Державний вищийнавчальний заклад
«Українськаакадемія банківської справи Національного банку України»
Кафедраекономічної кібернетикиКонтрольна робота
З дисципліни:
«Інформаційні системи і технології у фінансах»
Суми 2008
Зміст
1. Автоматизація розрахункових операцій в ПТК ОДБ3
2. Структура та основні учасники СЕП НБУ
Список літератури
1. Автоматизація розрахунковихоперацій в ПТК ОДБ
Автоматизаціярозрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу ОДБ, якийдає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рухкоштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно відконструктивних характеристик програмного комплексу ОДБ автоматизація проведеннярозрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валютіта валюті інших країн в одному або в двох окремих ОДБ. У більшості програмнихпакетів ОДБ передбачається, що головними виконавцями автоматизаціїрозрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них убанківській системі створюються відповідні АРМ (робоче місце контролера є не вусіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного АРМ залежить відзапровадженого технологічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообігутощо. Слід відмітити, що деякі роботи жорстко прив’язані до виконавців.
Приавтоматизації розрахункових операцій у банківських установах вирізняютьоперації введення первинних платіжних документів (ППД) та формуваннявідповідних файлів ППД і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати,які приводять до зміни стану залишків і оборотів на відповідних особових і балансовихрахунках.
Однаіз широко розповсюджених технологій автоматизованого виконання розрахунковихоперацій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів абооператорів, з підключенням АРМ контролера, а другі операції виконуються, якправило, на АРМ технолога. При такій технології на АРМ операціоніста, оператораі контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений тільки зАРМ технолога. При цьому операції введення даних і їх обробки розділені в часі,що дає можливість управляти в банкові протягом операційного дня процесом оплатита рухом коштів.
Іншатехнологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних іформування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобтовін має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунка і виконує операціїоплати.
Технологічний процес автоматизаціїрозрахункових операцій здійснюється за допомогою програм, які об’єднані у модульіз назвою «Особові рахунки». Цей модуль перед його запуском налагоджують,виконуючи такі дії:
· визначають кориговані параметри особових рахунків, такі як термінзберігання закритих особових рахунків, надання дозволу на коригування вхіднихзалишків на особових рахунках і т.ін.;
· установлюють повноваження стосовно допуску співробітників банку доособових рахунків;
· визначають типи особових рахунків, необхідних для податковоїадміністрації;
· закріплюють за особовими рахунками процентні ставки.
Базовоюфункцією під час автоматизації розрахункових операцій є відкриття новихособових рахунків. Виконує її головний бухгалтер або за його дорученнямпровідний технолог через меню системи ОДБ. Увійшовши до пункту меню «Особовірахунки», переходять до пункту «Відкриття особових рахунків». При цьомузазначають (задають) такі реквізити: тип особового рахунка, який вибирається зпереліку, що відкрився за допомогою функціонального клавіша; рівень секретностірахунка, що задається обмеженнями доступу до нього; вид валюти рахунка, якийвибирається курсором з висвітленого на екрані переліку; реєстраційний номерклієнта в банку; номер балансового рахунка; номер особового рахунка клієнта;назва особового рахунка, дата відкриття; підстава для відкриття рахунка; типособового рахунка для податкової адміністрації; ознаки звітності; ознаки длярозрахунку платежів за розрахунково-касове обслуговування; код відповідальноговиконавця, операціоніста; нарахування процентів за залишки.
Супроводженняособових рахунків виконується на робочих місцях відповідальнихвиконавців-операціоністів і технолога. Крім відповідальних виконавців доступ доособових рахунків з різними повноваженнями мають працівники валютного відділу,каси, головний бухгалтер та керівники служб банку. Усім зазначеним працівникамдоступна функція перегляду особових рахунків, виконувати яку можна по-різному.
Найчастіше переглядається окремий особовийрахунок, для чого насамперед входять до меню другого рівня (пункт «Переглядособових рахунків»). Перш ніж увійти в цей режим, необхідно в екранному вікнінабрати номер рахунка.
Функціяперегляду особових рахунків дає змогу:
· переглянути реквізити рахунка, зокрема номер балансового рахунка,тип рахунка, його призначення та інші довідкові ознаки;
· визначити оперативний стан особового рахунка, а саме: вхіднийзалишок, поточні обороти коштів, вихідне сальдо рахунка.
