Лекція
Тема: Віденськийконгрес. «Священнійсоюз»
Віденськийконгрес завершивперіод наполеонівськихвоєн і сприявтимчасовомузміцненнюаристократичноїфеодальноїреакції. Восени1814 р. до Відня наконгрес з'їхалися216 представниківвсіх європейськихдержав, виключаючиТурецьку імперію.Росія булапредставленацарем ОлександромІ, Австрія — канцлеромМеттерніхом, Пруссия — міністром-президентомГарденбергом, Франція — міністромзакордоннихсправ Талейраном.Головну рольсеред них гралисильні переможціНаполеона — Росія, Англіяі Австрія. Цебув найбагатолюднішийі значнішийз дипломатичнихконгресів, якіскликалисяколи-небудьдо XX сторіччя.
Учасникиконгресу прагнулидо відновленняпануваннядворянствав державах, раніше підкоренихНаполеоном.У багатьох здержав конгресна основі такзваного принципулегітимізму(від французькогослова legitime — законний)підтримуваввідновленняна престолахколишніх династийі дворянсько-монархічнихпорядків.
Уцілі переможціввходило зміцненнядосягнутихрезультатові створеннястійких гарантійпроти поверненняФранції добонапартистськогорежиму і спробнових завоювань.Ради цьогоголовуючіучасники конгресузмушені буливідновити іпідсилити ряддержав, якіНаполеон ранішевстиг приєднатиабо обернутив своїх сателітів.
Однієюз найважливішихцілей учасниківконгресу булозадоволенняїх власнихзагарбницькихтериторіальнихдомагань шляхомпереділу Європиі колоній.
Конгресзібрався увересні 1814 р.Відень буввибраний місцемйого засіданьчерез центральнерозташуванняАвстрії в Європі.Відоме значеннямала при цьомуі та посередницькароль, яку намагавсярозігруватиавстрійськийканцлер Меттерніхв 1813-1814 рр. Балансуючиміж Францієюі Росією, австрійськийуряд дістававможливістьсправлятисильний впливна переговори.
Чотирисоюзники, щопідписали в1814 р. Шомонськийдоговір, — Англія, Росія, Австріяі Пруссія — малинамір заздалегідьдомовитисяпо всіх важливихпитаннях ізмусити Франціюухвалити їхрішення. Аленезабаром міжсоюзникамивиникли розбіжності.Це допомоглоТалейрану припідтримціМеттерніхаі Каслрі добитисяучасті в нарадахсоюз французькоїсторони. Попереднінаради п'ятивеликих держав, включаючи іФранцію, сталиосновою всієїдіяльностіВіденськогоконгресу. Переговоривелися в обстановцісвят, що неприпинялися, балів, урочистихприйомів, ілюмінаційі інших розваг.Аристократіяі дворянствоЕвропи тріумфувализ приводу розгромунаполеонівськоїімперії.
Унаслідоквирішальноїролі Росії врозгромі Наполеонавона робилавеличезнийвплив на хідконгресу. Вцентрі увагицарськогоуряду стоялизавдання підтримкифеодальноїреакції і зміцненнявпливу Росіїв Європі. Вонахотіла, щоб вНімеччині які раніше змагалися2 сильні держави- Австрія і Пруссія, які служилиб противагоюодин одному.Прагнучи убезпечитисебе з бокуФранції, царськийуряд в той жечас не допускавїї надмірногоприниженняі ослаблення, бажаючи, щобвона була здатнавідволікатина захід силинімецькихдержав і Англії.
Царськийуряд мав намірприєднати досвоєї імперіївелику часткутериторіїскасованого«герцогстваВаршавського».З метою залученняна свою сторонупольськогодворянстваОлександр Iвирішив зберегтив Польщі місцевізакони і датиїй конституцію.Щоб забезпечитизгоду Пруссіїна перехід доРосії більшоїчастки польськихземель, Олександробіцяв підтримуватиїї домаганняна приєднанняСаксонії.
Торійськийуряд Англіїпрагнув забезпечитиза ним торговельно-промисловуі колоніальнумонополію іпідтримувавполітику феодальноїреакції. ЙогопредставникКаслрі добивавсязакріпленняза Англієюзахопленихпід час наполеонівськихвоєн французьких,іспанськихі голландськихколоній. Вінвимагав якнайбільшогоослабленняФранції і поверненняїї в колишнімежі, бачившив ній найнебезпечнішогосуперникабуржуазно-аристократичноїАнглії. Особливуувагу англійськийуряд звертавна створеннябіля кордонівФранції держав-бар'єрів,і зокрема напосиленняПруссії наберегах Рейну.Він добивався, щоб Бельгіяне залишиласяв руках французів.
