Анархізм в Росії теорія та практика

Міністерствоосвіти і наукиУкраїни
Рівненськийдержавнийгуманітарнийуніверситет
Кафедравсесвітньоїісторії

Магістерськаробота натему:
«Анархізмв Росії: теоріяі практика»

магістрантнтаісторико-соціологічного
факультетугрупи І-51
МарковичаВ.В.
Науковийкерівник:
доц. СевероваО.В.

Рівне – 2007 р.

Зміст

Вступ
РозділI. Теоретичнізасади анархізму
Дефініція анархізму
Класифікація теорій анархізму
Основні ідеологічні напрями анархізму
РозділII. Практичнареалізаціятеорії анархізмув Росії
Реалізація анархістської теорії в контексті народницького руху
Анархістський терор в революційних подіях 1905-1907 рр.
Анархізм в Росії у 1917 році
Практичне втілення анархістських ідей у період громадянської війни
РозділIII. Анархізмта сучасність
Теорія та практика анархізму на пострадянському просторі
Сучасні українські реалії анархізму
Висновки
Списоквикористаноїлітератури
Додаток

Вступ

Дискусіїстосовно найкращоїформи організаціїсуспільстваточаться доситьдавно. З цьогоприводу у теоріїфілософськоїта правовоїдумки існуютьдва біполярнихнапрями: державницькийта антидержавницький, які у своїхтеоретичнихдоробках описують"ідеальну"модель регулюваннясуспільнихвзаємовідносин.
Анархістськамодель суспільноїтрансформаціїґрунтуєтьсяна спробахпошуку альтернативидержавній форміорганізаціїсуспільства.Вона відкидаєдержаву, владу, оскільки вониє інститутамипримусу, щонамагаютьсянівелюватиіндивідуальнуволю особистостіта нав'язатиобов'язковевиконаннядержавної волі.Дана модельабо повністювідкидає державу, або пропонуєзамінити їїдобровільноюасоціацієюгромадян.
Постулатианархістськоїтеорії розвивалита сповідувалимислителі тареволюціонериряду європейськихдержав, алесправжній шансна реалізаціюдана теоріяотримала натериторіїРосії. У періодгромадянськоївійни 1917-1921 роківРосія впритулнаблизиласьдо небаченогоекспериментупо практичномувтіленніанархістськихідей у життя.
Багатогранніпроцеси теоретичногота практичногорозвитку ідейанархізмуможливо дослідитина різних рівнях:
політологічному – визначити ідеологічну суть та значення теорії анархізму;
історичному – дати об'єктивну оцінку діяльності анархістських організацій;
психологічному – визначити причини поширення теорії анархізму серед різних соціальних груп;
історіографічному – дослідити наукову літературу, публіцистику, мемуари провідних діячів анархістського руху.
Важливодослідитиреальні (практичні)можливостітеорії анархізму, оскільки дискусіїв науковихколах точатьсяне навколопостулатівтеорії анархізму, а саме навколоможливостейпрактичногозастосуванняданої теорії, яка на сучасномуетапі переживаєсвоє другенародження.Цим і визначаєтьсяактуальністьданоїнаукової роботи.
Такожважливо розкритисуть різноплановихтечій анархізму, проілюструватиїхні завданнята еволюціютеорії, оскількив більшостівипадків асоціації, які викликаєанархізм угромадян вписуютьсяв рамки гасла– «Анархия –мать порядка!».
Об'єктомнауковогодослідженняданої роботиявляєтьсятеорія анархізму,її роль та значенняу історії політичноїборотьби вРосійськійдержаві та напострадянськомупросторі.
Предметомнауковогодослідженняє практичнийаспект реалізаціїтеорії анархізмув Росії в буремніроки революційнихподій та насучасномуетапі.
Хронологічнірамки охоплюютьперіод з 50-60 рр.XIX ст.– від поширенняідей анархізмусеред представниківнародницькогоруху, до 2006 р. — реалізаціїтеорії анархізмуна територіїУкраїни такраїн СНД.
Основноюметою науковоїроботибуло дослідженняпричин, змістута наслідківеволюції теоріїРосійськогоанархізму, визначенняосновних риста особливостейсучасної теоріїанархізму напострадянськомупросторі.
Для досягненнямети авторставив такізавдання:визначенняспільних тавідмінних рис, особливостейу теорії анархізмуу період 50-60 рр.XIX ст., революційнихподій 1905-1907 рр., революційнихподій 1917 р., та насучасному етапідержавногобудівництвана теренахпострадянськогопростору.
Новизнанаукової роботиполягаєв тому, що в нійзроблено спробусистематизаціїідеологічних, політичних, економічних, національних, психологічнихпередумов тафакторів, якісприяли еволюціїтеорії та практикиросійськогоанархізму, оскільки щенемає всеохоплюючоїта систематизованоїмонографії, яка охопилаусі вище перерахованікомпоненти.
Ступіньнаукової розробки.Проблемазародженняальтернативнихдо державницькоїпозиції теоріїпочала цікавитинауковцівдосить давно.Початок дослідженнятеоретичнихвитоків анархістськоїтеорії та власнезавдань анархізмурозпочали щенародники, якіу своїх працяхта спогадахзалишили своєріднийвнутрішнійпогляд на події50-60 рр. XIXст. До найбільшвідомих робітданого періодуварто віднестипраці основнихідеологівтеорії російськогоанархізму:
БакунінМ. «Кнуто-Германськаімперія тасоціальнареволюція»[ 9 ], «Держава таанархія» [ 9 ], Кропоткін П.«Запискиреволюціонера»[44]. Усередині XIXст. на ідеологічнуплатформуанархізмузвернули увагуосновоположникимарксизмуК.Маркс та Ф.Енгельс, які з часомрозпочнутьжорстку ідеологічнукритику анархізму, а особливо йогобланкістськоїта бакунінськоїтечій. Післяпроведенняжовтневогопереворотутеорія анархізмупрактичнозавжди розглядаласьу порівнянніз марксистськоютеорією, якапротягом 70 роківбула кононічноюта спрямовуючою.З розпадомРадянськогосоюзу широкомузагалу науковціввідкрилисянові документита матеріали, які на протязідовгого часуносили гриф- «секретно»,їхнє дослідженнязмогло б пролитисвітло на періодреволюційнихподій та громадянськоївійни. Станвивчення даноїпроблеми важкооцінити однозначно.З однієї сторони, опублікованосотні робіт: монографій, наукових статейприсвяченихнайрізноманітнішимаспектамреволюційногоруху та громадянськоївійни. Даніпраці в тій чиіншій мірізачіпаютьпроблему поширенняанархізму. Зіншого боку, проблема практичнихспроб реалізуватидану теоріюпочала обговорюватисьв науковихколах з недавньогочасу. Почалипроводитиськонференції, диспути, знімаютьсядокументальніфільми та передачі, які присвяченіперіоду революціїта громадянськійвійни.
При написанніданої роботиавтор використавмонографіїта науковістатті відомихдослідників: Канева С. [37,38], СавченкаН. [69], ВерастюкаВ. [17], БоровикаВ. [13]. Також використовувалисьдокументи, публіцистика, особисте листування, мемуари осіб, які були сучасникамитих подій —Кропоткін П., Махно Н., АршиновП… Також доситьважливою єінформаціяполітичноїеміграції тавласне поглядиіноземнихдослідниківна буремні рокигромадянськоївійни — ЭвричаП. [34 ].
Практичнезначенняданої роботиполягає в можливостівикористанняїї матеріалівпри вивченнівсесвітньоїісторії новітньогочасу. Доцільнимпри вивченніполітології, оскільки уроботі значнуувагу приділенопередумовамзародженнятеорії анархізму,ґенезі цієїтеорії в контекстіросійськоїта всесвітньоїісторії. Проблемніпитання, висвітленів даній науковійроботі, є такожцікавими якдля істориків, так і для широкогозагалу.
Структурноробота складаєтьсяз вступу, трьохрозділів, коженз яких включаєпо кількапідрозділів, списку використанихджерел та літературищо включає всебе … позиційта додатків.
Апробаціядослідження
1) 3-я студентськанаукова конференція.Історичнічитання. 29 березня2006 р., м. Рівне. Темадоповіді: «Терор: випадковістьчи невідворотнийрезультатреволюції? »,
2) IIВсеукраїнськанауково-практичнаконференціястудентів тамолодих науковців«Наука, освіта, суспільствоочима молодих». 17-18 травня 2007 р., м. Рівне. Темадоповіді: «Реалізаціяанархістськоїідеї в контекстіреволюції1905-1907 рр. в Росії».
3) Тезинаукової роботиопублікованів збірнику –МатеріалівII Всеукраїнськоїнауково-практичноїконференціїстудентів тамолодих науковців17-18 травня 2007 р., м.Рівне.
4) Доповідьвідзначенапохвальноюграмотоюорганізаторівконференції.

РозділI.Теоретичнізасади анархізму

1.1 Дефініціяанархізму

Анархізмподібно добудь-якогосуспільногоявища зароджуєтьсята еволюціонуєв процесі історичногорозвитку. Якполітичнатеорія анархізмзароджуєтьсяв кінці XIX– на поч. XXст. Ідеологіята практикаанархізмузалишили помітнийслід в історіїлюдства, а багатойого ідей прониклив свідомістьокремих соціальнихгруп та збагатилитеорію політичнихтечій.
В результатістановленнядержави якформи організаціїсуспільствавідбуваєтьсяпроцес становленнядержавнихінститутівта розвиткукодифікованогозаконодавства.Це призводитьдо збільшеннярівня організованостісуспільства, в якому відбуваютьсяпроцеси суспільногоподілу, поділута законодавчогооформленнявласності.Змінюютьсяі типи «полюси»політичноїсвідомості– етатизм таанархізм.
Анархізмяк політичнатеорія маєдавню та стрімкуісторію, оскількипочатковіпринципи анархізмупростежуютьсяв ідеях даосизмув СтародавньомуКитаї, ідеяхмислителівДавньої Греції– Зенона з Китію(IV ст.д.н.е.). Анархічніідеї через тристоліття розвивавєгиптянин-олександрієцьКраптократ.Ідеї анархізмурозвивалисьв громадах тасектах: юдейськихєсеїв, грецькихпіфагорійців,єгипетських«терапевтів», богемськихкомуністів, у мюнстерськихкомунах, укатолицькихбратствахбідняків [62, с.3-4].На даному етапіанархічнийтип політичноїсвідомостіне матеріалізувавсяу певну теоріючи політичнудоктрину, йогопрояви носилифрагментарнийхарактер, щовідповідалорозвитку політичноїкультури.
В періодбуржуазно-демократичнихреволюцій таперіод формуванняіндустріальногосуспільства, анархічнийтип політичноїсвідомостідосягає якіснонового рівнярозвитку. В цихумовах під дієюбагатьох чинниківз'являєтьсясоціальнаоснова (опора)анархізму –дрібна буржуазія, яка матеріалізуєанархічні ідеїна теоретичномурівні. В практичномузначенні анархізмформуєтьсяяк політичнийрух [38, с.25].
Першоюспробою теоретичнообгрунтуватианархістськіідеї сталапраця англійцяВ.Годвіна«Дослідженняпро політичнусправедливість»(1793 р.). В даній праціавтор доситьчітко простеживзв'язок владиі суспільства.На думку В.Годвіна, влада в суспільствібудується наавторитетімонарха (вождя), який уособлюєправління Боже.Це і надавалодержавностісенсу. Майбутнійустій він розглядав, як союз вільнихгромад, що зчасом замінятьдержавні інститути.
Інколи цейперіод називаютькласичним, оскільки теоріюанархізму уцей періодрозробляли: М.Штірнер, П.Прудон, М.Бакунін, Ж.Сорель, П.Кропоткін.Кожен з переліченихтеоретиківбув родоначальникомпевної течіїв анархізмі.
У XXст. відбуваєтьсястановленнядержавно-монополістичногокапіталізму, відбуваєтьсяреволюційніпроцеси у країнахназдоганяючогоіндустріальногорозвитку, виникаютьсоціалістичнідержави, створюютьсяумови для формуваннябагатопартійноїсистеми – всіці факторизначною міроювплинули натрансформаціюполітичноїсвідомостіу суспільстві.Власне в анархічнійсвідомостівідбуваєтьсяглибока кризау період революції1917 р. Відбуваєтьсяпроцес оновленняряду попередніхідей, що призвелодо формуванняцілої низкинових течій«посткласичного»анархізму.
Вартозазначити, щоанархістськатеорія пристосувавшись(адаптувавшись)до нових умовувійшла у XXIст, але значноїпідтримки всуспільствівін вже не має, а ставленнядо нього є восновномунейтральним.На сучасномуетапі анархізм– теорія невеликоїкількостіінтелектуалівта робітниківсиндикалістів.Еволюціонувавши, дана теоріяпрактичнореалізуваласьу сучаснихакціях спротиву(Сх. Тимор, Краснодарськасправа в Росії)[12, с.2].
Отже, необхідновизначитидефініціюанархізму.«Термінологічнийта понятійнийдовідник» даєтаке визначення:Анархізму(від грец.anarchia — безвладдя) –політичнатечія, що проголошуєметою знищеннядержави тазаміну будь-якихформ примусувлади вільноюта добровільноюасоціацієюгромадян. Ніколине був цілісноюідеологічноюдоктриною черезрізні підходийого теоретиківдо питання прошляхи досягненнямети [36, с.11].
Так,«Політологічнийдовідник» подаєінше визначенняАнархізму(від грец.anarchia — безвладдя) –ідейно-політичнийрух, центральноютезою якогоє запереченнябудь-якої владиу суспільстві.Виходячи з ідейпро свободуяк найвищуцінність людськогобуття заперечуютьправомірністьдержавноївлади, оскількивона є диктатурою…інституцієюпримушуваннята підпорядкуваннявільної волілюдей [12, с.16].
Такі різнівизначеннялягли в основуоднієї з класифікаційанархізму — взалежностівід поглядівтеоретиківанархізму надержаву тавладу. В залежностівід того, щоанархістивідкидаютьдержаву чивладу їх поділяють: прихильниківбезвладдя –акратії (анархо-комуністи)та прихильниківбездержавногоустрою – антиетатизму(анархо-синдикадісти).
Проблемувлади теоретикианархізмурозглядалив контекстіаналізу влади«майбутнього».Владу вонивизначали як«понятиеотношениязависимостимежду людьми», отже, вонивиділяютьтакі типивлади: економічну, політичну, соціальну, духовну. Політичнавлада виступаєяк особливийрізновид публічноївлади, яка символізуєдержавну владу.Державна владасклалася якособливий видвладних відносин, особливоюознакою яких– є виконаннядержавної волі.Вони характеризувалидержаву якмонополіставолі – «появлениеединой, надовсем в государствегосподствующейволи » [62, с.8-10].
В зарубіжнійнауці існуєбагато тлумаченьцього терміну, які іноді доситьсильно різняться.Досить частодослідникианархізмузвужують йогона свій смак– чи то до політичноїдоктрини, течіїабо стану безладу, у той час якприхильникицієї теоріїстворили широкийспектр судженьпро свої погляди.Для них це ітеорія, і стильжиття, можливістьсамоствердження.Звичайно самевідсутністьпевної систематизаціївплинула напояву великоїкількостірізновидіванархізму.Незважаючина розбіжностіу цілях та засобахїх об'єднує дваосновних постулати: проблему свободилюдини, людинивисокоморальної, яка здатна«правильно»поводитисьу суспільстві(«в суспільстві, що складаєтьсяз відповідальнихістот правилапоступовозникнуть»)та питанняскасуваннядержави в особідержавнихінститутів[12, с.1].
М.Веберохарактеризуваввладу як узаконенезастосуваннянасильства.Тобто, на думкуанархістів, держава монополізуєвладу на певнійтериторії такарає порушниківцієї монополії.Деспотизмполягає не уформі держави, а у її сутності[12, с.2].
В історіїросійськоїполітичноїта правовоїдумки XIX-XXcт., надумку С.Ф.Ударцева, можна виділититакі етапиеволюції анархічноїдумки:
1) 1830 – 1870 рр. – формуванняраннього класичногоанархізму.
2) 1870 – поч.XX ст.– становленнята розвитокпізнього класичногоанархізму.
3) 1903 – доперіоду громадянськоївійни (1917-1920рр.) –криза класичногоанархізму.Початок формуванняпосткласичногоанархізму.
4) 1918-1920 до 1930 р.– еволюціятечій посткласичногоанархізму(еміграція).
5) 2пол.1980-х– до сучасності– формуваннясучасногопосткласичногоанархізму натериторії СРСРта СНД [75, с.12].
Початковийетап пов'язанийз розвиткомпоглядів М.Бакуніна.Елементи теоріїМ.Бакунінаперейняли(рецепіювали), такі діячі: влівому слов'янофільстві(К.Аксаков), внігілізмі(В.Зайцев, Н.Соколов).До цього етапувідносятьанархічнийвплив на російськенародництвота політичнуеміграцію(М.Сажин, З.Раллі)та ін.
Другийта третій етаппов'язаний зтворчістюП.О.Кропоткіна– основноїфігури в історіїанархізму кін.XIX – поч.XX ст.Особливістюдругого етапує його закордоннийхарактер(емігрантськийетап). Третійетап характеризувавсявідродженняманархізму якполітичноїтечії на територіїРосії (з 1903 р.).Відносини міжанархістамибудувалисьна основі співпраціемігрантськихта місцевихосередків. Доцього етапувідносятьзародженняхристиянськогоанархізму(праці Л.М.Толстогота В.Черкезова).З третім етапомпов'язана творчість: О.Борового, Г.Гогеліа, П.Турчанінова, Я.Киріловського.
Етап посткласичногоанархізмубазується натеоретичнихдоробках О.Борового, А.Солоновича, А.Кареліна, А.Гордіна, Г.Максімова, В.Ейхенбаума, А.Атабекяна.
На сучасномуетапі формуванняпізньогопосткласичногоанархізмупровіднимилідерами втеоретичномуосмисленніпроблем анархізмує А.Ісаєв, А.Червяков, А.Шубін, П.Рауш, М.Цовша [75, с.12].Характерноюособливістюцього етапує домінуваннясинтетичнихорганізацій, які є результатомкомпромісу,і тому активнодіють на теренахтаких країняк Франція,Італія (ФедераціяІталійськихАнархістів), Польща (ФедераціяАнархістівПольщі), Україна, Росія. Вонипрагнуть об'єднатирізні течіїанархізму намодерних засадаху рамках монолітноїпартійноїструктури [12, с.2]. Періодичназміна географічної«концентрації»теоретиківанархізмупов'язана іззміною політичнихрежимів, репресіямистосовно теоретиків, рівнем політичноїсвободи таполітичнимстаном у суспільстві.
Власне еволюціяанархізму –складний процеспов'язаний зпристосуваннямтеорії до новихісторичнихумов. Така змінапризводиладо переосмисленняпевних ідеологічних, теоретичнихустановок зметою пристосуваннятеорії до новихсуспільнихумов. Так, відбувсяперехід відкласичногодо посткласичногоанархізму, якийвзяв за основуцілу низкуфундаментальнихідей класичногоанархізму, алев оновленомувигляді висунувряд нових положень.Такий перехідсупроводжувавсяпоявою цілоїнизки новихтечій та напрямів.Отже, посткласичнийанархізм інтегрувавдва основнихнапрямки еволюціїанархізму:
а) напрямвідносноїмодернізації– зберігавсязначний зв'язоккласичної таоновленоїтеорії (неокласичнийанархізм);
б) напряммаксимальнорадикальноїмодернізації– мінімальнийзв'язок з класичноютеорією з акцентомна власні теоретичнінапрацювання, чи власні методидосягненнямети (некласичнийанархізм).
С.Ф.Ударцеввиділяє цілийряд особливостейпосткласичногоанархізму:
— критичнеставлення докласичногоанархізму урозуміннізбереженнятеоретичнихоснов анархізму;
— більш розвиненаметодологічнаоснова, якавиробила містицизмта інтуїтивізм;
— наростанняспівпраці наоснові толерантногоставлення доінших політичнихтечій: марксизму, лібералізму;
— активнаінтеграціяздобутків танапрацюваньсуспільних, природничих, гуманітарнихнаук для створеннясинтетичнихтеорій (політичних, філософських);
— постановкацілої низкипроблемнихпитань (проспіввідношенняправа та закону, про роль бюрократичногоапарату);
— поява концепційпланетарногота космічногорівня;
— збільшенняуваги у пізнаннілюдиною своєїіндивідуальності, прав та свобод, творчості;
— дослідженнята аналіз історичногорозвитку держав.
Некласичнінапрямки анархізмурозробляликонцепціюсвободи особистості, вони ілюструвалинезахищеністьособистостіна прикладахвійн та революційпочатку XXст. [75, с.15-16].
--PAGE_BREAK--
1.2 Класифікаціяанархізму

Питаннякласифікаціїанархізму єдосить дискусійним, оскільки науковцівикористовуютьрізні підходиу дослідженніанархізму.Розроблялиськласифікаціїна основі наоснові ідеологічних, філософських, суспільнихпоглядів теоретиківанархістськогоруху. Розробкоюкласифікаційзаймалисьісторики, політологи, філософи, економісти.Вони намагалисьдослідитидиференціаціюанархістськоїтеорії.
Так, Ф.Я.Полянськийу праці «Социализми современныйанархизм»використавтрадиційнийподіл анархізмуна анархо-індивідуалізм, анархо-комунізм.Всі течії анархізму(крім вченьМ.Бакуніна, П.Кропоткіната анархо-синдикалізму)науковецьвідносив доанархо-індивідуалізму.В анархо-індивідуалізмівін виділяв«християнськийанархізм»(Л.М.Толстой),«антиінтелегентськийанархізм»(Я.В.Махайський),«максимализм»(Е.Тагин) та власнеанархо-індивідуалізм(видавництво"Індивідуаліст", О.Віконт, О.Боровий),«чистий анархізм»(Л.Черний), «революційнийанархізм»(Я.Новомирський),«містичнийанархізм»(Г.Чулков, В.Іванов).Дана класифікаціяне розглядалатечії анархізмупісля 1917р. [75, с.11-20].
С.Н.Каневу своїй праці«Октябрьскаяреволюция икрах анархизма»виділяв такіідейні течіїв російськомуанархізмі: анархо-комунізм, анархо-синдикалізм, анархо-індивідуалізм.Паралельновиділялисьвідгалуження: анархізм-федералізм, анархізм-універсалізм, анархізм-біокосмізам, неонігілізм,«махайськатечія», містичнийанархізм, «мирніанархісти»(християнськатечія — толстовство)[38, с.33-34].
Л.М.Спіріну своїй праці«Крушениепомещичьихи буржуазнихпартий в России(нач. XXв.-1920 г)» розробивкласифікаціюна основі практичноїдіяльностірізних організаційта анархічнихгруп. Він виділяворганізаціїтаких ідейнихнапрямків:
1) анархісти-комуністи(1903-1906, 1907-1908, 1917-1922 рр.);
2) анархісти-синдикалісти(1905-1906, 1908-1909, 1917-1926 рр.);
3) анархісти-махаєвці(1900 р.);
4) анархо-махновці(1918-1921 рр.).
Л.М.Спірінпомітив, що впроцесі еволюціїанархістськоїсвідомостівідбувалисьпевні «відгалуження»: від анархо-комунізму– анархо-кооператори; від анархізму-синдикалізму– анархо-федералісти; від анархо-індивідуадізму– містичногоанархізму, пананархізму, анархізму-універсалізмута біокосмізму[72, с.304-309].
В.Г.Графськийв сучасномуанархізмівиділяє такіідейні напрямки: анархо-індивідуалізм, анархо-синдикалізм, анархо-фашизм, анархо-тероризм, анархо-капіталізм.Дана класифікаціявраховує ідеологіїанархізму таїхній зв'язокз ідеологіямитоталітарнихдержав [29, с.112].
На думкуС.Ф.Ударцева, класифікаціяанархізму маєвраховуватицілий комплексознак, які базуютьсяна еволюціїанархістськоїсвідомості.Для систематизаціїнауковецьвикориставлітературнийтермін «класичнийанархізм» ухарактеристиціперіоду сер.XIX – поч.XX ст.Також авторврахував новіісторичніобставини, якісприяли формуваннюмодифікованогоанархізму –«посткласичнийанархізм», адля характеристикиеволюційноїскладової –поняття «неокласичнийанархізм». Ухарактеристиціперехіднихформ вводятьсяпоняття «ранній»та «пізній»анархізм. Отже, враховуючивсі вище перерахованіобставиниС.Ф.Ударцевпропонує такуперіодизаціюанархізму:
I.Класичнийанархізм
1.1 Ранній(анархізм-колективізм, М.Бакунін);
1.2 Пізній(анархізм-комунізм, П.Кропоткін);
1.2.2 Християнський(Л.М.Толстой);
II.Посткласичнийанархізм
2.1 Ранній
2.1.1 Неокласичнийанархізм:
а) анархізм-індивідуалізм, неонігілізм(О.Віконт);
б) християнський(«непротивленческий»)анархізм толстовців(В.Черкезов);
в) комуністичнийанархізм, ідеїпісля 1917р.(анархо-універсалізм, анархо-кооператори),(А.Карелін, А.Атабекян);
г) анархізм-синдикалізм(Я.Новомірський, Г.Максімов, В.Волін);
2.1.2 Некласичнийанархізм:
а) асоціальнийанархізм (Л.Черний);
б) анархізм-гуманізм(О.Боровий);
в) анархізм-універсалізм(пананархізм),(А.Гордін);
г) анархізм-біокосмізм(А.Святогор, П.Іваницький);
д) містичнийанархізм, ранній(Г.Чулков)та пізній(А.Солонович);
2.2 Пізнійпосткласичнийанархізм (сучасний):
2.2.1 Сучаснийнеокласичнийанархізм(анархо-синдикалізм, толстовство, анархо-індивідуалізм, анархо-комунізм);
2.2.2 Сучаснийнекласичнийанархізм (містичний, біокосмізм, універсалізм);
2.2.3 Новітечії посткласичногоанархізму(анархо-екологісти,«помаранчевіанархісти», синтетичнийанархізм)[75, с.18-19].
В залежностівід мети дослідженняможуть використовуватисьі додатковікласифікації, які грунтуютьсяна систематизаціїідей, теорійта організаційнихформ анархізму.Так, відносноставлення дорелігії анархізмподіляють наатеїстичний(анархо-комунізм)та релігійний(християнський), позаконфесійний(містичний). Взалежностівід теоретичнихпланів стосовномайбутньогосуспільноголаду анархізмподіляють: соціалістичний, комуністичний(анархо-комунізм, анархо-синдикалізм), постсоціалістичний(анархізм-універсалізм), анархо-капіталізм(напрям сучасногоанархізму), щоорієнтованийна поєднаннясоціалізмута капіталізму.В залежностівід рівня поширеннятеоретичнихконцепцій –планетарний(бакунізм) такосмічний(біокосмізм, містичнийанархізм). Залежновід пріорітетноїпроблеми стосовномайбутньогоустрою – анархо-федералізм, анархо-кооперативізм.
Залежновід врахуванняперехіднихформ в еволюціїанархічноїсвідомостівиділяють –антиінтелегентський(Я.Махайський), анархо-більшовизм(група «Робітничаопозиція»), анархо-максималізм.В залежностівід ставленнядо військовихдій – антимілітаризм(толстовство), анархо-пацифізмта анархізм, що визнавав«справедливі»війни (вченняП.Кропоткіна).Залежно відучасті в політичномужитті анархізмподіляють: пасивний(«непротивленческий»- толстовство)та активнийанархізм (більшістьнапрямів). Залежновід ставленнядо терору –противникитерору (толстовство, містичнийанархізм) таанархо-тероризм(окремі напрямкианархо-комуністів, анархо-синдикалістів, анархо-індивідуалістів).В залежностівід ставленнядо революції– революційний(анархо-комунізм, анархо-синдикалізм), еволюційнийта реформістський(релігійний).
ДослідникА.Л.Нікітінзапропонувавв основу класифікаціїпокласти поділна три ідейнінапрями:
залежно від способів боротьби «вільної особистості » проти держави (терор, експропріація, бунт);
напрямки, що в основу своєї діяльності поклали боротьбу з «капіталістичним ігом» за допомогою перерозподілу національних багатств (анархо-кооператори, анархо-синдикалісти);
напрями, які прагнули звільнити особистість від ідеологічного «пресу» держави та релігії. Звільнення грунтувалось на самовдосконаленні особистості [58, с.90].
Отже, в науковійлітературірозробленаціла низкакласифікації, які базуютьсяна різних підходахдо дослідженняанархістськогоруху. Вартозазначити, щокожен з напряміву анархізмібув самодостатнім, оскільки крімідеологічноїоснови анархістськіідеї мислителіввтілювалисьпрактично.
Ідеї безвладдя, свободи тарівності набулипоширення підчас народницькогоруху, вони малимісце в революційнихподіях 1905-1907 рр.,1917 р., періодугромадянськоївійни 1917-1922 рр.
На думкуанархістів, узурпація владибільшовикамипісля 1917 р. породилажорстку централізованусистему державноївлади в, якійособистістьвтрачала можливістьвибору: «большевики– ныне царствующаясамодержавнаякоммунистическаяпартия, — воспользувавшисьдоверием рабочихзахватиливласть в своируки, насадиличрезвычаек…задушили всякуюмысль… а сами, завладев фабрикамии заводами, хлебом и всем, чем владелабуржуазия…стали неограниченновластвовать»[41, с.324]. Цілийряд стосовномайбутньогорадянськоїдержави булитрагічно пророчимидля російськогонароду.
ЗокремаР.Даль писав, що державнавлада базуєтьсяна примусі таавторитетіуправління, а людськійнатурі притаманнийавтономізм.Історія довела, що остаточноговирішення цьогоконфлікту неіснує – отже, стверджуютьанархісти, тільки станбезвладдя буденайбільшимдосягненнямлюдства. Державницькийнапрям спростовуєтакий підхід, справедливовважаючи, щодосягти стану, який пропагуютьанархістинеможливо –утопія. На цьомусуперечки щодоможливостейанархізму незакінчуються, бо прикладиіснуваннятакого станузнайти можна, слід згадатипро племена(Eskimo) напн. Канади, які століттямижили без державиоб'єднуючисьсім'ями в маленькігрупи. На прикладіцих суперечоквпадає в окота особливість, що причиноюконфлікту неє постулатианархізму, алише їх здатністьдо нормальногофункціонування[12, с.1].

