МіністерствоВнутрішніх Справ України
Запорізькийюридичнийуніверситет
Кафедрацивільно-правовихдисциплін
Контрольнаробота з історії
Воєннідії на територіїУкраїни
1914—1916рр.
Виконала:
слухачІ курсу 152 групи
ЛитвиненкоІрина Володимирівна
Перевіриввикладач кафедри
ГеращенкоТетяна Сталівна
м.Запоріжжя
2001 р.
Зміст
Вступ Error: Reference source not found
1 Україна: поле битви 5
2 Воєннідії на територіїУкраїни 9
2.1Галиційськабитва. 9
2.2Карпатськаоперація 10
2.3Горлицькаоперація 12
2.4Брусиловськийпрорив 15
3Україна: в вогнівеликої війни 19
Загальнівисновки 22
Використаналітература 24
Вступ
19 липня(1 серпня) 1914 рокуспалахнулаПерша світовавійна. Вонавиникла якнаслідок крайньогозагостреннясуперечностейміж головнимикапіталістичнимикраїнами зановий поділсвіту. Війнуготували всіімперіалістичнікраїни. Європаподілиласяна два блоки: з одного бокуТроїстий союзу складі Німеччини, Австро-Угорщинита Італії (вході війниІталія відійшлавід Троїстогосоюзу, а до ньогоприєдналасяТуреччина іБолгарія), а здругого — Антанта, до якої вийшлиАнглія, Франціята Росія. Набоці Антантизгодом воювалиЯпонія, Італія, Румунія і США.Всі державивиношувалисвої загарбницькіцілі. Була такождумка, що тривалаі виснажливавійна допоможеімперіалістам”одвернутитрохи в іншийбік увагу здушеноїв бочці, неспокійноїмаси”, тобтозадушити революційнийрух, який в рядікраїн набувзагрозливихрозмірів.
Напередоднівійни у громадськійдумці багатьохнайрозвинутішихкраїн вкоренилосяпереконання, що в умовах, коли світ ставєдиним економічно, при сучасномувисокому розвиткунауки і техніки, майбутнє належитьвзагалі лишетак званому”мирному змаганнюнародів”, івійна неможлива.Але вийшлонавпаки: економічнаєдність світупослужилапідгрунтямне для всесвітньогобратства, а длявсесвітньоїбойні.
Першасвітова війна, що почаласяяк збройнийконфлікт міжобома групамиімперіалістичнихкраїн, поставилаУкраїну в епіцентрвійськово-політичнихдій. Українську”карту” в тіроки прагнулирозігратиНімеччина, Австро-Угорщина, Румунія, своїінтереси вцьому регіонинамагалисявідстоятиАнглія і Франція.Українці, розділенікордонами іфронтами, змушенібули воюватиодин протиодного за чужіїм інтереси.
Немаючи своєїдержавності, щоб захиститисвої корінніінтереси, українцізазнали у війніособливо відчутнихвтрат. Українцівоювали пообидва бокиворогуючих, змушені буливбивати одинодного, воюючиза імперії, якіігнорувалиукраїнськінаціональніінтереси. Війнаготувала Українівеличезністражданняу руїни, оскількивоєнні діївелися на їїтериторії.
1 Україна: полебитви
Першасвітова війнапоклала початокглибоким змінаму житті суспільства, які повністюпроявили себеу часи революції, а їх віддаленийвідгомін відчувавсявпродовж усьогоХХ століття.Перш за все, війна поставилаукраїнськіземлі у центрвеликих геополітичнихзмін у Центральнійі Східній Європі, які завершилисяаж з розпадомсоціалістичноїсистеми і РадянськогоСоюзу у 1989-1991 рр.Від самогопочатку боївлітом 1914 р. українськіземлі сталиодним із основнихвоєнних театрівна східномуфронті, де уборотьбі зійшлисядва старісупротивники– Австро-Угорщинай Німеччиназ одного боку, та Росія, з іншого. Безперебільшенняможна сказати, що Україна зїї багатимилюдськими іприроднимиресурсами булаодним з найбільшголовних виграшнихпризів длякожного з них.
