїобласті. Вонабула придушенавійськами ітанками. Потрудящих СТРІЛЯЛИ– загинулокілька десятківчоловік, більшесотні поранено.Демонстраціївідбувалисьі в інших містахкраїни, але нетакі суттєві.Такий методпридушенняпереконав, щототалітарнасистема з плановоюекономікоюі відсутністюдемократичнихправ зберіглася– змінивсятільки керівник.
Основні тенденції зовнішньої політики :
Послаблення міжнародної напруженості – Хрущов розумів, що ядерна війна небезпечна і для СРСР, тому проводив більш помірковану зовнішню політику. У 1955 та 1956 відбувалось скорочення збройних сил (на 640 тис. чол і 1млн 200 тис. чол.). зроблено перші кроки щодо покращення відносин із західними країнами: пом’якшено режим контактів, розпочався обмін туристами, творчими колективами, науковцями, літературою, виставками, вівся пошук взаємовигідних господарських зв’язків. Літо 1959 – візит віце-президента США Р. Ніксона до СРСР, осінь 1959 – візит Хрущова до США. 1955 – СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією. Констуктивні преговори з провідними європейськими державами. В 1955 СРСР відвідала делегація з ФРН на чолі з К. Аденауером. 05. 08. 1963 – у Москві підписаний договір про заборону випробовувань ядерної зброї в атмосфері, в космосі та під водою.
Продовження протистояння соціалістичних та капіталістичних держав – Активне співробітництво з країнами РЕВ. 14. 05. 1955 – у Варшаві підписано договір “Про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу” (Албанія, Болгарія, НДР, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехословаччина). Посилення впливу СРСР на країни Східної Європи. Відкрите втручання СРСР у внутрішні справи НДР (1953, 1961), Польщі (1965), Румунії (1956). Берлінська криза (12-13. 08. 1961) – спорудження Берлінського муру; Карибська криза (жовтень 1962) – вдалось вирішити мирним шляхом.
ВідмоваСРСР від курсуна зближенняз США. Підстава– політ у травні1960 р. американськогорозвідувальноголітака У-2 з пілотомПауерсом надтериторієюСРСР. Суд надПауерсом, звинуваченняСША в агресивності. Отже, сталінськаідеологія малаще міцні позиціїв КПРС, особливов її керівництві.Керівництвопобоювалось, що: 1)радянськілюди відвернутьсявід комуністичноїдоктрини, колипобачать рівеньжиття населення(далі – РЖН) назаході; 2) відСРСР відійдутьсоюзники посоціалістичномутабору, колиСША перестанутьвважатисьворогами, томукурс на зближенняз Заходом бувзупинений.
Загострення відносин з Китаєм, Албанією – Мао Цзедун (лідер КПК) та Енвер Ходжа (керівник Албанії) негативно поставились до розвінчаня культу особи Сталіна, бо створювали власний культ у своїх державах. До того ж, Мао Цзедун хотів зайняти місце Сталіна як неформального керівника соціалістичних країн, що призвело до погіршення відносин між СРСР та Китаєм.
Прагнення розширити вплив СРСР на позаблокові країни :
а)підтримкаарабських країну близькосхідномуконфлікті, нагородженнялідерів Єгиптута Сирії зіркамиГероїв СРСР, угоди між СРСРта Єгиптом(1956), СРСР та Сирією(1957) ;
б)візити керівництваСРСР да країн“третьогосвіту”, наприклад, Хрущова і Булганінадо Індії таБірми у 1955 р. ;
в)активна підтримка(зброєю, безвідплатноюдопомогою)національно-визвольнихрухів і новихрежимів, створенихна руїнахколоніальнихімперій.
Основні тенденції культурного життя :
Реформування школи – а) політехнізація; б) зміцнення зв’язку школи з життям; в) обов’язкове 8-річне навчання, 10-річне навчання замінене на 11-річне; г) скасування плати за навчання у вузах та старших класах; д) пільги при вступі до вузів людям, зайнятим на виробництві; е) пільги при вступі у вузи людям, що активно займаються громадською та політичною роботою (комсомол і партія); є) вводився “трудовий семестр” – влітку студенти та старшокласники мали працювати на полях колгоспів; ж) створювались школи-інтернати. Негативне – а, б, д, е; Позитивне – в, г, ж; є – має позитивні і негативні сторони.
Прогрес у розвитку науки – 1953 – воднева бомба, 1957 – перший штучний супутник Землі (радянський), міжконтинентальна балістична ракета, 1954 – перша в світі АЕС, 1958 – перший в світі атомний криголам “Ленін”, 1961 – перший політ людини в космос (Ю. Гагарін). Збільшення кількості науковців, наукових установ. Певна лібералізація науки, що призвело до пожвавлення розвитку гуманітарних дисциплін.