1.3 Основніідеологічнінапрямки

Традиційновизначаютьчотири основнінапрями в анархізмі– індивідуалістичний(М.Штірнер),мютюелістичний(П.Прудон),колективістський(М.Бакунін)та комуністичний(П.Кропоткін).Такий поділбазується наставленніідеологіванархізму доправа власностіта до майбутньогосуспільногоустрою [пон, с.11].
Так, найпершимможна вважатианархо-індивідуалізмМакса Штірнера(справжнє ім'яЙоган Шмідт)(1806-1856 рр.). М.Штірнер– представникнімецькоїполітико-правовоїта філософськоїдумки.
Навчавсяу Берлінськомууніверситеті.З 1844 р. працюваввчителем німецькоїмови в жіночомупансіоні. Згодомзаймався літературноюдіяльністю.Після розчаруваньу державнихпосадах стаєпідприємцемта розпочинаєвласну торгівельнусправу. ЗайнявшисьторгівлеюШтірнер у повніймірі відчувтиск державита великогокапіталу, які«притісняли»дрібного власникау свободі торгівлі.
ІдейнийсвітоглядМ.Штірнераформувавсяу міськомугуртку «Вільних»(1842 р.), що об'єднавнауковців, публіцистів, торговців, студентів.Члени гурткаобговорювалипричини консервативностіта реакційностідержави. Надумку членівгуртка, основноюпричиноюконсервативностібула релігія, яка гальмувалареформи, науковийта суспільнийпрогрес [38, с.52].
Основиіндивідуалістичноїтеорії викладеніу праці "Єдинийта його власність"(1844 р.). До основних«постулатів»даної теоріївідносять: вищість особистихінтересівлюдини, індивідуалізм, що переростаєу егоїзм, захистприватноївласності таневтручаннявлади у життягромадян. Вихіднимположенняміндивідуалістичноїтеорії є — культ«Я» незалежної, автономної, самодостатньоїособистості, яка має звільнитисьвід усіх обмежень.М.Штірнер називавсебе «смертельнимворогом держави», яка обмежуєсвободу особистості.На думку М.Штірнера, у держави єтільки однаальтернатива:«вона абоя» [37, с.65].
МайбутнєсуспільствоМ.Штірнер бачивбез держави, замість неїстворювався«союзегоїстів».Штірнер вважав, що мільйонистражденнихегоїстів об'єднавшисьзметуть державу[38, с.54].Звільнившисьвід обмеженьособистістьпочинає ставитивласний інтересвище всього, так формуєтьсядевіз егоїстів:"Для мененемає нічоговищого за мене!".Рушієм суспільнихзмін Штірнервважав, бунтособистостей, які визнаютьосновним закономвласне благо.Штірнер у своїйтеорії доситьчітко розмежувавпоняття бунтута революції.На думку Штірнера, революціяпередбачаєзміну існуючихсуспільнихта державнихумов, тобто всвоїй основіреволюція несепевний устрій.Бунт на думкуШтірнера, несеможливістьзадоволеннявласного блага:«достигнутьтого, чтобы ненас устраивали, а мы устраивалисьбы сами и невозлагалинадежд на различныеинституты»[38, с.62].
ТеоріяМ.Штірнеравідкидаланеобхідністьведення політичноїборотьби. Натомістьпропонувалосьведення економічногоспротиву, якиймали очолитиекономічніорганізаціїтипу «суспільнихпекарень»(професійнихоб'єднань): «рабочимстоит лишьостановитьработу, взглянутьна виработаныепродукты, какна свои, и пользоватьсяими» [38, с.66].
Індивідуалістичнатеорія відкидаланеобхідністьстворенняполітичнихпартій, оскількиіндивідуалізмта партійнавідповідальність– несумісні.Егоїстичний«Я» повинензавжди враховувативласні інтереси, отже потрапившидо будь-якоїпартії особаповинна використовуватиїї у власнихкорисливихцілях, якщовласні інтересита інтересипартії розбігаютьсяїї слід покинути.
Появакниги Штірнерав Росії сталакаталізаторомдля розробкипроблеми звільненняособистостів революційно-демократичномурусі. Так, В.Г.Белінськийрозмірковуючипро егоїзмвизначав йогояк другоряднута руйнівнускладову життялюдини: «это– разъедающее, а не связывающееначало… ». Надумку мислителя, в чистому виглядіегоїзмспонукаєособистістьдо втрати моральнихпринципів. В.ГБелінськийрозглядавсуспільствояк сукупністьособистостей, які мають дуалістичніінтереси: власніінтереси таінтереси суспільні[37, с.56-57].
М.Г Чернишевський, досліджуючипроблему свободиособистості, розробив теоріюрозумногоегоїзму, в якійпоєдналисьдва принципи: задоволенняпотреб власногоорганізму тапринцип взаємногоблага, який єприродноювластивістюлюдської натури.Дані принципибули описанів романі «Чтоделать?» устамиодного з героїв– Рахметова:«мы требуемдля людей полногонаслажденияжизью — вообще».Відповіднодо цих принципів, чим більше діяокремої людинивідповідаєінтересамсуспільства, тим більшальтруїстичнийхарактер вонаносить [38, с.60-61].
Отже, теоріяіндивідуалізмузбагатилафілософськудумку цілимрядом новихпідходів увизначенніпотреб особистостіта відповідноописала можливостіїх задоволення.Вона спонукаланауковців тамислителівдо розробкипроблем співвідношенняособистих тасуспільнихінтересів, проблем етикита моралі. Насучасному етапідана теоріяє в більшіймірі не впливовою.
Мютюелістичнатеорія анархізму.
Творцемцієї теоріїбувП'єрЖозеф Прудон(1809-1865 рр.). Самевін вводитьтермін анархізмта засновуємютюелістичнийнапрям анархізму.П.Прудон бувдепутатомНаціональнихзборів Франції, але на відмінувід більшостіпредставниківсоціалістичногонапряму вінне займавсяпрактичноюреволюційноюдіяльністю, а розроблявтеоретичніаспекти різнихсуспільнихпроблем. Напочатковомуетапі впливна його творчість, формуванняконцепцій малатеорія Фур'є, проте невдовзівін створиввласну, абсолютносамостійнутеорію. Основніпринципи теоріїП.Прудона викладенів працях: «Системаекономічнихпротиріч чифілософіябідноти» (1846), «Щотаке власність?»(1864), «Про війнуі мир» (1861), «Прозасади федералізму»(1863).
У своїхпрацях П.Прудонобстоював такийсуспільнийлад, який базувавсяб на взаємнійспівпраці всіхчленів суспільстваз гарантованоюсвободою людськоїособистості.Його ідеал –суспільнаасоціаціядрібних власників, які мали б рівнуза розмірамивласність, якабула найважливішоюумовою свободиособи. Теоретиккритикувавяк капіталістичне, так і комуністичнесуспільство, оскільки розробив«третю формулу»– синтез спільностіта власності.Цей "ідеальний"стан науковецьвизначив яканархія: «Анархия– отсутствиегосподина, суверена…свобода естьанархия… Высшаястепень совершенствазаключаетсяв соидинениипорядка с анархией»[38, с.35].
П.Прудонзаперечувавбудь-яку державністьяк основнесуспільне зло, не схвалювавідею класовоїта політичноїборотьби. Вінкритикувавсистему парламентаризму, оскільки в йогорозумінні вонабула осередкомполітичноїборотьби. Найого думку, парламентськасистема маларяд недоліків: по-перше, представництвосуперечитьідеї суверенності, оскільки рішенняпарламентуне є виявомцієї суверенності; по-друге, парламентськадемократіяє тільки математичноюбільшістю, оскільки невраховуютьсяінтереси меншостіта окремогоіндивіда.
На думкуП.Прудона, требаповалити буржуазнудержаву, ліквідуватицентризм ізагальнонаціональнувладу, але ліквідаціядержавногоапарату не маєпривести доліквідаціїправа та свавілля.НатомістьП.Прудон висунувідею федералізму.У його розумінніфедераціяповинна складатисьіз сукупностісамостійнихтериторіальниходиниць, пов'язанихміж собоювзаємовигіднимита рівноправнимидоговірнимивідносинами.Такі територіальніодиниці можутьутворюватибудь-які групинаселення: раси, національності, міста тощо. Посуті, федераціяП.Прудона –комунальнийустрій.
Організаціясуспільствана принципахкомунальногоустрою повиннамати «аполітичний»характер, і непередбачатиподілу на володарівта підлеглих.Він так, визначавстатус окремоїкомуни: кожнакомуна маєправо на самоврядування, адміністрацію, збір податків, розпорядженнявласністю тасвоїми податками.Вона має правомати свою поліцію, національнугвардію (армію), призначатисуддів, матигазети, банки.Крім економічноїсамостійностікожна комунамає право видаватисвої закониі навіть мативласну релігію.Тобто, по суті, кожна комунає практичносуверенною.
Замістьполітики вуправліннікомунами з'являєтьсянаукова організаціясуспільства, де законодавчавлада має належатилише розуму.Зокрема, «законодавчавлада належитьлише розуму, який методичновизнаний тадоведений», оскільки «правдаі законністьне залежатьвід нашої згоди, так само як іматематичнаістина»[38, с.78].Для пізнаннята розумінняуправліннянеобхіднірозмірковуваннята навчання.Виконавча владау комунах належитьнароду як охоронцюзакону.
Головнимджерелом суспільнихбід та конфліктівП.Прудон вважавгроші, які, зайого словами, дають змогуне працюватита мати доходиза рахунокдоходів з праціінших. Звідсийого ідея «банкуобміну»– обмін товарамиза посередництвомспеціальноїінституції, яка буде надаватиробітникам«маркипраці»для обміну табуде надаватибезвідсотковийкредит потрібноюпродукцією.Мислительстверджував, що будь-якавласність, якане здобутавласною працею– крадіжка.
Тобто, у розумінніП.Прудонасправедливийлад мав базуватисьна самоврядуванніробітничихгруп. Цей ладне заперечувавприватноївласності, оскільки власність– елемент свободи.
П.Прудонстворив концепцію«мютюелізму»(взаємностіпослуг, якоїможна досягтипереконанням).Мютюелізм– це системарівноваги міжрівними силами, де кожній силізабезпеченооднакові праваза умови виконанняоднаковихобов'язків.Відносини міжрівностатуснимисуб'єктамимають грунтуватисьна обміні послугамиза певні послуги.На думку П.Прудона, усі суспільнізміни маливідбуватисьеволюційнимшляхом: «якщопіднялись ідеї, каміння бруківкипідніметьсясаме » [75, с.129].
Саме Прудонбув авторомвислову, якийзгодом ставкрилатим –
«Анархія– мати порядку!».Порядок вінрозглядав якнеобхідністьта бажаннязмін. «Мати»в сенсі предтеча, передумовамайбутньогооб'єднаннявільних людейза принципомоб'єднанняпрофесійнихгруп, родовихчи мистецькихугруповань.Ці об'єднанняі утворятьнації за новимпринципом.
Свободумислительрозумів з одногобоку, як вродженувластивістьлюдської природи, з іншого якпостійну метурозвитку людини.Розвиток цейє постійним, оскільки людськасвідомістьрозвиваєтьсятакож постійно.Дуалізм цьогоявища зумовленийподвійністюсамої людини, яка одночасноє істотоюіндивідуальною,і водночассуспільною, оскільки людинає людиною лишев суспільстві.Забезпеченнясвободи є тимчинником, щопов'язує особута суспільство.Свобода у розумінніП.Прудона єінтегральною, оскільки неможна посягнутина свободувзагалі, непорушуючисвободи окремихіндивідів, тобто порушуючисвободу окремихіндивідівпорушуєтьсясвобода взагалі.Тому, за Прудоном, анархія – цене абсолютнасвобода діяльності– вона несе всобі почуттянерозривногозв'язку власноїсвободи тасвободою іншихосіб. Свободаполягає у їївзаємномузабезпеченніта дотриманііндивідами.
На російськуполітичну таправову думкупраці П.Прудонамали грандіознийвплив, оскількивін розробивцілу концепціюперебудовисуспільства.Нове суспільствов своїй основіносило «справедливий»порядок, якийтеоретичновиключав використаннялюдини людиною, людини державоючи владою. Такіідеї надихалимолодих революціонерів, які вирослив «поліцейсько-жандармськомусуспільстві», які бачили«невігластво»власного народута хотіли змін.Дані ідеї сприялиякісному розвиткудумок та теорій.
Так, О.І.Герценз захопленнямвідреагувавна вихід першихпраць П.Прудона.Він навіть підчас еміграціїу 1847 р. входив допарижськогогуртка анархістів, згодом входивдо складу редакційноїгрупи анархістськоїгазети [38, с.42].
В 40-50х рокахXIX ст.елементианархістськихідей простежуютьсяу О.І.Герцена, петрашевців,інших представниківреволюційно-демократичногонапрямку. В цейчас теоріюанархізмурозвиваютьМ.Штірнер, П.Прудон.За наступнихдва десятиліттяідеологіяанархізмупридбала щебільше прихильників, але як масовийреволюційнийрух анархізмоформився іпочав відіграватипевну рольтільки в системісуспільно-політичнихпоглядів народниківв 70-х роках XIXст., під впливомідей М.О.Бакуніна.
Колективістськатеорія анархізму.
МихайлоОлександровичБакунін (1814-1876 рр.)– основоположникнового напрямув анархізмі– колективістськогочи анархо-колективізму.
Визначальнийвплив на формуваннябакунінськоїтеорії малифілософіяГ.Гегеля, згодомдоктрина П.Прудоната марксизм.
М.О.Бакунін– представникросійськоїполітичноправової тафілософськоїдумки. НародивсяМ.О.Бакунін вТверськійгубернії вдворянськійродині. Післязакінченнявійськовогоучилища їдедо Москви, щобвикладатиматематикута готуватисядо діяльностіпрофесорафілософії.
У 1840 р. Бакунінзалишає Росіюта їде на навчаннядо Берліну, деодразу долучивсядо участі уреволюційнихгуртках. У 1842 р.був поміченийцарською «охранкою»та переїздитьдо Цюриху. Тутвін познайомивсяз німецькиммислителемВейтлінгом.Через публікаціюстатей в газеті«Швейцерреспубліканер», які підтримувалидумки Вейтлінга, швейцарськаполіція сталахарактеризуватиБакуніна якприхильникаідей мислителя.Швейцарськийуряд звернувсядо царськогоуряду з відозвоюпро обвинуваченняпроти Бакуніна.Так, М.Бакунінбув змушенийемігрувати, втратившидворянськийтитул та заочнозасудженийна засланнядо Сибіру. Бакунінне підкоривсяурядовомунаказу і поїхаву Париж. Данийвирок створивБакуніну репутаціюреволюціонера.У Парижі Бакунінпознайомивсяз Ж.Санд, П.Прудоном, Л.Бланом, К.Марксом.
Після революційнихподій 1848-1849 рр. Бакунінбув заарештованийта засудженийдо смертноїкари, але вирокбув заміненийдовічним поселенням.Покараннявідбував вОльмюці, згодомв Петропавлівськійфортеці. У 1857 р.був відправленийдо Сибіру звідкиу 1861 р. втік доЛондона. Бравучасть у Польськомуповстанні 1863р… Побував вІталії, Сша.
ПомерМ.Бакунін 1 липня1876 р. в Берліні, де і був похований[32, с.25-29].
Свої поглядина державу таправо, своюконцепціюанархізмувиклав у працях:«Бог ідержава»(1871), «Державата анархія»(1873), «Кнуто-германськаімперія тасоціальнареволюція»(1871).
М.Бакунін– основнийпротивникК.Маркса у IІнтернаціоналі, власне їхнійконфлікт ставоднією з причинрозколу у IІнтернаціоналі.Внаслідокрозколу відбулосьутворенняанархічногокрила в Інтернаціоналі– «Міжнародногоальянсу соціалістичноїдемократії»[38, с.117].
Мислительна початку 60-хроків XIXст. формує власнуконцепцію, основним постулатомякої були абсолютнасвобода особи, знищення держави, приватноївласності, натомістьосновою суспільнихзмін ставалаколективнаформа власностізаснована натрадиціяхросійськоїобщини. На відмінувід теоріїМ.Штірнера таП.Прудона, длятеорії М.Бакунінапритаманнареволюційнаспрямованістьідей.
М.Бакуніннамагавсяздійснити вРосії соціальнуреволюцію, якастала б каталізаторомповаленнядержави, оскількив його розуміннідержава – джерелосоціальноїнерівності:«Мы обявляемсебя врагамивсякой правительственой, государственойвласти… и думаем, что народ можетбыть толькотогда счаслив, свободен, когда…он сам создастсвою жизнь»[9, с.525].
Такожнеобхідновиділити цілийряд принципіванархізму, якізнайшли відображенняв теорії М.Бакуніна: запереченнядержавної формиорганізаціїсуспільства,індивідуалізм, федералізм, запереченняпарламентаризму, аполітизм.М.Бакунін вважав, що основоюбудь-якої політичноїчи соціальноїорганізаціїмає стати принцип«знизу верх»– принципфедералізму.Цей принципмав втілюватисьза допомогоювстановленняавтономіїособистостіта общини, якіза допомогоюдоговору можутьоб'єднатисьта створитиміжнароднуфедерацію.
У своїйтеорії М.Бакунінстверджував, що соціальнареволюція –це світовеявище, оскількиосновною причиноюреволюції єступінь пригнобленняробітниківта людей праці(селян). Революціянароджуєтьсяз небажанняцих прошарківжити в умовахпригноблення.В теорії соціальноїреволюціїособливе місцезаймала проблемабунту, який вінрозглядав якзасіб поваленнястарого устрою.У теорії М.Бакунінапоняття революціїта бунту – тотожні, тобто бунтМ.Бакунінхарактеризувавяк універсальнийзасіб спротивупроти будь-якогопригноблення.За допомогоюбунту Бакуніннамагавсявплинути населянськуобщину, яка найого думку ще«спала»:«Главныйнедостатокделающий досих пор невозможнымвсеобщее народноевосстание вРоссии, — этозамкнутостьобщин и крестьянскихмиров» [9, с.522].
Але Бакунінзазначав, щонезважаючина замкнутістьслов'янськийнарод на відмінувід німецькогомає більшусхильністьдо антиетатизмута бунту, цепроявилосьісторично успротиві Новгородата Пскова протимосковськихцарів, бунтахС.Разіна таЕ.Пугачова.Бакунін намагавсявиділити основніпричини, якіспонукали людейдо бунту: «Иво всех этихчисто народныхдвижениях мынаходим ту жененависть кгосударству, то же стремлениек созданиювольно-общинногокрестьянскогомира»[9, с.332].Бакунін розглядавобщину як розширенняроду в якій небуло раба чидеспота, в якійвсі були в рівнихумовах. Єдинимисуб'єктами, щопорушувалиобщинну гармоніюбули монарх, чиновники тарозбійники.Якщо монархстоїть надобщиною, торозбійник можевиступитинавіть протимонарха, тобто,М.Бакунінвизначав С.Разіната Е.Пугачоваяк першихреволюціонерів, які змоглиоб'єднати селяну боротьбі засвободу. Бунт«человеческогоиндивида противвсякой божественнойи человеческой, коллективнойи индивидуальнойвласти» Бакунінрозглядав, якборотьбу засвободу [38, с.129].
Бакунінрозглядавнеобхідністьзлиття селянськихбунтів у «великуреволюцію», але поставалапроблема замкнутостіобщини, якавирішуваласьза допомогоювстановлення:«живой бунтовскойсвязи революционноймолодежи сразъединеннымиобщинами»[9, с.517]. Підвпливом ідейБакуніна середросійськоїмолоді зароджуєтьсяідея «ходінняв народ» з метоюпідготовкиселянськихвиступів.
Іншимваріантомпропагандианархічноїідеї, був планстворенняанархістськоїгазети, яка вписьмовій чиусній формімала повідомлятина всю країну:«о всякомнародном, крестъянскомили фабричномбунте… длятого чтобы нашработник нечуствовал себяодиноким»[9, с.523].Всі ці принципита ідеї на думкуС.Н.Канева, малипланетарнийхарактер [38, с.114].
Основноюметою бунтуза Бакуніним, було вирішеннядвох основнихзавдань: досягненняполітичноїрівності задопомогоюповаленняавторитетівта держави таекономічногозавдання, оскількиекономікавизначалаполітичні тадуховні процеси.Рушійнимисилами усіхсуспільнихзмін ставалоселянство, якеможе «розбудити»від сну розбійник-революціонер.Також для зародженнянародної революціїМ.Бакунін пропонуваввикористатисвободолюбивихкозаків.
Ідея свободиу творчостіМ.Бакунінаформуєтьсяв процесі полемікиз іншим ідеологоманархізму –М.Штірнером, який протиставлявсвободу власного«я»суспільствута державі. Надумку М.Бакуніна, суспільствостановитьприродне середовищебуття особи, натомість їїсвобода порушуєтьсядержавою, томудосягненняповної свободиможливе шляхомліквідаціїдержави. У розумінніБакуніна, будь-якіштучні інституціїчи перехідніформи державиу кінцевомупідсумку завждиспричиняютьпорушення чизнищення свободиособи. Мислительпідкреслювавпринциповувідмінністьстановища особиу суспільствіта державі. Удержаві пануєправо заснованена примусі, усуспільстві– традиція тазвичай, а взаємодіяіндивідівбазується насолідарності.При цьому формадержави не маєпринциповогозначення, тобтоза будь-якогоустрою (монархія, республіка)держава неседеспотизм тапідпорядкування.Бакунін характеризувавідею диктатурипролетаріату, як апарат керівництвапривілейованоїменшості. Тому, на думку Бакуніна, для народу незалишаєтьсянічого іншого, як знищитидержаву шляхоманархістськоїреволюції.
Розглядаючиперспективимайбутньогосуспільногоустрою, Бакунінособливу увагуприділяє ідеїколективізму.Базуючись натвердженні, що людина єістота суспільна, він намагавсяокреслитимайбутнє життялюдей, яке вінне мислить позаколективом.Отже, для Бакунінаколективізмє не тількиосновним напрямкомсуспільноїорганізації, але й стає найвищоюморальноюсферою, якарегулює життяяк індивіда, так і суспільства, що стає організацієюсолідарностііндивідів, якіоднаково користуютьсявсіма необхіднимиматеріальнимиблагами. Надумку М.Бакуніна, найбільшогорозвитку суспільстводосягає у розвиткуіндивідуальногота колективного.На основі поєднанняіндивідуальногота колективногоМ.Бакунін створивтеорію – «колективноїіндивідуальності», під якою мислительрозумів народвцілому, народне розділенийна класи [37, с.130].
ТеоріяБакуніна активновтілюваласьу життя під часЛіонськогоповстання уФранції 27 вересня1870 р., оскількимислитель бувактивним учасникомцих подій. Підчас виступівзачитуваласьпрограма складенаМ.Бакунінимпро скасуванняадміністративноїта державноївлади, про розпускмуніципальнихорганізацій, які реорганізовувалисьу Комітет ПорятункуФранції. Післяпочатку заворушеньвлади містадосить швидковідновилапорядок, отжеспроба організувати«анархістськуреволюцію»зазнала невдачі.Досить активновикористовуваласьтеорія Бакунінапід час Іспанськоїреволюції 1873р. Для цієї революціїпритаманнаідея федералізму,ідея аполітизму[38, с.138].
Післяхвилі поразокБакунін переосмисливдеякі ключовіположеннявласної теорії, він підтримавідею тимчасовоїнеобхідностідержавнихінституційна початковомуетапі революційнихзмін. У періодспівробітництваз С.Г.Нечаєвимрозроблялисьнові методиборотьби. Уброшурі «Витокиреволюції»Бакунін визначавнеобхідністьвикористаннятерористичнихметодів боротьби:«Яд, нож, петля! Революциявсе равно освящаетв єтойборьбе» [38, с.140].У боротьбі здержавоювикористовувалисьобман, шантаж, хитрість цеповністювиправдовувалосьтеорією. Пізнішеці думки булисформульованіу вигляді формули:«Дух разрушающийєсть дух созидающий!»– це девіз усіханархістів, що називалисебе революціонерами.
В Росіїдосить багатогуртків з ентузіазмомсприйняли ідеїБакуніна, аїхня діяльністьстала базуватисьна пропагандіідей анархізму(гурток Долгушина).У гурткахпоширюваласьідея «ходінняв народ»з метою підготовкиселянськихбунтів та здійсненнясоціальноїреволюції.
Синдикалістськатеорія анархізму
Теоріяанархо-синдикалізмублизько стоїтьдо вчення М.Бакуніна.Це течія вробітничомурусі, у якійпропагуєтьсявідмова відпартійно-політичноїсистеми, а заоснову у реорганізаціїсуспільстваберетьсяпрофспілковийзразок організації, який переноситьсяна «загальнодержавний»рівень. Боротьбаза політичнета економічнезвільненняробітниківмає вестисяреволюційнимита автономними(звільненимивід влади держави)синдикатами(від фр. syndicat- профспілка).Основні вимоги: ліквідаціякапіталістичноїекономіки, держави, знищеннябудь-якої владинад людьми, пропагандабунту [12, с.2].
Засновникомцієї теоріїстав французькийанархіст ЖоржСорель (1847-1922 рр.).Захопившисьмарксизмом, він поступовоперейшов дойого критики,і сформулювавполітичнудоктринусиндикалізму, став визнанимлідером таідеологомоднойменногоруху, співпрацюючиз конфедерацієюпраці, заснованоюу 1895 році.
Він заперечувавдемократію, парламентаризм, соціалізм –усе, що маловідбиток державності, вважав, що післясмерті К.Марксавідбулосьутвердженняліберальноїдемократії, а наступникиК.Маркса спотворилийого вчення.
Усі суспільнізміни маливідбутись задопомогоюзбройногоповстання –бунту. Головнимметодом революційноїборотьби вважавнасильство, а засобомперманентноїмобілізаціїробітників– страйк, бойкот, саботаж, тобто, економічніметоди впливу[68, с.9].
Н.В.Пономарьовзазначає, щона сучасномуетапі багатотечій у анархізмістали надбаннямісторії тафілософії.Сучасний анархізмвін поділивна два основнихнапрямки –анархо-комунізмта анархо-синдикалізм, які у XXст.в повніймірі розкрилисутністьанархістськоїконцепції змін[62, с.4].
На сьогодніце одна з найчисельнішихтечій заснованихна теорії безвладдя, оскільки поширенавона на територіїФранції (ConfederationNational deTravail), Італії(ІталійськийСиндикалістськийСоюз), Іспанії, Росії. На сучасномуетапі вже некористуютьсятерором якзасобом боротьби, але популяризуютьвласну ідеючерез міжнародніорганізації[12, с.2].
Анархо-комуністичнатеорія анархізму.
Одна зосновних теорійросійськогоанархізму, щоспиралась натеорію бездержавногокомунізму.Творцем цієїтеорії бувПетроОлексійовичКропоткін(1842-1921 рр.). П.О.Кропоткінбув вихідцемз князівськоїродини, а корінняродоводу сягалодинастії Рюриковичів.Навчався уПажеськомувійськовомукорпусі, післязакінченняякого продовживнавчання уМоскві. Значнийвплив на формуванняпоглядів П.Кропоткіназдійснилознайомствоз революційно-демократичноюлітературоюта періодикою:«Современник»М.Г.Чернишевського,«Колокол»та «Полярнаязвезда»О.І.Герцена. З1872 р. проживаву Швейцарії.У своїх спогадахзгадує, з якоюпристрастювін займавсядослідженнямсоціалістичнихпраць. У 1873 р.повертаєтьсяу Росію як анархістза переконаннями.В Росії входивдо гуртка чайковців.Був авторомпрограмногодокументугуртка – записки«Чи повинніми займатисьрозглядомідеалу майбутньогоустрою?».Став активнимчленом гуртка, оскільки крімтеоретичноїроботи бравучасть у «ходіннів народ»під псевдонімомБородіна. Впрограмномудокументігуртка ідеаломмайбутньогоустрою булаанархія – союзвільних комунбез централізованоїдержавноївлади, приватноївласності.
За пропагандистськудіяльністьта участь угуртку бувзаарештований, а покараннявідбував уПетропавлівськійфортеці. Післяхвороби бувпереведенийдо Миколаївськоговійськовогошпиталю, звідкивтік у червні1876 року. Післявтечі емігрувавдо Англії, азгодом до Швейцарії, де з 1879 р. був редакторомгазети «LeRevolte» (Бунтар)[38, с.194-198].
Основніпостулативласної теоріївиклав у працях:«Запискиреволюціонера»(1885), «Анархізм, його філософіяй ідеали» (1896),«Взаємна допомогаяк фактор розвитку»(1902), «Промовибунтівника»,«Завоюванняхліба», «Державата її роль вісторії», «Етика».
Згідноз його теорією«суспільногопрогресу», розвиток суспільстваздійснюєтьсяу формі стрибківта еволюційнихпроцесів, асоціальнареволюція –закономірнийетап, який призводитьдо повної ліквідаціїдержави. В своїйтеорії вінвизначив необхідністьстворенняанархістськихгруп, які будутьпроводити«тихую подготовительнуюидейную работу»[36, с.11].
АнархіюКропоткінрозглядав як:«Равенствово всем – синонимсправедливости.Это и есть анархия», даний станбазувався насвітогляді, що пропагувавмеханічнерозуміння явищсуспільногожиття, що визначеніоб'єктивнимизаконами природи[43, с.301].
Бездержавнесуспільствовін уявляв уформі асоціацій– вільно об'єднанихкомун та виробничихобщин, у якихне повинно бутижодної формизовнішньогопримусу, щодоконкретногоіндивіда. Утакому суспільствірішення повинніухвалюватина підставіспільної згодита на засадахморалі. Досягтитакого стануможливо завдякианархістськійреволюції.Кропоткінзаперечувавне тільки приватну, але і особистувласність. Найого думку, одразу ж післяповаленняіснуючого ладу, ліквідаціїдержави повиненбути запровадженийпринцип – «кожномуза здібностями, кожному запотребами»[12, с.2].
Кропоткінзаперечувавнеобхідністьствореннябудь-якогореволюційногоуряду, не визнававнеобхідностізапровадженняреволюційноїдиктатури, оскільки внаслідокзапровадженнядиктатури(навіть народної)управлінняперетворюєтьсяна деспотизмта свавілля.
Кропоткінрозглядавдержаву якштучне утворення, що мало на метітримати в покоріта примушуватиіндивідівпрацювати насебе. Дане підкореннявідбувалосьчерез інститутивлади, які заоснову взяликурс на вихованнясмиренності:«Священникприучает кмисле о законе, чтобы лучшеподчинить егобожественномузакону, а законникговорит о законебожественном, чтобы лучшеподчинитьзакону уголовному…понемногу мысльследуэщогопоколенияпринимаетрелигиозныйоттенок, оттенокраболепия ивластвования»[43, с.281].
Державата влада досягаємети за допомогоюстраху: «детскийум слаб, еготак легко покоритьпри помощистраха».Виходячи з цихпозицій, надумку П.Кропоткінаможна сформулюватинаступнийпринцип: «несклоняйся ниперед какимавторитетом…не принимайна веру никакогоутверждения, если оно неустановленоразумом»[43, с.284]. Тобто, автор постійноапелює до розумулюдини, якиймає відкинутиміфи.
Закони, якідіяли в державіі регулювалисуспільнежиття, він вважаввийнятковосучасним утворенням, підкреслюючи, що людствостоліттямиіснувало безкодифікованогозаконодавстваі відносиниміж людьмирегулювалисьлише звичаямита традиціями.
П.Кропоткіндоводив історичнепоходженняпонять: справедливістьта рівноправ'я, оскільки щедо християнствабув сформульованийпринцип: «нероби іншимтого, чого небажаєш, щобінші зробилитобі», принципрівноправ'яздійснювавсяна основі принципуталіону – «зубза зуб, око заоко». Ще у Стародавніхплемен правилаподілялисьна два види: обов'язкові(засновані напринципахсправедливостіта рівноправ'я)та прості поради, які носилирекомендативнийхарактер. Межеюпокарання запроступки утакому випадкубув – суспільнийосуд. На думкуП.Кропоткінау простих порадахбуло сконцентрованепрагненнячленів родубути подібнимичеснішому, сильнішому, щедрішому зпредставниківроду. Ці якостімали успадкуватимайбутні покоління.
На підставікритики вченняЧ.Дарвіна провиживаннясильнішоговін обгрунтовувавзакон взаємноїдопомоги тасолідарності, як всезагальний(універсальний)біосоціологічнийзакон. Так, П.Кропоткінвизначив триосновні етапиформуванняеволюції людськоїсвідомості: формуваннясуспільногоінстинкту, формуванняпоняття справедливості, почуття самопожертви(альтруїзм)індивіда зарадиблага роду.Власне у цихположенняхі криєтьсяосновна відмінністьз індивідуалістичноютеорією М.Штірнера, оскільки векстримальнихобставинахлюдина здатнана самопожертву.Кропоткінвиділяє причинузародженнясолідарностіта самопожертви:«все болеесложные животныепервоначальнопроизошли изколоний простейшихорганизмов…вот почемусолидарностьне изчезаетв человечестве»[43, с.298-299].
Отже, розглянувшитеоретичнийблок про дефініцію, класифікацію, основні ідеологічнінапрями анархізму, варто зазначити, що анархістськатеорія маєдавню та стрімкуісторію. Вонадифереціюваласязалежно від"ідеалу" майбутніхсуспільнихперетворень, від теоретичногообгрунтуванняпоняття власності, від проблемисвободи особистостіу суспільстві.Тобто, анархізм– теорія, якакинула викликдержавницькомунапряму (макіавеллізму)та розкрилавласну теоретичну"ідеальну"модель суспільнихперетворень, які грунтувалисьна двох основнихпринципах –запереченнянеобхідностідержави якформи організаціїсуспільствата запереченнябудь-якої владиу суспільстві.
Конфліктміж анархістськоюта державницькоютеорією грунтувавсяне на проблемахпостулатівта теорій, а уфункціональній, практичнійплощині, тобтоу здатностідо нормальногофункціонуванняданих теоретичнихдоробків.
У даномурозділі розкриваєтьсяеволюційназміна анархістськоїтеорії, щодиференціюваласязалежно відхарактерусуспільнихперетворень.Враховуючихарактер суспільнихперетвореньу теоретичномублоці анархістськоїтеорії простежуєтьсявизначенанеобхідністьу проведеннісоціальноїанархістськоїреволюції, якамає докоріннозмінити основисуспільногоустрою тареорганізуватисуспільнівідносини зановим «справедливим»принципом.Основною жвідмінністюміж різниминапрями, яківизначалисьз необхідністюпроведеннясоціальноїреволюції булиформи та методиборотьби, якірозділилианархістівна радикалів, реформістівта еволюціоністів.
Крімтеоретичнихнапрацювань, анархістинамагалисьпрактичновтілити своїідеї у життя.Власне, наступнийрозділ будедемонструватипрактичнийаспект діяльностіанархістськихорганізацій: форми та методиреволюційноїборотьби, рольанархістськоїтеорії у революційнихподіях в Росіїу період
1905-1907 рр., у період 1917 р., уперіод громадянськоївійни 1917-1921 рр. тавласне рольанархістськоїтеорії у сучасномусуспільстві.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
РозділII.Практичнареалізаціятеорії анархізмув Росії

