Економічнаполітика українськихурядів добинаціонально-визвольноїреволюції(1917-1920рр..)
Контрольнаробота
з історіїекономіки
ОФФ, З/В
Викладач: МаньковськаТетяна Іванівна
Київ2000
План
1.ЕкономічніперетворенняЦентральноїРади.
2.Господарськаполітика урядуП. Скоропадського.
3.Стан господарстваУкраїни таекономічнаполітика заДиректорії.
4.Економічнаполітика урядуЗахідно-УкраїнськоїНародної Республіки.
1. ЕкономічніперетворенняЦентральноїРади.
Революція1917р. яка відкрилареальні можливостідля демократизаціїсуспільства, його реформуванняі прогресу, була з надієюзустрінутавсією передовоюгромадськістюколишньоїцарської Росії.В Україні революціястала міцнимстимулом відродженнянаціональноїідеї та політичногоруху за державнесамовизначенняукраїнськогонароду. Значноактивізуваласьнауково-практичнадіяльністьвчених-економістів, спрямованана економічнеі соціальневідродженняУкраїни. Цяробота ускладнюваласьвійною, господарськимитруднощами, спробами Тимчасовогоуряду проводитиу відносинахз Україноюстару імперськуполітику, різноюзовнішньополітичноюорієнтацієюпровіднихдіячів України, тощо. Але післяконсолідаціїрізних політичнихпартій не скликаномууквітні 1917р. Українськомунаціональномуконгресі бувстворенийвсеукраїнськийцентр — ЦентральнаРада, до якої увійшлине тількипредставникиукраїнськихдемократичнихта соціалістичнихпартій, але йросійськіменьшовики, есери та інші.
Першімісяці праціЦентральноїРади були виповненіспробами насампереддобровільногодомовленняз Тимчасовимурядом пропередання їйсправ організаціїавтономноївлади на Україні.Взагалі досередини літаЦентральнаРада віддавалавсі свої силисправі національногосамовизначенняі визнання тазакріпленнясвоєї позиціїнайвищогополітичногооргану на Україні.Виявом змістутих прагненьбули універсалиЦентральноїРади: перший від 10червня і другийвід 3 липня 1917р.
Пізніше, восени, у праціЦентральноїРади більшестали переважатисоціально-економічніпроблеми, зокремаземельне питання.Першочерговимзавданням булапідготовката проведенняаграрної реформи.
Передбачалося, що землі козенні, удільні, монастирськіта великі поміщицькімаєтки «повиннібути забрані», а землі землевласниківтреба буловикупити коштомукраїнськогодержавногоскарбу і роздатив користуваннятим, хто на нихпрацюватиме.20 листопада1917р. ЦентральнаРада проголосиласвоїм третімуніверсаломУкраїнськуНародну Республіку.
Уземельнійсправі третійУніверсалпроголошувавскасуванняприватноївласності напоміщицькі, удільні, монастирські, церковні таінші землінетрудовихгосподарстві про передачуїх «земельнимкомітетам, обраним народом».Встановлюваласядержавна монополіяна ряд промисловихтоварів (залізнівироби, тютюн, шкіри).Уся землядо початкувесняних польовихробіт мала бутипередана трудовомународу безвикупу.
Вофіційномуроз’ясненніГенеральногоСекрітаріатупідкреслювалося:«Колишнімвласникамзабороняєтьсяземлю продавати, купувати, закладати, дарувати чипередаватибудь-кому увласність іншимспособом оскількиці землі визнаютьсяУкраїнськоюЦентральноюРадою такимищо належатьне окремимособам, а всьомутрудящомународу».
Цейпринцип булопокладено воснову земельногозаконопроектуухваленого18січня 1918р.
Головніетапи земельногозакону ЦентральноїРади були такі:
1) Правовласності навсі землі з їхводами, надземнимиі підземнимибагатствамив межах УНРкасується. Всіземлі стаютьдобром УНР, ікористуватисяцим доброммають правовсі громадянидержави безрізниці статі, віри й національності.
2) Уприватно-трудовекористуваннясільськимгромадам татовариствамземлю малиприділюватиземські комітетита встановлюватиправила господарноговживання відведенихземель.