Напередодніпершої світовоївійни підросійськаУкраїна вироблялапонад 1 млрд.пудів (близько16 млн. тон) хліба.Ця цифра маламагічну притягальнусилу— встановленняконтролю надцією величезноюєвропейськоюжитницею служилоконкретноювійськово-політичноюціллю для всіхвоюючих у цьомурегіону силсторін. Особливоїї роль зрослапід кінецьвійни, коли надБерліном, Віднем, царським Петроградома згодом більшовицькоюМосквою повислапримара голоду,і хліб ставпитанням життяі смерті політичнихрежимів, якіпанували укожній з цихстолиць.
Іншимфактором буловикористаннялюдських ресурсівУкраїни. Завесь час війниросійська арміяприкликаладо своїх лав3,5 млн. українців, австро-угорська– близько 300 тис.За своєю чисельністюукраїнці булидругою (післяросіян) національноюгрупою у російськійта п’ятою (післянімців, угорців, поляків тачехів) в австро-угорськійармія.
Неменш важливимибули геополітичнірозрахунки.Як писав у 1897 р.німецькийпубліцист ПаульРорбах, “хтоволодіє Києвом, той має ключвід Росії”.Німецькі таавстрійськівоєнні експертидобре розуміли, що відірванняукраїнськихземель відРосії ставитьпід сумнівіснуванняімперії Романовихяк великоїєвропейськоїдержави і створитьстіну між власнеРосією, Центральнимидержавами таБалканами
Всікраїни, яківступили ввійну, враховуваливажливістьукраїнськогочинника. Недивлячись нате, що українськіземлі входилидо складуАвстро-Угорськоїімперії, першускрипку у вирішенніпитань гралаНімеччина. Вонарозглядалаваріант відродженняукраїнськоїдержави і входженняїї до складумайбутньоїНімеччини”разом з Нідерландами, Бельгією, Австро-Угорщиною, Данією, Польщею, Прибалтикою, слов’янськимиземлями Балканськогопівостроватощо. В цьомуконтекстіУкраїна розглядаласяяк плацдармдля просуванняна Схід і потенціальнаколонія, звідкиможна булочерпатисільськогосподарськіпродукти іприродну сировину.
Австро-Угорщинапретендувалана Волинь іПоділля, разомз тим не відмовляючисьвід пануванняв Східній Галичині, Закарпаттіта ПівнічнійБуковині.Австрійськийуряд метоюсвоєї політикиу війні проголосиввідрив відМоскви українськогонароду і заснуваннясамостійноїУкраїни, чиммав послабитивплив Росіїв басейні Чорногоморя.
ЯкщоНімеччина йАвстрія булизацікавленіу захопленніпідросійськоїУкраїни, тоРосія мріялапро завоюванняГаличини, Буковиниі Закарпаття.Петербургпостійно виставлявсебе як захисникпоневоленихслов’янськихнародів Габсбурзькоїімперії, у т.ч.“руських” з“ПідкарпатськоїРусі”.Приєднанняцієї землі доРосії малозавершитисправу збирання“руської спадщини”, яку розпочавще в XIV ст. московськийкнязь ІванКалита. Росіїйшлося не простопро приєднанняГаличини, але й про придушеннятут гнізда“мазепинства”, що поширювалосвої впливина НаддніпрянськуУкраїну. Вавстрійсько-російськихвідносинахГаличина фігурувалана другомумісці післяБалкан як causabelli.
Недивно, що наГаличинубуло спрямованеголовне вістряросійськоїатаки на Південно-Західномуфронті. Уже напочатку вересня1914 р. російськівійська окупувалиЛьвів, а до кінцяпершого рокувійни російськаармія втримувалаусю Галичину, Буковину, а також північно-східнучастину Словаччиниі Закарпаття.Російськаокупація цихземель триваланедовго. Піднатиском об’єднаногоавстро-німецькогоконтрнаступуросійськевійсько докінця червня1915 р. не лише полишилоусю Галичинуі Буковину (завинятком вузькоїсмужки на східвід Тернополя), але й змушенебуло до початкуосені віддатипротивникучастину Волині.
Всередині 1914 р.у війну на боціНімеччинивступила Туреччина.В ніч з 15 на 16 жовтня1914 р. турецькийфлот бомбардувавОдесу, Феодосію, Новоросійськ, а сухопутнівійська почалинаступ на Кавказ.Це зумовилопояву для Росіїнового фронту— Кавказькогоі викликалорозпорошенняїї збройнихсил. Бої на цьомуфронті мали, в основному, місцевий характер.
