МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Бердичівськийколедж промисловості, економіки та права
ЗАОЧНЕВІДДІЛЕННЯ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
«Проектуванняавтоматизованих інформаційних систем"
Варіант № 7
Бердичів
2010
Зміст
1. Класи технологій проектування
2. Поняття і основні системи кодуванняекономічної інформації
3. Проектування процесу введення паперовихдокументів
Список використаної літератури
1. Класи технологійпроектування
Поєднаннярізних ознак класифікації методів проектування обумовлює характер використовуваної технологіїпроектування ЭИС, серед яких виділяються два основні класи: канонічна і індустріальнатехнології. Індустріальна технологія проектування, у свою чергу, розбиваєтьсяна два підкласи: автоматизоване (використання CASE — технологій) і типове (параметрично- орієнтоване або модельно-орієнтоване) проектування. Використовуванняіндустріальних технологій проектування не виключене використання в окремихвипадках канонічної технології.
Характеристикикласів технологій проектуванняКлас технології проектування Міра автоматизації Міра типізації Міра адаптивності Канонічне проектування Ручне проектування Оригінальне проектування Реконструкція Індустріальне автоматизоване проектування Комп'ютерне проектування Оригінальне проектування Реструктуризація моделі (генерація ЭИС) Індустріальне типове проектування Комп'ютерне проектування Типове складальне проектування Параметризація і реструктуризація моделі (конфігурація ЭИС)
Дляконкретних видів технологій проектування властиво застосування певних засобіврозробки ЭИС, які підтримують виконання як окремих проектних робіт, етапів, такі їх сукупностей. Тому перед розробниками ЭИС, як правило, стоїть завданнявибирання засобів проектування, які за своїми характеристиками найбільшою міроювідповідають вимогам конкретного підприємства.
Засобипроектування мають бути:
1. у своєму класіінваріантними до об'єкту проектування;
2. охоплювати всукупності усі етапи життєвого циклу ЭИС;
3. технічно,програмно і інформаційно сумісними;
4. простими восвоєнні і застосуванні;
5. економічнодоцільними.
Засобипроектування ЭИС можна розділити на два типа: без використання ЕОМ і з використаннямЕОМ.
Засобипроектування без використання ЕОМ застосовуються на всіх стадіях і етапахпроектування ЭИС. Як правило, це засоби організаційно-методичного забезпеченняоперацій проектування і в першу чергу різні стандарти, проектування систем, щорегламентують процес. Сюди ж відносяться єдина система класифікації і кодуванняінформації, уніфікована система документації, моделі описи і аналізу потоківінформації і тому подібне
Засобипроектування з використанням ЕОМ можуть застосовуватися як на окремих, так і навсіх стадіях і етапах процесу проектування ЭИС і відповідно підтримуютьраз-робітку елементів проекту системи, розділів проекту системи, проектусистеми в цілому. Усю безліч засобів проектування з використанням ЕОМ ділять начотири підкласи.
Допершого підкласу відносяться операційні засоби, які підтримуютьпроектування операцій засоби інформації. До цього підкласу засобів відносяться алгоритмічнімови, бібліотеки стандартних підпрограм і класів об'єктів, макрогенератори,генератори програм типових операцій обробки даних і тому подібне, а такожзасоби розширення функцій операційних систем (утиліти). У цей клас включаютьсятакож такі прості інструментальні засоби проектування, як засоби для тестуванняі от-ладки програм, підтримки процесу документування проекта і тому подібне.Особливість останніх програм полягає в тому, що з їх допомогою підвищуєтьсяпродуктивність праці проектувальників, але не розробляється закінчене проектне рішення.
Такимчином, засоби цього підкласу підтримують окремі операції проектування ЭИС іможуть застосовуватися незалежно один від одного.