Суперечливі процеси в розвитку художньої культури. Митці розділились на “старе покоління” (консерваторів) та “молоде покоління” (лібералів). Консерватори – “придворні митці” – творили в дусі “соціалістичного реалізму”: журнали “Жовтень”, “Нева”, “Література і життя”. Ліберали — зустрічались по суботах з 29. 07. 1958 біля памятника Маяковському у Москві. Традиції “критичного реалізму”. “Самвидав” – перший журнал “Синтаксис” Гінзбурга. Журнали “Новий світ” (Твардовський), “Юність”. Формування “шістдесятників” – інтерес до неофіційної історії, опозиційність, бажання висловити свою думку, інтерес до духовного світу особистості.
“Відлига”закінчиласьспочатку самеу культурномужитті. 1957-58 рр. КритикаПастернаказа “ДоктораЖиваго”, змусиливідмовитисьвід Нобелівськоїпремії. 1961 – критикаГроссмана зароман “Життяі доля”. З 1962 –критикахудожників-авнгардистів– остаточнезавершення“культурноївідлиги”. Після1962 з боку влади: жостка критикаухилу відсоцреалізму, що набувалапринизливогохарактеру, прямі погрозиарештів.
Посиленнянаступу накультуру.
Отже, в розвиткукультури відбувалисьсуперечливіпроцеси: хочі зробленопреші крокидесталінізації, але зберігавсяконтроль режимунад культурнимжиттям.
Дисидентський рух – зародження в кінці 1950-тих. Основні центри – Москва, Ленінград, Україна. Вимагали: а) законність-конституційність; б) справедливість; в) мирні форми боротьби; г)дотримання прав людини. Критикували: а) радянський устрій, але в рамках ідеології Маркса-Енгельса; б) політику 30-40-вих, репресії; в) бюрократизм, безгосподарність, безправ’я; г) “рабство” селян, незадовільну діяльність профспілок.
Отже, відбуваєтьсязароджненнядисидентськогоруху, поширенняйого ідей, діяльністьйого найактивнішихчленів.
Основнітенденціїсоціально-економічногорозвитку :
Запровадження економічних реформ :
1) реформауправлінняекономікою– 10. 07. 1957 – сторенняраднаргоспів, ліквідація10 галузевихміністерств.Суть – децентралізаціяуправлінняекономікою.Зменшеннячисельності центральноїбюрократії, але збільшення– на перифірії.Хрущов все жтаки не утримавсявід централізаціїі створивреспубліканськіради народногогосподарства(1962) і Вищу радународногогосподарствау Москві (1963).Відбувалосьтакож укрунпенняраднаргоспів, створювалисьдержавні (галузеві)комітети дляпроведенняєдиної технічноїполітики. ПОЗИТИВНІнаслідки реформи: а) можливістькерувати узгодженовсіма галузями; б) раціональневикористаннямісцевих ресурсів; в) краще забезпеченнямісцевих економічнихінтересів; г)зменшеннянераціональнихвантажоперевезень; д) склалисьумови для переходуна госпрозрахунок. НЕГАТИВНІнаслідки реформи: а) збільшенняуправлінськогоапарату; б) порушеннязв’язківміж підприємствамипо країні; в)зберігся командниймеханізм; г)відсутністьєдиної технічноїполітики вмежах конкретноїгалузі; д) складнощіз галузевимплануваннямі управліннямпромисловістю; е) поява “місництва”(перевага місцевихінтересів надзагальними).Наслідки “г”і “д” подолані. Реформа булакорисною, босприяла розвиткумісцевої економіки, але вона буланеперспетивноюв умовах тоталітарноїдержави. Незважаючина реформу, зберігласьадміністративно-команднасистема в управліннінароднимгосподарством.
Реформи в сільському господарстві – почались ще до Хрущова. Влітку 1953 – зниження податків на сільські господарства, анульовано борги сільським господарствам. З вересня 1953 – за Хрущова: збільшено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, авансування праці колгоспників – зарплата, колгоспники стали отримувати пенсії, паспоритзація сіл – все це – стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції.
Основніпрограми реформуваннясільськогогосподарства:
а)передача колгоспамтехніки МТС(з 1958) – раціонально, але негативно, бо у колгоспниківне було матеріальноїбази для прийомутехніки тамеханізаторидо колгоспівна пішли, ботам була малапорівняно змістом зарплатня, на колгоспиповісили новіборги за техніку;
б)освоєння цілини( з 1954) – старісільськогосподарськірайони недоотримуваликапіталовкладень, а на нових місцях(36 млн га) за 5 років– ерозія грунтів– різкий спадвиробництва– негативна;
в)“кукурудзянаепопея” (з 1959) –після візитуХрущова до США– кукурудзоюзасіяли 18 млнга (збільшилипосіви в 2 рази), а врожайністьзросла в 1,3 рази– абсолютнонегативнареформа, щопризвела докризи в сільськомугосподарстві.В 1963 – голод – урядвимушенийкупувати зерноза кордоном;
г)“Догоним иперегонимАмерику попроизводствумяса и молокана душу населения”– також негативнареформа, бомала місце, наприклад, Рязанська афера– коли молочнихкорів пустилипід ніж — на м’ясо.