Упершій половині1916 р. становищена фронті зновузмінилося накористь російськоїсторони. Наприкінцітравня 1916 р. російськівійська підкомандуваннямгенерала Брусіловарозпочалинаступ і докінця літазахопили Буковинуі східну частинуГаличинивключно з Тернополемта ЗахіднуВолиньразом з Луцьком.“Брусіловськийпрорив” був, мабуть, найвдалішоювоєнною операцієюросійськоїармії за весьчас війни. Алеїї спроби захопитиу ході наступуЛьвів закінчиласяпровалом. Післявідбиття російськоїатаки літом1916 р. лінія фронтузалишаласянезмінною.Влітку 1917 р. уженовий, революційнийросійськийуряд розпочавчерговий наступ.Він завершивсякрахом, й німецькай австрійськаармії до кінця1917 р. просунулисяна схід поукраїнськійтериторіїнавіть трохидальше, аніжвони були наприкінці1915 р.
2 Воєнні діїна територіїУкраїни
2.1 Галиційськабитва.
Запеклібою в серпні1914 р. кипіли вГаличині міжросійськимий австро-угорськимичастинами. 21день на просторіміж Дністромі Віслою йшлаграндіознаГалиційськабитва. По обидвабоки в ній бралоучасть більшмільйона чоловік.На початкуросійські арміїз працею витримувалимогутній натисксупротивника.Але потім убоях відбувсяперелом.
Російськівійська перейшлив наступ, спираючисьна могутнюпідтримкуартилерії.гармати стрілялитак часто, щорозжарювалисядокрасна. Якщосолдата ронявна гарматукашкет, віннегайно спалахував, як у гарячійпечі. При такійстрілянині, звичайно, витрачалосядуже багатоснарядів.
Австро-угорськаармія безладновідступала, кидаючи зброю, обози й артилерію.Тисячі австрійськихсолдатів здавалисяв полон. 21 серпняросійськівійська зайнялизалишенийсупротивникомЛьвів і рушилидалі на захід.Австрийцывтратили 226 тисяччоловік пораненимий убитими іблизько 100 тисячполоненими.Втрати росіянсклали 230 тисячполоненими, убитими і пораненими.Росіяни втратили94 гармат і захопили400 ворожих. Такимчином, ”великаГалиційськабитва”, як неїназивали, закінчиласяповною поразкоюавстро-угорськоїармії. Вонапозбавиласябільш третинисвого складуі до кінця війнивже не змоглаоправитисявід цього удару.
Наступаючіросійські арміїосадили Перемишль, а 9 березня 1915 р.взяли його. Прицьому в полонпотрапили 9ворожих генералів,2,5 тис. офіцерів,120 тис. солдата; було узято 900знарядь і безлічінших військовихтрофеїв. Підчас облогиПеремишлю, які в Галиційськоїбитві, російськівійська витратиливеличезнукількістьснарядів.
Галиційськабитва — одназ найбільшихстратегічнихоперацій першоїсвітової війни.Вона характеризуваласяскладністюі великим розмахом.Воєнні діїрозгорнулисяспочатку нафронті в 320 км, який розширивсяпотім до 400 км,і продовжувалисяпонад місяць.Вони складалисяз ряду одночаснихі послідовнихоперацій групармій. Їхнімзавершеннямз’явилосязагальнепереслідуванняавстро-угорськихвійськ усімаросійськимиарміями Південно-Західногофронту. Алеавстро-угорськимарміям удалосявсе-таки уникнутиповного розгрому.
2.2 Карпатськаоперація
Взимку 1914-1915 р.російськівійська веливажкі, кровопролитнібої в передгір’яхКарпат. Незважаючина великі втрати,їм удалосявідкинутисупротивника.У суворі морозиросіяни переборювализледенілігірські схили, пробиралисячерез замети.У результатіїм удалосяопануватизначною частиноюКарпатськогохребта.
