ВИДАВНИЧАРОБОТА УНІВЕРСИТЕТСЬКИХНАУКОВИХ ІСТОРИЧНИХТОВАРИСТВУКРАЇНИ (ОСТАННЯТРЕТИНА ХІХ– ПОЧАТОК ХХСТ.)
У другійполовині ХІХ− на початкуХХ ст. на територіїУкраїни, якавходила на тойчас до складуРосійськоїімперії, виникаютькраєзнавчі, церковно-археологічні,історичні таісторико-філологічнітовариства.Серед них окремугрупу складаютьті, що утворилисяпри вищих навчальнихзакладах: університетахта інститутах.У їх роботібрала участьвузівськапрофесура, вонимали можливістьпідтримуватинаукові зв’язкияк із вітчизняними, так і з закордонниминауковимицентами, проводитипросвітницькуроботу, зокремавлаштовуючикурси публічнихлекцій та науковихчитань, ініціюватистворенняархівів, музеїв, бібліотек. Дотаких науковихустанов традиційновідносятьІсторичнетовариствоНестора-літописцяпри університетіСв. Володимирау Києві (далі− ІТНЛ), Історико-філологічнетовариствопри Харківськомууніверситеті(далі − ХІФТ),Історико-філологічнетовариствопри Новоросійськомууніверситеті(далі − ІФТНУ)та Історико-філологічнетовариствопри інститутікнязя Безбородькау Ніжині (далі− ІФТНІ). Длязручності авторроботи об’єднуєїх у єдину назву„наукові історичнітовариства”(далі − НІТ), ненехтуючи прицьому їх науковимиздобуткамив галузі мовознавствата літературознавства).
Складовоючастиною діяльностіНІТ була їхнявидавничаробота, зумовленанеобхідністюсприяти поширеннюісторико-філологічнихта історико-етнографічнихзнань середнаселенняУкраїни. ОскількиНІТ функціонувалина базі університетів, на них поширювалисьі юридичнінорми університетськоїполітики урядуу видавничійсправі. Так, згідно з §2 ст. 1Указу Сенатувід 6 квітня1865 р., друкованапродукціяуніверситетськихнаукових об’єднаньзвільняласявід попередньогоцензурногонагляду, авідповідальністьза неї покладаласяна відповідніуніверситети1.Звичайно, щоне скористатисяцим правомнауковці немогли. Питанняпро випусквідповідногодрукованогооргану, якийміг, з одногобоку, інформуватигромадськістьУкраїни продіяльністьНІТ, а з іншого– містити насвоїх сторінкахнаукові працічленів товариств, постало одразуж на початкуроботи науковоїорганізації.Можливістьвидання завласний коштпраць НІТ булаобумовленау статутах іпідтвердженаміністромнародної освіти.У них, зокрема, повідомлялось, що „Товариствунадається праводрукувати: самостійніпраці та дослідженняз предметівзанять Товариства; читані у Товариствіреферати; переклади”2, крім того, примірники„персональнихтворів, пам’ятокі монографій”3.
У вітчизнянійісторіографіївидавничадіяльністьокремих НІТв останнійтретині ХІХ− на початкуХХ ст. булавідображенау роботахВ. Фрадкіна4, М.Колесника5, О.Коваленка6, В. Назаренка7та багатьохінших. Представленастаття є спробоюполіпшити станнаукової розробкицієї тематикишляхом відображенняпроцесу організаціївидавничоїдіяльностіНІТ в межахвсіх університетськихісторичнихтовариствпідросійськоїУкраїни. Відповіднодо цього, завданнямицієї статтіє: розглянутиджерела фінансовогозабезпеченнявидавничоїдіяльностіНІТ та окреслитироль збірниківнаукових працьчленів НІТ урозвитку українськоїісторичноїнауки.