Каслрівважав, що неслід відновлювативсі колишнімалі німецькідержави і щоАнглії вигіднопідсилитиАвстрію і Пруссіюпроти Франціїі Росії. Йомухотілося, щобдержави європейськогоконтиненту«врівноважували»один одногоі щоб внаслідокцього Англіязавжди малаб можливістьграти рольарбітра міжними і зберігатисвободу рукдля колоніальноїагресії. Англійськийуряд старалосьперешкодитипланам ОлександраI щодо Польщі, бажаючи ослабитипозиції Росіїв Європі.
Меттерніхі австрійськийдвір на Віденськомуконгресі послідовновідстоювалипринципифеодально-абсолютистськоїреакції і зміцненняавстрійськогонаціональногогніту надслов’янскиминародами, італійцямиі угорцями.Одне із завданьавстрійськогоуряду полягалов послабленнівпливу Росіїі Пруссії. СтаресуперництвоАвстрії і Пруссіїпродовжувалосяі в XIX столітті.Австрійськийуряд опиравсяплану захопленняПруссією Саксоніїі приєднаннядо Росії більшоїчастки колишньогогерцогстваВаршавського.Політика Австріїпо відношеннюдо Німеччиниполягала взбереженніїї роздробленості, зміцненніфеодально-абсолютистськоїреакції івстановленніпереважаючоговпливу віденськогоуряду на малінімецькі держави.Австрія зновдобиваласьвключення всвої володінняЛомбардії іВенеції і відновленняправителівз дому австрійськихГабсбургівв Пармі, Тосканіі Модені. Меттерніхуславивсянатхненникомполітики феодальноїреакції інаціональногогніту, що отрималаназву "СистемиМеттерніха".
Уоснові прусськоїполітики наВіденськомуконгресі лежалобажання захопитиСаксонію іотримати новібагаті і стратегічноважливі володінняна Рейні. В тойже час юнкерськаПруссія цілкомпідтримувалафеодальнуреакцію і вимагаласамої нещадноїполітики відносноФранції.
Міністрзакордоннихсправ ФранціїТалейран рішучевиступав наконгресі протипозбавленнясаксонськогокороля престолуі володінь накористь Пруссії.На конгресіТалейран виявивсянайбільш яримприхильникомлегітимізму.Він висувавцей принциппроти прусськогоплану захопленняСаксонії і зметою скористатисяпідтримкоюдрібних династій, що боялисяпоглинанняїх володінь, великими державами.
УрядиАнглії і АвстріїпрагнуливикористовуватиФранцію, щобперешкодитизростаннювпливу Росії.Величезнепосилення Росіївикликало їхстрах і незадоволення.3січня 1815 р. бувзаключенийтаємний союзАнглії, Австріїі Франції зметою перешкодитиздійсненнюпланів Росіїі Пруссії впольськомуі саксонськомупитаннях. Французькіісторики зазвичайінтерпретуютьцей договіряк незвичайнийуспіх Талейрана, але насправдіголовну рольв його підготовцізіграла британскаяі австрійськадипломатія.Нові союзникиобіцяли одинодному військовудопомогу ішляхом сумісноготиску змусилицаря і прусськогокороля пітина поступки.Пруссії довелосяпримиритисяз передачеюїй тільки північноїчастини Саксонії(північна частиназалишиласясамостійнимкоролівством).Царська Росіятакож не змоглаприєднати досвоїх володіньвсі землі герцогстваВаршавського.Познань і Гданськзалишилисяв руках Пруссії, а Галіція зновбула переданаАвстрії. Назаході до Пруссіївирішено булоприєднати двіобширні області, що раніше складалисяз дрібних княжихволодінь, — Рейнськупровінцію іВестфалію. Ціобласті Німеччинибули найбільшрозвиненимив економічнихвідносинахі займали важливестратегічнеположення. Вониповинні булистати прусськимплацдармомпроти Франції.Їх приєднання, за рішеннямВіденськогоконгресу, далоПруссії можливістьпідпорядкуватисобі згодомНімеччину іперетворитисяна сильногоі найнебезпечнішоговорога Франції.Пруссії дісталасяі шведськаПомеранія.