До початку 1915р. армії Південно-Західногофронту займалирозтягнутеположенняуздовж Карпатськогохребта. Вонивели обороннібої з австрійськимивійськами, щоприкривалишляхи на Угорськурівнину. Складніумови гірськоготеатру і суворазима створювалиобом сторонамвеликі труднощі.Військовікерівникивраховувалицю обставинуу своїх рішеннях.Задовго доприйняттяСтавкою загальногоплану кампанії1915 р. командуванняПівденно-Західногофронту зі своєїініціативиприступилодо розробкиплану операції, спрямованоїдо якнайшвидшогофорсуванняКарпат.
На початкусічня германо-австрійціперейшли внаступ по всьомуфронті відБуковини доМезалаборча, даючи два удари: один від Ужгородана Самбор, іншої— від Мункачана Стрий. Вонимали намір, переборовшиКарпати, вийтина лінію Перемишль, Стрий і потімпросуватисяв напрямкуЛьвова.
ГоловнокомандуванняПівденно-Західногофронту вживалотерміновихзаходів, щобвідновитиположення.Ставка розгадалазадум німецькогокомандування: новий план діїобох супротивників, до здійсненняякого вониприступили, полягав у нанесеннірішучих ударівна крайніхфлангах стратегічногофронту: зі СхідноїПруссії і черезКарпати.
До серединилютого обстановкав смузі Південно-Західногофронту буласкладною. Післяважких боївворогу удалосяпотіснитилівофланговівійська арміїБрусилова, щозмушені булипід ударамиПівденної і5-й армій супротивникаочистити передгір’яКарпат і відійтидо рік Прут іДністер. З кінцяберезня в районіКарпат відбувалисябої місцевогозначення.
Карпатськаоперація невиправдаланадій обохсторін. У нійзазнав аваріїплан австро-німецькогокомандуваннящодо широкогоохопленнялівого криларосійськихармій. Бойовідії вилилисяу фронтальнийбій у Карпатах.Військовікерівникистояли переднеобхідністюпошуку новихстратегічнихрішень.
2.3 Горлицькаоперація
Положення, якесклалося напівденномукрилі російськогофронту в серединіквітня 1915 р., серйознотурбуваловійськовекомандуванняЦентральнихдержав. АрміїРосії глибоковклинилисяв межі Австро-Угорщини.Вони взялиПеремишль іТарнов, захопилимайже всінайважливішіперевали вКарпатах. Створиласяпогроза виходуросіян на Угорськурівнину. Німецькекомандуваннявирішило допомогтисвоєму союзнику.
Обстановкана західноєвропейськомуфронті дозволялазняти частинувійськ і направитиїх проти росіян.На думку генералаЭ Фалькенгайна, найкращимрішенням повиненбув з’явитисяфронтальнийудар з метоюпрориву фронтуна одній з йоговирішальнихділянок.
При виборінапрямку головногоудару німецькекомандуваннязупинилосяна ударі ближчедо центра, міжВіслою і Бескидами.Істотну рольпри виборіцього напрямкузіграли й економічнірозуміння. Урайоні Горлиці, Дрогобичурозташовувалисябагаті родовищанафти, яка вумовах блокадибула дуже потрібнаНімеччини.
Наступ германо-австрійськихвійськ почалосяв 10 годин ранку19 квітня. Загальнійатаці передуваламогутня артилерійськапідготовка, що тривала білядоби.
Можна вважати, що події Горлицькоїоперації пройшлиу своєму розвиткутри етапи. Першийз них — з 19 по 23квітня — включавпрорив армієюМакензенаоборони 3-й арміїв районі Горлиціі відхід російськихвійськ до р.Вислока. Другийетап — з 24 по 30квітня — охоплювавоборонні дії3-й і 8-й росіянармій у межиріччяВислоки і Сану.Третій етап— з 1 по 9 червня— склали боїна рубежі р.Сан і відхідросійськихвійськ за Львів.
На жаль, у росіяндо початкувесни вже бувмайже вичерпанийзапас артилерійськихснарядів, розрахованийна недовгувійну. Витратаснарядів уперші місяцівійни виявиласянепередбаченовеликою. Передчудово збройнимисолдатамиМакензенаросіяни солдативиявилися майжебеззбройними.
19 квітня 1915 р. почався”великий відступ”російськихармій. Раптовоз’ясувалося, що їм катастрофічноне вистачаєсамого необхідного— снарядів, патронів, рушниць, навіть чобіт.Нерідко новобранціпопадали вдіючу арміюбез взуття, іїм приходилосяборотися босими...