3) Нормоюнаділу дляприватно-трудовихгосподарствповинна бутитака кількістьземлі, на якійродина аботовариствомогли б задовольнитисвої споживчіпотреби, аленорма ця неповинна булаперевищуватитакої кількостіземлі, яка можебути обробленавласною працеюродини аботовариства.За користуванняземлею не повиннобуло бути ніякоїплати. Оподаткуваннюпідлягали лишеземлі, наданіповерх встановленоїнорми або надзвичайнідоходи з землі, які залежаливід вигіднішихприродних ісоціально-економічнихумов і незалежаливід працігосподарств.
4) Терміникористуванняземлею маливстановлюватиземельні комітети.Право користуваннямогло переходитив спадщину задозволом земельнихкомітетів.
5) Звивласненихземель безвикупу за попереднімивласникамий орендарямизалишалисяв користуваннянаділи землів такій кількості, яку вони власноручноюпрацею моглиб обробити.
З землі, призначеноїдля розподілуміж приватно-трудовимигосподарствамив першу чергумали задовольнитисяпотреби місцевоїмалоземельноїй безземельноїхліборобськоїлюдності, удругу — потребимісцевоїнехліборобськоїі немісцевоїлюдності.
Ідея«соціалізаціїземлі» викликалаобурення заможногоселянства, якеагітувало протиЦентральноїРади.
Піднатиском своїхі чужих напередодніпереворотубула прийнятапоправка доземельногозакону, відповіднодо якої наділиземлі до 30 десятинне підлягають«соціалізації».
Напочатку 1918р. вУНР з’явилисьвласні паперовігроші з державноюсимволікою.В обігу булиі карбованці,і гривні (1 крб.Дорівнював2 гривні). УхвалоюУкраїнськоїЦентральноїРади від 1 січня1918р. надрукованоперший державнийкредитнийбілет.
Відповіднодо закону ЦентральноїРади від 1 березня1918р.грошовоюодиницею УНРстала гривня.Але нестачапотрібноїкількостірозмінноїмонети та іншіобставинивикликали появуокремих міськихгрошей з різниминазвами (бони, чеки, розміннізнаки). У 1917-1918рр.В Україну пливпотік російськихгрошей з друкареньПетроградаі Москви.
9 лютого1918р.УНР та країничетвертогосоюзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина)уклали Брестськиймирний договір.Він засвідчувавзавершеннястану війниміж договірнимисторонами.Сторони відмовлялисявід взаємнихпретензій навідшкодуваннязбитків, спричиненихвійною, обмінювалисявійськовополоненими, зобов’язувалисявідновитиекономічнівідносини, провести обміннадлишкамисільськогосподарськихта промисловихтоварів.
14 березня1918р. була утворенаДержавна комісіяпо товарообміну, якій було наданоповноваженнявести переговориі підписативиробленіспільно з комісіямиЦентральнихдержав умовивзаємноготоварообміну.
Переговорипроходилискладно і кількаразів виникалазагроза їхзриву. Незважаючина складніумови (відсутністьспеціалістів, власних грошей, присутністьіноземнихвійськ, бракстатистичнихданих тощо), українці відстоювалиінтереси своєїдержави.
Брестськіпереговоризакінчилисяпідписаннямекономічноїугоди 23квітня 1918р. Згідноцієї угодиУкраїна зобов’язуваласьпоставити доЦентральнихдержав певнукількістьпродовольствата сировини.Центральнідержави поставлялив Українусільськогосподарськімашини, нафтопродукти, вугілля, емальованийпосуд, спиртнінапої, хімічніта фармацевтичнітовари.
Договірне можна назватирівноправним.Австро-Угорщината Німеччинанамагалисяздійснюватив Українізаграбницькувоєнно-економічнуполітику зметою назавждиперетворитиУкраїну на свійаграрний придаток.
Незважаючина це, він започаткувавцивілізованіекономічнізносини молодоїукраїнськоїдержави зєвропейськимикраїнами.
2.Господарськаполітика урядуП.Скоропадського.