Дляроботи з окремим особовим рахунком до меню другого рівня включений пункткоригування, що надає такі можливості:
· змінити відповідального виконавця, що веде рахунок;
· установити чи зняти блокування з особового рахунка;
· змінити тип рахунка при зміні статей плану рахунків або кодувалюти;
· закрити особовий рахунок, зазначивши дату та підстави для йогозакриття.
Переглядсписку особових рахунків, закріплених за даним балансовим рахунком як режимменю, дає змогу:
· дістати впорядкований за заданою ознакою список особових рахунків,в якому зазначено номер рахунка, ім’я клієнта, поточне сальдо й обороти коштів;
· головному бухгалтеру банку дістати інформацію про стан балансовогорахунка (вхідний залишок, поточні обороти, вихідний залишок), а також датуостанньої модифікації рахунка;
· вивести на друкування або занести до файлу список особовихрахунків.
У режимі перегляду списку особовихрахунків є можливість переглянути список особових рахунків, на якихобліковується валюта. При цьому програмні засоби забезпечують отримання спискуособових рахунків, упорядкованих за заданими ключовими ознаками, а також вибірокремого рахунка та видачу щодо нього всієї поточної інформації.
Переглядісторії особових рахунків здійснюється після входження до меню з такою самоюназвою. Наступний рівень меню дає змогу користувачеві вибрати балансовий чипозабалансовий рахунок. Увійшовши до пункту меню «Вид рахунка», користувач можепослідовно задати з клавіатури номери балансового й особового рахунків, заякими він отримує на екрані розшифрування руху коштів. Таке розшифрування можнадістати за вказаний день або період.
Перезакріпленняособових рахунків – заміна одного відповідального виконавця на іншогоздійснюється на АРМ адміністратора БД і головного бухгалтера. Тут можнаперепризначити один або кілька особових рахунків, деяку групу або всі балансовірахунки.
Виконаннярозрахункових операцій, тобто обробка платіжних документів та зміна величинисум залишків і оборотів на відповідних особових рахунках здійснюється шляхомзапуску відповідної програми. Програма може запускатися як безпосередньо користувачемчерез відповідний пункт меню, так і в автоматичному режимі при виконанні певнихумов, наприклад, через відповідний (заданий) інтервал або в певні моменти часу,наявності певної кількості необроблених ППД та ін.
Розрахунокпроцентів за залишками на особових рахунках і сум для сплати клієнтами зарозрахунково-касове обслуговування здійснюється за двома варіантами технологій.
Варіант1-й передбачає, що процентні ставки фіксуються у файлі-довіднику типів особовихрахунків і не залежать від розміру залишків коштів на рахунках.
Суму процентів для сплати j-му клієнтовіза р-й розрахунковий період обчислюють згідно з таким алгоритмом:
/>, (1)
де Sjpd– сума залишку коштів на особовому рахунку j-го клієнта за d-й день р-горозрахункового періоду; Nd – процентна ставка на d-й день.
Для машинного виконання алгоритму (1) сумазалишку вибирається з файлу особових рахунків, а процентна ставка задається вдовіднику типів особових рахунків або в спеціальному файлі, створеному дляцього розрахунку.
Варіант2-й машинного розрахунку процентів також виконується за алгоритмом (1), алепроцентна ставка вибирається з довідника відповідно до діапазону сум залишківкоштів на рахунку. При цьому проценти визначаються за середньодобовий залишокгрошових коштів на особовому рахунку.
Зарезультатами розрахунку складається меморіальний ордер, на підставі якогоінформація заноситься до БД, а далі передається клієнтам у формі виписки зрахунка.
Аналогічно до розрахунку процентів зазалишками на особових рахунках визначаються суми, що їх мають сплатити клієнтиза розрахунково-касове чи інше обслуговування. Загальна методика й алгоритмилишаються незмінними, але інформаційна база формується за іншими ознаками.
Наприклад,базова сума Sjpd для розрахунку за касове обслуговування формуєтьсяяк сума касових оборотів на підставі записів відповідного файлу, а процентнаставка вибирається з файлу-довідника або задається користувачем.