2.1Анархістськатеорія в контекстінародницькогоруху

У50-60-х рр XIX ст. в Росіїнаростала кризакріпосницькоголаду, яка охопиларізні сферисуспільногожиття. У данійситуації, повсій Росіїстали виникатигуртки революційноналаштованоїмолоді.
Проникненнядо Росії творівП.Прудона таМ.Штірнерасприяли активізаціїрозвитку політичноїта філософськоїдумки, обговореннюпроблем майбутньогосуспільногоустрою. Проблемисвободи особистості, федералізмурозвивалисьв своєрідній«полеміці»з російськимнародництвом.Проблеми звільненняособистостірозглядалисьу працях О.І.Герцена, якийхарактеризувавегоїзм як однуз типових рисособистості.Він визначавдіалектичнепоєднання двохосновних рисособистості- егоїстичноїта суспільної.Повну свободуособистостіО.Герцен пов’язувавз соціалізмом, перехід доякого мав здійснитисячерез селянськуобщину (ідеологіянародницькогосоціалізму).М.Г. Чернишевськийбув творцемтеорії «розумногоегоїзму». Данатеорія грунтуєтьсяна поєднаннідвох рис людськоїнатури: задоволенніпотреб власногоорганізму тадоброзичливості, яка притаманнавсім людям.«Розумнийегоїзм» проявлявсяу вірному розумінніособистогота суспільногоприорітетів.В основі суспільногоприорітетулежить загальнеблаго, тобтозагальне прагненняжити в кращихумовах. Молодьсприйняла ціідеї як закликдо боротьбиза соціальнезвільненняселян та боротьбиз класом «соціальнихп’явок»[38, с.58-59].
Народництво — ідеологіята політичнийрух частиниінтелігенціїв Російськійімперії другоїпол. XIX ст., якавиступала протизалишків кріпосництваі капіталістичногорозвитку країни, за поваленнясамодержавствареволюційнимшляхом. Родоначальникаминародництвабули О.Герцені М. Чернишевський.Підґрунтямнародництває віра в соціалістичнийпотенціалселянства, громаду таартіль як основніформи соціальнихвідносин, уможливістьрозвитку Росії, на відміну відкраїн ЗахідноїЄвропи, некапіталістичнимшляхом. Ідеологаминародництвав Росії булиМ. Бакунін(бунтарський, анархічнийнапрям), П. Лавров(пропагандистськийнапрям), П. Ткачов(змовницький, терористичнийнапрям), щозумовлювалотри основнінапрями, найвпливовішимз яких на поч.70-х років XIXст. був бакунізм.Ці три напрямирізнилисятактикою, протесходилися надумці, що майбутнійсоціалістичнийлад має бутибездержавним[36, с.256-257].
Найвідомішінародницькіорганізації60-80-х рр. XIX ст.: гуртки- "ішутинців"(1863-1866 рр.), «чайківців»(1869-1874 рр.), «москвичів»(1874-1875 рр.); товариства:«Земля іволя»(1876-1879рр.), «Чорнийпереділ»(1879-1882 рр.), «Народнаволя»(1879-1881рр.).
В другійполовині 50-х –початку 60-х рр.суспільно-політичнаситуація вРосії загостриласяу зв’язку зпочатком Кримськоївійни (1853-1856 рр.), якастала зовнішнімкаталізатороммайбутніхвнутрішніхсуспільнихзмін. В цих умовахутворювалисярізноманітніполітичнінапрями: консервативний(за основу бралосязбереженняіснуючоголаду), ліберально-демократичний(пропагувавсуспільні змінишляхом реформ«зверху»; найбільшприйнятноювважали конституційнумонархію), революційно-демократичний(пропагувавпроведеннясуспільнихзмін шляхомреволюційноїзміни влади; найкращоюформою правліннявважали демократичнуреспубліку, розвивали ідеїліквідаціїпоміщицькоївласності таприватноївласностізокрема, натомістьпропагуваливстановленнясуспільноївласності; розвивали ідеюліквідаціїбудь-якихнаціональнихутисків, а стосункиміж народамирозглядалив контекстіспівробітництва).Частина представниківреволюційно-демократичногонапряму сповідувалаідею бездержавногоустою – анархістськатечія.
Кожен з політичнихнапрямківвисував власнупрограмусоціально-економічнихі політичнихзмін. Основноюрушійною силоюбільшості рухів60-70-х рр. булирізночинці.Своїм ідеологомрізночинцівважали МиколуГавриловичаЧернишевського(1828-1889рр.). На сторінкахпідцензурногожурналу «Современник»М.Чернишевськийрозроблявпрограмні татактичні аспектиперебудовисуспільства.У 1858-1859 рр. долучивсядо обговоренняпитання прозвільненняселян від кріпосноїзалежностіу зв'язку зпідготовкоюцарським урядомпроекту селянськоїреформи. Вінборовся за те, щоб максимальнозабезпечитиінтереси безправногоселянствавнаслідокліберальноїреформи «зверху», виступав зазвільненняселян з землеюз мінімальнимрозміром викупу, за участь «всієїнації» у викупнихплатежах, зазбереженняобщини. Якщореформу «зверху»ліберали вважаликращим шляхомпроведенняперетвореньв Росії, тоЧернишевськийреформу підпорядковувавсправі підготовкиреволюції. Дляпроведеннясуспільнихзмін Чернишевськийпрактичновтілював тактикустворення"єдиного"антикріпосницькогоопозиційногофронту, якийби сприяв прогресута єднаннюсуспільноїдумки. Такийопозиційнийфронт являвсобою союзчастини представниківреволюційно-демократичногонапряму талібералів.Після провалурозробкикомпромісногорішення Чернишевськийпочав пропагуватиідеї революційнихзмін. ПісляМаніфесту 19лютого 1861 рокуЧернишевськийзакликав селяндо підготовкиповстання, ав листопаді1861 р. сформулювавідею створенняпідпільноїорганізації(1-ої «Землі іволі»), яка малаочолити селянськівиступи. Післяцих закликіввін був заарештований7 липня 1862 р.
Власне і внародницькійтеорії спостерігалосьдва основнихнапрямки: ліберальнийта революційний, які виниклипісля Маніфесту19 лютого 1861 р, якийнеоднозначносприйнявсярізними політичнимисилами.
Ліберальнийнапрям народництванамагавсяспонукати«верхи»(владу) піти напоступки: звільнитиселян з землеюбез викупу, скликати депутатівдля розробкидемократичноїконституції.Дані тези буливисвітленіна сторінках«Великоруса»у першому номеріза липень 1861 р.Тактична лініяданого напрямкупропагуваламирні методиборотьби, ареволюцію вонирозглядалияк «запаснийваріант» у разіневдачі мирногодіалогу владита освідченихлюдей (інтелігенції).Інтелігенціямала статирушієм суспільнихзмін у діалозіз владою.
Революційнийнапрям народництвапредставленийпрокламацією«МолодаРосія», яка була створенав студентськомуосередку гурткаП.Зайчевськогоствореногона базі Московськогоуніверситету.Дана прокламаціяпроголошувала:
— Єдиним виходомз «кабального»становища селян- негайна революціята радикальназміна основсуспільногоустрою.
— На чолі революції- революційнапартія керованаінтелігентськоюменшістю наоснові широкоїнародної підтримки.
— Основні завдання- знищеннясамодержавства, ліквідаціяпоміщицькогоустрою, ліквідаціяприватноївласності наземлю, націоналізаціяцерковногота монастирськогомайна, наділенняселян землею, надання жінкамполітичнихправ.
— Найкраща формадержавногоустрою — федеративнареспубліказ загальнимвиборчим правомта виборнимиорганами владита суду.
— Передбачалосьвизнання незалежностіПольщі та Литви.Дана прокламаціячерез свійрадикалізмнеоднозначнобула сприйнятаідеологаминародництва.Так, М.Чернишевськийта О.Герценпіддали критиціпоспішнийрадикалізмавторів «МолодоїРосії», якийміг нашкодитипідготовціреволюції. Надумку О.Володіната Ю.Карякіна, в народництвізароджуютьсядумки пророзмежуваннясправжньоїта уявноїреволюційності, яка проявиласяу засобах досягненняпоставленоїмети [38, с.74-77].
Питанняпро витокиідеологіїнародництва, періодизацію, причини зародженнята розвиткународництваяк політичногонапрямку навітьна сьогодніє дискусійними.Частина науковцівхарактеризуєнародництвояк рефлексіюна буржуазні, реформістськітенденціїрозвитку Росії,і вважають, щостановленнянародництваяк політичногоруху відбулосьу 60-70-х роках XIXст. Другачастина характеризуєнародництвояк синонімрізночинськогоетапу революційно-демократичногоруху 50-60-х роківXIX ст., який дотримувавсяантифеодальноїідеології.Власне обидвіці погляди незаперечуютьформуваннянового світосприйняття, нових пориваньмолодих людей, які прагнулизмін.
Головноювідмінністюу практичнійдіяльностінародницькихгуртків булиспособи досягненнямети, які вражалисвоєю різноманітністю: від теоретичногообговореннясуспільнихпроблем, тапропагандисвоїх ідей дотактики тероруна основі радикальнихзакликів.
Зкінця 50-х рр. вРосіїзароджуєтьсянігілізм, усерединіякого виникаютьперші зародкианархістськогоруху. В основінігілістичногоруху лежав "безумовнийіндивідуалізм".«Філософськийсловник даєтаке визначення»:Нігілізму — (від лат. nihil-ніщо, нічого)- запереченнязагальноприйнятихцінностей:ідеалів, моральнихнорм, культури, традицій. Особливогопоширеннянабуває в періодисуспільноїкризи. Ф.Ніцшехарактеризувавнігілізм як«переоцінкуцінностей», до яких вінвключав: рівність, справедливість,істину тощо.В Росії нігілістичнінастрої набулипоширення вперіод глибокоїсуспільноїкризи, колинеобхідністьзапереченнястарого ясноусвідомлювалась, а нові ідеалище не визріли.Такий підхідсприяв формуваннюнового типуполітичноїсвідомості, який грунтувавсяна звільненнівід нав’язуваннябудь-якого«суспільногозашморгу», обов’язку.Нігілізм сприявформуваннюнових підходіву розробцітеорії революційноїдемократії[77, с. 445-446].
Ідейнимпровідникомнігілістичногоруху в 60-х роківвважався
ДмитроІванович Пісарьов(1840-1868 рр.). Друкованимвиданнямнігілістичногоруху був журнал«Русское слово».Статті Пісарьоваприверталиувагу демократичноналаштованихчитачів. Пісарьоввиражав настроїреволюційногонігілізму. Вінспирався натеорію «розумногоегоїзму» М.Г.Чернишевського, як на знаряддяборотьби проти«зовнішньогопримусу таспособу подоланняобмеженнялюдини» [38, с.122].
Нігілізмще не мав чіткоїпрограми іоб'єднувавлюдей радикальнихпоглядів наоснові несприйняттяіснуючої дійсності.Він не міг бутиприйнятийприхильникамиЧернишевського, але після численнихарештів йогопослідовників, нігілізм вРосії поширивсвій вплив.
Нігілістичнийрух не був однорідноюмасою, він поєднувавлюдей різнихпоглядів. Типовимпредставникомнігілістичногоруху Пісарьоввважав герояромана І. С.Тургенєва«Батьки і діти»- Базарова.
Іншийтип нігілістапредставлявМикола АндрійовичІшутін (1840-1878 рр.)вільний слухачМосковськогоуніверситету,ідеолог підпільноготаємного гуртка«Організація», що керуваласяпринципом:«Мета виправдовуєзасоби». Основноюметою діяльностігуртка булапідготовкаселянськоїсоціальноїреволюції.Основним засобомдосягненнямети була тактикаіндивідуальноготерору. Гуртокбув часткововикритий царськоюжандармерієюв 1866 р. після замахуД.Каракозована імператора
ОлександраII.
Донігілістичнихорганізаційцього періодуможна такожвіднести гурток«Вертепників»ідеологом якогобув Павло МиколайовичРибніков(1831-1885рр.); катеринославськийгурток МиколиПетровичаБаліна «Обществосамоусовершенствования» (з 1858 р. перейменованийу «Пиквикскийклуб»).
Формуваннянігілістичногосвітоглядуописав П.О Кропоткину праці «Етика».Він характеризувавнігілізм якспосіб звільненнявід суспільнихстереотипів, які неможливоподолати безпевного світогляду:"… нигилизмобъявил войнутак называемойлжи культурнойжизни. Егоотличительнойчертой былаабсолютнаяискренность.И во имя ее…нигилизм отказался…от суеверий, предрассудков, привычек иобычаев, существованиякоторых разумне мог оправдать.Нигилизм признавалтолько одинавторитет- разум… Пофилософскимсвоим понятиямнигилист былпозитивист, атеист, эволюционистили материалист…Он порвал, конечно, с суевериемотцов "[43, с.404,405].Всі зовнішніформи вічливостінігілістихарактеризувалияк лицемірство.Вони виступалипроти сентименталізму, який був притаманноюрисою "ідеального"устрою російськогосуспільства.Така поведінкана думку П.Кропоткіна, була «рефлексиейпротив внешнейполированностиотцов…, чтоне мешало имбыть настоящимидикарями поотношению кженам, детями крепостным»[44, с.405].Важливе місцеу поширенніідей нігілізмузаймали жінки– С. Перовськата В. Батюшкова, які були представницямиаристократичнихродів. Їх власнийприклад продемонстувавпочаток боротьбиза рівністьправ чоловіката жінки. Вонивиробили своєрідний«кодекс стосунків»між чоловікомта жінкою. Будь-якістосунки розглядалисяяк продуктлюбові чи хочаб дружби. Якщобатьки нав'язувалишлюб з розрахунку, вони залишалиродинний маєтокта намагалисьздобути освітуз метою досягненняособистоїнезалежності.
До60-х років в Росіїостаточносформувавсяіндивідуалістичнийанархізм, якийбув переважнонігілістичним.До його представниківможна віднестиМ.В.Соколова, М.Д.Ножина, М.К.Михайловського, О.О.Козлова, щосвоїми публікаціямиперенеслитеорії П.Прудоната М.Штірнерана російськийгрунт. Так, М.В.Соколов намагавсяпоєднати ідеїПрудона з ідеямиселянськоїреволюційності.В його поглядахчітко простежуєтьсязв'язок з теорієюПрудона: вінрозвивав ідею«безвідсотковогокредиту», якийвиступав засобомзахисту селянвід експлуатаціїкапіталом.Основи своїхпоглядів виклаву працях: «Грошіта торгівля»," Економічніілюзії", які стали реакцієюна реформу1861р. В концепціїСоколова важливемісце займаєспіввідношенняполітики таекономіки. Вінстверджував, що політикапоступово будевтрачати своїдомінуючіпозиції, і назрієпроцес економічнихперетворень, які станутьрушійною силоюреволюційнихзмін. Соколовподібно Прудонукритикувавпарламентаризм, конституціоналізмта принцип«сакралізованої»державної влади[38, с.75-78].
Отже, у практичнійдіяльностігуртківреволюційно-демократичногонапрямку у 50-іроки XIXcт. важливемісце займаєпоширення ідейП. Прудона таМ. Штірнера, які критикуваливласників-латифундистів, пропагувалибунт протидержави таконсервативногосуспільства.Дані думкиімпонувалиреволюційноналаштованіймолоді, якакрім практичноїдіяльностівиробила особливийсвітогляд, особливе сприйняттядійсності, щогрунтувалисяна несприйняттітрадиційнихцінностей.Процес кристалізаціїнових поглядівпритаманнихданому періодуописав І.С. Тургенєву своєму романі«Батькиі діти».
В 60-хроках ідеологиреволюційно-анархічнихрухів посилено
працювалинад розробкоютеорії революції, але з'явиласявона лише в70-х роках і пов'язаназ ім'ям М.О.Бакуніна, який був творцеманархічноїтеорії соціальноїреволюції.РеволюціюБакунін розглядаву поєднаннідвох цілей: політичної- боротьба заполітичнурівність без«нав'язаних»авторитетів, та економічної, яка розглядаласьв контекстізміни соціально-економічнихвідносин, якіє джереломвизначенняполітичнихформ та суспільноїорганізації.розглядаласьможливістьвиникненнясоціальноїреволюції утих народів, які знаходятьсяу важких економічнихумовах, а народи, що знаходятьсяв кращих умовах, на його думку, втрачали революційнийдух [38, с.123-125].
Розробленав еміграціїтеорія соціальноїреволюції, Бакуніна намагаласьпоширити своїідеї не тількиу європейськомуробітничомурусі, але і середреволюційно-демократичнихгуртків татовариствРосії.
Незважаючина жорсткепереслідуванняз боку влади, гуртки революційноналаштованоїмолоді продовжувалидіяти навітьу періоди реакції.Так, після розгромуішутінськогогуртка 1866 р. натеренах Росіїдіяла ціланизка гуртківта товариств:«Рублевоеобщество»(назвапоходить відрозміру членськоговнеску) з відділамиу Петербурзіта Москві,«Сморгонскаяакадемия», щодіяла у Петербурзі, та гурткиСолодовнікової, Суфщинського, Натансона, Перовської.Внаслідокоб'єднаннячастини гуртківу 1869 р. утворюється«Велике товариствопропаганди»(організаціяреволюціонерів-Чайківців).Дана організаціявела активнуреволюційнупропагандупід час студентськихвиступів уПетербурзі(1867-1869 рр.) та налагодилазв'язок з емігрантськимиреволюційнимицентрами, якістали осередкамирозробки передовихідей та практичнихрекомендаційдля революціонерів.Практичнареволюційнадіяльністьодного з ідеологіванархізмуП.О.Кропоткінарозпочаласьу гуртку М.В.Чайковського.П.Кропоткінбув активнимучасником«ходіння внарод», займавсяпропагандоюреволюційнихідей середробітниківстолиці підпсевдонімомБородін. Цікавимє факт, що самеП.Кропоткінбув авторомпрограми чайківців«Чи повинніми займатисьрозглядомідеалу майбутньогоустрою» (1873 р.), якастала прикладомпоєднанняреволюційно-демократичнихцінностей тацілої низкианархістськихположень. Ідеяфедералізмустала визначальноюу програмі«чайківців».У праці "Єтика"П.Кропоткінописав своєперебуванняу гуртку: «Вэти два годамоя жизнь былаполна лихорадочнойдеятельности.… Я находилсяв семье людейтесно сплоченныхдля общей целии взаимныеотношениякоторых былипроникнутыглубокой любовьюк человечеству… Этот фактоценят в особенностите, которымприходилоськогда-нибудьвести политическуюагитацию „[43, с.407].
Вемігрантськомужурналі “Народнеслово» буливикладеніосновні постулатитеорії Бакуніна, який закликавмолодь до активноїпропагандиз метою пробудження«соціалістичноїсвідомості».Під впливомцих ідей середросійськоїмолоді зароджуєтьсяідея «ходінняв народ» з метоюпідготовкиселянськихвиступів — бунтів.Молодь малапідготуватита організувати«соціальнуреволюцію».
Основноювідмінністюу пропагандіідеї «ходінняв народ» міжрізними гурткамибула мета, якупереслідувалиреволюціонери.Частина революціонерівдотримуваласьідеї поширенняосвіти середселян та робітників, яка буде сприятирозумінню правта свобод народом.Тільки післятого, як народзрозуміє своїправа його слідспонукати добунту. Ідеальноюформою правліннявважали республіку, а розбудовусуспільствапланувалипровести наоснові демократизаціїсуспільства.Інша частинареволюціонерівна основі теоріїМ. Бакуніна(бунтарськатечія народництва)дотримуваласьідей пропаганди«негайного»бунту середселян. М.Бакунінписав: "… на нихможно действоватьтолько путемпрактики, отнюдьже не посредствомтеорий… Значит, одною из главныхобязанностейреволюционноймолодежи должнобыть установление… живой бунтовскойсвязи междуразъединеннымиобщинами …Русский мужикневежа, но недурак … он началпонимать наконец, что у него нетврага пуще царя…, что стольненавистноеему государство-это сам царь… вот прямаяи теперь главнаяобязанностьреволюционнойпропаганды"[9, с.506,517,522].Бакунінвважав, що дляпочатку великогобунту, якийохопить всюРосію, не вистачаємаленької"іскри", невеликогопоштовху, щобспалахнув«всенароднийпожар» [38, с.157].Статті Бакунінасприяли активізаціїдіяльностіросійськоїмолоді, якапрагнула активноїдії у боротьбіз самодержавством.Іншою важливоюрисою, що відрізнялаанархістів-бунтарів, була пропагандаідей запереченнядержави тааполітизм. Уперіод підготовки«ходінняв народ»представникигуртків різнихнапрямківзбирались разомдля вирішенняорганізаційнихпитань. Незважаючина різні тактичнізавдання різнихгуртків, булозапропонованорозпочатинегайну роботусеред народуз метою підготовки«соціальноїреволюції».На зборахвирішувалисьпрактичніаспекти «ходінняв народ»: обговорювалисьпитання необхідностітеоретичноїпідготовкиреволюціонера, тривалостіпропагандисеред народу, територіальногорозподілу сил, необхідностіопануванняспеціальностейта ремеселробітника, фельдшера, вчителя, коваля, столяра длязближення знародом. Першіспроби «ходінняв народ»відбулись у1872-1873 роках, а 1874 рікхарактеризувавсяпочатком масового«ходінняв народ», що територіальноохопило 37 губернійРосії [38, с.160].
Підчас студентськихвиступів 1867-1869рр. у Петербурзірозробляласяпроект створенняпідпільногогуртка на засадахчіткої централізаціїна основі тактики«прямої дії».Отже, утворюється– «Народнарозправа». Йогоідеологом ставСергійГеннадійовичНечаєв (1847-1882рр.). Він розроблявідею створенняреволюційноїорганізації, яка мала об'єднатирозпорошенийстудентськийрух. У 1868-1869 рр. буврозробленийпрограмнийдокумент гуртка«Програмареволюційнихдій» у якомучітко окреслювалисьзавдання: "…разрушениягосударствасо всеми егоучреждениямидля того, чтобыосвободитьмассы народаиз рабстваумственного, политическогои экономического" [37, с.147].Основним засобомзнищення держави, вважаласьсоціальнареволюція, якаподібно дотеорії Бакунінарозглядаласьу формі бунту.С.Нечаєв закликавреволюціонерівбути рішучимита використовуватибудь-які засобиу політичнійборотьбі яку, він на відмінувід ідеологіванархізму невідкидав. Ідеїдецентралізації, поділу революціїна політичнута соціальнусвідчили прозв'язок йогоідей з анархізмом.Після хвиліарештів середстудентів у1869 році С.Нечаєвемігрує закордон.
Вінбув особистознайомий з М.Бакуніним, М.Огарьовим, О.Герценом. ДляідеологіванархізмуНечаєв бувсвоєрідним«містком» міжтеорією анархізмута практичнимїї застосуванняму російськомуреволюційномурусі. Нечаєвцікавивсярозробкоюпрактичнихаспектів теоріїанархізму.Нечаєв, Бакунінта Огарьовспільнимизусиллямиопублікувалицілу низкупрактичнихрекомендаційта прокламаційдля революціонерів:«Русскиестуденти!»,«Несколькослов к молодымбратьям в России»,«Начала революции», «Катахизисреволюционера», статті«Народноїрозправи».Ідейна спрямованістьданих прокламаційвизначаласьтеорією Бакуніна.Після знайомстваз ідеологамианархізму, Нечаєв формулюєвласні теоретичніпідходи, якімають спорідненістьз анархістськоютеорією уконцептуальномуплані та практичноюпрограмою уформі «Революційногокатахизису».М. Бакунін таС.Нечаєв розроблялипроект створенняросійськоговідділу «Міжнародногоальянсу соціалістичноїдемократії»для поширенняідей анархізмусеред революціонерівРосії.
Післяповерненняв Росію у вересні1869 року Нечаєвнамагавсявідродити«Народнурозправу»на засадахвнутрішньогоцентралізмута чіткогопідпорядкування.Московськийосередок гуртканалічував біля40 чоловік, Петербурзькийбіля 20 чоловік.Переважнубільшістьчленів гурткаскладали студенти[38, с.151]. Централізованаорганізаціягуртка вимагалачіткого підпорядкуванняусіх його членів.На цьому грунтівідбувся конфліктміж Нечаєвимта студентомІвановим, якийпісля виходуз «Народноїрозправи»намагавсяутворити власнийгурток. Побоюючисьвикриття гуртка, Нечаєв звинувативІванова у зрадіі організувавйого вбивство21 листопада1869 року. Даневбивство малограндіознийрезонанс середреволюціонерів, оскільки впершеметоди терорубули використаніпроти членагуртка, а владаорганізувалавідкритийсудовий процеспроти революціонерів.Незважаючина політичнийколорит судовоїсправи обвинуваченняпроти Нечаєвагрунтувалосяна кримінальномузлочині.
Улисті до Нечаєва(2 червня 1870 року)М. Бакунін виклавсвоє ставленнядо створеннягуртка та йогоорганізаційноїатмосфери. Вінхарактеризувавцентралізацію«Народноїрозправи», якдиктатурулідера, як єзуїтськийшлях, що породжуєвнутрішнюнапруженістьсеред членівгуртка, якізамість практичноїреволюційноїдіяльностізаймаютьсярозробкоюдоносів. Бакунінвважав, за основувнутрішньогоклімату у колективідовіру, якапереростаєу принципвідповідальностіта солідарностіпід час виконанняспільної справи[9, с.530-531].
У70-х роках XIXст. також діялаціла низкагуртків, якізаймалисьдослідженнямта поширеннямідей анархізмуна основі теоріїМ. Бакуніна.Серед них гуртокФ. Н. Лермонтовазаснованийу Петербурзіу 1863 році. До 1872 рокуФ.Н. Лермонтовбув членомгуртка «чайковців», але розчарувавшисьу пропагандистськихметодах боротьбиорганізуваввласний гурток, який займавсярозповсюдженняманархістськихідей середреволюційноналаштованоїмолоді.
Середгуртків, якізаймалисьпоширеннямідей анархізму, помітне місцезаймав гуртокС.Ф.Ковалика.На початковомуетапі революційноїдіяльностіС.Ф. Коваликспівпрацювавз Долгушином.Вони спільнорозроблялипроект створенняпунктів пропагандиу Мглинськомуповіті Чернігівськоїгубернії. У1873 році під часподорожі закордон вінзнайомитьсяз П. Лавровим, П. Ткачовим таМ. Бакуніним, які значноюмірою вплинулина формуванняйого світогляду.У 1873 році у Петербурзівін організовуєвласний гурток, який об'єднавстудентіврізних навчальнихзакладів столиці.Членами гурткаКовалика були:І. Кабліц та І.Чернишов, яків майбутньомустануть організаторамивласного гуртка.
Значнийвплив на практичнудіяльністьгуртків здійснилапраця М. Бакуніна«Державністьта анархія», яка з'явиласяв Росії в кінці1873 року. Дана працямістила теоретичніоснови ідеологіїанархізму тадва додатки:«А»та «Б».Додаток «А»став основоюпрограм багатьохгуртків, оскількимістив теоретичніта практичнірекомендаціїреволюціонерамРосії. Додаток«Б» характеризувавосновні завданняміжнародноїанархістськоїорганізаціїствореної закордоном — Слов'янськоїсекції у містіЦюрих. Гуртки, що прийнялиза програмудодаток «А»розробленийМ.Бакуніним, діяли у Москві, Харкові, НижньомуНовгороді, Самарі, Саратові, Оренбурзі, Чернігові, Полтаві, Ярославлі[Ка, с.158].
ТеоріяМ.Бакуніназазнала частковихзмін у трактовціїї гуртком
Й.І. Кабліца, якийдотримувавсядумки пронеобхідністьдрібних, локальнихселянськихвиступів –«вспышек».Представникигуртка вважали, що локальнібунти кращебудь-якої пропагандисприяли підготовцізагальнонародноговиступу. Вонивважали, щоцілеспрямованасоціалістичнапропагандабуде зайвою, оскільки замістьнеї розроблялисьпроекти організаціїдрібних селянськихвиступів протимісцевоїадміністрації[38, с.157]. У 1874 роцігурток продовживроботу у Києві, об'єднавшисьз місцевимгуртком підназвою «Комуна».У слідчійсправі по «процесу193-х» данийгурток проходивяк – «вспышкопускатели».
Післяпровалу «ходінняв народ» тавикриття більшостігуртків поліцією, влада організувалагучні політичніпроцеси протиреволюціонерів- «процес 50-ти»та «процес193-х». У 1874 роцібакуністи, щозалишилисьна волі, почалирозроблятинові підходиу пропагандібунту. Вонивирішили пропагуватиідеї, які булибільш актуальніта зрозуміліселянам: перерозподілуземлі та виступіввід імені царя.Ці ідеї розроблялисьу Київськомугурту В.К Дебогорія– Мокрієвича,який об'єднавпредставниківрізних гуртків, які намагалисяпродовжуватипрактичнудіяльністьпісля арештутоваришів. Відчайківцівперейшли В.Засулич, М. Фроленко, П. Аксельрод.У 1874 році вонирозробили планстворення"інтелегентського"ядра гуртказ представниківбунтарськогонапрямку.Розробляласьтактика змовисеред революціонерівна основі «псевдопокровительства»запланованогоповстання збоку монарха, який бачитьселянські біди, але не можевплинути насправедливийперерозподілземлі середселян. Для цьоговін посилаєсвоїх «таємних»представників, які будуть мати«вірчіграмоти»та устав «Таємноїдружини»з закликом доперерозподілупоміщицькихволодінь назасадах справедливості.Планувалосьстворенняозброєнихзагонів зреволюціонерівта залученихдо змови селян.Ці загони увизначенийчас мали сприятиповстанню середселян Чигиринськогоповіту Київськоїгубернії. Вонирозгорнулиагітацію навколоідей про подушнийперерозподілземлі середселян замістькласичногоподвірногоподілу. М.Бакунінознайомившисьз цим планом, негативноохарактеризувавзмовницькутактику гуртка, оскільки вважав, що: «народникогда и нипод каким предлогом…обманыватьне следует. Этобыло бы не простопреступно, нои в видах достиженияреволюционногодела вредно… Если ми будемстремитьсяк освобождениюнарода путемлжи, мы непременнозапутаемся… т.е. будемдействоватьв смысле и напользу реакции» [9, с.514-515].У кінці 1876 рокувнаслідокнегативноїоцінки програмидій з боку Бакуніната проблемамиз постачаннямзброї гуртокрозпадається.Керівництвогуртком взявна себе Я. Стефанович, який продовживпідготовкуповстання. Вінзайнявся організацієюселянськоготовариства«Таємнадружина»та розробивтекст «Святоїприсяги», яка була «затверджена»царем. Післяобряду присягипочали формуватисьгрупи по 25 чоловік, які обралистарост тазобов'язувалисьне сплачуватиподатки тазакуповуватизброю. Радастарост обиралаотамана, якийпідпорядковувався«царськомукомісару»– Найді (Я.Стефановичу).Внаслідокконспіративноїнеобізнаностічленів дружиниорганізаціювикрила поліція.Десятки селянбули засудженнінарізні строкита сотні булиобвинуваченіу співучастіпідготовкиповстання. Вісторіографіїдана змовницькатактика отрималаназву «Чигиринськазмова».
Врахувавшинедоліки «ходінняв народ» напочатковомуетапі представникиреволюційногонапрямку народництвапереконалисяу необхідностістворенняцентралізованої(монолітної)організації, що об’єдналаб представниківрізних напрямківнародництвана основі досягненняспільної мети.Також визріланеобхідністьстворенняєдиної більшзрозумілої(чіткої) програмидій, яка б базуваласьна узгодженнірішень та нарозумінні їїпринципів серед«народу». Такаорганізаціявиникла у Петербурзіу 1876 році – «Земляі воля».
Розглядючизначення тапоширеннябунтарськоїідеології вартозазначити, щодо «Землі іволі» увійшлаціла низкапредставниківцього напрямку: В. Засулич, Я.Стефонович, П. Аксельрод, С. Ковалик, М.Фроленко, Л.Дейч та інші.Незважаючина свою «незначну»чисельністьв організації, на тлі ідеологічногорізноманіттячленів «Земліі волі» даніпредставникисприяли утвердженнюцілої низкипринципів таположень анархізму, що відобразилисьу програмнихдокументахорганізації.Це перш за все«перехідземлі до народу», тобто до тихпрошарківнаселення, щоїї обробляють; принцип колективізму, що проявивсяу праві общинногокористуванняземлею; принципобщинногосамоврядування, що проявлявсяу переході всіхсуспільнихважелів до рукобщини, якамала повнуавтономію таможливістьоб'єднання зіншими общинами.В цих умовахбула розробленанова тактикадій, спрямованана налагодження«живого»зв'язку з народом, яка проявиласьу створенніпостійнихпоселеньреволюціонерівпо селах тамістечках.Основною метоюданої тактикибула підготовканародної селянськоїсоціальноїреволюції, якаготуваласьза допомогоюагітації та«практичноїдії» шляхомбунтів тадемонстрацій.На думку С.Н.Канєва, в 70-х рокахXIX ст.землевольцідотримувалисьбунтарськихпринципів, розробленихна основі теоріїМ. Бакуніна[38, с.169]. Ставшичленами новоутвореної«Землі іволі», бакуністивизнали необхідністьстворенняцентралізованоїорганізаціїна конспіративнихзасадах, алевідкидалинеобхідністьборотьби заполітичнісвободи. Самепринципи проведенняактивної політичноїборотьби таборотьби заполітичнісвободи стали«наріжним»каменему розглядінових методівдосягненнямети. Історикиу характеристиціцього періодувизначаютьперехід частининародниківдо «бланкістської»– змовницькоїтактики веденняполітичноїборотьби наоснові проведенняцілої низкитерористичнихактів.
Усерпні 1879 рокуна петербурзькомуз’їзді«Землі іволі»відбуваєтьсярозкол на основівибору подальшоїтактики дій.Було утворенодві самостійніорганізації- «Народна воля», яка за основуу політичнійборотьбі взялазмовницько-терористичнутактику, та«Чорний переділ», який відкидавнеобхідністьполітичноїборотьби тазалишався напропагандистськихпозиціях.Чорнопередільцівважали, щосоціалістичнийрух без опорисеред народу– «штаббез армії»чи ілюзорнавеличина. Вонидотримувалисьпринципу федералізму.Дана організаціяпоєднала цілунизку принципіванархізму танародницького(селянського)соціалізму, оскільки доїї складу увійшли: Я. Стефанович, Л. Дейч, П. Аксельрод, Г. Плеханов, О.Аптекман. Узв'язку з посиленнямреакції, викликаноївбивствомнародовольцямиімператораОлександраII, частиначорнопередільцівемігрує закордон. Радянськаісторіографіядосліджуючипроцес переходучастини чорнопередільцівдо ліберальноготабору, вкладалав нього своєріднуневідповідністьпринципаманархізму. Іншачастина чорнопередільціввдалась дотактики терористичнихметодів боротьби.
Отже, для 60-70-х роківXIX ст.притаманневзаємопроникненнясоціалістичноїідеї у різнихїї різновидах, яка у своємупоширенні необмежуваласькордонамиокремо взятоїкраїни. У кожнійкраїні підвпливом цихідей зароджувалисьвласні моделіперебудовисуспільства, власні політичнідоктрини тарухи, які мали«народницьку»(народну) спрямованість.Поширення цихідей булозагальноєвропейськимявищем, що усвоїй сутіпротиставлялоідеям імперськоїполітики великихдержав, ідеїзагальногоблага, свободивільної особистості, федералізму.Звичайно, ці"ідеальнісуспільнімоделі" в своїйсуті не розкривалипрактичнихметодів ташляхів перебудовисуспільства, вони лишевимальовувалипевну загальнуконцепцію змін.Такий підхіддозволяв радянськійісторіографіїрозглядатиконцепціїанархізму, яксоціальнуутопію, виходячиз позицій класовоїборотьби таантагонізму, яким, на відмінувід анархічноїмоделі, булипритаманніваріанти пошукукласовоговорога, якийрозглядавсяу формі капіталу(власниківкапіталістів).Дана теза булатією «ниткою», що поєднувалаусі політичнірухи даногонапрямку, алемоделі перебудовисуспільствадецентралізованата централізована, співвідношеннявласностіособистої,індивідуальноїта колективної, значення танеобхідністьдержави у суспільномурегулюванні, значення релігіїта моралі, коженз напрямківтрактуваввідповіднодо своєї ідеології.
У моментпосиленняросійськогонародницькогоруху на йоготеоретичніплатформизвернули увагуродоначальникимарксизму К.Маркс і Ф. Енгельс, поклавши початоккритики народництва, особливо йогоанархістськимі бланкістскимтечіям. Пропагандаідей анархізмуМ.О. Бакуніниммала великийвплив на регіональніорганізаціїI Інтернаціоналу, членом якогоБакунін бувз 1864 р. Тому цяпропагандаі сам змістанархістськоїдоктрини російськогонародника-анархіставикликала різкукритику з бокуК.Маркса іФ.Енгельса, щопризвело довиключенняМ.Бакуніна зросійськоїсекції Iінтернаціоналу.
Народництвопроявилосьяк суспільнийрух, що залишивзначний слідв історіїсоціально-політичноїборотьби російськогонароду за свободуі землю, як особливеявище російськоїкультури і якідеологія, щопоєднує в одинкомплекс економічні, політичні, соціалістичні, філософсько-соціологічніідеї про самобутністьросійськогошляху суспільногорозвитку, російськенародництвомає свою півстолітнюісторію, алеі більш ніжвікову історіясвого вивчення.Як ідеологія, що породилановий світогляд,- світогляд, щовідкидав багатовіковумодель суспільнихвідносин, щоробила однихгосподарями, а інших «рабами».Не варто ототожнюватинародництвоз анархізмом, оскільки народництвопоєднало цілунизку напрямів, що розвивалисьвідповіднодо загальнихтенденційрозвитку революційноїдумки. Данітенденціїеволюціонуваливід формуваннянового світоглядудо практичноговтілення ідейу життя, оскількиакції «ходінняв народ» проводилирізні напрями, проект створенняцентралізованоїорганізаціїналежав революціонерам, що врахувалипопередніневдачі пропаганди.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.2Анархістськийтерор в революційнихподіях 1905-1907 рр