Далеко не всі бійці малигвинтівки, багатьом приходилосячекати загибелічи пораненнясвоїх товаришів, щоб одержатиїхню зброю.Командуваннявіддавалонакази ”невитрачатипатронів даремно”,”забиратипатрони в пораненихі убитих”. Якосьраз штаб Південно-Західногофронту розіславтелеграму простворенняпіхотних рот, збройних”алебардами”...
Але гірше всьогобув найсильніший”снаряднийголод”. На ураганнийвогонь супротивникаросіяни могливідповістилише рідкимиодиночнимипострілами.На один випущенийросіянамиснаряд приходилосяприблизно 300гарматнихпострілів арміїнімецькогогенерала АвгустаМакензена.Генерал МиколаІванов з гіркотоюнаписав наодній з телеграмначальствапро неможливістьнадіслатиснаряди: ”Сумнеповідомлення.Не треба булоб з такою підготовкоювтягуватисяу війну”.
”Весна 1915 рокузалишитьсяв мене назавждив пам’яті, —згадував генералАнтон Денікін.— Велика трагедіяросійськоїармії — відступз Галичини. Ніпатронів, ніснарядів. Ізодня в день кривавібої, ізо дня вдень важкіпереходи, нескінченнаутома — фізичнаі моральна, тобоязкі надії, то безпросвітнийжах”.
Залишалосятільки відступати, щоб врятуватиармію від повногознищення. Російськівійська залишилиПеремишль, Львів — майжевсю Галичину.Вони несливеличезнівтрати — загальнечисло убитихі пораненихза час ”великоговідступу”склало 1 мільйон410 тисяч чоловік.У той же часвідступ не бувбезладним, майже завждивін відбувавсяорганізовано.”Наш фронт, позбавленийснарядів, —зауважувавпізніше А. Денікін,— повільновідходив крокза кроком, недопускаючиоточення іполони корпусіві армій, як цемало місце в1941 р., у першийперіод Другоїсвітової війни”.Наступаючийсупротивниктеж утрачавсотні тисячсолдат й офіцерівполоненими, убитими і пораненими.
Але причиноюневдачі росіяну Горлицькійоперації вартовважати нетільки недолікбоєприпасіві перевагусупротивникав силах і засобах.Не менш важливимибули і помилкив керівництвівійськами збоку командуванняросійськоюармією. Розташовуючизначними резервами, воно не зумілоуміло використовуватиїх. Контрударисвіжих корпусів, переданих їмСтавкою, булиорганізованіпогано і недосягали своєїмети.
Під час Горлицькоїоперації російськекомандуваннявперше в широкихмасштабахпроводилоруйнуванняважливих об’єктівна шляхах рухуавстро-німецькихвійськ, знищеннярізного майна.На всіх напрямкахбули вивезеніінтендантськівантажі, знищенімости, зруйнованазалізничнаполотнина, спалені станційніспорудження, викраденіпаровози івагони. Майно, яке не можнабуло вивезти, знищувалосяна місці. Мостизберігалисядо останньоїхвилини і вибухалипід вогнемсупротивника.Це сповільнювалопросуванняавстро-германців.
Горлицькаоперація тривала52 дня. Це булаодна з найбільшвеликих обороннихоперацій першоїсвітової війни.Російськівійська булизмушені залишитиГаличину. Алегермано-австрійціне змогли домогтисявеликогостратегічногорезультату.Справа звеласяфактично недо проривуросійськогофронту, а дойого ”протисненню”.
2.4 Брусиловськийпрорив
Через рік післяпочатку ”великоговідступу”колишній ”снаряднийголод” відійшову минуле. Бойовийнастрій нафронті, що тепердобре забезпечувався, трохи піднявся.Правда, на військапригнобленеподіяли довгімісяці нерухомогостану на тихсамих рубежах.
І от 22 травня1916 р. чотири арміїПівденно-Західногофронту рушилив наступ. Насвітанку зненацькадля супротивникана його позиціїобрушивсяураганнийвогонь російськоїартилерії.Тепер уже непотрібно булоскупитися наснаряди, і відтисяч вибухівавстро-угорськіокопи перетворилисяв дійсне пекло.Легкі гарматибили щохвилини, важкі — раз удві хвилини.Приходилосяпіклуватисятільки про те, щоб гарматине перегрілися.Протягом двохдоби вал гарматноговогню котивсяпо позиціяхсупротивника.Він, як тодіговорили, ”начистовибивав” бойовище.