Додругого підкласу відносять засоби, що підтримують проектуванняокремих компонентів проекту ЭИС. До цього підкласу відносяться засобизагальносистемного призначення:
• системи управління базами даними (СУБД);
• методоорієнтіровані пакети прикладних програм (рішення завданьдискретного програмування, математичної статистики і тому подібне);
• табличні процесори;
• статистичні ППП;
• оболонки експертних систем;
• графічні редактори;
• текстові редактори;
• інтегровані ППП (інтерактивне середовище зі вбудованимидіалоговими можливостями, що дозволяє інтегрувати вище перелічені програмнізасоби).
Дляперерахованих засобів проектування характерне їх використання для розробкитехнологічних підсистем ЭИС: введення інформації, організації зберігання ідоступу до даних, обчислень, аналізу і відображення даних, прийняття рішень.
Дотретього підкласу відносяться засоби, що підтримують проектуваннярозділів проекту ЭИС. У цьому підкласі виділяють функціональні коштипроектування.
Функціональнізасоби спрямовані на розробку автоматизованих систем, що реалізовують функції,комплекси завдань і завдання управління. Різноманітність предметних областей породжуєрізноманіття засобів цього підкласу, орієнтованих на тип організаційної системи(промислова, непромислова сфери), рівень управління (наприклад, підприємство,цех, відділ, ділянка, робоче місце), функцію управління (планерування, облік ітому подібне).
Дофункціональних засобів проектування систем обробки інформації відносятьсятипові проектні рішення, функціональні пакети прикладних програм, типовіпроекти.
Дочетвертого підкласу засобів проектування ЭИС відносяться засоби, що підтримуютьрозробку проекту на стадіях і етапах процесу проектування. До цього класувідноситься підклас засобів автоматизації проектування ЭИС (CASE — засоби).СучасніCASE — засоби.,у свою чергу, класифікуються в основному за двома ознаками:
1) по охоплюваних етапах процесу розробки ЭИС;
2) по мірі інтегрованості: окремі локальні засоби (tools), набір неінтегрованих засобів, що охоплюють більшість етапів розробки ЭИС(toolkit) і повністю інтегровані засоби, пов'язані загальною базоюпроектних даних — репозиторієм (workbench).
2.Поняття іосновні системи кодування економічної інформації
Кодування-цепроцес привласнення умовних позначень об'єктам і класифікаційним групам повідповідній системі кодування.
Системакодування — це сукупність правил позначення об'єктів і угрупувань звикористанням кодів. Код — це умовне позначення об'єктів або угрупувань увигляді знаку або групи знаків відповідно до прийнятої системи. Код базуєтьсяна визначеному алфавіті (деяка безліч знаків). Число знаків цієї великоїкількості називається основою коду. Розрізняють наступні типи алфавітів: цифровий,буквений і змішаний.
Усісистеми кодування можна згрупувати в два підмножини (рис.4.4): реєстраційні ікласифікаційні системи кодування.
Особливістю реєстраційнихсистем кодування являється їх незалежність від вживаних систем класифікації. Реєстраційнікоди використовуються для ідентифікації об'єктів і передачі інформації прооб'єкти на відстань, тому вони повинні задовольняти наступним вимогам: мінімальностідовжини коду, однозначності відповідності найменування об’єкта і його кодавпродовж тривалого періоду часу і захищеності коду від перешкод і помилок.
/>
Рис 1. Схема класифікації системкодування.
Реєстраційнікоди складаються з двох частин: інформаційною і контрольною, призначеною длязахисту передаваної інформації від помилок.
До реєстраційних систем відноситься порядкова і серійна системикодування.
Порядкова система — це найбільш проста по своїйпобудові система кодування, суть використання якої полягає в послідовномупривласненні кожному об'єкту кодованої безлічі номера йогопорядку, тобто в привласненні цифр натурального ряду в порядку розташуванняоб'єктів. Цей порядок може бути випадковим або визначатися потім попереднімугрупуванням об'єктів, наприклад за абеткою.
Якправило, порядкову систему застосовують для кодування малозначних, сталої іпростої безлічі об'єктів, що не вимагають попередньої класифікації.
