--PAGE_BREAK--Аналіз публікацій дозволяє простежити еволюцію підходів до дослідження процесів впровадження ІКТ в українських книгозбірнях у цілому і процесів створення та включення у бібліотечні колекції електронних ресурсів (баз даних, електронних каталогів, електронних журналів, електронних книг тощо), а також формування цілісних електронних бібліотек, зокрема. Від посилання на зарубіжний досвід, від постановки проблеми, від опису окремих аспектів роботи з електронними ресурсами (наприклад, проблеми авторського права, аналіз статистики використання, каталогізація) науковці переходять до певних теоретичних узагальнень, а накопичений практичний матеріал дає можливість здійснити аналіз еволюційних змін у структурі та функціях сучасної бібліотеки в цілому, у використанні електронних документів (у т. ч. електронних журналів) у сукупному документно-інформаційному ресурсі сучасної бібліотеки зокрема.
З огляду на вищеозначене, важливими для дослідження є монографії українських учених О. Воскобойнікової-Гузєвої, І. Давидової, Т. Добко, В. Ільганаєвої, С. Кулешова, Л. Петрової, М. Слободяника, М. Сороки, А. Чекмарьова, Г. Швецової-Водки; публікації О. Баркової, В. Болдовського, В. Загуменної, Н. Зайченко, Л. Костенка, О. Луганського, Н. Орлеанської, І. Павлуші, Т. Павлуші, А. Чекмарьова, Г. Шемаєвої, Т. Шерепи та ін. Найбільш повно висвітлено тему електронних ресурсів (проблеми термінології, каталогізації, організації, концептуальних засад у створенні вітчизняних електронних ресурсів) у публікаціях О. Баркової, Н. Зайченко, В. Копанєвої, Л. Костенка, О. Сокур, А. Чекмарьова. Практичним питанням використання електронних ресурсів у вітчизняних книгозбірнях присвячено публікації Т. Березної, Т. Вилегжаніної, В. Дригайла, З. Савіної, Г. Ядрової, В. Ярощук та ін.
Проблемам інформатизації бібліотек у цілому присвячені дисертаційні дослідження, що були захищені в Україні: О. Кириленка, І. Ляшенко, Т. Павлуші, О. Пашкова, Л. Філіпової. та ін. Проте аналіз названих та інших наукових розвідок засвідчив, що в них розглянуті лише окремі аспекти роботи бібліотек у галузі використання ІКТ, зокрема з електронними ресурсами. Введено в науковий обіг деякі факти, цінні з огляду на предмет нашого дисертаційного дослідження, однак, комплексно питання «Електронний журнал», «Колекція електронних журналів у бібліотеках» не досліджуються.
Матеріали науково-практичних конференцій і семінарів, таких як міжнародних конференцій «Крим» (1993-2007 рр.), спеціальної щорічної тематичної конференції «Електронні ресурси», започаткованої в Україні з 2003 р., конференцій Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА), Європейської Асоціації Дослідницьких Бібліотек LIBER, Консорціуму бібліотек, що працюють з електронними ресурсами eifl.net, Асоціації Дослідницьких Бібліотек США (ARL), Коаліції Наукових Публікацій та Наукових Ресурсів (SPARC), Російського проекту «Наукова електронна бібліотека» та ін., дають можливість простежити тенденції впливу ІКТ на трансформацію місії сучасної бібліотеки в цілому і, зокрема, на еволюцію формування нової невід’ємної складової бібліотечного фонду – електронні ресурси.
Важливими джерелами вивчення історії електронних журналів та їхнього місця в структурі фонду бібліотеки стали праці зарубіжних дослідників, передусім американських. Фокусування в дослідженні уваги на США та країни Західної Європи зумовлено виникненням тут електронного журналу та значним досвідом цих країн у сфері впровадження ІКТ в усіх галузях, зокрема, використання електронних ресурсів у бібліотечно-інформаційному забезпеченні науки, освіти та культури, виробленні відповідних стандартів, які використовують наразі й бібліотеки України. Наукові журнали, до того ж, є основою колекцій академічних бібліотек, і, зокрема в США, складають у середньому 70% бібліотечних колекцій. І вже майже 50% з них становить передплата електронних журналів. Тому саме бібліотеки є основними у виробленні відповідних стратегій розвитку електронного журналу.