Хочав результатіпротидії Англіїі Австрії АлександруI не вдалосяоволодіти всімапольськимиземлями, великачастка Польщівсе ж перейшлау володінняРосії. По суті, на Віденськомуконгресі Польщавиявиласярозділеноюв 4-й раз. В результатітакого розділуреакційніправлячі класитрьох держав- Росії, Австріїі Пруссії — які раніше залишилисязацікавленимив спільномупридушенніпольськогонаціональногоруху. Тількипро приналежністьКракова невдалося домовитися.Він був виділенийв маленькусамостійнуреспублікуі служив згодомцентром діяльностіпольськоїеміграції.
Віденськідоговори 1814-1815рр. Коли Віденськийконгрес наближавсядо кінця, Меттерніхотримав звістку, що Наполеондізнався пророзбіжностіміж його переможцями, покинув о. Ельбу, висадився уФранції і рушивдо Парижа. Передзагрозою відновленняу Франціїбонапартистськоїдиктатуриучасники конгресувідкинули всісвої суперечкиі негайно склалинову, сьомукоаліцію. Шомонськийдоговір чотирьохсоюзників буввідновлений.
9червня 1815 р. незадовгодо останньоїпоразки Наполеонав битві| приВатерлоо, бувпідписанийгенеральнийзавершальнийакт Віденськогоконгресу. Актцей передбачавстворення білякордонів Франціїміцних бар'єрівдля оберіганняЕвропи віднових спробфранцузькоїагресії. Бельгіяі Голландіябули сполученів єдине незалежневід ФранціїНідерландськекоролівство.Бельгійці буливіддані піднаціональнийгніт голландців, щоб запобігтиможливостіфранцузькогопанування вБельгії. КорольнідерландськийВільгельмотримав в особистеволодіннягерцогствоЛюксембурзьке.Сильний бар'єрпроти Франціїсклали новірейнські провінціїПруссії.
УПівденнійНімеччиніконгрес зберігза Баварією, Вюртембергомі Баденом приєднання, зроблені нимипри Наполеонові, щоб підсилитипівденнонімецькідержави протиФранції. Швейцаріятакож булапосилена. ПануванняФранції наднею припинилося.З 19 самовряднихкантонів утвориласяШвейцарськаконфедерація.Конгрес проголосивШвейцарію вічнонейтральноюдержавою іповернув їйвідібраніфранцузамиприкордонніобласті ізстратегічноважливимигірськимипроходами.
Напівнічномузаході Італіїбуло відновленеі посиленеСардінськекоролівство; йому були поверненіСавойя і Ніццаі переданатериторіяколишньоїГенуезькоїреспубліки.Сардінськомукоролівствутакож призначаласяроль бар'єрупроти Франції.
Генеральнийзавершальнийакт Віденськогоконгресу формулюваврезультатипереділу Європиі колоній міжпереможцямиНаполеона.Росія, отримавшицарство Польське, зберегла і вжеприєднануФінляндію іБесарабію.
Англіязакріпила засобою о. Мальту- сильний опорнийпункт на Середземномуморі, і колонії, які вона захопилау Голландіїі Франції.Найважливішимиз них були Капськаяколонія напівдні Африкиі о. Цейлон, щознаходилисяраніше у володінняхГолландії. Ціпридбання буливажливі якстратегічніпункти на шляхахі підступахдо Індії, повнезавоюванняякої було головнимзавданнямбританськоїколоніальноїполітики.
Володарюванняі національнийгніт Австріїнад північно-східноюІталією, Ломбардієюі Венецією буливідновлені.Конгрес підтвердивроздробленістьІталії і найширшереалізувавв ній принциплегітимізму.На престолиряду італійськихгерцогств булизнов посадженіправителі здому Габсбургського.ГерцогствоПармське буловіддане в довічневолодінняколишній французькійімператриці, дочці австрійськогоимператораМарії-Луїзі, Велике герцогствоТосканськедісталосяавстрійськомуерцгерцоговіФердинанду, а герцогствоМоденське — ерцгерцоговіФранцу. У королівствіНеаполітанськомубула відновленадинастія Бурбонів, а в Римі — світськавлада папи ікатолицькогодухівництва.У Неаполі іРимі феодальнареакція| прийняланайбільш лютийхарактер. Пануючийвплив на італійськісправи справлялаАвстрія, щооволоділа напівнічномусході Італіїнайважливішимистратегічнимипунктами ібагатющимиобластями.