Серійна(серійно-порядкова) система кодування відрізняється від порядкової тим, щономенклатура кодованих об'єктів заздалегідь має бути розбита на угрупування за одноюознакою, і кожним угрупуванням має бути відведена серія кодових позначень, вмежах якої кожному елементу привласнюється свій код по порядку. Серія позначеньдля кожного угрупування визначається так, щоб після привласнення кодівелементам цієї групи в ній залишалися б ще вільні номери на випадок появи новихоб'єктів.
Класифікаційнікоди використовують для віддзеркалення класифікаційних взаємозв'язківоб'єктів і угрупувань і застосовуються в основному для складної логічноїобробки економічної інформації на ЕОМ, звідси витікають вимоги: однозначностівідображення класифікаційних взаємозв'язків об'єктів і їх угрупувань ізабезпечення максимальної простоти програмування. Групу класифікаційних системкодування можна розділити на дві підгрупи залежно від того, яка системакласифікації використовують для впорядкування об'єктів.
Послідовнісистеми кодування характеризуються тим, що вони базуються на попереднійкласифікації за ієрархічною системою класифікації, в результаті використанняякої коди нижче стоячих угрупувань утворюються шляхом додавання кодів до кодвищестоящих угрупувань.
Паралельнісистеми кодування характеризуються тим, що вони будуються на основівикористання фасетної системи класифікації і коди угрупувань після фасетівформуються незалежно один від одного.
Послідовніі паралельні системи кодування будуються на базі розрядної або комбінованоїсистеми кодування.
Розряднасистема застосовується для кодування об'єктів, визначуваних декількомасупідрядними ознаками, використовуваними для вирішення економічних завдань.Кодовані об'єкти систематизуються за класифікаційними ознаками на кожномуступені класифікації, кожній ознаці відводиться певне число розрядів, в межахяких кодування угрупувань починається з одиниці. При розрядній системі кодуваннямає місце так зване «залежне» кодування. Це означає, що класифікаційніугрупування за молодшими ознаками кодуються залежно від коду угрупування,утвореного за старшою ознакою. Запас вільних позицій визначається структуроюкоду.
Кодоб'єкту, побудований по цій системі, складається з такого числа позицій (чичисла груп розрядів), скільки було враховано ознак для об'єктів, тому розряднасистема кодування називається іноді позиційною системою. Конкретне значенняознаки, що характеризує об'єкт, визначається позицією і значенням певного числав структурі коду. Довжина коду зави-сит від числа східців класифікації, відчисла класифікаційних угрупувань на кожному ступені і від основи кодування.
Комбінованасистема кодування, володіючи усіма перевагами розрядного коду,застосовується для кодування великих номенклатур (переліків) об'єктів, які характеризуютьсябагатьма супідрядними або незалежними ознака-мі. Ця система базується напоєднанні принципів побудови таких систем кодування, як розрядна, серійна,порядкова і кода повторення.
Кодповторення (мнемокод) — це буквені або буквено-цифрові коди, якіхарактеризуються тим, що в структуру коду переносять частину символьнихпозначень об'єктів з метою підвищення мнемонічності коду або для скороченняйого довжини.
Вибірконкретної системи кодування залежить від об'єму кодованої номенклатури, їїстабільності, від завдань, що стоять перед системою, і від показниківефективності обробки інформації при використанні якої-небудь системи.
3. Проектуванняпроцесу введення паперових документів
Однимз основних завдань, пов'язаних із скороченням витрат на обробку даних, єавтоматизація масового введення паперових первинних документів, завантаженняданих в інформаційну базу. Основна відмінність масового введення документів відпростого сканування полягає в тому, що обробляється велика кількість однотипнихдокументів. В якості прикладів додатків цієї технології в конкретних предметнихобластях можна привести систему введення і обробки «Платіжних доручень» убанку, систему введення «Податкових декларацій», систему введення і перевіркибухгалтерських документів в пенсійному фонді.
Дляорганізації обробки великої кількості паперових документів і перекладу їх велектронну форму необхідно розробити систему масового введення документів(СМВ), яка буде здатна працювати як з одним, так і з декількома тисячамипаперових документів в день. При проектуванні системи введення паперовихдокументів виконується наступна сукупності операцій:
визначенняскладу операцій, яка повинна виконувати система;
вибираннятехнічних засобів реалізації виконання цих операцій;
вибірі налаштування програмного забезпечення;
розробкатехнологічної документації.