Вогонь російськоїартилерії буввинятковоефективним.Це з’явилосярезультатомретельноїпідготовкиоперації. Удротовихзагородженняхсупротивникабули проробленіпроходи, а окопипершої і частководругої лінійвиявилисязруйнованими.
У боях російськівійська застосовувалиі хімічну зброю.Тепер всі солдатий офіцери російськоїармії вже малипротигази.
Протягом першихтрьох днівнаступу військаПівденно-Західногофронту домоглисявеликого успіху.На напрямкуголовного ударуворожі позиціївиявилисяпрорванимина фронті 70—80км і в глибинуна 25—35 км. Супротивникніс великівтрати.
Австрійцівважали своїсильно укріпленіпозиції, наяких вони зимували, зовсім неприступними.Один офіцеравстро-угорськоїармії, узятийу полон на початкунаступу, сказавна допиті: ”Нашіпозиції неприступні,і прорвати їхнеможливо. Аякби вам цеудалося, тодінам не залишаєтьсянічого іншого, як спорудитиграндіознихрозмірів чавуннудошку, водрузитиїї на лініїнаших теперішніхпозицій і написати:”Ці позиціїбули узятіросіянами, заповідаємоусім — нікомуі ніколи з нимине воювати”.
Командуючийфронтом генералОлексій Брусиловзапропонувавпрорвати оборонусупротивникане на вузькійділянці фронту, а на всьомупротязі фронту.Такий новийприйом здававсянезвичайнимі навіть зухвалим.Проте атакамайже по всьомуфронті удалася.По імені командуючогонаступ назвалиБрусиловськимпроривом.
Австро-німецькекомандуванняспочатку недодало особливогозначення наступуцього фронту, вважаючи йогодемонстративнимі думаючи, щодо серйознихнаслідків вононе приведе.Однак проривширосіян у районіЛуцька змусивзмінити цюдумку. Особливутривогу викликаланебезпекавтрати Ковеля— великоговузла залізниць.Вихід військБрусилова вцей район відбивсяб на стійкостівсього німецькогофронту до півночівід Прип’яті.
До кінця липняросійськівійська зновувідвоюваличастину СхідноїГаличини і всюБуковину. Вонивзяли в полон8 тисяч ворожихофіцерів, 370 тисячсолдатів, захопили500 гармат і величезнукількістьіншого озброєння.Усього ж за часБрусиловськогопрориву супротивниквтратив до 1,5мільйоніввійськовослужбовців.Втрати росіянбули втроєменше, з нихубитими 62 тисячічоловік.
Щоб врятуватиположення, супротивникудовелося терміновоперекидативійська з іншихмісць. АрміїБрусиловазштовхнулисяв боях навітьз турками. Німеччиназмушена булаперекинутичастину силз-під Вердена, де йшли запеклібої з французами.Це помітнополегшилоположеннясоюзниківРосії.
3 червня австро-германцінанесли контрудар.Вони мали наміршляхом концентрованогонаступ в загальномунапрямку наЛуцьк ліквідуватиуспіх росіяні відкинутиїх у вихіднеположення.Російськівійська змушенібули відбиватиатаки ворога.Контрудар ненабув розвитку.Завзятим опоромросіяни зірвализадум ворожогокомандування.
У той час, якна правомуфланзі російськівійська відбиваликонтрударавстро-угорців, лівофлангова9-я армія успішнорозвиваланаступ. Її війська4 червня форсувалиПрут, а 5 червняопанувалиЧернівцями.Переслідуючивідступаючогосупротивника, вони наступногодня вийшли наріку Серет.
Під впливомперемог Брусилова14 серпня 1916 р. увійну на стороніРосії вступилаРумунія. Однакця подія тількиускладниластановищеРосії. Австро-німецьківійська швидкорозгромилислабку румунськуармію і зайнялиБухарест. Російськийфронт розтягсядо самого Чорногоморя...