Допочатку революції1905-1907 рр. в Росіїанархісти маливплив переважнона Півдні країни(головні центриОдеса, Катеринослав), а також на Кавказіта в Польщі[38, с. 29].
Внауковій літературііснують думкипро територіальнетяжіння анархізмудо півдняРосії. Восновному цетвердженнябазується нааналізі соціальногоскладу анархістськогоруху. Адже основнупідтримкуанархістиодержуваливід дрібноговласника вособі селянина.В цей час втеоретичнихпрацях П.Кропоткінаосновний акцентробився напроблемахвирішенняземельногопитання. Отже, вирішення цихпроблем сталоголовним утеорії російськогоанархізму.Відносини середселян на думкуанархістів, грунтувалисяна обміні, наособистомуконтакті звиробникомміста, томудержавне втручаннятільки сповільнювалорозвиток села.Держава у розумінніанархістівнамагаласьзаконодавчорегулюватиусі сфери суспільногожиття: «Всепопадает мало-помалупод властьправительства.Ему не хватаеттолько заведованиявсей промышленностьюи торговлей» [43, с.394].
Невирішеністьцілої низкипроблем в аграрномусекторі сприялазростаннюневдоволеннясеред селян, які підтримувалиідею анархічногобунту, вірилив ідеал «вільногохлібороба», який ідеалізувавП.Кропоткін.
Допочатку революціїв анархізмічітко сформувалисьтри основніідейні напрями: анархо-комунізм, анархо-синдикалізмта анархо-індивідуалізмкожен з них бувпредставленийцілою низкоюбільш дрібнихнапрямів. Цітечії, крімрізних програмта цілей, малирізні регіонидій, різні сферисоціальноговпливу, та різніза змістомперіодичнівидання.
I.Напередодніреволюціїбільшістьанархістівбула прихильникамиідей анархо-комуністів(″хлібовольців″).Практичнудіяльністьанархо-комуністипочали з 1903 р.утворивши уЖеневі групу«Хліб і воля».Очолили данугрупу Г. Гогеліа, Л. Іконникова, М. Церетелі, Г.Деканозов, яків Російськійімперії закріпилисвій вплив ум. Білосток таНіжин. У 1903 р.анархо-комуністи(«хлібовольці»)організувалипублікаціюпершого російськогоанархістськоговидання закордоном —журналу «Хлібі воля».На І-муз'їзді анархо-комуністіву грудні 1904 р., уЛондоні буливизначеніосновні стратегічній тактичнізавдання напряму.Головним ідеологоманархо-комуністивважали П.Кропоткіна.В програміхлібовольціввиділялисянаступні пункти:
— Метата основа усіхзмін — «соціальнареволюція, тобто повнезнищення капіталізмуі держави таїхня подальшазаміна анархічнимкомунізмом»(бездержавнимкомуністичнимсуспільством)[36, с.12].
— Революціюповинен розпочати«загальнийстрайк знедолених
як вмістах, так ів селах».
— Головний методборотьби –повстання протиексплуататорів[кан, с.200].
Питанняпро застосуваннятерористичнихметодів боротьбимає вирішуватисьтільки місцевимижителями, залежновід конкретноїситуації. Вопублікованійу 1903 році статті«О терроре»Г. Гогелія визначавтерор як революційнунеобхідність:" Из всех формтеррористическойборьбы – децентрализованныйтеррор мы считаемнаиболее выгодными целесообразным".Террор авторстаттірозглядав урізних формах: аграрний, фабричний, антидержавний,індивідуальнийта масовий.Організаційноюформою об'єднанняанархістівповинна булабути організаціястворена назасадах добровільноїугоди про об’єднанняосіб у групи.Відкидаласьнеобхідністьспівпраці зорганами управління- ДержавноюДумою, Установчимизборами чиіншими політичнимиутвореннямита організаціями.
На2-му з'їзді (17-18 вересня1906 р.) в ЛондоніП.Кропоткінпредставивпроект резолюціїпро економічнийі політичнийаспект революції:«Народнаяреволюция, котораяпродлитсянескольколет… извергнетстарый порядоквообще и глубокоизменит всеэкономическиеотношениявместе сполитическимстроем»[38, с.229].В організаційнихпитаннях П.Кропоткінвсіляко заохочувавсамостійністьанархічнихгруп.
Важливимдля хлібовольцівбуло питаннямайбутньогосуспільноголаду створеногоза принципамианархо-комунізму.ПрихильникиП.Кропоткінауявляли майбутнєсуспільствояк союз абофедераціювільних общин, об'єднанихдоговором, деособа, позбавленадержавногоконтролю отримаєнеобмеженіможливостідля діяльності.Для перебудовиекономікиП.Кропоткінпропонувавдецентралізуватипромисловість, яка почне розвиватисьна основіспеціалізаціїокремих регіонів.В аграрномупитанні П.Кропоткінта його соратникивважали занеобхіднепередати всюземлю, захопленув результатіреволюції, народу, тобтотим, хто її обробляє.Передача земліта її розподілгрунтувалисьна принципіобщинної власності.В умовах революції1905-07 рр. в російськомуанархо-комунізмівнаслідокрізних поглядівна шляхи досягненнямети утворилосядекілька новихтечій:
— «Безначальці»,на чолі з З.М.Романовим іН.Дивногорским(П.Толстой). Воснові ідеологіїцієї течіїлежав тероряк спосіб боротьбиз самодержавством.Піддавалиськритиці консервативніморально-єтичнінорми, що нав’язувалисьсуспільствудержавою. Знищитисамодержавствопередбачалосьшляхом «кривавоїнародної розправи»з узурпаторамивлади.
-«Чорнознаменці».Організаторомі ідеологомчорнознаменцівв Росії бувІ.З. Гроссман(Рощин). Восени1905 р. утвориласьтечія назвапоходить відкольору прапораанархістів(«чорноезнамя»). Вреволюції цятечія відігравалаодну з провіднихролей. Соціальнубазу чорнознаменцівскладали представникиінтелігенції, робітники таремісники.Однією з основнихумов успішноїборотьби вонивважали, створенняширокого масовогоанархічногоруху на основіналагодженнязв'язків з усіманапрямами уанархізмі. Вкінці 1905 р. чорнознаменцірозкололисяна «безмотивних»терористівна чоліз В. Лапідусомта «анархістів-комунарів».Перші вважали, основною метоюдіяльностіпроведення«безмотивногоантибуржуазноготерору», а другівисловлювалисяза проведенняантибуржуазноївійни у формістихійнихповстань.
II.Ідеологамиі організаторамитечії анархо-синдикалізмув Росії булиЯків ІсаєвичКирілловській(Д.І.Новомирській), Борис НаумовичКрічевській, ВолодимирОлександровичПоссе. Основноюметою своєїдіяльностісиндикалістивважали повнета всебічнезвільненняпраці від всіхформ експлуатації.Нове суспільствоявляло собоюсоюз вільнихпрофесійнихоб'єднань робітників.Профспілковаорганізаціяна думку синдикалістів, була вищоюформою організаціїсуспільства.У 1906 році у Петербурзісиндикалістиутворюютьвиробничетовариство– «Трудовийсоюз», яке чисельноохопило понад8,5 тис. робітників.Дане товариствооб’єдналоробітниківта дрібнихвласників, якібули згодніреалізовувативласну продукціюза договірнимицінами. Вонистворили широкумережу продовольчих«лавок».
Зівсіх видівборотьби синдикалістивизнавалитільки безпосередню, пряму боротьбуробітниківз капіталізмому формі: бойкоту, страйку, саботажу, знищення майната фізичногонасильстванад капіталістами.Відданістьцим ідеалампривела синдикалістівдо ідеї проведення«безпартійногоробітничогоз'їзду» та доагітації застворенняВсеросійськоїробітничоїпартії з пролетарівне залежно відіснуючих партійнихподілів [38, с.218].Деякі з цихідей були запозиченіу синдикалістівменшовиками.
Напочатку XX століттяв життя буливтілені деякіідеї В.О.Поссе.Він виступавза створенняспеціалізованихпрофесійнихкооперативів, які мали допомогтиробітникамзахистити своїпрофесійніта економічніінтереси. Створеннятаких кооперативівдозволило буникнути збройнихметодів боротьбиз самодержавствомта не застосовуватитерор як засібвпливу насуспільство.
Д.І.Новомирськійв роки революціїочолював організаціюсиндикалістівв Одесі, де видававпрограмніброшури синдикалістів.Одеса вважаласяцентром синдикалізмув Росії.
III.В Росії до початкуреволюції1905-1907 рр. зароджуєтьсятечія анархо- індивідуалізму.Основнимипредставникамианархо-індивідуалізмув Росії булиО.Віконт, Н.Бронський, О.Боровий. Ідеологиіндивідуалізмубрали за основуабсолютнусвободу особияк початковумету та кінцевийідеал. У періодреволюціїанархо-індивідуалізмбув репрезентованийцілою низкоюрізновидівіндивідуалістичногоанархізму:
1.Містичнийанархізм.Ідеологомданого напрямубув Г.І.Чулков, який у період1905-1906 рр. розробивосновні постулатимістичноїтеорії анархізму.Основнимипредставникамиякого булаінтелігенція: поети і письменники– З.М. Гордецкий, В.І. Іванов, Р.І.Панчох, Л.Жердин, К.Эрберг таінші. Вони відкидалиреволюційність, а основою суспільнихзмін вважаливнутрішню змінуособистості, яка у різнихситуаціяхстояла вищеконфлікту.Містичнийанархізм наперше місцеу своїй теоріїставив розробкупитання внутрішньоїсвободи особистості, яка розглядаласьяк особливаумова розвиткута еволюціїсуспільства.Високі моральніякості особистостіта критичнаоцінка інформаціїмали сприятипереходу відвнутрішньоїеволюції особистостідо розробкишляхів та методівреорганізаціїсуспільства.
Надумку А.Л.Нікітіна, основним ідеологічним«девізом»містичної течіїв анархізмібула боротьбаз догматизмому релігії, філософії, моралі, політиці, тобто під містикоюприховувавсянерелігійнийособистийдосвід. Розробляючивласний світоглядмістики переступаличерез релігійнустатику, якарозглядалазначення людськогожиття у спробахвідродженнявтраченого«земного раю».Розвиток суспільствана думку ідеологаданого напрямуГ.Чулкова, грунтуєтьсяна процесізвільненнявід одноплановості, обмеженостіособистостіу розуміннівсіх суспільнихпроцесів. Наоснові цьогопринципу грунтуваласькритика матеріалізму.У 1906 р. цей напряморганізовує– «ЧернийКрест помощинуждающимсяи заключониманархистам»[58, с.94-98].
2.Асоціативнийанархізм.Був представленийв Росії в особіЛева Чернова(псевдонімП.Д.Турчанінов).Його концепціябула розробленана основі працьМ.Штірнера, П.Прудона іамериканськогоанархістаВ.Р.Теккера.Турчаніноввиступав застворенняполітичноїасоціаціївиборців. Основнимметодом боротьбивважав систематичнийтерор.
3.Антиінтелегентськийанархізм. ".Творцем і теоретикомданого напрямубув В.К.Махайській(псевдонім — А.Вольський).Махаєвці", який розглядавінтелегенцію, як специфічнийексплуататорськийклас, що створивнауковий соціалізмдля свідомоїомани робітників.Він характеризувавреволюцію 1905, як «революциюгоспод»Махаєвцідемонструваливороже ставленнядо інтелігенції, влади і капіталу.[38, с.234].
4.Ще до початкуреволюціїактивізуваласьдіяльністьідеологівхристиянськогоанархізму.Основи даноговчення розробивЛев МиколайовичТолстой, якийрозглядав усісуспільні зміниз позицій гуманізму.Толстовствобуло своєрідниммирним, напіврелігійнимваріантоманархізму вРосії. Лев Толстойніколи прямоне називав себеанархістом, проте низкапостулатіванархізму: категоричнезапереченнядержави, відмінасмертної кари(як прерогатививлади) поєднувалихристиянськутеорію Л.М.Толстогоз анархізмом.Толстовціорганізуваливидання цілоїнизки газетта журналів, які закликалилюдей об'єднуватисьу комуни. Членикомун проповідувалипринциписамоврядування, відмови відучасті в державномужитті: сплатиподатків, службив армії. Все цевносило свійвнесок в розвитоканархізму вРосії. Комунитолстовцівпроіснувалив Росії до 1930-хрр. і були остаточнорозгромленібільшовиками[80, с.14].
В1901 р. в Лондонівийшов першийномер журналу«Вільнеслово»під редакцієюВ.Г.Черткова, де пропагувалисьідеї християнськогоанархізму наоснові принципу:«непротивлениязлу насилием».
Толстовцівідкидалиреволюцію якметод боротьби, сповідувалипринцип аполітизмута заперечувалинеобхідністьорганізаціїза партійнимизразками. Вонипрагнули зруйнуватиіснуючий поміщицькийустрій, не роблячиакценту наполітичнійборотьбі, якапороджуваланасилля: «спасениене в насильственнойреволюции, ав христианскомосвобождении».Толстовцікритикувалимолодь за поспішнийрадикалізм, вони закликалидо пасивногоспротиву владі.Вони розуміли, що молодь задопомогоюреволюціїпрагне швидкихсуспільнихзмін, а не розмірковуваньпро особистесамовдосконалення[38, с.235-236].
Надумку А.Нікітіна, поширеннюанархістськихідей у кінціXIX-поч.XXст. сприяв процеснаростанняконфліктноїситуації нарівні «Особистіть-Суспільство», що почався укін.XIXст.В цих умовахвідбуваєтьсяпроцес звільненняособистостівід «рудиментарних», феодальнихінститутівдержави. Зародженняринкових відносинстає каталізаторомнаростаннявідчуттябезпорадностіособи, тобтоособистістьв умовах збільшенняконкуренціївідчувала себенезахищеноюперед капіталом, оскільки жоднихмеханізмівзахисту (трудовогозаконодавства, визначеннястатусу робітника)розробленоне було. Ці процесипороджували«бунт» індивідуальності, яка втрачалабагатовіковісоціальнізв'язки. Суспільнареакція, реакціяіндивідуальностіна ці процесимала кількапроявів: першийпрояв мав формубунту, якийідеалізувавсятеоретикамианархізму уромантичнихпоглядах вминуле; іншаформа проявуанархізмупов'язана зсиндикалізмом, оскільки всвоїй основісиндикалізмапелював доідеалізаціїісторії кооперативногоруху Середньовіччяу формі гільдійта цехів. Напочатку XXст.кооперативнийрух трансформуєтьсяу професійнісоюзи — профспілки, що виконувалифункцію «протектора»своїх членівв жорсткихумовах ринку[58, с.91].
Засвоїм соціально-економічнимі політичнимхарактеромреволюцію1905-1907 рр. анархістиохарактеризувалияк буржуазно-демократичну, яка усунулаперешкоди дляподальшогорозвитку капіталізму.РозробленаП.Кропоткіниманархістськатеорія «соціальноїреволюції»у 1905 р. не буласприйнятаприхильникамианархізму вРосії. В данийчас російськийанархізм бувпредставленийрізними напрямами.В творах П.Кропоткінаперіоду революціїпродовжуєрозвиватисьтеорія революціїзалежно відзміни суспільнихподій. На сторінкахперіодикиз'являютьсязаклики до«самовооружения»населенняз метою проведеннязбройногоповстанняробітників.Він вважав, щоросійськомународу слідпровести «великуреволюцію»та «глибокийекономічнийпереворот».На думку радянськогодослідникаМ.В Пономарьова, анархістинамагалисьпоєднатибуржуазно-демократичнуреволюцію зсоціалістичною,і намагалисяперескочитичерез демократичнийетап [62, с.54].Дана характеристикапов'язана зкритикою анархістамипроектів створенняреволюційногоуряду: «Пора, давно покинутьиллюзию революционногоправительства, за которуюпришлось столькораз … так дорогорасплачиваться… никакоеправительствоне может бытьреволюционным»[43, с.399].
Зпочатку 1904 рокупосилюєтьсяроль анархістськихорганізацій.За 1905-й кількістьміст, в якихдіяли анархістськіорганізації, зросла з 15-тидо
73-ох.Вони поширилисвій вплив назначну територіюРосії – відПетербургудо Закавказзята ДалекогоСходу. Принципаполітизмузавадив анархістамстворитицентралізовануорганізаціюза партійнимпринципом, якаочолила б керівництворегіональнимиорганізаціями.Добиваючисьрозширеннясвого впливу, анархістиорганізовувалишироку пропагандустворивши біля16-ти друкарень, які публікувалиброшури і листівки.В еміграціїта в Росії анархістивидавали біля20-ти газет іжурналів[38, с.388-389].
Насторінкаханархістськоїпреси тактичналінія анархізмухарактеризуваласяяк постійнийбунт, безперервнеповстання протиіснуючогосуспільногоі державногоустрою на основітактики «пропагандидією». Анархістинерідко закликалинарод готуватисядо збройногоповстання.Анархістськібойові дружиниздійснювалитак званий«безмотивнийтерор». В рокиреволюціїтактика політичногоі економічноготерору, експропріаційу анархістівнерідко зводиласьдо грабунок.За рахуноквилученихкоштів анархістськігрупи створювалитак звані «бойовоїкаси», з якихчастина коштівпередаваласьробітникам.В 1905-07 рр. до анархізмудолучилосячимало злочиннихелементів, якінамагалисьприкрити злочиннудіяльністьідеологієюта революційноюнеобхідністю[38, с.245].
Проблемиспіввідношенняанархізму татероризмудосліджувалиВ.Ліпкан таД.Никифорчук.У своїй праці«Боротьба зтероризмом»науковці розглядализародженнятероризму вісторичнійретроспективі.Науковці зазначали:«наріжнимкаменем анархізмує негайне знищеннядержави, притероризмі ж, у більшостівипадків, ідевплив на невизначенеколо осіб, якістановлятьсубстрат держави..., тобто, якщоанархізм усунедержаву, цепослужитьдеструктивнимчинником длятероризму, бопозбавитьостанній об'єктавпливу… Тобтоза певних умовнеобхідністьу ньому відпадесама собою… убільшостівипадків(тероризм-см.)не є кінцевоюметою, а є лишезасобом досягненняпоставленихцілей „[14, с.40,41].Анархістиведуть постійнуборотьбу здержавою як“джерелом»влади, їм байдуже, хто з осібрепрезентуєцю державу: доки існуєдержава, дотианархістибудуть боротися.Звичайно з вищенаведеноїцитати помітнийнерозривнийзв'язок анархістськоїідеології тапрактики терору, але крім "ідейних"анархістівзначна частинаанархістіввикористовувалатерор у будь-якійформі(політичній, економічний)для задоволеннявласних інтересів.Дану тезу ухарактеристиціанархістськоготерору висвітлювавО.Будницький:«ничьи интересыони объективноне выражали…и выражалисвои, именносвои интересы– интересылюдей,… стремящихсяк самореализациии для начала– к устранениювнешних дляэтого препятствий»[16, с.39].
Анархістськийтерор як засібвпливу не бувсуто російськимявищем. Деякіанархістськігрупи Європита Америкиперейшли дотактики прямоїдії (терористичнихметодів боротьби)які, набулипопулярностісеред революціонерів.Зрозуміло, щотерор завждипривертаєбільше суспільноїуваги, ніж мирніі конструктивніформи діяльності.Хвиля анархічноготерору кінцяXIX – почала ХХв. в історіографіїотримала назву«Равашольовщіни»– на честь відомогофранцузькоготерористаРавашоля. Жертвамианархістівстали італійськийкороль і австрійськаімператриця, президент СШАі багато іншихдержавнихдіячів. В деякихвипадках подібніакції трактувалияк відплатаза те, що деякіполітичні силичи особистостіне рахувалисяз ініціативоюанархічнихгруп. На думкуП.Рябова, політичнівбивства булиактами відчаюодинаків, якісмутно уявлялисобі значенняідей анархізму[81, с.15].
ДослідникВ.Савченко устатті «Анархістськийрух в Україніу 1905-1907 рр.»розглядавпрактичневтілення ідейанархізму.Одним з аспектіврозкритих устатті булизначення тароль тероруу практиціанархістів.Терор анархістівнауковецьрозглядав упорівнянніз іншими політичниминапрямами, щовзяли на озброєннятактику терору.Зокрема авторстатті порівнювавпрактику тероруесерів та анархістів.Для есерів надумку дослідника, була притаманна"індивідуальна"тактика тероруспрямованапроти монаршоїродини, міністрів, великих князів, що мала на метігучний політичнийта суспільнийрезонанс. Тактикаесерів булапов'язана зстоличнимиколами політиківта інтелегенції, які планувалипродовжитиподальше революційнереформуваннядержави. Тероранархістівавтор статтіхарактеризуєяк «провінційний»(масовий)спрямованийпроти «сатрапіввлади»на місцях (упровінціях): власниківкрамниць, директорівфабрик, рядовихполіцейських.Дана тактикагрунтуваласьна принципіаполітизму, що заперечуваворієнтаціюна столицю якцентр влади, уособленнядержави таосередок політичноїборотьби. Тероранархістівна думку В.Савченкахарактеризувавсясвоєю полівекторністю, що виявиласьу політичнійта економічнійсферах. У практичномувтіленні відфізичногознищення допрактикиекспропріацій– економічногопослабленняворога — державита власників-капіталістів.
Дляпорівняннянаводятьсястатистичніданні застосуваннятерористичнихметодів боротьбиу період з 1902-1909рр. Есери у цейперіод провелиу Російськійімперії приблизно300 терактів «протиособистостей», а анархістиу південно-західнихгуберніяхімперії провелибіля 500 терактіву яких загинулоблизько 600 осіб.У різних джерелахдане числоколиваєтьсявід 600-700 осіб цепов'язано зспрямуваннямтерору, оскількидосить частожертвами тероруанархістівставали робітникита односельчани, які мали відміннупозицію у політичнійборотьбі. У1906-1908 роках у ПівденнихгуберніяхРосійськоїімперії анархістськігрупи (організації)існували у 120населенихпунктах. Чисельноці організаціїоб'єднуваливід 4-4,5тис. активістівта бойовиків[69, с.1-2].
Сучасникиподій 1905-1907 рр.Розробиликласифікаціюанархізму заспрямуванням, тобто, почаливиділяти «південний»анархізм –терористичний, агресивний, масовий, відрізняючийого від «північного»анархізму –кабінетного, поміркованого, пропагандистського,іншими словами– «столичного».
Анархістська«пропагандадією» повиннабула підштовхнутимаси до рішучихдій у боротьбіз владою нашляху неминучоїсоціальноїреволюції, щомає знищити«cоціальнихпаразитів».Хлібовольцікористуючиськонцепцією«пропагандидією» розробилитактику — особистоїініціативиу терорі, щомало продемонструвативищий прояв«свободи особи»вільної відвказівок організації.
Південнийрегіон Російськоїімперії став«полігоном»теорій таекспериментів, оскільки тутрепрезентованівсі напрямкианархістськоїтеорії: анархо-комуністи(«хлібовольці»,«безначальці»,«чорнознаменці»,«безмотивники»,«комунари»), анархо-синдикалістита анархо-індивідуалісти(містичний таантиінтелегентський).Всі перерахованінапрями розглядалитерор як «революційнунеобхідність»відрізняючисьлише за спрямованістютерору: масового, економічного,«адресного»чи «безмотивного».
«Столицями»анархістськогоруху в Російськійімперії стаютьнайбільшіпромисловіцентри «напівденнихокраїнах»: Одесаі Катеринослав(Дніпропетровськ).Крім анархістівОдеси і Катеринослава, основна маса«південних»анархістівбула породженнямміських слобідокДонецько-Криворізькогопромисловогорайону чипатріархальнихєврейськихґето ЦентральноїУкраїни. Посиленнярадикальнихнастроїв танечіткістьпрограм анархістськихорганізаційпов'язано знезначнимвідсоткомінтелегенціїу складі анархістськогоруху, що сприяловідірваностівід магістральнихполітичнихта культурнихпроцесів.
Особливостізародженнята розвиткуанархістськогоруху можнаспробуватипояснити наоснові положеньрізних теорій.«Теоріявнутрішньогоколоніалізму»концептуальнорозглядає поділсуспільствана «Центрта Переферію».«Центр» контролюєосновний неподільнийресурс – владу, він провадитьдискримінаційнуполітику повідношеннюдо «переферії», що грунтуєтьсяна економічній, політичнійта національнійдискримінаціївнаслідокшвидких процесівмодернізації.Рушієм конфліктуу даному випадкустає економічнавідсталість«переферії», а конфлікт стаєнаслідкомдискримінацій.З запровадженняммашинноговиробництваекономічнівідмінностіміж «центромта переферією»поглиблюютьсязначною мірою.В цих умовахнерівномірністьрозвитку регіонівта поява «нових»міст в якихчисельно зменшувавсявідсоток інтелегенціїв процесахурбанізації.Так, відбуваєтьсячисельне збільшенняробітниківу складі революційнихорганізаційцей процесознаменованийпоявою маргінальногосвітоглядусеред молодихреволюціонерів.Формуваннянового світоглядувідбуваєтьсяв умовах, коли,«переферія»залишаєтьсясировиннимпридатком(аграрною), відірваноювід центрівполітики такультурногожиття, що і породжує«спрощений»світогляд урозуміннізначення танеобхідностідержави, а боротьбаз державоюведеться уформі знищенняїї «представників»та багатихкапіталістів[27, с.52-54].
Українськаментальністьпочатку XXст. у Пд. губерніяхформуваласьяк «анархічна»,індивідуалістична, що часто-густоігноруваладержавністьта ідеалізувала«козака Мамая»[69, с.4]. Дана тезамає деякі риситеорії «премордіалізму»(англ. Рremordial- спадок), якахарактеризуєспадкове походженняменталітету, який поколінняуспадковуютьвід нащадків.Дану тезу висловивМ.Боровик устатті «Анархізмв Україні 1917-1921рр: закономірністьчи випадковість?».Автор статтірозглядаваспект існуванняв Україні специфічнихтрадицій козацької«вольниці», що зумовилоособливу схильністьукраїнськогоселянствачинити опірбудь-якій владі[13, с.30]. При цьомуавтор наводитьцілу низкуконтраргументівдо цієї теоріїна основі сумнівіввисловленихН.Яковенко, стосовно здатностісоціуму утримувати«живу пам'ятьпро минуле».На думку М.Боровика,ідеалізацієюкозацтва займаласьінтелегенція, яка як ми вжезазначали булапредставленау анархічномурусі у незначнійкількості[13, с.30].
Фіксаціявченими різнихдискурсівпричин зародженняконфлікту –їх прочитання, з одного боку, як засобу реалізаціїцілей, з другого– як самодостатньоїдля групи мети, призвела доїхньої деверсифікаціїна реалістичніта нереалістичні.На думку М.Гона, перший типспрямованийна об'єкт, якийвикликає фрустраціюгрупи. Відтакконфліктперетворюєтьсяв функціональнийзасіб для досягненнягрупою конкретнихцілей та програмнихдиректив. Другий- нереалістичнийвисовує Л.Козер, зумовлюєтьсяне антагонізмомцілей різнихгруп, а виступаєзасобом розрядкипринаймніодного з суб'єктіввзаємодії.Тобто одна згруп у конфлікті«випускає пару», що і є причиноюдосягненняпевних «цілей»групою, що дозволяєвизначити данийконфлікт якнереалістичний, тобто такий, що втративспрямування(мету). Дотримуючисьданої класифікаціїконфліктів, варто зазначити, що українськийідеал був «замішаний»на волюнтаризмі, непокорі тавиправданнінасильства, що надавалоборотьбі здержавою метита сенсу, оскількиукраїнці бачилив державі лише«гвалтівника»[27, с.52-53]. З іншогобоку на думкуМ.Савченка, дляросіян виступпроти основсвоєї державибув «святотатством».Цієї тезидотримувавсяросійськийісторик І.Орлов, він вважав, щоросійськагромада попривсі суперечностіу відносинахз владою немислила себепоза общиноюта сферою державноговпливу [13, с.26].
Науковцістверджують, що українськомусуспільствупочатку XXст. притаманнаособлива світоглядна«детермінанта», яка сприяласприйняттюта поширеннюідей анархізму, а її витокислід шукатив особливостяхсуспільногорозвитку окремихрегіонів Російськоїімперії. Якщохарактеризуватидану тезу зпозицій марксистів,- економічнийфактор стаєвизначальниму формуванніпротистояння, оскільки негативнінаслідкиіндустріальноїмодернізаціїстали причиноюпояви масизубожілих, соціальнодезорієнтованихлюдей, які булиготові підтриматинайрадикальнішізаклики доруйнуванняіснуючих системна основі суспільногоантагонізмупородженогоприватноювласністю[28, с.26].
Вцих умовахзароджується«армія соціальноговибуху», якашляхом боротьби(революції)прагне завоюванняземлі, а справедливийперерозподілякої стає основоюпропагандибільшостіполітичнихсил, в тому числіі анархістів.При цьому відеології тапрактиці анархізмуперіоду 1905-1907 рр.суспільні групита інститути, що перешкоджаютьвирішенню цьогозавдання викликаютьворожість, щостворювалосприятливий«грунт» дляпоширенняантиетатистськихта егалітарнихідеологій, щопротиставлялисебе макіавеллізмудержави.
Поширенняідей анархізмуна найбільшурбанізованіта промисловірегіони Донбасута Запоріжжявизначалисьрозкладомтрадиційнихсуспільнихкультур. Невипадково, щосеред членіванархістськихосередківзначну частинускладалипролетаризованіелементи: селянита робітникиу першому поколінні, які аналогічночастині рядовихвійськовихне втратилизв'язку з селянськоюобщиною [13, с.27].
Щеоднією важливоюскладовою дорозумінняпричин поширенняанархізму у1905-1907 рр. стала теорія– «Ми-Вони», якау практичномурозумінніпроявиласьне тільки уформуванніопозиційнихвладі політичнихгруп, але і устворенніреволюційнихорганізаційу даному випадкуу формі – «Ми»з власною ідеологією, метою, цілямита завданнями, які протиставилисебе владі, державі, капіталістамта регіональним«сатрапам»– «Вони». Основоюданої теоріїу даному випадкуна нашу думку,є формуваннянового світогляду- «неонігілізму»серед дезорієнтованої, асоціальноїмолоді, що поривалаз давніми традиціямивіри, родини, громади ставшина шлях боротьбиза власне бездержавнемайбутнє.
В.Савченковизначав декількавікових тапсихологічнихтипів притаманнихпредставникаманархістськогоруху 1905-1907 рр.:
1)Анархісти булинаймолодшимипредставникамисеред революціонерівРосійськоїімперії. Середнійвік – 15-17 років, вони моглипретендуватина звання молодіжнихорганізацій.(За підрахункамиВ.ЄрмаковаанархістиРосійськоїімперії на 58%складалисьз неповнолітніх, осіб до 19 років)[69, с.97].
2)Психологічнимтипом анархіста«бойовика»періоду революціїстає молодаособа – юнак, представникмаргінальнихміських прошарків, що був тіснопов'язаний зкримінальнимсвітом. Експропріаціїдля таких анархістівстали не тількиджерелом поповненнякоштів для«революційноїнеобхідності», але й способомздобуття «кишеньковихкоштів».Дані особистояли намаксималістськихпозиціях –швидких тадокоріннихсуспільнихзмін, відкидалиідею «пасивної»революційноїпропагандипідтримуючиідею «пропагандидією».
3)Іншим психологічнимтипом анархіста– є молодийселянин-бунтарсвітогляд якогоформувавсяв осередкубідняків танаймитів. Такіселянські групидосить частовдавались дотактики «прямоїдії» таекспропріаційспрямованихпроти місцевоїеліти. Саме втакому осередкуформувавсясвітоглядН.І.Махна, що уперіод революції1905-1907 рр. був членомселянськоїтерористичноїорганізаціїбратів Семенютз Гуляй-Поля.
Занаціональнимскладом запідрахункамиО.Іванова ванархістськомурусі переважнубільшістьскладали євреї(до 50%), росіяни(41%), українці (до35%) [69, с.3].Більшістьанархістівдо початкуреволюції1905-1907 рр. у віці 15-17років проходили«політичнупідготовку»у лавах поміркованихпартій. Партійнаробота, пропаганда, дисциплінабули не до вподобишукачам «політичногоекстриму».Лідери та бойовикибули переважнобез середньоїосвіти, щозумовлювалохарактер таспрямуваннявимог анархістів.
«Пересічнаособа» увеликих губернськихмістах намагаєтьсявідшукати сенссвого буттяу боротьбіпроти держави, не справедливихзаконів, і цяборотьба часоммає доситьспрощену ідеологію, яка вміщуєтьсяв ірраціональномусловосполученні– «Бей гадов!»(під «гадами» були приховані: поліція, чиновники, буржуа) [69, с.5-6].
Розглянувшитеоретичнийблок, що визначавпричини зародженнята поширенняанархістськихідей під часреволюції1905-1907 рр., що визначавсоціальну базута опору анархізму, визначав психологічніта вікові особливостічленів анархістськихорганізацій, що визначавформування«нового» світоглядуперейдемо дорозгляду практичноїдіяльностіанархістівпід час революції.
Наприкінці1903 р. в Одесі з«махаєвців»створюєтьсяанархістський"Союзнепримиримых",який починаєпереходитидо терористичнихметодів боротьби.Очоливсоюз "єлизаветградськийміщанин" КапєльЄрделевський.У 1904 р. в Одесівиникає анархо-комуністичнагрупа «хлібовольців»Мойсея Меца, що організувавзамах на одеськогоградоначальникаі поліцмейстера.
Доберезня 1905 р. вОдесі булоарештовано55 анархістів.У листопаді1905 р. в Одесі діялобіля десятианархістськихорганізацій, які об'єдналиблизько 200 членів.Мода на анархізмбула «підкріплена»жахаючимиактами «безмотивного»терору в грудні1905 р. – січні 1906 р., що прокотилисяОдесою. У цихакціях загинулоі було важкопоранено більшніж 30 людей. П’ятьбомб були кинутів кав’ярнюЛібмана, у самомуцентрі Одеси; кілька бомб– у групу «черносотенців», козаків і святковуюрбу народу, що зібраласяна Соборнійплощі; бомбилетіли й у рядисолдатів, напараді. Новимижертвами"безмотивників"стали: власникі три прикажчикимагазину, уякому відмовилисядавати гроші«на революцію»."Безмотивники"вважали, щосмерті заслуговуєбудь-який«білоручка», багато одягненіперехожі, завсідникиресторанівта кафе. Немотивованівбивства «багатих»розглядалисяяк єдиний шляхдо рівності.
В1906 р. в одеськихтерористівз’явилося нове«підкріплення».До терору перейшлащойно створенаПівенноросійськагрупа анархо-синдикалістів"Новыймир" (лідерЯнкельКрілловський-Новомірський).Синдикалістивважали, щопроводятьвинятково«економічний»терор. Вонипідірвали двавеликих пароплавикомпанії «РОПИТ», вбили капітанапароплава йадміністратораз метою підтримкистрайкуючихморяків. Цебула найчисленнішаанархістськагрупа в Україні, що об'єдналадо тисячі членів(моряків, вантажників, робітників, босяків) [69, с.6-7].
1907рік в Одесігримів терором«Робітничоїанархістськоїгрупи Півдня».Група займаласяпідпаламиекономій наоколицях Одесиі «тероромпомсти» (вбивствоначальникав’язниці, замахна одеськогополіцмейстера, спроби підірватисадибу Пурішкевичаі будинок «Союзарусского народа»).Анархістипровели 6 великихекспропріацій, що принеслиїм близько 300тис. крб. золотом.За частинугрошей бувстворений"Боєвийінтернаціональнийзагін анархістів-комуністів"– для підготовкиповстання вОдесі, Катеринославі, Києві, на Чорноморськомуфлоті.
Уперіод реакціїанархістиактивізуютьвласну діяльність, що проявилосьу планах підготовкита проведення«анархістського»повстання(бунту), що малопокласти початокформуваннябездержавногосуспільства.
Розпочати«анархістське»повстанняпланувалосяна весні 1908 р., алена початку 1908р. поліція розкрилавсю анархістськумережу на ПівдніУкраїни. Після1908 р.за ґратамиопинилося до400 бойовиків іактивістів, анархістськогоруху в Україні.Одночасно звеликимианархістськимиорганізаціями, що на гроші від«ексів» здобувалине тільки динаміт, але і видавалигазети і листівки, в Одесі з’явиласябезліч дрібних«стихійних»анархістськихбанд (кожнаналічувалавід 10 до 50 членів):"Чёрныйсокол","Чёрнаямаска", «Смертьбуржуазии»,«Чёрный ворон»,«Ястребы»,«Шантажисты»,«Вольный сокол»,«Безвластие»,«Молодая воля»,«Вымогатели».Ці групи малочим відрізнялисявід звичайнихбандитськихугруповань, тільки злочинивони маскувализа «революційнимигаслами»[79, с.7-8].Крім ідеологічноорганізованихгруп діяла ціланизка селянськиханархістськихгруп: «Вільнагромада»,«Селянськийсоюз»«Союзкрестьян-синдикалистов»,«Союз бідниххліборобів», які такожзастосовувалирізну тактикуборотьби звладою. Самев осередкуселянськоїанархістськоїорганізаціїформувавсясвітоглядН.Махна. Українськийменталітетнародив вжеу 1919 р., феноменмахновськогоруху, який затягу свою орбітусотні тисячмешканцівПівдня України.Недарма колишнійтерорист –Нестор Махно– зумів сформуватианархістськуармію у 80 тис.осіб (подібногоне було нідеу світі), а Українастала тереномнебаченогоексперименту– «будівництваанархії».
Доситьзмістовнийопис суспільноїситуації післяреволюції1905-1907 рр. наводитьП.Кропоткіну своїх спогадах:«Правительственныймеханизм, имеющийзадачей поддержаниеcуществующегопорядка, ещедействует; ноего испорченныеколеса то итело цепляютсяи останавливаются.Его воздействиена обществостановитсявсе более иболее затруднительным, а недовольство, вызываемоеего недостатками, все растет.Каждый деньприносит ссобой новыетребования.»Здесь нужныреформы! Тамнужна полнаяперестройка!"- кричатсо всех сторон.«Военное дело, финансы, налоги, суды, полицию- все этонужно переделать, всех устроитьна новых началах»,- говорят совсех сторон.А между тем всепонимают, чтони переделать, ни преобразоватьпонемножкунельзя, потомучто все связаноодно с другими переделыватьпридется всеразом. А какэто сделать, когда обществоразделено надва открытовраждебныхлагеря? Удовлетворитьодних недовольных,—значит, вызнатьнедовольствов других" [43,c.402].
Такаоцінка суспільноїситуації таролі державиу її вирішенніу повній міріза розрахункамиП.Кропоткінавписуваласяу рамки суспільноїкризи, що нищитьсуспільствоз середини(соціальнодиференціює)та розкладаєоснови держави, що поступововтрачала механізмивпливу. Данаситуація урозумінніП.Кропоткінамала статикаталізаторому поширенніідей анархізму.На нашу думку, така оцінкабула трошкипоспішною, оскільки самецей період ужитті «адепта»анархізму бувпов'язаний зполітичноюеміграцієюза кордон, щостворювалоумови для«викривленого»розуміннявнутрішньо-політичноїситуації удержаві, якапереживаласвоєрідне«затишшя» передпочатком реакції.Реакція державистане адекватнимвикликом общині, яка почне свійрозпад з початкомаграрної реформи, вона проявитьсяу швидкомувикритті тазнешкодженнідрібних анархістськихорганізацій, які керуючисьпринципомаполітизмуу політичнійборотьбі незмогли утворитицентралізовануорганізаціюздатну революційновиступити протиоснов державиєдиним (монолітним)фронтом. Данийпринцип відкидавнеобхідністьучасті у будь-якихпредставницькихорганізаціяхстворенихдержавою, щостворювалоперешкоди дляпоширення ідейанархізму середполітичнихкіл. На нашудумку, участьу цих організаціяхсприяла б збільшеннюавторитетуідеологічноїдоктрини анархізму, яка змогла бдонести своїідеї до ширшогокола осіб. Отже, революцію1905-1907 рр. анархістисприйняли якбуржуазну, щолише прискоритьрозвиток капіталізму, а не вирішитьусіх проблем, що назріли усуспільстві.На початку XXст. в осередкуанархістськогоруху склаласьситуація аналогічнаситуації 60-70 хроків XIXcт., коли«каменем спотикання»між різниминапрямами ванархізмістають формита методиреволюційноїборотьби, щоі породжуваловнутрішнюконфронтаціюта організаційнунестабільністьанархістськогоруху. Тактика«прямоїдії» тарізних різновидівтерору розробленихта практичновтілених анархістамив повній мірівписуваласьу Бакунінськутезу: «Страстьк разрушениюесть творческаястрасть!», щовідображаланастрої революційноналаштованоїмолоді у російськомусуспільстві.У цей періодсеред молодівідбуваєтьсяпроцес формування«нового» революційногосвітогляду, світогляду- «неонігілізму», що завоювавсерця тисячмолодих людейу імперії.
Кризаанархізму, щопочалася напочатку 1908 р. узв’язку з тотальним«загальноімперським»провалом, привеладо швидкогоі повного затуханняанархо-терору.Від середини1909 р. поліцейськірапорти фіксуютьтільки окреміакції анархістів.Але головне– загальна«мода» на терористапройшла ще у1908 р., суспільствовідійшло від«революційногошоку» і виправданнятерору, «прямідії» втратили«героїзм» істали вважатися«гріхом» ізлочином[69, с.10-11].
Анархізму період міждвома революціями(1907 – 1917 рр.) характеризувавсяновими хвилямиреволюційноїактивностіта політичноїборотьби. Так, у листопаді1910 року помираєосновоположникхристиянськогоанархізму –Л.М. Толстой.Похорони одногоз «адептів»анархізмупереросли уширокомаштабнуполітичну акціюз оголошеннямостанньої воліпокійного тареволюційнимиполітичнимипромовамиучасниківпроцесії.
Анархістианалізувалиуроки першоїреволюції. Вонинамагалисьврахувати усіпрорахункизроблені у 1905році: «Да, пораиллюзийзавершилась.Первый штурмотбит – и надоготовить второй»[38, с.251]
До1914-го року, надумку Кропоткіна,«наступивсприятливийчас». Але доцього часувідбувся розколі серед анархістіву зв'язку з початком"імперіалістичної"війни. Власнеставлення доучасті країниу війні сприялорозколу таборуанархістівна соціал-патріотівна чолі з П.Кропоткінім, які на основіпринципу патріотизмувиступали зазахист Батьківщинивід агресивнихпланів Троїстогосоюзу, що розв'язавімперіалістичну, загарбницькувійну таінтернаціоналістів, що засуджувалиучасть революціонеріву військовихдіях залишаючисьна позиціяхможливостівикористаннявійни у революційнихцілях. У періодміж двома революціямиактивізувалисясиндикалісти, які розпочалиширокомаштабнупропагандупублікуючилистівки ззакликами довідкритоїреволюційноїборотьби.
Вцілому анархістамв цей періодтак і не вдалосяактивізуватися.Загалом кількістьанархістськихорганізаційв Росії у цейперіод суттєвозменшилась.
Протепісля Лютневоїреволюції 1917р. анархістизнову різкоактивізувалисвою діяльність.І цей періодвважаєтьсярозквітоманархізму вРосії [37, с.257-258].
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.3Анархізм вРосії у 1917 році