Знімецькихдержав і частиниволодінь Австрійськоїімперії Віденськийконгрес створивНімецькийсоюз перш завсе з тією метою, щоб, утворюючихоч би слабкуподібністьєдності, союзцей міг виставитизначні військапроти Франції.У Німецькийсоюз увійшли34 монархії і 4вільних міста- Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні.Союзний сеймскладався зпредставниківурядів 38 державі засідав уФранкфурті-на-Майніпід головуваннямавстрійськогоуповноваженого.Прусські іавстрійськіволодіння неповністю увійшлидо Німецькогосоюзу. Поза нимзалишалисяСхідна Пруссіяі Познань, а завстрійськихволодінь — Угорщина, Галіція і великачастинапівденнослов'янськихобластей імперії.З іншої сторони, в Німецькийсоюз були включенітерриторії, що входили доскладу сусідніхз Німеччиноюдержав, — герцогствоЛюксембурзьке, де був поставленийпрусськийгарнізон, атакож Гольштейн, що знаходивсяв особистійунії з Данією.Меттерніхдобився гегемоніїАвстрії в Німецькомусоюзі і дививсяна нього як назнаряддя австрійськоїполітики. Голосив сеймі, єдиномудержавномуоргані Німецькогосоюзу, булирозподіленітак, щоб більшістьбула забезпеченаза Австрією.Надалі Меттерніхвикористовувавсейм Німецькогосоюзу як органвсегерманськоїреакції.
ЗакріпленняроздробленняНімеччини на38 держав булореакційнимактом, але вонов той же часпоказувало, що деякі результатиреволюційнихі наполеонівськихвоєн викорінитибуло неможливо.Немислимо буловідновити всілегітимнідинастії понадтрьохсот дрібнихнімецькихправителів.Віденськийконгрес вимушенийбув відмовитисявід послідовноговтілення вжиття принципівлегітимізмув відношеннінімецькихкнязівств іфактично, узаконивзнищення більшостіз них, здійсненепри Наполеонові.Згладити впливфранцузькихбуржуазнихпорядків іскасуватинаполеоновскийкодекс в західнихнімецькихобластях конгресвиявився такожне в силах.
Віденськийконгрес санкціонувавнові межіскандинавскихдержав. Данія, що була союзникомНаполеона, буланаказана йогопереможцями.Норвегія, щоналежала їй, була сполученаз Швецією наоснові особистоїунії з метоювинагородженняШвеції за втратуФінляндії.Норвезькенаселеннявиявилося підгнітом Швеції.
Урезультатісвоїй діяльностіВіденськийконгрес утвердивпануванняфеодальноїреакції і закріпивперекроюваннямполітичноїкарти Європинове співвідношеннясил, що склалосяв результатірозгромунаполеонівськоїімперії. Вимушенийвідновитидержавнусамостійністьнизки країн, підлеглихНаполеонові, конгрес віддававїх під владуфеодальнойреакції, а деякінароди підпорядкувавновому іноземномугніту на користькраїн-переможниць.Слідуючи інтересамфеодальноїреакції, Віденськийконгрес незважав на національніпрагнення іетнографічнімежі окремихнародів. Привстановленнінових державнихкордонів наВіденськомуконгресі, якписав Енгельс,«народи купувалисяі продавалися, розділялисяі з'єднувалися, виходячи тількиз того, що більшевідповідалоінтересам інамірам їхправителів».
Віхидіяльності«Священногосоюзу».
Переможцямнаполеонівськоїімперії загрожуваласерйозна небезпекав разі відродженняу Франціїбонапартистськоїдиктатури. Алебільш всьогофеодально-монархічніуряди боялисяреволюційнихі національно-визвольнихрухів. Легітимнімонархи прагнулидо взаємногозближення іспівпраці дляпідтримкиабсолютизму, церкви і всіхзасад феодальноїреакції.
Ініціативаукладенняспеціальногодоговору просоюз європейскихмонархів протиреволюційвиходила відцарськогоуряду. ОлександрI запропонувавхристиянськиммонархам Європиукласти «Священнийсоюз», акт якогобув сформованийсамим царем.У Парижі у вересні1815 р. до ньогоприєдналисяавстрійськийімператор іпрусськийкороль, а незабаромі майже всіінші правителіЄвропи. Англійськийуряд офіційноне поставивсвого підписущоб уникнутидебатів у парламенті, але|та| принц-регентособистимлистом виразивучастникам«Священногосоюзу» своюповну солідарністьз його политикою.