НаступальнаопераціяПівденно-Західногофронту влітку1916 р. мала великевійськово-політичнезначення. Вонапризвела допоразки австро-угорськихвійськ у Галичиніі Буковині.Супротивниквтратив убитими, пораненимиі полоненимидо 1,5 млн. чоловік,581 гармату, 1795кулеметів, 448бомбометіві мінометів.Втрати росіянсклали близько500 тис. чоловік.Брусиловськийнаступ, як відзначалинімецькі військовіісторики, виявивсясамим важкимпотрясінням, що випадалодо того на часткуавстро-угорськоговійська.
Проте, кампанія 1916 р.не виправдалаповною міроюстратегічнихзавдань, закладениху єдиному планісоюзногокомандування.Одночасногонаступу невийшло. І все-такизагальнийпідсумок кампаніїбув на користьсоюзників. Вонивирвали стратегічнуініціативуз рук австро-німецькогокомандування.Вирішальнуроль у цьомузіграв і Брусиловськийнаступ.
3 Україна: в вогнівеликої війни
Не маючисвоєї державності, щоб захиститисвої корінніінтереси, українцізазнали у війніособливо відчутнихвтрат. Українцівоювали пообидва бокиворогуючих, змушені буливбивати одинодного, воюючиза імперії, якіігнорувалиукраїнськінаціональніінтереси.Наддніпрянська, або РосійськаУкраїна, денаприкінціХІХ ст. проживало23,5 млн. українців, дала російськоїармії 3,5 млн.солдатів, а ізЗахідної, абоАвстрійськоїУкраїни з 6,5 млн.проживаючихтут українцівбуло мобілізовано250 тисяч. В 1914—1915 рр.в Австро-Угорщинібіло мобілізованочоловіків від21 до 42 років, а в1916 — 18-50 річних. Війнаготувала Українівеличезністражданняу руїни, оскількивоєнні діївелися на їїтериторії.
Найбільшепостраждалонаселенняетнічних українськихтериторій ускладі Австро-Угорськоїімперії. Відступаючивійська чинилимасові репресіїпроти місцевихжителів, звинувачуючиїх в зраді. Післяперших поразокавстро-угорськихвійськ під часбойових дійПершої світовоївійни в Австріїза намовою тадоносами почалисястрашні переслідуванняукраїнців.Ситуація воєнногостану давалазмогу австро-польськійадміністраціїв Галичиніпідірватиякомога більшеукраїнськіпозиції підприводом боротьбиз русофільством.З іншого боку, австро-угорськекомандування, щоб виправдатисвої поразкина фронті, посилаючисьна звинуваченняпольськоїадміністрації, пояснювалиці поразки”зрадою українців”,їх москвофільством.Західну Українузахлинув масовийтерор. Тисячіукраїнськихселян, священиків,інтелігентівзагинули невиннона шибеницяхі в казематахавстрійськихтюрем. Десяткитисяч українцівбуло кинутов концентраційнітабори Талергоф, Гнав, Гмюнді, Терезєнштад, де вони булив жахливихумовах, тисячамигинули відхвороб і варварськогоповодженняавстро-польськоївлади. Лише вконцтаборіТалергоф перебувало30000 русофіліві українофілів.
Мадярськивійська (гонведи— краєва самооборона)вішали людейбез суду. ”Прихідмадярськихчастин позначиличисленні насильства, грабунки, доконуваніна місцевомуукраїнськомунаселенні, —згадував генералМ. Тарнаєвський.— всі звірства, що їх допускалисясхудоблі, півдикілюди, — мали запретекст уявимосквофільстванашого Богудухвинногоселянства. Вдійсності цебула нагодабезкарнорозгнуздувати…первісні, дикіінстинкти”.
М. Тарнаєвськийговорив профакт спаленняживцем п’ятидесятків українськихселян в Ріпневі під Буськом.Знахабніліавстрійськігенерали піддавалиартилерійськомуобстрілу ціліукраїнськісела. 15 вересня1914 року гонведизарубали шаблямисорок українцівсеред білогодня на вулиціПеремишля.
І. Нагаєвськийнаводить загальнуцифру втратукраїнціввнаслідокавстро-угорськоготерору, якастановить 36тис. цивільнихлюдей, в томучислі стариківта жінок, розстрілянихабо повішених,і стільки жнаших в’язнівзагинуло вавстрійськихтаборах.