Протягомостанньоїтретини ХІХ ст.і до 1917 р. українськимуніверситетськимНІТ вдалосявипуститизагалом 6 збірниківу 113 томах та книгахперіодичнихвидань, у томучислі: 24 книгиу 44 томах „Чтенийв историческомобществеНестора-летописца”,21 том „СборникаХарьковскогоИсторико-филологическогообщества”,5 томів „ВестникаХарьковскогоИсторико-филологическогообщества”,27 томів „ЛетописиИсторико-филологическогообщества приНовороссийскомуниверситете”,10 томів „СборникаИсторико-филологическогообщества приинституте князяБезбородьков Нежине”, 7томів „ТрудовПедагогическогоотдела ХарьковскогоИсторико-филологическогообщества”.У радянськихта сучаснихукраїнськихенциклопедичнихвиданнях єнеточностістосовно кількостівиданих ІФТНУвласних видань.Так, всі вониповідомляють, що це Товариствоза період з1890 по 1916 рр. видало25 томів„Летописей”.Нам вдалосязнайти інформаціюпро те, що „підкерівництвомГолови Товариства(ІФТНУ – О.М.) проф.С. Г. Вілінськоговийшов черговийтом „Летописи”(26-й)”8 та „у 1916 р.завершенийдруком 27-й том„Летописи”9.
ВидавничадіяльністьуніверситетськихНІТ вимагалазначних фінансовихзасобів. Оскількиєдиним джереломприбутку товариствбули членськівнески їх дійснихчленів, то, звичайно, тих коштів, якігромада моглавиділити надрук, не вистачало.Це засвідчуєтой факт, щоперша книганауковогозбірника ІТНЛ„Чтений”вийшла друкому 1879 р., а другалише у 1888 р. Проханняпосилити видавничіфонди булоголовним узверненняхнаукових організаційдо міністерстванародної освітив останнійтретині ХІХст. Можна стверджувати, що це міністерствовітало появутаких збірників, оскільки періодичновиділяло необхіднісуми. У середньомурозмір наданоїдопомоги коливавсяв межах 200 − 800 крб., залежно відрозмірів видавничоїдіяльностівідповідногоТовариства.Міністерськадопомога відігралавизначальнуроль у виданнінаукових збірників.На сьогоднішнійдень вони єбібліографічноюрідкістю, оскількипочатковийтираж у середньомустановив 200примірників,і викликаютьінтерес істориківта бібліографівстосовно розміщеноїу них інформації.
Окрімдержавноїдопомоги, НІТактивно використовувалий університетськуфінансовудопомогу, атакож приватніпожертви. Так, у 1892 р. на адресуХІФТ надійшло300 крб. для видання„Сборника”10, а у 1896 − 1897 академічномуроці – 400 крб.11,ІФТНУ у 1905 р.отримало додатковікошти (400 крб.)від Новоросійськогоуніверситетуна виданнялистів академікаП. Білярського12, у 1907 р. для покриттявидатків навидання „Летописей”ІФТНУ надійшло300 крб. від дійсногочлена ІФТНУВ. Орлова13, у 1909 р. 100 крб. відйого дійсногочлена А. Ровняковата 200 крб. від графаМ. Толстого14.Підтримуючинові видавничіпроекти ХІФТ,історико-філологічнийфакультетХарківськогоуніверситетупередав йомудля видання7-го тому „Сборника”, який був присвяченийвшануваннюпам’яті видатногоукраїнськогофілософаГ. Сковороди,198 крб., а правлінняуніверситету– 300 крб.”15. Інодіна потребивидавництваперераховуваласячастина прибуткуза прочитаніпублічні лекціїТовариством.Так сталосяіз ІФТНУ, якеасигнувалона друкуванняпершого тому„Летописи”400 крб., отриманіяк прибутоквід прочитанихпублічнихлекцій Ф. Успенського, О. Кірпічнікова, О. Базінерата В. Нечаєва16.
Однак, незважаючина розміричленськихвнесків, урядовудопомогу таприватні пожертви, НІТ на початкуХХ ст. не вистачалокоштів на розгортанняналежної видавничоїдіяльності, а події Першоїсвітової війнита економічноїкризи в Російськійімперії поставилина ній крапку.Про це частозгадуєтьсяу звітних матеріалах.Наприклад, урядова допомогана видавництво„Літопису”ІФТНУ у 1914 р.становила500 крб., а собівартістьтиражу – близько1500 крб. при вартостіодного примірника7 крб. 50 коп.Товариствозмушене булопродаватипримірникиза заниженоюціною (5 крб.), оскільки собівартістьбула недоступноюдля мешканцівОдеси17. У 1915 р.ІФТНУ змушенебуло звернутисядо Міністерстванародної освітиіз клопотаннямпро наданняйому одноразовоїдопомоги увигляді 2000 тис.крб. „для оплатирахунків типографіїза друк „Летописей”18.Така ситуаціябула викликана, з одного боку, обставинамивійськовогочасу, що вимагалияк від членівуніверситетськихНІТ, так і відінших громадянплідної роботив інших галузях, а з іншого −значним підвищеннямцін на папірта подорожчаннямпослуг друку.Правління НІТзмушені булисуттєво обмежитиі, зрештою, припинитисвою видавничудіяльність, адже нові цінина послугидрукареньзначно перевищувалинаявні у нихкошти.