Розглянемозміст основних операцій автоматизованого введення паперових документів.Автоматизовані читання і введення документів включають операції, які можнаоб'єднати в декілька стадій :
підготовкадокументів до сканування;
отриманнязображення документу;
розпізнаванняі введення даних, що містяться в документі вИБ.
1. Підготовкадокументів до сканування — дуже важлива фаза процесу введення документів,яка забезпечує отримання достовірних від сканованих зображень, що зберігаютьсяв системі, і включає дві операції: безпосередню підготовку документів длясканування і виконання опису на будівництва системи на конкретну формудокументу.
Підготовкадокументів для сканування припускає виконання наступних кроків :
•визначення самогодокументу для сканування;
•вибір конкретнихобластей документу для сканування;
•визначеннятехнологічного ланцюжка руху документу до сканування;
•безпосередняпідготовка документів для сканування: відкриття конвертів, видалення скріпокабо інших предметів, що заважають скануванню;
•підготовкапакетів документів для сканування. Складання опису кожного документу припускає виконаннятрьох операцій :
•складанняналаштування форми документу;
•налаштуваннямоделі введення;
•налаштуванняполів форми документу і індексації бази даних.
Уоснові виконання цього складу операцій лежить поняття форматованого(структурованого) документу (ФД). Типовими прикладами документів, щоформатуються є «Платіжні доручення», «Прайс-листи» «Декларації про прибутки»,«Рахунки» і так далі. Основною структурною одиницею документу, що форматується,є поле документу. Кожне поле описується в двох аспектах: візуально, зокремагеометрично, і містячи тільний. З образотворчої точки зору кожне поле має бутиявно відособлене: порожніми проміжками, розділовими лініями, оригінальним типомшрифту, рівнем фону, кольором і так далі
Змістовначастина характеризується призначенням поля, словарним і алфавітним складом, атакож деякими законами побудови тексту, наприклад, в полі поштової адреси повиннібути зведення про місто, вулицю, будинок
Геометричніі змістовні характеристики полів можуть бути як абсолютно незалежними, так і взаємосвязаними.Наприклад, в прибутковому ордері поряд з полями «кількість» і «ціна»знаходиться поле «сума».
Документи,які підлягають скануванню, можуть бути об'єднані в групи за декількомаознаками. За способом нанесення інформації можна виділити документи, в яких використовуютьсямітки, друкарський, рукописний текст. Так, наприклад, виборчі бюлетенівикористовують міточний спосіб, тоді як Прайс-листи — друкарський, а первинні бухгалтерськідокументи — в основному рукописні.
Погеометричній варіантності полів розрізняють документи, в яких розташування усіхполів і записів строго фіксірованні відносно опорних елементів: рамок, ліній, постоялихнадрукованих записів, спеціальних маркерів. Усе спеціально підготовлені длямашинної обробки документи мають цю якість. Іншим типом є документи, які маютьдовільне розташування полів.
Крімтого, можна розділяти документи по наявності явних роздільників полів, якічасто є присутніми в таблицях, бухгалтерських документах і в платіжнихдорученнях, або їх відсутності.
2. Напів паперове зображеннядокументу — включає виконання таких операцій, як сканування; контроль якостівідображень, що сканують, і можливе повторне сканування.
Сканування- це дуже відповідальна операція, отже, до вибору конкретної моделі сканеранеобхідно підходити досить відповідально. При виборі слід враховувати наступнічинники: розміри документів, їх стан, також чи є документ одностороннім абодвостороннім, щільність роботи сканерів, необхідний дозвіл зображення, надійністьотримуваних зображень.
•персональні — низькошвидкісні (20-40 рядків/мін.
•настільніофісні — середньо швидкі (40-60 рядків/мін або 80-120 зображень в хвилину.