1917рік ознаменувавсяпроведеннямдвох революцій, які кардинальнозмінили основисуспільногоустрою Російськоїдержави. Ситуаціяу таборі анархістівв організаційномуплані кардинальноне змінилася.Анархістськатеорія у подіях1917 року репрезентованатечіями анархо-комунізму, анархо-синдикалізмута індивідуалістичногоанархізму.Домінуючупозицію наарені міжпартійноїборотьби займалипредставникианархо-комунізму.
Середлідерів анархо-комунізмувиділялисьА.Атабекян,І.Блейхман, О.Ге, А.Карелін.Подальшу розробкутеорії анархо-комунізмупродовжив П.О.Кропоткін, якийу травні 1917 р.повернувсяз політичноїеміграції.
В періодз 1905-1917 рр. анархо-комуністипережили декількарозколів.
Відортодоксальниханархо-комуністіввідділилисьанархо-кооператори, які об'єдналисьнавколо групи«Почин», що почала видаватиоднойменнийжурнал. Данагрупа на основівласної теоріїпочала розглядатиможливістьшвидкого переходувід капіталізмудо соціалізмубез будь-якихпроміжних(перехідних)етапів [38, с.263].Іншим важливимаспектом, щоспряв розколусеред анархо-комуністів, було ставленнядо участіреволюціонеріву військовихдіях на фронтахI-оїсвітової війни.Представникианархо-комунізмудо 1917 р. налагодилидіяльністьу 59 населенихпунктах Російськоїімперії. Організаційнодані групиєдналися навколо«Московськоїфедераціїанархічнихгруп». Важливезначення уподіях 1917 р. малаціла низкаанархістськихз'їздів проведениханархо-комуністамиз метою об'єднанняідеологічнорозрізненихтечій анархізму.
Енергійнішеза інші напрямидіяли анархо-синдикалісти.Провіднимидіячами цьогонапряму у 1917 р.були В.Волін, Х.Ярчук, Р.Максімов.На відміну віданархо-комуністів, синдикалістикраще зналинастрої середробітників, оскільки розгорнулиактивну пропагандуу профспілкахта кооперативнихоб'єднаннях.На думку синдикалістів, наступногодня після соціальноїреволюціїдержава тавлада повиннібути реорганізованіза зразкамиекономічних«федерацій-синдикатів».Дані «синдикати»очолять реорганізаціюсуспільствана рівні федераційта будуть керуватиорганізацієювиробництвата розподіломвиробленогопродукту.
У1918 р. від синдикалістіввідділилисьанархо-федералісти.Лідерамианархо-федералізмустали Н.Проферансовта М.Лебедєв.Теоретикианархо-федералізмувважали себеприхильниками«чистогосиндикалізму».На думку федералістів, суспільне життяпісля соціальноїреволюції маєреорганізовуватисьна основі договоручи угоди прооб'єднання осібу комуни.
Організаційноюосновою анархо-синдикалізмубув союзанархо-синдикалістськоїпропаганди«Голос труда».Даний союз маввідділенняу Петроградіта Москві. У1918 р. синдикалістипроводять дваоб'єднавчихз'їзди (25 серпнята 1грудня), алеоб'єднати сили, так і не вдалося[75, с.18-19].
До1917 р. в Росії активнодіяли анархо-індивідуалісти.Індивідуалістичнийанархізм буву більшій мірі«багатоликим», оскільки вньому виділяласьціла низкадрібних групта об'єднань:
— «Пананархізм», що теоретичновиступав занегайне впровадження«безвладного»устрою у форміанархії. Ідеологомданого напрямубув В.Гордін.
Йогосоціальноюопорою булижебраки тачастина робітників.
— Течія «Анархо-біокосмізму»розглядалаповну свободуособистості, як найвищийсуспільний"ідеал".У новому суспільствісвободу особине може обмежитижоден закончи організація.
— «Анархо-гуманізм».Ідеологомданого напрямубув О.Боровий, який став ініціаторомстворення«Московськогосоюзу ідейноїпропаганди».Основою теоріїгуманізму такожбула ідея «повної»свободи особистості.Особистість, на думку О.Борового, повинна прагнутисвободи у всіхїї проявах.Іншим аспектом, що вирізнявданий напрямбуло ставленнядо військовихдій та власненеобхідностіучасті Росіїу війні.
— «Містичнийанархізм».Подальшурозробку теоріїмістичногоанархізмупродовжилиА.А.Карелін, А.О.Солоновичта М.І.Проферансов.Діяльністьданого напрямуу подіях 1917 р.зводилась доспроб консолідаціїінтелегенції.Основою таприкладом урозбудовіорганізаційноїструктуриданого напрямустали «орденські»структури назразок організаціїОрдену Тамплієрів.Вони мали поєднатинайталановитішихпредставниківнаукової татворчої інтелегенції.Необхідністьданої організаціїобгрунтовувавА.Карелін, якийпід час вимушеноїполітичноїеміграції доФранції, займавсянауковою діяльністю, був професоромВищої Школисоціальнихнаук у Парижі.З часом він бувпомічениймасонськоюорганізацієюОрдену Тамплієрів.Даний напрямоб'єднувавхудожників, філософів, артистів, музикантівна основі «духовноїспорідненості».На думку А.Нікітіна, містичнийанархізм об'єднавлюдей, які«задыхалисьв вакууме бездуховнойтогдашнейжизни» [58, с.96].Серед такихорганізаційварто виділити:«Орден Света»,«Орден Духа»,«Орден Тамплиеров», які розпочалидіяльністьна територіїРосії. Глибокозаконспірованіорганізаціїзаймалисьобговореннямполітичноїситуації, книгта науковихрозробок, дослідженьу напрямі філософіїісторії. Самерозробка тапошук причинбудь-якогосуспільногоявища на основідосягненьрізних наукта принципборотьби з«одноплановістю», на думку А.Нікітіна, сприяли жорсткійполітиці щодоінтелегенціїта науковцівв Радянськийперіод під часякого нав'язувалось"єдине", загальнерозумінняпроцесів таявищ. Саме данийідеологічнийтиск на думкудослідника, сприяв початкуеміграціїінтелегенціїпісля перемогибільшовиків[58, с.97].
У1918 р. представникиданого напрямуорганізовуютьу США видавництвогазети «Рассвет»та журналу«Пробуждение», які видавалисьу 1926-1927 роках. Щесучасникиреволюційнихподій 1917 р. помітили«умовний» ідейнийподіл в анархізмуна «містичний»(мирний) та«авторитарний»(революційний).Авторитарнийнапрям необхіднорозглядатив контекстізагальноїсоціалістичноїпролетарськоїідеї, що частковопоєднувалатеорію анархізмуз більшовизмом.
Крайнімиформамианархо-індивідуалізмубули – «неонігілізм»та «махаєвщина».Ідеологамицих напрямівбули А.Андрєєва-Богдановата Я.Махайський[38, с.260-273].
Такимчином, до 1917 р.анархістськийрух був репрезентованийцілою низкоюполіморфних, розрізненихгруп, що відрізнялисясвоєю строкатістюта ідеологічноюплутаниною.Отже, 1917 р. дававанархістамновий "історичнийшанс", якийвони не реалізувалиу 1905-1907 рр. Бунтарськийдух Лютневоїреволюції, звільненняполітичнихв'язнів, поверненняполітичнихемігрантівстимулювализростаннячисельностіанархістськогоруху. Після 40років політичноїеміграції уРосію повертаєтьсяП.О.Кропоткін.У розуміннічастини анархістівРосії репутаціяП.Кропоткінаяк «корифея»анархізму булапідірванапідтримкоюцарського урядуу питанняхнеобхідностіпродовженнявійськовихдій. У цей часдо Росії з СШАповертаютьсяанархо-синдикалістиВ.Волін та Е.Ярчук.
Представникирізних напряміванархізму уперіод 1917-1918 рр.провели цілунизку з'їздів, на яких обговорювалисьпитання необхідностівиробленнязагальноїанархістськоїреволюційноїстратегії, тапитання створенняцентралізованоїорганізаційноїструктури набазі сильниханархістськихфедераційПетрограду, Москви, Харкова.Незважаючина спільніцілі, ідеологічнарізновекторністьта різні підходидо тактикиреволюційноїборотьби завадилианархістамоб'єднати власнісили. ПісляЛютневої революціївідбулисьобласні конференціїанархістськихгруп. Так, 18-22 липняу Харкові відбуласьПівденноросійськаконференція, яка утворила«Временноеосведомительноеобщество», алеспроби скликатизагальноросійськийз'їзд зазналиневдачі. Аналогічнуінтеграційнуспробу здійснилау квітні 1917 р.організаціяПетроградськиханархістів, яка прагнулаоб'єднати революційнісили анархістівстолиці длярозробки спільноїпрограми дій.Ця спроба булатакож невдалою[34, с.35].
У періодЛютневої революціїанархісти непроводилизначних політичнихакцій, що значноюмірою могливплинути нахід подій. Упрактичномузначенні однієюз найважливішихакцій у діяльностіанархістівстало захопленнядачі царськогоміністра Дурново, що знаходаласьна Пелюстровськійнабережнійу Петрограді.У цей періоданархіститільки починалисвою діяльність: революціязвільнила зв'язниць Н.Махната П.Аршинова, які були активнимиучасникамианархістськогоруху у 1905-1907 рр; поверталисяз сибірськогозаслання І.Блейхманта Л.Чорний.
Одразупісля Лютневихподій анархістипочинаютьпублікуватилистівки зхарактеристикоюполітичногостану Росії:«Геройскимиусилиями солдати народа свергнутавласть царяНиколаяРоманова иего опричников.Многовековыеоковы, терзавшиедушу и телонарода, — порваны.
Переднами, товарищи, встает великаязадача: создатьновую прекрасную
жизньна началахсвободы и равенства…Мы, анархистыи максималисты, говорим, чтонародные массы, организуясьв союзы, сумеютвзять в своируки делопроизводстваи распределенияи установитьпорядок, обеспечивающийдействительнуюсвободу, что работникамне нужна никакаявласть, не нужнысуды, тюрьмы, полиция.
Но, указывая нашицели, мы, анархисты, ввиду исключительныхусловиймомента, …пойдем совместнос революционнымправительствомв его борьбесо старойвластью, поканаш враг небудет сокрушен…
Даздравствуетсоциальнаяреволюция»[46, с.117].
Уперіод міждвома революціямихарактерноюрисою стаєзниження ролітерору, оскількианархістибачили слабкістьТимчасовогоуряду. У їхньомурозумінніреволюційнізміни малинезавершенийхарактер, оскількилише соціальнареволюція зможезвільнити народвід "іга"держави тавлади. Основнийакцент адептианархізмуробили на тактику«прискорення»соціальноїреволюції наоснові використанняможливостейпропаганди.
Післяповного переходувлади до Тимчасовогоуряду анархістипочали різкокритикувати«прокапіталістичну»політику«міністрів-капіталістів».На думку С.Н.Канєва, політичнадіяльністьанархістівміж лютим-жовтнем1917 р. зводиласьдо спроб «прискорення»соціальноїреволюції. Данутактику вонипротиставилипартіям, якізайняли вичікувальнупозицію.
До1917 р. анархістськіорганізаціїдіяли у 7-ми великихмістах, а післяЛютневої революції, внаслідокрозширенняпропаганди, анархістипоширили свійвплив у Петрограді, Москві, Харкові, Самарі, Саратовіта цілій низціміст Південнихгуберній. Анархістипочали створюватимолодіжніклуби, які сталицентрами революційноїпропаганди.Агітаторивиступали злекціями напромисловихпідприємствах, у військовихчастинах, накораблях вербуючиробітників, солдат та матросів.Гучні «викривальні»вуличні мітингиз критикоюполітики Тимчасовогоуряду сприялипоширенню ідейанархізму.
Відродженніанархістськігрупи з новоюсилою організуваливидавничудіяльність, друкуючи листівки, брошури, газети, журнали. Вонивеликими тиражамиперевидавалироботи М.Бакуніната П.Кропоткіна.У період міжлютим-жовтнем1917р. анархістивидавали біля20 журналів, аленайбільшоюпопулярністюкористувавсяПетроградськийжурнал «Коммуна», що публікувавсяз березня 1917 року[38, с.276].
Еволюціюзміни політичнихцілей анархістівможна простежитина прикладітрьох березневихз'їздів петербурзькиханархістів, проведенихна початкуберезня 1917 року.На першомуз'їзді буловирішено вестиактивну революційнупропагандуспрямовануна усуненнядинастії Романовихвід влади. Другийз'їзд петербурзькиханархістіввідбувся 2 березня1917 р. у зв'язку зпідписаннямМиколоюIIМаніфесту прозречення престолу.Даний з'їздприйняв наступнівимоги: «Анархистызаявляют:
1.Все приверженцыстарой властидолжны бытьнемедленноудалены сосвоих мест.
2.Все распоряжениянового реакционногоправительства, представляющие
опасностьдля свободы– отменить.
3.Немедленнаярасправа сминистрамистарого правительства.
4.Осуществлениедействительныесвободы словаи печати.
5.Выдача оружияи патронов всембоевым группами организациям.
6.Материальнаяподдержка нашимтоварищам, вышедшим изтюрьмы»[42, с.16].
Третійз'їзд відбувся4 березня 1917 року.На ньому булизаслуханідоповіді продіяльністьстоличних груп, відкорегованіта затвердженнінові вимоги- «Право представительстваот организациианархистовв Петроградев СоветеРабочих и СолдатскихДепутатов;
— Свобода печативсех анархическихизданий.
— Немедленнаяподдержкаосвобожденныхиз тюрьмы.
— Право носитьи вообще иметьпри себе всякогорода оружие»[коммуна, с.17-18].
Зтактичнихпитань анархістипісля Лютневоїреволюціїрозділилисьна «анархо-бунтарів»та «мирниханархістів».Бунтарі пропонувалиодразу післяЛютневої революціїпідняти збройнеповстання, спрямованена поваленняТимчасовогоуряду та швидкевстановлення«безвладного»устрою. На думкуС.Канева, цятактика у першімісяці носилавідверто авантюрнийхарактер, оскількинаселення уцей періоддовіряло Тимчасовомууряду. «Мирніанархісти»умовляли своїхприхильниківне братися зазброю. До нихдолучився іП.Кропоткін.Якщо «бунтарів»не підтримувалипрактично ніякіінші політичнісили, то погляди«мирних анархістів»розділяли, іінші політичніпартії. Так, деякі тезиП.Кропоткінау своїх листівкахнаводила партіякадетів: "…Мужчины, женщины, дети России, спасите нашустрану и цивилизациюот черныхсотен центральныхимперий! Нельзя терятьни одного часа.Противопоставьтеим героическиобъединенныйфронт. Теперь, когда вы такдоблестносправилисьс внутреннимиврагами, каждое усилие, которое высделаете дляизгнания вторгшихсяврагов, послужитк утверждениюи дальнейшемуразвитию нашейсвободы и кпрочному миру"[44, с.324].
Якщорозглядатипрактичнийаспект діяльностіанархістівцього періоду, то варто зазначити, що вони бралиактивну участьу всіх великихмітингах ідосить частобули їхнімиорганізаторами.Так, 20 квітняробітникиПетроградустихійно вийшлина вулиці міста, протестуючипроти імперіалістичноїполітики Тимчасовогоуряду. Анархісти, користуючисьможливістюпропагандисвоїх ідей, розмістилина Театральнійплощі своютрибуну, прикрашенучорними прапорами[38, с.272].
У квітні1917 р. анархістиПетроградуприймаютьдеклараціюанархічнихгруп, яка репрезентуваланастрої більшоїчастини анархістів:
«1.Анархическийсоциализм ведетборьбу за заменувласти классовогогосподствамеждународнымсоюзом свободныхи равных работников, с цельюорганизациимировогопроизводства.
2.В целях укрепленияанархическихорганизацийи развитияанархо-социалистическоймысли, продолжатьборьбу заполитическиесвободы.
3.Ведение анархическойпропагандыи организацияреволюционныхмасс.
4.Рассматриватьмировую войнукак империалистическую, анархическийсоциализмстремится кпрекращениюее трудамипролетариата.
5.Анархическийсоциализмпризывает массык воздерживаниюот участияв непролетарскихорганизациях– профессиональныхсоюзах, советахрабочих исолдатскихдепутатов.
6.Полагаясьтолько нареволюционнуюсамодеятельностьмасс, анархическийсоциализмвыдвигаетвсеобщую стачкурабочих и всеобщуюстачку солдатв качествепереходнойступени к прямомузахвату организованнымпролетариатоморудий и средствправительства.
7.Анархическийсоциализмпризывает массык организациианархическихгрупп по промышленными транспортнымпредприятиямв целях образованияанархическогоинтернационала.
Адресдля писем иобращений: Москва, 3-й Переведенныйпереулок, дом 16, кв.40, Бюро Федераций»[46, с.177].
Продовжуючитактику «прискорення»революції, анархісти утравні 1917р. організувалидві демонстрації, які мали спонукатиробітниківдо збройноговиступу протиполітики Тимчасовогоуряду.
Червень1917р ознаменувавсядвома гучнимиакціями, щомали грандіознийсуспільнийрезонанс. Анархістирозробилитактику «рейдерства», тобто захопленняспоруд та приміщень, що мали стратегічнереволюційнезначення. Так,5 червня анархістськийзагін на чоліз І.Блейхманомзахоплює редакціюгазети «Російськаволя».Основною метоюданої акціїбув доступанархістськихорганізаційдо видавничоїдіяльності.Мотивацію своїхдій анархістивиклали у листівці:«К рабочими солдатам.Граждане, старыйрежим запятналсебя преступлениеми предательством.Если мы хотим, чтобы свобода, завоеваннаянародом, небыла захваченалжецами итюремщиками, мы должныликвидироватьстарый режим, иначе, он опятьподнимет своюголову …Мы, рабочиеи солдаты, …хотим возвратитьнароду егодостояние ипотому конфискуемтипографию»Русской воли"для нужд анархизма.Предательскаягазета не будетсуществовать.Но пусть никтоне усмотритв нашем актеугрозу длясебя, свободапрежде всего.Каждый можетписать, что емузаблагорассудится.Конфискуя«Русскую волю», мы боремся нес печатнымсловом, а тольколиквидируемнаследиестарого режима, о чем и доводимдо общего сведения.Исполнительныйкомитет поликвидациигазеты «Русскаяволя»"[46, с.179].
Тимчасовийуряд доситьшвидко відреагувавна захопленнявидавництва, направившитуди військовісили. Післяпереговорівчастина анархістівбула заарештована.Під час акційборотьби занархізмомміністр юстиціїТимчасовогоуряду М.Переверзевспрямуваввійськовийзагін протиінших анархістських«рейдерів», які захопилидачу Дурново.Ця будівлястала резиденцієюанархістів.Крім анархістівдача Дурновостала резиденцієюробітничогоклубу «Просвіта»та правлінняпрофспілокВиборгськогокраю. Військовевтручання уконфлікт викликалохвилю страйків, що охопила 28заводів. Підтиском страйкуючихТимчасовийуряд пішов напоступки ізалишив будівлю«новимвласникам».
Утравні 1917 р. надачі Дурновоанархістипровели конференціюучасть у якійвзяли представникивійськовихчастин столиціта представники95 підприємств.За результатамиконференціїбув створений«Тимчасовийреволюційнийкомітет», який розробивдекілька стратегійподальших дій.Анархістивизначилинеобхідністьпродовженняреволюційноїпропагандисеред військовихКронштадту, визначилисьз необхідністюучасті у робітничихманіфестаціяхз метою розширенняідеологічноговпливу та продовжилирозвиватитактику захопленнястратегічнихприміщень таустанов.
Крімпропагандистськоїдіяльностіанархістирозпочали акціїзвільненняз в'язниць своїходнодумців.Дані дії анархістівносили провокаційнийхарактер, оскількиспонукалиТимчасовийуряд застосуватисилові методивпливу. Так, під час маніфестацій18 червня, анархістиздійснилизвільненнясвоїх однодумцівз в'язниці «Крести».Внаслідоквдалої акціїанархістизвільнили 7чоловік: анархістаХаустова (редакторагазети «Окопнаправда»), Мюллера, Гусєва, Стрельченката кількохкарних злочинців.Свої дії вонипрокоментувалилистівкою: «Мывидим, что смертнаяказнь отмененадля коронованныхи титулованныхпреступников: царя, министров, генералов, ас уголовникамиможно расправлятьсякак с бешенымисобаками безвсякой церемонии, именуемойсудом. … Настоящиепреступники, холопы старойвласти, получаютамнистии, восстанавливаютсяв правах, приносятприсягу новомуправительствуи получаютназначения.…Самый закоренелыйзлодей и уголовныйпреступникне сделал исотой долитого вреда, который принеслибывшие вершителисудеб России…Мы должныприитина помощь куголовниками братски протянутьим руку, как жертвамсоциальнойнесправедливости…» [42, с.18]. В ційтезі простежуєтьсязв'язок з ідеямиМ.Бакуніна проважливе революційнезначення злочинціву боротьбі здержавою, оскількисталих та міцнихсоціальнихзв'язків вонине мають. Данаакція викликалажорстку реакціюз боку влади, яка 19 червнянаправила надачу Дурновокозачий загінз бронемашиноюна чолі з міністромюстиції М.Переверзевим, який вимагаввидати звільненихзлочинців.Внаслідокзіткненнякілька анархістівбуло поранено, близько 59 чоловікбуло заарештовано[38, с.284].
Протестуючипроти «погрому», вчиненогоурядовимивійськами, анархістинамагалисьзаручитисьпідтримкою1-го кулеметногополку, але військовівідмовили удопомозі: «Мыне разделяемни взглядов, ни действийанархистови не склонныих поддерживать, но вместе стем мы не одобряеми расправывластей наданархистамии готовывыступитьна защиту свободыот внутреннеговрага»[37, с.576-577].
Влипні 1917р. політичнаситуація вПетроградізагострилася.До столицінадходилиповідомленняпро провалнаступу російськоїармії на фронті.Дана ситуаціявикликалаурядову кризу.Всі кадетськіміністри Тимчасовогоуряду подалиу відставку.
Анархісти, врахувавшисприятливіумови, вирішилидіяти. 2 липняна
дачіДурново керівникиПетербурзькоїфедераціїанархістів-комуністів
провелитаємну нараду, на якій вирішилимобілізуватисвої сили тазакликати
народдо «збройного»повстання підгаслами:«ДолойВременноеправительство!»,«Безвластиеи самоустройство!».Анархістирозпочалиактивну пропагандусеред населення.
Головноюопорою анархісти, вважали 1-ийкулеметнийполк, схвильованийчутками пророзформовування.Агітаторамив полк анархістивирішили направитиІ.Блейхмана, П.Колобушкина, П.Павлова таА.Федорова.Казарми полкузнаходилисьнеподалік від«штабу» анархістів- дачі Дурново.2 липня в Народномудомі був проведениймітинг підкерівництвомбільшовикаР.І.Петровського.Анархістипрагнули зайнятидомінуючупозицію в організаціїповстання. 3-голипня за ініціативоюанархістів, всупереч воліполковогокомітету буввідкритийполковий мітинг.Від анархістіввиступав І.Блейхман.Він закликаввійськових:«выступитьсегодня же,3-го июля, наулицу с оружиемв руках надемонстрациюдля свержениядесяти министров-капиталистов»[67, с.387].Виступали іінші анархісти, що видавалисебе за представниківПутилівськогозаводу, кронштадтськихматросів тасолдат з фронту.Ніякого конкретногоплану повстанняанархісти нерозробили.«Мету покажевулиця» стверджувалиагітатори.Анархістипоширювалиідею про великуорганізаційнусилу повстання.На мітингу булоухвалено рішення:«Негайновийти на вулицюз зброєю в руках».
Кулеметникивирішили заручитисьпідтримкоюматросів
Кронштадтуі послали доних делегацію, до складу якоїувійшов анархіст
П.Павлов.У фортеці делегаціяпотрапила назасіданнявиконкому Рад.У керівництваматросів анархістипопросилипідтримки дляпроведення«збройного»виступу, алеїм відмовили.Тоді делегативирішили звернутисябезпосередньодо матросів.Агітація середматросів сприялачисельномузбільшеннюповстанців.Незабаром наЯкірній площізібралося 8-10тисяч чоловік.
Кулеметнийполк почавзводити барикади.КулеметниківпідтрималиГренадерськийта Московськийполки. Білясеми полківприєдналосядо повстання.На червонихта чорних прапорахповстанцівбули як більшовицькігасла («Всявлада Радамробітничихта селянськихдепутатів»), так і анархістські(«Да здраствуетанархия!»).
Власне, повстання 3-4липня 1917 року.незважаючина велику кількістьповсталих, закінчилосьпровалом. Вісторіографіїроль анархістіву подіях 3-4 липняоцінюєтьсяяк «справа»анархізму.РадянськийдослідникС.Канев критикувавпоспішні діїанархістів, які з початкуносили провальнийта деструктивнийхарактер, але, не зважаючина критику, варто зазначити, що ці подіїбули своєрідною«пробою» революційнихсил.
Анархістибули активнимиучасникамижовтневихподій, діючив основномуяк союзникибільшовиківта лівих есерів.Причини об'єднанняідеологічнихпротивниківописав П.Єврич:«Полные решимостиизбавитьсяот двойногоига – Временногоправительстваи частнойсобственности, анархисты нашлиобщий язык сосвоими идеологическимипротивникамибольшевиками– единственнойиз прочих радикальныхгрупп в России, которая требоваланемедленногоуничтожения»буржуазногогосударства" [34, с.60].
Незважаючи наспільну метубільшовиківта анархістів, більшовикизберігалисвоєріднуподвійністьу ставленнідо анархістів.Більшовикиза основу співпраціз анархістамивзяли принцип:«Идти будемврозь, а битьвместе!», тобтовони підтримувалианархістіву боротьбі звладою, капіталомзберігаючипри цьому повнуідейну таорганізаційнусамостійність.Жовтневе повстаннястало апогеєманархо-більшовицькоїспівпраці.Фракція анархістівз 4-ох осіб входиладо Військово-РеволюційногоКомітету. Так, анархіст І.Жукочолив загіншліссельбурзькихчервоноармійців, А.Железняковстояв на чолізагону матросів, А.Мокроусовбрав участьу штурмі Зимовогопалацу, І.Блейхман, Р.Богацький, Е.Ярчук входилиу штаб повстання.
Фактичноодразу післяперемоги міжсоюзникаминаростаютьконфлікти здеяких принциповихпитань. Анархістиподібно більшовикампроголошувалигасло: «ВсявладаРадам!», але цей закликмістив анархістськерозуміннязначення Рад.На думку анархістів, Ради мали формуватисьне на основіпартійногопринципу (безквот представництва).Так, анархістинамагалисьпротистоятитотальній«більшовизації»Рад [62, с.82].Іншим проявомконфлікту стаєпитання проформи робітничогоконтролю навиробництві.В теоретичномуплані конфліктзводився додискусії пророль диктатурипролетаріатуяк перехідноїформи відкапіталізму.У розумінніанархістівперехід докомунізмуздійснюєтьсяза допомогою«великогострибка», який проявитьсяу суспільномута економічномуплані.
Увідкрите зіткненняконфлікт між«вчорашніми»союзникамипереріс навесні1918 року. Йогокаталізаторомстала дискусіяпро мир, якарозкололапогляди більшовиківта анархістів.На противагуленінськимтезам про об'єктивнунеможливістьвійськовихдій на російсько-германськомуфронті танеобхідністьпідписаннямиру на будь-якихумовах, анархістивисували ідею«революційноївійни».Анархістипропонувалине підписуватимир, а розпочати«партизанську»війну протиокупантів. Увідповідь напідписаннямиру у Брест-Литовську, Московськафедераціяанархістськихгруп почалаформувативласні військовіформування«чорнугвардію».Формально данівійськовіформуваннястворювалисьдля боротьбиз німцями, ареально дляборотьби збільшовиками.Анархістівне задовільнялирезультатиЖовтневоїреволюції, щоусунула відвлади буржуазію, а натомістьпроголосиладиктатурупролетаріату.Отже, на основіцілої низкиконфліктнихрозбіжностейміж більшовикамита анархістами, анархістипроголошуютьідею «третьоїреволюції».Анархістистверджували, що: Лютневареволюціяповалила монархію, Жовтнева –Тимчасовийуряд, а нова«третя» революціяповинна усунутивід влади більшовиківта ліквідуватидержавну формуправління.
Реалізуватиідею «третьоїреволюції»анархістипланували задопомогоюагітації тапідтримки«чорної гвардії», яка мала статиударною їхсилою анархістів.Більшовикиврахувавшинебезпеку,11-12 за допомогоюзагонів ВНКпровели нейтралізацію«чорноїгвардії».Приводом довійськовоговтручання сталахвиля експропріацій, проведенихчорногвардійцями.Крім ліквідаціївійськовихформуваньбільшовикизакрили кількастоличниханархістськихвидавництв.На думку П.Аврича, більшовики«испитивалибольшое нежеланиеподавлятьанархов»[34, с.73].Більшовикиаргументували«чистки»серед анархістівборотьбою збандитизмом,"ідейних"анархістіввони оминули.
Отже, у середині 1918року в анархістськомурусі починаєтьсячітке розмежуванняна основі ставленнядо Радянськоївлади. Частинаанархістів, яку називали«радянською», займала позиціюпідтримки чинейтралітетуу ставленнідо політикибільшовиків.Інша частинастала на шляхтерористичноїборотьби збільшовиками[34, с.73-75].
Напочатку літа1918 року починаєдіяти анархістськетерористичнепідпілля. Впродовжтрьох років«анархістипідпілля» діютьв Москві. Апофеозомїхньої діяльностістав теракт25 вересня 1919 року– підрив штаб-квартириМосковськогокомітету РКП(б)у Леонтієвськомупровулку. Внаслідоквибуху постраждало12 осіб, 55 осіб булопоранено, середних М.Бухарін, Е.Ярославський, Ю.Стеклов [41, с.329].Анархісти«підпілля»так визначилипричини теракту:«Наша задача– стереть слица землистрой коммисародержавияи черезвычайнойохрани и установитьВсероссийскуювольную федерациюсоюзов трудящихсяи угнетенныхмасс» [41, с.329].
Уновій політичнійситуації доситьвелика частинаанархістівбула мирно«асимільована»новою системою.Частина анархістівабо простовступила убільшовицькупартію, або, залишившисьна анархістськійплатформі, співпрацювализ більшовиками.Так, Д.Новомірський– теоретикросійськогоанархо-синдикалізму, у 1919 році ставспівробітникомКомінтерну, відомий анархістО.Шапіро таГ.Сандомирськийстали соратникамиГ.Чичеріна вНаркоматізакордоннихсправ, О.Боровий– ідеолог«анархо-гуманізму», став комісаромв управлінніохорони здоров'я, А.Карелін –один з ідеологіванархо-комунізму, увійшов доскладу ЦИК[34, с.77-80].
Вцілому діяльністьанархістіву 1917 році науковціоцінюють по-різному.У практичномузначенні післяЛютневої революціїдіяльністьанархістівзводилась доспроб «прискорення»соціальноїреволюції. Уподіях 1917 рокув умовах «багатовладдя»та «хаосу»анархістиповодилисьяк «рибау воді».У своєму прагненніостаточнознищити владуТимчасовогоуряду та встановити«бездержавнесуспільство»вони частовиступали яксоюзники більшовиків.Різні ідеологічніплатформи, незважаючина спільнийідеал, неминучевели до конфліктуміж анархістамита більшовиками.
Більшовики, прийшовши довлади, забулипро своїх«союзників», розпочавшиширокомаштабнічистки політичнихопонентів, які, озброївшисьідеєю «третьоїреволюції», розпочали"ідейну"та терористичнуборотьбу збільшовикамита державоюпролетаріату.В цих умовахчастина анархістівперейшла напозиції більшовиківта почала будівництвонової держави.
Алена цьому історіяанархізму вРосії не закінчується.Період громадянськоївійни стане«піком»популярностіанархізму. Вцих умовахРосія стане«полігоном»небаченогоексперименту– «будівництваанархії».Деякі анархістськіідеї будутьпідтриманіматросами підчас Кронштадськоговиступу протиполітики більшовиківу лютому 1921 року.Даний виступбув спрямованийпроти «монопольного»впливу більшовиківу Радах. Після1921 року відбулосьзвільненняз в'язниць частинианархістів, які на вимогубільшовиківмали залишитикраїну. Протеу 1922 році анархістськапартія в СРСРбуде офіційнозаборонена, але підпільніанархістськіорганізаціїпродовжатьдіяти до початку30-х років.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
2.4Практичневтіленняанархістськихідей у періодгромадянськоївійни