Акт«Священногосоюзу» говоривпро підтримкухристиянськоївіри, беззаперечноїпокори підданихсвоїм правителям, які повинніподавати одинодному «сприяння, підкріпленняі допомогу».Християнсько-релігійнафразеологіяцього акту малаполітичнезначення: вонаставила в ізольованеположенняТуреччину,оскільки султаняк мусульманськиймонарх не мігприєднатисядо подібногодоговору. Турецькаімперія залишиласяпоза системоюдоговорів 1815р., і західноєвропейськідержави і царськаРосія не бажалинічим зв'язуватисобі руки в«східномупитанні». Вонине хотіли зачіпатице питання наВіденськомуконгресі, знаючи, що на БлизькомуСході їх розділялигострі суперечності.
Після«Ста днів» ідругої реставраціїБурбонів союзникипочали мирніпереговориз Францією.20листопада1815 р. був підписанийдругий Паризькиймир. Переговоривелися в тойчас, коли Північно-східнаФранція булазайнята військамикоаліції. Прусськийуряд вимагавпоступки накористь німецькихправителівЕльзасу і Лотарінгіїі сплати Францієювеличезноїконтрибуції.Прусські солдатинещадно грабувалифранцузскихселян, громилибудинки, спустошувалиполя і сади, вразі щонайменшогоопору розстрілювалижителів, насилувалижінок.
Вході переговорівОлександр Iзмусив Пруссіюстримати своївимоги, і Ельзасі Лотарингіябули збереженіза Францією.Але західніСавойя і рядприкордоннихфортець у неївідняли, і Франціяв цілому, якщоне рахуватиневеликихвідхилень, булаповернена домеж 1790 р. На неїнакладенаконтрибуціяв 700 млн. франків.До сплати їїупродовж п'ятирічноготерміну північно-східнідепартаментиФранції залишалисязайнятимисоюзними військами,і витрати наїх утриманняпокладалисяна Францію.
Щобутруднити дляФранції новізавойовницьківійни і зміцнитиположення«бар'єрнихдержав», другийПаризькиймирний договірвідповіднодо рішень Віденськогоконгресу підтвердивпередачу Швейцаріїдеяких прикордоннихрайонів і наказавФранції знищитизміцнення умежах кантонів.Великі державиодночаснопідписалиособливийдоговір, щогарантувавна вічні часинейтралітетШвейцарії.Після другогоПаризькогосвіту у Франціїбули часткововилучені іповерненіколишнім власникамскарби мистецтва, картини і статуї, награбованіпри Директоріїі Наполеоновів італійськихдержавах, вБельгії, Голландії, німецькихдержавах і вінших країнах.
20листопада 1815р. Англія, Росія, Австрія і Пруссіявідновилидоговір проЧетверний союз,що підтверджував, що династіяБонапартовназавждивідстороняєтьсявід французькогопрестолу. Чотирисоюзникизобов'язалисяпідтриматицей договірозброєнимисилами і вестиборотьбу зреволюційнимрухом. Вониоголосили, щоїх союз збережесилу навітьпісля виведеннявійськ з Франції,і брали на себезобов'язаннявлаштовуватиперіодичніконгресипредставниківдержав длярозгляду загальнихмір по охороніствореної вЄвропі «політичноїрівноваги»і встановленихними державнихпорядків, щопрактичноозначало зобов'язаннявести боротьбуз революційнимирухами. Цейдоговір і акт«Священногосоюзу» ляглив основу діяльностідипломатичнихконгресів вподальші роки.
Феодально-монархічнареакція в Європіу 1815-1819 рр.
Плодиперемоги надНаполеономв 1814-1815 рр. дісталисяне народам, афеодально-монархічнійреакції.Дворянсько-монархічніуряди використовувалирозгром наполеонівськоїімперії длязміцненняабсолютизму.Феодальнуреакцію надихалипоміщики-кріпосникицарської Росії, прусське юнкерство, дворянствоАвстрії, Іспанії, малих німецькихі італійськихдержав, французькілегітимісти.
ДляпідтримкизастарілоїбагатонаціональноїмонархіїГабсбургіві австрійськогогніту над їїнародами австрійськийуряд Меттерніхапереслідуваввсі передовіідеї і національно-визвольнірухи. Люті репресіїобрушувалисяна італійськихпатріотів, противниківавстрійськомугніту над Італією.Уряд Меттерніхастарався. всілякопротидіятизвільненнюбалканськихнародів відтурецькогофеодально-абсолютистськогоярма, щоб їхнаціональневідродженняне послужилопоштовхом довизвольноїборотьбинаціональностейАвстрійськоїімперії.