•високопродуктивніпотокові (90-185 сторінок/мін або 180-370 зображень в хвилину.
Заякістю сканування, залежного від дозволенної здібності, їх можна розділити нанаступні групи:
•з низькоюроздільною здатністю дюйм);
•з середньоюроздільною здатністю (600-800 точок/1 дюйм);
• з високою роздільною здатністю (1600-2800 точок/ дюйм);
• спеціального призначення.
Длявведення старих документів застосовують сканери спеціального призначення звакуумним притиском документів, які пред'являють дуже низькі вимоги додокументу і обробляють його в щадному режимі. Такі сканери дозволяють скануватине повністю розкриті книги і документи поганої якості. Швидкість введення утаких пристроїв 0,25-3 сторінки в (хвилину.
Контрольякості від сканованих зображень потрібний для того, щоб усі потрібні документибули від скановані і легко читані (не повинно бути пропущених сторінок, неякіснихзображень і так далі). Для підвищення ефективності і надійності системи слідмати можливість вибіркової перевірки якості від сканованих зображень, а прискануванні багатосторінкових документів — можливість відстежувати порядоксканованих сторінок.
Повторнесканування проводиться у разі незадовільного якості зображення або черезпроблеми, пов'язані з неправильним порядком сторінок в документі.
3. Розпізнавання івведення даних, що містяться в документі, в інформаційну базу припускаютьвиконання наступних основних операцій :
• попередньої обробки зображень;
• знаходження полів (сегментація документу і читання тексту);
• перевірки розпізнаної інформації;
• введення даних в інформаційну базу.
• Попередня обробка зображення документів використовуєнаступні спеціальні функції:
• очищення зображення застосовується для зняття з зображення окремихелементів (наприклад, точки, плями);
• зняття фону і виділень (наприклад, з цінних паперів);
• вирівнювання зображення для наступної його обробки з метоюполіпшення якості розпізнавання, щоб документ показати в строго вертикальномуположенні в процедурі розпізнання без перекосів;
• зняття елементівформ (для того, щоб ефективно обробляти форму, необхідно видаляти із зображенняелементи форми: лінії, розграфлені, таблиці і так далі);
• визначення ідентифікатора форм (оскільки доводиться вводить всистему найрізноманітніші форми, відмінні як за змістом, так і по структурі;для того, щоб система могла працювати з множиною форм, вона повинна визначати,яка форма поступила на обробку, і завантажувати відповідно заздалегідьналагоджене і підготовлене опис форми);
• відновлення букв і символів, якщо вони виявляються пересіченими елементамиформи, наприклад лінією.
Крімтого, до попередньої обробки зображення відносяться наступні функції, щопідвищують надійність розпізнавання:
• обертання зображення на довільний кут;
• масштабування зображення;
• регулювання рівня сірого кольору;
• компресія і декомпресія зображення.
Процесизнаходження полів (сегментація документу) і читання тексту можуть бути виконаніпослідовно і незалежно, якщо поля повністю визначені своїми візуальними характеристиками.Така ситуація характерна для машиночитаємих форм і документів з явнимироздільниками полів у вигляді ліній або великих проміжків. У документах, що немають строго певного положення полів і явних роздільників між ними, немаєпринципово іншого способу, як прочитати текст і за його змістом скоректуватирезультати попередньої сегментації.
У машиночитаємихформах завдання в основному зводиться до знаходження опорних елементів іобчислення відносно них положення інформативних полів. Документи, строгозаданої геометрії, що не мають, але що проте використовують явно заданіроздільники, обробляються досить надійно, на приклад таблиці з роздільниками увигляді горизонтальних та вертикальних прямих.
Найбільшскладна ситуація виникає при роботі з гнучкими формами документів. Термін«гнучка» означає, що відомі склад полів, їх зразкове розташування, деякіособливості по будові полів, але відсутня повна і точна орієнтація по їхрозташуванню.
Якправило, завдання обробки різних форм документів, таких, як платіжні документи,податкові декларації і інші, вирішуються індивідуально шляхом програмування з використаннямзагальних прийомів.