Вивчення проблеми широко представлено у закордонних наукових публікаціях. Власне термін «Електронний журнал» було вперше введено до обігу в публікації американських вчених Н. Сондака і Р. Шварца, а ідея широкого впровадження електронних ресурсів вперше прозвучала в праці Ф. Ланкастера («На шляху до безпаперової інформаційної системи»), пізніше – в публікаціях А. Одлишка, Е. Окерсон, Ст. Хамада та ін., які передбачали кризу традиційних журналів і розглядали електронні журнали як панацею від проблем в інформаційному забезпеченні академічної громади. Серед найбільш ґрунтовних досліджень електронних журналів – монографії та публікації таких американських вчених, як Д. Кінг, Дж. Коул, Д. Куртіс, А. Одлишко, Е. Окерсон, К. Тенопірта ін., британських дослідників – К. Бурден, В. Голл, Л. Карр, Д. Ніколас, С. Петерс, Е. Уоткінсон, С. Хічкок; праці фахівців Канади, Австралії, Нідерландів, Шотландії, Польщі, Німеччини, Ізраїлю та ін. Близькими за темою до нашого дослідження є також наукові праці російських учених (Я. Шрайберга, Ф. Воройского, Ю. Хохлова, О. Лаврик та ін.), а також, публікації російських електронних журналів: «Российские электронные библиотеки» та «Электронные ресурсы в библиотеках», які відображають дослідження теорії та практики створення і використання електронних ресурсів, у т. ч. електронних журналів (стандарти, протоколи, метадані, питання збереження електронних документів, засоби пошуку та організації доступу, правові та економічні аспекти створення та використання електронних ресурсів, питання інформаційної безпеки, роль таких ресурсів у системі дистанційного навчання тощо).
Усі публікації в закордонних фахових виданнях можна поділити на такі, що безпосередньо присвячені ролі та функціям електронних журналів, і такі, де описуються окремі аспекти роботи, зокрема бібліотек, із цими журналами (відбір, каталогізація, цінові, технічні аспекти, аналіз використання тощо). За бібліометричним дослідженням, проведеним за базою даних SCOPUS (станом на грудень 2006 р.), найбільше таких публікацій у провідних фахових наукових журналах Serials Librarian – 114, Serials Review – 56, Interblending and Document Supply – 50, Learned Publishing – 47, Science and Technology Libraries – 42, Electronic Library – 31, Information Services and Use – 28, Journal of the American Society for Information Science and Technology – 28, Journal of Electronic Materials – 27, Journal of Information Science –24 та ін.
Важливим джерелом вивчення історії наукового журналу в електронну еру стали архівні документи, як вітчизняні, так і закордонні. Насамперед, це документи архівів бібліотек України, що були серед піонерів у створенні та використанні електронних ресурсів, зокрема, електронних журналів; архіву «Інформатіо-Консорціуму» (асоціації, що об'єднує бібліотеки України в спільному використанні світових електронних ресурсів); Міжнародного фонду «Відродження», Інституту математичного моделювання «Фраксім» та ін. Були також використані матеріали електронного архіву Відділу електронних колекцій бібліотеки Єльського університету (США), Федерації цифрових бібліотек, Міжнародної Федерації бібліотечних асоціацій та установ (IFLA), Ліги дослідницьких бібліотек Європи, Асоціації дослідницьких бібліотек США, Міжнародної коаліції бібліотечних консорціумів (ICOLC), що об'єднує понад 150 консорціумів бібліотек із різних країн світу в їхніх стратегіях щодо роботи з електронними ресурсами, пов'язаних з електронними журналами та ін.
Разом з тим, здійснений аналіз свідчить, що історія наукового журналу – від друкованого до електронного – як важливого засобу наукової комунікації в бібліотекознавчому контексті вивчалася лише фраґментарно. Тема не була предметом спеціального окремого дослідження і тому потребує системного наукового вивчення.