29 квітня1918р. відбувсяполітичнийпереворот. Тогодня на «Хліборобськомуконгресі»вКиєві відбулосяпроголошенняП.СкоропадськогогетьманомУкраїни. Конгресвідбувся зініціативи«Союзу земельнихвласників».Участь у ньомувзяли такожделегатихліборобськихорганізацій, які скликалаУкраїнськадемократично-хліборобськапартія (УДХП).Обидвіпартії сходилисяна обороніпринципу приватноївласності, алеміж ними булирізниці внаціонально-політичнихпоглядах, зокремав земельнійсправі. «Союз»був проти принципупримусовоговикупу великопанськихземель, стоявза непоручиністьприватноївласності наземлю, тому небез порозумінняз командуваннямокупаційнихавстро-німецькихвійськ прагнувдо поваленняЦентральноїРади й заміниїї сильноювладою монархічноїформи.
Групадрібнішихукраїнськихселян у «Союзі»наближаласябільше до УДХП.Вони заявили, що «Українає і повиннабути незалежноюта суверенноюдержавою зпарламентарно-демократичнимустроєм»начолі з гетьманом.Члени цієїгрупи стоялина тому, що «принципприватноївласності маєбути непорушним, але в інтересахдержави розмірволодінняземлею необхіднообмежити».
УДХПу земельнійсправі обстоювалаприватновласницькийпринцип, алевважала конечним проголошенняпримусовоговикупу великихземельнихмаєтків.
Отже29 квітня 1918р.П.Скоропадськийпроголосив«Грамотудо українськогонароду», в якої виступивза відновленняприватноївласності йсвободи підприємництва.
Дляпідготовкинового аграрногозакону булостворено губернськіта повітовікомісії.
Тимчасом 14.06.1918р. радаміністріввидала «Законпро право продажута купівліземлі», в якомусеред іншихбули такі статті:
1) «Коженвласниксільськогосподарськихта лісовихмаєтностей»… маєправо продажуїх без обмеженнярозміру.
2) Однафізична чиюридична особамає право набуватикупівлею абодаруваннямсільськогосподарськіділянки з тим, щоб розмірзагальної їхплощі не перевищував25 десятин.
3) Державнийземельний банкнабуваєсільськогосподарськіта лісові маєтностібез обмеженняїх кількості, але з тим, щорозпродує їхна підставіцього закону.
22 жовтня1918р. була організованаВища земельнакомісія, якуочолив П.Скоропадський.Завданням цієїкомісії буловиробити основніземельні реформи.На початкулистопадаз’явивсяпроект аграрноїреформи, основнимипринципамиякого булитакі: всі великіземельні маєткимали бути примусововикупленідержавою йпотім розподіленіміж селянамиза допомогоюдержавногоземельногобанку, але небільше, ніж по25 десятин в одніруки. Залишалисятільки господарства, які мали культурнезначення, і тов розмірах небільше 200 десятинна кожне господарство.Більші нормизалишалисятільки в маєтках, які обслуговувалицукроварні, годували племіннухудобу; одначей такі в усійсвоїй цілостіне мали перевищувати1000 десятин. Невідчужувалисятакож садибий виноградники.
Заперіод правлінняП.Скоропадськогопочала відновлюватисьфінансово-кредитнасистема України.Законом від9 травня встановлюваласянаціональнагрошова одиниця- карбованець, стабільністьякого зміцнилась.Він забезпечувавсяприроднимибагатствамиУкраїни, головнимчином цукром.Але у гетьманськійдержаві допускавсянеконтрольованийобіг російськихрублів та «керенок», німецьких марокта австро-угорськихкрон.
23квітня 1918р. булапідписанаекономічнаугода між УкраїнськоюНародною Республікою, Німеччиноюта Австро-Угорщиною.Отже головнийтягар виконанняцього договоруз боку Україниліг не гетьманськийперіод. А 10 вереснябуло підписаноновий економічнийдоговір міжУкраїною татими ж союзниками, але на значногірших умовах.Так на 1918/19 господарськийрік уряд Українськоїдержави надавправо вивезтине менше 100 млн.пудів хліба, худоби до 11млн.пудів(живої маси), овець-300 тис. голів, птиці-2 млн. голів, до 400 тис. пудівсала, масла, сиру, 2,5млн. пудівцукру, а такожбагато іншогопродовольствата промисловоїсировини.
В ціломуплан вивезенняз України сировинита продовольстване був виконаний.Політика уряду, розруха натранспортіі протидіянаселення — осьдалеко не повнийперелік причинцього. План бувреалізованийлише на 20%.