Якщодані після розпізнавання помічені як некоректні, то вони автоматично прямуютьна ручне редагування. Під час редагування оператор бачить реальне зображеннянерозпізнаного поля і має можливість від коректувати його. Після введенняоператором нових даних знову застосовуються правила перевірки даних, тобто наусіх етапах в ведення, як автоматичного, так і ручного, здійснюється перевіркаданих відповідно до правил, визначених користувачем. Великі вимоги в даномувипадку пред'являються до методів перевірки даних, що вводяться. Для підвищеннянадійності даних використовуються додаткові механізми, такі, як застосуваннясловників і таблиць, визначуваних користувачем. Як правило, системи включаютьспеціальні вбудовані засоби для визначення спеціальних процедур перевірки длякожного поля документу.
Введенняданих, що містяться в документі, в інформаційну базу є завершальною операцією.При цьому може бути збережене зображення документу.
Навідміну від звичайної системи розпізнавання (OCR) система введення стандартнихформ використовує формальний опис початкової форми документу або бланка. Цедозволяє автоматично поміщати розпізнану інформацію в поля бази даних безучасті оператора. Суворе дотримання стандартного виду форми документа істотнопідвищує точність розпізнання полів документу.
Основнийчинник при оцінці ефективності систем розпізнавання полягає у вартостівиправлення помилок при розпізнавані, а не в точності і швидкості системи. Удеяких випадках витрати на виправлення помилок при розпізнаванні можуть перекрити усі плюсиавтоматизації і зробити ручне введення по зображенню ефективнішим.
Прирозробці і використанні такої системи проектувальник вимагається виконати такожвеликий об'єм робіт по інтеграції цієї системи введення в діючу або щорозробляє інформаційну систему. На продуктивність системи дуже великий впливчинить використовувана технологія вода так, її налаштування на поточне завданняі вид документів. Тут потрібно враховувати склад устаткування, програмнезабезпечення і сумісність формату розпізнаної інформації вже що існуютьсистемами.
Існуєбезліч компаній, які пропонують рішення або компоненти систем обробки форм.Рішення про в системи обробки форм, а також вибір того або іншого додатки повинніробитися з обліком в першу чергу таких вимог:
•тип оброблюванихдокументів і вид що містяться в них даних;
•точністьрозпізнавання;
•наявністьефективної системи редагування;
•настроюваннясистеми до вимог конкретного користувача і здатність змінюватися згідно зовнішніхчинників, що міняються, даним умовам без програмування;
•наявністьпідтримки сканерів різних типів, а також різного роду плат обробки зображеньдокументів;
•наявність редактораформ, що налаштовує систему на нові форми або зміни старої форми, на якусистема була заздалегідь орієнтована;
•наявністьредактора схем обробки документів, відкритого інтерфейсу підключення різнихмодулів розпізнавання (залежно від типу форми можна для підвищення якості розпізнаванняпідключати той або інший модуль, котрі найбільш підходить для цього типуформи);
•наявністьредактора схем експорту у базу даних (дані, котрі витягаються при обробціформи, мають бути, передані у базу даних для зберігання або в інші бізнес-додаткидля обробки).
Ефективністьзастосування системи введення паперових документів в ЭИС заснована в першучергу на значному зменшення участі людини у введенні даних. Як наслідок, можнаспостерігати зменшення часу введення документів і кількості помилок. Дляорганізацій, оброблювальних великі потоки форм (центральні податкові і поштовівідомства, статистичні організації, центри авторизації за розрахунками закредитні карти), використання описаних технологій позволить вирішити проблемиефективності обробки сотень тисяч і навіть мільйонів форм в стислі терміни.
проектуванняекономічний кодування інформація сканування документ
Списоквикористаної літератури
1. «Проэктирование экономических информационных систем». Підручник.Г.Н.Смирнова,А.А. Сорокін, Ю.Ф. Тельнов. 2002 р.
2. «Інформаційні системи і технології в економіці». Посібник. За ред. В.С.Пономаренка. ВЦ «Академія». 2002 р.