Для виконання розрахунку процентівпотрібні програми об’єднуються у програмний модуль, підключення якогоздійснюється через відповідний пункт меню, який розкривається, як правило,такими підпунктами: «Історія процентів», «Ввід із файлу», «Зміна процентів забалансовими рахунками», «Нарахування процентів», «Формування відомостінарахованих процентів», «Календар розрахунково-касових операцій».
Задопомогою першого пункту меню «Історія процентів» підключаються програми, яківиконують введення і коригування процентних ставок. Входячи в цей режим, слідзадати номер рахунка, для якого встановлюється чи коригується процентна ставка;тип валюти (іноземна/національна), діапазон дат вводу (перегляду, коригування)процентної ставки. Зміна вноситься в поле «Тип процентної ставки» довідникатипів особових рахунків. Форма документа на екрані дає змогу вводити одну процентнуставку або діапазон сум. Якщо потрібно вилучити окремий запис із процентноюставкою, цей запис слід позначити, а потім вилучити за допомогою клавішів, вказанихв інструкції користувачеві.
Змінитипроцентні ставки за даним рахунком можна також, не вводячи інформацію зклавіатури, а використовуючи відповідний файл. Ця процедура виконується задопомогою пункту меню «Ввід із файлу». При цьому на моніторі показуєтьсядіапазон дат для нарахування процентів. Якщо з’ясується, що для якогосьособового рахунка вже введено процентні ставки в цьому діапазоні, то зміни вбазі даних не виконуються, а всі виявлені помилки виводяться в протокол.
Сформувавши вхідні дані, виконуютьпроцедури нарахування процентів. При цьому режим розрахунку процентів даєзмогу: обчислювати проценти за залишками на окремих особових рахунках або загрупою рахунків, що мають процентні ставки за вказаний період часу; сформуватижурнал розрахункових процентів, що використовуються далі для складання проводокпро виплату процентів; скласти відомість розрахунку процентів (за одним чигрупою рахунків). На екрані заповнюються такі поля: інтервал дат, розрахунок заодним чи кількома балансовими рахунками, тип валюти, діапазон номерівбалансових рахунків, номер особового рахунка.
Після заповнення всіх названих полів унижній частині екрана з’являються інформаційні повідомлення про хід виконанняпроцедур. Результати виконання розрахунків заносяться у відомість нарахуванняпроцентів, яка є основою для складання відповідних проводок про виплатупроцентів за залишками на рахунках. Деякі пакети програм ОДБ дозволяютьобчислювати проценти за залишками на особових рахунках у пакетному йінтерактивному режимах. У разі використання інтерактивного режиму можна імітуватирозрахунковий процес. Здобуті результати аналізують відповідальні виконавці,які приймають рішення щодо виплати процентів за залишками на особових рахунках.
Вінтегрованих банківських інформаційних системах виокремлюють підсистемуавтоматизованого обліку вкладних операцій, яка має забезпечити автоматизаціюоперативного та бухгалтерського обліку операцій про вклади фізичних осіб,комунальних, митних та інших платежів населення. Ці операції здійснюються наАРМ операціоніста, бухгалтера, технолога, а також на віддалених робочих місцях.Технологічний процес обліку вкладних операцій включає такі етапи: веденнядовідників видів вкладів, типів особових рахунків, вкладників, банків,підприємств, контрагентів, операцій; ввід інформації про рух коштів вкладників(зарахування та списання); ведення особових рахунків вкладників; прийняттякомунальних, митних та інших платежів від населення; складаннявидатково-прибуткових касових ордерів. Виконуються ці операції за тими самимитехнологіями, що й облік операцій на розрахункових рахунках. Окрім того, урежимі «Відправлення документів» інформація передається в БД ОДБ з віддаленоговідділення чи робочого місця за допомогою підсистеми «Клієнт-банк».
Завершальною функцією модуля автоматизаціїрозрахункових операцій є складання звітності, яка може видаватися на екран, додруку чи надходити по каналу зв’язку для передачі до НБУ. Звітна інформаціяформується у вигляді затверджених структур звітів, аналітичних таблиць тадовідок, що є відповідями на запити.