Напочатку 2-оїполовини 50-тихроків рівеньприросту валовоїсільськогосподарськоїпродукціїстановив 7,6 % нарік, а на початку60-тих – 11 % за семирічку(1959 – 1965).
Грошова реформа (1961) – грощі, що перебували у заощаджненнях, зменшили свою реальну вартість в 10 разів – держава обікрала народ.
Економічна дискусія –з 1961 р. – з приводу модифікації системи управління народним господарством – основний вчений – Ліберман (з Харківського Інституту).
Високий рівень розвитку промисловості – головним чином це пов’язано з децентралізацією управління промисловістю. VI-та п’ятирічка (1956 — 1960) була зупинена, бо ще в 1958 році стало ясно, що вона провалена. Сплановано семирічку (1959 – 1965) – приріст валової промислової продукції заплановано на 80 %, а вийшло на 84 % — перевиконано план. Але: протягом 1951-55 рр. Промисловий потенціал зріс на 91,4 %, а протягом 1961-65 – на 53 %. Отже, припинилась сталінська надіндустріалізація. У розвитку промисловості 1961-65 рр.( приріст валового продукту промисловості – 53 %): відставали – паливна (30 %), чорна металургія (40 %), легка промисловість (20 %); середніми темпами розвивалась харчова – на 50 %; швидкими темпами – машинобудування (85 %) та енергетика (80 %); надшвидкими темпами розввивалась хімічна промисловість (120 %), що обумовлено потребою хімізації сільськогосподарського виробництва.
ВідбувалосьвпровадженнярезультатівНТР у промисловевиробництво, що мало підвищитирівень продуктивностіпраці, але диреторипідприємствна місцях, якіне звикли донецентралізованихметодів управліннявиробництвом, не поспішалимодернізувативиробництвона своїх підприємствах.
Причинивисокого рівнярозвиткупромисловості:
а)впровадженнярезультатівНТР у виробництво(наприклад, освоєння космосу, атомна енергетика, хімізація, іншіновітні технології;
б)не вичерпалисьможливостіекстенсивногорозвиткупромисловості– переорієнтаціянапрямкукапіталовкладеньза Урал, в Казахстан, на Сибір – наспорудженнянових промисловихгігантів ;
в)розширенняморальнихстимулів праці– програма“комуністичнеставлення допраці”.
Отже, промисловийпотенціалзростав доситьшвидкими темпами,інтеграціяекономікиреспублік взагальносоюзнийкомплексуповільнилась, зацікавленістьробітниківу праці збільшилась, АЛЕ якістьпродукціїзалишаласьнизькою тавідбувалосьпогіршенняекологічногостану (наприклад, створеннякаскаду ГЕСна Дніпрі, хімізаціячи ерозія грунтів).
Кризові явища в сільському господарстві — в сільському господарстві кризові тенденції стали намічатись ще з кінця 50-тих років, коли врожай з цілини зменшився в кілька разів. Це призвело до того, що стали зникати неперспективні села, колгоспи укрупнялись і сільське господарство знову стало найслабшою ланкою радянської економіки.
Покращення РЖН – по-перше, Хрущов був “романтиком” і вірив, що систему можна зберігти шляхом покращення РЖН, по-друге, СРСР став більш “відкритим” і в підвищенні РЖН виникла потреба.
ПричинипідвищенняРЖН:
а)зміна ставленнякерівництвадо народу ;
б)розвиток народногогосподарствадавав грошідля соціальноїсфери ;
в)народне господарствовже було відбудоване.
Позитивнізміни у РЖН :
а)скороченняробочого тижнядо 5 днів, в деякихгалузях промисловості(наприклад, уважкій) – скороченняробочого днядо 6 годин ;
б)доходи населенняза рік зростаютьв 4 рази ;
в)поява товарівтривалоговикористання, що стають доступнимидля населення;
г)масове житловебудівництво– 18 млн людейпокращилижитлові умови;
д)позитивні змінина селі – паспортизація, збільшеннязарплати в 4рази, впровадженняпенсій дляколгоспників;
е)збільшенняпенсій на 80 % ;
є)кількісні змінив системі медичногообслуговування.
ОТЖЕ, внаслідокхрущовськихреформ у народномугосподарствірівень приростувалової продукціїзалишивсявисоким, рівеньжиття народупокращився, але зміни усільськомугосподарствіпризвели донегативнихнаслідків.