Уперіод революцій1917 р. та громадянськоївійни анархізмбув впливовимчинникомсуспільно-політичногожиття України.Завдяки активнійучасті в повстанськомурусі та масовійпідтримціселянства самев Україні впершеу світовійісторії анархістизмогли статидомінуючоюсилою на значнійтериторії івпритул наблизилисядо здійсненнямаштабнихекспериментіввідповіднодо своєї ідеологічноїдоктрини [13, с.25].
Радянськаісторіографіяпонад 70 роківрозглядалаподії громадянськоївійни у «двоколірному»варіанті.Червоно-білерозуміння подійгромадянськоївійни сприялорозгляду історикамивсіх опозиційнихбільшовикамсил як контрреволюційних.До них віднеслиі лідера українськогоселянськогоруху – НестораІвановичаМахна.
Згадкив радянськихдовідникахта енциклопедіяхрозглядалипостать Н.Махнаяк лідераанархо-куркульськоїконтрреволюції, який співпрацювавз Петлюрою, відкрив фронтДенікіну, об'єднавсяз Врангелем.Свою справузробили ікіноматографісти, які у стрічках:«Червоні диявлята»,«Пархоменко»,«Ходіння помуках», дезмальовувалилідера селянськогоруху як пияката кровожерливоготирана [8, с.4].
Існуєі інший портретН.Махна у зарубіжнихвиданнях. Вониописують Н.Махна, як народноголідера – спадкоємцяПугачова таРазіна XXcт, якийза допомогоютактики партизанськоївійни у період«війни всіхпроти всіх»боровся згетьманщиною, петлюрівщиною, військамибілогвардійцівта інтервентів.Вони розглядаютьМахна як лідера, який у періодпротиборствадвох великихвійськовихсил у громадянськійвійні намагавсястати «третьоюсилою», яка незлякаласьвиступити проти«вчорашніх»союзників –більшовиків.Дана сила буласпрямованана будівництво«безвладного»устрою у рідномуГуляйполі[17, с.3-8].
Доситьчасто ідеологіюмахновськогоруху порівнювалилише з анархо-комуністичноюдоктриною.Власне такепорівнянняне розкриваєу повній мірісуть анархістськоїдоктрини махновськогоруху.
Якщовиходити здефініціїідеології– це систематизованасукупністьідейних поглядівпевного політичногонапряму, щовиражає інтересиокремої соціальноїгрупи. Ідеологіяставить певнупроблему уцентр теоретичногорозгляду. Оскількиідеологіяспрямованана колективнусвідомість, то неминучоює невідповідність(конфлікт) міжідеологієюта індивідуальноюсвідомістю[36, с.150]. Внаслідоктакого конфліктуз'являютьсярізні інтерпритаціїідеологічноїдоктрини.
Існуючіна той часанархістськідоктрини пропонуваличасто протилежнівідповіді наключові питаннясуспільногорозвитку ісходилися лишев окремих положеннях, головними зяких є запереченнядержавної формиорганізаціїсуспільствата відмова відвикористанняінститутівдержавноївлади. Саме ціознаки є головнимиу визначенніанархістськогохарактеру середідеологічнихтечій. Дослідженняостанніх роківдоводять, щоні ідеологія, ні політичнапрограма махновськогоруху не суперечатьцим принципам[13, с.25].
Якщохарактеризуватипричини поширенняанархістськоїідеології уперіод 1917-1921 рр., то варто зазначити, що відповідіна ці питанняшукали і лідериКП(б)У. В резолюціяхIV конференції(17-23 травня 1920 р.)читаємо: «Повнадезорганізаціягосподарськогожиття країни, повний розривзв'язку містата села, безперервназміна владстворили грунтдля значногозростанняненависті вселянськихмасах… до держави, навіть робітничої» [72, с.90].
Поширенняанархізмудосить частопов'язують зсоціально-економічнимичинниками. ВУкраїні соціально-політичнанестабільністьнабула особливоїгостроти. Якзазначає М.Боровик, українськеселянствоболісно переживаломодернізаційніпроцеси і прагнулоза будь-якуціну зберегтитрадиційнийспосіб життя[13, с.26]. Починаючиз 1917р. можемопростежитинаростаннявідчуженняміж державою(владою) таукраїнськимселянствому міру того, яксподівання, що покладалисяселянами науряди, передусімсподіванняотримати землю, послідовноне здійснювались.Активна участьдержави умодернізаційнихпроцесах, вяких вонапідтримувалапоміщиків тапідприємців, сприяла поширеннюантиетатистськихнастроїв середселян. Тобто, питання справедливогорозподілу землістало головноюметою селяну період революціїта громадянськоївійни. При цьомусуспільні групита державніінститути, щоперешкоджаливирішенню цьогозавдання, викликалисеред селяннезмінну ворожість.
Вцих умовах, надумку М.Поповича, українськесело «замикаєтьсяв собі», тобтовідбуваєтьсяпроцес формування«хутірноїсвідомості», яку дослідникназвав – «сільськоюанархією»[63, с.568].
Ключовимифакторами уполітичномувиборі ідеологіїсоціальнимигрупами стають: масова свідомістьта роль харизматичнихлідерів. Вийняткововажлива рольналежить особливійпопулярностіН.Махна, зважаючина властивусхильністьукраїнськогоселянства доперсоніфікаціїполітики [13, с.29].
Стосовнограндіозноїконцентраціївлади в рукахН.Махна писаврадянськийдослідникН.Пономарьов, який у моногафії«Критикаанархистскойконцепциивласти и современность»зазначав, що будь-якийанархістськийрух у більшостівипадків спиравсяна «вождизм»та культ сильноїособистості.Автор книгиназивав Н.Махна«царем», який керуєзахопленимитериторіямиза допомогою«терористичноїдиктатури», оскільки анархістистворили репресивнийорган – «Комісію», що поєдналафункції жандармеріїта розвідки[62, с.90-92]. Звичайно, дана оцінканосить елементисуб'єктивності, оскільки аналогічніпрояви носиві більшовицькийрежим з позасудовимиповноваженнямиВсеросійськоїНадзвичайноїКомісії такультом особистостейсеред лідерівВКП(б).
Іншимважливим аспектому поширенніанархізму євплив визвольногочинника напочатковомуетапі махновськогоруху у періодборотьби знімецькимивійськами, якіза Брест-Литовськимдоговоромокупуваличастину територіїУкраїни. М.Боровикзазначає, щонаціональнасвідомістьукраїнськогонаселенняГуляйполязнаходиласьу зародковомустані. І самеця обставинасприяла вирішальномувпливу анархізмуу формуванніпозицій українськогонаселення щододержави [13, с.27].
Важливуроль у поширенніанархізму у1917-1921рр. відігралоіснування цілоїнизки анархістськихорганізаційу період революції1905-1907 рр., які у боротьбіз владою об'єдналиінтелегенцію, робітників, селян, декласованихелементів, тобто людейз різними інтересамипо своїй суті.Зважаючи надослідженняу царині українськогоментальності, варто зазначити, що поглядинаселення навладу, на шляхирозбудовисуспільства, на співвідношенняколективногота індивідуальноготрансформувалисьв процесіреволюційнихзмін. На думкуанархістів, усі суспільнізміни, що відбулисьпід час двохреволюцій малинезавершенийхарактер [13, с.30].
Наособливу увагузаслуговуєспецифічнийморально-психологічнийклімат, на тліякого буломожливе масовепоширенняанархізму. Уконтекстіданого твердженняварто розглянутиемоційнийпідйом середмолоді, в атмосферіякого сотнімолодих людейвіддавали життяза ідеї, які зсучасних позиційможна вважатибезглуздими[13, с.30].
Такимчином сплесканархізму вУкраїні у 1917-1921рр. став закономірнимпородженнямтієї соціальноїкатастрофи, яка сколихнулаоснови суспільногоустрою. Маштабита географічніособливостіпоширенняанархістськогоруху відобразилисуттєві таякісні параметриукраїнськогосоціуму, якийпережив трансформаціювнаслідокреволюційнихзмін. Об'єктивнорозвитоканархістськогоруху періоду1917-1921 рр. став однієюз причин танаслідків крахуукраїнськоїреволюції[57, с.31].
Длябільш грунтовноїхарактеристикимахновськогоруху та йоговзаємозалежностіз анархістськоюідеєю, необхіднозвернутисьдо сторінокбіографіїН.І.Махна. 26 жовтня1888 (27 жовтня 1889 р.) вродині селянинаКатеринославськоїгубернії народивсяп'ятий син –Нестор ІвановичМахно. Післязакінченнятрьох класівцерковноприходськоїшколи працюваву маєтках заможниходносельчан.
Уперіод революції1905-1907 рр. працювавчорноробомна заводі Кернера.У період з 5 вересняпо 9 липня 1908 р.був членоманархістськоїорганізації– «Спілки бідниххліборобів», що діяла натериторіїГуляйполя. ЯкзазначаєВ.Волковинський, даній організаціїпритаманна«селянськуспецифіка», оскількиекспропріаціїта терор цієїорганізаціїбули спрямованіпроти регіональноїеліти: поміщиків, чиновників, багатіїв, жандармів.Представникиданої організаціїназивали себе«анархо-комуністами», які за допомогоюпідпільноїборотьби намагалисьзалишитисьбез будь-якоївлади, і хочаб на деякий часвідчути свободута незалежність[21, с.5-6].Н.Махно бувєдиним членоманархістськоїорганізації, що працювавна заводі, чимтакож відрізнявсявід іншихекспропріаторів[48, с.14].
Післячастковоговикриття «Спілкибідних хліборобів»був заарештованийта засудженийдо вищої мірипокарання, якачерез неповноліттяН.Махна булозамінене довічноюкаторгою вБутирськійв'язниці. Підчас ув'язненнявідбулосьзближенняН.Махна та одногоз ідеологіванархізму –П.Аршинова, який значноюмірою вплинувна формуваннясвітоглядумолодого Нестора.В майбутньомуП.Аршинов станеісторіографоммахновськогоруху [6, с.22-25]
Лютневареволюціясприяла звільненнюполітичнихв'язнів. 23 березня1917 р. Н.Махноповертаєтьсяв рідне Гуляйполе, де на практиціпочав застосовуватиотримані знання.Після поверненняН.Махно починаєоб'єднуватинавколо себеблизьких задухом людей.Так, він об'єднавколишніхекспропріаторівта молодь наборотьбу зверствами, якізахопили владув Гуляйполі.Анархісти підкерівництвомН.Махна розпочалиборотьбу з«Громадськимкомітетом», який заснувалиприхильникиЦентральноїРади. На противагу«Громадськомукомітету»анархістизасновують«Селянськийсоюз», щомав представлятиінтереси простихробітниківта селян. У рідномуГуляйполіН.Махно очолював«Селянськийсоюз», Радуробітничихта селянськихдепутатів, Профспілкудеревообробниківта металістів.Цікавим є тойфакт, що не зважаючина початокстрімкої політичноїкар'єри, Н.Махнопрацював маляромна заводі «Богатир».Цей крок спрявпопуляризаціїанархістськоїідеї середробітників[20, с.8-10].
Допочатку літа1917 р. з соратниківН.Маха буластворена «Чорнагвардія», якатримала підконтролем весьГуляйпільськийрегіон. До «Чорноїгвардії» увійшли: О.Калашников, П.Гавриленко, С.Лютий, О.Марченко, більшістьвищеназванихосіб була нагородженаГеоргієвськимихрестами зауспіхи на фронтахПершої світовоївійни. Загони«Чорної гвардії»розпочалиборотьбу зпоміщикамита експлуататорами, які відповіднодо ідеологічноїдоктрини піддавалисьжорсткому тискуу різних формах: від розподілумайна та виселенняза межі регіонудо фізичногознищення[21, с.10-11].
ДіяльністьГуляйпільськиханархістіву міжреволюційнийперіод зводиласьдо повногоігноруванняполітики ТимчасовогоУряду та ЦентральноїРади. Так, резолюція«Гуляйпільськогоз'їзду трудящих»(вересень1917 р.) проголошуваланезалежністьу проведеннівнутрішньоїполітики. Увирішенніземельногопитання Н.Махновзяв курс наліквідаціюпоміщицькоїформи землеволодіння:«Народ –правитель длясебе… Це йогоспоконвічнамрія, і наставчас втілитиїї у життя. Віднинівся земля, фабрикиі заводи повинніналежати трудящим.Трудове селянство– господарземлі, робітники– господарізаводів»[21, с.10-12].Дані тези зближувалианархістівта більшовиківу питанняхнезавершеногохарактеруреволюційнихзмін.
Жовтневийпереворот тарозпуск УстановчихЗборів анархістиГуляйполязустріли схвально.Ставлення доБрест-Литовськоїугоди булодвояке, оскільки, з одного боку, це був вдалийвійськово-тактичнийманевр більшовиків, а з іншого боку, за умовами миручастина українськихземель булаокуповананімецькимита австрійськимивійськами. Данаполітичнаситуація на, думку Н.Махна, була спрямованана перемогуконтрреволюції.Отже, на початкусічня 1918 р. анархістиразом з більшовикамипочинаютьформувативійськовізагони дляборотьби зконтрреволюцієюта німецькоюокупаційноювладою, якізаручиласьпідтримкоюнаціоналістичнихсил. Таким чиномз приходомнімецькихвійськ Н.Махновтрачає владуна територіїГуляйполя.Політичнаситуація урегіоні змінюєтьсякардинально, оскільки досвоїх маєтківпочинаютьповертатиськолишні власники– поміщики таколоністи, якіза допомогоювійськовоїсили починаютьборотьбу зповсталими.Діяльністьанархістівцього періодунагадувалаборотьбу 1905-1907рр., що ґрунтувалисьна тактиці«малоївійни», тобто на партизанськихакціях повсталих.
Надумку В.Волковинського, у цей періодН.Махно буврівним середрівних, оскількина загальнихпідставах бравучасть в обговореннівійськовихоперацій, алепри цьому мавнеабиякийавторитет[21, с.14].Махно сміливота рішуче керувавповстанськимзагоном, так, в ході однієїоперацій повизволеннюс.Дібріки повстанцінарекли йогокозацькимзванням – «Батька».В майбутньомув офіційнихдокументахвін почнепідписуватисьім'ям: «Головнокомандувачреволюції, товариш, батькоМахно»[48, с.14].
Внаслідокпротистоянняз регулярниминімецькимичастинами таармією С.Петлюри, чорногвардійськізагони віддаленівід продовольчихрегіонів починаютьрозпадатись.Втратившивійськову силу, Н.Махно вирішивзаручитисьпідтримкоюМоскви. За протекцієюстоличногоанархіста Гроссмана він зустрівсяу Кремлі з В.Ленінимта Я.Свердловим, які запропонувалиМахну взятиучасть у боротьбіз контрреволюцієюв рамках червоноготерору [48, с.14]. Крімтеплих зустрічейз більшовицькимилідерами Н.Махнозустрівся зП.О.Кропоткіном.Повернувшисьу рідне Гуляйполе, Н.Махно починаєвідновлюватиповстанськийрух з новоюсилою.
Укінці 1918 р. відбувсяз'їзд анархістівГуляйполя. Зарезолюціямибула утворенаКонфедераціяанархістівУкраїни – «Набат», яка діяла вУкраїні у 1918-1920рр. Дана організаціябула керівнимцентром повстанськогоруху. На чоліданої організаціїстояв анархістВ.Волін, якийв майбутньомустане членомреввійськрадив армії Н.Махна.
ПолітикаН.Махна ніколине відзначаласьпостійністюта «канонічністю»у доборі союзників.Несприятливазовнішньополітичнаситуація сприяласвітоглядномурозколу поглядівН.Махна. Так, після спробанархістівочолити повстанськийрух Н.Махнозаявив: «Я сначалареволюционер, а потом анархист!», тобто лідерповстанськогоруху не хотівполіцентричностівлади в умовахгромадянськоївійни [6, с.84].
Уперіод з листопада1918 по лютий 1919 р.армія Н.Махначисельно зрославід 8 до 50 тис.бійців, а допочатку 1920 р. до100 тис. бійців[48, с.14].
21лютого 1919 р. змахновськихта григо'євськихзагонів буласформована1- ша ЗадніпровськаУкраїнськадивізія. ЇЇкерівникомстав більшовикП.Дибенко, акомандування3-ю бригадоюбуло дорученоН.Махну. Отже, на початку 1919р. анархістиразом з більшовикамивели боротьбуз військамиДиректоріїта білогваодійців.За вдало організованіоперації позвільненнюБердянськата МаріуполяН.Махно бувнагородженийорденом бойовогоЧервоногоПрапора [48, с.14].
НатериторіїГуляйполяН.Махно розпочав«будівництвоанархії».Почали утворюватисьдобровільнісільськогосподарськікомуни. Середкомун організованихза анархістськимпринципом вартовиділити комунуімені Р.Люксембург, яка об'єднала300 чол. Як зазначаводин з історіографівмахновщиниП.Аршинов:«Внутренняяжизнь коммуныне имела ничегообщего с темучением, закоторое бороласьЛюксембург»[6, с.84]. Укерівництвікомуною не булопостійнихкерівників, а управліннякомуною почерговоздійснюваликілька її членів.Своєріднореорганізовуваласьмісцева владаГуляйполя. Надумку Н.Махна, Трудові Радине мали представлятиполітичнувладу, а маливиконуватифункціюсуспільно-економічногорегулювання.Дане регулюванняздійснювалосьу формі налагодженнягосподарськихзв'язків з іншимитериторіальнимиРадами.
Длязагальногокерівництвавійськовимиопераціямибув створений– Військово-революційнийкомітет, алереальна владав Гуляйполіналежала Н.Махну, який одноосібноприймав стратегічнірішення тарозглядавпитання стратичи помилування.Справи меншогозначення розглядалидовірені особиз його штабу[21, с.33].
1вересня 1919 р.повстанськізагони Н.Махнабули реорганізованів армію – «Революційнуповстанськуармію України(махновців)».Було обраноРеввійськраду, до складу якоїувійшли Н.Махно, В.Волін, В.Білаш.Вона складаласьз двох відділів– воєнно-контрольногота культурно-освітнього, які відповідноочолили П.Хохотвата лідер «Набату»В.Волін.
Ужовтні 1919 р. Повстанськаармія нараховувала, за даннимиВ.Білаша, 40тис.багнетів, 10 тис.шабель, 1тис.кулеметів та20 гармат. Основоютакої швидкоїмобільностіармії Н.Махнабули тачанки– легкі ресорнідрожки з чотирмасидіннями такулеметом, якіза день долалипонад 80 верст[30, с.14].
Середповстанцівтраплявся івідверто кримінальнийелемент: грабіжники, мародери, шовіністита антисеміти.Злочинцівсуворо карали, але недобруславу приписувалиН.Махну. Так, унаказі №1 поПовстанськійармії від 5 серпня1919 р. командуючийписав: «Всілякісамочинніреквізиціїта кофіскації…забороняютьсяпід страхомсуворої відповідальності.Кожному повстанцюналежить пам'ятати, що самочинніреквізиціїприваблюютьу чесні рядиПовстанськоїармії відвертиххуліганів, якіпрагнуть лишенаживи» [17, с.191].Дезертирствота сконцентруваннявеликої кількостізброї середнаселеннясприяли утвореннюбанд дезертирів, які під виглядоммахновськихпідрозділівграбувалимісцеве населення.
Важливовідмітити тойфакт, що ставленняН.Махна до діяльностірізних партійна територіїГуляйполя булотолерантним, оскільки анархісти, комуністи, есери, меншовикивели пропагандистськуроботу цілкомлегально. Насторінкахперіодичнихвидань: більшовицької«Звезди», анархістських«Путь к свободе»і «Набат», лівоесерівської«Знамя борьбы»велась відкритаполеміка стосовномайбутніхсуспільнихперетворень[17, с.192].
Н.Махнота його соратникидосить швидкорозчарувалисьу соціальнихекспериментах, що почали проводитибільшовики.По-перше, замістьперерозподілуземлі між селянамибільшовикипочали передаватипоміщицькіземлі радгоспам.Для забезпеченняподовольствомробітниківцентру більшовикипочали створюватиКомбіди, якірозпочалиборотьбу запродрозверстку.По-друге, тотальнабільшовизаціяРад сприялапоширеннюзакликів: «Долойкоммисародержавие!»,«Долой однобокийбольшевистскийСовет!». По-третє, посиленнярепресивних, позасудовихорганів: губкомів, ревкомів таВсеросійськоїНадзвичайноїКомісії сприялопоглибленнюрозколу міжанархістамита більшовиками.Цікавим є факт, що у боротьбіз ВНК махновцівідправлялиїї співробітниківна передовуфронту.
Отже, восени 1919 р. Н.Махнота його соратникирозпочаливпроваджуватив життя ідею«третьоїреволюції», основною метоюякої було проведенняборотьби збільшовикамиза встановлення«вільногорадянськоголаду» наоснові безвладногопринципу [48, с.14].
Радянськавлада жорстковідреагувалана закликианархістів.Голова РаднаркомуХ.Раковськийзакликав застосуватипроти куркульськоїконртрреволюціїчервоний терор.6 червня 1919 р. заініціативоюЛ.Троцькогобув створенийНадзвичайнийВійськово-РеволюційнийТрибунал, якиймав «каленимзалізом» випалити«язву провокаціїгригор'євщинита махновщини»[21, с.25]. Радянськавлада терпілаН.Махна покивін був потрібен, поки його арміятримала фронт.Зважаючи нененадійністьповстанців,їхнього командираоголосили позазаконом. Протистоянняз Махном владаохарактеризувалаяк боротьбуз бандитизмом.У частини ЧервоноїАрмії надходилидирективи пронеобхідністьроззброєнняПовстанськоїармії, що вийшлаз-під контролю.Ці дії спонукалиН.Махна здійснитирейд по тилахЧервоної Армії.
Післяпочатку наступуВрангеля між«колишнімисоюзниками»був укладенийновий договірпро спільнівійськові діїпроти білоїконтрреволюції.Розгромившивійськовіз'єднання Врангеля, доля махновськогоруху була вирішена.Махновськаармія знесиленаепідемією тифупочала чисельнозменшуватись.
Вейфорії успіхунові вершителідолі країниоголосили війнуселянству назнищення. У цейчас крім «бунтівногопівдня»спалахнулоселянськеповстання протиполітики більшовиківу центральнихгуберніяхРосії. ПовстанціТамбовськоїгубернії взялина озброєннягасло – «Даєшради без більшовиків!».Радянська владана боротьбуз повсталимиспрямувала150 тис. армію підкомандуваннямМ.Тухачевського, бронепоїзди, артилерію.Проти повсталихбуло використанохімічну зброю.Розпорядженняна використанняпідписав особистоВ.Ленін. В історіїлюдства це бувперший випадокзастосуванняхімічної зброїпроти власногонаселення[48, с.14].
Усіспроби спійматибунтівного«батька»були марними.Повага середселян до лідераселянськогоруху сприялатому, що селяниза періодгромадянськоївійни жодногоразу не виказали«батька», хоча за йогоголову більшовикиобіцяли 100тис.карбованців[48, с.14].
Поступовомахновщинапочала «згасати».Перехід Радянськоївлади до непута оголошенняполітичноїамністії спрялизміні соціальноїбази махновщини, яка почалавтрачати підтримку.
Наостанніх засіданняхмахновськоїреввійськрадивелись активнідискусії проврятуванняядра армії.Частина радина чолі з В.Білашемпропонувалаукласти новуугоду з Радянськоювладою та вступитив Туреччинуна підтримкунаціонально-визвольноїреволюції підпроводом М.Кемаля,інша частинана чолі з Н.Махномрозглядалаідею підняттяреволюційноїборотьби натериторіїГаличини [21, с.40].Майже до серединиліта 1921 більшовикивели боротьбуз махновщиною.
28серпня 1921 рокуН.Махно разомз найвідданішимисоратникамиперейшов кордонз Румунією. Зцього часупочинаєтьсяемігрантськийперіод життяН.І.Махна. З РумуніїН.Махно разомз дружиною бувінтернованийв Польщу. У польськійв'язниці 30 жовтня1922 р. народиласьїхня дочкаОлена. ПіслязвільненняН.Махно разомз родиною переїздитьдо Німеччини, де його заарештовуютьвже німці. Післявтечі з в'язниціпроживав разомз родиною уФранції. Одночасновін писав статті, відозви, спогадив яких намагавсяузагальнитигіркий досвідсвоєї діяльності.Серед такихпраць вартовиділити: «Махновщината її вчорашнісоюзники — більшовики»,«Відкритийлист до ВКП(б)».
ПомерНестор ІвановичМахно — 25 липня1934р від туберкульозулегенів у Парижі.Тіло на коштизібрані європейськимианархістамибуло кремовано, а урна з прахомзамурованау стіну комунарівна паризькомукладовищіПер-Лашез.
Важкаучасть випалана долю йогородини. Післяокупації Франціїгітлерівськимивійськамидружина Н.Махнабула заарештована.Після Другоїсвітової війнийого ріднихзаарештовуєНКВС. У 1946 роцібув оголошенийсудовий вирок: дружину Н.Махна– Галину Кузьменкозасуджуютьдо 8 років таборів, а дочку – ОленуМіхненко до5 років засланняу Казахстан.Після звільненняГалина Андріївнапереїздитьдо дочки в Джамбул.У 1978 році померладружина Н.Махна, дочка у 1993р.Реабілітованародина Н.Махнабула у 1989 році[48, с.14].
Нанашу думку, найбільшоюжертвою ідеологійта соціальнихекспериментівстало селянство.Воно було змушенопостійно коливатисьміж ідеологічнорізними таборами.Громадянськавійна з її «чехардою»влади посилювалатвердження, що влада вмієтільки щосьбрати. Не зважаючина те, що революціядала селянамправо на землю, селяни так іне побачиливлади, яка моглазалишити їїу спокої разомз землею.
Історіягромадянськоївійни засвідчила, що селянствоздатне до політичногосамовираження, яке у повніймірі проявилосьу Махновськомурусі. На думкуВ.Верастюка, селянськийрух став рефлексієюна ті соціальнізміни, якіпропонувала,«нав'язувала»держава. Селянствошукало своєрідний«третійшлях», якийміг встановитистатус-кво устосунках звладою. Не зважаючина масовістьселянськогоруху, різніідеологічніпідходи завадиливираженнюселянськихвимог у єдинійполітичнійпрограмі.
Засвоїм характероммахновськийрух в ходігромадянськоївійни репрезентуєсвоє особливеставлення довсіх політичнихрежимів, якііснували натериторіїУкраїни у 1918-1921рр. Основу –стрижень руху, складали двахарактернихявища: боротьбаселянствапівдня Українипроти спробреставраціїпоміщицькогоземлеволодіннята негативнареакція тогож селянствана ліворадикальний«воєнно-комуністичний»експеримент.Безкомпроміснаборотьба збілими, багаторазовісоюзи з червонимисвідчили проте, що Махновськийповстанськийрух повністюототожнювавсебе з революцією[17, с.351].
Якщохарактеризувативзаємозалежністьмахноськогоруху та анархізму, то вплив анархізмуяк ідеологіїна повстанськийрух невиправданоперебільшений.В радянськійісторіографіїанархістськаскладова махновськогоруху завждирозглядаласьу протиставленнібільшовицькій, яка прагнулавсезагальногодомінуючоговпливу. Історикипрагнули розкритидеструктивністьта не можливістьпрактичногозастосуваннядоктрини анархізму, оскільки Н.Махнокритикувавдержавність, сповідувавідею самоврядуваннята децентралізації.Махновськийрух поставивпід сумнівкерівну таспрямовуючуроль комуністичноїпартії.
Середкерівногоскладу махновськогоруху не булооднозначногоставлення доанархізму.Н.Махно на різнихетапах то наближав, то віддаляввід себе ідейниханархістів.На думку В.Верастюка, анархісти умахновськомурусі були «культурноюсилою», яка сповідувалаідею розбудовиГуляйполя заанархістськимибезвладнимипринципами.Вони сприялипропагандіідей «третьоїреволюції», реорганізаціїГуляйпільськихРад за безпартійнимпринципом. НатериторіїГуляйполя Радивтратили політичну(владну) основу, а їхні повноваженнязводились доорганізаціїгосподарськогожиття.
Удомовленостяхз Радянськоювладою доситьчасто ставилосьпитання простворенняавтономії напідконтрольнихН.Махну територіях.В основі ідеїавтономіїлежало прагненняствореннявільних регіональнихорганів політичногота економічногосамоврядування, але радянськавлада свідомоігнорувалатакі вимоги,і ніколи непідтрималаідею створенняанархо-махновськоїреспубліки[21, с.35].
Отже, підводячипідсумок вартозазначити, щомахновськийрух репрезентувавособливе прагненняселян жити позавладою, оскількипрірва міжінтересамивлади, держави, еліти та простогоселянства надтовелика. Вона, на думку анархістів, породженарізним характеромїхніх цілей, поривань такінцевої мети.Невипадковосаме непересічна, харизматичнапостать Н.Махнарепрезентувалаінтереси повсталогоселянства, якепісля поразкимахновщинине змогло протистоятитерору та утискамз боку держави.Не варто сьогоднірозглядатипостать Н.Махнаяк «антигероя»чи політичногоавантюриста, оскільки лідерселянськогоруху боровсяза те, у що справдівірив.
    продолжение
--PAGE_BREAK--
РозділIII.Анархізмта сучасність