До меню «Оперативні звіти» входять функціїформування, перегляду й друкування вихідної інформації за такими формамищоденної бухгалтерської звітності банку: виписка з особового рахунка клієнта таоборотно-сальдова відомість. Виписка з рахунка видається у двох примірниках.Перший передається клієнтові як інформація про фактичний рух коштів на рахунку,а другий залишається в банку як архівний документ. На старті режиму отриманнявиписок необхідно зазначити період і тип звіту, тобто уточнити, чого саместосується звіт: заданого особового рахунка чи всіх особових рахунків, закріпленихза відповідним виконавцем.
Підчас формування вихідного документа залишок коштів на рахунках визначаєтьсязгідно з алгоритмом:
/>, (2)
де Shr,Shrj, Shrk – відповідно залишок, надходження та витратикоштів за h-й період за r-м рахунком згідно з j-м прибутковим чи k-м видатковимдокументом.
Фінансовийстан банку відображають оборотно-сальдова відомість і оборотно-сальдовийбаланс. Відомості формуються та видаються за особовими рахунками, закріпленимиза відповідальним виконавцем або за всіма особовими рахунками банку на вказанудату. Процедуру складання оборотної відомості включено до інтерфейсувідповідального виконавця для видачі звіту за закріпленими рахунками та доінтерфейсу адміністратора БД для складання звіту за всіма особовими рахункамибанку. Користувач має змогу сформувати документ на екрані для попередньогоперегляду чи аналізу, а також для друкування наприкінці робочого дня.
Зауважимо,що оборотно-сальдова відомість може бути сформована і після закінченняопераційного дня банку на підставі інформації, записаної в історії особовихрахунків.
Оборотно-сальдовийбаланс складається щодня на АРМ головного бухгалтера чи адміністратора БД. Вінвидається на екран або до друку (перед початком формування документа задаютьсяпараметри згідно з інструкцією для користувача). Розрахунки оборотів і вихіднихзалишків виконуються за тим самим принципом, що й при формуванні виписки зособового рахунка, тобто за аналогічним алгоритмом. При цьому обороти тазалишки виводяться за балансовими рахунками четвертого порядку, а за рахункамитретього та другого порядку нагромаджуються проміжні підсумки. До вихідноїформи заносяться такі реквізити: вхідні залишки, дебетові та кредитові обороти,вихідні залишки в розрізі номерів особових рахунків, залишки й обороти номерівбалансових рахунків; підсумок оборотів і залишків за кожним класом рахунків.
Крімзазначених документів через меню модуля розрахункових операцій можна сформуватий інші зведені та довідкові внутрішні документи, наприклад, відомість відкритихі закритих особових рахунків, відомість залишків на особових рахунках і т.ін.
Зарозрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня напідставі БД ОДБ формується звітний файл №1 – дані про залишки на рахунках, якийпередається за схемою: КБ–РУ, РУ–ЦРП. Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д – КБ– баланс комерційного банку.
Наприкінцімісяця КБ передає до НБУ файл №2 – дані про обороти та залишки на рахунках,який відображає зміст звіту 1-КБ – баланс комерційного банку. КБ передає до НБУодин раз на рік або за вимогою файл №15 – дані про кількість клієнтів, щовідображено формою 752 звітності.
2. Структура та основні учасники СЕПНБУ
Структураі функції платіжної системи є невід’ємною частиною фінансової інфраструктурикраїн з ринковою економікою. Для таких країн характерна складна системачисленних операцій по взаєморозрахунках між суб’єктами підприємницькоїдіяльності. Враховуючи те, що більша частина платежів виконується набезготівковій основі, то головна роль виконання цих взаєморозрахунків по різнихопераціях покладається на комерційні банки. Ролі основних учасників безготівковихплатежів розподіляються наступним чином.
Клієнти(фізичні та юридичні особи), які виконують та отримують платежі, зацікавлені вотриманні від банківських установ якісного обслуговування з точки зоруоперативності, ефективності, надійності та зручності використання платіжнихінструментів.
Комерційнібанки стараються найповніше задовольнити потреби клієнтів за певну винагороду,забезпечуючи таким чином прибуток банку.
Безготівковірозрахунки виконуються по певній технології в межах системи, яка носить назвуплатіжної системи. Платіжна система – це набір платіжних інструментів,банківських процедур і міжбанківських систем, сполучення яких забезпечує грошовийобіг. Існує два способи організації платіжної системи: на чистій основі і наваловій основі.