ВодночасЦентральнідержави поставилипевну кількістьтоварів в Україну.Так до 31 липнябуло імпортованотоварів, головнимчином з Австрії, приблизно на130 млн. крон у томучислі 160 вагонівсільськогосподарськихмашин, 400 вагонівемальованогопосуду і на10-15 млн. кроннафтопродуктів.Товари надходилив Київ, Харків, Одесу, Вінницю.Поставлялиплуги, віялки, граблі, лопати, меблі, швейнімашини, спиртнінапої, хімічнітовари.
Алезначна кількістьтоварів недоходила доспоживачів.Дуже багатотоварів булорозграбованосолдатами таселянами. Великакількістьтоварів, закупленихдля України, залишиласяв Австрії (на50 млн. крон) абоопинилася вГаличині (на20 млн. крон).
В Українітривало подальшескороченняпромисловоговиробництва.На металургічнихзаводах Півдняз 63 доменнихпечей на кінецьтравня 1918р. працювало4, а на кінецьсерпня лише2. До осені з 102мартенівськихпечей були вдії тільки 7.Виплавленнячавуну в 1918р.скоротилосяпорівнено з1913р. в 11 разів, сталів 13, видобутокзалізної руди- в 17.
Масовогохарактерунабуло безробіття.Так, у 1918р. у 23 містахУкраїни налічувалося180,6 тис. безробітних.На криворізькихрудниках безробітнимистали понад90% всіх робітників.Підірванимибули продуктивнісили сільськогогосподарства.Через скороченняв 1918р. посівнихплощ майженаполовинупорівнено здовоєннимперіодом зменшиласятоварна масазерна. Внаслідокцього зросласпекуляція.Робітникивеликих містй промисловихцентрів одержували,і то не щодня, лише по фунтухліба на день.
3. СтангосподарстваУкраїни таекономічнаполітика заДиректорії.
У грудні1918р. Гетьманатбув поваленийДиректорієюна чолі з С.Петлюрою.26 грудня 1918р. вонавидала Декларацію, в якій заявилапро свій намірекспропріюватидержавні, церковніта великі приватніземлеволодіннядля перерозподілуїх серед селян.Уряд брав насебе зобов’язаннябути представникомінтересівробітників, селян і «трудовоїінтелігенції».
У зв’язкуз критичнимполітичнимта воєннимстановищем, в якому з самогопочатку діялаДиректоріяУНР, їй не вдалосяналагодитиуправлінняекономікою.
У рядігалузей промисловостіУкраїни, посиливсяпроцес роздробленнявиробництванавіть у такійгалузі, яккам’яновугільна, в 1919р. з 61 підприємствазалишилосялише 23. Зрослачастка середніхі невеликихпідприємств.У 1918р. було видобуто34,8% вугілля порівняноз 1913р., а в 1919р. — лише20,5%. Загострювавсяпаливний голод.Залізо-руднаі марганцевапромисловістьу 1919р. повністюприпинила своюдіяльність.Не працювавжоден рудник.Різко скоротилавиробництвомашинобудівнапромисловістьУкраїни. Так, випуск паровозіву 1918р. проти 1917р.зменшився в2,5 раза, а в 1919р. — в15 разів. Істотнозменшилосявиробництвоцукру. Якщо у1918р. було виробленотільки 50% випуску1913р., то в 1919р.-20%. В такомустановищіперебувалий інші галузіхарчовоїпромисловості.Все це негативновідбивалосяна матеріальномустановищінаселення, особливо міського.4 січня 1919р. згідноз законом Директоріїукраїнськігроші буловизнано єдинимзаконним засобомвиплат на територіїУкраїни. І хочукраїнськавлада швидковтратила більшучастину території, українськігроші малибільшу купівельнувартість ніж«керенки», більшовицькірублі чи «денікінки».
Українськеселянство, якена початкуборотьби гетьманщинипідтрималоДиректорію, почало виявлятиполітичненевдоволенняїї економічноюполітикою.Поштовх допоглибленняконфлікту давземельнийзакон Директорії,опублікований8 січня 1919р.За основу буввзятий законЦентральноїРади, до якогобуло внесенодеякі поправки.