У тіперіоди, колиНІТ не маливідповіднихфінансів дляздійсненняперіодичноговидавництва, вони розміщувалиінформаціюпро свою роботуна сторінкахінших історичнихта філологічнихвидань, зокрема„Киевскойстарины”,„Историческоговестника” абоу виданняхінших історичнихоб’єднань. Уцих публікаціяхНІТ додатковоінформувалигромадськістьУкраїни провласну діяльність.Деякі публікаціївміщують таблиціз даними прокількістьчленів та їхнюактивність, про кількістьта характерзасідань, тематикувиступів. Крімтого, члени НІТмали змогудрукуватиокремі звітипро роботуоб’єднань умісцевій пресі.Так, М. Задерацькийпротягом 1873 –1880 рр. у газеті„Киевлянин”інформувавгромадськістьКиєва про діяльністьІТНЛ. Післяйого смерті, протягом короткогочасу, інформаціюпро засіданняІТНЛ друкувавС. Голубєв; у1881 р. у газеті„Труд” звітиопубліковувавМ. Дашкевич.Із 1883 р. редактором„Харьковскогокалендаря”став П. Єфименко, який на йогосторінках встигнадрукуватип’ять щорічнихзвітів продіяльністьХІФТ. Окрімтого, за допомогоюгубернськоїпреси НІТ мализмогу безпосередньоспілкуватисяз населеннямі, при потребі, залучати йогодо співпраці.Важливим доказомцьому є програмиНІТ стосовнозалученнямісцевих силдо краєзнавчоїроботи.
Інформаціюпро свою діяльністьНІТ розміщувалиодночасно ів науковихзбірниках своїхуніверситетів– „Университетскихизвестиях”,„ЗапискахХарьковскогоуниверситета”та „ИзвестияхИсторико-филологическогоинститута князяБезбородка”.Відповіднодо нормативнихдокументів, матеріал, щопублікувавсяв університетськихвиданнях, складавсяз „протоколівзасідань Товариства, а в якості додатківдо них − із статейчленів, рекомендованихТовариствомдля друку”. Цізвіти містилитакож інформаціюпро діяльністьструктурниходиниць товариств− бібліотек, музеїв, архівівтощо. Черезпевний проміжокчасу, НІТ друкувалище й повні спискичленів із розподіломостанніх напочесних, дійсних, членів-кореспондентів, а також на місцевихта іногородніх.
ДрукованупродукціюуніверситетськихНІТ умовноможна поділитина кілька видів:1) наукові збірники− „Чтения”,„Сборники”,„Летописи”,„Вестники”,„Труды”;2) окремі виданнястатутів тапротоколів;3) окремі виданнянаукових праць.
У першіроки свогоіснуваннятовариствам, як було зазначеновище, не вистачалокоштів длярегулярноговипуску видань.Після отриманнявідповіднихдержавнихсубсидій, їмудалося налагодитисистематичневидання новихтомів збірників.Звичайно, щовесь науковийматеріал друкувавсялише російськоюмовою, хочазрідка народніперекази, піснічи повір’ядрукувалисяросійськималфавітом, алез урахуваннямукраїнськоївимови.
Всіперіодичнівидання НІТмали майжеоднакову структуру, за виняткомдеяких особливостей.Кожен том складавсяз двох частин– першої „офіційної”та другої„неофіційної”.Традиційноу першій частинівміщувалисястатути Товариства, протоколизасідань, річнізвіти про діяльністьта списки йогочленів, у другій– друкувалисядокументи тастатті з історії, мови, літератури, фольклору, педагогікитощо. Згодом, друга частиназазнала розширенняшляхом поділуна інші розділи.Наприклад, із1910 р. неофіційначастина „Сборника”ІФТНІ починаєділитися надекілька розділів:„Гоголівський”,„Пам’ятіЛ. М. Толстого”,„Словяно-руськийрозділ”, „Історичнийрозділ”, „Класичнийрозділ”, а з1912 р. ще і на„Педагогічнийрозділ”. Набазі 4 - ої книги„Чтений” ІТНЛформуєтьсяновий розділ„Матеріали”,із 7 - ї – „Бібліографія”, а з 15 - ї – „Нотаткита відомості”.