Зметою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжнимидокументами банки використовують механізм розрахунків на чистій основі.
Згідноцього механізму банки домовляються між собою не проводити розрахунки по кожномудокументу в реальному масштабі часу, а накопичувати його певну кількість заякийсь відрізок часу (як правило, за один операційний день) і виконуватирозрахунки по його закінченні. Розрахунки при цьому проводяться на чистійоснові. Залік дебіторської та кредиторської заборгованості може виконуватисьдвома чи більше сторонами.
Двостороннійзалік виконується між двома банками, які домовляються про залік відправлених таотриманих платіжних доручень, обчислення нетто-залишку і виконання розрахунківна певний термін по отриманому сальдо. Такий метод дозволяє скоротити сумурозрахунків між двома банками, оскільки в кінці дня робиться тільки один залікпо чистому залишку.
Багатостороннійзалік виконується між трьома і більше банками. В цьому випадку створюється кліринговапалата, якою може бути один із якихось банків, чи банки створюють окреме акціонернетовариство, що буде виконувати функції клірингової палати.
Кліринговапалата на кінець дня проводить розрахунок залишку кожного банку, що приймаєучасть у взаємних розрахунках, з врахуванням всіх відправлених та отриманихплатежів. В цьому випадку проведення виконується на суму чистого залишку. Якщов результаті проведених підсумків по банку отримано дебіторську заборгованість,тоді банк за певний термін (декілька годин) має її погасити, перерахувавшинеобхідну суму коштів на свій рахунок в кліринговій палаті. В кінці всіхпідрахунків по клірингу сума взаємних зобов’язань банків має дорівнювати нулю.
Кінцевийрозрахунок, тобто зарахування коштів на кореспондентський рахунок банки маютьвиконувати через центральний банк.
Система,що побудована на «нетто» розрахунках, дозволяє виконувати операції навіть принедостачі коштів. Але ці системи характеризуються великим рівнем ризику.
В тихвипадках, коли якийсь із банків, по якому отримано дебетове сальдо, захочезабрати з клірингової палати якийсь платіжний документ, це може викликатипринцип «доміно», і на дебетове сальдо вийдуть інші банки. Вилучення будь-якогоплатіжного документа призводить до перегляду взаєморозрахунків між банками.Тому відкликання платіжних документів, як правило, забороняється.
Системана валовій основі виконує розрахунки відразу після отримання документа.Розрахунок виконується в тому випадку, якщо на рахунку є необхідна сума коштів.Ця система отримала ще назву «брутто» розрахунків.
Всистемі електронних платежів, що зараз функціонує в Україні, закладена модель«брутто» розрахунків.
В ційсистемі операції виконуються лише в межах наявних коштів на момент виконаннярозрахунку. В деяких системах «брутто» розрахунків дозволяється овердрафт. ВУкраїні овердрафт заборонений.
Ранішеплатежі, для яких не вистачало коштів на кореспондентському рахунку банку,ставились на картотеку. Зараз в НБУ відмовились від ведення картотек і тіплатежі, які виконати не можливо з причини відсутності чи нестачі коштів накореспондентському рахунку, відправляються в комерційний банк.
Міжбанківськірозрахунки – це система виконання та регулювання платежів по платіжнихдорученнях і зобов’язаннях, що виникають між банками та їх клієнтами.
ВУкраїні з 1 січня 1994 р. впроваджена система електронних платежів, щоповністю дозволила відмовитись від використання поштових та телеграфних авізо,значно підвищити швидкість, якість та надійність виконання платежів,забезпечити безпеку та конфіденційність банківської інформації. Ініціатором тарозробником системи електронних платежів є Національний банк України.
Системаелектронних платежів (далі СЕП) – це державна платіжна система, що виконуєміжбанківські розрахунки і заснована на безпаперовій технології передачі електроннихповідомлень засобами електронної пошти НБУ.
В СЕПУкраїни реалізована модель «брутто» розрахунків.
В СЕПможуть брати участь будь-які кредитно-фінансові підприємства та організації, щомають кореспондентський рахунок у відповідному регіональному управлінні НБУ,задовольняють технічним вимогам роботи в СЕП і являються суб’єктами міжбанківськихрозрахунків на території України.