ЗаконДиректоріїдекларувавліквідаціюприватноївласності наземлю. Верховнавласність землівизвалася задержавою, яказа допомогоюсвоїх органівмала порядкуватидержавнимфондом землі, утвореним звивласненихземель нетрудовогохарактеру. Всідотогочаснітрудові господарства, не більше 15 десятин, залишилисьнепорушнимив користуваннісвоїх дотеперішніхгосподарів.Для земельпіскуватих, солонців цямаксимальнатрудова норма(15 дес.) могла бутизбільшенапостановамиповітовихземельних управпісля затвердженняміністерстваземельнихсправ.
Згіднозакону виходило, що вивласненнюпідпадали йселянськігосподарства, які до тогочасу мали більше15 десятин. Звивласненихземель і утвореногоземельногофонду земельніуправи малинадавати наділиу вічне користуваннямалоземельнимі безземельнимселянам неменше 5-6 десятин.
Земельнавласністьіноземнихземлевласниківбула оголошенанедоторканою.Її долю маввирішити спеціальнийзакон.
Надодаток дозакону 8 січня1919р. ДиректоріяУНР видала щеокремий законз 18 січня 1919р. прододатковийземельний наділдля козаківармії УНР. Коженволк УНР мавправо отриматидодатково 2десятини земліі 2000 гривеньбезпроцентноїпозики нагосподарювання, яку належалосплатити за5 років по закінченнявійни. Волк, який самовільнопокинув рядиармії, втрачавправо на наділземлі.
Реалізаціюземельногозакону Директоріїземельні управимогли здійснюватилише на дужеобмеженійтериторіїУкраїни, бовпродовж двохроків українськавлада мусилавести війнуу важких умовахз більшовиками, Денікином іПольщею. Навеликих просторахвелися воєнніоперації.Більшовицькапропагандазакликаласелянствозабирати землюнегайно в своїруки, бо Директорі, мовляв, має всвоїй програміпередати землюв руки «куркулів».Самі більшовикиспочатку передавалипоміщицькіземлі й іншемайно селянам; майбутніх формаграрних відносинвони докладноне встановлювали.
В кінці1918р. на початку1919р. більшовикизахопили значнутериторіюУкраїни. Вже5 лютого 1919р. вонизахопили Київ.Більшовикипочали скоротам, де вониміцніше закріпилисяна Україні, відбирати вселян розділенуз поміщецькихмаєтків землю, стали заводити«совхози» ісільськогосподарські«комуни». Удобу «воєнногокомунізму»все селянствобільшовикиобтяжили«продразверствою»- податком, щопід гостримикарами зобов’язувавздавати державівсю сільськогосподарськупродукцію, завинятком дужеобмеженоїнорми, залишеноїдля особистогоспоживання.Більшовицьказемельна політикавідбиранняхліба або примусовогопродажу худобий інших продуктівза бувартіснібанкноти, викликаласелян усвідомлення, що на обіцянкибільшовицькоїпропагандине можна покладатися.Запізно поверталисясимпатії селяндо своєї українськоївлади. Повстанняпроти більшовиківвибухали повсій Україній тривали довшийчас по невдачізбройної боротьбиДиректоріїУНР.
4. Економічнаполітика урядуЗахідно-УкраїнськоїНародної Республіки.
1 листопада1918р. в результатіуспішногозбройногоповстання вСхідній Галичинібула поваленавлада Австро-Угорськоїмонархії йпроголошенаЗахідно-УкраїнськаНародна Республіка.Законодавчиморганом ЗУНР, а потім ЗОУНР(Західної ОбластіУНР) стала УкраїнськаНародна Рада.У її програмнійдекларації, виданій 5 листопада1918р., проголошувалосянародовладдя, гарантувалисяправа і свободигромадян, їхнаціональната соціальнарівність.
Законодавчиморганом УкраїнськоїНародної Радистала РадаДержавнихСекретарів, створена 10 листопада1918р.
Найбільшоютурботою Секретаріатувнутрішніхсправ булозабезпеченнянаселення таармії продуктамихарчування.В Галичині невистачалопродовольствата промисловихтоварів. ТомуДержавнийСекретаріатвнутрішніхсправ змушенийбув здійснитиряд радикальнихзаходів. Усізапаси продуктівхарчуваннята предметівпершої необхідностіСекретаріатзасередив всвоїх руках.