Друга хвилярепресій наукраїнськихтериторіяхпрокотиласякраєм післяприходу російськоїармії. Ставленняросійськогоофіцерствадо місцевогонаселенняформувалосяне в останнючергу під впливомброшюри члена”Карпато-руськоговизвольногокомітету”Наркевича”Сучасна Галичина”, яку командуванняПівденно-Західногофронту роздаловсьому командномускладу. У брошурінегативнохарактеризувалисягалицькі організації, політичніпартії та їхнікерівники, греко-католицькацерква. Українськийрух подававсяяк цілкомпроавстрійський, мазепинський, антиросійський.
Призначенийгенерал-губернаторзавойованихтериторій графО. Бобринськийне приховувавсвоїх намірів:”Я буду вводититут російськумову, закон таустрій”. Місцеваадміністрація, яку склалидалеко не кращіпредставникимісцевих жителів, були, як це частобуває, ще ”більшкатоликами, ніж сам Папа”.Тому українськіжителі зазналичисленніперешкоджаннята обмежуванняв своїх діяхта висловлюваннідумок.
До кінця 1918 р.тривала Першасвітова війна, й українськатериторія булаодним з головнимвоєнних театріву Східній Європі; після її закінченнятут розгорілисянові міжнародніконфлікти, пов’язані зповоєннимвлаштуваннямцих земель, щозавершилисялише з укладеннямРизького договоруу 1921 р. та рішеннямАнтанти стосовноГаличини у 1923р.
Загальні висновки
Перша світовавійна — однаіз самих тривалих, кровопролитнихі значних понаслідках вісторії людства.Вона продовжуваласябільш чотирьохроків. У нійбрали участь33 країни з 59, щоволоділи в тойчас державнимсуверенітетом.Населеннявоюючих країнсклало понад1,5 млрд. чоловік, тобто близько87% усіх жителівЗемлі. Під рушницюбуло поставленов цілому 73,5 млн.чоловік. Більш10 млн. було убитоі 20 млн. поранене.Жертви середмирного населення, що постраждаловід епідемій, голоду, холодута інших нещастьвоєнного часутакож обчислювалисядесяткамимільйонів.
Недоліки іпрорахункимирного врегулюванняпісля Першоїсвітової багатов чому підготувалиґрунт для Другоїсвітової війни.Трагедія, щоосягла людствов середині XXв., кинула тіньзабуття наПершу світовувійну. Тим часомвона залишилаглибокий сліду сучаснійісторії. З часомце стає усебільш очевидно.Перша світовавійна змінилазвички і вдачілюдей, зробилаїхній більштерпимими додержавних формнасильстваі посіяла зернамайбутніхміжнароднихконфліктів, що проросликривавимизіткненнямивже в наш час, наприклад уЮгославії напочатку 90-х рр.Потреби воєнногочасу змусилиуряду воюючихкраїн удатисядержавномурегулюваннюпромисловогоі сільськогосподарськоговиробництва, нормуваннюцін і споживання, розподілутрудових ресурсіві товарів, дозуваннюсуспільнозначимої інформації.Усе це не тількирозширилофункції держави, але фактичнопоставило їїнад суспільством.Тут безсумнівнокриється джерелопосиленнятоталітарнихтенденцій ужитті країні народів усередині XX в.З досвіду Першоїсвітової війнибагато в чомувиходили теоретикиі практики нетільки фашистськоїкомандноїекономіки вНімеччині йІталії, але і”соціалістичногоплановогогосподарства”у СРСР. Прямочи побічно вінвплинув і надосвід державногорегулюванняв демократичнихкраїнах, наприкладна розробку”нового курсу”у США. Лише врезультатіліберальнихреформ і перетворень, що охопили мирв останнійтретині нашогосторіччя, людствопоступоверозстаєтьсяз цією спадщиною.
Використаналітература
Марголин А. Украина и политика Антанты // Революция на Украине по мемуарам белых / Составил С.А. Алексеев под редакцией Н.Н.Попова. М.-Л., 1930. 372 с.
Рявкин А. Первая мировая война.—М., 1993.
Майсурян А. Россия в первой мировой войне.—М., 1995.
Ростунов И.И. Русский фронт первой мировой войны. М., Наука, 1976.