СЕП організована як деревоподібнаієрархічна структура (рис. 1). На верхньому рівні СЕП знаходитьсяцентральна розрахункова палата, що обслуговується програмно-технічним комплексомАРМ-1, який виконує захист системи від несанкціонованого доступу, перевіркуузгодженості та вірності функціонування РРП, а також формування звітноїінформації в масштабах України в цілому.
/>
Рис. 1.Архітектура СЕП
Середнійрівень СЕП – це регіональні розрахункові палати, які обслуговуєпрограмно-технічний комплекс АРМ-2.
Основніфункції АРМ-2:
– прийняттяплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від комерційнихбанків-учасників розрахунків та від інших РРП;
– передачаплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, комерційнимбанкам-учасникам розрахунків та іншим РРП;
– передача інформації, що не єплатіжними документами, але обробляється в СЕП в АРМ-1;
– бухгалтерськийта технологічний контроль за проходженням платежів;
– наданнязвітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-2;
– ведення технічних кореспондентськихрахунків банків-учасників СЕП;
– підготовкадля відображення проходження платежів через СЕП на реальних кореспондентських рахунках;
– наданнядовідкової інформації.
АРМ-3– це комплекс програмно-технічних засобів, що застосовується для підготовки,передачі та прийому банківських повідомлень у вигляді електронних документівміж РРП та комерційним банком.
ФункціїАРМ-3:
– прийняттяплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП, від РРП;
– передачаплатіжних документів та іншої інформації, що обробляється СЕП в РРП для обробкив АРМ-2;
– формування протокольного звіту пророботу АРМ-3 за банківський день і відправлення його в РРП;
– відкриттята закриття банківського дня;
– архіваціяданих за відпрацьований банківський день;
– сервісніфункції: друк виписки про стан технічного кореспондентського рахунку та ін.;
– захист інформації, що передаєтьсязасобами криптографування.
/>/>/>/>Списоклітератури
1. Автоматизированныеинформационные технологии в банковской деятельности: Учеб. пособие для вузов / Г.А. Титаренко,В.М. Суворова, Й.Ф. Возгилевич и др. – М.: Финстатинформ, 1997. –268 с.
2. Антонов, В.М. Фінансовийменеджмент: сучасні інформаційні технології [Текст]: навчальний посібник / В.М. Антонов,Г.К. Яловий; ред. В.М. Антонов; Мін-во освіти і науки України, КНУім. Т.Г. Шевченка. – К.: ЦНЛ, 2005. – 432 с.
3. Гуржій, А.М. Інформатика таінформаційні технології [Текст]: підручник / А.М. Гуржій, Н.І. Поворознюк, В.В. Самсонов.– Х.: Компанія СМІТ, 2003. – 352 с.
4. Евдокимов и др. Экономическаяінформатика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 1997. – 592 с.
5. Информационные системы и технологии:приложения в экономике и управлении: Кн. 6 [Текст]: учебное пособие / Мин-вообразования и науки Украины, Донецкий нац. ун-т; ред. Ю.Г. Лысенко. – Донецк:Юго-Восток, 2004. – 377 с.
6. Колесник А.П. Компьютерныесистемы в управлении финансами. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 312 с.
7. Липис А., Маршалл Е.,Линкер Я. Электронная система денежных расчетов. – М.: Финансы и статистика,1998.
8. Маслов, В.П. Інформаційнісистеми і технології в економіці [Текст]: навчальний посібник / В.П. Маслов;Мін-во освіти і науки України. – К.: Слово, 2003. – 264 с.
9. Олійник, А.В. Інформаційнісистеми і технології у фінансових установах [Текст]: навчальний посібник / А.В.Олійник, В.М. Шацька. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 436 с.
10. Платіжні системи: Навч. посібникдля студентів вищ. закладів освіти / В.А. Ющенко, А.С. Савченко,С.Л. Цокол, І.М. Новак, В.П. Страхарчук. – К.: Либідь, 1998. –416 с.
11. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А.Інформаційні системи в фінансово-кредитних установах. – К.: КНЕУ, 1999. –216 с.
12. Рудакова О.С. Банковскиеэлектронные услуги: Учебн. пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.– 261 с.
13. Румянцев, М.И. Информационныесистемы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособиедля вузов / М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин-т экономики и управления. –Днепропетровск: ИМА-пресс, 2006. – 482 с.