3.1Теорія та практикаанархізму напострадянськомупросторі

Анархістськатеорія кінцяXX — початкуXXI ст.зазнала суттєвихзмін. Суспільнатрансформація, яка розпочаласьз початкомгласності натериторії СРСР, сприяла значномузростаннюпопулярностіальтернативнихдо комуністичноїідеологіїтеорій. Данийпроцес ознаменувавсявідродженняманархістськоїтеорії на територіїСРСР, яка переживаєперіод пристосуваннядо нових суспільнихумов, що грунтуютьсяна зближенніїї постулатівз нормами тацінностейвиробленимиу сучасномусвіті. Як зазначаєА.Біденко, насучасному етапівідбуваєтьсяоновленняідеологій, щохарактеризуєтьсязближеннямпостулатіванархізму талібералізму.Іде процесрецепції ідейзаради суспільногопрогресу.Зароджуєтьсяновий напрямуполітичноїдумки – лібертаризм, який у своїйоснові несемінімальневтручаннядержави в усісуспільніпроцеси, колигромадянинможе сам обратимежу захистусвоїх інтересів(ідея держави– «нічногосторожа») [12, с.2].
Іншоюмагістальноютенденцієюу розвиткуанархістськоїтеорії є консерватизм, оскільки значначастина анархістськихтечій залишиласьна позиціях«канонічної»теорії М.Бакуніната П.Кропоткіна.
До1990 р. теорія анархізмубула репрезентованацілою низкоюідеологічнострокатих течійта напрямів.Науковці пропонуютьдиференціюватиусі анархістськінапрями відповіднодо теоретичногоподілу наанархо-синдикалістськіта синтетичні, які об'єдналипредставниківрізних сил наоснові компромісногорішення увзаємовідносинахз владою. Відповіднодо практичнихформ та методівборотьби анархістівподіляють на«реформістів»(частинаанархо-синдикалістів, частина анархо-екологістів)та «революційниханархістів»(Черная Звезда, Асоціація РухівАнархістів, ИнициативаРеволюционныхАнархистовта ін. ).
Так, у 1989 р. КонфедераціяАнархо-Синдикалістівпроводить свійустановчийз'їзд. Ідеаломмайбутніхсуспільнихперетвореньсиндикалістивважали профспілковумодель реорганізаціїсуспільства.У 1990 р. внаслідоквнутрішніхконфліктівстосовно формта методівборотьби середанархо-синдикалістіввідбуваєтьсярозкол: відмонолітногосиндикалістськогонапряму відділяєтьсябільш радикальнаАсоціація РухівАнархістів.Синдикалістиу політичнійдіяльностіорієнтувалисяне лише на столицю, оскільки урегіонах, зокремау Харкові, у1990 р. починає діятиКонфедераціяАнархо-Синдикалістів, що об'єдналабіля 200 членів.Власне саміанархістиоцінюють процесрозколу двояко, оскільки, зодного боку, це справдіконфлікт стосовнодобору методівборотьби, здругого боку, вони визначаютьзначний впливпровокаторів, які доситьтісно співпрацювализ КДБ [93].
Середсинтетичнихорганізаційварто виділитианархо-екологістів, які розпочалиактивну діяльністьна територіїРосії, України, Білорусії.Очолює данийнапрям С.Фомічов, який розробивтеоретичніоснови сучасногоекологічногоанархізму устатті «Прелюдияк анархизму».Представникиданого напрямуорганізуваливидавництвожурналу «Третийпуть», насторінках якогообговорюютьсяпитання формуваннябездержавного, антиіндустріальногоустрою.
Особливаувага представниківданого напрямусконцентрованана «зеленій»(екологічній)проблематиці, яка проявиласьу проведенніцілої низкиекологічнихакцій: Чапаєвськ(1989), Балаково(1990), Запоріжжя(1991), Одеса (1994), Тамань(1995).
Насторінкахжурналу «Третійшлях» анархо-екологістидискутуютьпроблему повноїліквідаціїкапіталізму, оскільки цеєдина раціональнаможливістьдля подальшогорозвитку людства.У витоківреформуваннямають стоятисаме представникианархістськогоруху [94]. Звичайно, дана концепціяпобудованана максималістськомутвердженні, що нівелюєможливістьвибору, оскількивона базуєтьсяна конкретномутвердженні«або-або».На думку екологістів,«авторитарна»конституціяРФ 1993 р. визначиланеобхідністьреволюційноїтрансформаціїсуспільства.Революційнізміни, на думкуС.Фоміна, маютьторкнутисьсфери державногоуправління, що проявитьсяу повній ліквідаціїбюрократичногоапарату.
У1990 р. саме екологістипроголосилигасло: «Властьнародам, а непартиям!».Даний закликбув спровокованийпочатком 1-оїЧеченськоїкампанії.Представникиданого напрямуу характеристицівійськовихдій визначилиданий конфлікт, як національно-визвольнувійну Чеченськогонароду.
Надумку представниківАсоціації РухівАнархістів, анархо-екологістиобрали доситьспецифічну(не анархістську)тактику, якаґрунтуєтьсяна інтеграціїдо органівмісцевогосамоврядуванняз метою популяризаціївласних ідей.Стосовно необхідностіінтеграціїдо органівдержавноївлади, середсучасних анархістівтриває доситьжорстка дискусіяна відкритихфорумах у Інтернеті[93].
Натериторії СНДдіє ціла низкасинтетичниханархістськихорганізацій.Так, на територіїКубані діє«ФедерацияАнархистовКубани». Цікавимє той факт, щоце анархо-феміністичнийнапрям, якийзакликає жіноксамоорганізовуватисьдля боротьбиз проявамипатріархату.Цей напрям єтиповим поєднанняміндивідуальноїакратії заснованоїна принципісуспільногозвільненнята руху за рівністьправ чоловіката жінки. Данаорганізаціямає свою періодику– анархо-феміністичнийбюлетень «Матьпорядка», якийзакликає жінокзмінити свійспосіб життявже сьогодні, не чекаючи«революції»чи прозріннячоловіків [91].
Доситьзначну частинуанархістськихперіодичнихвидань класифікуютьяк розважальну: петербурзький«Новий світ», калінінградський«Екодефенс»,«ХранителиРадуги». Практичнадіяльністьбільшостінапрямів анархізмуорієнтованане на проведенняширокомасштабнихманіфестаційчи залученнянових членів, а сконцентрованана видавничійдіяльності[94].
Більшістьанархістівгенерації XXIст. переконана, що саме ієрархічнаорганізаційнаструктура назразок партіїзможе протистоятидержаві тавеликому капіталу.Отже, більшістьліберальниханархістськихнапрямів пішлишляхом створеннялегальниханархістськихпартій, яківідповіднодо власноїпрограмипопуляризуютьсвої ідеї.
90-тіроки ознаменуваласьпроведеннямцілої низкиполітичнихкампаній усоюзних республіках, які розпочалиборотьбу заутвореннянаціональнихсувереннихдержав. Такізаклики російськасторона охарактеризувалаяк проявисепаратизму.Отже, важливоюскладовоюанархістськогоруху була підтримкаЧеченськогоправа на самовизначення.Власне такапозиція сприяларозколу середанархістськогоруху, який поділивсяна антимілітаристів,що протестувалипроти військовоговирішенняданого конфлікту, та напрямів, які характеризувалиданий конфліктяк національно-визвольнувійну Чеченськогонароду.
Представникипершої течіїне проводилижодних політичнихакцій, оскількиїхня діяльністьбула спрямованана наданняюридичноїдопомоги російськіймолоді, якапрагнула ухилитисьвід військовоїслужби. Представникидругої столичноїтечії у 1994 роціутворюютькомітет «Рукипрочь от Чечни», який відповіднодо програмнихдокументівмав об'єднатипредставниківрізних політичнихсил, від крайніхправих до крайніхлівих. Основнегасло, яке булона озброєнніу даного комітету«БандуЄльцина – подсуд!». Внаслідокконфлікту міжпредставниками«РпоЧ»та комуністамиантивоєннакампанія пішлана спад.
У2000 р. проводитьсяціла низканових антивоєннихакцій, яківідбувалисьпід патронатомправозахиснихорганізації«СолдатскиеМатери Санкт-Петербурга», однак післяпочаткуорієнтаціїданого напрямуна партію «Яблоко»(Г.Явлінського)анархістиперестаютьбрати участьу мітингах.Також у 2000 роцівідбулосьутворенняАнтивійськовогокомітету, доскладу якогоувійшли петербурзькіанархісти тапредставникиРеволюційноїРобітничоїпартії (крилотроцькістсько-більшовицькоїпартії).
Регіональніпредставникианархістськогоруху міст Ярославля, Нижнього Новгорода,Єкатеринбургу, об'єднавшисьз лібераламиутворили «Движениепротив насилия»(ДПН) [93].
Більшістьанархістськихорганізацій, що діють натериторіїпострадянськогопросторупроголошують, що керівництвоРосійськоїФедераціїнамагаєтьсяпідмінити правосоюзних республікна самовизначеннянеофедералістськоютеорією, якамістить неоімерськийколорит. Данатеорія ґрунтуєтьсяна розподілісфер впливу, оскільки, і досьогодні російськівійськовіформуваннята бази перебуваютьна територіїАбхазії, Грузії, Придністров'я, України. Отже, не зважаючина популістськийта комерціалізованийколорит сучасноїанархістськоїтеорії, вонау більшостівипадків виступаєза мир та як непарадоксально, за демократію, оскільки вонавідкриває ширшіможливості, ніж авторитарнадержава у реалізаціїанархістськоїтеорії. АнархістськіорганізаціїБілорусіїдосить відвертоописують авторитарнуполітику президентаЛукашенка, якийза допомогоювірної «номенклатури»гальмує поступальнийрозвиток Білорусіїта не випускаєїї з орбітиросійськоговпливу [84].
Російськісоціологи удослідженнісуспільнихпроцесів, щовідбуваютьсяна пострадянськомупросторі, зазначають, що все суспільствовнаслідокневдало проведенихреформ пережилосвоєрідну«анархізацію».Даний процесознаменувавсякриміналізацієюсуспільногожиття, що проявиласьяк у верхах, так і середпростих громадян.Влада у період, коли суспільствубув необхіднийарбітр длявирішеннярізних проблем, проголосилагасло «Обагащайтесь!».Даний підхідна шляху прискореногореформуваннязробив однихмільйонерами, а інших декласованимипролетарями, маргіналами.Але, звичайно, саме суспільствознайшло вихід, оскільки талановитіінженери тапедагоги поповнилиряди дрібнихпідприємців, кваліфікованихробітників, будівельників, в перспективісаме ці верствипретендуютьстати середнімкласом. Науковцізазначають, що понад 50% грошовогообороту знаходитьсяпоза сфероюдержавноговпливу, а анархіститрактують цютезу, як можливістьвідмови віддержави умайбутньому:«Страх передидеологией, желание урватьпобольше теми, кто наверху, и борьба завыживание тех, кто внизу, препятствуютлюбому макрообъяснениюпроисходящегона уровнеповседневнойжизни. Междутем идеологияимеется — этоидеологиянегативноймобилизации, предоставляющаякаждому идеалнегативнойсвободы — свободыот вcего»[71, с.22].
Отже, теорія анархізмуу повній мірівідродиласьна територіяпострадянськогопростору, оскількипредставленанизкою течійта напрямів, які відрізняютьсяформами таметодами боротьбиз державою тавладою. Частинаанархістськихорганізаційнамагаєтьсяреалізувативласну теорію,інтегрувавшисьу владу, а іншачастина залишаєтьсяна радикальнійплатформі тапоповнює опозиційнідо влади напрями.

3.2Сучасні українськіреалії анархізму

Напочатковихетапах відродженнятеорії анархізмуукраїнськаскладова даногоруху перебувалав орбіті загальносоюзнихорганізацій, але з проголошеннямнезалежностіУкраїнськоїдержави передпредставникамирегіональнихтечій анархізмупостали новіможливостіта організаційнізавдання. Незважаючи насхожі назвита спільніідеологічнізавдання, більшістьанархістськихорганізаційУкраїни проводятьавтономнуполітику.
Середанархістськихтечій найбільшпоширенимнапрямом вУкраїні єанархо-синдикалізм.СиндикалістиУкраїни утворили«РеволюційнуКонфедераціюАнархо-Синдикалістів»(РКАС).У своїй теоріївони відстоюютьідею реорганізаціїсуспільстваза профспілковимзразком. Територіальноданий напрямтяжіє до сходуУкраїни. Відеологічномуплані данийнапрям є найбільшконсервативним, але у сучаснихумовах синдикалістивже не використовуютьтерор як засібвпливу насуспільство.Даний напрямрепрезентованийдрібними групами, які популяризуютьідеї анархо-синдикалізмучерез МіжнароднуАсоціаціюТрудящих.
Насайтах у Інтернетіанархо-синдикалістирозміщуютьстатті: «Размышленияо анархизмев пост-социалистическоммире », «Зачемчеловекугосударство?»в яких представникиданного напрямуобгрунтовуютьнеобхідністьсуспільнихзмін. Реорганізаціюсуспільствавони плануютьпровести задопомогоюдецентралізаціївлади, тобтовони обгрунтовуютьідею «колективноїдемократії»у дрібних громадах, які почнутьпредставлятиінтереси простихтрударів. Назагальнонаціональномурівні на думкусиндикалістів, мають вирішуватисьнайбільш загальніпроекти,«заповіді»з якими погоджуютьсявсі [92].
Іншийнапрям анархізмурепрезентуютьсинтетичніорганізації, які у своїхлавах об'єднуютьпредставниківрізних течійанархізму.Оскільки, ціорганізаціїє наслідкомкомпромісуз владою, вонивизнають законивстановленнідержавою. Характерноюособливістюцих організаційє об'єднанняприхильниківу рамках єдиноїпартії, якіреєструютьсядержавою дляздійсненнясвоєї статутноїдіяльності.Серед такихорганізаційна територіїУкраїни вартовиділити «СоюзАнархістівУкраїни»(САУ), який утворивсяу серпні 1999р. вОдесі [12, с.3].В основі теоріїсинтетичногоанархізмулежить ідеязменшення ролібюрократичногоапарату таапарату примусу, які в умовахформуваннянового інформаційногосуспільстватиснуть натворчу особистість.
Лідеромцієї партіїє Вадим Чорний.Представникиданого напрямупопуляризуютьсвої ідеї задопомогоюІнтернету дерозміщене їхнєінтернет видання«Набат».На сторінкахцього виданнязнаходитьсяпрограма САУ, яка передбачає, що: «кінцевоюметою правогоанархізму –анархія в умовахприватноївласності»[www].
Доситьцікавим є практичнийаспект діяльностіСАУ, оскількикрім пропагандисвоїх ідей, вони у Одесівзяли курс наохорону пам'ятокісторії таархітектуривід недоцільнихреконструкційта підприємницькихзазіхань. ВважаючиУкраїнськудержаву багатонаціональноюта полікультурноювони виступаютьза впровадженняросійськоїмови як другоїдержавної. У2006 році Печерськийрайонний судКиєва розглядавпозов лідераСАУ до президентаУкраїни В.А.Ющенка.Позивач – В.Чорний, вимагав скасуватиПрезидентськийУказ №793 «Щодоувіковічненняпам'яті діячівУНР та ЗУНР»у тій частиніде йдеться проувіковічненняпам'яті С.Петлюри, якого В.Чорнийхарактеризувавяк антисемітата погромника.Дана справавикликалаграндіознийрезонанс середпартій націоналістичногоспрямування, які на сторінкахгазети «Персоналплюс»розпочаликритику САУ[19, с.7].
ВІнтернетіопублікованавідозва САУвід 22 вересня2006р. про «Подвійністандартиукраїнськоївлади в питанняхГолокосту таескалаціїнаціоналізмув Україні»[84].
Іншиманархістськимнапрямом є –«помаранчевий»анархізм. Воснові ідеологіїданого напрямулежить прагненнявтілити постмодерніідеї в політиці.Серед ідеологівданого напрямув Україні вартовиділити О.Новіковата Ю.Духоніна.У практичнійдіяльностіданий напрямвідзначаєтьсяпроведеннявуличних спектаклів, вистав, святкувань.Не зважаючина мінімальнийзв'язок з ідеологієюанархізму данийнапрям домінуєна територіїпострадянськогопростору.
Севастопольськийпредставникданого напрямуО.Соф'яник у1995 р. був затриманийСБУ через отриманийлист, в якомупсевдореволюційнаорганізація«КиївськаОрганізаціяФракції ЧервоноїАрмії» закликалаанархістівдо революційноговиступу. ВласнеспівробітникиСБУ перехопилилистуванняпредставниківоднієї організації, які вирішилипожартувати[12, с.3].
Доситьчасто представники«помаранчевого»анархізмупроводятьепатажні акціїна кшталт заходу«ДеньНезалежностіз Махном», що відбулось24 серпня 2006 рокуна територіїГуляйполя. Врамках святкуваннябуло організованоконкурс «боді-арту», літературнічитання, щовражали присутніхсміливістюслова, показфільму М.Каптана«9 життів НестораМахна», катанняусіх бажаючихна тачанкахпід чорнимипрапорами[55, с.12]. Як зазначаєА.Біденко, даніакції носятькомерціалізованийхарактер таспрямованіна залученнякоштів [12, с.3].
Тобто, сучасний українськийанархізм –суміш класичнихтекстів М.Бакуніна, П.Кропоткіната революційнихзакликів, якіспрямованіна приверненняуваги. Більшість«неоідеологічних»доктрин анархізмупропагуютьвідмову відборотьби заствореннядовершеногосоціуму безпримусу танасилля. Натомість, анархістськадоктрина пропагуєвнутрішню змінуособистості, що проявляєтьсяу «внутрішньомубунті»особистостіпроти несправедливості.Головним тамагістральнимнапрямком, надумку анархістів,є робота зпідростаючимпоколінняму напрямі створенняіндивіда вільноговід соціологізації[1, с.3].Дана роботаполягає у періодичнихзборах, обговоренняхполітичнихпроцесів, святкуванняхта масовихзаходах. В більшіймірі такі «лекції»зведені дообговоренняромантикигромадянськоївійни та розглядупостаті Н.Махна.
Історичносклалось, щоанархістськадоктрина вбільшій міріпоширена насході та півдніУкраїни. Нанашу думку, цепов'язано зграндіозноюурбанізацієюцих регіонів, в яких чисельністьмолоді доситьвелика. Якщохарактеризуватипричини поширенняанархізму самеу цих регіонах, то варто зазначити, що перехіднийетап від радянськогоперіоду доновітньогоУкраїна переживаладосить боліснов рамках діяльностірізних молодіжнихорганізаційта спортивнихсекцій. На даномуетапі владане змогла заповнитицей організаційнийвакум, якийспряв кризіорганізаціїдозвілля молоді.Цей вакум заповнилиандеграунднімолодіжнісубкультури: панки, реперитощо, які в більшіймірі носятьмаргінальнийхарактер.
Молодіособи в умовахпанування ідеї«долара»реагують відповідно: або адаптовуютьсядо нових умов, або починаютьборотьбу зтаким станомречей. На нашудумку, дананезгода проявляєтьсяу конфліктахміж поколіннямита конфліктіна рівні «Я- Суспільство».Інколи такийконфлікт носитьвідвертомаксималістськийхарактер, оскількимолодь справдівірить у можливістьрадикальнихта докоріннихзмін. Ця незгодавиявляєтьсяу графіті, «важкій»музиці та цілійнизці іншихпроявів. Важливемісце займає«антисоціальна»реклама алкоголю, тютюну, телевізійнажорстокість, які заполонилателеефір. Саметакі фактори, які влада «небачить»чи свідомоігнорує, сприяютьморальномурозкладу суспільства, в якому владабачить тількинаслідки, неаналізуючипричин цихпроцесів.
Всеце викликалогостру дискусіюсеред різнихгенераційанархістів.Старше покоління( покоління«90-х»)брало участьв екологічнихакціях, маніфестаціях, основною метоюяких було задоволеннякорпоративнихінтересів, спрямованихна загальнеблаго. Новагенераціяанархістів– «XXIст.» спрямуваласвою діяльністьна задоволеннявласних індивідуальнихінтересів.Досить сильнопростежуєтьсяспоживацькийхарактер сучасногоанархізму[93, с.3].
Європейськідослідникисучасногоукраїнськогоанархізмузазначають, що Україна єперспективноюв рамках створенняанархістськихорганізацій, які в майбутньомубудуть носитиопозиційнийдо влади характер.Але перешкодоюна шляху поширенняанархістськихідей були: історичнеминуле державиперіоду сталінськихрепресій тавідсутністьцентралізованоїорганізаціїєвропейськогозразка на кшталтмонолітноїФедераціїІталійськихАнархістів[12, с.3].
Вумовах несформованостігромадянськогосуспільствабудь-яка опозиційнадіяльністьможлива доти, доки вона неторкаєтьсяекономічнихпитань. Черезце українськігрупи анархістівнадзвичайноавтономні відеологічномута фінансовомуплані. Вонивикористовуютьвсі можливізаходи: відкриваютьплатні сайти, організовуютьсвяткуваннята вечори зметою «вижити»в сучаснихумовах [12, с.4].
Цікавоює подія, якарепрезентувалане організаційнуініціативупевної організації, а особистуініціативумешканця Кременчука– пенсіонера-десантника, який «незаплановано»встановивпам'ятник Н.Махнона одній з вулицьміста у 2006р. Дозволуна встановленняпам'ятника уміської владиініціатор небрав, що сприялодискусії середполітиківстосовно доцільностіцього просвітницькогоакту [15, с.16].
Міськийголова Кременчукавідповідаючина депутатськийзапит з цьогоприводу підтримавініціативупенсіонера, який у місцівстановленняпам'ятникапопередньоочистив сміттєвезвалище тависадив кількадерев. Визначальниму рішенні міськоївлади залишитипам'ятник бувфакт створенняданого монументуза кошти пенсіонера.
Якзазначив данийфакт, інколиособиста ініціативагромадян носитьбільш прогресивнийхарактер, оскількиспонукає владупоказати власнеставлення додражливихпроблем у нашійісторії. Нанашу думку, люди, які заплющуютьочі на суперечливіпроблеми минулого, не мають майбутнього[47, с.8].
Отже, підводячипідсумок вартозазначити, щотеорія українськогоанархізму насучасному етапіпереживаєпроцес модернізаціїта адаптаціїдо нових суспільнихумов. І напевно, не варто виключатидану теоріюз політичноїарени, оскількиспоживацтво, пасивністьу роботі з населеннямє характернимирисами сучасногосуспільства.Враховуючидані тенденціїнеобхідносказати, що насучасномупосткомуністичномупросторі анархістськатеорія переживаєсвоє «другенародження».
    продолжение
--PAGE_BREAK--
Висновки