Аналізвиданих збірниківНІТ засвідчив, що більша частинавиданого матеріалубула присвяченаУкраїні: їїрегіонам, місцевійісторії, археологіїта етнографії.Одночасно середнаукових робіт, опублікованиху збірниках, простежуєтьсячітка орієнтаціяна певний регіон: у „Чтениях”ІТНЛ – Київщина, Полтавщина, Поділля, у„Сборниках”ХІФТ – Слобожанщина, у „Летописях”ІФТНУ – ПівденьУкраїни, у„Сборниках”ІФТНІ – публікаціїфольклорно-історичногохарактеру зісторії Чернігівщини.Цей масивнауковогоматеріалустосувавсярізних аспектівісторії Україниі ґрунтувавсяабо на вивченніархівногоматеріалу, абона дослідженнінародного життяза його побутомта звичаями.Нам імпонуютьнаукові поглядиакадемікаО. Білецького, який висвітлюючивидавничуситуацію вУкраїні у другійполовині ХІХ ст., називав середвидань, у якихможна булодрукуватиматеріали зфольклору таісторії літератури,„Чтения” ІТНЛта „Сборники”ХІФТ19. Роботиукраїнськихнауковцівввійшли дозагальноїскарбниціукраїнознавства.Разом із студіямиукраїнознавчоїтематики, насторінкахнаукових збірниківтоваристврозміщені ідослідженняз російськоїта всесвітньоїісторії, класичноїфілології, археології, педагогіки, логіки, психології.
Науковівидання університетськихНІТ мали нелише науково-історичний, але і науково-педагогічнийхарактер. Проце свідчитьтой факт, що„ТрудыПедагогическогоотдела” ХІФТта „Сборникпамяти А. Потебни”були рекомендованіНауковим комітетомМіністерстванародної освітидля бібліотексередніх навчальнихзакладів.Міністерствоосвіти рекомендувалопедагогічнимрадам середніхнавчальнихзакладів звернутиувагу на „Пособиепо устройствулитературныхи научных чтений”і на „Основыпоэтики” ХІФТз метою „придбанняу фундаментальніта учнівські… бібліотеки, а також у бібліотекиучительськихінститутівта семінарій, окрім того, убібліотекиніжних училищ”20.Вищезазначений„Посібник”був рекомендованийМіністерствомосвіти як додатковийнавчальнийдовідник дляучнів середніхнавчальнихзакладів, учительськихінститутів, семінарій таміських училищ.
Підсумовуючивикладенийматеріал, підкреслимо, що університетськіНІТ проводилипослідовнуі цілеспрямовануроботу з видавництванаукової літератури.Члени НІТ вважали, що тільки завдякирозвитковіукраїнськоїнауки, зокремаісторичної, та ознайомленнюз її досягненнямирізних верствукраїнськогосуспільстваможна відродитинаціональнусамосвідомістьнароду, позбавитийого почуттяменшовартості, навчити йогопишатися власноюкультурою йісторією. Уцьому напрямідіяльностіісторичнітовариствадосягли значнихуспіхів, опублікувавшибагато томівнаукових праць.Друкованапродукціятовариств єголовним показникомсили й активностіїхньої діяльності.Її налагодженняпов’язане ізфінансовоюпідтримкоюНІТ з бокуМіністерстванародної освіти, власних університетівта приватнихосіб.
Завдякивидавничійроботі НІТстала можливоюпоява на сторінкахнаукових збірниківнових архівнихматеріалів, які тривалийчас залишалисяневивченимиу різних архівах.Більшу частинуопублікованихпраць булоприсвяченоісторії України:її регіонам, місцевій історії, археології, етнографії.Науковий матеріалґрунтувавсяабо на вивченніархівногоматеріалу, абона дослідженнінародногожиття, побутута звичаївукраїнців.Прагнучи збільшитимасштаби науковоїі просвітницькоїроботи, НІТпопуляризувалисвою діяльністьшляхом друкуванняокремих звітнихматеріаліві науковихробіт дійснихчленів. У складнихумовах наступуросійськогошовінізму наукраїнськумову і культурудіяльністьНІТ була доситьважливою длявсього українськогосуспільства, оскільки народознайомлювализ його власнимминулим, самобутньоюісторією, культуроюта літературою, а також з історичнимминулим іншихнародів тадержав, чимопосередкованопропагувалирідну історіюі культуру, іцим самим сприялирозвитку українськоїсамосвідомості.