У другому розділі – «Еволюція електронного журналу як виду документа та джерела інформації: основні етапи» – розглянуто передумови, особливості та загальні тенденції розвитку наукового електронного журналу як важливого засобу наукової комунікації. Обґрунтовано зумовленість появи електронного журналу технологічними, економічними та іншими факторами розвитку людської цивілізації в епоху переходу від постіндустріального до інформаційного суспільства, основні тенденції та напрями розвитку електронного журналу в різних країнах світу, передусім у Північній Америці та Західній Європі.
Дисертаційна розвідка засвідчила, що науковий журнал вважається найбільш успішним та вдалим засобом наукової комунікації в історії науки як першоджерело для опублікування наукових ідей, теорій, результатів досліджень, місце для критичного розгляду нових знань та поширення нових ідей, наукової та технічної інформації зокрема, і наукового спілкування в цілому. Він є найбільш ефективною та низьковартісною моделлю публікації та розповсюдження наукової інформації. Публікація статті в журналі визначає рейтинг ученого, його пріоритет; через посилання на попередні роботи забезпечується наступність у дослідженнях, інтернаціональний характер науки. Модель наукового журналу, що з’явилася понад 350 років тому, була і залишається донині ефективною. Зафіксовані основні функції наукового журналу: реєстрація авторства, сертифікація якості дослідження (шляхом незалежного рецензування), наукове спілкування та збереження результатів наукової роботи через видання. Встановлено, що поява електронного журналу позитивно вплинула на ці функції та надала їм нових переваг, зокрема в оперативності та зручності пошукових можливостей. Зафіксовано швидкі зміни у розвитку електронного журналу: від перших експериментів у 1960-х – 1970-х роках до бурхливого зростання, пов’язаного з появою веб-технологій на початку 1990-х років. На початку ХХI ст. електронний журнал не лише виступає вдалою альтернативою своїй друкованій формі, але й починає домінувати у моделях розповсюдження наукової інформації. Нечуваними, з огляду на історію видавничої справи, темпами відбулося поширення електронного журналу за перші 10-15 років його існування у світових мережах: від перших – наприкінці 1980-х років – до понад 45 тисяч у 2007 р.), що спричиняє навіть прогнози щодо припинення вже в недалекому майбутньому видання традиційного (на паперовому носії) журналу.
Відбулися швидкі зміни в технологіях електронних журналів: від розповсюдження текстових публікацій журналу в форматі plain text через listserv, електронну пошту та FTP – до сучасних технологій. У «донтернетівський» період електронні журнали не мали успіху через незручні інтерфейси та відсутність координованих міжнародних телекомунікаційних мереж. З появою на початку 1990-х р. World Wide Web-технологій, що поєднали текст, зображення та гіперпосилання, розпочався новий етап у ері електронних журналів та електронних комунікацій у цілому. Ці технології та системи навігації і перегляду інформації, формати PDF та HTML, а наразі SGML, XHTML, XML і Metadata, стандарти відкритого URL та SFX, надають користувачам зручну та уніфіковану форму представлення та доступу до електронних журналів. Визначені як основні переваги електронного журналу: технології гіпертекстових зв’язків (від опису до повного тексту) та стандарт Відкритого URL (забезпечує стандартизований обмін метаданими).
Появу електронних журналів зумовлено ще рядом факторів, зокрема високою вартістю друкованих видань та обмеженнями у їхньому розповсюдженні – «криза серіальних видань». Тому продовжуються пошуки альтернативних моделей поширення наукової інформації в електронну епоху, крім традиційної журнальної. Найбільш вдалою є модель відкритого доступу, що реалізується через відкриті журнали та архіви (репозитарії). Визначено, що нова модель не впливає суттєво на функції електронного журналу, а лише вносить певні фінансові та організаційні зміни в схеми розповсюдження наукової інформації.
Зрозуміло, що в майбутньому кількість публікацій, що створені в електронному середовищі і для електронного середовища, лише зростатиме, і електронний журнал все більше здобуватиме пріоритетну роль серед засобів наукової комунікації в суспільстві знань.