Україна.
УкраїнаЗАЛИШАЛАСЬПРОВІНЦІЄЮСОЮЗУ, томумайже всі тенденції, характернідля СРСР, булихарактерній для України, в той же час вУкраїні немогло бутинічого оригінального, відмінноговід созного.Тому особливостірозвитку Українив даному аспектіможна розглядатияк частинуцілого, частинуособливостейрозвитку (основнихтенденцій)СРСР. Отже, щераз повернусьдо основнихтенденційперіоду дляСРСР, щоб виокремитиособливостіцих тенденційдля України.
Десталінізація – в Україну повернулось найбільше репресованих (до 300 тис. чол.) у процентному відношенні кількості населення, але реабілітація українців, ув’язнених за “націоналізм”, не відбувалась.
Запровадження політичних реформ у сукупності з введенням нових методів внутрішньопартійної боротьби дозволило Комуністичній партії України (далі – КПУ) активніше боротись за владу в КПРС, збільшити свій вплив там. Причиною було те, що українці були особисто віддані Хрущову, який був першим секретарем ЦК КПУ 11 років ( з перервою). По-перше, відбувалась “українізація” керівництва КПУ – і Кириченко, і Підгорний, і Шелест були українцями. По-друге, відбувалось переміщення українських керівних кадрів до Москви: Кириченко і Підгорний стали секретарями ЦК КПРС, Семичасний – головою КДБ СРСР, Полянський – членом Політбюро ЦК, Малиновський – членом Політбюро ЦК і Міністром оборони СРСР. По-третє, українці підтримали Хрущова у 1957 році. По-четверте, знімали Хрущова також переважно українські кадри (Брєжнєв, Семичасний, підгорний та інші). Отже, КПУ відігравала все більшу роль у боротьбі за владу в КПРС та СРСР. Україна вийшла на становище “другої серед рівних”(О. Субтельний).
У зовнішній політиці Україна не проводила самостійних дій, а деякі форми економічного співробітництва були невигідними для неї. Українські делегації брали участь лише у міжнародних конференціях, не вступаючи у двосторонні контакти. Україна була представленою у бл. 30 міжнародних організаціях, відкрила постійне представництво в ООН у 1957 році. Але у своїй діяльності українські делегації завжди керувались настановами з Москви, тобто, Україна йшла у руслі союзної дипломатії.
У розвитку культури України значну роль відігравали “шістдесятники”: Виноградський, Вінграновський, Гуцало, Драч, Іваничук, Костенко, Калинець, Коротич, Павличко, Симоненко. В їхній творчості були присутні і національні мотиви, що ставало додатковою підставою для ведення справ проти них. Українські дисиденти були найактивнішими дисидентами в СРСР. Крім всього, вони критикували також :
національне гноблення українців, геноцид, гальмування української культури ;
відсутність суверенітету України ;
становище української мови ;
економічну експлуатацію України (якої, по суті, не було – з огляду на єдність економіки СРСР ).
Провідніукраїнськідисиденти: академік Юхновський, комсомолецьЛитвин, Чорновіл(комуніст), викладачівузів Осадчий,Іващенко, Мороз, вчителі Масютко, Озерний, вченіДзюба, Бадзьо, Мартиненко, Лук’яненкоі Кадиба (“групаюристів”).
Протиних – репресії, суди, арешти, були випадкисамогубства.
Дисидентськийрух в Українібув дуже потужним(у порівнянніз союзним).
Економічні реформи проводились в Україні абсолютно так само, як і в СРСР, реформи в сільському господарстві “забрали” 100 тис. чол. і значну частину капіталовкладень на користь цілини або кукурудзи. Значно погіршилась екологічна ситуація, були затоплені плавні Дніпра. Рівень промислового виробництва так само залишався високим, РЖН так само покращувався. Українська бюрократія, що керувала економікою, так само отримала більше прав, як і всі у Союзі. Україна була експериментальним майданчиком для впровадження нових економічних реформ. Тобто, в економічному відношенні Україна була звичайним регіоном СРСР – частиною єдиного загальногосподарського комплексу.
Недивлячись надеякі позитивнізрушення, УкраїназалишаєтьсяпровінцієюСРСР у політичному, економічномута культурномуаспектах.
ОТЖЕ, зроблено першікроки десталінізаціїполітичногожиття, почавсяперехід відтоталітарногодо авторитарногорежиму. Булипроведеніполітичні таекономічніреформи: політичнібули невдалимита неперспективними, а внаслідокекономічних- рівень приростувалової продукціїзалишивсявисоким, рівеньжиття народупокращився, але зміни усільськомугосподарствіпризвели донегативнихнаслідків.Україна ж, які раніше, залишаласьпровінцієюСРСР.