Будь-якатеорія, якаобґрунтовуєнеобхідністькардинальноїтрансформаціїсуспільнихвзаємовідносин, залишаєтьсялише теорієюбез спроб практичноїреалізаціїїї постулатів.Такий шанс напрактичневтілення теоріяанархізмуотримала самена теренахРосійськоїдержави.
Однієюз основнихпричин такогограндіозногопоширенняанархізму вРосії булонівелюванняролі простоїособистостіу абсолютистськійдержаві. Державапропонувалапреференціїкапіталу, надаваластанові привілегіїобраним тасакралізовувала«богообрану»владу. Не випадково, що саме XIXст. ознаменувалосьпоявою «народнихбудителів»серед інтелігенції.Вони сформувалита матеріалізувалиновий нігілістичний(анархістський)тип політичноїсвідомості.Під впливомїхніх ідейчастина інтелігенціївиступила протибагатовіковоїмоделі суспільнихвзаємовідносин, що робила однихгосподарями, а інших безправнимирабами.
Грандіознийвклад у розвитоканархістськоїтеорії зробилидва російськімислителі-революціонери: М.Бакунін (основоположникколективістськоїтеорії анархізму)та П.Кропоткін(основоположниккомуністичноїтеорії анархізму).Отже, зароджуєтьсянова теорія, що поєдналав один комплексполітичні, економічні, соціалістичні, філософськіідеї майбутньогореволюційногореформування.Дана теоріяпротиставилаабсолютизмуідеї свободи, федералізму, децентралізму, аполітизмута добровільноїасоціаціївільних громадян.
Важливовідмітити, щоанархістськатеорія ніколине була монолітноюв контексті"ідеалу" майбутніхсуспільнихперетворень.Спектр практичноїдіяльностіанархістівколивався відмирних, пропагандистськихметодів боротьбита принципу«непротивлениязлу насилием»– християнськійанархізм, дотактики змовита «безмотивного»терору, якийпроводилианархо-комуністи.Серед різновекторнихнапрямів анархізмуслід виділититри самостійніідеологічнінапрями: анархо-комунізм, анархо-синдикалізм, анархо-індивідуалізм.Кожен з цихнапрямів мавнизку течій, що диференціювалисязалежно відідеологічноїмети, форм таметодів боротьбиу досягненнібездержавногоідеалу [38, с.200].Консолідуючимфактором, щооб'єднувавмайже всіханархістів,є запереченнядержавної формиорганізаціїсуспільства(антиетатизм)та відмова відвикористаннядержавнихорганів влади(акратія) [12, с.25].
Анархістськатеорія та практикаеволюціонувалив ході революційноїтрансформаціїдержави тасуспільства.Анархісти уповній міріпрагнули реалізувативласну ідеологічнудоктрину, алеспроби утворитимонолітнийанархістськийблок та об'єднатиідеологічнорозрізненісили булипровальними.Про це свідчатьрезультатиоб'єднавчихз'їздів 1917 р., 1918 р..
У теоріїанархізмунеобхідновиділити основнімагістральнінапрями, якідиференціювалитеорію анархізмута власне визначалипрактичніметоди боротьби:
— Прагненнядо повної свободидій особистостіу консервативному, державномусуспільстві(бунтарськатечія у народництві),
— Боротьбаза звільненняпраці відкапіталістичного"іга" та боротьбаза кращі умовижиття, які можутьбути досягнутіза допомогоюперерозподілунаціональнихбагатств (синдикалізмта кооперативнийрух),
— Прагненнядо духовногозвільненняособистостівід ідеологічногопресу держави(індивідуалізм).Дане звільненнярозглядалосьв контекстісамовдосконаленняособистості
У більшостівипадків основнимиформами боротьбибули терор, експропріаціїта бунт. [58, с.90].
Революційніподії 1905-1907 рр. сприялипочатку дискусіїпо вирішеннюземельногопитання, якестало наріжнимкаменем пропагандианархізму.Селяни схвальносприйняли ідеюанархічногобунту, якийпропонував"ідилію вільниххліборобів".Під впливомцих закликіву південнихгуберніяхРосійськоїдержави зароджуєтьсяціла низкастихійнихселянськиханархістськихорганізацій, діяльністьяких мало чимвідрізняласявід діяльностібандитськихугруповань.
Діяльністьанархістіву 1917 році науковціоцінюють по-різному.У практичномузначенні післяЛютневої революціїдіяльністьанархістівзводилась доспроб «прискорення»соціальноїреволюції. Уподіях 1917 рокув умовах «багатовладдя»та «хаосу»анархістиповодилисьяк «рибау воді».Вони використалитактику провокаціїта рейдерства(захопленнястратегічнихприміщень длявласних цілей).У своєму прагненніостаточнознищити владуТимчасовогоуряду та встановити«бездержавнесуспільство»вони частовиступали яксоюзники більшовиків.Різні ідеологічніплатформи, незважаючина спільнийідеал, неминучевели до конфліктуміж анархістамита більшовиками.
Більшовики, прийшовши довлади, забулипро своїх«союзників», розпочавшиширокомаштабнічистки політичнихопонентів, які, озброївшисьідеєю «третьоїреволюції», розпочали"ідейну"та терористичнуборотьбу збільшовиками(теракт у Леонтієвськомупровулку) тадержавоюпролетаріату.В цих умовахчастина анархістівперейшла напозиції більшовиківта почала будівництвонової пролетарськоїдержави.
Періодгромадянськоївійни ознаменувавсяконфліктомідеологій, щозійшлися уборотьбі заправо визначатимайбутній устійРосійськоїдержави. У цихподіях арміяН.Махна намагаласьстати «третьоюсилою», яка на підконтрольнихтериторіяхпрагнула утворити«автономну»від радянськоївлади республіку, яка б формуваласьна засадахнового устрою.Почалиутворюватисьдобровільнісільськогосподарськікомуни. Середкомун організованихза анархістськимпринципом вартовиділити комунуімені Р.Люксембургорганінізовануна територіїГуляйполя у1919 р… У керівництвікомуною не булопостійнихкерівників, а управлінняпочерговоздійснюваликілька її членів.Своєріднореорганізовуваласьмісцева владаГуляйполя. Надумку Н.Махна, Трудові Радине мали представлятиполітичнувладу, а маливиконуватифункціюсуспільно-економічногорегулювання.Дане регулюванняздійснювалосьу формі налагодженнягосподарськихзв'язків з іншимитериторіальнимиРадами. Утвореннярадгоспів, початок продрозверстки, тотальнабільшовизаціярад, свавіллярепресивноїсистеми сприялитому, що Н. Махноозброївшисьгаслом «третьоїреволюції», розпочав боротьбуза встановлення«вільногорадянськоголаду» на основібезвладногопринципу. Радянськавлада терпілаН.Махна покивін був потрібен, поки його арміятримала фронт.
Якщохарактеризуватиреволюційніперетворення, то незважаючи нате, що революціядала селянамправо на землю, селяни так іне побачиливлади, яка моглазалишити їїу спокої разомз землею. У ційситуації анархістипостійно відчувалинезавершенийхарактер революційнихперетворень, отже вони намагалисьвзяти курс нареалізаціювласної теоретичноїпрограми, щопроявилосьв ідеї «третьоїреволюції».Цікавим є тойфакт, що постулатианархістськоїтеорії ніколидо кінця такі не були реалізованіна територіїросійськоїдержави, отжепитання проможливостіпрактичноговтілення теоріїанархізму ідо сьогоднізалишаєтьсявідкритим. У1922 р. діяльністьанархістськихорганізаційу СРСР булазаборонена.
Анархістськатеорія кінцяXX- початку XXIст. зазналасуттєвих змін.Суспільнатрансформація, яка розпочаласьз початкомгласності натериторії СРСР, сприяла значномузростаннюпопулярностіальтернативнихдо комуністичноїідеологіїтеорій. Данийпроцес ознаменувавсявідродженняманархістськоїтеорії на територіїСРСР в останніроки його існування…Теорія анархізмупереживаєперіод пристосуваннядо нових суспільнихумов, що грунтуютьсяна зближенніїї постулатівз нормами тацінностейвиробленимиу сучасномусвіті. На сучасномуетапі відбуваєтьсяоновленняідеологій, щохарактеризуєтьсязближеннямпостулатіванархізму талібералізму.Зароджуєтьсяновий напрямуполітичноїдумки – лібертаризм, який у своїйоснові несемінімальневтручаннядержави в усісуспільніпроцеси, колигромадянинможе сам обратимежу захистусвоїх інтересів(ідея держави– «нічногосторожа») [12, с.2].
УXXI ст.анархісти вжене використовуютьтерор як спосібвпливу. Більшість«неоідеологічних»доктрин анархізмупропагуютьвідмову відборотьби заствореннядовершеногосоціуму безпримусу танасилля. Натомість, анархістськадоктрина пропагуєвнутрішню змінуособистості, що проявляєтьсяу «внутрішньомубунті» особистостіпроти несправедливості(анархо-феміністичнийнапрям, анархо-капіталістичнийнапрям, синтетичнінапрями ).
Частинаанархістськихорганізаційрозпочалароботу по інтеграціїв органи місцевогосамоврядуванняз метою популяризаціївласних ідей.Досить багатоанархістськихорганізаційпоповнили рядиполітичнихпартій та громадськихорганізацій, які проводятьвласну діяльністьвідповіднопрограм тастатутівзареєстрованихдержавою. Анархістипопуляризуютьвласні ідеїза допомогоюІнтернету, відкриваючиплатні сайтита форуми, займаютьсяохороною пам'ятокісторії такультури, організовуютьсвяткуваннята демонстрації, присвяченіпостаті Н.Махната ін. В більшостівипадків їхнядіяльністьспрямованана приверненняуваги.
Отже, підводячипідсумок, вартозазначити, щотеорія анархізмуна сучасномуетапі переживаєпроцес модернізаціїта адаптаціїдо нових суспільнихумов. І, напевно, не варто виключатидану теоріюз політичноїарени. Враховуючидані тенденціїнеобхідносказати, що насучасномупосткомуністичномупросторі анархістськатеорія переживаєсвоє «другенародження».У більшостівипадків «анархію»у державі творятьне анархістськіорганізації, а наші політики, які поглиблюютьполітичну кризуборотьбою зачини та повноваження.

Cписоквикористаноїлітератури

Алексєєв С. Держава розплатиться кров'ю…: Всесвітня розправа з буржуями – мрія сучасних анархістів // Політика і культура.- 2001.- №40.
Анархисты: Из истории политических партий // Родина.-1993.- №5-6.
Анархо-синдикаліст. Центральний інформаційний орган Бюро Революційної Конфедерації Анархо-Синдикалістів (РКАС — Україна).- 1998.- №7.
Арендт Х. Джерела тоталітаризму.- К., 2002.
Арефьева М.А. Философия анархизма.- С-Пб., 1992.
Аршинов П. История махновского движения (1918-1921).- Запорожье, 1995.
Бабічева О.С. Значення анархо-махновського руху в період української революції 1917-1918 рр. // Наука. Релігія. Суспільство. — Донецьк, 2006.- №3.
Бабічева О.С. Причини поразки анархістського руху наприкінці 1920-початку 1921 рр. // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк, 2006.- №4
Бакунин М.А. Философия, социология, политика.-М., 1989.
Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно.- К., 1993.
Берлін І. Чотири есе про свободу.- К., 1994.
Біденко А. Сучасні українські реалії теорії анархізму // Людина і
Політика.-2000.-№4.
Боровик М. Анархізм в Україні 1917-1921 рр.: закономірність чи
випадковість?// Укр. істор. журн.-2006.- №2.
Боротьба з тероризмом / Ліпкан В.А., Никифорчук Д.Й., Руденко М.М.-
К.,2002.
Брусенський О. У Кременчуці незаконно встановлено пам'ятник Махнові // Українська газета плюс .- 2006.- №37.- 19 жовтня.
16.БудницкийО.В. Терроризмв российскомосвободительномдвижении:
идеология, этика, психология:(2 пол. ХIX – нач. XXв.).- М., 2000.
17.Верастюк В.Ф.Махновщина: повстанськийселянськийрух на Україні
(1918-1921).-К., 1992.
18.Винар Л. Причинидо ранньоїдіяльностіНестора Махнав Україні //
Розбудовадержави.- ч.2.-Монреаль, 1953.
19.ВишневецькийБ. Сіла свиняза стіл… // ПерсоналПлюс.- 2006.-№40.- 6-
12жовтня.
20.Волка С.С. НесторМахно. Воспоминания.-М., 1992.
21.ВолковинськийВ.М. Батько Махно.-К., 1992.
22. ВолодинА.И. Чернишевскийили Нечаев? Оподлинной имнимой
революционностив освободительномдвижении России50-60 годов XIXв
— М., 1976.
23.ГеоргиеваН.Г. Революционноедвижение вРоссии в кон.ХIX –нач.
XXв.- М., 1986.
24.ГерасименкоН.В. Батько Махно.Мемуарыбелогвардейца.
Воспроизведениеиздания 1928 г.- М.,1990.
Гібер Й.Г. Від поета до вчителя, від анархіста до класика: (Б.Брехт) // Всесвіт. – 1998. — №8.
Глинский Б.Б. Революционный период русской истории (1861-1881 гг.):
Историческиеочерки.- С-Пб.,1993.
Гон М.М. Особливості міжетнічної взаємодії в контексті політичних процесів на Західно-Українських землях у міжвоєнний період.- Рівне, 2006.
Горев Б. Анархизм в России (от Бакунина до Махно).- М., 1969.
Графский В.Г. Бакунин.- М., 1985.
Грациози А. Большевики и крестьянство на Украине в 1918-1919 годах: очерк о большевиках и крестьянских восстаниях.- М., 1997.
Грицак Я. Українська революція 1914-1923: нові інтерпретації // Україна модерна.- ч. 2-3.- Львів, 1999.
Дюкло Ж. Бакунин и Маркс. Тень и свет.- М., 1975.
Ермаков В.Д. Портрет российского анархиста начала века // Социс.- 1996.- №3.
Эврич П. Русские анархисты 1905-1917.- М., 2006.
История политических партий в России.- М., 1994.
Історична наука: термінологічний та понятійний довідник: Навч. посіб. / В.М. Литвин, В.І. Гусев, А.Г. Слюсаренко та ін.- К., 2002.
Канев С.Н. Октябрьская революция и крах анархизма (борьба партии большевиков против анархизма 1917-1922).- М.,1974.
Канев С.Н. Революция и анархизм: из истории борьбы революционных демократов и большевиков против анархизма (1840-1917 гг.).-М., 1987.
Комин В.В. Анархизм в России.- Калинин, 1969.
Комин В.В. Нестор Махно. Мифы и реальность.- М., 1990.
Красная книга ВЧК Т.1-2.- М., 1989.
Кривенький В.В. Анархисты. Документы и материалы. Т. 2 (1917-1935).-
С-Пб.,1998.
Кропоткин П.А. Этика: Избранные труды.- М., 1991.
Кропоткин П.А. Записки революционера.- М., 1988.
Кропоткин П.А. Хлеб и Воля. Современная наука и анархия.- М., 1990.
Кулегин А.М. Мы переживаем самый страшный момент, от которого зависит наша судьба, счастье и свобода народа (листовки 1917-го) // Новый журнал.- 1996.- №4.
Косиченко Л. Незапланований пам'ятник // Урядовий кур'эр.- 2006.- №237.- 15 грудня.
Кудрявцев Л. Звисті стежки Нестора Махна // Урядовий кур'эр.- 2006.- №168.- 9 вересня.
Лебеденко А.М. История анархизма в Украине (конец XIX -начало XX в.).- К., 1995.
Ледняєв В.Г. Власть: концептуальный анализ // Полис.- 2000.- №1.
51.Лобачов В. Былли батька Махноанархистом? // Наука и религия.– 2001.- №11.
52.Максимов В.Я – христианскийанархист: Мнебудет неудобнопри самойидеальнойвласти… // Книжноеобозрение. –1994.- 27 дек.
54.Мартинюк Р.Московськаанархія такиївськийетатизм // Визвольнийшлях: Суспільно-політичний, науковий талітературниймісячник. ––кн.2.- К., 2005.
55.Мартусь О.Махно помилявся: анархія– мати безладдя: До сторіччяНац. музею історіїУкраїни // ГолосУкраїни. – 1997. –12 лютого.
56.Махно Н.И. Азбукаанархиста.- М.,2005.
57.Неттлау М.Очерки по историианархическихидей и статьипо разнымсоциальнымвопросам. ИзданиеПрофсоюза.-Детройт, 1951.
58.Никитин А.Л.Заключительныйэтап развитияанархистскоймысли в России// Вопр. Философии.-1991.- №8.
59.Первая российская: Справочнико революции1905-1907 гг. / С.В. Тюткин, В.В. Шолохаєв.-М., 1985.
60.Пирумова Н.М.Михаил Бакунин.Жизнь и деятельность.-М., 1966.
61.Пирумова Н.М.П.А. Кропоткин.-М., 1972.
62.ПономаревН.В. Критикаанархистскойконцепциивласти исовременность.Издат. КазанскогоУ-та.- 1978.
Постников В. Русские корни «зеленого анархизма» // Гуманитарний экологический журнал: Международный экологический журнал. – Вып.6.- К., 2004.
64.ПрисяжнюкЮ.П. Ментальністьукраїнськогоселянства вумовах капіталістичноїтрансформаціїсуспільства(2 пол. XIX- поч. XX ст.).// Укр. іст. журн.-К., 1999.- №3.
65.Присяжнюк Ю.П.УкраїнськеселянствоXIX-XXст.: еволюція, ментальність, традиціоналізм: Навч. посіб.-Черкаси, 2002.
66.ПятигорскийА. Реакция философиина тоталитаризм: Не методологическиезаметки о возможностианархическойфилософии //Независимаягазета. – 1994. – 31декабря.
67.РаскольниковФ.Ф. Рассказ опотерянномдне // Утро странысоветов.-Л., 1988.
68.Рябов С.Г. Політологія: Словник термініві понять.- К., 1998.
69.Савченко В.Анархістськийрух в Українів 1905-1907 рр. (з архівн.джерел) // Збірникнаукових працьз питань політичноїісторії.- К., 1992.-№169.
70.Скрипка О. Якмахновці державнесвято відзначали// Голос України.-2006.- №157.- 26 серпня.
71.Сорокин П.СовременноесостояниеРоссии. //Новый мир.-1992.- № 4.
Спирин Л.М. Россия, 1917 г.: Из истории борьбы политических партий.- М., 1987.
73.Телицин В.Л.Русская революция1917 г.: деревняпротив городаили перманентнаявойна // Акад.П.В. Волобуєв: Неопубликованныеработы.Воспоминания.Статьи.- М., 2000.
74.Троицкий Н.АЦаризм подсудом прогрессивнойобщественности.1866- 1895 г.- М., 1979.
Ударцев С.Ф. Политическая и правовая теория анархизма в России: История и современность.- Алмааты, 1994.
76.Федотова В.Г. Хорошееобщество. //Философскиенауки.-1999.- № 2,3.
77.Філософськийсловник / В.І.Шинкарук.- К.,1986.
Хавеши М.А. Анархізм и нигилизм как умонастроение // Социс. – 1998. – №2.
Шанин Т. Революция как момент истины: Россия 1905-1907 гг.; 1917-1922 гг.: Пер. с англ.- М., 1997.
Інтернетресурси:
80.anarchive.virtualave.net/
81.krock.dp.ua/system/print.php?id=16
83.anarch.brovari.kiev.ua/progr.htm
84.www.anarcho.net/
85.www.rusnauka.com/SND/Istoria/1_babicheva%20o.s..doc.htm
86.www.zn.kiev.ua/nn/show/429/37457/
87.www.peoples.ru/military/hero/mahno/
88.www.hrono.ru/biograf/mahno.html
89.exlibris.org.ua/machno/r04.html
90.exlibris.org.ua/machno/r08.html
91.www.socialism.ru/discussion/2005/mahnovschina.html
92.http://www.vintovka@front.ru
93.http://www.anarcho@front.ru

Додаток

ПРОГРАМАПОЛІТИЧНОЇПАРТІЇ«СОЮЗАНАРХІСТІВУКРАЇНИ»(САУ)

ОСНОВНІПОНЯТТЯ
— Індивідуальнаволя – вищамета й основасуспільства.Воля без відповідальності– головна погрозаторжествуанархії.
— Анархія– гармонічнесуспільство, що існує безапарата примуса, засноване насоціальномуконсенсусі, вільному договорій самоорганізації.
— САУсповідає цінностіправого анархізму(анархізму-індивідуалізму, анархо-капіталізму).Кінцева метаправого анархізму– анархія вумовах приватноївласності.
— САУє організацієюанархістів-еволюціоністів, що заперечуютьшлях революційі політичнихпереворотів.Ціль САУ – наближенняанархії. ЗавданняСАУ — еволюційне, поетапне скороченняапарата примуса(держави).
СИСТЕМАЦІННОСТЕЙ
Анархізм- високо моральне, етичне навчання.Будь-яка іншаполітичнафілософіяговорить, щодля гармонічногорозвитку суспільствай безпечногоповодженняйого громадяннеобхіднийспеціальнийапарат примуса– держава. Ітільки анархізмзатверджує, що для самостійноїй вихованоїлюдини не потрібнопримус, вінможе жити вгармонії зіншими людьмий розвиватисоціальнівідносини безсторонньогонагляду й погрозипокарання.Тобто без держави.І питання лишеу звільненній приученнідо самостійності.Таким чином, на відміну відбудь-яких іншихідеологій, анархізм віритьу здатностій глибиннупорядністьлюдини.
Тількианархізм визнаєдійсною волеюволю всіх людей, а не обраних(еліти, класу, народу, раси).Слідом за ОлексіємБоровим миговоримо: «воляанархіста єволя всіх. Разє раб – він/анархіст/ невільний».
Повнезапереченнявлади – нонсенс– що відкидавсяй Штирнером, Бакуніним, іКропоткіним.Суспільствонемислимо безвлади звичаїв, традицій, соціальнихдомовленостей.Навіть самевільне об'єднанняанархістів– це не тількикоопераціязусиль, але йдобровільнепідпорядкування, обмеженнявласних вользаради досягненнязагальної мети.Саме так мирозуміємодисциплінусамоорганізації.
Осьовийшлях розвиткулюдства – прямавід рабствадо волі. На одномуполюсі – тоталітаризмі– державоюконтролюютьсявсі сферигромадськогожиття. Будь-якусоціальнупрояву контролюєчиновник. Напротилежномуполюсі – анархії- чиновник неконтролює ніодну зі сфергромадськогожиття. Суспільствоорганізованена принципахсамоврядуванняй вільногодоговору. Ізвільненнябудь-якої сферисоціальногожиття від контролюдержави – єанархізаціясуспільства, анархізм у дії.
Слідомза Петром Кропоткінимми говоримо, що наша метатаке суспільство, що «найбільшеповно прагнедо найбільшповного розвиткуособистості, разом з найбільшимрозвиткомдобровільнихсоюзів – у всіхїхніх формах, у всілякихступенях, ізусілякимицілями – союзів, що постійновидозмінюються, що носять усамих собіелементи своєїтривалостій приймаючиху кожен даниймомент ті форми, які найкращевідповідаютьрізноманітнимпрагненнямвсіх». Тількина таких умовахсуспільнідомовленостіможуть бутимаксимальнодотримуваній нерушимі.
Анархізм-індивідуалізм– філософіяй спосіб життятретього тисячоріччя, ери глобалізації, коли творчаособистістьнового інформаційногосуспільствауправляє самасобою й утворитьсоціальнізв'язки безвтручаннядержави, минаючидержавні кордони, у планетарномумасштабі. Урозвитку такоготипу суспільствав Україні мибачимо заставуторжестваанархії. Слідомза Абой Гордінимми говоримо:«всі національніперегородки, що відокремлюютьлюдину відлюдини, повиннібути стерті.Людство у виглядісоюзу особистостей.Інтеріндивідуалнаселяє, володієсвітом, „Універсумом“.
ШЛЯХИРЕАЛІЗАЦІЇ
Що таке»держава"? Цене жива всемогутняістота, що володієсвоєю волеюабо мовою. Цеієрархія керівників(чиновників), найманих намичерез податкидля того, щобвони облаштовувалинаше соціальнежиття. Не можнаототожнюватипоняття народу, країни й держави.Держава всьоголише маса. Масаполітичнихрішень і владнихповноважень.Його те більше, те менше. А, виходить, згодомможе й не статизовсім. З початкуперебудовисуспільствоусе більшеанархізується.Величезнакількістьсоціальнихвідносин, зв'язків, сфер нашогожиття теперсаморегулюється, не контролюєтьсядержавою. І, чим менше чиновниккерує нашимжиттям, тимменша питомавага державив нашому суспільстві.Тим більше вньому вільнихдомовленостей, самоорганізації, самостійності.Це природно.Це дорослішаннянас як особистостей.
На шляхудо анархіїнеобхіднийособливийперехіднийперіод, що використаєв анархічнихцілях соціальнізв'язки й інститутинеанархічногосоціуму. Дляреанімаціїширокого анархічногоруху в Україніми використаємотаку організаціюстарого суспільства, як політичнапартія. Ми будуємопотужну дисциплінованузагальнонаціональнуорганізацію, здатну боротисяза суспільнусвідомістьна рівні з будь-якою«партією влади».Боротися йперемагати.
Ми бачимодва шляхиеволюційногоскороченнядержави – цедецентралізаціявлади й скороченнянормативноїбази (законодавства).Децентралізація(розпилення)влади — зсувприйняттярішень, що стосуєтьсяжиття громадянна рівні владинайбільше доних наближені.Від центральногоуряду до самоврядуваннямікрорайону.Цим ми домагаємосяграничногоскороченнячисла людей, що керуютьнашим життямі збільшеннянашого контролюнад ними. Апоступовимскасуваннямзаконів мидомагаємосяскороченнясфер нашогожиття, у якихприпустимеїхнє керівництво.
Скороченнязаконодавствав сучасномусуспільствінеможливо позапредставницькимиорганами. Всіпартії йдутьу Ради, щоб видаватизакони, якіпросуваютьлише їхні інтереси, під якими набираютьсянові чиновники.Ми йдемо в Ради, щоб законискасовувати.Поступово, розумно, аленеухильно.Однаково гарналюдина, як ітисячі роківтому, живе поДесятьох заповідях.Нічого кращийсвіт не придумав.
Єдиноюальтернативою«диктатурізакону» повиннастати традиція, звичай, створенняв суспільствісистеми безконфліктноївзаємодії,іменованоївільним договором.Суспільствоповинне бутипронизане, скріплене йвзаємозалежневиняткововідносинамидобровільногодоговору, взаємовигіднимидля всіх сторіну ньому що берутьучасть. Томунаше баченнясуспільноїреформи припускаєгігантськувиховну роботув цьому напрямку.Однак це вселише коштидосягненнямети. Наша головнамета – поступовевиключеннямеханізмівприйняттяполітичнихрішень. Колихто-небудьбереться вирішуватидля нас і занас. Всі рішенняповинні прийматисяєдино можливиммеханізмом– вільним договоромтих, кого вонистосуються.
Прийнятана 2-му з'їзді
«Союзу анархістівУкраїни»
13 липня 2003 р.