Чималуроботу провівСекретаріатзалізниць, пошті телеграфів.Йому вдалосяналагодитирух поїздів.Для підготовкинового залізничногоперсоналуСекрітаріатподбав прозалізнично-технічнікурси. З січня1919р. налагодиласяробота пошт.
Знайбільшимитруднощамизіткнулисясекрітаріатифінансів йторгівлі тапромислу. Невистачалофахівців. Прибуткидержавноїскарбниці булимінімальними.З огляду наповне зубожіннянаселеннянадходженнявід податківбули незначні.З великимизусиллями урядвишукав кількасоттисяч крон, щобвиплатити«добове» фронтовикам.
Секрітаріатгромадськихробіт займавсявикористаннямкорисних копалин(нафти, вугілля, солі). Він здійснювавнагляд за шляхамиі державнимипилорамами.Взимку 1919р.йшлазаготовка лісудля відбудовчихробіт, якіпланувалосярозпочати знастаннямвесни.
Секрітаріатземельних справзаймався реалізацієюземельногозакону, який був ухвалений14квітня 1919р.
Законвивласнювавусі монастирській церковніземлі; посілості, якихвласники необроблялисвоїми силамита, врешті, всітакі, площаяких перевищувалаозначену межу, що її мав визначитиокремий додатковийзакон.
З цихземель утворювавсяземельний фондобласті, і знього малинаділюватибезземельнихта малоземельнихгромадян втакій черзі: волки, які втратилиздоров’яу війнах, що їхвела УНР; далі вдови йсироти по померлихвнаслідок війниволках; волки-інвалідисвітової війни1914-18рр.; сироти і вдовине воєнні; врешті, іншібезземельніселяни.
Вивласненіліси не творилипредмету наділів.Вони переходилиу власністьдержави.
Усаділюванняземлею не моглорозпочатисяперед закінченнямвизвольноївійни й поверненнямдодому волків.Постанови щодоспособу й часурозділу вивласненоїземлі, щодовисоти наділуземлею, висотайого ціни таспособу сплатимали бути виданіпізніше.
Справувідшкодуваннядотогочаснихвласників іорендарів законвідкладав допізнішоговирішення сеймуЗОУНР, який мавбути скликанийна підставінового виборчогоправа. Без оглядуна це вивласненаземля переходилавже по оголошеннізакону в завідуваннеземельнихкомісій. Дочасу введенеокремих законівземельні комісіїмали залишатив користуваннідотогочаснихвласників чиорендарів такуплощу землі, яка була потрібнадля утриманнявласника і йогородини та службиіснуючих наземлі промисловихзакладів.
Законне вирішувавнегайногорозділу вивласненихземель і відкладавдо пізнішоговирішення норминаділів. Відкладавтакож справувідшкодуванняколишнім власникамвивласненихмаєтків і питанняоплат за наділи; утвореннякредитовихустанов дляфінансуваннядовготерміновихнизькопроцентнихкредитів натаку ціль.
УкраїнськаНаціональнаРада ЗО ухвалоюсвоєї більшостіутримуваласьперед безвикупнимвивласненнямі безкоштовнимрозподіломземлі з оглядуна міжнароднуситуацію.
З бокуселянства, якевиявило довір’ядо своєї владий стало в рядиармії на оборонуземлі й держави, не було в частого короткогоперіоду визвольнихзмагань ЗО УНРвипадків порушеньчи захопленьмайна великоївласності, хочі були спробичужих агентівпровокуватидо таких виступів.
Література
1.Лановик Б., МатисякевичЗ., Матейко Р.Історія господарства: Україна і світ: підручник. К.,1995р.
2.Копиленко М., Копиленко О.Забуті реформи: З досвіду економічнихперетвореньв Україні //Інформаціяі ринок. 1993р. №1
3.Горкіна Л. Дообгрунтуваннясуспільно-економічнихперетвореньв Україні в1917-1920рр… // ЕкономікаУкраїни. 1993р. №5
4.Витанович І.Аграрна політикаУкраїнськихурядів 1917-1920рр…// Українськийісторик. 1967р. №3-4
5.Притуляк П.Економічнийдоговір УНРз Німеччиноюта Австро-Угорщиною1918р. // Українськийісторичнийжурнал. 1997р. №1