У подальшомуварто звернутиувагу на публікаціїв науковихзбірниках НІТнаукових робітта архівнихматеріалівз проблем всесвітньоїісторії, зокремаз історії Візантії, Греції та іншихкраїн.
ДЖЕРЕЛАТА ЛІТЕРАТУРА
1. УставИсторико-филологическогоОбщества приИмператорскомНовороссийскомУниверситете//ЛетописьИсторико-филологическогообщества приНовороссийскомуниверситете(далі — ЛИФОНУ).- О., 1890.-отд. І.-С. 5;
2. УставНежинскогоИсторико–ФилологическогоОбщества приИсторико–ФилологическомИнститутекн. Безбородько(12.03.1894) //СборникНежинскогоИсторико-филологическогоОбщества приИнститутекн. Безбородко.- К., 1896. — Т.1, отд. І. — С. 5.;
3. УставИсторико–ФилологическогоОбщества приИмператорскомХарьковскомУниверситете//Сборник Харьковскогоисторико-филологическогообщества (далі- СХИФО). — Х., 1905. — Т.14.- С. 62.;
4. ФрадкинВ.З. Харьковскоеисторико-филологическоеобщество (1877-1919гг.) //Историяи историки.Историографическийежегодник.1979. — М., 1982. — С. 223 — 249.;
5. КолесникМ. П. ІсторичнетовариствоНестора-літописцята його вкладу розвитокісторичноїнауки в Україні//Українськийісторичнийжурнал. — 1995. — №5. — С.28 — 37.;
6. КоваленкоО. Б. Ніжинськеісторико–філологічнетовариствоі його внесоку розвитоккраєзнавствана Чернігівщині//Друга Чернігівськаобласна науковаконференціяз історичногокраєзнавства(грудень 1988 р.).Тези доповідей.– Чернігів –Ніжин, 1988. — С. 98.;
7. НазаренкоВ.Ю. Харьковскоеисторико-филологическоеобщество. Воросылитературоведения.- Х., 1999. — 288 с.;
8. МочульскийВ. Н. Отчет одеятельностиИсторико–ФилологическогоОбщества приИмператорскомНовороссийскомуниверситетеза 1915 год //МочульскийВ. Н. Отчет осостоянии идеятельностиимп. Новороссийскогоуниверситетаза 1915 г. — О., 1916. — С. 369 — 370;
9. Державнийархів Одеськоїобласті (далі- ДАОО). — Ф. 45. — Оп. 19.- Спр. 705. — Арк. 129 зв,130 зв.;
10. СумцовН. Отчет о деятельностиХарьковскогоисторико-филологическогообщества за1890/91 гг. //СХИФО. — Х.,1891. — Т. 3. — С. ІІІ;
11. Отчетыи протоколызаседанийисторико-филологическогоОбщества //ТрудыПедагогическогоотдела Харьковскогоисторико-филологическогообщества. — Х.,1899. — вып. 5. — С. I.;
12. Отчето деятельностиИсторико-ФилологическогоОбщества приИмператорскомНовороссийскомуниверситетеза 1905/6 и 1906/7 акад.год //ЛИФОНУ. –О., 1910. — Т. XVI. — отд. I. — С.6.;
13. Тамсамо. — С. 9.;
14. Отчето деятельностиИсторико-филологическогообщества приНовороссийскомуниверситетеза 1908/9 //ЛИФОНУ. — О., 1910. — Т. 16. – отд. І.- С. 12.;
15. СумцовМ.Ф. Отчет одеятельностиХарьковскогоисторико-филологическогообщества в1893/94 академ. году//СХИФО. — Х., 1894. — Т. 6.- С. XIV;
16. Отчето деятельностиИсторико-филологическогообщества приИмператорскомНовороссийскомуниверситетеза 1889/1890 гг. //ЛИФОНУ.- О., 1890. — Т. 1. – отд. І.- С. 9;
17. МочульскийВ.Н. Вказанапраця.- С. 370;
18. ДАОО.- Ф.45. — Оп.19. — Спр.705. — Арк.129 зв.;
19. БілецькийО. І. Зібранняпраць у п’ятитомах. Т.2: УкраїнськалітератураХІХ – поч. ХХст. – К., 1965. — С. 90.; 20.Центральнийдержавнийісторичнийархів України.- Ф.2017. – Оп.1. — Спр.321.- Арк.1 зв.