ПереважнабільшістьнаселенняАвстрійськоїмонархії небула австрійською.За таких умовАвстрія немогла претендуватина верховенствов об'єднанійНімеччині.Єдиний засібзберегти своюгегемонію наднімецькимидержавамиМеттерніх бачивв збереженніроздробленостіНімеччини іу виконанняАвстрією роліката всіхнаціонально-об'єднувальнихі ліберальнихрухів. ПредметомненавистіМеттерніхабули і помірно-ліберальніконституціїв південнонімецькихдержавах, добитисяскасуванняяких йому невдалося.
Реакційнуполітику Меттерніхапідтримувалипрусський двірі прусськеюнкерство, щонепримиренновороже відносилосядо національно-визвольнихрухів. Разомз царизмом як«жандармомЄвропи» в ЗахіднійЄвропі діялий інші «жандарми»- прусська іавстрійськамонархія і іншіреакційніуряди.
Хвиляреакції охопилаі Англію, дереакційнаполітика прийнялабуржуазно-аристократичнийхарактер. Англійськийуряд застосовувавстрату і посиланняу віддалені|колонії робітниківза руйнуванняними машин іпіддававпереслідуваннюдемократичнийрух за загальневиборче право.Дія Habeas corpus act'a булатимчасовопризупинена.
Повсюднов Європі посилилисягоніння цензурина прогресивнийдрук. З університетіві шкіл виганялисьліберальніпрофесори івчителі. Ідеологифеодальноїреакції — савойєцьЖозеф де Местр, німецькі реакціонериМюллер і Галлер- вихвалялиабсолютизм, папство, відкидалибуржуазнуосвітню філософіюі ідеї французькоїбуржуазноїреволюції XVIIIст. Вони засуджувалинаціонально-визвольнірухи і ідеалізувалисередньовічнеминуле.
Феодально-абсолютистськареакція лютувалав Іспанії, дебула скасованаконституція1812 р. і відновленаабсолютнамонархія начолі з династієюБурбонів. Духовенствоі дворянствоповернули всіколишні привілеї; монастирі іінквізиціябули відновленіна колишніхпідставах.Тимчасово режимреакції іколоніальногогніту був відновленийв іспанськихколоніях.
Середньовічниммракобіссямвідрізняласяреакція і віталійськихдержавах. УСардінськомукоролівствібули оголошенінезаконнимицивільні шлюби, укладені відповіднодо кодексуНаполеона. УкоролівствіНеаполітанськомубули відновленіцерковний суді цензура. Папаримський відновиворден єзуїтів.
УФранціїроялісти-емігранти, що повернулися, намагалисядобитися поверненняфеодальнихпорядків іповернутивтрачені маєтки.Осіб, що виявилипід час «Стаднів» своюворожість дорежиму реставрації, виганяли зофіцерськихі чиновницькихпосад. У країнілютував білийконтрреволюційнийтерор, здійснюванийшляхом розстріліві заслань напідставі вироківнадзвичайнихсудів.
У1818 р. в м. Ахенівідбувся конгресдержав Четверногосоюзу. На ньомусоюзники вирішувалипитання продостроковуевакуаціюсоюзних військз Франції. Натой час Франціявже виплатилавелику часткунакладеноїна неї контрибуції.Вона була нарівних правахдопущена донарад чотирьохсоюзних держав- переможницьНаполеона.Таким чином, офіційно буловизнано наявністьв Європі п'ятивеликих держав, включаючи іФранцію. За цінезначні поступкифранцузскийдвір зобов'язавсяпідтримуватиі дотримуватитрактати 1815 р., що, звичайно, не могло сприятипопулярностіБурбонів середфранцузькоїбуржуазії, значна часткаякої мріялапро поверненнядо завойовноїполітики. Четвернийсоюз Австрії, Пруссії, Англіїі Росії в 1818 р. бувзнову відновлений.
УНімеччині вжез 1817 р. різко посилилисяреволюційнінастрої середстудентства.У відповідьна зростаннявизвольногоруху Австріяі Пруссія в1819 р. уклали вм. Теплиці угодупро суміснуборотьбупротиреволюційнихрухів в німецькихдержавах. Зцією метою втому ж році вм. Карлсбадівідбуласяконференціяпредставниківнімецькихурядів і булиприйняті суворізаходи протиліберальногодруку і студентства.Але все такиі в КарлсбадіМеттерніхуне вдалосядобитися скасуванняконституційв південнонімецькихдержавах. У1815-1820 рр. дворянсько-абсолютистськареакція панувалав Європі.