На основі узагальнення великого обсягу фактичного матеріалу визначені основні етапи в еволюції електронного журналу. Історичний розвиток наукового електронного журналу як моделі наукової комунікації спонукає до беззаперечного визнання нових можливостей та переваг електронних видань у цілому для забезпечення глобального, широкого доступу до наукової інформації та обміну думками науковців. Слід зазначити, що від часу виникнення і до сьогодні модель наукового електронного журналу пройшла ряд випробувань, експериментів тощо. Одні з них виявилися вдалими і були сприйняті однозначно (мережеве розповсюдження, пошукові функції, наприклад), інші – викликають багато дискусій (вартість, архівування тощо). Тому сьогодні ще не можна говорити про модель електронного журналу як остаточно визначену й усталену. Електронний журнал все ще перебуває у процесі розвитку, і безумовно, на цей процес впливатимуть у подальшому і розвиток ІКТ, і пошуки нових моделей електронного видання, і поширення наукової інформації загалом.
У ході дослідження було підтверджено також, що на вістрі експериментального запровадження нових технологій у створенні та розвитку електронного журналу продовжують знаходитися США, Канада та Західна Європа. Країни Центральної та Східної Європи, та такі, що розвиваються, здебільшого послідовно і виважено підходять до подібних експериментів, покладаючись на перевірені вже технології та досвід.
Виникнення та розвиток електронного наукового журналу спричинили низку змін у роботі бібліотек, які почали активно включати електронні журнали (як і електронні видання в цілому) в свої колекції, особливо на третьому етапі – з початку 1990-х – на поч. ХХІ століття.
В Україні перші активні експерименти з електронними виданнями зафіксовані також із часів запровадження веб-технологій, але процес розвитку вітчизняного електронного журналу все ще перебуває в початковому стані. Слід зазначити, однак, очевидні переваги цього: переважна більшість існуючих вітчизняних журналів є у вільному доступі, тобто без вимог до сплати за доступ. Це надзвичайна перевага, на нашу думку, дозволить скоротити існуючий розрив.
Таким чином, на початку ХХI ст. електронні журнали впевнено здобувають першість, що належала протягом кількох століть іншому засобу наукової комунікації – журналам друкованим. Електронні журнали відкрили нову еру, забезпечуючи таку оперативність і повноту задоволення інформаційних потреб у знаннях, одержаних у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та виробничої діяльності світової академічної та професійної спільноти, якої ніколи не було і не могло бути в еру друкованого журналу. Від появи Інтернету, і особливо веб-, електронний журнал стає центральною складовою в системі електронної наукової комунікації, ключовим елементом у мережній інтелектуальній громаді. Дослідженням зафіксовано ту модель електронного журналу, що склалася на початок ХХІ століття, встановлено, що сучасний ринок електронних журналів та дотичних служб бурхливо розвивається і сьогодні. Світ все ще знаходиться в стадії трансформації, вдосконалення цієї моделі. В Україні цей процес відбувається із запізненням приблизно в десять років. Ще невідпрацьовані бізнес-моделі розповсюдження, технологічні схеми та механізми роботи з такими ресурсами тощо. Однак, Україна отримала можливість врахувати і адаптувати відповідний зарубіжний досвід, а отже, уникнути неефективних шляхів розвитку і досить швидко наздогнати передові країни світу. До того ж наша держава має досить значний інтелектуальний потенціал. Тут існують всі передумови для включення електронних публікацій у систему наукових комунікацій (наприклад, проекти Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України у створенні бази даних «Україніка наукова», порталу наукової періодики, бази даних дисертацій тощо, відповідні проекти НаУКМА, НТУ «КПІ», Чернівецького та Тернопільського технічних університетів та ін.).
У третьому розділі – «Електронні журнали в структурі інформаційних ресурсів бібліотеки» – аналізуються ті трансформаційні процеси, що відбулися в книгозбірнях світу з появою електронних ресурсів. Завдяки впровадженню ІКТ у цілому значно збагатилися функції бібліотеки: соціальна, меморіальна, комунікативна, кумулятивна, тобто ті, що забезпечують збирання, зберігання документів і задоволення на цій основі потреб користувачів. Бібліотека ХХІ століття покликана забезпечити доступ до глобальних інформаційних ресурсів, у т. ч., світової електронної наукової періодики, шляхом кумуляції, оброблення та поширення в часі й просторі масивів електронних даних, у тому числі електронних журналів.
продолжение
--PAGE_BREAK--